Аномалії скорочувальної діяльності матки у роділь та їх корекція з використанням факторів охолодження

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛАЗУРЕНКО Вікторія Валентинівна

УДК 618.5:615.832.9

АНОМАЛІЇ СКОРОЧУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАТКИ У РОДІЛЬ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ФАКТОРІВ ОХОЛОДЖЕННЯ

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий консультант: академік НАН України, доктор медичних наук,

професор Грищенко Валентин Іванович,

Інститут проблем кріобіології та

кріомедицини НАН України, директор

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри акушерства і гінекологіїї №1,

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН і АМН України, доктор

медичних наук, професор Степанківська Галина

Костянтинівна, Національний медичний

університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України,

м.Київ, професор кафедри акушерства і гінекології №1

доктор медичних наук, професор Коломійцева

Антоніна Георгіївна, Інститут педіатрії,

акушерства та гінекології АМН України, м.Київ,

завідувач відділу акушерської патології

доктор медичних наук, професор, засл. діяч науки і

техніки України Громова Антоніна Макарівна,

Українська медична стоматологічна академія,

завідувач кафедрою акушерства і гінекології

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, кафедра акушерства і гінекології № 1 МОЗ України

Захист відбудеться 30.05.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022, м.Харків, пр.Леніна,4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету: (61022, м.Харків, пр.Леніна,4)

Автореферат розісланий 29.04.2002 р.

Вчений секретар

доктор медичних наук, доцент О.П.Танько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Порушення скорочувальної діяльності матки протягом багатьох десятиліть продовжують залишатися найбільш частими ускладненнями плину пологів, у зв'язку з чим займають центральне місце в науково-практичному акушерстві і є дотепер невирішеною медичною проблемою. Частота цієї патології, за даними літератури, коливається від 16 до 33 % і не має тенденції до зниження (Г.К.Степанківська, 1994; В.В.Абрамченко, 1996; Є.А.Чернуха, 1999; І.С.Сидорова, 2000).

Клінічно порушення скорочувальної функції матки виявляються у виді аномалій пологової діяльності (АПД). У дійсній роботі максимальна увага приділена слабкості і дискоординації скорочувальної активності матки. АПД нерідко є причиною маткових кровотеч, гіпоксії плоду й асфіксії новонародженого, родового травматизму, оперативних втручань, септичних післяпологових ускладнень, що приводить до високих показників материнської і перинатальної захворюваності й смертності (Є.Т.Михайленко, 1988; А.М.Громова, 1992; Л.В.Тимошенко, 1994; А.Г.Коломійцева, 1996). Для зменшення негативних наслідків АПД в останні роки були розширені показання до кесаревого розтину, частота якого при даній патології складає 25-30%, що вказує на недосконалість існуючих методів корекції порушень скорочувальної функції матки (В.І.Кулаков, 1995).

За останній час експериментальні та клінічні дослідження ряду авторів значно розширили представлення про регуляцію пологового акту. Визначено роль центральної нервової системи як інтгератора регуляторних механізмів скорочувальної функції матки, встановлено закономірності обміну гормонів, ферментів та біологічно активних речовин під час пологів, визначене їх значення у функціонуванні єдиної системи мати-плацента-плід; детально представлена роль гіпофізарно-наднирникової системи плоду в розвитку пологової діяльності (Л.В.Тимошенко, 1991; В.А.Маляр, 1992; В.С.Артамонов, 1996; Г.К.Степанківська, 1996; Б.М.Венцківський, 1999).

Проте, незважаючи на велику кількість дослідницьких робіт з вивчення АПД та методів їх корекції, багато аспектів цієї проблеми далекі від розв'язання. Так, недостатньо розкрита взаємодія між центральною і вегетативною нервовою системами та ефекторним органом - маткою при АПД; не вирішена проблема визначення ролі й місця гормонів та інших біологічно активних речовин у розвитку порушень пологової діяльності; недостатньо вивчена роль імунної системи при АПД. Особливий інтерес представляє стан маткової гемодинаміки, яка багато в чому визначає скорочувальну діяльність матки. Практично немає відомостей про зміни рецепторного апарата міометрію при різних видах АПД в залежності від способу її регуляції.

На сучасному етапі розвитку акушерства, з метою регуляції скорочувальної діяльності матки при пологах широко використовуються медикаментозні засоби лікування АПД (В.В.Абрамченко, 1996; І.С.Сидорова, 2000). Проте частота ускладнень від їх застосування постійно підвищується. У зв'язку з цим в дійсний час зменшується використання лікарських засобів в акушерській практиці з метою попередження їх побічного впливу на організм матері й плоду і продовжується пошук нових немедикаментозних методів лікування (В.М.Запорожан, 2000).

Сучасний прогрес в науці й техниці відкриває нові можливості в створенні усе більш ефективних нетрадиційних засобів та методів, які застосовуються в клінічній практиці. Використання факторів охолодження з лікувальною метою в медицині, зокрема, в акушерстві, має багатовікову історію, але в наш час, на жаль, не одержало належного розповсюдження у зв'язку з недостатнім науковим обґрунтуванням методу, невивченістю патогенетичних зв'язків холодових реакцій, складністю у виготовленні спеціальної апаратури й контролю за результатами дії. У своїй повсякденній практиці акушери - гінекологи застосовують холод у вигляді аплікацій міхура з льодом до надлобкової ділянки, що сприяє скороченню м'язів матки, проте механізм цієї дії до цього часу не розкритий. Відомі праці з застосування в акушерсько-гінекологічній практиці краніо-церебральної, піхвової, ректальної гіпотермії для корекції порушень менструальної функції, нейро-ендокриних синдромів, слабкості пологової діяльності (Н.П.Сухіна, 1975; О.В.Грищенко, 1980; Г.С.Авакян, 1987; С.А.Амаякян, 1988; М.А.Лісова, 1989; П.Г.Шайтуро, 1989; О.П.Ліпко, 1991; S.Amin-Hanjani, 1992; Il.Tomas, 1993). В усіх працях, які перелічено, вказується на позитивну дію різних варіантів охолодження на моторну функцію міометрію. Проте ці дослідження носять розрізнений характер, нерідко результати досліджень суперечать один одному, відсутні дослідження з вивчення біохімічних, нейрогуморальних, ендокринних механізмів реалізації локального охолодження передньої черевної стінки на скорочувальну діяльність матки, організм роділі, а також стан плоду та новонародженого.

