Роль захисно-пристосувальних систем в патогенезі захворювань нирок у ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЗІОЛОГІЇ імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 612.017.1:616.166.616-001.26-02

РОЛЬ ЗАХИСНО-ПРИСТОСУВАЛЬНИХ СИСТЕМ В ПАТОГЕНЕЗІ ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК У ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

14.03.04 - патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ФЛЮНТ Ігор Степанович

КИЇВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті фізіології імені О.О. Богомольця НАН України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор ІВАСІВКА Степан Васильович, Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, завідувач відділу експериментальної бальнеології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор БИЦЬ Юрій Вікторович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра патологічної фізіології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор ДРАННИК Георгій Миколайович, Інститут урології та нефрології АМН України, завідувач лабораторії імунології, головний спеціаліст МОЗ України по клінічній імунології

доктор медичних наук, професор ГОЖЕНКО Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра патологічної фізіології, завідувач кафедри

Провідна установа: Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України

Захист відбудеться 23.12.2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.198.01 при Інституті фізіології імені О.О. Богомольця НАН України ( 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 4)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України ( 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 4)

Автореферат розісланий 22.11. 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.198.01,

доктор біологічних наук, професор Сорокіна-Марина З.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Чорнобильська катастрофа, на превеликий жаль, доповнила перелік контингентів хворих, які підлягають санаторно-курортному лікуванню і реабілітації, ще одним - потерпілими від її наслідків, зокрема ліквідаторами аварії та мешканцями радіаційно забруднених районів. Головні чинники катастрофи - малі дози іонізуючого випромінювання і хронічний психо-емоційний стрес - спричинили розвиток так званого "чорнобильського синдрому", кардинальною ознакою якого є ослаблення захисно-пристосувальних механізмів (Амірязян С.А., Філіпова С.М., Тихомирова М.Ю., 1997; Бажан К.В., 1998 ). Захисні механізми організму функціонують в рамках взаємозв'язаних систем: факторів неспецифічного захисту, факторів специфічного імунітету, гемостазу; з ними тісно спряжена каллікреїн-кінінова система. З іншого боку, загальновизнано, що імунна система складає із нервовою і ендокринною триєдину регуляторну систему організму, призначення якої полягає у підтриманні гомеостазу за умов несприятливих стосовно нього впливів ендогенних і екзогенних чинників фізичної, хімічної і біологічної природи.

Відомо, що уролітіаз обтяжується пієлонефритом у 50-100% хворих. Згідно з сучасними поглядами, виникнення та перебіг пієлонефриту визначається взаємодією інфекта із захисними механізмами організму. Проте, відсутня єдина думка про характер причинно-наслідкових відносин між ними. Згідно з першою концепцією, ослаблення антибактеріального захисту зумовлює розвиток інфекційного запального процесу, спричиненою умовно патогенною ендогенною мікрофлорою. За іншою концепцією мікроорганізми є джерелом низки факторів пригнічення неспецифічного захисту імунітету (Борисов І.А., 1995; Яковлєва Є.Б., Шахман Н.В., 2000).

На вказані захисні системи негативний вплив спричиняють ряд чинників, в тому числі малі дози радіації і стрес, дію яких зазнали учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС). Є підстави вважати, що в основу патогенезу низки захворювань, зокрема урологічних, які у післяаварійний період розвинулись у ліквідаторів - завідомо "практично здорових" чоловіків 20-40 років, лежать порушення механізмів адаптації і захисту від інфекції.

Треба відзначити, що стан захисних систем у ліквідаторів, дійсно систематично відстежується, але без врахування їх взаємозв'язків як між собою, так і з ендокринним і метаболічним статусом організму. Проте саме це є особливо актуальним в світлі положення про інформаційно-прогностичну цінність визначення ступеню скорельованості параметрів імунного статусу, який суттєво відрізняється у здорових осіб та тих, що перебувають в фазах ремісії, латентного чи активного інфекційного процесу (Лєбєдєв К.А., Понякіна І.Д., 1990). Відсутні також дані про характер взаємозв'язків між сечовим синдромом, функціями нирок та станом захисних систем організму.

Дослідження впливу бальнеотерапії на курорті Трускавець на стан захисно-пристосувальних систем різних категорій потерпілих від наслідків чорнобильської катастрофи на момент початку нашої роботи мали фрагментарний характер і не містили аналізу провідних патогенетичних механізмів (Алєксєєв О.І., Попович І.Л., Панасюк Є.М. та ін., 1996).

З огляду на те, що система захисно-пристосувальних механізмів лежить в основі саногенезу (Тондій Л.Д., Васильєва-Лінецька Л.Я., 1995), цілком логічно, що препаратами вибору для реабілітації осіб чорнобильського контингенту вважаються адаптогени (Барабой В.А., 1995).. Багаторічними дослідженнями трускавецької наукової школи бальнеології доказана притаманність головним бальнеочинникам курорту Трускавець, передовсім біоактивній воді Нафтуся, адаптогенних властивостей (Івасівка С.В., 1997). Звідси випливає припущення про можливість потенціювання адаптогенної дії стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту шляхом додаткового застосування інших адаптогенних засобів, зокрема рослинного походження. Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що у значної частини осіб цілковитої нормалізації параметрів захисно-пристосувальних механізмів традиційними методами досягти не вдається. Викладене зумовило появу нового напрямку досліджень на стику патофізіології, радіобіології, імунології, гемостазіології, адаптаційної медицини, бальнеології і фітотерапії, які впродовж 1993-2002 рр. проводилися трускавецькою науковою школою бальнеології. патогенез калькульозний пієлонефрит чорнобильский

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дослідження є фрагментом теми Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця “Вивчення ролі перекисного окиснення ліпідів і продуктів метаболізму арахідонової кислоти в механізмах розвитку імунних реакцій гуморального типу” (ДР № 0193 U 018973), “Імунологічні аспекти бальнеотерапії на курорті Трускавець захворювань органів сечовидільної системи” (наказ № 104/1 - 142 по Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України від 25.02.1998 р.) та загальнокурортної теми: "Інтегральна кількісна оцінка загального стану здоров'я (віталітету) різних категорій осіб, котрі прибувають на курорт Трускавець, впливу на нього стандартного бальнеотерапевтичного комплексу та пошук методів підвищення ефективності бальнеотерапії, бальнеореабілітації і бальнеосанації". Дослідження проведені на базі відділу експериментальної бальнеології та групи клінічної бальнеології та фітотерапії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, санаторію "Перлина Прикарпаття" МВС України та філії ЗАТ "Трускавецькурорт" санаторію "Весна".

Мета дослідження. На основі вивчення ролі захисно-пристосувальних систем (імунної, гемостазу, кори наднирників, тиреоїдної, системи антиоксидантного захисту) в патогенезі, зокрема, саногенезі хронічного калькульозного пієлонефриту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, обгрунтувати удосконалення його санаторно-курортного лікування і профілактики з використанням трускавецького бальнеотерапевтичного комплексу та фітоадаптогенів.

Задачі дослідження. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

Провести порівняльну оцінку стану основних захисних систем (фагоцитарної, Т-, В-, кіллерної ланок імунітету і гемостазу), а також загальних адаптаційних реакцій організму та їх метаболічного забезпечення у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на асептичний уролітіаз та хронічний калькульозний пієлонефрит в фазах ремісії, латентного і активного процесів.

