плазми. ПФ проводили на фоні інфузійної терапії, спрямованої на усунення гіповолемії, стимуляцію детоксикаційної функції печінки, інтенсифікацію метаболізму, поліпшення реологічних та осмотичних властивостей крові, нормалізацію електролітного балансу і системи гемостазу. У комплекс медикаментозного лікування включали альфа-адреноблокатори, аналгетики, снодійні засоби, а також диференційовану психофармакотерапію.

У реалізації розроблених терапевтичних програм були певні особливості, які залежали від клінічної форми перебігу ОАС. Зокрема, у хворих з “психотичною” формою ОАС на початковому етапі проводили масивну психофармакотерапію, а курс ПФ починали після зниження вираженості абстинентних проявів (на 3-5 добу).

Під впливом еферентної терапії перебіг ОАС набував низки суттєвих відмінностей у порівнянні з контрольною групою. Перший сеанс ПФ викликав загострення сомато-вегетативних і алгічних розладів, що свідчило про перехід ОАС до етапу розгорнутих проявів. Тривалість початкового етапу, таким чином, скорочувалась і складала в середньому 18,6 0,8 год (у контролі 22,4 1,2 год, р 0,01). Наступні сеанси ПФ прискорювали редукцію основних проявів ОАС та зменшували їх інтенсивність.

Характерною особливістю зворотного розвитку ОАС при застосуванні ПФ було відносне переважання психопатологічних розладів внаслідок досить швидкого пом'якшення соматовегетативної симптоматики. У цілому під впливом ПФ значно більшої (р 0,01) редукції набували як психопатологічні розлади (афективна напруженість, дисфоричні і поведінкові реакції, астенічна симптоматика), так і соматовегетативні, алгічні та диссомнічні порушення.

Тривалість перебування в стаціонарі хворих основної групи складала в середньому 9,8 0,8 доби (контрольної 13,2 1,2, р 0,01), на момент виписки повне усунення ОАС спостерігалось у 28,3 % (контрольної - 13,3 %) пацієнтів, остаточні прояви абстиненції у 64,2 % (50,0 %). При використанні ПФ курсове лікування хворого потребувало меншої (на 18,0 - 37,6 % в залежності від препарату) кількості медикаментів, що можна пояснити як зниженням індивідуальної толерантності хворих, так і меншим терміном лікування пацієнтів основної групи.

Аналіз динаміки параклінічних показників дозволив встановити, що під впливом ПФ відбувалась краща корекція показників периферійної крові, вмісту калію і натрію в плазмі крові, осмолярності плазми, системи гемостазу (різниця з контролем після терапії достовірна, р 0,05). Також більш глибокими виявилися позитивні зміни вмісту білірубіну, АЛТ, сечовини в крові (р 0,05). Після лікування рівень СМ і ЛІІ у пацієнтів основної групи вірогідно зменшувався, наближаючись до норми, в той час як у контрольній ці показники залишалися на досить високому рівні (р 0,01).

Дослідження обміну катехоламінів у хворих з ОАС виявило, що вихідні значення екскреції А, НА і ДОФА були значно нижчими від норми (відповідно на 78,9 %, 76,4 %, 39,3 %), а ДА перевищувало її на 17,8 %. Співвідношення значень А і НА до лікування (0,24) суттєво не відрізнялось від нормативного за рахунок зниження як А, так і НА. Відношення суми значень А НА до ДА (0,025) та А НА до ДОФА (0,24) були значно знижені в порівнянні з нормою.

Під впливом терапії у хворих основної групи рівень екскреції А практично нормалізувався, у контрольній підвищився, але значно менше (р 0,01). Динаміка вмісту НА і ДОФА у пацієнтів порівнюваних груп суттєво не розрізнялась. На відміну від цього, рівень ДА в основній групі знижувався і наближався до норми, у контрольній навпаки, підвищувався (р 0,05). Також у пацієнтів основної групи виявилися більш виражені позитивні зміни співвідношень А НА до ДОФА та А НА до ДА. Отримані дані свідчать, що застосування ПФ сприяло значній активації гормональної ланки симпато-адреналової системи та покращенню її функціонального стану.

