У річній динаміці захворюваності збереглася властива даній інфекції сезонність: питома вага захворювань, пов'язаних з дією сезонних факторів, у загальній сумі річних випадків епідемічного паротиту коливається від 37,20 до 45,84 %. У теперішній час найбільше значення показника сезонних коливань реєструється у квітні - 150,21 %, на відміну від доприщепного періоду, коли у березні-квітні показники захворюваності вже знижувалися. Це пояснюється тим, що за умов сьогодення хворіють на епідемічний паротит переважно діти шкільного віку, і на рівень захворюваності впливає їх інтенсивне спілкування на різних позашкільних культурно-масових і спортивних заходах під час шкільних весняних канікул, тоді як у доприщепний період хворіли переважно діти дошкільного віку, на характер спілкування яких шкільний канікулярний період не впливав.

Як і раніше, хворіють на паротитну інфекцію переважно міські жителі - у 3,6 рази частіше, ніж мешканці сіл. За роки проведення планової імунопрофілактики епідемічного паротиту показники захворюваності у містах країни зменшилися в середньому в 2,94 рази, а в селах - у 2,49 рази. Інтенсивність динаміки захворюваності міського та сільського населення перші 15 років проведення вакцинопрофілактики, на відміну від доприщепного періоду, вірогідно не відрізняється. А от під час останнього підйому у 1998 р. темпи приросту захворюваності на селі дорівнювали 68,04 %, що у 5,3 рази перевищувало темпи приросту захворюваності в містах (p < 0,01). До того ж, в останні 2 роки інтенсивність змін рівня захворюваності виразнішою була в селах - темпи спаду захворюваності в 2,2 рази перевищували аналогічні показники у містах (p < 0,05) у зв'язку з наявністю значного імунного прошарку, який сформувався внаслідок перенесеного паротиту під час попереднього епідемічного підйому захворюваності.

Аналіз вікової структури захворілих показав, що і за часів проведення специфічної профілактики паротит все ще залишається дитячою інфекцією - діти до 14 років хворіють в середньому у 17,3 рази частіше, ніж дорослі (p < 0,001). Запровадження вакцинопрофілактики сприяло зниженню захворюваності в середньому в 7 разів серед дорослих та в 9 разів - серед дітей до 14 років (p < 0,001). Найзначніший вплив імунопрофілактики на інтенсивність паротитного епідемічного процесу зареєстровано серед дітей віком від 0 до 2 та 3-6 років - показники захворюваності в цих вікових групах зменшилися в середньому у 17 та 22,5 рази відповідно (p < 0,001).

В останні роки відбулося суттєве зміщення захворюваності на більш старші вікові групи, що свідчить про недостатню ефективність одноразової вакцинації. За роки проведення вакцинопрофілактики епідемічного паротиту питома вага дітей до 14 років у віковій структурі захворілих поступово зменшилася з 92,00 % (1982-1989 рр.) до 70,12 % (1997-2002 рр.). Натомість, частка захворілих підлітків зросла з 3,50 до 18,70 %, причому підвищення рівня захворюваності підлітків перевищує загальні темпи приросту в 4-5 разів. Така тенденція не може вважатися сприятливою, бо дорослі хворіють на епідемічний паротит більш тяжко і серед них частіше спостерігаються ускладнення (Чемич М.Д. та співавт., 1999; Городецький М.М., Трихліб В.І., 1999; Endo А. et al., 2001; Ogawa H., 2001; Parmar R.C. еt al., 2001).

