Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК: 611-018.4-053.2:614.0876:616-084.004.67

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ТА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН КІСТКОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ РАДІАЦІЙНОГО НАГЛЯДУ ТА ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ І РЕАБІЛІТАЦІЇ ЇХ ПОРУШЕНЬ

14 .01.10 - педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

АРАБСЬКА Людмила Павлівна

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті педіатрії , акушерства та гінекології АМН України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, член-кор. АМН України Антипкін Юрій Генадійович, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, заступник директора з наукової роботи, керівник відділення патології органів дихання та екологічних проблем здоров`я у дітей

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Степанова Євгенія Іванівна, Інститут клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини, керівник відділу радіаційної педіатрії, вродженої та спадкової патології ІКР, НЦРМ АМН України

доктор медичних наук, професор Набухотний Терентій Кирилович, Українська військово-медична академія, професор кафедри військової загальної практики - сімейної медицини

доктор медичних наук, професор Нагорна Антоніна Максимівна, Український інститут громадського здоров`я МОЗ України, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра педіатрії №2

Захист дисертації відбудеться “ 26 ” червня 2001 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”, “Акушерство і гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського,8).

Автореферат розіслано “ 27 ” квітня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Квашніна Л.В.

Арабська Л.П. Фізичний розвиток та структурно-функціональний стан кісткової системи у дітей різних категорій радіаційного нагляду та шляхи профілактики і реабілітації їх порушень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10-“Педіатрія”. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена питанням удосконалення і оптимізації системи комплексної медико-соціальної допомоги дітям, народженим після аварії на ЧАЕС, на основі розробки та впровадження в практику нової технології діагностики ранніх порушень у біологічній системі “мати-плацента-плід-дитина”, ранніх порушень стану здоров`я дітей, процесів кісткоутворення, формотворення під впливом малих доз радіації.

Представлено результати патоморфологічних і радіометричних досліджень плацент і секційного матеріалу померлих у ранньому неонатальному періоді новонароджених при наявності інкорпорації радіонуклідів у плаценті. Показано, що під впливом радіаційного чинника плацента накопичує радіонукліди, які проникають до плода, викликаючи розвиток фетальних дисплазій, структурно-функціональні порушення в різних органах і системах, в тому числі у кістковій системі.

Представлено результати клінічних досліджень у дітей, народжених з інкорпорацією радіонуклідів у плаценті. Показано, що у них фетальні зуби накопичують -радіонукліди. На основі комплексного вивчення структурно-функціонального стану, трофіки, метаболізму, мінералізаціі кісткової тканини, гормональної регуляції процесів кісткоутворення, формоутворення у дітей з груп радіаційного ризику визначено напрямки профілактики і реабілітації їх порушень, направлених на покращання якості локомоторних функцій, на запобігання розвитку поліпатій. Оптимізовано систему диспансерного нагляду за дітьми, народженими після аварії на ЧАЕС.

Ключові слова: діти радіаційного ризику, плацента, плід, кісткова система, фізичний розвиток, гомеостаз.

Аннотация

Арабская Л.П. Физическое развитие и структурно-функциональное состояние костной системы у детей разных категорий радиационного надзора, пути профилактики и реабилитаци их нарушений. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.10-“Педиатрия”. Институт педиатрии, акушерства и гинекологи АМН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования и оптимизации системы комплексной медико-социальной помощи детям, родившимся после аварии на ЧАЭС, на основе разработки и внедрения в практику новой технологии диагностики ранних нарушений в биологической системе “мать-плацента-плод-ребенок”, ранних нарушений состояния здоровья детей, процессов костеобразования, формообразования под влиянием малых доз радиации. пілопатія кістковий радіаційний метаболізм

Представлены результаты патоморфологических и радиометрических исследований плацент и секционного материала умерших в раннем неонатальном периоде новорожденных при наличии инкорпорации радионуклидов в плаценте. Показано, что под влиянием радиационного фактора плацента накапливает радионуклиды, которые проникают в плод, вызывая развитие фетальных дисплазий, структурно-функциональные нарушения в разных органах и системах, в костной системе в том числе.

Представлены результаты клинических исследований у детей, родившихся с инкорпорацией радионуклидов в плаценте. Показано, что у них фетальные зубы накапливают -радионуклиды. На основе комплексного изучения структурно-функционального состояния, трофики, метаболизма, минерализации костной ткани, гормональной регуляции процессов костеобразования, формообразования у детей из групп радиационного риска определены направления профилактики и реабилитации их нарушений, направленных на улучшение качества локомоторных функций, на предотвращение развития полипатий. Оптимизирована система диспансерного надзора за детьми, родившимися после аварии на ЧАЭС.

Впервые выявлено наличие изменений процессов остеогенеза у детей под влиянием малых доз радиации, начиная с раннего возраста, которые сопровождаются нарушением гистоархитектоники костной ткани.

Впервые также выявлена общая диспропорциональность морфологического строения скелета детей разных категорий радиационного наблюдения на разных этапах онтогенеза, которая сохраняется при вступлении в пубертат, что может опосредовано свидетельствовать об изменениях процессов хондропластического и энхондрального роста, о возможном нарушении равновесия генетических сил у них под влиянием экологического прессинга и радиации в том числе.

У детей, родившихся после аварии на ЧАЭС, выявлена тенденция к системности развития диспластических процессов в организме - в хрящевой ткани (частота развития дизмезенхимозов, дизморфизм строения скелета), костной ткани (развитие диспластического остеофиброза, системной гипоплазии эмали зубов), соединительной ткани (значительная частота развития микроангиопатий, фиброза артериол и венул печени, селезенки, сетчатки глаз, пролапса митрального клапана), что может опосредовано указывать на наличие мезенхимальной дисплазии, а половая и групповая неоднозначность полученных результатов в ее производных - соединительной, хрящевой и костной ткани - на гетерогенность радиочувствительности обследованных детей.

Показано, что под влиянием радиационного фактора активизируются процессы ремоделирования костной ткани, которые невозможно отнести к так называемому радиационному “гормезису”, поскольку они отрицательно сказываются на качестве новообразованной костной ткани и на наборе пика костной массы у детей, родившихся после авари на ЧАЭС.

Предложена концепция, которая служит теоретической основой нового подхода к оценке состояния здоровья, костной системы, зубов, физического развития и к ранней профилактике донозологических нарушений у детей, родившихся после аварии на ЧАЭС.

Ключевые слова: дети радиационного риска, плацента, плод, костная система, физическое развитие, гомеостаз.

Abstract

Arabskaya L. P. Physical development and structural and functional state of bone system in children from different categories of radiathional inspection and the ways of prophylactics and rehabilitation of their disorders - Manuscript.

Dissertation for receiving the doctor of medical science degree in speciality 14.01.10 - “Pediatrics”. Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology Academy of Medical Science of Ukraine, 2001.

