Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології

Академії медичних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

14.01.10 - педіатрія

Клініко-патогенетичне обґрунтування системи реабілітаційно-профілактичних заходів дітям різних груп радіаційного ризику

Крючко Тетяна Олександрівна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ України (м. Полтава).

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, академік НАН і АМН України, Російської АМН, заслужений діяч науки і техніки України

Лук'янова Олена Михайлівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ), директор інституту

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Омельченко Людмила Іванівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач відділення захворювань сполучної тканини у дітей

доктор медичних наук, професор Бережний В'ячеслав Володимирович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії № 2

доктор медичних наук, професор Вікторов Олексій Павлович, Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, завідувач відділом клінічної фармакології

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України (м. Київ), кафедра педіатрії № 4

Захист відбудеться “20” лютого 2001 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальностями “Педіатрія”, “Акушерство і гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий “15” січня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна

1. Загальна характеристика роботи

імунітет радіаційний гемостаз медичний

Актуальність теми. Незважаючи на проведення різноманітних реабілітаційних заходів, спрямованих на покращення комплексного медико-санітарного забезпечення потерпілих від Чорнобильської катастрофи, в Україні продовжують зростати показники загальної дитячої захворюваності та захворюваності за основними класами хвороб, спостерігається зменшення в популяції числа практично здорових дітей, збільшення питомої ваги дітей з порушеннями фізичного розвитку, функціональними розладами та хронічними патологічними процесами (В.Г. Майданник, 1995, В.В. Бережний, 1996, О.М. Лук'янова, 1999). Значною мірою негативні тенденції показників здоров'я дітей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, обумовлені зниженням їх опірності до інфекцій внаслідок багатокомпонентної дії радіаційних та нерадіаційних негараздів, що сумарно впливають на дитячий організм: несприятливих медико-соціальних факторів, погіршення якості життя, незбалансованого харчування і, особливо, дефіциту білка, вітамінів, мікроелементів, послаблення профілактичної роботи серед населення (А.М.Нагорна, 1998, Ю.Е.Вельтищев, 1999). Все це приводить до виникнення у дітей так званої поліпатії, яка об'єднує неспецифічні зміни функціонального характеру, що реалізується через порушення систем, які адаптують організм до навколишнього середовища. Можливість трансформації функціональних розладів в клінічний перебіг вісцеропатій, їхня стійкість, торпідність, первісно хронічний або безперервно рецидивуючий тип перебігу посилили увагу науковців до вивчення стану систем імунітету (Г.М. Бутенко, 1998, Г.М.Драннік, 1999), гемостазу (В.Г. Бебешко, 1996) та прооксидантно-антиоксидантної системи (Ю.Г. Антипкін, 1999), які підтримують гомеостаз на протязі часу, необхідного для розвитку відносно стійкої адаптації до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Проблема адаптації дитячого організму, найбільш вразливого до дії хронічного радіаційного стресу, в сучасних умовах набуває все більшого значення тому, що зростає вірогідність розвитку “хвороби замість адаптації” (К.В.Бажан, 1998). Якщо перший етап адаптаційного синдрому - стрес-реакція, в процесі якої реалізується ефект високих концентрацій катехоламінів і глюкокортикоїдів, має достатньо широке висвітлення у роботах як вітчизняних, так і іноземних авторів, то питання тривалого хронічного впливу несприятливих чинників навколишнього середовища на дитячий організм остаточно не вивчені. Між тим дослідженнями ряду вчених доведено, що все населення забрудненої внаслідок аварії території, є групою ризику у звязку з хронізацією стресу, коли створюються умови для переростання адаптаційних процесів у псевдоадаптаційні, малозворотні. Тому надзвичайно важливим є удосконалення системи діагностики ранніх порушень здоров'я та розробка комплексу профілактично-реабілітаційних заходів, спрямованих на попередження розвитку хвороб та їх ускладнень у дітей з груп радіаційного ризику (Л.І.Омельченко, 1998, Ю.Г. Антипкін, 1998, Т.В.Сорокман, 1999, Л.В.Квашніна, 2000).

У комплексі реабілітаційних заходів дітям, які зазнали тривалої дії малих доз радіації внаслідок аварії на ЧАЕС, майже не використовуються тимічні поліпептиди, хоча накопичені факти про виконання ними специфічних функцій на рівні міжклітинних взаємодій та зв'язку між нейрогуморальною регуляцією та геномом (Б.И.Кузник и соавт., 1998, Г.М.Драннік, 1999). Застосування тимічних пептидних комплексів, які володіють широким спектром біологічної дії, з метою корекції змін єдиної системи захисту організму дітей груп радіаційного ризику реалізує новий напрямок біорегулюючої терапії, що сприяє відновленню морфо-функціонального стану органів та тканин.

В сучасних умовах перед медичною наукою та практичною медициною постала проблема не тільки вивчення стану здоров'я, пошуків методів лікування та реабілітації дітей, котрі зазнали тривалого впливу іонізуючої радіації, а і дослідження закономірностей та механізмів пошкоджуючої дії радіації в малих дозах для прогнозування вірогідності розвитку несприятливих віддалених наслідків опромінення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до проблемно-тематичного плану науково-дослідних робіт Української медичної стоматологічної академії МОЗ України: “Стан цитомединової регуляції при розвитку патології тканин пародонту і слинних залоз, зв'язаної з дією іонізуючого опромінення, при клініко-метаболічних зрушеннях у дорослих і дітей радіаційного ризику та розробка рекомендацій з профілактики і корекції поліпептидними препаратами” (№ держреєстрації 019303303), “Клініко-метаболічна адаптація у неонатальному періоді та першому році життя дітей, батьки яких постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” (Шифр теми 919293).

Мета дослідження. Удосконалити і оптимізувати систему медико-соціальної допомоги дітям груп радіаційного ризику на основі розробки та впровадження в практику сучасних технологій діагностики, реабілітації та профілактики порушень здоров'я шляхом вивчення змін мікроциркуляторного, коагуляційного гемостазу, стану імунної системи та прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу.

Задачі дослідження.

1. Вивчити соматичний статус та поширеність геморагічних станів і особливості їх клінічного перебігу у дітей з різних груп радіаційного ризику.

2. Вивчити функціональний стан організму дітей з симптоматичними тромбоцитопатіями з різних груп радіаційного ризику на основі визначення змін показників гемостазу, імунітету, перекисного окислення ліпідів та системи антиоксидантного захисту.

