Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний медичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

14.01.02. - внутрішні хвороби

Ультразвукова та клінічна семіотика захворювань гепатобіліарної зони: гепатити, цирози та абсцеси печінки

Гусейнов Іншаллах Панджиаліогли

Харків 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Власенко Михайло Антонович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри терапії та нефрології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ОпарінАнатолій Георгійович, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри терапії та клінічної фармакології;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Фадєєнко Галина Дмитрівна, Інститут терапії АМН України, м. Харків, провідний науковий співробітник відділу гастроентерології.

Провідна установа: Дніпропетровська медична академія МОЗ України.

Захист відбудеться “16” січня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.600.04 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України за адресою : 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4)

Автореферат розісланий “2” грудня 2003 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доцент Л.І. Овчаренко

1. Загальна характеристика роботи

захворювання цироз печінка сонографічний

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Останнє десятиріччя ознаменувалось значним прогресом гепатології у вивченні гострих та хронічних дифузних запальних захворювань печінки (Бабак О.Я., 1998, 2002, Губергриц Н.Б., 2002, Івашкін В.Т. 2002) та морфологічних змін печінки при запальних та деструктивних її ураженнях (Шерлок Ш. Дун. Дж. 1999, Пономарьов А.А., Куліков Е.П., Караваєв Є. С. 2000). Цей прогрес зумовлений успіхами імунології печінки (Луцько Є.В, та співав., 1999), значення етіологічних чинників в її захворюваннях, (Найко Є.М. та співав., 2000, Федотов А.П. 2000, Івашкін В.Т., Буєверов А.О., 2001, Рапопорт С.І., 2003) морфології та променевої діагностики, зокрема ультразвукової діагностики (Крашутський В.В., Пікурін С.Н., 2003, Лемешко З.А., 2003). Остання має високі інформативні властивості та дозволяє одержати морфологічну характеристику органу (Митьков В.В., 2000, Івашкін В.Т., Рапопорт С.І., 2003, Лемешко З.А., 2003) та оцінити ці зміни в необхідному діапазоні досліджень при перебігу захворювання, а також одержати кількісні та якісні дані патологічних змін в окремих судинних ланках. Це свідчить, що ультразвукове дослідження печінки та розташованих поряд органів є обов'язковим та необхідним обстеженням при багатьох захворюваннях. В свою чергу, це викликає необхідність нового методичного та методологічного забезпечення до дослідження (Передерій В.Г., Ткач С.М., 2001, Лемешко З.А., 2003).

Актуальність використання та розробки діагностичних критеріїв неінвазивного та високо інформаційного метода ультразвукової діагностики зумовлено також тим, що за останні десятиріччя сталося значне збільшення хронічних гепатитів та цирозів печінки. Цей ріст хворих на хронічний гепатит стає одним із чинників погіршення соціального статусу населення та економічних збитків (Голубчиков М.В., 2001, Alter M.J., 1999, Маrрhу Е.L.еt аl.,2000).В зв'язку з цим, велике медичне та соціальне значення набуває питання сучасної та адекватної діагностики та раціонального лікування хворих на захворювання печінки.

Особливо це стосується хронічних захворювань печінки, яким притаманні еволюція морфологічних змін в напрямку розвитку фіброзу (Бабак О.Я., 2000, Фадєєнко Г.Д., 2001, Ребров Б.Я., 2002) , цирозу (Гарбузенко Д.В., Попов Т.К., 2001) та печінкової недостатності (Червак І.М., 2001, Буєверов А.О., 2003, Букліс Є. Р., 2003). Необхідність діагностичного визначення морфологічних змін печінки у таких хворих при хронічному перебігу патологічних процесів та необхідність динамічної оцінки саногенного впливу лікування при використанні етіологічної та гепатопротекторної терапії ставлять ультразвукові методи дослідження печінки на перше місце серед усіх неінвазівних методів дослідження.

Незважаючи на численні дані літератури по використанню ультразвукової діагностики для виявлення патології при захворюваннях печінки, жовчного міхура та підшлункової залози, морфологічної структури цих органів, а також кіст, пухлин та інших утворень не існує єдиного погляду про особливості ультразвукових змін при найбільш поширених захворюваннях печінки: гепатитах, цирозах та більш нечасто зустрічаючих але тяжких захворювань, абцесах.

Особливо, це стосується залежності від стадії та активності процесу відповідності морфологічній характеристиці та діагностичній значущості таких змін під впливом лікування.

ЗВ`ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ТЕМАМИ. Подану роботу виконано в межах науково-дослідницької роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти “Визначення нових методів та корекції пошкодження товстої кишки, печінки та підшлункової залози гуморальної регуляції та імунологічного стану” регістраційний № 0198 U 002298.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Метою роботи є оптимізація діагностики та контролю лікування хворих на захворювання гепатопанкреатолієнальної зони: гепатитів, цирозів та абсцесів печінки та поряд розташованих органів: підшлункової залози та селезінки, шляхом вивчення соноскопічних та сонографічних змін та визначення ультразвукових диференціально-діагностичних ознак оцінки морфологічних змін при цих захворюваннях та контролю ефективності лікування.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Вивчити особливості сономорфологічних ознак ураження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, жовчно-вивідних шляхів та судинної системи печінки у хворих на гострий та хронічний гепатит в залежності від клінічних проявів, активності процесу.

Визначити характеристику змін структур печінки та органів гепатобіліарної системи при цирозах печінки та ультразвукові критерії декомпенсації при них.

Розробіти діагностичні та диференціально - діагностичні критерії ультразвукових змін відносно особливостей клініч-ного перебігу та лікування захворювань гепатобіліарної системи.

Охарактеризувати діференційнодіагностичні особливості ультразвукових змін при цирозах печінки та запально-вогнищевих захворюваннях печінки та суміжних органів.

Об'єкт дослідження - хворі на гострий та хронічні гепатити, цирози печінки та абсцеси печінки, підшлункової залози та селезінки.

Предмет дослідження - сономорфологічні зміни паренхіми, судин та жовчовивідних шляхів, печінки, підшлункової залози та селезінки.

