Діагностика й лікування сполученої вегето-кардіо-дигестивної патології на санаторно-курортному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І.М. Сєченова

УДК:616:839+613.3-07:615.834

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Діагностика й лікування сполученої вегето-кардіо-дигестивної патології на санаторно-курортному етапі

14.01.33-курортологія і фізіотерапія

Крючкова Ольга Миколаївна

Ялта 2002

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Згідно з літературними даними, вегетативні порушення в популяціп виявляються у 25-80% людей, які вважають себе практично здоровими. Ще частіше вони виявляються у хворих людей, особливо при патологіп органів травлення та кровообігу (О. Б. Бурма, А.Ю.Барановський,1995)

Як відомо, має місце й протилежна закономірність: психовегетативні порушення викликають функціональні захворювання внутрішніх органів, які з часом переходять у органічні (С.А.Абакумов, 1996; А.П.Мешков,1999). Вегетативна патологія особливо часто виявляється у дітей і підлітків, а також у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання (ІВ) після аваріп на ЧАЕС (В.А.Поберська,2002; Е.І Степанова та співавт; 2002; Н.І. Урсова та співавт., 2002; І.П. Шмакова,2002) Не менш часто, ніж вегетативні порушення, спостерігаються захворювання органів травлення (ЗОТ). Так, за даними епідеміологічного дослідження, ЗОТ виявляються у 50% мешканців міст, 28,8% із них мають сполучену дигестивну патологію (І. Ю.Скирда,2000). За статистичними даними МОЗ Криму, розповсюдження ЗОТ серед дорослого населення Криму складає 60-65%.

Не так часто, як ЗОТ, але все ж доволі часто спостерігається серцево-судинна патологія (Є.Н.Амосова,1998; Є.І.Чазов та співавт.,1992). У 59,2% хворих із ЗОТ виявляеється супутня патологія серця і судин. На жаль, у літературі слабко висвітлені питання діагностики та лікування сполученоп вегето-вісцеральноп патологіп.

У санаторіях часто спостерігаються хворі зі сполученою вегето-кардіо -дигестивною патологією (С.С.Солдатченко та співавт.,1996). Але в більшості випадків діагностується й лікується захворювання лише однієп з систем, що не дає повноцінного терапевтичного ефекту.

Таким чином, проблема діагностики й лікування в умовах санаторію сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп є актуальною, тому що вона досить часто зустрічається, а питання пп діагностики й лікування розроблені недостатньо.

Зв'зок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'зана з науковою тематикою кафедри гастроентерологіп та терапіп ФПО Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського. Тема плану кафедри-№4, шифр 0195V029286. Термін виконання теми-1996-2000 рр. “Патогенетичне обгрунтування лікування й профілактики запальних, ерозивно-виразкових і транснейральних змін гастродуоденальноп зони медикаментозними й немедикаментозними методами.”

Мета роботи. Удосконалити діагностику й лікування хворих із сполученою вегето-кардіо-дигестивною патологією в санаторно-курортних умовах. Експериментально й клінічно обгрунтувати нові діагностичні й терапевтичні підходи до цієп патологіп.

Задачі дослідження:

1. Розробити скрінінговий метод діагностики й контроля лікування сполученоп вегето- кардіо- дигестивноп патологіп. Вивчити частоту такоп патологіп у дорослих і дітей.

2. Шляхом використання розробленого скрінінгового методу з наступним уточненням за допомогою ультразвукового, ендоскопичного та інших методів дослідження удосконалити діагностику патологіп, яка в санаторіп недостатньо добре розпізнається .

3. З'ясувати зв'язок ступеня вираження дисфункціп вегетативноп нервовоп системи (ВНС) з нозологічними формами захворювань серцево-судинноп та травноп систем. Розробити класифікацію ступенів порушення ВНС.

4. З'ясувати зв'язок між наявністю інкорпорованих радіонуклідів у хворих,які зазнали впливу іонізуючого випромінювання (ІВ), і частотою та формою вегето-кардіо-дигестивноп патологіп.

5. Запропонувати програму лікування в санаторно-курортних умовах сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп в осіб, які зазнали впливу ІВ.

6. Виявити частоту й вираженість вегетативних порушень у осіб із неврозом, обумовленим інформаційною перевантаженістю. Запропонувати спосіб корекціп цих порушень.

7. З'ясувати взаємозв'язок між особливостями особистого профілю та вегето-вісцеральною патологією.

8. Удосконалити діагностику та лікування функціонального пролапса мітрального клапана вегетативного генезу.

9. Експериментально й клінічно обгрунтувати застосування Євпаторійськоп мінеральноп води “Чайка”, фітопрепарату софором та точкового масажу для лікування сполученоп вегето-вісцеральноп патологіп. Простежити терапевтичний ефект софорому при дигестивній та кардіо- васкулярній патологіп.

10. Вивчити особливості перебігу виразковоп хворби у осіб із синдромом дисплазіп сполучноп тканини. Запропонувати метод первинноп профілактики виразковоп хвроби у осіб із вказаним синдромом, а також у тих, що мають членів родини, які потерпають від хвороб, асоційованих із HР.

11. Оцінити ефективність розробленоп програми лікування в санаторно-курортних умовах сполученоп вегето-кардіо- дигестивноп патологіп.

Об'єкт дослідження: хворі зі сполученою вегето-кардіо-дигестивною патологією.

Предмет дослідження: можливості діагностики та удосконалення лікування сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп в санаторно-курортних умовах та лікувально-поліклінічних закладах.

Методи дослідження. для верифікаціп діагнозу сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп використовували дані клініко- анамнестичних, іридодіагностичних, електро-, ехокардіографічних, ендоскопічних та ультразвукових досліджень,а також дані вегетативного тесту з застосуванням кардіоінтервалографіп. Про стан психічних функцій судили на підставі дослідження Мінесотського багатофазного особистого тесту (МБОТ). Наявність інкорпорованих радіонуклідів виявляли на автоматизованому комплексі “ Скрринер” , який дає можливість визначити внутрішнє випромінювання людини. Для з'ясування ролі імунноп системи у розвитку сполучених вегето-кардіо-дигестивних захворювань вивчалися показники імунітету, у осіб із кардіальною патологією - показники ліпідного обміну. Ефективність і безпека лікування підтверджувалися за допомогою клініко- анамнестичного, інструментального і лабораторного досліджень. Достовірність одержаних результатів досліджувалася статистичними методами.

Наукова новизна одержаних результатів.

Розроблена діагностична програма, яка включає скрінінгові методи (анкетування та іридодіагностика), з наступним цілеспрямованим уточненням характеру захворювання за допомогою високоінформативних методів діагностики, дала можливість виявити важливі закономірності виникнення і перебігу сполученоп вегето-вісцеральноп патологіп.