3. Обгрунтувати та розробити алгоритм діагностики симптоматичних тромбоцитопатій у дітей, що зазнали дії іонізуючого опромінення.

4. Визначити в експерименті на різних моделях опромінення щурів та їх нащадків рівень радіочутливості різних органів та тканин кровотворної системи нестатевозрілих тварин та особливості змін гемостазу, прооксидантно-антиоксидантної системи в організмі щурят в залежності від дози опромінення.

5. Визначити умови, показання та протипоказання до використання тимічних пептидів у комплексній реабілітації дітей із груп радіаційного ризику на основі результатів проведених експериментальних та клінічних досліджень.

6. Удосконалити та оцінити ефективність диференційованої системи реабілітаційно-профілактичних заходів дітям низького рівня резистентності з урахуванням групи радіаційного ризику.

Наукова новизна одержаних результатів. Науково обґрунтовано новий напрямок в комплексній допомозі дітям, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, який ґрунтується на технології ранньої діагностики і лікування симптоматичних тромбоцитопатій та профілактики їх виникнення.

Визначено шляхи підвищення ефективності ранньої діагностики зазначеної патології на засадах проведення малозатратного клініко-лабораторного скринінгу. Систематизовані фактори ризику геморагічних порушень у дітей, постраждалих від Чорнобильської аварії, та розроблено алгоритм скринінгового обстеження диспансерних груп дитячого населення (евакуйовані, переселенці та діти ліквідаторів).

На основі системного аналізу показників гематологічного, імунного та прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у дітей з симптоматичними тромбоцитопатіями із різних груп радіаційного ризику встановлені патогенетичні механізми їх виникнення. Визначено, що за ступенем патологічних змін діти з різних груп радіаційного ризику мають диференційовані рівні дизадаптації компенсаторно-пристосувальних можливостей: найбільш виражені порушення спостерігаються у дітей евакуйованих та переселенців, значно менші - у групі дітей ліквідаторів аварії.

На моделях експериментально опромінених щурят та їх нащадків (F1) доведена залежність змін показників гемостазу та окислювального гомеостазу від дози та способу опромінення. Патогенетично обгрунтовані в умовах експериментальної моделі та клінічного динамічного спостереження груп дітей з геморагічним синдромом принципи диференційованого застосування тимічних пептидів у дітей, що зазнали дії іонізуючого опромінення.

Розроблена комплексна система реабілітаційно-профілактичних заходів дітям радіаційного ризику, яка передбачає застосування тимічних пептидних комплексів при симптоматичних тромбоцитопатіях та аероіонотерапії дітям низького рівня резистентності, диференційовано з урахуванням групи спостереження та соматичної патології.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та запропоновано для впровадження нові технології діагностики та лікування симптоматичних тромбоцитопатій у дітей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Удосконалена методика скринінг-діагностики порушень гемостазу, процесів перекисного окислення ліпідів, імунної системи у дітей з симптоматичними тромбоцитопатіями та створено алгоритм визначення груп ризику за розвитком геморагічних ускладнень у дітей, що зазнали дії іонізуючого опромінення у філо- чи онтогенезі.

На підставі порівняльного аналізу ефекту корегуючої дії тимічних пептидів на функціонально-адаптаційні можливості організму запропонована схема їх диференційованого використання у дітей з різних груп радіаційного ризику.

Визначені критерії застосування та доведено позитивний ефект аероіонопрофілактики у комплексній системі медико-соціальної реабілітації дітей, які народилися у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень впроваджені у практику: обласних дитячих лікарень м.м. Чернівці, Суми, Чернігова, Полтави, обласної дитячої лікарні № 2 м.Чернівці; клініки Українського науково-дослідного інституту охорони здоров'я дітей та підлітків м. Харкова; 2-ої поліклініки м. Гомелю; ЦМЛ м. Лисичанськ Луганської області.

Наукові розробки за матеріалами дисертації використовуються в учбовому процесі кафедр педіатричного профілю Української медичної стоматологічної академії МОЗ України (м. Полтава).

Матеріали досліджень наведені у методичних рекомендаціях “Оздоровлення та реабілітація дітей з груп радіаційного ризику” (Київ, 1996 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним науковим дослідженням. Внесок автора в одержанні наукових результатів полягає в узагальненні спеціальної літератури і визначенні основних завдань досліджень, у розробці методології дослідження, обстеженні дітей, проведенні експериментальних, клініко-функціональних та біохімічних досліджень, аналізу медичної документації дітей з груп спостереження. Дисертантом особисто проводилась систематизація та математична обробка одержаних даних, аналіз та узагальнення результатів, формулювання усіх положень та висновків.

Автором науково обґрунтовані практичні рекомендації, підготовлені до друку наукові праці, виступи, проведено впровадження наукових розробок у роботу медичних закладів.

Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертації доповідались та обговорювались на: Пленумі Українського науково-медичного товариства дитячих лікарів (Тернопіль, 27-29 вересня 1995), І-ому Національному з'їзді фармакологів України “Сучасні проблеми фармакології” (Полтава, 1995); конференції педіатрів України “Педиатрия на рубеже ХХ и ХХІ столетий” (Дніпропетровськ, 1996); конференції педіатрів, присвяченій 10-річному досвіду науково-практичної роботи по оздоровленню дітей з регіонів радіонуклідного забруднення “Актуальные вопросы детской курортологии” (Євпаторія, 1996); щорічних науково-практичних конференціях “Здоровье людей, которые пострадали вследствие Чернобыльской катастрофы, и мероприятия по улучшению им медицинской помощи” (Полтава, 1995-1997 р.р.); Х з'їзді педіатрів України (Київ, 13-16 жовтня 1999); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Екологія та здоров'я дітей” (Чернівці, 17-18 листопада 1999), 4-ій науково-практичній конференції з актуальних питань алергології, клінічної та лабораторної імунології (Київ, 1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 37 наукових робіт, серед яких 21 публікація у фахових виданнях, в тому числі 12 самостійних.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 327 сторінках тексту, обсяг основного тексту складає 271 сторінку і включає вступ, вісім розділів (огляд літератури, характеристика матеріалів та методів досліджень, результати власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень), висновки, практичні рекомендації. Перелік використаних джерел налічує 413 найменувань. Робота ілюстрована 77 таблицями, 40 рисунками та 4 мікрофотографіями.