Методи дослідження - загально - клінічні та лабораторно - істру-ментальні (загальний аналіз крові та сечі), біохімічне дослідження крові (білки, білірубін, активність аспаратаміно - трансферази, аланінамінотранс-ферази, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази крові), ехографічне обстеження з визначенням лінійних та об`ємних показників та ехоструктури печінки, підшлункової залози, селезінки та їх судин і кровоплину в магістральних судинах ворітної та печінкових вен.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ. Вивчені особливості ультразвукових ознак при гострому та хронічному гепатитах, цирозах та абсцесах печінки в залежності від клінічних проявів захворювання: активності процесу, стадії захворювання та наявності ціротичних змін. Визначені характеристики ультразвукових змін паренхіми печінки при гострому гепатиті та клінічних формах хронічного гепатиту, стадійність ураження, особливості соноскопічних та сонографічніх змін перебудови паренхіми печінки під час хронізації процесу, локалізацію та закономірність розвитку фібротичних процесів, та особливості нодулярної перебудови з метою діференційної діагностики. При гнійних захворюваннях печінки, підшлункової залози установлені клініко-ультразвукові діагностичні симптоми, структури морфологічних змін на стадії формування інфільтрату. Доведено, чщо зміни паренхіми печінки при дифузних її захворюваннях: гепатитах та цирозах супроводжуються характерними ураженнями судинної системи печінки: флебітів печінкових вен в стадії активного гострого гепатиту. Хронізація процесів, і особливо, поява цирозу печінки проявляется зменшенням візуалізації внутрішньо печінкових вен та розширенням воротної вени з уповільненням кровотоку в системі воротної вени. При цирозах печінки визначені ультразвукові критерії компенсованого процесу та ознаки наступу декомпенсації. Установлені закономірності ультразвукових морфологічних змін перебудови печінки при утворенні ціротичних змін та зміщення процесу при хронічних гепатитах в напрямку цирозу.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ. Розроблені ультразвукові специфічні ознаки при захворюваннях дозволяють з високою діагностичною значистю та вірогідністю визначити особливості морфологічних змін при гострому та хронічному гепатитах та цирозах печінки, а також гнійно-деструктивних захворюваннях печінки, підшлункової залози та селезінки, діагностика та диференційна діагностика яких залишається досить складною.

Неінвазивність та доступність дослідження в поєднанні з високою діагностичною цінністю та можливістю багаторазових досліджень являється підґрунтям для широкого використання клінічної гепатології, як діагностичних та стратіфікаційних тестів для визначення активності процесу, особливостей паренхіматозної та судинної перебудови та їх подальших змін під впливом лікувальних втручань.

Визначені сономорфологічні критерії діагностики дифузних уражень печінки гострого та хронічного характеру (гепатити, цирози печінки) та гнійно-деструктивних захворювань (піогенні абсцеси).

Розроблено спосіб ранньої діагностики абсцесу печінки, та селезінки, високої активності гепатиту, спосіб диференційної діагностики цирозу печінки, холецистодуоденальної фістули, стадії розвитку пеліозу печінки, спосіб даної діагностики печінкової енцефалопатії, спосіб діагностики абсцесу підшлункової залози. Пріоритетність результатів дослідження підтверджується патентами України.

ПАТЕНТИ

1. Гусейнов І.П., Власенко М.А. Спосіб ранньої діагностики абсцесу печінки. Патент № 37920 А ИА7А61В8/08. Заявлено: 04.05.2000 р. Опубліковано: 15.05.2001 р. Бюл. № 4.

2. Гусейнов І.П. Спосіб ранньої діагностики абсцесу селезінки. Патент № ИА 44990А6А61В8/00. Заявлено: 09.11.2000 р. Опубліковано:15.03.2002 р. Бюл. № 3.

3. Гусейнов І.П., Власенко М.А. Спосіб діагностики високої активності гепатиту. Патент № 37577АИА7А61В8/00. Заявлено: 09.11.2000 р. Опубліковано: 15.05.2001 р. Бюл. № 4.

4. Гусейнов І.П. Спосіб диференційної діагностики цирозу печінки. Патент № 39716АИА7А61В8/08. Заявлено: 10.01.2001 р. Опубліковано: 15.06.2001 р. Бюл.№ 5.

5. Гусейнов І. П., Власенко М. А. Спосіб діагностики холецисто-дуоденальної фістули. Патент №ИА45564А6А61В8/00. Заявлено:10.01.2001 р. Опубліковано: 15.04.2002 р. Бюл. № 4.

6. Гусейнов І.П., Власенко М.А. Спосіб діагностики стадії розвитку пеліозу печінки. Патент № ИА45649А6А61В8/00. Заявлено: 22.05.2001 р. Опубліковано: 15.04.2002 р. Бюл. № 4.

7. Гусейнов І.П., Власенко М.А. Спосіб ранньої діагностики печінкової енцефалопатії. Патент № ИА49363А7А61В8/00. Заявлено: 20.11.2001 р.Опубліковано:16.09.2002 р.Бюл. № 9.

8. Гусейнов І.П., Власенко М.А. Спосіб діагностики абсцесу підшлункової залози. Патент № ИА49340А7А61В8/00. Заявлено: 12.11.2001 р.. Опубліковано: 16.09.2002 р. Бюл. № 9.

Наукові розробки впроваджено в практику лікувально-профілактичних закладів Украіни (м. Харкова і області), що підтверджено відповідними актами впровадження. Результатами впровадження є підвищення якості своєчасної діагностики захворювань гепатобіліарної зони (гепатити, цирози та абсцеси печінки, селезінки, підшлункової залози).

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА. Автором проведено дослідження морфологічного і функціонального стану печінки, підшлункової залози та селезінки при захворюваннях печінки, жовчовивідних шляхів, селезінки та підшлункової залози. Виявлені ультразвукові дані цих органів стали обґрунтуванням для її діагностики та диференційної діагностики. Автор самостійно сформулював задачі дослідження та засоби їх рішення, спостерігаючи та обслідуючи хворих, виконав самостійно ультразвукові дослідження, провів аналіз соноскопій та сонограм, відповідно до клінічного стану хворих, узагальнив результати досліджень, сформулював основні положення та висновки роботи, оформив дисертаційну роботу та автореферат.

У статтях, опублікованих сумісно із співавторами, участь здобувача полягає у проведенні літературного пошуку, клінічних, інструментальних, лабораторних досліджень, статистичній обробці, аналізі отриманих даних та формулюванні висновків.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Результати дослідження були предметом обговорення на засіданні кафедри терапії і нефрології Всеукраїнської науково-практичної конференції “Досягнення та невирішені питання гастроентерології” (Харків, 1998), VІ Міжнародний конференції гепатологів (Москва, 1998), 1 конгресі гепатологів України (Київ, 1999), VІІ Міжнародній конференції хірургів-гепатологів Росії та країн СНД (Смоленськ, 1999), VІ Російській конференції “Гепатология сегодня” (Москва, 2001), Міжнародні науково-практичні конференції “Досягнення та перспективи фармакотерапії захворювань органів травлення (Полтава, 2001).

