Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

УДК 616.89 - 008.454 - 053.2 - 085.842

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

РАННЯ КОМПЛЕКСНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПСИХОМОВНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ З ЗАСТОСУВАННЯМ НИЗЬКОЧАСТОТНОЇ ІМПУЛЬСНОЇ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ

14.01.33 - курортологія та фізіотерапія

БУСОВА ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА

Одеса - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в клінічному відділі Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Галіна Ірина Віталіївна, Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник клінічного відділу

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Кенц Вадим Володимирович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології

- доктор медичних наук, професор КАЛАДЗЕ Микола Миколайович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії

Провідна установа - Український науково-дослідний інститут дитячої курортології та фізіотерапії МОЗ України, відділ медичної реабілітації, м. Євпаторія

Захист дисертації відбудеться "31"_жовтня__2001 р. о 12_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського науково-дослід-ного інституту медичної реабілітації та курортології за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий "30"_вересня_2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. Дмітрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання лікування і профілактики наслідків перинатальних енцефалопатій є одними з найбільш актуальних в дитячій неврології (Б.В. Михайлов с соавт., 1999) в зв'язку з тим, що їх частота досягає 80% серед новонароджених (Д.С. Исаев, К.И. Надирова, 1998; Н.Г. Гойда, О.Г. Суліма, 1999 та інші). Відповідно росте число резидуальних наслідків, провідне місце серед яких за поширеністю і соціальній значущості займають психомовні порушення (ПМП), які становлять у дошкільному віці 10-25%, а серед учнів молодших класів - 30-64% (С.Г. Шевченко, 1995). За даними В.А. Вербенко, Л.С. Шепітько (2000), затримка психічного розвитку відзначається в кожної 10-ї дитини шкільного віку.

Така поширеність ПМП пояснюється високою чутливістю мовної функціональної системи, як самої філогенетично молодої, навіть до негрубих ушкоджуючих чинників (М.И. Лохов, Ю.А. Фесенко, 2000), а трансформація ПМП у мірі узростання дитини в соціальну дезадаптацію (А.В. Паршутин с соавт., 1998; Т.С. Алфёрова с соавт., 1998 та інші) обумовлює високу актуальність і соціальну значущість означеної проблеми. Тенденція до закріплення і ускладнення мовного дефекту (Г.Н. Крижановский, 1998; К.В. Судаков, 1998) в резидуальному періоді перинатальних енцефалопатій, коли первинні патогенні чинники припинили дію, диктує необхідність найбільш раннього виявлення ПМП і застосування науково обгрунтованих ефективних методів терапії у максимально ранній термін (Е. Кулеша, 2000). Однак аналіз даних літератури показав, що відновлювальне лікування мовних та інтелектуальних дефектів (на відміну від рухових) запізнюється до 3-5-річного віку, коли результат значно нижчий та й досягається з великими зусиллями (Ю.С. Шевченко с соавт., 1998).

Разом з тим, оскільки найбільш оптимальними термінами дозрівання мовної функціональної системи є перші три роки життя дитини (Е.М. Мастюкова, 1990), а довербальний і ранній мовний етапи відіграють ключову роль в реалізації генетичної програми психомовного онтогенезу (В.И. Бельтюков, 1993), то можна припустити, що спроможність до компенсації мовного дефекту максимально виражена саме в перші роки життя, до завершення формування функціональної мовної асиметрії півкуль. Це обумовило вибір нами напрямку дослідження - розробку ефективних методів відновлювального лікування порушень розвитку мови і інтелекту внаслідок перинатальних енцефалопатій шляхом максимально раннього початку коригуючих заходів, що є чинником попередження стійких соціально дезадаптуючих дитину порушень, в основі яких лежить мовна патологія (О.П. Перфілов з співавт., 1999).

При цьому необхідні методики, застосовні і ефективні у дітей раннього віку, що враховують особливості ЦНС у період інтенсивного розвитку мови, сприяють потенціюванню цього процесу і, що не менш важливо, позбавлені побічної дії.

Таким вимогам відповідають "підпорогові" електростимуляційні методи (А.В. Кочетков, Ф.Е. Горбунов, 1999). Згідно з сучасними даними (К.В. Судаков, 1998), важливе місце в компенсаторно-відновлювальних процесах в ЦНС належить аферентній стимуляції, а при мовних дисфункціях - аферентному потоку з пропріоцепторів тонкої моторики кисті (В.П. Дудьев, 1995; В.В. Воронкова, 1995; А.А. Самодурова, 1995). Це дозволило припустити, що "підпорогова" низькочастотна електростимуляція може підвищити ефект відновлювального лікування дітей з наслідками перинатальних енцефалопатій, сприяючи подоланню психомовного дефекту, за умови її своєчасного включення в лікувально-реабілітаційний комплекс.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати роботи є частиною ряду планових НДР, виконаних Українським НДІ медичної реабілітації та курортології (1993 - 2001 р.р.), присвячених розробці сучасних критеріїв психодіагностики порушень мовного і психічного розвитку у дітей раннього та дошкільного віку та розробці системи раннього етапного відновлювального лікування дітей з перинатальними енцефалопатіями, №№ госреєстрації: 0193V023667; 0197V000277; 0199V001447, виконаних за завданням МОЗ України. Фрагменти робіт стосовно медичної реабілітації дітей з психомовними порушеннями і використанню сучасних критеріїв психодіагностики на етапі немедикаментозної корекції виконані безпосередньо дисертантом.

Мета дослідження: підвищити ефективність комплексного відновлювального лікування порушень розвитку мови і інтелекту у дітей внаслідок перинатальних енцефалопатій шляхом раннього застосування "підпорогової" низькочастотної електростимуляції рухових точок тонкої моторики кисті.

Об'єкт дослідження: психомовні порушення у дітей раннього віку внаслідок перинатальних енцефалопатій.

Предмет дослідження: вплив "підпорогової" низькочастотної електростимуляції рухових точок тонкої моторики кисті на стан психомовної функціі дітей при ранньому (до 2-річного віку) початку застосування методу в комплексній реабілітаціі психомовних порушень резидуального генезу.

Методи дослідження: клініко-анамнестичний, неврологічне обстеження з поглибленим вивченням психомовної сфери дитини, психометричне тестування, електроенцефалографія.