Their (dissertation) is dedicated to the optimisation and improvement of complex medico-social care of children, ban after CNS Accident, based in new technology elaboration and application into practice of diagnostics of early disorders in biological system “mother-placenta-fetus- child”, early disorders of children health, bone formation and formformation under the low doses of radiation influence. The results of patomorphological and radiometric investigations were presented of placenta material and sectional material of new-borns died in the early neonatal period when radionuclide incorporation in placenta was available. It was showed that under the radiation factor placenta accumulated radionuclides, which penetrated the foetus and caused fetal dysplasia development, structural and functional disorders in different organs and systems including the bone tissue. There were presented the results of clinical examination of children ban with radionuclide incorporation in placenta. In was found that fetal teeth incorporated alfa-radionuclides. Trends of prophylactics and disorder rehabilitation were defined, which were directed on locomotor function improvement and prophylactics of polypathies development on the background of complex investigation of structural - functional state, trophy, metabolism, bone tissue mineralization bone formation, hormonal regulation of bone formation in children from the groups of high radiation risk.

Key words: children of high radiation risk, placenta, fetus, bone system, physical development, homeostasis.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Внаслідок аварії на ЧАЕС виникла унікальна екологічна ситуація, яка спричинила тривале надходження остеотропних радіонуклідів до організму людини, що на тлі антропогенного забруднення довкілля, складної соціально-економічної ситуації призвело до розвитку складних біологічних ефектів у живому організмі та розвитку негативних медико- біологічних наслідків у різних верств населення (А.М.Нагорна, 1998; А.Є.Романенко,1999). Такий екологічний пресинг негативно позначається на стані здоров`я дитячого населення України (О.М.Лук`янова,1999; Є.І.Степанова,1999; О.О.Бобильова,2000), сприяє зростанню патології опорно-рухового апарату (В.В.Поворознюк, 1998; 2000; А.П.Крись-Пугач,1999), збільшенню частоти патологічних станів, пов`язаних із порушенням кальцій-фосфорного обміну (Ю.Г.Антипкін, 1999) та порушень фізичного розвитку (Т.В.Сорокман, Т.К.Набухотний, 1998) у радіаційно постраждалого контингенту дітей. Діти - це критична група населення, яка в силу фізіологічних особливостей більш чутлива до впливу будь-яких шкідливих чинників, радіації в тому числі. Фізичний розвиток дитини інтегрально відображає статево-вікові, анатомо-фізіологічні особливості організму та динамічний взаємозв'язок з довкіллям. Пластична структура кісток скелету реагує на всі зміни з боку внутрішнього та зовнішнього середовищ. Іонізуюче випромінювання через зміни в кістковій тканині може негативно впливати на фізичний розвиток дитини (Casentini L. et al,1985). Дослідження впливу інкорпорованих радіонуклідів на кісткову тканину здійснювалися окремими дослідниками - і в основному в експерименті (Л.А.Френкель,1986; Ю.М.Москалев,1989). Вивченню процесів метаболізму кісткової тканини, її мінералізації та гормональної регуляції кісткоутворення при дії радіаційного чинника у дітей присвячено поодинокі наукові праці (E.Canalis,1995); фундаментальних досліджень у цьому напрямі у дітей, народжених після аварії на ЧАЕС, не проводилось. Актуальність дослідження причин раннього розвитку патології кісткової системи у дітей та розробка методів профілактики їх виникнення не викликає сумнівів. Шляхи всебічного вирішення цієї важливої проблеми визначено у довгостроковій програмі ВООЗ (на 2000-2010 роки) щодо вивчення і розробки ефективних методів профілактики захворювань кісток і суглобів. Кінцевий результат програми - значно покращити якість життя людей з патологією кісткової системи.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота була фрагментами НДР Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України: “Вивчити в динаміці захворюваність, показники імунного, гормонального статусу, ліпідного і мінерального обміну у дітей із груп радіаційного ризику внаслідок аварії на ЧАЕС, розробити методи профілактики і реабілітації при клінічних порушеннях імунітету і судинних дистоніях у дітей” (№ держ. реєстрації 01.91.00.42252); “Динамічна оцінка показників соматичного здоров`я, фізичного розвитку дітей за даними “сертифікату плаценти” та інкорпорування в ній радіонуклідів” (№ держ. реєстрації 01.94.И037377); “Вивчити динаміку стану здоров`я радіаційно постраждалого контингенту населення України з позиції єдиної біологічної системи “мати-плацента-плід-дитина” (№ держ. реєстрації 01.94.4017245); “Комплексна оцінка системи регуляції кальцій-фосфорного гомеостазу та структурно-функціонального стану кісткової тканини у дітей, які проживають на радіаційно забруднених територіях” (№ держ. реєстрації 01.98.И00072428).

Мета дослідження. Розробити шляхи профілактики порушень фізичного розвитку і кісткової системи у дітей різних категорій радіаційного нагляду та їх реабілітації і диспансеризації на основі вивчення у них структурно-функціонального стану, метаболізму, мінералізації кісткової тканини, гормональної регуляції кісткоутворення та фізичного розвитку.

Задачі дослідження.

Вивчити деякі показники захворюваності, фізичного та статевого розвитку у дітей різних категорій радіаційного нагляду.

За допомогою ультразвукової денситометрії дослідити структурно-функціональний стан кісткової тканини у дітей, які народилися після аварії на ЧАЕС.

Визначити особливості метаболізму, мінералізації кісткової тканини у дітей з інкорпорацією -радіонуклідів.

Вивчити основні показники гормональної регуляції кісткоутворення у дітей з інкорпорацією -радіонуклідів.

Провести радіометричні та патоморфологічні дослідження плацент та органів мертвонароджених від жінок з груп радіаційного ризику.

Обгрунтувати і розробити шляхи профілактики порушень фізичного розвитку і кісткової системи у дітей різних категорій радіаційного нагляду та їх реабілітації, удосконалити систему їх диспансеризації.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено особливості фізичного та статевого розвитку, структурно-функціонального стану, метаболізму, мінералізації кісткової тканини, гормональної регуляції кісткоутворення у дітей, які народилися після аварії на ЧАЕС, за умов впливу інкорпорованих радіонуклідів в біологічній системі “мати-плацента-плід-дитина”.

Вперше виявлено, починаючи з раннього віку, зміни процесів остеогенезу у дітей під впливом малих доз радіації, які супроводжуються порушенням гістоархітектоніки кісткової тканини. Доведено, що під впливом радіаційного чинника активуються процеси формування кісткової тканини, які неможливо віднести до так званого радіаційного “гормезису”, оскільки вони негативно позначаються на якостях новоутвореної кісткової тканини і на досягненні піку кісткової маси у дітей з груп радіаційного ризику, які народилися після аварії на ЧАЕС.

Вперше встановлено загальну диспропорційність морфологічної будови скелету дітей різних категорій радіаційного нагляду на різних етапах онтогенезу, яка зберігається при вступі їх в пубертатний період розвитку, що свідчить про зміни процесів хондропластичного і енхондрального росту та дисфункцію в системі спадково-детермінованих факторів росту.