2. Основний зміст роботи

Об'єкт та методи дослідження. Дисертаційна робота включає в себе експериментальний та клінічний фрагменти.

Експериментальні дослідження проведені на 146 щурах лінії Вістар в 3 серіях дослідів. В якості джерела радіоактивного опромінення використовувався Со60. Опромінення здійснювалося в установці “Агат-Р”. Дозу, яку отримувала кожна тварина при фракційному опроміненні, визначали за результатами розрахунків, згідно визначення потужності дози клінічним дозиметром типу 27012. Похибка у визначенні дозування коливалась в межах 8-10%.

В першій серії досліджень створювалась модель нащадків (F1) опромінених щурів. Фракційному опроміненню в сумарній дозі 1 Гр - по 0,2 Гр 1 раз на тиждень на протязі 5 тижнів піддавались самці. Самки опромінювались в сумарній дозі 2 Гр - по 0,2 Гр 1 раз на тиждень на протязі 10 тижнів. Спарювання проводилось у підгрупах: опромінені самки і опромінені самці; опромінені самці і неопромінені самки; неопромінені самці і самки з послідуючим вивченням змін відповідних показників в крові і тканинах нащадків (F1). Другою серією досліджень була експериментальна модель фракційно опромінених щурят, які з 2-тижневого віку піддавалися опроміненню по 0,2 Гр на протязі 5 тижнів - одна підгрупа, сумарна доза 1Гр; на протязі 10 тижнів - друга підгрупа, сумарна доза 2 Гр, з метою вивчення змін в їх організмі в залежності від отриманої дози. Третя серія експериментальних досліджень - вивчення ефективності застосування тімаліну у опромінених щурят. Препарат вводили одноразово на 6-ту добу після закінчення фракційного опромінення. Тварини контрольної групи отримували ін'єкцію 0,2 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду.

Клінічні спостереження проводилися за 334 дітьми, з них 190 - діти з геморагічним синдромом, які лікувалися в гематологічному відділенні дитячої лікарні м. Полтави. При встановленні діагнозу “тромбоцитопатія” керувалися Міжнародною статистичною класифікацією хвороб (МКХ-10,1998). Діти з тромбоцитопатіями розподілялися у підгрупи: 1) евакуйовані із 30-км зони (м.Прип'ять); 2) переселенці із районів радіаційного забруднення (Київська, Чернігівська, Житомирська області); 3) діти, які народилися у ліквідаторів аварії на ЧАЕС; 4) діти, які народилися та проживають в умовно “чистих” регіонах Полтавської області. Групу порівняння склали 45 практично здорових дітей, аналогічних за віком.

Для впровадження системи реабілітаційно-профілактичних заходів дітям низького рівня резистентності динамічне клінічне спостереження проводилось за 99 дітьми, які відвідували міський Чорнобильський реабілітаційний центр-дитячий садок-школу №85 м. Полтави. З них 60 дітей, які народилися у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, належали до категорії часто та тривало хворіючих на гострі респіраторні вірусні інфекції. Для визначення дітей із низьким рівнем резистентності використовували загальноприйняті критерії - діти (6-7 років) перенесли 3 і більше гострих респіраторних захворювань протягом року (В.А. Доскин, М.Н. Рахманова, 1993). Контрольну групу склали 39 практично здорових дітей 6-7 років, які разом з батьками постійно проживали в умовно “чистих” регіонах Полтавської області.

Для верифікації діагнозу тромбоцитопатії проводили клініко-генеалогічне дослідження (З.С. Баркаган, 1985), пробу на резистентність капілярів (З.С.Баркаган, 1988), підрахунок кількості тромбоцитів по Фоніо, терміну кровотечі по Д'юку, гемолізат-агрегаційний тест (Л.З. Баркаган та ін., 1980), агрегацію тромбоцитів з індукторами (В.А.Люсов, Ю.Б.Білоусов, 1972). Стан мікроциркуляторного гемостазу також відображали показники біомікро-капілярографії бульбарної кон'юнктиви (Л.Т.Малая,1977). Коагуляційний гемостаз вивчали за показниками часу рекальцифікації (H.D. Bergerhof, L.Roka,1954), тромбінового часу (R.M. Biggs et al., 1976), протромбінового часу (A.J. Quick, 1966), фібриногену (М.А. Котовщикова, З.Д. Федорова, 1988). Фібринолітичні властивості плазми оцінювали за допомогою дослідження фібринолізу еуглобулінів (Г.В. Андреенко, 1981).

Рівень перекисного окислення ліпідів оцінювали за вмістом малонового діальдегіду (Ю.А.Владимиров., А.И. Арчаков, 1972), спонтанного гемолізу еритроцитів (В.Б. Спиричев и др., 1989). Активність антиоксидантного захисту вивчали за вмістом антиоксидантних ферментів - супероксиддисмутази (О.С. Брусов и др., 1976), церулоплазміну (В.Г. Колб и др., 1976), каталази (О.Г. Архипова, 1988).

Лімфоцитарні субпопуляції цільної гепаринізованої периферичної крові визначали методами розеткоутворення (К.А.Лебедєв, І.Д.Понякіна, 1990) та проточної цитометрії (A. Jackson, 1990) з використанням панелі МКА з набору Immune Monitoring Kit (Becton Dickinson Immunometry Systems (BDIS), Erembodegem, Бельгія). Аналіз лімфоцитарних субпопуляцій проводили за допомогою цитометра FACSсan та із застосуванням комп'ютерних програм SimulSET і FACScan. Характеристика лімфоцитів за поверхневими антигенами наведена.

Стан гуморального імунітету оцінювали за концентрацією імуноглобулінів А, М, G (Е.В.Чернохвостова, 1975).

Для опрацювання цифрових даних використовувалися методи варіаційної статистики, аналіз головних компонент, кореляційний аналіз, факторний, кластерний аналізи та інші. Обчислення виконувалися за допомогою комп'ютерного пакету програм Statgrafies-Plus.

