Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м’яких тканин

З метою виявлення ролі ексудату черевної порожнини в розвитку післяопераційної ранової інфекції був проведений аналіз 258 мікробіологічних досліджень ексудату і 52 - ранового вмісту у хворих з нагноєнням рани після апендектомії. В 53,3% мікробіологічних досліджень ексудату черевної порожнини мікрофлора не виділена. При флегмонозному і особливо гангренозному апендициті мікрофлора ексудату в 20,9% представлена стафілококами, а в 23,2% - грамнегативними паличками, спроможними викликати нагноєння рани. У 52 хворих з нагноєнням рани після апендектомії виділено 27 штамів грамнегативних паличок і 18 штамів стафілококу.

Отримані результати мікробіологічних досліджень свідчать про те, що при простому та, у більшості випадків, флегмонозному апендициті ексудат має серозний характер, в якому практично мікрофлора висівається не завжди. В таких випадках, після осушування черевної порожнини, дренування не показане. При наявності каламутного і гнійного випоту після осушування черевної порожнини обов'язкове дренування через додаткові розрізи У противному разі інфікований ексудат по каналах для трубок потрапляє у рану і викликає в ній інфекційний процес. Розвиток інфекційного процесу в рані подовжує терміни перебування хворого в стаціонарі після апендектомії в середньому на 9 діб і викликає додаткові матеріальні витрати.

У розвитку ранової інфекції велике значення має ступінь активності запального процесу, наявність і характер випоту, спосіб дренування черевної порожнини. Природно, що при наявності інфікованого ексудату в черевній порожнині практично завжди має місце мікробне обсіменіння операційної рани.

Одним з джерел екзогенної мікробної контамінації операційної рани є шкіра рук хірурга та операційного поля. Існуючі методи обробки шкіри рук і операційного поля в недостатній мірі відповідають сучасним вимогам.

Для знезаражування шкіри рук медичного персоналу та обробки мікротравм створена антисептична плівкоутворююча композиція “Амосепт”. Суттєвим недоліком більшості антисептичних засобів, які використовуються для обробки шкіри, є їх подразнююча дія. Проведені нами за методикою Ю.Н. Верреева (1979) дослідження подразнюючої дії на шкіру амосепту в порівняні з первомуром свідчили про відсутність у нього подібного недоліку.

Клінічні випробування препарату “Амосепт” в якості засобу для знезаражування шкіри операційного поля з метою профілактики мікробної контамінації рани під час операції виконано у 118 хворих.

Для порівняння ефективності знезаражування шкіри операційного поля антисептиками мікробіологічні дослідження виконувалися до обробки її і після завершення операції. Як показали результати мікробіологічних досліджень, обсіменіння шкіри операційного поля до обробки антисептиком складала 927+21 КУО/мл. При цьому встановлено, що 60,2% мікроорганізмів, які населяють поверхню шкіри передньої черевної стінки являють потенційну загрозу розвитку інфекційного процесу в операційній рані. Бактеріальне обсіменіння шкіри, обробленої препаратами йоду, в момент завершення операції складала 205+12 КУО/мл, в той час як після обробки амосептом вона дорівнювала 167+13 КУО/мл. Одночасно досліджувався ступінь мікробної забрудненості операційної рани на момент завершення операції. При обробці операційного поля йодофорами вона дорівнювала 192+24 КУО/мл, а при застосуванні амосепту - 138+12 КУО/мл. Передопераційна обробка шкіри операційного поля йодофорами забезпечує стерильність шкіри до завершення операції в 82%, а амосептом - в 91,7% оперативних втручань. Післяопераційні ускладнення з боку рани після апендектомії з приводу катаральної і флегмонозної форми апендициту в контрольній групі виникли у 8,3% хворих, при обробці амосептом - у 3,8%.

Мікробіологічні дослідження показали, що наявність інфікованого ексудату в черевній порожнині збільшує частоту висівання мікроорганізмів з поверхні шкіри наприкінці операції на 10-12%, а з рани - до 100% незалежно від способу хірургічної антисептики шкіри операційного поля. В таких випадках виникає необхідність додаткового захисту рани від “забруднення” інфікованим ексудатом черевної порожнини.

Одним з методів зниження мікробного обсіменіння рани є промивання її розчинами антисептиків. З метою зниження кількості мікроорганізмів в рані нами запропоновано використання 3-3,5% розчинів натрію хлориду. В основі застосування слабко гіпертонічних розчинів лежить осмотичний ефект. При цьому посилений вихід лімфи у просвіт рани перешкоджає проникненню мікроорганізмів у тканини. Обґрунтуванням для використання сольового розчину в такій концентрації стали результати експериментальних досліджень. Встановлено, що введення в м'які тканини 0,9%, 2% і 3,5% розчину натрію хлориду клінічно не справляло на них подразнюючої дії. В той же час, при введенні 4%, 5% і 6% розчинів натрію хлориду утворювалися інфільтрати, а після 10% розчину виникав некроз м'яких тканин.

