Психосоматичні співвідношення у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та їх психотерапевтична корекція

Здійснення діяльності з невеликою напругою регуляторних механізмів значно краще в тих хворих, які лікувались за методом Ериксона. У тому випадку, якщо діяльність супроводжується значними труднощами, вимагаючими активізації функціональних резервів організму, більш благодатні зміни відбуваються в регуляторних апаратах тих хворих, які отримують лікування з застосуванням НЛП. В цілому рівень працездатності вивчених нами хворих суттєво підвищився в результаті застосування обох методів психотерапії, що могло бути реалізовано виключно за рахунок процесів внутрішньої компенсації і пов'язано з механізмами функціонування вищих відділів центральної нервової системи.

Серйозні зміни вестибулярної функції хворих на ІХС та ГХ, які зазнали впливу іонізуючого опромінення, спонукали нас до більш детального вивчення її стану. З'ясувалось, що в більшості пацієнтів головним симптомом було тривале за часом запаморочення голови, а у 18% пацієнтів ці симптоми були єдиними ознаками хвороби. Найчастіше запаморочення голови відмічалось під час вставання (39,0%), руху (37,3%) і поворотів голови (36,4%). В структурі вегетативних симптомів більше всього виявлялась нудота (53,4%), збільшення потовиділення (50%), серцебиття (47,5%), блювання (30,5%). Появу вегетативних супутніх з'явлень можна розглядати як індикатор важкості захворювання. Дослідження вестибулярної функції з застосуванням тестів Уємури та Фукуди дало наступні результати в балах: по першому - 2,3±1,4 і по другому - 0,8±0,3. Застосування курсового лікування методом Ериксона хворих на ІХС та ГХ, які зазнали іонізуючого опромінення, показало, що в них значно зменшились скарги на головний біль (86%), зниження працездатності (74%) і порушення бадьорості та сну (майже 80% обстежених хворих). Симптоми запаморочення голови знизились (більш ніж на 30%), схильність та відчуття втрати рівноваги також стали меншими. Близькими до цих були і результати використання НЛП. У цьому випадку в більшій мірі змінювались кількісні показники по тестам Уємури та Фукуди.

Результати проведеного дослідження показують широкий спектр впливу недирективної психотерапії на функціональний стан мозку хворих на ІХС та ГХ. Так, за даними ЕЕГ зростає синхронізація мозкових біопотенціалів і покращується їх конфігурація, а значить, здійснюється перехід на більш оптимальний і економічний режим функціонування. У той час збільшення кількості електроенцефалограм зі стертими регіонарними різницями демонструє, що застосовані методи лікування не просто “підсилюють” процеси синхронізації, але й порушують глибинні, скоріше всього, таламічні механізми, відповідаючи за просторовий розподіл мозкових біопотенціалів тієї чи іншої частотної приналежності. Цей висновок підтверджується перерозподілом числа кривих із збільшенням чи зменшенням міжпівкулевої асиметрії і зростанням подання дизритмічних ЕЕГ.У зв'язку з тим, що такі криві та записи з синхронізованою активністю відносились до різних ЕЕГ груп, одночасове зростання їх подання відображає той факт, що подібне втручання у функціонування головного мозку хворих на ІХС та ГХ активно перебудовує взаємовідносини апаратів просторової синхронізації біопотенціалів мозку. Збільшення дизритмії біоелектричної активності головного мозку отже, також, може бути одним із шляхів адаптації його діяльності, активованих психотерапевтичними впливами у нових умовах життєдіяльності. Вищесказане відноситься й до тих обставин, що хворі на ІХС та ГХ, обстежені в даній роботі, відносились до контингенту ЛНА на ЧАЕС, тобто тих, які зазнали впливу іонізуючого опромінення. Отже, ефективність застосованих нами методів психотерапії визначається їх неспецифічною направленістю, а зміни просторово-часових співвідношень електричної активності головного мозку хворих (їх оптимізація) співвідноситься з нормалізацією психоемоційного стану.

З функціональною активністю вищих відділів центральної нервової системи безпосередньо пов'язаний стан системи регуляції сну-бадьорості. Якщо врахувати, що у хворих на ІХС та ГХ порушення або зміни сну є одним із облігатних симптомів, то стає зрозумілим, наскільки важливо виявити його динаміку в результаті психотерапевтичного лікування психосоматичних захворювань.

