Подружня дезадаптація як комплекс сексологічних, невротичних і медико-психологічних проблем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії і наркології

Причини, механізми розвитку, клініка, психотерапія

14.01.16 - психіатрія

УДК 616.69 - 008.1:616.85 - 036 - 07 - 085.851

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ПОДРУЖНЯ ДЕЗАДАПТАЦІЯ ЯК КОМПЛЕКС СЕКСОЛОГІЧНИХ, НЕВРОТИЧНИХ І МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

РОЖКОВ В'ЯЧЕСЛАВ СТАНІСЛАВОВИЧ

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий консультант: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології і медичної психології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра психіатрії, завідувач кафедри; доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри; доктор медичних наук, професор Бабюк Ігор Олексійович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, кафедра психіатрії, психотерапії, медичної психології і наркології з курсом сексології ФПО, завідувач кафедри.

Провідна установа:

Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, кафедра психіатрії з курсами психотерапії та невропатології ФПО, м. Сімферополь

Захист відбудеться "18" квітня 2002 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

Автореферат розісланий "14" березня2002 р. Гриневич Є.Г.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сполучення невротичних і соматизованого розладів із сексуальними порушеннями у чоловіків розглядувалося в багатьох працях Г.С.Васильченко (1983, 1990), О.К.Напрєєнко (1988), С.Т.Агаркова, Н.К.Липгарт (1990), W.Masters, V.Johnson, R.Kolodny (1988) та ін. Проте проблема формування подружньої дезадаптації та психокорекції при цих розладах розроблялася недостатньо і до цього часу не дістала свого розв'язання. Мало того, актуальність даної проблеми, її медичне й соціальне значення ще більше зростають у зв'язку із збільшенням серед населення частоти зазначених розладів у чоловіків і подружньої дезадаптації, що спричиняють порушення гармонії подружньої пари, яке послаблює міцність шлюбу, а нерідко й руйнує його (В.В.Кришталь із співавт., 1997, 1999; І.О.Бабюк, 1998, 2000; Г.Т.Сонник, 1998).

Актуальність теми. Патогенез та клінічні прояви сексуальної дисфункції у чоловіків за тих чи інших невротичних і соматизованих розладів розглядаються у працях Н.М.Свядоща (1975), А.С.Кочаряна (1996), G.F.Kelly (2000) та ін., пропонуються й методи її лікування. Проте в цих працях досліджується головним чином вторинне залучення до патологічного процесу сексуальної функції при таких розладах, зумовлених несексуальною психотравмою, причому в більшості випадків береться до уваги лише стан сексуальної функції самого хворого і недостатньо враховується парний характер сексуальної функції, той факт, що її порушення у чоловіка неминуче спричиняє виникнення невротичних реакцій та відносних сексуальних розладів у дружини, і отже, розвиток подружньої дисгармонії. Залишаються малодослідженими клінічні форми сексуальних порушень, які є сексуальною психотравмою, що спричиняє невротичний або соматизований розлад, і це також не сприяє успішній діагностиці і терапії розглядуваної патології. До цього часу не вивчено взаємозв'язок численних клінічних форм сексуальних порушень і подружньої дезадаптації, що спостерігаються при невротичних і соматизованих розладах, недостатньо розкрито їхні причини та механізми розвитку, прояви первинних сексуальних порушень, які спричиняють невротичний або соматизований розлад, і вторинну, пов'язану із цими розладами сексуальну дисфункцію у чоловіків. У результаті відсутність критеріїв диференційної діагностики і малоефективне лікування часто призводять до затяжного перебігу як самого невротичного або соматизованого розладу, так і до подружньої дезадаптації.

Суттєвою прогалиною в розробці проблеми порушення подружньої адаптації при зазначених розладах є й недостатня вивченість соціальних, психологічних та соціально-психологічних її аспектів, не менш важливих для подружньої адаптації, ніж її анатомо-фізіологічний аспект. Практично не вивчено порушення функціонування сім'ї, у якій чоловік має невротичний або соматизований розлад із сексуальними порушеннями.

Багатофакторне забезпечення сексуального здоров'я, різноманітність його порушень потребують системного підходу до їх вивчення та психокорекції. Дослідження з цих позицій відкриває можливість визначити механізми формування подружньої дезадаптації при первинній та вторинній сексуальній патології, що сполучається з невротичним і соматизованим розладом, виявити її специфічні клінічні особливості і роль у порушенні подружньої адаптації, а отже, й розробити комплексну і диференційовану систему психокорекції, що може бути досить ефективною лише з урахуванням парного характеру сексуальної функції.

Зазначені обставини і зумовили вибір теми цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології, патогенезі, корекції і профілактиці порушень сексуального здоров'я" (№ держ. реєстрації 0195U020613).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - розробка на основі системного підходу методологічних принципів діагностики і психотерапії подружньої дезадаптації як складного комплексу сексологічних, неврозологічних і медико-психологічних проблем.

Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено низку таких задач.

Виявити й описати клінічні форми подружньої дезадаптації, первинних і вторинних сексуальних порушень за неврастенії, обсесивно-компульсивного та соматизованого розладів у чоловіків.

Вивчити причини й механізми розвитку первинної і вторинної сексуальної патології у чоловіків за зазначених розладів.

Дослідити зв'язок між порушенням статеворольової поведінки на біогенному та соціогенному рівні, наявним у чоловіків невротичним, соматизованим розладом і формою подружньої дезадаптації.

Встановити роль соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та біогенних чинників у генезі порушення сексуального здоров'я подружньої пари при невротичному або соматизованому розладі у чоловіка.

Вивчити функціонування сім'ї і зв'язок його порушень з розглядуваними розладами.

Визначити критерії диференційної діагностики різних варіантів подружньої дезадаптації.

Розробити систему психотерапії, а також принципи та шляхи профілактики подружньої дезадаптації та порушень функціонування сім'ї за неврастенії, обсесивно-компульсивного і соматизованого розладів у чоловіків.

Об'єкт дослідження - подружня дезадаптація і порушення функціонування сім'ї за неврастенії, обсесивно-компульсивного і соматизованого розладів у чоловіків.