Експериментальні рани, засіяні мікробною суспензією, які перед ушиванням не оброблялися розчином натрію хлориду в 100% випадків нагноювалися. Обробка ран 0,9% розчином знижувала ризик нагноєння майже в два рази, а 2% розчином - в 5 разів. Найбільш ефективними для обробки засіяних мікроорганізмами ран були 3-3,2-3,5% розчини натрію хлориду.

Механізм дії 3% розчину натрію хлориду, за нашими даними, такий: осмотичний тиск плазми, інтерстіциальної рідини і лімфи приблизно дорівнює 780 кПа, а 3% розчину натрію хлориду - 2722 кПа. Ця значна різниця викликає так званий “осмотичний стрибок”. Посилений потік рідини з інтерстіциальних просторів у рану викликає додаткову фільтрацію і дифузію рідини із судинного русла в інтерстіций, а разом з нею макромолекул білків плазми. Макромолекулярні білки виходять із судин на периферію мікроциркуляторного блока й істотно змінюють колоідно-осмотичний тиск у цьому мікрорайоні, що забезпечує посилену мікросеквестрацію і переміщення рідини від центру до периферії в рану. Посилений вихід рідини із судинного русла в міжклітинні простори та у просвіт рани викликає механічне вимивання мікроорганізмів, зруйнованих клітин і продуктів метаболізму зі стінок рани. Одночасно в просвіт рани з потоком рідини виходять фактори гуморального захисту організму, які сприяють знешкодженню патогенного фактора і видаленню нежиттєздатних тканин.

Клінічна апробація 3% розчину натрію хлориду, виконана у 125 хворих на гострий апендицит, підтвердила наші сподівання. Так при катаральному апендициті всі рани зажили первинним натягом. З 53 хворих флегмонозним апендицитом у 25 мали місце явища місцевого перитоніту. В післяопераційному періоді рана нагноїлася лише у 3 (2,4%), в той час як в контрольній групі нагноєння рани спостерігалося у 9,8% хворих. При гангренозній формі апендициту в основній групі післяопераційна рана нагноїлась у 25% хворих проти 35% в контрольній.

Аналіз структури гнійно-запальних захворювань за 10 років показав, що із 758 абсцесів 387 (51%) утворились після ін'єкцій. Мікробіологічні обстеження вмісту абсцесів у 72,1% виявили мікрофлору, що свідчило про недотримання правил асептики і антисептики при виконанні ін'єкцій. Частіше всього джерелом інфекції є шкіра рук медичного персоналу і ін'єкційного поля. Застосування амосепту для антисептичної обробки шкіри ін'єкційного поля дозволило знизити кількість позитивних мікробіологічних обстежень шкіри до 6% проти 25% при обробці шкіри 700 етанолом.

Таким чином, в результаті проведених експериментальних та клінічних досліджень всебічно вивчені лікувальні властивості вітчизняного антисептика декаметоксину, вітчизняного сорбенту на основі кремнійнеорганічної сполуки та створених на їх основі нових лікарських засобів. Отримані результати дають нам підставу рекомендувати їх для широкого практичного застосування в профілактиці та лікуванні гнійно-запальних захворювань. Субопераційна обробка рани 3-3,5% розчинами натрію хлориду знижує її мікробну забрудненість при “умовно чистих” і “забруднених” операціях, зменшує ризик розвитку післяопераційної ранової інфекції. При важкому перебігу гнійно-септичних захворювань відбувається пригнічення неспецифічного захисту організму і потребує корекції. Застосування екстракорпорального ультрафіолетового і низькоінтенсивного лазерного опромінення сприяє нормалізації його показників.

Висновки

В дисертації приведені результати поглиблених лабораторних, експериментальних і клінічних досліджень та обґрунтування розробки нових методів профілактики післяопераційної ранової інфекції. Застосування нових, створених на основі антисептика декаметоксину і високодисперсного аморфного кремнезему, лікарських засобів покращило результати оперативного лікування гнійно-запальних захворювань м'яких тканин.

Частота гнійно-запальних захворювань м'яких тканин залишається високою і не має тенденції до зниження. Хворі з гнійними процесами щорічно складають від 8,8% до 14% від загальної кількості хворих хірургічного стаціонару. В структурі хірургічної летальності у 40,1% померлих в хірургічному відділенні смерть в тій чи іншій мірі пов'язана з інфекцією. Основними збудниками гнійно-запальних процесів м'яких тканин залишаються стафілококи (61,3%), грамнегативні палички (18,9%) та їх асоціації (9,2%), які характеризуються високою стійкістю до антибіотиків.

В лікуванні гнійно-запальних захворювань головна роль належить хірургічній операції, яка потребує від хірурга високої кваліфікації. Некваліфіковано виконана первинна хірургічна обробка гнійного осередку, особливо в анатомічно складних ділянках, приводить до ускладненого перебігу запальних процесів і в 6,2% випадків потребує повторних оперативних втручань. Радикально виконана операція, адекватне дренування і раціональний підбір антибактеріальної терапії є запорукою успішного лікування гнійно-запальних захворювань.

