Порівняльний вплив карведілолу та атенололу на добовий профіль артеріального тиску та показники гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ІМ. АКАДЕМІКА М.Д.СТРАЖЕСКА

УДК 616.12-02:616-009.12:616.12-008.391

ПОРІВНЯЛЬНИЙ ВПЛИВ КАРВЕДІЛОЛУ ТА АТЕНОЛОЛУ НА ДОБОВИЙ ПРОФІЛЬ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА ПОКАЗНИКИ ГЕМОДИНАМІКИ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ

14.01.11 - Кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Берко Галина Кузьмівна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І.Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Сєркова Валентина Костянтинівна, Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедрою факультетської терапії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Воронков Леонід Георгієвич, Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, завідувач відділом серцевої недостатності,

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Єна Лариса Михайлівна, Інститут геронтології АМН України, керівник відділу клінічної та епідеміологічної кардіології.

Провідна установа:

Інститут терапії АМН України, відділ артеріальної гіпертонії, м.Харків.

Захист відбудеться “ 24 ” квітня 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01. при Інституті кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України (03680, м.Київ, вул. Народного ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України.

Автореферат розісланий “ 23 “ березня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Деяк С.І.

гіпертонічна ішемічна карведілол атенолол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) та ішемічної хвороби серця (ІХС) є однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини, оскільки вони становлять основну причину смертності від хвороб системи кровообігу, яка складає 56,5% в структурі загальної смертності в Україні [Нац. програма профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні, 1997]. Незважаючи на появу нових ефективних засобів, в-блокатори продовжують займати важливе місце в терапії таких хворих, оскільки чинять антигіпертензивну і антиангінальну дію та зменшують ризик виникнення ускладнень [Е.П. Свищенко, В.Н. Коваленко, 2001, W. Koenig et al., 1996]. Однак, застосування в-блокаторів обмежується значною кількістю властивих їм небажаних побічних дій, зокрема, їх здатністю чинити несприятливий вплив на ліпідний спектр крові, підвищувати периферичний судинний опір, зменшувати скоротливість міокарда [Б.А. Сидоренко с соавт., 1998]. Цих негативних властивостей, можливо, позбавлений неселективний в-блокатор третього покоління карведілол, фармакологічними особливостями якого є додаткові властивості ₁-блокатора [Л.Г. Воронков, 1999, Л.Т. Малая, 2001, К.Weber et al., 1998] та, як показано в значній кількості експериментальних досліджень, антиоксиданта [Н.А. Горчакова, Е.В. Гриневич, 2000, G.G.Feuerstein et al., 1998]. В останній час в ряді рандомізованих контрольованих досліджень показана здатність карведілолу значно збільшувати виживання хворих з хронічною серцевою недостатністю, що перевершує відповідну дію інших в-блокаторів і пов'язано, можливо, з фармакологічними особливостями препарату [S.Bonet et al., 2000, H.Nogele et al., 2000]. Наявність додаткових властивостей карведілолу може служити фармакологічним обгрунтуванням для його використання у хворих на ГХ і при поєднанні її з ІХС. Однак, дані про доцільність застосування та ефективність карведілолу в порівнянні з атенололом, що традиційно застосовується в терапії ГХ та ІХС, недостатні. Недостатньо вивчений вплив карведілолу в співставленні з атенололом на показникі добового профілю артеріального тиску (АТ) при різних ступенях артеріальної гіпертензії, структурно-функціональний стан міокарда, в т. ч. при різних типах його ремоделювання, показники варіабельності серцевого ритму (ВРС), що може мати значення для диференційованого лікування хворих на ГХ і ІХС. Суперечливі дані про вплив карведілолу на ліпідний спектр крові, в клінічних роботах недостатньо вивчені антиоксидантні властивості карведілолу, зокрема, в порівнянні з атенололом, при поєднанні ГХ і ІХС, не вивчена дія цих препаратів на рівень пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ). Розв'язання цих питань є актуальним і перспективним для визначення ефективності і доцільності застосування карведілолу в співставленні з атенололом у хворих на ГХ, при поєднанні ГХ з ІХС, та у хворих, що перенесли ІМ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на базі кафедри факультетської терапії Вінницького державного медичного університету ім. М.І Пирогова МОЗ України і є частиною наукової теми кафедри “Оцінка гемодинамічних, імунологічних і біохімічних порушень і розробка методів їхньої корекції у хворих з серцево-судинною патологією”, № держреєстрації 0198V.002706. Здобувач є співвиконавцем теми.

Мета і задачі дослідження. Клінічне обгрунтування доцільності застосування -блокатора третього покоління карведілолу в співставленні з --блокатором другого покоління атенололом у хворих на гіпертонічну хворобу в залежності від наявності у них ІХС, післяінфарктного кардіосклерозу.

Задачі дослідження:

1. Вивчити динаміку добового профілю артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу, в тому числі при поєднанні її з ІХС, при артеріальній гіпертензії І та ІІ ступеня при лікуванні карведілолом в співставленні з атенололом.

2. Вивчити динаміку показників ВРС хворих на гіпертонічну хворобу, при поєднанні її з ІХС і при наявності післяінфарктного кардіосклерозу під впливом карведілолу в співставленні з атенололом.

3. Встановити вплив карведілолу та атенололу на структурно-функціональний стан міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу, зокрема, при поєднанні її з ІХС і наявності післяінфарктного кардіосклерозу.

4. Виявити вплив карведілолу в співставленні з атенололом на ліпідний спектр крові, перекисне окислення ліпідів, стан антиоксидантної системи і рівень ПСММ у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ІХС.

5. Розробити рекомендації для застосування карведілолу у хворих на гіпертонічну хворобу, в тому числі в поєднанні з ІХС, в залежності від ступеня артеріальної гіпертензії.

Обєкт дослідження - особливості перебігу гіпертонічної хвороби в поєднанні з ішемічною хворобою серця.

Предмет дослідження - порівняльний вплив терапії -блокатором карведілолом, який має додаткові властивості ₁-блокатора та антиоксиданта, і кардіоселективним -блокатором атенололом на добовий профіль АТ, вегетативну регуляцію серцевої діяльності, показники гемодинаміки та стан ліпопероксидації у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ІХС.

