Використання преформованих фізичних чинників для диференційованого відновного лікування осіб із серцево-судинними розладами, які постраждали від Чорнобильської аварії

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ІМ. М.Д. СТРАЖЕСКА

УДК 616.12-036:577.125.8:614.876 (477):615.849.19

ВИКОРИСТАННЯ ПРЕФОРМОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ЧИННИКІВ ДЛЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ ОСІБ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ РОЗЛАДАМИ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ

14.01.11 - кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Писковацький Павло Михайлович

Київ - 2002

АНОТАЦІЯ

Писковацький П.М. Використання преформованих фізичних чинників для диференційованого відновного лікування осіб із серцево-судинними розладами, які постраждали від Чорнобильської аварії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. - кардіологія. - Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена розробці диференційованих підходів до застосування преформованих фізичних чинників у відновному лікуванні потерпілих від Чорнобильської аварії (ПЧА) із серцево-судинними розладами з урахуванням виявлених патогенетичних механізмів їхнього розвитку. Основою серцево-судинних розладів є: вегетативна дисфункція, інтенсифікація ПОЛ, проатерогенні зміни ліпідів плазми, порушення імунної системи. Функціональному стану серцево-судинної системи ПЧА притаманно: зниження обсягу виконаної роботи під час велоергометрії, наявність прихованної коронарної недостатності, прискорений розвиток артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця.

Розроблено спосіб комплексного відновного лікування ПЧА з серцево-судинними розладами із застосуванням поверхневого, внутрішньовенного лазерного опромінення і б-токоферолу. При обмеженнях до лазеротерапії доцільно призначати КВЧ-терапію на синокаротидну зону. Відновне лікування сприяє нормалізації у патогенетичних ланках серцево-судинних розладів, редукції клінічних проявів, сповільнює темпи розвитку змін серця та судин.. Позитивні ефекти лікування зберігаються понад 15 тижнів.

Ключові слова: Чорнобильська аварія, лазерне опромінення, КВЧ-терапія, альфа-токоферол, відновне лікування, серцево-судинні розлади.

ANNOTATION

Piskovatsky P.M. Use of performing physical factors in the differential restorative treatment of patients with cardiovascular disorders suffered from Chernobyl accident. Manuscript.

Dissertation on competition of Candidate of Medical Sciences degree in the speciality 14.01.11 - cardiology. - M.D. Strazhesko Institute of cardiology, Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to the elaborating of the complex rehabilitative treatment of the cardiac-vessel disturbances in victims from Chernobyl accident (VChA), based on pathogenetical mechanisms of their disturbances. Base of the cardiac-vessel disturbances are: vegetative dysfunction, lipid peroxidation processes intensification, proaterogenic plasma changes, immune system deteriorations. The cardiac-vessel system functional state in VChA characterizes by veloergometry work decreasing, presenting of masked coronary insufficiency, quickly development of arterial hypertension, ischemic heart disease.

The performed out method of the VChA complex restorative treatment using superficial, intravenous laser irradiation together with б-tocopherol. In case of limitations for laserotherapy it is suitable to use SHF-therapy on the sinocarotid zone. Restorative treatment is accompanied with normalizing in the pathogenetical aspects of the cardiac-vessel disturbances, reduction of clinical feathures, development delay of the heart's and vessels' changes. .The positive signs keeping longer than 16 weeks.

Key words: Chernobyl accident, laser irradiation, SHF-therapy, alpha-tocopherol, restorative treatment

АННОТАЦИЯ

Писковацкий П.М. Использование преформированных физических факторов для дифференцированного восстановительного лечения лиц с сердечно-сосудистыми расстройствами, пострадавших от Чернобыльской аварии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Институт кардиологии им. акад. Н.Д. Стражеско АМН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена разработке дифференцированных подходов к использованию преформированных физических факторов в восстановительном лечении пострадавших от аварии на ЧАЭС (ПЧА) с сердечно-сосудистыми расстройствами с учётом выявленных патогенетических механизмов их развития. На основе клинических исследований установлено следующее. Наиболее частым проявлением сердечно-сосудистых расстройств у ПЧА является синдром вегетативной дисфункции, который проявляется дисбалансом активности симпатического и парасимпатичного отделов вегетативной нервной системы, сопровождается разбалансом медиаторного звена в виде гипер-, нормо- та гипокатехоламинемии. В основе этих расстройств лежат также интенсификация процессов ПОЛ с развитием дисбаланса антиоксидантной защиты, проатерогенные изменения липидного спектра плазмы крови, нарушения иммунной системы в виде гипо-, гипериммунного и недифференцированного типов. Особенностями функционального состояния сердечно-сосудистой системы у ПЧА являются: снижение объёма выполненной работы при велоэргометрии с неадекватным приростом частоты сердечных сокращений во время нагрузки, увеличением времени восстановления после нагрузки преимущественно за счёт нарушения вегетативного обеспечения сердечно-сосудистой деятельности, умеренная выраженность нарушений ритма и проводимости, наличие скрытой коронарной недостаточности с атипичными клиническими проявлениями болевого синдрома, признаками вазоспастических реакций. На фоне преобладающих функциональных расстройств у ПЧА в работоспособном возрасте ускорено развивается стойкая органическая патология сердца и сосудов, что клинически проявляется в виде комбинации синдрома вегетативной дисфункции с артериальной гипертензией, ишемической болезнью сердца, дисциркуляторной энцефалопатией.

Использование лазерного облучения синокаротидной зоны приводит к восстановлению вегетативной регуляции, сопровождается незначительным влиянием на активность ПОЛ и антиоксидантную защиту, липиды плазмы, иммунную систему, показатели центральной гемодинамики, коронарный кровоток. Внутривенное лазерное облучение эффективно за счёт нормализации баланса катехоламинов, ПОЛ и антиоксидантной защиты, уменшения атерогенности плазмы, нормализации клеточного и гуморального иммунитета и улучшения функционального состояния сердечно-сосудистой системы. КВЧ-терапия на синокаротидную зону объединяет в себе вегетокорригирующее, иммунокорригующее и антиаритмическое действие.

Разработанный способ комплексного восстановительного лечения с использованием преформированных физических факторов сердечно-сосудистых расстройств у пострадавших от аварии на Чернобыльской АЭС, содержит в себе совместное использование поверхностного (на область правой синокаротидной зоны) и внутривенного лазерного облучения, а также назначение антиоксиданта б-токоферола. В условиях использования комплексного восстановительного лечения отмечаются максимальные нормализующие изменения во всех патогенетических звеньях сердечно-сосудистых расстройств, что сопровождается редукцией большинства клинических проявлений.

Механизмами развития и сохранения терапевтического эффекта комплексного восстановительного лечения сердечно-сосудистых расстройств у ПЧА, являются сочетание вегетокорригующего, антиоксидантного, антиатерогенного, иммунокорригующего и мембраностабилизирующего эффектов совместного использования преформированных физических факторов и антиоксиданта б-токоферола. При этом наблюдается удлинение сохранения позитивных клинико-патогенетических эффектов более 16 недель, замедление темпов развития органической патологии сердечно-сосудистой системы.

