Показники імунологічної реактивності і гемостазу при хронічних захворюваннях печінки та їх динаміка під впливом гіпо-гіпермагнітного поля і препаратів хофітолу та гептралу

Порівнюючи ефективність застосування досліджуваних методів лікування при ХЗП, бачимо позитивний вплив і ГГМП, і медикаментозної терапії на регрес клінічних проявів захворювання. Однак слід відмітити, що в усуненні больового і диспепсичного синдромів пріоритетними були ГГМП і гептрал, жовтяничного - гептрал і хофітол, а в ліквідації астено-вегетативних проявів дані методи лікування були практично рівноцінними.

Ефективно знижували досліджувані методи лікування активність запальних змін в печінці, проте найвідчутніше параметри ЦІК та НСТ-тесту нормалізувались під впливом хофітолу і ГГМП, а вміст імуноглобулінів плазми крові достовірно знижувався лише під впливом гептралу. При застосуванні кожного з досліджуваних методів лікування покращувалось співвідношення Т-, В-, D- і О-лімфоцитів, але найвагоміше кількість Т-лімфоцитів зростала під впливом ГГМП. Здатністю пригнічувати вираженість аутоімунних процесів володіла також лише магнітотерапія.

Найефективніше зміни в системі гемостазу коригував гептрал. Лише під впливом даного препарату достовірно зростала величина МА і вкорочувався протромбіновий час, що свідчило про його позитивний вплив на синтез факторів як внутрішнього, так і зовнішнього механізмів зсідання крові. В той же час ГГМП і хофітол здійснювали помірний вплив на покращення білковосинтетичної функції печінки. Проте слід відмітити важливу властивість хофітолу - здатність гальмувати процес активації тромбоцитів, якою не володіють ні ГГМП, ні гептрал.

Застосовуючи досліджувані нами методи лікування в терапії ХЗП, слід враховувати, що перевагою магнітотерапії є її властивість пригнічувати вираженість аутоімунних процесів, хофітолу - можливість застосування при підвищеному ризику артеріальних тромбозів, гептралу - здатність значно покращувати білковосинтетичну функцію печінки. ГГМП і гептрал доцільніше застосовувати у випадках відсутності активації тромбоцитарного гемостазу, а хофітол і гептрал - при відсутності проявів аутоімунного синдрому.

Застосування ГГМП в лікуванні ХЗП не вивчалось жодним дослідником. Проведене нами наукове дослідження показало, що магнітотерапія в лікуванні хронічної патології печінки є не менш дієвою, ніж хофітол і гептрал. ГГМП можна вважати ефективним гепатопротекторним засобом з вираженими протизапальними та імуномодулюючими властивостями і рекомендувати до широкого застосування в гепатології.

Висновки

1.Хронічні захворювання печінки з мінімальними проявами запальних змін супроводжуються порушеннями в системах імунітету і гемостазу, які виступають в ролі ефективних критеріїв оцінки ступеня активності патологічного процесу та функціональної недостатності печінки. Вивчення впливу досліджуваних методів лікування на зміни в системах імунітету і гемостазу, порівняння ефективності їх дії виявляє новий напрямок терапії хронічних гепатитів та цирозів печінки із застосуванням гіпо-гіпермагнітного поля, вказує на нові підходи до призначення хофітолу і гептралу при хронічній патології печінки.

2.При загостренні хронічних захворювань печінки з мінімальним ступенем активності патологічного процесу спостерігається активація факторів як неспецифічного, так і специфічного імунітету: збільшується кількість нейтрофілів у периферичній крові, підвищується їх функціональна активність; зменшується кількість “активних” Т-клітин з одночасним ростом рівнів О- і D-лімфоцитів як прояв своєрідного “імунного вибуху” при загостренні патологічного процесу; активується В-система імунітету, продукуючи підвищену кількість імуноглобулінів основних класів (А, М, G); зростає інтенсивність утворення циркулюючих імунних комплексів; змінюється співвідношення Ттфр і Ттфч (в основному за рахунок зменшення кількості Ттфч) в бік зростання імунорегуляторного індексу, що вказує на розвиток аутоімунних реакцій. Основними імунологічними критеріями активності патологічного процесу виступають рівень циркулюючих імунних комплексів та величина НСТ-тесту, додатковими - характерна тріада “D-лімфоцити, О-лімфоцити, “активні” Т-лімфоцити”, а також вміст імуноглобулінів у кров'яному руслі.