Методи дослідження. Усім хворим проводили загальне клінічне та електрокардіографічне (ЕКГ) обстеження. Добовий профіль артеріального тиску визначали при добовому моніторуванні АТ. Структуру серця та стан центральної гемодинаміки вивчали методом ехокардіографії. Для оцінки стану вегетативної регуляції серцевої діяльності визначали ВРС при добовому моніторуванні ЕКГ. Проводилось визначення ліпідного спектра крові, антиоксидантної ефективності препаратів при вивченні перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи, рівня ПСММ.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в порівняльному аспекті встановлені особливості впливу терапії карведілолом та атенололом на клініко-гемодинамічні показники, добовий профіль АТ, ВРС у хворих на ГХ, зокрема, при поєднанні її з ІХС, в т. ч. у хворих, що перенесли ІМ.

Встановлено, що терапія карведілолом сприяє досягненню більш рівномірного добового профілю АТ, порівняно з застосуванням атенололу: карведілол перевершує ефект атенололу щодо впливу на рівень діастолічного АТ в усі часові періоди та систолічного АТ вночі, величину та швидкість ранкового підвищення АТ та, на противагу атенололу, не погіршує двофазний добовий ритм АТ. Показано значне зростання часових параметрів ВРС та потужності високочастотних коливань ЧСС при застосуванні карведілолу і атенололу, встановлено, що карведілол перевершує дію атенололу за впливом на потужність високочастотних коливань ЧСС. Встановлено, що найбільш значна позитивна динаміка ВРС спостерігається при використанні карведілолу в хворих з післяінфарктним кардіосклерозом.

Вивлено більш значний позитивний вплив карведілолу, порівняно з атенололом, на показники кардіогемодинаміки у хворих з поєднанням ГХ та ІХС, зокрема, тих, що перенесли ІМ, а також при ексцентричній та концентричній гіпертрофії ЛШ. Встановлено більш виражений позитивний вплив атенололу в хворих з нормальною геометрією ЛШ. Встановлено достовірне зростання систолічної функції ЛШ під впливом карведілолу в хворих з початковою стадією хронічної серцевої недостатності, на відміну від хворих без серцевої недостатності.

Встановлена більш значна антиоксидантна активність карведілолу, порівняно з атенололом, у хворих з поєднанням ГХ та ІХС, що виражена в найбільшій мірі при більш важкому перебігу захворювання - у хворих з прогресуючою стенокардією. Вперше показано зниження рівню ПСММ при лікуванні карведілолом, на відміну від атенололу, у хворих з поєднанням ГХ та ІХС, особливо значне у хворих, що перенесли ІМ, та при прогресуючій стенокардії.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено диференційований підхід до лікування хворих на ГХ в залежності від наявності у них ІХС, післяінфарктного кардіосклерозу. Встановлено, що терапія карведілолом хворих на ГХ, в т. ч. в поєднанні з ІХС, є найбільш ефективною у пацієнтів, які перенесли ІМ, а також, за впливом на структурно-функціональний стан міокарда, при наявності серцевої недостатності I-II функціонального класу (ФК) за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA) та у хворих з ексцентричною та концентричною гіпертрофією ЛШ. Встановлено, що у хворих з нормальною геометрією ЛШ найбільш значний вплив на показники кардіогемодинаміки чинить атенолол. У пацієнтів, що перенесли ІМ, терапія карведілолом, порівняно з атенололом, справляє найбільш позитивну динаміку показників ВРС, кардіогемодинаміки, ліпідного спектра крові. Розроблено рекомендації для застосування карведілолу в хворих на ГХ, у т. ч. при поєднанні з ІХС, в залежності від ступеня артеріальної гіпертензії.

Впровадження результатів досліджння в практику. Результати дисертаційної роботи впроваджені в практику кардіологічного відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова, відділень Вінницької центральної клінічної лікарні №1, міської клінічної лікарні м. Рівне. Матеріали дослідження використовуються при читанні лекцій з внутрішніх хвороб у Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Основні результати дослідження, викладені в дисертації, отримані здобувачем особисто. Патентно-інформаційний пошук, добір та обстеження хворих, значна частина інструментальних досліджень (більшість досліджень добового моніторування АТ, добового моніторування ЕКГ для вивчення ВРС, ехокардіографії), аналіз первинного матеріалу, статистична обробка результатів, розробка основних положень, висновків і практичних рекомендацій роботи, оформлення дисертаційної роботи, підготовка результатів дослідження до друку виконані дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на ХІV з'їзді терапевтів України (Київ, 1998), республіканській науково-практичній конференції “Нове в патогенезі, діагностиці і лікуванні хронічної недостатності кровообігу” (Харків, 1999), республіканській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин і інших органів” (Вінниця, 1999), конференції молодих учених ВДМУ (Вінниця, 1999), VІ Конгресі кардіологів України (Київ, 2000). Апробація дисертації проводилась на спільному засіданні терапевтичних кафедр та кафедри фармакології Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, серед них 7 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 - у матеріалах і тезах наукових зїздів і конференцій різного рівня, 1 стаття у збірнику наукових досліджень.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертації викладений на 133 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, розділу з описом матеріалів та методів дослідження, трьох розділів особистих досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Тект ілюстровано 38 таблицями та 18 рисунками, що займають 12 сторінок. Список літератури складається з 278 джерел, в тому числі 109 російською та українською мовами та 169 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 143 хворих (81 чоловік та 62 жінки) на гіпертонічну хворобу ІІ-ІІІ стадії віком від 36 до 70 років (середній вік 53,80,9 років), 30 практично здорових осіб склали групу контролю. Обстеження проводилось в кардіологічному відділенні Вінницької обласної лікарні ім. М.І.Пирогова до та після 8 тижнів лікування. Діагноз ГХ встановлювався на підставі даних анамнезу, клінічного обстеження, даних добового моніторування АТ після виключення симптоматичних гіпертензій. Діагноз ІХС грунтувався на наявності типових приступів стенокардії, перенесеного і документованого інфаркту міокарда (ІМ), відповідних змін електрокардіограм (ЕКГ) у спокої, при Холтеровському моніторуванні або велоергометрії. З дослідження виключалися хворі, які мали загальновизнані протипокази для застосування -блокаторів.

