Імуно-біохімічні аспекти ефективного використання ультрафіолету в клінічній практиці (експериментально-клінічне дослідження)
Вивчення процесів старіння еритроцитів у зв'язку з УФ-фотогенною пероксідацією і ефектами антиоксидантів. Ознайомлення з механізмами формування імунологічної картини і дозовими закономірностями імуно-біохімічного реагування при проведенні геліотерапії.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.06.2014 |
| Размер файла | 88,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
*
<0,05
В-лімфоцити,%
21,4±1,7
19,1±0,7
22,3±1,3
25,2±1,3
Р1
*
<0,05
Р2,Р3
*
<0,01
Лізоцим,кг/л
16,7±1,2
16,4±0,8
14,5±1,1
13,1±0,6
Р1
*
*
Р2,Р3
<0,05
<0,05
Комплемент,%
75,6±1,5
76,4±1,2
74,9±1,2
74,7±1,1
Р1
*
*
Р2,Р3
*
*
Примітка: Р1- показник вірогідності розходження до і після лікування, Р2, Р3 - показники вірогідності розходження параметрів між ТК (до і після геліотерапії відповідно); * - вірогідність розходження нижче 95%.
Тим часом коефіцієнти варіації ключових імунологічних параметрів ІІ ТК істотно перевищують аналогічні для ІТК, що свідчать про принципову відмінність не стільки абсолютних значень середніх величин, які характеризують систему імунітету, скільки типу статистичного розподілу параметра, більш дифузного для ІІТК.
ІТК характеризується також вірогідним ростом CD8-клітин на тлі загального підйому рівня лімфоцитів. Зростання чисельності Т-супресорів протікає на тлі досить слабкого підйому кількості В-лімфоцитів і (що закономірно) рівнів IgА, IgM, IgG. При цьому у дітей ІТК спостерігається зниження рівня Т-хелперів як у контингенті здорових, так і в досліджених нозологічних групах. Для ІІТК характерна “зворотна” (в імунологічному контексті) картина. Як і в ІТК, має місце загальне зростання лімфоцитів. Однак вірогідно не змінюється чисельність ні Т-хелперів, ні Т-супресорів. При цьому має місце більш виражена В-клітинна реакція і зв'язаний позитивним кореляційним взаємозв'язком ріст ІgА, M, G.
Зв'язок CD8+ із зазначеними критеріями виявляється зворотним, а В-лімфоцитів і рівня імуноглобулінів - прямим. Представлені факти дають можливість з імунологічної точки зору оцінити значимість коефіцієнта К та зв'язати його з типами УФ-фотогенного імунного реагування (ТІР). Вагомість академічного і прикладного значення взаємозв'язку і зумовленість імунного статусу сукупністю антропометричних критеріїв у дітей при геліотерапії в умовах кліматичного курорту уже відзначалася іншими авторами (А.М.Гофельд і співавт., 1998).
Проведений вище аналіз типів і фаз транзиторних імуносупресивних станів свідчить про явну асиметрію участі Th1 і Th2 функціональних субсистем імунітету в реалізації цих станів, що змушує припускати можливу асиметрію фотогенної імуносупресії для різних УФ-фотогенних ТІР. Класична концепція Th1-, Th2-типів імунних реакцій у даний час глибоко деталізована і базується на понятті цитокінового профілю: ІЛ-2, ІФ-г (для Th1), ІЛ-4,5,6,9,10,13 (для Th2). Хоча цитотропні ефекти цих цитокінів добре відомі, в умовах УФО патогенетична картина можливих шляхів диференцировки наївних Т-хелперів істотно ускладнюється.
Так, джерелом ІЛ-10, що репресує Th1 та сприяє розвитку гуморального варіанта імунної відповіді, після УФО можуть служити кератіноцити (M.Hochberg, C.D.Enk, 1999). При УФО шкірні АПК виділяють ІЛ-12, що, крім прямої трансформації Th0 у Th1, активує NK, які продукують ІФ-г. ІЛ-12 має й альтернативний ефект пригнічення Th1. Цей шлях забезпечується макрофагами, у яких під дією ІФ- істотно зростає продукція 25--гідроксілази - ферменту, що трансформує біологічно неактивний попередник вітаміну D3 (25-гідроксіхолекальціферол) у біологічно активну форму - кальцитріол (S.Romagani, 1995), що різко інгібує Th1. Така регуляція зараз розглядається в ролі одного з ключових механізмів переключення клітинного типу імунної відповіді на гуморальний. Для будь-яких режимів УФО показане пропорційне експозиційній дозі наростання титру вітамінів групи D, що змушує бачити в цьому ефекті УФО важливий компонент його імунотропної дії. Простагландини класу Е, які утворюються в результаті фотогенної пероксидації, з одного боку, скасовують вище описаний тип ингібування Тh1, а з іншого - знижують ІЛ-1-індуковану експресію рецепторів для ІЛ-2 на цих клітинах. Можливо, що вже описаний ключовий фактор-антагоніст ІЛ-1-рецептора, що звільняється в епітелії при УФО (T.Hirao et al., 1997). УФО викликає також експресію гістаміноподібних рецепторів, що поряд з радіогенною індукцією гістаміна в УФ-опроміненій тканині приводить до викиду базофілами ІЛ-4, що безпосередньо запускає диференціровку Th0 у Th2.
Незважаючи на патогенетичну складність, класична концепція клітинного і гуморального типів імунного реагування добре накладається на антропометричну класифікацію ТК і ТІР. Клінічно розвиток імунної відповіді по гуморальному типу супроводжується стимульованим ІЛ-6 зростанням чисельності В-лимфоцитів та імуноглобулінів (у першу чергу - M і G). Викид Th2-клітками ІЛ-5, ключовим ефектом якого є стимуляція еозинофілів, приводить до клінічно реєструємої еозинофілії. Навпроти, у ситуації превалювання клітинного типу реакції, менеджуємого Тh-1, має місце цитокіновий профіль: ІЛ-2, 12, ІФ-, TNF-, наслідком чого є ріст активності NK, усіх типів цитотоксичних лімфоцитів, зростання чисельності моноцитів і активності макрофагів.
