Медичні фактори ризику та їх значення в розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ІМЕНІ Ф.Г.ЯНОВСЬКОГО

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 616.24-002.5-085:611.25.428:355.257.6.001.6

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

МЕДИЧНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В РОЗВИТКУ ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ

14.01.26 - фтизіатрія

СУЛТАНОВ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України.

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Мельник Василь Михайлович, Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України, завідуючий відділом епідеміологічних та організаційних проблем фтизіопульмонології.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Процюк Раду Георгійович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології.

Доктор медичних наук, професор Панасюк Олексій Варфоломійович, Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини, професор кафедри інфекційних хвороб, фтизіатрії і пульмонології.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра фтизіатрії.

Захист відбудеться 25.02.2002 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України (03680, м. Київ, узвіз Протасів Яр, 7).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України (м. Київ, узвіз Протасів Яр, 7).

Автореферат розісланий 23.01.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

туберкульоз контакт лімфатичний легені

Актуальність теми. За останнє десятиріччя в світі різко погіршилася ситуація з туберкульозу й тому в квітні 1993 р. ВООЗ проголосила цю недугу глобальною небезпекою (M.C. Raviglione із співавт., 1993, 1994). Особливо гостра ця проблема в Україні, де з 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу (Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 1998; В.Г. Мясников, 1993).

Кризова соціально-економічна й епідемічна ситуація в країні негативно віддзеркалилася і в Збройних Силах України, де туберкульоз має такі ж тенденції, як й серед популяції: зростає захворюваність на туберкульоз серед солдатів та офіцерів. Туберкульоз найчастіше діагностується на першому році служби військовослужбовців строкової служби і звільнення їх з лав Збройних Сил України наносить країні значних фінансових, матеріальних та економічних збитків (І.Ю. Мінін, М.П. Султанов, 1998).

Поширення туберкульозу серед військовослужбовців строкової служби має неабияке епідеміологічне значення, враховуючи казармене розміщення особового складу в закритому колективі та фактор “перемішування” людей (М.П. Бойчак, 1996; Л.А. Галицкий, А.И. Лебединец, 1999). Для військовослужбовців строкової служби, які складають значну частину молодого населення країни, притаманні анатомо-фізіологічні особливості організму, а також своєрідні фактори ризику туберкульозу, що проявляються в особливих умовах військової служби, пов'язаної із зміною клімато-географічних умов перебування на службі, зміною харчування, стресовими ситуаціями, порушеннями ритму відпочинку і військової праці, переохолодженням (В.А. Хоженко, 1999; И.М. Чиж, Л.А. Галицкий, 1999).

Відомо, що не у всіх, а лише у 7-10 % інфікованих мікобактеріями туберкульозу розвивається захворювання (J. Crofton із співавт., 1992). Це залежить від багатьох чинників, у тому числі від наявності чи відсутності факторів ризику розвитку туберкульозу (А.Г. Хоменко, 1997; Ю.І. Фещенко із співавт., 1996, 1998). В літературі відомо багато найрізноманітніших соціальних, клінічних і генетичних факторів підвищеного ризику інфікування та захворювання на туберкульоз (Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 1998; Л.А. Митинская, Г.А. Куфакова, 1999; С.А. Шматько, 2000; К.И. Аксенова, 2000). Ці фактори, однак, не вивчені серед військовослужбовців строкової служби, не розроблена система відбору на військову службу осіб з факторами ризику розвитку туберкульозу. Проте знання їх дозволило б не тільки активно втручатися в стихію інфікування і розвитку туберкульозу у військовослужбовців, але й прогнозувати та своєчасно попереджувати туберкульоз в Збройних Силах.

Отже, вивчення факторів ризику розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби, прогнозування захворювання на туберкульоз і медико-економічне обґрунтування призову в армію осіб є важливою і актуальною темою цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України А.96.05 “Вивчити стан, проблеми та обсяги проведення основних протитуберкульозних заходів в Україні і розробити шляхи їх організації в сучасних умовах” (№ державної реєстрації: 0196U008142).

Мета дослідження - розробити заходи щодо зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби шляхом виявлення у них медичних факторів ризику цієї недуги, прогнозування виникнення туберкульозу та вдосконалення системи відбору на військову службу осіб з виявленими факторами ризику.

Задачі дослідження: 1. Вивчити динаміку захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби та виявити у них найвагоміші медичні фактори ризику розвитку туберкульозу.

2. Вивчити частоту і встановити значення залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу в активації процесу у військовослужбовців строкової служби.

3. Дослідити роль контакту з хворими на туберкульоз у розвитку цього захворювання у військовослужбовців строкової служби.

4. Визначити значення підвищеної чутливості до туберкуліну в розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби.

5. Виявити найважливіші поєднані фактори ризику розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби.

6. Розробити прогноз розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби із медичними факторами ризику.

7. Здійснити медико-економічне обґрунтування доцільності призову в армію осіб із медичними факторами ризику розвитку туберкульозу.

8. Розробити систему заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби на засадах проведених досліджень.

Об'єкт дослідження - вперше діагностований туберкульозний процес легеневої та позалегеневої локалізації у військовослужбовців строкової служби.

Предмет дослідження - вплив медичних факторів ризику в розвитку туберкульозу легеневої та позалегеневої локалізації у військовослужбовців строкової служби.

Методи дослідження. Динаміку захворюваності на туберкульоз військовослужбовців досліджували медико-статистичними методами. Для виявлення медичних факторів ризику застосовували загальноклінічне дослідження, ретроспективний аналіз медичної документації, а також спеціальні методи: рентгенологічні - для виявлення залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних; анамнестичні та метаналіз медичної документації - для виявлення контакту з хворими на туберкульоз; туберкулінодіагностика - для визначення чутливості організму до туберкуліну; імунологічні - для вивчення імунної реактивності організму; загальноклінічні, клініко-лабораторні, функціональні й аналітичні методи вивчення медичної документації - для виявлення найважливіших соматичних захворювань та поєднаних факторів ризику. Залежно від конкретних завдань роботи і показань проводили клінічні, рентгенологічні, мікробіологічні, біохімічні, імунологічні, функціональні, бронхологічні дослідження. Для аналізу результатів зазначених методів, а також для прогнозування розвитку туберкульозу і медико-економічних обрахунків, застосовували математико-статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше доведено, що туберкульоз найчастіше розвивається у тих військовослужбовців строкової служби, у котрих є такі фактори ризику як залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу, контакт з хворими на туберкульоз, підвищена чутливість до туберкуліну, поєднання зазначених факторів, в т.ч. із зниженням імунної реактивності організму, хронічними соматичними захворюваннями (хронічний бронхіт, цукровий діабет, хронічний гастрит та виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки та ін.).

