Основні закономірності формування здоров’я дитячого населення, що проживає в регіонах з різною екологічною ситуацією

В залежності від того, на якому етапі формування патології здійснюються профілактичні заходи, можливі три рівня профілактики.

Первинна профілактика передбачає комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення порушень в здоров'ї на стадії відхилень функціонального стану організму шляхом усунення причин чи умов їх розвитку. Головним на цьому етапі є виявлення та мінімізація факторів ризику, у тому числі, і екологічних, відносний ризик (ВР) впливу яких на формування порушень функціонального стану становить 1,67 (довірчий інтервал при Р<0,05 - 1,22-2,12).

Вторинна профілактика передбачає втручання, спрямовані на попередження розвитку хвороби при переході з доклінічної стадії до формування гострих захворювань. Чинники навколишнього середовища відіграють суттєву роль у реалізації і цього етапу формування патології, про що свідчить показник відносного ризику (ВР=1,55; довірчий інтервал при Р<0,05 - 1,12-1,98).

Третинна профілактика включає заходи, спрямовані на запобігання ускладнення перебігу захворювання, попередження його хронізації. Внесок екологічних чинників на цій стадії також досить вагомий (ВР=1,49; довірчий інтервал при Р<0,05 - 1,05-1,93).

Враховуючи те, що екологічні чинники відносяться до керованих факторів ризику, можна говорити, що заходи первинної, вторинної та третинної профілактики захворювань шляхом покрашення екологічних умов в місцях життєдіяльності дитини можуть бути ефективним шляхом управління здоров'ям дитячого населення.

У відповідності до сучасних концепцій, в загальному вигляді фактор ризику - це “…зовнішній чинник, що призводить до збільшення ризику виникнення захворювання” (Флетчер Р. та співав., 1998). Більша деталізація цієї дефініції розглядає фактори ризику як “причини і/або умови, що збільшують імовірність розвитку захворювання, несприятливого його перебігу та закінчення” (Бржезовский М.М., 1990), тобто фактори, які "запускають" патологічний процес чи посилюють його. Отримані в ході проведеного дослідження матеріали свідчать, що антропогенні фактори навколишнього середовища повністю відповідають вищезазначеним визначенням і можуть бути віднесені до факторів ризику формування патології, причому це стосується як дитячого населення в цілому, так і окремих індивідів.

Проблема управління процесами формування здоров'я повинна вирішуватися на різних рівнях ієрархічної структури системи охорони здоров'я: на популяційному рівні при прогнозуванні і оцінці змін у стані здоров'я великих прошарків населення, і на індивідуальному - при визначенні імовірного рівня здоров'я кожної дитини.

На індивідуальному рівні для оцінки ризику формування патології були розроблені шкали експрес-оцінки імовірності виникнення тих чи інших відхилень у стані здоров'я під впливом різних здоров'яформуючих чинників чи їх сполучень.

В зв'язку з тим, що в сучасних умовах в охороні здоров'я дитинства превалюють лікувальні заходи, а розробка профілактичних напрямків проводиться, як правило, без урахування умов навколишнього середовища, нами на основі систематизації матеріалів дослідження розроблена концепція управління здоров'ям дитячого населення, що проживає в несприятливих екологічних умовах.

Принциповими положеннями, на яких базується розроблена концепція, є визначення та визнання ролі екологічних чинників і інших здоров'яформуючих факторів та встановлені закономірності формування здоров'я дітей.

Запропонована концептуальна модель спирається на ці принципові положення і складається з 4 основних блоків, об'єднаних загальною метою - наукове обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я підростаючого покоління: - блок збору інформації про стан здоров'я дитячого населення (рівні захворюваності, показники фізичного розвитку, частота відхилень показників функціонального стану тощо); - блок збору інформації про оточуюче (в широкому розумінні цього слова) середовище, тобто про чинники, що впливають на здоров'я дітей; - аналітичний блок, функціонування якого передбачає аналіз причинно-наслідкових залежностей між показниками здоров'я та чинниками довкілля; - блок управління, метою функціонування якого є визначення пріоритетних напрямків збереження та зміцнення здоров'я дітей, що проживають у конкретних умовах навколишнього середовища.

Розроблена концептуальна модель передбачає перебудову ієрархії управляючих систем з урахуванням двох рівнів охорони здоров'я - популяційного та індивідуального. При цьому реалізація мети концепції досягається шляхом реалізації усіх ланок системи і одночасного впливу на всю сукупність факторів для зменшення ризику розвитку захворювань шляхом мінімізації несприятливих факторів і посилення дії інших, спрямованих на зміцнення здоров'я.

Практичним впровадженням даної концептуальної моделі в систему охорони здоров'я на популяційному рівні повинен стати медико-екологічній моніторинг “Навколишнє середовище - здоров'я населення”. Враховуючи особливу увагу, яка має приділятися дитячому населенню як одній з найбільш соціально значущих та незахищених груп населення, і зважаючи на складну економічну ситуацію в країні, доцільним є створення постійно діючої системи спостереження та аналізу стану здоров'я дітей, що проживають у несприятливих екологічних умовах, як першого етапу впровадження загальнодержавного моніторингу стану здоров'я всього населення.