З усього вищевикладеного можно зробити висновок про те, що вивчення скорочувальної функції матки при різних формах аномалій пологової діяльності й обґрунтування можливості використання нових немедикаментозних засобів їх корекції із застосуванням факторів охолодження, всебічне дослідження ефектів, які при цьому виникають, оцінених за допомогою сучасних методик, залишаються дуже актуальною проблемою. Це й обумовило вибір теми даної роботи, виконання якої дозволить запропонувати нові, науково обгрунтовані методи корекції порушень скорочувальної функції матки у роділь.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології № 1 Харківського державного медичного університету в рамках комплексної науково-дослідної Державної програми “Розробка методів діагностики, лікування та профілактики в перінатальній охороні плоду і при порушеннях репродуктивної функції”, № Державної реєстрації 0198002629 (автор самостійно виконував фрагменти теми з вивчення впливу локальної гіпотермії на скорочувальну діяльність матки, імунологічні, гормональні, гемодинамічні, рецепторні показники в експерименті та клініці).

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи стало уточнення етіопатогенезу порушень скорочувальної функції матки у роділь й наукове обґрунтування можливості та доцільності застосування факторів охолодження при зазначеній патології, а також розробка на даній основі лікувальних рекомендацій для корекції та профілактики аномалій пологової діяльності.

Для досягнення мети були встановлені наступні завдання:

1. Провести ретроспективний клініко-статистичний аналіз перебігу пологів за 5-річний період для з'ясування етіопатогенетичних факторів аномалій пологової діяльності.

2. Вивчити в експерименті на тваринах вплив локальної гіпотермії передньої черевної стінки (ЛГПЧС) на скорочувальну функцію матки.

3. Визначити дію ЛГПЧС стан нейро-гуморальної системи, яка бере участь в регуляції пологової діяльності шляхом дослідження центральної та вегетативної нервової системи, гормонів та біологічно-активних речовин (окситоцин, пролактин, АКТГ, кортизол, естрадіол, прогестерон, b-ендорфін, простагландин F2a, серотонін, адреналін, норадреналін, дофамін, гістамін, тирозін, триптофан), імунних показників та гемодинамічних показників, рецепторів міометрію (естроген-прогестеронових, також a- та b-адренорецепторів).

4. Виділити основні клінічні варіанти порушень скорочувальної функції матки в пологах, при котрих показане застосування ЛГПЧС для оптимізації пологової діяльності.

5. Виявити головні показники, за якими можливо прогнозування АПД.

6. Розробити методику проведення ЛГПЧС для корекції та профілактики різних форм АПД, обґрунтувати оптимальний температурний та тимчасовий режим проведення ЛГПЧС.

7. Визначити вплив ЛГПЧС на стан плоду і новонародженого, морфологічні ознаки плаценти

8. Провести порівняльну оцінку терапевтичної ефективності ЛГПЧС і традиційних методів корекції АПД, а також поєднання обох варіантів лікування.

9. Розробити показання, протипоказання, оптимальні схеми використання ЛГПЧС для лікування порушень скорочувальної функції матки в пологах.

Об'єкт дослідження - аномалії пологової діяльності (слабкість і дискоординація).

Предмет дослідження: вивчення скорочувальної діяльності матки при різних видах АПД, зміни при цьому в організмі роділі, вплив ЛГПЧС на скорочувальну активність матки, нейро-гуморальні, гормональні, імунні, гемодинамічні, енцефалографічні, рецепторні показники.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі проведено експериментальні та клінічні дослідження. Використано клініко-лабораторні, клініко-інструментальні, радіоімунологічні, імуноферментні, нейрофізіологічні, імунологічні, радіолігандні, гістоморфологічні та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. В представленій роботі розроблено нові підходи до корекції АПД і наково обґрунтована ефективність застосування ЛГПЧС в нормалізації порушень скорочувальної функції матки. Вперше всебічно за допомогою сучасних методів дослідження клінічно й експериментально проведене комплексне вивчення стану центральної та вегетативної нервової системи, гормонального й імунного статусу, особливостей маткової гемодинаміки, рецепторного апарата міометрію, стану плаценти при нормальній пологовій діяльності та її аномаліях у залежності від способу корекції АПД.

У процесі проведених досліджень вперше виявлені достовірні відмінності стану електричної активності півкуль головного мозку (ЕА ПГМ) у вагітних напередодні пологів з високим ризиком розвитку аномалій скорочувальної діяльності матки (АСДМ) від показників, які мали місце напередодні фізіологічних пологів; визначений комплекс показників вегетативного статусу, що свідчить про порушення адаптаційних можливостей роділь з АСДМ; виявлені зрушення імунних реакцій при різних видах АПД у порівнянні з показниками, які одержано при нормальному перебігу пологів; виявлено зміни стану адренорецепторного апарату міометрію при різних видах АПД в залежності від способу корекції та під впливом факторів охолодження.

Вперше експериментально доведено контрактильний ефект ЛГПЧС і його вплив на нейрогормональну, імунну та ендокринну системи, стан потомства.

Вперше виділені основні патогенетичні ланки, за рахунок яких відбувається нормалізація порушень скорочувальної функції матки під впливом ЛГПЧС у роділь з АПД; визначено оптимальну температуру та необхідний режим проведення ЛГПЧС при різних видах АСДМ; розроблено методику проведення локальної гіпотермії для лікування АПД та її профілактики; визначені показання, протипоказання й оптимальні схеми використання ЛГПЧС для корекції зазначеної патології.

Вперше доведено, що застосування факторів охолодження ефективно для корекції АСДМ у роділь; розроблено критерії прогнозування перебігу пологової діяльності за даними ЕА ПГМ, вегетативного статусу, гормонального й імунологічного обстеження, вивчення маткової гемодинамики в 38-40 тижнів вагітності з наступним визначенням дій лікаря; розроблено способи профілактики АПД із використанням ЛГПЧС.

Практичне значення отриманих результатів. В результаті проведених досліджень розроблено принципово новий немедикаментозний метод патогенетичної терапії порушень скорочувальної здатності матки у роділь, перевірений не тільки в експерименті, але й у клініці. Використання даного способу розширить арсенал методів корекції та профілактики аномалій пологової діяльності в сучасному акушерстві, що дозволить знизити показники материнської та перинатальної захворюваності й смертності, скоротити перебування вагітної в стаціонарі, зменшити витрати на придбання лікарських препаратів. Одержані результати дослідження впливу факторів охолодження на скорочувальну функцію матки є теоретичною передумовою для розробки нових методів ранньої діагностики та лікування патології скорочувальної здатності матки не тільки в родах, але й в післяпологовому періоді.