2. Встановлено, що зазначені фактори ризику не тільки призводять до збільшення захворюваності на туберкульоз, яка у Збройних Силах перевищує середньоукраїнський показник на 12,34 %, та є пріоритетними для прогнозування розвитку туберкульозу у військовослужбовців.

3. Вперше проведені медико-економічні розрахунки показали недоцільність призову в армію осіб із зазначеними медичними факторами ризику, оскільки у зв'язку з туберкульозом військовослужбовців строкової служби щорічні економічні затрати в країні становлять 2542584 грн.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена система заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби, яка включає первинне медичне обстеження призовників та новобранців за алгоритмом, прогнозування ймовірності розвитку туберкульозу під час військової служби і прийняття рішення щодо профілактичних та організаційних заходів, зокрема рекомендації щодо недоцільності відбору цих осіб з підвищеним ризиком розвитку туберкульозу на військову службу . Це дозволяє своєчасно запобігти розвитку туберкульозу у солдат строкової служби і в 1,97 раз зменшити захворюваність на туберкульоз у Збройних Силах у військовослужбовців строкової служби.

Впровадження результатів досліджень в практику: Головний військовий клінічний госпіталь МО України, Центральні військові госпіталі (м. Одеса, м. Львів), базові та гарнізонні військові госпіталі (м. Житомир, м. Харків, смт. Десна). Пропозиції та розробки цього дисертаційного дослідження увійшли до “Методических указаний по организации и проведению противотуберкулезных мероприятий в частях и на кораблях” (К., 1994), наказу Міністра Оборони України від 23.10.2000 р. № 411 “Про затвердження Комплексного плану заходів у Збройних Силах України у 2001 - 2004 роках”, інформаційних листків “Про захворюваність туберкульозом в Збройних Силах України в 1992-1998 рр.” (К., 1999), “Лікування хворих на туберкульоз комбінованими антимікобактеріальними препаратами з фіксованими дозами” (К., 2001). Основні висновки та практичні рекомендації наведені у 9 публікаціях на тему дисертації.

Особистий внесок здобувача. Одноосібно проведене клінічне обстеження 361 (100,00 %) хворих на туберкульоз, 390 (100,00 %) солдат строкової служби, проаналізовані результати динамічного спостереження 838 (100,00 %) студентів, а також розробка всіх положень дисертаційної роботи. При безпосередній участі здобувача проводилися відбір та аналіз груп ризику, прогнозування і медико-економічні розрахунки. Статистична обробка, аналіз матеріалу, оформлення результатів належить автору.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися на: ІІ з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (м. Київ, 1998 р.), Х Міжнародному конгресі пульмонологів (м. Москва, 2000 р.), нарадах-семінарах фтизіатрів України (м. Львів, 2000 р.; м. Херсон, 2000-2001 рр.), науково-практичних конференціях Головного військового клінічного госпіталю МО України (1998-2001 рр.), центральних, базових і гарнізонних госпіталях МО України (м. Львів, 2000 р.; Одеса, 2000 р.; Харків, 2000 р.; Житомир, 2000 р.; смт. Десна, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, в тому числі 3 одноосібно, серед них 5 статей у фахових журналах, 3 - у збірниках матеріалів та тез науково-практичних конференцій. Видано методичні рекомендації “Методические указания по организации и проведению противотуберкулезных мероприятий в частях и на кораблях” (Киев, 1994), 2 інформаційних листки: “Про захворюваність туберкульозом у Збройних Силах України в 1992 - 1998 рр.” (Київ, 1999); “Лікування хворих на туберкульоз комбінованими антимікобактеріальними препаратами з фіксованими дозами” (Київ, 2001), розроблено 4 раціоналізаторських пропозиції.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 163 сторінках, ілюстрована 43 таблицями, 2 рисунками, складається із переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, вступу, огляду літератури, 7 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку 278 використаних джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика хворих. Обстежено 1589 осіб чоловічої статі у віці 18 - 22 років, які розподілені на три клінічні групи.

До І (основної) групи віднесено 361 (22,72 %) військовослужбовців строкової служби, хворих на вперше дiагностований туберкульоз легеневої та позалегеневої локалізації, які лікувалися у військових госпіталях 1997-1999 роках.

У ІІ (контрольну) групу увійшло 390 (24,54 %) здорових військовослужбовців строкової служби з наявністю або відсутністю факторів ризику туберкульозу.

До ІІІ (контрольної) групи належать 838 (52,74 %) здорових студентів призовного віку з наявністю або відсутністю аналогічних факторів ризику.

У кожній з груп залежно від наявності чи відсутності факторів ризику, завдань дослідження формували відповідні підгрупи. Окрім цього, для вивчення частоти залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу проаналізували результати флюорографічного дослідження 1090 військовослужбовців строкової служби. Частоту контактів із хворими на туберкульоз вивчали, обстеживши 9716 призовників методом опитування й анкетування. Для вивчення частоти туберкулінової чутливості провели туберкулінову пробу Манту з 2 ТО туберкуліну ППД-Л 4941 військовослужбовцям строкової служби, з них в 1977 - 1978 рр. обстежено 3047, в 1999 - 2000 рр. - 1894. Для вивчення захворюваності на туберкульоз у Збройних силах України використані офіційні статистичні звіти.