В основу такої інформаційної системи має бути покладений принцип урахування вищезазначених блоків (підсистем) концептуальної моделі: підсистема “Здоров'я дитячого населення”; підсистема “Чинники, що впливають на стан здоров'я дітей”; аналітична підсистема; підсистема прийняття управлінських рішень.

Результати проведених досліджень та аналіз джерел літератури показали, що будь-яка інформація про популяційне здоров'я не дає повної картини, оскільки при її аналізі проводиться значне осереднення та втрачаються особливості, пов'язані з індивідуальною чутливістю, психофізіологічними параметрами тощо. Індивідуальний моніторинг здоров'я дитини є суттєвим доповненням до популяційного моніторингу, оскільки дозволяє значно розширити перелік показників здоров'я і оцінювати не тільки захворюваність, тобто частоту клінічно виражених форм патології, а і частоту донозологічних порушень здоров'я і фізичного розвитку дітей. Такі дані дозволяють уточнювати оцінку здоров'я, проводити комплексну його характеристику (наприклад, шляхом віднесення до певних груп здоров'я) і, таким чином, ретельніше науково обґрунтовувати заходи з первинної профілактики порушень здоров'я дитячого населення, що проживає у несприятливих умовах навколишнього середовища. Це, в свою чергу, необхідно для розробки заходів по зниженню економічних збитків, пов'язаних із витратами на медичне обслуговування таких дітей, а в подальшому і дорослих, що особливо важливо при переході до страхової медицини.

Таким чином, визначені в результаті проведених досліджень закономірності формування здоров'я дитячого населення, що проживає у несприятливих умовах навколишнього середовища, дозволили розробити концепцію управління здоров'ям дитячого населення, яка, в свою чергу, стала теоретичною основою для розробки та впровадження медико-екологічного моніторингу "Навколишнє середовище - здоров'я дитячого населення".

Висновки

Розроблена концептуальна модель управління здоров'ям дитячого населення, що проживає у несприятливих екологічних умовах, яка передбачає перебудову керуючої системи на основі виявлення та урахування пріоритетних здоров'яформуючих факторів, закономірностей формування і механізмів зміни здоров'я дітей на популяційному та індивідуальних рівнях.

Розроблено методику комплексного дослідження стану здоров'я дитячого населення, основану на вивченні з позицій системного підходу процесів формування захворюваності та порушень функціонального стану організму і його фізичного розвитку, застосування якої дозволяє отримувати просторово-часову характеристику здоров'я дітей з урахуванням впливу зовнішніх чинників і прогнозувати зміни показників здоров'я.

В умовах населених місць чинники навколишнього середовища в реально існуючих концентраціях не проявляють своєї специфічної дії. Аналіз причинно-наслідкових залежностей між чинниками довкілля та показниками здоров'я свідчить, що в основі негативних змін в здоров'ї лежать неспецифічні реакції, проявом яких є порушення регуляторних систем організму, зниження його резистентності. Результатом цього в епідеміологічних дослідженнях є збільшення частоти гострих (зокрема, ГРІ) та хронічних видів патології.

Аналіз частоти хронічної патології у дітей, що проживають у різних екологічних умовах, показав, що найвищі рівні захворюваності реєструються в мікрорайонах, прилеглих до місць розташування метеолокаторів (29,77±1,49 випадків на 100 дітей). Вірогідно нижчі рівні відмічаються в мікрорайонах біля промислових підприємств (24,49±0,77) та біля автомагістралей (18,08±0,59).

Чутливість організму дітей до впливу чинників довкілля залежить від віку і статі дитини. Порівняльний аналіз захворюваності дітей різного віку, що проживають у мікрорайонах, прилеглих до великих промислових підприємств, і прилеглих до автомагістралей, показав, що різниця в рівнях загальної захворюваності дітей двох груп мікрорайонів поступово зростає із збільшенням віку дітей: у 2-5 років вона становить для загальної захворюваності +0,7% (t=0,44); у 6-7 років відповідно +1,3% (t=0,56); у 8-10 років - +24,8% (t=9,50); 11-13 років - +30,5% (t=7,67). Це пов'язано з накопиченням захворюваності, що, в свою чергу, обумовлено фізіологічною кумуляцією негативних ефектів впливу чинників навколишнього середовища.

Середня кількість додаткових випадків захворювань, що формуються при підвищенні забруднення довкілля у дівчат перевищує аналогічні показники у хлопців. Виявлені відмінності призводять до того, що статистично достовірне зростання рівня захворюваності відмічається у дівчат при більш низьких рівнях забруднення. Зокрема, статистично значуще зростання рівня розповсюдженості хвороб нервової системи і органів чуття спостерігається у дівчат при вмісті диоксиду сірки в атмосферному повітрі на рівні 4 ГДК, а у хлопців - 6 ГДК; хвороб крові та кровотворних органів відповідно при 5 та 8 ГДК.