Ключевые слова: Чернобыльская авария, лазерное излучение, КВЧ-терапия, альфа-токоферол, восстановительное лечение.

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті

Науковий керівник Юрлов В.М., доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри госпітальної терапії Одеського державного медичного університету

Офіційні опоненти Свіщенко Євгенія Петрівна, доктор медичних наук, професор, Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, м. Київ, завідувач відділом гіпертонічної хвороби

Полякова Анатолія Євгенійовича - доктора медичних, доцент, завідувач кафедри факультетської терапії Одеського державного медичного університету.

Провідна установа - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України (м. Київ), кафедра факультетської терапії №2

Захист відбудеться 12.06.2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Інституті кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска АМН України (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інститута кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска АМН України (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

Автореферат розісланий 10.05.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук Деяк С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В результаті впливу сукупності радіаційних і нерадіаційних факторів аварії на Чорнобильській АЕС постраждала значна частина населення України (більш ніж 3 млн. чоловік без урахування жителів м. Києва), а також сусідніх держав. Одним з наслідків аварії є погіршення здоров'я населення України. Хвороби серцево-судинної системи займають одне з перших місць у структурі захворюваності осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської аварії (Пономаренко В.М. та співавт., 1998; Лутай М.І., Ткачишина Н.Ю., 2001) і друге місце в структурі інвалідності "ліквідаторів" (Фролов В.М. та співавт., 1995). Показники захворюваності і смертності від серцево-судинних захворювань продовжують зростати (Корнацький В.М., 2001).

Низька ефективність лікування постраждалих від Чорнобильської аварії (ПЧА) обумовлена недостатністю розробки патогенетично обґрунтованої корекції розладів функціювання органів і систем, індукованих факторами аварії.

З часом, що пройшов після аварії, у ПЧА розвивається стрес-дезадаптаційний синдром, що проявляється вираженими порушеннями вегетативної регуляції, імунітету, активацією перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), дисциркуляторними розладами, що ведуть у свою чергу до формування стійкої органічної патології внутрішніх органів (Бебешко В.Г. та співавт., 1996; Нягу А.І. та співавт., 1995, 1997; Зозуля І.С., Юрченко А.В., 2000). Поряд із впливом іонізуючої радіації, стресовий фактор також є патогенетично значимим у формуванні мультиорганних поразок у осіб, що зазнали впливу радіоактивного опромінення (Гончарук Є.М. та співавт., 1995; Митряєва Н.А., 1995; Нягу А.І., Логановський К.Н., 1997; Барабой В.А., Порохняк-Гановська Л.А., 2001).

Доведена роль інтенсифікації процесів ПОЛ, зниження резервів антиоксидантної системи (АОС), порушень ліпідного обміну, імунітету та вегетативної регуляції в розвитку патології серцево-судинної системи. Проте є багато протиріч в оцінці характеру і ролі цих механізмів у розвитку серцево-судинних розладів у ПЧА (Яворски З., 1999, Палеев Н.Р. и соавт., 2000).

Обґрунтована і показана ефективність застосування низькоенергетичного гелій-неонового лазерного випромінювання при радіаційних поразках (Коркушко А.О. и соавт., 1995; Шмакова И.П., Золотарева Т.А., 1995; Кармазина И.В., 1998; Симонова Л.І. та співавт., 2001). Широкий спектр біологічної дії, позитивний багатобічний вплив на серцево-судинну систему, радіопротекторний ефект створюють передумови для використання преформованих фізичних чинників (ПФЧ): лазерного опромінення та мікрохвиль КВЧ-діапазону для лікування ПЧА.

Разом з тим недостатня розробка патогенетично обґрунтованого лікування ПЧА з серцево-судинними розладами, протиріччя у трактовці механізмів їх розвитку, відсутність інформації про лікувальні можливості лазеро- та КВЧ-терапії при даній патології обумовлюють розробку, клінічну апробацію методики комплексного відновного лікування з використанням зазначених преформованих фізичних чинників та актуальність виконання даної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідних робіт кафедри госпітальної терапії Одеського державного медичного університету МОЗ України, де здобувач є відповідальним виконавцем тем: “Порушення серцево-судинної, імунної систем, нервово-вегетативної регуляції і ліпідного обміну в осіб, що постраждали від Чорнобильської аварії, і розробка реабілітаційних заходів з використанням преформованих фізичних факторів” (№ держреєстрації 0195U022686); “Порушення регуляції імунної системи і ліпідного обміну в осіб, що постраждали від Чорнобильської аварії, і розробка патогенетичного обґрунтування комплексних методів лікування” (№ держреєстрації 0198U005241), що є фрагментом комплексної наукової програми ОДМУ “Вивчення порушень гомеостазу в дорослих і дітей, що піддалися дії факторів аварії на ЧАЕС, і їхня корекція з метою підвищення резистентності організму”.

Мета і задачі дослідження. Розробити диференційовані підходи до застосування преформованих фізичних чинників у відновному лікуванні осіб із серцево-судинними розладами, які постраждали від Чорнобильської аварії з урахуванням виявлених патогенетичних механізмів їхнього розвитку.

Поставлена мета досягалася шляхом вирішення наступних задач.

1. Вивчити клініко-патогенетичні особливості серцево-судинних розладів у хворих, які постраждали від Чорнобильської аварії на основі даних вегетативного тестування, вивчення ПОЛ, АОС, ліпідного спектру плазми, імунної системи, велоергометрії (ВЕМ), черезстравохідної кардіостимуляції (ЧСКС), моніторування серцевого ритму, визначення показників гемодинаміки.

2. Визначити патогенетичні механізми ефективності преформованих фізичних чинників - гелій-неонового лазерного опромінення, КВЧ-терапії на ділянку синокаротидної зони, внутрішньовенного лазерного опромінення у ПЧА з серцево-судинними розладами.

3. Розробити спосіб реабілітації ПЧА на основі комплексного використання преформованих фізичних чинників і антиоксиданта токоферола та оцінити його ефективність.

4. Вивчити на підставі безпосередніх та віддалених результатів механізми формування і збереження терапевтичного ефекту комплексного відновного лікування на основі використання преформованих фізичних чинників та б-токоферолу у комплексному відновному лікуванні ПЧА.

5. Розробити практичні рекомендації щодо диференційованого застосування преформованих фізичних чинників у відновному лікуванні ПЧА з серцево-судинними розладами.

Об'єкт дослідження - постраждалі від Чорнобильської аварії з серцево-судинними розладами.

Предмет дослідження - вегетативна регуляція, функціональний стан серцево-судинної системи, ПОЛ та АОС, обмін ліпідів та імунітет при застосуванні преформованих фізичних чинників у ПЧА.