Серед спостережуваних І групи туберкульоз виявлений під час профілактичного обстеження у 66 (18,28 %) хворих, при зверненні - у 295 (81,72 %), або в 4,47 рази частіше (Р < 0,001). Первинний туберкульозний комплекс діагностований у 6 (1,66 %) військовослужбовців, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів - у 20 (5,54 %), дисемінований - у 36 (9,97 %), вогнищевий - у 79 (21,88 %), інфільтративний - у 159 (44,05 %), туберкульома легень - у 3 (0,83 %), туберкульоз бронхів - у 1 (0,28 %), туберкульозний плеврит - у 49 (13,58 %), туберкульоз мозкових оболонок і сечостатевих органів - по 3 (0,83 %), периферичних лімфатичних вузлів - у 2 (0,55 %). Бактеріовиділення було у 104 (28,81 %) хворих, перифокальна інфільтрація - у 100 (28,33 %), засів - у 39 (24,53 %), розпад - у 130 (36,83%).

Методи дослідження. Хворим на туберкульоз проводили загальноприйняті клінічні методи дослідження, біохімічні, імунологічні, серологічні, а також дослідження зовнішнього дихання, ЕКГ, рентгенологічні дослідження органів грудної клітини, дослідження чутливості до туберкуліну по пробі Манту 2ТО ППД-Л. Клінічне обстеження проводили за методами Ю.І.Децика із співавт. (1998).

Першої доби при поступленні в госпіталь всім хворим І групи, проводили загальний аналіз харкотиння, його триразову мікроскопію та посів на середовища Фінна і Левенштейна-Єнсена для виявлення мікобактерій туберкульозу. У 104 (28,81 %) бактеріовиділювачів ці дослідження повторювали щомісячно й визначали чутливість мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів. У цих хворих водночас досліджували неспецифічну мікрофлору. Фібробронхоскопом фірми “Olympus” (Японія) обстежено 73 (20,22 %) хворих І групи. Математико-статистичну обробку проводили на персональній ЕОМ “Celeron-500” із використанням пакету програмних засобів “Excel-2000”.

Результати досліджень та їх аналіз.

1. Вивчення динаміки захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби та виявлення у них найвагоміших медичних факторів ризику розвитку туберкульозу.

За 1992 - 1999 рр. захворюваність на туберкульоз серед населення України збільшилася з 38,2 до 54,3 на 100 тис. населення, або на 42,15 %. Серед військовослужбовців строкової служби за ці ж роки захворюваність на туберкульоз зросла в 3,05 разу, або з 20,0 на 100 тис. військовослужбовців до 61,0 на 100 тис. військовослужбовців. Однак, якщо у 1992 р. у Збройних Силах захворюваність була на 42,53 % меншою від популяції (20,0 проти 34,8 на 100 тис. військовослужбовців), то у 1999 р. захворюваність серед військовослужбовців строкової служби перевищила популяцію на 12,34 % (61,0 проти 54,3 на 100 тис. військовослужбовців).

Отже, у Збройних Силах України тенденція захворюваності на туберкульоз така, як і серед популяції, та останніми роками перевищує середньоукраїнський показник на 12,34 % серед військовослужбовців строкової служби.

Метаналіз 361 (22,72 %) хворих І групи показав, що у 280 (77,56 %) були ті чи інші фактори ризику та їх поєднання. Так, розвитку туберкульозу передували залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу у 73 (20,22 %) осіб, контакт із хворими на туберкульоз - у 90 (24,93 %), гіперчутливість до туберкуліну - у 67 (18,56 %), поєднання цих факторів ризику між собою та з деякими супутніми недугами, зниженням імунітету - у 50 (13,85 %). Аналогічні медичні фактори ризику розвитку туберкульозу спостерігалися як самостійно, так у поєднанні, у 20,93 % здорових осіб ІІ - ІІІ груп.

2. Частота і значення залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу в активації процесу у військовослужбовців строкової служби.

Проаналізовані результати флюорографічного обстеження 1090 військовослужбовців строкової служби. Рентгенопозитивних було 133 (12,20 %), в т.ч. у 3 (0,28 %) - активний туберкульоз легенів, у 44 (4,04 %) - ознаки спонтанно вилікуваного туберкульозу, у 86 (7,89 %) - зміни неспецифічного запального характеру. Із 44 (4,04 %) пацієнтів з посттуберкульозними залишковими змінами після спонтанно вилікуваного туберкульозу малі залишкові зміни були у 34 (77,27 %), великі - у 10 (22,73 %) військовослужбовців. Із 102 (28,25 %) хворих на туберкульоз військовослужбовців строкової служби залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу були у 73 (71,57 %).

Отже, частота залишкових змін у військовослужбовців строкової служби після спонтанно вилікуваного туберкульозу складає 4,04 %, а серед хворих на туберкульоз військовослужбовців - 71,57 %.

Залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу вивчали у 454 (28,57 %) осіб, з них 102 (28,25 %) - І групи, 105 (26,92 %) - ІІ групи, 247 (29,47 %) - ІІІ групи. У 279 (61,45 %) осіб не було залишкових змін. У 175 (38,55 %) осіб (в т.ч. у 73 (71,57 %) хворих І групи, у 26 (24,76 %) військовослужбовців ІІ групи, у 76 (30,77 %) студентів ІІІ групи) виявлено 209 залишкових змін, зокрема: плевральні та плевродіафрагмальні злуки - у 44 (9,69 %) осіб, кальцинати в коренях легень - у 55 (12,11 %), кальцинати в легенях - у 13 (2,86 %), збільшені внутрішньогрудні лімфатичні вузли - у 43 (9,47 %), вогнища Гона - у 29 (6,39 %), щільні вогнища в легенях - у 25 (5,51 %). Із 175 (38,55 %) осіб позитивна туберкулінова реакція була у 166 (94,86 %), причому гіперергічна - у 25 (15,06 %), сумнівна - у 9 (5,14 %), або в 18,45 раз рідше від позитивної (t = 37,9859; P < 0,001).

Військовослужбовці І - ІІ груп на початку служби не мали скарг і були боєздатні. Однак, у всіх 73 (71,57 %) військовослужбовців І групи, у котрих після спонтанного вилікування виявлені посттуберкульозні зміни, під час служби наступила їх активація: через (4,32 ± 0,71) міс. після призову на військову службу - у 59 (80,82 %); через (9,84 ± 1,21) міс. - у 14 (19,18 %).