У дітей з груп радіаційного ризику, народжених після аварії на ЧАЕС, виявлено клінічні прояви системних диспластичних процесів в організмі - в хрящовій тканині (дизмезенхімози, дизморфізм будови скелету), кістковій тканині (диспластичний остеофіброз, системна гіпоплазія емалі зубів), сполучній тканині (мікроангіопатії сітківки очей, печінки, селезінки та пролапс мітрального клапана).

Науково обгрунтовано нові підходи в організації комплексної медичної допомоги дітям з груп радіаційного ризику, які народилися після аварії на ЧАЕС, що базуються на технології цілеспрямованої діагностики порушень процесів кісткоутворення і фізичного розвитку при дії малих доз радіації, починаючи з антенатального періоду розвитку дитини.

Розроблено профілактично-реабілітаційні методи порушень розвитку кісткової системи у дітей, які спрямовані на досягнення найбільшого піку кісткової маси в період статевого дозрівання. Удосконалено цільову систему диспансерного нагляду за дітьми з груп радіаційного ризику, які народилися після аварії на ЧАЕС .

Запропоновано концепцію щодо внутрішньоутробного виникнення структурно-функціональних порушень у кістковій тканині дітей під впливом остеотропних радіонуклідів, обгрунтовано новий підхід до оцінки стану здоров`я, кісткової системи, фізичного розвитку та до проведення ранньої профілактики донозологічних порушень у дітей з груп радіаційного ризику, які народилися після аварії на ЧАЕС.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено, що діти, які мешкають на радіаційно забруднених територіях і діти, народжені в сім`ях ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, складають групу ризику щодо порушення кальцій-фосфорного обміну, раннього розвитку патології кісткової системи, частоти переломів кісток, саме тому дослідження структурно-функціонального стану кісткової тканини, кальцій-фосфорного обміну, біохімічних маркерів процесів кісткоутворення у цих дітей повинно ввійти в обов`язковий щорічний перелік методів обстеження.

Оптимізовано та науково обгрунтовано напрямки первинної і вторинної профілактики структурно-функціональних змін кісткової тканини у дітей, які народилися після аварії на ЧАЕС, що дає можливість застерегти розвиток або ранній перехід функціональних порушень у хронічну патологію, а також покращити стан кісткової системи, підвищити надійність локомоторних функцій опорно-рухового апарату, що в кінцевому результаті дозволить зменшити травматизм, інвалідизацію і пов`язану з цим втрату працездатності в старшому віці.

Запропонований новий підхід до методів діагностики і профілактики - оцінка стану здоров`я, кісткової системи дітей і розробка шляхів профілактики їх порушень з позиції єдиної біологічної системи “мати-плацента-плід-дитина” - дає змогу виявити зміни і провести їх корекцію на доклінічному етапі.

Удосконалено цільову систему диспансеризації дітей, які народилися після аварії на ЧАЕС (наказ МОЗ України №198 від 1990 р.), що передбачає мінімізацію несприятливого впливу остеотропних радіонуклідів на організм дитини.

Розроблено та апробовано новий метод реабілітації багатокомпонентних порушень процесів мінералізації кісткової тканини у дітей, які мешкають на радіаційно забруднених територіях.

Впровадження результатів досліджень в практику. Результати роботи впроваджені у практичній діяльності: Головного управління охорони здоров`я Київської міської держадміністрації, дитячої консультативної поліклініки та дитячих клінік Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, дитячого, гематологічного, ендокринологічного відділень ІКР НЦРМ АМНУ, обласних дитячих лікарень м.м. Чернігова, Полтави, дитячих відділень клінічної лікарні №2, дитячої поліклініки №2 Радянського району, дитячої поліклініки №2 Московського району, дитячої поліклініки №1 дитячої клінічної лікарні №8 Шевченківського району м.Києва, дільничої лікарні с.м.т. Першотравневе Овруцького району Житомирської області. Головні здобутки дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри управління охорони здоров`я Української Академії Державного Управління при Президентові України.

Матеріали дослідження наведено у методичних рекомендаціях: “Оздоровлення та реабілітація дітей з групи радіаційного ризику” (Київ, 1996); “Профілактика і лікування рахіту та порушень кальцій-фосфорного обміну при окремих захворюваннях у дітей з використанням препарату вітаміну D₃ - відеїн 3” (Київ, 1997); “Комплексна профілактика і реабілітація патологічних змін в кістковій системі дітей, народжених після аварії на ЧАЕС, та особливості їх диспансеризації” (Київ, 2000).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним науковим дослідженням. Автором проведено аналіз і узагальнення сучасних джерел вітчизняної та зарубіжної літератури з досліджуваної проблеми, визначено напрямки досліджень і розроблено методологію їх проведення. Автором особисто збирався анамнез, проводився медичний огляд дітей, їх антропометрія, анкетування, забір крові для лабораторних досліджень, збір фетальних зубів для радіометрії, підбір секційного матеріалу для патомор-фологічних досліджень, аналіз карт патоморфологічних досліджень плацент з інкорпорованими радіонуклідами, історій пологів, амбулаторних карток розвитку дітей та карт денситометричних досліджень. Самостійно проведена системати-зація та статистична обробка отриманих даних, аналіз, узагальнення та форму-лювання всіх положень і висновків роботи, розробка та апробація профілактич-них і реабілітаційних заходів. Дисертантом самостійно науково обгрунтовано практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові праці, виступи, впроваджено наукові розробки у роботу медичних закладів. Вважаю за приємний обов`язок висловити щиру вдячність професору Т.Д.Задорожній та професору В.В.Поворознюку за консультативну допомогу у проведенні патоморфологічних досліджень та ультразвукової денситометрії кісткової тканини.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи були обговорені на засіданні Товариства реабілітологів м. Києва (2000), оприлюднені на 3-му з`їзді з радіаційних досліджень (радіобіологія, радіоекологія, радіаційна безпека) (Москва, 14-17 жовтня 1997), науковій конференції “Актуальные проблемы эпидемиологии и первичной профилактики медицинских последствий аварии на ЧАЭС” (Киев, 15-16 октября 1997), 3-му симпозіумі “Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації” (Київ, 16-17 грудня 1997), 2-й Міжнародній конференції “Віддалені медичні наслідки Чорнобильської катастрофи” (Київ, 1-6 червня 1998), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми геріатричної ортопедії” (Київ, 25-27 листопада 1998), міжнародній конференції “First International Conference on Children's Bone Health” (MECC Maastricht The Netherlands, May 4-7, 1999), республіканській науково-практичній конференції “Кістково-м`язова радіологія. Фізика медичних зображень” (Харків, 19-20 травня 1999), Міжнародній конференції “The Effects of low and very low doses of ionizing radiation on human health” (France, June 16-18, 1999), Міжнародній конференції “Актуальні проблеми остеопорозу” (Київ-Євпаторія, 2-4 вересня 1999), 2-му з`їзді Міжнародної Спілки Асоціацій Патологоанатомів (Москва, 7-10 грудня 1999), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми гериатричної ортопедії” (Київ-Вінниця, 17-19 травня 2000), міжнародній науково-практичній конференції “Вплив екологічних факторів на стан здоров`я дітей” (Полтава, 20-21 вересня 2000).

