Виробництво лікарських засобів відповідно до вимог належної аптечної практики (GPP)

Передача вихідної сировини та матеріалів усередину і назовні виробничих зон є одним із найбільш серйозних джерел контамінації. Тому конструкції передавальних пристроїв можуть варіювати від. пристроїв з одинарними або подвійними дверима до повністю герметизованних систем із зоною їх стерилізації. Стерилізаційні ізолятори можуть бути введені в poботу тільки після відповідної валідації, яка має враховувати всі критичні чинники ізолюючої технології (наприклад, якість повітря всередині і назовні ізолятора, технології передачі й цілісність ізолятора).

6. Персонал аптеки, вимоги

Фармацевтичною діяльністю можуть займатися лише особи, які отримали спеціальну освіту та відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються законодавчими документами МЗ України.

* персонал має бути достатньо кваліфікованим для виконання завдань, що стоять перед виробником,

* індивідуальна відповідальність має бути зафіксована і чітко зрозуміла кожному,

* персонал потрібно ознайомити з принципами системи якості, організувати початкову і поточну підготовку персоналу, включаючи необхідні інструкції з гігієни.

* Коло обов'язків не повинно бути надто великим, щоб виключити зниження якості роботи.

Загальні вимоги до персоналу аптеки

Виробництво потрібно забезпечити необхідною кількістю кваліфікованого персоналу, щоб повною мірою і беззастережно був гарантований належний рівень закупівлі, зберігання, виробництва, контролю та відпуску продукції.

Кваліфікаційний рівень персоналу має відповідати виконуваним обов'язкам та вимогам конкретної організації, а самі обов'язки та відповідальність - чітко описані в посадових інструкціях .

Коло обов'язків персоналу має охоплювати усі сторони GMP, однак не повинно бути безпідставного дублювання сфер відповідальності.

В аптеці може бути Уповноважена особа, яка відноситься до керівного персоналу і несе відповідальність за видачу дозволу на реалізацію готової продукції.

Виробництвом ЛЗ повинні займатися співробітники аптеки з практичним досвідом роботи. Нові працівники на всіх ділянках повинні пройти навчання, необхідне для виконання обов'язків як під час прийому на роботу, так і в процесі роботи.

Продовження навчання персоналу має бути гарантоване і задокументоване і може бути як внутрішнім (у самій організації із залученням її можливостей), так і зовнішнім (навчання на базі інших організацій).

- при зарахування на роботу - пройти медичний огляд

- з інфекційними захворюваннями або відкритими ранами до виробництва не допускається

- носити захисний одяг, що відповідає виконуваним операціям.

- заборонено їсти, пити палити, а також зберігати їжу, напої, тютюнові вироби у виробничих зонах.

- слід уникати прямого контакту між руками оператора і відкритою продукцією.

Вперше призначені на посаду провізор-аналітик та Уповноважена особа аптеки повинні пройти 2-тижневий курс стажування в лабораторії з аналізу якості ЛЗ, підпорядкованій Державній Інспекції з КЯЛЗ під керівництвом завідуючого лабораторією або його заступника.

Керівник суб'єкта повинен забезпечити навчання персоналу, який бере участь у виробництві ЛЗ, санітарним нормам та правилам, санітарно-гігієнічному та протиепідемічному режимам, правилам асептики виробництва ЛЗ у відповідності з діючими наказами та іншими нормативними документами.

В організації, на підприємстві мають бути інструкції з гігієни виконання виробничих процесів та гігієни одягу; з персоналом потрібно проводити відповідний інструктаж.

По можливості мінімізувати ризик контамінації продукції через персонал з використанням відповідних методів.

Працівники аптеки зобов'язані систематично брати участь у заняттях на тему “Особиста гігієна та додержання санітарно-протиепідемічного режиму”, які організовуються адміністрацією аптеки щороку.

Вимоги GMP до персоналу.

- виробник повинен мати необхідну кількість працівників з потрібною кваліфікацією та практичним досвідом.

- у виробника має бути організована схема. Службовці на відповідних місцях повинні виконувати визначені обов`язки.

- до керівного персоналу належать: керівники виробництва і керівник відділу КЯ, які не залежать один від одного, Уповноважена особа.

