Променева діагностика захворювань підшлункової залози

Можливості використання пухлинних маркерів і показників, що характеризують функцію підшлункової залози, для диференціальної діагностики пухлинних і запальних захворювань підшлункової залози. Магнітно-резонансно-томографічна семіотика раку підшлункової.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 25.06.2014
Размер файла 72,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ

14.01.23 - Променева діагностика, променева терапія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Променева діагностика захворювань підшлункової залози

Савченко Олена Олександрівна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького

Наукові консультанти:

доктор медичних наук, професор Бабій Я.С. - завідувач відділу променевої діагностики Київського міського консультативного центру;

доктор медичних наук, професор, Момот Н.В. - професор кафедри онкології, променевих методів діагностики та лікування ФПО Донецького державного медичного університету ім. М.Горького, завідуюча Донецьким Діагностичним Центром.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Рогожин Володимир Олексійович - директор Науково-діагностичного Центру АМН України “Здоров'я літніх людей “ м. Київа;

доктор медичних наук, професор Рижик Валеріан Миколайович - завідувач кафедри медичної радіології Івано-Франківської медичної академії;

доктор медичних наук, доцент Безродний Борис Гаврилович - доцент кафедри госпітальної хірургії Національного медичного університету ім. О.О.Богомольца.

Провідна установа: кафедра радіології, Київська медична академія після-дипломної освіти ім.. М.Щупика

Захист відбудеться “22” січня 2003 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої ради Д26.560.01 в інституті онкології АМН України ( 252022 м. Київ, вул. Ломоносова 33/43)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту онкології АМН України

Автореферат розісланий “20” грудня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наукС.О.Родзаєвський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми.

Запальні захворювання підшлункової залози займають 9 % у структурі патології органів травлення, пухлини підшлункової залози складають 3,5 % у структурі онкологічних захворювань і характеризуються тенденцією росту захворюваності в останні десятиліття ( Філін В.І., Костюченко А.Л., 1994; Патютко Ю.И., Котельникова А.Г., Бадалин Х.В., Сагайдак І.В., 1998, Steinberg W., Tenner S., 1994 ).

Діагностика панкреатитів і раку підшлункової залози на сучасному етапі представляє значні труднощі, рівень діагностичних помилок достатньо великий 32,3 - 65,5 % ( Приезжева В.Н., Никанорова Г.Б., 1996; Z'graggen K., Kulli Sh., Fries H., Buchler M.W., 1999 ). Незважаючи на технічне удосконалення засобів променевої діагностики, питання диференціальної діагностики раку підшлункової залози і хронічного панкреатиту у більшості випадків вирішуються морфологічним дослідженням післяопераційного матеріалу або пункціонною біопсією.

Вибір оптимальної тактики лікування хворих з патологією підшлункової залози залежить від правильної оцінки характеру і поширеності морфологічних змін. Помилки в діагностиці захворювань підшлункової залози, неточності у визначенні форми панкреатиту, несвоєчасна діагностика розвинених ускладнень, неправильна оцінка резектабельності пухлини у хворих на рак підшлункової залози призводять до невірного вибору тактики лікування, що ускладнює прогноз захворювання, перспективи життя і працездатності.

Питанням променевої ( ультразвукової, комп'ютерно-томографічної, магнітно-резонансно-томографічної ) діагностики запальних і пухлинних захворювань підшлункової залози присвячено ряд фундаментальних досліджень ( Власов П.В., Котляров П.М. 1985, 1995, Черемісін В.М., Савелло В.Е., Аносов Н.А, 1994, Warshaw A.L., Fernandez-Dell Castillo C., 1992, Catalano C., Broglia L., Larghi A., Lannicelli E., Occhiato R., 1995, Megibow A.J., Zhou X.H., Rotterdam H. еt al., 1995). В Україні є одиничні роботи за даною проблемою ( Медведєв В.Е. , 1988, Тарасюк Б.А., Нечитайло М.Е., Чиркова И.В., Сорока А.М., Горбачов С.Ю., 1992 ).

До теперішнього часу немає єдиної думки авторів про морфологічні форми гострого та хронічного панкреатитів і їх семіотику. Питання променевої діагностики всього спектра локальних ускладнень панкреатитів вимагають подальшої розробки й уточнення.

Дані різних авторів про можливості сучасних методів променевої діагностики у виявленні раку підшлункової залози, визначенні стадії пухлинного процесу і диференціальної діагностики з панкреатитами суперечливі.

Серед лабораторних методів діагностики раку підшлункової залози практичне значення мають радіоімуннохімічні тести, однак данні про їх ефективність розрізнені та неоднозначні ( Окулов В.Б, 1989, Омонин А.А., 1991 ).

Вимагають подальшої розробки алгоритми променевої діагностики, засновані на визначенні показників ефективності методів у діагностиці різних форм і ускладнень панкреатитів, а також раку підшлункової залози в залежності від стадії пухлинного процесу, що сприяє підвищенню ефективності діагностики даної патології.

Зв'язок роботи з науковими темами.

Напрямок цього дослідження вибрано відповідно до плану НДР Донецького державного медичного університету ім. М.Горького і є фрагментом теми, шифр 246 УН 98.04.12., № державної реєстрації теми 0198V001639.

Мета роботи.

Розробити науково - обгрунтований алгоритм променевої діагностики захворювань підшлункової залози із застосуванням ультразвукового, комп'ютерно-томографічного, магнітно-резонансно-томографічного досліджень, магнітно-резонансної холангіопанкреатографії, ретроградної холангіопанкреатографії, інвазивних втручань під контролем ультразвукового дослідження і / або комп'ютерної томографії, у комплексі з радіоімуннологічними тестами.

Завдання дослідження.

Удосконалити ультразвукову, комп'ютерно-томографічну та магнітно-резонансно-томографічну семіотику гострого панкреатиту, форм і ускладнень.

Розробити ультразвукову, комп'ютерно-томографічну та магнітно-резонансно-томографічну семіотику хронічного панкреатиту, форм і ускладнень, відповідно Міжнародної Марсельсько-Римської класифікації (1989 р.)

Уточнити ультразвукову, комп'ютерно-томографічну та магнітно-резонансно-томографічну семіотику раку підшлункової залози в залежності від стадії пухлинного процесу.

На підставі співставлення результатів дослідження з даними оперативних, ендоскопічних втручань, пункціонної біопсії під контролем УЗД і / або КТ і морфологічного дослідження оцінити ефективність ультразвукового, комп'ютерно-томографічного, магнітно-резонансно-томографічного дослідження, магнітно-резонансної холангіопанкреатографії, ретроградної холангіопанкреатографії у діагностиці різних форм гострого та хронічного панкреатитів та стадій раку підшлункової залози. підшлункова пухлинний маркер рак

Оцінити можливості використання пухлинних маркерів і показників, що характеризують функцію підшлункової залози, для диференціальної діагностики пухлинних і запальних захворювань підшлункової залози.

Розробити алгоритм променевої діагностики запальних та пухлинних захворювань підшлункової залози відповідно конкретним цілям дослідження в залежності від можливостей променевих методів, спрямований на підвищення ефективності діагностики даної патології.

Наукова новизна дослідження.

Дисертаційна робота вирішує актуальну для променевої діагностики, гастроентерології, хірургії, онкології наукову проблему - підвищення ефективності діагностики захворювань підшлункової залози за допомогою науково обгрунтованого алгоритму використання комплексу сучасних променевих методів дослідження (ультразвукового дослідження, комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії, магнітно-резонансної холангіопанкреатографії, ретроградної холангіопанкреатографії, інвазивних втручань під контролем УЗД і/або КТ) і радіоімуннологічних тестів.