З'ясувати роль малих доз іонізуючого випромінювання та хронічного психо-емоційного стресу у порушеннях захисних систем у ліквідаторів шляхом порівняння їх параметрів з такими хворих з аналогічною патологією, але без додаткової дії чинників аварії на ЧАЕС.

Проаналізувати внутрішньо- та міжсистемні взаємозв'язки між параметрами захисних систем, з одного боку, та білкового, ліпідного і вуглеводного метаболізму - з іншого при різних фазах хронічного калькульозного пієлонефриту.

Визначити ступінь залежності сечового синдрому та показників функції нирок від параметрів імунного статусу та адаптації.

Патогенетично обгрунтувати використання бальнеочинників для удосконалення лікування та профілактики загострення хронічного калькульозного пієлонефриту шляхом підвищення рівня адаптації та резистентності організму.

Оцінити вплив стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на стан захисно-пристосувальних систем, патологічних змін в нирках та їх функцій.

Обгрунтувати можливості підвищення ефективності курортної реабілітації захисно-пристосувальних механізмів шляхом доповнення стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець фітоадаптогенами (фітокомпозиції "Бальзам Біттнера" та "Бальзам Кримський").

Об'єкт дослідження - захисно-пристосувальні системи організму ліквідаторів аварії на ЧАЕС та осіб, які не зазнали дії чинників аварії, хворих на асептичний уролітіаз та калькульозний пієлонефрит у різні фази (латентна, активна, ремісія).

Предмет дослідження - фагоцитарна, Т-, В-ланки імунітету, гемостаз, загальні адаптаційні реакції, білково-азотистий, ліпідний і вуглеводний метаболізм, основні функції нирок, бактерійурія, лейкоцитурія, еритроцитурія і протеїнурія та їх взаємозв'язки у хворих на асептичний уролітіаз та калькульозний пієлонефрит у фазах ремісії, латентного та активного процесів.

Методи дослідження. Стан імунітету оцінено за тестами І і ІІ рівнів ВООЗ (1988), гемостазу та метаболізму - уніфікованими методами лабораторної діагностики. Типування загальних адаптаційних реакцій проведено методом Гаркаві Л.Х., Квакіної Є.Б., Уколової М.А. (1990) у нашій модифікації. Фази патологічного процесу, діагностовані клінічно, були верифіковані лабораторно-інструментальними методами (ультрасонографія, радіоізотопна ренографія, проби Реберга-Тареєва, Нечипоренка, Каковського-Аддіса, тест на бактеріурію).

Наукова новизна одержаних результатів. Започатковано новий напрямок досліджень на стику патофізіології, бальнеології, фітотерапії, імунології, гемостазіології і радіобіології. Отримано важливі додаткові докази про негативний вплив чинників аварії на ЧАЕС на системи адаптації, гемостазу і імунітету учасників ліквідації її наслідків.

Застосувавши удосконалену триступеневу статистичну методику багатомірного аналізу, проведено комплексну порівняльну оцінку стану головних захисно-пристосувальних систем (кори наднирників, тиреоїдної, імунної, гемостазу, оксидаційно-антиоксидантної) у ліквідаторів з різними формами хронічного калькульозного пієлонефриту. Мінімальні відхилення від норми констатовані у осіб з асептичним уролітіазом, вираженість їх дещо більша при хронічному калькульозному пієлонефриті (КПН) у фазі ремісії, суттєво більша при латентному КПН і максимальна - в активній фазі КПН. Разом з тим, клініко-лабораторні прояви активності незначні порівняно з типовими. Показано, що у хворих з аналогічною патологією, за умов відсутності дії факторів аварії активація В-ланки, пригнічення фагоцитозу, системи Т-клітинного імунітету, особливо його кіллерної ланки в кожній фазі патологічного процесу, як правило, виражені меншою мірою.

Виходячи з цього, запропонована патогенетична схема обтяження асептичного уролітіазу хронічним пієлонефритом.

Шляхом застосування удосконаленої методики оцінки скорельованості параметрів проаналізовано внутрішньосистемні та міжсистемні взаємозв'язки показників захисно-пристосувальних систем і метаболізму та продемонстровано високу інформативність коефіцієнта спряження, суттєво відмінного при асептичному уролітіазі та різних фазах КПН.

Висунуто і конкретизовано положення про залежність змін функціональних параметрів нирок та сечового синдрому від вираженості імунодисфункції. Запропоновано концепцію, згідно якої обтяження асептичного уролітіазу пієлонефритом зумовлене істотним ослабленням захисних систем, міра якого визначає фазу калькульозного пієлонефриту (ремісії, латентного чи активного процесу).

На сучасному методичному рівні досліджено вплив бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на параметри захисно-пристосувальних систем та ниркових функцій. В цілому виявлено сприятливі ефекти, зумовлені адаптогенними властивостями вказаного комплексу.

Патогенетично обгрунтована можливість підвищення ефективності реабілітації на курорті Трускавець осіб чорнобильського контингенту шляхом додаткового застосування фітоадаптогенів, які посилюють адаптогенну дію бальнеотерапевтичного комплексу.

Практичне значення одержаних результатів. Із сукупності параметрів, що характеризують стан захисних систем даного контингенту хворих, відібрано 8, які в найбільшій мірі відхиляються від норми (активність лізоциму, реакція бласттрансформації лімфоцитів на фітогемаглютинін, вміст дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), фібронектину, NK-, CD3⁺- та "активних" Т-лімфоцитів, індекс бактерицидності нейтрофілів) і можуть бути рекомендовані в якості скринінг-тестів для оцінки стану цих систем та ефективності засобів реабілітації хворих. Виявлено 8 метаболічних чинників імунодисфункції. При цьому поглиблення імунодисфункції зумовлено зниженням одних (пізня глікемія в оральному глюкозотолерантному тесті, рівень дієнових кон'югатів, в-ліпопротеїдів) та підвищенням інших (рівень в плазмі С-реактивного білка, сіалових кислот, б1-глобулінів та рання гіперглікемічна реакція в оральному глюкозотолерантному тесті). Визначення внутрішньосистемних та міжсистемних коефіцієнтів спряження може бути рекомендовано в якості високоінформативної характеристики захисних систем і застосовуватися з метою оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів. З'ясовано, що вітчизняна фітокомпозиція "Бальзам Кримський" порівняно з "Бальзамом Біттнера" мають однакові адаптогенні властивості.

Особистий внесок здобувача. Здобувач висунув ідею дисертації, самостійно провів патентний пошук, сформував групи спостереження, здійснив проведення клінічні, ультрасонографічні, радіоізотопні, гематологічні, імунологічні, біохімічні аналізи та комп'ютерну статистичну обробку цифрового матеріалу, його інтерпретацію, формулювання висновків.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднені на VII Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (Ужгород, 16-20 серпня 1998 р.), VIII Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (Львів, Трускавець, 13-17 серпня 2000 р.), І національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України "Фізичні чинники в медичній реабілітації" (Хмільник, 13-14 травня 1998р.), ІІ національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України "Курортні природні ресурси та фізичні чинники в медичній реабілітації" (Слав'янськ, 12-13 листопада 2002 р.), міжнар. наук.-практ. конф. "Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия" (Ялта, 29 вересня-2 жовтня 1999 р.), конференції з міжнародною участю "Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів" (Чернівці, 5-6 жовтня 1999 р.), VIII пленумі асоціації урологів України (Трускавець, 18-20 травня 1998 р.), наук.-практ. конф. "Реабілітація та лікування в санаторно-курортних умовах" (Трускавець, 7 травня 1996 р.), ІІІ симпозиумі "Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації" (Київ, 16-17 грудня 1997 р.), конференції "Актуальні питання санаторно-курортного лікування та реабілітації" (Трускавець, 10 червня 1998 р.), конференції "Учені Трускавця - жертвам Чорнобиля" (Трускавець, 3 травня 2001 р.), конференції "Актуальні проблеми застосування мінеральних вод у медичній практиці" (Трускавець, Моршин, 23-25 жовтня 2001 р.), ІІІ наук.-практ. конф. "Лікувальні грязі: екологічні аспекти, раціональна експлуатація та нові технології їх використання" (Бердянськ, 29 травня 2002 р.), ІІ конференції Асоціації учених м. Трускавця (18 жовтня 2002 р.), засіданні Ученої Ради УкрНДІ МРіК (Одеса, 16 січня 2003 р.), наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Лікувальні і фізичні чинники та здоров'я людини” (Одеса, 28-29 травня 2003 р.).