Із 279 (61,45 %) осіб І - ІІІ груп без залишкових змін туберкульоз виник у 35 (12,54 %), а із 175 (38,55 %) осіб із залишковими змінами занедужали 90 (51,43 %), тобто в 4,10 раз частіше (t = 14,1369; P < 0,001).

Щодо 105 (26,92 %) військовослужбовців ІІ групи, то із 79 (75,24 %) без залишкових змін, туберкульоз виник у 5 (6,33 %), а із 26 (24,74 %) із залишковими змінами захворіло 14 (53,85 %), або в 8,51 раз більше, ніж при відсутності цих змін (t = 8,7767; P < 0,001), причому x2 = 29,8014 при P < 0,05, а r = 0,63 при Р < 0,003, що свідчить про зв'язок між залишковими змінами в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу та розвитком туберкульозу.

При наявності залишкових змін у студентів ІІІ групи туберкульоз виник у 6,81 раз частіше, ніж при їх відсутності (3,95 % проти 0,58 %, t = 2,5128; P < 0,02; x2 = 3,9217, r = 0,52 при P < 0,05). Як видно, серед військовослужбовців ІІ групи зв'язок між наявністю залишкових змін і розвитком туберкульозу тісніший порівняно із студентами ІІІ групи, тобто туберкульоз у перших виникає в 13,63 разу частіше (53,85 % проти 3,95 %; t = 9,9395; P < 0,001) при наявності залишкових змін і в 10,91 рази частіше (6,33 % проти 0,58 %; t = 2,3712; P < 0,02) при їх відсутності. За методикою Р. Флетчера із співавт. (1998) розрахункова захворюваність туберкульозом військовослужбовців без цього фактору ризику становить 24,00 на 1 тис., а з фактором ризику - 166,67 на 1 тис. військовослужбовців, додаткова доля популяційного ризику складає 142,67 на 1 тис., відносний ризик - 6,94 разів, а додатковий популяційний ризик - 576,39 на 1 тис. військовослужбовців.

Доведено, що залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу статистично вірогідно є фактором ризику розвитку туберкульозу, які в 8,51 раз в ІІ групі, 6,81 раз в ІІІ групі, або в 6,95 раз сумарно в ІІ - ІІІ групах збільшують частоту розвитку туберкульозу порівняно із відсутністю цих факторів, причому порівняно із студентами ІІІ групи серед військовослужбовців ІІ групи туберкульоз виникає в 13,63 разу частіше при наявності зазначених залишкових змін і в 10,91 раз частіше при їх відсутності.

Нами розроблена класифікація посттуберкульозних залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах, яка віддзеркалює етіопатогенетичні й інволюційні шляхи їх розвитку. Вона включає: А. Посттуберкульозні зміни після спонтанно вилікуваного туберкульозу; Б. Посттуберкульозні зміни після перенесеного лікованого туберкульозу.

Посттуберкульозні залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах ми розподіляємо так:

І. Первинні залишкові зміни: 1. Вогнище; 2. Фіброз; 3. Плевральні злуки; 4. Кальцинати в легенях і/або в лімфатичних вузлах; 5. Поєднані залишкові зміни. Їх локалізація, кількість і розміри в сантиметрах.

ІІ. Вторинні залишкові зміни: 1. Пневмосклероз; 2. Емфізема; 3. Деформуючий бронхіт; 4. Бронхіолоектази і/або бронхоектази; 5. Альвеолярний мікролітіаз; 6. Бронхолітіаз. Їх локалізація, кількість і розміри в сантиметрах.

ІІІ. Ускладнення: 1. Кровохаркання або легенева кровотеча; 2. Ателектаз; 3. Спонтанний пневмоторакс; 4. Малігнізація; 5. Гіпертонія малого кола кровообігу; 6. Легенево-серцева недостатність.

Ця класифікація дає всебічну характеристику посттуберкульозних залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах.

3. Роль контакту з хворими на туберкульоз у розвитку цього захворювання у військовослужбовців строкової служби.

Із 9716 обстежених призовників у 14 (0,14 %) виявлений контакт із хворими на туберкульоз, а із 1215 військовослужбовців контакту із хворими на туберкульоз зазнали 6 (0,49 %), різниця статистично не вірогідна (t = 1,3065; P > 0,1). Із 101 (27,98 %) хворих на туберкульоз військовослужбовців І групи контакту з хворими на туберкульоз зазнали 90 (89,11 %), у решту 11 (10,89 %) хворих контакт не вдалося встановити.

Для вивчення ролі контакту з хворими на туберкульоз у розвитку цього захворювання ми сформували когорту із 455 (28,63 %) осіб, з них 101 (27,98 %) - І групи, 103 (26,41 %) - ІІ групи і 251 (29,95 %) - ІІІ групи. Встановлено, що контакт із хворими на туберкульоз в 12,31 раз в ІІ групі (87,88 % проти 7,14 %; t = 19,7115, P < 0,001; x2 = 66,1081, P < 0,05; r = 0,80, Р < 0,001) і в 26,05 раз в ІІ - ІІІ групах збільшив частоту розвитку туберкульозу порівняно із відсутністю цього фактору (62,00 % проти 2,38 %; t = 24,9970, P < 0,001; x2 = 160,9117, P < 0,05; r = 0,6742, Р < 0,003). Отже, встановлений прямий кореляційний зв'язок між контактом з хворими на туберкульоз і розвитком туберкульозу у військовослужбовців ІІ групи та студентів ІІІ групи.

Розрахункова захворюваність туберкульозом у військовослужбовців без фактору ризику - 23,81, а з контактом як фактором ризику - 616,67 на 1 тис. на рік. Додатковий ризик - 592,86 на 1 тис., відносний - 25,90 разів, додатковий популяційний ризик - 83,00 на 1 тис. військовослужбовців.

Отже, контакт з хворими на туберкульоз статистично вірогідно є фактором ризику розвитку туберкульозу, наявність якого в 26,05 разів частіше спричиняє виникнення туберкульозу, аніж не встановлений контакт, причому серед контактних військовослужбовців туберкульоз виникає в 2,97 раз частіше, аніж серед студентів, що контактували із хворими на туберкульоз.

Нами розроблена класифікація контактів військовослужбовців строкової служби з хворими на туберкульоз.

