Показники імунологічної реактивності і гемостазу при хронічних захворюваннях печінки та їх динаміка під впливом гіпо-гіпермагнітного поля і препаратів хофітолу та гептралу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

УДК 616.36-036.12-085.244/.847.8-092.19-005.2

ПОКАЗНИКИ ІМУНОЛОГІЧНОЇ РЕАКТИВНОСТІ І ГЕМОСТАЗУ ПРИ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ПЕЧІНКИ ТА ЇХ ДИНАМІКА ПІД ВПЛИВОМ ГІПО-ГІПЕРМАГНІТНОГО ПОЛЯ І ПРЕПАРАТІВ ХОФІТОЛУ ТА ГЕПТРАЛУ

14.01.02 - внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Світлик Галина Володимирівна

Івано-Франківськ - 2002

Анотація

Світлик Г.В. Показники імунологічної реактивності і гемостазу при хронічних захворюваннях печінки та їх динаміка під впливом гіпо-гіпермагнітного поля і препаратів хофітолу та гептралу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Івано-Франківська державна медична академія, 2002.

В дисертації представлено результати клініко-лабораторних досліджень при хронічних захворюваннях печінки з мінімальною активністю патологічного процесу. Відмічено особливості клінічної симптоматики, порушення в системах імунітету і гемостазу при загостренні хронічних гепатитів і цирозів печінки. Виявлено активацію як неспецифічної, так і специфічної імунологічної реактивності організму, виділено основні (рівень ЦІК, величина НСТ-тесту) і додаткові (характерна тріада “Dл, Ол, Такт.”, а також вміст імуноглобулінів у кров'яному руслі) імунологічні критерії активності патологічного процесу.

Відмічено зміни параметрів гемостазу при загостренні ХЗП: дефіцит факторів як внутрішнього, так і зовнішнього механізмів зсідання крові та основних первинних фізіологічних антикоагулянтів, а також розвиток синдрому внутрішньосудинного зсідання крові у частини пацієнтів. Доведено, що дефіцит факторів гемостазу в більшій мірі зумовлений гіпопродукцією їх печінкою і в меншій мірі - споживанням в процесі ВЗК. Відмічено, що індикаторами білковосинтетичної недостатності печінки можуть служити параметри МА, Ф, Т2 і показники протромбінового тесту.

Досліджено вплив гіпо-гіпермагнітного поля і препаратів хофітолу та гептралу на клінічний перебіг хронічних захворювань печінки, динаміку імунологічних та гемостазіологічних показників. Доведено, що гіпо-гіпермагнітне поле є ефективним гепатопротекторним засобом з вираженими імуномодулюючими властивостями. Відмічено особливості впливу кожного з досліджуваних методів лікування на порушення в системах імунітету і гемостазу, обґрунтовано диференційований підхід до їх застосування при хронічній патології печінки.

Ключові слова: хронічні гепатити і цирози печінки, системи імунітету та гемостазу, гіпо-гіпермагнітне поле, хофітол, гептрал.

Аннотация

Свитлык Г.В. Показатели иммунологической реактивности и гемостаза при хронических заболеваниях печени и их динамика под влиянием гипо-гипермагнитного поля и препаратов хофитола и гептрала. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Ивано-Франковская государственная медицинская академия, 2002.

В диссертации представлены результаты клинико-лабораторных исследований при хронических заболеваниях печени с минимальной активностью патологического процесса. Отмечены особенности клинической симптоматики, нарушения в системах иммунитета и гемостаза при обострении хронических гепатитов и циррозов печени. Выявлена активация неспецифической и специфической иммунологической реактивности организма: увеличивается содержание нейтрофилов в сосудистом русле, возрастает их функциональная активность; возникает своего рода “иммунный взрыв” с увеличением уровней О- и D- клеток и одновременным уменьшением содержания “активных” Т-лимфоцитов; активируются В-лимфоциты, продуцируя повышенное количество иммуноглобулинов. Данному процессу сопутствует снижение супрессорной активности Т-лимфоцитов и, как следствие, развитие аутоиммунных реакций. Выделены основные (уровень циркулирующих иммунных комплексов, величина НСТ-теста) и добавочные (характерная триада “D-лимфоциты, О-лимфоциты, “активные” Т-лимфоциты”, а также содержание иммуноглобулинов в плазме крови) иммунологические критерии активности патологического процесса.

Отмечены изменения параметров системы свертывания крови при обострении хронической патологии печени: нарушение коагуляционного гемостаза со склонностью к снижению свертывающей активности плазмы в результате развития дефицита факторов внутреннего и внешнего механизмов свертывания крови; появление нарушений в антикоагулянтном звене системы свертывания крови, обусловленных снижением содержания в крови основных первичных физиологических антикоагулянтов; тенденция к повышению содержания фибриногена в сосудистом русле как проявление активации воспалительного процесса в организме; развитие синдрома внутрисосудистого свертывания крови (ВСК) у части пациентов. Доведено, что дефицит факторов гемостаза в большей степени обусловлен гипопродукцией их печенью и в меньшей степени - потреблением в процессе ВСК. Отмечено, что индикаторами белково-синтетической недостаточности печени могут служить параметры МА (максимальная свертывающая активность плазмы крови), Т2 (время достижения МА), Ф (время снижения тромбо-пластин-тромбиновой активности до 50 % МА) и показатели протромбинового теста.

Исследовано влияние гипо-гипермагнитного поля (ГГМП) и препаратов хофитола и гептрала на клиническое течение хронических заболеваний печени. Отмечена положительная динамика иммунологических и гемостазиологических показателей в процессе магнитотерапии. У больных хроническими гепатитами достоверно снижались уровень циркулирующих иммунных комплексов (р<0,05-0,01), величина НСТ-теста (р<0,01-0,0001), возрастало количество Т- и В-лимфоцитов (р<0,05-0,005) с тенденцией к уменьшению содержания D- и О-клеток и увеличению “активных” Т-лимфоцитов, снижалось значение иммунорегуляторного индекса (р<0,05), умеренно улучшался синтез факторов внутреннего механизма свертывания крови и первичных физиологических антикоагулянтов. При циррозах печени действие магнитного поля было менее эффективным.

Положительная динамика патологических изменений системы иммунитета у больных хроническими гепатитами наблюдалась в процессе лечения хофитолом. С высокой степенью достоверности снижались показатели НСТ-теста (р<0,0001), уровень циркулирующих иммунных комплексов (р<0,0001), количество О-лимфоцитов (р<0,05). Одновременно возрастало содержание Т- и В-лимфоцитов (р<0,05) и отмечалась тенденция к повышению “активных” Т-клеток. Влияние хофитола на синтез факторов гемостаза было умеренным.