Публікації. Матеріали дисертації викладені у 69 наукових працях, в тому числі у 5 монографіях і 3 брошурах, рекомендованих до видання Ученою Радою Інституту фізіології ім.О.О.Богомольця НАН України, та 28 статтях у виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 460 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 94 таблицями і 53 рисунками. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, 11 розділів з викладом результатів власних досліджень, заключення, висновків. Список 752 джерел літератури (642 кирилицею, 110 латиною), таблиці та рисунки займають 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи досліджень. Спостереження проведено на двох групах хворих. Основну з них склали 180 ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 р.р. віком 30-50 років, цілеспрямовано відібраних серед тих, які прибули на курорт Трускавець для лікування від уролоґічних захворювань. За даними документів, сумарна ефективна доза опромінення складала від 10 до 25 сантигрей, що є найбільш характерною для даного континґенту (Бариляк І.Р., Дьоміна Е.А., 2001). Контрольна група, сформована із 86 чоловіків, була індентичною із основною за віковим складом і нозологічною структурою, за винятком відсутності впливу чинників аварії на ЧАЕС. Для отримання референтних показників обстежено 20 здорових чоловіків аналогічного віку, жителів Трускавця.

Критерієм відбору була наявність одностороннього уратного уролітіазу, вперше діагностованого після 1986 р. і верифікованого методом ультрасоноґрафії. Конкременти локалізувалися в чашечках або мисках нирок, суттєво не порушуючи пасажу сечі.

З метою виявлення супутнього пієлонефриту визначали ступінь бактерійурії (методом дворазового секторного посіву), лейкоцитурії, еритроцитурії та протеїнурії (проби Нечипоренка та Каковського-Аддіса), а також ультрасонографічні критерії (Крюков Н.Н., Дорман Е.С, 2000; Петров Д.А., Ігнашин Н.С., 1998).

Функціональний стан нирок визначали за даними радіоізотопної ренографії (здійснюваної за допомогою апарату “УР1-1” з використанням гіппурану-¹³¹J) і проби Реберга -Тарєєва.

Імунний статус оцінювали за тестами І і ІІ рівнів згідно з меморандумом ВООЗ (1988) та методичних рекомендацій по обстеженню потерпілих від наслідків чорнобильської катастрофи, користуючись уніфікованими методиками (Змушко Е.І., Белозеров Є.С., Мітін Є.А., 2001; Караулов А.В., 2002). Визначали наступні параметри Т-клітинної ланки: відносний та абсолютний вміст в крові популяції лімфоцитів, що спонтанно утворюють розетки із еритроцитами барана Е-РУК (Jondal М., Holm G., Wigzell H., 1972), їх високоактивної субпопуляції (за тестом "активного" розеткоутворення за Wybran J., Fudenberg H., 1971) - Еа-РУК, а також теофілінрезистентної і теофілінчутливої субпопуляцій (за тестом чутливості розеткоутворення до теофіліну за Limatibul S., Shore A., Dosch H.M., 1978); для функціональної оцінки ставили реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаґлютиніном ФГА (за Самойловою Н.А., 1970). Паралельно визначали вміст клітин з фенотипами CD3, CD4, CD8 методом непрямої імунофлюоресцентної реакції зв'язування моноклональних антитіл (МкАТ) фірми ІКХ "Сорбент" (РФ). В-клітинну ланку імунітету характеризували наступними параметрами: відносний та абсолютний вміст популяції лімфоцитів, що утворюють розетки в присутності комплемента (ЕАС-РУК за Bianco А., 1975), CD19⁺-клітин, сироваткова концентрація імуноґлобулінів G, A, M (метод радіальної імунодифузії за Mancini G. et al., 1965) і циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) метод преципітації з поліетиленґліколем за Фроловим В.М. і Ричнєвим В.Е., 1986). Природні кіллери ідентифікували шляхом непрямої імунофлюороресцентної реакції з моноклональними антитілами до поверхневих антигенів CD16 з візуалізацією під люмінесцентним мікроскопом. Природну кіллерну активність (ПКА) оцінювали в тесті лізису еритроцитів курки (ЕК) з додаванням до середовища інкубації 10% ембріональної телячої сироватки, антитілозалежну цитотоксичність (АЗЦ) - в тесті лізису тих же клітин-мішеней з додаванням гіперімунної до ЕК сироватки кролика (Гордієнко С.М., 1983). Співвідношення клітин-ефекторів і клітин-мішеней та час інкубації в обох випадках складали відповідно 10:1 і 4 год.

Стан фагоцитарної ланки визначали за наступними параметрами: активністю лізоциму сироватки (оцінювали в тесті бактеріолізу Micrococcus lysodeiticus) і комплемента, яку оцінювали за 50%-ним гемолізом; вміст фібронектину (ФН), нейтрофілів з експресованими рецепторами до FcIgG і C3b (за реакцією розеткоутворення із зимозаном, навантаженим анти-Fc-антитілами чи комплементом), фагоцитарний індекс, мікробне число (МЧ), індекси кіллінгу (ІК) та бактерицидності (ІБЦ), активність мієлопероксидази (МПО), спонтанний і активований зимозаном НСТ-тести, лізосомально-катіонний тест (ЛКТ), фагоцитарна і мікробна ємність стосовно Staphylococcus aureus, окремо для мікрофагів (нейтрофілів) та макрофагів (моноцитів) (Передерій В.Г., Земсков А.М., Бичкова Н.Г., 1995).

Дотримуючись існуючих рекомендацій (Баркаган З.С., Личов В.Г., 1994; Братчик А.М., Веремеєнко К.М., Бокарєв І.М., 1993), стан тромбоцитарно-судинного гемостазу оцінено за вмістом в крові тромбоцитів (Tр), їх адгезивністю (АТ) і швидкістю агрегації (ШАТ). І фазу коагуляційного гемостазу (тромбопластиноутворення) оцінено за активованим каоліном часом рекальцифікації плазми (КЧРП), ІІ фазу (тромбіноутворення) - за протромбіновим індексом (ПІ), ІІІ фазу (фібриноутворення) - за вмістом в плазмі фібриногена А та фібриногена Б - розчинних комплексів фібрин-мономера з фібриногеном А (бета-нафтоловий тест). IV фазу (посткоагуляційну) - за вмістом розчинних комплексів фібрин-мономера з фібрином і продуктами розщеплення фібриногену/фібрину плазміном (етаноловий тест, ЕТ). Активність антикоагулянтної системи визначали за загальною фібринолітичною активністю (ЗФА) та толерантністю плазми до гепарину (ТПГ). Індекс тромбофілії обчислювали за Грицюком О.Й. (1993) в нашій модифікації.