Виявлено зміни у рівнях захворюваності й у різних вікових групах дітей до 14 років. З 1982 р. по 1993 р., як і в доприщепний період, на першому місці була захворюваність дітей 3-6 років - інтенсивний показник в середньому становив 215,24 на 100 тис. нас., а з 1994 р. найбільш ураженою групою стали школярі 7-14 років - середнє значення інтенсивного показника дорівнювало 396,22 на 100 тис. нас., тоді як з 1966 р. ця вікова група займала третє місце по кількості захворілих. Найнижчий рівень захворюваності серед дітей зараз реєструється у віковій групі до 2 років - інтенсивний показник в середньому складає 54,97 на 100 тис. нас. У середньому, за весь час проведення специфічної профілактики, діти 7-14 років хворіли на епідемічний паротит у 6 разів частіше, порівняно з малюками раннього віку, та в 1,6 рази частіше, ніж діти 3-6 років (p < 0,05). Ці відмінності обумовлені кращою захищеністю дітей молодшого віку внаслідок проведення щеплень, бо вакцина, яку використовували до останнього часу в Україні для профілактики паротиту, не забезпечує тривалого захисту.

Епідемічний паротит, і за часів вакцинопрофілактики, залишається “хворобою колективів”. Але з 1991 р. і по теперішній час, на відміну від доприщепного періоду, питома вага шкіл та шкіл-інтернатів, де реєструвалися осередки епідемічного паротиту, переважає над аналогічними показниками серед ДДЗ. Крім того, кількість організованих колективів, в яких виникають випадки епідемічного паротиту, поступово знижується, особливо в останні роки, після введення вікових ревакцинацій: з 32,20-52,10 до 4,80-6,50 % серед ДДЗ та з 14,10 до 12,40-12,90 % серед шкіл. До того ж, протягом останніх 6 років, в них переважають осередки лише з 1-3 випадками захворювання.

В умовах планової вакцинопрофілактики поступово все частіше стали реєструватися випадки захворювання на епідемічний паротит серед раніше щеплених дітей, питома вага яких у загальній структурі захворілих в останні роки досягає 60,97-72,8 %. Але показники захворюваності нещеплених дітей все ж таки у 3-7 разів вищі і досягають 5249,7 на 100 тис. відповідного контингенту.

Таким чином, багаторічне здійснення планової специфічної профілактики епідемічного паротиту призвело до значних змін як кількісних, так і якісних показників захворюваності.

Узагальнюючи результати дослідження, можна констатувати, що ефективність діючої системи епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією, як вже зазначалося вище, виявилася недостатньою.

Отже, для досягнення мети, сформульованої у Програмі ВООЗ “Health for All, ХХЙ” треба постійно підвищувати якість усіх розділів протиепідемічної та профілактичної роботи - епідеміолого-діагностичного, організаційного, методичного, контролюючого та виконавчого.

ВИСНОВКИ

1. Багатофакторний аналіз проявів епідемічного процесу є провідною умовою удосконалення стратегії та тактики боротьби з епідемічним паротитом за рахунок об'єктивної оцінки епідемічної ситуації.

2. Запровадження специфічної профілактики епідемічного паротиту в Україні призвело до зниження рівня захворюваності у 4 рази з середнім темпом спаду в 70,03 %. Подовжилась до 10 років тривалість міжепідемічного періоду. Зменшилися показники ураженості організованих колективів до 4,80-12,90 %. Збереглася властива паротиту сезонність та переважна ураженість міського населення.

3. Особливістю епідемічного процесу паротитної інфекції в сучасних умовах стало значне підвищення захворюваності у старших вікових групах: з 1994 р. найбільш ураженою групою стали школярі 7-14 років, з 3,50 до 18,70 % зросла питома вага захворілих підлітків, підвищення рівня захворюваності серед яких перевищує загальні темпи приросту в 4-5 разів. Значний прошарок незахищених від епідемічного паротиту осіб серед підлітків та дорослих (28,85-37,11 %) свідчить про реальну можливість розвитку спалахів епідемічного паротиту в молодіжних колективах, зокрема у військових частинах, учбових закладах, а також про необхідність застосування у таких випадках термінової вакцинопрофілактики паротиту серед дорослих.