Публікації. Результати досліджень наведено у 50 наукових працях: у 21 журнальній статті, 8 статтях у збірках наукових праць, 1 посібнику, 14 матеріалах і тезах конференцій, з'їздів, конгресів; отримано 6 патентів на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 461 сторінці тексту, обсяг основного тексту складає 299 сторінок і включає: вступ, дев`ять розділів (огляд літератури, характеристика матеріалів та методик дослідження, результати власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень), висновки, практичні рекомендації. Перелік використаних джерел налічує 652 найменування. Роботу ілюстровано 38 таблицями, 33 рисунками, 1 додатком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт та методи дослідження. Клінічні дослідження проведено у 669 дітей у віці до 12 років, народжених після аварії на ЧАЕС. З них: 213 дітей (1 група), народжених з інкорпорацією радіонуклідів у плаценті; батьки і діти постійно мешкають на радіаційно забруднених територіях; 240 дітей (2 група) з інкорпорацією -радіонуклідів у плаценті, із сімей ЛНА та евакуйованих із м. Прип`ять матерів (гостре -опромінення отримали батько і мати), мешкають в м. Києві; 216 дітей (3 група), які народилися не в сім`ях ЛНА, постійно мешкають на “умовно чистих” територіях, без накопичення радіонуклідів у плаценті.

Комплексне обстеження дітей включало загальноклінічне, стоматологічне обстеження (анкета ВООЗ, 1986), офтальмоскопію, антропометрію, радіометричні дослідження, ультразвукову денситометрію, дослідження кровопостачання, метаболізму, мінералізації кісткової тканини, гормональної регуляції кісткоутворення, фізичного та статевого розвитку. Оцінювалися процеси формоутворення (В.А.Доскин и соавт., 1997), статевий розвиток - згідно статевої формули (Н.А.Матвеева, 1981); структурно-функціональний стан кісткової тканини (гістоархітектоніку) - ультразвуковим денситометром “Achilles+” (Lunar Corp., Madison, WI); стан мікроциркуляторного русла в організмі - за офтальмоскопічним станом центральних судин сітківки очей (Л.Т.Малая, 1977), а також наявність клітинної гіпоксії - за вмістом 2,3 ДФГ (B.S.Dyce et al, 1973) і осмотичною стійкістю еритроцитів (J.T.Dodje, 1963). Стан клітинних мембран оцінювали за вмістом вільних радикалів (C.Beachamp et al, 1971), гідроперекисів ліпідів (Л.А.Романова і співавт., 1981), МДА (Z.A.Placer et al, 1966), відновленого глутатіону (S.Sedlac et al, 1968), СОД (В.Н.Чумаков і співавт., 1977), каталази (R.F.Beers et al, 1952), церулоплазміну (В.Г.Колб і співавт., 1976), за АОА (A.Sevanian et al, 1988), вмістом в сироватці крові і мембранах еритроцитів загальних ліпідів (тест-набором “БІО-ЛАТЕСТ”, Чехія), холестерину (G.Kamel,1975), сумарних фосфоліпідів (B.S.Dyce et al, 1973). Метаболізм кісткової тканини - за вмістом в сироватці крові остеокальцину (ELSA-OSTEO, Франція), КІЛФ (IRMA Tandem-R Ostase, Hybritech, США) і його активністю (“БІО-ЛАТЕСТ”, Чехія), інсуліноподібного фактору росту (IGF-1 IRMA, IMMUNOTECH, Франція), загального оксипроліну в сечі (Ф.И.Комаров и соавт., 1976), активністю кислої фосфатази (“БІО-ЛАТЕСТ”, Чехія). Наявність змін мінералізації кісткової тканини оцінювали за змінами в сироватці крові загального кальцію (“БІО-ЛАТЕСТ”, Чехія), неорганічного фосфору (B.S.Dyce et al, 1973), магнію (Mg208 “БІО-ЛАТЕСТ”, Чехія), міді (Cu35 “БІО-ЛАТЕСТ”, Чехія), заліза (Fe 70 “БІО-ЛАТЕСТ”, Чехія), метаболіту вітаміну D₃ 25OHD₃ (Т.А.Князева и соавт., 1983). Гормональну регуляцію процесів кісткоутворення оцінювали за вмістом в сироватці крові СТГ (CH IRMA, IMMUNOTECH, Франція), загального Т₄ (РИА-Т₄-СТ, Білорусь), ПТГ (INTACT PTH, США), КТ (DSL-7700, США), інсуліну (РИА-ИНС-ПГ-¹²⁵J, Білорусь), кортизолу (СТЕРОН-К-М, Білорусь), тестостерону (РИА-ТЕСТОСТЕРОН-ПР, Білорусь). Радіометричні дослідження проводили за методом (D.Henshaw, 1989) підраховування альфа-треків у нативних зразках (Великобританія).

Для оцінки впливу інкорпорованих радіонуклідів на внутрішньоутробний розвиток плода і на процеси кісткоутворення здійснено патоморфологічні дослідження у 20 новонароджених, померлих в ранньому неонатальному періоді при наявності інкорпорації радіонуклідів у плаценті, та у 20 новонароджених від жінок з “умовно чистих” територій.

Обробку цифрових даних здійснювали різними математичними методами, вибір яких визначався у кожному конкретному випадку (варіаційної статистики, кореляційного аналізу тощо). Обчислення проведено на комп`ютері типу ІВМ РС/АТ 486 з використанням прикладного пакету програм Microsoft Excel-5.0 та Statistica (StatSoft Inc., 1995).

Результати особистих досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження показали, що за умов дії в анамнезі на організм жінки як гострого, так і хронічного впливу малих доз радіаційного опромінення, в період вагітності плацента накопичує радіонукліди. Виявлена інкорпорація ¹³⁷Сs складає в середньому 39,5±15,8 Бк/кг, -радіонуклідів - 0,41±0,1 Бк/кг. Чим більший рівень інкорпорації радіонуклідів у плаценті, тим значніше виражені розлади кровообігу, дистрофічні й інволютивні зміни в ній. Виявлена висока експресія колагену і ІV типу може свідчити про патологічні перетворення у сполучній тканині строми ворсин, які можуть бути однією з причин порушення проникливості плацентарного бар`єру. Виявлене підвищене накопичення кальцію фосфату в тканині плаценти у вигляді конгломератів може опосередковано свідчити про дисбаланс і інших електролітів у фетоплацентарному комплексі, оскільки порушення мінерального обміну ніколи не буває ізольованим. Радіометричні дослідження секційного матеріалу показали, що -радіонукліди проникають через плаценту до плода, накопичуються в різних органах і за зниженням рівня інкорпорації розподіляються: ребра хребет зародки зубів печінка трубчасті кістки селезінка тимус - і складають: у ребрах - 1,01±0,24 Бк/кг, у внутрішній частині хребців 0,84±0,02 Бк/кг, у зовнішній - 0,67±0,02 Бк/кг, у зародках зубів - 0,4±0,02 Бк/кг, у печінці - 0,39±0,05 Бк/кг, у трубчастих кістках - 0,32±0,02 Бк/кг, у селезінці - 0,205±0,03 Бк/кг, у тимусі - 0,14±0,015 Бк/кг, що збігається з даними D.H. Henshaw (1993), Т.Д.Задорожної (1996). Переважає накопичення -радіонуклідів у більш активній губчастій кістці. Коефіцієнт переходу -радіонуклідів з плаценти до хребців плода r=+0,85; p<0,05; до зародків зубів r=+0,8; p<0,05; до трубчастих кісток r=+0,5; p<0,05. При морфологічному дослідженні кісток виявлено вогнищеві зміни кровопостачання кісткової тканини, які проявляються у дистрофічних змінах у стінках дрібних судин артеріального типу (більше виражені в хребцях, менше в ребрах та трубчастих кістках). Остеобласти з дистрофічними змінами, остеокласти розподілені нерівномірно. У порівнянні з контролем остеобласти, особливо в хребцях, меншого розміру, у 20 % спостережень виявлено зменшення кількості остеобластів, кількості остеоїду (тканини-попередника кісткової тканини). Нерівномірний розподіл остеобластів і остеокластів характерний для диспластичних процесів у кістковій тканині (М.В.Волков, 1985). Виявлений дисбаланс співвідношення остеобластів і остеокластів є пусковим механізмом деструктивних процесів у кістці, що формується.