Выраженными противовоспалительными свойствами при хронических гепатитах обладает гептрал. Данный препарат снижает уровень циркулирующих иммунных комплексов (р<0,05), показатели НСТ-теста (р<0,05), содержание иммуноглобулинов (А, М, G) сыворотки крови (р<0,05), улучшает соотношение лимфоцитов, уменьшая уровни О- и D-лимфоцитов (p<0,05-0,001) и увеличивая количество Т- и В-клеток (p<0,05). Выражены положительные изменения гемостазиологических показателей под влиянием гептрала: достоверное увеличение максимальной свертывающей активности плазмы крови (p<0,05), укорочение протромбинового времени (p<0,01) свидетельствует об улучшении синтеза печенью факторов как внутреннего, так и внешнего механизмов свертывания крови.

Отмечены особенности влияния каждого из исследуемых методов лечения на нарушения в системах иммунитета и гемостаза, обоснован дифференцированный подход к их применению при хронической патологии печени. Доказано, что гипо-гипермагнитное поле является эффективным гепатопротекторным средством с выраженными противовоспалительными и иммуномодулирующими свойствами. Преимуществом ГГМП есть его свойство угнетать проявления аутоиммунных процессов, гептрала - улучшать белковосинтетическую функцию печени, хофитола - снижать функциональную активность тромбоцитов, что дает основание считать хофитол препаратом выбора при сочетанной гепатобилиарной и сердечно-сосудистой патологии.

Ключевые слова: хронические гепатиты и циррозы печени, системы иммунитета и гемостаза, гипо-гипермагнитное поле, хофитол, гептрал.

Summary

Svitlyk H.V. The indicators of immunology reactivity and hemostasis in chronic liver diseases (CLD) and dynamic under influence of hypo-hypermagnetic fields and Chophytol and Heptral. - Manuscript.

Thesis for Candidate of Medical Sciences on the specialty 14.01.02 - internal diseases. - Ivano Frankivsk State Medical Academy, 2002.

The results of clinical laboratory investigations with CLD are presented in this workshop. The peculiarity of clinical symptoms disorders in immunity system and hemostasis with acuting CLD and liver cirrhosis were noted. The activation of nonspecific and specific immunity protection of organism was discovered. The main (CIC, level of NBT-test) and secondary (triad D-l, O-l, T-act and content of immunoglobulins in blood vessels) immunology criteria of pathological activity were separated.

The main changing of parameters of hemostasis with acuting CLD was pointed: a deficit of factors of internal and external mechanisms of blood coagulation, main primary physiology anticoagulants and development of intravessel blood coagulation. It is proved, that deficit of factors of hemostasis more likely depends from hypo production them by liver and less likely by utilization in process intravessel blood coagulation. It is pointed, that parameters AM, T2, F and prothrombin tests can serve like indicators of protein- synthetic function of liver.

The influence of hypo-hypermagnetic fields and chophytol and heptral on clinical management of CLD, dynamic of immunology and hemostasis indicators was stated. It is proved, that hypo- hypermagnetic fields are effective hepatoprotectors with clear immunomodulaton. The peculiarity of influence different methods of treatment on violation in immunity system and hemostasis were marked, the different approach using them in CLD was substantiated.

Key words: chronic hepatitis, liver cirrhosis, immunology reactivity, hemostasis, hypo-hypermagnetik field, chophitol, heptral.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор медичних наук, професор ЗАРЕМБА Євгенія Хомівна, Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор СТАРОДУБ Євген Михайлович, Тернопільська державна медична академія ім. Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри терапії факультету післядипломної освіти

доктор медичних наук, професор НЕЙКО Василь Євгенович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

Провідна установа: Інститут терапії АМН України, відділ гастроентерології, м. Харків

Захист дисертації відбудеться 30.04.2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7

Автореферат розісланий 28.03.2002 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор М.А. Оринчак

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема хронічних захворювань печінки (ХЗП) є однією з найскладніших в сучасній гастроентерології. Згідно даних МОЗ України, в нашій країні за останні п'ять років захворюваність на хронічний гепатит (ХГ) зросла на 76,6%, цироз печінки (ЦП) - на 75,6% (М.В. Голубчиков, 2000; Н.В. Харченко, 2001).

Найважливішим етіологічним фактором розвитку ХГ є вірусна інфекція. На сьогоднішній день ідентифіковано 8 типів вірусів гепатиту: A, B, C, D, E, F, G, TTV. Хронізація інфекції доказана для вірусів B, C, D, G (Ж.І. Возіанова, 1997; О.Я. Бабак, 1999; Є.М. Нейко, Н.Г. Вірстюк, 2000, 2001; К.-П. Майєр, 2001). У виникненні хронічних гепатитів можлива роль і таких нетрадиційних, в розумінні “первинної гепатотропності”, вірусів, як герпесвіруси (цитомегаловірус, вірус Епштейна-Бара), аденовірус, вірус Коксакі (Є.Ю. Вельтищева, 1996; Г.І. Сторожаков, 1998; Н.Д. Ющук, 1999). Хронічні вірусні гепатити є основною причиною розвитку цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. Від наслідків інфікування вірусами гепатитів щороку в світі помирає близько 2 млн. людей. На фоні незадовільної екологічної ситуації, хронічних виробничих інтоксикацій, надмірного вживання алкоголю, прийому ліків з гепатотоксичною дією значно зросла захворюваність на хронічні токсичні гепатити, еволюція яких теж нерідко завершується цирозом та малігнізацією процесу (О.Я. Бабак, 1999; Н.В. Харченко, 2000; Є.М. Нейко, Н.Г. Вірстюк, 2000, 2001).