Стан білково-азотистого обміну оцінювали за вмістом в сироватці крові альбумінів та глобулінів, їх фракцій (розділених шляхом електрофорезу на плівці із ацетату целюлози і пофарбованих бромфеноловим синім), сечовини, сечової кислоти та креатиніну. Ліпідний обмін вивчали за вмістом холестерину в складі ліпопротеїдів різної щільності, ліпопероксидацію - за вмістом в сироватці її продуктів - дієнових кон'югатів ліпідів (спектрофотометрія гептанової фази їх екстракту) і малонового диальдегіду (тест з тіобарбітуровою кислотою) - та активністю ферментів антиоксидантного захисту - каталази сироватки (за швидкістю розкладання перекису водню) та супероксиддисмутази еритроцитів (за ступенем гальмування відновлення нітросинього тетразолію). Окрім того, визначали ряд традиційних маркерів реактивності та інтоксикації: С-реактивний білок, сіалові кислоти, ШОЕ, молекули середньої маси (МСМ). Для оцінки вуглеводного обміну визначали вміст глюкози натще та в умовах глюкозотолерантного тесту. Користувалися аналізаторами “Pointe - 180” (“Scientific”, USA) і “Reflotron” (“Boehringer Mannheim”, BRD) та уніфікованими методиками.

Стан адаптації оцінювали за загальною адаптаційною реакцією (Гаркаві Л.Х., Квакіної Є.Б., Уколової М.А., 1990), з використанням шкали індексів Поповича І.Л. (2000), по екскреції з сечею сумарних 17-ОКС і 17-КС (за кольоровими реакціями з фенілгідразином та метадинітробензолом), по вмісту в плазмі Т4, Т3 і ТТГ (імуноферментний метод) та по Na/K-коефіцієнту плазми (метод полум'яної фотометрії).

Цифровий матеріал піддано статистичній обробці методами варіаційного, кореляційного та регресивного аналізів на комп'ютері за програмами Costat і Excell.

Нами розроблено трирівневу методику інтегральної оцінки, використавши відомі підходи. Оцінювання починається із групування показників, котре можна здійснювати на різних засадах, проте наш досвід свідчить про доцільність розмежування відносних (як правило, відсоткових) та абсолютних (виражених у Г/л) показників. Для кожного показника спочатку обчислюється середнє значення (Х), його стандартне відхилення (у) та коефіцієнт варіації (Cv): Cv = у /Х.

Далі визначається коефіцієнт зміни норми Новікова Д.К. (1987), тобто відношення середньогрупового показника до нормального, точніше референтного (R). Не змінюючи суті, ми переіменували його у індекс девіації (I_D): I_D = Х/R.

В першому наближенні інтегральне оцінювання (І) може бути обмежене обчисленням середнього геометричного сукупності I_D : І = (І₁·I₂·…·I_n)^1/n.

На другому етапі оцінки застосовано метод, запропонований Лосем І.П. та Сердюком А.М. (1977). Суть методу полягає у вирахуванні спочатку для кожної ознаки індексу t за формулою: t_i = 1-exp{-exp[-0,86lnI_D/ ln(1-Cv)]+2}.

Після цього з сукупності індексів t вираховують узагальнюючий показник Т:

Т = (t₁ · t₂ · ... · t_n)^1/n.

За даними авторів методу, нормальний (контрольний) рівень складає 1, а критичне значення - 0,734, що відповідає діапазону Х±2у. Детальніша градація станів авторами не розроблена. З огляду на важливість для клініки якісної характеристики кількісних відхилень ми використали шкалу Harrington E.C. (1965).

На основі даної шкали з метою квалітативної (якісної) оцінки вираженості імунодисфункції нами розроблено власну шкалу, згідно з якою індекс t, більший ніж 0,999, свідчить про відсутність імунодисфункції, в межах 0,999-0,900 - про дуже слабку вираженість, 0,899-0,715 - слабку, 0,714-0,500 - середню, 0,499-0,285 - відчутну, 0,284-0,100 - сильну і менший ніж 0,100 - дуже сильну вираженість імунодисфункції.

На третьому етапі відхилення кожного параметра від референтної величини виражаються нормованою евклідовою віддаллю (d) з врахуванням коефіцієнта вагомості (а) за формулою: d² = [(X - R) /у]² · a².

Формула легко трансформується у зручніший варіант: d² = (I_D -1)² · а² / C_V².

Коефіцієнт вагомості (а) обчислювали за формулою Грицюка О.Й. (1993):

a_і =У C_V /C_Vі·n.

Із індексів d² окремих ознак вираховується усереднений інтегральний індекс D:

D = (У d²/n)^0,5.

Шляхом співставлення індексів t і d виявлено їх тісну кореляцію (r = -0,88), що дало підстави розробити власну шкалу оцінки вираженості імунодисфункції за індексом d відхилення імунних параметрів від норми. Ідеальною з точки зору норми величиною d є 0, допустимі відхилення в межах ±0,43, відхилення в межах |0,43-1,51| кваліфікується нами як імунодисфункція Іа, |1,52-2,40| - Іб, |2,41-3,00| - ІIа, |3,01-4,99| - ІІб, |5,00-9,30| -ІІІа, понад - ІІІб ст.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Сечовий синдром і функціональний стан нирок у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Із обстеженого контингенту ліквідаторів ретроспективно було сформовано 4 групи порівняння. В основу групування покладено наявність та вираженість інструментально-лабораторних ознак калькульозного пієлонефриту.

У 43% осіб діагностовано односторонній асептичний уролітіаз (АУ). У 14% хворих поставлено діагноз одностороннього калькульозного пієлонефриту в фазі ремісії (КПН, Р). У 29% ліквідаторів вперше було діагностовано односторонній латентний калькульозний пієлонефрит (КПН, Л), а у 14% - виявлена активна фаза калькульозного пієлонефриту (КПН, А).

Зміни стану нирки та сечового осаду асоціюються із відповідними функціональними змінами. Екскреторна функція нирок в цілому збережена. Роздільний аналіз видільної функції обох нирок показує, що підтримання задовільного часу очищення організму від радіофармакону у випадках АУ чи КПН в фазі Р досягається шляхом екскреторної гіперфункції здорової нирки, чим компенсується гіпофункція враженої нирки. За наявності Л чи, особливо, А КПН компенсаторна гіперфункція контрлатеральної нирки не розвивається, більше того, швидкість екскреції у ній теж знижена, хоч і в меншій мірі, ніж у враженій запальним процесом. Тому ми свідомо вжили термін "контрлатеральна" замість "здорова" нирка. Сказане, в принципі, прийнятне і стосовно швидкості секреції.

Стан захисних систем ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Стан фагоцитарної ланки імунітету відображено в табл. 1.

Таблиця 1 Порівняльна характеристика відносних показників фагоцитарної ланки імунітету у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС

№

Показник Група

n

Нейт. %

МіФІ, %

МЧ, б/ф

ІК, %

ІБЦ, %

Мон., %

МаФІ, %

Лізоц., нМ/л

Комп., СН50

ФН, мг/л

1.

Донори (контроль)

20

Х m

57,8 1,8

76,1 2,5

6,1 0,3

68,0 4,2

51,7 3,8

5,5 0,7

53,5 2,9

236 7

60,1 3,0

246 21

2.