4. Всі вакцини, які застосовуються в Україні для специфічної профілактики епідемічного паротиту, належать до слабкореактогенних. Сильні післявакцинальні реакції відмічалися у 0,25-1,00 % щеплених дітей. Післявакцинальних ускладнень не зареєстровано. Сероконверсія до паротитного компоненту вакцин “Trіmovax”, “Priorix”, MMR та “Imovax Oreillons” становить 88,89-98,36 %, а коефіцієнт епідеміологічної ефективності дорівнює 95,46-100,00 %. Виявлено дещо знижену імуногенність та епідеміологічну ефективність ЖПВ зі штаму Ленінград-3, сероконверсія якої в різних вікових групах щеплених складає 66,67-83,33 %, а коефіцієнт ефективності становить 68,84 %.

5. Дослідження популяційного протипаротитного імунітету в Східному та Західному регіонах України показало, що від 33,98 до 90,48 % дітей різного віку, раніше щеплених ЖПВ зі штаму Ленінград-3, не захищені від епідемічного паротиту.

6. Встановлена наприкінці 90-х рр. висока питома вага сприйнятливих до паротитної інфекції серед дітей 6-річного віку (42,85 %) та 15-річних юнаків (48,08 %) обумовила необхідність введення вікових ревакцинацій проти епідемічного паротиту у 6 років (всім дітям) та у 15 років (юнакам), що відображено у діючому Календарі профілактичних щеплень.

7. Незадовільний стан протипаротитного імунітету породіль віком 20-40 років та їхніх новонароджених дітей (30,00 та 44,00 % сприйнятливих відповідно) потребує корекції специфічного імунітету в жінок дітородного віку.

8. Діти першого року життя, котрі знаходяться на штучному вигодовуванні, належать до групи “ризику” стосовно епідемічного паротиту. Наявність значного прошарку неімунних (66,67 %) серед дітей першого року життя, що знаходяться на штучному вигодовуванні, може обумовити підвищення рівня захворюваності серед осіб, які ще не досягли прищеплювального віку.

9. В діючу систему епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією безперечно має бути впроваджений моніторинг стану специфічного популяційного імунітету та ефективності вакцино-профілактики. Система епідеміологічного нагляду щодо імунопрофілактики епідемічного паротиту повинна складатися з трьох взаємопов'язаних функціональних підсистем: інформаційної, діагностичної та управлінської. Повна, якісна та оперативна реалізація інформаційної підсистеми можлива лише за умов застосування нових комп'ютерних технологій.

10. Розроблені з нашою участю та зареєстровані в МОЗ України комп'ютерні програми “УкрВак-01” та “УкрВак-R” дають можливість якісно й оперативно вести обліково-звітну документацію, планувати профілактичні щеплення, прискорити моніторинг імунопрофілактики та аналіз її основних показників серед дітей та підлітків України.

Практичні рекомендації

1. Результати ретроспективного епідеміологічного аналізу захворюваності на епідемічний паротит в Україні, повинні застосовуватися при здійсненні епідеміологічного нагляду за даною інфекцією, що дозволить своєчасно усувати недоліки в організації та проведенні профілактичних і протиепідемічних заходів.

2. При проведенні епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією на організменому рівні необхідно використовувати сучасні методи лабораторного підтвердження діагнозу. В подальшому, по мірі зниження захворюваності на епідемічний паротит до спорадичних випадків, буде необхідно проводити епідеміологічний нагляд за паротитною інфекцією на субклітинному рівні, що сприятиме розшифровуванню епідеміологічних зв'язків у пошуках джерела інфекції.

3. Епідеміологічний нагляд за паротитною інфекцією на організменому рівні повинен проводитися з урахуванням поліморфізму перебігу клінічних форм захворювання в сучасних умовах, оцінкою ступеня їхньої епідеміологічної небезпеки для оточуючих, а також в залежності від статі, віку, груп “ризику”.