Вітчизняний антисептик декаметоксин характеризується високою протимікробною активністю по відношенню до стафілококів, збудників анаеробної інфекції, грибів та інших мікроорганізмів і низькою по відношенню до сімейств Pseudomonas i Proteus внаслідок їх природної стійкості до катіонних детергентів. Введення до складу багатокомпонентних антисептиків на основі декаметоксину перекису водню посилює його протимікробну активність відносно Pseudomonas i Proteus у 16 разів внаслідок взаємопотенцюючої дії. Застосування декаметоксину для лікування гнійно-запальних осередків підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.

Порівняльними дослідженнями встановлена висока ефективність застосування декаметоксину і препаратів на його основі для лікування гнійних ран в І фазі. Багатокомпонентний антисептик палісан, завдяки широті протимікробної дії, може застосовуватися для обробки і лікування гнійних осередків незалежно від виду збудника і скорочує термін очищення від гнійно-некротичних мас на 2,6 доби.

Високодисперсний кремнезем забезпечує адсорбцію мікроорганізмів із водяного середовища до 109/мл мікробних тіл при концентрації препарату 13,2 мкг/мл незалежно від виду і патогенності мікроорганізмів, проте прямою антисептичною активністю він не володіє. Розроблені нові лікарські композиції на основі високодисперсного кремнезему проявляють адсорбуючу, пролонговану некролітичну та антисептичну дію. Застосування цих препаратів скорочує термін очищення рани від некротичних тканин, зменшує ранову інтоксикацію організму і сприяє елімінації мікроорганізмів із рани.

Використання автологічних еритроцитарних тіней в якості транспортної системи для підведення антибіотика в осередок запалення забезпечує високу концентрацію препарату безпосередньо в рані, що сприяє скороченню термінів очищення рани на 3,7 доби, прискоренню початку крайової епітелізації та зменшує термін перебування хворого в стаціонарі.

Гнійно-септичні захворювання м'яких тканин знижують активність неспецифічної резистентності організму, яка при важких формах захворювання потребує додаткової корекції. Застосування ультрафіолетового і лазерного опромінення крові сприяє більш швидкій нормалізації показників неспецифічної резистентності організму і прискорює загоєння рани.

Плівкоутворююча композиція амосепт, створена на основі декаметоксину, має пролонговану антисептичну дію. Антисептична обробка шкіри операційного поля амосептом забезпечує її стерильність на протязі оперативного втручання у 92% хворих, в той час як при обробці препаратами йоду вона зберігається тільки у 80%. Застосування амосепту для хірургічної антисептики шкіри операційного поля при “чистих” і “умовно чистих” операціях зменшує кількість нагноєнь післяопераційних ран.

Виконання “забруднених” і “брудних” операцій завжди супроводжується мікробним забрудненням операційної рани. Обробка мікробно забруднених ран 3-3,5% розчинами натрію хлориду зменшує кількість мікроорганізмів в рані і післяопераційних інфекційних ускладнень.

Практичні рекомендації

Хірургічна обробка гнійного осередку повинна виконуватися, по можливості, по типу його радикального висічення в межах здорових тканин.

Висока протимікробна активність та широкий спектр дії декаметоксину і антисептичних препаратів на його основі, особливо палісану, дозволяють застосовувати їх для лікування гнійно-запальних осередків, незалежно від виду збудника.

Для лікування гнійних ран, що містять велику кількість некротичних тканин та густий гній, доцільно застосовувати комбіновані препарати “Лізосил” та “Лізетокс”, які мають некролітичну, протимікробну і високу сорбційну здатність.

Ендогенна інтоксикація, що зумовлена місцевим гнійно-запальним процесом, пригнічує активність неспецифічних факторів природного захисту організму. Розроблений метод визначення імунологічної реактивності організму (ІРО) дає можливість без особливих витрат і в короткий строк визначити загальний стан неспецифічного захисту організму і контролювати ефективність імунокорегуючих заходів.

Для профілактики і лікування гнійно-некротичних процесів найбільш оптимальним методом антибіотикопрофілактики і антибіотикотерапії є метод внутрішньоартеріального введення антибіотиків в еритроцитарних тінях-носіях.

Антисептичну обробку шкіри операційного поля амосептом виконують після її попередньої гігієнічної підготовки і змащування спиртом. На суху шкіру стерильною марлевою кулькою тонким шаром наносять амосепт і чекають 1,5-2 хв поки не утвориться суха плівка. Потім поле обкладають стерильною білизною і виконують операцію. Стерильність шкіри, обробленої амосептом, зберігається на протязі 2-4 годин.

Для зменшення мікробної контамінації операційної рани при виконанні “забруднених” операцій рану рекомендується обробити 3-3,5% розчином натрію хлориду і осушити. При необхідності рану можна обробити повторно.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Антисептики у профілактиці й лікуванні інфекцій. Антисептики в профилактике и лечении инфекций / Кол. Авторів; за ред. Г.К. Палія. - К.: Здоров'я, 1997. - 201 с. (особистий внесок автора полягає в тому, що він приймав участь в написанні 3, 4, 6, 7, 8 і 9 глав)

2. Палий Г.К., Кравец В.П., Желиба М.Д. Лечение осложнённых форм панариция с применением декаметоксина // Клиническая хирургия. - 1988. - №1. - С.56-58. (особистий внесок автора полягає у складанні пропису декаметоксинової мазі, наборі клінічного матеріалу та його статистичній обробці).