Уролітіаз асептичний

30

Х m

58,9 1,3

59,8 1,4*

7,1 0,3*

45,0 2,1*

27,2 1,6*

2,9 0,3*

58,6 2,5

169 4*

47,1 3,7*

557 45*

3.

КПН латентний

20

Х m

55,2 2,0

60,6 1,7*

6,7 0,3

43,4 2,3*

26,4 1,7*

2,8 0,3*

57,0 3,8

141 3*

44,7 5,2*

592 50*

4.

КПН, фаза ремісії

10

Х m

53,0 2,6

65,9 3,3*

7,0 0,6

36,0 5,2*

23,3 3,0*

3,3 0,7*

60,7 3,6

157 8*

42,8 5,2*

614 75*

5.

КПН, активна фаза

10

X m

54,4 2,3

46,8 3,4*

5,8 0,5

40,5 2,9*

19,2 2,2*

2,6 0,4*

60,2 3,5

130 7*

37,4 5,0*

746 69*

Примітки: 1. Х - середня величина, m - стандартна похибка. 2. Показники, вірогідно (p<0,05) відмінні від контрольних, позначені *.

Виявлено, що у ліквідаторів з асептичним уролітіазом на тлі нормального відносного вмісту нейтрофілів доля останніх, здатних зв'язувати мікроби (C_3bR⁺), складає лише 78,8% СН, а здатних їх поглинати (FcIgGR⁺) - 87,7% СН. Активність фагоцитозу (МіФІ) знижена до 78,6% СН. Ще в більшій мірі знижені показники завершеності фагоцитозу: індекс кіллінгу (ІК) складає 66,2% СН, індекс бактерицидності (ІБЦ) - 52,6% СН. При цьому в більшій мірі пригнічені кисеньнезалежні механізми бактерицидності, репрезентовані лізосомально-катіонними білками, - до 85,0% СН, натомість кисеньзалежні механізми, маркерами яких є активність МПО і НСТТ, близькі до таких у донорів. Інтенсивність фагоцитозу, якщо оцінювати його по мікробному числу (МЧ), навіть на 16,4% перевищує СН, що є проявом компенсаторної реакції.

Співрозмірно до зниження МіФІ знижується активність лізоциму та комплемента. Разом з тим, попри очікування, вміст ще одного потенційного опсоніна - фібронектину (ФН) - виявився у 2,26 р. підвищеним. Це узгоджується з тим, що продукти деградації ФН мають антиопсонічну активність. Розвиток на тлі АУ Л КПН супроводжується ослабленням компенсаторного збільшення МЧ, тоді як активність комплемента зменшується в меншій мірі. Разом з тим активність лізоциму падає ще глибше, а вираженість гіперфібронектинемії наростає. Маніфестація запального процесу в нирці асоціюється із максимальним пригніченням фагоцитарної ланки. З іншого боку, затухання запального процесу і досягнення ремісії супроводжується підвищенням показників фагоцитарної ланки до рівнів, близьких до таких у хворих із латентним пієлонефритом.

При використанні критерію F Fisher констатовано суттєву значущість розбіжностей за D₁₀ між групою донорів, з одного боку, та ліквідаторів, хворих на АУ (F = 3,40; p < 0,01), Л КПН (F = 4,31; p < 0,01) і А КПН (F = 4,21; p < 0,01) - з іншого боку. Натомість в фазі Р КПН розбіжності з донорами незначущі (F = 2,02 < F_0,95=2,35). Міжгрупові розбіжності виявилися значущими між АУ і А КПН (F = 3,33; p < 0,01), першим і Л КПН (F = 2,11; p < 0,05), натомість розбіжності із КПН в фазі Р несуттєві (F = 0,57 < F_0,95=2,16), як і останнього із Л (F = 0,53 < F_0,95=2,35) та А КПН (F = 1,21 < F_0,95=2,97).

При вивченні Т-ланки імунітету виявлено (табл. 2), що у ліквідаторів із АУ відносний вміст популяції Т-лімфоцитів суттєво не знижений, на такому ж рівні знаходиться вміст як теофілінрезистентної, так і теофілінчутливої субпопуляцій та супресорів/кіллерів за нормального рівня гелперів/індукторів, натомість дефіцит субпопуляції "активних" лімфоцитів значно відчутніший. Очевидно, що це відбилося на ослабленні РБТЛ на ФГА. Розвиток на фоні АУ Л КПН супроводжується поглибленням дефіциту не стільки пан-Т-популяції, скільки субпопуляції "активних" Т-лімфоцитів, в меншій мірі зменшується вміст теофілінрезистентних Т-лімфоцитів, ще в меншій - теофілінчутливих і супресорів/кіллерів та в мінімальній - гелперів/індукторів. Функціональна активність Т-лімфоцитів виявляється зниженою приблизно в тій же мірі, що й вміст їх "активної" субпопуляції. Маніфестація запального процесу асоціюється, передовсім, із максимальним дефіцитом вмісту теофілінрезистентних i CD8⁺-лімфоцитів при збереженні на попередньому рівні вмісту "активної", теофілінчутливої i гелперної субпопуляцій та функціональної активності Т-лімфоцитів. Можна навіть говорити про тенденцію до зменшення пригнічення РБТЛ, асоційовану із тенденцією до поглиблення дефіциту Т-супресорів.

Таблиця 2 Порівняльна характеристика відносних показників Т-клітинної ланки імунітету у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС

№	Показник Група	n		Лімф., %	CD3+- Л, %	CD4+- Л, %	CD8+- Л, %	Е-РУЛ, %	Еа-РУЛ, %	ЕТФР-РУЛ, %	ЕТФЧ-РУЛ, %	РБТЛ на ФГА, %
1.	Донори (контроль)	20	Х m	33,9 1,4	54,5 1,1	35.5 1.6	24.8 0.8	54,1 1,7	29,6 1,6	33,2 1,5	20,9 1,1	65,2 2,1
2.	Уролітіаз асептичний	30	Х m	35,6 1,2	51,3 0,6*	35.5 1.4	23.0 0.6	49,1 0,9*	20,7 0,7*	30,0 1,0	19,1 0,8	52,7 1,0*
3.	КПН латентний	20	Х m	38,95 1,8*	47,4 1,1*	32.5 1.2	21.9 0.8*	43,35 1,6*	16,6 1,0*	24,8 1,1*	18,55 1,0	38,15 1,6*
4.	КПН, фаза ремісії	10	Х m	40,5 2,1*	54,0 1,9	35.4 2.8	24.6 1.2	53,2 2,8	18,1 1,1*	32,2 2,1	20,8 1,5	42,0 2,3*
5.	КПН, активна фаза	10	Х m	38,4 1,8	45,2 1,5*	32.2 1.6	20.8 1.1*	40,0 2,3*	16,1 1,7*	22,5 1,7*	17,5 1,3	43,1 2,0*

Примітки: 1. Х - середня величина, m - стандартна похибка. 2. Показники, вірогідно (p<0,05) відмінні від контрольних, позначені *.

Досягнення фази ремісії калькульозного пієлонефриту пов'язане із цілковитим відновленням вмісту як Т-популяції в цілому, так і чотирьох її субпопуляцій. Разом з тим вміст "активних" Т-лімфоцитів і РБТЛ залишаються зниженими, хоч і в меншій мірі.