4. При здійсненні епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією на популяційному рівні необхідно проводити моніторинг імуноструктури різних вікових груп населення щодо вірусу епідемічного паротиту з метою виявлення сприйнятливих контингентів та оцінки ефективності вакцинопрофілактики.

5. Враховуючи можливість виникнення спалахів епідемічного паротиту в молодіжних колективах, особливу увагу при плануванні та проведенні дослідження популяційного протипаротитного імунітету слід приділяти учбовим закладам, військовим частинам, “закритим” колективам. Виявлені в результаті серологічного обстеження неімунні контингенти повинні підлягати “підчищаючій” імунізації.

6. Всі вакцини, які пропонуються в Україні для профілактики епідемічного паротиту, є цілком безпечними та достатньо імуногенними препаратами і можуть використовуватися для вакцинопрофілактики дітей та підлітків.

7. Для планової імунопрофілактики епідемічного паротиту доцільніше використовувати комбіновані трьохкомпонентні вакцини, а для “підчищаючої” імунізації підлітків, враховуючи результати імунологічного моніторингу, можна застосовувати монопрепарати.

8. При здійсненні моніторингу імунопрофілактики епідемічного паротиту доцільно користуватися комп'ютерними програмами “УкрВак-01” (для планування профілактичних щеплень та ведення обліково-звітної документації на рівні ЛПЗ) та “УкрВак-R” (для моніторингу та прискореного аналізу основних показників імунопрофілактики на рівні районної СЕС).

9. При проведенні епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією на популяційному рівні необхідно вивчати динаміку захворюваності по місяцям року та багаторічну динаміку, її територіальне розподілення з урахуванням окремих соціальних груп населення, а також оцінювати ефективність санітарно-освітньої роботи серед населення по роз'яснюванню переваг вакцинопрофілактики епідемічного паротиту.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колеснікова І.П. Ретроспективний аналіз захворюваності на епідемічний паротит в м. Харкові за 1994-1998 рр. // Дитячі інфекції. - 1999. - Вип. 25. - С. 118-123.

2. Колеснікова І.П. До проблеми епідемічного паротиту на сучасному етапі // Дитячі інфекції. - 1999. - Вип. 26. - С. 112-116.

3. Колеснікова І.П. Захворюваність на епідемічний паротит у Харківській області в доприщепний період та за умов проведення планової вакцинопрофілактики // Дитячі інфекції. - 2000. - Вип. 27. - С. 134-138.

4. Колеснікова І.П. Результати ревакцинації проти епідемічного паротиту дітей з різним вихідним рівнем специфічного імунітету // Дитячі інфекції. - 2001. - Вип. 28. - С. 73-78.

5. Колеснікова І.П. Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на епідемічний паротит в Україні в доприщепний період та за умов проведення планової вакцинопрофілактики // Дитячі інфекції. - 2002. - Вип. 29. - С. 133-141.

6. Колеснікова І.П. Досвід застосування комбінованих вакцин для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи в Україні // Медицина сьогодні і завтра. - 2002. - № 1. - С. 107-110.

7. Колесникова И.П. Влияние массовой иммунопрофилактики на интенсивность и динамику паротитного эпидемического процесса в восточном регионе Украины // Експериментальна і клінічна медицина. - 2001. - № 2. - С. 49-52.

8. Колеснікова І.П. Результати вивчення реактогенності вакцини “Priorix” у м. Харкові // Експериментальна і клінічна медицина. - 2002. - № 1. - С. 100-102.

9. Колеснікова І.П. Дослідження протипаротитного імунітету у дітей та підлітків Західної України // Експериментальна і клінічна медицина. - 2003. - № 1. - С. 165-168.

10. Колеснікова І.П. Післявакцинальні реакції та реактогенність протипаротитних вакцин // Сучасні інфекції. - 2001. - № 4. - С. 44-47.

11. Колеснікова І.П. Поствакцинальний протипаротитний імунітет у дітей молодшого віку // Сучасні інфекції. - 2001. - № 3. - С. 87-91.