3. Фищенко А.Я., Ошовский И.Н., Желиба Н.Д. Тактика лечения больных с аппендикулярным инфильтратом // Клиническая хирургия. - 1988. - №4. - С.41-43. (автор особисто виконував ендолімфатичне введення антибіотиків, збір клінічного матеріалу, його обробку)

4. Верещагин Ф.Ф., Желиба Н.Д. Наблюдение тяжелого гнойного осложнения после введения гидрокортизона // Клиническая хирургия. - 1989. - №1. - С.54. (автор надавав консультативну допомогу, оформляв статтю до друку)

5. Сандер С.В., Бондарчук О.И., Желиба Н.Д. Критерии течения раневого процесса // Клінічна хірургія. - 1996 - №1. - С.14-16. (автор приймав участь у клінічній апробації методики, статистичній обробці отриманих результатів та у оформленні статті до друку)

6. Желіба М.Д. Лікування гострих гнійних процесів м'яких тканин у хворих на цукровий діабет // Клінічна хірургія. - 1996. - №2-3. - С. 75.

7. Желіба Н.Д. Ультраструктурные изменения условнопатогенной микрофлоры при воздействии декаметоксина // Вісник морфології. - 1997. - №2. - С. 87-88.

8. Желіба М.Д. Гострий апендицит: причини нагноєння операційної рани // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1997. - №2. - С. 60.

9. Сандер С.В., Желіба М.Д., Бондарчук О.І., Козлов О.В. Динаміка захворю- ваності на гострий апендицит // Клінічна хірургія. - 1998. - №2. - С. 11-12. (автор приймав участь в обробці архівного матеріалу, в інтерпретації отриманих результатів та в підготовці статті до друку)

10. Желіба М.Д. Застосування декаметоксину в лікуванні гнійних процесів м'яких тканин // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1998. - №2. - С. 400-402.

11. Желіба М.Д. Високодисперсний кремнезем полісорб та його дія на мікро- організм // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1999. - №1. - С. 228-230.

12. Желіба М.Д., Бурковський М.І. Порівняльна характеристика методів антибіотикотерапії гнійно-некротичних уражень діабетичної ступні // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1999. - №2. - С. 352-353. (автором надавалась консультативна допомога при розробці методу антибіотикотерапії, автор приймав участь у обробці клінічного матеріалу та його інтерпретації)

13. Желіба М.Д. Клініко-морфологічна оцінка застосування лізосілу для лікування гнійних ран в І фазі ранового процесу // Вісник морфології. - 1999. - №1. - С.80-81.

14. Бурковський М.І., Желіба М.Д. Експериментальне обґрунтування можливості внутрішньоартеріального введення лікарських речовин в еритроцитарних тінях-носіях // Вісник морфології. - 1999. - №2. - С.218-219. (автор особисто розробив методику експериментального дослідження, виконав інтерпретацію результатів дослідження, приймав участь у оформленні статті)

15. Желіба М.Д. Вплив гнійної інфекції на неспецифічний захист організму та його корекція // Інфекційні хвороби. - 1999. - №4. - С.39-40.

16. Желіба М.Д. Застосування амосепту для знезараження шкіри операційного поля // Буковинський медичний вісник. - 1999. - Т.3, №2. - С.58-60.

17. Палій Г.К., Желіба М.Д., Ковальчук В.П., Палій В.Г. Лікування гнійних ран горостеном // Буковинський медичний вісник. - 2000. - Т.4, №3. - С.128-129. (автором виконані клінічний розділ дослідження, статистична обробка отриманих результатів та оформлення статті до друку)

18. Палій Г.К., Желіба М.Д., Біктіміров В.В., Ковальчук В.П., Палій В.Г., Когет Т.О. Вплив антимікробної композиції “Палісан” на морфофункціональний стан внутрішніх органів // Вісник морфології. - 2000. - №1. - С.64-65. (автор приймав участь у розробці препарату, виконував експериментальну частину дослідження, статистичну обробку результатів, оформляв статтю до друку)

19. Желіба М.Д., Палій Г.К., Шевня П.С., Макац Є.Ф. Лікування та профілактика абсцесів м'яких тканин // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000. - №1. - С.100-101. (автор розробив методику профілак- тики та лікування абсцесів м'яких тканин, приймав участь у зборі клінічного матеріалу, його статистичній обробці та у підготовці статті до друку)

20. Шевня П.С., Желіба М.Д., Бурковський М.І. Порівняльна характеристика ефективності передопераційного знезараження рук хірургів первомуром і лікарськими формами декаметоксину // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000. - №2. - С.380-381. (автором проведене дослідження подразнюючої дії досліджуваного препарату на шкіру)

21. Желіба М.Д., Палій В.Г., Бурковський М.І. Застосування антисептичної композиції “Палісан” в лікуванні гнійних ран // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2001. - №1. - С. 115-116. (автор приймав участь у складанні пропису препарату, виконував збір клінічного матеріалу, його статистичну обробку та інтерпретацію отриманих результатів).