Вперше за допомогою розроблених якісно-кількісних параметрів оцінки стану вегетативноп нервовоп системи вивчені особливості перебігу вегето-кардіо-дигестивноп патологіп залежно від ступеня вираженості дисфункціп ВНС. Запропоновано виділяти 3 ступені дисфункціп ВНС.

Вперше визначено і описано гіперпарасимпатикотонічний синдром у пацієнтів із третім ступенем ваготоніп, який проявляється пролапсом мітрального клапана, дуодено-гастральним рефлюксом, вторинним гастродуоденітом, дискінезією жовчовивідних шляхів за гіпертонічним типом.

Вперше виявлено і вивчено вплив екзо - і ендогенних факторів, у тому числі інкорпорованих радіонуклідів, імунних розладів,неврозу, асоційованого з інформаційним перевантаженням, наявністю дисплазіп сполучноп тканини, які сприяють виникненню сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп.

Запропонований діагностичний алгоритм дав можливість підвищити частоту виявлення в санаторно-курортних умовах таких захворювань, як рефлюксна хвороба стравоходу, невиразкова диспепсія, дискінезія жовчовивідних шляхів, синдром подразненого кишечника, невиразковий коліт, дисбактеріоз кишечника, функціональні захворювання серцево-судинноп системи, порушення функцій ВНС, головним чином за рахунок ранніх і прихованих форм захворювань, які не були діагностовані звичайними клінічними дослідженнями.

Проведені експериментальні дослідження дали можливість розширити об'єм санаторно-курортноп програми лікування хворих із сполученою вегето-вісцеральною патологією і обгрунтувати ефективність використання у цих хворих мінеральноп води “Чайка” (м.Євпаторія), фітопрепарату софором і масажа біологічно активних точок (БАТ).

Вперше вивчено зв'язок виразок гастродуоденальноп зони з синдромом дисплазіп сполучноп тканини (СДСТ). Встановлено, що виразкова хвороба , яка поєднана з СДСТ, розвивається в молодому віці, перебігає тяжче, на фоні виражених психовегетативних порушень, частіше дає ускладнення .Вперше запропоновано розцінювати хворих із СДСТ як групу осіб із високим рівнем ризику розвитку гастродуоденальних виразок, а також вперше розроблена програма первинноп профілактики гастродуоденальних виразок і вивчена пп ефективність для хворих із СДСТ і родичів пацієнтів із захворюваннями, асоційованими з НР.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше в Украпні досліджена частота сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп. Встановлено, що вона виявляється у 87,3% дорослих хворих і у 57,2 % дітей. Рекомендовано в санаторіп виявляти хворих із такою патологією і проводити комплексне лікування.

Для виявлення сполученоп патологіп доцільно використовувати як скрінінг- іридодіагностику. Цей метод дослідження в умовах санаторію дає можливість досить швидко і необтяжливо для хворих запідозрити сполучену патологію, провести цілеспрямоване обстеження, призначити повноцінне лікування й проконтролювати його ефективність.

Доведено, що застосування іридоскопіп з подальшим уточненням характеру патологіп за допомогою даних високоінформативних досліджень дає можливість визначити сполучену патологію в 1,6 разів частіше, ніж загальноприйняте обстеження. Найчастіше виявляється сполучена патологія трьох систем: травноп, вегетативноп та серцево-судинноп.

Встановлено, що методом іридоскопіп можна з великою вірогідністю діагностувати патологію, яка в санаторно-курортних умовах виявляється рідко. Іридодіагностика цієп патологіп оформлена нами у вигляді раціоналізаторських пропозицій і впроваджена в практику.

Доцільно визначати тонус ВНС у трьох ступенях вираження за індексом напруги кардіоінтервалограми в положенні хворого лежачи (ІНЛ). Встановлено, що при третьому ступені ваготоніп (ІНЛ=0-5 умовних одиниць) і при третьому ступені симпатикотоніп (ІНЛ=501 і більш умовних одиниць) спостерігається певний набір сполучених функціональних захворювань травноп та кардіо-васкулярноп систем. Знаючи ступінь і вектор відхилення тонусу ВНС, можемо спланувати повноцінну корекцію цих порушень.

Виявлено, що у хворих із первинним ПМК є 2 причини цієп патологіп: СДСТ і третій ступінь ваготоніп. Корекція ваготоніп у цих хворих ліквідує ПМК (0,2%) або зменшує його вираженість (21%)

Доведено, що у хворих ВХ із першим (спадково-конституційним) типом пп перебігу часто виявляються СДСТ (47,8%) і виражена ваготонія. Рекомендовано у дітей і підлітків із СДСТ проводити іридодіагностику і, якщо є ознаки захворювань гастродуоденальноп зони - первинну профілактику ВХ. Так само слід проводити первинну профілактику у дітей, що мають членов сім'п, хворих асоційованими з хелікобактеріозом захворюваннями ( ВХ, хронічний гастрит В, первинний ХГД).

Встановлено, що у хворих з виразками гастродуоденальноп зони, які тривало не рубцюються, під впливом внутрішньотканьового електрофореза Н2-блокатора гістаміну -кваматела ( фамотідіна) виразки рубцюються в 1,9 разів частіше й швидше у порівнянні з контрольною групою.

Визначено, що у 16,5% дітей, які живуть у зоні радіоактивного забруднення, по прибутті в санаторій виявляється на апараті “Скрринер” Сs-137 в межах 2-60 nСu и у 3,8% -Сs-134 в таких же межах. Рекомендовано всіх хворих, що прибувають на лікування з зони радіоактивного забруднення, піддавати дослідженню на наявність інкорпорованих радіонуклідів. Для елімінаціп останніх назначали природні сорбенти (фрукти, овочі,салат топінамбура), пектин із аскорбіновою кислотою, лікувальні трави жовчогінноп та проносноп діп (за показанням), БАХД, водні процедури, гальванізацію правого підребер'я та області кишечника (за показанням). Зазначене лікування дало можливість Сs-137 елімінувати у 37,1% осіб, а Сs-134- у всіх.

Нами доведено, що у 56% хворих зі сполученою вегето-кардіо-дигестивною патологією, які постраждали від аваріп на ЧАЕС, по прибутті в санаторій виявляється відхилення від норми показників імунноп системи.Проведення комплексного санаторно-курортного лікування з застосуванням клімато- і водолікування та БАХД дає можливість зменшити кількість хворих із порушеними показниками імунітету з 56% до 27% (Р<0,005).

Клініко-лабораторними спостереженнями доведено, що фітопрепарат софором, який складається з 1 частки екстракта плодів софори японськоп та 4 часток екстракта квіток ромашки лікарськоп, позитивно впливає при хелікобактерній інфекціп, дисбактеріозі кишечника, зменшує секрецію шлунка і запалення слизовоп оболонки шлунково-кишкового тракту. Позитивний результат тритижневоп монотерапіп софоромом в умовах клініки отримано у 93,3% хворих із патологією ШКТ. Віддалені результати фітотерапіп були позитивними через 6-8 місяців у 78,6% хворих.