12. Колеснікова І.П. Проблеми епідеміологічного нагляду за імунопрофілактикою епідемічного паротиту // Сучасні інфекції. - Київ, 2002. - № 1. - С. 49-52.

13. Колесникова И.П. Результаты иммунологического контроля за напряженностью популяционного противопаротитного иммунитета // Сучасні інфекції. - 2002. - № 2. - С. 40-44.

14. Колеснікова І.П. Вплив масової вакцинопрофілактики епідемічного паротиту на вікову структуру захворілих // Сучасні інфекції. - 2002. - № 3. - С. 92-98.

15. Колеснікова І.П. Імунологічна ефективність ревакцинації проти епідемічного паротиту 15-річних підлітків // Сучасні інфекції. - 2002. - № 4. - С. 24-28.

16. Колеснікова І.П. Дослідження імунологічної ефективності ревакцинації проти епідемічного паротиту 6-річних дітей // Інфекційні хвороби. - 2002. - № 1.- С.18-21.

17. Колеснікова І.П. Стан протипаротитного імунітету у дітей м. Харкова // Інфекційні хвороби. - 2002. - № 2.- С. 30-33.

18. Колеснікова І.П. Стан післявакцинального протипаротитного імунітету у дітей другого року життя, щеплених російською моновакциною // Інфекційні хвороби. - 2003. - № 3. - С. 35-38.

19. Колеснікова І.П. Стан протипаротитного імунітету у породіль, новонароджених та дітей першого року життя // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2001. - № 5. - С. 13-16.

20. Колеснікова І.П. Дослідження напруженості протипаротитного імунітету у дитячого населення Закарпаття // Врачебная практика. - 2002. - № 1. - С. 101-104.

21. Колеснікова І.П. Стан післявакцинального протипаротитного імунітету у дітей, щеплених вакциною “Trimovax” // Врачебная практика. - 2002. - № 2. - С. 99-103.

22. Колеснікова І.П. Результати вивчення ефективності ревакцинації проти епідемічного паротиту російською моновакциною 6-річних дітей // Врачебная практика. - 2002. - № 5. - С. 59-63.

23. Колеснікова І.П. Шляхи вдосконалення епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією // Врачебная практика. - 2003.- № 1.- С. 73-78.

24. Колеснікова І.П. Вивчення напруженості післявакцинального протипаротитного імунітету у дітей, щеплених вакциною “Priorix” // Врачебная практика. - 2003. - № 3. - С. 66-70.

25. Колеснікова І.П. Результати дослідження реактогенності вакцини MMR в Закарпатті // Проблеми медичної науки та освіти. - 2003. - № 1. - С. 60-63.

26. Колесникова И.П., Клещар Л.А., Шарапова Т.Д. Использование компьютерных технологий в процессе подготовки специалистов медико-профилактического профиля // Врачебная практика. - 2003. - № 4. - С. 117-120. (Особистий внесок - участь у первинному впровадженню програмного забезпечення, методологічна розробка плану проведення практичних занять, узагальнення та підготування матеріалів до публікації).

27. Клещар Л.О., Бондарева Н.М., Колеснікова І.П., Лешко О.П., Коврига М.В., Акименко О.О., Хижняк В.М. Захворюваність на епідпаротит серед населення м. Харкова та стан активної імунопрофілактики // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. - Харків, 1999. - Вип. 3. - С. 40-42. (Особистий внесок - аналіз даних річних звітів СЕС м. Харкова про інфекційну захворюваність, аналіз анкет та щоденників нагляду за щепленими дітьми, статистична обробка, узагальнення результатів, підготовка до публікації).

28. Колеснікова І.П. Вивчення імуноструктури населення до вірусу епідемічного паротиту // Анали Мечниковського інституту. - 2001. - № 1. - С. 3-6.