Методи дослідження - для досягнення висунутої в роботі мети були використані загально клінічні методи, інструментальні методи: електрокардіографія (ЕКГ) в стані спокою та її комп'ютерна обробка для оцінки змін гемодинаміки, ЕКГ під час вегетативних проб на реактивність, ВЕМ у поєднанні з ЧСКС, ЕКГ-моніторуванням для комплексної оцінки порушень вегетативної регуляції, вінцевого кровообігу, серцевого ритму та провідності, ехокардіографію (ЕхоКГ) для оцінки кардіогемодинаміки та органічних змін серця і аорти, реоенцефалографію (РЕГ) та офтальмоскопію для оцінки стану регіонарного кровообігу, біохімічні методи вивчення рівня катехоламінів, ліпідів плазми, стану ПОЛ та АОС, методи оцінки клітинної та гуморальної ланок імунітету та статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що в ПЧА у результаті довготривалої дії сукупності факторів радіаційної і нерадіаційної природи, як прояви стрес-дезадаптаційного синдрому формуються серцево-судинні розлади. серцевий хворий реабілітація чорнобильський

В клінічних умовах вивчені основні механізми формування дезадаптаційних порушень серцево-судинної системи у ПЧА: порушення вегетативної регуляції, системи ПОЛ-АОС, обміну ліпідів, імунітету, що сприяють розвитку органічних змін серця та судин.

Встановлено, що найбільш частим проявом серцево-судинних розладів в ПЧА є синдром вегетативної дисфункції, що виявляється дисбалансом активності симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи і дисбалансом медіаторної ланки симпатичної регуляції. Вперше встановлено гетерогенний характер розбалансування медіаторної ланки симпатичної регуляції у ПЧА (гіпер-, нормо- та гіпокатехоламінемія).

Вперше визначено основні типи імунограм (гіпо-, нормо-, гіперімунний та недиференційований) та їх зв'язок з серцево-судинними порушеннями у ПЧА.

Вивчені особливості реакції на фізичне навантаження під час ВЕМ у ПЧА з серцево-судинними розладами, які полягають у переважанні дисциркуляторних реакцій, неадекватного зростання частоти серцевих скорочень у відповідь на навантаження, зростання часу відновлення та підтверджено їх взаємозв'язок із порушеннями вегетативного забезпечення серцево-судинної діяльності.

Вперше вивчено вплив на серцево-судинні розлади у ПЧА, їх механізми та подальший розвиток роздільного і комплексного застосування поверхневої та внутрішньовенної лазеротерапії, -токоферолу, КВЧ-терапії.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена і клінічно підтверджена ефективність оригінальної методики комплексного лікування серцево-судинних порушень у осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, яке містить у собі поєднане застосування поверхневого (на праву синокаротидну зону) і внутрішньовенного лазерного опромінення, а також призначення антиоксиданту -токоферолу (Патент України, №98084390). В умовах застосування даної методики відзначається розвиток найбільш вираженого терапевтичного ефекту, ніж у випадку роздільного застосування її складових компонентів.

Виділені клініко-патогенетичні особливості серцево-судинних розладів при яких використання лазерного опромінення обмежено.

Розроблені практичні рекомендації щодо диференційованого використання преформованих фізичних чинників у відновному лікуванні ПЧА.

Вивчені віддалені результати (3-5 років) комплексного відновного лікування з використанням преформованих фізичних чинників серцево-судинних порушень у ПЧА.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в клінічну практику Чорнобильського та терапевтичного відділень міської лікарні № 12, кардіологічного відділення міської клінічної лікарні швидкої допомоги м. Одеси, кардіологічних і терапевтичного відділень 411 військового госпіталю Південного оперативного командування. Результати досліджень використовуються в навчальному процесі на кафедрі госпітальної терапії Одеського державного медичного університету, що підтверджено актами про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею автора. Його внесок полягає у виборі напрямку, обсягу і методів дослідження, формулюванні мети і задач дослідження, узагальненні отриманих результатів і формулюванні висновків. Автор самостійно проводив вибір хворих, обстежував їх, підбирав лікування і контролював його ефективність. Основною є участь автора в проведенні клінічних, інструментальних і лабораторних досліджень. Автор особисто розробив усі позиції методики комплексного патогенетично обгрунтованого лікування серцево-судинних порушень у ПЧА. Вирішальною була роль автора в надрукованих у співавторстві наукових працях. Запозичень ідей та розробок співавторів публікацій не було.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені на міжвідомчій науково-практичній конференції “Актуальні проблеми медицини транспорту “ (Одеса, 1994), міжрегіональній конференції “Актуальні питання кардіології та організації кардіологічної допомоги населенню“ (Одеса, 1994), міжнародній конференції Актуальні аспекти органічної патології нервової системи” (Одеса, 1995), республіканському симпозіумі “Актуальні питання ревматології” (Одеса, 1995), конференції “Фізіологія і патологія перекісного окислення, гемостазу та імуногенезу” (Полтава, 1995), міжнародній науково-практичній конференції “Чорнобиль та здоров'я людини” (Київ, 1996), VI Конгресі СФУЛТ (Одеса, 1996), науковій конференції “Віддалені наслідки опромінення в імунній і гемопоетичній системі” (Київ, 1996), V Конгресі кардіологів України (Київ, 1997), XIV з`їзді терапевтів України (Київ, 1998), науково-практичній конференції “Актуальні питання ревматології” (Одеса, 1999), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми морської медицини” (Одеса, 2001).

Апробація дисертації була проведена на спільному засіданні університетської проблемної комісії “Терапевтичні спеціальності” та кафедри госпітальної терапії ОДМУ 26 червня 2001 року.

Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 22 наукових роботи, з яких 5 статей у виданнях рекомендованих ВАК України (з них 3 одноосібних), 1 патент України (одноосібний), 4 статті в інших виданнях, 13 тез доповідей в матеріалах наукових конгресів, пленумів, конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 170 сторінках друкованого тексту. Вона складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, 3 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел, який містить 275 найменувань, з них - 45 зарубіжні джерела. Дисертацію ілюстровано 35 таблицями та 5 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи. Протягом 1993-2000 рр. було обстежено 256 осіб, що постраждали від аварії на ЧАЕС із захворюваннями серцево-судинної системи. Чоловіків було 230 (90%), жінок - 26 (10%) у віці від 21 до 55 років. Із них 78% перебували в зоні ЧАЕС у 1986 році. Всі ПЧА зазнали дії іонізуючої радіації в дозах, що не перевищували 90 сГр. Контрольну групу склали 70 практично здорових осіб. З метою порівняння та вивчення патогенетичних особливостей серцево-судинної патології у ПЧА нами було обстежено 80 хворих з гіпертонічною хворобою I-II стадій. Групи контролю і порівняння по вікових і статевих показниках були ідентичними основній групі хворих, але особи цих груп не зазнали впливу більшості факторів аварії на ЧАЕС.