Результати особистих досліджень та їх обговорення. Дослідження на експериментальних моделях щурят, що безпосередньо зазнали дії радіаційного фактору, та їх нащадків (F1) показали, що організм щурят, який знаходиться у стані росту, більш схильний до патологічних змін процесів гемостазу та прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу. Так у щурят, опромінених сумарною дозою 1 Гр, різко підвищувався рівень процесів ПОЛ, на що вказувало зниження у щурят основної групи в 3 рази рівня стійкості еритроцитів до перекисного гемолізу (5,050,14 % проти 15,350,74%, р0,01) та підвищення у 2,9 рази рівня накопичення МДА (19,671,45 ммоль/л проти 6,680,75ммоль/л, р0,001). Подальше підвищення дози опромінення до 2Гр викликало поступовий розвиток адаптації, що підтверджується збереженням стабільного рівня вільнорадикального ПОЛ у щурят основної групи. Як відомо, інтенсивність реакцій ПОЛ регламентується АОС. Дослідження та аналіз показників стану антиоксидантної системи показали, що у щурят, які були опромінені дозою 1Гр, спостерігалося пригнічення активності ферментативної ланки АОС. Підвищення сумарної дози опромінення до 2 Гр приводило до мобілізації резервних можливостей АОС, спрямованих на збереження метаболізму поліненасичених жирних кислот шляхом синтезу гуморально активних сполук. Зміни процесів ПОЛ і АОС в тканинах щурят за умов фракційного опромінення виявили диференційований рівень функціональної радіочутливості. Одержані результати підтверджують, що пошкодження клітин залежить не лише від поглинання енергії критичною структурою, а ще і від ряду властивостей самої біологічної системи, що пояснює диференційований рівень чутливості тканин, який знижується зі зменшенням властивостей клітин до відновлення.

Вивчення змін показників коагуляційного гемостазу у щурят під впливом фракційного опромінення виявило, що у нащадків (F1) опромінених щурів спостерігалася лише тенденція до гіперкоагуляції, в той час як у щурят, безпосередньо опромінених, доза в 1Гр викликала дисбаланс прокоагулянтно-фібринолітичного потенціалу, який проявлявся зниженням антигепаринових (подовження тромбінового часу на 51,27% (р0,001), та активацією антифібринолітичних властивостей плазми (фібриноліз зростав на 78,4% (р0,002). Продовження опромінення щурят сумарною дозою 2Гр активізувало тромбопластичні, антигепаринові та фібринолітичні властивості плазми щурят, що характеризувало період відновлення. Таким чином, опромінення щурят дозою в 1 Гр призводить до порушення кінцевої фази згортання крові у тварин. Більшість авторів (В.П.Балуда,1986, В.П.Мищенко,1998) повязують ці порушення з якісними змінами фібриногену та різким падінням активності ХІІІ фактора плазми під впливом негативних чинників. Більш тривале фракційне опромінення щурят (2 Гр) характеризувало гіперкомпенсаторний тип реакцій системи згортання крові, описаний дослідниками як “реакція на аварійні впливи”. Отримані нами результати свідчать про підвищення коагуляційного потенціалу крові, переважно обумовленого активацією плазменних факторів, які беруть участь у внутрішньому механізмі згортання крові. Активація ІХ фактору плазми, можливо, була наслідком підвищення вмісту фосфоліпідів - тобто результатом активації процесів вільнорадикального ПОЛ та зниженням рівня антитромбіну ІІІ.

Дослідження показників тромбоцитарного гемостазу у щурят при дії фракційного опромінення підтвердили вищеописані тенденції: активацію агрегаційних властивостей тромбоцитів при дії сумарної дози в 1Гр та поступовий розвиток адаптації при подальшому продовженні опромінення.

Подальші експериментальні дослідження показали, що введення тімаліну істотно модифікувало характер змін вивчаємих процесів у опромінених щурят. Перш за все, під впливом тімаліну відбувалась нормалізація та встановлення стаціонарного рівня реакцій вільнорадикального ПОЛ, показники лікованих тварин наблизилися до рівня показників інтактних щурят. Так, спонтанний гемоліз еритроцитів зменшився у лікованих тварин з 15,350,74% до 6,490,31% (р0,001), а рівень накопичення МДА зменшився з 16,481,45 ммоль/л до 7,540,53 ммоль/л (р0,002). Крім того, введення тімаліну суттєво впливало на функціональну активність АОС, майже всі вивчаємі показники пролікованих щурят перевищували аналогічні у тварин контрольної групи. Так, активність СОД у лікованих тварин підвищувалася більш, ніж у 2 рази в порівнянні з інтактими (5,921,15 ум.од. проти 2,390,12 ум.од., р0,002). Отримані результати дозволили встановити, що в умовах фракційного опромінення введення щурятам тімаліну гальмувало утворення і накопичення вторинних продуктів пероксидації та попереджувало виснаження ферментативної ланки АОС. Введення препарату позитивно впливало на показники гемостазу опромінених щурят. Необхідно зазначити, що вплив тімаліну на коагуляційні та фібринолітичні властивості плазми можна характеризувати як модулюючий, враховуючи різнонаправлені зміни показників опромінених тварин. Так, у лікованих щурят знижувались надмірно активовані тромбопластичні властивості, що підтверджувалось подовженням часу рекальцифікації до 77,22,11с проти 53,33,14с (р0,001). В той же час корегуючий ефект тімаліну проявлявся у підвищенні антигепаринових властивостей - тромбіновий час знижувався з 35,70,76с до 20,70,73 с (р0,001). Спостерігалася активація фібринолітичних властивостей плазми - показник фібринолізу у лікованих тварин складав 196,87,48 хв. проти 243,0014,02 хв. (р0,001). Доведено, що тімалін також нормалізує мікроциркуляторний гемостаз опромінених щурят, відновлює агрегацію тромбоцитів. Зниження агрегаційних властивостей тромбоцитів у опромінених щурят під впливом тімаліну підтверджувалось подовженням часу агрегації тромбоцитів на 40,7% (р0,001), зменшенням показника оптичної густини майже в 3 рази (р0,001).

Таким чином, системний аналіз одержаних результатів показав, що за умов фракційного опромінення підгрупи щурят характеризуються різним рівнем дизадаптації компенсаторно-пристосувальних процесів. За ступенем активації реакцій ліпопероксидації, агрегаційних властивостей тромбоцитів, дисбалансу показників коагуляційного гемостазу дослідні підгрупи щурят розподіляються таким чином: щурята, що опромінені сумарною дозою 1Гр щурята, що опромінені сумарною дозою 2Гр нащадки (F1) від опромінених самців. Введення тімаліну опроміненим щурятам викликало зміни вивчаємих показників, які характеризують процес реабілітації, рівень відновлення знаходився в прямо пропорційній залежності від ступеню порушень: в групі, де спостерігалися більші зміни (1 Гр), рівень відновлення був вищий, ніж в групі щурят з мінімальними змінами (2Гр).