29. Чудна Л.М., Колеснікова І.П., Брижата С.І., Красюк Л.С. Сучасні аспекти епідеміології та профілактики епідемічного паротиту // Матеріали Міжнародної науково-практичної конф., присвяченої пам'яті Л.В. Громашевського. - Київ, 2002. - С. 153-157. (Особистий внесок - аналіз даних статистичних річних звітів, що надходили до МОЗ України у 1982-2001 рр., аналіз стану популяційного протипаротитного імунітету, статистична обробка та узагальнення отриманих даних, підготовка до публікації).

30. Клещар Л.О., Ахундов А.Р., Колеснікова І.П., Лешко О.П., Коврига М.В., Ботіров Н.З., Сосновська Т.І., Маслійова Т.В., Гамора І.К., Козлова С.С., Д'яченко О.В. Результати моніторингу безпечності та імунологічної ефективності вакцин, що застосовуються для профілактики епідемічного паротиту в м. Харкові // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. - Харків, 2002. - Вип. 5. - С. 128-133. (Особистий внесок - аналіз анкет та щоденників нагляду за щепленими дітьми, серологічне обстеження 225 щеплених дітей перед та після вакцинації, статистична обробка та узагальнення отриманих результатів, підготовка до публікації).

31. Клещар Л.О., Ахундов А.Р., Колеснікова І.П., Якубовський В.В., Ботіров Н.З., Шарапова Т.Д., Сосновська Т.І., Маслійова Т.В., Гришко Н.В. Удосконалення діючої системи епідеміологічного нагляду за імунопрофілактикою дитячого населення за допомогою комп'ютерних технологій // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. - Харків, 2002. - Вип. 5. - С. 124-127. (Особистий внесок - участь у розробці та первинному впровадженню комп'ютерного програмного забезпечення з імунопрофілактики дітей та підлітків, узагальнення отриманих результатів, підготовка до публікації).

32. Клещар Л.О., Ахундов А.Р., Колеснікова І.П., Милий А.В., Драпеза О.Б., Соколов А.В., Левіта Л.Є., Комарова С.М. Результати дослідження імунологічної ефективності ревакцинації живою паротитною вакциною зі штаму Ленінград-3 // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. - Харків, 2002. - Вип. 5. - С. 144-147. (Особистий внесок - серологічне обстеження 97 щеплених осіб перед та після ревакцинації, статистична обробка, узагальнення отриманих результатів, підготовка до публікації).

33. Колесникова И.П. Заболеваемость эпидемическим паротитом в Украине на современном этапе // Материалы всероссийской научно-практической конф. “Детские инфекции на рубеже ХХI века: настоящее и будущее”. - Санкт-Петербург, 5-7 октября 1999 г. - С. 46.

34. Колеснікова І.П. Шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду за імунопрофілактикою паротитної інфекції // Збірник тез конф. молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. - Харків, 2002. - С. 89.

35. Колеснікова І.П. Оптимізація діючої системи епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією // Збірник тез конф. молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. - Харків, 2003. - С. 154-155.

АНОТАЦІЇ

Колеснікова І.П. Оптимізація епідеміологічного нагляду та удосконалення тактики вакцинопрофілактики епідемічного паротиту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.02 - епідеміологія. - Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.