Таким чином, хронічні гепатити і цирози печінки стали глобальною проблемою нашого часу. Численні наукові дослідження в галузі гепатології спрямовані на пошук нових, ефективних, доступних кожному громадянину методів діагностики та лікування цих захворювань. Дослідження порушень в системах імунітету і гемостазу при даній патології, їх динаміки в процесі магнітотерапії та лікування сучасними гепатопротекторами сприятиме поглибленню розуміння суті патологічного процесу, ранній діагностиці фази загострення, зокрема при наявності незначних клінічних проявів і мінімальних змін біохімічних показників, дасть можливість патогенетично обгрунтувати новий напрямок терапії із застосуванням гіпо-гіпермагнітного поля (ГГМП) і диференційований підхід до вибору гепатопротекторного засобу. Розв'язання даних питань забезпечить своєчасне проведення ефективного курсу лікування у випадку загострення патологічного процесу, сприятиме попередженню розвитку ускладнень, покращенню прогнозу захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом НДР кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького “Вивчити вплив низькомолекулярного гепарину (фраксипарину) на клінічний перебіг, систему імунітету, зсідання крові і фібриноліз у хворих з гострими формами ішемічної хвороби серця” (№ державної реєстрації 0197V000590).

Мета дослідження: виявити зміни в системах імунітету і гемостазу у хворих на хронічні гепатити та цирози печінки з мінімальним ступенем активності патологічного процесу і дослідити вплив гіпо-гіпермагнітного поля та препаратів хофітолу і гептралу на порушення в даних системах з патогенетичним обгрунтуванням доцільності їх диференційованого застосування в комплексному лікуванні хронічних захворювань печінки.

Задачі дослідження: імунітет хворий гепатит цироз

1.Вивчити стан імунної системи при хронічних гепатитах і цирозах печінки з мінімальним ступенем активності патологічного процесу.

2.Дослідити показники системи гемостазу при хронічних захворюваннях печінки з мінімальною активністю.

3.Виділити імунологічні критерії активності патологічного процесу та гемостазіологічні індикатори функціональної недостатності печінки при хронічних гепатитах і цирозах печінки з мінімальними проявами запальних явищ в органі.

4.Вивчити вплив гіпо-гіпермагнітного поля на показники імунної системи та гемостазу при хронічних гепатитах і цирозах печінки.

5.Дослідити динаміку показників імунологічної реактивності і гемостазу при хронічній патології печінки в процесі лікування хофітолом.

6.Вивчити вплив гептралу на динаміку імунологічних показників і параметрів гемостазу при хронічних захворюваннях печінки.

7.Провести порівняльний аналіз ефективності магнітотерапії та препаратів хофітолу і гептралу в лікуванні хронічної патології печінки і виявити нові можливості терапії хронічних гепатитів та цирозів печінки із застосуванням гіпо-гіпермагнітного поля.

8.Розробити рекомендації по диференційованому застосуванню досліджуваних методів лікування залежно від характеру порушень в системах імунітету і гемостазу.

Об'єкт дослідження. Хворі на хронічні гепатити і цирози печінки вірусного та алкогольного генезу і хронічний неспецифічний реактивний гепатит з мінімальним ступенем активності патологічного процесу (183 оcоби).

Предмет дослідження. Клініко-біохімічні показники, серологічні маркери вірусної інфекції, параметри імунітету і гемостазу до і після застосування магнітотерапії та препаратів хофітолу і гептралу у хворих на хронічні гепатити та цирози печінки з мінімальною активністю.

Методи дослідження. З метою оцінки ступеня активності патологічного процесу, важкості перебігу захворювання, ефективності досліджуваних методів лікування застосовували загальноклінічні та біохімічні методи дослідження, визначали показники систем імунітету і гемостазу. Вірусну етіологію ураження печінки, відсутність реплікативної активності вірусу підтверджували за допомогою методу імуноферментного аналізу. Інструментальні методи досліджень (рентгеноконтрастна езофагогастродуоденоскопія, фіброезофагогастродуоденоскопія, ультразвукове сканування органів черевної порожнини) застосовували для визначення стадії патологічного процесу.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті комплексного вивчення змін в системах імунітету і гемостазу при хронічних гепатитах і цирозах печінки з мінімальним ступенем активності патологічного процесу відмічено активацію неспецифічної і специфічної імунологічної реактивності організму з розвитком аутоімунних процесів, порушення в системі гемостазу, які характеризуються зниженням зсідаючої активності плазми, зменшенням вмісту первинних фізіологічних антикоагулянтів у кров'яному руслі і розвитком майже у 20% випадків синдрому внутрішньосудинного зсідання крові (ВЗК). Виділено та обгрунтовано основні (зростання рівня циркулюючих імунних комплексів та величини НСТ-тесту) і додаткові (зменшення кількості “активних” Т-клітин з одночасним зростанням рівнів D- і О-лімфоцитів, підвищення вмісту імуноглобулінів A, M, G у периферичній крові) імунологічні критерії активності запальних явищ та гемостазіологічні індикатори функціональних порушень в печінці (зниження МА - максимальної зсідаючої активності плазми крові, зменшення параметру Т2 - часу досягнення МА, зростання величини Ф - часу зниження тромбопластин-тромбінової активності до 50% МА, зростання протромбінового часу із зменшенням протромбінового індексу).

Вперше за допомогою кореляційно-регресійного аналізу результатів досліджень виявлено значення аутоімунних реакцій в активації запальних змін в печінці, залежність вмісту фібриногену в плазмі крові від ступеня вираженості явищ запалення та проявів аутоімунних процесів.

Вперше досліджено вплив гіпо-гіпермагнітного поля і препаратів хофітолу та гептралу на динаміку широкого спектру показників систем імунітету і гемостазу при хронічних гепатитах та цирозах печінки, відмічено особливості їх дії на важливі ланки патогенезу захворювань. При порівнянні результатів лікування магнітним полем і медикаментозними середниками вперше доведено, що гіпо-гіпермагнітне поле є ефективним гепатопротекторним засобом. Вперше виявлено, що даний метод терапії володіє протизапальними та імуномодулюючими властивостями, що відкриває альтернативний і перспективний напрямок в лікуванні хронічної патології печінки.

Вперше відмічено пріоритетні особливості кожного з досліджуваних методів лікування: здатність магнітотерапії зменшувати прояви аутоімунних процесів, властивість гептралу відчутно покращувати білковосинтетичну функцію печінки, ефективність хофітолу при поєднанні гепатобіліарної та серцево-судинної патологій у зв'язку із здатністю даного препарату знижувати функціональну активність тромбоцитів.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження показників імунітету і гемостазу при хронічних гепатитах та цирозах печінки з мінімальними проявами запальних явищ в органі має високу діагностичну цінність при визначенні ступеня активності патологічного процесу, глибини функціональних порушень в печінці і прогнозуванні перебігу захворювання.