Значущість відхилення від норми індекса D₈, оцінена за F, для Л КПН складає 3,88 (F_0.95=3,12; p<0,01), для А КПН - 2,64 (F_0.95=2,40; p<0,05). Натомість відхилення в фазі Р невірогідне (F=0,96<F_0.95=2,40), як і при АУ (F=1,05<F_0.95=2,17). Констатовано значущість розбіжностей між АУ, з одного боку, та Л КПН (F_0.95=3,82; p<0,01) і А КПН (F_0.95=2,60; p<0,05) - з іншого боку. Натомість розбіжності несуттєві між парами: АУ - КПН Р (F=0,54); Л КПН - КПН Р (F=1,42); А КПН - КПН Р (F=1,03); Л КПН - А КПН (F=0,26).

Стан кіллерної ланки імунітету оцінено за вмістом Т-кіллерів (CD8⁺-лімфоцитів), натуральних кіллерів (CD16⁺-лімфоцитів), зумовленою ними природною кіллерною активністю (ПКА) та антитілазалежною цитотоксичністю (АЗЦ), зумовленою К-кіллерами (табл.3). Констатовано зниження у обстежених ліквідаторів вмісту Т-кіллерів до 84-93% СН, NK-клітин до 29,5-47,5% СН. Кількісні зміни NK-клітин поєднуються із суттєвим пригніченням їх активності - до 24-42,5% СН. Функціональна активність К-клітин виявилась зниженою в меншій мірі - до 55-80% СН. Ступінь пригнічення кіллерної ланки відповідає вираженості патологічного процесу.

Обчислення критерію F засвідчує високу вірогідність відхилення від норми індексу D₄ в ліквідаторів усіх груп: з АУ (F=4,09; p<0,01); КПН Р (F=3,48; p<0,05); латентного (F=6,54; p<0,01) і активного процесу (F=4,60; p<0,01). Констатовано вірогідність розбіжнолстей в парах: АУ - Л КПН (F=3,90; p<0,01); АУ - А КПН (F=2,83; p<0,05); так і незначущість розбіжностей в парах: АУ - КПН Р (F=1,53<F_0,95= 2,63); Л КПН - КПН Р (F=0,75); А КПН - КПН Р (F=0,78); Л КПН - А КПН (F=0,37).

Таблиця 3 Порівняльна характеристика кіллерної ланки у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС

№	Показник Група	n		CD8+- лімфоцити,%	CD16+-лімфоцити,%	Природна кіллерна активність,%	Антитілазалежна цитотоксичність,%
1.	Донори (контроль)	20	Х m	24.8 0.8	14,9 1,0	29,4 2,3	32,3 1,8
2.	Уролітіаз асептичний	30	Х m	23.0 0.6	7,08 0,72*	12,5 1,5*	25,7 1,9*
3.	КПН латентний	20	X m	21.9 0.8*	5,14 0,85*	8,8 1,7*	17,9 2,3*
4.	КПН, фаза ремісії	10	Х m	24.6 1.2	5,44 1,27*	9,4 2,6*	18,5 3,0*
5.	КПН, активна фаза	10	Х m	20.8 1.1*	4,40 0,48*	7,0 0,8*	19,9 3,0*

Примітки: 1. Х - середня величина, m - стандартна похибка. 2. Показники, вірогідно (p<0,05) відмінні від контрольних, позначені *.

Стосовно В-ланки виявлено (табл. 4), що АУ супроводжується підвищенням вмісту В-лімфоцитів. При цьому концентрація IgG нижча, а Ig А і М вища від відповідних середніх нормативів. Вміст ЦІК середніх і малих розмірів, утворених, очевидно, з участю IgM, перевищував СН відповідно у 2,67 і 3,20 раза, натомість вміст ЦІК великих розмірів не відрізнявся вірогідно від контрольного.Обтяження АУ латентним КПН супроводжується зменшенням вираженості В-лімфоцитозу, натомість вираженість дизімуноглобулінемії посилюється: рівень IgG знижується ще в більшій мірі, Ig A і M - навпаки, підвищується, як і ЦІК середніх і малих розмірів. Максимальні різносторонні відхилення констатовано у випадках маніфестації А КПН. Натомість затухання запального процесу у враженій нирці супроводжується нормалізацією вмісту В-лімфоцитів. При цьому сходить нанівець дизімуноглобулінемія, тобто нормалізується вміст Ig всіх класів. Разом з тим, вміст ЦІК середніх і малих розмірів, хоч і досягає мінімальних значень, проте все ж перевищує СН відповідно у 2,33 і 2,8 раза. Фазні зміни титру неповних гетерофільних антитіл близькі до таких IgM.

За індексом D₉ дисфункція-активація В-ланки у ліквідаторів з АУ кваліфікується як Іб ст. (F=4,40; p<0,01), з Л КПН - як ІІа ст. (F=7,10; p<0,01), з А КПН - як ІІб ст. (F=7,29; p<0,01), тоді як досягнення Р супроводжується редукцією дисфункції до мінімального рівня - Іа ст. (F=0,97<F_0.95=2,37). З іншого боку, якщо судити за індексом Т₉, у випадках А КПН має місце "середня" вираженість імунодисфункції, у двох групах - "слабка", в фазі Р - "дуже слабка".

Стосовно фаз патологічного процесу найсуттєвіші розбіжності констатовано між АУ і А КПН (F=6,46; p<0,01) та Л КПН (F=4,59; p<0,01), менш вираженіші - між А КПН та КПН Р (F=3,69; p<0,05), Л і А КПН (F=3,01; p<0,05) та КПН Р (F=3,31; p<0,05). Натомість розбіжність між станом В-ланки у ліквідаторів з АУ та КПН Р несуттєва (F=1,40<F_0.95=2,20).

Таблиця 4 Порівняльна характеристика показників В-клітинної ланки імунітету у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС

№	Показник	n		ЕАС-РУЛ,%	CD19+-Л, %	IgG, мкМ/л	IgA, мкМ/л	IgM, мкМ/л	ЦІК великі, г/л	ЦІК середні, г/л	ЦІК малі,г/л	ТНГАТ
	Група
1.	Донори (контроль)	20	Х m	16,5 0,8	20,35 0,4	77,3 4,0	11,9 0,4	1,20 0,04	1,46 0,12	0,82 0,07	1,39 0,11	9,2 0,3
2.	Уролітіаз асептичний	30	Х m	19,3 0,8*	21,5 0,4*	66,7 2,0*	13,9 0,4*	1,39 0,03*	1,26 0,08	2,19 0,14*	4,45 0,30*	10,6 0,3*
3.	Калькульозний пієлонефрит латентний	20	Х m	18,65 0,9	21,6 0,5	55,0 3,3*	15,9 0,6*	1,59 0,05*	1,39 0,11	2,26 0,18*	4,73 0,39*	14,0 0,4*
4.	Калькульозний пієлонефрит, фаза ремісії	10	Х m	16,0 0,9	20,2 0,4	75,3 6,0	12,3 1,0	1,26 0,11	1,19 0,13	1,91 0,22*	3,89 0,45*	9,2 0,3
5.	Калькульозний пієлонефрит, активна фаза	10	Х m	18,5 1,2	21,65 0,7	48,0 4,7*	17,2 0,9*	1,72 0,08*	1,59 0,18	2,67 0,31*	5,56 0,65*	15,8 0,7*

Примітки: 1. Х - середня величина, m - стандартна похибка. 2. Показники, вірогідно (p<0,05) відмінні від контрольних, позначені *.

Отримані результати дослідження стану фагоцитарної, Т-, В- і кіллерної ланок імунітету ліквідаторів з різними фазами калькульозного пієлонефриту сконцентровані у вигляді 7 блоків інтегральних індексів I_D, D і Т (табл. 5).