ПЧА були рандомізовані в порядку надходження в стаціонар на групи: 1 групі хворих (n=50) - застосовували лазерне опромінення правої синокаротидної зони (ЛОСКЗ); 2 групі хворих (n=60) - застосовували внутрішньовенне лазерне опромінення крові (ВЛОК); 3 групі хворих (n=50) - застосовували антиоксидант -токоферол (ТФ); 4 групі хворих (n=50) - застосовували комплекс -токоферолу, лазерне опромінення правої синокаротидної зони і ВЛОК; 5 групі хворих (n=26) - застосували КВЧ-терапію на праву синокаротидну зону; 6 групі хворих (n=20) - застосовували плацебо -імітацію ВЛОК та імітацію опромінення синокаротидної зони.

Процедури низькоенергетичного ЛОСКЗ проводили з 8⁰⁰ до 10⁰⁰ ранку гелій-неоновим лазером АФДЛ-1 (потужність на виході -10.0 мВт/см², довжина хвилі - 628.3 нм, діаметр плями на поверхні шкіри - 10-12 мм, курсова доза до 12 Дж). Для ВЛОК використовували прилад АЛОУ- 2 (багатомодальний режим, потужність на кінці світловода - 1.5-2.5 мВт/см², довжина хвилі - 628.3 нм, курсова доза до 10 Дж, стерильний світловод вводили в кубітальну вену). На курс використовували 5-7 процедур окремого або спільного (ЛОСКЗ та ВЛОК) опромінення при початковій сумарній дозі до 1 Дж, з поступовим збільшенням дози на 10-20% при кожній наступній процедурі під контролем стану хворого та активності системи ПОЛ-АОС до 2.5 Дж сумарно на процедуру.

Джерелом КВЧ служив прилад “Електроніка-КВЧ-101”, випромінення якого спрямовували на праву синокаротидну зону на відстані 1.0-1.5 см від поверхні шкіри в режимі безперервної модуляції з частотою 40 Гц, доза впливу до 10 мВт, тривалість 10 хв, на курс 5 сеансів КВЧ-терапії (Г.Б. Капитан, 1995).

-токоферол ми призначали хворим у капсулах по 600 мг на добу протягом 10-14 днів (фірма “Словакофарма”, Словаччина).

Функціональний стан серцево-судинної системи, а також ефективність лікування оцінювалося нами за даними ЕКГ-спокою, добового ЕКГ-моніторування (комплекс Лента-МТМ, мікрокардіоанализатор МКА-05), стрес-тестів на приховану вінцеву недостатність (ЧСКС, ВЕМ), ехоКГ (апарати Sim-5000, Scanner Pie Medical-250). Стан центральної гемодинаміки визначали за допомогою комп'ютерної обробки ЕКГ (пакет програм ЛНВО “Прогрес”), стан регіонарної гемодинаміки - за допомогою РЕГ й офтальмоскопії дна ока. У динаміці оцінювали показники вегетативної регуляції серцевої діяльності: вегетативний тонус спокою - за даними опитувальників, об'єктивного обстеження, вегетативного індексу Кердо (ВІК); вегетативну реактивність - за даними очносерцевої, синокаротидної та холодової проб; вегетативне забезпечення серцевої діяльності - за даними ВЕМ (Вейн А.М., 1991).

Визначали показники обміну ліпідів в сироватці крові: концентрацію вільного холестерину (ВХ), ефірів холестерину (ЕХ), вільних жирних кислот (ВЖК), тригліцеридів (ТГ), фосфоліпідів (ФЛ) методом тонкошарової хроматографії на пластинах Silufol UV 250 (Кучеренко Н.Е., Васильев А.Н., 1985) та в-ліпопротеїдів (в-ЛП) за допомогою набора ф. Lachema (Noma A., Okabe H.,1979). Концентрацію малонового діальдегіду (МДА) визначали за допомогою тіобарбітурової кислоти (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977). Визначення дієнової кон'югації ненасичених вищих жирних кислот здійснювали за методикою Стальної І.Д. (1977). Активність глутатіонредуктази (ГРТ) визначали за методикою Путіліної Ф.Є. (1982). Активність супероксиддісмутази (СОД) визначали по здібності ферменту інгібірувати реакцію відновлення нітросинього тетразолію супероксиданіон-радикалом (Fried R., 1975). Концентрацію дисульфідних (SS) і сульфгідрильних (SH) груп визначали колориметричним методом за допомогою ДТНБК (И.В. Веревкина, А.И.Точилкина и др., 1977). Концентрацію адреналіну і норадреналіну в крові визначали за допомогою флюорометричного методу (А.Г. Резников, 1980).

Показники клітинного і гуморального імунітету оцінювали за методикою прискореної оцінки імунологічного статусу (Ваничкин А.А. и соавт., 1990). Визначали загальну кількість Т-лімфоцитів (Тзаг) та їх регуляторні субпопуляції - Т-теофілінрезистентні (Ттфр) і Т-теофілінчутливі (Ттфч), кількість В-лімфоцитів та нульових або безрецепторних (0-лімфоціти). Концентрацію імуноглобулінів класів G, А, М визначали методом радіальної імунодифузії (Manchini G. et al., 1970). Визначення циркулюючих імунних комплексів проводили при довжинах хвиль 315 нм (ЦІК₃₁₅) і 405 нм (ЦІК₄₀₅) на спектрофотометрі (Досон Р. и соавт., 1991).

Статистична обробка результатів досліджень проводилася за допомогою загальноприйнятих у медико-біологічних дослідженнях параметричних і непараметричних методів статистичного аналізу. В якості критерію вірогідності використовували P<0.05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведені нами обстеження виявили у ПЧА складний, комплексний характер серцево-судинних розладів, який полягав у поєднанні функціональної та органічної патології. В нозологічній структурі переважали різні варіанти синдрому вегетативної дисфункції (98 % ПЧА): вегетативно-судинна, нейро-циркуляторна дистонія, церебральна ангіодистонія. Однак, на цьому фоні у 47 % ПЧА була діагностована артеріальна гіпертензія, у 29 % - ішемічна хвороба серця, у 19 % дисциркуляторна енцефалопатія.

Комплексне поглиблене обстеження ПЧА протягом 7 років виявило, що в основі розвитку серцево-судинних розладів лежать порушення вегетативної регуляції, ПОЛ, АОС, обміну ліпідів, імунітету.

Вплив відновного лікування з використанням ПФЧ на вегетативну регуляцію ПЧА

У ПЧА до моменту початку лікування при дослідженні тонусу спокою, за даними опитувальників і клінічного обстеження, відзначалася виражена перевага амфотонії - 48.6%, що перевищувало контроль у 16.8 рази (P<0.001) і в 5.5 рази групу порівняння (P<0.001). Амфотонія спокою була зв'язана з церебральною ангіодистонією за даними РЕГ та клініки (r=0.35; P<0.05). Парасимпатикотонія відзначалася у 31.9% ПЧА - у 2.2 рази вище, ніж в практично здорових осіб (P<0.01). Ейтонія (нормотонія) відзначалася всього у 10% ПЧА, що було менше в 7.1 рази, ніж у контролі і в 5.1 рази, ніж у групі порівняння (P<0.001). ВІК у ПЧА дорівнював (-17.4±3.9) одиниць, що більше в 19 разів ніж у контролі (P<0.005) та в 1.5 рази - в групі порівняння (P<0.01). ВІК корелював (r= -0.37; P<0.05) з виразністю ехоКГ змін серця й аорти.