ПУБЛІКАЦІЇ. За темою дисертації опубліковано 24 наукових праць, у тому числі 6 статей (з них одноосібних - 2) у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 10 тезів - у матеріалах з`іздів, конгресів, науково-практичних конференцій, отримано 8 (з них одноосібних - 2) деклараційних патентів на винахід.

СТРУКТУРА ТА ОБ` ЄМ ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація виконана на 212 сторінках, містить 20 малюнків та 9 таблиць. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, характеристики матеріалів, методів дослідження та результатів, висновків та практичних рекомендацій. Список літератури складається з 241 джерел, із яких - 43 латиною.

2. Основний зміст роботи

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження.

Обстежено 201 хворих з захворюванням печінки, із яких, у 26 був гострий гепатит, хронічний гепатит - 105, цироз печінки - 35, абсцеси печінки -17, підшлункової залози - 13 та селезінки - 5 хворих (чоловіків - 132, жінок - 69; середній вік - 40,1+12,6 років) Діагноз нозологічного ураження печінки був встановлений відповідно до рекомендацій Міжнародної робочої групи світового товариства паталогів при підтримці консультативних рад та планових колективів Всесвітнього Конгресу гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994) і ґрунтувався на визначенні етіологічної причини захворювання печінки, вірусологічних, імунологічних, біохімічних та морфологічних даних, виявлені специфічних антигенів та антитіл до них, вірусних нуклеїнових кислот та антитіл до них, клінічних ознак ураження печінки, змін рівня гепатоспецифічних ферментів, що лягло в основу визначення активності та стадії процесу. Діагноз захворювання визначався на зборі даних клінічних ознак, дослідження ураження печінкових клітин (АЛТ, АСТ, ГЩТ, ЛДГ, ГТП, рівня заліза в крові), наявності холестазу (ЛФ, білірубіну, холестерину, ліпопротеідів), мезенхімальної активності (г-глобуліни, імуноглобуліни). Оцінка результатів клінічного та біохімічного дослідження становили основу виділення гострого та хронічного гепатитів та цирозу печінки. Із хворих хронічним гепатитом у 35 - був аутоімунний гепатит та у 34 -- алкогольний та 36 - кріптогенний. По клінічно - біохімічних критеріях, характеризуючи ступінь активності, була визначена мінімальна, помірна та висока активність. Лікування хворих гепатитами та цирозом печінки включало стационарний режим з обмеженням фізичного навантаження, віключення використання гепатотоксичних засобів, дієту № 5, есенціальні фосфоліпіди, гепатопротектори (силібор, карсіл, легалон), афеметіонін (гептрал), вітаміни, фебіхол, панкреатин.

У хворих на аутоімунний гепатит лікування включало преднізолон (0,4мг/кг/добу), азатиоприн (5мг/кг/добу). При алькогольному гепатиті високі ступені активності крім гепатопротекторів лікування включало внутрішньовенне проведення дезінтаксикаційного лікування: неогемодез (200,0-400,0 мл/добу), глюкозу калій - інсулінову суміш та гідрокортізон (2 мг/кг/добу).

Гнійні захворювання печінки, підшлункової залози та селезінки були у 35 хворих. Із них абсцес печінки - 17, підшлункової залози - 13 та селезінки - 5 хворих.

Клінічні особливості абсцесів печінки, підшлункової залози та селезінки характеризувались запальними клінічними проявами гнійного процесу у вигляді загальної інтоксикації, гектичної температури тіла, ознобів та профузного потовиділення, загальної слабості, пониження маси тіла при довготривалому перебігу захворювання, більш 2-х тижнів та місцевими проявами в залежності від ураження органу. Лікування хворих з абсцесами проведено оперативне у 32 та 3 - консервативне (з абсцесами підшлункової залози).

Ультразвукове обстеження проводилось на апараті “Аloka SSD - 630” та “SONOS-100” фірми Hewlett - Packard, з використанням датчика 3,5 МГц, працюючого в реальному масштабі часу з динамічним зображенням вивченого об'єкту у відтінках сірої шкали. Реєстрація велась в М і В режимах з швидкістю 50 см/сек. При необхідності, особливо для вивчення кровообігу в судинах, використовували дуплексне УЗД, об'єднуюче сканування в реальному масштабі часу та допплерівське дослідження з швидкістю 100 см/сек при оцінці кількісних та якісних параметрів кровоплину.

Всі дані дослідження оброблені за допомогою пакета програмного забезпечення SPSS для Windows - 98 методами варіаційної статистики. Гострий гепатит був встановлений у 26 хворих. Всі хворі захворіли гостро і були госпіталізовані до 18 годин після появи жовтяниці. Наявність ВІЛ-інфекції і вірусного гепатиту не виявлено. У 12 хворих активність була середньої ступені та 14 - важкої ступені. Активність крові АЛТ при помірній важкості була (1,71±0,47) ммоль·л-1 , лужної фосфатази (21 ±6,4) ОД і рівень білірубіну загального (107±28,4) ммоль·л-1 , прямого (78,5±21,4) ммоль·л-1, непрямого (28,5±5,7) ммоль·л-1, з співвідношенням між прямим та непрямим білірубіном (2,75± 0,54). При середньо-тяжкому перебігу гострого гепатиту активність АЛТ була (3,14± 0.96) ммоль·л-1 , вірогідно відрізняються від активності гепатиту середньої важкості, вміст загального білірубіну зумовив (113,2±26,4) ммоль·л-1 , прямого (82,7±19,6) ммоль·л-1 , непрямого (30,6±5,7) ммоль·л-1 та лужної фосфотази (23,5+ 6,7) ОД , а співвідношення прямого до непрямого білірубіну (2,7±0,65). Характеристика ехографічних змін при гострому гепатиті залежала від особливостей морфологічних змін тканини печінки, від періоду захворювання та активності процесу запалення. Якісна характеристика ехографічних змін у хворих з помірним перебігом гострого гепатиту проявлялась наступними ознаками. Форма печінки суттєво не змінилась, контури печінки залишились чіткими, рівними. Чітко визначалась капсула печінки, відмічається збільшення розмірів правої частини печінки, збільшується косий вертикальний розмір та товщина правої долі. Розміри правої долі печінки були від 15,0 см до 19,0 см при середньому розмірі (17,6±4,7) см. Контури печінки були рівними, края гострі, чітко візуалізувались контури діафрагми у вигляді лінії підвищенної ехогенності. Ехогенність печінки була підвищена, ехоструктура негомогенна, що визначалось наявністю частин з пониженою та підвищеною ехогенністю. Ці зміни мали як вогнищевий так і дифузний характер. Посилення чи зниження ехогенності печінки виникало, перш за все, в області хілюса, а потім розповсюджувались на інші частини печінки: ліву долю печінки, задні та середні відділи правої долі печінки, глибокі відділи з сторони нижньої поверхності печінки. Зміни ультразвукової структури та ехогенності печінки залежали від напрямку розповсюдження запального процесу: від вогнища первинної локалізації в області воріт печінки на ліві та медіальні відділи правої долі. Ці зміни в третині хворих поширювались від хілюсної області середньої частині та заднє-верхньому напрямку, що призводить до появи ехоструктурних змін задніх та середніх відділів правої долі. Крім того, зміни ехоструктури печінки, їх поширення може проходити як в напрямку правої, так і лівої долі печінки з розвитком у них великих вогнищевих змін ехогенності печінки, що має місце при тяжких та постійно рецидивуючих формах гострого гепатиту. Один із варіантів змін ехогенності та ехоструктури печінки характеризується наявністю ультразвукових структурних змін в області хілюса та розширенням зони змін ехогенності до поверхових шарів правої та лівої долі. Цей тип ультразвукових змін мав місце при затяжних формах гепатиту. Зміни ехогенності печінки та ехоструктури при гострому гепатиті проявляються переважно посиленням чи послабленням ехегенності печінкита залежать, можливо,від характеру гістологічних змін тканини печінки та запальних змін.