Вперше на великому клінічному матеріалі, верифікованому клініко-лабораторними даними, результатами оперативних, ендоскопічних втручань і морфологічних досліджень, уточнена ультразвукова, комп'ютерно-томографічна та магнітно-резонансно-томографічна семіотика гострого панкреатиту, виділена ексудативно-некротична форма; розроблена семіотика форм хронічного панкреатиту відповідно Міжнародної Марсельсько-Римській класифікації (1989 р.); вивчені променева семіотика, частота та характер локальних ускладнень панкреатитів; доведена можливість достовірного стадіювання раку підшлункової залози за класифікацією TNM / pTNM ( 1997 р. ) за допомогою комплексу променевих методів дослідження; проведена оцінка можливостей методів променевої діагностики у виявленні форм гострого і хронічного панкреатитів, їх ускладнень, а також рака підшлункової залози; розроблені критерії оцінки локальної розповсюдженості раку підшлункової залози, виявлення метастатичного ураження лімфатичних вузлів і діагностики віддалених метастазів; вивчені можливості радіоімуннологічних тестів у диференціальній діагностиці раку підшлункової залози і панкреатитів.

Практичне значення отриманих результатів.

Застосування розроблених критеріїв променевої діагностики різних форм гострого і хронічного панкреатитів та їх ускладнень, раку підшлункової залози і його поширеності підвищують ефективність діагностики захворювань підшлункової залози.

Використання результатів роботи у хірургічних відділеннях, протипухлинних центрах для діагностики гострих і хронічних панкреатитів і пухлин підшлункової залози, дозволяє оптимізувати вибір лікувальної тактики, планування хірургічних втручань, що позитивно впливає на перспективи життя та працездатності хворих.

Впровадження алгоритму діагностики захворювань підшлункової залози в практичну роботу лікарів оптимізує процес діагностики, скорочує строки обстеження хворих, знижує матеріальні затрати під час застосування засобів інструментального дослідження.

Впровадження результатів дослідження.

Результати дослідження впроваджені у практичну діяльність Київського Діагностичного Центру, лікарень м. Донецька та Донецької області ( Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, Донецького Діагностичного Центра, Донецького протипухлинного Центру, міських клінічних лікарнях №№ 16 і 21 та інш.), а також включені в навчальну програму кафедр радіології, онкології, променевих методів діагностики та лікування ФПО, терапії, хірургії Донецького державного медичного університету ім. М.Горького.

Особистий внесок здобувача.

Автором особисто виконані усі комп'ютерно-томографічні дослідження підшлункової залози, проаналізовані результати ультразвукового, ендоскопічного, рентгенологічного, магнітно-резонансно-томографічного, морфологічного, радіоімуннологічного досліджень і дані оперативних втручань. Особисто написані і надруковані 43 роботи за темою дисертації.

Апробація роботи.

Апробація проведена на суміcному засіданні кафедри онкології, променевих методів діагностики і лікування ФПО і кафедри радіології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, на розширеному засіданні Вченої ради Українського науково-дослідного інституту онкології і радіології.

Основні положення доповідалися та обговорювалися на Європейських конгресах з радіології - European Congress of Radiology' 1999 ( March 7-12, 1999; Vienna, Austria ); European Congress of Radiology' 2000 ( March 5-10, 2000; Vienna, Austria ), на I Українському конгресі фахівців з ультразвукової діагностики ( 1-4 червня, 1999 р., Київ ), Українському конгресі радіологів ( 15-18 травня 2000 р., м. Київ ), II з'їзді онкологів держав СНД ( 21-25 травня 2000 р., м. Київ ) та республіканських науково-практичних конференціях ( 23-24 травня, 2001 р., м. Алушта, АР Крим та 18-19 вересня 2002 р., м. Донецьк ).

Публікації.

Результати роботи опубліковані у 31 статті у наукових журналах, 3 учбових посібниках і 9 тезах доповідей у збірниках матеріалів українських і міжнародних з'їздів, конгресів та конференцій.

Структура та обсяг дисертації

Дисертація викладена на 343 сторінках машинописного тексту, складається з введення, огляду літератури, 8 розділів, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури, що включає 339 джерел, у тому числі 133 - вітчизняних авторів. Робота містить 65 таблиць і 60 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика обстежених хворих і методи дослідження.

Комплексне клініко-лабораторне та інструментальне дослідження проведено 826 хворим: 182 - на гострий панкреатит, 374 - на хронічний панкреатит (266 хворих у фазі загострення, 108 - у фазі ремісії), 270 - на рак підшлункової залози.

Верифікація результатів дослідження проводилася на підставі даних оперативних втручань у 122 з 182 хворих на гострий панкреатит ( 67,0 % ), 232 з 374 - на хронічний панкреатит ( 62,0 % ), 189 з 270 - на рак підшлункової залози ( 70,0 % ); а також на підставі даних аутопсії у 81 хворого на рак підшлункової залози ( 30,0 % ). У решті хворих діагноз підтверджено на підставі даних клініко-лабораторного дослідження і спостереження в динаміці.

Лікування хворих проводилося у Донецькому обласному клінічному територіальному медичному об'єднанні, Донецькому обласному протипухлинному центрі, міських клінічних лікарнях №№ 16 і 21 м. Донецька ( табл. 1-3 ).

Комплексне дослідження хворих включало клініко-лабораторні, у тому числі і радіоімуннологічні тести, променеві та ендоскопічні методи дослідження: конвекційне рентгенологічне дослідження, ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ), магнітно-резонансно-томографічну холангіопанкреатографію (МРХПГ), ретроградну холангіопанкреатографію (РХПГ), пункціонну біопсію під контролем УЗД і/або КТ) (таблиця 4).

У 240 з 826 (29,1 %) хворих ( 112 хворих на рак підшлункової залози, 34 - на гострий панкреатит, 94 - на хронічний панкреатит ) і у 50 здорових донорів проведено радіоімуннологічне дослідження пухлинно-асоційованих антигенів: СА 19-9 (carbohydrate antigen), РЭА (раковоембріональний антиген), АФП (альфа-фетопротеїн) і панкреатичних ферментів: трипсину і амілази.

Таблиця 1

Хірургічні втручання, виконані хворим на гострий та хронічний панкреатити

Вид хірургічного втручання

Гострий панкреатит

Хронічний панкреатит

абс.

% від кількості про оперова-них

абс.

% від кількості про оперова-них

Поздовжня панкреатоєюностомія

(у т.ч. з доповненнями)

Панкреатодуоденальна

резекція

Дистальна резекція

підшлункової залози

Некректомія

Цистоєюностомія

Трансдуоденальна сфінктеротомія

Біліодігестивні анастомози

Аспірація та дренування абсцесів

під контролем УЗД і/або КТ

Аспірація та дренування псевдокіст

під контролем УЗД і/або КТ

21

36

11

12

-

-

13

10

19

17,2

29,5

9,0

9,8

-

-

10,7

8,2

15,6

94

27

18

8

15

18

24

4

24

40,5

11,6

7,8

3,4

6,5

7,8

10,3

1,8

10,3

Всього

122

100

232

100

Таблиця 2

Хірургічні втручання, виконані хворим на рак підшлункової залози

Вид хірургічного втручання

Абс.