У дисертації представлено результати багатофакторного аналізу проявів паротитного епідемічного процесу в Україні у доприщепний період (1954-1981 рр.) та за умов проведення вакцинопрофілактики (1982-2002 рр.). Результати вивчення популяційного протипаротитного імунітету слугували обґрунтуванням змін, внесених до Календаря профілактичних щеплень. Встановлено низький рівень захищеності від паротитної інфекції новонароджених (44,00 % сприйнятливих), що пов'язано з незадовільним станом специфічного імунітету їхніх матерів. Даним дослідженням в умовах України доведено низьку реактогенність та достатньо високу імуногеннсть і епідеміологічну ефективність вакцин, котрі містять вірус епідемічного паротиту зі штамів Urabe AM 9, RIT (похідний від Jeryl Lynn), Ленінград-3-Загреб, що дозволяє рекомендувати їх для специфічної профілактики паротиту в Україні. Встановлено дещо знижену імуногенність та епідеміологічну ефективність вакцини зі штаму Ленінград-3 порівняно з вищезазначеними препаратами. Проведені дослідження дозволили розробити систему епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією, включаючи використання комп'ютерних технологій. Застосування комп'ютерних програм “УкрВак-01” та “УкрВак-R” сприяє поліпшенню контролю за розподілом і використанням імунобіологічних препаратів, спрощенню й стандартизації обліково-звітної документації по імунопрофілактиці, дозволяє у стислий термін проводити поглиблений аналіз усіх кількісних та якісних показників імунопрофілактики.

Ключові слова: епідемічний паротит, популяційний імунітет, паротитні вакцини, реактогенність, імуногенність, епідеміологічний нагляд.

Колесникова И.П. Оптимизация эпидемиологического надзора и усовершенствование тактики вакцинопрофилактики эпидемического паротита. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.02 - эпидемиология. - Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2003.

В диссертации представлены результаты многофакторного анализа проявлений и динамики паротитного эпидемического процесса в Украине в допрививочный период (1954-1981 гг.) и в условиях многолетней вакцинопрофилактики (1982-2002 гг.), что позволило обосновать и разработать систему эпидемиологического надзора за паротитной инфекцией, включая использование компьютерных технологий.

Ретроспективный эпидемиологический анализ заболеваемости эпидемическим паротитом, проведенный за весь период регистрации данной инфекции в Украине, показал, что специфическая профилактика способствовала 4-кратному снижению уровня заболеваемости, увеличению длительности межэпидемического периода до 10 лет, уменьшению показателей пораженности организованных коллективов до 4,80-12,90 %. В современных условиях произошло смещение заболеваемости на старшие возрастные группы: с 1994 г. максимальные показатели заболеваемости регистрируются среди школьников 7-14 лет, увеличился с 3,50 до 18,70 % удельный вес заболевших подростков, превышая общие темпы прироста заболеваемости в 4-5 раз.

Результаты изучения популяционного противопаротитного иммунитета в Восточном и Западном регионах Украины показали, что от 33,98 до 90,48 % детей разного возраста, ранее привитых ЖПВ из штамма Ленинград-3, являются восприимчивыми к вирусу паротита. Низкий уровень защищенности от паротитной инфекции новорожденных (44,00 % восприимчивых) связан с неудовлетворительным состоянием противопаротитного иммунитета у их матерей (30,00 % восприимчивых), что требует коррекции специфического иммунитета у женщин детородного возраста.

Установлена низкая напряженность противопаротитного иммунитета у 6-летних детей (42,85 % восприимчивых) и 15-летних юношей (48,08 % восприимчивых), что послужило обоснованием внесенных в Календарь профилактических прививок изменений (введение возрастных ревакцинаций). Выявленное при серологическом обследовании подростков и взрослых значительное количество не защищенных от эпидемического паротита лиц (28,85-37,11 %) свидетельствует о реальной возможности возникновения вспышек в молодежных коллективах, что обусловливает необходимость проведения в таких случаях экстренной вакцинопрофилактики эпидемического паротита среди взрослых.

Данным исследованием в условиях Украины доказана низкая реактогенность вакцин, которые используют для специфической профилактики паротита: удельный вес сильных общих реакций составлял 0,25-1,00 %, поствакцинальных осложнений не регистрировалось. Доказана достаточно высокая иммуногенность (сероконверсия составляла 88,89-98,36 %) и эпидемиологическая эффективность (95,46-100,00 %) вакцин, содержащих вирус эпидемического паротита из штаммов Urabe AM 9, RIT (производный от Jeryl Lynn), Ленинград-3-Загреб, что позволяет рекомендовать их для вакцинации и ревакцинации детей и подростков в Украине. Установлена несколько сниженная иммуногенность (сероконверсия составляла 66,67-82,97 %) и эпидемиологическая эффективность (68,84 %) вакцины из штамма Ленинград-3 в сравнении с вышеуказанными препаратами.