Розроблені методи корекції АПД впроваджено в роботу пологових відділень Обласної клінічної лікарні, пологових будинків №1, №2, №4, №5, №7 м. Харкова, міської лікарні №3, Нововодолазької і Мерефянської ЦРЛ Харківської області. Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються в педагогічному процесі кафедри акушерства і гінекології №1 Харківського державного медичного університету, Харківської медичної академії післядипломної освіти, Української медичної стоматологічної академії (м.Полтава).

За результатами дослідження видано дві методичні рекомендації (“Аномалії пологової діяльності”, “Індукція пологової діяльності”), оформлено три нововведення, одержано три патенти на винахід (№31150А “Спосіб підготовки шийки матки до пологів”, №33407А “Спосіб посилення пологової діяльності”, №33497А “Спосіб лікування дискоординації пологової діяльності”).

Особистий внесок здобувача. Автору належить вибір теми, визначення мети і завдань дослідження, методологічних основ її виконання. Дисертантом самостійно проводилися нейрофізіологічні, реовазографічні, термографічні, гістерографічні, кардіотокографічні дослідження, вивчення стану вегетативної нервової системи, забір і підготовка матеріалу для визначення рівня гормонів та біологічно активних речовин, імунологічних показників, міометрію і плаценти для радіолігандних та гістоморфологічних досліджень. Здобувачем самостійно проведені експерименти по вивченню впливу локальної гіпотермії на контрактильную функцію матки у вагітних кролиць, сеанси ЛГПЧС у вагітних і роділь, проаналізовані 1815 історій пологів 5 пологового будинку м.Харкова за період 1996-2000 р.р., обстежено 343 роділі. Автором особисто проаналізовано одержані результати, проведена їх статистична обробка, розроблено режими ЛГПЧС і схеми використання при різних видах АПД, зроблено попередні висновки. Автором разом із співробітниками Харківського інституту медичної радіології, Інституті неврології, психіатрії і наркології АМН України, Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, науковим консультантом були інтерпретовані отримані результати, зроблені остаточні висновки.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були докладені й обговорені на засіданнях Харківського наукового медичного товариства (2001), Пленумах Асоціації акушерів-гінекологів України (Євпаторія, 1998; Ужгород, 1999; Івано-Франківськ, 2000), ювілейної конференції, присвяченій 70-річчю з дня народження академіка В.І.Грищенка “Актуальні питання репродуктології та кріомедицини” (Харків, 1998), республіканській науково-практичній конференції “Простагландини в сучасному акушерстві” (Київ, 1999), Міжнародній науково-практичних конференції “Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини” (Харків, 1999) та міжрегіональної науково-практичної конференції “Немедикаментозні методи лікування в акушерстві та гінекології” (Одеса, 2000). Обговорення матеріалів роботи відбулося на спільному засіданні кафедр акушерства і гінекології № 1 і №2 Харківського державного медичного університету (2001).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 35 друкованих праць, 22 з яких у спеціалізованих журналах, зареєстрованих ВАК України. Серед публікацій - 3 патенти, 20 статей у вітчизняних журналах, 6 статей у збірниках наукових праць, 5 тез доповідей, представлених на конгресах і з'їздах, 2 методичні рекомендації для студентів і лікарів-інтернів, 3 нововведення.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 322 сторінках, складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 6 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Бібліографічний розділ нараховує 756 використаних джерел літератури, з них 484 країн СНД і 272 іноземних авторів. Робота ілюстрована 28 рисунками і 89 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети проведено ретроспективне вивчення 8236 пологів, які відбулися в Харківському міському клінічному пологовому будинку №5 (клінічна база кафедри акушерства і гінекології №1 Харківського державного медичного університету) за 5-річний період, у результаті були вибрано і проаналізовано 1815 історій пологів, які ускладнилися слабкістю або дискоординацією пологової діяльності. Крім того, для виконання поставлених у роботі задач проведене комплексне поглиблене обстеження 343 вагітних і роділь у терміну вагітності від 38 до 42 тижнів, які були розділені на клінічні групи. Основну групу склали 293 жінки з найбільш розповсюдженими видами АПД: слабкість (166 роділь) і дискоординація пологової діяльності (57 роділь), а також 70 вагітних, яким загрожувала АПД у зв'язку з відсутністю готовності організму до пологів. До контрольної групи ввійшли 50 жінок, в яких вагітність і пологи протікали без істотних ускладнень, яки могли б негативно уплинути на характер скорочувальної діяльності матки, перебіг пологів.

Обстеження вагітних і роділь містило в собі загальноклінічні, лабораторні, інструментальні, а також ряд спеціальних досліджень. Вивчався функціональний стан центральної (електроенцефалограф “Medicor”) і вегетативної нервової систем (вегетативний тонус, реактивність, забезпечення), центральної та маткової гемодинаміки (метод тетраполярної реографії), гуморальної та клітинної ланок імунітету, зміст деяких гормонів і біологічно активних речовин (окситоцин, пролактин, АКТГ, кортизол, естрадіол, прогестерон, b-ендорфін, простагландин F2a, серотонін, адреналін, норадреналін, дофамін, гістамін, тирозін, триптофан) радіоімунологічними і флюорометричними методами, проводилося морфогістологічне дослідження плаценти і визначався рівень естроген- і прогесторонових рецепторів, а також a- і b-адренорецепторів у міометрії радіолігандним методом. Діагноз АПД встановлювався на підставі гістерографічних досліджень (динамоутерометр ДУ-3), стан плоду оцінювався за даними кардіотокографії (ВМТ- 9141).

Для проведення ЛГПЧС використовували сконструйований у СКТБ Інституту проблем кріобиології і кріомедицини НАН України апарат керованої гіпотермії, який призначений для зміни, контролю і підтримки заданої температури при проведенні різних видів локальної гіпотермії в клінічних умовах. Для корекції АПД і підготовки організму до родів ЛГПЧС проводилася протягом 30-60 хв при температурі охолоджувача в контурі 10-15°С з використанням спеціального аплікатора, який прикладався до передньої черевної стінки роділі і давав охолоджуючу дію в заданому режимі. Вимірювання температурної реакції на ЛГПЧС проводилося за допомогою електричного термометра ТЕПМ-4 та візуалізувалося з використанням термографа “Радуга-МТ”.