Предмет дослідження - взаємозв'язок невротичних і соматизованого розладів із порушеннями сексуального здоров'я та їхня роль у генезі подружньої дезадаптації та порушення функціонування сім'ї.

Методи дослідження - клініко-психопатологічні методи обстеження хворих та їхніх дружин; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружніх пар; психодіагностичні методи дослідження особистості, статеворольової поведінки, міжособистісних відносин подружжя та функціонування сім'ї; соціологічні методи дослідження соціальних та мікросоціальних чинників; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Новим у роботі є виявлення взаємозв'язку невротичних і соматизованого розладів у чоловіків із порушеннями сексуального здоров'я і визначення на основі системного підходу причин і механізмів розвитку первинної і вторинної сексуальної патології за зазначених розладів. Уперше вивчено й описано варіанти і клінічні форми сексуальної дисфункції та дезадаптації у чоловіків, що хворіють на невротичні й соматизовані розлади.

Уперше показано багатофакторну обумовленість формування подружньої дездаптації, а саме роль соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та біогенних чинників при неврастенії, обсесивно-компульсивному та соматизованому розладах і порушеннях сексуального здоров'я. Схарактеризовано динаміку та клінічні прояви подружньої дезадаптації, що розвивається при цьому. Визначено порушення виконання функцій сім'ї та його зв'язок із клінічною формою спостережуваних у чоловіків розладів.

На підставі результатів проведеного дослідження запропоновано нову комплексну диференційовану систему психотерапії, порушень подружньої адаптації та функціонування сім'ї при неврастенії, обсесивно-компульсивному і соматизованому розладах у чоловіків, розроблено принципи і показано шляхи їх психопрофілактики.

Практичне значення одержаних результатів. Для клінічної практики мають значення виділення нозологічних форм первинної сексуальної патології, що призводить до виникнення неврастенії, обсесивно-компульсивного і соматизованого розладів у чоловіків, опис умов, механізмів розвитку, перебігу і проявів подружньої дезадаптації за цих розладів у чоловіків та вторинної сексуальної дисфункції, що виникає у них.

Практичне значення мають також розроблені критерії диференційної діагностики первинних і вторинних сексуальних порушень при невротичних і соматизованих розладах, що грунтуються на інтегральних критеріях сексуального здоров'я, а також діагностичні критерії різних варіантів сексуальної дисгармонії за даної патології у чоловіка.

Розроблена комплексна система діагностики і психотерапії подружньої дезадаптації та порушень функціонування сім'ї має патогенетичну спрямованість і дає можливість досягти високого та стійкого терапевтичного ефекту.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом заплановано і здійснено усі наведені в роботі дослідження. Особисто автором проведено комплексне клінічне, психодіагностичне та соціологічне обстеження 395 подружніх пар, виділено і описано клінічні форми первинної сексуальної дисфункції і дезадаптації, сформульовано їх диференційно-діагностичні критерії. Авторові належить патогенетично обгрунтована система психотерапії порушень сексуального здоров'я подружжя і функціонування сім'ї за вивчених форм невротичних та за соматизованого розладів. Усім пацієнтам особисто автором було надано консультативну та лікувальну, в тому числі психотерапевтичну допомогу. Розроблену систему впроваджено до клінічної практики.

Особисто автором виконано статистичну обробку і здійснено наукову інтерпретацію усіх здобутих у дослідженнях даних.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях сексопатологів України (1996р.); на засіданні Харківського науково-медичного товариства сексопатологів (1997 - 1999рр.); засіданні Одеського науково-медичного товариства (1997, 1998рр.); на науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій десятиріччю кафедри медичної сексології і медичної психології Харківського інституту удосконалення лікарів (1997р.); на міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми соціальної і судової психіатрії та наркології" (Київ, 2001р.).

Результати проведених досліджень впроваджено у практику роботи санаторіїв Укрпрофздравниці "Лєрмонтовський", ім. М.П.Пирогова, ім. О.М.Горького; Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1 і № 2; лікувальних відділень Українського НДІ медичної реабілітації та курортології; відділення сімейного лікувально-психологічного консультування Харківського міського психоневрологічного диспансеру; Донецької обласної лікарні, а також у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. За темою дисертації опубліковано монографію та 22 самостійні статті у фахових наукових журналах.

Структура дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 294 стор. Дисертація складається зі вступу; оглядового розділу; розділу, що містить характеристику подружжя і методів лікування; чотирьох розділів, у яких наведено результати власних досліджень та їх аналіз; заключного розділу, висновків, а також списку використаних джерел. Матеріали роботи ілюстровані 39 таблицями. Бібліографічний список містить 362 джерела.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених подружніх пар. Під нашим спостереженням перебували 395 подружніх пар, у яких чоловіки хворіли на неврастенію, обсесивно-компульсивний (переважно нав'язливі думки та роздуми) і соматизований розлади.

З обстежених у 325 (823%) подружніх пар мала місце сексуальна дисгармонія, у решти 70 (183%) дезадаптація не спостерігалася, незважаючи на наявність зазначених розладів у чоловіків. Ці подружжя були обстежені як контрольна група. До неї увійшли 30 подружніх пар із неврастенією, 25 - із обсесивно-компульсивним і 15 - із соматизованим розладом у чоловіка.

Подружні пари з дезадаптацією розподілилися таким чином: неврастенія - 152 (413%) пари, обсесивно-компульсивний розлад - 97 (203%), соматизований розлад - 76 (233%) подружніх пар.

У 135 (433%) обстежених відзначалася первинна сексуальна дисфункція і у 113 (343%) - первинна сексуальна дезадаптація, що обумовили розвиток у чоловіків невротичних та соматизованого сексуальних розладів; у 77 (244%) пацієнтів мала місце вторинна сексуальна дисфункція, як наслідок цих розладів.

Сексуальна дисфункція проявлялася відсутністю генітальних реакцій (гіпоерекцією, F 52.2) та передчасною еякуляцією (F 52.4), ізольованими або сукупними. За первинної сексуальної дисфункції ці прояви складали відповідно 973 і 474%, за дезадаптації - 657 і 257%; за вторинної сексуальної дисфункції - 646 і 354%.