22. Бурковський М.І., Желіба М.Д., Вільцанюк О.О., Жученко О.П. Результати лікування ішемічно-гангренозної форми синдрому стопи діабетика // Шпитальна хірургія. - 2001. - №3. - С.13-16. (автор надавав консультативну допомогу по розробці методики дослідження, приймав участь у зборі клінічного матеріалу та у оформленні статті до друку)

23. Палій Г.К., Желіба М.Д., Ковальчук В.П., Вовк І.М. Ефективність застосування катіонних детергентів для місцевого лікування гнійних ран // Вісник Вінницького державного медичного університету. -2001. - №2. - С.336-338. (автор виконав збір клінічного матеріалу, його обробку, інтерпретацію отриманих результатів, оформлення статті до друку)

24. А.с. 1082399, МКИ А 61 В 10/00; G 01 N 33/48 Способ определения иммунологической реактивности организма / Г.К. Палий, В.П. Непорада, Н.Д. Желиба (СССР) // №330241/28-13; Заявлено 17.06.81; Зарегистрировано 30.03.84. - Бюл.. - № 12. (автор приймав участь у розробці методики та забезпечив дослідження клінічним матеріалом)

25. А.с. 1109168, МКИ А 61 К 33/14 Способ обработки операционной раны / И.А. Покидько, А.Я. Фищенко, Н.Д. Желиба, О.В. Смирнова (СССР) // №3309186/28-13; Заявлено 23.06.81.; Зарегистрировано 28.08.84. - Бюл.. - №31. (автор приймав участь в теоретичному обгрунтуванні способу, в експеримен- тальній та клінічній частині роботи).

26. А.с. 1310342, МКИ С 02 F 1/28 Способ удаления микроорганизмов из водной среды / Г.К. Палий, АА. Чуйко, П.К. Загниборода, В.М. Кульчиковский, А.А. Чеснокова, И.Г. Палий, Н.Б. Луцюк, Г.В. Терентьев, Н.Д. Желиба, В.И. Богомаз (СССР) // №3750891/28-26; Заявлено 060684; Зарегистрировано 15.05.87. - Бюл. - №18. (автор забезпечив дослідження клінічним матеріалом, приймав участь у статистичній обробці отриманих результатів)

27. А.с. 1666126, МКИ А 61 N 5/06 Световод-дренаж / А.Я. Фищенко, С.Д. Химич, В.П. Сливка, Н.Д. Желиба, А.А. Вильцанюк, Ю.Е. Выренков (СССР) // №4649251/14; Заявлено 26.12.88.; Зарегистрировано 30.07.91. - Бюл. №28. (автору належить ідея та технічна сторона виконання дослідженя)

28. Патент 20765 А Україна, МКІ А 61В 17/00 Спосіб лікування гнійно-запальних процесів / І.І. Геращенко, О.О. Вільцанюк, М.Д. Желіба, В.І. Півторак, О.О. Чуйко / 94013306; Заявлено 14.01.94; зреєстр. 07.10.97. (автор приймав участь у складанні пропису композиції, зборі клінічного матеріалу, обробці та інтерпретації отриманих результатів, оформлені заявки)

29. Патент 216817 А Україна, МКІ А 61К 37/547, А 61К 31/695 Ранозагоючий засіб / І.І. Геращенко, О.О. Вільцанюк, М.Д. Желіба., С.В. Сандер, О.О. Чуйко / 95020955; Заявлено 28.02.95; Зареєстр. 20.01.98. (автор приймав участь у складанні пропису засобу, зборі клінічного матеріалу, його обробці, оформленні заявки)

30. Патент 34920 А Україна, МКІ G01N 33/50 Спосіб приготування еритроцитарних тіней у собак / М.І. Бурковський, М.Д. Желіба / 99074156; Заявлено 20.07.1999; Зареєстр. 15.03.2001. (автору належить ідея способу, теоретичне обґрунтування, проведення інтерпретації отриманих результатів)

31. Патент 41945 Україна, МКІ А61К 31/14, А61К 33/40, А61Р 31/00 Рішення про видачу патенту №96020789 Антимікробна композиція “Палісан” / Г.К. Палій, Т.О. Когет, В.Г. Палій, В.П. Бобрук, М.Д. Желіба, В.П. Ковальчук, І.М. Вовк, А.І. Годлевський, В.О. Шапринський // Заявлено 29.02.1996; Зареєстр. 15.10.2001. - Бюл. №9 (автор приймав участь в експериментальному дослідженні, зборі клінічного матеріалу, обробці та інтерпретації результатів).

32. Желиба Н.Д. Способ хирургического лечения абсцедирующей формы мастита путём дренирования и непрерывного орошениня // Лист медицинской информации (по материалам рацпредложений). Винницкий медицинский институт им. Н.И. Пирогова. - Винница, 1974. - С.8.

33. Желиба Н.Д. Особенности профилактики и лечения острых лактационных маститов // Актуальные вопросы практической медицины. - К.: Здоров'я, 1977. - С.99-100.