Таблиця 5 Порівняльна характеристика відхилення від норми інтегральних індексів імунітету у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС

№	Група Показник	І		Уролітіаз aсептичний	Калькульозний пієлонефрит латентний	Калькульозний пієлонефрит, фаза ремісії	Калькульозний пієлонефрит, активна фаза
1.	Фагоцитарна ланка (відносні)	10	ID D T	0,736 -1,866 0,892	0,697 -2,375 0,817	0,699 -2,115 0,836	0,612 -3,050 0,673
2.	Фагоцитарна ланка (абсолютні)	7	ID D T	0,785 -0,438 0,991	0,650 -0,760 0,976	0,705 -0,594 0,981	0,493 -1,176 0,896
3.	Лімфоцити загальні	2	ID D T	1,120 0,675 0,993	1,133 0,713 0,989	1,232 1,189 0,972	1,086 0,550 0,993
4.	Т-клітинна ланка (відносні)	8	ID D T	0,920 -0,907 0,968	0,817 -1,951 0,784	0,885 -1,238 0,881	0,814 -2,056 0,780
5.	Т-клітинна ланка (абсолютні)	5	ID D T	0,967 0,126 0,997	0,790 -0,666 0,975	0,963 0,348 0,989	0,754 -0,846 0,962
6.	В-клітинна ланка	9	ID D T	1,319 1,990 0,890	1,398 2,844 0,793	1,208 1,353 0,928	1,493 3,712 0,685
7.	Кілерна ланка	4	ID D T	0,621 -1,206 0,827	0,474 -1,686 0,612	0,508 -1,529 0,655	0,436 -1,758 0,535

Примітка. І - кількість врахованих параметрів

По-перше, чітко видно різновекторні зміни окремих ланок імунітету ліквідаторів в цілому: пригнічення фагоцитарної, Т- і кіллерної ланок та активізацію В-ланки, так що має місце імунодисфункція. Це узгоджується із даними більшості авторів, які вивчали цю проблему. Звертає на себе увагу, що всередині В-ланки констатовано дизімуноглобулінемію, підвищення більшості показників поєднується із зниженням рівня IgG. По-друге, для кожної ланки імунітету характерна чітка градація інтегральних індексів: мінімальні відхилення від норми в ту чи іншу сторону мають місце у ліквідаторів із АУ; обтяження останнього латентним КПН супроводжується поглибленням імунодисфункції, яка досягає максимальної вираженості у випадках маніфестації запального процесу.

Натомість стихання останнього супроводжується зменшенням вираженості імунодисфункції, як правило, до рівня, проміжного між такими при відсутності запалення та його латентним перебігом. Що стосується активності В-ланки, то вона досягає мінімального рівня. Прогностично це вельми сприятливо щодо рецидиву запального процесу. В принципі, виявлена градація не суперечить існуючим літературним даним. По-третє, стосовно фагоцитарної і Т-ланок нами показано значно вищу інформативність (більшу адекватність клінічному стану) відносних показників порівняно із абсолютними.

Індекс D виявився, в цілому, інформативнішим, ніж індекс Т, не кажучи вже про індекс I_D. Особливо наглядно це візуалізується на В-ланці.

Порівняльний аналіз інтегрального стану окремих ланок імунітету в різних фазах хронічного калькульозного пієлонефриту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС і хворих з аналогічною патологією, але без дії факторів аварії, свідчить (рис. 1), що, як правило, пригнічення фагоцитарної, Т- і, особливо, кіллерної ланок в кожній фазі патологічного процесу у хворих основної групи виражене більшою мірою, ніж контрольної. Натомість активація В-ланки в латентній та активній фазах КПН у хворих контрольної групи була менш вираженою, в фазі ремісії - аналогічною такій основної, тоді як за умов асептичного уролітіазу була практично відсутньою.

З точки зору клінічної імунології розробка загальнодоступних, але інформативних скринінг-тестів для виявлення імунодисфункції та її кількісної оцінки залишається актуальною. Аналіз відхилень від норми окремих імунних показників дав нам підставу вибрати із 52 8 найбільш важливих. Вони відображають стан всіх 4 ланок імунітету і окремих механізмів антибактерійного захисту: лізоцим - кисеньнезалежну бактерицидність, ІБЦ - кисеньзалежну; CD16⁺-лімфоцити - антитілонезалежну цитотоксичність, в т.ч. стосовно бактерій; CD3⁺-лімфоцити, Еа-РУЛ, РБТЛ на ФГА - функціональний стан Т-ланки, яка теж приймає участь в антибактерійному захисті; фібронектин, попри його потенційну опсонічну здатність, в даному випадку виступає як інгібітор РБТЛ та маркер нефросклерозу.

Нарешті, ЦІК малих розмірів відображують активізацію В-ланки, конкретніше - продукцію автоантитіл у складі IgM, які, седиментуючись в тканинах і судинах, чинять пошкоджувальну дію; разом з тим, підвищений рівень ЦІК свідчить про неспроможність фагоцитів вчасно елімінувати їх із циркуляції.

Таблиця 6 Оцінка розбіжностей між індексами D₈ імунодисфункції різних груп ліквідаторів з урологічною патологією

Група	Код	1	2	3	4	5
Донори	1		8,07b	12,1b	4,94b	9,85b
Асептичний уролітіаз	2	2,96		7,18b	1,22	7,23b
Латентний КПН	3	3,12	2,96		2,50a	2,41a
КПН, фаза ремісії	4	3,45	2,25	2,40		3,00a
Активний КПН	5	3,45	3,12	2,40	2,85

Примітка. Над діагоналлю - актуальні величини F та їх значущість (a<0,05; b<0,01), під діагоналлю - табличні величини F_0,95 чи F_0,99 відповідно.

При застосуванні відібраних параметрів імунного статусу виявляються чіткіші розбіжності (оцінені за критерієм F Fisher…….0 між всіма спостережуваними групами, за винятком асептичного уролітіазу і ф. ремісії КПН (табл. 6).

Отже, на основі аналізу власних і літературних даних ми можемо стверджувати, що підтримання певного рівня імунітету дає змогу ліквідаторам, хворим на односторонній уролітіаз, стримувати розвиток опортуністичної інфекції в ураженій нирці. У випадках глибшої депресії імунітету розвивається, залежно від її вираженості, латентний або активний односторонній калькульозний пієлонефрит. Зменшення вираженості імунодисфункції (спонтанне чи індуковане лікуванням) сприяє затуханню запального процесу з переходом його в латентний чи в фазу ремісії. Проте зберігається імунодисфункція, спричинена факторами чорнобильської катастрофи.

Таблиця 7 Порівняльна характеристика показників гемостазу у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС

...

Параметр			Тр, Г/л	ШАТ, %	АТ, %	КЧРП, с	ПІ, %	Фа, мкМ/л	Фb, бали	ЕТ, бали	ТПГ, хв	ЗФА, %	Ht, %
Група	n
Донори (контроль)	20	Х m	250 13	74 4	23,1 1,7	60,1 3,8	97,5 2,5	8,97 0,74	1,00 0,07	1,00 0,07	5,3 0,2	13,9 1,0	43,9 1,2

Подобные документы

• Дослідження порушень репродуктивної функції населення Рівненської області у післяаварійний період (2000-2007 рр.)

  Репродуктивна система чоловіка і жінки, соматичні захворювання і безплідність. Стан репродуктивної функції у чоловіків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Основи безпеки населення на радіаційно забруднених територіях. Основні принципи захисту та лікування.
  