Таблиця 10 Основні клінічні маркери клітинного і гуморального типів імунної відповіді і їхня відповідність типам УФ-фотогенного імунного реагування
|
Клітини |
Ключові цитокіни |
Клітинний тип (Th1) |
І ТІР(І ТК) |
Гуморальний тип (Th2) |
ІІ ТІР(ІІ ТК) |
|
|
Еозинофіли |
ІЛ-5 |
- |
+ |
* |
||
|
Моноцити |
ІЛ-1,2 |
+ |
* |
- |
||
|
CD8 |
ІЛ-1,2 |
+ |
* |
- |
||
|
CD4 |
- |
- |
||||
|
В |
ІЛ-6 |
- |
+ |
* |
||
|
Синтез IgA,M,G |
- |
+ |
* |
Примітка: “+”, “-“ ріст та відсутність змін показника при розвитку імунної реакції (у рамках класичної концепції клітинної і гуморальної імунної реакції); * - відповідність зрушень у картині ТІР типовим проявам клітинного і гуморального імунного реагування).
Таблиця 10, що інтегрує викладені факти, дає вагомі підстави ототожнити, з одного боку - ТК із ТІР, а з іншого боку - ці ототожнені типи, що мають характерні картини імунореагування - із класичними типами імунної відповіді. Однак відзначена вище специфіка УФ-фотоіндукованих зрушень у системі Th1/Th2-балансу вимагає більш обережного проведення імуно-клінічних паралелей, у зв'язку з чим нам здається більш доцільним застосування поняття УФ-фотогенних ТІР, що мають дуже глибоку подібність із клітинним і гуморальним типами імунної відповіді, але не абсолютно тотожні їм.
Сучасні представлення про еволюцію імунітету (J.Marchalonis, S.F.Schulter, 1994) і висновки, які конструюються на їхній підставі з урахуванням власних результатів, змусили нас висловити гіпотезу механізму УФ-фотогенної супресії, яка розвивається в літній період року. Еволюційно для наземних організмів період екстремальної УФ-інсоляції повинний був неминуче сполучатися зі сплеском імунологічного навантаження на організм унаслідок різкого стрибка біохімічної розмаїтості влітку. У цих умовах селективною перевагою міг стати механізм транзиторної імуносупресії, що запускається в теплий період року при підвищенні тла сонячної УФР. УФ-імуносупресію в цьому контексті скоріше варто розглядати не як патологічне відхилення від нормального стану, а як сезонну фізіологічну реакцію, виразність якої була визначена еволюційно. У цьому зв'язку цілком раціонально припускати, що складні ланки патогенезу такого запуску тісно пов'язані із сезонною динамікою гормонального статусу і загального метаболізму.
Розуміння необхідності дослідження сезонної залежності імунних реакцій у дітей із зони аварії ЧАЕС диктувалися для нас і літературними фактами (А.М.Гофельд, 1998), і висновками, що випливали з аналізу наших попередніх досліджень. При цьому мається можливість сполучити рівень і дози УФР, отриманої в ході санаторно-курортного лікування по числу днів сонячного сяйва. У контексті наших досліджень ми не могли не враховувати клінічних особливостей гормонального статусу досліджуваного контингенту дітей (М.П.Загородній, І.В.Пилипець, 1999). Зокрема, відповідно до регламентованої схеми обстеження, дітям із зони радіонуклідного забруднення визначалися параметри гормонального статусу, у першу чергу зв'язаного з функціями щитовидної залози і кори наднирників (Т3, Т4, кортизол).
Радіоімунологічне обстеження дітей, хворих на хронічний тонзиліт з регіону ЧАЕС, виявило вірогідне розходження величин екскреції Т3, Т4 і кортизолу (нмоль/л) у дітей між ІТК (1,87±0,01, 140,1±10,8, 1129,7±93,4) і ІІТК (1,63±0,07, 92,7±9,7, 435,1±107,5) у літній групі. Достовірне розходження (Р<0,01) у рівні екскреції всіх досліджених гормонів було виявлено також усередині І та ІІ ТК між зимовими і літніми групами. Виявлені гормональні зрушення прямо корелювали з критерієм CD8 (r=0,78±0,01) для ІТК, і знаходилися в зворотньому кореляційному взаємозв'язку (r>0,78) з чисельністю В-кліток, IgG - для ІІТК.
Зазначені факти є свідченням на користь концепції, що розвивається в літературі, інтегральності імуно-гормонального реагування організму на УФР, дозова динаміка якої носить сезонний характер. В зв'язку з цим далі була проаналізована бінарно-сезонна динаміка імунологічних показників. Формування статистичних сукупностей проводилося виходячи з критерію приналежності часу протікання санаторно-курортного лікування до “зимового” (травень-вересень) чи “літньому” (жовтень-квітень) періоду.
Аналіз результатів свідчить про вірогідно реєструємі розходження в ключових параметрах (Т-супресорів, В-лімфоцитів та імуноглобулінів) між сезонними групами спостережень. З метою остаточно переконатися у визначальній ролі УФР у генезі цих розходжень дозова залежність динаміки параметрів системи імунітету і неспецифічного захисту досліджувалася нами для двох типів опромінення - при одержанні сумарної дози УФР і при УФО розсіяною радіацією для нозологічної групи хворих хронічним тонзилітом з екологічно сприятливих регіонів, для яких інсоляція по режиму сумарної УФР не є протипоказаною.
Після геліотерапії рівень IgA вірогідно підвищувався в порівнянні з вихідним у всіх груп поза залежністю від режиму інсоляції. Однак вірогідно (P<0,05) він розрізнявся між групами з різними режимом інсоляції тільки для ІІТК. Достовірний ріст IgG після геліотерапії спостерігався також у дітей ІІТК. Зміни рівня ІgM були достовірні тільки для груп дітей, що одержали сумарну радіацію. Загальна кількість лімфоцитів вірогідно зростала в ході геліотерапії в обох ТК і для всіх режимів інсоляції. Чисельність Т-хелперів вірогідно падала після геліотерапії при режимі сумарної радіації в обох ТК. Більш геліочутливими, чим усі вищеописані параметри, виявилися CD8 і В-лімфоцити. Динаміка чисельності цих ІКК була протифазна для І і ІІТК.
ІТК характеризувався переважним рістом кількості CD8 при відносній стабільності В-лімфоцитів. ІІ ТК, навпроти, реагував ростом кількості В-кліток. Для цих критеріїв різниця між реакцією на сумарну і розсіяну радіацію була достовірною. Більш різкі зрушення відповідали сумарній дозі УФР, що дозволяє припускати їхню дозову пропорційність.