У 32 хворих була діагностована ГХ ІІ стадії, у 111 хворих - поєднання ГХ і ІХС зі стабільною стенокардією напруги ІІ-ІІ ФК та прогресуючою стенокардією, серед них у 55 хворих в анамнезі визначався документований ІМ давністю не менше 6 місяців. В цілому по групі обстежених хворих при вимірі АТ за традиційним методом Короткова складав 161,11,2/99,70,6 мм рт. ст. В залежності від рівня АТ були виділені групи хворих з артеріальною гіпертензією І (95 хворих) та ІІ ступеня (48 хворих) за класифікацією ВООЗ з середнім рівнем АТ 154,90,9/96,60,6 мм рт. ст. та 173,2???8/105,9???7 мм рт. ст., відповідно. В залежності від лікування, всі хворі були розділені на 2 групи, рандомізовані по статі, віку і діагнозу. Групу карведілолу склало 72 хворих, з них на ГХ - 15 хворих, на ГХ в поєднанні з ІХС у 57 хворих, серед них з післяінфарктним кардіосклерозом - 30 пацієнтів, у 32 хворих відзначалися прояви серцевої недостатності I-II ФК за класифікацією NYHA. Всі хворі одержували карведілол у дозі від 25 до 75 мг на добу (середня доза - 43,9?1,6 мг на добу) у 2 прийоми, починаючи з 12,5 мг з наступним підвищенням дози до ефективної (до зниження діастолічного АТ на 10%). Групу атенололу складав 71 пацієнт, з них 17 на ГХ, 54 - з поєднанням ГХ і ІХС, зокрема, з післяінфарктним кардіосклерозом - 25. Всім хворим призначався атенолол у дозі 50-150 мг на добу (середня доза - 88,2?2,5 мг на добу) у 2 прийоми. Хворим з ІХС призначався ізосорбіду дінитрат у дозі 20-80 мг на добу, аспірин.

Оцінка добового профілю АТ проводилася при добовому моніторуванні АТ за допомогою апарата “АВР-01” виробництва “Сольвейг” (Україна). АТ вимірювався кожні 20 хв. вдень і 60 хв. вночі. Оцінювалися середні показники систолічного (САТ) і діастолічного (ДАТ) АТ за добу, день і ніч, варіабельність АТ за величиною стандартного відхилення за день і ніч, індекс часу гіпертонії як відсоток вимірів, що перевищує 140/90 мм рт. ст. вдень і 120/80 мм рт. ст. вночі. Добовий індекс визначався як відношення різниці середніх денного та нічного АТ до АТ вдень. Величина ранкового підвищення (ВРП) АТ визначалася для САТ і ДАТ як різниця між максимальним і мінімальним АТ в період з 4 до 10 годин ранку. Швидкість ранкового підвищення САТ/ДАТ - як відношення ВРП до часу, за який підвищено АТ [Ж.Д.Кобалава с соавт, 1999, Ю.М.Сіренко, В.М.Граніч, 1999].

Варіабельність ритму серця вивчали при добовому моніторуванні ЕКГ за допомогою апарата “РР-101/24” виробництва “Сольвейг” (Україна). Дослідження проводилися за методикою, розробленою Європейським товариством кардіологів і Американським товариством патофізіологів [Task Force, 1996]. Визначалися часові показники (SDNN - стандартне відхилення середньої величини інтервала R-R, RMSSD -середньоквадратичне відхилення різниці послідовних інтервалів RR, pNN50 - відсоток послідовних інтервалів RR, різниця між якими перевищує 50 мс) і спектральні показники (VLF - коливання ЧСС дуже низької частоти, LF - низькочастотні коливання, HF - високочастотні коливання, відношення LF/HF).

Комплексна оцінка структурно-функціонального стану міокарда проводилась при ехокардіографічному дослідженні на апараті SIM 700 “Challenge” за загальноприйнятою методикою. За формулами L. Teicholtz (1972) обчислювали кінцево-діастолічний, кінцево-систолічний і ударний об'єми та масу міокарда ЛШ. Вираховували індекси цих показників (ІКДО, ІКСО, УІ, ІММЛШ) стосовно площі поверхні тіла, відносну товщина стінки ЛШ (ВТС) як відношення суми товщини міжшлуночкової перегородки та задньої стінки ЛШ до його кінцево-діастолічного розміру, рівень загального периферичного судинного опору.

Ліпідний та ліпопротеідний спектр крові вивчали загальноприйнятими методами. Рівень гідроперекисів ліпідів в крові визначали за методом В.Б.Гаврилова та М.І.Мишкорудної, малонового діальдегіду (МДА) та аскорбатзалежного перекисного оксилення (АЗПО) - за І.Д.Стальною і Т.Г.Гаришвілі, перекисного гемоліза (ПГ) - за О.І.Воскресенським. Рівень активності глутатіонпероксидази в еритроцитах вивчали за K.Olinescu, глутатіонредуктази - за І.І.Годзієвою, відновленого глутатіону - за E.Bentler, рівень ПСММ - за методом Н.І.Габріеляна з співавт.

Статистична обробка отриманих результатів проводилась з використанням пакета програм Microsoft Excel-97 на персональному компютері Pentium. Для оцінки достовірності відмінності показників використовувався критерій Стьюдента, при р<0,05 відмінності вважали достовірними.

Результати дослідження. Наявність артеріальної гіпертензії у наших хворих була підтверджена при добовому моніторуванні АТ по перевищенню середніх значень та часу гіпертонії АТ у всі періоди відповідних показників контрольної групи та верхньої межі значень, що допускаються. В цілому по групі виявлене зменшення ступеня нічного зниження АТ, більшою мірою САТ, достовірне збільшення ВРП АТ, особливо САТ, при артеріальній гіпертензії ІІ ступеня та збільшення швидкості ранкового підвищення АТ в цілому по групі та при артеріальній гіпертензії І та ІІ ступеня.

Призначення як карведілолу, так і атенололу хворим на ГХ, в т. ч. при поєднанні з ІХС, призвело до зниження АТ при вимірі за Коротковим в цілому по групі на 18,0%/15,7% та 15,2%/11,4%, відповідно, (р<0,05). У хворих на ГХ у поєднанні з ІХС лікування карведілолом та атенололом справляло подібний антиангінальний ефект: кількість приступів стенокардії скоротилась, відповідно, з 4,10,6 до 1,10,3 в день (на 73,1%) та з 4,20,6 до 1,50,4 в день (на 64,2%), потреба в нітрогліцерині знизилась з 3,70,6 до 0,90,3 в день та з 3,80,6 до 1,20,3 таблеток в день, відповідно (р<0,05). Пацієнти добре переносили лікування карведілолом, лише у 4 хворих з'явилось незначне запаморочення, у 1 - слабкість, у 2 - помірно виражений головний біль та у 1 - відчуття “важкої голови”, які не вимагали відміни препарату і зникали самостійно протягом 3-6 днів. Запаморочення при прийомі атенололу відзначали 3 хворих, головний біль - 2 пацієнти, ці побічні дії також проходили самостійно.