Під впливом курсу ЛОСКЗ, відзначалося зростання в 4.2 рази (P<0.001) кількості ПЧА з ейтонією і зниження в 6 разів (P<0.001) ПЧА з амфотонією. ВІК збільшився до (-12.0±3.4) одиниць (P<0.05). При використанні ВЛОК, також відзначалося збільшення кількості осіб з ейтонією у 4.3 рази (P<0.001) і зменшення в 3 рази (P<0.001) осіб з амфотонією. На відміну від ЛОСКЗ вегетокоригуюча дія ВЛОК супроводжувалася більш значимим підвищенням симпатичного тонусу (з 9.5 до 19.4%; P<0.01) і зниженням ваготонії (з 31.9 до 21.7%; P<0.01). ВІК збільшився до (-6.5±1.8) одиниць (P<0.05). Призначення ТФ сприяло зростанню в 1.8 рази (P<0.01) кількості ПЧА з ейтонією, зменшенню на 10% (P<0.05) осіб з амфотонією, збільшенню ВІК до (-9.6±2.1) одиниць (P<0.05). Спільне призначення курсу ЛОСКЗ, ВЛОК і ТФ сприяло достовірній нормалізації вегетативного тонусу спокою в ПЧА. За розподілом осіб з ейтонією (66%), ваготонією (16%), симпатикотонією (10%) та ВІК, який склав (-6.3±1.7) одиниць, ПЧА після цього лікування достовірно не відрізнялися від групи практично здорових.

У ПЧА із серцево-судинними розладами за даними вегетативних проб відзначалися істотні порушення вегетативної реактивності. Нормальні показники парасимпатичної реактивності відзначалися у 33% ПЧА, що в 2,4 рази нижче, ніж у контролі (P<0.001) і в 1,7 рази, ніж у групі порівняння (P<0.001). Нормальна симпатична реактивність була всього у 19% ПЧА, що в 3,6 рази нижче, ніж у контролі (P<0.001) і в 2,3 рази, ніж у групі порівняння (P<0.001). У 40% ПЧА виявлена збочена (інвертована) парасимпатична і у 3% збочена симпатична реактивність, що було відсутнє у контролі. Показник очносерцевої проби (Ашнера) склав (-3.5±0.8) одиниць і достовірно не розрізнявся з аналогічним у групах порівняння та контролю. Показник синокаротидної проби склав (-3.9±1.3) одиниць і був нижче на 8.8 одиниць (P<0.01) від контролю та на 4.2 одиниці (P<0.01) від групи порівняння. Приріст частоти серцевих скорочень (ЧСС) під час холодової проби склав 21.5±0.6 уд. за хв, що було вище на 27% (P<0.05), ніж у контролі і на 25% (P<0.05), ніж у групі порівняння. Динаміка систолічного АТ при цій пробі склала 21.6±0.8 мм рт.ст., що було вище на 29%, ніж у контролі (P<0.05) і достовірно не відрізнялось від групи порівняння. Невелика різниця середніх показників вищевказаних проб у ПЧА порівняно з контролем обумовлена приблизно рівним розподілом порушень реактивності різної направленності у цих осіб. Більш інформативними були зміни розподілу типів реактивності.

Під впливом ЛОСКЗ підвищилась нормальна парасимпатична реактивність до 46% (P<0.001), симпатична - до 36% (P<0.001), а під впливом ВЛОК ці показники теж підвищились до 52% (P<0.001) і 46% (P<0.001) відповідно. При обох типах лазерного опромінення покращення реактивності відбувалося за рахунок достовірного зниження (на 18-29%) часток збоченої парасимпатичної та зниженої симпатичної реактивності. Зміни більшості кількісних показників проб були недостовірні, окрім зменшення показника синокаротидної проби в 4.9 разів (P<0.01) при ЛОСКЗ і проби Ашнера в 2.1 рази (Р=0.05) після сеансів ВЛОК. Застосування ТФ привело до помірного покращення (в межах 17%) переважно парасимпатичної реактивності, хоча абсолютні показники проб істотно не змінились. Комплексне лікування ЛОСКЗ, ВЛОК і ТФ привело до достовірного покращення більшості показників вегетативних проб та розподілу типів реактивності. Нормальна парасимпатична реактивність досягла 88% (P<0.001), знижена 8%, підвищена 4% (P<0.001). Нормальна симпатична реактивність досягла 65% (P<0.001), знижена 13% (P<0.001), підвищена 22%. Збочені типи реактивності після комплексного лікування не спостерігались. За розподілом типів реактивності ПЧА після цього лікування достовірно не відрізнялися від групи практично здорових.

При вивченні вегетативного забезпечення серцево-судинної системи у ПЧА за допомогою ВЕМ до початку лікування обсяг виконаної роботи (ОВР) був 4970±429 кгм, що менше в 2 рази, ніж у контролі (P<0.01) та 1.4 рази, ніж у групі порівняння (P<0.05). Подвійний добуток (ПД) у ПЧА становив 227±5 ум. од., що було на 19% нижче, ніж у контролі (P<0.05) і на 18%, ніж у групі порівняння. Після навантаження час відновлення (ЧВ) склав 13.7±1.7 хв, що у 1.8 рази довше в порівнянні з контролем (P<0.05). На додаток до цього у ПЧА спостерігали різні типи реакцій на фізичне навантаження: надлишковий приріст ЧСС спостерігався у 34% ПЧА, недостатній приріст у 22 % та нормальний - у 43%. При цьому у 12 % обстежених розвивалися колаптоїдні реакції, у 14 % дисциркуляторні або ангіодистонічні реакції під час навантаження або у відновлювальний період, які не були пов'язані з перевищенням потужності або темпу навантаження і не спостерігалися в групах контролю та порівняння. Вищевказані зміни пов'язані із порушеннями ерготропного (симпатичного) забезпечення та трофотропного (парасимпатичного) забезпечення серцево-судинної діяльності у ПЧА.

У ПЧА при використанні ЛОСКЗ спостерігалася тенденція до покращення показників ОВР, ПД, ЧВ. Курс сеансів ВЛОК сприяв зростанню ОВР до 5990±452 кгм (P<0.05), інші показники істотно не змінилися. У групі ПЧА, що приймали ТФ, показник ОВР збільшився до 6234±498 кгм (P<0.05), а зміни ПД, ЧВ також не носили імовірного характеру. Комплексний курс ЛОСКЗ, ВЛОК та ТФ у ПЧА викликав достовірне покращення всіх показників вегетативного забезпечення: величина ОВР досягла 9024±431 кгм (P<0.01), ПД склав 277±9 ум. од. (P<0.01), ЧВ знизився до 8.2±2.0 хв (P<0.05). За даними показниками ПЧА достовірно не розрізнялися з практично здоровими.

