Обґрунтування застосування нового лікарського препарату Теком при запальних захворюваннях бронхолегеневої системи та атерогенних дисліпопротеїдеміях

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ім. Ф.Г.ЯНОВСЬКОГО АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 616.233/.24+616.24-002.5-085-092.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ ТЕКОМ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ БРОНХО-ЛЕГЕНЕВОЇ СИСТЕМИ ТА АТЕРОГЕННИХ ДИСЛІПОПРОТЕЇДЕМІЯХ

14.01.27 - Пульмонологія

МОРОЗОВА НАТАЛІЯ АРОНІВНА

Київ-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського АМН України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Гаврисюк Володимир Костянтинович, завідувач клініко-функціонального відділення Інституту фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського АМН України.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шуба Неоніла Михайлівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри терапії і ревматології;

доктор медичних наук, професор Перцева Тетяна Олексіївна, Дніпропетровська медична академія МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії і ендокринології;

доктор медичних наук, професор Путінцев Володимир Гнатович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної терапії II.

Провідна установа: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра фтизіатрії з курсом пульмонології.

Захист відбудеться “25” червня 2001 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського АМН України (03680, м.Київ, узвіз Протасів Яр,7).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського АМН України (03680,м.Київ, узвіз Протасів Яр,7).

Автореферат розісланий “22 ” травня 2001 p.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ж.Б. Бегоулева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

теком легеня ліпідний хворий

Актуальність теми. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні. Провідне місце у структурі хвороб органів дихання займають запальні захворювання, що узгоджується з загальносвітовими даними щодо їх значного поширення (Ю.І.Фещенко, 1998, 2000; Т.О. Перцева і співавт., 1999; Ю.М.Мостовой, 1995). Існує також тенденція до підвищення рівню смертності від запальних захворювань бронхо-легеневої системи, насамперед від хронічного бронхіту з емфіземою легень (Ю.І.Фещенко, 1998, 2000). Особливе занепокоєння останніми роками викликає погіршення епідеміологічної ситуації відносно туберкульозу легень - специфічного хронічного запального захворювання (Ю.І.Фещенко, В.М. Мельник, 1997, 1998). Так, за останні 10 років захворюваність туберкульозом органів дихання зросла на 81,4 %, підвищився рівень смертності від туберкульозу та інвалідизації працездатного контингенту, що становить серйозну соціально-медичну проблему. Це обумовлюється, переважно, недостатньою ефективністю лікування в зв'язку з комплексом порушень системного та місцевого імунітету, сурфактантної системи, активацією оксидантно-антиоксидантних реакцій, що супроводжують патологічний процес (К.Ф.Чернушенко і співавт., 1999; Г.Б.Афонина и соавт., 1999; А.А.Чумак, 1983).

Особливе значення це має для контингенту хворих, у котрих запальні захворювання бронхо-легеневої системи поєднуються з проявами атеросклерозу, що при сумісному перебігу сприяють виникненню більшої кількості ускладнень та швидкій інвалідизації (В.І.Коломиєць, О.А. Марусенко, 1999; И.М. Клячкин и соавт., 1990). Розповсюдженість атеросклерозу та ішемічної хвороби серця зростає (М.І.Лутай, 2000, В.И.Метелица, 1997), що пов'язано з “омолодженням” серцево-судинних захворювань (Г.Е. Чумак и соавт., 1991; В.З. Нетяженко., 1999; L. Simons et al., 1996). Провідну роль серед численних факторів ризику їх розвитку відводять дисліпопротеїдеміям - змінам у складі, вмісті та співвідношенні окремих ліпідів і ліпопротеїдів крові (Х.Квион, А.Готто, 1996; Е.Н. Амосова,1996,2000; I. Saito et al.,2000). Легені ж приймають активну участь у регуляції рівню біологічно активних речовин, ліпідів, ліпопротеїдів, жирних кислот шляхом контролю їх концентрації за допомогою “ендогенного легеневого фільтру” (Н.В.Сыромятникова, В.А.Гончарова, 1989). Все це вказує на актуальність наукових досліджень по розробці нових лікарських препаратів, застосування котрих є патогенетично обумовленим при запальних бронхо-легеневих захворюваннях та атеросклерозі.

З початку 80-х років в країнах Західної Європи, США та Японії успішно розвивається нове наукове направлення по вивченню біологічної ролі омега-3 поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) - ейкозапентаєнової та докозагексаєнової, котрі містяться, в основному, у морській рибі та м'ясі морських ссавців і мають щирокий спектр біологічних ефектів (J. Dyerberg et al.,1975, 1978; H.O. Bang et al., 1976).

Найбільш вивчено вплив омега-3 ПНЖК на стан агрегаційної спроможності тромбоцитів, що зумовлено їх конкурентним відношенням до арахідонової кислоти при включенні до структури клітинних мембран (T.A.B.Sanders, M.C. Hochland, 1983; P.C. Weber et al., 1986). Зміни стану системи зсідання крові пов'язані як із зменшенням її глейкості (S. Kobayashi et al., 1981), активацією фібринолізу (U.O. Barcelli et al.,1987; E.B.Schmidt, J. Dyerberg, 1994), зменшенням прокоагуляційного впливу тригліцеридів (G.A. Bradon et al., 1990), так і з впливом на рівень тромбоагрегації (M.Thorngen et al., 1984; С. Maple et al., 1998). Вплив омега-3 ПНЖК на рівень перебігу запальних реакцій та стан імунологічної реактивності залежить від конкурентної модифікації синтезу лейкотриєнів, продукції інтерлейкінів, кооперації імунозалежних клітин (Ю.Н. Чернов и соавт., 1990; Л.Н.Прокопенко, Г.А. Чоглый, 1987).

Антиатерогенний ефект омега-3 ПНЖК зумовлений, в основному, депресією синтезу ліпопротеїдів дуже низької і низької щільності, поліпшенням їх кліренсу, зменшенням синтезу тригліцеридів у печінці (W.E.Connor 1986; W.S.Harris, C.A.Dujovne 1988; M.I.Mackness et al., 1994).