Застосовувалися наступні методи корекції і профілактики АПД, ефективність яких порівнювалася між собою. Для підготовки шийки матки використовували традиційний естроген-глюкозо-витамино-кальцієвий фон (у 25 вагітних); інтрацервікальне введення препіділ-геля (20 вагітним); локальну гіпотермію гіпогастральной ділянки (25 жінкам). Для лікування слабкості пологової діяльності - традиційну схему, яка включає внутрішньовенне введення окситоцину (5 ОД) на фоні естрогенів (у 55 роділь); ЛГПЧС (у 59 роділь); комбіноване введення половинної дози окситоцину і ЛГПЧС (у 52 роділь). Для корекції дискоординації пологової діяльності - введення спазмолітиків (27 роділям); ЛГПЧС в поєднані з партусистеном (30 жінкам).

Механізми впливу факторів охолодження на скорочувальну функцію матки вивчалися на 34 експериментальних тваринах - 24 вагітні кролиці, яким застосовувалася ЛГПЧС, і 10 вагітних кролиць, які склали контрольну групу. При цьому використовувалися наступні методики з дослідженням перерахованих нижче параметрів до і після проведення ЛГПЧС: визначення скорочувальної активності рогів матки; визначення температурної реакції на охолодження в різних ділянках тіла; визначення концентрації окситоцину, естрадіолу, прогестерону, серотоніну, адреналіну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, тирозіну і триптофану в крові тварин; гістологічне дослідження гіпоталамуса, гіпофіза, тимуса, матки, яєчників, плаценти. Для проведення ЛГПЧС у вагітних кролиць була сконструйована спеціальна накладка-апликатор, яка з'єднувалася з апаратом керованої гіпотермії та фіксувалася до живота кролиці в місці проекції рогів матки.

Результати всіх проведених досліджень підлягали статистичній обробці з використанням стандартної програми “Медстат” для обробки медико-біологічної інформації. Вірогідність різниці між порівнюваними групами визначалася за таблицями Ст'юдента. У роботі враховувалися тільки достовірні результати (Р<0,05).

Результати досліджень та їх обговорення. Результати ретроспективного дослідження перебігу пологів за 5-річний період показали, що частота досліджуваних АПД склала 22,04%, з них слабкість пологової діяльності (СПД) - 87,3% (первинна - 61,1%, вторинна - 26,2%) і дискоординація пологової діяльності (ДПД) -12,7%. На підставі проведеного клініко-статистичного аналізу були виявлені наступні фактори ризику виникнення АСДМ, які можна розділити на екстрагенітальні, генітальні та акушерські. До екстрагенітальних причин відносяться надмірне нервово-психічне напруження, негативні емоції, захворювання нервової системи, часті гострі та хронічні інфекційні й алергійні захворювання, ожиріння, анемія, цукровий діабет, пієлонефрит, гіпертонічна хвороба, вегето-судинна дистонія, захворювання щитовидної залози. Серед генітальних причин найчастіше зустрічалися аномалії розвитку, пухлини, запальні захворювання жіночих статевих органів, порушення менструальної функції, аборти та безплідність в анамнезі, інфантилізм, ендометріоз. До акушерських причин слід віднести вік первородячих (молодше 18 років чи старше 30 років), розташування плаценти в дні матки, “незрілість” шийки матки, переношування, багатопліддя та багатоводдя, несвоєчасне вилиття вод, нераціональне застосування утеротоників і спазмолітиків.

Звертало на себе увагу те, що АПД виникала в першородячих у 7 разів частіше, ніж у повторнородячих. Серед ускладнень пологів у жінок з АПД найчастіше зустрічалося несвоєчасне вилиття навколоплідних вод (92%), з них передчасне - у 58,5%, раннє - у 33,5% роділь. Оперативне пологорозрішення відзначалося в 74,1% роділь з АПД (кесарський розтин застосовувався в 69,6% жінок, акушерські щипці - у 4,5%). У 59,7% випадках показанням до кесаревого розтину була неефективність гормонально-медикаментозної стимуляції пологової діяльності. Частота кесаревого розтину переважала у першородячих (79%), тобто жінок, у яких наступні пологи, можливо, будуть також закінчені оперативним шляхом, але вже за показниками, обумовленими наявністю рубця на матці. Даний факт ще раз підкреслює велике значення профілактики і лікування АПД у зниженні оперативних втручань. Епізіо- і перінеотомія проведені у 25,7% жінок, ручне обстеження стінок матки - у 9%. Пологовий травматизм відзначений у кожної четвертої роділі з АПД (24%). Післяпологові ускладнення, в основному гнійно-септичного характеру, спостерігалися в 2,6% роділь. Загальна крововтрата була трохи вище фізіологічних показників (256,2±24,3мл). Звертала на себе увагу велика кількість новонароджених з асфіксією середнього (53,4%) і важкого ступеня (5,2%), що обумовлено як порушеннями СДМ, так і негативним впливом гормонально-медикаментозної стимуляції. Надалі виявлені порушення гемоліквородинаміки в 38,5% дітей, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудженості - у 14%, синдром пригнічення ЦНС - у 9,2%, аспіраційний синдром - у 6,5%.

В результаті проведених експериментальних досліджень був виявлений контрактильний ефект ЛГПЧС, що певною мірою залежав від температури охолоджуючої рідини і найбільше відповідав фізіологічним параметрам при температурі 10-15°С. В результаті визначена оптимальна температура охолоджуючої рідини в контурі (10-15°С) і експозиція проведення ЛГПЧС (30-45 хвилин), які викликали найбільше число окролів (50,1%).

При вивченні температури різних ділянок тіла вагітної кролиці під впливом ЛГПЧС були знайдені найбільші зміни в прямій кишці та піхві (зниження з 36,4 до 32,6° С), що може вказувати на рефлекторний зв'язок між гіпогастральною ділянкою та органами малого тазу.