Обстежені подружжя перебували у віці від 21 до 45 років, причому чоловіки і дружини в кожній подружній парі належали до тієї ж самої вікової групи, що охоплювала 5 років. Більшість обстежених в усіх групах подружніх пар були віком до 30 років, лише при неврастенії - до 35 років. Подружжя віком від 36 до 45 років складали лише 93%.

Давність невротичних розладів у більшості чоловіків складала до 2, а соматизованого розладу - більш 2 років. Давність первинної сексуальної дезадаптації у 675% обстежених становила від 3 до 10 років, тобто вона виникала задовго до захворювання на зазначений розлад. Вторинна сексуальна дисфункція розвивалася звичайно за 1-2 роки після виникнення захворювання.

Методи обстеження подружжя. Усі хворі та їхні дружини, що перебували під нашим спостереженням, пройшли всебічне комплексне обстеження, до якого входили клініко-психопатологічні, спеціальні сексологічні, психодіагностичні та соціологічні дослідження.

Клінічне обстеження подружжя включало вивчення анамнезу життя кожного з них і анамнезу хвороби чоловіка, соматичного статусу, преморбідних особливостей характеру та психічного стану подружжя.

Стан сексуального здоров'я подружжя досліджували методом системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (1997).

Подружжя обстежували також за допомогою розробленої на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти методики обстеження сексологічних хворих, яка дає можливість, окрім характеристик сексуального здоров'я чоловіка і жінки, здобути низку характеристик загальносоматичного, психічного та психологічного стану кожного з подружжя, що ми вважали за важливе для досягнення цілей цього дослідження.

Тип статевої конституції визначали у чоловіків - за Г.С.Васильченком (1975), у жінок - за методикою І.Л.Ботнєвої (1983).

Для психодіагностичного обстеження хворих та їхніх дружин застосовували методики вивчення спрямованості особистості кожного з подружжя особливостей виховання і мотивів вступу до шлюбу.

Вивчали формування і функціонування сім'ї, статево-рольову поведінку хворих та їхніх дружин, задоволеність подружжя своїми сексуальними відносинами та подружньою комунікацією. Для вирішення цих завдань використовували методику визначення виконання функції сім'ї І.А. Семьонкіної (1998), статеворольову шкалу Dur-Moll L. Szondi (1960), яка дає можливість визначити маскулінність-фемінінність на біогенному рівні, статеворольову ACL-шкалу A.B. Heilbrun (1981), що дозволяє характеризувати маскулінні і фемінінні риси особистості на соціогенному рівні (Я-концепцію особистості), опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (за C.Schaap, 1982), що дає змогу виміряти подружнє щастя, шкали сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini (1989), які дозволяють оцінити задоволеність подружжя своїми сексуальними відносинами. Було використано також опитувальник подружньої адаптації, що грунтується на параметрах сімейної адаптації D.H. Sprenkle, B.L. Fischer (за А.С. Кочаряном, 1996).

Із соціологічних характеристик вивчали рівень освіти кожного з подружжя, давність перебування подружжя в шлюбі, міцність сімейних відносин, загальний склад сім'ї, кількість дітей, професійну діяльність і соціальні зв'язки хворих та їхніх дружин.

Усі здобуті в клінічних дослідженнях дані оброблено за таблицями відсотків та їх помилок (за В.С.Генесом), результати психодіагностичних досліджень - за допомогою кореляційного аналізу з використанням критеріїв Вілкоксона - Манна - Уітні, Фішера, парного критерію Вілкоксона, критерію знаків і критерію Стьюдента.

Результати проведених досліджень. Як показав анамнестичний аналіз, проведений у хворих на невротичні і соматизований розлади чоловіків та їхніх дружин, які знаходилися під нашим спостереженням, загальний фізичний розвиток у більшості (624%) чоловіків був дещо уповільнений (при неврастенії і соматизованому розладі), рідше прискорений (при обсесивно-компульсивному розладі), у жінок він здебільшого відповідав нормі. Загальний психічний розвиток тих та інших був нормальний, за деякими винятками у хворих на соматизований розлад, у яких відзначався психічний інфантилізм.

Соматичні захворювання і в чоловіків, і у жінок спостерігалися порівняно рідко, і серед них не було хвороб, які б могли негативно впливати на сексуальну функцію, за винятком застійного простатиту, діагностованого у 233% чоловіків. Не було виявлено у обстежених і вогнищевої неврологічної симптоматики, лише у 344% чоловіків і 113% жінок спостерігалися окремі помірно чи слабко виражені неврологічні знаки. Тим часом у всіх чоловіків відзначалася перманентна або перманентно-пароксизмальна вегетативно-судинна дистонія переважно симпатичного і змішаного характеру.

Із преморбідних особливостей характеру у пацієнтів найчастіше мали місце психастенічний (323%), астеноневротичний (273%) та істероїдний (203%) типи акцентуацій. Рідше зустрічалися сенситивний і шизоїдний і в поодиноких випадках - епілептоїдний та гіпертимний типи. В жодного з чоловіків не було врівноваженого, спокійного характеру, що спостерігалося у більшості жінок, особливо в контрольній групі (914%).

Було встановлено певну залежність між формою невротичного та соматизованим розладом та преморбідними рисами характеру обстежених чоловіків: неврастенія частіше розвивалася за акцентуації астеноневротичного, але також і шизоїдного типу, обсесивно-компульсивний розлад - при психастенічному і сенситивному типах акцентуації, соматизований розлад - при істероїдній акцентуації характеру.

Психічний стан пацієнтів у період обстеження відповідав наявній у них формі невротичного або соматизованого розладу. Для хворих на неврастенію була характерна швидка психічна і/або фізична виснажуваність, при обсесивно-компульсивному розладі постійно спостерігалися нав'язливі думки і компульсивні дії (ритуали), при соматизованому розладі - множинні соматичні симптоми, що часто видозмінюються. У більшості дружин хворих також відзначалися невротичні прояви, найчастіше (853%) - гіпотимічні реакції.