Ехосонографічна характеристика томосонозрізів печінки на альтернативному етапі запалення проявляється вогнищевим пониженням ехогенности печінки, в той час, як проліферація та розвиток фіброзу її

посиленням. Суттєве значення для діагностики гострого гепатиту мають ехоносоноскопічні та графічні ознаки ураження ворітної вени особливо,

печінкових вен. Це проявляється посиленням вогнищевих ознак характерних для ураження судин, змін ехоструктури печінки та призводить до посилення візуалізації печінкових венозних судин, а також до розвитку динамічної портальної гіпертензії. Остання проявляється незначним асцитом, що має місце у 31% хворих на гострий гепатит. Динамічне спостереження за ехографічнимии змінами печінки та порівняння з клінічними проявами показало, що наявність жовтяниці не супроводжуються розширенням внутрішньо-печінкових та зовні- печінкових протоків, що свідчить про печінковий генез гіпербілірубінемії.

Із ехографічних ознак більш тяжкого перебігу гепатиту (мал.1) можна вважати зменшення ехогенності печінки, виникнення вогнищевих та анехогенних часток с нечіткими та неправильними контурами з неоднорідною структурою.



Мал. 1. Ехограма хворого В. Діагноз: Активний гепатит, важка форма

Встановлено появу посилення та збагачення судинного малюнка печінки за рахунок диференціації малих гілок венозної та артеріальної систем. Спостерігається тенденція до зменшення діаметра магістральних печінкових вен та незначне збільшення головного стовбура ворітної вени, що свідчить про зниження швидкості та об`єму кровоплину. При цьому має місце підвищення ехогенності печінки та наявність дрібновогнищевої та великовогнищевої неоднорідності печінки.

Динамічне спостереження за станом ехографічної картини показало, що відновлення нормальної картини ехографічних змін відбувається тільки через 3-4 місяці при помірній важкості гепатиту та 6 місяців-при важкому перебігу.

Відновлення ехографічної картини при гострому гепатиті проявляється нормалізацією ехоструктури печінки: пониженням при її підвищенні та посиленням при пониженій ехогенності, зникненням вогнищевих змін паренхіми печінки, в тому числі, і за рахунок судинного компонента зображення дрібних судинних структур.

Ехосонографія при хронічному гепатиті нетяжкого перебігу показало, що зміни печінки характеризуються збільшенням розмірів печінки, головним чином, правої долі. Ехосонографічні та скопічні дані змін судинної системи печінки при малоактивному гепатиті, як і паренхіми печінки незначні.

При хронічному активному гепатиті зміни ультразвукової картини печінки залежать від стадії, перебігу та важкості захворювання. Перш за все, відмічалось збільшення всіх долей печінки. Край печінки при цьому загострений, контури чіткі, капсула добре контурується, щільна. Ехогенність печінки підвищена, ехоструктура зерниста з наявністю як дрібновогнищевих, так і середньоговогнищевих та великовузлових структур, які мають дифузний характер. При загостренні процесу посилення неоднорідності ехоструктури печінки збільшується; в результаті появи гіпоехогенних часток, як правило розсіяних по площі візуалізуємої частини печінки. Аналіз сонографічних зрізів печінки при хронічному активному гепатиті підтвердив послідовність включення в паталогічний процес долей печінки. Наявність зернистості насамперед дрібноанулярних структур розміром 0,1-0,2 см виявляються при найбільшій давності захворювання і, можливо, свідчать про ступені та характер склерозування тканини печінки. Такі зміни більш характерні для криптогенного гепатиту, в той час, як при алкогольному гепатиті, зміни ехогенності та ехоструктури печінки були менш значні, та проявлялись загальним незначним посиленням ехогенності печінки.

У хворих на хронічний автоімунний гепатит було встановлено наявність більшої кількості хворих з більш тупим нижнім краєм, збільшення його кута. Контури печінки зберігались рівними. Контур діафрагми візуалізувався, але його інтенсивність в порівнянні з тканиною печінки була знижена. Ехоструктура печінки була головним чином дрібною та великозернистою з наявністю утворень 0,5-0,8 см в діаметрі, які знаходились дифузно в тканині печінки та займали в цілому більшу площу зрізів паренхіми печінки. Досить важливою ознакою була неоднорідність структури печінки.

Таким чином, наші дані, що стосуються розглянутих захворювань гострого та хронічного гепатиту свідчать, що ці захворювання проявляються досить специфічними ознаками ураження паренхіми печінки, цінність яких збільшується при динамічному їх визначенні.

При цирозі печінки в стадії його компенсації встановлено вірогідне збільшенні частки печінки: правої - у 100% хворих, лівої - 82% та, особливо хвостатої - у 94% хворих. Косий вертикальний розмір правої частки досягав від 18,0 см до 22 см і в середньому відповідав (19,8 ± 1,4) см при нормі (14,0± 0,8) см (0,1 - 0,01). Краніокаудальний розмір лівої частки відповідав від 11,5 см до 13,5 см і дорівнював (12,6±1,08) см (р 0,05 ). Особливо значне було збільшення в розмірах хвостатої частки. Товщина останньої досягала 6,2 - 7,6 см, в середньому (7,2±1,26) см (р 0,05 в порівнянні з нормою).