Проведенные исследования позволили обосновать необходимость осуществления эпидемиологического надзора за паротитной инфекцией на всех уровнях и разработать систему эпидемиологического надзора с учетом мониторинга лабораторной диагностики, скрининговых исследований популяционного иммунитета, мониторинга заболеваемости и социально-экологического мониторинга, а также мониторинга иммунопрофилактики, включая использование компьютерных технологий. Разработанное с нашим участием программное обеспечение автоматизированной системы обработки и передачи данных по иммунопрофилактике детей и подростков Украины “УкрВак-01” и “УкрВак-R” способствует улучшению контроля за распределением и расходованием иммунобиологических препаратов, упрощению и стандартизации учетно-отчетной документации по иммунопрофилактике, позволяет в сжатые сроки проводить углубленный анализ всех количественных и качественных показателей иммунопрофилактики.

Ключевые слова: эпидемический паротит, популяционный иммунитет, паротитные вакцины, реактогенность, иммуногенность, эпидемиологический надзор.

Kolesnikova I.P. Optimizing epidemiological survey and improvement of the tactics of epidemic parotitis vaccine prevention. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by specialty 14.02.02 - epidemiology. Lev Gromashevsky Institute of Epidemiology and Infectious Diseases of Aca-demy of Medical Science of Ukraine, Kyiv, 2003.

The author presents the results of multi-factor analysis of manifestations and dynamics of parotitis epidemic process in Ukraine during pre-vaccination period (1954-1981) and in the conditions of many-year vaccine prevention (1982-2002). The results of the study of population anti-parotitis immunity allowed to validate the changes in the Calendar of Preventive Vaccinations. Low level of protection from parotitis infection in the newborn (44.00 % of susceptible) which is connected with unsuccessful state of anti-parotitis immunity in the mothers was established. This study allowed to prove low reactogenicity and relatively high immunogenicity and epidemiological efficacy of the vaccines containing epidemic parotitis virus from Urabe AM 9, RIT (derivative from Jeryl Lynn), Leningrad-3-Zagreb strains, which allows to recommend them for vaccination and revaccination of children and teen-agers in Ukraine. Slightly decreased immunogenicity and epidemiological efficacy of the vaccine from Leningrad-3 strain when compared with the above preparations was determined. The study allowed to substantiate and develop the system of epidemiological surveillance of parotitis infection including the use of computer technologies. The use of the software for automatic processing and transmission of the data on immunoprophylaxis of children and teen-agers in Ukraine “UkrVac-01” and “UkrVac-R” provides improvement of the control of distribution and use of immunobiological preparations, simplification and standardization of accounting on immunoprophylaxis as well as allows to analyze all qualitative and quantitative indices of immunoprophylaxis.

Key words: epidemic parotitis, population immunity, parotitis vaccines, reactogenicity, immunogenicity, epidemiological surveillance.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВООЗ - Всесвітня Організація Охорони Здоров'я

ВУЗ - вищий учбовий заклад

ДДЗ - дитячий дошкільний заклад

ДП - державне підприємство

ЖПВ - жива паротитна вакцина

ІФА - імуно-ферментний аналіз

Л-3 - вакцинний штам вірусу паротиту Ленінград-3

ЛПЗ - лікувально-профілактичний заклад

MMR - узагальнена назва комбінованих вакцин проти кору, епідемічного паротиту та краснухи

ПТУ - професійно-технічне училище

ПФ - приватна фірма

СЕС - санітарно-епідеміологічна станція

тис. нас. - тисяч населення

Размещено на Allbest.ru