Аналіз причин розвитку невротичних і соматизованого розладів дав можливість визначити, що у 784% чоловіків вони були наслідком первинних сексуальних порушень - сексуальної дезадаптації і сексуальної дисфункції, які стали психотравмою для особистості. У 224% чоловіків причиною сексуальної дисфункції став невротичний або соматизований розлад і пов'язані з ним астенія, вегетативно-судинні порушення, дезактуалізація і дизритмія статевого життя, що говорить про вторинну природу цієї дисфункції.

Системно-структурний аналіз за інтегральними критеріями сексуального здоров'я показав, що у більшості хворих із первинними сексуальними розладами був порушений, частіше уповільнений, статевий розвиток: соматосексуальний - у 606%, психосексуальний - у 687% обстежених. Частіше спостерігалася ретардація психосексуального розвитку у чоловіків із первинною сексуальною дисфункцією. При вторинній сексуальній дисфункції порушення статевого розвитку зустрічалися в поодиноких випадках. Асинхронії статевого дозрівання (здебільшого сукупні) відзначалися у 437% чоловіків із первинною сексуальною дезадаптацією, 725% хворих із первинною сексуальною дисфункцією і у 234% їхніх дружин. При вторинній сексуальній дисфункції у чоловіків і в контрольній групі асинхроній не було виявлено в жодного з обстежених чоловіків і жінок.

Оцінка за критеріями сексуального здоров'я дала змогу виявити різницю в його стані при первинних і вторинних сексуальних розладах у чоловіків, а також при первинній сексуальній дезадаптації і первинній сексуальній дисфункції. При сексуальній дезадаптації виявилися більшою мірою порушеними критерії сексуального здоров'я, що характеризують сексуальну поведінку, - статеворольова поведінка, сексуальна мотивація, мотиви статевого акту, невідповідність статевої конституції, рівень спілкування, ставлення подружжя одне до одного тощо, при первинній сексуальній дисфункції - психофізіологічні показники: лібідо, ерекція, еякуляція, оргазм, а при вторинній сексуальній дисфункції - показники фізіологічних сексуальних реакцій як наслідок невротичного або соматизованого розладу; статевий розвиток і мотивація статевої поведінки при вторинній сексуальній дисфункції, як правило, відповідали нормі.

У контрольній групі подружня адаптація забезпечувалася в основному тим, що у переважної більшості подружжя не було зниження і невідповідності показників сексуальної функції, а в тих окремих випадках, коли такі порушення мали місце, вони не ставали патогенними, оскільки подружжя компенсували їх правильною сексуальною поведінкою.

Аналіз за критеріями сексуального здоров'я показав також, що наявні у хворих на невротичні і соматизований розлади чоловіків сексуальні порушення спричиняли порушення (відносного характеру) сексуальної функції їхніх дружин, обумовлюючи, таким чином, сексуальну дисгармонію подружньої пари.

Системно-структурний аналіз стану сексуального здоров'я за його компонентами і складовими дав змогу визначити їх сукупне порушення у всіх подружніх пар із сексуальними розладами у чоловіків.

За первинної сексуальної дезадаптації подружжя соціокультурна та інформаційно-оцінна складові соціального компонента сексуального здоров'я, як виявилося, були порушеними у переважної більшості, а психологічний та соціально-психологічний компоненти - у всіх подружніх пар (табл.1).

Соціокультурна складова соціального компонента була порушена внаслідок невідповідності загальної і сексуальної культури подружжя, інформаційно-оцінна складова - внаслідок низького рівня поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя. Порушення психологічного компонента було зумовлене наявністю у подружжя характерологічних особливостей, що сприяють виникненню особистісного конфлікту і дезадаптації сексуальної поведінки. Послаблення соціально-психологічного компонента було пов'язано з порушенням міжособистісного спілкування подружжя.

Порушення біологічного компонента за рахунок нейрогуморальної складової відзначалося у всіх чоловіків за затримки статевого розвитку в пубертатний період і послабленої статевої конституції. Психічна складова цього компонента була порушена у всіх чоловіків унаслідок невротичних і соматизованого розладів і у більшості жінок - як наслідок невротичних реакцій на подружню дезадаптацію. Генітальна складова біологічного компонента була збережена у всіх чоловіків із сексуальною дезадаптацією, а у частини жінок порушена внаслідок запального процесу у внутрішніх статевих органах.

Аналіз структурної решітки порушення сексуального здоров'я дав змогу визначити, що первинна сексуальна дезадаптація подружжя розвивається в результаті ізольованого або сукупного стрижневого ураження компонентів і складових сексуального здоров'я, що відбувається з різних причин. У 373% випадків це був міжособистісний конфлікт подружжя; у 153% - порушення статеворольової поведінки і несприятлива сукупність її в подружній парі; у 313% подружжя - дезінформація в питаннях сексу, що спричиняє невідповідність сексуально-еротичної поведінки подружжя; у 183% - невідповідність їхньої статевої конституції.

Це дає змогу говорити про різну роль ураження компонентів і складових сексуального здоров'я в генезі сексуальної дезадаптації подружжя при невротичних і соматизованому розладах у чоловіків.

При первинній сексуальній дисфункції, як випливає з даних табл.2, також спостерігається сукупне ураження компонентів і складових сексуального здоров'я, але воно, як і при первинній сексуальній дезадаптації, відіграє різну роль у механізмах розвитку дисфункції.

Стрижневе ураження компонентів і складових, яке обумовило первинну сексуальну дисфункцію у чоловіків, також мало різні причини. Причиною ураження психічної складової біологічного компонента у 183% чоловіків було вироблення патологічного умовного рефлексу; у 233% - згасання сексуальних рефлексів унаслідок статевого стримування; у 213% - явища гіперфатигації і труднощі переключення з трудової діяльності на сексуальне життя; у 183 і 123% - нав'язливі страхи, відповідно боязнь наслідків мастурбації і страх перед статевим актом. Причиною ураження генітальної складової біологічного компонента був застійний простатит (233%); у 93% чоловіків причиною її ураження була патологія судин статевого члена.