Задачі дослідження:

Вивчити можливі фактори ризику виникнення відстрочених порушень мовної та інтелектуаль-ної сфери у дітей, що постраждали на перинатальних етапах онтогенезу, і виявити найбільш типові з них, які обумовлюють пошкодження мовної функціональної системи, для максимально раннього початку коригуючих заходів.

2. Вивчити можливість використання психометричних шкал - Денверського тесту розвитку і поетапної шкали раннього мовного розвитку, враховуючих варіабільність нормативних даних, для кількісної оцінки функціонального стану мовної та інтелектуальної сфери у дітей з резидуальними психомовними порушеннями, а також оцінки ефективності лікувально-реабілітаційних заходів.

3. Розробити адаптовану до раннього віку хворих методику лікування низькочастотними імпульсними струмами.

4. Провести аналіз становлення мовної та мнестичної сфер у дітей під впливом запропонованого методу немедикаментозного лікування та розробити диференційовані схеми лікування (кратність повторних курсів, оптимальний вік початку відновлювальних заходів) залежно від клінічної картини захворювання (стан психічної сфери дитини та поєднання з супутнім моторним дефектом).

5. Вивчити біоелектричну активність головного мозку методом електроенцефалографії у віддаленому періоді у дітей, що отримували на ранніх етапах онтогенезу низькочастотну електростимуляційну терапію, в порівнянні до контрольної групи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше обгрунтована роль дії аферентних електростимуляційних імпульсних струмів при їх ранньому застосуванні на процеси становлення і розвитку другої сигнальної системи у післянатальному онтогенезі та їх потенцюючий вплив на процеси дозрівання мозкового електрогенезу у віддаленому періоді.

Вперше доведена необхідність і доцільність раннього (до 2-літнього віку) початку комплексних коригуючих заходів з включенням фізіотерапії у цієї групи дітей.

Отримала подальший розвиток методика "підпорогової" низькочастотної електростимуляції рухових точок тонкої моторики кисті (НЧЕСТ) в адаптованому до раннього віку пацієнтів варіанті.

Вперше розроблені диференційовані схеми лікування (оптимальний термін початку застосування запропонованої методики, кратність повторних курсів) в залежності від особливостей клінічної картини захворювання.

Вдосконалені критерії формування "груп ризику" розвитку відстроченої психомовної патології з урахуванням вірогідних етіопатогенетичних факторів, а також клініко-психометричних параметрів ранньої діагностики.

Уперше використані на етапі немедикаментозної корекції психометричні методики: Денверський тест розвитку і поетапна шкала раннього мовного розвитку, а також розроблена модифікована схема їх кількісної оцінки у вигляді індексу розвитку для визначення ефективності відновлювального лікування.

На підставі лонгітудинальних досліджень і вивчення віддалених результатів уперше обгрунтовані як висока ефективність означеного фізіотерапевтичного методу при ранньому його застосуванні, так і можливість попередження вторинних психічних порушень і шкільної дезадаптації.

Практичне значення отриманих результатів. Для практичної охорони здоров'я запропонована методика стимуляції мовного розвитку дітей з наслідками перинатальних енцефалопатій шляхом раннього використання методу низькочастотної електростимуляції рухових точок тонкої моторики кисті в комплексі відновлювальних заходів; розроблені модифікована методика та схеми лікування психомовних порушень відповідно до раннього віку дітей (параметри струму, зони впливу, кратність курсів), що значно знижує медикаментозні навантаження у цього контингенту хворих. Розроблено об'єктивні критерії оцінки рівня важкості психомовних порушень у дітей раннього віку та ефективності їх відновлювального лікування на основі кількісної оцінки психометричного тестування, які внаслідок своєї доступності можуть використовуватися в установах практичної охорони здоров'я, народної освіти і соціальної допомоги.

Результати роботи викладено у методрекомендаціях та впроваджено в установах м. Одеси: поліклінічному відділенні Українського НДІ медичної реабілітації та курортології, Українському центрі реабілітації дітей з органічною патологією ЦНС, міському реабілітаційному центрі для дітей з ураженням ЦНС, реабілітаційному центрі для дітей-інвалідів "Майбутнє", будинку дитини №3.

Індивідуальний внесок претендента. Дисертація є індивідуальною роботою автора. Самостійно проведені інформаційний і патентний пошуки, виконаний аналіз наукової літератури з проблеми, що досліджується. В повному обсязі особисто проведені клініко-неврологічне і психологічне обстеження хворих, розроблені ранні комплексні лікувально-відновлювальні заходи у дітей з психомовними порушеннями з використанням низькочастотної електростимуляції рухових точок тонкої моторики кисті, здійснене їх тривале амбулаторне спостереження на базі науково-консультативної поліклініки УкрНДЇ МР та К. Модифікація кількісної оцінки психологічного тестування з використанням індеку розвитку дитини розроблена автором особисто для визначення ефективності немедикаментозної корекції. Статистична обробка отриманих даних, аналіз і узагальнення результатів дослідження, оформлення дисертаційної роботи, підготовка автореферату і наукових статей проведені автором самостійно.

Випробування результатів дисертації. Результати, що надані у дисертації, повідомлені і обговорені на підсумкових щорічних науково-практичних конференціях Українського НДІ медичної реабілітації та курортології; на науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю Одеської обласної психіатричної лікарні №1 (Одеса, 1993); республіканській нараді-конференції "Актуальні питання медичної реабілітації" (Немирів, 1994), науковому товаристві фізіотерапевтів і курортологів (Одеса, 1996); Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Актуальные вопросы немедикаментозного лечения заболеваний органов дыхания, сердечно-сосудистой и нервной систем" (Ялта, 1996), I-му з'їзді фізіотерапевтів республіки Молдова (Кишинів, 2000), підсумковій ювілейній науковій сесії Українського НДІ медичної реабілітації та курортології, присвяченій 10-й річниці незалежності України (Одеса, 2001). Апробація роботи проведена на засіданні Вченої ради Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт (5 - самостійні), серед яких 4 - статті у профільних наукових виданнях, 6 - в матеріалах з'їздів, конференцій, 2 - в методичних рекомендаціях.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 153 сторінках машинопису, ілюстрована 12 таблицями і 11 малюнками; складається із вступу, 4 розділів, що містять огляд літератури, матеріали та методи дослідження, результати власних досліджень, обговорення результатів, висновків, переліку літератури (359 джерел, з них 278 вітчизняних і 81 іноземних), додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 146 хворих з психомовними порушеннями (ПМП) в структурі резидуального періоду перинатальних енцефалопатій, що лікувалися в консультативно-поліклінічному відділенні УкрНДІ МР та К протягом 1993-1999 р.р. Добір дітей для дослідження відбувався шляхом випадкової вибірки після попереднього типологічного добору: вік від 12 до 24 місяців; наявність синдрому ПМП з домінуванням у клінічній картині затримки формування експресивної мови; регулярність етапної неврологічної реабілітації з перших днів життя; відсутність у дитини соматичної ослабленості, яка приводить до вторинної затримки розвитку; відносно рівноцінні соціально-економічні умови. Вік більшості дітей (63,7%) на початку дослідження становив 12-18 місяців. Методом рандомізованого випадкового відбору пацієнти розділилися на основну (81 дитина) і контрольну (65 дітей) групи, ідентичні по статі, віку, нозологічним критеріям і рівню важкості захворювання.