І. Термін встановлення туберкульозного контакту: А. Залежно від дати призову в армію: 1. До призову в Збройні Сили; 2. Під час служби в Збройних Силах; Б. Залежно від дати захворювання на туберкульоз: 1. До захворювання контактного; 2. Після захворювання контактного.

ІІ. Туберкульозний контакт залежно від джерела зараження: 1. Контакт із хворою на туберкульоз людиною (різними способами); 2. Контакт із предметами виробництва хворої людини та вирощеною нею продукцією; 3. Контакт із хворою на туберкульоз твариною; 4. Контакт із м'ясо-молочною продукцією від хворих тварин; 5. Поєднані та інші джерела зараження.

ІІІ. Походження контакту військовослужбовця: 1. Виконання службових обов'язків: а) у військовій частині постійного квартирування; б) під час військових та командно-штабних навчань; в) під час відряджень за межі військової частини (контакт із цивільним населенням та військовослужбовцями інших військових частин, праця на сільськогосподарських роботах); г) під час навчальних зборів із призовом військовозобов'язаних із запасу; д) під час бойових дій. 2. Звільнення та відпустки. 3. Самовільні відлучки. 4. Інші та поєднані контакти.

ІV. Характеристика туберкульозного контактного зв'язку: 1. Сімейний контакт: а) постійний (при спільному проживанні з членами сім'ї; б) не постійний (або спорадичний) контакт із близькими родичами. 2. Житлово-побутовий контакт: а) казармений; б) палатковий; в) готельний (готель, гуртожиток, квартирування у квартироздавачів тощо) при перебуванні поза військовою частиною. 3. Професійно-виробничий контакт: а) виробничий контакт (при спільних роботі в майстернях, навчанні, навчальних зборах, у військово-будівельних частинах тощо); б) професійний контакт (серед медичних працівників протитуберкульозних закладів, при транспортуванні хворих на туберкульоз, при догляді за тваринами у підсобних військових господарствах, які виявилися хворими на туберкульоз тощо). 4. Вулично-побутовий періодичний контакт (спілкування із хворими товаришами). 5. Випадковий епізодичний контакт (у транспорті, в громадських місцях перебування, інші контакти з випадковими людьми). 6. Не встановлений контакт із джерелом інфекції.

V. Ступінь небезпеки туберкульозного контакту: 1. Контакт із бактеріовиділювачем; 2. Контакт із бактеріонегативним хворим; 3. Невідома ступінь небезпеки контакту.

VІ. Наслідок туберкульозного контакту: 1. Відсутність інфікування мікобактеріями туберкульозу; 2. Інфікування мікобактеріями туберкульозу; 3. Захворювання на туберкульоз.

Ця класифікація дозволяє всебічно охарактеризувати туберкульозні контакти військовослужбовців строкової служби за різними параметрами, комплексно підійти до епідеміологічного аналізу туберкульозного вогнища, з'ясування контакту й джерела зараження. Вона враховує і часові характеристики контактів, імовірність захворювання.

4. Значення підвищеної чутливості до туберкуліну в розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби.

Ми провели туберкулінову пробу Манту з 2 ТО туберкуліну ППД-Л 4941 військовослужбовцям строкової служби, з них в 1977-1978 рр. обстежено 3047, в 1999-2000 р. - 1894. Частота позитивно реагуючих на туберкулін збільшилася на 8,03 %, або з 68,69 % в 1977 - 1978 рр. до 76,72 % в 1999 - 2000 рр. (t = 6,2536; P < 0,001). За ці роки кількість гіперергічно реагуючих на туберкулін збільшилася в 1,46 разів, або з 7,26 % до 10,60 % від числа військовослужбовців з позитивною реакцією Манту (t = 3,4895; P < 0,001).

У когорті із 447 (28,13 %) осіб (106 (29,36 %) - І групи, 107 (27,44 %) - ІІ групи і 234 (27,92 %) - ІІІ групи), що позитивно реагували на туберкулін, у 116 (25,95 %) була гіперчутливість до туберкуліну. При позитивній реакції на туберкулін туберкульоз виник у 10 (12,20 %) із 82 (76,64 %) військовослужбовців ІІ групи, а при гіперергічному реагуванні на туберкулін захворіло в 6,56 разів більше військовослужбовців цієї групи, або 20 (80,00 %) із 25 (23,36 %) з гіперергічною реакцією Манту, себто 80,00 % проти 12,20 % (t = 13,5697; P < 0,001; x2 = 43,6564, P < 0,05; r = -0,64, Р < 0,05).

Причому при позитивному реагуванні на туберкулін серед військовослужбовців ІІ групи туберкульоз виник в 25,42 разу частіше, аніж серед студентів ІІІ групи (12,20 % проти 0,48 %; t = 3,6652, P < 0,001), а при гіперергічному реагуванні на туберкулін захворіло в 2,74 разу більше військовослужбовців ІІ групи, аніж студентів ІІІ групи (80,00 % проти 29,17 %; t = 10,4063, P < 0,001).

За методом Р. Флетчера із співавт. (1998) розрахункова захворюваність на туберкульоз у військовослужбовців без гіперергічного реагування на туберкулін як фактору ризику становить 37,67 на 1 тис., з фактором ризику - 551,02 на 1 тис., додатковий ризик - 513,35 на 1 тис., відносний ризик - 14,63 разів, додатковий популяційний ризик - 3177,64 на 1 тис.

Таким чином, гіперчутливість до туберкуліну за пробою Манту з 2 ТО ППД-Л є значущим фактором ризику розвитку туберкульозу, який в 6,56 разу підвищує ризик захворювання серед військовослужбовців строкової служби. Нами вдосконалена інтерпретація чутливості до туберкуліну, тобто виявлені додаткові градації, що стосуються позитивної туберкулінової проби, зокрема слабо (5-6 мм), помірно (7-11 мм) і виражено (12-16 мм) позитивна.

5. Найважливіші поєднані фактори ризику розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби.