3.При загостренні хронічних захворювань печінки з мінімальною активністю порушується коагуляційний гемостаз з тенденцією до зниження зсідаючої активності плазми (зменшується величина МА, зростає протромбіновий час, що свідчить про розвиток дефіциту факторів як внутрішнього, так і зовнішнього механізмів зсідання крові); виникають зміни в антикоагулянтній ланці, зумовлені зниженням у кров'яному руслі вмісту первинних фізіологічних антикоагулянтів (збільшується величина Ф, вкорочується час Т2, зростає толерантність плазми до гепарину); майже у 20% хворих розвивається синдром внутрішньосудинного зсідання крові; незначно підвищується вміст фібриногену в судинному руслі як прояв активації запального процесу в організмі. Дефіцит факторів гемостазу в більшій мірі зумовлений гіпопродукцією їх печінкою і в меншій мірі - споживанням в процесі ВЗК. Індикаторами білковосинтетичної недостатності печінки є параметри МА, Ф, Т2 та показники протромбінового тесту.

4.Згідно результатів кореляційно-регресійного аналізу, рівень ЦІК у значній мірі детермінується величиною НСТ-тесту; усугубленню патологічних змін в печінці сприяють аутоімунні реакції; ступінь активності патологічного процесу, вираженість аутоімунних проявів впливають на вміст фібриногену в судинному руслі.

5.Гіпо-гіпермагнітне поле є ефективним гепатопротекторним засобом з вираженими протизапальними та імуномодулюючими властивостями. Нормалізуючи співвідношення лімфоцитів та їх субпопуляцій, ГГМП покращує функціональний стан імунної системи, зменшує прояви аутоімунних процесів. Під впливом ГГМП помірно стимулюється білковосинтетична функція печінки, одночасно спостерігається тенденція до активації тромбоцитарного гемостазу.

6.Хофітол володіє вираженою протизапальною дією: значно знижує рівень ЦІК та вели-чину НСТ-тесту, зменшує кількість О-лімфоцитів. Менш виражені імуномодулюючі властивості хофітолу: нормалізуючи кількість Т- і В-лімфоцитів, препарат не покращує співвідношення Ттфр і Ттфч і, таким чином, не пригнічує аутоімунних процесів. Білковосинтетична функція печінки під впливом хофітолу покращується незначно, однак активація тромбоцитарного гемостазу в процесі лікування стихає, що є підставою вважати хофітол препаратом вибору при поєднаній гепатобіліарній і серцево-судинній патології.

7.Зниження рівня ЦІК, показників НСТ-тесту, вмісту імуноглобулінів в плазмі крові в процесі лікування гептралом вказує на протизапальний ефект препарату. Гептрал володіє імуномодулюючими властивостями, однак, нормалізуючи співвідношення лімфоцитів, не коригує кількості Ттфр і Ттфч, тобто не впливає на вираженість аутоімунних процесів. Препарат ефективно покращує білковосинтетичну функцію печінки, проте не знижує функціональної активності тромбоцитів.

8.Досліджувані методи лікування володіють вираженими протизапальними властивостями. Імуномодулюючий ефект (зокрема, вплив на аутоімунні процеси) найбільш характерний для магнітотерапії, білковосинтетичну функцію печінки найкраще стимулює гептрал, а здатністю зменшувати функціональну активність тромбоцитів володіє лише хофітол. Застосування гіпо-гіпермагнітного поля відкриває альтернативний і перспективний напрямок в лікуванні хронічної патології печінки.

9.Жоден із застосованих методів лікування повністю не усуває порушень в системах імунітету та гемостазу. Зокрема, залишаються зміненими такі важливі параметри, як рівень Т-лімфоцитів в судинному руслі, величина МА, протромбіновий час. За ступенем наближення даних показників до норми можна судити про важкість захворювання і прогнозувати його дальший перебіг.

