Неврологічні аспекти остеохондрозу хребта (патогенез, клініка та лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л.ШУПИКА

14.01.15. -- Нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Неврологічні аспекти остеохондрозу хребта (патогенез, клініка та лікування)

Юрик Ольга Єфремівна

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Головченко Юрій Іванович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра неврології № 1, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ткаченко О.В., Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри неврології № 2;

доктор медичних наук, професор Дименко В.Д., Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри невропатології та дитячої неврології;

доктор медичних наук, професор Лисенюк В.П., Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри реабілітаційної медицини.

Провідна установа:

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, відділ нейроінфекцій і патології вегетативної нервової системи (м. Харків).

Захист відбудеться 24.10.2001 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.613.01 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України за адресою:

04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України за адресою:

04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий 22.09.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Усатенко О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема остеохондрозу хребта та його неврологічних проявів залишається вельми актуальною, оскільки ця патологія вражає найбільш працездатну частину населення в молодому і середньому віці і займає третє місце в структурі причин втрати працездатності осіб цих вікових груп (Антонов И.П., 1996; Богачева Л.А., 1997). Захворювання досить часто характеризується важким, безперервно рецидивуючим перебігом процесу і нерідко призводить до інвалідності (Шмидт И.Р., 1992; Бурьянов А.А., 1997).Оскільки за останні роки у всіх розвинутих країнах світу спостерігається неухильне зростання числа осіб, що страждають на хронічний біль у спині, то ця проблема, напевно, залишиться вельми актуальною і в майбутньому (Белова А.Н., 2000; Назаренко Г.И., Черкашов А.М., 2000).

На сьогодні існують певні труднощі в трактуванні патогенезу остеохондрозу хребта та його неврологічних проявів. Спрощений підхід до цієї проблеми як до дегенеративно-дистрофічного порушення в хребті не дозволяє повномасштабно розкрити механізм розвитку цієї складної патології (Корж А.А., 1994). За даними вітчизняної та зарубіжної літератури, так і не склалась єдина точка зору про те, що являється першопричиною в розвитку цього захворювання: зміни в нервовій системі, чи зміни в міжхребцевих дисках та в паравертебральних м'язах; яку роль відіграє внутрішній стану організму пацієнтів та оточуюче середовище (Исакова Н.В., 1997; Скоромец А.А., Скоромец Т.А., Шумилина А.П., 1997; Гревеллинг А., Брейер К., 1997).

Відомо, що в клінічній реалізації переважної більшості вертеброгенних синдромів приймає участь вегетативний відділ нервової системи (Веселовский В.П., 1991; Романова В.М., 1998; Вейн А.М. и соавт., 2000). Вегетативні порушення при остеохондрозі хребта різноманітні, але в цілому вони є обов'язковою ланкою ланцюга патогенезу і, більше того, зустрічаються частіше, ніж соматичні розлади, складаючи “ядро” багатьох симптомокомплексів. Втім і досі не з'ясовано, на якому з етапів розвитку захворювання виникають розлади в діяльності вегетативної нервової системи. Це викликає певні труднощі в розробці комплексу лікувально-профілактичних заходів та в проведені експертної оцінки втрати здоров'я осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта.

Таким чином, окреслена низка навіть основних проблем досліджуваної нозології свідчить про актуальність обраного наукового напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційної роботи являються фрагментами комплексних досліджень, які проводились в 1986-2000 р.р. в Інституті травматології та ортопедії АМН України, зокрема, НДР “Фолиант-МТ” (для службового користування) (виконавець), НДР “Отдел УМЗ” (для службового користування) (відповідальний виконавець), НДР № 0196U017993 (науковий керівник та відповідальний виконавець), НДР №№ ІА-01.000.733; 01980002118; 0195U025410; 0195U003853; 0196U17994; 0196U017995 (виконавець).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи: на основі комплексного методичного підходу уточнити роль нервової системи в патогенетичних механізмах остеохондрозу хребта та виявити клініко-діагностичні особливості його неврологічних проявів для оптимізації лікувального, профілактичного та експертного процесів.

Задачі дослідження:

1. Визначити клініко-діагностичні особливості перебігу неврологічних проявів остеохондрозу хребта при різних рівнях переважної локалізації патології.

2. Встановити особливості змін вегетативної нервової системи при даній патології за даними клінічних та параклінічних досліджень.

3. З'ясувати участь генетичних факторів у виникненні та маніфестації остеохондрозу хребта та його неврологічних проявів.

4. Проаналізувати дані співставлення патоморфологічних змін в спинному мозку, дисках та хребцях з даними рентгенологічних ознак остеохондрозу хребта у раптово померлих осіб різних вікових груп.

5. Виділити критерії диференційної діагностики вертеброгенного болю.

6. Розробити рекомендації по оптимізації лікувально-профілактичної тактики при неврологічних проявах остеохондрозу хребта.

7. Уточнити експертні критерії втрати здоров'я осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта.

Об'єкт дослідження: пацієнти з неврологічними проявами остеохондрозу хребта та раптово померлі особи різних вікових груп.

Предмет дослідження: клінічні, інструментальні та лабораторні особливості неврологічних проявів остеохондрозу хребта.

Методи дослідження: - 1) загальноклінічні (з метою виявлення супутньої органічної патології); 2) неврологічні (динаміка неврологічного статусу, в тому числі, визначення тонусу вегетативного відділу нервової системи за допомогою анкетування по О.М.Вейну, вегетативних кардіоваскулярних тестів, визначення індексу Кердо, хвилинного об'єму крові по методу Ліл'є - Штандера -Цандера, коефіцієнту Хільдебранта; оцінка больового синдрому по вербальній аналоговій шкалі, опитувальнику Мак-Гілла; визначення рівня тривожності по шкалі індивідуальної та реактивної тривоги по Ч.Д.Спілбергеру, адаптованої Ю.Л. Ханіним); 3) інструментальні (рентгенографія хребта, магніто-резонансна комп'ютерна томографія хребта та спинного мозку і паравертебральних тканин; термодіагностичне обстеження, телевізійна капіляроскопія, ультразвукова сонографія паравертебральних тканин, електроенцефалографія, визначення викликаних потенціалів на поверхні шкіри); 4) лабораторні (біохімічні, зокрема, визначення динаміки вмісту біогенних амінів в плазмі крові та в сечі; імуногенетичні: дослідження розподілу антигенів системи головного комплексу гістосумісності -- HLA); 5) патоморфологічні (з застосуванням фарбування тканин хребців, міжхребцевих дисків та спинного мозку гематоксилін-еозином, пікрофуксином по ван Гізон, нервових клітин за методикою Ніссля, посріблення нервових волокон за методиками Кахаля-Фаворського та Кульчицького; визначення вмісту біогенних амінів в тканинах спинного мозку за Hillarp і Hцkfelt); 5)статистичні (комп'ютерна обробка із використанням параметричних і непараметричних методів варіаційної статистики, кореляційного та регресійного методів аналізу).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі комплексного методичного підходу, який базується на багатофакторному сучасному дослідженні, визначено і доведено, що нервова система відіграє одну з провідних ролей у виникненні і маніфестації остеохондрозу хребта.