Інкорпорація -радіонуклідів у кістковій тканині може позначатися на функціонуванні інших органів дітей з груп радіаційного нагляду. Поглинута доза у кістковому мозку може досягати 65 % від дози у скелеті (М.І.Мойсеєнко, 1997). Відомо, що клітини лімфоїдного ряду зазнають постійного впливу іонізуючого опромінення на всіх етапах формування: стовбурова клітина (опромінення печінки, кісткового мозку) тимус селезінка, що може лежати в основі розвитку у них ранніх і стійких порушень різних ланок неспецифічної резистентності організму на подальших етапах онтогенезу. Виявлені структурно-функціональні зміни, фетальні дисплазії в органах гіпоталамо-гіпофізарної осі плода призводять до напруженого їх функціонування ще з періоду внутрішньоутробного розвитку, що може бути причиною раннього виснаження, розвитку дисрегуляторних гормональних взаємозв`язків у дітей на наступних етапах онтогенезу та порушень фізичного розвитку новонароджених. Це зумовило доцільність проведення клінічних досліджень у дітей різних категорій радіаційного нагляду, що народилися від жінок з інкорпорацією радіонуклідів у плаценті.

При ретроспективному аналізі встановлено, що серед дітей 1 групи 10,9 % складали діти, народжені з масою тіла до 3000 г та 13,7% - з масою 4000 г і вище, в 2 групі 12,9 % та 34%, в контрольній групі - 9,3% та 7,6% відповідно. За статтю діти розподілялись практично однаково. Дівчата з низькою масою тіла частіше народжувались у весняний період року, а з великою масою - восени. Для хлопців відхилення у фізичному розвиткові більш характерні при народженні у літній період. На наступних етапах життя залежності рівня фізичного розвитку від сезону народження не виявлено. Четверта частина дітей, народжених з низькою масою, в подальшому відставала у рості, а близько п`ятої частини - за масою тіла. Лише незначна частина дітей (в 1 групі 7,1 %, в 2 групі 12,9 %), народжених з великою масою тіла, на подальших етапах онтогенезу за масою тіла випереджала своїх однолітків, а майже четверта частина з них відставала за масою тіла, деякі - і за довжиною тіла. Тобто, прискорений фізичний розвиток у подальшому може перейти в процес сповільнення, що ймовірно пов`язане з виснаженням резервів напружено функціонуючих органів і систем, починаючи з внутрішньоутробного періоду розвитку. Складний і обтяжений перебіг формування і розвитку плода позначався на стані адаптації в період новонародженості, фізіологічній незрілості новонароджених, яка характеризувалась значною частотою захворювань органів дихання (3 рази і більше) у віці до одного року (1 група - у 78,8 %, 2 група - у 82 %, 3 група - у 13,8 % дітей). Свідченням розвитку поліморфізму соматичної патології у дітей була значна частота нозологічних форм хвороб на одну дитину в дошкільному віці: в 1 групі дітей 3,2, в 2 групі - 3,3, в контрольній групі - 1,6; в шкільному віці: в 1 групі - 4,4; в 2 групі - 4,6; в 3 групі - 2,7, що може свідчити про загальне погіршення стану здоров`я дітей. Патологія кісткової системи займала третє місце, а в контролі - четверте. Частота виявленої патології кісткової системи складає у 1 групі 15,7 %, в 2 групі 15 %, в 3 групі 7,2 %. Діти, народжені після аварії на ЧАЕС, характеризувались низькими показниками здоров`я, практично не виявлено дітей, віднесених до 1 групи здоров`я.

Фізичний розвиток об`єктивно відображає загальний стан здоров`я дитини (Ю.А.Ямпольская, 1996). В 12-річному віці при вступі в пубертат тільки хлопці 2 групи достовірно вищі (р<0,05) від мешканців радіаційно забруднених та “умовно чистих” територій. У дітей 1 групи криві зросту дівчат і хлопців подібні, з однаковими періодами найбільш активного видовження тіла - “стрибків” зросту в 6, 10 і 12 років, а “стрибки” зросту у дівчат контрольної групи - в 6, 8, 10 років, у хлопців - в 6 і 9 років. У дівчат 2 групи “стрибки” зросту відбувались в 6 і 9 років, у хлопців крива зросту - це пряма лінія зі “стрибком” зросту в 6 років; в цій групі дітей обох статей пубертатного “стрибка” зросту до 12-річного віку не виявлено. У дітей 1 групи не виявлено чіткого чергування напрямів росту, як і у дітей контрольної групи. У дівчат 2 групи вони збігалися до 10, а у хлопців до 8 років, потім напрями росту чергуються. Протягом усього дитинства окремі частини тіла ростуть нерівномірно. У 12-річному віці при вступі в пубертат у дітей 1 і 2 груп дисгармонія у формоутворенні, дизморфізм розвитку скелету зберігались. В 1 групі дітей в 12-річному віці при порівнянні показників з контрольною групою виявлено : різницю розмірів тулуба і зросту сидячи (менші) у дівчат 1 групи, а у хлопців 1 групи - довжини тулуба, зросту сидячи, довжини передпліччя (менші) і гомілки (довші). У дівчат 2 групи коротший тулуб, менший зріст сидячи, більший обвід грудної клітки та стегна, довша рука, плече, нога, гомілка, ніж у дівчат контрольної групи (р<0,05), а у хлопців коротший тулуб, менший зріст сидячи, ширина плечей, більша довжина тіла, рука, плече, нога, гомілка, обвід стегна, ніж у хлопців контрольної групи (р<0,05). У 12-річному віці у дітей 2 групи виявлено більш виражений дизморфізм будови скелету. Така різниця може вказувати на те, що в 2 групі дітей більш виражене порушення хондропластичного і енхондрального росту, дисфункція спадково-детермінованих факторів росту, ніж в 1 групі дітей, у яких пластичність організму більша. У дітей 1 і 2 групи всі досліджувані антропометричні показники прямо корелювали між собою. Виявлена загальна диспропорційність морфологічної будови скелету у переважної більшості дітей 1 і 2 груп свідчить про подібність порушень, які виникають у дітей при інкорпорації радіонуклідів у плаценті.