Виявлено певні зміни в концентрації гормонів і БАР (окситоцин, естрадіол, прогестерон, адреналін, норадреналін, дофамін, тирозін, триптофан, серотонін, гістамін) у крові кролиць до і після проведення ЛГПЧС. Під впливом ЛГПЧС виявлене достовірне збільшення рівня окситоцину (19,2±0,8 пг/мл), серотоніну (375,3±16,9 нмоль/л) і норадреналіну (28,0±1,1нмоль/л), чия участь у регуляції СДМ безсумнівна (Р<0,05).

Результати гістологічного дослідження гіпоталамічної ділянки тварин вказували на посилення функції паравентрикулярних і супраоптичних ядер, які сприяють секреції ендогенного окситоцину. Морфологічні зміни тимуса полягали в перевазі малих лімфоцитів, помірній кількості середніх та одиничних бластних форм, великій кількості епітеліальних клітин, які дають позитивну ШИК-реакцію, що можна розцінити як стан помірної напруги функціональної активності. Таким чином, ЛГПЧС призводить не тільки до змін СДМ і нейросекреторної активності гіпоталамуса, але й обумовлює зміни в тимусі.

При вивченні матково-плацентарного комплексу кролиць звертало на себе увагу те, що при температурі ЛГПЧС 10-15°С з експозицією в 30 хвилин достовірних патологічних відмінностей від контрольної групи не виявлено. Зниження температури ЛГПЧС до 0-5 °С призводило в більшості випадків до відшарування плаценти і загибелі плодів при пологах.

Збільшення маси новонароджених кроленят в основній і контрольній групах, зареєстроване протягом двох місяців після окролу, вірогідно не відрізнялося (P>0,05), що вказує на відсутність негативного впливу ЛГПЧС на розвиток новонародженого.

Результати проведеного експериментального дослідження свідчать про те, що ЛГПЧС має контрактильний ефект, не впливаючі негативно на плід і новонародженого. Механізм дії ЛГПЧС обумовлений як рефлекторним, так і нейрогуморальним ефектом. Отже, даний метод може бути застосований у клінічній практиці з урахуванням оптимального температурного режиму й експозиції.

З огляду на той факт, що найбільш достовірною характеристикою скорочувальної діяльності матки є дослідження інтенсивності й тривалості маткових скорочень, частоти перейм, нами проведене вивчення гістерограм при фізіологічних пологах (у латентну й активну фази), при первинній та вторинній СПД і ДПД (таблиця 1).

Таблиця 1.

Характеристика гістерографічних параметрів при фізіологічних пологах і різних видах АПД

При первинній СПД інтенсивність маткових скорочень під впливом ЛГПЧС зростала в 1,2 рази (34,1±1,9 мм рт.ст.), що вірогідно не відрізнялося від результатів застосування окситоцину (37,5±3,9 мм рт.ст.) (P>0,05). Комбінований метод приводив до збільшення інтенсивності скорочень у 1,5 рази (45,6±4,2 мм рт.ст.). Тривалість і частота перейм зростала в 1,5-2 рази незалежно від застосовуваного способу посилення пологів. Маткова активність збільшувалася в 2,6 рази (177,8±5,8 ум. од) при використанні комбінації ЛГПЧС із 2,5 ОД окситоцину. При вторинній СПД усі засоби рівною мірою підсилювали інтенсивність переймів у 2,7 рази (84,1±2,3 мм рт.ст.), тривалість - у 1,8 рази (96,9±1,9 сек), частоту переймів у 1,8 рази (3,7±0,06), маткову активність - у 3,5 рази (293,8±16,5 ум. од.)

Таким чином, за даними гістерографії, під впливом ЛГПЧС відзначалася активація СДМ за своїми кількісними характеристиками, зіставлена із утеротоничною дією окситоцину. При аналізі різних методів корекції СПД звертає на себе увагу той факт, що за ефективністю ЛГПЧС не поступається в застосуванні окситоцину, а найбільш діючим способом є комбінований метод.

Згідно даним КТГ виявлено, що в 70% роділь зі СПД, яким застосовувалася ЛГПЧС, показники серцевої діяльності плоду залишалися в межах норми (8-10 балів за шкалою Фішера), що вказує на безпеку методу для плоду. При стимуляції окситоцином вірогідно частіше відзначалося збільшення середньої кількості ранніх і пізніх децелерацій (до 1,9±0,29 за 30 хв) та їх тривалості (42,5±1,2 сек) (Р<0,05). При комбінованому способі лікування також виявлений негативний вплив окситоцину на стан плоду (кількість децелерацій - 1,6±0,4; тривалість - 49,5±1,8 сек), хоча й у меншій мірі, що може бути обумовлено застосуванням половинної дози утеротоніку. Отже, найбезпечним методом корекції АПД у відношенні плоду є застосування ЛГПЧС, при якому число децелераций за 30 хвилин склало 0,81±0,05, тривалість - 38,3±0,3 сек.

Відповідно до результатів зовнішньої гістерографії ДПД виявлялася у вигляді порушення “потрійного низхідного градієнту” по типу гіпертонусу нижнього сегменту матки, нерегулярності перейм, зменшення тривалості періоду розслаблення матки, підвищеного тонусу різних ділянок міометрію, комплексів дискоординованих перейм (подвійний, потрійний ритм перейм), зміни їх частоти, зниження амплітуди. Найбільша маткова активність відзначена в ділянці нижнього сегменту, що створювало передумови для спастичного скорочення м'язів нижнього сегменту і клінічно виявлялося в уповільненні розкриття шийки матки.

Традиційний метод лікування ДПД призводив до збільшення тривалості скорочень матки в ділянці дна (89,8±4,3 сек) і, особливо, правого кута (104,9±5,9 сек), і зменшенню тривалості скорочення нижнього сегменту (43,1±5,9 сек); збільшенню амплітуди скорочень правого маткового кута (99,5±4,7 мм рт. ст.), підвищенню маткової активності (308,45±27,6 ум.од.), зменшенню частоти перейм (3,1±0,3 за 10 хвилин). Аналогічну дію мав метод ЛГПЧС в поєднанні з партусистеном. Звертає на себе увагу той факт, що при використанні факторів охолодження маткова активність (391,6±33,8 ум.од.), тривалість (105,1±4,7 сек), амплітуда (100,4±3,5 мм рт. ст.) і частота (3,9±0,5) перейм наближалися до показників фізіологічних пологів. Крім того, ЛГПЧС в поєднанні з партусистеном за даними КТГ не виявляли негативного впливу на стан плоду.