Дітям проводили поглиблений неврологічний огляд і клініко-психологічне тестування на початку дослідження, а також у 3-річному віці, що дозволило оцінити досягнутий дитиною рівень розвитку до переходу на дошкільний етап життя. Становлення психомовної сфери оцінювалось лише в пацієнтів, які регулярно спостерігалися нами до 3-річного віку, тобто тривалість спостереження поданих в роботі хворих склала не менш 12 місяців (в середньому 1,5±0,3 роки).

Крім того, у 62 дітей у 8-річному віці був вивчений стан електрогенезу голов-ного мозку методом комп'ютерної електроенцефалографії (ЕЕГ) для виявлення віддалених результатів лікування.

При визначенні діагнозу перинатальних енцефалопатій користувалися критеріями, термінологією і клінічною класифікацією, запропонованими Ю.О. Якуніним з співавт. (1979). Вивчення відповідності параметрів і темпів психомоторного розвитку пацієнтів фізіологічним нормам проводили, використовуючи загальноприйняті методи оцінки неврологічної та інтелектуальної сфери дитини. Провідний етіологічний фактор поразки ЦНС встановлювали на підставі ретроспективного вивчення історій захворювання і виписок з пологових будинків з аналізом клініко-анамнестичних характеристик і параклінічних даних неонатального періоду.

При об'єктивному вивченні неврологічного статусу у дітей на початку дослід-ження виявляли ознаки резідуальної неврологічної патології. При поглибленому дослідженні психомовної сфери звертали особливу увагу на психічний, передмовний та мовний розвиток дитини з розмежуванням сенсорно-емоційного компоненту, пізнавальної активності, оцінки експресивної та імпресивної мови, для чого фіксували всі прояви активної мови у дітей, розуміння мови, а також варіанти практич-ної взаємодії з дорослим і вияви афективних реакцій у процесі ігрової діяльності. При клінічній оцінці психомовного розвитку на передмовному етапі виділяли чотири рівні по О.М. Мастюковій (1973), з початком формування активного словника розвиток мови оцінювали по методиці Л.М. Галігузовій з співавт. (1990) з виділенням 4-х рівнів розвитку активних вербалізацій у дітей раннього віку, а також аналізом розуміння зверненої мови.

Синдромологічні діагнози затримки мовного розвитку (ЗМР) і затримки психомовного розвитку (ЗПМР) відповідали загальноприйнятим в неврології критеріям для дітей раннього віку. Для їх додаткової веріфікації та єдиної кількісної оцінки їх глибини і динаміки на різних вікових етапах обстеження використані психометричні методики: Денверський тест розвитку (ДТР) (W.K. Frankenburg, J.B. Dodds, 1967) і поетапна шкала раннього мовного розвитку (ПШМР) (D. Walker et al, 1989; J. Coplan, J.R. Gleason, 1990). Перевагою обох використаних нами психометричних методик є те, що в них популяційні норма-реакції представлені в центільно-графічному варіанті, відповідному віку, коли 25%, 50%, 75% або 90% дітей в популяції опановують тестуємою навичкою. Це дало можливість веріфікації не тільки вираженої ЗМР і глобального когнітивного дефіциту, але й виділення ЗМР легкого ступеню. З метою якісно-кількісного аналізу результатів психологічного тестування, нами розроблена і використана кількісна оцінка досягнутого дитиною рівня розвитку тієї або іншої сфери у вигляді індексу розвитку (ІР). Обчислений по нашій методиці ІР показував відношення дійсного рівня розвитку даної дитини до контрольного фізіологічного показника.

Заключна інтегративна оцінка результатів лікування у 3-річному віці проводилася на підставі аналізу динаміки клінічних і психометричних показників з використанням критеріїв, запропонованих Т.І. Сергановою (1988) для диференційованої оцінки ефективності логопедичної роботи у дітей раннього віку, доповнених нами з урахуванням результатів психометричного обстеження.

Дослідження біоелектричної активності головного мозку у віддаленому періоді проводили на 16-канальному комп'ютерному електроенцефалографі “DX-4000 practic” (м. Харків) по стандартному протоколу із застосуванням функціональних навантажень. Використовували монополярний метод реєстрації біопотенціалів з розташуванням електродів за схемою "10-20%" з одним потиличним електродом.

На підставі візуального аналізу ЕЕГ, доповненого комп'ютерною обробкою, були виділені типи ЕЕГ по О.О. Жірмунській, В.С. Лосєву (1984), з урахуванням фізіологічних параметрів формування в онтогенезі. Електрофізіологічні параметри "зрілості" електрогенезу оцінювалися по виразності й організації основних вікових фізіологічних ритмів і реакціям мозку на функціональні навантаження (Л.Р. Зенков, 1996). Також проведене порівняльне вивчення нейрофізіологічного стану третинних відділів коркових аналізаторів (тім'яно-потиличне відведення) в основній і контрольній групах з визначенням спектральної щільності потужності (СЩП) основних ритмів.

Результати досліджень аналізувалися методами статистики з визначенням вірогідності відмінностей абсолютних і відносних величин по критерію Ст'юдента з використанням пакету стандартних статистичних програм "Біостат".