Зміни зображення еховідеозрізів та ехограм свідчили про наявність посилення ехоструктури печінки, як в порівняні з зображеннями здорових осіб, так і хворих на гепатит. Ехоструктура печінки була головним чином, великозернистою з наявністю вузлових утворень від 0,5 до З см в діаметрі, розподілених рівномірно полями в тканині печінки та займала значну площу відеозрізів паренхіми печінки.

При пошаровому обстеженні тканини печінки зернистість захоплювала всю паренхіму печінки, в тому числі, і значну збільшену в розмірах хвостату частку. Підвищення загальної ехогенності печінкової паренхіми проявлялось у погіршенні візуалізації глибоких прошарків печінки, що свідчило про погіршення звукопровідності тканини. При цьому, на відеозрізах чітко просліджувалось наявність в паренхімі печінки ділянок, які мали різну, частіше посилену ехогенність. Це призводило до посилення ехогенності в цілому. Такі зміни ехоструктури та ехогенності печінки мали місце у всіх хворих компенсованим цирозом печінки.

Однією із примітних ознак, які одержані при ехографії та еховідеоскопії печінки, можна вважати зміни контурів печінки. Контури печінки при цирозі стають нерівними, бугристими, капсула чітко не визначається. Кут нижнього краю обох часток стає більш тупим та перевищує більш ніж 75° для правої частки та 45° для лівої частки. Контур діафрагми погано візуалізується. Він має звужений фрагментарний характер. Поява асциту призводить до чіткої візуалізації контуру діафрагми.

Значні зміни при порівнянні з нормальним зображенням печінки, відбуваються на відеозрізах судинного малюнка печінки, що являються надійною ехоморфологічною ознакою наявності цирозу печінки. Зміни судинного зображення печінки характеризуються відсутністю візуалізації периферійних печінкових вен малого та середнього калібру. Чітко означені та “обрублені” стовбури магістральних печінкових вен, середні по розміру вени деформовані. Візуалізація гілок ворітної вени знижена, періпортальні ділянки з підвищеною ехогенністю, можливо, за рахунок наявності фіброзних змін. Ворітна вена на відділку 12-палої кишки розширена у 62% хворих, її розміри становлять від 0,8 см до 1,9 см, в середньому (1,6±0,08) см, (р < 0,01).

Відзначається збільшення діаметра печінкової вени, який становить від 1,4 см до 1,8 см при середньому розмірі (1,76±0,24) см, (р < 0,05). Крім того, ознаками цирозу печінки можна вважати відсутність розширення внутрішньопечінкових та зовні печінкових жовчних протоків при наявності гіпербілірубінемії, що пояснюється печінковим походженням жовтяниці. Візуалізуються також портокавальні колатералі, про що свідчить наявність множинних 0,1-0,5 см в діаметрі покручених утворень в ділянці воріт печінки та селезінки, венозних сплетінь. Вони виявляються під нижнім краєм лівої частки печінки при множинному площинному скануванні та мають губчастий характер.

Крім цих змін будови паренхіми печінки та її судин, свідчить також збільшення розмірів селезінки. При компенсованому цирозі печінки вона збільшується по довжині на 3 - 5 см і в середньому становить (13,5±1,8) см при нормі (9,5±1,5) см. Ехогенність її підвищена, а ехобудова однорідна.

Перехід компенсованого в декомпенсований цироз печінки (мал. 2) проявляється появою наступних ознак. Розміри печінки значно зменшуються, що особливо стосується правої та лівої часток печінки, які наближаються до субнормальних та нормальних показників. Так, косий вертикальний розмір правої частки в середньому відповідав (15,6±0,9) см та краніокаудальний розмір лівої частки (11,2±1,8) см.

Мал. 2. Ехо-доплерограма хворого Д. Діагноз: Декомпенсована стадія печінки

Має місце тільки збереження збільшення хвостатої частки до (6,2±1,4) см. Зміни ехогенності печінки проявляються в вірогідному подальшому посиленню ехобудови печінки. Вона набуває чіткий зернистий характер, з розмірами ехоутворень від 0,5 до 4 см в діаметрі. Ці утворення знаходяться дифузно по всій товщині тканини печінки, хоча їх інтенсивність може бути більш значна в правій частці печінки.

Обов'язковою ознакою є зміни контуру печінки, зображення якого відзначається бугристістю. Так, як у таких хворих завжди має місце наявність асциту, капсула печінки чітко визначається і має нерівномірну будову. Нижній край обох часток тупий. Контур діафрагми погано візуалізується та має фрагментарну будову, але при наявності значного асциту візуалізація його поліпшується. Особливо це добре проявляється при знаходженні хворого на правому боці. Судинний малюнок набуває специфічні ознаки. При декомпенсованому цирозу печінки добре візуалізуються стовбури магістральних печінкових вен, їх обриси деформовані. Ворітна вена розширена від 1,6 см до 2,1 см та в середньому відповідає (1,7+0,31) см. Перипортальні ділянки збільшені, а їх ехогенність ще більше посилена в порівнянні з компенсованим цирозом печінки. Діаметр печінкової вени збільшений і становить (1,82 - 0,27) см. Ці зміни розмірів судин носять вірогідний характер.

Як правило, спостерігається візуалізація порто-ковальних колатералів і значно рідше має місце реканалізація пупкової вени. Внутрішньо та зовнішньо печінкові протоки візуалізуються погано. Селезінка збільшується більш значно, її довжина становить від 13,5 см до 27,0 см, в середньому (16,2±1,3)см,(р<0,05).

Важливими ознаками для діагностики декомпенсованого цирозу печінки є оцінка портального кровообігу. Зміни портального кровообігу, які спостерігаються при цирозі печінки, зумовлені ступенем наявності портальної гіпертензії, яка, в свою чергу, залежить як від інтенсивності розвитку внутрішньопечінкової перепони, так і стану колатерального кровообігу. Ознакою появи портальної гіпертензії при цирозі печінки при розвитку цирозу внаслідок гепатиту є перш за все зміни діаметру ворітної вени більше 1,2 см в зовнішньопечінковому її відділі. В наступному, при декомпенсованому цирозі печінки при наявності значних порто-системних колатералів діаметр ворітної вени може зменшуватися за рахунок відтоку крові в систему нижньої порожнистої вени. Але за нашими даними при цирозі печінки навіть при наявності колатералів, портальна гіпертензія залишається, що знаходить своє відображення в збільшенні діаметра ворітної вени.