Практичні рекомендації

1.Для діагностики фази загострення хронічної патології печінки з мінімальними проявами запальних змін в ролі основних імунологічних критеріїв активності патологічного процесу рекомендовано застосовувати рівень циркулюючих імунних комплексів та величину НСТ-тесту, додаткових - характерну тріаду “D-лімфоцити, О-лімфоцити, “активні” Т-лімфоцити”, а також вміст імуноглобулінів у кров'яному руслі.

2.Для виявлення порушень білковосинтетичної функції печінки рекомендоване дослідження системи гемостазу з визначенням параметрів МА, Ф, Т2 та показників протром-бінового тесту, зміни яких відображають розвиток дефіциту факторів гемостазу.

3.При хронічних гепатитах і цирозах печінки з вираженими проявами аутоімунного синдрому доцільно застосовувати гіпо-гіпермагнітне поле; не рекомендоване призначення даного методу лікування при підвищеному ризику тромбозів артеріального русла.

4.Застосування хофітолу є ефективним у хворих на хронічні гепатити із супутньою ішемічною хворобою серця; не рекомендоване призначення даного препарату при наявності виражених проявів аутоімунного синдрому.

5.Застосування гептралу при хронічних гепатитах доцільне при значному порушенні білковосинтетичної функції печінки; при наявності аутоімунного синдрому та підвищеному ризику артеріальних тромбозів призначати препарат не рекомендовано.

Перелік опублікованих робіт

1.Заремба Є.Х., Світлик Г.В. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування магнітного поля в медичній практиці // Ліки України. - 2001. - № 2. - С. 53-55.

Здобувачем проведено огляд літературних джерел, дослідження пацієнтів, аналіз одержаних результатів, підготовку матеріалу до друку.

2.Світлик Г.В. Дисбаланс імунної системи у хворих на хронічні гепатити та його корекція гіпо-гіпермагнітним полем / Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. - Киев, 2001. - С. 313-315.

3.Заремба Є.Х., Світлик Г.В. Зміни в системі гемостазу при хронічних гепатитах та їх корекція гіпо-гіпермагнітним полем // Acta medica leopoliensia. - 2001. - Т. VІІ, № 2. - С. 41-43.

Здобувачем проведено огляд літературних джерел, дослідження пацієнтів, аналіз одержаних результатів, підготовку матеріалу до друку.

4.Світлик Г.В. Клінічні аспекти застосування гіпо-гіпермагнітного поля і препаратів хофітолу та гептралу в лікуванні хронічних гепатитів // Галицький лікарський вісник. - 2001. - Т. 8, № 4. - С. 100-102.

5.Заремба Є.Х., Світлик Г.В. Проблеми хронічної патології гепатобіліарної системи в аспекті досягнень сучасної імунології // Практична медицина. - 1999. - № 3-4. - С. 83-88.

Здобувачем проведено огляд літературних джерел, підготовлено матеріал до друку.

6.Заремба Є.Х., Світлик Г.В. Застосування гіпо-гіпермагнітного поля в лікуванні хронічних гепатитів і цирозів печінки (методичні рекомендації). - Київ, 2002. - 20 с.

Здобувачем проведено огляд літературних джерел, дослідження пацієнтів, аналіз одержаних результатів, підготовку матеріалу до друку.

7.Світлик Г.В., Скибчик В.А., Соломенчук Т.М. Дисбаланс хелперно-супресорного співвідношення у хворих на інфаркт міокарда із супутнім неспецифічним реактивним гепатитом як наслідком цукрового діабету / Сучасні проблеми кардіології та ревматології - від гіпотез до фактів. Матеріали Української науково-практичної конференції: Тези доповідей. - Київ, 2001. - С. 232.

Здобувачем проведено огляд літературних джерел, дослідження пацієнтів, аналіз одержаних результатів, підготовку матеріалу до друку.

Размещено на Allbest.ru