Результати добового моніторування АТ свідчать про істотне зниження середніх значень САТ у всі часові періоди при лікуванні обома препаратами, без достовірної різниці між ними вдень, однак карведілол більш істотно знижував рівень САТ вночі - на 9,50,7% проти 7,40,7% (р<0,05) при застосуванні атенололу. В співставленні з атенололом, карведілол справляв достовірно більш виражену антигіпертензивну дію щодо середнього рівня ДАТ у всі часові періоди, зменшуючи середні рівні ДАТ за добу на 10,40,7% поріняно з 8,30,8% при прийомі атенололу (р<0,05), вдень - на 10,20,6% проти 8,40,8% та вночі - на 10,20,8% проти 7,20,9% (всі р<0,05), відповідно. Аналогічно змінювався індекс часу гіпертонії ДАТ, як вдень - на 47,22,7% проти 39,62,9% (р<0,05), так і вночі - на 47,03,2% проти 34,63,4% (p<0,05), відповідно, при лікуванні карведілолом та атенололом. Обидва препарати достовірно знижували варіабельність САТ (вдень - на 16,61,7% і 12,81,8%, вночі - на 16,02,5% і 11,71,8%, (всі р<0,05) відповідно, для карведілолу та атенололу, без достовірної різниці між групами) і ДАТ вдень (на 10,22,0% і 8,92,3%, відповідно). Однак, рівень варіабельності ДАТ вночі достовірно знижався лише при застосуванні карведілолу (на 14,42,1%, р<0,05). На відміну від атенололу, який сприяв зниженню добового індексу САТ/ДАТ, карведілол не порушував добового ритму АТ, причому в хворих з недостатнім зниженням АТ вночі терапія карведілолом супроводжувалась більш істотним його зниженням без появи нічної гіпотонії. Застосування карведілолу вірогідно зменшувало величину ранкового підвищення АТ в цілому по групі на 22,52,5% (р<0,05) для САТ та на 16,82,9% для ДАТ (p<0,05), тоді як при використанні атенололу зменшення ВРП САТ/ДАТ не досягло достовірності, різниця між групами достовірна. Динаміка швидкості ранкового підвищення АТ відповідала зменшенню ВРП: на 25,5?4,3% для швидкості ранкового підвищення САТ та на 21,6?5,2% - ДАТ при лікуванні карведілолом (р<0,05), на відміну від атенололу.

Подібні відмінності в дії атенололу і карведілолу простежувались і при аналізі результатів лікування в залежності від ступеня артеріальної гіпертензії. У хворих з артеріальною гіпертензією І ступеня карведілол достовірно більшою мірою, ніж атенолол, знижував рівень ДАТ у всі періоди: на 10,2?0,5% проти 8,4?0,5%, відповідно, за добу, на 10,1?0,4% проти 8,4?0,6% вдень і на 9,9?0,7% проти 7,1?0,8% вночі (всі р<0,05) та індекс часу гіпертонії ДАТ вночі (на 50,9????% проти 38,8?3,5%, р<0,05). Обидва препарати в рівній мірі знижували варіабельність САТ за день і ніч та ДАТ вдень, однак лише карведілол достовірно зменшував варіабельність ДАТ вночі - на 12,8?3,2% (р<0,05). Терапія карведілолом, на відміну від атенлолу, супроводжувалась достовірним зменшенням величини ранкового підвищення САТ/ДАТ в цій групі на 22,6?3,7% / 19,4?3,3% (р<0,05), а також швидкості ранкового підвищення САТ/ДАТ на 27,3?5,8% / 23,1?6,1% (р<0,05).

У хворих з артеріальною гіпертензією ІІ ступеня карведілол також чинив більш істотне, порівняно з атенололом, зниження рівня середнього рівня ДАТ вночі (на 10,5?1,2% проти 7,1?1,0%, р<0,05), індексу часу гіпертонії ДАТ вдень (на 45,9????% проти 31,9?3,5%) і вночі (на 42,5?4,4% проти 27,9?4,1%, р<0,05). При лікуванні атенололом хворих з артеріальною гіпертензією ІІ ступеня достовірно зменшувалась лише варіабельність САТ на 11,8?2,4% вдень та на 11,8?2,6% вночі (р<0,05), тоді як карведілол у цих хворих достовірно зменшував варіабельність ДАТ на 13,4?2,4% вдень і на 17,1?3,5% вночі та денного САТ на 17,2?2,7% (р<0,05). На відміну від атенололу, карведілол в групі хворих з артеріальною гіпертензією ІІ ступеня достовірно знижував величину та швидкість ранкового підвищення САТ на 23,9?2,9% і на 24,6?6,2%, відповідно, (всі р<0,05), тоді як зменшення цих показників для ДАТ не досягло достовірності.

Таким чином, проведене дослідження показало задовільну антигіпертензивну дію карведілолу як в цілому по групі, так і при артеріальній гіпертензії І та ІІ ступеня, що по ряду показників перевершує дію атенололу. Карведілол сприяє досягненню більш рівномірного контролю за артеріальним тиском протягом доби, ніж атенолол. Виявлена різниця в антигіпертензивній дії препаратів, яка полягає в достовірно більш значному впливі карведілолу на середні рівні АТ, особливо ДАТ, індекс часу гіпертонії ДАТ, добовий ритм АТ та величину і швидкість ранкового підвищення АТ може пояснюватись його властивостями ₁-блокатора, що дозволяють препарату чинити вазодилятуючу та додаткову гіпотензивну дію.

Вивчення стану вегетативної регуляції серцевої діяльності в обстеженій групі хворих виявило зниження загальної ВРС, її часових і спектральних параметрів порівняно з контролем, причому більшою мірою зменшувалися показники, що відбивають вагусну активність (pNN50, HF). Тенденція до прогресуючого зниження показників ВРС збільшувалась з наростанням важкості захворювання з більш високими параметрами в групі хворих на ГХ без ІХС і найбільш низькими показниками в хворих, що перенесли ІМ, причому показник pNN50 достовірно відрізнявся в усіх групах і був нижчим від контрольного на 13,7%, 40,7% та 55,9%, відповідно (р<0,05), при ГХ, ГХ з ІХС та у хворих, що перенесли ІМ.