Згідно даним поліграфічного дослідження нічного сну, у хворих на ІХС та ГХ при скороченні загальної тривалості сну спостерігається перебудова його структури. У них відмічається нерівномірне чергування стадій сну, нестійкість “розірваність” його повільно хвильових стадій. В ЕЕГ картині глибоких стадій нерідко бувають присутні електрографічні ознаки поверхових стадій повiльно хвильового сну. Разом з тим у обстежених хворих у основному зберігається тенденція збільшення подання парадоксального сну в останньому циклі. Досить показові зміни якісних характеристик швидкого сну: спостерігається його “розщеплення” (переривання на деякий час ЕЕГ картини швидкого сну ознаками будь-якої повільно хвильової стадії), відмічається так званий “дисоційований” парадоксальний сон (при наявності ЕЕГ картини швидкого сну відсутні зміни м'язового тонусу), спостерігається значне зменшення кількості швидкого руху очей в цілому за ніч, як за 1 хвилину парадоксального сну, що може свідчити про зниження емоційної насиченості сновидінь. У хворих на ІХС та ГХ пробудження найчастіше настає з стадії “сонних веретен”, інколи з глибокої та поверхової стадій повільно хвильового сну, рідше - з парадоксального сну. Крім того, у них виявлена перебудова циклічної організації сну, яка проявляється в зменшенні кількості циклів, зміни черговості зміни його стадій.

Факторний аналіз підтверджує ті обставини, що формування патологічного стану обумовлює суттєву перебудову взаємовідношень сомногених механізмів. Її особливості в тому, що, по-перше, зростає функціональна роль апаратів регуляції парадоксального сну, по-друге, утверджується певна єдність їх функціонування з механізмами повільно хвильового сну і, по-третє, суттєвого значення набувають процеси “активного” або “нав'язливого” сну. У цілому, враховуючи функціональне значення апаратів швидкого сну як системоутворюючого фактору його цілісної структури можна припустити, що виявлена перебудова взаємовідношень сомногених механізмів носить здебільшого пристосований характер.

Курсове лікування з застосуванням методів психотерапії своєрідно вплинуло на показники нічного сну хворих. При практично повному зникненні скарг на порушення сну, його тривалість у хворих на ІХС та ГХ зросла не набагато, проте різко скоротився час засинання, що само по собі є сприятливим фактором. Було виявлено збільшення тривалості стадії “сонних веретен”, а подання дельта-сну, як і сну середньої глибини скоротилось, за рахунок чого зросла тривалість парадоксального сну. При цьому в його електрографічній картині були відсутні “дисоціації” або “розщеплення”, зросла кількість швидких рухів очей за хвилину. У результаті лікування пробудження у хворих на ІХС та ГХ наступало, як правило, після закінчення циклу - з парадоксальної стадії або ж, рідше, з поверхового сну.

У цілому, підсумовуючи вищесказане, слід підкреслити, що система регуляції сну-бадьорості виявилась досить чутливим індикатором дії психотерапії на функціональний стан, який супроводжує ІХС та ГХ на фоні наслідків іонізуючого опромінення. По-перше, проведена терапія призвела до практично повної ліквідації суб'єктивних скарг на нічний сон у вивчених хворих. По-друге, її адаптивна спрямованість була продемонстрована як зростанням ролі механізмів дельта-сну, який є “носієм” адаптаційної функції, так і встановленням функціональної відповідності активності цих механізмів і функціонування апаратів швидкого сну - системоутворюючого фактору для всього циклу сон-бадьорість.

Таким чином, основні підсумки цієї роботи можуть бути оцінені як за клінічними результатами психотерапевтичного лікування хворих на ІХС та ГХ, так і за динамікою фізіологічних і психологічних показників, які складають в цілому структуру функціональних станів, властивих даній патології. Проведені дослідження дозволили відповісти на поставлені в роботі питання, а саме, в результаті психотерапевтичних впливів з використанням методик Ериксона і нейролінгвістичного програмування можливо оптимізувати особистісні характеристики, знизити розмах пристосованих реакцій, значною мірою нормалізувати функціональний стан у хворих на ІХС та ГХ, які зазнали впливу іонізуючого опромінення під час перебування в зоні аварії на ЧАЕС.

Висновки

Клінічна картина психосоматичних розладів у чорнобильців, хворих на ІХС та ГХ, характеризується у вигляді базового астено-вегетативного синдрому (54%), який доповнюється вираженими дисомнічними (46%), фобічними (42%), іпохондричними (24%), депресивними (19%) та ін. синдромами.