При вивченні медіаторної ланки симпатичної регуляції у ПЧА з серцево-судинними розладами концентрація адреналіну в периферичній крові становила 3.25±0.22 пг/л, що на 30% перевищувало контроль (P<0.05), концентрація норадреналіну - 9.36±0.34 пг/л, що більше у 2.5 рази в порівнянні з контролем (P<0.001) і в 1.8 разів більше, ніж у групі порівняння (P<0.001). Співвідношення концентрацій адреналіну і норадреналіну склало 0.35 і було істотно нижчим, ніж у групах контролю і порівняння (P<0.05). У 20 % ПЧА концентрація адреналіну і у 9 % концентрація норадреналіну більш, ніж у 2 рази була нижче середніх показників контролю. Наведені дані свідчать про дисбаланс і напругу медіаторної ланки симпато-адреналової системи з тенденцією до виснаження.

Призначення ЛОСКЗ сприяло недостовірному зменшенню концентрації адреналіну до 3.08±0.28 пг/л, рівень норадреналіну достовірно (P<0.001) знизився до 4.02±0.22 пг/л , співвідношення концентрації катехоламінів склало 0.77 (P<0.01). Після сеансів ВЛОК концентрація адреналіну достовірно (P<0.05) зросла до 4.280.13 пг/л, рівень норадреналіну достовірно (P<0.001) знизився до 6.090.23 пг/л, а їх співвідношення зросло до 0.70 (P<0.01). Призначення ТФ не сприяло нормалізації рівня в крові катехоламінів. Застосування комплексу ЛОСКЗ, ВЛОК і ТФ сприяло достовірній нормалізації медіаторної ланки у ПЧА: концентрації адреналіну і норадреналіну склали 2.99±0.21 і 4.96±0.16 пг/л, а їх співідношення склало 0.60. За цими показниками (крім норадреналіну) ПЧА після комплексного лікування достовірно не відрізнялись від контролю.

Вплив відновного лікування з використанням ПФЧ на стан ПОЛ та АОС

У крові ПЧА виявлено суттєві зміни біохімічних маркерів системи ПОЛ-АОС. По-перше, відбувається істотне нагромадження продуктів пероксидації. Концентрація МДА досягла 9.48±0.32 мкмоль/мл і перевищила в 7.5 рази такий показник у практично здорових осіб (P<0.001) і в 1.3 рази у групі порівняння (P<0.01). Концентрація ДК склала 1.09±0.07 мкмоль/г, що в 2.7 разів перевищувало контроль (P<0.001) і в 2.3 рази такий показник групи порівняння (P<0.001). Рівень SS-груп у крові ПЧА склав 2.48±0.25 мкмоль/мл, що було в 2.2 рази менше, ніж у контролі (P<0.01). Рівень SH-груп склав 7.79±0.19 мкмоль/мл, що перевищило у 4.3 рази такі контрольні величини (P<0.001) і на 12 % аналогічний показник в групі порівняння (P<0.05). Активність ГРТ у крові ПЧА становила 117.49±4.29 нмоль/л, що перевищувало в 1.4 рази такий контрольний показник (P<0.01) і в 1.3 рази - відповідний показник у групі порівняння (P<0.05). Поряд з цим, активність СОД була достовірно знижена в 2.4 рази по відношенню до контролю (P<0.001) і в в 1.8 рази до групи порівняння і склала 1.18±0.05 од/г, що свідчить про дисбаланс АОС. Зрушення рівноваги в системі ПОЛ-АОС у ПЧА підкреслюється також співвідношенням відновлених і окислених форм тіолових з'єднань (SH/SS), яке становило 3.14 і в 9 разів (P<0.001) перевищувало показник практично здорових осіб. Зміщення у бік SH-груп в плазмі крові ПЧА є компенсаторною реакцією на активацію ПОЛ і свідчить про перевагу пероксидації.

Застосування ЛОСКЗ у ПЧА викликало відносно невеликі зміни в системі ПОЛ-АОС. Активність СОД достовірно зросла до 2.07±0.11од/г (P<0.01), решта показників змінилась недостовірно. Курс ВЛОК сприяв достовірному усуненню дисбалансу АОС при недостовірних різнобічних змінах кінцевих і проміжних продуктів ПОЛ. Після курсу ВЛОК активність ГРТ знизилася до 78.86±4.32 нмоль/л (P<0.001) і достовірно не відрізнялась від контролю. Активність СОД зросла до 1.74±0.15 од/г (P<0.05). У цілому ВЛОК сприяло виразній тенденції до рівноваги в системі ПОЛ-АОС, про що свідчить також зниження співвідношення SH/SS до 1.87 (P<0.01). У групі ПЧА, що приймали ТФ, достовірно (P<0.05) знизились концентрації продуктів пероксидації: МДА до 7.59±0.98 мкмоль/мл, ДК до 0.85±0.04 мкмоль/г, але вони продовжували перевищувати контрольні величини (P<0.001, P<0.01). Прийом ТФ сприяв покращенню тіол-дисульфідного обміну: вміст SS-груп підвищився недостовірно на 42%, вміст SH-груп знизився достовірно (P<0.01) до 4.89±0.73 мкмоль/мл, співвідношення SH/SS зменшилося до 1.38 (P<0.001), однак ці показники істотно (P<0.01) відрізнялись від аналогічних в контролі. Під впливом ТФ спостерігалось достовірне зменшення дисбалансу АОС: активність ГРТ знизилася до 94.30±4.66 нмоль/л (P<0.05), активність СОД зросла до 2.41±0.30 од/г (P<0.01). Застосування комплексу ЛОСКЗ, ВЛОК та ТФ сприяло максимальній нормалізації показників ПОЛ та АОС. Після комплексного лікування знизились концентрації в крові: МДА до 3.07±2.12 мкмоль/мл (P<0.001), а ДК до 0.58±0.07 мкмоль/г (P<0.001). Комплексна терапія у ПЧА достовірно (P<0.001) покращила рівновагу в системі ПОЛ-АОС: вміст SS-груп підвищився до 5.42±0.62 мкмоль/мл, вміст SH-груп знизився до 4.08±0.59 мкмоль/мл, а співвідношення SH/SS досягло 0.75. Достовірно нормалізувались показники АОС: активність ГРТ знизилась до 80.32±8.64 нмоль/л (P<0.01), активність СОД підвищилась до 2.69±0.14 од/г (P<0.001). За більшостю показників ПОЛ та АОС після комплексного лікування ПЧА достовірно не відрізнялись від практично здорових осіб. Слід підкреслити, що антиоксидантний ефект поєднаного застосування всіх 3 компонентів лікування достовірно перевищує ефект їх окремого використання.