Аналізуючи результат пологів і оперативні втручання в роділь з АПД в залежності від способу лікування, було виявлено, що завершення пологів шляхом операції кесаревого розтину при використанні факторів охолодження склав 4.6%, у той час як при традиційній корекції АПД - 14,7% (Р<0,05). Крім того, зниження частоти асфіксії новонароджених у групах, де застосовувався метод ЛГПЧС (26,4%), у порівнянні з традиційними способами корекції АПД (50,3%), свідчить про безсумнівну безпеку даного способу для плоду і новонародженого (Р<0,05). Ефективність методу ЛГПЧС при СПД склала 98,3%, при ДПД - 96,7%, у той час як ефективність традиційних медикаментозних способів була 89,1% і 81,5% відповідно.

ЛГПЧС використовувалася нами і для підготовки організму вагітної до пологів. Ефективність застосування факторів охолодження в підготовці шийки матки і профілактиці АПД склала 88%, препіділ-гелю - 80%, ЕГВК-фону - 40%. Отже, застосування ЛГПЧС у вагітних з незрілою чи недостатньо зрілою шийкою матки дозволило за короткий проміжок часу (1,9±0,4 сут) підготувати організм жінки до пологів (Р<0,05). В результаті істотно зменшилася кількість ускладнень у пологах (до 12%), знизився відсоток кесаревого розтину у вагітних з високим ризиком розвитку АПД (до 8 %). З огляду на відсутність побічного впливу, на відміну від фармакологічних препаратів, на організм матері і плоду, відносну дешевизну методу в порівнянні з вартістю гелів, застосування ЛГПЧС є ефективним і перспективним методом профілактики АПД.

У більшості вагітних і роділь проведене поглиблене дослідження стану ЦНС, ВНС, центральної та маткової гемодинаміки, нейро-гуморального статусу, стану імунітету, рецепторного апарата міометрію, що дозволило провести стандартизацію показників при фізіологічній вагітності та пологах, ускладнених АСДМ, з'ясувати механізм розвитку АПД, розробити прогностичні критерії, обґрунтувати патогенетичну терапію та заходи профілактики з використанням факторів охолодження.

Вивчення електричної активності півкуль головного мозку у вагітних напередодні фізіологічних пологів вказувало на достатні компенсаторні можливості ЦНС для здійснення вищих інтегративних функцій при перебудові роботи організму в більш напруженому режимі. Про це свідчить перевага у вагітних контрольної групи першого (73,3%) і другого (20%) типу ЕЕГ (згідно класифікації Е.А.Жирмунської, 1991), які відображають урівноважений спокійний стан жінок, нормальну реакцію на фото- і фоностимуляцію, домінування правої потиличної ділянки.

На ЕЕГ у вагітних, пологи в яких ускладнилися СПД, встановлено зміни електричної активності в стані спокою, стертість просторового розподілу і більш низький індекс a-активності, перевагу патологічних форм, що підсилюються при функціональних пробах. Виявлено збільшення числа десинхронних (48,3%), поява гіперсинхронних (13,8%) і дезорганізованих (10,3%) типів ЕЕГ.

Вивчення ЕА ПГМ напередодні пологів, ускладнених ДПД, виявило перевагу четвертого типу ЕЕГ (33,4%), який при фізіологічних родах не виявлявся, що свідчило про наявність динамічних порушень стану ЦНС. Домінуюча ділянка залишалася такою ж, а мінімальна активність пересувалася в скроневу ділянку. Відзначалася неадекватна реакція на функціональні проби та екстероцептивні подразники. Причому, чим важче клінічно була ДПД, тим більша кількість відхилень від стандартної картини реєструвалася на ЕЕГ. Таким чином, превалювання дезорганізованих типів ЕЕГ у вагітних з розвитком ДПД у пологах, зміна a-активності лобних ділянок (7,3±0,4 Гц), центральної (7,6±0,4 Гц) і тім'яної ділянки (9,0±0,3 Гц) праворуч свідчить про порушення в стані підкоркових центрів, які причетні до забезпечення і координації гестаційної функції. Одержані дані можуть розглядатися як прогностична ознака зриву адаптаційних можливостей організму, початку дезадаптації.

Вивчення електричної активності головного мозку у вагітних напередодні пологів, які загрожували розвитком АПД показало, що в них у більшості випадків були різні типи функціональних порушень, переважно пов'язаних зі зменшенням активності a-ритму і збільшенням у них b-хвиль і повільних и- і д-ритмів, особливо в тім'яних і скроневих ділянках мозку. Реакція на фото- і фоностимуляцію в 45,9% (Р<0,05) вагітних була відсутня, у 10,8% відзначена парадоксальна реакція у вигляді посилення амплітуди a-ритму у відповідь на подразники. При проведенні гіпервентиляції збільшувалася кількість одиничних і групових хвиль и-активності, зростала їх амплітуда до 60-70 мкВ, рідшала частота a-активності та збільшувалася кількість генералізованої a-подібної активності (9,9±0,3 Гц). Отримані дані свідчили про помірну дисфункцію мезодіенцефальних структур мозку.

Якісний аналіз ЕЕГ показав, що в результаті проведеної підготовки шийки матки до родів з використанням ЛГПЧС ЕЕГ типу “ідеальна норма” виявлена в 48,6% випадків, що в 2 рази перевищувало вихідні показники (Р<0,05). Зникав п'ятий тип ЕЕГ (грубопорушений) і значно зменшувалася кількість дезорганізованих типів ЕЕГ (8,3%), нормалізувався індекс a-активності (8,5±0,2 Гц), реакція на екстероцептивні подразники наближалася до показників, які відповідають фізіологічним.

Аналіз результатів ЕЕГ в залежності від способу підготовки шийки матки показав, що більшість ЕЕГ першого типу (66,7%) відзначалася в підгрупі, де використовували ЛГПЧС. Серед явно патологічних типів ЕЕГ була зворотна залежність: десинхронний тип ЕЕГ спостерігався тільки в 8,3%, дезорганізовані та грубопорушені типи ЕЕГ взагалі після лікування ЛГПЧС не зустрічалися, на відміну від підгрупи, де підготовку до пологів проводили традиційним методом (Р<0,05).