34. Желиба Н.Д., Жученко С.П., Анализ заболеваемости острым лактационным маститом по данным Винницкой узловой больницы // Тезисы IV итоговой научной конференции по использованию НИР в практике, посвящённой 110-летию со дня рождения В.И.Ленина. - Винница, 1980. - С.48.

35. Покидько И.А., Палий Г.К., Фищенко А.Я., Желиба Н.Д., Смирнова О.В. Способ предупреждения нагноения послеоперационной раны // Тезисы докладов XV съезда хирургов Украинской ССР. - Киев, 1984. - С.49-50.

36. Желиба Н.Д., Палий Г.К., Абарбарчук Э.Я., Маркац Е.Ф., Навроцкий В.А. Основные направления предупреждения хирургической бактериальной инфекции // Резюмате. ІV Национална конференция по бактериальни инфекции и имунология (с международно участие). - Варна, 1984. - С.152.

37. Фищенко А.Я., Желиба М.Д., Шевня П.С., Кокаркин А.Я. Сравнительная эффективность антисептических средств в лечении гнойно-воспалительных процессов // Тезисы докладов II Всесоюзной конференции “Раны и раневая инфекция”. - Москва, 1986. - С.40.

38. Желиба Н.Д., Ошовский И.Н., Шевня П.С., Жученко А.П. Сосудистые ангиопатии как осложнение сахарного диабета // Современные методы диагностики и лечения эндокринных заболеваний. - Винница, 1987. - С.19.

39. Чеснокова А.А., Желиба Н.Д. Профилактика внутрибольничных осложнений, вызванных условнопатогенными микроорганизмами // Проблемы эпидемиоло- гии, микробиологии и паразитологии. Тезисы докладов ІІ съезда гигиенистов и санитарных врачей, микробиологов паразитологов Молдавской ССР. Часть 2-я. - Кишинёв, 1987. - С.236-237.

40. Фищенко А.Я., Желиба Н.Д., Ошовский И.Н., Колибаба С.С., Раковская Р.В., Покидько И.А., Жупанов А.А., Шанчук Н.И. Профилактика гнойно-воспалительных осложнений в хирургии // Материалы Всесоюзного семинара “Вопросы антибактериальной терапии инфекционных осложнений в неинфекционной клинике”. - Москва, 1987. - С.183-184.

41. Раковская Р.В., Желиба Н.Д. Распространение антибиотикоустойчивых вариантов стафилококков у больных гнойно-воспалительными заболеваниями // Материалы Всесоюзного семинара “Вопросы антибактериальной терапии инфекционных осложнений в неинфекционной клинике”. - Москва, 1987. - С.70.

42. Палий Г.К., Непорада В.П., Желиба Н.Д. Способ определения иммунологической реактивности организма // Тезисы первой научно-практической конференции “Изобретательство и рационализация на современном єтапе развития здравоохранения”. Часть I. - Киев, 1988. - С.14.

43. Фищенко А.Я., Сливка В.П., Желиба Н.Д., Вильцанюк А.А.. Химич С.Д. Световод для равномерного лазерного облучения стенок полостей и полых органов // Тезисы первой научно-практической конференции “Изобретательство и рационализация на современном єтапе развития здравоохранения”. Часть II. - Киев, 1988. - С.139.

44. .Фищенко А.Я., Желиба Н.Д. Комплексное лечение хирургического сепсиса // Тезисы докладов ІІ Всесоюзной конференции “Хирургический сепсис”. - Тула, 1989. - С150-151.

45. Палий Г.К., Желиба Н.Д., Макац Е.Ф., Ошовский И.Н. Применение декаметоксина для местного лечения ран // Материалы Всесоюзной конференции “Местное лечение ран”/ под ред. академика АМН СССР В.Д. Фёдорова. - Москва, 1991. - С.94-95.

46. Желиба Н.Д., Фищенко А.Я., Вильцанюк А.А., Ошовский И.Н, Шевня П.С., Химич С.Д. Профилактика и лечение гнойно-воспалительных осложнений в экстренной абдоминальной хирургии // Тезисы докладов Пленума проблемной комиссии “Инфекция в хирургии” и республиканского семинара по внедрению достижений науки в практику здравоохранения. - Витебск, 1992. - С.102-103.

47. Желиба Н.Д. Послеоперационная раневая инфекция и её профилактика // Тези доповідей: ХІ об'єднана наукова медико-технічна конференція (з міжнародною участю). Вінниця. - Київ, 1993. - С.36-38.

48. Геращенко И.И., Вильцанюк А.А., Желиба Н.Д., Пивторак В.И. Применение комбинации высокодисперсного кремнезёма с протеолитическими ферментами для лечения гнойных ран // Материалы І Української наукової конференції за участю країн СНД. - Вінниця, 1993. - С.221-222.

49. Желіба М.Д. Лікування довго незагоюваних ран // ВДМУ ім. М.І. Пирогова. Матеріали з наукових робіт співробітників. - Вінниця, 1994. - С.120-121.