Диференційований підхід до застосування гіпо-гіпермагнітного поля і препаратів хофітолу та гептралу з врахуванням особливостей їх впливу на порушення в системах імунітету і гемостазу є ефективним в лікуванні хронічної патології печінки.

Впровадження результатів дослідження. Застосування методів комплексного дослідження систем імунітету і гемостазу при хронічній патології печінки з мінімальними проявами запальних змін з метою оцінки ступеня активності патологічного процесу та індикаторів функціональної недостатності печінки впроваджено в навчальний процес кафедр сімейної медицини і терапії №1 ФПДО Львівського медичного університету.

Досліджувані методи терапії впроваджені в практику терапевтичних відділень міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, Центрального госпіталю МВС України, Київської центральної басейнової клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснений патентно-інформаційний пошук за допомогою Інтернету і системи Медлайн з обгрунтуванням актуальності теми наукового дослідження, визначено мету і задачі дослідження, проведено обсте-ження хворих та спостереження за їх станом в процесі лікування, сформовано групи спо-стереження. Самостійно проведена статистична обробка результатів досліджень, зроблені висновки, написані і підготовлені до друку всі розділи дисертації. Вибір напрямку та методик до-слідження, обговорення одержаних результатів здійснено разом з науковим керівником.

Апробація роботи. Основні положення дисертації були представлені та обговорені на VІ Національному конгресі кардіологів України (Київ, 2000), Українській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології - від гіпотез до фактів” (Київ, 2001), науково-практичній конференції “Проблеми вірусних гепатитів: епідеміологія, профілактика, діагностика, клініка і лікування” (Київ, 2001), науково-практичній конференції “Внутрішні хвороби: сучасні підходи до діагностики і лікування” (Львів, 2001), обласних нарадах терапевтів, кардіологів, сімейних лікарів (Львів, 1999, 2000, 2001), спільному засіданні кафедр сімейної медицини і терапії №1 факультету післядипломної освіти Львівського медичного університету (Львів, 2001), І Українському з'їзді сімейних лікарів (Львів, 2001).

Публікації. Результати досліджень викладено у 7 друкованих наукових працях, з яких 4 опубліковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Текст дисертації викладений на 236 сторінках і складається з вступу, огляду літератури, опису використаних матеріалів і методів досліджень, викладення результатів власних досліджень (7 розділів), обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (307 кирилицею і 149 латиною) та додатків. Робота ілюстрована 31 таблицею і 58 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи досліджень. Досліджено 183 пацієнти з хронічними захворюваннями печінки віком від 20 до 70 років (середній вік - 51±12,6 років), з них 123 чоловіки (67,21%) та 60 жінок (32,79%). Серед досліджуваних було 144 хворих на хронічні гепатити, в т. ч. на хронічний вірусний гепатит (ХВГ) - 52, хронічний алкогольний гепатит (ХАГ) - 44, хронічний неспецифічний реактивний гепатит (ХНРГ) - 48, і 39 - на цирози печінки вірусного та алкогольного генезу. Ступінь активності патологічного процесу, оцінений за рівнем трансаміназ в плазмі крові, у всіх пацієнтів був мінімальним. Для отримання середніх показників, які характеризують функціональний стан печінки в нормі, обстежено 20 практично здорових донорів.

Діагноз формувався згідно рекомендацій Всесвітнього конгресу гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994). Включеним в обстеження хворим проводили загальноклінічні та біохімічні дослідження периферичної крові. Імунний статус оцінювали за допомогою комплексу інформативних показників, які характеризують різні ланки імунітету. Для оцінки неспецифічної резистентності організму застосовували тест відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест). Cпецифічний імунітет оцінювали за допомогою методів дослідження його клітинного і гуморального компонентів. При дослідженні клітинного імунітету застосовували тест комбінованого розеткоутворення (Mendes, 1974) - визначали кількісний вміст Т-, В-, D- і О- лімфоцитів (Тл, Вл, Dл, Ол) у периферичній крові. Теофілінрезистентні Т-лімфоцити-хелпери (Ттфр) і теофілінчутливі Т-лімфоцити-супресори (Ттфч) ідентифікували за Limantibul (1978), аутологічні Т-клітини (Таут.) - за В.А. Чередеєвим (1976), “активні” Т-лімфоцити (Такт.) - за Веanko еt al. (1971). Рівень Т-лімфоцитів (CD3+), Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+), Т-лімфоцитів-кілерів/супресорів (CD8+), В-лімфоцитів (CD19+) оцінювали за допомогою непрямої імунофлюоресцентної реакції з моноклональними антитілами. Для оцінки гуморального імунітету визначали концентрацію сироваткових імуноглобулінів основних класів (IgA, IgM, IgG) за методом радіальної імунодифузії в гелі (Mancini et al., 1965) та рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові за Кректоном у модифікації Гошкової (1978).

При дослідженні системи гемостазу застосовували аутокоагуляційний тест, за за-гальноприйнятими методами визначали протромбіновий час з підрахунком протромбінового індексу, толерантність плазми до гепарину, вміст фібриногену в плазмі, спонтанний фібриноліз та ретракцію кров'яного згустку. Для виявлення маркерів внутрішньосудин-ного зсідання крові застосовували паракоагуляційні тести - етаноловий та ?-нафтоловий.

Для верифікації вірусного ураження печінки і визначення фази вірусного процесу за допомогою методу імуноферментного аналізу визначали серологічні маркери вірусів гепатиту В (HВsAg, anti-HBs, anti-HBc IgM, anti-HBc IgG, HBeAg, anti-HВe) і гепатиту С (anti-HCV IgM, anti-HCV IgG). Наявність реплікативної активності вірусу була критерієм виключення хворих з дослідження, оскільки такі пацієнти вимагали противірусної терапії.

При підтвердженні алкогольної етіології захворювання враховували дані анамнезу, наявність маркерів (стигм) хронічного алкоголізму, характерні лабораторні дані, зокрема підвищення активності гамаглютамілтранспептидази. Програма обстеження включала консультації невропатолога, психіатра, нарколога.

Діагноз ХНРГ встановлювали при наявності у хворого хронічного холециститу або жовчнокам'яної хвороби (за умови відсутності загострення даної патології).

Для виявлення органічних змін з боку печінки, варикозного розширення вен стравоходу і шлунка, спленомегалії, асциту всім пацієнтам були проведено сонографію органів черевної порожнини, рентгенологічне та ендоскопічне дослідження.