При радіометрії фетальних зубів у дітей 1 і 2 груп виявлено інкорпорацію -радіонуклідів в середньому 2,7±0,14 Бк/кг та 2,4±0,12 Бк/кг відповідно (в контролі не виявлено), в зародках зубів - 0,4±0,02 Бк/кг, і при цьому коефіцієнт кореляції з величиною інкорпорації -радіонуклідів у плаценті становив r=+0,8; p<0,05. В зв`язку з тим, що у дітей на різних етапах онтогенезу проводилася радіометрія декількох фетальних зубів і при цьому в них виявлявся різний рівень інкорпорації -радіонуклідів, єдиного коефіцієнту кореляції з інкорпорацією -радіонуклідів у плаценті встановити не вдалося, але при інкорпорації -радіонуклідів у зубах вище 1,8 Бк/кг цей коефіцієнт становив r=+0,75; p<0,05. Виявлено високу поширеність карієсу зубів(в основних групах 95,8 %,в контрольній -90,7 %). Запізніле прорізування зубів (у 9-12 місяців) виявлено у 32,1 % дітей 1 групи та у 16,8 % дітей 2 групи, в контролі - у 11 % дітей, раннє (у 3-4 місяці) у 14,3 % дівчат 1 групи та у 17,7 % дітей 2 групи (в контролі не виявлено), частіше у дітей, народжених з великою масою тіла. У 5,6 % хлопців, народжених з великою масою тіла, карієс зубів починав розвиватись ще у віці до 1 року, а вже до 6 років 25 % дівчат та 61,4 % хлопців мали карієс зубів. У дітей, народжених з фізіологічною масою тіла, в період прорізування фетальних зубів у 6,5 % дівчат та 1,5 % хлопців з`являвся карієс. До періоду прорізування постійних зубів карієс мали 47,7 % дівчат та 35,2 % хлопців, народжених з великою масою тіла, а в період прорізування постійних зубів карієс з`являвся у 15,7 % дівчат та у 26,5 % хлопців. У 3 групі дітей карієс зубів починав виявлятися переважно після 5-річного віку. У дітей 1 і 2 груп виявлялась більш тяжка, системна форма гіпоплазії емалі з ушкодженням дентину (в контрольній групі - місцева гіпоплазія емалі), а також такі щелепно-лицеві аномалії, як відкритий(17 %),мезіальний(10,8 %) та глибокий (24 %) прикуси, зміна росту в рядах зубів - скупченість зубів у 4,7 %, у контролі - у 0,4 %. У дітей 1 і 2 груп активна заміна фетальних зубів на перші постійні зуби збігалася з першим “стрибком” зросту, що призводило до порушення стану тканин пародонту. Другий “стрибок” зросту у хлопців 1 і 2 груп супроводжувався наростанням частоти карієсу зубів і перед вступом в пубертат призводить до погіршення стану тканин пародонту. У дівчат 2 групи другий “стрибок” зросту супроводжувався активацією заміни фетальних зубів на постійні. Кількість постійних зубів у дівчат 1 і 2 груп після 9 років вища, ніж у хлопців, а стан тканин пародонту достовірної різниці від хлопців-однолітків не мав.

Проведені дослідження стану кісткової системи підтвердили дані про тенденцію до наростання частоти патології опорно-рухового апарату в дитячому віці.