Наступною ознакою портальної гіпертензії є вірогідні зміни кровоточу по ворітний вені. У здорових осіб лінійна швидкість кровоточу по портальній вені до її розділу становила (21,2±4,25) см·с-1 (р<0,01) в порівнянні з нормою, при зміні індивідуальних показників від 18,0 см·с-1 до 23,2 см·с-1. Затримка подиху у фазі глибокого подиху призводить до підвищення швидкості портального кровообігу у здорових осіб до (33,9±6,4) см·с-1 (р<0,01), при змінах індивідуальних показників в межах від 27 см·с-1 до 40,3 см·с-1. Значне збільшення лінійної швидкості портального кровообігу має місце після пробного сніданку. У здорових осіб це збільшення становило (106,4±11,2) см·с-1 , що було більше в 2,6 рази в порівнянні з кровоточом натщесерце.

У хворих на цироз печінки в стадії декомпенсації було відмічено сповільнення швидкості кровообігу в магістральному стовбурі ворітної вени до 14 - 21 см·с-1 в порівнянні з нормою. Необхідно звернути увагу на той факт, що при декомпенсованому цирозі печінки та зменшенні асциту, швидкість лінійного кровообігу в магістральному стовбурі ворітної вени зросла до (26,4±1,2) см·с-1 (р<0,01), що можливо пов'язано з появою колатералів та зменшенням внутрішньочеревного тиску. Але при цьому лінійна швидкість кровообігу в часткових гілках ворітної вени була вірогідно зменшена (14,4±0,9) см·с-1 (р<0,05). Це свідчило про наявність зростання внутрішньопечінкового опору плину крові в зв'язку з прогресуванням ураження печінки, а в поєднанні з нормальними показниками лінійного кровоплину в магістральній частині портальної вени, про наявність порто-системних анастамозів. Ознакою внутрішньо печінкового блокування є також наявність порто - кавальних колатералів. При ехографії та ехоскопії порто-кавальні колатералі мають вигляд кручених гіпоехогенних трубкоподібних структур невеликого діаметру з невиразно видимими стінками. Вони знаходяться в типових місцях анатомічного розташування порто-ситемних колатералів і визначаються як порто-гастроезофагальні, сплено-ренальні, гастро-ренальні та панкреато-дуоденальні. Висвітлення їх наявності досягалося із акустичних доступів через ліву частку печінки, селезінку та ліву нирку. Візуалізація колатералів значно підвищується при змозі виконати кольорове доплерівське дослідження.

Окрім змін лінійної швидкості кровоплину на різних рівнях портальної вени та колатералів про наявність портальної гіпертензії у хворих на цироз печінки було збільшення діаметра судин, які утворюють ворітну вену та її гілки, верхньої та нижньої мезентеральної вени та вени селезінки. Діаметр вени селезінки становив в середньому (1,03±0,10) см, при значеннях від 0,6 до 1,7 см, що вірогідно перевищувало показники здорових осіб, які були (0,52± 0,04) см. Розмір верхньої мезентеральної вени по великому діаметру, який візуалізувався у вигляді стовбура, був (0,98±0,16) см при індивідуальних показниках 0,5 -- 0,6 см. Подальше порушення портального кровоплину супроводжувалося також появою асциту. При компенсованому цирозі печінки майже у всіх хворих незначна кількість вільної рідини виявляється в малому тазі латеральних частинах черевної порожнини, зліва від печінки і під її вісцеральною поверхнею у вигляді анехогенних ділянок, які відображають контури печінки. Подальше погіршення перебігу цирозу печінки проявляється обов'язковою появою вільної рідини в черевній порожнині в малому тазі та вищезгаданих місцях. Диференційна діагностика захворювань печінки: гепатитів та цирозів на стадії активного процесу є одним із складних для розв`язання задач. Ці труднощі обумовлені у загальненими проявами клінічної семіотики захворювань гепатопанкреатолієнальної зони и потребують подальшого удосконалення діагностики, з метою розробки діагностичних ультразвукових ознак. Нами вивчені клінічні і ультразвукові показники гнійних захворювань гепатопанкреатолієнальної зони. Клінічні прояви абсцесів печінки та підшлункової залози супроводжувалися симптомами загальної інтоксикації, лейкоцитозом, гектичною температурою тіла, ознобами та появою профузної пітливості, загальної слабкості, анорексією, зменшенням маси тіла при захворюванні на протязі 2-х тижнів і більше, наявністю болю в правому підребір'ї при абсцесах печінки та епігастральній ділянці і попереку при абсцесах підшлункової залози, а також локальними проявами подразнення черевини.

Біль супроводжувалася відчуттям важкості та посилювалася при рухах тіла, глибокому диханні та пальпації вище означених ділянок. Хворі на абсцеси печінки, у яких мале місце жовтяниця, скаржилися на сверблячку шкіри та у них визначався високий вміст загального та прямого білірубіну в крові.

У всіх хворих з абсцесами печінки розміри печінки були збільшені, в той час, як при абсцесі підшлункової залози в біляпупковій ділянці можна було намацати круглої форми щільне еластичне утворення розмірами від 8 до 30 см в діаметрі, оточене ділянкою тимпаніту та відокремлене від печінки та селезінки.

У хворих на абсцес печінки було знайдено випуклість правої половини грудної клітки на рівні 4 - 8 ребер зі зрівненням міжреберних проміжників. Місцева напруга м'язів живота в правому підребер'ї та місцеві перитоніальні симптоми були у половини хворих з абсцесами печінки. Характерними рентгенологічними ознаками були висока постава правого купола діафрагми, обмежені на його рухливості, наявність дисковидних ателектазів легень та базальних пневмонічних інфільтратів, плеврального випоту, а при довгій тривалості існування абсцесу - облітерація реберно-діафрагмальних сінусів.

Ультразвукові ознаки піогенних абсцесів печінки на ранній стадії розвитку до утворення порожнини абсцесу проявлялися наявністю ділянки печінкової паренхіми, яка нагадувала багатокутник (шестикутник) розміром від 3 до 8 і більше см, вершини якого було з'єднані смугами з пониженою ехогенністю (“павутинне гніздо”), де через 4 - 5 днів відбувалося поступове розширення однієї із сторін цього б агатокутника з розповсюдженням на всю ділянку багатокутника (мал.3).