Результати проведеного нами системного аналізу дозволили виявити, що за умов довготривалого фракційного опромінення змінюється взаємозвязок між механізмами регуляції агрегатного стану крові, процесами вільнорадикального ПОЛ та антиоксидантним захистом організму. На відміну від результатів авторів, які вивчали взаємовідносини показників системи ПОЛ-АОС та гемостазу в фізіологічних умовах (В.П.Мищенко, Г.А. Лобань-Череда, 1989), агрегатний стан крові у опромінених щурят на 50,5% залежав від агрегаційної активності тромбоцитів, тромбопластичних, антигепаринових властивостей плазми та антиоксидантної здатності крові, на 24,2% - від рівня процесів ПОЛ, на 12,3% від фібринолітичної активності плазми.

Результати виконаних експериментальних досліджень обґрунтовують положення: активація ПОЛ, дисбаланс показників гемостазу, пригнічення АОС - ланцюги патогенезу пошкоджень організму за умов негативного впливу іонізуючого опромінення, навіть у відносно низьких дозах, і навіть опосередковано при дії на батьків нащадків. Це обумовило доцільність подальшого вивчення показників здоров'я та гомеостазу дітей із різних груп радіаційного ризику.

Проведені в динаміці власні епідеміологічні та клінічні обстеження дітей з груп радіаційного ризику виявили, що майже половина дітей, які перебували під диспансерним наглядом у Полтавській обласній дитячій клінічній лікарні (7677 дітей), визнано практично здоровими (3887 дітей). Але по співвідношенню до загальної кількості дітей в групах коефіцієнт здоровя значно відрізнявся. Як представлено, чисельність практично здорових дітей була мінімальна в групі евакуйованих (n=91) і становила лише 15,4%, в групі переселенців (n=1147) - 42,98%, а серед дітей ліквідаторів аварії (n=6439) - 52,5%.

Порівняння кількості хворих дітей, тобто перебуваючих під диспансерним наглядом, з кількістю нозологічних форм хвороб в кожній групі виявило, що частота їх значно різниться, як наглядно демонструє.

В групі евакуйованих на одну дитину припадало 2,4 нозологічних одиниці, в групі переселенців - 1,3, а в групі дітей ліквідаторів - лише 0,9 одиниць патології, тобто не кожна дитина перебуваюча під диспансерним наглядом має якусь патологію.

Таким чином, усі три групи дітей радіаційного ризику демонструють зниження показника індексу здоровя порівняно з контрольною групою дітей, котрі постійно проживають на території Полтавської області. В той же час індекс здоровя в групі евакуйованих в 3,5 рази, а в групі переселенців - в 1,2 рази нижче, ніж у групі дітей ліквідаторів, де він мінімально відрізнявся від контрольних показників. Аналіз даних клінічних спостережень за дітьми груп радіаційного ризику та масової скринінг-діагностики порушень гемостазу у них (за допомогою гемолізат-агрегаційного тесту) виявив, що поширеність тромбоцитопатій в обстежених групах переселенців та евакуйованих дітей була майже в 3 рази вищою, ніж у дітей контрольної групи (відповідно - 10,4%, 9,8% проти 3,8%). У групі дітей ліквідаторів тромбоцитопатії виявлялися у 4,4% дитячого населення, що суттєво не відрізнялося від показника контрольної групи дітей. І хоча, згідно даних літератури, тромбоцитопатії діагностуються у 5-10% населення (Н.А.Алексеев, 1998), що узгоджується з отриманими нами результатами, звертає увагу факт нерівноцінності співвідношення виявленої патології в обстежених групах дітей.

Під нашим спостереженням знаходилося 190 дітей з геморагічним синдромом. Згідно класифікації Міжнародного комітету по гемостазу і тромбозам (ВООЗ, 1976) діагноз “надбана тромбоцитопатія” грунтувався на підставі клінічних даних (вираженість симптомів та їх динаміка, строки виникнення, ефект від лікування та ін.), анамнестичних даних (супутні захворювання, наявність геморагічних синдромів у родичів, застосування лікарських препаратів та ін.), результатів гематологічних досліджень.

За даними клінічних спостережень прояви геморагічного синдрому у обстежених дітей, що зазнали дії радіаційного чинника, були легкого та середнього ступеня тяжкості.

В усіх групах обстежених дітей з геморагічним синдромом найбільш часто супутньою патологією були хвороби крові і кровотворних органів у вигляді залізодефіцитних анемій та лімфаденопатій. Так, серед евакуйованих дітей 70% мали супутню гематологічну патологію (відповідно 50% - анемії та 20% - лімфаденопатії). У групі дітей переселенців з геморагічним синдромом цей показник був дещо нижче і складав 56% (30% - анемії, 26% - лімфаденопатії). Аналогічна патологія у групах дітей ліквідаторів аварії та постійно проживаючих в умовно “чистих” регіонах зустрічалася майже у 2-2,5 рази в меншому числі випадків і складала відповідно 30% та 20%. На друге місце у структурі супутньої патології у групі евакуйованих вийшла ендокринна патологія (52,50%) у вигляді гіперплазії щитовидної залози І та ІІ ст. Всі інші групи на другому місці мали хвороби нервової системи у вигляді вегето-судинних дистоній, які у дітей переселенців виявлялися у 38%, у дітей ліквідаторів наслідків аварії - у 22%, у дітей, що проживають у Полтавському регіоні - у 20%.

Третє місце займали хвороби органів дихання, які у евакуйованих спостерігалися у 37,5%, в групі переселенців - у 20%, в групі дітей ліквідаторів як і у дітей, що постійно проживали в умовно “чистих” регіонах, вони виявлялися у 2 рази в меншому числі випадків в порівнянні з групою евакуйованих - у 18% обстежених.

Як відомо, діти, евакуйовані з м.Прип'яті та 30-кілометрової зони аварії на ЧАЕС, одержали дозу опромінення за рахунок 131I, що був адсорбований щитовидною залозою, чим можна пояснити поширеність ендокринної патології у цій групі (у кожної другої дитини). Групу дітей переселенців з геморагічним синдромом склали 50 дітей із Київської, Чернігівської, Житомирської областей, яким була проведена ретроспективна оцінка накопичених доз опромінення, згідно даних Київського НДІ гематології та переливання крові МОЗ України. Найбільші дози опромінення за роки проживання на забрудненій території характеризували підгрупу дітей, які переселилися із Житомирської області (n=22), де середня доза складала ?7,20 мЗв. У дітей, які переселилися із Київської області (n=15), середня доза накопичення складала ?3,87мЗв, а у дітей із Чернігівської області (n=13) була ще менше - ?3,25 мЗв.