При вторинній сексуальній дисфунції у чоловіків, як показав системно-структурний аналіз, соціальний компонент сексуального здоров'я є збереженим. Порушені його психологічний компонент унаслідок дезактуалізації сексуальної сфери, соціально-психологічний - унаслідок міжособистісного конфлікту подружжя і психічна складова біологічного компонента - через пов'язану з невротичними і соматизованим розладами астенію, що й є безпосередньою причиною вторинної сексуальної дисфункції.

Таким чином, системно-структурний аналіз сексуального здоров'я при невротичних і соматизованому розладах у чоловіків показав, що сексуальні порушення, які в них спостерігаються, мають різні причини, механізми розвитку і проявляються в різних клінічних формах. Це можуть бути первинна та вторинна сексуальна дезадаптація і первинна сексуальна дисфункція. Первинні сексуальні порушення, набагато численніші, є психотравмою, що поряд із психосексуальною незадоволеністю стає причиною невротичного або соматизованого розладу. Вторинна сексуальна дезадаптація є наслідком того чи іншого розладу, що розвинувся внаслідок несексуальної психотравми і являє собою невротичну форму дезадаптації.

У цілому результати проведеного дослідження дають можливість запропонувати таку класифікацію варіантів та клінічних форм порушення подружньої адаптації при невротичних і соматизованому розладах у чоловіків.

І. Соціально-психологічний варіант подружньої дезадаптації (484%).

Комунікативна форма.

Аверсійна форма.

Невротична форма.

ІІ. Сексуальний варіант подружньої дезадаптації (524%).

1. Форми первинної сексуальної дезадаптації: 1) статеворольова; 2) сексуально-еротична; 3) конституціональна.

Форми первинної сексуальної дисфункції: 1) паторефлекторна; 2) абстинентна; 3) судинна; 4) алекситимічна; 5) онанофобія; 6) коїтофобія.

Як показав аналіз за критеріями сексуального здоров'я, кожна з перелічених форм його порушення має свої специфічні клінічні особливості. Для комунікативної та аверсійної форм дезадаптації є характерним зниження адаптаційних можливостей особистості, яке спричиняє виникнення внутрішньо- та міжособистісного конфлікту подружжя. Така форма дезадаптації обумовлюється утрудненням спілкування внаслідок характерологічних особливостей чоловіків і порушенням відносин подружжя через невідповідність спрямованості особистості, а також відсутністю почуття взаємної любові, аж до сексуальної і психологічної аверсії. Невротична форма дезадаптації обумовлюється дезактуалізацією сексуальної функції і зниженням її унаслідок астенізації хворого, вегетативних розладів і дизритмії статевого життя при невротичних і соматизованому розладах. При статеворольовій формі превалюють девіації статеворольової поведінки (її трансформація або гіперрольова поведінка чоловіків і жінок) і невідповідність її в подружній парі. При сексуально-еротичній формі дезадаптації на перший план виходять дезінформованість подружжя в питаннях сексу та їхня неадекватна сексуальна поведінка (при проведенні попереднього періоду й самого статевого акту). Для конституціональної форми сексуальної дезадаптації характерні слабка статева конституція чоловіків і її розбіжність із статевою конституцією жінок, яка проявляється невідповідністю статевої активності подружжя.

Специфічними особливостями первинної сексуальної дисфункції у чоловіків є послаблена статева конституція, порушення адекватних, а при абстинентній і судинній формах дисфункції і спонтанних ерекцій, а також передчасне сім'явипорскування; для судинної форми дисфункції характерна також еякуляція за слабкої ерекції. Типові, крім того, недостатня і неправильна поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя і практична відсутність у чоловіків ігрового типу сексуальної мотивації, що за наявності останнього у більшості жінок є суттєвим дисгармонуючим чинником. У дружин хворих знижується відсоток оргастичності і виникають емоційні реакції на сексуальну дисфункцію у чоловіка і сексуальну дисгармонію.

Існує деякий зв'язок між формою первинного сексуального порушення і формою невротичного або соматизованим розладом, що розвивається. Комунікативна форма сексуальної дезадаптації та онанофобія частіше спостерігаються в осіб, у яких розвивається обсесивно-компульсивний розлад, абстинентна форма сексуальної дисфункції частіше спричиняє неврастенію тощо. Ця залежність цілком з'ясовна, оскільки невротичний і соматизований розлад - захворювання особистості, а порушення сексуальної поведінки є одним із проявів особистості. При цьому кожна форма сексуальної дезадаптації і дисфункції, так само як і форма розладу, відтворює відмінності особистості хворого.

Вивчення загального і статевого виховання, що, як відомо, багато в чому визначає формування особистості і сексуальності людини, дало змогу встановити, що чоловіки з подружніх пар із первинною сексуальною дезадаптацією приблизно однаково часто виховувалися в умовах гіпопротекції, потураючої гіперпротекції і підвищеної моральної відповідальності; гармонійного виховання не здобув ніхто з них, більшість (654%) не дістала також ніякого статевого виховання. У чоловіків із первинною сексуальною дисфункцією в переважній більшості випадків (853%) також мали місце дисгармонійне загальне і було відсутнє статеве виховання, проте 1/3 чоловіків із судинною формою дисфункції здобули гармонійне загальне і 1/4 - правильне статеве виховання. Серед чоловіків із вторинною дисфункцією 596% або не здобули статевого виховання, або дістали пуританське виховання.

Психодіагностичне обстеження аналізу спрямованості особистості подружжя дало можливість визначити, що домінуючою мотивацією у більшості чоловіків і особливо жінок за всіх форм подружньої дезадаптації і сексуальної дисфункції, так само як і в контрольній групі, було забезпечення життєвих інтересів. Престиж як домінуюча мотивація дещо частіше зустрічався за статеворольової і сексуально-еротичної форм дезадаптації і за паторефлекторної та судинної форм сексуальної дисфункції у чоловіків, для жінок він був мало значущим. Творчість найчастіше відзначалася у чоловіків із коїтофобією, у решти подружжя вона відзначалася рідко. У проведенні дозвілля переважна більшість подружжя віддавала перевагу відпочинку.