На цій стадії утворення абсцесу, ділянка визначалась як ехозононегативне утворення з початку багатокутне, а потім овальне, не зовсім правильної форми. Края утворення були нерівні, а навколо нього мало місце посилення ехосигналу, що можна розглядати, як затвердіння печінкової тканини, яке зумовлене запаленням та клітинною інфільтрацією. В деяких випадках, на тілі ехонегативного утворення мала місце поява додаткового відбиття ехосигналів, що свідчило про наявність порожнини з рідким змістом пластівцеподібних структур. В подальшому, відбувалося посилення ехосигналу за рахунок ущільнення капсули абсцесу. Такі утворення були поодинокі у 7 хворих і знаходилися в лівій частці печінки, у 10 - були множинні і знаходилися в обох частках печінки.

Для ехосонографічних ознак біогенних абсцесів підшлункової залози на ранній стадії розвитку було характерним значне збільшення розмірів підшлункової залози, в якій подальше мав утворитися абсцес. Через 3-5 діб виникло овальної форми утворення з нечіткими контурами. При збільшенні цього утворення мало місце пониження візуалізації його задньої стінки, а зображення нагадувало утворення округлої форми, але без дна.

В подальшому, в цьому утворенні посилювалася візуалізація передньої та бокових стінок. Такий характер зміни візуалізації дозволяв виключити наявність кісти підшлункової залози. В ділянці зниженої ехогенності іноді з`являлись ехопозитивні включення та зернистість, можливо зумовлена густим змістом порожнини абсцесу. Евакуація змісту та дренування порожнини абсцесу проявляється посиленням ехоструктури підшлункової залози в місці ураження на протязі майже 2-х місяців.

У хворих з абсцесами селезінки було характерним поява ехонегативної частини без появності ехопозитивного посилення навколо, а при декілька абсцесах - багатьох ехонегативних включень, розміром 3-8 мм.



Мал. 3 Ехограма хворого Д. Діагноз: Абсцес печінки “свіжий”

Утворення тонкостінної капсули виникало через 2 тижні після початку захворювання, що проявлялось посиленням ехосигналу навколо ехонегативної частки. Евакуація змісту порожнини після пункції характеризувалась збереженням ехопозитивної частки, яка зникала через 2-3 тижні після дренування порожнини абсцесу.

Консервативна терапія антибіотиками до утворення порожнин абсцесу приводить до одуження в межах 3-4 тижні в з часу виникнення захворювання.

Підводячи підсумки вище викладеного, можна стверджувати, що динамічне клінічне спостереження з використанням ультразвукового обстеження печінки та підшлункової залози дозволяє не тільки встановити наявність абсцесу, але й визначити ступінь деструкції залученої в процесі запалення тканини органів та тактику лікування.

Висновки

1. Ультразвукові методи дослідження гепатопанкреолієнальної зони мають поряд з клінічними специфічні ультразвукові диференційно - діагностичні ознаки у хворих гепатитами і цирозами печінки та гнійними ахворюваннями гепатопанкреолієнальної зони, що розширює можливості діагностики та об`єктивного контролю за лікуванням.

2. Основними диференційно - діагностичними ознаками тяжкого перебігу гострого гепатиту є збільшення розмірів печінки, змін ехоструктури печінки та судинного малюнка у вигляді вогнищевого посилення ехоструктури печінки та збільшення контрастування печінкових вен та поява внутрішньопечінкових флебітів.

3. Хронічний гепатит характеризується появою зернистої ехоструктури та ехогенності печінки, судинними змінами у вигляді збіднення судинного малюнка, судин дрібного та середнього калібру та поява флебітів печінкових гілок порталь-ної вени. Ступінь прояви цих змін посилюється в залеж-ності від важкості захворювання від хронічного, в'ялоперебі-говуючого до активного та аутоімуного гепатитів, а максимальна ступінь прояви та розповсюдження на всю паренхіму печінки досягає у хворих цирозом печінки.

4. Ехосонографічні зміни при компенсованому цирозі печінки проявляються у вигляді збільшення розмірів печінки та особливо хвостатої долі, порушенніконтурів капсули печінки, дифузні зернисті ехоструктури печінки та судинних змін у вигляді появи симптомів “обрублених” вен та асциту, а також поява судинних венозних анастомозів портальної вени з іншими судинними басейнами.

5. Перехід компенсованого в декомпенсований цироз печінки характеризується зменшенням розмірів печінки, в порівнянні з початковими розмірами при компенсованому цирозі, бугристості контурів, печінки, появі множинних порто-системних анастомозів, зниженням лінійної швидкості кровоплину в портальній вені.

Виникнення ретроградного кровоплину в печінковій вені свідчить про швидку прояву печінкової енцефалопатії.

6. Ультразвукові зміни при гнійних захворюваннях печінки у вигляді абсцесу печінки характеризуються стадійністю розвитку, початковим проявом яких є поява “павутинного” багатокутника, утвореного із смуг. Розширення ехонегативної зони багатокутника чиниться по одній із сторін з поступовим розширенням на всю його область, еволюція якої наближається до овальної форми. Про появу оболонки абсцесу, свідчить виникнення ехопозитивного шару навколо порожнини абсцесу.

7. Ехосонографічні ознаки абсцесу підшлункової залози та селезінки проявляються у збільшенні розмірів органу та його часток (підшлункової залози), повільним формуванням оболонки абсцесу, що особливо характерну для абсцесів селезінки.

Практичні рекомендації

1. Ультразвукове дослідження гепатопанкреолієнальної зони являється необхідним та обов'язковим компонентом дослідження у хворих з захворюваннями черевної порожнини.

2. При дослідженні органів гепатопанкреолієнальної зони необхідно проводити, як вивчення морфологічних структур органів, так і стану судинного кровоплину.

3. Вивчення морфології органів рекомендується проводити з урахуванням анатомічніх структур, оцінки тканини печінки, визначаємої по ехоструктурі та ехогенності органу.

4. Рекомендується в комплексі досліджень органів черевної порожнини ширше використовувати дослідження артеріального та особливо венозного кровоплину судинних басейнів печінки та селезінки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гусейнов И.П. Клинические особенности диагностики пиогенных абсцессов печени. Вісник проблем біології і медицини. Випуск 6. Полтава - 2000. с. 42 - 47.

2. Гусейнов И.П. Ультразвуковая семиотитика и ранняя диагностика абсцессов печени. Таврический медико - биологический весник. Т. 5, № 1, г. Симферополь КГМУ. 2002 г., с. 27-32.

3. Гусейнов И.П. , Власенко М.А. Ультразвукові діагностичні критерії компенсованого та декомпенсованого цирозу печінки.