Вплив відновного лікування з використанням ПФЧ на обмін ліпідів

У крові ПЧА виявлені виражені порушення ліпідного обміну. Рівень ВХ в плазмі ПЧА склав 2.15±0.08 ммоль/л, що достовірно перевищувало контроль (на 63%; P<0.001). Рівень -ЛП склав 4.17±0.05 ммоль/л, що перевищувало контроль на 40% (P<0.001) і групу порівняння на 9% (P<0.01). Поряд із цим достовірно нижчими, ніж у практично здорових були: кількість ФЛ - 0.95±0.05 (на 36%; P<0.001), ВЖК - 0.30±0.02 (в 3.4 рази; P<0.001), ТГ - 0.95±0.06 ммоль/л (на 48%; P<0.01), індекс ФЛ/ВХ - 0.55 (у 2.2 рази; P<0.001). Останній був також нижчий, чим у групі порівняння (на 17%; P<0.05). Більшість з цих показників вказують на проатерогенний характер змін обміну ліпідів у досліджуваних ПЧА. Особливістю ліпідного спектру крові ПЧА є достовірно більш низький рівень ТГ, ніж у осіб груп порівняння і контролю.

Призначення ПЧА курсу ЛОСКЗ сприяло недостовірному збільшенню концентрацій ВХ, ТГ, -ЛП на 1-6%. Після ЛОСКЗ достовірно зросла лише концентрація ФЛ до 1.10±0.07 ммоль/л (P<0.001). Курс ВЛОК сприяв виразним антиатерогенним змінам у крові ПЧА: достовірно знизились концентрації ВХ до 1.73±0.10 (P<0.01), -ЛП до 3.72±0.08 (P<0.01), зросли концентрація ФЛ до 1.17±0.07 ммоль/л (P<0.05) та індекс ФЛ/ВХ до 0.79 (P<0.01). При прийомі ТФ достовірних змін ліпідів крові у ПЧА не було, за винятком зниження концентрації -ЛП до 3.96±0.10 (P<0.05). У додаткових серіях лікування і спостереження за ПЧА з вираженою активацією ПОЛ і порушеннями ліпідного обміну разом з ТФ ми призначали есенціале. При спільному призначенні ТФ і есенціале відзначався більш виразний терапевтичний ефект і нормалізувався ліпідний обмін у подібного контингенту хворих.

Курс поєднаного застосування ЛОСКЗ, ВЛОК і ТФ сприяв достовірному покращенню більшості показників ліпідного обміну у ПЧА. Концентрація ВХ знизилась до 1.53±0.09 ммоль/л (P<0.01), мали тенденцію до зниження ЕХ. Достовірно зросли рівні ФЛ до 1.32±0.08 (P<0.05) і ВЖК до 0.52±0.05 (P<0.01). Комплексне лікування знизило рівень -ЛП до 3.18±0.10 (P<0.001), який достовірно не відрізнявся від контролю. Отримані дані свідчать про виражений терапевтичний вплив на ліпідний обмін розробленого нами комплексу відновного лікування ПЧА, антиатерогена спрямованість якого, дозволяє патогенетично обґрунтувати механізми превентивного впливу на розвиток уражень серцево-судинної системи.

Вплив відновного лікування з використанням ПФЧ на стан імунітету

При вивченні стану імунної системи в ПЧА із серцево-судинними розладами була виявлена достовірна різниця показників імунограми в порівнянні з групою контролю: підвищення кількості нейтрофілів до 3.59±0.08 Г/л (P<0.05), зниження лімфоцитів (переважно за рахунок середніх форм) до 1.73±0.06 Г/л (P<0.05), зниження імунорегуляторного індексу (ІРІ=Ттфр/Ттфч) до 1.36 (P=0.000), підвищення концентрації імуноглобулінів класу G до 10.95±0.24 г/л (P<0.05), підвищення рівнів ЦІК₃₁₅ до 6.92±0.20 (P<0.05) і ЦІК₄₀₅ до 12.96±0.70 ум. од. (P<0.05). З урахуванням характеру змін показників імунограм в обстежених нами були виділені 4 типи імунної відповіді: нормоімунний, гіпоімунний, аутоімунний та недиференційований.

При нормоімунному типі показники клітинного і гуморального імунітету суттєво не відрізнялись від нормальних. Цей тип спостерігався в 11.4 % ПЧА, що в 7.8 рази менше, ніж у групі контролю (P<0.001) та в 4.8 рази менше (P<0.005), ніж у групі порівняння. При цьому типі характер сецево-судинних розладів та їх перебіг носили найбільш сприятливий характер.

У 40% ПЧА (у 4.8 рази більше, ніж у контролі) нами виділені зміни імунного статусу гіпоімунний типу. Для даного типу характерним є: помірне зниження загальної кількості Т-лімфоцитів поряд зі збільшенням або незначним зниженням кількості 0-лімфоцитів, різким зниженням кількості Ттфр, нормальною чи зниженою кількістю Ттфч, ІРІ знижений у 1.7 рази в порівнянні з нормою. Перебіг серцево-судинних розладів на тлі цього типу імунної відповіді супроводжується вираженою вегетативною дистонією, стійкою артеріальною гіпертензією, ураженнями міокарду, частими “загостреннями” вінцевої недостатності. Ступінь зниження ІРІ корелювала з частотою аритмій, які виявлялись у ПЧА при мікрокардіомоніторуванні (r=0.61; P<0.05).

У 33.3% ПЧА спостерігався аутоімунний тип порушень, для якого притаманним є: нормальна чи підвищена кількість Тзаг з нормальною або незначно підвищеною кількістю 0-лф, нормальна чи підвищена кількість Ттфр, різко знижена кількість Ттфч, підвищена концентрація ЦІК, збільшений ІРІ. Підвищення рівня ЦІК корелювало з частотою (r=0.63; P<0.05) і виразністю (r=0.72; P<0.05) ознак склеротичних змін судин. Відхилення ІРІ корелювало з відхиленням ударного индексу (r=0.58; P<0.05).

В 15.2% ПЧА визначали недиференційований тип імуннограми: різке зменшення кількості Тзаг, Ттфр, Ттфч, В-лімфоцитів і імуноглобулінів, різке зростання 0-лімфоцитів і ЦІК_315, ІРІ коливався в широких межах. Подібний тип імунної відповіді в практично здорових осіб нами не спостерігався.