% від кількості прооперованих

1. Радикальні операції:

субтотальна резекція

панкреатодуоденальна резекція

дистальна резекція

2. Паліативні операції:

холецистоєюностомія

холецистодуоденостомія

холедоходуоденостомія

холедохоєюно-, ентероентеростомія

холецистостомія

гастроентеростомія

64

56

4

4

125

50

4

38

3

2

29

33,9

29,6

2,1

2,1

66,1

26,5

2,1

20,1

1,6

1,1

15,3

Всього

189

100

Таблиця 3

Види радикальних оперативних втручань, виконані хворим на рак

підшлункової залози в залежності від стадії пухлинного процесу ( абс./ % )

Вид хірургічного втручання

Стадії пухлинного процесу

Загальна кількість хворих (n=270)

I-II

(n=87)

III

(n=46)

IV А

(n=35)

IV Б

(n=102)

Панкреатодуоденальна резекція

Субтотальна

резекція

Дистальна

резекція

48/55,2

3/3,4

2/2,3

6/13,0

1 /2,3

2/4,3

2/5,6

-

-

-

-

-

56/20,7

4/1,5

4/1,5

Всього

53/60,9

9/19,6

2/5,6

-

64/23,7

Таблиця 4

Перелік виконаних інструментальних досліджень

Методи дослідження

Кількість хворих

на гострий панкреатит (n=182)

на хронічний панкреатит

(n=374)

на рак підшлунко-вої залози

(n=270)

загальна

(n=826)

УЗД органів черевної порожнини

КТ органів черевної порожнини

КТ органів грудної порожнини

МРТ органів черевної порожнини

МРХПГ

Рентгеноскопія стравоходу і шлунк

Ірригоскопія

Фіброгастродуоденоскопія

Фіброколоноскопія

РХПГ

Рентгенографія органів грудної порожнини

Пункціонна біопсия підшлункової залози під

контролем УЗД і / або КТ

Пункціонна біопсия печінки під контролем

УЗД і / або КТ

Радіоімуннологічне дослідження

182

182

21

18

-

32

23

84

18

-

178

-

-

34

374

374

54

22

13

42

67

162

46

33

356

9

-

94

270

270

270

27

15

124

81

258

54

34

270

26

14

12

112

826

826

270

67

28

524

52

148

118

67

342

90

23

12

240

Рентгенологічне дослідження виконували на апаратах "EDR - 750" (Німеччина), "Сompact-600" ( США ), фіброгастродуоденоскопію - з використанням апарата "Olympus GIF - Q 10" з відеосистемою "Endоvision" ; ретроградну холангіопанкреатографію ( РХПГ ) здійснювали за допомогою ендоскопа "Olympus GF - 20 L" ("Німеччина ), УЗД - на апаратах "Aloka-630" (Японія) і "АJ-3200" (Німеччина), КТ - на апараті СТ-9000 ("General Electric", США ), МРТ - на апараті Gyroscan Intera Т10 ("Philips", Голландія ). Статистичну обробку результатів дослідження виконували на комп'ютері IBM PC-Pentium з використанням програм "Statgraphics" версія 3.0 ( США ), "Microsoft Eхсеl" версія 5.0 (США).

Радіоімуннологічна діагностика панкреатитів і раку підшлункової залози.

Результати аналізу ефективності радіоімуннологічного дослідження пухлинно-асоційованих антигенів ( СА 19-9, РЭА, АФП ) показали, що найбільш достовірні розходження у показниках маркерів у хворих на панкреатити та рак підшлункової залози відмічено під час визначення рівня СА 19-9. Підвищення рівня СА 19-9 виявлено у 18 % хворих на хронічний панкреатит ( показники коливалися від 44 од/мл до 128 од/мл, у середньому склали 80,512,4 од/мл ), у 91,1 % хворих на рак підшлункової залози ( показники коливалися від 58 од/мл до 1880 од/мл, у середньому склали 220,564,5 од/мл ) ( р<0,01 ). Найбільший рівень маркера відмічено у хворих на рак підшлункової залози з наявністю інвазії загальної жовчної протоки, яка супроводжувалася біліарною гіпертензією, та у випадках гематогенного метастазування ( 510,264,5 од/мл та 912,8.52,2 од/мл відповідно ) ( р<0,001 ). Показники ефективності СА 19-9 у діагностиці раку підшлункової залози склали: чутливість - 95,2 %, специфічність - 83,6 %, точність - 89,2 %.

Підвищення рівня РЭА та АФП відзначено у 91,0 % та 81,3 % хворих на рак підшлункової залози, показники в середньому склали - 48,28,5 нг/м та 52,68,2 ед/мл, чутливість 89,0 % та 72,8 %, специфічність - 83,6 % та 72,8 % , точність - 80,0% та 67,2% відповідно

Радіоімуннологічний аналіз ферментів трипсину та амілази рекомендується відзначає секреторну функцію підшлункової залози, що дозволяє уточнити діагноз.

Променева діагностика гострого панкреатиту.

Зіставлення результатів променевого дослідження з даними клініко-лабораторного обстеження, оперативних втручань і морфологічного дослідження 182 хворих на гострий панкреатит дозволило виділити форми захворювання: набряклу, ексудативну, некротичну і ексудативно-некротичну.

Набряклу форму гострого панкреатиту діагностовано у 53 хворих ( 29,1 % ). У 6 хворих ( 11,3 % ) з легким перебігом патологічних змін у підшлунковій залозі за даними УЗД і КТ не виявлено. Набрякла форма характеризувалася переважно дифузним збільшенням підшлункової залози, у 31 хворих ( 58,4 % ) відзначено значне гомогенне зниження щільності паренхіми ( 153 НU ), у 16 ( 34,0 % ) - помірне ( 253 НU ). У 30 хворих ( 56,6 % ) виявлена запальна інфільтрація періпанкреатичної клітковини, щільність якої була 205 НU.

Ексудативна форма гострого панкреатиту діагностована у 42 хворих ( 23,1 % ). Домінуючою ознакою була екстравазація панкреатичного секрету за межі залози. Відзначено збільшення залози, у 32 хворих ( 76,2 % ) виявлено помірне зниженням показників щільності ( 253 НU ), у 10 ( 24,0 % ) - значне ( 183 НU ). Показники щільності ексудату склали 153 НU. Використання КТ із внутрішньовенним контрастним посиленням дозволило поліпшити візуалізацію паренхіми залози на фоні ексудату у періпанкреатичній зоні та оцінити її розміри; межі зон ексудації ( фасції, очеревина ) на початковій стадії захворювання не накопичували контрастну речовину, накопичення препарату виявлено на 2-3 тижнях внаслідок утворення капсули. За даними МРТ скупчення ексудату на Т1-зважених зображеннях давали сигнал низької інтесивності, на Т2-зважених зображеннях висока інтенсивність сигналу від скупчень рідини дозволила виявити ексудат у хворих з негативними даними КТ. У зв'язку з можливістю одержання зображень у трьох ортогональних проекціях МРТ дозволила уточнити просторове розташування ексудату у черевній порожнині.

Під час аналізу частоти скупчення рідини у просторах черевної порожнини встановлено, що переважна локалізація скупчень ексудату відзначена у сальниковій сумці ( 59,5 % ), далі у лівій параколічній кишені, вздовж кореня брижі, у передшлунковій сумці, у правій параколічній кишені, у підпечінковому просторі. У 28 хворих ( 66,7 % ) ексудат визначався одночасно у декількох відділах черевної порожнини.