Застосування карведілолу і атенололу приводило до достовірного істотного зростання часових параметрів ВРС без вірогідної різниці між препаратами. Однак, терапія карведілолом супроводжувалась більш значним підвищенням потужності спектральних показників, переважно високочастотних коливань HF (на 64,7????% проти 50,8?4,1%, р<0,05, відповідно), яка, за загальною думкою, відбиває вагусну активність. Найбільш значна позитивна динаміка показників ВРС спостерігалась при застосуванні карведілолу в хворих, що перенесли ІМ, у яких вихідні показники були найменшими, потужність HF в цій групі збільшилась на 73,7?7,2% проти 52,6?5,4% (р<0,05), відповідно, при лікуванні атенололом. Застосування карведілолу та атенололу в цілому по групі призводило до достовірного зниження співвідношення LF/HF на 29,7?2,5% та 30,3?3,0% (р<0,05), відповідно. Більш виражене зростання потужності спектральних параметрів ВРС при лікуванні карведілолом, порівняно з атенололом, можна пояснити більш повною симпатичною блокадою (₁-, ?₁- та ?_?-рецепторів), обумовленою карведілолом, що приводить, внаслідок зниження симпатичного впливу на серце, до відповідного підвищення вагусної активності.

Аналіз структурно-функціонального стану міокарда у хворих на ГХ, у т. ч. при поєднанні її з ІХС, до лікування виявив збільшення порожнини ЛШ і товщини його стінок, що свідчить про розвиток гіпертрофії ЛШ, яка супроводжувалась деяким зниженням його систолічної функції. Ці зміни були найбільшими у хворих, що перенесли ІМ.

В цілому по групі при застосуванні карведілолу та атенололу спостерігалась тенденція до зменшення ІММ ЛШ, більш помітна при застосуванні карведілолу, порівняно з атенололом. Оскільки при застосуванні обох препаратів в цілому по групі виявлена схожа тенденція до незначного зменшення товщини стінок ЛШ, головним механізмом динаміки ІММ ЛШ були зміни геометрії ЛШ. Це виявлялось в достовірному зменшенні розмірів ЛШ при лікуванні карведілолом, більшою мірою систолічних показників: ІКДО - з 80,22,6 мл/м² до 72,52,1 мл/м², ІКСО - з 38,1±1,9 мл/м² до 30,0±1,9 мл/м² (р<0,05). Такі зміни морфології серця в умовах зменшення післянавантаження привели до покращення систоло-діастолічної функції ЛШ зі зростанням ФВ з 53,8±1,8 до 59,4±1,9% (р<0,05) та зменшенням індексу лівого передсердя на 6,20,9% (р<0,05). Водночас, при застосуванні атенололу виявлена лише тенденція до зменшення порожнини ЛШ, що не супроводжувалось помітною динамікою його систолічної функції. Достовірне зменшення розмірів лівого передсердя на 5,2?0,6% (р<0,05) відображує покращення діастолічної функції ЛШ при терапії атенололом. Обидва препарати достовірно зменшували ЧСС, більшою мірою атенолол (на ?????0,9%) порівняно з карведілолом (на 10,8?0,9%, р<0,05).

Застосування карведілолу чинило більш сприятливий вплив на гемодинаміку, порівняно з атенололом, зменшуючи загальний периферичний судинний опір на 16,4?1,6% (р<0,05) при чіткій тенденції до його зростання на 6,32,9% (р>0,05) при прийомі атенололу, що вказує на різний механізм антигіпертензивної дії препаратів. Такі відмінності в дії препаратів можна пояснити додатковою блокадою ₁-адренорецепторів при лікування карведілолом, що перешкоджає вазоконстрикції периферичних судин та появі надмірної брадикардії.

Вираженість впливу карведілолу на структурно-функціональний стан міокарда залежала від його вихідного стану, особливо це стосувалось показників систолічної функції ЛШ. Так, при застосуванні карведілолу виявлено достовірне зменшення порожнини ЛШ та підвищення його систолічної функції лише у хворих з наявністю вихідної серцевої недостатності І-ІІ ФК за NYHA, у яких ФВ вірогідно зростала на 15,8?1,9% (р<0,05). Подібний вплив карведілолу на систолічну функцію ЛШ виявили С.Н.Терещенко с соавт. (1998), М.Packer (1998), R.N.Doughty at al. (2000) та ін. Атенолол практично не впливав на систолічну функцію ЛШ. Вважається, що позитивний вплив карведілолу на систолічну функцію міокарда при початковій стадії її недостатності пов'язаний з наявністю у препарата властивостей ₁-блокатора, які забезпечують вазодилатацію резистивних судин, що приводить до зменшення перед- та післянавантаження, зменшення роботи серця, збільшення пропульсивної здатності ЛШ і зменшення розмірів серця. Зменшення лівого передсердя, більш істотне у хворих з наявністю початкової серцевої недостатності (на 8,11,1%, р<0,05), відображає покращення діастолічної функції, що відбувається паралельно зі зниженням АТ при лікуванні карведілолом.

Порівняння динаміки показників структурно-функціонального стану міокарда в залежності від наявності ІХС і післяінфарктного кардіосклерозу у хворих на ГХ під впливом карведілолу й атенололу виявило більш помітне достовірне зменшення розмірів порожнини ЛШ у хворих з поєднанням ГХ і ІХС, у т. ч. тих, що перенесли ІМ, при терапії карведілолом порівняно з атенололом, тоді як при ГХ без ІХС різниця була менш значною.

Проведений аналіз впливу препаратів на структурно-функціональний стан міокарда в залежності від типів ремоделювання ЛШ (A.Ganau et al, 1992) показав, що у хворих з нормальною геометрією ЛШ (20 хворих, що приймали карведілол, 22 - атенолол) при застосуванні обох препаратів виявлена тенденція до зменшення ІММ ЛШ за рахунок зменшення його порожнини, достовірного для ІКДО при використанні атенололу (на 14,11,3% (р<0,05), хоча товщина стінок ЛШ не змінилась. Застосування карведілолу у 21 хворого з ексцентричною гіпертрофією ЛШ супроводжувалось тенденцією до зменшення ІММ ЛШ найбільш сприятливим для цього типу ремоделювання шляхом - за рахунок достовірного зменшення порожнини ЛШ (ІКДО та ІКСО знизились на 13,61,2% та 23,81,9%, відповідно, р<0,05). Про сприятливість цих змін свідчить і збільшення ФВ, найбільш низької серед усіх типів ремоделювання до лікування, на 12,9????% (р<0,05) при незмінному УІ. Прийом атенололу 20 хворими з ексцентричною гіпертрофією ЛШ супроводжувався менш вираженими змінами зі зменшенням ІКДО на 11,21,9% (р<0,05), однак, на противагу карведілолу, виявлена чітка тенденція до зниження УІ на 14,72,4% (р<0,1) при незмінній ФВ.