У Франції і ряді інших країн зараз випускається лікарський препарат МахЕРА, що містить 30 % омега-3 ПНЖК. В Росії виробляється препарат Эйконол, в США - Омега-3 і Нью-лайф-1000, приблизно аналогічного складу.В Інституті фтизіатрії і пульмонології їм. Ф. Г. Яновского АМН України розроблено за участю автора препарат Теком, що містить 45 % омега-3 ПНЖК. Препарат має переваги перед МахЕРА , Эйконолом, Омега-3 і Нью-лайф-1000 і по якісному складу, бо містить меншу кількість ПНЖК класу омега-6, що володіють конкурентними властивостями по відношенню до омега-3 ПНЖК. Теком виробляється підприємством ЗАО "Київський вітамінний завод".

Наявність у омега-3 ПНЖК протизапальних, антиагрегантних, гіпокоагуляційних та гіполіпідемічних властивостей явилося передумовою для вивчення ефективності застосування Текому при запальних захворюваннях легень та супутніх атерогенних дисліпопротеїдеміях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота є фрагментом експериментального і клінічного вивчення препарату Теком - НДР А 95.06, номер держреєстрації 0195U002725 "Розробити спосіб лікування хворих захворюваннями легень з синдромом гіперкоагуляції на основі використання суміші поліненасичених жирних кислот" (1995-1997), у котрій автор був відповідальним виконавцем та НДР А 98.02, номер держреєстрації 0198U000753 "Розробити технологію застосування нового лікарського препарату Теком в комплексному лікуванні хворих з хронічним легеневим серцем" (1998-2000), у котрій автор був виконавцем декількох розділів. Мета роботи: обґрунтувати застосування препарату омега-3 поліненасичених жирних кислот Текому в лікуванні хворих з запальними захворюваннями бронхо-легеневої системи в якості антиагрегантного, гіпокоагуляційного та імуностимулюючого засобу та при супутній атерогенній дисліпопротеїдемії - в якості гіполіпідемічного, антиатерогенного препарату.

Для досягнення встановленої мети вирішувалися такі завдання дослідження:

Дослідити вплив препарату Теком на імунологічну реактивність експериментальних тварин (інтактних та з моделлю запального бронхо-легеневого процесу).

Дослідити дію препарату Теком на стан системи згортання крові в експериментальній моделі запального процесу в легенях.

Вивчити вплив Текома на ліпідний склад крові в експериментальній моделі атерогенної дисліпопротеїдемії.

Визначити доцільність використання препарату Теком при порушеннях імунної системи в комплексному лікуванні хворих з запальними бронхо-легеневими захворюваннями.

Вивчити можливість корекції стану системи згортання крові при використанні препарату Теком у хворих захворюваннями легень з синдромом гіперкоагуляції in vitro та в клінічних умовах.

Визначити ефективність застосування Текома в корекції ліпідного складу крові у хворих з супутньою атерогенною дисліпопротеїдемією.

Обґрунтувати можливість та доцільність використання препарату Теком в терапії хворих з запальними бронхо-легеневими захворюваннями та при супутніх атерогенних дисліпопротеїдеміях.

Об'єкт дослідження: імунологічна реактивність, система згортання крові, ліпідний обмін при запальних захворюваннях бронхо-легеневої системи.

Предмет дослідження: вплив нового лікарського препарату Теком на імунологічну реактивність, систему згортання крові, ліпідний обмін при запальних захворюваннях бронхо-легеневої системи та атерогенних дисліпопротеїдеміях.

Методи дослідження. У роботі було використано методи вивчення систем імунітету та гемостазу, ліпідного обміну у ході експериментальних досліджень на лабораторних тваринах, дослідів in vitro та клініко-лабораторного обстеження хворих на запальні бронхо-легеневі захворювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено вплив розробленого за участю автора по оригінальній технології нового (патент України № 7180 А, патент Российской Федерации № 2127115) лікарського препарату омега-3 поліненасичених жирних кислот Текому на показники системи згортання крові, дістало подальший розвиток вивчення гіпокоагуляційного та антиагрегантного ефекту препарату Теком в експериментальній моделі запального процесу в легенях, у хворих запальними захворюваннями органів дихання в пробах in vitro та в клінічних умовах ("Спосіб лікування запальних захворювань бронхо-легеневої системи" - патент України № 20416 А).

Вперше визначено вплив препарату Теком на стан імунологічної реактивності в експерименті на інтактних лабораторних тваринах та тваринах з моделлю запального бронхо-легеневого процесу, в клінічних умовах у хворих на неспецифічні запальні бронхо-легеневі захворювання та туберкульоз легень ("Спосіб лікування туберкульозу легень" - пріоритет № 99063640 від 29.06.99, рішення про видачу патенту на винахід без проведення експертизи по суті 26.11.99), показана доцільність його використання в комплексній терапії неспецифічних запальних бронхо-легеневих хвороб та туберкульозу в якості імуностимулюючого засобу. Вперше доведено відсутність антимікобактеріального впливу препарату Теком. Вперше одержано дані про вплив Текому на стан обміну ліпідів при атерогенній дисліпопротеїдемії в експерименті та клінічних умовах.

Практичне значення результатів роботи, впровадження в практику. В результаті проведених досліджень доведена можливість моделювання синдрому гіперкоагуляції крові та імунологічної недостатності при запальному процесі в легенях в експерименті на щурах. Означена модель може бути використана в роботі по вивченню нових лікарських препаратів гіпокоагуляційної, антиагрегантної та імуностимулюючої дії.

Проведені дослідження є фрагментом розробки препарату Теком, що виробляється ЗАО “Київський вітамінний завод”. Впровадження препарату в практику з урахуванням його імуномодулюючого, антиагрегантного, гіпокоагуляційного та гіполіпідемічного впливу, буде сприяти підвищенню ефективності лікування хворих з захворюваннями легень з синдромом гіперкоагуляції та імунологічної недостатності та з атерогенними дисліпопротеїдеміями, попередженню атеросклерозу і його клінічних проявів. Розроблена нова технологія комплексного лікування запальних захворювань бронхо-легеневої системи та атерогенних дисліпопротеїдемій з включенням препарату Теком може бути впроваджена у клінічну практику мережі терапевтичних, пульмонологічних, фтизіатричних та кардіологічних відділень, може застосовуватися амбулаторно.