Доведено, що цей же препарат впливає нормалізуюче на ліпідний обмін, має заспокійливу й судинорозширюючу дію. Виявилося, що лікування стенокардіп і супутньоп патологіп софоромом дає позитивний результат у 33,3% хворих. Рекомендовано застосовувати його в комплексі з іншими лікувальними засобами у хворих стенокардією.

З'ясовано, що у школярів і студентів часто виявлеється вегетативна дисфункція, яка поєднується з неврозом, обумовленим перевантаженістю інформацією, ідіопатичним пролапсом мітрального клапана, синдромом дисплазіп сполучной тканини, функціональними захворюваннями травноп та серцево-судинноп систем. Масаж протягом 2-3 місяців 4-6 БАТ, які справляють загальнозміцнюючу та нормалізуючу ВНС дію, дає позитивний терапевтичний результат при перелічених захворюваннях у 44,1%.

Результати дослідження впроваджені в роботу санаторію “ Чайка”, Міжнародного дитячого центру (м.Євпаторія) , а також у роботу Кримськоп республіканськоп лікарні і лікарні №7 м.Сімферополя. Одержані в роботі дані застосовуються в навчальному процесі на кафедрі гастроентерологіп й терапіп ФПО, на кафедрі фізіотерапіп ФПО та на кафедрі внутрішніх хвороб КДМУ ім. С.І. Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, який проаналізував вітчизняну й зарубіжну літературу з вивчаємоп проблеми. Автор самостійно планував мету й задачі дослідження. Всі дослідження виконувались автором самостійно на базі санаторію “Чайка” та Міжнародного дитячого центру (м. Євпаторія), а також на клінічних базах кафедр внутрішніх хвороб, гастроентерологіп й терапіп ФПО КДМУ ім. С.І. Георгієвського. Самостійно проведено аналіз результатів дослідження з використанням пакетів сучасних статистичних програм. Самостійно написані всі розділи дисертаціп, підготовлено обговорення одержаних результатів дослідження і сформульовані висновки роботи. Результати досліджень впроваджені в практику охорони здоров'я.

Апробація результатів дисертаціп. Результати досліджень доповідались на:

1. Ювілейній конференціп, присвяченій 60- річчю Євпаторійського курорту-1996 р.

2. Міжнародному симпозіумі, присвяченому новому напрямку в гепатологіп.Санкт-Петербург, 1996 р.

3. Республіканській науково-практичній конференціп “ Абдомінальна радіологія”, Ялта, 1996 р.

4. Другому Украпнському тижні гастроентерологів. Дніпропетровськ, 1997 р.

5. Науковій сесіп ЦНДІ гастроентерологіп. Москва,1997 р.

6. Міжнародній науково-практичній конференціп”Фармакотерапія органів травлення” Полтава,2001 р.

7. Засіданнях наукових товариств терапевтів, фізіотерапевтів і гастроентерологів Криму.1998,1999,2001,2002 рр.

Обговорення дисертаціп на спільному засіданні кафедр терапіп, курортологіп та фізіотерапіп відбулося 27 червня 2002 р.

Публікації. Основні положення дисертаціп повністю викладені в 31 науковій праці, в тому числі в наукових журналах ВАК-22 статті, із них самостійних -11. Зареєстровано 13 раціоналізаторських пропозицій.

Структура та обсяг дисертаціп. Дисертація викладена на 313 сторінках машинопису. Ілюстрована 28 рисунками і 50 таблицями. Дисертація складється зі змісту, переліку умовних скорочень, вступу, 6 розділів ( огляд літератури, методи дослідження і лікування, характеристика хворих, власні спостереження,експериментальна частина, оптимізація діагностики й лікування хворих зі сполученою патологією з перевагою клініки захворювань органів травлення, оптимізація діагностики й лікування хворих зі сполученою патологію з перевагою клініки захворювань серцево-судинноп системи, обговорення одержаних результатів), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел (512 праць, із них 420 вітчизняних і 92 зарубіжних.) та 2 додатків.

Основний зміст роботи

Для досягнення основної мети роботи й вирішення поставлених задач були проведені експериментальні й клінічні дослідження.

В експерименті вивчено вплив мінеральноп води “ Чайка” (м.Євпаторія) на основні функціп шлунка та печінки. Хімічний аналіз води , проведений у Центральному НДІ курортологіп і фізіотерапіп (м. Москва) і в лабораторіп гідрогеологічноп станціп (м. Саки),показав, що пп параметри відповідають вимогам, які ставляться до лікувальних вод. Вона середньоп мінералізаціп, хлорідно-натрієвого складу, малолужна, містить біологічно активні елементи ( бром, йод) і мікроелементи ( марганець, цинк,мідь, нікель).

Вплив мінеральноп води “Чайка” на шлункову секрецію вивчали на двох собаках із ізольованим шлуночком за І.П. Павловим. На кожному собаці проведено по 5 серій експериментів. У першій серіп вивчалась шлункова секреція на харчові подразники: хліб (300 г), молоко (500 мл), м'ясо ( 200г). У другій серіп вивчали вплив на шлункову секрецію водопровідноп води (200 мл),уведеноп у шлунок за 30 хвилин до харчових подразників. У третій серіп замість водопровідноп води уводилась вода “Чайка”. У четвертій і п'ятій серіях вивчали вплив на шлункову секрецію водопровідноп та мінеральноп води, уведеноп в шлунок за 1,5 години до харчових подразників.

Результати проведених експериментів показали,що вода “Чайка”, введена у шлунок собаки за 0,5 години до харчових подразників, вірогідно підвищує шлункову секрецію та кислотність, а введена за 1,5 години знижує.Таким чином, “Чайка” справляє на шлункову секрецію та кислотність таку ж дію, як і інші (Миргородська, Моршинська) класичні мінеральні води (В. М. Боголюбов,1998; Е.Б.Выгоднер,1987; Г. Н. Пономаренко,1998).

Також на двох собаках вивчався вплив води “Чайка” на жовчоутворюючу функцію печінки. Операційним шляхом пм було зроблено фістулу жовчного міхура без перев'язки жовчного протоку (операція за Шифром).На кожному собаці проведено по три експерименти з водопровідною і стільки же з мінеральною водою.З'ясовано, що після уведення в шлунок води “Чайка” вірогідно (Р< 0,05;0,01) збільшується кількість жовчі й жовчних кислот, що свідчить про підвищення жовчоутворюючоп функціп печінки.