Методи лікування. Всім дітям основної і контрольної груп проводилися ко-рекційно-логопедичні заходи по О.М. Мастюковій (1973), К.О. Семеновій, О.Ф. Архіповій (1982) і курси посиндромної терапії, масажу, фізіотерапії, спрямовані на корекцію провідного супутнього синдрому перинатальної енцефалопатії - так званий "базовий" лікувально-реабілітаційний комплекс. Фізіотерапія в рамках "базового" комплексу проводилась диференційовано, в залежності від супутнього резидуального синдрому: при спастичних формах ДЦП, спастичних синдромах - ампліпульсотерапія в розслаблюючому режимі (III рід роботи) за сегментарною методикою; при міатонічному синдромі, атоніко-астатичній формі ДЦП - рухова електростимуляція ослаблених м'язів апаратом "Стимул" або "Ампліпульс" в стимулюючому режимі (II рід роботи). Вказані фізіотерапевтичні процедури проводилися за загальноприйнятими методиками.

Крім того, у дітей основної групи в лікувально-реабілітаційний комплекс була включена низькочастотна "підпорогова" електростимуляція (НЧЕСТ) рухових точок тонкої моторики кисті (по І.В. Галіній, 1982), яка проводилася приладом "Еліта" однофазним струмом частотою 10-12 Гц, напругою 8-9 В в адаптованому до раннього віку варіанті. Модифікація полягала в підборі параметрів сили струму підпорогово стосовно рухових реакцій м'язів з урахуванням раннього віку пацієнтів (25-70 мкА), з поступовим збільшенням тривалості дії імпульсу (5-7 секунд) і кількості рухових точок. При цьому в перший день лікування вплив проводили на рухові точки довгого променевого розгинателя зап'ястка і розгинателя пальців кисті. На другий день, крім вказаних м'язів, вплив проводився на рухову точку плечепроменевого м'яза. У третій і наступні дні вплив проводився, крім зазначених трьох м'язів, ще і на поверхневий згинач пальців. По черзі впливали на пропріоцептори обох рук, виходячи з "псевдоамбідекстрії" у більшості дітей до 3-річного віку і активної участі правої півкулі у мовних процесах на ранніх етапах онтогенезу. Курс складався з 20 лікувальних процедур, з перервою в середині курсу на 1 тиждень. Процедури проводилися щодня. Курси повторювали з інтервалом не менш 3-х місяців, їхня кратність залежала від тривалості післядії фізіотерапії: при зниженні пізнавальної і мовної активності курс повторювали (усього до 3-річного віку хворі отримали від 3 до 6 повторних курсів НЧЕСТ, в залежності від віку на момент початку дослідження і тяжкості психомовного дефекту).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХНЄ ОБГОВОРЕННЯ

перинатальний психодіагностика дошкільник

На підставі вивчення анамнестичних даних у обстежених нами дітей виявлено, що найбільш частими несприятливими впливами на плід були гестози другої половини вагітності (46,6%), анемії вагітних (45,9%), а також патологія серцево-судинної системи у матерів, в тому числі вегето-судинні дистонії (43,8%). Всі ці чинники, викликаючи хронічну маточно-плацентарну недостатність, формували розвиток внутрішньоутробної гіпоксїі плоду (И.С. Сидорова, Д.Ю. Полубенцев, 1995). Звертав увагу той факт, що гестози 1-ї половини вагітності зареєстровані значно рідше, ніж гестози 2-ї половини, і, як правило, в поєднанні з ними.

Вивчення акушерської патології показало, що найчастіше відзначалося обмотування пуповиною (65,1%), а також наявність меконіальних вод (54,1%), тобто домінувала гостра інтранатальна асфіксія, а питома вага травматичних факторів ризику була значно нижчою, в основному у вигляді негрубої травматизації, що поєднувалась з гострою інтранатальною асфіксією і/або з попередньою хронічною внутрішньоутробною гіпоксією плоду.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що в дослідження, відповідно до його цілей, не увійшли хворі з важкими морфологічними пошкодженнями ЦНС, що супроводилися грубим руховим дефектом, чим частково пояснюються особливості виявлених нами факторів "ризику".

Зіставлення і аналіз отриманих даних свідчили про те, що в основі відстрочених психомовних порушень (ПМП) у обстежених нами дітей лежали негрубі енцефалопатії, переважно гіпоксичного генезу: ізольована гіпоксія відмічена у 60,3% випадків, а поєднаний гіпоксично-травматичний характер поразки ЦНС виявлений у 39,7% від усіх обстежених хворих, з яких у 13,0% негруба травматизація в пологах поєднувалася з хронічною внутрішньоутробною гипоксією, у 15,7% вона ускладнювала гостру інтранатальну асфіксію, а поєднання всіх обтяжуючих анамнестичних ознак (хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плоду з гострою інтранатальною асфіксією і травматизацією в пологах) виявлене лише у 11,0% хворих.

Поглиблене неврологічне обстеження пацієнтів виявило наявність резидуальної неврологічної симптоматики, зіставлення якої з параклінічними даними дало нам підставу діагностувати різні синдроми резидуального періоду перинатальних енцефалопатій, що супроводили ПМП (табл. 1). Потрібно зазначити, що у більшості дітей зафіксована наявність двох і більш синдромів у різних сполученнях, що характерно для перинатальних енцефалопатій.

Таблиця 1 -

Частота резидуальної неврологічної патології на початок дослідження

Уточнення особливостей резидуально-неврологічного фону, на якому виникла затримка мови, сприяло проведенню в подальшому диференційованої оцінки дії запропонованого методу при різних клінічних формах ПМП.

Результати первинного клініко-психологічного обстеження мнестичної і мовної сфери дітей. На підставі клінічного обстеження, по рівню розвитку мови у 12-24-місячному віці, хворі розділилися на дві принципово різні категорії: діти з затримкою мовного розвитку (ЗМР) становили 63,0% серед усіх обстежених, а затримка психомовного розвитку (ЗПМР) діагностована у 37,0.

На мал. 1 виразно видний більш низький рівень оволодіння експресивною мовою у дітей з ЗПМР у порівнянні з ЗМР. Так, у клінічній групі ЗМР діти, що знаходилися на передмовному і мовному етапах розвитку, розподілилися майже порівну, а в клінічній підгрупі ЗПМР у переважаючої більшості дітей експресивний компонент мови виявлявся лише вокалізаціями (белькіт, відображене та спонтанне гуління), тобто вони знаходилися на передмовному етапі. Як свідчать дані літератури (Т.Г. Кузнецова,1995; А.Г. Зікеєв,1998 та інші), відставання в мовному розвитку є одним з клінічних компонентів ЗПМР, посилюючим дефекти пізнавальної діяльності і утруднюючим соціально-психологічну адаптацію дітей. Переважання ЗМР над ЗПМР у наших пацієнтів ми зв'язували з тим, що в анамнезі у більшості з них домінувала гостра інтранатальна асфіксія у пологах, яка, по даним В.І. Гріщенко з співавт. (1990), дає невеликий процент порушень інтелекту у відстроченому періоді, що зумовлено оборотним характером мікроструктурних змін у нейронах та глії при ізольованій гострій гипоксії (Ю.И. Барашнёв с соавт., 1990).