Статистична обробка результатів досліджень проводилась на персональному комп'ютері за допомогою програми Microsoft Excel 2000. Величину достовірності статистичних показників визначали за допомогою t-критерію Ст'юдента. Достовірними вважали зміни показників при рівні значимості р<0,05. При вивченні взаємозв'язку досліджуваних явищ застосовували критерій ?2, метод параметричної кореляції з визначенням коефіцієнта кореляції Пірсона (r), а також регресійний аналіз, за допомогою якого отримано ряд математичних моделей з прогнозуючими властивостями.

Клінічний перебіг захворювань в процесі лікування проаналізовано в наступних групах пацієнтів:

1.Хворі на хронічні гепатити і цирози печінки (87 осіб), які на фоні базисної терапії піддавались впливу гіпо-гіпермагнітного поля. Серед пацієнтів даної групи було виділено підгрупи хворих: на ХВГ - 23 особи, ХАГ - 21, ХНРГ - 22, ЦП (вірусної і алкогольної етіології) - 21.

2.Хворі на хронічні гепатити, які в комплексі з базисною терапією отримували хофітол (28 осіб).

3.Хворі на хронічні гепатити, яким в комплексі з базисною терапією був призначений гептрал (27 осіб).

4.Хворі на хронічні гепатити і цирози печінки, які отримували лише базисну терапію, з них 23 пацієнти з ХГ і 18 - з ЦП.

Терапія магнітним полем проводилась згідно методики, запропонованої працівниками Львівського медичного університету (Є.Х. Заремба, Є.М. Панасюк, В.І. Бабич та ін., 1992). Використовувався “стимулюючий” режим дії магнітного поля (МП) із зміною частот від 5 до 21 Гц. Курс лікування включав 14-16 сеансів магнітотерапії (тривалістю до 20-21 хв.) - по одній процедурі в день.

Хофітол застосовувався в дозі по 2 табл. (400 мг) 3 рази на день перед вживанням їжі протягом 3 тижнів.

Гептрал призначався внутрішньовенно по 800 мг на добу протягом 10 днів та по 400 мг перорально 4 рази на день протягом наступних 10 днів.

Базисна терапія включала внутрішньовенне крапельне введення (1 раз на добу) 5% розчину глюкози (200 мл) з кокарбоксилазою (100 мг), аскорбіновою кислотою (5 мл 5% розчину), рибоксином (10 мл 2% розчину), пероральне вживання токоферолу ацетату (200 мг на добу) та симптоматичну терапію протягом 2 тижнів з наступним прийманням рибоксину (по 200 мг 3 рази на день) і токоферолу (200 мг на добу) всередину протягом 10 днів. Хворі на цироз печінки з проявами набряково-асцитичного синдрому отримували діуретичну терапію (верошпірон, фуросемід) за індивідуальною схемою під ретельним контролем діурезу.

Результати досліджень та їх обговорення. Найбільш частими клінічними синдромами серед досліджуваних хворих були астено-вегетативний (87,98%), диспепсичний (79,78%) та синдром гепатомегалії (91,26%). У 52,46% пацієнтів спостерігався больовий синдром. Прояви жовтяниці були відмічені у 29,51 % хворих, геморагії - у 25,68%. Невелика частина пацієнтів (3,83%) скаржилась на мігруючий біль в суглобах, міалгії; дані симптоми найчастіше виявлялись при ХВГ. Лише при ЦП спостерігались явища портальної гіпертензії (51,28% випадків), для цієї ж патології більш характерними були прояви геморагічного синдрому.

В загальноклінічних дослідженнях периферичної крові простежувались помірна анемія, тромбоцитопенія, незначно підвищена ШОЕ. Найбільш характерними дані зміни були для ЦП. Практично не змінювалась кількість лейкоцитів - помірний лейкоцитоз спостерігався здебільшого при ЦП. Привертали увагу лімфопенія (найбільш виражена при ЦП, p<0,001) та ріст числа сегментоядерних нейтрофілів. Останній був достовірними як при ХГ, (p<0,05-0,01), так і при ЦП (p<0,001).

Більш повніше порушення функції печінки відображали біохімічні показники. Спостерігалась помірно виражена гіпербілірубінемія, достовірно підвищувались показ-ники тимолової проби (p<0,05-0,0005), активність трансаміназ (p<0,05-0,0001), вміст лужної фосфатази (p<0,05-0,0001). Практично не змінювалась кількість загального білка плазми крові, проте у білковому спектрі з високим ступенем достовірності простежува-лись гіпоальбумінемія (p<0,05-0,0001) та гіпергамаглобулінемія (p<0,01-0,0001). Цитолітичний синдром більш характерним був для ХАГ (52,27% випадків), холестатичний - для ХВГ (36,54%), а синдром синтетичної недостатності - для ЦП (69,23%). При циротичному ураженні печінки досить частими були також явища цитолізу (58,97%) та холестазу (35,89%). Мезенхімально-запальний синдром, біохімічними маркерами якого були підви-щена тимолова проба та зростання рівня g-глобулінів, спостерігався у 75,69% хворих на ХГ та у 87,18% на ЦП. Більш притаманним він був для вірусних уражень печінки.

Ступінь активності патологічного процесу визначався за рівнем трансаміназ в сироватці крові (О.Я. Бабак, 1999; В.Г. Передерій, 2000; Н.В. Харченко, 2000). Згідно даного критерію, у досліджуваних нами хворих активність патологічного процесу була мінімальною.

Наступні дослідження були спрямовані на вивчення імунологічної реактивності па-цієнтів. Переслідувалась мета - віднайти більш чутливі критерії активності патології пе-чінки, щоб об'єктивно оцінити важкість стану пацієнта, а характер імунної відповіді організму врахувати при виборі найбільш оптимального варіанту терапії. Враховувалась думка провідних вчених про вирішальну роль імунної системи в розвитку і перебігу хро-нічних захворювань печінки, наявність труднощів у виявленні активної фази патологічного процесу, пов'язаних з доволі частим латентним перебігом даної патології (З.Г. Апросіна, 1995, 1998; С.Д. Подимова, 1996, 1998, 2001; Ж.І. Возіанова, 2001; Н.Г. Вірстюк, 2000, 2001; Н.Е. Blum, 1995; A.J. Czaja, 1996; E.L. Krawitt, 1996).

Згідно результатів проведених досліджень, при ХЗП на момент загострення спостерігались зміни як неспецифічного, так і специфічного імунітету. Збільшувався кількісний вміст нейтрофілів у периферичній крові, зростала їх функціональна активність, на що вказувало підвищення параметрів НСТ-тесту (р<0,001).