Таким чином, ЕА ПГМ відображає біологічну готовність організму до пологів, показником якої є стан пологових шляхів. Незріла шийка матки і помірні загальномозкові зміни, які посилюються на фоні функціональних проб, є прогностично несприятливими для результату пологів і передбачають можливість розвитку АПД. Отже, оцінка зрілості шийки матки в поєднанні з аналізом ЕА ПГМ напередодні пологів дозволяє краще прогнозувати АПД. При наявності зрілої шийки матки і відсутності патологічних змін на ЕЕГ у 38-40 тижнів у більшості випадків можна припустити, що майбутні пологи будуть без АПД.

Для з'ясування впливу вегетативної нервової системи на СДМ і уточнення стану ВНС при різних АПД (слабкості та дискоординації), а також визначення можливості використання ЛГПЧС для корекції СДМ через вплив на ВНС нами був проведений порівняльний аналіз функціональної діяльності вегетативної нервової системи в жінок, пологи в який ускладнилися АПД, і в роділь з нормальним перебігом пологів, а також у вагітних, яким загрожувала АПД до і після проведення ЛГПЧС.

У вагітних з фізіологічними пологами виявлене нормальне співвідношення в діяльності симпатичного і парасимпатического відділів ВНС, визначена погодженість у взаємодії серцевої та дихальної систем. При фізіологічних пологах у 78% вагітних виявлений позитивний рефлекс Ашнера, що вказує на повноцінність ВНС, яка забезпечує нормальну роботу кроворозподільного механізму відповідно до потреб, що підтверджує й адекватна ортостатична проба.

Стан ВНС у 73,4% роділь зі СПД характеризується посиленням парасимпатичних впливів і послабленням симпатичного тонусу. Виявлена неузгодженість в роботі дихальної та серцево-судинної систем (низький показник індексу Хільдебрандта). Результати проведення око-серцевого рефлексу вказували на виражену напруженість початкового стану організму в 50% роділь зі СПД. Про недостатнє вегетативне забезпечення в 57,3% жінок свідчили результати ортостатичної проби. У 67,7% жінок під час пологів, ускладнених СПД, відзначалося достовірне збільшення парасимпатичних і зниження симпатичних впливів у порівнянні з показниками, характерними для нормальних пологів.

Характеристика вегетативного тонусу в жінок, пологи у яких ускладнилися ДПД, виявила в 80,7% зсування у бік симпатикотонії. Рефлекс Ашнеру в 73,7% роділь із ДПД набував патологічної спрямованості та вказував на підвищення симпатичного тонусу ВНС. Про це ж свідчили і результати ортостатичної проби, які характеризують вегетативне забезпечення. Перевага симпатичних впливів мала місце в більшості (77,2%) роділь із ДПД.

У вагітних, яким загрожував розвиток АПД, індекс Кердо мав негативні значення, які вказували на парасимпатикотонію в 46,9%, позитивні значення - у 42,9%, які свідчили про симпатикотонію. На неузгодженість в роботі дихальної і серцево-судинної систем указував коефіцієнт Хільдебрандта (4,98±0,5). Порушення вегетативної реактивності з перевагою негативних і перекручених реакцій виявлені в 80% вагітних з незрілими родовими шляхами. Вегетативне забезпечення було знижено в 57,2% жінок. У 46,9% жінок, яким загрожував розвиток АПД (з відсутністю готовності організму до пологів) виявлена перевага парасиматичних впливів, у 30,6% - симпатичних. Нормальне співвідношення функціональних відділів ВНС відзначено в 22,5% вагітних, під впливом ЛГПЧС їх кількість збільшилася у два рази - 52%. Звертає на себе увагу те, що під впливом ЛГПЧС також вирівнювався вегетативний профіль, індекс Хільдебрандта й індекс Кердо наближалися до фізіологічних показників. Після проведення ЛГПЧС око-серцевий рефлекс, ортостатична проба вказували на нормалізацію вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення більше ніж у 64% обстежених, що призводило до спонтанного розвитку пологової діяльності та сприяло благополучному завершенню пологів.

Таким чином, комплекс показників, який характеризує стан ВНС під час фізіологічних пологів, свідчить про добре виражені гомеостатичні та адаптивні реакції, що забезпечуються як надсегментарним рівнем, локалізованим у лімбіко-ретикулярних утвореннях, так і сегментарним відділом ВНС, що сприяє нормальному перебігу пологів. Під час пологів, ускладнених СПД, відзначалося достовірне збільшення парасимпатичного і зниження симпатичного впливів у порівнянні з нормальними показниками. У роділь з наявними розладами скорочувальної діяльності матки у вигляді ДПД переважала симпатикотонія. У 90% вагітних з відсутністю готовності пологових шляхів, тобто загрожуючих за розвитком АПД, мало місце порушення вегетативної рівноваги, що полягає в перевазі парасиматичних або симпатичних впливів. Проведені дослідження вказують, що однією з провідних причин АСДМ і розвитку АПД є порушення функціональної рівноваги між симпатичним і парасимпатичним відділами ВНС, яке виникає внаслідок послаблення регулюючої ролі ЦНС. Проведення ЛГПЧС у більшій мірі, ніж інші методи, нормалізувало вегетативний тонус, підвищувало вегетативну реактивність та вегетативне забезпечення. У результаті відзначалося нормальне співвідношення симпатичних і парасимпатичних впливів у більшості вагітних, де підготовка організму до пологів здійснювалася з використанням факторів охолодження.

Відомо, що інтенсивність і координованість м'язового скорочення залежить від ступеню кровопостачання. Матка, найбільший м'язовий орган наприкінці вагітності, не є винятком і відноситься до органів, при адекватній стимуляції яких в першу чергу змінюється кровопостачання, а потім - контрактильна функція. Згідно даних Г.А.Савицького (1999), гемодинамічні процеси, які відбуваються в матці під час пологів, обумовлюють розкриття шийки матки за рахунок активної ролі депонування крові в судинних резервуарах міометрію. У зв'язку з цим великий інтерес представляє стан маткової гемодинаміки, що визначає інтенсивність та координованість скорочень матки під час нормальних пологів, пологів, ускладнених різними видами АПД, і зміни, що відбуваються в ній, під впливом ЛГПЧС.

Були проведені дослідження центральної та маткової гемодинаміки напередодні нормальних пологів та пологів, які ускладнилися АПД, а також був визначений вплив ЛГПЧС на показники центральної і матковий гемодинаміки.