Різниця у досягнутих рівнях вокалізацій і вербалізацій дітей була пов'язана не тільки з важкістю поразки функціональної мовної системи, але і з віковими розходженнями пацієнтів на момент початку дослідження, чим пояснювалася різниця оволодіння мовою серед дітей однієї і тієї ж клінічної групи. Це вимагало проведення психометричного тестування (табл. 2) для підвищення об'єктивізації функціонального стану психомовної функції хворих.

Таблиця 2 -

Середньогрупові індекси розвитку дітей з різною тяжкістю психомовних порушень (у балах)

Обстежуєма сфера	Клінічні групи хворих	Вірогідність відмін (p)
	ЗМР (n=92)	ЗПМР (n=54)
Денверський тест розвитку: -загальна моторика -тонка моторика -мова і мишлення -соціальна адаптація	8,35±0,69 7,90±0,63 7,97±0,71 9,20±1,90	6,62±0,51 5,28±0,70 5,27±0,33 4,10±0,30	<0,05 <0,01 <0,005 <0,02
Сумарний показник	33,42±3,93	21,27±1,84	<0,01
Поетапна шкала мовного розвитку: -экспресивна мова -імпресивна мова -міміка та жести	6,45±0,95 10,39±1,30 10,0±0,30	4,30±0,52 5,83±0,40 7,31±0,11	<0,05 <0,005 <0,001
Сумарний показник	26,84±2,55	17,44±1,03	<0,002

З даних таблиці 2 чітко видно розрив між виявом мовної функції на експресивному та імпресивному рівнях у дітей з ЗМР, а також достовірні відмінності індексів розвитку у дітей з ЗМР і ЗПМР по всім субтестам, що відображує істотні клінічні особливості цих нозологічних категорій. Так, ЗПМР характеризувалася максимальним зниженням індексу розвитку соціальної адаптації - до 4,1 бала (навіть в більшій мірі, ніж "мова і мислення", який становив 5,27!). Це пов'язано, мабуть, з низькою соціально-психологічною адаптацією цих дітей до умов зовнішнього середовища (А.Г. Зікеєв, 1998 та інші). Також у хворих з ЗПМР зафіксовані більш низькі показники розвитку моторної сфери, що, на нашу думку, зумовлене більш вираженою руховою депривацією і супутнім більш глибоким дефіцитом аферентації з пропріоцепторів тонкої моторики кисті, який впливає на онтогенез мови і психіки.

Таким чином, поглиблене клініко-неврологічне обстеження, доповнене психометричними даними, довело, що у дітей в резидуальному періоді перинатальної енцефалопатії виявлені відстрочені порушення мовного розвитку різної важкості, причиною яких були переважно гіпоксичні поразки ЦНС на анте-, інтранатальних етапах онтогенезу. Як правило, порушення розуміння дітьми зверненої мови в ранньому віці було одним з виявів недостатності пізнавальної діяльності, яка носила як первинний характер, так, в ряді випадків, розвинулася вторинно на фоні дитячого церебрального паралічу (ДЦП).

Клініко-психометричне обстеження дітей у 3-річному віці дозволило оцінити становлення психомовної сфери у дітей основної та контрольної груп під впливом різних лікувально-реабілітаційних комплексів.

Частина дітей як з ЗМР, так і з ЗПМР у 3-річному віці досягли IV-го рівня вербалізацій, властивого цьому віку. Однак 3,1% дітей контрольної (ІІ-ї) групи з ЗМР у 3-річному віці ще залишалися на передмовній стадії белькоту, тобто у них сталося посилення мовного дефіциту, а його подолання відмічене лише в 16,9%, тоді як серед дітей основної (І-ї) групи з ЗМР усі подолали передмовний етап, і у 30,9% відмічена нормалізація активної мови (р<0,001). Отримані вірогідні розрізнення між дітьми I-і та II-ї груп в оволодінні активними фразовими вербалізаціями у 3-річному віці також і у дітей з ЗПМР (р<0,02), які переконливо свідчили про кращі результати лікування в основній групі.

Більш виразна позитивна динаміка мовного розвитку відмічалася в I-й групі дітей і за даними психометричного обстеження, що ілюструють мал. 3 і мал. 4.

Мал. 3 Динаміка психометричних показників у дітей із затримкою мовного розвитку:



Мал.4 Динаміка психометричних показників у дітей із затримкою психомовного розвитку:

На мал.3 та мал.4 видні статистично вірогідні розрізнення індексів розвитку мови і мислення, а також індексів розвитку експресивної мови як у дітей з ЗМР (р<0,05; р<0,002 відповідно по різним тестам), так і з ЗПМР (р<0,005; р<0,05 відповідно), хоч в останньому випадку цифрові значення індексів розвитку були нижчими.

Заключна інтегративна оцінка результатів лікування у 3-річному віці. Для вивчення ефективності запропонованого методу раннього стимуляційного впливу з урахуванням поєднання психомовної нозології з супутнім моторним дефектом, як основна (I), так і контрольна (II) групи хворих були розділені на 4 клінічні підгрупи. В межах кожної з них були сформовані порівнянні по об'єму вибірки основної і контрольної груп: у підгрупу А увійшли діти з ЗМР без моторного дефекту- 30 хворих з основної (I-А) і 25 з контрольної (II-А) груп; підгрупу В склали діти з ЗПМР з відносно збереженою локомоторною функцією - 18 (I-В) і 14 (II-В) пацієнтів відповідно; підгрупа C складалася з дітей з ЗМР на фоні затримки стато-моторного розвитку - 20 (I-C) та 15 (II-C) хворих відповідно; у підгрупу D увійшли діти з ЗПМР на фоні моторного дефекту у вигляді ДЦП - 12 дітей з основної (I-D) і 10 - з контрольної (II-D) груп. Заключна інтегративна оцінка результатів лікування (табл. 3) виявила відмінності в ефективності методу НЧЕСТ при різних клінічних виявах ПМП і резидуальній основі, на якій вони виникли.