На основі співставлення особливостей перебігу геморагічного синдрому у дітей в залежності від групи обстеження (евакуйовані, переселенці, діти ліквідаторів наслідків аварії та діти, які постійно проживали в умовно “чистих” регіонах) можна зробити висновок про відсутність притаманних тільки впливу радіаційного чинника характерних змін в системі гемостазу. В усіх вивчаємих групах частота основних симптомів геморагічного синдрому майже не відрізнялася. Найчастіше у обстежених дітей з геморагічним синдромом превалювали скарги на носові кровотечі, петехії та синці на шкірі при незначній травматизації. Вищезазначені скарги нерідко поєднувалися у одного і того ж хворого. Значно рідше зустрічалися у дітей екхімози, ясневі та післятравматичні кровотечі, ще рідше - гематурія.

Якщо прийняти до уваги, що більше половини обстежених дітей (55%) дівчата, то можна констатувати, що відсоток мено- та метрорагій у них зростає майже у 2 рази при хронічній дії радіаційного чинника низької інтенсивності.

При вивченні анамнестичних даних та медичної документації 190 хворих дітей з геморагічним синдромом було встановлено, що у більшості з них провокуючим фактором було застосування лікарських засобів, що дозволило розглядати порушення гемостазу, як прояв надбаних (вторинних) тромбоцитопатій, пов'язаних з впливом ліків. Як відомо, ця група тромбоцитопатій найбільш чисельна, різноманітна за патогенезом та недостатньо вивчена (З.С.Баркаган, 1998). Проведена систематизація даних про вживання обстеженими дітьми лікарських засобів згідно класифікації тромбоцитоактивних ліків Packham M.A., Mustard J.F. (Н.А.Алексеев, 1998). Найбільш чисельною виявилася група, в якій діти вживали медикаменти, що впливають на каскад арахідонової кислоти в тромбоцитах: ацетилсаліцилова кислота, амідопірин, парацетамол, вольтарен, бутадіон, індометацин. Сила та термін дії ліків у дітей був різний, але, необхідно зазначити, що у більшості обстежених перших двох груп (евакуйовані та переселенці) навіть короткий курс застосування спроможний був викликати розвиток клінічних симптомів порушення гемостазу на відміну від дітей контрольної групи, де симптоми частіше розвивалися при більш тривалих термінах застосування як ацетилсаліцилової кислоти, так і інших медикаментів. Відомо, що вплив нестероїдних протизапальних засобів на тромбоцитарну дисфункцію пов'язаний з інгібуванням циклооксигенази, яка бере участь в утворенні тромбоксану А2, що закономірно знижує агрегаційні властивості тромбоцитів. З метою диференціації природи тромбоцитопатій було проведено анкетування батьків обстежених дітей. Результати анкетування та опитування дозволили виявити у відносно невеликої кількості рідних обстежених дітей наявність геморагічного синдрому, але в жодному випадку не була підтверджена принципова ідентичність дефекту тромбоцитів у пробандів та родичів.

Таким чином, отримані результати дозволяють підтвердити факт наявності підвищеної чутливості до дії тромбоцитоактивних ліків у дітей, які зазнали хронічного радіаційного впливу.

Практично у всіх обстежених дітей груп радіаційного ризику спостерігалися судинні порушення, які проявлялися зниженням артеріо-венулярного коефіцієнта за рахунок спазму артеріол до 1/5-1/6 у 26,6% дітей основної групи проти 15,3% у контрольній групі (р0,05). Хоча питома вага поодинокої нерівномірності калібру судин у дітей основної (40%) та контрольної (38,4%) груп майже не відрізнялася, показник множинної нерівномірності був значно більший у дітей груп радіаційного ризику - 50% проти 7,6% (р0,001). Міандрична звивистість усіх ланок мікрогемо-циркуляторного русла (венул, капілярів, артеріол) у дітей основної групи перевищувала аналогічні показники дітей контрольної групи, в деяких випадках більш, ніж у 2 рази (50% проти 23%, р0,001). Сітчаста структура капілярної сітки у дітей контрольної групи була представлена поодиноко (61,5% проти 36,6%), у дітей основної групи- множинно (26,6% проти 7,7%, р0,001). Зміна кількості функціонуючих капілярів у дітей груп радіаційного ризику була представлена помірним зменшенням (33,3% проти 23%) і, навіть, їх зникненням - 13,3%. В той же час, у контрольній групі дітей спостерігалося підвищення відсотку випадків із збільшенням кількості функціонуючих капілярів (46,1%) проти 33,3% у групі дітей, що зазнали дії радіаційного фактору (р0,001). У дітей основної групи значно превалював показник крововиливів (46,6% проти 23%, р0,05), відмічалася наявність периваскулярного набряку та сладж-синдрому (р0,001). У дітей груп радіаційного ризику був більш високим загальний конюнктивальний індекс - 10,710,07, тоді як у дітей контрольної групи він складав лише 7,230,17 (р0,001). Зменшення кількості функціонуючих капілярів, артеріоло-венулярного коефіцієнта, наявність множинної міандричної звивистості у дітей з тромбоцитопатіями, що зазнали дії радіаційного фактору, дозволяє зробити висновок про переважну констрикцію судин у них з розвитком дистонії мікроциркуляторного русла за спастичним типом. Необхідно зазначити, що діти з різних груп радіаційного ризику відрізнялися рівнем вираженості судинних порушень. Так, найбільш виражені зміни спостерігалися у евакуйованих та дітей переселенців, значно менші у дітей ліквідаторів наслідків аварії та дітей з симптоматичними тромбоцитопатіями, що постійно проживають в умовно “чистих” регіонах, де показники стану мікроциркуляції майже не відрізнялися від показників, що описує більшість авторів у своїх дослідженнях здорових дітей (Л.І.Місюра та співавт., 1998).