Результати роботи впроваджені в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновского АМН України, Українському НДІ кардіології ім. М.Д.Стражеско АМН України, клінічній лікарні нафтопереробної промисловості України, Кримському НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматотерапії ім. І.М.Сечєнова, Київській міській клінічній лікарні № 8, Запорізькій, Дніпропетрoвській, Луганській обласних лікарнях та Полтавському, Луганському, Запорізькому, Кримському республіканському протитуберкульозних диспансерах.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто приймав участь у розробці нового лікарського вітчизняного препарату омега-3 поліненасичених жирних кислот Текому, його експериментально-клінічному дослідженні для затвердження Фармакологічним комітетом України та його патентуванні в Україні та Росії. Автором особисто розроблено концепцію та методологічну базу дослідження нового лікарського препарату Теком. Під особистим спостереженням автора перебували всі обстежені тематичні хворі, дисертантом особисто проводилися відбір хворих та клінічне обстеження хворих. Дисертант приймав особисту участь у проведенні експериментів з лабораторними тваринами та у пробах in vitro. Обробка матеріалу та його інтерпретація проведена автором.

Висловлюємо щиру вдячність колективу лабораторії імунології (завідувач - член-кореспондент АМН України, професор, д.мед.н. К.Ф.Чернушенко), лабораторії біохімії (завідувач - професор, д.мед.н. В.І.Коржов) та лабораторії патоморфології (завідувач - професор, д.мед.н. Є.І.Суслов) Інституту фтизіатрії і пульмонології АМН України і професору, д.мед.н. І.П.Смирновій (відділ популяційних досліджень Українського НДІ кардіології АМН України) за сприяння у виконанні роботи.

Апробація результатів дисертації . Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на Міжнародному симпозіумі "Актуальные проблемы в пульмонологии", Мінськ, 6-7 грудня,1995; 6 Національному конгресі по захворюванням органів дихання (Новосибірськ, 1-4 липня 1996 г.); 5 та 7 Національних конгресах по захворюванням органів дихання, Москва, 1995, 1997; European Respiratory Society Congress, Stocholm,1996; II з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України, 1998; науково-практичних конференціях Інституту геронтології АМН України, 1998, 2000; конференції Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця “Актуальні проблеми діагностики та лікування у сучасній кардіології”, 1998; науково-практичній конференції онкологів м. Києва, 1999; науково-практичній конференції Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, 1999; науково-практичних конференціях Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновского АМН України,1999, 2000, 2001.

За матеріалами досліджень опубліковано 29 робіт, з них 19 статей у журналах, 1 монографія, 3 патенти на винахід. Отримано 2 рішення про видачу патенту на винахід без проведення експертизи по суті.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 294 сторінках машинопису, складається з вступу, огляду літератури, розділу “Матеріал і методи досліджень”, шести розділів з викладенням результатів власних досліджень, висновків, одного додатку. Список використаної літератури включає 527 джерел. Робота проілюстрована 79 таблицями та 48 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В результаті проведення роботи було обстежено 311 хворих з різними патологічними станами. Розподіл хворих за нозологічними формами представлено у таблиці 1.

Таблиця 1 Розподіл хворих за нозологічними формами

Серед обстежених хворих був 231 пацієнт пульмонологічного профілю (74,3 %) та 80 (25,7 %) - фтизіатричного. До експериментальної частини роботи було залучено 311 експериментальних тварин. Розподіл за видами експериментальних тварин приведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Перелік експериментальних тварин за видами

В роботі було використано експериментально-клінічні методи. З метою визначення стану системи імунітету експериментальних тварин вивчали загальний стан органів імунітету, рівень природньої резистентності, активність гуморальної та клітинної ланок імунної системи, котрі характеризували за індексом маси тимусу і селезінки мишей СВА, по питомому вмісту клітинних елементів в цих органах (D.Miche, 1967); за бактерицидною активністю сироватки крові (Е.Ф.Чернушенко, Л.С. Когосова, 1978) та інтенсивностю реакції фагоцитозу нейтрофілів перитонеального ексудату щурів Вістар (С.Г. Потапова,1977); за кількістю антитілоутворюючих клітин (АУК) в селезінці (Г.Фримель,1987), за вмістом природніх антитіл (Д.Кэтти, 1991) в крові мишей CBA, а також за рівнем АУК після імунізації щурів еритроцитами барана (Д.Кэтти, 1991); за вираженістю реакції гіперчутливості уповільненого типу (ГУТ) (А.Е.Ватин, 1981) у мишей BALB/c та поглинальної активності макрофагів перитонеального ексудату (Г.Фримель,1987) щурів Вістар.

З метою вивчення впливу Текому на імунологічні показники в умовах запалення було проведено вивчення імунологічної реактивності експериментальних тварин у моделі запального бронхо-легеневого процесу за М.А.Захарьевской, Н.Н.Аничковым (1952) для чого у безпорідних щурів із середньою вагою 250 -300 г під ефірним наркозом була відсепарована трахея й шляхом пункції між хрящовими кільцями було проведено капронову нитку довжиною 2,5 см у дихальні шляхи. Зовнішній кінець нитки пришивали до м'язового клаптя щоб виключити її відкашлювання. Рану засипали антибіотиком та вшивали.

Шляхом передозування ефірного наркозу на 30-й день після операції тварин забивали згідно інструкції "Санитарные правила по устройству, оборудованию и содержанию экспериментально-биологических клиник (вивариев)", 1973, а матеріал: кров, тимус, селезінку, перитонеальний ексудат - вилучали для імунологічного дослідження.

Антимікобактеріальну активність препарату Теком вивчали по відношенню до чотирьох лабораторних штамів мікобактерій туберкульозу (МБТ): 3-х штамів людського виду (Н 37 Rv, H 32, Academia) та 1-го штаму бичачого виду (Bovinus-8). Досліди було проведено у співробітництві з М.Т.Клименко (c.н.c.лабораторії мікробіології Інституту фтизіатрії і пульмонології АМН України) методом серійних розведень на рідкому напівсинтетичному поживному середовищі Проскауера-Бека з додаванням 10 % нормальної конячої сироватки. Були досліджені концентрації препарату Теком від 2 мкг/мл до 500 мкг/мл поживного середовища.