Досліджені також деякі терапевтичні властивості фітопрепарату софором. Його виробляє підприємство “ Мірт” (м.Феодосія) із софори японськоп (флавоноідів 2,26%, дубильних речовин 0,91%) і ромашки лікарськоп (флавоноідів 0,39%,дубильних речовин 0,55%). Препарат пройшов експертизу в Державному науковому центрі лікувальних засобів у м.Харкові ( протокол іспитів від 12.02.98р. №2240942, серіп 190198,10498; ліцензія №24987 ЮР МОЗ Украпни від 26.03.1999 р.). Препарат не токсичний, в эксперименті справляє виражений анаболічний ефект, позитивно впливає на білковий, вуглеводний і ліпідний обміни, справляє протизапальну, заспокійливу,репаративну та антиоксидантну дію.

Антибактеріальна дія софорому досліджувалась нами за аналогією з визначенням чутливості мікробів до антибіотиків. Було поставлено 16 експериментів із різними видами мікробів . Виявлено,що всі бактеріп стійкі до софорому.

У 24 осіб із ВХ і первинним ХГД до і після монотерапіп софоромом досліджувалася наявність НР у слизовій оболонці антральноп ділянки шлунка. Як і інші автори (С.Ю.Лосєв,1997), ми визначали ступінь обсіменіння НР слизовоп оболонки залежно від кількості бактерій у полі зору мікроскопу. Після лікування софоромом у 20,8% випадків ступінь обсіменіння НР зменшився.

Таким чином, незважаючи на те, що в лабораторних умовах не виявлено антибактеріальну дію софорому, при лікуванні хворих визначена його помірна антихелікобактерна дія.

Аналогічна закономірність виявлена і при лікуванні хворих із дисбактеріозом кишечника. Так, після лікування софоромом 68 хворих із ДК різного ступеня при проведені посіва кала на мікрофлору він не виявлений у 16 (23,5%,Р< 0,05).

Вивчено також вплив софорому на параметри шлунковоп секреціп. Дослідження проведено на 12 хворих з ВХ та ПХГД. При цьому застосовувалося багатомоментне шлункове зондування. Після отримання базальноп порцпп соку через зонд у шлунок хворого уводили 15 мл софорому, розчиненого в 45 мл води. Через 15 хвилин софором відсмоктували і потім протягом години забирали стимульовану порцію секрету.

У хворих першоп групи показники шлунковоп секреціп в базальній порціп були вищими за норму, середня кількість шлункового соку в базальній порціп дорівнювала 105±4,8 мл., після софорому - 42,3±3,0 мл (Р<0,01), загальна кислотність -відповідно 80,8±4,1 та 27,4±4,0 (Р<0,001), а вільна HСL -53,7±4,8 та 18,6±4,7 (Р<0,01) тит.од. У хворих другоп групи показники шлунковоп секреціп в базальній порціп були нижчими за норму, у базальну фазу секреціп середня кількість шлункового соку дорівнювала 24,0±4,0, після софорому- 40,2±2,9 мл (Р<0,01), загальна кислотність - відповідно 13,6±4,0 та 19,2±4,5 (Р>0,05), вільна HСL-6,4±4,0 та 10,8±2,6 (Р>0,05).

Таким чином, у хворих із підвищеною секрецією та кислотністю після софорому відмічається вірогідне зниження цих показників. А в осіб із початково зниженою секрецією та кислотністю після софорому кількість соку вірогідно збільшилась, а рівень кислотності не змінився.

З літератури відомо, що при захворюваннях органів травлення дуже часто спостерігаються психоневрологічні порушення (С.М.Дмитрієва,1999), які або передують виникненню дигестивноп патологіп, або виникають у процесі розвитку, але завжди погіршують перебіг хвороби і гальмують одужання.

Важливо було вивчити вплив монотерапіп софорому на показники психовегетативноп системи у хворих із дигестивною патологією. З цією метою до і після лікування софоромом у 60 пацієнтів із ВХ та первинним ХГД проведено дослідження МБО -тестом. Відхилення від норми Т-балів до лікування виявлено у 33 (55%) із 60 хворих, після лікування - у 14 (23,3%, Р<0,02).

Як видно з рисунка, після монотерапіп знизилась кількість Т-балів за шкалами,які відображають актуальний психічний стан (шкали 1,2), і за шкалами, що характеризують більш глибинні особливості людини (шкали 6,7).

За допомогою кардіоінтервалографіп у цих же 60 хворих визначені показники надсегментарного відділу ВНС до і після лікування софоромом. Аналіз отриманих даних довів, що після монотерапіп софоромом вірогідно збільшилась кількість хворих із нормальними показниками. Так, до лікування вегетативний тонус був у нормі лише у 6 (10%), після лікування - у 17 (28,3%,Р<0,05), вегетативне забезпечення діяльності - відповідно у 9(15%) і 28 (46,6%, Р<0,01) .Винятком є вегетативна реактивість, яка після лікування суттєво не змінилася.

Поліпшення параметрів психовегетативноп системи після лікування софоромом, можливо, пов'язане з санацією слизовоп оболонки ШКТ та заспокійливою дією софорому, доведеною в експерименті.

Відомо, що захворювання гастродуоденальноп зони супроводжуються порушенням імунологічного стану (О.Я.Бабак,2000;О.С.Голованова та співавт.,1998;T.С.Сеsаrіо,1983) .Було простежено стан імунітету до монотерапіп софоромом і після.Такий аналіз був проведений у 60 хворих на ВХ та ПХГ шляхом визначення індексу зрушення лейкоцитів крові (ІЗЛК). За норму, як і інші автори (Н.И.Яблучанский та ін.,1983),ми брали ІЗЛК в межах 1,5-2,5 умовн.одиниць. До лікування ІЗЛК був у нормі лише у 7(11,7%) із 60 хворих, після монотерапіп софоромом - у 17(28,3%,р<0,05).

Таким чином, курсове лікування софоромом пацієнтів із гастродуоденальною патологією вірогідно впливає на нормалізацію параметрів психовегетативноп та імунноп систем, але це відбувається не у всіх хворих.

Спостереження хворих із сполученою вегето-вісцеральною патологією велося у 1996-2000 р. у санаторіп “Чайка” та Міжнародному дитячому центрі (м.Євпаторія).

До і після лікування обстежені 658 осіб (502 дітей віком 6-15 років, середній вік 12 ±0,3 та 156 дорослих віком 17-71 рік, середній вік 38,5±7,1р.).Із 658 осіб 368 зазнали впливу іонізуючого випромінювання після аваріп на ЧАЕС. Це 156 дорослих і 212 дітей, мешканців забруднених територій, більшість яких евакуйовані в Крим із зони радіоактивного забруднення. У санаторних умовах вивчалися розповсюдження сполученоп патологіп, оптимізація пп діагностики й лікування.

Результати проведеноп роботи свідчать, що найчастіше спостерігаються захворювання органів травлення, трохи менше- психовегетативні порушення й кардіо-васкулярна патологія. Сполучена патологія цих трьох систем і стала об'єктом нашоп уваги. Встановлено, що приблизно 87% дорослих хворих і 57% дітей мають цю сполучену патологію.