Терапія карведілолом у групі хворих з концентричною гіпертрофією ЛШ (26 хворих) призводила до найбільш помітної тенденції до зниження ІММ ЛШ при найбільш високих його показниках до лікування (на 9,31,9%, 0,05<р<0,1), що досягалось шляхом як зменшення порожнини ЛШ, так і більш помітної серед усіх груп тенденції до зниження товщини його стінок. При лікуванні атенололом величина ІММ ЛШ в групі з концентричною гіпертрофією ЛШ (23 хворих) практично не змінилась, різниця при лікуванні карведілолом та атенололом достовірна (р<0,05). У 6 хворих з концентричним ремоделюванням ЛШ при лікуванні карведілолом також спостерігалась тенденція до зменшення ІММ ЛШ за рахунок незначного зниження товщини стінок ЛШ, незважаючи на деяке збільшення діастолічних розмірів ЛШ при незмінних систолічних показниках, виявлена тенденція до збільшення ФВ та УІ. Використання атенололу в цій групі (6 хворих) супроводжувалось тенденцією до збільшення ІММ ЛШ внаслідок збільшення його порожнини (ІКДО і ІКСО) при незначному зменшенні товщини стінок ЛШ. Отже, застосування карведілолу приводило до більш сприятливих змін показників структурно-функціонального стану міокарда ЛШ порівняно з атенололом при ексцентричній і, особливо, при концентричній гіпертрофії ЛШ, найбільш прогностично несприятливому типі ремоделювання серця. Схожа тенденція виявлена і для хворих з концентричним ремоделюванням ЛШ, що не була достовірною через нечисельність груп, тоді як у хворих з нормальною геометрією ЛШ атенолол чинив більш виражений позитивний вплив.

При вивченні ліпідного спектра крові до лікування було виявлене підвищення вмісту загального холестерину (ХС) і його атерогенних фракцій, збільшення рівня тригліцеридів (ТГ) і зниження ХС ліпопротеідів високої густини (ЛПВГ) зі зменшенням його частки в загальній кількості ХС, причому максимальні зміни спостерігалися в групі хворих, що перенесли ІМ. В групі хворих з поєднанням ГХ та ІХС (88 чол.) було виявлено значне зростання рівнів продуктів ліпопероксидації та зниження рівня антиоксидантних ферментів, передусім, глутатіонпероксидази, причому найбільш виражені зміни, що характеризують оксидативний стрес, спостерігалися в хворих на ГХ в поєднанні з ІХС, які були госпіталізовані з приводу прогресуючої стенокардії, порівняно зі стабільною.

При застосуванні атенололу рівень загального ХС не змінювався, однак, спостерігався його перерозподіл по фракціях ліпопротеідів з тенденцією до зниження рівня ХС ЛПВГ, що сприяло зростанню індексу атерогенності, та збільшення вмісту в крові ТГ і ХС ліпопротеідів дуже низької густини (ЛПДНГ) на 11,6?3,3% і 12,9?3,3% (р>0,05). Лікування карведілолом в цілому по групі також не впливало на рівень загального ХС, але призводило до його перерозподілу по фракціях зі зниженням рівня ХС ліпопротеідів низької густини (ЛПНГ) на 12,2?2,0% (р<0,05), підвищенням вмісту ХС ЛПВГ на 9,1?2,7% (р<0,05). Однак, у нашому дослідженні при лікуванні карведілолом була виявлена чітка тенденція до підвищення рівня ТГ на 9,9?3,3% і, відповідно, ХС ЛПДНГ на 10,4?3,3% (р>0,05), що відповідає результатам H.Litchell, P.Andersson (1997), але суперечить даним інших авторів [U.Hauf-Zachariov et al., 1993, D.Giugliano et al., 1997], які виявили їх зменшення при лікуванні карведілолом поріяд з зниженням рівню загального ХС, ХС ЛПНГ та зростанням ХС ЛПВГ. Відсутність несприятливої для -блокатора дії карведілолу на ліпідний спектр крові, мабуть, пов'язана з його активністю як ₁-блокатора, що перешкоджає зниженню активності лецитин-холестерин-ацил-трансферази внаслідок -блокади. Отже, за рахунок підвищення вмісту ХС ЛПВГ і зниження ХС ЛПНГ, карведілол не чинив несприятливого впливу на ліпідний спектр крові, порівняно з атенололом, при схожому підвищенні рівня ТГ і ЛПДНГ.

При лікуванні карведілолом хворих на ГХ в поєднанні з ІХС спостерігалось достовірне значне зниження підвищених рівней продуктів ліпопероксидації. Слід відзначити, що найбільш виражені результати спостерігались при більш важкому перебігу захворювання - у хворих на ГХ в поєднанні з ІХС, що були госпіталізовані з приводу прогресуючої стенокардії, у яких рівень ацилгідроперекисів ліпідів в сироватці знизився на 21,3?2,0% проти 10,5?2,7% при стабільній стенокардії, МДА - на 22,9?2,3% проти 15,2?1,5%, відповідно, (всі р<0,05). Рівень АЗПО зменшувався паралельно вмісту МДА - на 16,1????% та 24,1?1,8% при стабільній і прогресуючій стенокардії, в найбільшій мірі знижувався показник ПГ еритроцитів - на 42,5-45,6% (всі р<0,05). Застосування атенололу справляло подібну з карведілолом дію на первинні продукти ліпопреоксидації, однак, на відміну від карведілолу, зниження рівня МДА не досягало достовірності, достовірно менш виражене було і зниження рівня АЗПО (на 11,8?2,5% і 13,3?2,1%, р<0,05) і ПГ еритроцитів (на 22,3?2,6% і 25,6?3,2%, відповідно, при стабільній і прогресуючій стенокардії, всі р<0,05).

Терапія карведілолом приводила до достовірного збільшення вмісту глутатіонпероксидази (на 19,83,3% і 23,71,9%, р<0,05) та менш значного збільшення відновленого глутатіону. Вміст глутатіонпероксидази при застосуванні атенололу підвищувався значно менше - на 9,91,8% і 11,31,7% (р<0,05) при стабільній і прогресуючій стенокардії, відповідно, відновленого глутатіону - тією ж мірою, як при лікуванні карведілолом. Рівень глутатіонредуктази при застосуванні обох препаратів достовірно не змінювався. Отримані нами дані можуть слугувати підтвердженням антиоксидантних властивостей карведілолу, які були продемонстровані в експериментальних дослідженнях.