Ретроспективний аналіз виявив значну частоту рахіту в анамнезі дітей 1 і 2 груп у порівнянні з контрольною групою (21,5%, 24,1%, 14,8% відповідно) та переломів (6,5%, 11,6%, 2,3% відповідно) з переважанням частоти переломів у дівчат 2 групи (14,8%), що може вказувати на більшу крихкість у них кісткової тканини. Значна частина дітей (1 група - 24,4%, 2 група - 30%) скаржилася на болі в кістках, що є доклінічною ознакою розвитку остеопорозу за даними В.В.Поворознюка (1999). За даними В.Н.Гуськової (1972) осалгії також виникають при зональному порушенні кровопостачання кісткової тканини. Дисплазія кульшових суглобів частіше виявлялася у дівчат, як і інші прояви дизмезенхімозу, і частіше при ретардації розвитку плода. Частота розвитку сколіозів також вища у дівчат, народжених із середньою та великою масою тіла, а у хлопців - з середньою та малою масою тіла. Характерним для дітей 1 і 2 груп було поєднання декількох проявів дизмезенхімозу з пролапсом мітрального клапана, який є проявом дисплазії сполучної тканини. ПМК виявлено у 19,2 % дітей 1 групи (у 12,6 % хлопців та у 26,4 % дівчат), у 29,5 % дітей 2 групи (у 35,6 % хлопців та у 22,2 % дівчат), в контролі у 13,8 % дітей (у 10,7 % хлопців та у 17,3 % дівчат). При ультразвуковій денситометрії, починаючи з раннього дитячого віку, виявлено порушення структури кісткової тканини, які мали групові та статеві відмінності (табл.3,4). Зміни щільності кісткової тканини (ШОУ) відображають порушення ультраструктури неорганічної частини кісткової тканини. У дівчат 1 групи довжина тіла і маса тіла детермінують ШОУ, що відповідає даним інших дослідників (P.D.Delmas, 1993). Набір кісткової маси (ІМ) у дівчат 1 групи прямо корелював з ШПУ і ШОУ (р<0,01), ШПУ в свою чергу також прямо корелювала з ШОУ (р<0,05). ШОУ у дівчат 1 групи прямо корелювала з довжинними розмірами: довжиною тіла, гомілки, рук, ніг, передпліччя (p<0,05). ШОУ прямо корелювала з шириною плечей, обводами грудної клітки, гомілки, плеча (p<0,05). Активне видовження трубчастих кісток, в основному, відбувається у них до 9-річного віку. У цей період показники ШОУ найнижчі, тобто процеси мінералізації кісткової тканини у дівчат у цьому віці не встигають за активністю процесів росту, не відповідають їм. Після 9-річного віку процеси мінералізації кісткової тканини активуються, і це, очевидно, сприяє активації процесів округлення - відбуваються “стрибки” округлення грудної клітки, плеча, стегна, гомілки, стають ширшими плечі. Процеси формування кісткової тканини у хлопців 1 групи дещо відрізнялись від дівчат. Більш виражена остеопенія (зниження показників ШОУ в порівнянні з показниками хлопців контрольної групи) виявлена у хлопців 1 групи середнього та вище середнього зросту. Крім цього, у хлопців вище середнього зросту були також знижені ШПУ і ІМ. На набір кісткової маси прямо впливали ШПУ і ШОУ (р<0,01), при цьому ШПУ також прямо залежала від ШОУ (р<0,05). В 1 групі хлопців довжина тіла і маса тіла детермінували ШОУ (p<0,05) і ІМ (p<0,05). ШОУ прямо корелювала з довжиною тулуба, руки і її сегментів, ноги і гомілки, шириною плечей, обводами грудної клітки, плеча, передпліччя, гомілки (p<0,05). Дівчата 1 групи нижче середнього зросту мали гірші показники структури кісткової тканини (остеопенію, низьку кісткову масу) в порівнянні з однолітками, а хлопці - кращу структуру кістки. Дівчата середнього зросту більш схильні до розвитку остеомаляції, а хлопці - до остеопенії. Для дівчат і хлопців 1 групи вище середнього зросту більш характерні процеси розвитку остеофіброзу, остеопорозу і відставання в наборі кісткової маси. У контрольній групі у дівчат незалежно від фізичного розвитку більш низькі характеристики структури кістки, ніж у хлопців, при цьому кращі у дівчат вище середнього зросту. У дівчат 2 групи ШПУ у всі вікові періоди нижча, ніж у дівчат контрольної групи, при практично однаковій ШОУ. При цьому ІМ також нижчий у 6, 9 і 10 років. Тобто у дівчат 2 групи за результатами денситометрії, починаючи з раннього дитячого віку, розвивається остеофіброз, а в 6, 9, 10 років також і остеопороз, що позначається на наборі кісткової маси. Такий характер змін може вказувати на порушення перетворення грубоволокнистої кісткової тканини ембріонального типу в платівкову в процесі формування на різних етапах онтогенезу, що робить кістку крихкою. В 12-річному віці при вступі в пубертат середньогруповий показник ІМ у дівчат другої і контрольної груп однаковий, але при цьому якісні характеристики кістки у дівчат 2 групи гірші - нижча ШПУ, що робить її більш жорсткою і крихкою. У всіх дівчат 2 групи якісні характеристики кістки гірші, ніж у дівчат контрольної групи. Але при цьому вони кращі у дівчат середнього зросту і найгірші у дівчат вище середнього зросту (в контрольній групі у дівчат нижче та вище середнього зросту вони кращі, ніж у дівчат середнього зросту). У дівчат 2 групи набір кісткової маси прямо залежав від ШПУ і ШОУ (р<0,01), ШПУ, в свою чергу, також прямо залежала від ШОУ. У дівчат 2 групи довжина тіла, маса тіла детермінували ШОУ (р<0,05); ШОУ і ІМ прямо корелювали з усіма досліджуваними антропометричними показниками, а ШПУ з шириною плечей та довжиною стегна (p<0,05). Перед вступом у пубертат кісткова тканина у дівчат 2 групи мала найгірші характеристики, і вони мали найменшу кісткову масу. За середньогруповими показниками структурно-функціональний стан кісткової тканини у хлопців 2 групи не відрізнявся від цих показників у хлопців контрольної групи до 11-річного віку. В 11 і 12 років ШПУ нижча, ніж у контрольній групі, при практично однаковій ШОУ, в 11 років також нижчий і ІМ. Це свідчить, що у хлопців перед і при вступі в пубертат розвиваються процеси остеофіброзу, остеопорозу. Але при індивідуальному аналізі виявлено, що вони розвиваються у 54,2 % хлопців 2 групи ще в дошкільному віці, а у 63,9 % - в шкільному. У хлопців 2 групи, незалежно від фізичного розвитку, кісткова тканина фіброзна, але у хлопців вище середнього зросту якісні характеристики кістки кращі, ніж у хлопців нижче середнього та середнього зросту. Перший і єдиний “стрибок” зросту практично не змінив якісних характеристик кісткової тканини у хлопців 2 групи. Набір кісткової маси прямо залежав від ШПУ і ШОУ (р<0,01), а ШПУ прямо залежала від ШОУ. Довжина і маса тіла детермінували ШОУ і ІМ хлопців 2 групи. ШПУ, ШОУ, ІМ прямо корелювали з усіма досліджуваними антропометричними показниками. Серед 12-річних хлопців при майже однаковій середній масі тіла хлопці 2 групи мали найменшу ШПУ та ІМ; у хлопців 1 групи цього віку, при однаковій ШОУ, ШПУ була найвищою (гіперплазія остеоїду), і вони мали найбільший ІМ. Неоднозначність отриманих результатів ультразвукової денситометрії у дітей однієї групи і статі пов`язана з різницею в комбінації виявлених у них змін гістоархітектоніки кістки.

З метою вітальної оцінки стану трофіки кісткової тканини у досліджуваних дітей було здійснено офтальмоскопічний аналіз стану судин сітківки очей. Виявлено, що у дітей 1 і 2 груп розвиваються мікроангіопатії центральної частини сітківки очей у вигляді зниження артеріо-венулярного коефіцієнту (звуження артеріол, розширення венул) та значної звивитості судин, що відповідає даним інших дослідників (П.А.Федірко, 1993). Частота розвитку мікроангіопатій досить значна - у 69 % дітей 1 групи (у 70,2 % хлопців та у 57,8 % дівчат), у 56,1 % дітей 2 групи (у 61,3 % хлопців та у 50,9 % дівчат), мікроангіопатії виявляються з двох-трьохрічного віку (в контролі не виявлено). Крім цього, у 17,7 % дітей 1 групи та у 15 % дітей 2 групи при УЗД виявлено ехогенне ущільнення стінок дрібних судин печінки і селезінки (в контролі не виявлено), що може свідчити про загальні тенденції до ушкодження дрібних судин, в тому числі і судин кісткової тканини, без чітких клінічних проявів.