Комплексне імунологічне дослідження хворих включало оцінку стану Т-системи імунітету, В-системи, фагоцитуючих клітин. Кількість Т-лімфоцитів периферійної крові визначали в тесті спонтанного розеткоутворення (Е-РУК) за методом F.Bach et al., 1963.Функціональну активність лімфоцитів вивчали у реакції бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) у відповідь на мітоген фітогемаглютинін (ФГА) за методом F.Bach, К.Hirschorn, 1980. Рівень імуноглобулінів A, M, G визначали методом імунодифузії у гелі за Mancini, 1980.Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) вивчали за V.Haskova, 1976. Поглинальну здатність нейтрофільних гранулоцитів (НГ) визначали за методом Г.С.Потаповой, 1977, в модифікації В.А.Шатрова і співавт., 1985. Поглинальну активність моноцитів (Мц) визначали за методом М.Territo, М.Cline, 1977 в модифікації В.А.Шатрова, 1985; її вивчали за інкубацією Мц з латексом на протязі 1 години і вираховуванні показника фагоцитозу (ПФ) і фагоцитарного числа (ФЧ). Для характеристики внутрішньоклітинного кисневозалежного метаболізму і бактерицидності клітин використовували тест з нітросинім тетразолем (НСТ-тест), що проводили за методом В.Park et al., 1968. Вираховували відсоток формазанпозитивних клітин та цитохімічний показник (ЦХП). Дослідження проводилися у співпраці з с.н.с. І.Ф.Ільїнською та с.н.с. Л.П.Кадан (лабораторія імунології, завідувач - член-кор.АМН України, проф., д.мед.н. К.Ф.Чернушенко).

З метою дослідження впливу препарату Теком на стан системи згортання крові також була застосована експериментальна модель М.А.Захарьевской, Н.Н. Аничкова (1952), що як правило, супроводжується розвитком синдрому гіперкоагуляції.

Стан системи згортання крові в експерименті та клінічних умовах вивчали за допомогою таких тестів: час згортання крові у секундах за спрощеною методикою Бюркера (Е.А.Кост, 1975). Також визначали протромбіновий та тромбіновий час у секундах (В.П.Балуда и соавт., 1980.); фібриноген, г/л, (В.П.Балуда и соавт., 1980, З.С.Баркаган,1975); аутокоагуляційний тест в умовних одиницях (умов.од.) за З.С.Баркаганом,1975, В.А.Сятковским, Л.П.Василенко,1981; розчинний фібрин в умов.од., ( В.П.Балуда и соавт.,1980). Вивчення впливу препарату Теком на показники системи згортання крові проводили в лабораторії коагулології Інституту серцево-судинної хірургії АМН України (О.С.Задорожня, Н.С.Осипенко).

Дослідження агрегаційної здатності тромбоцитів in vitro проводили за уніфікованими рекомендаціями до апарату “Chrono-log” (Канада) за D.C.Cardinal, R.J. Flower, 1980.

Вивчення впливу препарату Теком на ліпідний обмін проводилося моделюванням атерогенної дисліпопротеїдемії у 12 кролів шляхом згодовування холестерину (ХС) з розрахунку 0,25 г на 1 кг маси тіла протягом 2 місяців за Г.Х. Божко и соавт., 1990. Рівень ХС у сироватці крові визначали на автоматичному аналізаторі ФП-900 (Фінляндія) з використанням стандартних наборів для ензиматичного визначення ХС фірми “KONE” (Фінляндія). Визначення ХС, зв'язаного з ліпопротеїдами високої щільності (ХС ЛПВЩ), проводили також на аналізаторі. Заздалегідь ХС ЛПВЩ виділяли з сироватки крові за способом В.Н.Титової і співавт., 1979. Вміст ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) проводили за способом М.І. Ледвіної, 1960. Кількість сумарних ЛПНЩ одержували шляхом складання різниці між екстинціями і її добутком на коефіціент 11,64.

Для вивчення фракційного складу жовчних кислот у 9 кролів масою 3 кг використовували метод тонкошарової хроматографії (С.П.Весельский і співавт., 1991). В усіх випадках було проведене патоморфологічне дослідження органів і тканин тварин (лабораторія патоморфології Інституту фтизіатрії і пульмонології, проф. Є.І. Суслов, c.н.c. С.М. Плєнов). Гістологічні препарати були виготовлені з тканин аорти, легень, міокарду, нирок і печінки. Гістологічні зрізи готувалися товщиною 7-10 мкм та фарбувалися гематоксилін-еозином.

В клінічних умовах у хворих хронічним бронхітом з супутньою дисліпопротеїдемією вивчення складу ліпідів з визначенням рівню загального холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ), ХС, зв'язаного з ліпопротеїдами високої щільності (ХС ЛПВЩ), дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), низької щільності (ХС ЛПНЩ), індексу атерогенності (ІА) було проведене в Республіканському ліпідемічному центрі (Український НДІ кардіології, відділ популяційних досліджень, завідувач - проф.І.П. Смирнова) з використанням автоматичного аналізатору "Technicon" (США).

В роботі використовувалися методи варіаційної статистики. Достовірність різниці вибіркових середніх визначалася за критерієм Стьюдента при відповідному ступені свободи. Взаємозв'язок між кількісними ознаками вивчали за допомогою критеріїв 2 Пирсона (Минцер О.П. и соавт.,1991). У експериментальних тварин вивчали стан центральних органів імунітету, його клітинної та гуморальної ланок, неспецифічної резистентності організму в процесі 30-денного курсу Текома. Для цього тварини дослідної групи - миші СВА (45 тварин) та щури Вістар (40 тварин), одержували Теком щоденно перорально у дозі 0,1 мл/кг маси тіла на протязі 30 днів. В якості контролю було обстежено таку ж кількість тварин після прийому фізіологічного розчину щодня на протязі 30 днів.

Було виявлено, що у тварин, котрі приймали Теком, достовірно збільшується питомий вміст лімфоїдних клітин у тимусі й зростає індекс маси селезінки. Згідно отриманим даним, місячний курс Текому у дозі 0,1 мл/кг маси тіла не впливав на бактерицидну активність сироватки крові щурів Вістар.В той же час, було виявлено збільшення числа активних нейтрофільних фагоцитів (ПФ) в перитонеальному ексудаті, однак активність кожної окремої клітини цих тварин достовірно не мінялась. Отримані дані вказували також на активуючу дію Текому щодо реакції ГУТ та фагоцитарної активності макрофагів.

Серед тварин дослідної групи, що одержували перорально Теком у дозі 0,1 мл/кг маси тіла, було зареєстровано посилення антитілоутворення у відповідь на тимусзалежний антиген (еритроцити барана) у щурів Вістар та збільшення вмісту природних антитіл у крові мишей СВА, тобто було виявлено стимулюючий вплив Текома і на гуморальну ланку імунної системи.

Вивчення повторного курсу Текома на імунну систему експериментальних тварин було проведено через 1 місяць після закінчення першого курсу і свідчило про відсутність суттєвих змін у порівнянні з першою серією досліду.