У 50 (96,15 %) із 52 проаналізованих хворих І групи були поєднання зазначених факторів ризику, в т.ч. із супутніми захворюваннями - у 28 (56,00 %), зниженням імунітету - у 23 (46,00 %). До ризикових супутніх захворювань віднесені хронічний бронхіт у 9 (32,14 %) хворих, хронічний гастродуоденіт - у 7 (25,00 %), хронічний пієлонефрит - у 3 (10,72 %), цукровий діабет - у 2 (7,15 %), грип, пневмонія, СНІД, сифіліс, вірусний гепатит “С”, виразкова хвороба шлунку, рак щитовидної залози - по 1 (3,57 %).

Із 42 (11,63 %) імунологічно обстежених військовослужбовців І групи зниження імунітету, притаманне для туберкульозу, спостерігалося у 23 (53,49 %) хворих, у котрих воно поєднувалося з іншими факторами ризику.

При наявності цих поєднаних факторів ризику військовослужбовці ІІ групи захворювали в 4,49 раз частіше, аніж при їх відсутності (94,44 % проти 21,05 %; t = 9,6095, P < 0,001; x2 = 28,0529, P < 0,05; r = 0,64, Р < 0,001). Цю тенденцію підтверджують інтегральні обчислення серед осіб І - ІІІ груп.

За Р. Флетчером із співавт. (1998) розрахункова захворюваність на туберкульоз у військовослужбовців без поєднаних факторів ризику - 116,79 на 1 тис., з наявністю цих факторів ризику - 708,33 на 1 тис. Додатковий ризик - 591,54 на 1 тис., відносний ризик - 6,06 разів.

Таким чином, наявність поєднаних факторів ризику статистично вірогідно в 4,49 раз підвищує ризик виникнення туберкульозу у військовослужбовців строкової служби.

6. Прогноз розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби із медичними факторами ризику.

Прогностичне дослідження за методом послідовного аналізу Вальда ґрунтується на аналізі 751 (47,26 %) військовослужбовців строкової служби, з них 473 (62,98 %) хворих на туберкульоз і 278 (37,02 %) здорових військовослужбовців. Розроблена прогностична таблиця, що містить перелік різних ознак і градацій, кожній з яких притаманний певний прогностичний показник. Лікар, обстеживши військовослужбовця, підкреслює в цій таблиці наявні ознаки і обраховує суму прогностичних коефіцієнтів. При сумі прогностичних коефіцієнтів меншій +0,5 - ризик розвитку туберкульозу відсутній (0 ступінь), від +0,5 до +7,0 - низький (І ступінь), від +7,0 до 14,0 - середній (ІІ ступінь), більше +14,0 - високий (ІІІ ступінь). Похибка прогнозу не перевищує ± 5,0 %. Прогноз дозволяє заздалегідь ще на призовній комісії або при поступленні військовослужбовця у військову частину визначити ймовірність розвитку туберкульозу під час служби й відповідно розробити програму призову на військову службу, рекомендувати військові частини, а у разі потреби проводити профілактичні заходи під час служби чи відстроченим від неї.

7. Медико-економічне обґрунтування доцільності призову в армію осіб із медичними факторами ризику розвитку туберкульозу.

Із Збройних Сил у зв'язку з туберкульозом щорічно звільняється близько 200 військовослужбовців строкової служби. Середня річна вартість утримання одного солдата першого року служби в Збройних Силах України становить 6764,00 грн. на рік, протягом 1,5 років - 9449,24 грн.

На лікування одного військовослужбовця, хворого на туберкульоз, витрачається 12712,92 грн., а при додатковому проведенні хірургічного втручання (його вартість 9818,25 грн.) лікування одного середньостатистичного військовослужбовця стає коштовнішим і становить 22531,17 грн. Отже, на лікування одного хворого на туберкульоз витрачається в 1,88 разів більше коштів, аніж на річне утримання одного боєздатного військовослужбовця (12712,92 грн. проти 6764,0 грн. на рік), або на 25,67 % чи 1,3 разу більше коштів, аніж на півторарічне утримання одного здорового військовослужбовця (12712,92 грн. проти 9449,24 грн. на 1,5 років). При додатковому хірургічному лікуванні одного хворого військовослужбовця строкової служби витрачається в 3,33 разу більше коштів, аніж на річне утримання одного боєздатного військовослужбовця (22531,17 грн. проти 6764,0 грн. за рік служби), або в 2,4 раз більше коштів, аніж на півторарічне отримання одного здорового військовослужбовця (22531,17 грн. проти 9449,24 грн. протягом 1,5 років служби).

Річні економічні збитки держави при лікуванні всіх хворих на туберкульоз військовослужбовців становлять 2542584 грн. Через те, що на лікування туберкульозу в одного військовослужбовця витрачається в 1,3 рази більше коштів, аніж на утримання одного боєздатного солдата, призов в армію осіб з високим ризиком туберкульозу, на наш погляд, недоцільний.

8. Система заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби.

Ми розробили систему заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби, які повинні проводитися призовними комісіями і протягом перших двох тижнів після прибуття молодого поповнення у військову частину та в процесі служби. Вони включають повне первинне медичне обстеження призовників та новобранців за розробленим нами алгоритмом, а також прийняття рішення і проведення профілактичних та організаційних заходів. Первинне медичне обстеження призовників і новобранців з найменшим ризиком діагностичної помилки проводять за таким алгоритмом:

1. Повне дослідження анамнезу на предмет туберкульозу та вивчення медичної документації призовника чи новобранця.

2. Обов'язковий мінімум обстеження: 1) флюорографія грудної клітки в двох проекціях; 2) аналіз харкотиння на мікобактерії туберкульозу (МБТ) методом мікроскопії мазка, а при підозрі на туберкульоз - методом посіву; 3) проба Манту з 2 ТО ППД-Л; 4) загальні аналізи крові й сечі, а при підозрі на сечостатевий туберкульоз - посів сечі на МБТ.

3. Додаткові методи обстеження: 1) рентгенографія (томографія, комп'ютерна томографія, ультразвукове дослідження); 2) біохімічні дослідження; 3) імунологічні дослідження; 4) бронхоскопія з біопсією та цитологічним дослідженням біоптату, бронхоальвеолярним лаважем, його дослідженням цитологічним та на МБТ.

За результатами дослідження виявляють фактор ризику розвитку туберкульозу та приймають експертне рішення про придатність до військової служби призовників або військовослужбовців.