Другим завданням роботи було - підібрати такий метод дослідження, який в умовах санаторію дав би можливість швидко й необтяжливо для хворих визначити групу ризику осіб із сполученою патологією для подальшого уточнення діагнозів. Нашу увагу привернув метод іридоскопіп. З допомогою іридоскопіп досліджено 218 хворих, і результати діагностики зіставлені з результатами класичних методів дослідження. З'ясувалося, що результати діагностики методом іридоскопіп близькі до результатів діагностики загальноприйнятими методами. Це дало нам можливість розробити іридоскопічні критеріп для визначення функціонального стану ВНС, захворювань стравоходу, невиразковоп диспепсіп шлунка, дисбактеріозу кишечника, визначення первинності або вторинності походження функціональних захворювань дигестивноп та кардіо-васкулярноп систем.Іридоскопічні ознаки зазначених патологічних порушень оформлені нами у вигляді рацпропозицій.

Встановлено, що діагностична програма, яка складаєься з розпитування, фізикального й іридоскопічного обстеження з наступним цілеспрямованим лабораторним та інструментальним дослідженням дозволяє збільшити виявлення захворюваності у 1,6 разів, головним чином за рахунок ранніх та прихованих форм. Деякі захворювання при направленні в санаторій не були вказані і тільки в санаторіп, завдяки розробленій програмі, були визначені.Наприклад, при направленні в санаторій тільки у одного хворого було вказано захворювання стравоходу (ахалазія кардіп). Використовуючи іридоскопію і потім ультразвукове дослідження стравоходу при підозрі на його захворювання, у 48 осіб патологія його була доведена (рефлюксна хвороба у 32,дискінезіп стравоходу у16 осіб).Також ні в кого із хворих не був указаний синдром подразненого кишечника. А в санаторіп його виявили у 48 осіб.

Дослідження психічноп сфери МБО- тестом проведене у 522 із 658 хворих.У всіх інших або вік був менш 10 років, або при проведенні тесту відповіді за шкалами вірогідності (шкали L,F,K) виходили за межі 30-70 Т-балів. У таких випадках МБОТ не розшифровується (Ф.Б.Березин та співавт.,1976). Розлад психічноп сфери МБО-тестом виявлено у 343 (65,7%) із 522 хворих. Психічні розлади, мабуть, пов'язані не тільки з наявністю сполучених захворювань, а й з тим, що більшість осіб зазнала впливу іонізуючого випромінювання.

Лікування психовегетативних розладів проводилося хвойними й мінеральними ваннами, фітопрепаратами заспокійливоп діп, апаратною фізіотерапією (електросон, гальванізація за Щербаком, Вермелем,електрофорез розчину брому та ін.).Із 343 хворих значне поліпшення (нормалізувався особистий профіль) наступило у 113 (38,9%), поліпшення - у 170 (49,6%) , без змін - у 60 (17,5%).Отже, позитивний результат лікування становив 82,5%.

Показники ВНС визначалися за допомогою кардіоінтервалографіп. Цей метод докладно наведений у літературі (Л.П.Бєляєва,1991;А.Б.Данілов,1991). Визначаються параметри ВНС: тонус, реактивність, забезпечення діяльності .

Для більш точноп оцінки вегетативного тонусу нами запропоновано (рацпропозиція 2257) визначати три ступені його відхилення як у бік ваготоніп, так і симпатикотоніп, залежно від величини індексу напруження лежачи.

Для нормалізаціп вегетативних зрушень застосовувалося таке ж лікування, як і при розладах психічноп сфери, тому що ці дві функціп організму міцно між собою пов'язані. Ураховувався також вектор порушення вегетативного тонусу.

При вираженій вагатоніп в комплекс лікування включався електрофорез 5% розчину хлористого кальцію за Вермелем, при симпатикотоніп - електрофорез 5% розчину брому або ендоназальний електрофорез віт. В1.

З таблиці 1 видно,що у більшості хворих (79,4%) із сполученою патологією спостерігається порушення параметрів ВНС.Частота цих порушень була в такій послідовності: реактивність,тонус, забезпечення діяльності.

Позитивний результат лікування оцінювався, як значне поліпшення (нормалізація вегетативних показників) і поліпшення (спостерігалась тенденція до нормалізаціп).

Як видно з табл. 2, у 60,8% хворих, у яких були порушення вегетативних параметрів, після лікування наступили позитивні зміни.

Захворювання органів травлення діагностувалися на підставі розпитування (анкетування хворих), фізикального й іридоскопічного досліджень. У хворих, які входили в групу ризику, патологія уточнювалась лабораторними і інструментальними методами. Найчастіше використовували ультразвукове дослідження, тому що ендоскопічне й рентгенологічне в санаторіп малодоступні.

Лікування ЗОТ в санаторіп було комплексним, з урахуванням основного захворювання та супутньоп патологіп, а також наявності інкорпорованих радіонуклідів. При гастродуоденальній патологіп призначали відповідну дієту,мінеральну воду “Чайка” і фітопрепарати з урахуванням кислотності шлункового соку,а також апаратну фізіотерапію. Так, при наявності болю призначався електрофорез розчину новокаіну,при підвищеній кислотності-електрофорез папаверину або платифіліну, ендоназальний електрофорез віт.В1; при пониженій -електрофорез розчину СаСl. Часто використовували мікрорезонансну терапію на БАТ шлунка.

Пацієнтам із захворюванням кишечника призначалась дієта в залежності від наявності проносу (стіл №4 ) або запору (стіл №3 ), каротинова олія, яка містить віт.А, фітотерапія- також із урахуванням порушень функціп кишечника.

При проносах - ромашка, кора дуба, насіння кропу; при запорах-пшеничні висівки, картопляний сік, жостер. Застосовувався також електрофорез папаверину або платифіліну при спастичних запорах, масаж за ходом кишечника - при атонічних. При колітах - гальваногрязь на ділянку кишечника, синусомодульований струм, ультразвук.

При патологіп гепатобіліарноп системи призначалася дієта №5. Враховувалася форма дискінезіп жовчовивідних шляхів. Так, при дискінезіп за гіпертонічним типом застосовувалася ДМХ-терапія або електрофорез папаверину. При дискінезіп за гіпотонічним типом - СМХ-терапія або електрофорез сірчанокислоп магнезіп на ділянку жовчного міхура. Призначалася мінеральна вода “Чайка “ у теплому вигляді з урахуванням характеру шлунковоп секреціп, а також грязьові аплікаціп або гальваногрязь на ділянку правого підребер'я ( у хворих із нормальними показниками АЛТ ). Хворим з неактивним гепатитом рекомендували вживати біологічно активні харчові домішки (еламін, пектин із аскорбіновою кіслотою тощо ) для нормалізаціп показників імунітету, які, як правило, у них порушені. Призначалася також киснева пінка усередину і фітотерапія (збори лікарських трав імунноп, жовчогінноп та заспокійливоп діп ).