Тим часом можна було простежити чітку різницю за формами подружньої дезадаптації і сексуальної дисфункції в ціннісних орієнтаціях подружжя. При комунікативній і аверсійній формах дезадаптації у чоловіків перше місце за частотою посідали виробничі інтереси і сексуальна сфера; при статеворольовій формі - побут і сексуальна сфера; при сексуально-еротичній формі різко переважала сексуальна сфера; при конституціональній формі на першому місці були виробничі інтереси. Для жінок найціннішим був побут, за винятком конституціональної форми дезадаптації, при якій вони більше цінили сексуальну сферу. За паторефлекторної і судинної форм сексуальної дисфункції у чоловіків перше місце посідав побут і за абстинентної і алекситимічної форм - виробничі інтереси; за онано- і коїтофобії - також виробничі інтереси і часто - сексуальна сфера.

Невідповідність спрямованості особистості подружжя при сексуальній дезадаптації відзначалася у 563% подружніх пар, при первинній сексуальній дисфункції у чоловіка - у 263%. Природно, що при дезадаптації подружжя розбіжність спрямованості їхньої особистості зустрічалася набагато частіше, але за всіх первинних сексуальних розладів вона була дисгармонуючим чинником у їхніх сексуальних відносинах. При вторинній сексуальній дисфункції невідповідність спрямованості особистості відзначалося у 242%, а в контрольній групі - лише у окремих подружніх пар і була незначущою для подружжя.

Мотивом вступу до шлюбу у подружжя з первинними сексуальними розладами здебільшого було кохання, на другому місці за частотою - симпатія, а шлюби за розрахунком були рідкими. Проте до моменту обстеження зберегли любов лише 104% чоловіків і 114% жінок при сексуальній дезадаптації і відповідно 314 і 344% обстежених при сексуальній дисфункції у чоловіків.

Вивчення формування і функціонування сім'ї, проведене у подружніх пар, що перебували під нашим спостереженням, дало змогу виявити такі закономірності.

У формуванні сім'ї при соціально-психологічній і сексуальній дезадаптації відзначаються порушення на всіх його стадіях. У виконанні сімейних функцій порушення сексуально-еротичної функції компенсується успішним виконанням інших функцій сім'ї. При вторинній сексуальній дисфункції порушення господарсько-побутової, виховної і рольової функцій є психотравмою, що призводить до невротичного або соматизованого розладу у чоловіків, тоді як сексуально-еротична функція порушується вторинно.

Ступінь подружньої адаптації і подружнього щастя, як випливає з даних табл.3, при сексуально-еротичній і конституціональній формах первинної сексуальної дезадаптації є вищим, ніж при комунікативній і статеворольовій її формах. Це пов'язано з тим, що при двох останніх уражається сфера міжособистісних відносин, тоді як сексуально-еротична форма може не спричиняти порушення несексуального спілкування і більшою мірою призводить до актуалізації внутрішньоособистісного конфлікту хворих, що проявляється різними фобіями.

У хворих на соматизований розлад за всіх чотирьох форм сексуальної дезадаптації показники подружньої адаптованості і подружнього щастя були вищими, ніж у пацієнтів з іншими формами розладу, що обумовлено актуалізацією характерного для соматизованого розладу захисного психологічного механізму витіснення і заперечення.

Найвищими показники подружньої адаптованості і подружнього щастя є при алекситимічній формі первинної сексуальної дисфункції завдяки актуалізації механізму відвертання, тобто завдяки зануренню в роботу. Найнижчі зазначені показники спостерігаються при коїтофобії, за якої чоловіки зосереджені на порушенні своєї сексуальної функції і гіперконтролюють її, що призводить до зростання психоемоційного напруження і невротизації.

Існує значуща різниця за ступенем подружньої адаптації в контрольній групі і групі подружніх пар, в яких у чоловіків спостерігається вторинна сексуальна дисфункція. Вторинна сексуальна дисфункція, таким чином, знижує рівень подружньої адаптації. При первинній сексуальній дисфункції різко звужується коло можливих сексуальних контактів, що спричиняє актуалізацію захисного механізму раціоналізації і відповідно - зростання ступеня подружньої адаптації.

Таблиця 3 - Показники подружньої адаптації (ПА) і подружнього щастя (ПЩ) при первинній сексуальній дезадаптації подружжя (у балах)

Форма сексуальної дезадаптації	Форми розладу
	неврастенія	обсесивно-компульсивний розлад	соматизований розлад
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Комунікативна, n=41
ПА	8,2	7,5	7,9	7,3	10,4	9,4
ПЩ	8,1	8,4	8,2	8,3	10,1	9,5
Статеворольова, n=17
ПА	8,1	7,1	8,4	7,9	10,2	9,6
ПЩ	7,9	7,8	7,2	7,1	10,6	9,1
Сексуально-еротична, n=35
ПА	12,1	11,2	10,4	10,4	13,2	10,2
ПЩ	13,1	12,5	12,1	12,0	13,7	12,6
Конституціональна, n=20
ПА	11,9	11,7	11,4	10,6	14,2	10,5
ПЩ	11,8	11,9	11,9	11,1	12,7	12,6

За всіх форм сексуальної дезадаптації показники маскулінності на рівні Я-концепції у чоловіків вищі, ніж у контролі, тобто у чоловіків, що не мають сексуальних розладів. Це свідчить про те, що соціогенна маскулінізація може мати захисний (компенсаторний) характер. Біогенний індекс маскулінності у чоловіків з первинними сексуальною дисфункцією і дезадаптацією і вторинною сексуальною дисфункцією нижчі, ніж у чоловіків контрольної групи. Ця обставина дає підставу вважати, що зниження маскулінності на глибинному, біогенному рівні сприяє формуванню сексуальних розладів.

Оцінка чоловіками власної сексуальності залежить від можливості перекласти відповідальність за сексуальні невдачі на своїх дружин. Така можливість вища за первинної сексуальної дезадаптації у чоловіків, особливо у хворих на соматизований розлад.

У подружніх парах, у яких чоловіки хворіють на цю форму розладу, частіше ніж за інших форм, спостерігаються адаптивні сексуальні фантазії і сновидіння. При неврастенії та обсесивно-компульсивному розладі у чоловіків відбувається збіднення сексуальних фантазій і відзначається зниження частки сексуальних сновидінь, адаптивних у подружній парі.