При дослідженні клітинної ланки імунної системи виявлено достовірне зменшення загальної кількості Т-клітин (р<0,05-0,001), найбільш виражене при ХАГ і ЦП. Зменшення вмісту Т-лімфоцитів у периферичній крові було зумовлене, очевидно, як важкістю і тривалістю захворювання з виснаженням захисних сил організму, так і активацією патологічного процесу в печінці та міграцією лімфоцитів з кров'яного русла у вогнище запалення.

Привернуло увагу зменшення кількості ”активних” Т-клітин (р<0,05-0,001). Одночасно спостерігався достовірний ріст рівнів О- і D-лімфоцитів - і при ХГ (р<0,05-0,001), і при ЦП (р<0,01-0,001), незалежно від етіології. Очевидно, загострення патологічного процесу в печінці зумовлює появу своєрідного “імунного вибуху”, коли в результаті активації імунної системи зростає кількість менш диференційованих D- і О-клітин з одночасним зменшенням функціонально активних Т-лімфоцитів.

Неоднозначними є літературні дані відносно змін хелперно-супресорного співвідношення при ХЗП. За результатами більшості дослідників, при загостренні хронічної патології печінки спостерігається зниження супресорної активності Т-лімфоцитів, найбільш виражене при ХГ з високим ступенем активності запальних змін та при ЦП (С.Д. Подимова, 1996; В.Г. Передерій, 1990; А.С. Логінов, 1992, 1994). Зменшення кількості хелперних Т-клітин, поряд із зниженням Т-супресорів, спостерігали при ХГ і ЦП Н.Г. Вірстюк (2001) та В.М. Фролов (1996), а в дослідженнях С.В. Плахотніка (1997) та І.М.Скалиги (1998) простежувалось переважне зниження хелперної субпопуляції лімфоцитів. В той же час, А.С. Логінов (1984) при ХГ, зокрема вірусної етіології, спостерігав пригнічення супресорної функції Т-лімфоцитів з посиленням їх хелперної активності. Як бачимо, характер змін хелперно-супресорного співвідношення при ХЗП визначається і активністю патологічного процесу, і стадією його розвитку, і етіологічним чинником.

У досліджуваних нами хворих ступінь активності патологічного процесу був мінімальним. Результати досліджень виявили лише тенденцію до зниження Ттфр - як при ХГ, так і при ЦП. Одночасно простежувалось виражене зменшення кількості Ттфч (р<0,05-0,001), зростання ІРІ (р<0,001) та збільшення кількості Таут. (р<0,05-0,001), що вказувало на розвиток аутоімунних реакцій. Слід зазначити, що суттєве підвищення рівня Таут. при ХГ і ЦП спостерігав у своїх дослідженнях В.М. Фролов (1994).

Суперечливими є дані дослідників про кількість В-лімфоцитів у периферичній крові при ХЗП. Нами виявлено зниження рівня В-лімфоцитів - як при ХГ, так і при ЦП (р<0,05-0,01). Слід вважати, що зменшення кількості В-лімфоцитів у периферичній крові є наслідком їх посиленого диференціювання у плазматичні клітини при загостренні патологічного процесу. Диференціювання В-клітин відбувається в лімфоїдних тканинах, утворені плазматичні клітини в кров'яному руслі практично відсутні (А. Ройт, 2000).

Одночасно відмічено зростання функціональної активності В-лімфоцитів з підви-щенням вмісту основних класів сироваткових імуноглобулінів (А, М, G) та посиленням інтенсивності утворення циркулюючих імунних комплексів. Кількість IgA достовірно збільшувалось і при ХГ, і при ЦП (р<0,05-0,01), рівень IgG був достовірно підвищеним при ХГ (р<0,05-0,001), а з боку IgM простежувалась лише тенденція до помірного підвищення у всіх групах хворих. Слід зауважити, що збільшення вмісту IgA було найвід-чутнішим при ХАГ, а зростання кількості IgM при ХВГ було недостовірним. Останнє зумовлене відсутністю реплікативної активності вірусу у досліджуваних хворих. Рівень ЦІК з високим ступенем достовірності підвищувався як при ХГ, так і при ЦП (р<0,001).

Зроблено висновок про розвиток активації як неспецифічного, так і специфічного імунітету при загостренні ХЗП: у кров'яному руслі збільшується вміст нейтрофілів, зростає їх функціональна активність; виникає своєрідний “імунний вибух” із зростанням рівнів О- та D- клітин та зменшенням вмісту “активних” Т-лімфоцитів; активуються В-лімфоцити, продукуючи підвищену кількість імуноглобулінів - в більшій мірі IgA та IgG, в меншій - IgM. Даний процес супроводжується зниженням супресорної активності Т-лімфоцитів і, як наслідком, появою аутоімунних реакцій.

Результати досліджень виявили порушення в системі гемостазу в період загострення ХЗП. При аналізі параметрів аутокоагуляційного тесту, які характеризують зсідання крові за внутрішнім механізмом, відмічено достовірне зниження величини МА, яке спостерігалось при ХГ (р<0,05-0,001), було значно вираженим при ЦП (р<0,05) і вказувало на дефіцит факторів VIII, IX, XI, XII, а також X, V i II. Даному висновку не суперечили показники протромбінового тесту, який характеризує зовнішній механізм зсідання крові: зростання протромбінового часу (р<0,05) із зменшенням протромбінового індексу (р<0,01-0,001), максимально виражене при ЦП, свідчило про дефіцит фактора VII, а також факторів X, V, II. Таким чином, зміни коагуляційного гемостазу характеризувались зниженням зсідаючої активності плазми.

Привернули увагу достовірне зменшення параметру Т2 - і при ХГ (р<0,05-0,01), і при ЦП (р<0,05), та схильність до зростання величини Ф, найвідчутніше виражена при ЦП (р<0,01). Дані зміни вказували на порушення в антикоагулянтній ланці системи зсідання крові і були очевидним свідченням нестачі антитромбінів, в першу чергу антитромбіну ІІІ, а також протеїнів С і S та ін.

Як відомо, хронічна патологія печінки, зокрема загострення процесу, ініціює появу синдрому ВЗК (С.Д. Подимова, 1990; О.Й. Грицюк, 1994; А.С. Свінціцький, 1996). При оцінці паракоагуляційних тестів, застосованих для виявлення в плазмі крові маркерів паракоагуляції фібриногену та продуктів деградації фібрину/фібриногену (підвищеної кількості фібрин-мономеру, його олігомерів, а також їх комплексів з продуктами фібринолізу), позитивні результати виявлено майже в 1/5 досліджуваних пацієнтів: ?-нафтоловий тест був позитивним у 19,44% випадків при ХГ та у 20,51% - при ЦП, етаноловий - відповідно у 7,64 та 15,38% хворих. Одночасна тенденція до незначної активації фібринолізу та зростання ретракції кров'яного згустку, а також схильність до тромбоцитопенії вказували на виникнення синдрому ВЗК, частота якого незначно переважала при ЦП.

Як вже було сказано, у досліджуваних нами хворих спостерігався розвиток гіпокоагуляції, зумовлений дефіцитом ряду факторів гемостазу, а також мали місце процеси ВЗК. Даний висновок не суперечив результатам досліджень інших авторів (С.Д. Подимова, 1990; А.С. Свінціцький, 1996; І.М. Шевчук, 1998), проте думка дослідників про пріоритетну причину дефіциту факторів - споживання в процесі ВЗК чи їх гіпопродукцію ураженим органом - була неоднозначною. Оскільки в наших дослідженнях паракоагуляційні тести були позитивними у невеликої частини пацієнтів, стан фібринолізу та величина ретракції кров'яного згустку мали лише незначну схильність до зростання, а явища гіпокоагуляції були яскраво вираженими, особливо при ЦП, зроблено висновок про переважання в досліджуваних хворих гіпопродукції печінкою факторів гемостазу над їх споживанням в процесі ВЗК.

Власні спостереження виявили тенденцію до зростання рівня фібриногену в плазмі крові. Не викликає сумніву депресія синтезу гепатоцитами даного фактора гемостазу. Незначне ж підвищення його кількості в судинному руслі слід розцінювати як прояв активації запального процесу в організмі, оскільки, як відомо, фібриноген належить до білків гострої фази запалення.

Кореляційно-регресійний аналіз результатів досліджень імунного статусу та гемостазу при ХЗП дав можливість оцінити характер взаємозв'язку параметрів даних систем. Виявлено прямо пропорційний зв'язок між рівнем ЦІК і величиною НСТ-тесту - тісний при ЦП (r=0,85; р<0,001) і більш віддалений (середній) при ХГ (r=0,33; р<0,001); залежність рівня ЦІК від величини НСТ-тесту підтверджена адекватною регресійною моделлю. Відмічено достовірний прямо пропорційний середній зв'язок між рівнем ЦІК і кількістю Ттфр (r=0,59; р<0,001) та середню обернену кореляцію між рівнем ЦІК і кількістю Ттфч (r=-0,44; р<0,05) при ЦП, що вказує на значення аутоімунних процесів в активації запальних змін в печінці при цій патології; даний висновок підтверджує структура рівнянь регресії. Більш віддалений взаємозв'язок факторів гемостазу при ХЗП, що зумовлене складністю процесів їх взаємодії. Позитивний середній зв'язок між рівнями ЦІК і фібриногену (r=0,48; р<0,05), підтверджений поведінкою функції відгуку, а також між величиною НСТ-тесту і рівнем фібриногену (r=0,57; р<0,05) при ЦП вказує на залежність вмісту фібриногену в судинному руслі від ступеня вираженості запальних змін в печінці. Від'ємна слабка кореляція між рівнем ЦІК і кількістю фібриногену при ХГ (r=-0,27; р<0,05) свідчить про менш виражене, у порівнянні з ЦП, пригнічення синтезу фібриногену при даній патології і здатність печінки покращувати його продукцію при стиханні запальних явищ. Негативна середня кореляція між рівнем фібриногену і кількістю Ттфч (r=-0,30; р<0,001 - при ХГ; r=-0,62; р<0,05 - при ЦП) і позитивний, середньої сили зв'язок між даним фактором гемостазу і кількістю Ттфр (r=0,33; р<0,001 - при ХГ; r=0,66; р<0,001 - при ЦП) вказує на прямо пропорційну залежність вмісту фібриногену в плазмі крові від ступеня вираженості аутоімунних реакцій; більш відчутна дана залежність при ЦП.

Отримані результати досліджень систем імунітету і гемостазу при загостренні ХЗП дали можливість з нових позицій оцінити патогенетичні механізми дії застосованих нами методів лікування - гіпо-гіпермагнітного поля і медикаментозної терапії з використанням хофітолу та гептралу.

Слід зазначити, що немедикаментозні методи лікування хронічних гепатитів і цирозів печінки привертають в останні роки підвищену увагу клініцистів (В.Г. Передерій, 1995; О.Я. Бабак, 1999). Однак дослідження із застосуванням магнітотерапії при захворюваннях гепатобіліарної системи нечисленні, а вплив гіпо-гіпермагнітного поля на хронічну патологію печінки взагалі не вивчався.

Наші дослідження розкрили позитивний вплив ГГМП на перебіг ХЗП. Магнітне поле, у порівнянні з базисною терапією, ефективніше ліквідовувало клінічні прояви хвороби, зокрема больовий, диспепсичний та астено-вегетативний синдроми. Вже після 2-3 сеансів у пацієнтів зникав біль в епігастрії, зменшувалась вираженість диспепсичних явищ, покращувались настрій, сон, апетит, а під кінець лікування клінічна симптоматика була практично відсутньою.

В процесі магнітотерапії спостерігалась позитивна динаміка імунологічних показників. У хворих з ХГ достовірно зменшувались рівень ЦІК (р<0,05-0,01) та величина НСТ-тесту (р<0,01-0,0001), зростала кількість Т- і В-лімфоцитів (р<0,05-0,005) з тенденцією до зменшення D- і О-клітин, простежувалась схильність до збільшення вмісту “активних” Тл. Зменшувались кількість аутологічних Т-клітин та величина ІРІ (за рахунок зростання Ттфч) (р<0,05), вказуючи на здатність МП пригнічувати вираженість аутоімунних процесів. Найефективніше імунотропному впливу магнітного поля піддавались ХНРГ та ХАГ, в меншій мірі - ХВГ.

Менш ефективною була дія ГГМП при цирозах печінки: поряд з достовірним зменшенням параметрів НСТ-тесту (р<0,05), простежувалась лише тенденція до зниження рівня ЦІК, величини ІРІ (за рахунок зростання Ттфч). Проте, як і при ХГ, достовірно збільшувалась кількість Тл (р<0,05).