Рівень комплементу вірогідно зростав після геліотерапії в дітей і І, і ІІ ТК при обох типах геліотерапії. Достовірний підйом рівня лізоциму спостерігався в дітей обох ТК тільки при режимі сумарної УФР. Тим часом параметри зростання лізоциму і комплементу не мали достовірних розходжень при різних режимах інсоляції і ТК. Таким чином, зниження поглиненої дози УФР у процесі геліотерапії істотно позначається лише на трьох імунологічних параметрах: кількості IgG, CD8+ та В-лімфоцитів. Тому що продукція імуноглобулінів виражено корелює з чисельністю (і активністю) В-кліток, саме В-лімфоцити та CD8-клітини варто розглядати як популяції, найбільше відчутно і мобільно реагуючі на УФР у залежності від експозиційної дози. Таким чином, УФ-фототропні реакції в ході геліотерапії в істотній мірі визначаються ТК, а їхня глибина може дозуватися з метою регуляції конкретних типів імунних реакцій у дітей різних ТК.
Тим часом ті теоретичні припущення щодо подібності ТК і ТІР, на перший погляд, не знаходять свого повного підтвердження в контингенту хворих із зони радіонуклідного забруднення в умові грубого поділу тільки на дві сезонні групи. У зв'язку з цим далі нами був проведений статистичний аналіз при більш глибинній хронологічній стратифікації на окремі варіаційні ряди за критерієм конкретної місячної приналежності курсу санаторно-курортного лікування. При варіанті захоплення двох календарних місяців варіанта відносилася до місяця з великим числом днів сонячного сяйва.
ІТК виявив виражену тенденцію до Т-хелперопенії, у той час як у дітей ІІТК цей показник виявляє більш виражену стійкість до УФР. Для ІІТК зберігаються закономірності 2-го ТІР, виявленого нами у здорових дітей і дітей, хворих хронічним ревматизмом, сколіозом і тонзилітом: ріст чисельності В-кліток при відносній стабільності популяції CD8-лімфоцитів.
Діти ж І ТК із зони ЧАЕС не виявляють типової для 1-го ТІР картини. Передбачувана стабільність В-лімфоцитів спостерігається, проте, не тільки в супроводі росту супресорів, а навіть - на тлі тенденції падіннях їхньої кількості. Аналіз кореляційних взаємозв'язків між параметром днів сонячного сяйва свідчить про наявність яскравої виразності цього зв'язку для контингенту дітей І ТК із зони аварії на ЧАЕС (r=-0,82±0,06; Р<0,05), у той час як коефіцієнт кореляції для ІІТК мав набагато менш вагоме значення (r=-0,57±0,04; Р<0,05). Негативне значення цього параметра свідчить про дискордантність показників чисельності популяції Т-хелперів та напруженості УФР.
Таким чином, класична картина двох ТІР, показана для всіх контингентів дітей, що прибули на санаторно-курортне лікування з екологічно сприятливих регіонів, виявляється для контингенту дітей із зон радіонуклідного забруднення в істотній ступені розмитою. Цей факт і зазначене вище обставина вираженої УФ-лабільності Т-хелперів змушує нас припускати, що у контингенту дітей із зони аварії ЧАЕС патогенетична картина ТІР, зберігаючи імунологічний типаж, зв'язаний із ТК, виявляється в істотному ступені замаскованою внаслідок вираженої фотогенної Т-хелперопенії.
Викладені вище факти приводять нас до остаточної доцільності введення поняття типу УФ-фотогенного імунного реагування. У визначених границях ТІР може бути аналогічний типу конституції - поняттю, на якому початково базувалися наші концептуальні побудови.
Як випливає з результатів, представлених вище, І та ІІ ТК дітей з ЧАЕС розрізнявся по ще одному важливому критерію - характеру сезонної динаміки Т-хелперів. Для І ТК ще при їхньому надходженні виявляється виражена U-подібна крива динаміки показника клітин CD4 з піком падіння в літні місяці, у той час як для дітей ІІ ТК літня Т-хелперопенія менш виражена. Таким чином, для дітей із зони аварії на ЧАЕС 2-ий ТІР є УФ-CD4-резистивним типом, тоді як І ТІР виявляє більш виражену Т-хелперну геліочутливість (лабільність).
У зв'язку з представленими фактами випливало припускати наявність більш вираженої імунної дисфункції і розрегуляції стартових етапів імунного реагування, зв'язаних з дозріванням наївних Т-хелперів у клітини Th1 чи Th2 типів. Слід зазначити, що зміна співвідношення Th1/Th2 деякими авторами в даний час розглядається як ключова патогенетична ланка УФ-фотогенної толерантності (S.Yu et al., 1997).
Наші результати не дозволяють безпосередньо судити про таке припущення de contro, тому що аналіз представлених вище результатів свідчить про те, що навіть виражена Т-хелперопенія, яка має місце в ІТК на тлі гормональних порушень, не скасовує виявлені ТІР. Відомо, що не тільки Т-хелпери, але і CD8-лімфоцити мають здатність спеціалізуватися в напрямку синтезу цитокінового профілю 1-го чи 2-го типів, аналогічних типам CD4-клітин (A.Roitt et al., 1998).
Інтраепітеліальна популяція -Т-лимфоцитів, що у першу чергу піддається впливу УФР, експресує CD8-маркер, а саме ріст співвідношення CD8/CD4 був експериментально виявлений нами при УФО шкіри. Таким чином, варто припускати, що роль диригента ТІР при УФО шкіри може, у першу чергу належати не класичним бв-хелперам, а цитотоксичним інтраепітеліальним -CD8+ лімфоцитам.
Аналіз результатів нашої роботи дозволяє припускати реальну можливість використання УФР для антигенспецифічної імуносупресії як фундаменту нового напрямку - фотоімунофізіотерапії, застосування якої можливо й в умовах санаторно-курортного лікування, що включає геліотерапію.
Весь процес фотомодифікації імунної відповіді від його запуску до повернення системи імунітету у вихідний стан із утратою транзиторної толерантності, можна розбити на чотири патогенетичні фази: 1)первинні фотоіндуковані реакції, трансформація антиген-презентуючих клітин у клітини толерогенезу; 2)генез супресорних антигенспецифічних клітин (САгСК); 3)підтримка анергії (у тому числі - індукція апоптозу) усіх клітин-ефекторів, активованих класичним шляхом; 4)елімінація пулу (клону) САгСК і повернення системи імунітету до вихідного стану.