У хворих, що перенесли ІМ, виявлено більш істотне підвищення вмісту обох фракцій ПСММ порівняно з хворими без ІМ в анамнезі - на 42,0% і 25,2% для ПСММ-254 і 36,0% і 14,5% для ПСММ-282, відповідно (р<0,05). Відзначалось і значно більш виражене підвищення ПСММ-254 у хворих з прогресуючою стенокардією в порівнянні зі стабільною - на 44,5% і 24,4%, відповідно (р<0,05). Рівень ПСММ у деякій мірі може служити критерієм важкості процесу в хворих з поєднанням ГХ і ІХС, оскільки є маркером ураження клітинних мембран [И.М.Корочкин с соавт., 1988], виявлений в нашому дослідженні помірний зв'язок рівня ПСММ-282 з рівнем АЗПО і ПГ з r=0,39 і r=0,51 (р<0,05) може мати прогностичне значення. Динаміка рівня ПСММ також змінювалась залежно від важкості захворювання: достовірне зменшення вмісту обох фракцій ПСММ-254 і ПСММ-282 виявлене тільки у хворих з прогресуючою стенокардією (на 22,53,1% і 22,92,8%) та з післяінфарктним кардіосклерозом (на 15,73,7% і 19,93,8%, відповідно, всі р<0,05), у групі ж хворих зі стабільною стенокардією достовірно знизився лише рівень ПСММ-254. При застосуванні атенололу, на відміну від карведілолу, не спостерігалось достовірного зниження рівня ПСММ. Така відмінність у дії препаратів може бути повязана з антиоксидантними властивостями карведілолу.

Таким чином, виявлена більш значна ефективність терапії карведілолом в співставленні з терапією атенололом на добовий профіль АТ, структурно-функціональний стан міокарда, окремі параметри ВРС, інтенсивність ліпопероксидації та антиоксидантного захисту дозволяє оптимізувати лікування хворих на ГХ в залежності від їх клінічних особливостей, зокрема, наявності ІХС, післяінфарктного кардіосклерозу.

ВИСНОВКИ

1. На підставі поглибленого вивчення клініко-гемодинамічних особливостей гіпертонічної хвороби в поєднанні з ІХС, обґрунтовано диференційоване застосування в-блокаторів карведілолу та атенололу з врахуванням клінічнних особливостей хворих, що вирішує актуальну задачу сучасної кардіології.

2. Встановлено, що карведілол сприяє досягненню більш рівномірного контролю за артеріальним тиском протягом доби, ніж атенолол: виявлена різниця в антигіпертензивній дії препаратів, яка полягає в достовірно більш значному зниженні середніх рівнів діастолічного артеріального тиску при лікуванні карведілолом, порівняно з атенололом (на 10,2% проти 8,4% вдень та 10,2% проти 7,2% вночі, відповідно), систолічного артеріального тиску вночі та індексу часу гіпертонії діастолічного артеріального тиску. Карведілол, на противагу атенололу, не погіршує двофазний циркадний ритм артеріального тиску. Лікування карведілолом, на відміну від атенололу, чинить достовірне зниження величини та швидкості ранкового підвищення систолічного артеріального тиску, а також діастолічного артеріального тиску при артеріальній гіпертензії І ступеня.

3. Встановлено позитивний вплив карведілолу і атенололу на вегетативну регуляцію серцевої діяльності, що відбивається в значному зростанні часових показників варіабельності серцевого ритму та потужності високочастотних коливань ЧСС. Найбільш значна динаміка показників варіабельності серцевого ритму виявлена при лікуванні карведілолом хворих, які перенесли інфаркт міокарда та мають найменші параметри до лікування. Карведілол, в порівнянні з атенололом, достовірно в більшій мірі підвищує потужність високочастотних коливань ЧСС, які асоціюються з вагусною активністю - на 64,7% проти 50,8%, відповідно.

4. Виявлено більш значний позитивний вплив карведілолу, порівняно з атенололом, на показники кардіогемодинаміки у хворих з поєднанням гіпертонічної хвороби та ІХС, зокрема, при наявності післяінфарктного кардіосклерозу. Встановлено, що карведілол сприяє збільшенню систолічної функції лівого шлуночка у хворих з початковою стадією серцевої недостатності, на відміну від хворих без серцевої недостатності. У хворих з концентричною гіпертрофією та ексцентричною гіпертрофією лівого шлуночка найбільш позитивний вплив на показники кардіогемодинаміки виявляє карведілол, тоді як у хворих з нормальною геометрією лівого шлуночка - атенолол.

5. Встановлено, що, на противагу атенололу, карведілол достовірно знижує загальний периферичний судинний опір на 16,4%.

6. Встановлено, що карведілол, порівняно з атенололом, не чинить несприятливого впливу на ліпідний спектр крові хворих на гіпертонічну хворобу, зокрема, в поєднанні з ішемічною хворобою серця.

7. Виявлено зниження показників інтенсивності ліпопероксидації і підвищення активності антиоксидантної системи при терапії карведілолом, виражене в більшій мірі, ніж при застосуванні атенололу. Найбільш значним є ефект карведілолу в умовах вираженого оксидативного стресу - при прогресуючій стенокардії. Карведілол, на відміну від атенололу, зменшує вміст пептидів середньої молекулярної маси в крові хворих на гіпертонічну хворобу при поєднанні її з ішемічною хворобою серця, достовірно більшою мірою у хворих з прогресуючою стенокардією (на 22,5-22,9%) та при наявності післяінфарктного кардіосклерозу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При застосуванні карведілолу як антигіпертензивного засобу у хворих на гіпертонічну хворобу, зокрема при поєднанні її з ішемічною хворобою серця, рекомендується його прийом 2 рази на добу, при артеріальній гіпертензії І ступеня у дозі 25-50 мг на добу, ІІ ступеня - 50-75 мг на добу, починаючи з початкової дози 12,5 мг.

2. Карведілол рекомендується застосовувати у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця, особливо тих, що перенесли інфаркт міокарда, на підставі найбільш значного позитивного впливу карведілолу, порівняно з атенололом, на параметри варіабельності серцевого ритму, структурно-функціональний стан міокарда, відсутності несприятливого впливу на ліпідний спектр крові таких хворих.