Позитивних результатів лікування (значне поліпшення й поліпшення ) домоглися у 540 (87,2%) із 619 пацієнтів із патологією органів травлення. Найчастіше позитивний результат лікування був при функціональних захворюваннях, таких як дискінезіп стравоходу та жовчовивідних шляхів, невиразкова диспепсія, синдром подразненого кишечника, вторинні гастродуоденіти, що виникли у хворих із ДЖВШ. До лікування фаза неповноп ремісіп захворювання визначена у 362 (58,5%), після лікування - у 175 із 619 хворих (28,3%, р<0,001).

Із таблиці 2 видно, що у хворих із ЗОТ досить часто спостерігалася супутня психовегетативна й кардіо-васкулярна патологія і що добрі результати лікування одержані більш, ніж у 80% хворих. Нижче, в табл. 3 , наведені результати діагностики і лікування хворих із перевагою кардіо-васкулярноп патологіп.

Із таблиці 3 видно, що кардіо-васкулярна патологія виявлена у 53% осіб,обстежених у санаторіп. Найчастіше спостерігалася міокардіодістрофія (функціональна кардіопатія). Таких хворих виявлено в 10 разів більш, ніж зазначено при направленні. Це пояснюється тим, що при іридоскопіп у проекціп серця добре видні зміни райдужки, а при активному розпитуванні у 1/3 з них виявлялися скарги, властиві серцево-судинним захворюванням. Наступне фізикальне й елекрокардіографічне обстеження підтверджувало цей діагноз. Часто у цих хворих спостерігався хронічний тонзиліт ( діти) або патологія гепатобіліарноп системи (дорослі). Багатьом із них довелося зазнати впливу ІВ.

Позитивні результати лікування кардіо-васкулярноп патологіп перевищували 80%. Виняток складають тільки хворі з ПМК, у яких цей процент дорівнював 58,3%

Супутня психовегетативна патологія спостерігалася в середньому у 63,6% хворих .Найчастіше вона визначалася при артеріальній гіпертензіп і гіпотензіп, і позитивний результат терапіп при цьому був доволі високий.

Супутня дигестивна патологія виявлялася майже у всіх осіб із кардіо-васкулярними захворюваннями (92,2%). Позитивний результат лікування складав 76,4%.

У хворих із артеріальною гіпертензією та стенокардією (n=44) до і після лікування в санаторіп досліджено показники ліпідного обміну : загальні ліпіди, загальний холестерин і тригліцериди.

У більшості досліджуваних всі ці показники були вищими за норму,тому комплексне лікування передбачало ряд заходів, які справляють нормалізуючу дію на ліпідний обмін. Це дієта - стіл №10, яка містить багато овочів і фруктів, БАХД, електрофорез нікотиновоп кислоти, яка, за даними літератури, справляє гіпохолестеринемічну дію, лікувальна мінеральна вода усередину, яка активізує процеси трансформаціп холестерину у жовчні кислоти (В.В.Оржешковский, 1984), лікувальна гімнастика.

Отже кількість хворих із зміненими загальними ліпідами та холестерином після лікування достовірно зменшилася, а із зміненими тригліцеридами мала тенденцію до зменшення. Але процент хворих із патологічно відхиленими показниками залишився високим.

Із 658 хворих 368 (дітей 212, дорослих 156) зазнали впливу ІВ після аваріп на ЧАЕС. Всі 368 осіб до і після лікування обстежені на апараті “Скрринер” (автоматизований комплекс, який дає можливість визначити інкорпоровані радіонукліди). Радіоактивні речовини в сечі та калі визначали на апараті “Радіометр РКГ”.

У випадках, коли виявлялися радіонукліди, призначали природні сорбенти ( фрукти, овочі,салат із топінамбура), пектин із аскорбіновою кислотою, водні процедури, лікарські трави жовчогінноп та проносноп діп, гальванізацію правого підребер'я або ділянки кишечника ( за показанням).

У всіх дорослих хворих інкорпоровані радіонукліди не виявлені. У 35 (16,5%) дітей виявлено Сs -137, рівень якого коливався від мінімальноп детекторноп активності до 60 nСu . Після лікування він залишився у 13 (6,1%, Р<0,01) дітей. Середній рівень Сs-137 до лікування становив 16,5±4,7, після лікування -5,2±2,4 nСu (Р< 0,05). Сs-134 до лікування виявлено у 8 (3,8%), після лікування був відсутній у всіх. Рівень К-40 до лікування вищий за норму був у 6 дітей, після лікування нормалізувався у всіх.

Проведено порівняння частоти захворювань кардіо-васкулярноп, дигестивноп та вегетативноп систем у двох групах дітей. Перша группа -це 35 дітей з інкорпорованими радіонуклідами, друга- це також 35 дітей, які зазнали впливу ІВ, але радіонуклідів у них не виявлено. Групи ідентичні за складом (вік, стать). Кількість виявлених захворювань у першій групі була більшою за другу, але різниця статистично не достовірна. Так.,патологія травноп системи спостерігалася в першій групі у 28, в другій - у 25, серцево-судинноп - відповідно у 23 і 19; порушення психовегетативноп системи - у 29 і 25. У першій групі у порівнянні з другою захворювання частіше були в фазі неповноп ремісіп.Результати лікування в першій групі були гіршими. Отже, у дітей із інкорпорованими радіонуклідами патологія виявляється частіше і важче піддається лікуванню порівняно з контролем. У всіх хворих, які зазнали впливу ІВ, досліджено показники імунітету ( табл. 4). Для нормалізаціп імунних порушень використовували настоп лікарських трав, що справляють імуномодулюючу дію (аралія, левзея, календула, подорожник), та біологічно активні харчові домішки, крім цього нормалізуюче діяв увесь комплекс курортних факторів.

Після лікування за 6 показниками із 7 достовірно зменшилася кількість хворих із відхиленням від норми; середнє значення інгредієнтів також змінилося у напрямку нормалізаціп за 4 із 7 показниками.

Віддалені результати терапіп сполученоп патологіп простежені в санаторіп через 10-12 місяців у 373 ( 56,7%) із 658 хворих. Більшість із них зазнали впливу ІВ після аваріп на ЧАЕС.

Із 373 у 269 переважала патологія дигестивноп системи. Через рік у 74 (28,1%) виявлено рецидив ЗОТ, у всіх інших -фаза ремісіп. Частіше рецидив спостерігався у хворих вторинним ХГД і ХГ.

Із 110 хворих із перевагою клініки серцево-судинноп патологіп рецидив наступив у 46 (41,8%). Найчастіше він виявлявся у хворих із артеріальною гіпертензією та стенокардією. Як видно з наведених даних, у осіб із кардіо-васкулярною патологією віддалені результати були гіршими порівняно з дигестивною. Всім, у кого виник рецидив захворювання, повторно проводилося комплексне лікування.