Вимоги, поставлені до персоналу і спецодягу

Оснащення виробництва системами з ламінарним потоком і подача в приміщення чистого й стерильного повітря ще не вирішують проблеми чистого повітря, тому що працюючий у приміщенні персонал також є активним джерелом забруднення. Тому в «чистих» виробничих приміщеннях під час роботи має перебувати мінімальна кількість робітників, передбачена відповідними інструкціями. Персонал повинен чітко знати свої індивідуальні обов'язки і бути ознайомленим із правилами GMP на своїй ділянці роботи. Протягом однієї хвилини людина, не рухаючись, виділяє 100 тис. частинок. Ця цифра зростає до 10 млн під час інтенсивної роботи. Середня кількість мікроорганізмів, що виділяються людиною за 1 хв, досягає 1500--3000. Тому захист ліків від забруднень, джерелом яких служить людина, є однією з основних проблем технологічної гігієни; і вирішується вона, як правило, завдяки особистій гігієні співробітників і використанню технологічного одягу.

Персонал, що входить у виробниче приміщення, повинен бути одягненим у спеціальний одяг, який відповідає виконуваній виробничій операцій. Технологічний одяг персоналу має відповідати класу чистоти тієї зони, в якій він працює, тобто максимально захищати продукт виробництва від частинок, що виділяються людиною.

До персоналу і технологічного одягу, призначеного для зон різних типів, висуваються такі вимоги:

Клас чистоти D. Голова Має бути покритою. Слід одягти захисний костюм загального призначення з відповідним взуттям або бахілами.

Клас чистоти С. Голова покрита. Костюм із штаньми (суцільний або із двох частин), що щільно облягає зап'ястя, Із високим коміром і відповідним взуттям або бахілами. Одяг і взуття не повинні виділяти ворс або частинки.

У приміщеннях класу чистоти А/В слід носити стерильний брючний костюм або комбінезон, головний убір, бахіли, маску, гумові або пластикові рукавички. Якщо це можливо, то слід використовувати одноразовий або спеціалізований технологічний одяг і взуття з мінімальним ворсовиділення і пилемісткістю. Нижня частина штанів має бути захованою всередину бахіл, а рукави - у рукавички. Головний убір повинен повністю закривати волосся і бути вставленим у комір костюма.

Важливе значення має тканина, з якої виготовляється технологічний одяг. Вона повинна: *мати мінімальні ворсовиділення, *пилемісткість, *пилепроникність, *а також повітропроникність не нижче 300 м3/(м2с), *гігроскопічність -- не менше 7%, *не накопичувати електростатичний заряд. За кордоном для технологічного одягу використовують тканини з поліестерних, поліпропіленових або поліалкідних волокон, у нас -- тканину з лавсану і бавовни (артикул 82138).

Багато важить і частота зміни одягу, що залежить від кліматичних умов і пори року. За наявністю кондиційного повітря одяг рекомендується міняти не рідше 1 разу на день, а захисну маску -- кожні 2 год. Ґумові рукавички міняють після кожного контакту зі шкірою обличчя, а також у будь-якому разі, коли виникла небезпека їх забруднення. До працівників у «чистих» зонах висуваються жорсткі вимоги відносно їх особистої гігієни та чистоти. У «чистих» приміщеннях забороняється носити наручні годинники, ювелірні вироби, косметику.

Весь персонал (включаючи зайнятих складанням і технічним обслуговуванням), який працює у «чистих» зонах, має проходити систематичне навчання щодо правильного виробництва стерильних продуктів, гігієни й основ мікробіології.

Обов`язки Уповноваженої особи

1. повинна підтвердити, що кожна виготовлена серія ЛЗ вироблена і випробувана відповідно до вимог НД та реєстраційного досьє

2. повинна підтвердити, що кожна імпортована серія ЛЗ, вироблених поза Україною, обов`язково пройшла в Україні повний кількісний та якісний аналіз.

3. повинна зафіксувати в реєстрі або еквівалентному документі, як були проведені операції, а також засвідчити перед видачею дозволу на випуск, що кожна серія ЛЗ відповідає всім нормам.

Обов`язки керівника виробничого відділу

1. забезпечувати виробництво і зберігання продукції згідно затвердженою документацією для досягнення необхідної якості.

2. затверджувати інструкції, що стосуються виробничих операцій, і забезпечувати їх виконання.

3. контролювати стан і обслуговування свого відділу, приміщень і обладнання.

4. забезпечувати проведення відповідної документації

5. забезпечувати проведення первинного і подальшого навчання персоналу свого відділу.

Обов`язки керівника ВКЯ

1. схвалює або відхиляє вихідну сировину, пакувальні матеріали

2. оцінює протоколи серій

3. забезпечує проведення всіх необхідних випробувань

4. затверджує специфікації, інструкції з відбору проб, методики випробування.

5. контролює стан свого відділу

6. забезпечує проведення відповідної валідації

7. забезпечувати проведення первинного і подальшого навчання персоналу свого відділу.

7. Забезпечення норм якості лікарських засобів, що готуються, зберігаються і відпускаються з аптеки

Якість лікарських препаратів перебуває в прямій залежності від якості вихідних сировинних матеріалів, способу й умов їх виготовлення. Тому, здійснюючи контроль за їх виробництвом, держава встановлює однакові вимоги і спеціальні норми якості до лікарських засобів, допоміжних речовин і матеріалів.

Таким чином, нормування якості лікарських засобів - це процес встановлення і застосування стандартів.

Стандарт - це нормативний документ, розроблений і затверджений визнаним органом, у якому встановлені правила, вимоги, загальні характеристики, що стосуються різних видів діяльності чи їх резуль­татів, для досягнення впорядкування у визначеній області.

Стандарти ґрунтуються на узагальнених досягненнях науки, техніки, практичного досвіду і спрямовані на досягнення оптимальної користі для суспільства. Залежно від того, яка організація по стандартизації (міжнародна, регіональна чи національна) прий­має стандарти, вони відповідно поділяються на міжнародні, регіональні і національні. За сферою дії стандарти поділяють на державні (ДСТ), галузеві (ГСТ), республіканські (РСТ) і стандарти підприємств (СТП). Наприклад, стандарти, що поширюються на лікарські засоби, є галузевою нормативно-технічною документацією (НТД) і затверд­жуються Міністерством охорони здоров'я. Порядок їх розробки регламентується ГСТ 42У-1-92 «Порядок розробки, узгодження і затвердження нормативно-технічної доку­ментації на лікарські засоби і лікарську сировину». Стандарти періодично повинні пе­реглядатися з урахуванням сучасних досягнень науки і техніки.

НТД, що визначають вимоги до якості лікарських засобів, підрозділяються на на­ступні категорії: Державна фармакопея (ДФ), фармакопейна стаття (ФС), тимчасова фармакопейна стаття (ТФС).

Фармакопейна стаття (ФС) - нормативно-технічний документ, який встановлює вимоги до лікарського засобу, його упаковки, умов і терміну зберігання і методів контролю якості лікарського засобу.

Спочатку на кожен новий лікарський засіб затверджується тимчасова фармакопейна стаття (ТФС) на певний строк (найчастіше на З роки). Якщо після закінчення цього часу лікарський засіб, нормований даною ТФС, виправдав себе у медичній практиці і його виробництво стає стабільним, то на нього розробляється постійно діюча ФС. При її підготовці у ТФС вносяться необхідні уточнення, виправлення і доповнення. При не­обхідності термін ТФС може подовжуватися. Діючі ФС періодично переглядаються. ВФС і ФС усіх категорій після їх затверд­ження реєструються з присвоєнням позначки, що складається з Індексу 42У-, реєстра­ційного номера і року затвердження чи перегляду статті (останні дві цифри).

Наприклад:

Guttac ophtalmicac «Propomics» ФС 42У-34/42-113-96 Очні краплі «Пропомікс» замість ВФС 42-2023-90

ФС і ВФС мають наступну структуру: склад; опис; розчинність; справжність; прозорість і кольо­ровість; межа кислотності чи лужності, рН; сухий залишок; вміст спирту І т. п.

Окремі розділи можуть об'єднуватися чи опускатися, а в разі потреби можуть вводитися інші, специфічні для даного об'єкта. Обов'язковими с розділи щодо упаковки, маркірування, транспорту­вання і термінів зберігання з зазначенням відповідних ДСТ, які нормують таропакувальні матеріали, закупорювальні засоби, маркірувальні позначення. Крім того, за ходом викладу вказується НТД, вимогам якої повинні відповідати окремі компоненти лікарських форм і всі використовувані методики аналізу. Наприкінці статей приводяться відомості про основну фармакологічну дію лікарського засо­бу. ФС на лікарські засоби, що мають найбільшу терапевтичну цінність і широко ввійшли в медичну практику, а також мають високі якісні показники, включають у Державну фармакопею.

Створення нових лікарських препаратів і розробка НТД, що нормує їх якість - єдиний нерозрив­ний процес, який здійснюється у визначеній послідовності. Порядок створення і впровадження у виробництво лікарських засобів установлений наказом № 87 від 4 вересня 1996 р. (Держкоммедбіопром України, 'j 2000р. - Державний департамент контролю за якістю, безпекою І виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення).

Нові лікарські речовини і створювані І них лікарські препарати розробляються в науково-дослід­них інститутах, лабораторіях і на фармацевтичних кафедрах вищих навчальних закладів. По завершенні експериментальних досліджень, які повинні бути проведені на сучасному науковому ріпні. НТД і зрач­ки готової продукції (разом з підприємством-виробником) направляються у Фармакологічний комітет МОЗ України (з 2000 р. Державний фармакологічний центр лікарських засобів). Комітет видав дозвіл на проведення клінічного вивчення представлених нових лікарських засобів, яке проводиться зазвичай відразу в декількох лікувальних установах країни. При одержанні позитивних результатів клінічних іспитів Фармакологічний комітет рекомендує дозволити застосування лікарського засобу і його лікарської форми и медичній практиці.

Після допуску до медичного застосування оформлення і затвердження НТД на лікарські засоби, вихідну сировину, прописи лікарських форм здійснюються Фармакопейним комітетом МОЗ України.

Робота обох комітетів ч допуску і нормування нових лікарських засобів завершується наказом Міністерства охорони здоров'я України про дозвіл до медичного зле І осування і промислового вироб­ництва, а також включенням їх у «Державний реєстр лікарських засобів».

Фармакопея. У фармацевтичній практиці величезне значення мас фармакопея. Phannacopoea походить від двох грецьких сліп: pharmacon - ліки і рос'і - роблю. готую, тобто дослівно воно може бути переведене як «посібник з приготування ліків». Спочатку фармакопеї дійсно являли собою збірники лікарських препаратів з описом способу їх приготування. Сучасна фармакопея с збірником стандартів лікарських засобів і дає тільки основні принципи виготовлення лікарських форм.

Державна фармакопея - це збірник обов'язкових медико-фармацевтичних загальнодержавних стандартів і положень, що нормують якість лікарських засобів.

Фармакопея має законодавчий характер, обов'язковий для всіх медичних, у тому числі і ветеринарних установ і підприємств країни, які виготовляють, зберігають, контро­люють і застосовують лікарські засоби.

Особливий інтерес і велике значення для технології мають загальні статті на лікарські форми, способи їх виготовлення, вимоги до них і показники оцінки якості. В них також приведені допоміжні речовини, які може використовувати фармацевт у випадку відсут­ності вказівок їх у рецепті (розчинники, основи для мазей і супозиторіїв і т.п., стабіліза­тори для ін'єкційних розчинів, емульгатори для емульсій і т. п.), нерідко з зазначенням їх кількості. Дано рекомендації з уведення лікарських речовин в лікарську форму, ступінь дисперсності, послідовність технологічних операцій і т. п. Особлива увага звернена на вимоги, пропоновані до лікарської форми: точність дозування, припустимі відхилення в масі чи об'ємі, прозорість для розчинів, стерильність для ін'єкційних розчинів і т.п., що дуже важливо для технологічного процесу й оцінки якості лікарських форм.

На сучасному етапі перед ФК МОЗ України стояло завдання створення Державної фармакопеї України (ДФУ). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 19.03.97 р. № 244 Україна взяла курс на входження в Європейську Співдружність. У зв'язку з цим, ДФУ повинна бути гармонізована з Європейською фармакопеєю і разом з тим відбивати рівень розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості, її традиції І національні особливості.

ДФУ є першою фармакопеєю України, яка видана у 2001 році на українській мові. Загальні і приватні статті ДФУ складаються з двох частин: європейської (яка є дослівним перекладом відповідної статті Європейської фармакопеї) і національної, яка не суперечить європейській і доповнює її національними особливостями. У першій частини ДФУ включено ЗО загальних статей: 7 статей на лікарські форми, 9 - на фармакотехнологічні тести і 14 - на методи аналізу.

У підготовці ДФУ брали участь фахівці всіх відомих фармацевтичних центрів України (Фармакопейний комітет, ГНЦЛС, НФАУ та ін.). У 2004 році видано доповнення № 1 до Державної Фармакопеї України.

В даний час майже у всіх країнах світу є державні фармакопеї. Вони видаються урядовими органа­ми і відбивають досягнення фармацевтичної науки даної країни. Так, видано фармакопеї" Німеччини, Чехословаччини. скандинавських країн та ін. Провідними с фармакопеї Великобританії (1980), США (1985). Японії (І982).

У 1951 р. Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) Організації Об'єднаних Націй було випущено перший том Міжнародної фармакопеї ( англійською мовою), потім вийшов том II і доповнен­ня - 1959 р. Вони були опубліковані англійською, французькою та іспанською мовами. У 1967 р. вийшло у світ друге видання Міжнародної фармакопеї, що являє собою збірник специфікацій, які не мають законодавчого характеру. Вони пропонуються як довідкові матеріали для того, щоб на такій же основі в будь-якій країні могли бути розроблені національні специфікації. Статті додатка 2-го видання були підготовлені шляхом співробітництва з членами експертно-консультаційної ради ВООЗ по Міжна­родній фармакопеї, а також ч великим числом фахівців зрізних країн.

У 1969р. друге видання Міжнародної фармакопеї вперше було видано російською мовою. У 1979 р. був опублікований 1 том Міжнародної фармакопеї III видання (МФ III), а в 198) р. II том, який у 1983 р. був випущений російською мовою. Основна мета МФ зводиться до того, пюб фармако­пейні лікарські засоби і лікарські форми, що виготовляються з них, були однакової якості у всіх країнах, які прийняли Міжнародну фармакопею до керівництва.

Мануали (від лат. manualis - ручний, тобто посібник) являють собою збірники прописів лікарських форм, не включених у діючу фармакопею. Досить часто в мануалах приводиться коротка технологія описуваних лікарських препаратів. Мануали мають характер офіційних, напівофіційних і неофіційних видань, оскільки вони можуть видаватися і суспільними (професійними) організаціями, і окремими вченими.

Перший радянський «Фармацевтичний мануал» був виданий у 1949 р. У ньому містяться найпо­ширеніші складні лікарські засоби, відомі під визначеними умовними назвами, часто пов'язані і прізви­щами лікарів, які вперше запропонували ці прописи. До них відносяться, наприклад, прописи мікстури Бехтерева, краплі Зеленіна і багато інших. Всього 405 прописів, що виражені в раціональних лікарських формах і у своєму складі містять доступні інгредієнти, переважно вітчизняного походження.

Другу частину мануала складає список з 70 прописів, компоненти яких між собою були несумісні у фізичному чи хімічному відношенні, а також прописи, у виготовленні яких були деякі особливості («ускладнені» рецепти).

Аналогічні мануали видаються в інших країнах, зокрема «Pharmaceutical Formulas», виданий у 1944 р. в Англії; в одному його томі більше ніж 10 000 прописів.

Серед закордонних видань можна відзначити Formulaire de Magistrate du Syndicat (FMS, 1992 p.) - збірник рецептів лікарських засобів, складений комісією фран­цузьких фармацевтів, яка забезпечує його видання і поширення. Цікава структура даного збірника: прописи ліків класифіковані на розділи по лікарських формах, а в кожному розділі прописи лікарських форм класифіковані по захворюваннях, Збірник включає пам'ятку лікарям про правила виписування рецептів з обов'язковим ука­заниям назви збірника.

«Formules Magistrates» (APIC, 1994 p.) - виданий асоціацією незалежних фарма­цевтів із Шарлсруа-Віль. Збірник містить прописи найбільш розповсюджених ліків, що готуються за рецептом, із вказанням їх вартості. Автори звертають увагу лікарів, що прописують ліки, на дози, які можуть бути змінені в кожному конкретному випадку. Довідник включає відомості про нові правила відпуску лікарських засобів.

Видання офіційних і неофіційних збірників магістральних (екстемпоральних) прописів дає дуже багато як фармацевту, так і лікарям. У таких джерелах можна знайти чима­ло вдалих комбінацій лікарських засобів, найбільш раціональні технології лікарських форм, і найголовніше - вони дають можливість лікарям зберегти індивідуальний підхід до лікування хворого.