Вперше за допомогою клініко-електрофізіологічних досліджень встановлені особливості дермальної іннервації з оцінкою представництва конкретних дерматомів, які доповнюють загальноприйняті схеми.

Уточнено та описано нові клінічні неврологічні прояви остеохондрозу хребта. Встановлено характер та особливості вегетативних порушень при цій патології Визначені та обгрунтовані клінічні диференційно-діагностичні критерії нейротрофічних порушень в кістках та суглобах хребта і кінцівок, обумовлених остеохондрозом хребта.

Запропонована робоча класифікація порушень спінального кровообігу при остеохондрозі хребта. неврологічний остеохондроз хребет вегетативна

Розроблено нові концептуальні підходи до лікувальної тактики при неврологічних проявах остеохондрозу хребта. Уточнені експертні критерії втрати працездатності осіб з цією патологією.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості клінічних проявів в залежності від характеру вегетативно-трофічних змін та генетичних чинників у пацієнтів з неврологічними проявами остеохондрозу хребта. Обгрунтовані клінічні диференційно-діагностичні критерії нейротрофічних порушень в кістках та суглобах хребта і кінцівок, обумовлених остеохондрозом хребта, які дозволяють проводити кращий відбір пацієнтів для оперативного або консервативного лікування. Проаналізовані неврологічні ускладнення при проведенні мануальної терапії хребта. Запропоновані нові методи фармакопунктури та геліорефлексотерапії для лікування пацієнтів з неврологічними проявами остеохондрозу хребта. Уточнені експертні критерії втрати працездатності осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта.

Матеріали дисертації увійшли до інформаційно-методичних розробок:

1. Методичні рекомендації “Клінічні прояви і лікування неврологічних ускладнень у хворих із ампутаційними куксами кінцівок”. -- Київ, 1996. -- 8 с.

2. Методичні рекомендації “Експертна оцінка критеріїв втрати професійної працездатності осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта” -- Київ, 1998. -- 18 с.

3. Інформаційний лист “Рання діагностика вегетативно-трофічних порушень у дітей з вродженими дисплазіями верхніх і нижніх кінцівок”. -- Київ, 1999. -- 4 с.

4. Нововведення “Нова методика ранньої діагностики вегетативно-трофічних порушень у дітей з вродженими дисплазіями верхніх і нижніх кінцівок”. -- Київ, 1998. -- 0,5 с.

5. Нововведення “Новий метод диференційної діагностики вертеброгенних болей”. -- Київ, 2000. -- 0,5 с.

6. Нововведення “Нові біохімічні маркери болю при дегенеративно-дистрофічній патології хребта”. -- Київ, 2000 -- 0,5 с.

Матеріали дисертації впроваджено у роботу:

1. В науково-учбовий процес на кафедрі травматології та ортопедії Київського Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України.

2. В учбово-методичний процес на кафедрі неврології № 1 Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.

3. В лікувально-діагностичний процес в клініках Інституту травматології та ортопедії АМН України.

4. В діяльність медичних закладів та лікувальних установ при Державному департаменті по нагляду за охороною праці при Міністерстві праці та соціальної політики України.

5. В експертну роботу лікарів Центру медико-соціальної експертизи м.Києва.

6. В неврологічних відділеннях клінічних лікарень № 3, № 6, № 9 м.Києва.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Дисертантом заплановано та виконано потрібний обсяг досліджень по темі дисертації. Автором особисто проведено аналіз сучасного стану проблеми неврологічних аспектів патогенезу, клініки та лікування остеохондрозу хребта, розроблено програму та методологію досліджень, запропоновано новий підхід у вирішенні проблеми, а саме: на основі об'єктивно обгрунтованої оцінки стану вегетативного відділу нервової системи, даних патоморфологічних змін в структурах спинного мозку, хребцях та міжхребцевих дисках у раптово померлих осіб різних вікових груп та у прооперованих хворих з проводу міжхребцевих гриж, показників імуногенетичного гістотипування крові розроблено нову концептуальну модель патогенезу остеохондрозу хребта та його неврологічних проявів. Автором детально досліджено ряд клінічних неврологічних проявів остеохондрозу хребта, які рідко зустрічаються. Запропонована робоча класифікація порушень спінального кровообігу при остеохондрозі хребта. Розроблено нові підходи до консервативного лікування остеохондрозу хребта та уточнені експертні критерії втрати працездатності осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта. Автором самостійно проведено статистичне опрацювання результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати досліджень, що включені до дисертації, доповідались: на V Всесоюзному з'їзді геронтологів і геріатрів СРСР (Тбілісі, 1988); на І з'їзді геронтологів і геріатрів УРСР (Дніпропетровськ, 1988); на Республіканській конференції “Немедикаментозные методы купирования хронических болевых синдромов “ (Київ, 1989); на УІІІ з'їзді невропатологів, психіатрів та наркологів УРСР (Харків, 1990); на науково-практичній конференції “Актуальные проблемы остеохондроза позвоночника” (Черкаси, 1990); на науково-практичній конференції ортопедів-травматологів Азербайджанської РСР (Баку, 1991); на VI з'їзді травматологів-ортопедів СНД (Ярославль, 1993); на ІІ Республіканській конференції ортопедів-травматологів Криму “Новое в травматологии и ортопедии” (Ялта, 1993); на науково-практичній конференції “Реконструктивно-відновна хірургія при наслідках травм, специфічних і неспецифічних запальних захворювань суглобів (Київ, 1993); на науково-практичній конференції “75 років Українському науково-дослідному інституту травматології та ортопедії” (Київ, 1994); на V з'їзді Міжнародної асоціації Українських лікарів (Дніпропетровськ, 1994); на науково-практичній конференції “Сучасні основи реабілітації та медико-соціальної експертизи при наслідках травм і ортопедичних захворюваннях” (Вінниця, 1995); на науково-практичній конференції “Теоретичні та практичні аспекти проблеми дегенеративно-дистрофічних і нейротрофічних уражень опорно-рухового апарату” (Київ, 1995); на ХІІ з'їзді травматологів-ортопедів України (Київ, 1996); на І Національному конгресі неврологів і психіатрів України (Харків, 1996); на науковому засіданні VIІ школи біологів-ортопедів СНД (Київ, 1996); на науково-практичній конференції “Гематогенний остеомієліт у дітей (профілактика, діагностика, лікування, реабілітація)” (Чернівці, 1997); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Профілактика та лікування захворювань і травм ОРА” (Євпаторія, 1998); на Пленумі ортопедів-травматологів України (Одеса, 1998); на науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю Українського НДІ травматології і ортопедії (Київ, 1999); на науково-практичній конференції по травмам і захворюванням кисті (Дніпропетровськ, 2000).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 3 монографіях (1 написана одноосібно), 23 статтях в наукових фахових журналах (16 написано одноосібно), в 22 матеріалах і тезах з'їздів та конференцій, видані 2 методичні рекомендації, 1 інформаційний лист, опубліковано 5 нововведень, отримано 1 авторське свідоцтво СРСР.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 355 сторінках машинописного тексту (235 сторінок - основний текст) і складається із вступу, огляду літератури, 7 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота ілюстрована 88 рисунками, 7 діаграмами та 26 таблицями. Список джерел містить 519 посилань (386 кирилицею та 133 латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Здійснено поглиблене обстеження 1093 осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта у віці від 14 до 78 років, які перебували на лікуванні в Інституті травматології і ортопедії АМН України за період з 1986 по 2000 р.р. Контрольну групу склали 30 осіб без клінічних проявів остеохондрозу хребта та 51 практично здорова особа -- донори крові. Розподіл за статевими ознаками був майже рівномірний: 548 чоловіків (50,1 %) та 545 (49,9 %) жінок. За рівнем локалізації процесу переважали ураження попереково-крижового відділу хребта (642 особи -- 59 %), в 24 % (267 осіб) мала місце поширена (генералізована) форма. На рівні шийного відділу хребта патологічний процес був зафіксований у 10 % (106 осіб), у грудному відділі -- у 7 % (78 осіб). У чоловіків, дещо частіше ніж у жінок, зустрічалися неврологічні прояви при локалізації процесу на рівні попереково-крижового відділу хребта (345 чоловіків проти 288 жінок), а у жінок -- при поширеній (генералізованій) формі остеохондрозу хребта (161 жінка проти 106 чоловіків). Хвороба частіше фіксувалася у молодому та середньому віці . Ця хвороба уражала частіше осіб розумової праці, що може бути пов'язано з наявністю у них гіподинамії та хронічної стресової ситуації. У 54 % (591 особа) превалювали рефлекторні неврологічні прояви захворювання. У 66,5 % обстежених (727 осіб) спостерігалися розлади в діяльності вегетативного відділу нервової системи. При аналізі результатів клінічного спостереження пацієнтів використана класифікація Всесоюзної проблемної комісії із захворювань периферичної нервової системи при Академії медичних наук СРСР (Антонов І.П. та співавт., 1982--1985 р.р.). Поряд з цим, нами вперше виділена окрема група ускладнень дегенеративно-дистрофічної патології хребта у вигляді нейротрофічних порушень в опорно-руховому апараті (в кістках та суглобах). Опис таких форм ускладнень може доповнити вище згадувану класифікацію.

У зв'язку із спільністю деяких патогенетичних механізмів розвитку низки рефлекторних вертеброгенних синдромів, для клінічних цілей нами запропоновано використовувати наступні уточнюючі формулювання діагнозу: а) рефлекторний м'язово-тонічний синдром; б) рефлекторний нейродистрофічний синдром; в) рефлекторний вегетативно-судинний синдром.

Для розробки диференційних критеріїв вертеброгенного болю нами було обрано ряд нозологій, які супроводжуються болем в спині: а) деформівний коксартроз (обстежено 171 пацієнт); б) природжена спондилоепіфізарна дисплазія (обстежено 25 пацієнтів); в) остеомієліт хребта та кісток кінцівок ( обстежено 42 пацієнти); г) ампутаційні кукси кінцівок (обстежено 103 пацієнти); д) герпетичний гангліоніт (обстежено 104 пацієнти).

Патоморфологічні дослідження були проведені у 41 раптово померлих різних вікових груп у перші 8 - 15 годин з моменту смерті з метою дослідження співвідношення наявності та ступеня дегенеративно-дистрофічних змін в хребцях, міжхребцевих дисках, структурах спинного мозку та в корінцях. Вивчено патоморфологічні та рентгенологічні кореляції в блоках суміжних хребців, міжхребцевих дисків та спинного мозку на рівні середньогрудного відділу хребта (як найменш навантажуваного з біомеханічної точки зору). Обстеження не проводили при наявності обтяжливої супутньої патології. Фіксацію матеріалу проводили 12 % - розчином формаліну. Для гістохімічних досліджень застосовували кріогенну заморозку. Декальцинацію кісток проводили розчином Ріхмана, Гельфанда і Хілла (Луппа Х., 1980). Використані оглядові методики: зафарбування тканин гематоксилін-еозином, пікрофуксином по ван Гізон, тіоніном за методикою Ніссля, посріблення нервових волокон за методиками Кахаля-Фаворського та Кульчицького; визначення вмісту біогенних амінів в тканинах спинного мозку за Hillarp і Hцkfelt.

Поряд із загальноклінічним обстеженням проводили детальне неврологічне обстеження пацієнтів.

Для визначення тонусу вегетативного відділу нервової системи застосували традиційні методи діагностики: анкетування, визначення індексу Кердо, хвилинного об'єму крові та коефіцієнту Хільдебранта. Поряд з цим, ми вперше у пацієнтів з неврологічними проявами остеохондрозу хребта провели детальне дослідження стану вегетативних кардіоваскулярних проб.

Оцінку структури больового синдрому проводили за допомогою Мак-Гілловського больового опитувальника. Рівень інтенсивності болю оцінювали за допомогою вербально-аналогової шкали. Рівень тривожності визначали по шкалі індивідуальної та реактивної тривоги Ч.Д. Спілбергера (1970), адаптованої Ю.Л. Ханіним (1978).

З метою встановлення змін в діяльності мікроциркуляторного русла поверхні шкіри на тій чи іншій її ділянці використане термодіагностичне обстеження за допомогою тепловізора “Радуга--ТВЦ--01”, підключеного до комп'ютера з програмним забезпеченням “Sit-infra”. Аналіз термографічного зображення, як оглядового, так і кожної конкретної ділянки, проводили за кількісними та якісним критеріями. При цьому враховували симетричність розподілу температур. Брали до уваги те, що при патології, яка вивчається, можуть спостерігатися двобічні вегетативно-судинні, м'язово-тонічні та інші патологічні реакції (Зеновко Г.И., 1998).

Зміни в мікроциркуляторному руслі досліджено в капілярах нігтьового ложа IV пальця кисті та І пальця стопи за допомогою телевізійного капіляроскопа “Мишура--ТМ--1” з модифікованою конструкцією, що дозволило збільшити зображення в 40--100 разів та провести відеоконтрольну та фотореєструючу оцінку змін. Оцінювали забарвлення і прозорість фону, число, форму, величину капілярних петель, співвідношення венозних та артеріальних бранш, динамічність зміни капіляроскопічної картини, швидкість кровотоку (Юрик О.Є., 1999).

Для встановлення характеру нейротрофічних змін в паравертебральних тканинах у осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта ми вперше застосували ультразвукову сонографію цих тканин за допомогою сонографа “Sonoline--SL--1” (фірми “Simens”, Німеччина) та мінівізора ЕТН--1 (Литва) з частотою датчиків 2,5 та 3,5 МГц. В нормі, на частоті ультразвукового сигналу 2,5-3,5 МГц, в зоні проекцій хребців лоціювалися дрібнозернисті низької ехогенності утворення. Між ними, в зоні проекції дисків розташовувалися ехонегативні утворення. Зв'язково-м'язовий апарат в нормі, як правило, не візуалізувався (Кинзерский А.Ю., 1997; Юрик О.Є., 2000).

З метою вивчення характеру впливу надсегментарних структур головного мозку на особливості нейротрофічних змін в організмі пацієнтів з неврологічними проявами остеохондрозу хребта, вивчали біоелектричні потенціали головного мозку на 16-канальному електроенцефалографі “Micromed” (Угорщина) Дослідження виконували в стандартизованих умовах. Крім фонової електроенцефалограми, вивчали також реакцію кори головного мозку на світловий та звуковий подразник, відкриття та закриття очей, гіпервентиляцію, а при необхідності -- і на м'язове навантаження тієї чи іншої кінцівки за допомогою прийому Ласега або стискування кисті руки в кулак. У осіб контрольної групи, в більшості випадків, реєструвалися відносно регулярні, близькі до синусоїдальних, коливання біопотенціалів мозку. Особливо високі та стійкі б-хвилі реєструвалися в тім'яно-потиличній області. В передніх відділах мозку, а також при пригніченні б-активності зовнішніми подразниками, виявлялися в-хвилі.

Вивчення динаміки вмісту адреналіну та норадреналіну в добовому аналізі сечі проводили за допомогою уніфікованого тригідроксиндилового флуорометричного методу Є.Ш. Матліної та співавт. (1976) у модифікації С. Магомедова (1997). Дослідження цих же катехоламінів в плазмі крові проводили за допомогою методики Ф.І. Комарова та співавт. (1976). Визначали динаміку зміни показників адреналіну та норадреналіну в залежності від особливостей больового синдрому.

З метою визначення можливої спадкової схильності пацієнтів до тих чи інших неврологічних синдромів, притаманних остеохондрозу хребта, визначали імуногенетичні маркери системи головного комплексу гістосумісності HLA в крові. Досліджували лімфоцити периферичної крові за методом “комплемент-залежності цитотоксичності”. Частоту гену для кожного індивідууму у виборці вираховували згідно з формулою рівноваги Харді-Вайнберга (Зарецкая Ю.М., 1983). Вираховували також ? по формулі P. Mattius (1970), яка відтворює перевищення або дефіцит гаплотипу в популяції в порівнянні з похідною частот двох генів (Дранник Г.Н., Дизик Г.Н., 1990). Асоційований зв'язок між антигеном і захворюванням визначали по критерію відносного ризику RR (Woolf B., 1955).

Оскільки нами було виявлено, що у осіб з рефлекторними неврологічними ознаками остеохондрозу на ранній стадії процесу виникають клінічні зміни, які притаманні подразненню того чи іншого дерматому, ми розробили методику визначення особливостей викликаних потенціалів на поверхні шкіри пацієнтів для підтвердження цих клінічних спостережень. Ідентифікацію дерматомів провели у 173 практично здорових осіб, у 80 осіб з рефлекторними неврологічними ознаками остеохондрозу хребта та у 104 пацієнтів з герпетичним гангліонітом. Під час дослідження викликаних потенціалів на поверхні шкіри людини було встановлено, що у зоні автономної іннервації досліджуваного сегмента фіксували нульові (або близькі до нуля) значення електричного потенціалу. Починаючи з межі зони автономної та перехресної іннервації даного дерматома спостерігали підвищення величини електрошкірного потенціалу від 100 до 2000 мВ. Повторне зниження електрошкірного потенціалу до нульових значень спостерігали в зоні переходу перехресної іннервації досліджуваного дерматому в зону автономної іннервації сусіднього (нижче або вище розміщеного) дерматому. В результаті нами було ідентифіковано 32 дерматоми, встановлені зони їх розташування, описані варіанти розподілу дерматомів. Ці схеми доповнюють відомі, загальноприйняті схеми J. Keеgen і O. Fхеrster (Юрик О.Є., 1993, 1999).

Результати досліджень оброблені із застосуванням параметричних і непараметричних методів варіаційної статистики з використанням програм “Mikrosoft Excel 5.0” (Лапач С.Н. и соавт., 2000), а результат вважали вірогідним при

р < 0,05. Кореляційний та регресійний методи аналізу здійснені за допомогою ліцензійного статистичного пакету ”Stadia 6.0 for Windows 95”.

Результати дослідження та їх обговорення. При проведенні аналізу клінічних проявів неврологічних ускладнень остеохондрозу хребта встановлено превалювання рефлекторних порушень над іншими у всіх відділах хребта: в 74 % випадків при локалізації процесу в шийному відділі хребта, в 78 % -- в грудному та в 69 % -- в попереково-крижовому. В шийному відділі ці розлади частіше зустрічалися у жінок (59 % жінок проти 41 % чоловіків). При локалізації процесу на рівні шийного відділу хребта в 27 % обстежених діагностовано цервікокраніалгію; у 59 % пацієнтів спостерігалися ознаки цервікобрахіалгії. Склеротомна болючість у ділянці голови та шиї превалювала над розладами поверхневої больової чутливості. При цервікобрахіалгії у 65 % випадків домінували нейродистрофічні прояви, а м'язово-тонічні та вегетативно-судинні розлади складали відповідно 11 % та 24 %. Нейродистрофічний процес охоплював частіше зв'язки, сухожилки та м'язи в місцях їх прикріплення, суглобові сумки; були наявні ознаки симпаталгії.

Біль в грудному відділі, зумовлений остеохондрозом хребта, у 62 % випадків поєднувався з обтяжливою супутньою соматичною патологією, міг бути спричинений нею або спостерігалось поєднання декількох причин.

Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта частіше супроводжувався корінцевою та корінцево-судинною симптоматикою (31 % обстежених хворих з локалізацією остехондрозу на цьому рівні) в порівнянні з локалізацією процесу в інших відділах хребта (відповідно 26 % в шийному та 22 % в грудному). Рефлекторні прояви (у 46 % випадків) мали тенденцію до швидкого розповсюдження процесу в нижні кінцівки. Домінували (у 47 %) м'язово-тонічні прояви люмбоішіалгії над нейродистрофічними (31 %) та вегетативно-судинними (22 %) її проявами. Часто спостерігався розрив в часі (від 1-2 місяців до декількох років) між появою болю в попереково-крижовому відділі хребта та нейродистрофічними проявами цієї патології. Трофічні зміни охоплювали суглобові сумки (превалювали ексудативно-проліферативні зміни), епіфізи довгих трубчатих кісток та дрібні кіски ступні (за типом асептичного некрозу). Біль в таких випадках ставав постійним, тупим, ниючими, розпираючим, підсилювався в нічний час та не проходив від тривалого перебування пацієнта в ліжку. Такі зміни описані нами як вертеброгенний синдром нейроостеоартропатії.

Нами також встановлено, що на особливості больового синдрому при остеохондрозі хребта можуть впливати дизрафічні порушення: в шийному відділі -- вроджена патологія стовбура головного мозку та шийного відділу спинного мозку, а в грудному та попереково-крижовому -- наявність додаткового хребця в одному із цих відділів.

Виявлено ряд особливостей порушень кровообігу в спинному мозку, які зумовлені остеохондрозом хребта. Поряд з відомими компресійно-судинними проявами цієї патології, нами зафіксовані гострі, минущі порушення спінального кровообігу, зумовлені грижею міжхребцевого диску, як на протязі окремого спінального судинного басейну, так і в ділянках критичних зон кровопостачання. При хронічно протікаючій вертеброгенній дисциркуляторній мієлопатії у хворих виникали наявні ознаки нейроостеоартропатії. Створена нами робоча класифікація порушень спінального кровообігу, зумовленого остеохондрозом хребта, має такий вигляд:

І. Початкові прояви недостатності спінального кровообігу:

1) зумовлені ушкодженням одного судинного басейну на всьому його протязі;

2) дистальні спінальні судинні порушення, спричинені розвитком рефлекторного спазму судин в кінцевих гілках окремого судинного басейну, в критичних зонах спінального кровообігу.

ІІ. Одноразові, епізодичні напади минущих порушень спінального кровообігу на фоні гостро виниклої грижі міжхребцевого диску.

ІІІ. Хронічна недостатність спінального кровообігу:

1) проградієнтно прогресуюча форма:

а) стадія багаторазових минущих порушень спінального кровообігу;

б) стадія розвитку стійких незворотних спінальних неврологічних порушень;

2) повільно прогресуюча хронічна недостатність спінального кровообігу (з наявністю або відсутністю стійких нейротрофічних змін в суглобах та кістках кінцівок);

3) реактивні лікворно-венозні порушенння, зумовлені грижею міжхребцевого диску.

ІV. Гострий ішемічний спінальний інсульт, спричинений грижею міжхребцевого диску.

V. Порушення спінального кровообігу, зумовлені невмілою мануальною терапією.

Нашу увагу привернув той факт, що у 66,5 % хворих спостерігалася зміна вегетативних реакцій по патологічному типу і лише у 33,5 % пацієнтів -- по нормотонічному типу. Характер цих реакцій залежав від рівня локалізації процесу: в шийному (42,4 %) та в грудному (47,4 %) відділах хребта превалювали симпатикотонічні прояви, а в попереково-крижовому -нормотонічні (35,2 %) та парасимпатикотонічні (34,3 %). При поширеній формі остеохондрозу хребта прояв вегетативних реакцій залежав від переважної локалізації процесу. Це дало нам підставу більш поглиблено вивчити у хворих прояв вегетативних змін на різних стадіях протікання процесу. За даними клінічних спостережень було встановлено, що у перші 3-4 дні захворювання (при виникненні неврологічних проявів остеохондрозу хребта або при їх загостренні) домінували клінічні прояви симпатикотонічної спрямованості вегетативних реакцій. Особливо чітко ці ознаки проявлялися у осіб з неврологічними проявами остеохондрозу хребта на шийному рівні, на що вказували показники індексу Кердо та коефіцієнту Хільдебранта. Дуже швидко симпатикотонічні вегетативні реакції змінювалися на парасимпатикотонічні, особливо, коли процес локалізувався в попереково-крижовому відділі хребта. Найбільш чітко ця тенденція проявлялася у осіб чоловічої статі при рефлекторних вегетативно-судинних проявах люмбоішіалгії та при корінцевій симптоматиці.

За результатами анкетування було встановлено, що індекс вираженості болю коливався в рамках між помірним та сильним болем і був майже однаковим при всіх неврологічних проявах остеохондрозу хребта. Вік пацієнтів не впливав на ці показники. Змінювалась лише структура больового синдрому. Індекс дескрипторів болю був найнижчим (9,1±0,4 у чоловіків та 8,4±09) у жінок при м'язово-тонічних проявах, а найвищим -- у чоловіків, коли больовий синдром по типу полірадікулярного локалізувався одночасно в декількох відділах хребта (12,3±0,8). Відповідно, в цій ситуації, зростав і ранговий індекс болю до 24,8±0,5 (для порівняння, 17,5±0,8 при вертеброгенних м'язово-тонічних проявах).

В наших дослідженнях було виявлено, що при всіх рефлекторних неврологічних проявах остеохондрозу хребта у переважної більшості пацієнтів зростала реактивна тривожність до помірних величин. Проте у жінок середнього віку з наявністю рефлекторних м'язово-тонічних (16 % випадків) та корінцево-судинних (20 % випадків) проявів остеохондрозу хребта при локалізації процесу у верхньому квадранті тіла реактивна тривожність зростала до високих значень (46 балів і вище). Для таких осіб були характерними емоційна неврівноваженість, почуття страху, зниження порогу чутливості до механічних подразнень, особливо больових рецепторів, що супроводжувалися неадекватним підвищенням сили рефлекторних реакцій, нервозністю, тривожністю.

У переважної більшості обстежених пацієнтів показники індивідуальної тривожності залишалися в межах низьких цифр. На цьому фоні у 61 % чоловіків середнього та похилого віку з рефлекторною м'язово-тонічною неврологічною симптоматикою відмічено зростання рівня індивідуальної тривожності до 34,1±0,9 балів. У них різко підвищувався поріг чутливості до механічних подразнень, а вегетативні реакції ставали кволими.

Нами встановлено, що на ранній стадії процесу, коли наступає зміщення дуговідросткових суглобів, розвиваються рефлекторні неврологічні ознаки, які притаманні клінічній симптоматиці пошкодження дерматому на тому чи іншому рівні. На відміну від ознак ушкодження сегменту, спінального ганглію або соматичного нервового волокна клініка ушкодження дерматому характеризувалася наявністю ознак гіперестезії з деяким гіперпатичним компонентом, постійним відчуттям “подиху легкого вітерцю” або легким розпиранням шкіри в певній її ділянці. При об'єктивному обстеженні виявлялося деяке ущільнення шкірних покривів в місці наявності больового відчуття, підвищення тургору шкіри, зміна її еластичності тощо.

Розроблена оригінальна електрофізіологічна методика дозволила дослідити дерматомну іннервацію з оцінкою представництва на шкірі кожного конкретного дерматому (а загалом всіх 32 дерматомів). Отримані результати доповнюють і уточнюють відомі схеми. Достовірність даних підтверджена панорамним дослідженням рельєфу електропровідності шкіри, засобами растрової мікроскопії, тепловізійною термодіагностикою та клінічним обстеженням 104 пацієнтів з герпетичним гангліонітом. Вперше встановлено більш широкий ареал в дермі людини таких дерматомів як С5, С6, С7, С8, Т1, Т2, L2, L3, Co1, Co2 та виявлене спіралевидне розташування дерматомів С7, Т1, Т2, S2, S3, S4, S5. В

2 % випадків була фіксована двохполосна будова дерматому Т1 , можливо, як результат неправильного формування жаберних дуг в ембріогенезі пацієнтів. Нами встановлено, що в деяких випадках дерматом Т3 приймає участь в іннервації сосково-альвеолярної зони молочної залози. У осіб похилого та старечого віку спостерігається розширення зони автономної іннервації та звуження зони перехресної іннервації в кожному конкретному дерматомі. У 86 % обстежених виявлено каудально-краніальне дорзо-вентральне розташування дерматомів, у 3 % --краніально-каудальне дорзо-вентральне їх розташування, у 8 % -- горизонтальне і у 3 % -- проміжне.

Нами було проведено поглиблене вивчення стану вегетативної нервової системи із застосуванням сучасних функціональних вегетативних кардіоваскулярних тестів. Як показали проведені дослідження, у всіх пацієнтів з неврологічними проявами остеохондрозу хребта спостерігалися порушення в вегетативній нервовій системі переважно на субклінічній стадії, з ознаками системної вегетативної дисфункції. Вони зачіпали не тільки вегетативні структури самого диску чи хребця, але і сегментарні спінальні центри, периферичні відділи вегетативної нервової системи та надсегментарні утворення. Причому підвищення діяльності вегетативної нервової системи спостерігалося у пацієнтів з вегетативно-судинними розладами, а найбільше її пригнічення -- при корінцево-судинній патології. Враховуючи показники вегетативних кардіоваскулярних тестів, ми визначили ступінь компенсації вегетативних нервових процесів при остеохондрозі хребта і виділили такі стадії цього процесу: 1) стадія компенсації -- неврологічні прояви остеохондрозу хребта зустрічалися частіш за все у легкій формі, загострення процесу носили епізодичний характер. Вегетативні кардіоваскулярні тести відповідали межам нормальних показників або результати 1 із 5 тестів були граничними; 2) стадія субкомпенсації -- неврологічні прояви частіше були в стадії загострення, носили чіткий сезонний характер. Клінічно соматичні неврологічні розлади мали тенденцію до монокорінцевої спрямованості, а вегетативні -- до сегментарної або полісегментарної. При частих загостреннях процесу в легкій формі могли виявлятися і надсегментарні вегетативні розлади у вигляді легких гіпоталамічних кризів, помірних астено-невротичних або мігренеподібних нападів. Вегетативні кардіоваскулярні тести не виходили за межі граничних значень; 3) стадія декомпенсації -- неврологічні прояви остеохондрозу хребта мали, частіш за все, дифузний і затяжний характер. Їм нерідко були властиві ознаки вегеталгій, вісцеропатій, наявність парестезій, дизестезій або гіперпатій. Полісегментарні вегетативні розлади поєднувалися з надсегментарними (часто діагностувалися гіпоталамічні кризи по симпатоадреналовому або вагоінсулярному типу; тривожно-депресивний або астено-іпохондричний стан особистості). Вегетативні кардіоваскулярні тести частіше відповідали патологічним значенням.

У пацієнтів з неврологічними проявами остеохондрозу хребта за допомогою безконтактної тепловізійної термодіагностики зафіксована зміна вегетативних реакцій і в мікроциркуляторному руслі шкіри. При цьому було встановлено, що при рефлекторних неврологічних синдромах відбувалась зміна температурної реакції шкіри на загальному рівні, як в ділянці спини, так і в кінцівках. В гострому періоді вона мала переважно симпатикотонічну спрямованість, у більш віддаленому - переважно парасимпатикотонічну.

При компресійних синдромах температурна реакція шкіри носила більш локальний характер в порівнянні з рефлекторними синдромами, оскільки в цих випадках температурні вегетативно-судинні розлади чітко спостерігалися на сегментарному рівні. При затяжних процесах у пацієнтів з корінцевими розладами зона термоаномалії захоплювала не лише ушкоджений корінець, але і розповсюджувалася на 1-2 сусідні. Інколи втягувався в процес і контралатеральний корінець. У цій групі частіше температурні відхилення спостерігалися у пацієнтів з симпатикотонічною спрямованістю вегетативних реакцій. Найбільша площа ураження (183,7±11,0 см2)зафіксована у пацієнтів з корінцевою патологією при тривалих затяжних процесах з наявністю парасимпатикотонічної спрямованості вегетативних реакцій. У пацієнтів з корінцево-судинною патологією зафіксовані найбільші відхилення по абсолютним значенням максимальної та мінімальної температур в ділянці ураження в порівнянні з пацієнтами з рефлекторними неврологічними ускладненнями: ця різниця для мінімальних значень (t°min) зростала в середньому до 4,8-5,3° С, а для максимальних значень (t°max) -- до 4,0--4,4° С. У 79 % пацієнтів цієї групи спостерігався симптом “термоампутації” в дистальних відділах кінцівок. При значних строках захворювання цей метод діагностики стає малоінформативним, оскільки розвиваються значні нейродистрофічні зміни в поверхневих судинах шкіри.

За допомогою методу телевізійної капіляроскопії було встановлено, що гострі больові відчуття при різноманітних неврологічних синдромах остеохондрозу хребта супроводжувалися прискоренням швидкості кровотоку на початку захворювання та різким його сповільненням в подальшому. Найбільш виражені зміни фіксувалися у хворих з вертеброгенними корінцевими синдромами, коли швидкість кровотоку у них досягала 1,3 -- 1,5 мкм/с в гострій стадії процесу (0,50±0,06 мкм/с у контролі). Але в подальшому, при довготривалому перебігу захворювання, в зоні патологічного вогнища відбувалось сповільнення кровотоку до 0,15--0,22 мкм/с. Тривалий час зберігався прискорений кровоток в капілярах нігтьового ложа у хворих з рефлекторними м'язово-тонічними проявами остеохондрозу хребта і досягав 1,1±0,2 мкм/с на кистях та 0,7±0,3 мкм/с на стопах на боці локалізації неврологічних симптомів. При рефлекторних вегетативно-судинних та корінцево-судинних синдромах дуже швидко відбувалось пригнічення вегетативно-судинних реакцій як на сегментарному, так і на надсегментарному рівнях. Це супроводжувалося значним уповільненням швидкості кровотоку в капілярах нігтьового ложе (до 0,3--0,6 мкм/с при рефлекторних вегетативно-судинних проявах та до 0,15--0,3 мкм/с при корінцево-судинних синдромах). Спостерігали великозернисті скупчення еритроцитів, їх стаз, значне запізнення реакції капілярів на тепловий подразник. Встановлено переважаюче значення парасимпатикотонічних реакцій в формуванні рефлекторних неврологічних проявів остеохондрозу хребта. Така реакція супроводжувалася значним збільшенням індексу відкритих капілярів на кистях і стопах (зокрема, у осіб з нейродистрофічними рефлекторними синдромами він становив 81±4 % на кистях та 87±3 % на стопах; у контролі -- відповідно 59±1 % на кистях та 62±2 % на стопах); зміною співвідношення артеріальних та венозних бранш капілярів (артеріальні відділки капілярів починали наближуватись по довжині до венозних), появою аневризматичних утворень у перехідних відділках капілярів; реакція капілярів ставала млявою.

Ультразвукова сонографія дозволила об'єктивізувати нейротрофічні порушення в хребцях та паравертебральних тканинах. Наявність набряку та набухання м'яких тканин в біляхребтовій зоні в гострій стадії процесу фіксувалася у вигляді дрібнозернистих ехопозитивних утворень низької та середньої щільності. Ущільнення надостистої зв'язки проявлялося у вигляді елементів картини “снігової бурі”. Потовщені, деформовані м'язи при м'язово-тонічному синдромі фіксувалися у вигляді ехопозитивної тіні, що розташовувалася обабіч від хребців. Ущільнення сухожилків м'язів діагностувалися у вигляді ехопозитивної тіні, яка строго відповідала поперечній довжині поперечного відростку хребця і була завтовшки 3-7 мм. Ущільнення задньої поздовжньої зв'язки діагностувалося у вигляді поздовжньої безперервної лінії товщиною 8-15 мм, яка виявлялась у проміжку між проекцією остистого та поперечного відростку тіл хребців. Ущільнення міжостистої зв'язки діагностувалося у вигляді ехопозитивних переривчастих ліній, які йшли під кутом 40-45°. Явища нейроостеофіброзу та міогелозу фіксувалися у вигляді ехопозитивної тіні в місцях їхньої клінічної знахідки.

Проаналізовано вміст адреналіну та норадреналіну в плазмі крові та сечі за наявності неврологічних синдромів при остеохондрозі хребта. У хворих всіх обстежуваних груп з неврологічними проявами цієї патології, в період загострення процесу, було встановлено достовірне підвищення вмісту катехоламінів в плазмі крові в порівнянні з особами контрольної групи і корелювало із ступенем прояву болю. Відмічено також найбільше зростання вмісту адреналіну в сечі до 53,4±3,7 нмоль/добу (при 35,7±0,1 нмоль/добу в контролі), в порівнянні з іншими групами, у осіб з рефлекторними м'язово-тонічними проявами, що свідчило про певну активацію гормональної системи при цій патології. Отримано достовірне зниження показників вмісту норадреналіну в сечі до 91,5±6,1 нмоль/добу (162,0±0,8 нмоль/добу у контролі) і підвищення його в плазмі крові до 28,8±3,3 нмоль/л (4,3±0,1 нмоль/л у контролі) у хворих з рефлекторним м'язово-тонічним синдромом, рефлекторним вегетативно-судинним синдромом (38,6±1,2 нмоль/л в плазмі крові та 68,0±2,8 нмоль/добу в сечі), корінцевим вертеброгенним синдромом (57,9±4,5 нмоль/л в плазмі крові та 88,7±9,4 нмоль/добу в сечі). Дещо в меншій мірі змінювався вміст норадреналіну у хворих з рефлекторним нейродистрофічним синдромом (14,3±0,1 нмоль/л в плазмі крові та 152,1±4,3 нмоль/добу в сечі). Такі результати були посереднім свідченням розвитку дисфункції периферичних вегетативних нервових закінчень, внаслідок чого у відповідь на больовий подразник знижувався компенсаторний механізм барорефлексу і не виникав нормальний зворотній захват цього медіатору із плазми крові та включення його в подальші обмінні процеси в організмі і виведення його з сечею.

У формуванні вертеброгенного больового компоненту при різноманітних неврологічних проявах остеохондрозу хребта приймають участь і надсегментарні вегетативні структури та кора мозку, що було встановлено, зокрема, за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ). Було виявлено, що тривала больова аферентація та вимушена гіподинамія, що притаманна таким випадкам, призводять до зниження біоелектричної активності кори головного мозку. Окрім того, у осіб з вертеброгенним корінцевим синдромом при тривалому больовому компоненті на ЕЕГ з'являлися ознаки судомної готовності мозку. Найбільш чітко ці зміни були помітні, якщо під час дослідження пацієнта примушували виконати пробу Ласега. У разі вертеброгенного корінцево-судинного синдрому була зафіксована значна депресія б-ритму по всіх ділянках головного мозку, більш чітко на контралатеральному боці. При проведенні проби на гіпервентиляцію виникали ознаки зацікавленості діенцефально-стовбурових структур головного мозку. За наявності поширеної форми остеохондрозу хребта спостерігалось дифузне зниження біоелектричної активності головного мозку; при гіпервентиляції з'являлося різке подразнення діенцефально-стовбурових структур головного мозку.

В розвитку неврологічних проявів остеохондрозу хребта певну роль відіграють генетичні характеристики організму хворих, які були досліджені шляхом гістотипування антигенів системи HLA і розрахунків на цій основі критерію відносного ризику для всіх синдромів нейротрофічних розладів. При встановленні асоційованості останніх з окремими HLA-фенотипами звернено увагу як на повноту виявлення антигенів, так і на частоту зустрічаємості окремих HLA-специфічностей.

Результати показали, що у осіб з рефлекторними нейродистрофічними та рефлекторними м'язово-тонічними проявами остеохондрозу хребта неповний фенотип в локусах А, В, С зустрічається з частотою, близькою до популяційного контролю, а саме: в 28,6 % випадків у хворих з нейродистрофічним синдромом та в 50,0 % хворих з м'язово-тонічним синдромом (33,3 % -- в контролі). В той же час, при рефлекторному вегетативно-судинному та корінцево-судинному синдромах і при генералізованій формі остеохондрозу хребта частіше, ніж в контролі, виявлено неповний фенотип HLA-антигенів. При цьому відносний ризик розвитку зазначених неврологічних синдромів (RR) суттєво зростав і становив відповідно: 16,5; 8,31; 9,33. Отже, виявлення неповного фенотипу у хворих на остеохондроз хребта є підставою для прогнозування ризику вегетативно-судинних, корінцево-судинних неврологічних порушень і поширення дегенеративно-дистрофічного процесу на всі сегменти хребта. Разом з тим, не виключено, що зазначена особливість типування HLA-антигенів обумовлена гомозиготністю окремих специфічностей і залежною від неї обмеженою пластичністю об'єктів -- як біологічною закономірністю явища гомозиготності.

На підставі гістотипування виявлено високу частоту зустрічаємості антигенів HLA-А10 відносно популяційного контролю (критерій відносного ризику розвитку остеохондрозу хребта RR=9,8), HLA-А25 (RR=9,8), HLA-В27 (RR=5,05), HLA-В5 (RR=4,83), HLA-В17 (RR=7,2).

Встановлення достовірної асоційованості захворювання з окремими специфічностями є підгрунтям при формуванні окремих груп хворих для неврологічного моніторінгу. Для неврологічних синдромів встановлено асоціативний зв'язок з максимальним значенням критеріїв ризику (RR=8-20): для рефлекторних м'язово-тонічних проявів HLA-антигени були такими --А10, А29, В5, В27; для рефлекторних вегетативно-судинних синдромів -- А25, В14; для рефлекторних нейродистрофічних -- А1, В5, В27; для решти -- А10, В17.

Найбільший вплив на асоційованість з захворюванням встановлено для локусу HLA-А (4,31±0,01), менший -- для локусу HLA-В (2,74±0,72), а локус HLA-С виявився не асоційованим з остеохондрозом хребта.

Таким чином, використання гістотипування антигенів системи головного комплексу гістосумісності HLA підтвердило певну участь спадкових факторів у виникненні і клінічній маніфестації остеохондрозу хребта і створює підгрунтя для прогнозування ризику розвитку неврологічних проявів остеохондрозу хребта.

Вивчення патоморфологічних змін в хребті у 41 раптово померлих в різних вікових групах виявило низку змін в спинному мозку, хребцях та міжхребцевих дисках, які можуть призводити до розвитку остеохондрозу хребта та до його неврологічних проявів.

Дослідження показали, що першими виникають дистрофічні зміни в спинному мозку, зокрема, в задніх та бокових рогах та в бокових канатиках. Вони передують патоморфологічним змінам в хребцях та дисках. Вже в молодому віці (в 72 % випадків) на сегментарному рівні формувалися явища мієлопатії.

Нами встановлено, що першою починала реагувати вегетативна нервова система, що було доведено гістохімічними дослідженнями біогенних амінів (починало зменшуватись їх накопичення, особливо норадреналіну, в бокових та задніх рогах спинного мозку). Процес із задніх та бокових рогів поступово розповсюджувався на передні роги спинного мозку. З часом розвивалася дегенерація нервових волокон білої речовини спинного мозку. Патологічний процес розповсюджувався на оболонки спинного мозку. У віці біля 30 років починали виявлятися дегенеративно-дистрофічні зміни також у хребцях та міжхребцевих дисках, які досконало описані в літературі.

За нашими даними, в середньому віці дегенеративно-дистрофічні зміни в спинному мозку та в хребцях і міжхребцевих дисках розвиваються паралельно, але в спинному мозку більш поширені і виходять за межі одного сегменту.

У осіб похилого віку спостерігалося подальше прогресування дегенеративно-дистрофічних процесів в усіх структурах спинного мозку, пригнічувались процеси обміну речовин (зокрема, мало місце зменшення вмісту біогенних амінів). Поступово регулюючий вплив спинного мозку на процеси обміну в хребцях та міжхребцевих дисках порушувався. Це проявлялося тим, що дегенеративно-дистрофічні зміни в хребцях та міжхребцевих дисках починали знову відставати від таких в спинному мозку і навіть могли набувати деякого зворотного характеру.