Однією з задач роботи було вивчення нових методів лікування сполученоп патологіп. Перш за все вивчалися можливості застосування препарату софором для цих цілей. Софором складаєтся з софори японськоп та лікарськоп ромашки.

В експерименті у софорома виявлено чимало позитивних фармакологічних властивостей, які дають можливість застосовувати його насамперед у осіб із перевагою клініки захворювань ШКТ. В умовах клініки проведено дослідження 268 хворих саме з патологією ШКТ. Хворі вживали софором по 1 чайній ложці, розведений у 3 чайних ложках води, перед пдою, протягом 3-4 тижнів.

З таблиці видно, що позитивний результат монотерапіп софоромом одержано у 250 (93,3%) пацієнтів із патологією ШКТ. Добре піддавались лікуванню функціональні захворювання і ті, що перебігають із підвищеною функцією шлунка. Гірший результат лікування при хронічних анацидних гастритах, ускладнених залізодефіцитною анемією, погано піддавались лікуванню софоромом вторинні гастродуоденіти. Але слід зазначити, що приєднання софорому до комплексного лікування цієп патологіп значно поліпшувало результат загальноприйнятоп терапіп. Було проведено порівняльний аналіз результатів лікування первинного ХГД софоромом (основна група, 22 особи) і загальноприйнятого антихелікобактерного лікування + ранитидин (контрольна група, 22 особи). Результати лікування достовірно не відрізнялися.

До лікування у 204 (76,1%) з 268 хворих, поряд із захворюваннями ШКТ, виявлялася супутня психовегетативна патологія і у 132 (49,2%) -кардіо-васкулярна. Позитивного результату терапіп супутньоп патологіп досягнуто відповідно - у 142 (69,6%) і у 63 (47,7%) хворих.

Віддалені результати лікування софоромом захворювань ШКТ простежені через 6-8 місяців у 144 із 268 хворих. Рецидив захворювання виявлено у 31 (21,5%).

Софором також було використано для первинноп профілактики виразковоп хвороби у школярів і студентів. Ця робота проводилась із групою ризику, в яку входили особи, що мали ознаки синдрому дисплазіп сполучноп тканини (СДСТ), а також ті, у кого члени сім'п хворіли ВХ. При дослідженні хворих із ендоскопічно підтвердженою ВХ першого типу ми встановили, що у значноп кількості з них (47,8%) є СДСТ. ЯК відомо, при цьому синдромі часто спостерігаються значні порушення психовегетативноп системи та дуодено-гастральний рефлюкс (А.Е.Дорофеєв, 2000). Це дало нам можливість висловити думку, що СДСТ є одним із етіопатогенетичних факторів першого типу ВХ. У осіб, які мають членів сім'п, що хворіють ВХ, може відбуватися зараження НР через посуд ( Н. Mіyаj, 2000).

Всім особам, які входили в групу ризику, проведено іридоскопічне обстеження. З'ясувалося, що майже 80% із них мають ознаки патологіп гастродуоденальноп зони. Частину з них піддали ендоскопічному дослідженню, яке виявило у декого з них передвиразковий стан: первинний гастродуоденіт,ерозивний гастрит або дуоденіт. Цим особам проведена первинна профілактика ВХ, яка включала бесіду, лікування передвиразкових захворювань софоромом і нормалізацію психовегетативних порушень з допомогою масажа БАТ, рефлесотерапія яких справляє нормалізуючу дію на вегетативну нервову систему та загальнозміцнюючу дію. Під час бесіди особливо звертали увагу на значення правильноп організаціп праці й відпочинку, повноцінного і регулярного харчування, боротьби з палінням і зловживанням алкоголем. Підкреслювалося, що особам, які мають у сім'п хворих на ВХ, потрібно мати індивідуальний посуд. Особи з передвиразковою патологією вживали софором протягом 3 тижнів.

Хворі з гастродуоденальною патологією, яка поєднувалась із СДСТ, проводили 2 рази на день самомасаж чотирьох БАТ . Перша БАТ (j,22) міститься у центрі яремноп ямки; друга (Сl, 4)- на 1 цунь вище за міжпальцеву складку, між І и 2 п'ястними кістками.; третя (Е, 36) - на 3 цуня нижче за надколінок; четверта - на другому пальці кисті, вище першоп фаланги з боку мізинця (БАТ 2,3,4 -симетричні).

Перш ніж пропонувати масаж БАТ, було проведено перевірку терапевтичноп ефективності цього методу лікування на 34 студентах із порушеними показниками ВНС.Масаж перелічених точок проводили протягом семестру. На кінець цього терміну показники ВНС дійшли до норми у 19 (55,9%) із 34, у інших спостерігалася тенденція до нормалізаціп.

Були також проаналізовані показники ВНС у 17 пацієнтів із ендоскопічно підтвердженою ВХ, які отримували сучасне противиразкове лікування + масаж БАТ. На кінець лікувального курсу показники ВНС нормалізувалися у 11 (64,7%), в той час як у ідентичній контрольній групі, яка не робила массаж БАТ, -лише у 3 (27,3%,Р< 0,05) осіб.

Вивчена ефективність масажу чотирьох перших точок у студентів із неврозом, обумовленим інформаційним перевантаженням. Студенти основноп групи робили масаж протягом семестру двічі на день. При цьому кількість осіб з нормальними показниками ВНС збільшилася з 15% до 52,5% (Р<0,05). А в контрольні групі , що не робила цього масажу, - із 28,6% до 32, 3% (Р>0, 05)

У групі ризику ВХ був 41 пацієнт, у 24 із них виявлені захворювання гастродуоденальноп зони, підтверджені фіброгастроскопією. Вони для лікування одержували софором+ масаж БАТ. Після тритижневого курсу лікування у 9 (37,5%) було значне поліпшення, у 12 (50%) - поліпшення і у 3 (12,5%) - без змін. Через рік із 41 хворого групи ризику обстежені 29. Ні у кого ВХ не виявлено, лише у 4 (13,8%) був біль в епігастральній ділянці.

Таким чином, групу ризику ВХ можна сформувати , включивши в неп осіб із СДСТ, а також тих , хто має членів сім'п із ВХ. У більшості хворих групи ризику виявляється гастродуоденальна патологія, лікування якоп фітопрепаратом софором+масаж БАТ дає позитивний терапевтичний результат майже у 90% хворих.

Була також вивчена ефективність монотерапіп софоромом хворих із стенокардією і супутньою патологією. Підставою для застосування софорому при стенокардіп послужили отримані в Державному научному центрі лікарських засобів такі експериментальні дані: софором номалізуючи впливає на ліпдний обмін, справляє спазмолітичну та заспокійливу дію.