Хоч позитивна динаміка психомовного розвитку відмічена у дітей всіх чотирьох клінічних підгруп, що отримували комплексну реабілітацію із застосуванням НЧЕСТ (в порівнянні з контролем), однак найбільш високий процент "значного поліпшення" та "поліпшення" був відмічений у дітей I-А і I-С підгруп, тоді як у хворих I-D підгрупи досягти "значного поліпшення" взагалі не вдалося, а "поліпшення" відмічене усього у 16,7% випадків. Потрібно зазначити, що в контрольній підгрупі дітей з аналогічною патологією (II-D підгрупа) позитивна динаміка взагалі була відсутня.

Таким чином, максимальний ефект дії НЧЕСТ виявився у дітей з ізольованою ЗМР, або з ЗМР на фоні негрубого моторного дефекту, на відміну від ЗПМР, особливо у дітей з ДЦП, у яких мовнорухові порушення у вигляді супутньої дізартрії резистентні до лікування (К.А. Семёнова с соавт., 1990). Однак тенденція до наростання мовного дефіциту у цієї категорії хворих досягала максимума серед дітей контрольної підгрупи II-D, посилюючи у них соціальну дезадаптацію. Показово і те, що у контрольній підгрупі дітей навіть з найбільш легкими відхиленнями в мовному розвитку (II-А), які не отримували НЧЕСТ, зафіксовано наростання мовного дефіциту у 12,0% дітей, що відображує описану в літературі (Т.С. Алферова с соавт., 1998) тенденцію до посилювання і закріплення з віком мовного дефекту.

Таблиця 3 -

Заключна інтегративна оцінка результатів лікування (число дітей з різною динамікою у % від кількості в підгрупі).

Підгрупи обстежених	Клінічна динаміка
	значне поліпшення	Вірогідність розрізнень p	поліпшення	Вірогідність розрізнень p	без динаміки	Вірогідність розрізнень p	погіршення	Вірогідність розрізнень p
I-А	56,7±9,0	<0,01	43,3±9,0	<0,02	-	-	-	-
II-А	44,0±9,9		32,0±9,3		12,0+6,4		12,0±6,4
I-В	17,6±9,2	<0,01	64,7±11,5	>0,2	11,8±7,7	>0,1	5,9±5,6	<0,001
II-В	6,7±6,4		60,0+12,6		6,7±6,4		26,7±11,4
I-С	36,4±10,2	-	50,0±10,6	<0,05	13,6±7,2	>0,1	-	-
II-С	-		40,0±12,6		20,0±10,3		40,0±12,6
I-D	-	-	16,7±10,7	-	58,3±14,2	>0,5	25,0±12,5	<0,02
II-D	-		-		60,0±15,5		40,0±15,5
Середній показник: I - основна гр. II - контрольна гр.	34,6±5,2 18,5±4,7	<0,001	45,7±5,4 35,4±5,8	<0,005	14,8±3,8 20,0±4,9	>0,05	4,9±2,2 26,2±5,4	<0,001

Загалом зіставлення результатів лікування в основній і контрольній групах дітей у 3-річному віці представлено на мал.5.

Мал. 5 Зрівняльна оцінка ефективності лікування дітей

На мал.5 видно, що хворі, які отримували НЧЕСТ, достовірно частіше досягли "значного поліпшення" і "поліпшення", а також у них достовірно рідше виявлена негативна динаміка психомовних порушень, що переконливо свідчило про ефективність даної методики на ранніх етапах постнатального онтогенезу, як дійового фактора вторинної профілактики.

Показники біоелектричної активності головного мозку дітей у віддаленому періоді. У 62 дітей в 8-річному віці були вивчені віддалені результати лікування методом електроенцефалографії (ЕЕГ), з них 32 дитини I-А групи з мовною патологією без інтелектуального та моторного дефекту, які отримували на ранніх етапах онтогенезу (до трирічного віку) на фоні комплексної традиційної терапії повторні курси НЧЕСТ, і 30 дітей II-А групи з аналогічною патологією, що отримували в ранньому віці тільки "базову" традиційну корекцію.

Зміни електричної активності кори головного мозку, в основному у вигляді де-зорганізації фонової ритміки, виявлені у 21,87% дітей основної і 76,66% - контрольної групи, тобто частіше, ніж у нормі серед здорових дітей в популяції (М.Н.Фишман, И.П. Лукашевич, Р.И. Мачинская, 1998). Переважання -ритму, незважаючи на його дезорганізований характер, дозволило віднести даний тип ЕЕГ до суміжного з нормою варіанту, тоді як переважання повільнохвильової активності свідчило про "незрілий" для 8-річних дітей електрогенез. "Суміжний з нормою" варіант ЕЕГ зареєстрований у 15,62% дітей I-А групи і у 33,33% - II-А групи, між якими не виявлено достатньої статистичної вірогідності відмінностей при даній кількості спостережень (р>0,05).

Проте "незрілі" ЕЕГ з високою статистичною вірогідні-стю (р<0,01) переважали у II-А групі (43,33%), в порівнянні з I-А групою, де процент реєстрації даного типу ЕЕГ був непереконливий (6,25%). У той же час організований тип ЕЕГ, відповідаючий віковим нормативам, що розцінюється як досить "зрілий", виявлений з високою частотою у дітей I-А групи (78,12%), тоді як серед дітей II-А групи він становив значно менший процент (23,33%), і ці відмінності статистично вірогідні (р<0,01). Іншими словами, візуальний аналіз ЕЕГ виявив у дітей, які отримували на ранніх етапах розвитку НЧЕСТ, чітку тенденцію до нормалізації біоелектричної активності головного мозку.

Відмінності спектральної щільності потужності (СЩП) -діапазону і середньоефективнодіючої частоти тім'яно-потиличних областей головного мозку у дітей основної і контрольної груп (табл. 4) підтвердили наявність більш зрілого електрогенезу у дітей, що отримували в ранньому віці повторні курси НЧЕСТ (р<0,001): СЩП -діапазону в групі дітей, що отримували НЧЕСТ, в 1,52 рази вища за контроль, а середньоефективнодіюча частота - в 1,07 рази вища за контроль.