Хоча факт появи САгСК не викликає сумнівів, їхня природа залишається предметом дискусій. Серед їхніх головних властивостей наступні: антигенна специфічність, здатність розпізнавати клітини-ефектори, активовані аналогічним антигеном, а також - індукувати анергію (чи апоптоз) цих специфічно активованих клітин-ефекторів.
Застосовані методики експериментальних і клінічних спостережень дозволили розкрити ключові патогенетичні механізми взаємозв'язку первинних ефектів УФР на різних рівнях організації біосистем і закономірностей реалізації ТІР при УФО. Комплексний підхід до оцінки вихідних розходжень і динаміки імуно-біохімичних параметрів дав можливість сформувати критерії оцінки ефективності і прогнозування імунотропних ефектів геліотерапії, що є методологічним базисом патогенетично обґрунтованого вибору форм і доз УФ-інсоляції при кліматолікуванні.
У дисертації представлені теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми ефективного використання ультрафіолетового випромінювання в умовах санаторно-курортного лікування, що полягає в патогенетичному обґрунтуванні двох типів імунного реагування на УФ-радіацію, тісно зв'язаних з типами конституції, превалюванням реакцій клітинного чи гуморального імунітету, а також - з обліком УФ-фотогенної імуносупресії і можливістю антигенспецифічного транзиторного УФ-толерогенезу.
ВИСНОВКИ
УФ-фотогенна пероксидація, яка розвивається пропорційно експозиційній дозі УФО, призводить до падіння проникності клітинних мембран, пригніченню їхніх транспортних систем і загального метаболізму клітин, що є факторами ризику розвитку прямої фотодеструкції, арешту клітинного циклу та запуску УФ-індукованого апоптозу.
УФ-опромінення підвищує рівень апоптотичної здатності клітин-мішеней, викликаючи гіперекспресію марекра CD95, знижуючи рівень експресії HLA-I та інтенсивність autoself-антигенного представлення. При цьому УФР підвищує кілерний потенціал ефекторних клітин, опосредковуючих екзогенну індукцію апоптозу на тлі гіпоекспресії HLA-II та пригнічення презентації чужорідних антигенних етіотопів.
Превентивне УФ-опромінення з малими дозами (1,12кДж/м2) має фотопротекторний ефект у відношення наступних сеансів впливу УФ-радіації при інтегральних дозах до 10,12кДж/м2, у зв'язку з чим поряд з біохімічними методами протирадіаційного захисту (антиоксиданти) може розглядатися як спосіб захисту від фотоушкоджуючої дії УФО. Для реалізації фотопротекторного ефекту необхідна темнова фаза, максимальна тривалість якої дорівнює 48 годин.
При УФО шкіри (5,6кДж/м2) формується специфічний стан місцевого імунітету, який характеризується на першій фазі локальною неспецифічною імуносупресією, що далі перетерплює генералізацію і трансформується в системну. Супресія може бути індукована як прямою дією УФО, так і опосередковано за допомогою супернатанта УФ-опроміненої суспензії аутоепітеліоцитів.
Неспецифічна імуносупресія опосредковуєтья фотомодифікаційними процесами в епітеліальній тканині з формуванням супресивного і протизапального цитокінового профілю.
Контакт з антигеном в області первинної індукції локальної супресії викликає антигенспецифічний толерогенез, для реалізації якого необхідний інкубаційний період не менш 2 діб. Антигенспецифічна супресія реалізується супресорними клітинами, у ролі яких можуть виступати інтраепітеліальні -Т-лімфоцити.
Імуносупресія при УФО патогенетично сполучена з УФ-фотогенною пероксидацією і може піддаватися інгібуючій корекції шляхом модифікації фотоіндукованих пероксідаційних процесів як за допомогою вітамінних (С, Е) антиоксидантних препаратів (з найбільш вираженою дією при дозах 5,6кДж/м2), так і шляхом зміни режиму УФ-опромінення у формі превентивного низькодозового УФО.
Поза залежністю від віку, статі у здорових (і нозології - у хворих) дітей, що надходять на санаторно-курортне лікування, виявляється два різних типи УФ-фотогенного імунного реагування (ТІР). 1-ий ТІР антропометрично відповідає І типу конституції і проявляється стимуляцією клітинного імунітету, 2-ий ТІР конституціонально збігається з ІІ типом конституції; імунотропний ефект інсоляції в цієї групи виявляється в переважному розвитку гуморального імунітету.
В умовах геліотерапії клінічно 1-ий ТІР проявляється відносною стабільністю рівня В-лімфоцитів і імуноглобулінів, активацією Т-клітинної ефекторної ланки імунітету, що виражається в стимуляції перфорін-гранзимового шляху кілінгу (екзогенного апоптозу) клітинних об'єктів. Найбільш доступним для клінічного спостереження ефектом такої активації є функціональна еритроцитопенія, зв'язана з посиленням імунозалежної елімінації старих еритроцитів, моноцитоз, відносне підвищення рівня Т- і натуральних кілерів.
2-ий ТІР характеризується несуттєвим ростом Т-супресорів на тлі підвищення числа В-лімфоцитів і стимуляції антитілоутворення. У 2-го ТІР ультрафіолет активує гуморальні імунні реакції з переважною активністю хелперів 2-го типу, що виявляється ростом титру антитіл, кількості В-лімфоцитів, еозінофилією, сполучених з вираженою резистентністю рівня еритроцитів.
У дітей із зони радіонуклідного забруднення (зони забруднення після аварії ЧАЕС) картина імунного реагування виявляється розмитою внаслідок вираженої -хелперопенії, однак форми імунного реагування зберігають описаний типаж 1-го і 2-го ТІР. Найбільш ймовірним претендентом на роль клітин, що забезпечують підтримку форм ТІР, є інтраепітеліальні -лімфоцити.
Практичні рекомендації
При надходженні дітей на санаторно-курортне лікування доцільним є визначення типу конституції за антропометричними критеріями маси, росту і ЖЄЛ з наступним обчисленням конституційного коефіцієнта К по формулі K=(V*100)/M - H/100. Визначений тип конституції далі необхідно зіставляти з типом фотогенного імунного реагування, приналежність до якого визначає тактику проведення геліотерапії.