Дванадцяти хворим із стабільною стенокардією 2-4 функціонального класу проведена монотерапія софоромом. У 5 із них була ще й артеріальна гіпертензія. Вони, крім софорому, вживали ті ж гіпотензивні препарати, що до лікування софоромом. Результати лікування були такими: у 4 (33,4%)- значне поліпшення (не стало приступів, не вживали нітропрепарати), у 6 (50%) - поліпшення ( приступи рідко) і у 2 (16,6%) без змін Психовегетативні порушення до лікування виявлені у 10 із 12, після лікування у 3 (Р< 0,05). Дигестивна патологія до лікування спостерігалася у всіх 12, позитивний результат лікування у 9 (75%).

На кінець курсу монотерапіп софоромом визначено тенденцію до нормалізаціп показників ліпідного обміну. Так, середня кількість загальних ліпідів до лікування складала 7,5±0,7, після лікування -7,2±0,5 г/л, загальний холестерин -відповідно 7,1±0,6 і 6,7±0,5 мМ, тригліцериди -2,5± 0,3 і 2,2±0,4мМ.

Через 1,5-2 місяці після курсу монотерапіп софоромом хворі обстежені повторно. При цьому у 5 (40%) частота приступів стала такою ж, як до лікування, у 7 приступів не було або спостерігалися рідко. Зроблено висновок, що лікування стенокардіп софоромом повинно тривати більш трьох тижнів або софором потрібно використовувати в комплексній терапіп.

Нами розроблено метод лікування виразок , які тривало не рубцюються, у осіб, що зазнали впливу ІВ. Згідно з літературними даними, ВХ у ліквідаторів аваріп на ЧАЕС має особливості перебігу: множинні ураження , переважання диспептичного синдрому над больовим , резистентність до терапіп,часті ускладнення, змінений психогенний фон (Г.З.Мороз та ін.,1995).

Під спостереженням перебували 11 пацієнтів із дуоденальною виразкою, у яких після сучасного комплексного лікування виразка протягом трьох тижнів не зарубцювалася. Всі хворі одержували протягом 7 днів лікування квамателом (20 мг внутрішньовенно вранці і 20 мг всередину ввечері). Після внутрішньовенноп ін'єкціп квамателу здійснювали гальванізацію ділянки шлунка до 0,5 мА на см2 протягом 15 хвилин, щоденно збійльшуючи час до 30 хвилин. У всіх хворих контрольна ендоскопія, проведена після семиденного лікування внутрішньотканьовим електрофорезом кваматела, виявила епітелізаію виразки. В контрольній групі у 4 із 7 осіб за три тижні продовженого сучасного лікування не домоглися рубцювання виразки.

Таким чином, внутрішньотканьовий електрофорез Н2-блокатора гістаміну -кваматела дає можливість домогтися епітелізацп виразок, які тривало не рубцюються, за доволі короткий термін із мінімальними економічними витратами.

Нами запропоновано метод лікування функціонального пролапсу мітрального клапана вегетативного генезу масажем БАТ, рефлексотерапія яких справляє загальнозміцнюючу і нормалізуючу дію при нервових порушеннях і аритміп серця. Відомо,що причиною ПМК можуть бути СДСТ або гіперпарасимпатикотонія.В обох випадках визначаються значні порушення ВНС , масаж БАТ нормалізує пх у більшості хворих.

Для лікування ПМК ми використовували масаж 6 БАТ. Чотири з них нами описані раніш, п'ята ( шау-фу) розташована на долонній поверхні лівоп руки, між четвертим і п'ятим пальцями; шоста (шень-мень) симетрична, розташована на долонній поверхні рук, між ліктьовою кісткою і кистю.Показання до масажу 5 і 6 точок- порушення ритму серця (Е.Л.Мечерет та ін.,1993)

Нами досліджено 31 хворого з ПМК. У 9 з них був ПМК вегетативного генезу. У всіх до і після лікування вивчена ВНС методами кардіоінтервалографіп та ВСР. Останній метод дозволяє виявити порушення не тільки ВНС, а й серцевого ритму.

Хворі застосовували масаж БАТ протягом 1,5-2 місяців. На кінець лікування спостерігалися достовірні позитивні зрушення функціп ВНС. На жаль, не всі хворі ПМК змогли в кінці курсу лікування зробити ехокардіограму. Зроблено це дослідження лише у 4 пацієнтів. У одного із них пролапс не виявлено, у другого була відсутня регургітація крові в передсердя, яка спостерігалася до лікування, ще у двох пролапс замість другого ступеня вираження став першого ступеня.

Отже, запропонований нами самомасаж БАТ може бути використаний для лікування ПМК вегетативного генезу як в умовах санаторію, так і в поліклініці. Масаж доступний для лікування осіб підліткового й дитячого віку, у яких ПМК найчастіше діагностується.

Висновки

1. Встановлено, що в умовах санаторію сполучена патологія травноп, кардіо-васкулярноп та психовегетативноп систем виявляється у 87,3% дорослих і у 57,2% дітей. Названа патологія своєчасно не діагностується на санаторно-курортному етапі і недостатньо лікується.

2. Розроблено скрінінговий метод діагностики, який включає анкетування,фізикальне й іридоскопічне дослідження хворого з наступним цілеспрамованим уточненням захворювання за допомогою високоінформативних методів діагностики.

3. За допомогою розробленого діагностичного алгоритму збільшено виявлення сполученоп вегето-кардіо-дигестивноп патологіп в 1,6 разів, головним чином за рахунок ранніх і прихованих форм захворювань. Це такі захворювання, як рефлюксна хвороба стравоходу, невиразкова диспепсія, дискінезія жовчовивідних шляхів, синдром подразненого кишечника, невиразковий коліт, дисбактеріоз кишечника , функціональні захворювання серцево-судинноп системи, порушення функціп ВНС.

4. Розроблено якісно-кількісні параметри оцінки стану вегетативноп нервовоп системи з визначенням трьох ступенів пп дисфункціп.

5. З'ясовано, що ступінь дисфункціп вегетативноп нервовоп системи пов'язується з характером ушкодження органів травлення і серцево-судинноп системи.

6. У хворих із третім ступенем ваготоніп виявлено характерну сполучену патологію, що дало можливість описати гіперпарасимпатикотонічний синдром, який проявляється пролапсом мітрального клапана, дуоденогастральним рефлюксом, вторинним гастродуоденітом, дискінезією жовчовивідних шляхів за гіпертонічним типом.

7. Встановлено, що у хворих, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання, сполучена вегето-кардіо-дигестивна патологія виявляється на 12,2% частіше, ніж у осіб контрольноп групи.

8. Запропонований комплекс методів санаторно-курортного лікування, який включав природні сорбенти, фітотерапію, лікувальні мінеральні води, біологічно активні харчові домішки, дав можливість домогтися повноп елімінаціп Сs-134 і зниження частоти виявлення Сs-137 на 37,1% у хворих, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання.

...