Було проведено вивчення впливу препарату Теком в експериментальній моделі за М.А.Захарьевской, Н.Н.Аничковым (1952). Тварини були розподілені на три групи по 10 в кожній: інтактні тварини (контроль), прооперовані щури, що на протязі 30 днів не отримували Теком і ті, що приймали перорально препарат Теком у дозі 0,1 мл/кг маси тіла. Всі тварини утримувалися у звичайних умовах віварію на стандартному раціоні харчування. На 30-й день експерименту вилучали матеріал для дослідження. Було виявлено, що у дослідних групах зменшився питомий вміст лімфоїдних клітин у тимусі, більш виражено серед тварин, що отримували Теком. При цьому вміст клітин у селезінці був стабільним. При аналізі отриманих результатів було виявлено, що розвиток запальної реакції у бронхо-легеневій системі супроводжувався у тварин, що не отримували Теком, суттєвим зменшенням рівню Е-РУК, ЕАС-РУК, зростанням рівню ЦІК в порівнянні з контролем при практично незмінному рівні РБТЛ з Соn А. Отримані дані свідчили про достовірну депресію Т-клітинного та гуморального імунітету й підвищення рівню аутоімунізації у групі прооперованих тварин, що не одержували Теком (таблиця 3).

Таблиця 3 Показники різних ланок імунітету у експериментальних тварин

Примітки: * - різниця з контрольним показником достовірна (p < 0,05);

х -різниця з показником оперованих тварин достовірна, (p < 0,05).

Введення препарату Теком прооперованим тваринам сприяло достовірному підвищенню практично до рівня контроля Е-РУК, збільшенню проліферативної активності лімфоцитів, зменшенню рівню ЦІК до контрольних величин.

При аналізі даних по вивченню макрофагальної ланки імунітету було виявлено, що поглинальна здатність макрофагів у тварин дослідних груп достовірно перевищувала рівень контролю і була достовірно вищою серед тварин, котрим вводили Теком. Ці зміни супроводжувались підвищенням кисеньзалежного метаболізму макрофагів обох дослідних груп у НСТ-тесті.

Таким чином, Теком в експерименті з моделюванням запального бронхо-легеневого процесу стимулює Т-клітинну, гуморальну ланки імунітету, фагоцитарну активність, знижує рівень аутоімунізації. При використанні Текому спостерігалося посилення міграції тимоцитів з вилочкової залози, що приводило до зменшення індекса її маси, зниженню питомої ваги клітин на тлі паралельного збільшення індексу маси селезінки і кількості розеткоутворюючих спленоцитів, що характерно для препаратів з імуномодулюючими властивостями тимічного ряду при їх ізольованому використанні у тварин з імунною недостатністю (А.А.Чумак, 1982).

Отримані результати щодо позитивного впливу омега-3 ПНЖК на рівень аутоімунізації підтверджуються даними і інших авторів (F.B.Cerra., 1992; W.F.Clark, А.Parbtani, 1994). Дані про стимуляцію Т-клітинного імунітету більш суперечливі, так A.C.Shapiro et al. (1993), C.Brouard, M. Pascaud (1993), U.N.Das (1994) було помічено зниження проліферативної активності Т-клітин у відповідь на омега-3 ПНЖК. К.С.Ладодо і співавт. (1996), А.В.Погожева і співавт. (1994), L.A.Marshall, P.V.Jonston (1984) визначали підвищення рівню Т- розеткоутворюючих клітин. За нашою думкою вірогідним є припущення щодо імуномодулюючої дії Текому та використанні препаратів омега-3 ПНЖК з різним співвідношенням ЕПК і ДГК, що, за даними окремих авторів (L.D.Peterson et al.,1998), неоднаково впливають на імунологічну реактивність.

Одержані результати було підтверджено даними морфологічного вивчення внутрішніх органів експериментальних тварин у лабораторії патоморфології Інституту фтизіатрії і пульмонології АМН України у співпраці із c.н.c. С.М.Плєновим. В тканинах легень прооперованих тварин, що не приймали Теком, явища бронхіту та пневмонії було зареєстровано у 100,0 % тварин, запальний процес мав гнійний характер у 30,0 % випадків. В тканинах легень тварин, що приймали Теком, пневмонія спостерігалася у 63,6 %, а бронхіт - у 90,9 % випадків, запалення носило гнійний характер лише у 18,2 %, пневмонічні вогнища носили обмежений характер.

Є відомості щодо впливу омега-3 ПНЖК на резистентність організму до інфекції (H.R.Knapp, M.A.Melly, 1986; H.R.Knapp, 1995). На думку дослідників, це пов'язано з впливом на синтез простагландинів, склад ліпідів мембран лімфоїдних тканин, (О.И.Кириллов, П.А.Тюпелеев, 1994; J.B.Lefkowith et al., 1984). З метою вивчення можливого прямого впливу омега-3 ПНЖК на мікобактерії туберкульозу, перед клінічним вивченням дії препарату Теком у хворих на туберкульоз, було проведене визначення його ефективності при додаванні до культур мікобактерій, але Теком навіть в концентрації 500 мкг/мл не затримував росту жодного лабораторного штаму МБТ, що, ймовірно, обумовлено наявністю у МБТ товстої жировіскової клітинної стінки.

При вивченні впливу препарату Теком на стан системи згортання крові теж було застосовано модель М.А. Захарьевской та Н.Н. Аничкова (1952). Кров для досліджень забирали одномоментно через 1 місяць після початку експерименту.

Запальний процес супроводжувався розвитком синдрому гіперкоагуляції крові, про що свідчило вірогідне зменшення часу згортання, збільшення активності згортання за даними аутокоагуляційного теста, що могло бути пов'язаним з прискоренням утворення активної кров'яної протромбокінази і підвищенням активності тромбіну (В.П.Балуда и соавт., 1980; И.А.Беспалько и соавт., 1996).

Поряд з цим спостерігалося зниження антикоагуляційних властивостей крові, на що вказувало скорочення тромбінового часу. Збільшення продуктів паракоагуляції (розчинний фібрин) свідчило про інтенсифікацію внутрішньосудинного згортання крові (В.П.Балуда и соавт., 1980; В.Ф.Богоявленский и соавт., 1988). Підвищення активності протромбінового комплексу (скорочення протромбінового часу), рівню фібриногену в плазмі є потенційними чинниками, сприятливими для розвитку гіперкоагуляції крові.

Означена модель супроводжується синдромом гіперкоагуляції і може бути використана в науково-дослідних роботах по вивченню нових лікарських препаратів з гіпокоагуляційною дією. В групі тварин, що приймали після оперативного втручання препарат Теком, ознаки синдрому гіперкоагуляції крові визначалися менше. А саме, показники часу згортання крові, тромбінового часу, рівню фібриногену були більш близькими до контролю (таблиця 4). Таким чином, результати експериментальних досліджень підтвердили наявність у Текома гіпокоагуляційних властивостей.

Таблиця 4. Показники системи згортання крові в експерименті при лікуванні Текомом

Примітки: -* - відмінність з показниками контрольної групи вірогідна (р 0,05); х - відмінність з показниками 2-ї групи оперованих тварин вірогідна (р 0,05).

Також було досліджено вплив Текому на обмін ліпідів в експерименті у 12 кролів, яким протягом 2 місяців згодовували холестерин щодня в дозі 0,25 г/кг маси тіла. З них 6 тварин (контрольна група) після закінчення годування холестерином не одержували Теком і спостерігалися протягом 4 тижнів (період регресії) з дворазовим визначенням рівню ХС, ХС ЛПВЩ і ЛПНЩ у сироватці крові. 6 кролів (основна група) в період регресії щодня отримували Теком у дозі 0,1 г/кг маси тіла всередину.

В результаті було встановлено, що застосування означеної методики згодовування кролям холестерину дозволяє отримати зміни вмісту ХС, ЛПВЩ і ЛПНЩ, ряду похідних показників, характерних для атерогенної дисліпопротеїдемії, при якій найбільш часто розвивається атеросклероз і його клінічні прояви (Л.Н.Богацкая, С.Н.Новикова, 1997; Х.Квион, А. Готто, 1996).

Ця модель може застосовуватися в роботах по вивченню нових лікарських препаратів антиатерогенної дії.

В наступні 4 тижні після закінчення годування тварин ХС спостерігалася регресія означених змін, однак вміст ХС до кінця дослідження більш ніж у 3 рази перевищував вихідний рівень.

Теком при прийомі його на протязі 4 тижнів після моделювання аліментарної атерогенної дисліпопротеїдемії викликав зниження рівню ХС більш ніж у 2 рази у порівнянні з аналогічним показником контролю. Препарат зумовив і більш швидкі темпи регресії вмісту ЛПНЩ (таблиця 5).

Таблиця 5 Динаміка вмісту холестерину і ліпопротеїдів у сироватці крові кролів при розвитку гіперхолестеринемії та введенні препарату Теком (M ± m, n=6)

Примітки: група 1 - контрольна; група 2 - дослідна; * - вірогідність різниці у порівнянні з вихідними даними (р<0,05); х - вірогідність різниці у порівнянні з даними через 2 місяці згодовування тваринам холестерину (р<0,05).

Отримані дані щодо гіпохолестеринемічного та антиатерогенного впливу омега-3 ПНЖК збігаються з результатами досліджень ще багатьох дослідників (A.Hang, А.Hostmark, 1987; V. Kobatake et al., 1983). У 9 кролів з гіперхолестеринемією вивчали рівень жовчних кислот.

Утворення жовчних кислот з ХС є одним з основних шляхів його катаболізму (N. Willumsen et al.,1993). Підвищення сумарного рівня жовчних кислот у жовчі при гіперхолестеринемії, вважають, є відповіддю на підвищення рівню ХС і зниження рівню фосфоліпідів (ФЛ) крові, оскільки жовчні кислоти є основними емульгаторами холестерину. Введення тваринам омега-3 ПНЖК викликало суттєві зміни сумарної кількості жовчних кислот і їх фракційного складу.

Сумарний рівень жовчних кислот в тканинах печінки підвищився на 29 % і на 52 % в жовчі у порівнянні з таким показником у тварин з гіперхолестеринемією. Підвищення рівню ФЛ (практично у два рази) на тлі підвищення концентрації ХС у жовчі сприяло його підтриманню в колоїдному стані, що свідчить про здатність Текома підсилювати секрецію ХС з жовчю.

Отримані результати свідчать, що введення Текома кролям з експериментальною гіперхолестеринемією сприяє нормалізації порушеного ліпідного обміну, не супроводжується перерозподілом фонду холестерину і тригліцеридів між кров'ю і тканинами печінки і, можливо, частково обумовлюється підвищенням секреції ХС з жовчю і активацією його метаболізму шляхом перетворення у жовчні кислоти.

Спираючись на дані літератури щодо протизапальної та імуномодулюючої дії омега-3 ПНЖК та одержані результати експериментального дослідження, було проведено вивчення Текому в клінічних умовах.

Клініко-імунологічно було обстежено 50 хворих з запальними захворюваннями бронхо-легеневої системи. Серед хворих були 13 жінок і 37 чоловіків, середній вік обстежених хворих був - (51,2 ± 3,01) років. Серед обстежених у 31 хворого було діагностовано хронічний бронхіт у фазі загострення, у 11 - пневмонію, у 5 - ексудативний плеврит та у 3 - бронхоектатичну хворобу. При аналізі результатів обстеження у всіх хворих з активними проявами запального бронхо-легеневого процесу було виявлено ознаки порушень імунологічних показників різного ступеню, причому у 43 хворих (86,0 %) спостерігалося комбіноване порушення імунної системи у вигляді відхилення від норми кількох показників.

З обстежених пацієнтів було сформовано чотири групи : 1 група - контрольна, до неї увійшли 10 хворих, котрим продовжували курс попереднього протизапального лікування антибактеріальними та відхаркуючими засобами; 2 група - складалася з 20 хворих на запальні захворювання бронхо-легеневої системи, котрі окрім традиційного лікування одержували курс Текома у дозі - 4,0 г на добу (8 капсул) на протязі тижню; хворим 3 групи (10 пацієнтів) було призначено Теком у дозі 8,0 г на добу (16 капсул) на протязі тижню; в 4 групі (10 хворих) Теком призначали у дозі 2,0 г (4 капсули) на день. Теком призначали після, або під час прийому їжі по 1-2-4 капсули на прийом 4 рази на добу. Через 7 днів хворих обох груп повторно клініко-імунологічно обстежували.

Імунологічний стан організму вивчали за показниками, що характеризують його фагоцитарну ланку та рівень ЦІК. Означені показники було обрано в зв'язку з попередньо отриманими експериментальними даними, про найбільший вплив Текому саме на ці показники та з огляду на велике значення активності фагоцитозу для перебігу запального процесу. Групи були співставимими за кількістю хворих з імунною недостатністю.

Поглинальна здатність НГ в обстежених групах хворих до лікування була вірогідно більш низькою за показники у здорових і початково не відрізнялася поміж групами. На тлі лікування у всіх групах відбулося підвищення поглинальної активності НГ, статистично вірогідне у групах хворих, котрим призначали Теком у дозах 4,0 г та 8,0 г на день, в результаті чого ПФ НГ після лікування в жодній з груп не відрізнявся достовірно від нормальних величин.

Показник фагоцитарної активності НГ після лікування у групі хворих, що приймали Теком у вищих дозах, вірогідно перевищував ПФ НГ контрольної (1) групи після курсу лікування (таблиця 6), тобто, за цим показником можно було відмітити дозозалежний ефект препарату.

Таблиця 6 Показники фагоцитозу у хворих на запальні захворювання бронхо-легеневої системи контрольної групи та груп хворих, що приймали Теком, у порівнянні з групою здорових

Примітки: * - різниця з показником 1 (контрольної) групи після лікування вірогідна (р < 0,05);

”- різниця між показником з групою здорових статистично вірогідна (р < 0,05);

# - різниця між показником до і після лікування статистично вірогідна (р < 0,05).

Метаболічна активність НГ до лікування не відрізнялися від показника НСТ НГ у здорових (крім хворих 2 групи), хоча тенденція до підвищення цього показника булі помічена у всіх, що було пов'язане з активізацією метаболічної активності фагоцитів на тлі запального процесу. Між собою групи обстежених хворих до лікування не відрізнялися. У процесі лікування у всіх групах метаболічна активність ще більше підвищилася і стала вірогідно відрізнятися від нормальних величин. Достовірний вплив Текому на метаболічну активність НГ зареєстровано не було, окрім підвищення ЦХП у групах хворих, котрі не використовували Теком, чи вживали його у меншій дозі (4 група).

Таким чином було відмічено певний дозозалежний ефект препарату - стримання надмірної метаболічної активності НГ.

Показники фагоцитарної активності моноцитів у всіх групах хворих суттєво не відрізнялися один від одного на початку обстеження і були вірогідно більш низькі, ніж у здорових. В результаті лікування ПФ Мц у 1 групі не змінився і продовжував суттєво відрізнятися від показника у здорових. В той же час, ПФ Мц на тлі використання препарату Теком достовірно підвищився практично до нормальних величин. Після лікування ПФ Мц у групах хворих, що вживали Теком у різних дозах суттєво не відрізнявся між собою і був достовірно вищим за рівень у 1 групі. Таким чином, згідно отриманим даним препарат Теком достовірно стимулює поглинальну активність моноцитів, незалежно від дози. Метаболічна активність моноцитів у хворих до лікування за НСТ тестом перевищувала показник здорових. ЦХП суттєво не відрізнявся від норми. Між собою групи обстежених хворих за рівнем метаболічної активності моноцитів не відрізнялися ні за одним показником.

В результаті курсу лікування ЦХП практично не змінився в жодній з груп і продовжував залишатися на рівні нормальних величин. НСТ Мц у групах хворих, котрі вживали Теком у дозах 8,0 г та 2,0 г на день достовірно підвищився, став вірогідно відрізнятися від норми та від рівню НСТ Мц у 1 та 2 групах.

Аналізуючи наведені дані можна дійти висновку, що перебіг запального процесу активізує метаболічні процеси моноцитів, використання певних доз препарату Теком викликає у них надмірну метаболічну активацію, можливо завдяки впливу на процеси перекисного окислення ліпідів. Більш сбалансовану дію має препарат Теком у дозі 4,0 г/ день.

За рівнем ЦІК до лікування всі групи були співставимими і значно перевищували нормальний рівень: відповідно (142,0 ± 10,2) умов.од., (149,7 ± 17,1) умов.од., (145,0 ± 10,0) умов.од., (150,7 ± 30,4) умов.од. у хворих 1,2,3 і 4 груп при нормі (96,4 ± 8,20) умов.од. На тлі лікування у хворих всіх груп відбулося зниження рівню ЦІК практично до нормальних цифр (125,3 ± 17,2) умов.од. у хворих 1 групи, (105,0 ± 10,4) умов.од. - у 2 групі, (125,7 ± 18,2) умов.од.- у 3 групі, (131,7 ± 31,2) умов.од. - у хворих 4 групи. Причому у групі хворих, котрі вживали Теком у дозі 4,0 г на день, динаміка показника до і після лікування була достовірною (р < 0,05). Таким чином, Теком має здатність знижувати рівень ЦІК, причому за отриманими даними оптимальною є помірна доза препарату - 4,0 г/день.

Загальна кількість випадків порушень імунологічних показників у хворих всіх груп перед лікуванням була приблизно однаковою і коливалася від 47,5 % у 1 контрольній групі до 57,5 % у 4 групі. В процесі лікування у контрольній групі кількість порушених імунних тестів суттєво не змінилась (42,5 %), в той час як у 2,3, і 4 групах частота випадків імунологічної недостатності відповідно скоротилася з 53,7 % до 30,0 % у 2 групі, з 52.5 % до 7,5 % - у 3, та з 57,5 % до 12,5 % - у 4.

З метою аналізу отримані клініко-лабораторні дані були оброблені за критерієм статистичної достовірності Стьюдента та пов'язанності між собою показників за критерієм 2 Пирсона. В результаті достовірних змін у частоті випадків імунологічної недостатності у хворих 1 групи виявлено не було. У хворих 2, 3, 4 груп було зареєстровано достовірне зменшення кількості випадків імунологічної недостатності різного ступеню та достовірні позитивні зміни клінічних симптомів.

Результати клініко-експериментального дослідження підтверджують дані інших дослідників (F.B.Cerra, 1992; W.F.Clark, А.Parbtani, 1994), які виявляли ефективність омега-3 ПНЖК при запальних та аутоімунних захворюваннях. На відміну від більшості досліджень довготривалого впливу омега-3 ПНЖК, нами було використано короткий курс лікування. В результаті було доведено, що вже на протязі тижневого курсу лікування Текомом проявляються його імуномодулюючі властивості, було виявлено дещо більшу ефективність використання вищих доз Текому, однак вплив на метаболічну активність фагоцитів був оптимальним при використанні 4,0 г Текому на день. Кращі результати за впливом Текому на фагоцитарну активність, рівень ЦІК, частоту випадків імунологічної недостатності та клінічну ефективність було досягнуто при використанні дози 4,0 г Текому на день. Це дозволяє рекомендувати Теком у такій дозі для корекції недостатності фагоцитарної ланки (переважно поглинальної здатності) та підвищеного рівню ЦІК при запальних захворюваннях бронхо-легеневої системи неспецифічного генезу. Використання Текому навіть у вищих дозах не супроводжується сторонніми ефектами. Виходячи з результатів проведеного дослідження доцільним було вивчення впливу більш довготривалого курсу Текому на протязі 4 тижнів на прикладі туберкульозного запалення легень, оскільки при цьому захворюванні часто спостерігаються явища імунної недостатності (М.М.Авербах и соавт., 1974; К.Saito,1980).

Клініко-імунологічно у співпраці з лікарем 1 терапевтичного відділення Інституту фтизіатрії і пульмонології К.Є.Гончар було обстежено 80 хворих з туберкульозом легень, переважно, інфільтративним (52,5 %). Серед хворих були 24 жінки і 56 чоловіків, середній вік - (39,7 ± 3,01) років. При аналізі результатів обстеження у 55 хворих (68,7 %) з активним нелікованим туберкульозом було виявлено ознаки імунної недостатності різного ступеню.

З пацієнтів, хворих на туберкульоз легень, у котрих і після досягнення фази стабілізаціїї запального процесу на фоні специфічного протитуберкульозного лікування зберігалася імунологічна недостатність, було сформовано дві групи: до першої групи (контрольна) увійшли 19 хворих, котрі продовжували курс попереднього протитуберкульозного лікування без Текома; до другої групи (основна) - 19 хворих, котрі окрім протитуберкульозного лікування одержували курс Текома у дозі 4,0 г на добу на протязі місяцю. Прийом препарату Теком суттєво підвищував початково знижений рівень Е-РУК ( на 8,2 %), викликав достовірну активацію фагоцитарної активності Мц (на 10,6 %) - тобто, проявляв властивості імуностимулятора Т-клітинної та фагоцитарної ланок імунітету.

На відміну від попередніх досліджень на експериментальних тваринах та у хворих з неспецифічними бронхо-легеневими захворюваннями, початково підвищений рівень ЦІК не змінився в процесі лікування Текомом. Це явище, за нашою думкою, може бути викликано дещо відмінним характером формування ЦІК при туберкульозі, більшим виснаженням імунної системи при хронічному туберкульозному процесі, довготривалому лікуванні, що і дається взнаки неможливістю забезпечення достатньої супресії продукції ЦІК. Взагалі, на тлі прийому Текому частота випадків імунологічної недостатності зменшилася на 27,9 %. Позитивною була і клінічна динаміка перебігу туберкульозу при використанні Текому: синдром інтоксикації зустрічався у хворих основної групи не так часто, як у контролі (на 21,0 %), частота великих залишкових явищ зменшувалася на 31,6 %, термін загоєння каверн був меншим на 1,1 місяці.

Отримані результати клініко-експериментального вивчення Текому дозволяють рекомендувати його для комплексного лікування хронічного запального процесу - туберкульозу легень при імунологічній недостатності, переважно Т-клітинної та фагоцитарної ланок.

Наші висновки щодо можливості використання омега-3 ПНЖК при інфекційному запальному легеневому захворюванні співпадають з думками декотрих інших дослідників (R.Lawrence, Т.Sorelli, 1992; М.Konstan et al., 1993), хоча загалом, питання призначення омега-3 ПНЖК при інфекційно-запальних станах є дискусійним, завдяки можливого посилення перекисного окислення і накопичення вільних радикалів (В.А.Васильев и соавт., 1994).

З метою вивчення впливу препарату Теком на показники гемостазу у хворих на захворювання легень, нами у співпраці з c.н.c.С.І.Лещенко, м.н.с. Я.О.Дзюбликом та лікарем Т.Ф.Селезненко було вивчено вплив Текому на стан агрегаційної функції тромбоцитів у пацієнтів із захворюваннями легень у пробах in vitro, визначені можливості корекції стану системи згортання крові у хворих з синдромом гіперкоагуляції крові в клінічних умовах.

З метою вивчення впливу препарату Теком на рівень агрегації тромбоцитів in vitro було обстежено 51 хворого з запальними захворюваннями бронхо-легеневої системи. Одну серію пробірок з кров'ю залишали в якості контрольної, а в іншу додавали 0,1 мл Текому на 5 мл цитратної крові з тим розрахунком, щоб його концентрація відповідала середньотерапевтичній. Дослідження проводили після періоду двогодинної інкубації з використанням стандартних наборів індукторів агрегації тромбоцитів.

З 51 обстеженого хворого у 30 чоловік була виявлена гіперагрегація тромбоцитів, у 9 - нормальний стан агрегаційної спроможності тромбоцитів і у решти 12 - дезагрегація, мабуть викликана залишковою дією медикаментів. Оцінка впливу препарату Теком на стан агрегації була проведена у хворих з гіперагрегацією і нормагрегацією (39 хворих ).

У вихідному стані у 5 хворих (12,8 % від загального числа хворих) була виявлена різко висловлена гіперагрегація тромбоцитів. У 25 пацієнтів (64,1 %) спостерігалася гіперагрегація тромбоцитів. В 9 випадках (23,1 %) було зареєстровано нормальні криві агрегації тромбоцитів. Після додавання до крові препарату Теком у 32 хворих (82,0 6,1) % конфігурація кривої свідчила про наявність дезагрегації тромбоцитів.В одному випадку (2,6 %) при початково нормальній агрегації тромбоцитів, істотних змін кривої не спостерігалося. У 5 хворих (12,8 %) і після додавання препарату Теком відзначалася гіперагрегація тромбоцитів, а у 1 хворого (2,6 %) зберігалася різко виражена гіперагрегація тромбоцитів.

Таким чином, в контрольній серії пробірок гіперагрегація різноманітного рівню була зареєстрована у 30 хворих (76,9 6,7) %, а після додавання препарату Теком - лише у 6 пацієнтів (15,4 5,8) %, р 0,001. В цілому, в пробах in vitro препарат Теком викликає зміну станів гіперагрегації різного ступеню на стан дезагрегації у 82,0 % хворих і у 5,1 % - підвищує агрегаційну здатність тромбоцитів, в той же час, якщо брати до уваги початковий рівень агрегаційного процесу, можно підвищити ефективність впливу препарату до 86,6 % і позбутися інвертованого впливу.