Завдяки застосуванню цього алгоритму у 951 чоловік результати діагностики факторів ризику поліпшилися в 1,41 разу або на 13,25 % (45,95 % проти 32,70 %; t = 5,9701, P < 0,001), туберкульозу - в 1,13 раз або на 5,05 % (43,22 % проти 38,17 %; t = 2,2445, P < 0,05) порівняно з тими ж особами, у яких цей алгоритм не застосовувався.

Якщо у призовника імовірність розвитку туберкульозу 0 - ІІ ступеня, то його направляють на військову службу, де лікар бере його на облік і спостерігає за ним. Така ж тактика, якщо 0 - ІІ ступінь ризику виявлений у військовослужбовця - він продовжує службу, де його беруть на диспансерний облік та спостереження.

При ІІІ ступені ризику розвитку туберкульозу призовника звільняють від призову, а за місцем проживання дільничний фтизіатр чи лікар загальної практики бере його на облік і здійснює за ним спостереження в VІІ-А групі диспансерного обліку. Військовослужбовця з ІІІ ступенем ризику звільняють від служби в армії, якщо йому неможливо створити поліпшені умови у військовій частині. Хворого на туберкульоз військовослужбовця лікують у військовому шпиталі й санаторії, потім достроково демобілізують його і рекомендують облік та спостереження лікаря за місцем проживання.

Система заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби імітаційно змодельована в групі із 3346 (39,61 %) чоловік, при контрольній групі 5102 (60,39 %) чоловік, у котрих система заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби стихійно не застосовувалася. Завдяки застосуванню цієї системи захворюваність на туберкульоз зменшилася з 58,80 до 29,89 на 100 тис. військовослужбовців, або в 1,97 раз. Так досягнута мета дисертаційного дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації, що є завершеною самостійною науково-дослідною роботою, вирішується актуальне завдання сучасної фтизіатрії - зменшення в 1,97 раз захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби шляхом виявлення у них медичних факторів ризику цієї недуги, прогнозування виникнення туберкульозу та вдосконалення системи відбору на військову службу осіб з виявленими факторами ризику.

1. В Збройних Силах України епідемічна ситуація з туберкульозу має таку ж тенденцію, як і серед всього населення країни, причому останніми роками захворюваність серед військовослужбовців строкової служби. перевищує середньоукраїнський показник на 12,34 %

Найвагомішими медичними факторами ризику розвитку туберкульозу серед військовослужбовців строкової служби є: залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу; контакт із хворими на туберкульоз; гіперчутливість до туберкуліну; поєднання цих факторів ризику між собою та з деякими супутніми недугами, зниженням імунітету. Вони спостерігаються у 77,56 % хворих на туберкульоз і у 20,93 % здорових осіб призовного віку.

2. Частота залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу у військовослужбовців строкової служби складає 4,04 %, а серед хворих на туберкульоз - 71,57 %. При наявності цих залишкових змін туберкульоз активується у 8,51 раз частіше, аніж він виникає при їх відсутності, причому військовослужбовці занедужують в 13,63 разу частіше, аніж студенти призовного віку з аналогічними залишковими змінами.

3. Частота контактів із хворими на туберкульоз серед призовників становить 0,14 %, військовослужбовців - 0,49 % і хворих на туберкульоз військовослужбовців - 89,11 %.

Контакт із хворими на туберкульоз в 26,05 разів частіше спричиняє захворюванню, аніж не встановлений контакт, причому серед контактних військовослужбовців туберкульоз виникає в 2,97 раз частіше, аніж серед студентів, що контактували із хворими на туберкульоз.

4. Серед військовослужбовців строкової служби частота позитивно реагуючих на туберкулін збільшилася з 68,69 % в 1977 - 1978 рр. до 76,72 % в 1999 - 2000 рр. За ці роки кількість гіперергічно реагуючих на туберкулін збільшилася відповідно з 7,26 % до 10,60 % від числа військовослужбовців з позитивною реакцією Манту.

У військовослужбовців гіперчутливих до туберкуліну туберкульоз розвивається в 6,56 раз частіше порівняно із відсутністю гіперергічного реагування на туберкулін.

5. Поєднання та комбінації залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу; контакту із хворими на туберкульоз; гіперчутливості до туберкуліну; зниження імунітету; супутніх захворювань є факторами ризику, які в 4,49 разу частіше призводять до туберкульозу у військовослужбовців строкової служби.

6. Розроблене прогностичне дослідження дозволяє в 95,0 % випадків визначити ступінь ризику (відсутній, низький, середній, високий) і ймовірність розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби з похибкою ± 5 %, завдяки якому можна вдосконалити систему відбору на військову службу осіб з факторами ризику розвитку туберкульозу.

7. Молодь з медичними факторами ризику, в якої прогнозується захворювання на туберкульоз, недоцільно призивати в армію, оскільки для лікування одного хворого на туберкульоз військовослужбовця строкової служби витрачається в 1,88 разів більше коштів, аніж на річне утримання, і на 25,67 % більше коштів, аніж на півторарічне утримання одного здорового, боєздатного військовослужбовця, причому у зв'язку з туберкульозом військовослужбовців щорічні економічні затрати в країні становлять 2542584 грн.

8. Розроблена система заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби, яка включає первинне медичне обстеження призовників та новобранців за алгоритмом і прийняття рішення щодо профілактичних та організаційних заходів, дозволяє зменшити захворюваність на туберкульоз в 1,97 раз.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У повсякденній діяльності призовних комісій і військових лікарів в частинах та на кораблях доцільно застосовувати розроблену нами систему заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби, яка включає первинне медичне обстеження призовників та новобранців за алгоритмом і прийняття рішення щодо профілактичних та організаційних заходів і полягає, зокрема, у наступному:

1. При відборі призовників на військову службу і в перші два тижні після призову в Збройні Сили та протягом служби в армії доцільно проводити обстеження за розробленим алгоритмом, що входить до системи заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби на предмет виявлення туберкульозу та факторів ризику цієї недуги.

2. Виявивши медичні фактори ризику розвитку туберкульозу, застосовують запропонований нами метод прогнозування розвитку туберкульозу.