Одним із механізмів підвищення психологічної адаптації у подружніх парах при невротичному або соматизованому розладі у чоловіка є механізм статеворольової комплементарності, який залежить від форми розладу. При соматизованому розладі цей механізм пов'язаний із станом постійної боротьби між подружжям, яка несвідомо відтворюється, надаючи їм задоволення. Відносини подружжя при цьому нагадують маятник, коли надмірна емоційна близькість змінюється на холодність, агресивність, відчуження. При обсесивно-компульсивному розладі механізм статеворольової комплементарності реалізується у двох варіантах. При першому дружина є емоційним лідером, задає емоційний ритм сім'ї, приймає рішення як жінка; в цьому випадку статеворольова трансформація має прихований характер, проте фасад повною мірою відповідає соціальній нормі - розсудливий чоловік та емоційна, імпульсивна дружина. При другому варіанті жінка є виражено маскулінною і статеворольова трансформація чоловіка відверта. При неврастенії у чоловіка психологічна адаптація досягається за рахунок прийняття ним ролі слабкого, менш компетентного.

Враховуючи дані про сексуальну задоволеність, рівень подружнього щастя і адаптованості сексуальних фантазій обстеженого подружжя, можна в такий спосіб класифікувати адаптивність (функціональність) подружніх пар при невротичних і соматизованому розладах у чоловіків.

При неврастенії відносно адаптивні шлюби, що становлять 523%, складаються в результаті реалізації механізму статеворольової трансформації, дезадаптивні (473%) - внаслідок відсутності статеворольової комплементарності подружжя.

При обсесивно-компульсивному розладі у чоловіків відносно адаптивні шлюби, в яких гіпомаскулінність чоловіків доповнюється маскулінністю їхніх дружин, складають 543%. Дезадаптивні сім'ї (453%) виникають у тих випадках, коли дружина гнітить чоловіка, не даючи сформуватися захисним механізмам, які б дозволили йому зберегти свою чоловічу гідність.

При соматизованому розладі у чоловіків відносно адаптивні шлюби, в яких адаптація досягається за рахунок статеворольової комплементарності, складають 253%. Дезадаптивні шлюби, в яких мотиви суперництва і сексуальності чоловіків не знаходять резонансу в дружині і спостерігається ізоляція подружжя, становлять 744%.

Отже, основними механізмами патології шлюбу при невротичних і соматизованому розладах у чоловіків є їхня статеворольова дискордантність (неузгодженість показників маскулінності і фемінінності на різних рівнях), відсутність статеворольової комплементарності в парі і статеворольова трансформація подружжя. подружній дезадаптація сексуальний дисфункція

Соціологічне обстеження подружніх пар дало змогу визначити, що більшість із них мали по одній дитині. Проте показово, що серед подружніх пар із первинною сексуальною дезадаптацією було найбільше (133%) бездітних сімей, яких не було в контрольній групі; в цій групі, а також у сім'ях із вторинною сексуальною дисфункцією у чоловіка було найбільше сімей із двома дітьми (відповідно 466 і 356%).

Вивчення впливу дезадаптації на трудову діяльність подружжя, їхнє соціальне просування і взаємовідносини з колективом показало, що у більшості чоловіків вона негативно позначається на цих характеристиках, у жінок такого впливу у більшості випадків не спостерігалося.

Первинні сексуальні розлади негативно впливали на міцність шлюбу: при сексуальній дезадаптації 974% чоловіків і всі жінки, а при первинній сексуальній дисфункції у чоловіків 794% із них і 633% жінок думали про розлучення або вдавалися до спроби розлучитися. Тим часом при вторинній сексуальній дисфункції у чоловіків переважна більшість подружжя (913% чоловіків і 843% жінок) не припускали й думки про розлучення.

Виявлені причини і механізми розвитку первинних і вторинних сексуальних порушень при невротичних і соматизованому розладах у чоловіків, особливості клінічних проявів виділених форм сексуальної дезадаптації і сексуальної дисфункції за цієї патології було покладено в основу розробленої нами системи їх психотерапевтичної корекції. Згідно з прийнятою нами концепцією чотирифакторного забезпечення сексуального здоров'я (В.В. Кришталь, 1985), при корекції подружньої дезадаптації враховується стан соціального, психологічного, соціально-психологічного та біологічного його компонентів та їх складових. При цьому пропонована система корекції грунтується на принципах парності, комплексності, диференційованості та етапності, складається, згідно із структурою міжособистісної взаємодії, з чотирьох компонентів - когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного), конативного (поведінкового) і особистісного і адресується до трьох підсистем особистості - інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної.

При первинній сексуальній дезадаптації система коригуючих заходів була спрямована на нормалізацію міжособистісних відносин, адаптацію сексуальної поведінки подружжя, ліквідацію невротичних і соматизованого розладів у чоловіків, обумовлених сексуальною дисгармонією і нормалізацію функціональності сім'ї. Вибір методів психотерапії і конкретного змісту психотерапевтичних занять залежав від форми сексуальної дезадаптації, її причин, механізмів розвитку та клінічних проявів, причому враховувалися форма невротичного розладу і соматизований розлад у пацієнта, особистісні відмінності його та його дружини і ступінь зацікавленості подружжя в нормалізації своїх відносин і збереженні шлюбу.

При комунікативній і аверсійній формах сексуальної дезадаптації подружжя психотерапевтична корекція мала на меті ліквідацію причин наявного в них внутрішньоособистісного та міжособистісного конфлікту. При цьому вона була спрямована як на розв'язання конкретних проблем, так і на навчання подружжя вміння правильно будувати спілкування і знаходити вихід із конфліктних ситуацій, що виникають. Основним методом корекції за даної форми первинної сексуальної дезадаптації був модифікований нами для нашого контингенту пацієнтів комунікаційний тренінг. На першому етапі тренінгу - етапі вироблення у подружжя правильної настанови на нормалізацію міжособистісних відносин - використовували раціональну, когнітивну психотерапію, а також бібліотерапію. На другому етапі - етапі навчання реалізації настанови - як основний метод застосовували методику конструктивної сварки за С. Кратохвілем (1991), а також групову психотерапію, зокрема рольові ігри.