Психофізіологічний статус хворих на ІХС та ГХ, який характеризується зниженням ефективності виконання інтегративної діяльності і високим розкидом показників психофізіологічного тестування, відображає не тільки включення адаптаційних пошукових механізмів, але й високу біологічну “вартість” цього пошуку. Значна варіабельність структури “психофізіологічних портретів” хворих також відображає діапазон пошукових реакцій системи адаптації.

Психосоматичний статус хворих з розладами, які формувались під впливом дій радіації, включає до себе слідуючи суб'єктивні та об'єктивні симптоми: скарги на головний біль (68%), зниження працездатності (71,2%) та порушення циклу бадьорості і сну (45%); порушення вестибулярної функції з симптомами запаморочення голови (87%), особливо тяжких для хворих.

Особистісні (емоційно-мотиваційні) особливості ліквідаторів до психотерапевтичного лікування характеризуються низьким рівнем мотивації досягнення, неадекватним підвищенням рівня домагань, порушенням співвідносин між рівнями домагань, можливості самооцінки особистості. Після психотерапії відбувається формування додаткових механізмів психологічного захисту, які нейтралізують конфлікт усередині особистості, що має прямий вплив на функціональний стан досліджених хворих.

Проведені дослідження показали, що дія іонізуючого опромінення може бути як причиною формування психопатологічних розладів, так і фактором, який погіршує хід серцево-судинних захворювань, посилюючи при цьому неприємний емоційний фон. Виявлена під час дослідження динаміка психологічних особливостей й психофізіологічних співвідносин у хворих на ІХС та ГХ - ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС - дає можливість рекомендувати методи недирективної психотерапії (методики Ериксона і, особливо, нейролінгвістичне програмування) для лікування цих хворих.

Психотерапевтичні впливи обумовлюють динамічні зміни функціонального стану головного мозку хворих на ІХС та ГХ, які зазнали радіаційного опромінення. Вони реалізуються шляхом активізації апаратів синхронізації церебральних біоелектричних процесів. Динаміка ЕЕГ з наявністю параксизмальної активності свідчить про те, що використання для лікування психосоматичних розладів НЛП веде до генералізованого включення механізмів адаптації, а методика Ериксона значно більше вибірково впливає на ті з них, активність яких найбільш адекватна даному патологічному стану.

Психотерапевтична корекція психофізіологічного статусу досліджених хворих у цілому нормалізує процеси вегетативного забезпечення цілеспрямованої діяльності й допомагає суттєво підвищити рівень психофізіологічної адаптації хворих на гіпертонічну хворобу. Результатом лікування є посилення значимості стабільності вегетативної регуляції, яка пов'язана з активною перебудовою апаратів вегетативного забезпечення системних реакцій організму під час психотерапії, особливо реалізованій за методом нейролінгвістичного програмування.

У результаті курсу психотерапевтичної корекції у хворих на ІХС та ГХ, які зазнали дії радіаційного опромінення, зростає загальна тривалість нічного сну, різко скорочується час засинання, з'являються зміни структури сну з підвищенням тривалості стадії “сонних веретен” і швидкого сну на фоні скорочення наявності інших стадій повільно хвильового сну. Зникають явища дисоціації і розщеплення швидкого сну при одночасовому підвищенні числа швидких рухів очей, пробудження хворих наступає, як правило, після завершення циклу сну.

Список робіт, надрукованих за темою дисертації

Томіч Л.М. Психосоматичні співвідношення у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та їх психотерапевтична корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.16 - психіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2000.

В результаті комплексного (клінічного, психологічного, електроенцефалографічного і психофізіологічного) досліджень особливостей психосоматичних розладів у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС отримані дані, які дозволяють надати цілісну картину динаміки функціонального стану хворих під впливом різноманітних прийомів психотерапії - за методом М. Ериксона та нейролінгвістичного програмування. Отримані результати використані для обґрунтування вибору найбільш ефективних психотерапевтичних прийомів корекції психосоматичних розладів в даній групі хворих.

Ключові слова: психосоматичні розлади, іонізуюче опромінення, психотерапія, гіпертонічна хвороба.

Аннотация

Томич Л.Н. Психосоматические взаимоотношения у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции и их психотерапевтическая коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МОЗ Украины, Харьков, 2000.

Было обследовано 120 больных мужского пола в возрасте 30-45 лет - ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС с психосоматическими заболеваниями (ишемическая болезнь сердца - 60 чел., гипертоническая болезнь 1ст. - 60 чел.) и нарушениями психо-эмоциональной сферы. У всех лиц была замечена связь заболевания с радиационным облучением. Преобладали больные, испытавшие воздействие так называемых, малых доз радиации. Контрольную группу составили 30 практически здоровых человека в возрасте от 25-45 лет.