3. Якщо результати прогнозування не виявлять високої імовірності розвитку туберкульозу, то такого призовника направляють на військову службу, де лікар військової частини бере його на облік і спостереження. Така ж тактика й у випадку, коли зазначені фактори ризику вперше виявлені не призовною комісією, а під час обстеження новобранця у військовій частині.

4. При високому ступені ризику і ймовірності розвитку туберкульозу близькій до 95,0 % доцільна така тактика:

4.1. Призовника звільняють від призову, а за місцем проживання дільничний фтизіатр чи лікар загальної практики бере його на облік і здійснює за ним спостереження в VІІ-А групі диспансерного обліку.

4.2. Військовослужбовця звільняють з лав армії, якщо йому неможливо створити поліпшені умови служби.

5. Військовослужбовці, у котрих немає високого ризику розвитку туберкульозу, можуть продовжувати службу в армії, але їх беруть на облік і забезпечують спостереженням лікарем військової частини.

6. У випадку виявлення туберкульозу під час служби, хворого військовослужбовця строкової служби лікують у військовому шпиталі й санаторії, потім достроково демобілізують його і рекомендують облік та спостереження лікаря за місцем проживання.

7. У повсякденній практиці доцільно застосовувати розроблені нами класифікацію посттуберкульозних залишкових змін в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах; класифікацію контактів з хворими на туберкульоз; нові підходи до інтерпретації туберкулінової проби.

8. Реалізація розробленої нами системи заходів зменшення захворюваності на туберкульоз військовослужбовців строкової служби дозволяє зменшити захворюваність на туберкульоз в 1,97 раз.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мельник В.М. Султанов М.П. Хомченко Б.Г. Залишкові зміни після спонтанно вилікуваного туберкульозу органів дихання, внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та плеври у військовослужбовців строкової служби // Укр. пульмонологічний журнал. - 2000.- № 3. - С. 18 - 22. (Набір матеріалу, статистична обробка і аналіз отриманих результатів).

2. Матусєвич В.Г. Мельник В.М. Недоспасова О.П. Матусєвич О.Е. Султанов М.П. Гелетій Н.М. Динаміка захворюваності на туберкульоз в залежності від віку і статі хворих серед цивільного населення та військовослужбовців // Укр. пульмонологічний журнал. - 2000.- № 4. - С. 12 - 14.( Набір матеріалу, статистична обробка і аналіз отриманих результатів).

3. Дорошенко П.М. Мельник В.М. Лаптєва Н.О. Волошин Я.М. Султанов М.П. Ареф'єва Л.В. Гелетій Н.М. Сем'янів О.І. Симптоматика раннього виявлення туберкульозного менінгоенцефаліту у дорослих та дітей // Журнал практичного лікаря. - 2000. - № 3. - С. 18 - 21. (Набір та обробка клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів).

4. Султанов Н.П. Роль медицинских факторов риска в развитии туберкулеза у военнослужащих срочной службы // Лікарська справа. Врачебное дело. - 2000. - № 7 - 8. - С. 119 - 120. (Самостійна робота).

5. Мельник В.М., Султанов М.П., Мінін І.Ю. Комплексне лікування вперше діагностованого туберкульозу легень у військовослужбовців // Укр. пульмонологічний журнал. - 2001.- № 1. - С. 23 - 26. (Набір та обробка клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів).

6. Султанов Н.П. Медицинские факторы риска и туберкулез у военнослужащих срочной службы // Современные аспекты военной медицины. - Вып. 5. - К., 2000. - С. 107 - 110. (Самостійна робота).

7. Минин И.Е., Султанов Н.П. Заболеваемость туберкулезом в армии // Матеріали II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Київ, 1998. - С. 98.

8. Султанов Н.П. Роль медицинских факторов риска в развитии туберкулеза у молодежи, призванной в армию // Десятий национальный конгресс по болезням органов дыхания. - С.-Петербург, 2000. - С. 276.

Султанов М.П. Медичні фактори ризику та їх значення в розвитку туберкульозу у військовослужбовців строкової служби. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.26 - фтизіатрія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена вивченню медичних факторів ризику, прогнозуванню туберкульозу і зменшенню захворюваності на цю недугу у військовослужбовців строкової служби, оскільки остання перевищує середньоукраїнський показник на 12,34 %. Медичні фактори ризику спостерігаються у 77,56 % хворих на туберкульоз і у 20,93 % здорових осіб призовного віку.

Залишкові зміни в легенях, плеврі та внутрішньогрудних лімфатичних вузлах після спонтанно вилікуваного туберкульозу зустрічаються у 4,04 % здорових і у 71,57 % хворих на туберкульоз військовослужбовців. Вони у 8,51 раз частіше призводять до туберкульозу, аніж їх відсутність.

Частота контактів із хворими на туберкульоз серед призовників становить 0,14 %, військовослужбовців - 0,49 % і хворих на туберкульоз - 89,11 %. Контактні військовослужбовці захворюють на туберкульоз в 26,05 разів частіше, аніж ті, у кого не встановлений контакт. Гіперчутливість до туберкуліну в 6,56 раз частіше, а поєднані фактори ризику в 4,49 разу частіше сприяють розвитку туберкульозу, аніж їх відсутність.

Молодь, в якої прогнозується туберкульоз, недоцільно призивати в армію, бо лікування одного хворого на туберкульоз солдата в 1,88 разу коштовніше, ніж річне утримання боєздатного військовослужбовця. Щорічні економічні затрати від туберкульозу військовослужбовців в країні становлять 2542584 грн. Завдяки розробленій системі заходів в 1,97 рази зменшується захворюваність на туберкульоз військовослужбовців строкової служби.

Ключові слова: туберкульоз, фактори ризику, військовослужбовці.

Sultanov N.P. Medical risk factors and their value in development of a tuberculosis at the militaries of the urgent service. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on the specialty 14.10.26 - phthisiatry. The Institute of Phthisiatry and Pulmonology n.a. F.G. Yanovsky of Ukrainian Medical Sciences Academy, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to study of medical risk factors, tuberculosis prognosis and decreasing morbidity of the militaries of the urgent service, in connection with prevalence above the nation-wide level on 12,34 %. The medical risk factors are registered at 77,56 % of the patients with tuberculosis and at 20,93 % of the healthy recruits.

...