При невротичній дезадаптації проводили передусім етіологічне й патогенетичне лікування невротичних і соматизованого розладів, як основних, причинних захворювань чоловіків, і пов'язаних із ними астенічних і вегетативних порушень. Тим часом здійснювали лікувальні заходи, що сприяють активізації статевого життя пацієнтів. Форми та методи психотерапії вторинного порушення сексуального здоров'я хворих залежать від їхніх особистісних відмінностей, форми розладу (невротичного чи соматизованого), клінічних проявів сексуальної дисфункції і ступеня адаптації подружжя на всіх рівнях взаємодії. Терапія вторинної сексуальної дисфункції, спрямована на механізми розвитку сексуальних порушень, має раціонально поєднуватися з дією засобів, що використовуються для терапії самого невротичного або соматизованого розладу.

За статеворольової форми сексуальної дезадаптації головним методом корекції був рольовий психосексуальний тренінг, що проводився з метою як нормалізації гіперрольової, так і трансформації статеворольової поведінки. У процесі тренінгу використовували раціональну (індивідуальну і парну) групову психотерапію, бібліотерапію.

Сексуально-еротична форма дезадаптації потребувала сексуально-еротичного тренінгу, що проводився після ліквідації наявних у подружжя протипоказань (низького рівня психологічної та соціально-психологічної адаптації, дезінформації в питаннях сексу тощо). При цьому використовували когнітивну корекцію як самостійний засіб психотерапевтичного впливу, елементи подружньої тактики Карнегі, раціональну психотерапію у формі індивідуальних, парних і групових бесід і лекцій на відповідні теми. Завданням власне сексуально-еротичного тренінгу було навчання подружжя оптимальної для кожної подружньої пари сексуально-еротичній поведінки.

За конституціональної форми сексуальної дезадаптації найдоцільнішим і найефективнішим, на нашу думку, є застосування дао-терапії, згідно з якою не кожен статевий акт має закінчуватися еякуляцією. Чоловіків навчали контролювати еякуляцію з тим, щоб жінка завжди досягала оргазму. За необхідністю дао-терапію поєднували з внутрішньокавернозними ін'єкціями каверджекту, прийманням таблеток віагри. З дружинами хворих проводили раціональну психотерапію, роз'яснюючи їм необхідність правильної поведінки, зокрема, в попередній період статевого акту.

Методи і форми корекції первинної сексуальної дисфункції у чоловіків також визначалися її клінічною формою з урахуванням особливостей наявного у хворого невротичного або соматизованого розладу.

Основними завданнями психотерапії паторефлекторної форми дисфункції є згасання патологічного умовного рефлексу і вироблення нового адекватного сексуального рефлексу. З цією метою на етапі згасання патологічного рефлексу і зняття вторинних емоційних реакцій ми використовували гіпносугестивну психотерапію, у чоловіків із підвищеним самонавіюванням - аутогенне тренування. Добрий ефект давала наркопсихотерапія, особливо у пацієнтів з низьким навіюванням, а також плацеботерапія. На етапі вироблення адекватних умовних рефлексів його допомагають досягнути внутрішньокавернозні ін'єкції каверджекту і таблетки віагри. Вельми ефективною за даної форми сексуальної дисфункції була також секстерапія.

При корекції абстинентної форми сексуальної дисфункції проводили, поряд із раціональною психотерапією, петинг-терапію, що допомагає зняти абстиненцію, активізувати фізіологічні механізми статевого акту і зменшити застійні явища у простаті. Застосовували також сугестивну психотерапію для зняття фіксації хворих на сексуальній дисфункції і аутотренінг, що сприяє оживленню погаслих умовних рефлексів. Хворим із вираженими явищами сексуальної детренованості рекомендували як тимчасовий захід застосування еректора. Усім пацієнтам із даною формою дисфункції проводили також вітамінотерапію і загальнозміцнююче лікування.

Хворим із судинною формою первинної сексуальної дисфункції ми призначали внутрішньокавернозні ін'єкції каверджекту, таблетки віагри, еректоротерапію, ЛД-терапію. Застосовували також сексуально-еротичний тренінг, приділяючи увагу позам статевого акту, які сприяють підтриманню кровонаповнення в судинах статевого члена. Всі лікувальні заходи супроводжували потенцюючою психотерапією.

Корекція алекситимічної форми дисфункції полягала в правильній організації праці і відпочинку чоловіків, раціональній психотерапії, призначенні стимулюючих і загальнозміцнюючих засобів. З метою перебудови сексуальної мотивації і активізації сексуальних реакцій пацієнтів проводили сексуально-еротичний тренінг.

При корекції сексуальних фобій психотерапевтичні дії було спрямовано на нормалізацію стану нервової системи хворих і ліквідацію наявних у них нав'язливих страхів. Із цією метою застосовували раціональну і гіпносугестивну психотерапію, аутогенне тренування, зокрема активне самонавіювання, секстерапію та наркопсихотерапію, секстренінг подружньої пари. Лікувальний комплекс включав також використання седативних препаратів, внутрішньокавернозне введення каверджекту, приймання таблеток віагри.

При проведенні описаної системи психотерапевтичної корекції найвищий терапевтичний ефект - повне відновлення подружньої адаптації або значне її поліпшення - був досягнутий при невротичній дезадаптації (вторинній сексуальній дисфункції) у всіх подружніх пар; дещо меншою була ефективність корекції первинної сексуальної дисфункції - 934% і дезадаптації - 844%. Подружня адаптація була повністю відновлена у переважної більшості подружжя із сексуально-еротичною дезадаптацією, у більшості - з комунікативною і статеворольовою її формами, у всіх подружніх пар при онано- та коїтофобії у чоловіка і у переважної більшості при паторефлекторній, абстинентній та алекситимічній формах сексуальної дисфункції. Найменшою була ефективність корекції конституціональної форми сексуальної дезадаптації подружжя і судинної форми сексуальної дисфункції у чоловіків. При останній найчастіше наставали й рецидиви, пов'язані з прогресуванням недостатності судин статевого члена. При вторинній сексуальній дисфункції рецидиви подружньої дезадаптації найчастіше виникали при соматизованому розладі у чоловіків.

...