Аналізуючи динаміку імунологічних показників при ХЗП під впливом базисної терапії, спостерігаємо значно меншу, у порівнянні з МП, її ефективність в корекції порушень імунної системи. Достовірно знижуючи лише параметри НСТ-тесту при ХГ (р<0,05), дана терапія практично не впливала на рівень ЦІК, співвідношення лімфоцитів (Тл, Вл, Dл, Ол, Такт.) - як при ХГ, так і при ЦП. Крім того, на фоні цієї терапії співвідношення Ттфр і Ттфч при ХГ змінювалось в бік зростання ІРІ, що свідчило про усугублення аутоімунних процесів.

Оцінюючи динаміку гемостазіологічних показників в процесі магнітотерапії, слід відмітити помірний позитивний вплив даного методу лікування на порушення в системі гемостазу при ХЗП: дещо зростала величина МА (достовірно - лише при ХНРГ, р<0,05), вкорочувався час Ф (достовірно - при ЦП, р<0,05), спостерігалась тенденція до нормалізації з боку параметру Т2. Дані зміни вказували на деяке покращення синтезу печінкою факторів внутрішнього механізму зсідання крові та первинних фізіологічних антикоагулянтів. Тенденцію до зниження мав рівень фібриногену, що вказувало на стихання запальних змін в печінці.

Аналізуючи вплив базисної терапії на порушення в системі гемостазу, бачимо відсутність позитивних змін основних її параметрів і при ХГ, і при ЦП.

Слід відмітити схильність до зростання ретракції кров'яного згустку - маркера активації тромбоцитарного гемостазу, яка простежувалась під впливом обох методів лікування. Більш вираженими (достовірними при ХАГ) дані зміни були у хворих, які піддавались впливу МП, вказуючи на необхідність обережного застосування магнітотерапії при хронічній патології печінки за наявності підвищеного ризику артеріальних тромбозів.

Заслуговує уваги дослідження впливу хофітолу на порушення в системах імунітету і гемостазу при ХЗП. Даний препарат (в комплексі з базисною терапією) отримували 28 пацієнтів з хронічними гепатитами різної етіології. Як показали результати спостере-жень, препарат ефективно усував клінічні прояви патологічного процесу. Особливо вираженою була його дія в ліквідації больових відчуттів, ознак жовтяниці, астено-вегетативних розладів.

В процесі лікування хофітолом спостерігалась позитивна динаміка патологічних змін системи імунітету. З високим ступенем достовірності під впливом даного препарату знижувались показники НСТ-тесту (р<0,0001), рівень ЦІК (р<0,0001), кількість Ол (р<0,05). Одночасно зростав вміст Т- і В-лімфоцитів (р<0,05) і простежувалась тенденція до підвищення “активних” Т-клітин. Однак спостерігалась схильність до зростання Тавт. і Ттфч та підвищення ІРІ. Дані зміни вказували на яскраво виражені протизапальні властивості хофітолу, його імуномодулюючу дію і, одночасно, на відсутність здатності пригнічувати аутоімунні процеси.

Незначно впливав хофітол на параметри гемостазу. Під впливом даного препарату простежувалась схильність до зниження протромбінового часу (з одночасним помірним підвищенням протромбіного індексу), що свідчило про деяке покращення синтезу печінкою факторів зовнішнього механізму зсідання крові. Однак, на відміну від базисної терапії, в процесі лікування хофітолом не спостерігалось тенденції до посилення ретракції кров'яного згустку, тобто властивість активувати тромбоцитарний гемостаз у даного препарату була відсутня.

Отримані нами дані доповнюють результати досліджень інших авторів, якими відмічено позитивний вплив препарату на динаміку біохімічних показників, зокрема на порушення в ліпідному обміні (О.Я. Бабак, 2001; І.В. Звєрков, 1999). Враховуючи результати наших досліджень, а саме властивість хофітолу знижувати ступінь активації тромбоцитів, можна рекомендувати хофітол як препарат вибору при поєднаній патології гепатобіліарної і серцево-судинної систем.

Для лікування 27 пацієнтів з ХГ нами в комплексі з базисною терапією був застосований гептрал. Вплив даного препарату на порушення в системах імунітету і гемостазу при хронічній патології печінки вивчений недостатньо.

Згідно наших спостережень, гептрал, ефективно впливаючи на регрес клінічних проявів захворювання, виявляв виражені імунотропні властивості, позитивно впливав на параметри гемостазу. Під впливом даного препарату значно знижувались рівень ЦІК (р<0,05), показники НСТ-тесту (р<0,05), вміст імуноглобулінів (А, М, G) в сироватці крові (р<0,05), що вказувало на високий протизапальний ефект препарату. Гептрал покращував співвідношення лімфоцитів, зменшуючи рівні Ол і Dл (p<0,05-0,001) та підвищуючи кількість Т- і В-клітин (p<0,05). Однак в процесі лікування даним препара-том не покращувалось співвідношення Ттфр і Ттфч (кількість Ттфр незначно зростала, Ттфч достовірно зменшувалась - p<0,05-0,01), зростав ІРІ (p<0,01). Дані зміни вказували на відсутність у гептралу властивості пригнічувати вираженість аутоімунних реакцій.

Значними були позитивні зміни гемостазіологічних показників під впливом гептралу. Достовірно зростала максимальна зсідаюча активність плазми крові (p<0,05), вкорочувався протромбіновий час (p<0,01), що свідчило про покращення синтезу печінкою факторів як внутрішнього, так і зовнішнього механізмів зсідання крові. В напрямку нормалізації знижувався рівень фібриногену - ознака стихання запальних явищ в печінці. Поряд з цим, гептрал не знижував функціональної активності тромбоцитів - ступінь ретракції кров'яного згустку, достовірно підвищений на момент загострення процесу, в процесі лікування не знижувався.

При аналізі динаміки паракоагуляційних тестів під впливом застосованих нами методів лікування відмічено стовідсотковий негативний результат ?-нафтолової та етанолової проб під кінець лікування ГГМП, хофітолом та гептралом і лише 57,12% від'ємної відповіді при застосуванні базисної терапії. Отримані результати свідчать про більшу здатність досліджуваних методів лікування нівелювати прояви синдрому ВЗК у порівнянні з базисною терапією. Даний висновок підтверджує і динаміка рівня спонтанного фібринолізу, схильність до активації якого була більш вираженою в процесі лікування ГГМП, хофітолом та гептралом.

...