Як бачимо, віддалені результати свідчать про те, що даний метод лікування може бути на ранніх етапах онтогенезу індуктором формоутворення мозку, потенцюючим його нейрофізіоло-гічне дозрівання.

Таблиця 4 -

Показники электрогенезу тім'яно-потиличної області головного мозку у обстежених дітей (вираженість основних ритмів )

Вираженість ЕЕГ-ритмів	Групи обстежених дітей	Вірогідність розрізнень (р)
	Основна група (n = 32)	Контрольна група (n = 30)
	М1±m1	М2±m2
СЩС	46,4±3,5	51,5±4,6	>0,2
СЩС	66,2±3,9	62,6±6,2	>0,5
СЩС	72,4±4,7	47,5±4,4	<0,001
СЩС	21,5±1,6	20,4±2,1	>0,5
Средньоефективнодіюча частота	7,2±0,05	6,7±0,09	<0,001

Таким чином, в процесі спостереження за хворими доведений високий лікувальний ефект методу НЧЕСТ, який, на нашу думку, пов'язаний з впливом специфічної направленої аферентації низької інтенсивності на функціональну активність т. з. "мовних" кортикальних центрів і третинних відділів коркового мовного аналізатора, пов'язаних з тонкою моторикою.

При цьому саме ритмічні аферентні подразнення, за даними нейрофізіологічних досліджень Г.М. Крижановського (1998) та інших авторів, ведуть до виникнення в ЦНС вогнища збудження, здатного конкурувати з патологічною домінантою і викликати компенсаторну перебудову в мовній функціональній системі, а "підпороговий" характер аферентних імпульсів забезпечує її активацію.

Особливий ефект методу в перші три роки життя пояснюється, на нашу думку, можливостю включення в компенсаторний процес обох півкуль головного мозку в період структурно-функціонального оформлення церебральних механізмів до закінчення формування в дитячому мозку мовних і моторних асиметрій (Н.Д. Сорокина, Г.В. Селицкий, 1999).

При цьому активуються не тільки структури "мовних" зон лівої півкулі, а і з'являється можливість ввести в дію у відновлювальному процесі праву півкулю, з урахуванням її активного впливу на психомовний розвиток дитини в період формування домовних комунікативних навичок і недостатньо усвідомленої мови. Ці нейрофізіологічні особливості дії методу забезпечують його потенцюючий вплив на функціональне дозрівання мозку дитини при включенні НЧЕСТ в ранню комплексну реабілітацію психомовних порушень.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обгрунтуванні необхідності і доцільності раннього (до 2-річного віку) початку застосування в комплексі коригуючих заходів "підпорогової" низькочастотної електростимуляції точок тонкої моторики кисті (НЧЕСТ) у дітей з психомовними порушеннями резидуального генезу. Доведений її вплив на процеси становлення і розвитку другої сигнальної системи в постнатальному онтогенезі і на процеси дозрівання мозкового електрогенезу у віддаленому періоді.

Отримані нами результати дозволяють зробити висновки:

2. Гіпоксичні ушкодження ЦНС на перинатальному етапі онтогенезу є найбільш частою причиною виникнення відстрочених порушень мовної та інтелектуальної сфери, що дозволяє розглядати їх як фактори ризику цієї патології і обгрунтовує необхідність якомога раннього початку коригуючих заходів.

3. У дітей з наслідками перинатальної енцефалопатії гіпоксичної природи у 63,0% випадків розвивається затримка мовного розвитку, а в 37,0% - сполучена психомовна патологія.

4. Клінічний ефект запропонованого методу залежить від часу початку реабілітаційних заходів та від особливостей клінічної картини (наявності інтелектуального дефіциту і/або моторного дефекту з супутньою дізартрією), що потребує застосування розробленої адаптованої до раннього віку методики і схем лікування.

5. При затримці мовного розвитку (з негрубим моторним дефектом або без нього) застосування "підпорогової" низькочастотної електростимуляції точок тонкої моторики кисті викликає повне подолання або значне зменшення мовного дефіциту, що свідчить про високу ефективність методу у вказаній групі хворих.

6. У дітей зі сполученою поразкою психіки та мови (затримка психомовного розвитку без грубого моторного дефекту, а також в структурі ДЦП з супутньою дизартрією), зафіксовано переважно лише зменшення психомовного дефіциту, що свідчить про меншу ефективність методу у цієї категорії хворих і вимагає більшої кратності (до 6) повторних курсів і, відповідно, якомога раннього початку лікування (не пізніше однорічного віку).

7. У дітей з психомовними порушеннями, що отримували на ранніх етапах розвитку "підпорогову" низькочастотну електростимуляцію точок тонкої моторики кисті, відмічена чітка тенденція до нормалізації біоелектричної активності головного мозку, що свідчило про наявність більш зрілого електрогенезу і було доказом потенцюючого впливу методу на функціональне дозрівання дитячого мозку.

8. Психометричні тести - Денверський тест розвитку і поетапна шкала раннього мовного розвитку - дозволяють, сумісно з клінічними даними, не тільки веріфікувати психомовні порушення на ранніх етапах розвитку дитини, але й оцінити функціональний стан мовної і інтелектуальної сфери в процесі лікування, і тим самим об'єктивізувати результати корекційних заходів.

9. Застосування "підпорогової" низькочастотної електростимуляції точок тонкої моторики кисті в комплексі відновлювальних заходів на ранніх етапах життя дозволяє нормалізувати дозрівання мовної функціональної системи, сприяє у більшої частини дітей подоланню мовного і психічного дефекту. Включення означеної методики в лікувально-реабілітаційний комплекс у дітей раннього віку є важливим фактором зниження резистентності до лікування навіть у разі стійких енцефалопатичних порушень і, попереджаючи соціальну дезадаптацію, являє собою дійовий чинник вторинної профілактики.

СПИСОК праць, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галина И.В., Левинский М.В., Бусова В.С. Электростимуляционная терапия в коррекции предречевых нарушений у детей раннего возраста при церебральной перинатальной патологии // Медична реабiлiтацiя, курортологiя, фiзiотерапiя. -1996. - №2. - С. 35-38. (Дисертантом особисто проведене обстеження неврологічного статусу та передмовного розвитку у хворих з перинатальними енцефалопатіями, а також статистична обробка і аналіз отриманих даних).

2. Бусова В.С. Применение электроимпульсной стимуляции в ранней корекции психоречевых расстройств у детей с перинатальными энцефалопатиями // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 1998. - № 3. - С. 70.