Клітинні мембрани є прикладним місцем регуляторних ефектів більшості фізіологічних і патологічних факторів, в тому числі, і іонізуючого випромінювання. У дітей 1 і 2 груп виявлено активацію ВРО (вміст вільних радикалів кисню складав в середньому 0,22±0,03 ум. од., в контрольній групі - 0,27±0,01 ум. од.), підвищення вмісту СОД і каталази. Однонаправленість підвищення вмісту вільних радикалів і СОД вказує на індуктивний характер синтезу СОД у відповідь на збільшення утворення токсичних радикалів кисню. В 1 і 2 групах дітей АОСЗ клітин функціонує з напруженням (СОД, каталаза, відновлений глутатіон підвищені, що призвело до декомпенсації деяких ланок АОСЗ - антиокислювальна активність у них пригнічена (р<0,05). Усе це сприяло підвищенню вмісту кінцевого продукту ПОЛ - МДА, який має високу токсичність відносно структурних і каталітичних білків клітинних мембран. При цьому в 1 і 2 групі дітей відбулися зміни якісного складу клітинних мембран - підвищився вміст фосфоліпідів, а в 2 групі - загальних ліпідів і в обох групах - холестерину мембран. В обох основних групах в порівнянні з контрольною групою дітей вміст загальних ліпідів, сумарних фосфоліпідів, загального холестерину і атерогенного холестерину -ліпопротеідів у сироватці крові був достовірно вищим. Дослідження вмісту 2,3 дифосфогліцерату виявило значне його зниження у дітей 1 і 2 груп (10,1±2,3 та 8,5±1,5 ммоль Р/л сусп.ер. відповідно проти 22,1±0,9 ммоль Р/л сусп.ер. в контролі). Дослідження ультраструктури еритроцитів у дітей 1 і 2 груп виявило порушення архітектоніки їх поверхні, розмірів і форми у значної частини дітей (60,0 %). Це може впливати на реологію еритроцитів, їх життєздатність, на зміни обмінних процесів в мікроциркуляторному руслі з розвитком гіпоксії тканин. Відомо, що кісткова тканина філогенетично є нішою гемопоезу. Виявлене зниження осмотичної стійкості еритроцитів (1 група 45,4±2,3 %, 2 група 46,3±2,4 %, 3 група 62,3±5,6 %) свідчить про ліпідну різноякість клітин дітей основних груп і контрольної групи, про їх різний фізіологічний стан на виході із кісткового мозку і вік (раннє старіння). Дослідження кислотної резистентності еритроцитів показало наявність зсуву у бік нестійких клітин у порівнянні з контрольною групою дітей (р<0,05), що може вказувати на пригнічення еритропоезу у дітей основних груп.

Середній вміст загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові дітей всіх трьох груп знаходився у фізіологічних межах (табл.5). Проте, не було виявлено нормального співвідношення 2:1 між ними. Порушення співвідношення 2:1 загального кальцію і неорганічного фосфору виявлено у всіх хлопців 1 групи, у 67,5 % хлопців 2 групи, у 15,5 % хлопців 3 групи та у 67,5% дівчат 1 групи, у 87,5 % дівчат 2 групи, у 16,6% дівчат 3 групи, що може бути проявом загальнопатологічного процесу в організмі за умов виявленого супутнього D-гіповітамінозу (див. табл.5), в тому числі, порушення процесів мінералізації в кістковій тканині, яка є основним депо мінеральних речовин в організмі. Крім цього виявлено дисбаланс магнію, міді, заліза (див. табл.5). Гіпокальціємія виявлена у 46,2 % дітей 1 групи у 11,8 % дітей 2 групи (в контролі - у 9,5 %). Різноманітний спектр виявлених співвідношень між загальним кальцієм і неорганічним фосфором в основних групах дітей може свідчити про розвиток в кістковій тканині процесів порушення мінералізації по різному типу (остеомаляція, остеопенія, остеопороз) і в різних співвідношеннях між собою, що і проявилося у внутрішньогруповій неоднозначності отриманих їх показників у крові.

Біохімічні маркери метаболізму кісткової тканини відображають інтенсивність процесів ремоделювання кістки. Середній вміст остеокальцину у дітей основних груп був вищим, ніж у контрольній групі дітей (табл.6). Виявлена активація утворення остеокальцину, особливо у дітей вище середнього та середнього зросту за умов виявленого супутнього D-гіповітамінозу може свідчити про радіаційно індуковану активацію процесів кісткоутворення у дітей 1 і 2 груп та про вищу радіочутливість дітей вище середнього та середнього зросту. Протеїни матриксу кістки синтезуються остеобластами і вивільнюються остеокластами, тому виявлений високий вміст остеокальцину може бути не тільки показником підвищення швидкості остеогенезу, а й показником більшої активації процесів резорбції кісткової тканини. Вміст КІЛФ (остеази) в сироватці крові був вищим у дітей основних груп як за середніми показниками, так і за статтю, ніж у дітей контрольної групи (див. табл.6). Високий вміст остеази в сироватці крові у дітей 1 і 2 груп обох статей особливо вище середнього і середнього зросту може вказувати на наявність у них активації процесів кісткоутворення, які супроводжуються активацією процесів резорбції кістки. Виявлене підвищення вмісту КІЛФ у сироватці крові дітей 1 і 2 груп і при цьому зниження активності КІЛФ (особливо у дітей нижче середнього зросту) свідчить про структурно-функціональні порушення остеобластів. Паралелізм між вмістом остеокальцину і КІЛФ, зниження активності КІЛФ у дітей 1 і 2 груп може свідчити про порушення ферментативної фази мінералізації кісткової тканини, тому що при дисбалансі між кількістю і якістю КІЛФ порушується перетворення органічного фосфату в неорганічний в процесі мінералізації новоствореної кістки. Середній вміст у сироватці крові IGF-1 не перевищував фізіологічної норми (див. табл.6), при цьому у 15,0 % хлопців 2 групи (нижче середнього зросту) він нижчий фізіологічного рівня, а у 17,5 % дівчат середнього зросту 1 групи - вище. Рівень активності кислої фосфатази був вищим у дітей обох статей 1 групи, ніж третьої. У дітей всіх груп виявлено обернений характер взаємозв`язку активності кислої фосфатази з денситометричними показниками структури кістки. Основну частину органічного матриксу кістки складає колаген, а рівень оксипроліну в сечі відображає процес біосинтезу білків колагенового типу. Найвищий вміст оксипроліну в сечі виявлено у дітей середнього і вище середнього зросту (див. табл.6), а в порівнянні з віковою фізіологічною нормою всього у 32,5 % хлопців 1 групи, у 75,0 % хлопців 2 групи та у 75,0 % дівчат 2 групи. Це може бути свідченням порушення катаболізму нерозчинного колагену в зв`язку з активацією резорбції кістки. Виявлений прямий взаємозв`язок рівня оксипроліну з активністю кислої фосфатази, яка резорбує органічний матрикс кістки, підтверджує наявність остеопластичних і остеолітичних змін у дітей 1 і 2 груп. Виявлений прямий характер зв`язків оксипроліну з остеокальцином і КІЛФ також може свідчити про підвищення процесів резорбції новоствореної кістки і про порушення дозрівання органічного матриксу (колагену) кістки. Зниження вмісту оксипроліну виявлено у 17,5 % хлопців та у 32,5 % дівчат 1 групи, що могло мати адаптивний зміст - підвищення вмісту колагену сприяло епітаксії фосфату кальцію і сприяло збереженню міцносних характеристик кістки. Встановлено, що процеси остеомаляції більш глибокі у дітей 1 групи - нижчий вміст 25ОНD₃, остеокальцину при більш високому вмісті низькоактивного КІЛФ, що супроводжується більшою активацією функції остеокластів (вища активність кислої фосфатази). 75,0 % дітей 2 групи мали більш глибокі порушення мінералізації новоутвореної кістки за рахунок порушення дозрівання колагену та його деградації. Про патологічні перетворення в сполучній тканині (можливо на рівні організму у дітей 1 і 2 груп) може свідчити виявлена при інкорпорації -радіонуклідів у плаценті висока експресія колагену III i IV типу (3-4 бали), який має вищу від інших типів молекулярну масу і може перешкоджати утворенню фібрил з типовою періодичністю у базальній мембрані.