Аналіз результатів досліджень тромбоцитарного гемостазу у дітей з симптоматичними тромбоцитопатіями залежно від групи спостереження виявив, що у дітей радіаційного ризику відмічаються зміни мікро-циркуляторного потенціалу. Звертав увагу факт, що всі три групи дітей радіаційного ризику з симптоматичними тромбоцитопатіями, на відміну від дітей, які постійно мешкають в умовно “чистих” регіонах Полтавської області, характеризуються відносним підвищенням агрегаційних властивостей тромбоцитів. На підвищення агрегації тромбоцитів вказувало збільшення кута агрегації (р0,05), особливо виражене в групі переселенців. Аналогічну тенденцію мали зміни часу агрегації тромбоцитів, що вірогідно скорочувався у всіх дітей радіаційного ризику, найбільш виражено - у групі евакуйованих. Порівняльний аналіз змін показника оптичної густини, як і сумарного індексу агрегації тромбоцитів підтверджує наявність виявлених зрушень мікроциркуляторного потенціалу у дітей груп радіаційного ризику з тромбоцитопатіями.

Таким чином, отримані дані дозволяють констатувати: зміни початкової ланки згортання крові - мікрогемоциркуляції впливають на показники коагуляційного гемостазу, що являється важливим патогенетичним ланцюгом розвитку поліпатології у дітей, які зазнали дії іонізуючого опромінення. Так, за нашими даними у дітей радіаційного ризику спостерігалося підвищення коагуляційного потенціалу - вміст фібриногену у групі евакуйованих дітей зростав більш ніж у 2 рази до 2,870,16 г/л проти 1,190,04 г/л у дітей контрольної групи (р0,05), активувались тромбопластичні властивості плазми, що проявлялося тенденцією до скорочення часу рекальцифікації плазми.

На взаємозв'язок змін агрегаційних властивостей тромбоцитів з надлишковим зростанням процесів вільнорадикального перекисного окислення ліпідів вказують отримані нами дані про стан показників системи прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу у дітей радіаційного ризику, ступінь вираженості змін яких залежала від групи спостереження. Так, у групі евакуйованих дітей з тромбоцитопатіями спостерігалося не тільки підвищення реакцій ліпопероксидації, що проявлялося зростанням перекисного гемолізу еритроцитів до 2,820,16% проти 2,010,15% у дітей контрольної групи (р0,05), а і пригнічення активності антиоксидантного захисту - активність каталази знижалась з 3,130,19 ум.од. до 2,530,13 ум.од. (р0,05), СОД - з 0,690,05 ум.од. до 0,530,04 ум.од. (р0,001). В той час, як у дітей ліквідаторів наслідків аварії показники вільнорадикального ПОЛ утримувалися на стабільному рівні і не відрізнялися від показників дітей з тромбоцитопатіями з умовно “чистих” регіонів. Таким чином, негативну дію опромінення на дитячий організм можна розцінити як, насамперед, активацію реакцій ліпопероксидації на фоні пригнічення антиоксидантного захисту, що сприяє підвищенню синтезу тромбоксану, який, у свою чергу, є сильним індуктором агрегації тромбоцитів (О.К.Гаврилов,1981,S. Sadoshima,1989, Л.З.Баркаган, 1994). Зміщення рівноваги в системі ферментів простациклін-тромбоксансинтетази в бік підвищення останньої, очевидно, приводить до активації процесів агрегації, що може супроводжуватися появою в кровотоці мікротромбів і розвитку гіпоксії з послідуючим збільшенням вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів.

Виявлені зміни в системі гемостазу, процесах перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у дітей, що зазнали хронічної дії малих доз іонізуючого опромінення, супроводжувалися змінами стану імунної системи. Тривалий моніторинг імунної системи виявив суттєвий вплив радіаційного навантаження на вміст лімфоцитарних субпопуляцій периферичної крові у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Дослідження початкових рівнів лімфоцитарних субпопуляцій у дітей з симптоматичними тромбоцитопатіями виявило, що основу підгрупи дітей, які мали знижені рівні вмісту лімфоцитарних субпопуляцій периферичної крові, становили евакуйовані та переселенці, що безпосередньо зазнали дії радіаційного опромінення.

При цьому серед цих дітей вірогідно частіше були порушення абсолютної кількості лімфоцитарних субпопуляцій в порівнянні з дітьми, які безпосередньо не отримали радіаційного навантаження (діти ліквідаторів наслідків аварії та діти, що постійно проживали в умовно “чистих” регіонах Полтавської області). Водночас у дітей з тромбоцитопатіями, які були евакуйовані або переселені із територій радіаційного контролю, абсолютна кількість CD3+Т-клітин, CD3+CD4+Т-клітин хелперів-індукторів була вірогідно нижче, ніж у контролі або у дітей, які не зазнали безпосередньо радіаційного навантаження. Крім того, у цих дітей абсолютна кількість природних кілерів периферичної крові була вірогідно збільшеною, а кількість лімфоцитів та лейкоцитів вірогідно зниженою щодо групи порівняння, або дітей основної групи, які безпосередньо не зазнали радіаційного навантаження. Необхідно зазначити, що вплив радіаційного фактору проявлявся у зниженні поглинної функції нейтрофілів у дітей евакуйованих та переселенців. Абсолютна кількість CD3+CD8+ Т-клітин супресорів-цитотоксиків та CD19+В-клітин суттєво не відрізнялася серед дітей, що обстежувалися.

Підсумовуючи отримані результати можна зробити висновок, що порушення як специфичного, так і неспецифичного імунітету у дітей різних груп радіаційного ризику асоційовані із порушеннями інших ланок гомеостазу і, в першу чергу, із тромбоцитопатіями та підвищенням рівня захворюваності на соматичну патологію. Необхідно зазначити, що виявлене пригнічення Т-клітинної ланки та інші порушення імунітету, які були виявлені у дітей з тромбоцитопатіями із різних груп радіаційного ризику, вказують на те, що вплив радіаційного навантаження на імунну систему особливо помітний та виражений у дітей, які мають супутню гематологічну, ендокринну та іншу патологію.