Некротичну форму гострого панкреатиту діагностовано у 33 хворих ( 18,1 % ), за даними УЗД і КТ вона супроводжувалася значним дифузним збільшенням підшлункової залози, запальною інфільтрацією періпанкреатичної клітковини. Структура підшлункової залози була неоднорідною внаслідок наявності зон некрозу за даними УЗД - у 18 хворих ( 54,5 % ), за даними КТ - у 21 ( 63,6 % ). КТ із внутрішньовенним контрастним посиленням дозволило діагностувати некроз у всіх хворих за ознаками дефіциту перфузії, який проявлявся відсутністю накопичування контрастної речовини.

За даними МРТ прояви панкреонекрозу характеризувалися наявністю нерівномірного сигналу зниженої інтенсивності на Т1-зважених зображеннях, підвищеної інтенсивності на Т2-зважених зображеннях. Під час внутрішньовенного введення парамагнітної контрастної речовини виявлено відсутність контрастування ділянок некрозу, що корелювало з даними КТ із внутрішньовенним посиленням.

Сполучення некрозу підшлункової залози і ексудації діагностовано у 54 хворих ( 29,7 % ), що підтверджено даними морфологічного дослідження і дозволило виділити ексудативно-некротичну форму. За даними інтраопераційної ревізії та морфологічного дослідження підшлункова залоза збільшена, в'яла, мутна, з наявністю крововиливів, геморагичного та жирового некрозу, переважно велико-осередкового, епітелій протоків з елементами метаплазії та некрозу, просвіти протоків закупорені, перипанкреатична клітковина імбібірована з осередками жирового некрозу та бурого детриту; у черевній порожнині - геморагичний асептичний випіт.

Для ексудативно-некротичної форми було характерно більш часте сполучене скупчення ексудата у різних відділах черевної порожнини ( 46 хворих - 85,2 %) у порівнянні з ексудативною формою, але тенденції скупчення ексудату у просторах черевної порожнини не відрізнялися, що потребує детального КТ- та МРТ- дослідження відповідних відділів черевної порожнини.

Аналіз можливостей КТ та УЗД у діагностиці форм гострого панкреатиту показав що, у діагностиці набряклої форми ефективність КТ і УЗД рівноцінні (чутливість по 88,7 %, специфічність - 95,2 % і 98,1 %, точність - 93,4 % і 93,1 % відповідно), КТ ефективніше, ніж УЗД у діагностиці панкреонекрозу (чутливість - 97,0% і 66,7%, специфічність - 100% і 82,9%, точність - 98,0 % і 71,3 % відповідно) та ексудації за межі підшлункової залози (чутливість - 96,4% і 75,9%, специфічність - по 100%, точність - 97,5 % і 83,6% відповідно). МРТ дозволила уточнити просторове розташування ексудату у черевній порожнині.

Променева діагностика хронічного панкреатиту.

Діагностика форм хронічного панкреатиту у 374 хворих здійснювалася відповідно Міжнародної Марсельсько-Римської класифікації ( 1989 ), яка виділяє 4 форми: кальцифікуючу, обструктивну, інфільтративно-фіброзну, індуративну.

Серед форм хронічного панкреатиту найчастіше зустрічалася кальцифікуюча, яка діагностована у 137 хворих ( 36,6 % ): у 92 - у фазі загострення, у 45 - у фазі ремісії. Специфічним симптомом кальцифікуючого хронічного панкреатиту з тривалістю захворювання більш 1,5-3,0 років були кальцифікати у паренхімі підшлункової залози і конкременти в її протоках.

Обструктивний хронічний панкреатит виявлено у 78 хворих ( 20,9 % ): 54 - у фазі загострення, 24 - у фазі ремісії. Виникнення цієї форми було пов'язано з рубцевими стриктурами вивідної частини Вирсунгова протоки у 62,8 % хворих, рубцевим стенозом великого дуоденального соска - 23,1 %, компресією Вирсунгова протоки псевдокістами голівки - 9,0 % і обструкцією його поліпом - 5,1 %. Під час УЗД і КТ виявлено нерівномірне розширення і деформація Вирсунгова протоки, стовщення і підвищення щільності, нерівність стінок. За даними МРХПГ, РХПГ виявлено престенотичну ділятацію, деформацію Вирсунгова протоки і його гілок з чергуванням кістоподібних розширень і ділянок звуження, укорочення та обрив бічних гілок.

Інфільтративно-фіброзний хронічний панкреатит діагностовано у 68 хворих ( 18,2 % ): 50 - у фазі загострення і 18 - у фазі ремісії. Особливості мікроструктурних змін підшлункової залози ( інфільтрація паренхіми мононуклеарами ), не знаходили відображення під час УЗД, КТ і МРТ. Виявлено ознаки незначного ущільнення паренхіми залози різної поширеності внаслідок фіброзних змін паренхіми.

Індуративний хронічний панкреатит діагностовано у 91 хворого ( 24,3 % ): 70 - у фазі загострення, 21 - у фазі ремісії. Форма характеризувалася переважним ураженням голівки ( 59 хворих - 64,8 % ), рідше дифузними змінами, які супроводжувалися підвищенням щільності і нерівністю контурів залози внаслідок фіброзу ( 32 - 35,2 % ); у 6 хворих ( 6,6 % ) виявлена дифузна атрофія підшлункової залози.

У 54 хворих ( 14,4 % ) на хронічний панкреатит ( 18 хворих на індуративну форму, 13 - на інфільтративно-фіброзну, 18 - на обструктивну і 5 - на кальцифікуючу ) клінічні та морфологічні прояви захворювання відповідали псевдотуморозному панкреатиту. За даними УЗД, КТ, МРТ для псевдотуморозного панкреатиту було характерно збільшення голівки підшлункової залози, неоднорідне підвищення щільності з наявністю в ній псевдокіст ( ретенційних і постнекротичних ), прогресуюча біліарна гіпертензія з ділятацією загальної жовчної протоки з блоком на рівні інтрапанкреатичної частини. МРХПГ, РХПГ дозволили уточнити рівень блоку і характер змін.

Загострення хронічного панкреатиту у 266 хворих характеризувалося відповідними формам гострого панкреатиту морфологічними змінами, які виявлялися за даними УЗД, КТ і МРТ. Із 266 хворих загострення хронічного запального процесу, яке супроводжувалося набряком підшлункової залози, діагностовано у 106 ( 39,8 % ), зустрічалося частіше у хворих на інфільтративно-фіброзну ( 25 з 50 хворих - 50 % ) та індуративну ( 33 з 70 - 47,1 % ) форми, рідше у хворих на кальцифікуючу ( 31 з 92 - 33,7 % ) та обструктивну ( 17 з 54 - 31,5 % ) форми. Ексудація за межі залози без панкреонекрозу була у 41 хворого ( 15,4 % ), зустрічалася найчастіше у хворих на обструктивну форму ( 13 з 54 - 24,0 % ), рідше всього - у хворих на кальцифікуючу ( 8 з 92 - 8,7 % ), інфільтративно-фіброзна та індуративна форми займали проміжне положення ( 7 з 50 - 14,0 % та 13 з 70 - 18,6 % відповідно ).

Панкреонекроз без ознак ексудації діагностовано у 60 хворих ( 22,6 % ), з наявністю ексудації за межі залози - у 59 ( 22,2 % ). Некроз підшлункової залози зустрічався частіше у хворих на кальцифікуючу форму ( 31 з 92 хворих - 33,7 % ), у порівнянні з частотою панкреонекрозу у хворих на обструктивну ( 11 з 54 - 20,4 % ), інфільтративно-фіброзну ( 8 з 50 - 16,0 % ) та індуративну ( 10 з 70 - 14,3% ) форми. Сполучення ексудації і некрозу зустрічалося однаково часто у хворих на всі форми хронічного панкреатиту ( 20,0 - 24,0 %% ).

Порівняльний аналіз можливостей променевих методів дослідження у діагностиці різних форм хронічного панкреатиту дозволів виявити, що КТ була більш ефективною, ніж УЗД, у діагностиці всіх форм. Найбільш високі показники ефективності КТ відзначено у діагностиці кальцифікуючої форми ( чутливість - 96,2 %, специфічність - 97,6 %, точність - 97,2 % ). У діагностиці обструктивної форми можливості КТ були нижче ( чутливість - 91,0 %, специфічність - 93,9 %, точність - 92, 6 % ).

Аналіз показників ефективності УЗД у діагностиці різних форм хронічного панкреатиту дозволив виявити найбільшу ефективність методу у випадках ураження протоків підшлункової залози, у діагностиці обструктивної форми ( чутливість - 84,6 %, специфічність - 88,8 %, точність - 86,9 % ).

Низькими оказалися показники ефективності УЗД та КТ у діагностиці інфільтративно-фіброзної форми ( чутливість - 61,9 % та 71,4 %, специфічність - 84,5 % та 94,8 %, точність 81,8 % та 92,0 % відповідно ), індуративної форми ( чутливість - 66,7 % та 83,3 %, специфічність - 90,1 % та 93,4 %, точність - 86,9 % та 92,6 % відповідно) та показники УЗД у діагностиці кальцифікуючої форми ( чутливість - 62,3 %, специфічність - 92,7 %, точність - 83,5 % ).

Аналіз можливостей МРТ дозволив відзначити, що кальцифікати до 5,0 мм у діаметрі не виявлялися. Чутливість МРХПГ у діагностиці хронічного панкреатиту з патологією протоків підшлункової залози та біліарного дерева склала 92,3 %, специфічність - 93,3 %, точність 92,9 % наближалися до показників РХПГ ( чутливість - 95,7 %, специфічність - 97,4 %, точність - 96,6 % ).

Променева діагностика локальних ускладнень панкреатитів.

Аналіз результатів дослідження дозволив виділити типи локальних ускладнень панкреатитів, які виникали внаслідок: 1) деструктивних і нагноювальних процесів ( псевдокісти, абсцеси і флегмони, перитоніт, геморагичні ускладнення ), 2) поширення запального процесу на навколишні органи по продовженню ( інфільтрація, некрози, виразки, фістулізація стінок шлунку і кишки, запальна інфільтрація воріт селезінки та інфаркти селезінки, паранефрити, пневмонії, плеврити ), 3) компресії збільшеною підшлунковою залозою біліарних протоків і судинних стовбурів ( біліарна гіпертензія, порушення кровообігу ).

У хворих на гострий панкреатит і під час загострення хронічного панкреатиту розвивалися схожі ускладнення. Специфічні локальні ускладнення хронічного панкреатиту були обумовлені значними фіброзними змінами у підшлунковій залозі і періпанкреатичній клітковині.

У 31 хворого ( 16,9 % ) на гострий і 86 хворих ( 23,0 % ) на хронічний панкреатит діагностовано псевдокісти. Псевдокісти зустрічалися частіше у хворих на кальцифікуючу ( 41 з 137 хворих - 29,9 % ) та індуративну ( 14 з 91 - 27,5 % ) форми, рідше у хворих на обструктивну ( 14 з 78 - 18,1 % ) та інфільтративно-фіброзну ( 7 з 68 - 10,3 % ) форми.

У 12 хворих ( 6,5 % ) на гострий і у 45 хворих ( 12,0 % ) на хронічний панкреатит діагностовано постнекротичні інтрапанкреатичні псевдокісти. Чутливість УЗД і КТ у виявленні псевдокіст підшлункової залози склала 78,0 % і 93,3 % відповідно. Екстрапанкреатичні псевдокісти діагностовано у 19 хворих ( 10,4 % ) на гострий і 41 хворого ( 11,0 % ) на хронічний панкреатит. Ектрапанкреатичні псевдокісти локалізувалися переважно у сальниковій сумці, рідше у періпанкреатичній зоні, у кореня брижі та у передшлунковій сумці. За даними КТ із внутрішньовенним контрастним посиленням виявлено накопичення контрастної речовини капсулою псевдокіст, незалежно від походження, локалізації і стадії перебігу, що дозволило оцінювати товщину стінки, диференціювати псевдокісти від свіжого скупчення рідини.

Ускладнення, які обумовлені приєднанням бактеріальної флори, діагностовано у 26 хворих ( 14,3 % ) на гострий панкреатит і у 21 хворого ( 7,9 % ) на хронічний панкреатит у фазі загострення, включали абсцеси, флегмони, перитоніт. Специфічний симптом нагноєння - газ у порожнині або інфільтраті відзначено у 35,7 % випадків інфікування, що було зв'язано з впливом анаеробної мікрофлори.

У випадках нетипової симптоматики нагноювальних ускладнень та псевдокіст за даними УЗД і КТ, уточненню діагнозу сприяла МРТ, яка дозволяла більш детально оцінити структуру інфільтратів, порожнин та стінок абсцесів та псевдокіст. З метою верифікації та лікування застосовувалися пункціонно-дренажні втручання під контролем УЗД і / або КТ.

Геморагичні ускладнення діагностовано у 3 хворих ( 1,6 % ) на гострий панкреатит і у 4 хворих ( 1,5 % ) на хронічний панкреатит у фазі загострення, проявлялися гематомами підшлункової залози і крововиливами у псевдокісти.

У 29 хворих ( 15,9 % ) на гострий панкреатит і у 26 хворих ( 9,8 % ) на хронічний панкреатит у фазі загострення діагностовано інфільтрацію стінки шлунку, "нішеподібне" випинання контрастної речовини у інфільтровану стінку свідчило про виразку.

Запальна інфільтрація ободової кишки у 20 хворих ( 11,0 % ) на гострий панкреатит і у 16 ( 6,0 % ) на хронічний панкреатит у фазі загострення виникала у селезінковому вигині внаслідок поширення запальних змін навколо хвоста підшлункової залози.

Парадуоденальну запальну інфільтрацію діагностовано у 2 хворих ( 1,0 % ) на гострий панкреатит і 3 хворих ( 1,1 % ) на хронічний панкреатит у фазі загострення.

У 5 хворих ( 1,3 % ) на хронічний панкреатит діагностовано субкомпенсований рубцевий стеноз дванадцятипалої кишки.

Лівосторонню сегментарну портальну гіпертензію діагностовано у 25 хворих ( 13,8 % ) на гострий панкреатит та у 82 хворих ( 21,9 % ) на хронічний панкреатит. У хворих на гострий панкреатит гіпертензія мала транзиторний характер. У 30 хворих ( 8,0 % ) на хронічний панкреатит гіпертензія супроводжувалася формуванням порто-кавальних колатералів тіла і кардіального відділу шлунку і/або стравоходу, у регіоні воріт селезінки.

Портальну гіпертензію діагностовано у 7 хворих ( 3,8 % ) на гострий панкреатит та у 24 хворих ( 6,4 % ) на хронічний панкреатит. У 11 хворих ( 2,9 % ) на хронічний панкреатит виявлено порто-кавальні колатералі у регіоні воріт печінки та селезінки, під нижнім краєм лівої долі печінки, у кардіальному відділі шлунку і стравоході.

Під час УЗД та КТ-дослідження із внутрішньовенним контрастним посиленням хворих на хронічний панкреатит з наявністю портальної гіпертензії особисте значення надавалося передопераційному виявленню періхоледохеальних та перідуоденальних венозних колатералів, що сприяло вибору оптимальної тактики хірургічного втручання з метою запобігання значної крововтрати.

У 5 хворих ( 2,7 % ) на гострий панкреатит та у 7 хворих ( 2,6 % ) на хронічний панкреатит внаслідок розповсюдженості запального процесу на селезінкову артерію виникли інфаркти селезінки.

У 19 хворих ( 10,4 % ) на гострий панкреатит виявлено обструкцію жовчних проток, яка мала транзиторний характер і була обумовлена компресією загальної жовчної протоки голівкою підшлункової залози, збільшеною внаслідок набряку.

Біліарну гіпертензію діагностовано у 69 хворих ( 18,4 % ) на хронічний панкреатит. Причинами її виникнення були: здавлення загальної жовчної протоки голівкою підшлункової залози внаслідок її набряку ( 8 хворих - 2,1 %, ), компресією псевдокістою ( 7 - 1,9 % ) або абсцесом голівки ( 2 - 0,5 % ), обструкцією загальної жовчної протоки конкрементом ( 10 - 2,7 % ), порушенням відтоку жовчі на рівні великого дуоденального соска внаслідок його рубцевого стенозу ( 18 - 4,8 % ), фіброзними змінами у голівці підшлункової залози ( 24 - 6,4 % ). У залежності від клінічного перебігу і характеру морфологічних змін підшлункової залози виділені гострий ( 13 хворих - 3,5 % ), рецидивуючий ( 14 - 3,7 % ) і прогресуючий типи обструкції ( 42 - 11,2 % ), наявність двох останніх типів у 33 хворих ( 8,8 % ) вимагало проведення диференціальної діагностики з раком підшлункової залози.

Ускладнення з боку органів грудної порожнини виявлені у 29 хворих ( 15,4 % ) на гострий панкреатит і 33 ( 12,4 % ) - під час загострення хронічного панкреатиту, проявлялися гострими пневмоніями, плевритами і медіастінитами.

У 51 ( 28,0 % ) з 182 хворих на гострий панкреатит та 77 ( 28,9 % ) з 266 - на хронічний панкреатит у фазі загострення відзначені сполучені ускладнення.

Серед хворих на хронічний панкреатит у фазі загострення максимальна частота ураження 2 - 4 органів черевної та грудної порожнин відзначена у хворих на кальцифікуючу форму ( 30 з 92 - 32,9 % ), що перевищувало показники у хворих на обструктивну ( 12 з 54 - 22,2 % ), індуративну ( 10 з 70 - 18,6 % ) та інфільтративно-фіброзну ( 7 з 50 - 18,0 % ) форми в 1,5 - 1,8 рази. Максимальна частота сполученого ураження 5 - 8 органів виявлена також у хворих на кальцифікуючу форму ( 10 з 92 хворих - 10,9 % ), що перевищувало показники у хворих на обструктивну форму ( 3 - 5,6 % ) в 2,7 рази, у хворих на інфільтративно-фіброзну ( 3 - 4,3 % ) та індуративну ( 2 - 4,0 % ) форми у середньому в 2,7 рази. Великий рівень локальних ускладнень у хворих на кальцифікуючу форму обумовлено морфологічними особливостями загострення цієї форми - частим виникненням панкреонекрозу.

Променева діагностика раку підшлункової залози.

Первинна діагностика раку підшлункової залози за даними УЗД, КТ, МРТ.

Зіставлення результатів променевого дослідження з даними клініко-лабораторного обстеження, оперативних втручань і морфологічного дослідження 270 хворих на рак підшлункової залози дозволило виявити 1 стадію ( Т1-2N0M0 ) у 48 хворих ( 17,8 % ), 2 стадію ( T3N0M0 ) - 39 ( 14,4 % ). 3 стадію ( T1-3N1M0) - 46 ( 17,0 % ), 4 А стадію ( T4N0-1M0) - 35 хворих ( 13,0 % ), 4 В стадію ( T1-4N0-1M1) - 102 ( 37,8 % ).

Основною мікроскопічною формою раку підшлункової залози була аденокарцинома ( 204 хворих - 75,6 % ), рідше зустрічалися цистаденокарцинома ( 32 - 11,8 % ), ацинарноклітинний рак ( 15 - 5,6 % ) і рідкі типи: плоскоклітинний, залозистоплоскоклітинний, анапластичний, гігантоклітинний рак, карциносаркома ( 19 - 7,0 % ).

Аденокарцинома і рідкі гістологічні типи раку підшлункової залози локалізувалися переважно у голівці, цистаденокарцинома та ацинарноклітинний рак - у хвісті.

Аденокарцинома, ацинарноклітинний, плоскоклітинний, залозистоплоскоклітинний, анапластичний, гігантоклітинний рак, карциносаркома ( 218 хворих - 61,5 % ) під час УЗД і КТ характеризувалися переважно солідною неоднорідною структурою, під час МРТ проявлялися нерівномірним зниженням інтенсивності сигналу на Т1-зважених зображеннях, змішаною інтенсивністю сигналу на Т2-зважених зображеннях.

Використання КТ із внутрішньовенним контрастним посиленням поліпшувало візуалізацію солідних пухлин внаслідок низького накопичення контрастної речовини пухлинною тканиною пухлини у порівнянні з незміненою паренхімою підшлункової залози або неоднорідного накопичення контрастної речовини, що корелювало з даними МРТ із внутрішньовенним введенням парамагнітної контрастної речовини.

Цистаденокарцинома ( 32 хворих - 11,8 % ) характеризувалася кістозною структурою пухлини, розмірами від 2,0 до 11,0 см у діаметрі, у 21 хворого ( 65,6 % ) виявлені багатокамерні, у 11 хворих ( 34,3 % ) - однокамерні кістозні утворення з товщиною стінок 1,0 - 2,0 см, у 5 ( 15,6 % ) - у товщі стінок були кальцифікати. У 9 хворих ( 28,1 % ) у порожнині кістозної пухлини визначався м'ягкотканинний компонент. За даними МРТ архітектоніка цистаденокарциноми оптимально представлена на Т2-зважених зображеннях: наявність сигналу високої інтенсивності від внутрішньопорожнинного рідинного компоненту пухлини дозволяє найбільш ефективно виявляти на його фоні м'ягкотканинний компонент, оцінювати структуру, товщину та окресленість стінок пухлини.

За даними КТ із внутрішньовенним контрастним посиленням у 27 хворих ( 84,4 % ) на цистаденокарціному відзначено достовірне накопичення контрастної речовини стінками, перегородками утворень, а також внутрішньопорожнинними м'ягкотканинними компонентами пухлин, що корелювало з даними МРТ із внутрішньовенним введенням парамагнітної контрастної речовини.

У 20 хворих ( 7,4 %) на аденокарциному та анапластичну карциному виявлено змішаний тип структури пухлини. Пухлини характеризувалися великими розмірами ( 4,0-9,0 см ), виявлялися м'ягкотканинними утвореннями з наявністю ділянок некрозу. За даними КТ і МРТ із внутрішньовенним введенням відповідних контрастних речовин виявлено ознаки неоднорідного накопичення препаратів солідним компонентом пухлини і дефіциту перфузії у зоні некрозу.

Рівномірну ділятацію Вирсунгова протоки внаслідок компресії або інфільтративного росту пухлини голівки, голівки і тіла виявлено у 57 хворих ( 21,1 % ).

У 29 хворих ( 10,7 % ) діагностовано сполучення раку підшлункової залози та хронічного панкреатиту з наявністю кальцифікатів, псевдокіст, фіброзу та атрофії підшлункової залози, а також ознак загострення запального процесу - набряку та ексудації.

Злоякісні пухлини категорій Т1 і Т2, які обмежені підшлунковою залозою, виявлено у 76 хворих ( 28,1 % ): до 2 см у найбільшому вимірі (Т1) - у 42 ( 15,6 % ), більш 2 см (Т2) - у 34 ( 12,6 % ) хворих.

Зіставлення розмірів пухлин підшлункової залози категорій Т1 і Т2, отриманих під час УЗД і КТ та морфологічного дослідження післяопераційного матеріалу, дозволило відзначити, що у 34 хворих ( 44,7 % ) дійсні розміри пухлини були достовірно менші, ніж передбачувані під час променевого дослідження, що обумовлено розвитком панкреатиту.

У 30 з 42 хворих ( 71,4 % ) з наявністю аденокарциноми менш 2,0 см і у 12 з 34 ( 35,3 % ) - з пухлинами від 2,0 до 3,0 см у найбільшому вимірі середні показники щільності утворень за даними УЗД і КТ були близькі до щільності незміненої паренхіми підшлункової залози. У 8 хворих ( 19,0 % ) категорії Т1 і 10 ( 29,4 % ) - категорії Т2 пухлини мали низьку щільність. У 4 хворих ( 9,5 % ) категорії Т1 і 12 ( 35,3 % ) - категорії Т2 пухлини за даними УЗД і КТ мали неоднорідну структуру з наявністю ділянок зниженої і підвищеної щільності. Аналіз проявів аденокарциноми підшлункової залози категорій Т1, Т2 за даними МРТ показав, що інтенсивність сигналу від пухлин на Т1- і Т2-зважених зображеннях достовірно не відрізнялася від інтенсивності сигналу незміненої паренхіми підшлункової залози.

Використання КТ із внутрішньовенним контрастним посиленням дозволило поліпшити візуалізацію пухлин категорій Т1 і Т2 у 62 хворих ( 81,6 % ), у 46 хворих ( 60,5 % ) відзначено знижене, у 16 хворих ( 21,0 % ) - нерівномірне накопичення контрастної речовини. Данні КТ із внутрішньовенним контрастним посиленням корелювали з даними МРТ з внутрішньовенним введенням парамагнітної контрастної речовини.

У 11 хворих ( 14,5 % ) на рак підшлункової залози категорій Т1, Т2 відзначена обструкція загальної жовчної протоки на рівні інтрапанкреатичного відділу, причиною якої за даними морфологічного дослідження була компресія його пухлиною без ознак інвазії.

Чутливість УЗД і КТ у діагностиці раку підшлункової залози категорій Т1, Т2 склала 55,3 % і 81,6 %, специфічність - 87,4 % і 89,1 %, точність - 80,7 % і 87,6 % відповідно.

У 14 хворих ( 18,4 % ) на рак підшлункової залози категорій Т1, Т2 діагноз встановлено на передопераційному етапі під час пункції підшлункової залози під контролем УЗД і/або КТ.

Рак підшлункової залози категорій Т3, Т4 діагностовано у 194 хворих ( 71,9 % ): категорії Т3 - у 92 хворих ( 34,1 % ), категорії Т4 - у 102 ( 37,8 % ). Поширення пухлинного процесу на навколишні органи і структури найбільш часто зустрічалося внаслідок пухлинного ураження голівки ( 130 хворих - 67,0 % ).

Аналіз частоти проростання раку підшлункової залози категорій Т3, Т4 у залежності від локалізації пухлини показав, що пухлини голівки підшлункової залози ( 172 з 270 хворих - 63,7 % ) характеризувалися тенденцією до поширення в напрямку переважно правого верхнього квадранту черевної порожнини, проростали загальну жовчну протоку ( 87 з 172 хворих - 50,6 % ), великі судини періпанкреатичної зони ( 49 - 28,5 % ), дванадцятипалу кишку ( 40 - 23,3 % ) і шлунок ( 10 - 5,8 % ).

Пухлини хвоста підшлункової залози ( 22 з 270 хворих - 8,2 % ) супроводжувалися інвазією селезінки і великих судин ( по 3 з 22 хворих - по 13,6 % ), шлунку ( 2 - 9,0 % ) і ободової кишки ( 1 - 4,5 % ).

Пухлини тіла підшлункової залози ( 43 з 270 хворих - 15,9 % ) поширювалися на шлунок ( 10 з 43 хворих - 23,3 % ), великі судини періпанкреатичної зони ( 13 - 20,9 % ) і ободову кишку ( 4 - 9,3 % ).

Пухлинне ураження двох відділів ( 27 з 270 хворих - 10,0% ) і дифузне ураження підшлункової залози ( 6 з 270 хворих - 2,2 % ) характеризувалося більш високою частотою місцевої розповсюдженості, ніж ураження одного відділу, а тенденції поширення пухлинного процесу були аналогічні.

Біліарну гіпертензію, яка виникла внаслідок поширення пухлинного процесу у голівці підшлункової залози на загальну жовчну протоку, діагностовано у 96 хворих ( 35,6 % ). Показники точності УЗД і КТ у діагностиці пухлинної інвазії загальної жовчної протоки були практично рівноцінними: 90,4 % і 92,2 % відповідно. УЗД мало високий рівень чутливості ( 87,5 % ), близький до КТ ( 89,6 % ), у зв'язку з добрими акустичними можливостями візуалізації голівки залози, показники специфічності склали 91,9 % і 93,7 % відповідно.

За даними МРХПГ у 14 з 15 хворих з інвазією загальної жовчної протоки уточнено локалізацію обструкції, виявлені обрив, крайовий та циркулярний дефекти з нерівними, бугристими контурами, зміщення протоки, вторинні зміни біліарного дерева. Семіотика ураження біліарних протоків за даними МРХПГ не відрізнялася від даних РХПГ ( 32 з 34 хворих ); методи мали близькі можливості ( чутливість - 93,3 % та 94,1 %, специфічність - 92,3 % та 98,2 %, точність - 92,9 % та 95,2 % ), однак перевагою МРХПГ була неінвазивність. Діагностичні помилки методів були обумовлені труднощами диференціальної діагностики раку підшлункової залози та псевдотуморозного панкреатиту, а також діагностики раку в поєднанні з хронічним панкреатитом.

Проростання пухлини у дванадцятипалу кишку ( категорія Т3 ) діагностовано у 44 хворих ( 16,2 % ), у шлунок і ободову кишку ( категорія Т4 ) - у 32 хворих ( 11,9 % ) і у 9 хворих ( 3,3 % ) відповідно. Ознаками розповсюдження раку підшлункової залози на відділи шлунково-кишкового тракту за даними КТ та МРТ були: облітерація жирових пластів, циркулярне та крайове звуження просвіту, наявність м'ягкотканинного компоненту усередині, наявність виразок злоякісного характеру, нерівномірне накопичення контрастної речовини пухлиною, фіксація відділів шлунково-кишкового тракту до пухлини ( під час поліпозіційного дослідження ). МРТ, крім того, дозволила уточнити просторове розташування пухлини відносно різних відділів шлунково-кишкового тракту.

За даними КТ найбільш точно визначені наявність, локалізація і протяжність пухлинної інвазії шлунку ( 93,8 % ), показники чутливості КТ у виявленні пухлинної інвазії дванадцятипалої і ободової кишок були нижче ( 88,6 % і 88,9 % відповідно ). Специфічність КТ не залежила від локалізації і була практично рівноцінною ( 96,4 % - у діагностиці інвазії ободової кишки, 98,7 % - інвазії шлунку і дванадцятипалої кишки ). Точність методу коливалася від 96,3 % у діагностиці інвазії ободової кишки до 97,7 % у виявленні інвазії шлунку.

Розповсюдження раку підшлункової залози на селезінку діагностовано у 14 хворих ( 5,2 % ), зустрічалося у 14 ( 28,8 % ) з 47 з пухлинним ураженням хвоста, проявлялося ознаками: розширенням та нечіткими контурами судин у воротах селезінки, ущільненням та облітерацією жирового пласту навколо селезінки, формуванням єдиного пухлинного конгломерату з селезінкою. Чутливість, специфічність і точність УЗД і КТ склали 85,7 % і 92,8 %, 91,8 % і 95,7 %, 91,5 % і 95,5 % відповідно.

...

Подобные документы

  • Зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози і шляхи її корекції ферментними препаратами. Фізіологія секреції підшлункової залози, основні причини порушення травлення, які супроводжуються мальдигестією та мальабсорбцією. Ферментні препарати.

    реферат [36,1 K], добавлен 17.11.2009

  • Ультразвукові характеристики структури та ангіоархітектоніки підшлункової залози і ДГ показників регіональної гемодинаміки. Порівняння ефективності конвенціональної ехографії, комплексного УЗД, рентгенівської КТ та тонкоголкової аспіраційної біопсії.

    автореферат [41,0 K], добавлен 21.03.2009

  • Вплив трансплантації культур клітин підшлункової залози і стовбурових гемопоетичних клітин на патогенез експериментального цукрового діабету на підставі вивчення особливостей вуглеводного, жирового обміну і морфологічних змін підшлункової залози.

    автореферат [41,1 K], добавлен 09.03.2009

  • Морфологічні та функціональні зміни печінки, підшлункової залози та тонкої кишки за умов есенціальної гіпертензії й морфологічне обгрунтування можливої корекції патологічних змін дієтою, до складу якої входить біологічно активна добавка "Енергетин".

    автореферат [40,8 K], добавлен 29.03.2009

  • Ультразвукова анатомія молочної залози, порядок та умови проведення. Променева семіотика захворювань молочної залози. Дисгормональні захворювання та формування схеми їх лікування. Пухлини молочної залози, їх різновиди і порядок діагностування, лікування.

    реферат [22,7 K], добавлен 22.10.2010

  • Рання діагностика та вторинна профілактика раку грудної залози у закладах загальної лікувальної мережі шляхом організації мамологічної служби в поліклініці міської лікарні. Алгоритм селективного скринінгу жінок на виявлення захворювань грудних залоз.

    автореферат [81,7 K], добавлен 04.04.2009

  • Морфологічна та функціональна характеристика органів ендокринної системи людини. Ендокринна частина статевих залоз та підшлункової залози. Механізм дії гормонів. Гормони щитовидної залози. Епіфіз (шишковидна залоза). Гіпофіз - залоза внутрішньої секреції.

    реферат [42,0 K], добавлен 21.01.2009

  • Показники захворюваності та результати лікування раку щитоподібної залози. Удосконалення техніки виконання екстрафасціальної тиреоїдектомії у хворих. Морфологічні особливості різних форм раку щитоподібної залози. Удосконалених методів лікування хвороби.

    автореферат [58,1 K], добавлен 12.03.2009

  • Щитовидна залоза - ключова ланка в організмі людини. Вплив гормонів щитоподібної залози на органи і обмін речовин організму. Основні функції щитоподібної залози. Патології щитоподібної залози та причини, що викликають їх. Дефіцит йоду і його наслідки.

    реферат [33,5 K], добавлен 23.01.2011

  • Анатомія та фізіологія підшлункової залози, етіологія та патогенез гострого панкреатиту. Додаткові методи діагностики гострого панкреатиту та консервативне лікування. Показання до виконання оперативного втручання, радикальні операції при панкреонекрозі.

    курсовая работа [466,9 K], добавлен 17.11.2009

  • Характеристика оксифільноклітинного раку щитоподібної залози за матеріалами Київської міської клінічної лікарні. Характеристика хворих та методи їх обстеження. Хірургічне лікування та післяопераційний нагляд. Можливості радіонуклідної діагностики.

    автореферат [66,6 K], добавлен 06.04.2009

  • Залози внутрішньої секреції, що виробляють біологічно активні речовини. Гормони: хімічний склад, рецептори, схема дії, вплив на діяльність органів. Анатомічна будова і функції гіпоталамуса, гіпофіза, наднирника, щитоподібної та підшлункової залоз.

    презентация [4,1 M], добавлен 10.04.2015

  • Фізіологічні особливості щитовидної залози та її гормонів: тироксин і трийодтиронін, кальцитонін. Лабораторні методи у діагностиці захворювань щитоподібної залози. Маркери онкологічних захворювань. Наслідки недостатнього вмісту йоду в раціоні харчування.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 29.06.2016

  • Епідеміологічні особливості травми підшлункової залози і посттравматичного панкреатиту при політравмі. Роль антипанкреатичних антитіл в ідентифікації ступеня тяжкості посттравматичного панкреатиту. Порівняння ефективності запропонованих методів лікування.

    автореферат [34,0 K], добавлен 09.03.2009

  • Визначення можливостей використання мутацій в генах та мітохондріальній ДНК у якості молекулярно-генетичних маркерів ризику виникнення раку молочної залози у осіб різних вікових груп з Ірану і України, аналогічні рівні зростання частоти захворюваності.

    автореферат [43,0 K], добавлен 29.03.2009

  • Загальна анатомія та частини дванадцятипалої кишки, взаємовідносини з сусідніми органами. Серозна, м'язова та слизувата оболонки, кровопостачання та лімфатична система дванадцятипалої кишки, її зв'язок з жовчними протоками й протоками підшлункової залози.

    реферат [736,3 K], добавлен 05.06.2010

  • Радіофармацевтичне забезпечення радіонуклідних досліджень щитоподібної залози. Визначення її йоднакопичувальної здатності. Особливості динамічної та статичної тиреосцинтиграфії, радіоімунний аналіз. Променева анатомія щитоподібної залози, її пухлини.

    реферат [178,8 K], добавлен 25.12.2010

  • Сутність і фізіологічне обґрунтування основних патологій жовчного міхура та жовчних шляхів. Характеристика та передумови розвитку дискінезії жовчовивідних шляхів і холециститів. Механізм дії жовтяниці. Патологія підшлункової залози, шлункового травлення.

    контрольная работа [17,6 K], добавлен 24.11.2009

  • Новоутворення передміхурової залози. Сечовий міхур. Доброякісні епітеліальні пухлини. Аденома передміхурової залози. Цистографія - інформативний метод діагностики. Рентгенівська комп'ютерна томограма. Диференціальна діагностика та методи лікування.

    реферат [21,6 K], добавлен 06.12.2008

  • Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок. Сучасна тактика лікування хворих і використання комплексного впливу: хірургічне втручання, променева терапія, хіміотерапія та гормонотерапія. Проведення неоад'ювантної хіміотерапії.

    автореферат [34,2 K], добавлен 12.03.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.