При аналізі матеріалів про здоров'я дітей з розподілом по статі виявлено, що різниця в захворюваності двох сукупностей (по місцю проживання) у дівчат значно більша, ніж у хлопців і складає, наприклад, для хвороб органів дихання +24,9% і +6,0% відповідно; для загальної захворюваності: +16,0% та +4,0%. Враховуючи однорідність та ідентичність обстежених контингентів дитячого населення різних мікрорайонів (по багатьом соціальним та ін. показникам), виявлені розбіжності дозволяють говорити про більшу вагу екологічних чинників для формування здоров'я дівчат, ніж хлопців, тобто, проживання в несприятливих екологічних умовах має більш вагомі негативні наслідки для дівчат.

Перелік факторів, що впливають на формування рівня розповсюдженості окремих видів патології, практично не залежить від віку та статі дитини, а пов'язаний з етиопатофізіологічними особливостями цих захворювань.

Аналіз втрат здоров'я дітей показав, що умовно у 150 дітей з кожної тисячі рівень здоров'я може бути підвищений за рахунок медичних, соціально-економічних та інших заходів. При цьому, в мікрорайонах, прилеглих до великих промислових підприємств, поліпшення стану здоров'я 42 дітей з кожної тисячі можна досягти шляхом проведення природоохоронних заходів.

Розрахунок показників відносного ризику (ВР) формування хронічної патології показав, що проживання на територіях, прилеглих до промислових підприємств, підвищує імовірність розвитку хронічних хвороб у дітей у 1,5 рази. Наявність у дитини медико-біологічних та соціальних факторів ризику також підвищує імовірність виникнення хронічних захворювань (ВР=2,2).

Визначена висока інформативність комплексних показників здоров'я, таких як розподіл дітей на групи здоров'я (і комплексу показників, обчислених на цій основі - фонд і втрати здоров'я дитячого населення) і інтегрального індексу захворюваності з точки зору оцінки впливу навколишнього середовища на здоров'я населення. Їх застосування дозволяє робити порівняльну оцінку різних, з екологічної точки зору, територій; стежити за динамікою змін в здоров'ї і порівнювати з динамікою змін у стані навколишнього середовища; визначати та порівнювати ризик для здоров'я населення, пов'язаний з дією різних здоров'яформуючих чинників. Зазначений комплекс показників може бути рекомендований для використання на першому етапі скринінгу при проведенні робіт в галузі епідеміології навколишнього середовища, а також для моніторингу "Навколишнє середовище - здоров'я населення".

Розроблені шкали для оцінки індивідуального ризику формування гострої та хронічної патології у дітей, які дозволяють дати кількісну оцінку ступеню імовірності формування захворювань у кожної дитини в залежності від наявності у неї медико-біологічних або соціальних факторів ризику, проживання в умовах забрудненого навколишнього середовища, віку, статі тощо.

Література

1. Звиняцковский Я.И., Бердник О.В. Факторы риска и здоровье населения, проживающего в различных условиях окружающей среды // Довкілля та здоров'я. - 1996. - № 1. - С. 8-11.

2. Сердюк А.М., Звиняцковский Я.И., Бердник О.В. Факторы окружающей среды как факторы риска для здоровья населения: результаты эпидемиологических исследований, пути их расширения и углубления // Лікарська справа. - 1996. - № 1-2. - С. 3-6.

3. Бердник О.В. Використання комплексного показника група здоров'я дітей при оцінці впливу навколишнього середовища // Медичні перспективи. - 1997. -Т. 2, № 2. - С. 88-91.

4. Сердюк А.М., Aнтомонов М.Ю., Бердник О.В. Методические вопросы создания мониторинга Окружающая среда-здоровье населения Украины // Довкілля та здоров'я. - 1997. - № 2. - С. 54-55.

5. Бердник О.В., Зайковская В.Ю., Серых Л.В. Факторы окружающей среды как факторы риска развития патологии у детей // Довкілля та здоров'я. - 1998. - № 3 (6). - С. 20-23.

6. Бердник О.В. Чувствительность организма к факторам окружающей среды: 1. Популяционная чувствительность // Довкілля та здоров'я. - 1998. - № 1 (4). - С. 18-21.

7. Бердник О.В., Сєрих Л.В., Зайковська В.Ю. Особливості впливу факторів навколишнього середовища на дітей різних віково-статевих груп // Довкілля та здоров`я. - 1999. - № 2 (9). - С. 11-15.

8. Бердник О.В. Чувствительность организма к факторам окружающей среды: индивидуальная чувствительность // Довкілля та здоров'я. - 2000. - № 1. - С. 39-41.

Размещено на Allbest.ru