Застосування ЛОСКЗ не сприяло достовірній нормалізації змін імунограми у ПЧА. У протилежність цьому курс ВЛОК чинив достовірний позитивний вплив на порушення імунітету в ПЧА. У 3 рази (P<0.05) знизилася кількість хворих з гіпоімунним і майже в 2 рази (P<0.05) недиференційованим типом ), і в 5.5 рази (P<0.001) зросла кількість хворих з нормоімунним типом. Достовірних змін під впливом ВЛОК зазнали: при гіпоімунному типі - Ттфр зросли з 0.44±0.04 до 0.58±0.05 Г/л, ІРІ зріс з 1.10±0.06 до 1.52±0.08, 0-лф знизились з 0.87±0.06 до 0.70±0.03 Г/л, ЦІК₄₀₅ з 5.90±0.22 до 6.47±0.25 ум.од.; при аутоімунному типі - рівень ЦІК₃₁₅ знизився з 7.67±0.24 до 4.32±0.25 ум.од., ЦІК₄₀₅ знизились з 16.57±0.67 до 7.91±0.53 ум.од. Призначення ТФ сприяло достовірній змінам тільки концентрації ЦІК₃₁₅ (зниження з 8.87±0.27 до 6.58±0.23 ум.од.) у хворих з гіпоімунними варіантами порушень, решта показників змінилась недостовірно. Комплексна терапія ЛОСКЗ, ВЛОК та ТФ спричиняла виражений нормалізуючий вплив на стан імунної системи ПЧА. Після цього лікування у ПЧА достовірно змінився розподіл типів імунограм: 74% склав нормоімунний тип (P<0.001), 10% - гіпоімунний (P<0.01), 14% - аутоімунний (P<0.01), 2% - недиференційований (P<0.01). За цими показниками, окрім недиференціойваного типу, ПЧА після лікування не відрізнялись від практично здорових осіб. У порівнянні до початку лікування достовірно змінились майже всі показники імунограми, крім Тзаг, Ттфч, 0-лф при аутоімунному типі та Ттфч, ЦІК₄₀₅ при гіпоімунному типі. Лікувальний комплекс найбільш показаний у ПЧА з гіпоімунним типом, що підтверджується нормалізацією переважної більшості показників імунограми. Комплексне лікування сприяло більшій нормалізації гуморальної ланки імунітету у ПЧА з аутоімунним типом, клітинної ланки - з гіпоімунним.

Вплив відновного лікування з використанням ПФЧ на функціональний стан серцево-судинної системи

У ПЧА реєструвалися порушення центральної гемодинаміки. Серцевий індекс (СІ) склав 1.87±0.03 л/хв/м², що достовірно нижче, ніж у контролі (на 13%; P<0.001) і у групі порівняння (на 19%; P<0.001). Ударного індекс (УІ) у ПЧА склав 25.02±0.98 мл/м² , що достовірно менше контрольного значення (на 16%; P<0.05) і на 26% (P<0.01) менше, ніж в групі порівняння. Периферичний опір (ПО) становив 42,21±1,09 од. і достовірно перевищував аналогічні показники у групах контролю (на 33%; P<0.05) і порівняння (на 21%; P<0.05).

Після проведеного курсу ЛОСКЗ досліджувані показники гемодинаміки в ПЧА вірогідно не змінилися. Під впливом ВЛОК вірогідно зріс лише СІ до 1.96±0.05 л/хв/м² (P<0.05). Прийом ТФ сприяв зростанню СІ до 2.02±0.07 л/хв/м² (P<0.05), інші показники гемодинаміки вірогідно не розрізнялися з вихідними. Після проведеного курсу комплексного лікування у ПЧА відзначалося достовірне збільшення СІ до 2.16±0.05 л/хв/м², УІ до 31.27±0.89 мл/м² (P<0.01 для обох показників), а ПО достовірно зменшився до 34.94±1.12 од. (P<0.05). Показники гемодинаміки у ПЧА істотно не розрізнялись істотно з аналогічними в практично здорових осіб.

При проведенні комплексного обстеження ПЧА за допомогою ВЕМ і стрес-тесту методом ЧСКС у 29 % обстежених виявлені ознаки прихованої вінцевої недостатності. Усі ПЧА з виявленою вінцевою недостатністю були рівномірно розподілені у досліджуваних групах.

Під впливом ЛОСКЗ позитивний антиішемічний ефект у ПЧА був незначним - при повторних ВЕМ-обстеженнях відзначалися тенденції до зростання потужності граничного навантаження та ПД. Після курсу ВЛОК у ПЧА повторні дослідження виявили достовірний приріст граничного навантаження до 66067 кгм/хв (P<0.05) при ВЕМ і граничної частоти стимуляції на 12±5 уд/хв (P<0.05) при ЧСКС. Прийом ТФ хоч і виявляв позитивні тенденції у показниках парних ВЕМ, але на прояви вінцевої недостатності під час ВЕМ і ЧСКС ніякого вливу не спричиняв. Комплексне лікування ЛОСКЗ, ВЛОК та ТФ супроводжувалось найбільш вираженим антиішемічним ефектом, що виражалось у достовірнім прирості при повторних ВЕМ граничного навантаження до 78064 кгм/хв (P<0.01), ПД до 2606 ум. од. і граничної частоти стимуляції при повторних ЧСКС на 17±7 уд/хв (P<0.01).

Проведення добового ЕКГ-моніторування за допомогою МКА-02 не виявило значних відмінностей усіх класів аритмій у ПЧА від групи порівняння. У ПЧА до лікування за добу було виявлено 544.2±42.0 поодиноких, 77.6±22.5 групових, 933.2±80.6 ранніх екстрасистол та 10.4±2.7 пауз більше 2 сек. Незважаючи на істотні відмінності аритмогенезу в ПЧА від контрольної групи, кількість аритмій не досягала рівня властивого органічним змінам міокарда і провідної системи серця: добова кількість аритмій не перевищувала 7000 за добу, а екстрасистолія не перевищувала 100 за годину. З урахуванням даних електрофізиологічних параметрів провідної системи серця під час ЧСЕКС, виявлені нами аритмії в ПЧА, в основному обумовлені функціональними впливами на серце (вегетативними, метаболічними).

Застосування ЛОСКЗ у ПЧА достовірно зменшило кількість екстрасистол за добу: поодиноких до 346.9±73.2 (P<0.05), групових до 14.9±9.0 (P<0.05), ранніх до 478.9±87.5 (P<0.05), а також зменшило кількість пауз до 0.8±0.3 (P<0.05). Зменшення ранніх екстрасистол було тісно пов'язано з поліпшенням регуляторних впливів зони каротидного синуса за даними показника синокаротидної проби (r=0.47; P<0.05). У 5 ПЧА з початковим збоченим типом вегетативної регуляції відзначалося незначне збільшення (на 5-15%) усіх типів аритмій. Застосування ВЛОК також привело до подібного поліпшення показників аритмогенезу. Однак у 20 ПЧА курс ВЛОК викликав збільшення (на 7-25%) ранніх екстрасистол, що корелювало з посиленням симпатичних впливів на серце за даними холодової проби (r=0.46; P<0.05) і збільшенням адреналіну в плазмі крові (r=0.57; P<0.05). Це дозволило розробити рекомендації щодо обмеження застосування ВЛОК у цієї категорії хворих. Використання ТФ у ПЧА не викликало достовірних змін аритмогенезу. Комлексна терапія ЛОСКЗ, ВЛОК і ТФ сприяла максимальній нормалізації серцевого ритму в ПЧА: кількість за добу поодиноких екстрасистол досягла 327.8±50.0 (P<0.05), групових - 4.8±3.3 (P<0.05), ранніх - 403.6±76.2 (P<0.05), кількість пауз знизилась до 3.4±2.1 (P<0.05), що достовірно не відрізнялося від аналогічних показників контрольної групи.