  курсовая работа [152,6 K], добавлен 26.09.2009
  

• Науково-методичне обґрунтування організації медико-соціального забезпечення ліквідації великомасштабної радіаційної аварії (на прикладі чорнобильської катастрофи)

  Радіобіологічний наслідок щодо потерпілих від аварії на ЧАЕС. Індукований патоморфоз захворювань, його клініко-морфологічні відповідності стосовно найпоширеніших недуг. Медико-соціальні заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
  
  автореферат [72,0 K], добавлен 04.04.2009
  

• Захворюваність, поширеність та особливості перебігу хронічного гепатиту в осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання

  Захворюваність та поширеність хронічного гепатиту у дорослих осіб чоловічої статі, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Вплив іонізуючого випромінювання на перебіг хронічного гепатиту. Вплив традиційних чинників ризику розвитку цього захворювання.
  
  автореферат [46,6 K], добавлен 19.03.2009
  

• Види захворювань нирок та фізична реабілітація

  Характеристика методів підбору продуктивної програми відновлювальної терапії. Визначення синдромів захворювань нирок, складність діагностики та клінічні прояви гломерулонефриту, пієлонефриту, сечокам’яної хвороби. Застосування та приклади фізичних вправ.
  
  реферат [27,0 K], добавлен 09.11.2009
  

• Патогенетичне обґрунтування комплексного фізіотерапевтичного лікування порушень еякуляції при синдромі хронічного тазового болю

  Вплив еякуляторних дисфункцій на якість життя пацієнтів із синдромом хронічного тазового болю. Клінічна ефективність інтерференцтерапії у пацієнтів з синдромом хронічного тазового болю. Запалення передміхурової залози у патогенезі еякуляторних дисфункцій.
  
  автореферат [24,6 K], добавлен 10.04.2009
  

• Механізми розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі

  Функціонально-біохімічний стан нирок та взаємозв’язки між показниками функції нирок при хронічному нефриті Мазугі. Роль пероксидного окиснення ліпідів, ферментів антиоксидантного захисту, окиснювальної модифікації білків, фактора некрозу пухлин-альфа.
  
  автореферат [159,0 K], добавлен 24.03.2009
  

• Ефективність лікування хронічної хвороби нирок у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки

  Патогенетичні особливості виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії, обумовлену тривалим перебігом хронічного рецидивуючого пієлонефриту. Аналіз дослідження протеолітичної активності плазми крові.
  
  статья [21,0 K], добавлен 07.11.2017
  

• Клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного гастриту на тлі уоденогастрального рефлюксу та удосконалення комплексу патогенетичної терапіїого рефлюкса и усовершенствование комплекса патогенетической терапии

  Роль імунної системи в генезі захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки. Підвищення якості діагностики та ефективності лікування хворих на хронічний гастрит. Результати уреазного тесту та гістологічного методу. Показники гуморальної ланки імунітету.
  
  автореферат [35,8 K], добавлен 18.03.2009
  

• Диференційована імунотерапія хронічного гломерулонефриту

  Розробка диференційованих підходів до імунотерапії різних морфологічних форм хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом. Реакції перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту. Оцінка ефективності мікофенолату мофетилу у хворих.
  
  автореферат [117,3 K], добавлен 09.03.2009
  

• Роль інтерлейкіну - 1в та фібронектину у прогресуванні хронічного гломерулонефриту

  Центральною проблемою клінічної нефрології залишається проблема прогресування хронічного гломерулонефриту. Рівень IL-1в в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних варіантах перебігу захворювання. Стадії хронічної хвороби нирок.
  
  автореферат [109,1 K], добавлен 10.04.2009
  

• Захворювання сечовидільної системи у дітей

  Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування та профілактика захворювань сечовидільної системи. Особливості анатомії нирок. Поширеність захворюваності на гломерулонефрит, роль стрептокока в його ґенезі. Основні причини виникнення набряків.
  
  презентация [7,0 M], добавлен 10.12.2014
  

• Хронічні гепатити. Пієлонефрит

  Класифікація, клінічні особливості, діагностика та стратегія лікування хронічних гепатитів. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів. Принципи лікування пієлонефриту в дітей. Патогенетична терапія та показання до її призначення.
  
  реферат [351,0 K], добавлен 12.07.2010
  

• Імунна система та протипухлинний імунітет

  Анатомія імунної системи людини, її гістологія і механізми зміцнення. Зовнішні та внутрішні фактори, що змінюють клітинні цикли здорової людини. Особливості і роль імунної системи в організмі. Умови і чинники формування протипухлинного імунітету.
  
  курсовая работа [35,3 K], добавлен 09.05.2014
  

• Особливості окислювального стресу та стан імунної системи у онкологічних хворих в залежності від методу та результатів лікування

  Особливості прояву окисного стресу в онкологічних хворих на доопераційному етапі й під час лікування. Функціональна активність симпатоадреналової та гіпоталамо-гіпофазно-надниркової систем. Оцінка стану імунної системи та розробка стратегії лікування.
  
  автореферат [72,5 K], добавлен 09.04.2009
  

• Імунний статус хворих на просту мігрень і роль герпетичної інфекції у патогенезі хвороби

  Активна герпетична інфекція. Клінічна маніфестація активних форм герпетичних інфекцій у хворих на тяжку мігрень без аури в період між нападами. Стан системного імунітету за показниками лейкограми. Рівень сироваткового кортизолу. Місцевий імунітет.
  
  автореферат [66,1 K], добавлен 21.03.2009
  

• Органи кровотворення та імунна система: розвиток, анатомія, функції

  Центральні органи кровотворення та імунної системи. Периферичні органи кровотворення імунної системи: селезінка, лімфатичні вузли, лейкоцити, мигдалики, апендикс. Чинники, що зумовлюють порушення діяльності імунної системи та імунопрофілактика.
  
  реферат [2,3 M], добавлен 24.01.2011
  

• Патогенез

  Вільнорадикальні процеси у патогенезі порушень, зумовлених хірургічною травмою, при різних видах знеболювання. Інтенсивність хемолюмінесценції, стан ПОЛ і АО-системи у крові при різних видах знеболювання в експерименті. Досліди інтенсивності, їх суть.
  
  автореферат [44,4 K], добавлен 20.02.2009
  

• Норма та патологія системи виділення

  Передумови та види кількісних і якісних змін сечі, методика проведення діагностування та спеціальних аналізів. Характеристика захворювань нирок і їх значення в організмі людини. Порядок визначення схеми лікування. Протікання захворювань сечового міхура.
  
  реферат [25,3 K], добавлен 21.11.2009
  

• Сучасні тенденції в галузі створення удосконаленої вакцини для посилення та активізації імунної системи в педіатрії

  Вивчення проблеми активізації роботи імунної системи. Загальна характеристика ад’ювантів. Створення кращих ад’ювантів для активізації імунної системи. Характеристика механізмів лікувальної дії ад’ювантів мікробного походження на прикладі рибомунілу.
  
  дипломная работа [64,0 K], добавлен 03.01.2011
  

• Методика лікувального плавання при захворюваннях серцево-судинної системи

  Плавання як ефективний засіб профілактики і лікування захворювань серцево-судинної і дихальної систем. Особливості функціонування серцево-судинної системи під час плавання. Причини виникнення захворювань серцево-судинної системи. Набуті пороки серця.
  
  реферат [1,4 M], добавлен 04.11.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам