Виробництво лікарських засобів відповідно до вимог належної аптечної практики (GPP)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Базове відділення ТзОВ Медичний коледж «Монада»

Фармацевтичне відділення

КУРСОВА РОБОТА

Тема: Виробництво лікарських засобів відповідно до вимог належної аптечної практики (GPP)

Робота виконана студенткою групи ІІФМ-3

Третього курсу фармацевтичного відділення

Яворською Уляною

Львів 2013

Зміст роботи

Вступ

1. Основні засади належної аптечної практики (GPP)

2. Державне нормування виробництва лікарських засобів

3. Нормування умов приготування і технологічного процесу виробництва лікарських препаратів

4. Виробничі приміщення аптеки

5. Обладнання аптеки, сертифікація, вимоги

6. Персонал аптеки, вимоги

7. Забезпечення норм якості лікарських засобів, що готуються, зберігаються і відпускаються з аптеки

Висновки та рекомендації

Список використаної літератури

Вступ

Належна виробнича практика (Good Manufacturing Practice, GMP) -- сукупність правил щодо організації виробництва і контролю якості, які є елементом системи забезпечення якості.

Належна аптечна практика - гарант якості лікарського забезпечення. Дотримання вимог GMP забезпечує стабільне виробництво ЛП відповідно до вимог НТД та проведення контролю якості згідно з АНД. У Директиві ЄС 89/341/ЄЕС зазначається, що «якість лікарських препаратів має бути зумовлена дотриманням принципів GMP». Неякісні ліки не тільки небезпечні для здоров'я людей, а й призводять до матеріальних збитків як для держави, так і для споживача. GMP містить низку показників (вимог), яким повинні відповідати підприємства, що випускають фармацевтичну продукцію. В ній максимально враховані фактори, які впливають на якість ліків: будівлі та приміщення, персонал, устаткування, організація й проведення технологічного процесу, документація, контроль за процесом виробництва, контроль якості готової продукції тощо. Вимоги GMP: усі виробничі процеси мають бути чітко визначені; їх потрібно систематично переглядати з урахуванням набутого досвіду; необхідно, щоб була продемонстрована можливість постійно виробляти ЛП необхідної якості згідно зі специфікаціями; критичні стадії виробничого процесу та істотні зміни процесу повинні пройти валідацію; мають бути в наявності всі засоби для GMP, включаючи навчений персонал, який має належну кваліфікацію; відповідні приміщення та площі; необхідне обладнання та правильне його обслуговування; відповідні речовини, первинні упаковки й етикетки; затверджені методики та інструкції; відповідне зберігання й транспортування; інструкції та методики мають бути викладені у формі розпоряджень чітко однозначно і конкретно застосовані до наявних засобів; оператори мають бути навчені правильному виконанню методик; під час виробництва мають складатися протоколи, які документально підтверджують, що справді проведені всі стадії, яких вимагають чинні методики та інструкції, а також те, що кількість і якість продукції відповідають запланованим нормам. Будь-які відхилення мають бути повністю запротокольовані та досліджені; протоколи виробничого процесу, що дозволяють простежити вичерпну історію серії, зберігаються у зрозумілій і доступній формі; при розповсюдженні продукції має бути зведений до мінімуму ризик зниження її якості; має бути передбачена система відкликання будь-якої серії продукції з продажу або постачання; мають розглядатися рекламації на продану продукцію, виявлятися випадки дефектів якості та вживатися відповідні заходи як щодо бракованої продукції, так і для запобігання подібним випадкам. Офіційні настанови з GMP є юридичною й змістовою базою правил GMP і важливим довідковим матеріалом при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств фармацевтичної галузі. Вони використовуються як основні вимоги при ліцензуванні та інспектуванні цих підприємств, а також як навчальні та методичні посібники для працівників підприємств і державних інспекторів. Ці правила є також основою запропонованої ВООЗ міжнародної системи підтвердження відповідності (сертифікації) якості ліків, призначених для експорту. Нині найбільш відомі такі офіційні настанови з GMP: міжнародних -- ВООЗ (WHO); регіональних -- країни ЄС (EU), учасники Конвенції про фармацевтичні інспекції (PIC), Асоціація країн Південно-Східної Азії (ASEAN); національних -- Управління з контролю за харчовими продуктами і ЛП США (FDA) та інших організацій.

В Україні чинна настанова «Лікарські засоби. Належна виробнича практика» (42_01-2001), яка майже повністю відповідає правилам GMP в ЄС.

1. Основні засади належної аптечної практики (GPP)

Принципи Належної аптечної практики

ЛЗ має бути виготовлений таким чином, щоб бути придатним до використання згідно з призначенням, а також відповідати встановленим вимогам до якості.

Забезпечення якості - головне завдання керівництва і потребує участі й відповідальності усього персоналу аптеки, а також постачальників і дистриб'юторів.

Для цього потрібно створити і правильно запровадити систему якості, яка охопила б усі процеси, що включають GMP і КЯ.

· ЛЗ має бути виготовлений таким чином, щоб бути придатним до використання згідно з призначенням, а також відповідати встановленим вимогам до якості.

· Забезпечення якості - головне завдання керівництва і потребує участі й відповідальності усього персоналу аптеки, а також постачальників і дистриб'юторів.

· Для цього потрібно створити і правильно запровадити систему якості, яка охопила б усі процеси, що включають GMP і КЯ.

· Система якості має бути задокументована в необхідному обсязі, ефективність її - контролюватися.

Система якості має бути задокументована в необхідному обсязі, ефективність її - контролюватися.

Основні вимоги і принципи належної аптечної практики

*. Основним завданням провізора (фармацевта) є благополуччя пацієнтів.

*. Головним у діяльності аптек та їх структурних підрозділів має бути надання допомоги пацієнтам, зокрема з питань застосування лікарських засобів. Основні функції включають відпуск лікарських засобів та іншої медичної продукції гарантованої якості, надання відповідної інформації і консультації пацієнтам щодо способів застосування лікарських засобів, протипоказань, побічних ефектів тощо, здійснення моніторингу ефективності лікарських засобів. (настанова «Лікарські засоби належна аптечна практика»)

Система якості має забезпечувати:

розроблення та виготовлення продуктів відповідно до найновішої наукової інформації;

чітку визначеність процесів виготовлення і контролю та їх виконання відповідно до правил GMP;

вживання відповідних заходів, які б забезпечили виготовлення, зберігання та подальший обіг продукту зі збереженням його належної якості до закінчення терміну придатності;

постачання продуктів для застосування лише в тому разі, якщо їх було виготовлено відповідно до вимог, перевірка та зберігання проводилися відповідно до визначених процедур, а випуск дозволений Відповідальним фармацевтом (Уповноваженою особою).

Фармацевтична промисловість у Європейському Співтоваристві (ЄС) працює згідно із стандартами, що містять високі вимоги щодо забезпечення якості лікарських засобів при їхній розробці, виробництві та контролі. В Україні виробництво лікарських препаратів повинно здійснюватись у відповідності відповідності до Настанови 42-01-2001 „Лікарські засоби. Належна виробнича практика, яка поширюється на виробництво готових лікарських засобів для людини, включаючи їх повне і неповне виробництво, різні процеси фасування, пакування і маркування, а також усіх медикаментів, що виробляються серійно, зокрема тих, які дрібними серіями виготовляються в аптечних умовах, і лікарських засобів для клінічних випробувань. Настанова встановлює положення (принципи та правила) належної виробничої практики. Ця настанова не поширюється на виробництво активних фармацевтичних інгредієнтів і допоміжних речовин, а також на виготовлення лікарських засобів за магістральними або офіціальними прописами, їх фасування, перепакування і пере маркування, якщо ці медикаменти призначені винятково для роздрібної реалізації через аптеки та їх структурні підрозділи.

2. Державне нормування виробництва лікарських засобів

Державне нормування виробництва лікарських препаратів являє собою комплекс вимог, узаконених відповідними документами, до якості лікарських засобів, допоміжних речовин і матеріалів, технологічного процесу і лікарських препаратів як до готового продукту. Неналежний склад лікарського препарату, неправильне його виготовлення чи дозування можуть привести до зниження або втрати лікувального ефекту чи навіть до появи токсичної дії лікарського препарату. Разом з тим, на відміну від інших предметів споживання, якість лікарських препаратів не може бути визначена хворим. Це особливо підкреслює важливість державного нормування виробництва і якості лікарських препаратів. Встановлення правил проведення окремих операцій, норм якості і витрат сировинних матеріалів, вимог до готового продукту не тільки сприяє одержанню продукції високої якості, але й зменшує матеріальні втрати, які особливо зростають при порушенні технологічного режиму.

Нормування виробництва лікарських препаратів проводиться в основному по чотирьох напрямках:

1. Обмеження кола осіб, яким дозволяється готувати лікарські препарати (право на фармацевтичну роботу).

2. Нормування складу прописів лікарських препаратів.

3. Нормування якості лікарських засобів і допоміжних речовин, що використовуються для виготовлення лікарських препаратів.

4. Нормування умов і технологічного процесу виготовлення лікарських препаратів.

Право на виготовлення лікарських препаратів (на фармацевтичну роботу)

В «Основах законодавства України про охорону здоров'я» сказано, що медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися тільки особи, що одержали відповідну фахову освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, що займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, у тому числі в області народної і нетрадиційної медицини, установлюються Міністерством охорони здоров'я України.

Виходячи з цього законодавства, на провізора-технолога покладаються обов'язки щодо перевірки рецептів на правильність їх виписування й оформлення, сумісності та інгредієнтів, разових і добових доз отруйних і сильнодіючих лікарських засобів. Провізор-технолог керує роботою фармацевтів щодо виготовлення лікарських препаратів, внутріаптечних заготівель, контролює виконання всіх технологічних вимог при їх виготовленні. Він здійснює контроль за дотриманням санітарного режиму у виробничих приміщеннях і контроль за справністю і точністю усіх ваговимірювальних приладів відповідно до вимог Державного комітету стандартів.

Нормування складу прописів лікарських препаратів

Лікарські препарати, що готуються за стандартними прописами фармацевтичною промисловістю у великій кількості, називаються офіцинальними - medic-amenta ofjicinalla (від лат. of/icina - майстерня, аптека).

Лікарські препарати, призначені для індивідуального застосування і приготовлені в аптеці за рецептом лікаря, називаються магістральними - medicamenta magistralia (від лат. magister - учитель, керівник, у даному випадку - лікар, що склав пропис) чи екстемпоральними (від лат. ех (строге - відразу приготовлені).

Відповідно, усі прописи на лікарські препарати поділяються паофіцинальні, мануальні і магістральні (екстемпоральні). Офцинальні прописи (Formulae ojjlcinales) затверджуються державним законодавчим органом - Фармакопейним комітетом МОЗ України. Ці прописи можуть бути включені в Державну фармакопею - у фармакопейні статті (ФС) чи в тимчасові фармакопейні статті (ТФС). Мануальні прописи (Formulae manuales, лат. manus - рука) - стандартні прописи, багаторазово перевірені практичною медициною. Вони можуть бути включені в спеціальні збірники-мануали чи рецептурні довідники. Магістральні прописи (Formulae magistrates) - прописи, призначені лікарем визначеному хворому.

Таким чином, склад лікарських препаратів визначається відповідними прописами. Цей поділ на групи достатньо умовний, тому що окремі екстемпоральні лікарські препарати, якщо вони широко застосовуються, можуть виготовлятися в масовому масштабі і стати офіцинальними. В аптечному виробництві склад прописів лікарських препаратів нормується рецептом. Слово «рецепт» походить від лат. гесіреге -- брати.

Рецептом називається письмове звертання (доручення) лікаря до фармацевта (в аптеку) про виготовлення лікарського препарату і відпуск його хворому із вказівкою способу застосування.

Рецепт має важливе медичне значення. Він є документом, що служить єдиною підставою для відпуску з аптек більшості лікарських препаратів і застосування їх хворими, виходячи з указівок лікаря про дози і порядок прийому, з урахуванням індивідуального підходу до хворого.

Складання кожною рецепта вимагає від лікаря серйозного і вдумливого відношення, тому що недбало чи неправильно виписаний рецепт може викликати утруднення і затримку виготовлення і відпуску лікарського препарату, а при грубих помилках може стати причиною нещасного випадку.

Крім основного медичного значення, рецепт має також юридичне, технологічне і господарське значення.

Юридичне значення рецепта полягає в тому, що він надає право на придбання лікарських засобів і визначається раціональним призначенням рецептурного пропису хворому, датою виписування рецепта, наявністю П.І.Б. і віку хворого, П.І.Б. лікаря, використанням відповідних рецептурних бланків з урахуванням фармакологічної дії лікарських засобів. В особливих випадках він може бути речовим доказом, тому що особи, які виписують рецепти і готують по них лікарські препарати, несуть за цс юридичну відповідальність.

Технологічне (технічне) значення рецепта полягає в тому, що він служить основою і керівництвом фармацевту при виготовленні лікарського препарату (у ньому вказується, які лікарські засоби потрібно взяти і в яку лікарську форму їх перетворити).

Господарське (фінансово-економічне) значення полягає в тому, що рецепт є документом на витрату лікарських засобів і підсобних матеріалів; служить основою для розрахунків між лікувально-профілактичною установою й аптекою у випадках безкоштовного чи пільгового відпуску лікарських препаратів амбулаторним хворим. За рецептом визначається вартість лікарського препарату. У госпрозрахункових аптеках, поряд з урахуванням цінностей у грошовому вираженні, для лікарських речовин списку А і спирту етилового ведуть облік витрати їх кількостей за рецептурою. Рецепт служить основою для прогнозування фінансової діяльності аптечної установи, а також визначення погреби в лікарських засобах.

Правила виписування рецептів установлені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.05р. № 360.

Право прописування рецептів надається лікарями, фельдшерами, акушерками закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування, які при наявності відповідних показань зобов'язані видавати хворим рецепти, завірені своїм підписом і особистою печаткою.

Рецепти на лікарські засоби, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров'я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

Рецепти повинні виписуватися з урахуванням віку хворого, порядку оплати ліків і характеру дії лікарських засобів на бланках, видрукуваних типографським способом по установлених формах ф-1, ф-3.

Виписування рецептів здійснюється латинською мовою, що стала міжнародною у цій області.

У деяких країнах рецепти виписують національною, англійською, французькою чи іспанською мовами. При цьому структура рецепта нічим не відрізняється від прийнятої в Україні, хоча мас деякі спрощення.

Наприклад, пропис рецепта офіцинальної мазі латинською мовою:

1.Rp.: Unguenti Ichthyoli 50,0

D.S.: Наносити на уражену ділянку шкіри 2 рази па день. Англійською:

2. Rp.: Ointment oflchthammol 50,0

Apply twice daily to affected skin. Французькою:

3. Rp.: Pommadc d' ichthyolammonium 50 g

Appliquer sur la region affecte 2 fois par jour. Іспанською:

4. Rp.: Pomada de ictamol 50 g

Apliques a las partes afectadas 2 vcces diaridis.

У наведених прикладах (2, 3, 4) найменування ліків написані в називному відмінку (Casus nomenativus}.

Складові частини рецепта. Рецепт повинен виписуватися чорнилом чи кульковою ручкою, чітко і ясно, у зазначеній нижче послідовності з обов'язковим заповненням усіх передбачених у бланку граф. При цьому необхідно пам'ятати, що виправлення в рецепті не допускаються: якщо допущені помилки, рецепт повинен бути переписаний.

1. Inscriptio - напис (від лат. inscribere - надписувати). У написі вказують найменування, адресу і телефон лікувальної установи, в якій був виписаний рецепт. Код ліку вал ьно-профілактичної установи друкується цілком або ставиться штамп. На рецепті приватнопрактикуючого лікаря повинні бути зазначені прізвище, домашня адреса і номер телефона(якщо він є). Ці відомості необхідні фармацевту у випадку потреби з'ясувати в лікаря різні питання: уточнення дозування, способу застосування лікарського препарату, можливість заміни відсутніх інгредієнтів іншими і т. п.

2. Datum - дата видачі рецепта (вказується повністю число, місяць, рік).

3. Nomen aegroti -- прізвище, ініціали хворого. У рецепті вказується прізвище та ініціали хворого, його вік. Відомості про вік пацієнта необхідні тому, що на фармацевта покладається обов'язок контролювати правильність призначення лікарем отруйних І сильнодіючих лікарських речовин. Якщо хворим г. сам лікар, що виписав рецепт, то пишеться «pro me» (для мене).

4. Nomen mcdici - прізвище та ініціали лікаря (розбірливо).

5. Invocatio - звертання (від лат. invocare - волати, благати). У рецепті ця частина представлена одним словом Recipe - візьми (яке звичайно пишеться скорочено: Rp.: чи R.:) і юридичне характеризує розпорядження лікаря фармацевту. Воно показує, що даний документ є рецептом і на нього поширюються веі законоположення про рецепт.

6. Designatio materiarum чи Orginatio - перерахування лікарських речовин, і яких готують лікарський препарат. Це найбільш відповідальна частина рецепта. Лікарські речовини прописують латинською мовою в родовому відмінку за хімічними назвами (відповідно до номенклатури Державної фармакопеї). При перерахуванні інгредієнтів кожну речовину пишуть на окремому рядку з прописної букви. Назви отруйних і сильнодіючих лікарських засобів завжди повинні бути написані цілком. Забороняються скорочення близьких за найменуваннями інгредієнтів, що не дозволяють установити, який лікарський засіб прописано. Наприклад, важко зрозуміти, що прописано при такому скороченні назви лікарського засобу: «Natr. suit'.». У даному випадку можуть мати на увазі: натрію сульфат (Na-.SC),), натрію сульфід(Na,S), натрію сульфіт (Ka,SO₃). Всі ці речовини мають цілком різне застосування. Використання найважливіших рецептурних скорочень дозволяється тільки відповідно до прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці.

Після найменування лікарського засобу з правої сторони вказується його кількість. При прописуванні лікарських речовин, дозованих у біологічних одиницях дії {антибіотики, деякі інші речовини), у рецепті вказують кількість одиниць дії (ОД). У тих випадках, коли лікарські засоби виписані в однакових кількостях, після назви останнього з них перед позначенням кількості пишуть «ana» - порівну.

Рідкі лікарські засоби виписують у мілілітрах і краплях, всі інші - у грамах. Якщо кількість рідини менше одного мілілітра, то звичайно її прописують у краплях, позначаючи їх кількість римською цифрою. Наприклад, gti IV (gtt - gitttas- крапля). Що стосується допоміжних речовин, то їх кількість лікар може не вказувати, а прописати «q.s.» (quantum satis - скільки потрібно).

Звичайно лікарські засоби прописуються в порядку зменшення важливості. Спочатку пишуть основний лікарський засіб (basis), потім прописують речовини, що сприяють основному лікарському засобу (adjuvuns - дослівний переклад: той, що допомагає, сприяє). Далі може бути виписана речовина, що виправляє смак чи запах лікарського препарату (corrigens), потім - формотворні, чи консистентні речовини, що надають форму лікарським препаратам (constituent - наповнювач). Іноді лікар у рецепті не вказує допоміжні речовини, але має їх на увазі як цілком визначені на основі правил, установлених фармакопеєю. Наприклад, вода очищена - для мікстур, вазелін - для мазей, цукор у порошках, тверді жирові основи в супозиторіях і т. п.

7. Praescriptio чи subscriptio -розпорядження, підпис. Після перерахування лікарських речовин вказується, яка лікарська форма повинна бути приготовлена, і основні технологічні операції, які необхідно зробити (змішати, розважити і т. и.), в якій упаковці повинен бути відпущений лікарський препарат (у капсулах, ампулах, у посуді темного скла і т.п.). При виписуванні дозованих лікарських препаратів указується кількість доз. Для позначення лікарської форми широко використовуються прийняті скорочення, наприклад: Л/. / wig. (Misce fiat unguentitm) - змішай, щоб вийшла мазь; М. f. pulv.D. t. d. № 6 (Misce fiat pulvis. Da tales doses № 6) - змішай, щоб вийшов порошок. Дай такі дози числом 6.

8. Signature - сигнатура, позначення. Починається словами Signa, чи Signatur (познач, нехай буде позначене), частіше пишеться скорочено - S. Зміст сигнатури призначений для хворого, у ній вказується, як варто застосовувати лікарський препарат. Тому сигнатура пишеться на українській чи національній мовах. Неприпустимі такі загальні вказівки, як «Зовнішнє», «Внутрішнє», «Відомо», «Уживати, як сказано» і т. п., тому що це позбавляє можливості фармацевта перевірити дозування отруйних, наркотичних чи сильнодіючих лікарських засобів і може привести до неправильного прийому лікарського препарату хворим. Спосіб застосування варто писати докладно, вказуючи дозу, частоту, а в необхідних випадках - і час прийому, тобто до їжі чи після, натще і т. п.

9. Subscriptio medici - особистий підпис лікаря і його особиста печатка. Підписуючи рецепт, лікар приймає на себе відповідальність за правильність призначення хворому даного лікарського препарату. Ця остання частина рецепта має юридичну чинність.

У випадках, передбачених наказом МОЗ України № 360 (п. 1.14), додатково - круглою печаткою суб'єкта господарювання, що провадить діяльність, пов'язану з медичною практикою.

Завіряти печаткою закладу охорони здоров'я або іншого суб'єкта господарювання, що провадить діяльність, пов'язану з медичною практикою, незаповнені та не підписані медичним працівником рецептурні бланки забороняється.

На рецептурних бланках ф-1 дозволяється виписувати не більше трьох найменувань лікарських засобів. На рецептурних бланках ф-1, які залишаються в аптеці (пільгові рецепти та ті, які підлягають предметно-кількісному обліку, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів), і на спеціальному рецептурному бланку ф-3 дозволяється виписувати одне найменування лікарського засобу.

Крім зазначеного вище, в рецептах можуть зустрічатися особливі оцінки лікарів. Наприклад, у разі потреби екстреного відпуску хворому лікарського препарату лікар пише в правому верхньому куті рецепта такі написи: Cito\ (швидко); Statim\ (негайно). При необхідності повторити хворому виписаний лікарський препарат, лікар робить на рецепті напис repetatur, чи навпаки, якщо повторювати небажано - поп repetatur, і скріплює підписом. Коли лікар свідомо знає, що призначуваний лікарський препарат хворому доведеться одержувати повторно, то він на видному місці первинного рецепта повинен написати «Repetalur bis, ter» (і т. п.), що означає (повторити двічі, тричі і т. п.). У випадках, передбачених п. 1.12 Правил, лікар робить у рецепті такі позначки: «Хронічному хворому», «За спеціальним призначенням». У таких випадках лікарські препарати, що містять фенобарбітал у суміші з іншими лікарськими засобами, дозволяється виписувати на рецептурному бланку ф-1 на курс лікування до одного місяця.

Рецепти на лікарські засоби, виписані на рецептурних бланках ф-1 дійсні протягом десяти днів з дня виписки, а на спеціальних рецептурних бланках ф-3 - протягом п'яти днів з дня виписування рецепта.

Рецепт, який виписано з порушенням вимог правил, у дозі, яка перевищує вищий одноразовий прийом без відповідного оформлення рецепта або містить несумісні лікарські речовини, вважається недійсним, і ліки по ньому не відпускаються. Рецепт погашається штампом «Рецепт недійсний» І повертається хворому.

3. Нормування умов приготування і технологічного процесу виробництва лікарських препаратів

Для забезпечення якості ліків на підприємстві-виробнику повинна функціонувати система забезпечення якості, що включає належну виробничу практику і контроль якості.

Належна виробнича практика (good manufacturing practice -- GMP) - це звід вимог, правил і норм, що регламентують процес виробництва і контролю якості лікарських засобів.

У стандартах акредитації аптек (наказ № 2 від 2.01.98 p. MO3 України) передба­чений розділ «Належна аптечна практика» (НАП).

Належна аптечна практика (good pharmacy practice} - гарант якості лікарсь­кого забезпечення. Одним зі складових елементів НАП є дотримання умов і техноло­гічного процесу виробництва екстемпоральних препаратів.

Виготовлення І контроль якості ліків знаходяться у взаємній залежності. Тому основні вимоги до них розглядаються в одному розділі.

Нормування умов виготовлення лікарських препаратів включає:

> дотримання комплексу санітарно-гігієнічних заходів (мікроклімат, освітленість, контамінація повітряного середовища, устаткування і т. п.), що докладно вив­чається в курсі гігієни;

> дотримання санітарного режиму, а при виготовленні ряду лікарських форм - умов асептики;

> дотримання правил роботи з отруйними, наркотичними і прирівняними до них речовинами;

> дотримання техніки безпеки.

Правила, що нормують умови виготовлення лікарських препаратів в аптеках, уста­новлюються відповідними державними органами (накази МОЗ України № 275 від 15.05.06 р„ № 44 від 16.03.93 p.).

У процесі виробництва джерелами забруднення лікарських засобів можуть бути домішки, що попадають з апаратури при синтезі, за рахунок недосконалих методів очищення (домішки важких металів, свинцю і, що дуже небезпечно, миш'яку). У вихідній рослинній сировині також присутні домішки мінерального й органічного походження, що в тому чи іншому ступені відображається на чистоті витяжки. Відповідні домішки в кількостях вище допустимих норм можуть справляти на організм людини токсичну дію або впливати на стабільність лікарських препаратів.

Джерелами мікробного забруднення (мікробіологічної контамінації) нестерильних лікарських препаратів можуть бути: лікарські І допоміжні речовини, пакувальні й заку­порювальні матеріали, а також не виключена можливість інфікування лікарських препаратів у процесі виготовлення від працюючого персоналу, з устаткування та ін.

Лікарські препарати найчастіше забруднюються сапрофітами, широко розповсюд­женими в навколишньому середовищі: ґрунті, воді, повітрі, на рослинах і т. п. На відміну від патогенних мікроорганізмів багато сапрофітів мають великий набір ферментів і здатні розкладати найрізноманітніші речовини. Зокрема, дріжджові і нитчасті гриби здатні руйнувати глікозиди й алкалоїди, кислоту аскорбінову, глюкозу, вітаміни та ін. Багато мікроорганізмів інактивують антибіотики, розщеплюють білки, ліпіди, виклика­ють розкладання галенових препаратів. Мікробному псуванню піддаються основи для мазей, їх компоненти і готові мазі. Так, псніцилами, актиноміцетами легко руйнуються парафін, мінеральні масла, вазелін, віск бджолиний та ін. В усіх випадках на інтен­сивність руйнування лікарських препаратів впливають такі фактори, як концентрація лікарських речовин, вологість, навколишня температура, а також природа і ступінь пер­винного обсіменіння та ін. Продукти руйнування лікарських речовин можуть також служити живильним середовищем для мікроорганізмів. Зараз у багатьох країнах, у тому числі й у нашій, через небезпеку мікробної контамінації розроблені тимчасові граничнодопустимі норми непатогенних мікроорганізмів у нестерильних лікарських препаратах, що включені в ДФ XI.

Для зберігання високої якості лікарських препаратів, їх фізико-хімічної стабільності й апірогенності аптечні працівники повинні додержувати вимог інструкції з санітарно-протиепідемічного режиму аптечного виробництва й особистої гігієни співробітників аптек (Наказ МОЗ України № 275 від 15.05.06 p.). Інструкція передбачає:

- вимоги до приміщень і оснащення аптек;

- санітарні вимоги до прибирання приміщень, догляду за оснащенням аптек;

- вимоги до особистої гігієни персоналу аптек;

- санітарні вимоги до одержання, транспортування і зберігання води очи­щеної і води для ін'єкцій;

- санітарні вимоги при виготовленні ліків в асептичних умовах;

- санітарні вимоги при виготовленні нестерильних лікарських форм;

- порядок обробки гумових пробок і миття аптечного посуду.

У нормуванні умов виготовлення не менш важливим фактором є правильне зберігання лікарських засобів і допоміжних матеріалів. В інструкції з організації зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів і виробів медичного призначення передбачені:

- вимоги до обладнання й експлуатації приміщень зберігання;

- загальні вимоги до організації зберігання лікарських засобів;

- вимоги до зберігання лікарських засобів у залежності від їх фізичних, фізико-хімічних властивостей і впливу на них чинників зовнішнього середовища.

Нормування технологічного процесу є одним з факторів забезпечення високої якості виготовлюваних лікарських препаратів. Порушення технології може бути причиною недоброякісності лікарських препаратів. Наприклад, при виготовленні настою з трави горицвіту з нормальною біологічною активністю при порушенні температурного режиму можна одержати лікарський препарат зі зниженою чи втраченою біологічною активністю. Тому необхідно контролювати всі стадії виробництва від початкового до кінцевого моменту виконання кожної технологічної операції, послідовність переходу і зв'язок між ними. При цьому визначають основні параметри (швидкість нагрівання чи охолод­ження, час перемішування, значення рН середовища і т.п.). Завершення технологічної операції повинне визначатися встановленим основним технологічним показником. На­приклад, визначеною температурою, значенням рН, дисперсністю суспензії і т.п.

У промислових умовах стадії технологічного процесу виробництва нормуються регламентом. Технологічний регламент - це нормативний документ, у якому визна­чені технологічні методи, технічні засоби, норми і нормативи виробництва лікарського препарату (структура, правила і порядок розробки і затвердження регла­менту передбачаються ГНД 09-001-98 «Регламенти виробництва лікарських засобів»)

В аптечних умовах стадії технологічного процесу нормуються ДФ, технологічними інструкціями, інформаційними листами, які відповідають наказам МОЗ України (Наказ № 197 від 07.09.93р. та ін.).

Першою загальною стадією виготовлення для всіх лікарських форм є підготовчі роботи. Це підготовка приміщення, допоміжних засобів, устаткування, пакувальних матеріалів, лікарських і допоміжних речовин. Після підготовчих робіт послідовно проводять стадії технологічного процесу відповідно до особливості лікарської форми. На­приклад, при виготовленні рідких лікарських форм необхідно дотримувати визначеного порядку розчинення і змішування лікарських засобів з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей; при виготовленні порошків варто додержувати правил змішування, подрібнення, введення барвних речовин і т.п..

Нормуються і загальні для всіх лікарських форм завершальні стадії технологічного процесу: пакування й оформлення до відпуску. Усі лікарські препарати упаковують в залежності від їх агрегатного стану і призначення пакувальним матеріалом, дозво­леним для медичних цілей. Існують єдині правила оформлення ліків, що готуються в аптеках. Усі лікарські препарати оформляють етикетками визначеного розміру і зраз­ка. Залежно від способу застосування, етикетки поділяються на внутрішні, зовнішні, для ін'єкцій, для очних лікарських форм. Етикетки мають різні сигнальні кольори: зелений - для лікарських препаратів, призначуваних всередину; жовтогарячий - для зовнішнього застосування; рожевий - для очних лікарських форм; синій - для ін'єкційних. На всіх етикетках повинні бути такі позначення: емблема медицини, но­мер аптеки, номер рецепта, прізвище й ініціали хворого; спосіб застосування, дата виготовлення лікарського препарату, підпис особи, що приготувала лікарський препа­рат, І вартість, а також попереджувальний напис «Берегти від дітей». На етикетках лікарських препаратів, призначених для ін'єкцій, вказується їх склад. Для звертання особливої уваги на призначення лікарського препарату застосовуються попереджу­вальні написи: «Дитяче», «Серцеве».

Для лікарських препаратів, що готуються індивідуально, і в залежності від лікарсь­кої форми і призначення використовують етикетки «Порошки», «Мікстура», «Краплі», «Мазь», «Очні краплі», «Очна мазь».

Великий емоційний вплив на хворого має зовнішній вигляд упаковки, її досконалість, чистота, герметичність. Установлено, що неохайно оформлений і відпущений лікарсь­кий препарат, погано закупорений, що протікає і забруднює тару ззовні, може не спра­вити необхідної лікувальної дії, незважаючи на те, що містить усі необхідні лікарські речовини. Упаковка повинна бути носієм наукової, рекламної і естетичної інформації. повинна вписуватися в технологічну схему як один з елементів процесу, інтенсифікую­чи або принаймні не зменшуючи продуктивності праці.

Контроль якості ліків в умовах аптек. У державному нормуванні виробництва лікарських препаратів велика увага приділяється контролю якості готового продукту. Якість лікарського засобу - це сукупність властивостей, які надають лікарському засобу здатність задовольняти споживачів у відповід­ності з його призначенням і відповідають вимогам, установленим за­конодавством.

Державний контроль якості лікарських засобів здійснюють органи державного кон­тролю за допомогою офіційних НТД (ДФ, діючих наказів, інструкцій і т.п.).

Контроль якості ліків в умовах аптек передбачає комплекс заходів, що забезпечу­ють виготовлення лікарських препаратів належної якості. До них відносяться:

· дотримання санітарних норм і правил, санітарно-гігієнічного і протиепідемічно­го режимів, правил асептики виготовлення ліків, фармацевтичного порядку відпо­відно до діючих нормативно-методичних документів і наказів;

· забезпечення термінів і умов зберігання в аптеці лікарських засобів відповідно до фізико-хімічних властивостей і вимог Державної фармакопеї, діючих наказів та інструкцій;

· ретельний перегляд рецептів, що надходять в аптеку, і вимог лікувально-профілактичних установ з мстою перевірки правильності їх виписування, сумісності ліків, що входять до складу лікарських засобів; відповідності прописаних доз віку хворого;

· дотримання технології виготовлення лікарських засобів відповідно до вимог Державної фармакопеї, діючих наказів та інструкцій.

Якість і ефективність санітарно-протиепідемічного режиму в аптеках визначається результатами бактеріологічного контролю. Об'єктами бактеріологічного контро­лю в аптеках с: вода очищена і вода для ін'єкцій, лікарські засоби, аптечний посуд, пробки та інші допоміжні матеріали, Інвентар, оснащення; руки й одяг персоналу; повітряне середовище.

Бактеріологічний контроль здійснюють бактеріологічні відділи обласних (міських) державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів, лікарі-бактеріологи аптек, бактеріологічні лабораторії лікувально-профілактичних установ, а також санітарно-епідеміологічні станції в порядку державного нагляду.

Бактеріологічний контроль в аптеках проводиться згідно з нормативними документами органів державного санітарного нагляду.

Кратність обстежень аптек з одночасним відбором проб на бактеріологічний контроль повинна бути не менше двох разів у квартал.

Якість лікарських засобів, що готуються в аптеках за рецептами чи на вимогу лікувально-профілактичних установ (а також внутріаптечна заготівля, фасовка, кон­центрати і напівфабрикати) визначається результатами внутріаптечного контро­лю: письмового, опиту вального, органолептичного, фізичного, хімічного і кон­тролю при відпуску.

Проведення внутрішньоаптечного контролю покладається на завідувача аптеки, його заступників, провізора-аналітика і провізора-технолога. Наказ МОЗ України (Наказ № 626 та ін.).

1. Письмовий контроль: здійснюється фармацевтом і провізором-технологом при виготовленні лікарських препаратів за індивідуальними прописами і вимогами ліку­вально-профілактичних установ шляхом заповнення по пам'яті паспорта письмового контролю (ППК). Паспорт заповнюється негайно після виготовлення лікарського пре­парату відповідно до технології. У паспорті вказується: дата, номер рецепта (вимоги), узяті лікарські засоби (латинською мовою) і їх кількість, число доз, ставляться підпи­си осіб, які виготовили, розфасували і перевірили лікарський препарат. У випадку виго­товлення лікарського препарату практикантом ставляться підписи практиканта й осо­би, відповідальної за виробничу практику.

На лікарські препарати, що містять отруйні, наркотичні речовини, у верхній частині паспорта ставиться буква «А», а на лікарські форми для дітей - буква «Д».

Всі розрахунки проводяться до виготовлення лікарського препарату і записуються на зворотній стороні паспорта. При використанні напівфабрикатів і концентратів вка­зується їх концентрація й узяті кількості. При виготовленні порошків, супозиторіїв і пігулок указується маса окремих доз і їх кількість. Величина пілюльної чи супозиторію']' маси, кількість ізотонуючої і стабілізуючої речовин, що додаються в очні краплі і розчини для ін'єкцій, вказуються як у паспортах, так і на зворотній стороні рецептів. У паспорті вказуються використані при розрахунках коефіцієнти водопоглинання для лікарської рослинної сировини, коефіцієнти збільшення об'єму водних розчинів при розчиненні лікарських речовин, формули розрахунку.

Приготовлені лікарські препарати, рецепти і заповнені ППК передаються на перевірку технологу чи особі, яка виконує його функції. Контроль полягає в перевірці відпо­відності записів у ППК пропису в рецепті, правильності зроблених розрахунків. Якщо лікарський препарат перевірений провізором-аналітиком повним хімічним контролем, на паспорті ставиться номер аналізу і підпис провізора-аналітика.

Коли лікарський препарат виготовляється і відпускається тією самою особою, ведення ППК також обов'язкове. При виготовленні розчинів для ін'єкцій усі записи ве­дуться в спеціальному журналі. ППК зберігаються в аптеці протягом одного місяця.

2. Опитувальний контроль, здійснюється провізором-тсхнологом і застосовується вибірково. Після виготовлення фармацевтом не більше 5 лікарських препаратів провізор-технолог називає перший інгредієнт, що входить у лікарський препарат, а в склад­них лікарських препаратах вказує його кількість, після чого фармацевт зобов'язаний назвати всі узяті ним інгредієнти І їх кількість.

3. Органолептичний контроль, здійснюється аналітиком чи провізором технологом і полягає в перевірці зовнішнього вигляду лікарської форми, її кольору, смаку, запаху, однорідності змішування, відсутності механічних включень у рідких лікарських формах.

Однорідність змішування порошків, мазей, пігулок, супозиторіїв перевіряється до поділу маси на дози. Перевірка здійснюється вибірково у кожного фармацевта протягом робочого дня (але не менше 3-х лікарських форм у день).

На смак перевіряються лікарські форми для внутрішнього вживання вибірково й у випадках сумніву в якості приготовленої лікарської форми. Особлива увага звертається па лікарські препарати для дітей. Результати органолептичного контролю лікарсь­ких форм реєструються в журналі.

4. Фізичний контроль здійснюється аналітиком або провізором-технологом і по­лягає в перевірці загальної маси чи об'єму лікарської форми, кількості і маси окремих доз, що входять у дану лікарську форму (але не менше 3-х доз), контролюється також якість закупорювання. Фізичному контролю підлягають:

- кожна серія фасовки і внутріаптечної заготівлі (від 3 до 5 одиниць зразків з кож­ної серії чи заготівлі;

- вибірково лікарські форми, приготовлені за індивідуальними рецептами за день (але не менше 3 % від загальної кількості);

- лікарські форми, що вимагають стерилізації, після розфасовки до їх стерилізації.

5. Хімічний контроль здійснюється провізором-аналітиком (якісний і кількісний) і провізором-тсхнологом (вибірково - якісний) і полягає у визначенні відповідності і кількісного вмісту лікарських речовин, що входять до складу лікарської форми.

Якісному аналізу піддаються: вода очищена, вода для ін'єкцій, усі лікарські засоби, що надходять зі складу, розчини-концентрати, напівфабрикати, фасовка; вибірково - усі види лікарських форм, приготовлених за рецептами (вимогами).

Повному хімічному аналізу піддаються: усі розчини для ін'єкцій до і після стерилі­зації; очні краплі і мазі, що містять наркотичні й отруйні речовини; усі лікарські форми для новонароджених дітей, розчини кислоти хлористоводневої (для внутрішнього вжи­вання), атропіну сульфату, ртуті дихлориду і аргеитум нітрату; усі концентрати, на­півфабрикати і внутріаптечна заготівля; стабілізатори, застосовувані при виготовленні розчинів для ін'єкцій і очних крапель; концентрація етилового спирту; вибірково-усі види лікарських форм (але не менше восьми, приготовлених за зміну).

Особлива увага звертається на контроль дитячих лікарських форм, очних і таких, що містять наркотичні й отруйні речовини.

6. Контроль при відпуску здійснюється провізором-технологом. Контролю підда­ються всі приготовлені в аптеці лікарські форми. Перевіряється: упаковка (повинна відповідати масі (об'єму) і виду лікарської форми, а також властивостям вхідних інгредієнтів), оформлення (повинне відповідати вимогам діючих нормативних актів); відповідність зазначених у рецепті доз лікарських засобів списків А і Б віку хворого; відповідність номера на рецепті і номера на етикетці, відповідність копій рецептів про­писам рецептів.

Таким чином, система контролю якості лікарських препаратів передбачає як спостереження за виготовленням лікарських препаратів на всіх стадіях технології, так і контроль готової продукції.

4. Виробничі приміщення аптеки

Загальні вимоги имоги до приміщення та обладнання:

1. Приміщення та обладнання слід розташовувати, проектувати, конструювати, пристосовувати й експлуатувати таким чином, щоб вони відповідали операціям, що проводять.

2. Їхнє розташування і конструкція повинні звести до мінімуму ризик помилок.

3. Забезпечувати можливість ефективного очищення й обслуговування з метою недопущення перехресної контамінації.

4. Слід бережно експлуатувати і обслуговувати, гарантуючи, що ремонт і експлуатація не будуть становити ніякої небезпеки для якості продукції

5. Слід прибирати і дезінфікувати відповідно до докладних письмових методик

6. Освітлення, вологість , температура і вентиляція повинні бути відповідними і не чинити несприятливого впливу на якість продукції, ні на точність функціонування обладнання

7. Повинні бути вжиті заходи, що запобігають входу у приміщення сторонніх осіб.

Виробничі приміщення:

· Для виготовлення сенсибілізуючих, біологічних препаратів повинні бути окремі , призначенні тільки для них приміщення.

· Планування приміщень відповідно до логічної послідовності операцій виробничого процесу і необхідних рівнів чистоти

· Внутрішні поверхні (стіни, підлога і стеля) повинні бути гладенькими, без щілин і тріщин на стиках, легко очищатися

· Трубопроводи, вентиляційні установки повинні бути спроектовані й розташовані таким чином, щоб не було заглиблень, що утруднює очищення

· Стоки повинні бути відповідних розмірів і обладнані для запобігання зворотному потоку

· Зважування вихідної сировини звичайно повинно проводитися в окремих кімнатах, призначених для цього.

Суб'єкти господарської діяльності незалежно від форм власності повинні забезпечити обов'язковий склад та площу виробничих і допоміжних приміщень аптек згідно з чинним законодавством.

· Зал обслуговування населення, матеріальні кімнати обладнуються спеціальними меблями, які дозволяється використовувати в установленому порядку для зберігання ЛЗ і виробів медичного призначення.

· В аптеці з мінімальною площею приміщень допускається одне робоче місце для відпуску лікарських засобів.

· Приміщення для виготовлення нестерильних ліків обладнується спеціальним виробничим устаткуванням та приладами.

· В цьому ж приміщенні допускається організація робочого місця для проведення контролю за якістю та фасуванням ліків.

· Залежно від обсягу роботи площу виробничого приміщення для виготовлення нестерильних ліків може бути збільшено, а також організовано спеціальні робочі місця з виготовлення окремих ЛФ.

· Приміщення для одержання води очищеної обладнується апаратами, ємностями для отримання та зберігання води очищеної.

· Приміщення для зберігання запасів ЛЗ обладнується стелажами, шафами, холодильним та іншим устаткуванням з метою забезпечення умов зберігання отруйних, наркотичних, сильнодіючих, вогненебезпечних, термолабільних та інших ЛЗ, ЛРС, виробів медичного призначення відповідно до діючих вимог.

· Кімната персоналу повинна бути обладнана холодильником, меблями для організації вживання їжі, а також відпочинку персоналу.

· Приміщення та устаткування гардеробної повинні забезпечити утримування та схоронність особистого та спецодягу відповідно до вимог санітарно-протиепідемічного режиму аптек.

Розміщення виробничих приміщень відповідно до їхнього функціонального призначення повинно виключати можливість зустрічних виробничих потоків. Обробка стін та стель виробничих приміщень повинна допускати вологе прибирання з використанням деззасобів. Як обробні матеріали можуть бути використані водостійкі фарби, емалі або кахельні глазуровані (майолікові) плитки світлого холодного тону (блакитного, сірого, світло-зеленого), які мають високий коефіцієнт відбиття світла.

Підлога покривається керамічними неглазурованими (теракотовими) плитками, лінолеумом або реліном з обов'язковим зварюванням швів та повинна бути утеплена в усіх приміщеннях. Всі матеріали для покриття стін, стелі, підлоги повинні застосовуватися тільки при наявності відповідного дозволу Міністерства охорони здоров'я України (надалі - МОЗ). Побілка та пофарбування виробничих приміщень має проводитись не рідше 1 разу на рік. ( Наказ № 275 МОЗУ)

Забезпечення виробничих приміщень чистим повітрям

Повітря виробничих приміщень -- потенційне джерело забруднення ліків, тому його очищення є одним із ключових завдань підготовки виробництва. Рівень чистоти повітря, що знаходиться в приміщенні, визначає клас чистоти. Для одержання повітря з необхідними характеристиками мають використовуватись способи, які пройшли валідацію, унесені в технологічний і технічний регламенти і дозволені за встановленим порядком уповноваженим державним органом. Для забезпечення виробництва стерильних препаратів знепиленням стерильним повітрям використовують як звичайні системи турбулентної вентиляції, які забезпечують стерильність повітря в приміщенні, так і системи з ламінарним потоком повітря по всій площі приміщення або в певних робочих зонах. При турбулентному потоці очищене повітря містить до 1000 частинок у 1 л, при подачі повітря ламінарним потоком до всьому об'єму приміщення вміст частинок у повітрі в 100 разів менше. Приміщення з ламінарним потоком -- це такі приміщення, в яких повітря подається в напрямку до робочої зони через фільтри, що займають усю стіну або стелю, і видаляється через поверхню, протилежну входові повітря.

Розрізняють дві системи:

*вертикальний ламінарний потік, при якому повітря рухається в приміщення крізь стелю й виходить через решітчасту підлогу,

*горизонтальний ламінарний потік, при якому повітря надходить, через одну, а виходить через протилежну перфоровану стінку. Ламінарний потік виносить із кімнати всі завислі в повітрі частинки, що надходять із будь-яких джерел (персонал, устаткування та ін.). У чистих приміщеннях має створюватися ламінарний потік. Системи ламінарного повітряного потоку повинні забезпечувати рівномірну швидкість руху повітря: близько 0,30 м/с для вертикального і близько 0,45 м/с для горизонтального потоків. Більш точна швидкість повітря залежить від типу використаного на підприємстві устаткування.

5. Обладнання аптеки, сертифікація, вимоги

Для створення умов, що запобігають можливому мікробному обсіменінню ГЛЗ, важливе значення має обладнання, яке реалізує технологічний процес і визначає низку вимог до конструкції, вибору форм, матеріалів і покриття його деталей.

Виробниче обладнання не повинне негативно впливати на якість продукції. Частини або поверхні устаткування, що контактують з продукцією, виготовляються з матеріалів, які не вступають з нею в реакцію, не мають абсорбційних властивостей і не виділяють речовин в такій кількості, щоб це могло вплинути на якість продукції. Обладнання, яке використовується для роботи в «чистих» приміщеннях, має бути сконструйованим і розміщеним таким чином, щоб його експлуатацію, обслуговування та ремонт можна було б проводити за межами «чистих» зон. Воно також повинно мати реєструючі пристрої для контролю параметрів процесу.

Для уникнення забруднення ін'єкційних препаратів у процесі їх виробництва необхідно, щоб використане обладнання мало гладкі обтічні поверхні без виступів, ґрат і щілин, де можливе скупчення пилу, з відповідними аеродинамічними властивостями, що виключають утворення турбулентних потоків повітря.

Одним із шляхів вирішення цих завдань є застосування сучасних автоматичних ліній ампулування ін'єкційних препаратів. Такі потоково-автоматичні лінії мають очевидні переваги над устаткуванням, призначеним для виконання тільки однієї якоїсь операції. Використання автоматичних ліній дозволяє практично повністю виключити фізичну працю людини Через застосування приладів, автоматів і машин, об'єднаних автоматичним засобом транспортування предметів праці й автоматизації всього виробничого процесу. Поверхня виробничого устаткування як зовні, так і усередині, повинна бути гладенькою, виготовленою із матеріалів, стійких до дії медикаментів, а в необхідних випадках і до хімічних реактивів, витримувати обробку дезрозчинами. Устаткування та аптечні меблі розташовуються таким чином, щоб не залишалися місця, недоступні для прибирання, та не загороджувалися джерела світла.

Останнім часом у всьому світі намітилася тенденція до обмеженого об'єму зон з очищеним повітрям. Зменшення об'єму зон очищення не тільки підвищує якість оброблюваного повітря, але й найбільш доцільне з економічної точки зору. Тому проектанти обладнання пішли шляхом створення спеціальних умов у самому устаткуванні. Це дозволяє створити особливу чистоту в обмеженому об'ємі, безпосередньо в зоні обробки матеріалу, унаслідок чого зберігаються санітарно-гігієнічні умови у всьому виробничому приміщенні. Ізолювання зон розфасовки ін'єкційних розчинів від обслуговуючого персоналу - основного джерела механічних і мікробних забруднень, вирішується через застосування різних типів ізоляторів і спеціальних передавальних пристроїв.

...