3. Найбільш ефективним за впливом на показники кардіогемодинамики є застосування карведілолу в хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця при наявності у них серцевої недостатності I-II ФК за NYHA та у хворих з концентричною й ексцентричною гіпертрофією лівого шлуночка. У хворих з нормальною геометрією лівого шлуночка більш ефективним є застосування атенололу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Берко Г.К., Сєркова В.К., Монастирський Ю.І. Динаміка показників добового моніторування артеріального тиску та діастолічної функції лівого шлуночку у хворих на гіпертонічну хворобу і ішемічну хворобу серця під впливом карведілолу // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1999. Т.3, №2. - С. 303-304.

2. Берко Г.К., Лозинський С.Е., Сєркова В.К., Монастирський Ю.І., Андренко І.П. Застосування -блокаторів у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з ішемічною хворобою серця. Залежність ефективності лікування від наявності початкової стадії серцевої недостатності // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”. - 2000. - Випуск 11. - С. 91-93.

3. Берко Г.К., Вавринчук В.В. Порівняльна ефективність карведілолу та атенололу у хворих, які перенесли інфаркт міокарда // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000. - Т.4, №2. - С. 444-447.

4. Сєркова В.К., Вавринчук В.В., Берко Г.К. Вплив карведилолу на показники систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на ІХС з початковими стадіями серцевої недостатності // Ліки. - 2000. - №3-4. - С. 36-40.

5. Берко Г.К. Вплив бета-блокаторів другого та третього покоління на показники варіабельності ритму серця у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000. - Т.4, №1. - С. 62-63.

6. Берко Г.К. Ефективність бета-блокаторів другого та третього поколінь у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця // Вісник наукових досліджень. - 2000. - №4. - С.25-27.

7. Берко Г.К. Динаміка структурно-функціональних показників міокарда при застосуванні карведілолу та атенололу у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця // Буковинський медичний вісник. - 2000. - Т.4, №4. - С.18-21.

8. Сєркова В.К., Берко Г.К., Вавринчук В.В. Гемодинамічні та антиоксидантні ефекти карведилолу у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з ішемічною хворобою серця / Cборник научных трудов “Достижения и перспективы развития терапии в канун ХХІ века”. - 2000. - Харьков. - С. 370-377.

9. Берко Г.К., Сєркова В.К., Монастирський Ю.І., Ревенюк О.О. Вплив карведілолу на добовий ритм артеріального тиску // Матеріали ХІV зїзду терапевтів України. - Київ. - 1998. - С. 94-96.

10. Берко Г.К., Серкова В.К., Монастырский Ю.И. Антигипертензивный эффект карведилола по данным суточного мониторирования артериального давления // Матеріали республіканської науково-практичної конференції з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин і інших органів”. - Вінниця. - 1999. - С. 10.

11. Сєркова В.К., Берко Г.К., Вавринчук В.В. Вплив карведілолу на показники систолічної функції у хворих на ішемічну хворобу серця при початкових стадіях серцевої недостатності // Український терапевтичний журнал. Додаток. Республіканська науково-практична конференція “Нове в патогенезі, діагностиці і лікуванні хронічної недостатності кровообігу”. - Харків. - 1999. - №1,(1). - С.32-33.

12. Серкова В.К., Берко Г.К., Вавринчук В.В. Порівняльна оцінка ефективності карведілолу і бісопрололу у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з ішемічною хворобою серця з початковими стадіями серцевої недостатності // Матеріали VI конгресу кардіологів України (тези наукових доповідей). - Київ. - 2000. - С. 182.

13. Берко Г.К., Вавринчук В.В. Вплив карведілолу на показники систолічної функції у хворих на ішемічну хворобу серця у поєднанні з гіпертонічною хворобою при початкових стадіях серцевої недостатності // Тези доповідей пятої університетської науково-практичної конференція молодих учених та фахівців. - Вінниця. - 1999. - С. 32-33.

14. Берко Г.К., Серкова В.К. Влияние карведилола на показатели липопероксидации у больных гипертонической болезнью в сочетании с ишемической болезнью сердца / Медицина сегодня и завтра. - 1999. - №3-4. -С.52-53.

АНОТАЦІЇ

Берко Г.К. Порівняльний вплив карведілолу та атенололу на добовий профіль артеріального тиску та показники гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. - кардіологія. - Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена вивченню у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця ефективності -блокатора карведілолу, який має властивості ?_?-блокатора та антиоксиданта, в співставленні з -блокатором атенололом. Встановлено, що карведілол, порівняно з атенололом, сприяє досягненню більш рівномірного контролю за артеріальним тиском протягом доби, чинить більш сприятливий вплив на деякі показники варіабельності ритму серця, систолічну функцію лівого шлуночка при її недостатності, структурно-функціональні показники міокарда, ліпідний спектр крові, показники ліпопероксидації та антиоксидантної системи, особливо у хворих з більш важким перебігом захворювання. Розроблено рекомендації для застосування карведілолу в якості гіпотензивного засобу в залежності від стадії артеріальної гіпертензії.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, карведілол, атенолол, добове моніторування артеріального тиску, варіабельність серцевого ритму, гемодинаміка, ліпопероксидація.

Berko G.K. Effect of carvedilol comparing with athenolol on influence on 24-hours profile of blood pressure and haemodynamics data in patients with essential hypertension associated with ischemic heart disease. - The manuscript.

Dissertation on competition of the Candidate of Medical Sciences degree in the speciality 14.01.11. - cardiology. - M.D.Strazhesko Institute of Cardiology, Akademy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to study of the efficacy of ?-blocker carvedilol possessing additional property of ?₁-blocker and antioxydant, comparing with ?-blocker athenolol in patients with essential hypertension associated with ischemic heart disease. It was found out that carvedilol treatment comparing with athenolol contributes to reaching of more steady control of blood pressure during 24 hours. It results more beneficial effect on some heart rate variability data, left ventricle systolic function in its failure, myocardial structural-functional data, lipid blood spectrum, finding of lipoperoxydation and antioxydation system, particularly in patients with more severe course of disease. Recommendation for carvedilol usage as hypotensive drug depending on the degree of arterial hypertension were elaborated.

Key words: essential hypertension, ischemic heart disease, carvedilol, athenolol, 24-hour blood pressure monitoring, heart rate variability, haemodynamic, lipoperoxydation.

Берко Г.К. Сравнительное влияние карведилола и атенолола на суточный профиль артериального давления и показатели гемодинамики у больных гипертонической болезнью в сочетании с ишемической болезнью сердца. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11. - кардиология. - Институт кардиологии им. акад. Н.Д.Стражеско АМН Украины, Киев, 2001.