аптека лікарський медичний

Висновки та рекомендації

Належна аптечна практика (Good Pharmaceutical Practice, GPP) -- рекомендації до діяльності, пов'язаної з постачанням, зберіганням і застосуванням лікарських речовин, ЛП і виробів медичного призначення, яка здійснюється в аптеках, лікувальних закладах і домашніх умовах. Настанова з GPP ґрунтується на забезпеченні якості фармацевтичних послуг і містить рекомендації з розроблення національних стандартів для пропаганди здорового способу життя, забезпечення постачання, удосконалення призначення й використання ЛП. Стандарти якості аптечних послуг -- «Належна аптечна практика в громадських і лікарняних аптеках» і «Належна аптечна практика в Нових незалежних державах. Настанови з розроблення та впровадження стандартів» -- розроблені відповідно Міжнародною фармацевтичною федерацією (МФФ) та ВООЗ. У цих настановах викладено концепцію GPP, обґрунтовано її застосування, висвітлено питання розвитку і управління якістю. Основні елементи GPP пов'язані з виконанням фармацевтичними працівниками їх професійних обов'язків:

Таблица 1

Для кожного з основних елементів GPP розрізняють види діяльності, вимоги, устаткування, приміщення, кваліфікацію працівників, методи оцінки тощо, для яких мають бути розроблені стандарти. Настанови ВООЗ та МФФ не встановлюють обов'язкових вимог для виконання, оскільки умови аптечної практики в різних країнах значно відрізняються. Вони лише визначають межі, в яких національні фармацевтичні організації розробляють свої стандарти. Впровадження GPP служить інструментом зміни аптечної практики і має велике значення, оскільки воно зосереджене на профілактиці захворювань більше, ніж на лікуванні; орієнтовано на пацієнта; вимагає дотримання професійної етики; акцентує увагу на значенні інформування пацієнтів щодо правильного застосування ЛП; заохочує раціональне виписування й застосування ЛП; забезпечує високий професіоналізм фахівців.

У рамках концепції GPP пропагується більш інтенсивне співробітництво лікар > хворий > фармацевт, що дозволяє оптимізувати використання ЛП і сприяти результатам лікування. Призначення GPP полягає у належному наданні допомоги окремим громадянам і суспільству в цілому для найбільш оптимального застосування ЛП та використання виробів медичного призначення. При необхідності медикаментозного лікування воно має забезпечити правильне застосування ЛП, щоб досягти максимального терапевтичного ефекту і уникнути побічних явищ. Таким чином, фармацевти разом з іншими працівниками охорони здоров'я та з хворими беруть на себе колективну відповідальність за результат лікування. Ще один доказ на користь застосування правил GPP -- це необхідність протидії проникненню фальсифікованих і субстандартних ЛП на фармацевтичний ринок, гарантією чого є чітке виконання своїх професійних обов'язків фармацевтичними працівниками.

Список використаної літератури

1. О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних. Аптечна технологія ліків. (Нова книга - 2007).

2. Державна Фармакопея України, 1- ше видання. (2001)

3. Державна Фармакопея України. Доповнення 1. (2004)

4. Наказ МОЗ України № 275 від 15. 05. 2006 р. « Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічному режиму аптечних закладів».

5. Наказ МОЗ України № 360 від 19. 07. 2005 р., « Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби івироби медичного призначення, порядок відпуску ЛЗ і ВМП з аптек та їх структурниї підрозділів, інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень зі змінами та доповненнями».

6. Надлежащая производственная практика лекарственных средств / Под ред. Н.А. Ляпунова, В.А. Загория, В.П. Георгиевского, Е.П. Безуглой. -- К., 1999; Настанова 42_01_2001. Лікарські засоби. Належна виробнича практика. -- К., 2001.

7. Наказ МОЗ України №44 «Про організацію зберігання в аптечних закладах різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення» та додатки.

8. Належна аптечна практика | Фармацевтична енциклопедія

9. Основні принципи належної аптечної практики

10. Належна виробнича практика -- Вікіпедія

11. Юридична консультація Вимоги до приміщення аптечного закладу

12. Вимоги належної виробничої практики до приміщення

13. Міністерство охорони здоров'я України

14. Належна аптечна практика - гарант якості медикаментозної ...

15. Впровадження стандартів належної аптечної практики в Україні

16. Державне нормування виробництва ліків. Дозування в..

Размещено на Allbest.ru