Як свідчать результати дослідження центральної гемодинаміки, достовірних відмінностей не встановлено тільки в показниках ударного об'єму серця. Інші показники мали деякі відмінності від параметрів, характерних для фізіологічних пологів, в залежності від виду АПД. Так, при СПД і, особливо, ДПД виявлене підвищення загального периферійного опору судин до 1356,4±61,2 дин/с·см5 і 1495,5±139,6 дин/с·см5 відповідно (Р<0,05). При ДПД також виявлене значне зниження хвилинного об'єму кровообігу (ХОК) (до 5067,4±299,2 мл/хв) і ударного індексу (УІ) (до 31,2±2,8 мл/м2). У вагітних, яким загрожував розвиток АПД, виявлене зниження ХОК до 5791,2±157.4 мл/хв. В результаті проведення ЛГПЧС виявлене підвищення ХОК до 7245,1±256,3 мл/хв, інші параметри центральної гемодинаміки відповідали показникам контрольної групи (P>0,05).

У 82,8% жінок, у яких пологи протікали фізіологічно, маткові реограми являли собою регулярні комплекси, які складалися з високої систолічної хвилі з крутою анакротою, помірно закругленою верхівкою і пологою катакротою, на межі верхньої і середньої третини якої знаходиться інцизура, і повільно вираженої діастолічної хвилі. Кількісні характеристики маткових реограм свідчать про нормальний стан тонусу й еластичності маткових судин, що забезпечує достатній артеріальний приплив і венозний відтік і, отже, нормальну СДМ при фізіологічних пологах (Табл.2).

У 77% роділь зі СПД при дослідженні маткової гемодинаміки зафіксовані значні порушення в системі як артеріального припливу, так і венозного відтоку. При якісному аналізі реограм відзначено виникнення додаткових зубців на катакроті, згладжування дикротичних зубців, збільшення діастолічної хвилі, подовження анакроти, зменшення крутості її нахилу, різна міра сплощення верхівки. Кількісні характеристики амплітудно-тимчасових показників маткових реограм (Табл.2) свідчать про підвищений тонус і зниження еластичності маткових судин, недостатньої інтенсивності кровотока в матці, порушенні венозного відтоку.

У 78,1% роділь із ДПД виявлені відхилення від типової форми, що виявлялося як окремими ознаками, так і їх комбінацією: появою додаткових зубців на катакроті, згладжуванням дикротичного зубця, збільшенням діастолічної хвилі. Крім змін у венозному відтоку матки, виявлені порушення й у системі артеріального припливу, що виявляється на реограмі збільшенням тривалості анакроти, зменшенням крутості її нахилу, різною мірою сплощення верхівки. Кількісні характеристики маткової гемодинаміки (Табл.2) підтверджують попередні висновки про порушення, як у системі артеріального припливу, так і у венозному колекторі матки у вагітних з дискоординованими порушеннями скорочувальної функції матки.

Таблиця 2.

Показники маткової гемодинаміки в нормі та при різних АПД, а також їх зміни під впливом ЛГПЧС

Р - порівняння з контрольними параметрами

Дослідження маткової гемодинаміки у вагітних, яким загрожує розвиток АПД, виявило аналогічні для різних видів АПД зміни: виникнення додаткових зубців на катакроті, згладжування дикротичних зубців, подовження анакроти зі зменшенням крутості її нахилу.

Після проведення сеансу ЛГПЧС показники маткової гемодинаміки наближалися до показників контрольної групи (Табл.2). Якісно вони змінювалися таким чином: зростала висота й збільшувалася крутість нахилу анакроти, верхівка систолічної хвилі ставала більш гострою, що свідчить про підвищення інтенсивності кровообігу в матці. Діастолична хвиля знижувалася й набувала більш рівний контур за рахунок зникнення на ній додаткових зубців. Порівняння кількісних показників маткової гемодинаміки після проведення ЛГПЧС із параметрами контрольної групи не виявило достовірної різниці (Р>0,05), що вказує на нормалізуючий вплив ЛГПЧС на матковий кровотік. Таким чином, ЛГПЧС призводить до поліпшення артеріального припливу і нормалізації венозного відтоку з матки. Останнє сприяє найшвидшому дозріванню шийки матки і розвитку нормальної пологової діяльності.

Велике значення в розвитку нормальної пологової діяльності грає ряд гормонів і біологічно активних речовин. При дослідженні деяких гормонів і БАР (прогестерон, естрадіол, АКТГ, кортизол, окситоцин, простагландин F2a, пролактин, b-ендорфін, триптофан, серотонін, гістамін, тирозін, дофамін, адреналін, норадреналін) при різних АПД були виявлені виражені відхилення від показників, отриманих при фізіологічних родах (Табл.3).

Наприкінці фізіологічної вагітності й у першому періоді пологів відбуваються наступні зміни рівнів гормонів і біологічно активних речовин. З початком пологової діяльності виявлене зниження рівня прогестерону (110,2±3,95 нг/мл), підвищення естрадіолу (26,6±0,72 нг/мл) й АКТГ (36,3±4,6 пг/мл). Крім того, відзначалося достовірне збільшення змісту кортизолу (611,8±29,0 нг/мл), окситоцину (49,7±5,6 пг/мл), простагландину F2a (98,9±5,6 нг/мл), b-ендорфіну (118,3±7,5 пмоль/л). Рівень пролактину на початку пологів знижується, а потім підвищується (до 1,5±0,22 мОд/л). Максимальна концентрація ендогенного окситоцину в крові роділі спостерігається до кінця першого періоду, тобто до початку періоду зганяння. Паралельно окситоцину змінюється рівень простагландину F2a, що ще раз підтверджує його значення, як утеротоніка. Найбільший вміст b-ендорфіну відзначено до початку другого періоду пологів, що, можливо, зв'язано з антиноцицептивним значенням й антистресовою роллю опіоїдів під час пологового акту. Зміна концентрації серотоніну (815,2±68,3 нмоль/л), гістаміну (517,8±31,6 нмоль/л), а також адреналіну (7,0±0,8 нмоль/л) і норадреналіну (39,5±1,9 нмоль/л) вказують на те, що при нормальних пологах має місце повна скоординованість у роботі симпато-адреналової системи, що може бути обумовлено саморегулюючою системою адаптації.

Отримані дані свідчать про те, що зазначені гормони і БАР є показниками активізації функцій різних органів і систем, які беруть участь в розвитку нормальної пологової діяльності (гіпоталамо-гіпофизарна ділянка, надниркові залози, яєчники, фето-плацентарний комплекс).