Застосування тимічних пептидів у дітей з проявами геморагічного синдрому характеризувалося нормалізацією абсолютної кількості лімфоцитарних субпопуляцій периферичної крові дітей з різних груп радіаційного ризику. Найбільш суттєвий імунокорегуючий вплив на кількість Т-клітинного пулу та клітини природних кілерів було виявлено після лікування тімаліном. Так, нормалізувалась абсолютна кількість пулу CD3+ Т-клітин (2,250,17х109/л) в порівнянні з показником до лікування (1,410,11х109/л, р0,05) та кількість CD3+CD4+ Т-клітин хелперів-індукторів периферичної крові (1,170,10х109/л проти 0,760,05х109/л, р0,001), що, на наш погляд, може бути обумовлено рекрутуванням до системи кровообігу нового пулу лейкоцитів із кісткового мозку (V.P. Chernyshov et al., 1997, В.В.Сонов, Є.В.Вихованець, 1998). Одержані нами дані, свідчать, що застосування тимічних пептидів у дітей різних груп радіаційного ризику сприяло нормалізації мікрогемо-циркуляції та підвищенню вмісту тромбоцитів у дітей з вторинними тромбоцитопатіями. Відомо, що застосування тимічних пептидів у дітей із тяжким комбінованим імунодефіцитом або загальною варіабельною агамаглобулінемією неефективне, тому що кордоном для дії тимічних пептидів є дефект уніпотентної стовбурової клітини (C.Y.Lin.et al.,1987). Водночас застосування тимічних пептидів у дітей з Т-клітинним імунодефіцитом приводило до значного покращення клінічної картини та лабораторних показників (A. Blaim еt al.,1985). Тому, на нашу думку, цілком імовірно, що дозрівання та диференціація Т-клітин під дією тимічних пептидів може спричиняти підвищення продукування цитокінів, які, у свою чергу, можуть діяти на різних етапах мегакаріопоезу. В експериментальних дослідженнях ряду авторів (K.Dan et al.,1995, C.J.Kovacs et al.,1996) доведено, що різні комбінації цитокінів здатні посилити тромбоцитопоез. Такі дані дозволяють припустити, що під впливом тимічних пептидів зменшується імуносупресивна дія як радіаційного опромінення, так і супутньої патології у обстежених нами дітей основної групи. При цьому під впливом тимічних пептидів відбувається дозрівання та відновлення функції CD3+CD4+ T-клітин хелперів-індукторів та інших імунокомпетентних клітин, що призводить до підвищення продукування такого цитокіна як IL-2 (C.Y.Lin,1988). Під впливом IL-2 підвищується продукування інших цитокінів, а саме: IL-1, IL-3, IL-6 та ГМ-КСФ, які здатні стимулювати гемопоез та тромбоцитопоез (C.J. Kovacs, 1996, G. Balch,1997). Таким чином, може бути припущена опосередкована дія тимічних пептидів через Т-клітини хелпери-індуктори, IL-2, IL-1, IL-3, IL-6, що призводить до покращення мікрогемоциркуляції у дітей з тромбоцитопатіями.

За нашими спостереженнями введення тимічних пептидних комплексів дітям радіаційного ризику з симптоматичними тромбоцитопатіями нормалізувало показники як коагуляційного, так і тромбоцитарного гемостазу. У дітей радіаційного ризику під впливом тимічних пептидів показники агрегації тромбоцитів (кут, час та кількість прореагувавших тромбоцитів) майже наблизилися до контрольних показників здорових дітей. Таким чином, проведені дослідження виявили, що тимічні пептиди суттєво модифікують різні патофізіологічні процеси в організмі дітей, індуковані опроміненням. З цієї точки зору значну зацікавленість викликає вплив тимічних пептидних комплексів на процеси вільнорадикального перекисного окислення ліпідів та резервні можливості антиоксидантної системи. Як показали наші дослідження, надлишкова активація процесів ліпопереокислення та виснаження антиоксидантної системи характеризує групи спостереження дітей радіаційного ризику. Включення тимічних пептидів до комплексної терапії дітей з тромбоцитопатіями приводило до однонаправлених змін показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, які проявлялися в ефективному гальмуванні процесів вільнорадикального ПОЛ та підвищенні функціональної активності АОС, але позитивний ефект також залежав від групи спостереження та препарату, який застосовувався. Необхідно зазначити, що в групі дітей радіаційного ризику, після закінчення курсу реабілітаційної терапії з включенням пептидів, відбувалося зменшення активності реакцій пероксидації прямим шляхом з утворенням інертних кінцевих сполук та стимулюванням синтезу вторинних продуктів ПОЛ, які після подальшої трансформації можуть брати участь в імунологічних реакціях. Вплив тимічних пептидів на збереження стабільного рівня реакцій ПОЛ опосередковується також прямою антиоксидантною дією, що проявляється у підвищенні активності ферментативної ланки антиоксидантної системи. Так, у групах дітей евакуйованих та переселенців з тромбоцитопатіями підвищувалась активність каталази та церулоплазміну, а у дітей ліквідаторів - церулоплазміну та СОД. Групу дітей з тромбоцитопатіями, які проживали в умовно “чистих” регіонах, характеризували найбільш виражені зміни АОС - активність каталази, СОД, церулоплазміну підвищувалась після реабілітаційного курсу з призначенням тимічних пептидів.

Необхідно зазначити, що максимальний антиоксидантний радіопротек-торний ефект проявлявся при призначенні тимогену інтраназально (30 мкг на добу). Крім того, терапевтичний ефект реабілітаційного лікування з включенням тимічних пептидних комплексів у дітей радіаційного ризику з тромбоцитопатіями був вищий у групах, де рівень дизадаптації компенсаторно-пристосувальних процесів був нижчий. В групах з відносно високим рівнем дизадаптації (евакуйовані, переселенці) фармакологічна активність препарату була частково обмежена і характеризувалась нормалізацією лише окремих показників після першого курсу лікування. Таким чином, проведені клінічні спостереження та експериментальні дослідження виявили специфічні та неспецифічні риси дії тимічних пептидних комплексів на дитячий організм в умовах безпосереднього або опосередкованого впливу радіаційного фактору. До специфічних ефектів слід віднести зменшення лейкоцитарної депресії, яка спостерігалася у дітей радіаційного ризику, підвищення кількості лімфоцитарних субпопуляцій периферичної крові та активності фагоцитозу. До неспецифічних ефектів слід віднести вплив на процеси вільнорадикального перекисного окислення ліпідів, мобілізацію резервних можливостей антиоксидантної системи, нормалізацію процесів згортання крові та агрегаційних властивостей тромбоцитів. Використання тимічних пептидних комплексів в системі реабілітації дітей груп радіаційного ризику з симптоматичними тромбоцитопатіями виявило їх позитивний вплив на основні параметри гомеостазу, направлений на попередження дизадаптації організму та формування органної патології.