Вивчення показників клітинного імунітету в обстежених основної групи показало, що вихідний зміст Т-лімфоцитів, Т-клітин, сенсибілізованих до специфічних антигенів (Тс) та В-лімфоцитів був значно нижчим від норми відповідно на 57,3 , 46,9 і 40,7 %. Спостерігалось пригнічення основних ланок імунної відповіді та помітна активація реакцій розпізнавання лімфоцитами ендогенних антигенів, що створювало умови для формування вираженого ендотоксикозу.

Внаслідок проведеного лікування відбувалось прогресивне збільшення функціональної активності Т-, Тс- і В-лімфоцитів (р 0,01 по відношенню до Тс-клітин). Слід підкреслити ту позитивну обставину, що клітинне мікрооточення і аутоплазма набували здібності до компенсування збільшеної сенсибілізації Т-лімфоцитів до ендогенних антигенів. Це можна розцінювати як прогностично сприятливу ознаку, що вказує на зниження ризику розвитку аутоімунних розладів у обстежених пацієнтів.

Таким чином, застосування ПФ у комплексній терапії ОАС забезпечувало високий ефект за рахунок елімінації з організму біологічно активних субстанцій, а також “свідків” ендотоксикозу (СМ, білірубіну, АЛТ, АСТ, сечовини, креатиніну) з відновленням гепаторенальних функцій. При цьому відбувалось поліпшення показників периферійної крові, корекція водноелектролітного балансу та нормалізація системи гемостазу. Позитивний вплив ПФ проявлявся також у стабілізації функціонального стану симпато-адреналової системи та корекції імунного статусу хворих, що підтверджує патогенетичну обгрунтованість запро-понованого підходу до лікування даної патології. Схему механізмів терапевтичної дії ПФ у хворих з ОАС наведено на рис.3.

Подальший розвиток еферентних технологій знайшов своє відображення в методі плазмосорбції (ПС). Принципова відміна ПС від ПФ полягає в перфузії плазми крізь сорбент з наступною її реінфузією до кров'яного русла пацієнта. Дана технологія дозволяє уникнути ускладнень, які можливі при проведенні ПФ з ексфузією великих обсягів плазми (розвиток гіпопротеїнемії, порушень водноелектролітного балансу та системи гемостазу).

Разом з цим, у психіатричній та наркологічній клініці нерідко виникають невідкладні стани (зокрема, гостре отруєння наркотиками, важкі та ускладнені форми ОАС), які вимагають проведення екстракорпоральної детоксикації великих обсягів біологічних рідин для інтенсивної елімінації екзо- та ендотоксинів з організму.

Була проведено оцінку елімінаційних можливостей сорбенту АВВМ “Днепр” МН по відношенню до основних ендотоксинів. За стандартний сорбент був обраний СКН-1К, в якості модельного розчину використовували плазму хворих з важким перебігом ОАС, ускладненим печінково-нирковою недостатністю. Дані експериментальної ПС виявили, що за сорбційними характеристиками АВВМ значно перевищує СКН-1К. Так, при використанні останнього елімінація білірубіну складала 5,5 %, АВВМ 38,3 %, креатиніну 48,6 і 81,9 %, сечовини 6,3 і 12,0 %, СМ 30,4 і 74,4 % (р 0,05). Вивчення сорбційних можливостей АВВМ відносно наркотичних речовин та їх метаболітів у серії випробувань “in vitro” показало, що за 30 хв контакту з сорбентом відбувалась високоефективна (у межах 95,0-98,0 %) сорбція героїну, морфіну, кодеїну, папаверину та ефедрину.

Наступний етап роботи полягав в апробації та модифікації пристрою для проведення ПС з метою найбільш повної реалізації високих сорбційних характеристик АВВМ. Експериментальні випробування з використанням розчину метиленового синього (модель СМ) виявили, що вже на 10-й хв елімінація складала 46,6 %, а по закінченні сеансу 94,0 %. Вміст морфіну після ПС модельної рідини у всіх випадках дорівнював нулю, тобто елімінація становила 100,0 %.

Сучасні комплексні програми усунення ОАС передбачають застосування психофармакотерапії, у зв'язку з чим були вивчені сорбційні

характеристики розробленого пристрою по відношенню до психотропних препаратів. Внаслідок експериментальної ПС з використанням плазми

хворих з ОАС, які отримували психотропні засоби, відбувалось значне зниження концентрації досліджуваних речовин. При цьому елімінація фінлепсіну була максимальною 100,0 %, похідних бензодіазепіну (феназепам, радедорм, сибазон) досягала 80,0 %, амітриптиліну 66,7 %.

Проведені експериментальні дослідження підтвердили патогенетичну обгрунтованість та перспективність запропонованого терапевтичного підходу. Стендові випробування масообмінного пристрою довели високі сорбційні можливості АВВМ “Днепр”МН по відношенню до токсичних метаболітів при відсутності негативних з боку основних показників гомеостазу, а також дозволили визначити оптимальні параметри роботи пристрою. Здобуті дані про високу елімінаційну активність АВВМ щодо наркотичних речовин, їх метаболітів та психотропних препаратів слід ураховувати при розробці програм інтенсивної терапії невідкладних станів.

У цілому проведене дослідження встановило, що вивчені форми психічної патології мають спільні механізми саногенезу, які полягають в усуненні ендогенної інтоксикації та корекції імунних порушень. На основі отриманих даних запропоновано новий підхід (з використанням еферентних методів) до терапії неврозоподібних розладів у УЛНА на ЧАЕС, фармакорезистентних психопатологічних станів та ускладнень психофармакотерапії у хворих на ендогенні психози, а також станів відміни опіоїдів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Застосування комплексу еферентних методів у лікуванні УЛНА на ЧАЕС з психічними розладами непсихотичного рівня повинно бути диференційованим у залежності від певних клінічних та параклінічних показників. Зокрема, його використання показано при неврозоподібних розладах з перевагою церебрастенічної та афективної симптоматики, а також при значних вегето-судинних порушеннях. Також слід враховувати стан церебральної гемодинаміки: прямим показанням є наявність гіпертонії, при явищах гіпотонії можна очікувати менший лікувальний ефект. Відносним протипоказанням до проведення цієї терапії є ознаки підвищеної судомної готовності головного мозку.

Для оцінки ефективності лікування рекомендується, поряд з клініко-психопатологічним обстеженням, динамічне дослідження психологічних (обсяг уваги, темп сенсомоторних реакцій, рівень тривоги, показники самооцінки), біохімічних (рівень екскреції катехоламінів) та електро-фізіологічних (показники біоелектричної активності головного мозку і стану церебральної гемодинаміки) характеристик хворого.

2. Прямими показаннями для сполученого застосування ПФ та ЕСТ у хворих на ендогенні психози є резистентні до психофармакотерапії депресивно-сенесто-іпохондричні розлади у межах малопрогредієнтної шизофренії (шизотипового розладу) та галюцинаторно-параноїдний синдром при неперервно-прогредієнтному перебігу психозу. Також доцільно призначення ПФ у поєднанні з ЕСТ при резистентних психопатологічних станах з переважанням афективних порушень, у випадках, коли інші методи лікування, включаючи шокові, виявились малоефективними.

Для оцінки ефективності терапевтичних заходів, а також для визначення необхідної кількості сеансів ПФ і обсягу плазмозаміщення, слід враховувати динаміку рівня СМ у плазмі крові як найбільш інформативного критерію вираженості ендогенної інтоксикації організму.

3. У хворих на ендогенні психози з проявами затяжного та хронічного нейролептичного синдромів основним показанням до застосування ПФ є відсутність або недостатність ефекту від загальноприйнятої медикаментозної терапії цих станів. Також рекомендується використання даного терапевтичного підходу з метою скорочення термінів лікування хворих з вказаними ускладненнями психофармакотерапії.

Злоякісний нейролептичний синдром слід розглядати як ургентний (критичний) стан, що потребує негайної відміни нейролептиків та проведення інтенсивної терапії і активної детоксикації організму з використанням ПФ. Здійснення ПФ у хворих з тяжкими приступами ЗНС є можливим лише по досягненню відносної стабілізації основних показників життєдіяльності організму, що вимагає попередньої масивної інфузійно-трансфузійної та симптоматичної терапії.

4. Прямими показаннями до застосування ПФ у комплексній терапії станів відміни у хворих з опійною залежністю є тривалість захворювання до трьох років, вживання сурогатних препаратів опію у добових дозах не вище 6,0-8,0 мл, помірновиражені астенічна, дистимічна та експлозивна форми ОАС, порушення функцій печінки та нирок, значний інтоксикаційний синдром. При цих станах рекомендовано проведення ПФ на етапі початкових проявів ОАС.

При більшій тривалості захворювання і добових дозах наркотику, а також при наявності підстав припускати розвиток “психотичної” або різковиражених інших форм абстиненції рекомендується використовувати ПФ після усунення гострої симптоматики. При проведенні ПФ у хворих, які вживали героїн, слід враховувати і своєчасно усувати загострення психопатологічних та поведінкових розладів, що виникають на фоні прискореної редукції сомато-вегетативних порушень.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми біологічної терапії психічних захворювань, що виявляється в клініко-патогенетичному обгрунтуванні використання еферентних методів у психіатричній клініці та розробці на цій основі нових комплексних диференційованих програм, які дозволяють підвищити ефективність лікування психопатологічних розладів та розширити арсенал терапевтичного впливу.

2. Аналіз даних клініко-параклінічного динамічного обстеження УЛНА на ЧАЕС з неврозоподібними розладами, хворих на ендогенні психози з фармакорезистентними станами і ускладненнями психофармакотерапії та пацієнтів з проявами ОАС показав, що патогенетичні механізми терапевтичної дії еферентних методів при лікуванні вказаних розладів визначаються детоксикаційним, імунокоригуючим та психотропним ефектами, а також здатністю у стислий термін усувати прояви ендотоксикозу з відновленням імунобіологічної реактивності та нормалізацією основних параметрів гомеостазу.

3. Основними показаннями до застосування еферентної терапії в психіатричній клініці є резистентні до традиційного лікування патологічні стани, у патогенезі яких значну роль відіграють ендогенна інтоксикація та імунні порушення. Використання еферентних методів повинно бути диференційованим у залежності від особливостей клінічних проявів патології і вираженості порушень гомеостазу, а також комплексним, у поєднанні із загальноприйнятими терапевтичними заходами.

4. Запропоновано патогенетично обгрунтовану методику лікування неврозоподібних розладів у УЛНА на ЧАЕС з використанням комплексу еферентних методів - гемосорбції, ентеросорбції, УФОК. Застосування розробленої методики дозволяє значно підвищити ефективність терапії в цілому. Максимальний лікувальний ефект відмічається по відношенню до патології, яка найширше представлена у цієї категорії хворих - церебрастенічних, афективних та вегето-судинних розладів.

5. Сполучене застосування плазмаферезу та ЕСТ при фармакорезистентних психопатологічних станах у хворих на ендогенні психози підвищує загальну терапевтичну ефективність на 26,0 % порівняно з ЕСТ як самостійним методом. При цьому найбільша різниця в результатах лікування спостерігається при галюцинаторно-параноїдному синдромі у хворих на параноїдну шизофренію з безперервним перебігом та депресивно-сенесто-іпохондричних станах у межах шизотипового розладу. Максимальна ефективність запропонованої терапевтичної програми виявляється при переважанні у структурі психопатологічних розладів афек-тивних порушень тривожно-депресивному, апато-депресивному і депресивно-параноїдному синдромах. Після курсу ПФ відмічається підвищення чутливості до психотропних засобів, що надає можливість проводити адекватну психофармакотерапію із застосуванням менших (у 1,5-2 рази) доз препаратів.

6. Використання плазмаферезу в комплексі терапевтичних заходів при затяжному і хронічному нейролептичному синдромах у хворих на шизофренію дозволяє подолати резистентність до загальноприйнятої медикаментозної терапії цих станів та значно покращити її результати. При затяжному нейролептичному синдромі застосування розробленої терапевтичної програми призводить до повної чи значної редукції провідної симптоматики у 84,6 %, при хронічному до суттєвого змен-шення вираженості основних клінічних проявів у 57,0 % хворих.

7. При розвитку злоякісного нейролептичного синдрому у хворих на шизофренію плазмаферез проводиться на фоні комплексної інтенсивної терапії, спрямованої на усунення соматовегетативних розладів і корекцію основних параметрів гомеостазу. Застосування плазмаферезу сприяє підвищенню ефективності лікування, що проявляється скороченням тривалості фебрільного періоду нападів та суттєвим (до 4,5 %) зниженням летальності. Запропонований підхід до усунення ЗНС є ефективним як при нападах середньої тяжкості, так і при їх важкому перебігу, у тому числі, ускладненому бульозним дерматитом.

8. Запропоновано диференційовані програми інтенсивної терапії з використанням плазмаферезу відповідно до виділених клінічних форм опійного абстинентного синдрому. Розроблений терапевтичний підхід сприяє прискореній редукції психопатологічних та соматовегетативних проявів станів відміни опіоїдів та зменшенню їх інтенсивності, за рахунок чого термін перебування хворих у стаціонарі скорочується у середньому на 26,0 %. При використанні ПФ витрати психотропних засобів і анальгетиків на курс лікування одного хворого зменшуються на 18-37 % у залежності від препарату.

9. Результати проведених експериментальних та доклінічних досліджень свідчать про принципову можливість створення нової психотропної сполуки на основі сорбційного матеріалу. Розроблена сполука “Амітриптилін ентеросорбент” має меншу токсичність у порівнянні із стандартним препаратом амітриптилін, за рахунок чого слід очікувати значного зменшення ризику виникнення побічних дій та ускладнень. Разом з цим нова лікарська сполука зберігає виражений антидепресивний ефект.

10. В умовах експериментальної плазмосорбції доведено патогенетичну обгрунтованість застосування даної еферентної технології в інтенсивній терапії невідкладних станів (на моделі ОАС). Виявлено високу елімінаційну активність вуглеволокнистого матеріалу “Днепр” МН щодо токсичних метаболитів, наркотичних речовин та психотропних препаратів при відсутності негативних змін з боку основних параметрів гомеостазу. За результатами стендових випробувань визначено оптимальні параметри конструкції та режиму роботи перфузійної колонки при проведенні ПС.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пішель В.Я. Створення нового класу психотропних препаратів: можливості та перспективи // Ліки. - 1996. - № 4. - С.37-44.

2. Пишель В.Я. Эфферентные методы терапии в психиатрии и наркологии // Журн. практ.врача. - 1998. - № 5. - С.23-24.

3. Пішель В.Я. Сучасні підходи до терапії абстинентного синдрому при опійній наркоманії // Ліки. - 1998. - № 5. - С.44-49.

4. Пишель В.Я. Плазмаферез в комплексном лечении экстрапирамидного нейролептического синдрома у больных шизофренией // Лік. справа. - 1999. - № 6. - С.93-95.

5. Пишель В.Я. Плазмаферез в сочетании с электросудорожной терапией в лечении резистентных состояний у больных эндогенными психозами // Укр.вісн. психоневрології. - 1999. - № 1 (19). - С.63-65.

6. Пишель В.Я. Эфферентные методы терапии в психиатрической клинике (обзор литературы) //Арх.психіатрії. - 1999.- № 1. - С.81-85.

7. Пішель В.Я. Уніфікований підхід до проведення комплексного обстеження хворих на опійну наркоманію в процесі терапії // Вісн.Вінниц. держ. мед. ун-ту. - 1999. - № 2. - С.392-393.

8. Пишель В.Я. Клинико-патогенетическое обоснование применения эфферентной терапии в лечении неврозоподобных расстройств у пострадавших в результате аварии на ЧАЭС // Таврич.журн.психиатрии. - 2000. - № 1 (12). - С.49-51.

9. Пишель В.Я. Интенсивная терапия злокачественного нейролептического синдрома с применением плазмафереза // Арх. психіатрії. - 2000. - № 1-2 (20-21). - С.90-93.

10. Пишель В.Я. Применение плазмафереза в интенсивной терапии неотложных состояний в психиатрической клинике // Укр. мед. альм. - 2000. - № 2. - С.130-132.

11. Пішель В.Я. Комплексне лікування ускладнень психофармакотерапії з використанням плазмаферезу //Ліки. - 2000. - № 1-2. - С.110-113.

12. Пишель В.Я. Клинико-патогенетические особенности неврозоподобных состояний у участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС // Лік. справа. - 2000. - № 2. - С.12-15.

13. Пішель В.Я. Клінічні особливості та прогноз перебігу опійного абстинентного синдрому //Вісн.Вінниц.держ.мед.ун-ту. - 2000. - № 1. - С.150-151.