3. Бусова В.С. Влияние низкочастотной подпороговой электроститмуляции на становление психоречевой сферы у детей с перинатальными энцефалопатиями // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. -1999. - № 1. - С. 42-43.

4. Галина И.В., Бусова В.С., Колкер И.А. Влияние субсенсорной латеральной стимуляции на формирование показателей ЭЭГ в онтогенезе // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2000. - № 2. - С. 31-33. (Дисертантом особисто здійснені планування фрагменту дослідження, обстеження хворих, а також статистична обробка, аналіз та узагальнення отриманих даних).

5. Бусова В.С. Отдалённые результаты влияния электростимуляционной терапии на показатели электрогенеза головного мозга детей с поражением ЦНС // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 2001.- №2. - С. 58.

6. Бусова В.С. Нейрофизиологическое обоснование применения электростимуляционной терапии в коррекции психоречевых нарушений у детей (обзор литературы) // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - №3. - С. 82-85.

7. Галина И.В., Левинский М.В., Бусова В.С. Опыт применения электроимпульсных воздействий для коррекции речевой патологии у детей // Материалы научно-практической конференции, посвящённой 100-летию Одесской областной психиатрической больницы №1. - Одесса: ООПБ №1. -1993. - С. 21-22. (Дисертантом особисто було проведено клінічне обстеження дітей раннього віку з мовними порушеннями, розроблено та впроваджено лікувально-реабілітаційні комплекси, проведені статистична обробка і аналіз отриманих даних).

8. Полiклiничний етап реабiлiтацii дiтей з перинатальною патологією ЦНС / I.В. Галiна, М.В. Левiнськiй, В.С. Бусова, Г.В. Михайлова // Тези доп. респ. наради-конф. "Актуальнi питання медреабiлiтацii". - Немирiв: санаторiй "Авангард". -1994. -С. 30. (Дисертантом особисто проведено клінічне обстеження дітей з психомовними порушеннями, розроблені та впроваджені лікувально-реабілітаційні комплекси, проведені статистична обробка і аналіз отриманих даних).

9. Бусова В.С. Чрезкожная низкочастотная электроимпульсная стимуляция в комплексном лечении перинатальных энцефалопатий с синдромом задержки психоречевого развития // Материалы Украинской научно-практической конф. с междунар. участием "Актуальные вопросы немедикаментозного лечения заболеваний органов дыхания, сердечно-сосудистой и нервной систем. - Ялта: Крымск. респ. НИИ физич. методов леч-я и мед. климатологии им. Сеченова. - 1996. - С.125-126.

10. Галина И.В., Бусова В.С. Отдалённые результаты применения субсенсорной латеральной стимуляции у детей с перинатальными энцефалопатиями // Материалы 1-го съезда физиотерапевтов республики Молдова. - Кишинёв: МЗ РМ, Респ. Науч- но-практ. Ассоциац. "Физиотерапия", ТМФУ "Н. Тестимицану". - 2000. - С. 103-104. ( Дисертантом особисто проведені обстеження хворих у віддаленому періоді лікування та аналіз результатів).

11. Психодiагностичнi скринiнговi тести для виявлення затримок психiчного та мовного розвитку у дiтей раннього та дошкiльного вiку: Метод. рекомендацii / МОЗ Украiни, Укр.НДI МР та К; Укладачі: М.В. Левiнський, I.В. Галiна, В.С. Бусова та iн. - Одеса., 1995. - 18 с. (Дисертантом особисто проведені інформаційно-патентний пошук психодіагностичних тестів та здійснено психологічне обстеження дітей з затримками психомовного розвитку на етапі немедикаментозної корекції).

12. Система раннього вiдновлювального лiкування та реабiлiтацii дiтей з перинатальними ураженнями нервовоi системи: Метод. рекомендацii / МОЗ Украiни, Укр.НДI МР та К; Укладачі: М.В. Левiнський, I.В. Галiна, В.С. Бусова та iн.- Одеса, 1995. - 20 с. (Дисертантом особисто було проведено клініко-психо-метричне обстеження дітей з психомовними порушеннями в резидуальному періоді перинатальних енцефалопатій, впроваджені лікувально-реабілітаційні комплекси з застосуванням низькочастотної імпульсної електростимуляції, проведені статистична обробка і аналіз отриманих даних).

АНОТАЦІЯ

Бусова В.С. Рання комплексна реабілітація психомовних порушень у детей з застосуванням низькочастотної імпульсної електростимуляції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 - курортологія та фізіотерапія. - Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології, Одеса, 2001.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності відновлювального лікування психомовних порушень, які виникли у дітей внаслідок перинатальних енцефалопатій, шляхом раннього (до 2-х років життя) початку застосування "підпорогової" низькочастотної електростимуляції точок тонкої моторики кисті (НЧЕСТ) на фоні комплексної традиційної терапії. Встановлено, що НЧЕСТ доброякісно впливає на становлення і розвиток другої сигнальної системи у післянатальному онтогенезі і процеси дозрівання мозкового електрогенезу у віддаленому періоді, значно покращує психомовний розвиток дитини. Запропоновано адаптовану до раннього віку хворих схему лікування психомовних порушень за допомогою НЧЕСТ, а також модифіковано кількісну оцінку результатів психометричного обстеження дітей за допомогою індексу розвитку, що вперше використано для визначення ефективності відновлювального лікування.

Ключові слова: низькочастотна імпульсна електростимуляція, психомовні порушення, діти, перинатальна енцефалопатія, реабілітація, психодіагностичні шкали, електрогенез.

АННОТАЦИЯ

Бусова В.С. Ранняя комплексная реабилитация психоречевых нарушений у детей с применением низкочастотной импульсной электростимуляции. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 - курортология и физиотерапия. - Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии, Одесса, 2001.

Диссертация посвящена изучению влияния "подпороговой" низкочастотной электростимуляции двигательных точек тонкой моторики кисти (НЧЭСТ) на состояние психоречевой функции детей при раннем (до 2-летнего возраста) начале применения метода в комплексной реабилитации психоречевых нарушений (ПРН), возникших вследствие перинатальных энцефалопатий. Исследование проводилось у детей раннего возраста с ПРН в резидуальном периоде перинатальных энцефалопатий, находившихся под диспансерным наблюдением в поликлиническом отделении Украинского НИИ медицинской реабилитации и курортологии.

...