Цель, поставленная в настоящей работе, заключалась в изучении характера и особенностей психосоматических расстройств (на примере ИБС и ГБ) у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС.

Для психологической диагностики личности применялись тесты ММРІ, метод Х. Хекхаузена (модификация ТАТ), модифицированный метод Хоппе. Для психофизиологического тестирования применялся набор из тестов: время реакции на сложные и простые зрительные стимулы, память на числа, арифметические вычисления и кольца Ландольта, красно-черные таблицы, теппинг-тест. В качестве методики, отражающей активность головного мозга, было выбрано исследование биоэлектрических коррелятов деятельности мозга во время бодрствования и ночного сна с помощью электроэнцефалографии. Психотерапевтическая работа начиналась с подготовительного периода, в ходе которого пациенту, находившегося в состоянии бодрствования, разъяснялись цели и задачи лечебного прцесса. Основную группу для лечения не директивными методами психотерапии составили пациенты с низкой степенью внушаемости. Применялись методика М. Эриксона и нейролингвистическое программирование. В результате проведеных исследований с использованием методик психологического тестирования было показано, что психо-соматические заболевания, формируют такой психологический статус у больных, при котором интенсивность мотивации достижения, отражающей такие особенности личности, как целеполагание, самооценку, адаптацию, в значительной мере снижена. После проведенного лечения обнаруживается положительная динамика большинства психологических параметров личности. Особенности вегетативного обеспечения сооветствующих психологических реакций в моделированной ситуации неудачи у больных ИБС и ГБ таковы, что однозначно указывает на риск дальнейшего углубления основного заболевания, тогда как после проведенного лечения вегетативный фон становится достаточно благоприятным.

По данным ЭЭГ возрастает синхронизация мозговых биопотенциалов и улучшается их конфигурация, а следовательно, осуществляется переход на более оптимальный и экономичный режим функционирования.

Согласно данным полиграфического исследования ночного сна, у больных ИБС и ГБ при сокращении общей продолжительности сна наблюдается перестройка его структуры. Курсовое лечение оказало на показатели ночного сна больных своебразное влияние. При практически полном исчезновении жалоб на нарушение сна его продолжительность возрасла незначительно, однако резко сокрктилось время засыпания, что само по себе являлось благоприятным фактором. Было обнаружено увеличение длительности стадии “сонных веретен”, а представленность днльта-сна, как и сна средней глубины сокращялась, за счет чего возрастала продолжительность парадоксального сна.

Проведенные исследования позволили ответить на поставленные в работе вопросы, а именно, в результате психотерапевтических воздействий с использованием методик Эриксона и нейролингвистического программирования возможно оптимизировать личностные характеристики, снизить размах приспособительных реакций, в значительной мере нормализовать функциональное состояние у больных ИБС и ГБ, подвергшихся воздействию ионизирующего облучения во время пребывания в зоне аварии на ЧАЭС.

В результате комплексного (клинического, психологического, электроэнцефалографического и психофизиологического) исследований особенностей психосоматических расстройств (на примере ИБС и ГБ) у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС получены данные, позволяющие дать целостную картину динамики функционального состояния больных под влиянием различных приемов психотерапии - по методу Эриксона и с применением нейролингвистического программирования. Полученные результаты использованы для обоснования выбора наиболее эффективных психотерапевтических приемов коррекции психосоматических расстройств у данной группы больных.

Ключевые слова: психосоматические расстройства, ионизирующее излучение, психотерапия, гипертоническая болезнь.

Abstract

Tomich L. N. Psychosomatic dysfunction and psychotherapeutic correction thereof in-patients who dealt with the aftermath of the Chernobyl disaster.- Manuscript.

The thesis submitted to competition of Candidate of Medical Science (equivalent to Doctor's Degree in Medicine) according to Specialty 14.01.16-PSYCHIATRY. Medical Academy Training Postgraduate education, Kharkov, 2000.

Based on a comprehensive (clinical, psychological, electroencephalographic) examination of psychosomatic dysfunction's in Chernobyl patiens, some data have been obtained to enable one to get the integral picture of dynamic functional condition of the patients who were given different psychotherapeutic procedures of treatment (Ericson method and neurolinguistik programming). The findings obtained have been used for substantiation of the most effective psychotherapeutic aimed at correcting psychosomatic dysfunction in patients this type.

Key words: arterial hypertension, somatic-psychical manifestation, and psychotherapy, ionizing radiation.

Размещено на Allbest.ru