14. Пишель В.Я. Некоторые патогенетические аспекты применения плазмафереза в комплексной детоксикационной терапии опийного абстинентного синдрома //Совр.пробл.токсикологии. - 2000. - № 4. - С.57-59.

15. Пишель В.Я. Эфферентные методы лечения в комплексной терапии неврозоподобных расстройств у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС //Укр.мед.часопис. - 2001. - № 1 (21). - С.102-106.

16. Пішель В.Я. Деякі механізми терапевтичної дії плазмаферезу при ендогенних психозах //Арх. психіатрії. - 2001. - № 1-2 (24-25). - С.89-92.

17. Пішель В.Я. Експериментальне обгрунтування застосування плазмосорбції при невідкладних станах у хворих на опійну наркоманію // Вісн.Вінниц.держ.мед.ун-ту. 2001. № 1. С.270-272.

18. Некоторые подходы к изучению пограничных психических расстройств у пострадавших в результате аварии на ЧАЭС /Крыжановская Л.А., Пишель В.Я., Полывяная М.Ю., Груздев Г.М., Фомовский Б.И., Бернатович В.М., Здорик Ф.А., Ревенок А.А., Гришаева И.В., Момот Н.П. //Клин. и организац. вопр. общ. и судеб. психиатрии: Сб.науч.тр./Под ред. проф.А.П.Чуприкова и проф. И.Стоименова. - К.-София, 1993. - С.45-48.

19. Пишель В.Я., Карачевский А.Б. Лечебный плазмаферез в терапии абстинентного синдрома у больных опийной наркоманией // Журн. психиатрии и мед. психологии. - 1998. - № 1 (4). - С.58-62.

20. Некоторые особенности состояния иммунитета больных вирусным гепатитом ВС, употребляющих наркотики /Ж.И.Возианова, О.Ф.Сенюк, П.С.Чуба, В.Я.Пишель//Лаб.диагностика.- 1998. - № 4 (6). - С.21-24.

21. Громов Л.О., Пішель В.Я., Пішель Вол.Я. Новий підхід до психо-фармакотерапії депресій // Клініч. фармація. - 1999. - № 2. - С.157-159.

22. Пишель В.Я., Полывяная М.Ю. Психотропные эффекты эфферентной терапии по данным психологического обследования пострадавших в результате Чернобыльской аварии // Таврич. журн. психиатрии. - 2000. - № 2 (13). - С.9-11.

23. Пишель В.Я., Сенюк О.Ф. Эффективность комплексной терапии с использованием плазмафереза при опийном абстинентном синдроме (по данным иммунологического исследования) // Арх. психіатрії. - 2000. - № 3-4 (22-23). - С.41-43.

24. Пат. 19987 Україна, МКИ А61К 33/44, А61N 5/06. Спосіб лікування невротичних та неврозоподібних станів / В.Я.Пішель (Україна); Київський НДІ загальної та судової психіатрії. - № 93101209; Заявл. 10.02.93; Опубл. 25.12.97. - Бюл. № 6. - 6 с.

25. Пат. 20953 А Україна, МКИ А61М 1/36. Спосіб детоксикації організму /В.Я.Пішель (Україна); Київський НДІ загальної та судової психіатрії. - № 93050491; Заявл.10.01.93; Опубл.27.02.98. - Бюл. № 1. - 6 с.

26. Пат. 23119А Україна, МКИ А61К 31/33. Психотропний засіб / В.Я.Пішель (Україна); Київський НДІ загальної та судової психіатрії. - № 95125130; Заявл.05.12.95; Опубл.30.06.98. - Бюл. № 3. - 8 с.

27. Лікувальний плазмаферез в терапії абстинентного синдрому у хворих на опійну наркоманію:Метод.рекомендації /Сост. - Пішель В.Я., Полив'яна М.Ю., Карачевський А.Б. - К.: УНДІ ССПН, 1998. - 12 с.

28. Методи лікування, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи, та їх застосування при наданні психіатричної допомоги: Метод. рекомендації /Сост. - Волошин П.В., Табачніков С.І., Напреєнко О.К., Марута Н.О., Бачеріков А.М., Підкоритов В.С., Реміняк В.І., Домбровська В.В., Пішель В.Я., Дяченко Л.І. - Харків, 2001. - 18 с.