50. Желиба Н.Д. Влияние декаметоксина на антибиотикоустойчивость стафилококков у больных гнойно-воспалительными заболеваниями // Матеріали ІІІ Республіканської учбово-методичної та наукової конференції завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України. - Вінниця, 1994. - С.52.

51. Желіба М.Д. Лікування гнійних ран декаметоксином // Матеріали ІІІ Республіканської учбово-методичної та наукової конференції завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України. - Вінниця, 1994. - С.53.

52. Желіба М.Д. Гнійні ускладнення операційної рани після апендектомії та їх запобігання // Тези доповідей Першого (ХVII) з'їзду хірургів України. - Львів: Світ. - 1994. - С.389.

53. Желиба Н.Д. Влияние декаметоксина на микрофлору раны в процессе лечения // Матеріали симпозіуму “Синтез, експериментальне вивчення та клінічне застосування четвертичних амонієвих сполук”. - Чернівці, 1995. - С.25.

54. Желіба М.Д., Шевня П.С., Жученко О.П. Порівняльна оцінка ефективності знезараження шкіри рук хірурга та ін'єкційного поля антисептиками // Матеріали симпозіуму “Синтез, експериментальне вивчення та клінічне застосування четвертичних амонієвих сполук”. - Чернівці, 1995. - С.26.

55. Желиба Н.Д. Детоксицирующее и иммуностимулирующее действие ультразвукового и лазерного излучения у больных с гнойными процессами // Тезисы докладов научно-практической конференции хирургов Украины “Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии” - Харьков, 1995. - С.215-217.

56. Геращенко И.И., Вильцанюк А.А., Желиба Н.Д. Сандер С.В. Лечение гнойных ран препаратами на основе высокодисперсного кремнезёма // Тезисы докладов научно-практической конференции хирургов Украины “Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии” - Харьков, 1995. - С.251-253.

57. Желиба Н.Д., Шевня П.С., Палий В.Г., Ковальчук В.П., Вільцанюк А.А., Макац Е.Ф. Применение препаратов декаметоксина для профилактики и лечения постинъекционных осложнений // Тезисы докладов научно-практической конференции хирургов Украины “Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии” - Харьков, 1995. - С.370-371.

58. Желіба М.Д. Порівняльна характеристика місцевого лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин // Матеріали V республіканської учбово-методичної та наукової конференції завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України. - Тернопіль, 1996. - С.70-72.

59. Желіба М.Д., Бондарчук О.І., Сандер С.В., Вільцанюк О.О. Програма контролю динаміки ранового процесу // Матеріали V республіканської учбово-методичної та наукової конференції завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України. - Тернопіль, 1996. - С.72-73.

60. Желиба Н.Д. Применение многокомпонентных присыпок на основе кремнезёма для лечения гнойных ран // Матеріали VI конгресу патологів України. - Вінниця, 1998. - С.273-275.

61. Желіба М.Д. Комплексне лікування гнійно-запальних процесів // Збірник науко- вих робіт ІІ Конгресу хірургів України. - Київ; Донецьк: Клінічна хірургія. - 1998. - С.30-31.

62. Желиба Н.Д., Ошовский И.Н., Барило С.И., Вайсман А.И. Применение тиенама при лечении больных с хирургической инфекцией // Збірник наукових робіт ІІ Конгресу хірургів України. - Київ; Донецьк: Клінічна хірургія. - 1998. - С.31-32.

63. Желіба Н.Д. Местное лечение гнойных ран В І фазе раневого процесса // Матеріали VI Всеукраїнської конференції завкафедр загальної хірургії медичних ВУЗів України. - Вінниця, 1998. - С.114-115.

64. Желиба Н.Д., Бурковский Н.И. Комплексное лечение больных сахарным диабетом с поражением сосудов нижних конечностей // Матеріали VI Всеукраїнської конференції завкафедр загальної хірургії медичних ВУЗів України. - Вінниця, 1998. - С.115-116.

65. Желіба М.Д., Бурковський М.І. Спосіб антибіотикотерапії гнійно-некротичних уражень діабетичної ступні // Укрмедпатентінформ. - Інформаційний листок - Випуск 2 з проблеми “Хірургія”, №86-99.

Анотація

декаметоксин полісорб антибіотик еритроцитарний

Желіба М.Д. Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м'яких тканин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, Київ, 2002 р.

Дисертаційну роботу присвячено питанням профілактики і лікування післяопераційної ранової інфекції та лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин. Мікробіологічні та клінічні дослідження показали високу протимікробну і лікувальну ефективність декаметоксину і препаратів на його основі. Виявлено взаємопотенцюючий ефект протимікробної дії декаметоксину і перекису водню. Висока адсорбційна здатність полісорбу відносно мікроорганізмів дозволяє використовувати його в якості матриці для створення нових препаратів. Включення антибіотиків в еритроцитарні тіні значно покращує результати внутрішньоартеріальної антибіотикотерапії. Антисептична обробка шкіри операційного поля амосептом та застосування 3% розчину натрію хлориду для промивання операційної рани значно зменшують ризик розвитку нагноєння.

Ключові слова: гнійно-запальні процеси, антисептичні лікарські засоби, внутрішньоартеріальна антибіотикотерапія, еритроцитарні тіні, профілактика, лікування.