Международная научно - практическая конференция “Достижения и перспективы фармакотерапии заболеваний органов пищеварения”. 17-18 октября 2001г., г. Полтава. Посвящается 10 - годовщине Независимости Украины. Гастроентерологія. Міжвідомчий збірник. Дніпропетровськ -2001 г., с. 133-138.

4. Гусейнов И.П. Диагностика пелиоза печени. XX з'їзд хірургів України. 17-20 вересня 2002 р. Матеріали XX з'їзду хірургів України, т. 1. Тернопіль 2002 “Укрмедкнига”, с. 543 - 544.

5. Гусейнов И.П., Власенко М.А. “Холестероз желчи и его лечение”. 7-ая Российская конференция “Гепатология сегодня”. 18-20 марта 2002 г., Москва. “Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии ”. Приложение № 16. Материалы 7-ой Российской конференции “Гепатология сегодня”, 18 -20 марта 2002 г., г. Москва, с. 51.

6. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Ранняя диагностика абсцессов печени. Матеріали наукових праць Республіканської науково - практичної конференції “Досягнення та невирішені питання гастроентерології'', 7-8 квітня 1998 року. Харків -1998, с. 40.

7. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Дифференциальная диагностика острого и хронического гепатита. Матеріали наукових праць Республіканської науково-практичної конференції “Досягнення та невирішені питання гастроентерології”, 7-8 квітня 1998 року. Харків - 1998, с. 58.

8. Гусейнов И.П., Велигоцкий Н.Н. Власенко М.А. Ультразвуковая диагностика абсцессов селезенки. 7-я Международная конференція хирургов-гепатологов России и стран СНГ. 14 -16 октября 1999 г.; г. Смо-ленск. Анналы хирургической гепатологии. Т. 4, № 2,1999 г., с. 260-261.

9. Гусейнов И.П., Велигоцкий Н.Н., Власенко М.А. Ультразвуковая диагностика абсцессов печени. 1-й конгресс Украинских гепатологов. 15-16 сентября 1999 г., г. Киев. Науковий вісник Ужгородського університету. Серия Медицина, випуск 10. Ужгород-1999, с. 57 - 58.

10. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Особенности діагностики хирургической тактики у больных с абсцесами печени и селезенки. ХІХ з`їзд хірургів України. Матеріали. ХІХ з`їзду хірургів України (21 - 24 травня 2000 рік) Збірник наукових статей. Харків, 2000, с. 18 - 19.

11. Гусейнов И.П., Велигоцкий Н.Н., Власенко М.А. Ранняя ультразвуковая диагностика абссцесов печени. 6-ая Международная конференция хирургов-гепатологов. 4-6 ноября, г. Киев. Анналы хирургической гепатологии. Т. 3, № 3,1998 г., с. 286 - 287.

12. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Ультразвуковая диагностика пелиоза печени. 6-я Российская конференция “Гепатология сегодня”. 20-23 марта 2001 г. г. Москва - “Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии”. Приложение № 12. Материалы 6-ой Российской конференции “Гепатология сегодня”. 20-23 марта 2001 г., г. Москва, с. 40.

13. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Можливості ультразвукової діагностики абсцесів печінки та підшлункової залози. Науково-практична конференція присвячена 80-річчю з дня народження проф. Скрипниченко Д.Ф. Нові тенденції у хірургії ХХІ століття м. Київ, 8-10 жовтня 2001 рік. Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Щупика. Випуск 10, книга-4, Київ - 2001, с. 1258 - 1263.

14. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Ультразвуковая диагностика холесте-риновіх камней желчевіводящих путей. 7-ая Российская конференция “Гепаталогия сегодня” 18-20 марта 2002 г., г. Москва, “Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии”. Приложение № 16. Материалы 7-ой Российской конференции “Гепатология сегодня”. 18-20 марта 2002 г., г. Москва, с. 36.

15. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Ультразвуковіе изменения печени и желчевыводящих путей у больных холестатическим гепатитом. 7-я Российская конференция “Гепатология сегодня”. 18-20 марта 2002 г. Москва “Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии”. Приложение № 16 Материалы 7-ой Российской конференции “Гепатология сегодня” 18-20 марта 2002 г. Москва, с. 36.

16. Гусейнов И.П., Власенко М.А. Ультразвуковая ранняя диагностика цироза печени 6-ая Российская конференция “Гепаталогия сегодня” 20-23 марта 2001 г., г.Москва, “Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии”. Приложение № 12. Материалы 6-ой Российской конференции “Гепатология сегодня”. 20-23 марта 2001 г., г. Москва, с. 41.

Анотація

Гусейнов І.П. Ультразвукова та клінічна семіотика захворювань гепатобіліарної зони: гепатити, цирози та абсцеси печінки. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02. - “Внутрішні хвороби” - Харківський державний медичний університет, Харків - 2003 р.

Дисертація присвячена підвищенню діагностики та лікування хворих на захворювання гепатобіліарної зони: гепатитами, цирозами та абсцесами печінки, підшлункової залози та селезінки. Обстежено 201 хворий з захворюваннями печінки, із яких у - 26 був гострий гепатит, 105 - хронічний гепатит, цироз печінки - 35 та піогенні абсцеси печінки - 17, підшлункової залози - 13 та селезінки - 5 хворих.

Вивчені особливості зміни сонографічних ознак ураження тканини печінки та її судинної системи, жовчовивідних протоків, підшлункової залози та селезінки, в залежності від особливостей клініки, активності процесу та лікування. Установлені діагностичні критерії сономорфологічних змін, які спостерігаються при гострому та хронічному гепатитах, компенсованому та декомпенсованому цирозах печінки, піогенних абсцесах печінки, підшлункової залози та селезінки.

Встановлено, що для гострого гепатиту найбільш демонстративними, були вогнищеві зміни ехогенності паренхіми печінки та залучення до запального процесу печінкових вен на фоні гепатомегалії. При хронічному гепатиті ехосонографічні ознаки проявлялись низкою змін, характерних для мікро - та макронодулярної перебудови паренхіми печінки , для яких при компенсованому цирозі додавались зникнення сонографічних ознак печінкових вен дрібного та середнього калібру та поява варикозно розширених венозних анастомозів. Декомпенсація цирозу печінки характеризувалась зменшенням розмірів печінки та появою ретроградного кровоточу у ворітній вені та асциту. Ехосонографічні показники піогенних абсцесів печінки, підшлункової залози та селезінки залежать від стадії розвитку ураження, від вогнищевих змін до формування порожнини абсцесу , дозволяють діагностувати їх на ранніх стадіях розвитку та визначити тактику та ефективність лікувальних втручань.

...