29. Пишель В.Я., Полывяная М.Ю. Немедикаментозные методы терапии неврозоподобных расстройств в реабилитации пострадавших на ЧАЭС //Чернобыльская катастрофа и мед.-психол. реабилитация пострадавших: Материалы науч.конф. - Минск, 1992. - С.10-12.

30. Пишель В.Я. Немедикаментозные методы в комплексном лечении неврозоподобных расстройств у пострадавших при аварии на Чернобыльской АЭС //Актуал. пробл. ликвидации последствий аварии на ЧАЭС: Тез.докл.Укр.науч.-практ.конф. - К., 1992. - С.179.

31. Пишель В.Я. Сочетанное применение гемосорбции и квантовой гемотерапии в комплексном лечении неврозоподобных расстройств у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС //Нетрадиц.методы лечения в психиатрии:Тез.докл.обл.науч.-практ.конф.- Х.,1992.-С.41.

32. Пишель В.Я., Полывяная М.Ю. Опыт применения плазмафереза при пограничных психопатологических расстройствах // Електросудомна та інші види терапії психічних захворювань: Матеріали міжнар.конф. - К.-Львів,1993. - С.66.

33. Пишель В.Я., Полывяная М.Ю. Эффективность немедикаментозной терапии пограничных психических расстройств у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Соц.-психол. и психоневрол. аспекты последствий аварии на Чернобыл. АЭС: Материалы науч. конф. стран содружества с междунар. участием. - К., 1993. - С.219.

34. Пишель В.Я., Полывяная М.Ю. Эфферентные технологии в терапии неврозоподобных расстройств у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Эндогеннные интоксикации. Эфферентные методы коррекции: Материалы междунар. симпоз. - С.-Пб.,1994. - С.141.

35. Пишель В.Я. Использование эфферентных технологий в комплексной терапии опийной наркомании //Судеб. и соц. психиатрия 90-х годов: Материалы междунар.конф. - К.-Харьков-Днепропетровск, 1994. - Т.2. - С.165-166.

36. Pishel V. Extension of Psychopharmacotherapy Possibilities // Abstracts 16-th Psychiatric Danube Symposion. - Prague,1994. - S.46.

37. Пішель В.Я. Можливості та перспективи створення нової психотропної сполуки // Сучасні пробл. фармакології: Тез. доп. І нац. з'їзду фармакологів України. - К.,1995. - С.134-135.

38. Пишель В.Я. Новые подходы к терапии психических нарушений экзогенной этиологии // Актуальные и прогнозируемые нарушения психич. здоровья после ядерной катастрофы в Чернобыле: Материалы междунар. конф. - К.,1995. - С.220-221.

39. Лисовенко В.Л., Пишель В.Я. Опыт организации научно-лечебного центра интенсивной терапии, реанимации и детоксикации // Діагностика та лікування психічних захворювань в Україні: Матеріали міжнар. конф. - К.:Акміс, 1995. - С.67-68.

40. Пішель В.Я. Методи еферентної терапії в психіатрії та наркології: можливості та перспективи //Укр. вісн. психоневрології. - 1996. - № 5 (12). - С.96-98.

41. Особенности протекания опийного абстинентного синдрома при использовании лечебного плазмафереза / В.Я.Пишель, М.Ю.Полывяная, А.Б.Карачевский, Н.В.Царынюк // Арх. психіатрії. - 1996. - № 10-11. - С.82-83.

42. Пішель В.Я. Використання еферентних технологій в лікуванні психічних розладів екзогенної етіології //Арх. психіатрії. - 1997. - № 3-4. - С.161-163.

43. Пишель В.Я., Карачевский А.Б. Влияние лечебного плазмафереза на динамику абстинентного синдрома при опийной наркомании // Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології: Матеріали наук.-практ.конф. - Вінниця, 1997. - С.222-223.

44. Полывяная М.Ю., Пишель В.Я., Карачевский А.Б. Прогноз течения опийного абстинентного синдрома по данным клинического и патопсихологического обследования // Арх. психіатрії. - 1998. - № 2-3. - С.72-75.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2001 р.

За даними комплексного дослідження здійснено клініко-патогенетичне обгрунтування використання еферентних методів у лікуванні психічних захворювань. Визначені механізми терапевтичної дії еферентних методів, які полягають у здатності усувати прояви ендотоксикозу з відновленням імунобіологічної реактивності, зі стабілізацією симпато-адреналової системи та нормалізацією основних параметрів гомеостазу. Доведено принципову можливість створення нової психотропної сполуки на основі сорбційного матеріалу.

Встановлено, що основними показаннями до застосування еферентної терапії є резистентні до загальноприйнятого лікування патологічні стани, у патогенезі яких значну роль відіграють ендогенна інтоксикація та імунні порушення. Запропоновано диференційовані терапевтичні програми, що дозволяють підвищити ефективність лікування і скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі.

Ключові слова: психічні захворювання, лікування, еферентні методи, ендогенні психози, неврозоподібні розлади, опійний абстинентний синдром.

АННОТАЦИЯ

Пишель В.Я. Эфферентные методы лечения в современной биологической терапии психических заболеваний (клинико-психопатологическое и клинико-лабораторное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.16. - психиатрия. Украинский НИИ социальной, судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины, Киев, 2001 г.

На основе данных комплексного исследования проведено клинико-патогенетическое обоснование использования эфферентных методов в лечении психических заболеваний. Установлено, что патогенетические механизмы лечебного воздействия эфферентной терапии при изученных патологических состояниях определяются, прежде всего, способностью устранять проявления эндотоксикоза с восстановлением иммунобиологической реактивности и нормализацией основных параметров гомеостаза. Полученные данные легли в основу разработки моделей терапевтического воздействия эфферентных методов при различных формах психической патологии.

Показана принципиальная возможность создания на основе сорбционного материала нового психотропного соединения, которое отличается низкой токсичностью при достаточно выраженной антидепрессивной активности. В условиях экспериментальной плазмосорбции выявлены высокие элиминационные характеристики сорбента АУВМ “Днепр” МН по отношению к основным токсическим метаболитам, наркотическим веществам и психотропным средствам.

Установлено, что основными показаниями к применению эфферентной терапии являются резистентные к общепринятому лечению патологические состояния, в патогенезе которых значительную роль играют эндогенная интоксикация и иммунные нарушения.

Разработана методика применения комплекса эфферентных методов (гемосорбция, энтеросорбция, УФОК) в терапии неврозоподобных расстройств у участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС. Предложены комплексные дифференцированные программы с использованием дискретного плазмафереза для лечения фармакорезистентных психопатологических состояний и осложнений психофармакотерапии у больных эндогенными психозами, а также для купирования опийного абстинентного синдрома.

Разработаны дифференцированные показания и установлены проти-вопоказания к назначению эфферентной терапии при различных формах психической патологии, определены клинические и параклинические критерии оценки эффективности разработанных методик. Показано, что использование предложенных терапевтических программ повышает эффективность лечения и сокращает сроки пребывания больных в стационаре.

Ключевые слова: психические заболевания, лечение, эфферентные методы, эндогенные психозы, неврозоподобные расстройства, опийный абстинентный синдром.

SUMMARY

Pishel V.Ya. Efferent methods of treatment in modern biological therapy of mental illness (clinical-psychopathological and clinical-laboratory investigation). Manuscript.

This thesis was prepared to qualify the scientific degree of the doctor of medical sciences (Sc.D.) in specialіty 14.01.16. psychiatry. Ukrainian Research Institute of Social and Forensic Psychiatry and Narcology of the Ukrainian Ministry of Health, Kyiv, 2001.

Clinical-pathogenetic substantiation of efferent methods application in the treatment of psychiatric disorders was performed on the evidence of complex investigation. Mechanisms of efferent methods therapeutic action were determined consisting in ability to eliminate manifestation of endotoxicosis with renewal of immunobiological reactivity and normalization of major parameters of homeostasis as well. A principal possibility to cerate a new psychotropic compound on the basis of sorbtion material was proved.

It was established that pathological states being resistant to conventional treatment are the main indications for the efferent therapy use. Endogenous intoxication and immune disturbances play considerable role in the pathogenesis of these states. Varied therapeutic programs enabling to rise efficiency of treatment and reduce the terms of patients' stay in the hospital were proposed.

Key words: psychiatric diseases, treatment, efferent methods, endogenous psychosis, neurosis-like disorders, opiate withdrawal syndrome.

Размещено на Allbest.ru