Аннотация

Желиба Н.Д. Профилактика и лечение послеоперационной раневой инфекции и гнойно-воспалительных заболеваний мягких тканей. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. Винницкий государственный медицинский университет им. Н.И.Пирогова МОЗ Украины, Киев, 2002 г.

Диссертация посвящена проблемам разработки новых методов защиты операционной раны от микробного загрязнения во время операции и разработки новых антисептических препаратов на основе декаметоксина и высокодисперсного аморфного кремнезема для улучшения результатов оперативного лечения гнойно-воспалительных заболеваний мягких тканей. Она состоит из двух частей - экспериментальной, которая выполнена на 25 мышах, 123 крысах и 11 собаках в условиях вивария, и клинической. Клиническая часть включает 964 пациента, которым проводилось оперативное и медикаментозное лечение гнойно-воспалительных заболеваний в клинике общей хирургии на базе хирургических отделений Винницкой ГКБ №4. В роботе изложены результаты сравнительного изучения противомикробной активности катионных детергентов этония, хлоргексидина биглюконата и декаметоксина. Исследования показали, что среди этих антисептиков декаметоксин обладает наиболее выраженной активностью в отношении стафилококков, возбудителей анаэробной инфекции, грибов рода Candida и низкой - к микроорганизмам родов Pseudomonas и Proteus. Показано, что декаметоксин и перекись водорода оказывают взаимопотенцирующее действие, в связи с чем активность к представителям родов Pseudomonas и Proteus возрастает в 8-16 раз. Выполнены экспериментальные и клинические исследования созданного антисептического препарата на основе декаметоксина, перекиси водорода и полиглюкина, которые показали, что он обладает низкой токсичностью и широким спектром противомикробного действия. Анализ результатов сравнительного изучения применения антисептиков для лечения гнойных очагов в первой фазе раневого процесса у 934 больных подтверждает преимущество препаратов декаметоксина над другими.

Установлено, что высокодисперсный кремнезём полисорб обладает высокой сорбционной активностью в отношении микроорганизмов независимо от их видовой принадлежности, но лишён прямого антисептического действия. Разработанные сорбционно-литические смеси, в состав которых входят полисорб, этоний или декаметоксин и протеолитический фермент обладают сорбционной, лизирующей и антисептической активностью. При этом детергенты играют роль стабилизатора ферментов, входящих в состав прописи антисептика.

В работе экспериментально обоснована и клинически доказана высокая эффективность внутриартериального введения антибиотиков, заключенных в аутологические эритроцитарные тени-носители.

Установлено, что при гнойно-воспалительных заболеваниях происходит угнетение активности неспецифических факторов природной защиты организма. Степень угнетения неспецифической защиты находится в прямой зависимости от тяжести течения гнойного процесса. Применение эфферентных методов детоксикации и экстракорпорального ультрафиолетового или лазерного облучения крови оказывает детоксицирующее и иммунокоррегирующее действие.

Разработанный метод антисептической обработки кожи операционного поля амосептом по своей эффективности значительно превосходит препараты йода. Эффективность амосепта подтверждается результатами микробиологических исследований и клинических наблюдений.

Выполненные экспериментальные исследования показали, что 3-3,5% растворы натрия хлорида имеют высокое осмотическое давление и обладают слабым раздражающим действием на ткани. Большая осмотическая разница между интерстициальной жидкостью и 3-3,5% растворами натрия хлорида обеспечивает положительный лимфолаваж в просвет раны, что препятствует адгезии микроорганизмов к тканям в ране и увеличивает приток в рану гуморальных факторов защиты организма. Результаты экспериментальных исследований подтверждены 125 клиническими наблюдениями.

Ключевые слова: гнойно-воспалительные процессы, антисептические лекарственные средства, внутриартериальная атибиотикотерапия, эритроцитарные тени, профилактика, лечение.

Summary

Zheliba M.D. Prophylactic and Treatment of after-operation wound infection and purulent-inflammative diseases of soft tissues.

The thesis is for obtaining a Scientific Degree of Doctor of Medical Science in the branch 14/01/03 - surgery. Vinnitsia State Pirogov Memorial Medical University of Health Protection of Ukraine, Kyiv, 2001.

The problem of this thesis is prophylactic and treatment of after-operation wound infection and treatment of purulent-inflammative process of soft tissues. Microbiological and clinical researches showed a high antimicrobal and medical effect of decometoxin and preparations on the basis of it. The interpotential effect of antimicrobal action of decametoxin and peroxide of hydrogen was discovered. A high absorptive ability of polysorb towards microorganisms be let's the usage of it as a matrix for making for making new preparations. Including of antibiotics into blood shadows improves greatly the results of intro-arterial antibiotic therapy. Antiseptically processing of operation field's skin by amosept and the usage of 3% solution of natrium chloride for washing the operation wound decreases greatly risk of suppuration developing.

Key word: purulent-inflammative processes, antiseptically medical remedies, intro-arterial antibiotic therapy, blood shadows, prophylactics (measures), treatment.

Размещено на Allbest.ru