У літній період для дітей з 1-им ТІР, що мають супутню імунологічну патологію, патогенез якої зв'язаний із клітинним імунітетом (при відсутності інших протипоказань) рекомендується зниження доз геліотерапії у формі заміни сумарної радіації розсіяної.
Для дітей з 2-им ТІР з ознаками дисбалансу гуморального імунітету супутньою патологією, сполученої з таким дисбалансом, рекомендується влітку обмеження геліотерапії з заміною доз сумарної радіації на розсіяну.
У зимовий період року низькі дози природної УФР не приведуть до фотогенної хелперопенії і типової картини превалювання типів Th1 чи Th2 імунних реакцій, у зв'язку з чим у холодний сезон року клінічні розходження між типами імунного реагування несуттєві і можуть не враховуватися при плануванні санаторно-курортного лікування.
Раціональною структурою геліотерапії з курсом повітряно-сонячних ванн для дітей з відсутністю ознак імунологічного дисбалансу є проведення першого відстроченого превентивного сеансу (у формі одиничної сонячної ванни) з наступним далі темновим періодом тривалістю не менш двох доби, слідом за яким далі рекомендується призначати курс кліматолікування (геліотерапії).
Усім дітям, що перебувають на санаторно-курортному лікуванні в літній період року, з метою профілактики УФ-фотогенної імуносупресії показано (при відсутності конкретних протипоказань) фонове підвищення рівня антиоксидантів (у формі дієти з підвищеним змістом вітамінів-антиоксидантів у харчових чи продуктах у виді призначення вітамінних препаратів).
Для дітей із зони аварії ЧАЕС унаслідок вираженої імуночутливості до ультрафіолетової радіації випливає з обережністю проводити санаторно-курортне лікування в теплий час року. Для цього контингенту дітей доцільне лікування в зимовий період. Інтегральні дози УФ-радиації, одержувані дитячим організмом у цей період, достатні для стимуляції вітамінного, водно-сольового й інших обмінів у загальній системі метаболізму. При проведенні санаторно-курортного лікування для дітей із зони аварії ЧАЕС улітку рекомендується максимально можливе обмеження геліотерапії, аж до повного виключення процедур розсіяної УФ-радиації.
СПИСОК ОСНОВНИХ ДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ
Горлов А.А. Синдром транзиторной иммуносупрессии при ультрафиолетовом облучении. - Симферополь: Изд-во Крым.гос.мед.ун-та,2002.- 173с.
Горлов А.А., Бисюк Ю.А. Введение в УФ-фотоиммунологию. - Симферополь: Изд-во Крым.гос.мед.ун-та,2002. - 223с.
Горлов А.А., Бисюк Ю.А. Элиминация эритроцитов (вопросы участия патогенетических звеньев апоптоза). - Симферополь: Изд-во Крым.гос.мед.ун-та,2001. - 75с.
Русяев В.Ф., Горлов А.А. Биологические эффекты и механизмы действия УФ-излучения на систему гемостаза человека. //Вестник физиотерапии и курортологии. - 1995.- №4. - с.7-10.
Русяев В.Ф., Каладзе Н.Н., Горлов А.А. Биофизические механизмы фотомодификации биологических эффектов УФ-облучения. //Вестник физиотерапии и курортологии. - 1998. - №1. - с.5-9.
Горлов А.А. Модификация функциональных свойств и ультраструктуры тромбоцитов человека при УФ-облучении. //Вестник физиотерапии и курортологии. - 1998. - №3. - с.14-17.
Горлов А.А. Биохимическая модификация как основной способ фотомодификации биологических реакций УФ-облучения. //Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения (Труды Крымского государственного университета им.С.И.Георгиевского). - Симферополь. - 1999. - т.134,ч.I. - с.47-57.
Горлов А.А. Фотомодификация УФ-индуцированного перекисного окисления в эритроцитах с помощью токоферола. //Вестник физиотерапии и курортологии. - 1999. - №.4 - с.10-12.
Горлов А.А. Малодозовое превентивное УФ-облучение купирует УФ-индуцируемую динамику эритроцитометрических показателей. //Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения (Труды Крымского государственного университета им.С.И.Георгиевского). - Симферополь. - 1999. - т.135,ч.1. - с.198-203.
Каладзе Н.Н., Русяев В.Ф., Горлов А.А., В.Н.Любчик, Бояркин В.А., Самоброд И.В., Еременко Д.С. Модификация биологических свойств эритроцитов человека экстрактом Сакской сульфитной грязи в комплексе с облучением видимым светом и ультрафиолетом. //Вестник физиотерапии и курортологии. - 1999. - №1. - с.33-34.
Горлов А.А., Любчик В.Н., Рыбалко С.Ю. Естественная ультрафиолетовая радиация: основные направления повышения эффективности применения в медицинской практике. //Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия. - 2000. - №1 - с.41-43.
Горлов А.А. Фотомодификация УФ-индуцированного перекисного окисления в эритроцитах при их старении с помощью токоферола. //Вестник физиотерапии и курортологии. - 2000. - №.1 - с.10-12.
Горлов А.А. Экологические аспекты ультрафиолетовой радиации. //Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения (Труды Крымского государственного университета им.С.И.Георгиевского). - Симферополь. - 2000. - т.136. - с.30-32.
Горлов А.А. Фотомодификация коагуляционных свойств плазмы крови человека аскорбиновой кислотой при УФ-облучении. //Таврический медико-биологический вестник. - 2000. - т.4.,№3-4. - с.40-43.
Горлов А.А. Апоптоз: индукция и механизмы реализации. //Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения (Труды Крымского государственного университета им.С.И.Георгиевского). - Симферополь. - 2001. - т.137,ч.1. - с.89-93.
Горлов А.А. УФ-облучение снижает контактную гиперчувствительность у крыс, индуцируемую динитрохлорбензолом //Таврический медико-биологический вестник. - 2001. - т.4.,№1-2. - с.102-104.
Горлов А.А., Сакун Н.В. Иммуносупрессия при ультрафиолетовом облучении кожи //Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - №1. - с.99-101.
Горлов А.А. Иммуносупрессивные свойства надосадочной жидкости УФ-облученной взвеси эпидермальных клеток //Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. - №.1 - с.73-74.
Горлов А.А. Патогенетические механизмы развития иммуносупрессии при УФ-облучении кожи и слизистых //Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. - №2. - с.15.
Горлов А.А. УФ-индуцируемая иммуносупрессия замедленной гиперчувствительности у белых крыс на альбумины быка и человека //Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. - №3. - с.71-72.
Горлов А.А., Назаренко В.Н., Каладзе К.Н., Бисюк Ю.А. Гематологические показатели при санаторно-курортном лечении больных туберкулезом в летний период года (эффекты естественной ультрафиолетовой радиации) //Таврический медико-биологический вестник. - 2002. - т.5.,№1. - с.10-12.
Горлов А.А. Типы иммунного реагирования (ТИР) детей при гелиотерапии в условиях санаторно-курортного лечения //Таврический медико-биологический вестник. - 2002. - т.5.,№2. - с.44-50.
Горлов А.А. Типы конституции и типы иммунного реагирования на УФ-радиацию при гелиотерапии у детей из зоны радионуклидного загрязнения //Таврический медико-биологический вестник. - 2002. - т.5,№4. - с.19-24.
Горлов А.А. Экспрессия некоторых маркеров СD и антигенов главного комплекса гистосовместимости человека (HLA) при воздействии УФ-радиации //Таврический медико-биологический вестник. - 2002. - т.5.,№3. - с.75-77.
Пат. 200008419 України, МКИ 7 А61 N5/02. Філатов В.Х., Негипа Л.С., Негипа С.А., Горлов О.О. Спосіб лікування хронічного тонзіліту. -- (Заявл. 01.08.2000; Опубл. 20.12.00).
Горлов А.А. Иммуносупрессивное действие ультрафиолетового облучения //Актуальные вопросы инновационной деятельности в государствах с переходной экономикой (матеріали міждународної науково-практичної конференції до 80-річчя Національної академії наук України). - Симферополь:Сонат,2001. - с.246-247.
Горлов А.А., Бояркин В.А. Модификация биологических свойств компонентов системы гемостаза человека при облучении видимым светом и ультрафиолетом //Медико-биологический журнал. - Симферополь. - 1999. - №2. - с.6-8.
Горлов А.А., Бисюк Ю.А., Соколов А.В., Тарасова О.В. Модификация УФ-фотогенного падения жесткости и роста проницаемости мембран эритроцитов человека с помощью малодозового превентивного УФ-облучения //Медико-биологический журнал. - Симферополь. - 2000. - №1. - с.9-11.
Горлов А.А., Бисюк Ю.А. Вызываемый аутологичной плазмой феномен фрагментации эритроцитов человека, стареющих in vitro //Мiкроциркуляцiя та її вiковi змiни: Матерiали 2-ої мiжнародної конференцiї (Київ, 22-24 травня 2002р.) - Київ: IВЦ “Алкон”, 2002. - с.66-67.
АНОТАЦІЯ
Горлов Олександр Олександрович
Імуно-біохімічні аспекти ефективного використання ультрафіолету в клінічній практиці (експериментально-клінічне дослідження). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Спеціальність 14.01.33 - курортологія і фізіотерапія. Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім.І.М.Сєченова, Ялта, 2002.
Дисертація присвячена імуно-біохімічному обґрунтуванню ефективного застосування ультрафіолетового випромінювання в клінічній практиці, яке базується на уявленні про існування типів УФ-фотогенного імунного реагування, генетично пов'язаних з конституціональними типами, а імунопатогенетично - з гуморальним та клітинним ланками імунітету. В експериментах на крові, її компонентах 278 волентерів та білих 94 лабораторних щурах досліджено явище УФ-фотогенної імуносупресії в зв'язку з процесами УФ-індукованої пероксидации, морфо-функциональних зрушень у стані клітинних мембран, рецепторного апарата клітки, апоптозу, фотогенної динаміки клітинних популяцій. Виявлена фотопротекторна дія низькодозового (1,12кДж/м2) превентивного УФ-опромінення, максимальна тривалість інкубаційної фази якого складає 48годин. Фотопротекторна дія по відношенню до наступних сеансів впливу УФ-радиации може розглядатися як діючий спосіб захисту від фотоушкоджуючої дії УФ-енергії. Досліджено феномени опосередкованого генезу антигеннеспецифічної (первинної) супресії за допомогою УФ-опроміненного супернатанту епітеліоцитів, та трансформація локальної УФ-імуносупресії у генералізовану. Встановлено, що контакт з антигеном в області індукції первинної супресії викликає антигенспецифічну імуносупресію, формування якої потребує інкубаційного пероду не менш 2 діб. У клінічному дослідженні вивчено динаміку імуно-біохімічних показників 434 здорових та хворих дітей, які проходили санаторно-курортне лікування (оздоровлення) на курорті Євпаторія з урахуванням типів конституції, сезону року, режимів інсоляції при геліотерапії. Поза залежністю від віку, статі у здорових (і нозології - у хворих) дітей, що надходять на санаторно-курортне лікування, виявляється два різних типи УФ-фотогенного імунного реагування (ТІР). 1-ий ТІР антропометрично відповідає І типу конституції (по Казначееву) і виявляється переважною стимуляцією клітинного імунітету, ІІ ТІР конституціонально збігається з ІІ типом конституції; імунотропний ефект інсоляції якого виявляється переважним розвитком гуморального імунітету. В умовах геліотерапії клінічно І ТІР виявляється відносною стабільністю рівня В-лімфоцитів і імуноглобулінів, активацією Т-клітинної (Th1 - залежної) ефекторної ланки імунітету, що виражається в стимуляції перфорин-гранзимового шляху кілінгу (екзогеного апоптозу) клітинних об'єктів. Найбільш доступним для клінічного спостереження ефектом такої активації є функціональна еритроцитопенія, зв'язана з посиленням імунозалежної елімінації старих червонокрівців, моноцитоз, відносне підвищення рівня Т- і натуральних кілеров. 2-ий ТІР характеризується несуттєвим ростом Т-супрессорів на тлі підвищення числа В-лімфоцитів і стимуляції антитілоутворення. У 2-го ТІР ультрафіолет активує гуморальні імунні реакції з переважною активністю Th2, що виявляється ростом титру антитіл, кількості В-лімфоцитів, еозинофілією, сполученних з вираженою резистентністю рівня еритроцитів. У дітей із зони радіонуклідного забруднення (аварії на ЧАЕС) картина імунного реагування виявляється розмитою внаслідок вираженої -супресоропенії. Однак форми імунного реагування зберігають описаний типаж 1-го та 2-го ТІР, підтримка яких може забезпечуватися інтраепітеліальними -лімфоцитами. Для цієї групи внаслідок вираженої імуночутливості до УФ-радіації доцільно різке обмеження інсоляцій або санаторно-курортне лікування в зимовий період. У літній період для дітей з І й ІІ ТІР, що мають супутню імунологічну патологію, патогенез якої зв'язаний із клітинним (для 1-го ТІР) і гуморальним (для 2-го ТІР) імунітетом (при відсутності інших протипоказань) рекомендується зниження доз геліотерапії у формі заміни сумарної радіації розсіяної. Раціональною структурою геліотерапії для дітей з відсутністю ознак імунологічного дисбалансу є проведення превентивного сеансу (у формі одиничної сонячної ванни) з наступним далі темновим періодом тривалістю не менш двох діб, слідом за яким далі рекомендується призначати курс геліотерапії до 1,0 біодози.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кліматолікування, біохімія людини, імунітет, ультрафіолетове випромінювання.
АННОТАЦИЯ
Горлов Александр Александрович
Иммуно-биохимические аспекты эффективного использования ультрафиолета в клинической практике (экспериментально-клиническое исследование). - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук. Специальность 14.01.33 - курортология и физиотерапия. Крымский республиканский научно-исследовательский институт физических методов лечения и медицинской климатологии им.И.М.Сеченова, Ялта, 2002.
Проблема эфективного применения УФ-излучения в клинической практике в диссертационной работе разрешается на основании введения концепции о УФ-фотогенных типах иммунного реагирования (ТИР), популяционно совпадающих с конституциональными типами (по Казанчееву), а патогенетически обеспечиваемых превалированием клеточного (для 1-го ТИР) или гуморального (для 2-го ТИР) типа иммунных реакций. Принадлежность к ТИР, предопределяемая конституционально, выявлена вне зависимости от возраста, пола и нозологии у 434 здоровых и больных детей, проходивших санаторно-курортное лечение на курорте Евпатория. Экспериментально на крови и ее компонентах 278 волонтеров в возрасте 18-32 лет и у 94 белых лабораторных крысах линии “Вистар” выявлены прямо связанные с фотогенной пероксидацией феномены локальной и системной УФ-иммуносупрессии, стимуляция киллерного потенциала иммунных клеток-эффекторов, рост апоптотической готовности клеток-мишеней. У детей из зоны аварии на ЧАЭС картина иммунного реагирования сопряжена с гормональным дисбалансом и оказывается размытой вследствие выраженной -хелперопении, сохраняя указанные формы ТИР. Для этой группы целесообразно резкое ограничение доз УФР. Для детей, имеющих сопутствующую патологию, иммунопатогенез которой связан с клеточным (для 1 ТИР) и гуморальным (для 2 ТИР) иммунитетом, рекомендуется ограничение гелиотерапии путем введения превентивных фотопротектирующих сеансов и замены суммарной радиации рассеянной.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: климатолечение, биохимия человека, иммунная система, ультрафиолетовая радиация.
ANNOTATION
Gorlov Alexander Alexandrovich
Immunobiochemichal Aspects of Effective Utilization of UV in Clinical Practice (Experimental Clinical Study). - A Manuscript.
A Dr Sc (Medicine) Dissertation by speciality 14.01.33 - Resort therapy and Physiotherapy. Crimean Republican Research Institute for Physical Methods of Treatment and Medical Climatology named after I.M. Sechenov, Yalta, 2002.
In this Dissertation the problem of utilization of UV- radiation in clinical practice is solved through introduction of concept of UV-photogenic types of immune response (TIR) which population-wise coincide with constitutional types (according to Kaznacheyev), while pathogenically they are provided for by predominance of cellular (for the 1st TIR) or humoral (for the 2nd TIR) type of immune reactions. Belonging to TIR, predetermined constitutionally, is found out in 434 healthy and sick children, irrespective of their age, sex and nosology, during a course of medical treatment in Yevpatoria sanatoria. In the course of experiment the blood and its components in 278 volunteers aged 18-32 and in 94 Vistar white laboratory rats showed the phenomena of local and systematic UV-immunosupression, stimulation of killer potential of immune effector cells as well as growth of apoptotic ability of target cells, which all turned out to be linked with photogenic peroxidation. In children from Chernobyl nuclear disaster zone the type of immune reaction is conjugated with hormonal dysfunction and happens to be blurred due to expressed -helperopenia while preserving the above-indicated TIR forms. For this group a dramatic reduction in UVR doses is expedient. In children with a concomitant pathology, whose immunogenesis is linked to the cellular (for the 1st TIR) and humoral (for the 2nd TIR), immunity limitation of heliotherapy is recommended by way of application of photoprotective courses and replacement of total radiation by dispersed one.
KEY WORDS: climate therapy, human biochemistry, immune system, ultraviolet radiation.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АСЛ, АСГ-О - антістрептогуалуронідаза, антістрептолізин-О
ВГЛ - великий гранулярний лімфоцит
ЖЄЛ - життєва ємність легень (л)
ІКК - імунокомпетентна клітина
ІЛ-* - інтерлейкін №*
ІФ- - гамма-інтерферон
МДА - малоновий диальдегід
МЕД - мінімальна еритемна доза
НК(NK) - натуральний кілер
ПКЗ - програмована клітинна загибель (апоптоз)
ПОЛ - перекісне окислення ліпідів
Т3, Т4 - трийодтіронін, тіроксін (нмоль/л)
ТІР - тип імунного реагування
ТК - тип конституції
УФО (УФР) - ультрафіолетове опромінення (радіація)
ЧАЕС - Чорнобильська атомна електростанція
CD* (claster designation) - кластер десігнації клітин №*
Ig(А,G,M) - імуноглобуліни A,G,M
HLA-І(ІІ) - головний комплекс гістосумісності лейкоцитів людини І(ІІ) типу
MHC-І(ІІ) - головний комплекс гістосумісності І(ІІ) типу
SALT-система - (skin assotiated limphoid tissue) - система асоційованої зі шкірою лімфоїдної тканини
Th(0,1,2) - Т-хелпери: 0 - наївні, 1-го, 2-го типів
TNF- (ПНФ-) - -пухлинонекротизуючий фактор
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчення особливостей хронічного катарального гінгівіту в дітей, які мешкають на нітратно забруднених територіях. Оцінка клінічної картини захворювання та стану показників прооксидантно-антиоксидантної рівноваги ротової рідини дітей, методи лікування.
автореферат [63,5 K], добавлен 06.04.2009Клінічне обстеження тварини. Обґрунтування попереднього діагнозу "бронхопневмонія" за даними клінічного обстеження тварини. Біохімічні дослідження різних біологічних субстратів. Інтерпретація результатів біохімічних досліджень. Методи лікування собаки.
контрольная работа [206,5 K], добавлен 08.04.2016Вікові особливості імунологічної дизрегуляції, яка виникає у самців-щурів під впливом неповної глобальної ішемії головного мозку та можливостей застосування для корекції її проявів емоксипіну. Застосування нейропротекторної і імунокорегувальної терапії.
автореферат [53,0 K], добавлен 07.03.2009Дослідження впливу анксіозної патології на стан вегетативної нервової системи в алкогользалежних пацієнтів. Церебральна гемодинаміка і біоелектрична активність головного мозку. Карта скринінгу тривожних розладів у клінічній картині алкогольної залежності.
автореферат [59,1 K], добавлен 19.03.2009Проблема прогнозування розриву аневризми аорти. Причини захворювання: атеросклеротичне ураження стінки аорти, травма, інфекція. Взаємозв'язок між змінами біохімічного складу сполучної тканини стінки аорти при аневризмі аорти із загрозою розриву.
автореферат [49,4 K], добавлен 06.04.2009Поняття про епідемії та пандемії. Характеристика вірусів. Механізми імунологічної захисту організму. Грип, як збудник епідемій та пандемій. Прояви імунітету та їх вплив на передачу вірусу. Роль в імунітеті антитіл. Профілактика епідемій та пандемій.
курсовая работа [819,8 K], добавлен 02.12.2010Методи та функції геронтології. Причини розвитку та діагностичні критерії передчасного старіння. Біологічний вік організму. Парціальний функціональний вік окремих систем організму. Профілактика прискореного старіння. Елементи активного рухового режиму.
контрольная работа [55,7 K], добавлен 06.03.2011Предмет, завдання та методи геронтології - розділу біології і медицини, який вивчає процеси старіння людини. Розгляд вікових змін організму та смерті людини як підсумку онтогенезу. Особливості функціонування органів та систем у людей похилого віку.
презентация [5,4 M], добавлен 01.03.2014Розвиток сучасного мобільного зв’язку. Смартфон як сучасний високотехнологічний засіб комунікації, отримання і обробки різноманітної інформації, наділений значною кількістю функцій, які могли б бути використані при проведенні судово-медичних експертиз.
автореферат [46,3 K], добавлен 07.03.2009Поняття, класифікація, склад і особливості виготовлення біологічно активних харчових добавок. Лікарські рослинні компоненти і загальні принципи терапії, особливості їх використанні у клінічній практиці. Стандартизація продукції за змістом діючих речовин.
курсовая работа [2,9 M], добавлен 23.03.2015Основні закономірності забезпечення мозку енергією, її джерела, особливості та значення. Зміни енергетичного забезпечення мозку під час онтогенезу, їх характер та закономірності. Вивчення та аналіз змін статусу АТФ-забезпечення мозку під час старіння.
презентация [2,1 M], добавлен 15.10.2014Можливості використання методу аналізу фазових портретів ЕКГ в практиці сімейного лікаря. Інтерпретація графічного відображення ЕКГ у фазовому просторі, основні кількісні показники. Приклади використання фазаграфії на первинній ланці медичної допомоги.
статья [491,7 K], добавлен 13.11.2017Усунення болю протягом тривалого часу було прерогативою анестезіологів, поряд із проведенням анестезії, інтенсивною терапією та невідкладною допомогою. Тому, місцева анестезія має велику питому вагу в клінічній практиці. Новокаїн та його властивості.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 04.07.2008Ознайомлення із поняттям та класифікацією циститів. Вивчення етіології, патогенезу і методів діагностики гострих та хронічних запальних процесів в слизовій оболонці сечового міхура. Клінічна картина та лікування післяпологового та променевого циститів.
реферат [25,5 K], добавлен 24.09.2013Анемії внаслідок крововтрати, порушення утворення еритроцитів та гемоглобіну та посиленого кроворуйнування. Варіанти морфологічних змін еритроцитів. Загальні діагностичні критерії синдрому гемолізу. Система крові, переливання крові та її компонентів.
методичка [88,6 K], добавлен 16.01.2011Структурні властивості мембран тромбоцитів і еритроцитів. Концентраційна залежність впливу граміцидину S на зміни форми тромбоцитів. Фракціонування загальних ліпідів. Механізм руйнування тромбоцитарних агрегатів та його температурна залежність.
автореферат [222,6 K], добавлен 10.04.2009Ознайомлення із поняттям та причинами тромбозу, характеристика тромбів. Вивчення основ тромболітичної терапії, розгляд її загального механізму та особливостей використання. Вплив стрептокінази на тромбоцити. Характеристики фібринолізину та стрептокінази.
реферат [163,3 K], добавлен 30.09.2014Дослідження по розробці лікарських речовин будуються на вивченні зв'язку "структура—активність". Кількісна оцінка зв'язку між хімічною структурою та біологічною активністю здійснюється на основі кореляційних рівнянь.
статья [294,4 K], добавлен 03.07.2007Вивчення сучасних даних літератури з вивчення патогенезу, клінічної картини, діагностики та лікування пізніх форм адреногенітального синдрому. Діагностика постпубертатної форми адреногенітального синдрому. Застосування гормональних контрацептивів.
статья [28,3 K], добавлен 06.09.2017Аналіз критеріїв ефективності використання фізіотерапевтичних методів лікування у стоматологічній практиці, їх систематизація та оцінка можливості уніфікації підходу їх застосування у різних клінічних ситуаціях. Реабілітація стоматологічних пацієнтів.
статья [25,9 K], добавлен 22.02.2018
