Патогенетичне обґрунтування хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу шлунка

І. Життєві: 1) профузна ШКК, яка не зупиняється консервативними методами та за допомогою ендоскопії; 2) перфорація виразки.

ІІ. Абсолютні: 1) органічний стеноз ВВШ з порушенням евакуації (стан декомпенсації); 2) повторні ШКК під час стаціонарного лікування хворого або повторні ШКК (тричі і більше протягом останніх трьох років); 3) ХВШ на тлі важких ДЗ з боку слизової оболонки шлунка (ЕД важкого ступеня), які зберігаються після проходження хворим курсу протирецидивної терапії протягом 4-6 тижнів.

ІІІ. Відносні: 1) виразки, які тривало не гояться (більше 12 тижнів): а) великі та гігантські виразки; б) виразки субкардіального відділу шлунка; в) пенетруючі виразки; г) недостатній compliance (небажання або неможливість хворим дотримуватись призначень лікаря, не зважаючи на роз'яснення про наслідки); 2) часто рецидивуючі виразки шлунка (більш, ніж тричі на рік); 3) множинні виразкові ураження шлунка; 4) важкий перебіг ВХШ (виражений больовий синдром, анемія, порушення евакуації із шлунка (субкомпенсований стеноз воротаря); 5) виразки шлунка, торпідність лікування яких обумовлена іншою патологією органів черевної порожнини, яка також потребує оперативного лікування (грижа СОД на тлі вираженого рефлюкс-езофагіту, ЖКХ, ХДН).

Наявність передракових змін у слизовій шлунка (ЕД важкого ступеня) при будь-якому типі виразки є абсолютним показанням для виконання резекції шлунка у межах ураження слизової оболонки. У разі відсутності зазначених змін операцією вибору при ХВШ 1-го типу вважаємо один з варіантів економної резекції шлунка, такий як висічення виразки, сегментарна, клиновидна резекції шлунка тощо. Перевагу віддаємо розробленим способам пластичної резекції шлунка (патент України на винахід № 25749 А) та економної резекції шлунка при пенетрації виразки у малий сальник (деклараційний патент України на винахід № 47300 А). Суть способу пластичної резекції шлунка полягає у широкому висіченні виразки разом з оточуючим запальним інфільтратом з наступним послідовним ушиванням дефекту тканин спочатку у поздовжньому напрямку на ділянці верхнього та нижнього країв дефекту (адаптація країв рани для більш точного та рівномірного ушивання основного дефекту) двохрядним швом, а потім - у поперечному напрямку двома рядами швів. За наведеною методикою прооперовано 12 пацієнтів з локалізацією ХВШ на малій кривині. У випадку локалізації виразки в антральному відділі шлунка (5 хворих) адаптаційні поздовжні шви на нижній кут дефекту не накладали для уникнення звуження ВВШ. В ситуації, коли виразковий дефект був значних розмірів, пенетрував у малий сальник, мав виражений запальний інфільтрат, у який вволікався нерв Латарже, радикальне видалення виразки, як правило, супроводжувалось порушенням іннервації антрального та пілоричного відділів шлунка. У цьому випадку для забезпечення нормального функціонування ПС операцію доповнювали пілоропластикою (12 пацієнтів), причому перевагу віддавали сегментарному видаленню ПС без порушення цілісності слизової оболонки шлунка. У випадках, коли ХВШ 1-го типу була великих або гігантських розмірів і пенетрувала у малий сальник, ми також застосовували розроблений спосіб економної резекції шлунка, при виконанні якого частково мобілізували малу кривину шлунка проксимальніше та дистальніше зони запального інфільтрату, висікали передню стінку шлунка по периметру запального виразкового інфільтрату з переходом на задню стінку, виводили його за межі шлунка. Видаляли слизову оболонку шлунка в зоні виразковості з направленням матеріалу на експрес-гістологічне або цитологічне (нативний препарат) дослідження. Послідовно ушивали дефект шлунка - спочатку у поздовжньому напрямку в області його верхнього та нижнього кутів, а потім у поперечному напрямку. Закінчували економну резекцію шлунка перитонізацією до лінії швів деепітелізованого клаптя висіченої виразки (5 хворих).

При поєднаних виразках (ХВШ 2-го типу) важливе місце займає встановлення послідовності виникнення виразок шлунка та 12-палої кишки, а також передопераційний курс медикаментозної підготовки хворого, після проведення якого вторинна виразка як правило рубцюється. При первинній дуоденальній виразці операцією вибору вважаємо радикальну дуоденопластику у комплексі з курсом протирецидивного медикаментозного лікування або з ваготомією. При підпілоричній локалізації виразки використовували спосіб пілорозберігаючої гастродуоденопластики (патент України на винахід № 22165 А), при якому поперечним розрізом виконували дуоденотомію на ділянці виразки, останню радикально висікали разом із запальним інфільтратом. При висіченні запального інфільтрату біля ПС його видаляли у межах слизової оболонки ДПК та шлунка без пошкодження жому, накладали перший ряд вузлових швів у поперечному напрямку через усі шари дистальніше ПС та захоплюючи слизовий та м'язовий шари проксимальніше сфінктера. Гастродуоденопластику закінчували накладанням другого ряду серозно-м'язових швів дистальніше ПС. За розробленою методикою нами прооперовано 31 хворого на ХВШ 2-го типу. У випадку поєднання ХВШ 2-го типу з стенозом ДПК нами запропоновано спосіб мостовидної дуоденопластики (деклараційний патент України на винахід №33522 А). Під час виконання способу візуально встановлювали зону та протяжність перідуоденіту, мобілізували ДПК за Кохером, вскривали просвіт ДПК у поперечному напрямку на ділянці виразки. Радикально висікали виразковий субстрат разом з зоною стенозу із збереженням задньої стінки ДПК та розсікали кисети надстенотичних псевдодивертикулів. Дефект тканин ушивали у поперечному напрямку двома рядами швів - перший ряд вузлових швів накладали через усі шари по всій довжині анастомозу. Накладали другий ряд серозно-м'язових швів, причому деепітелізовані клапті розсічених псевдодивертикулів підшивали поверх першого ряду швів у верхньо- та нижньо-задньому кутах анастомозу. За даною методикою прооперовано 11 хворих. У разі доповнення гастродуодено- або дуоденопластики ваготомією перевагу віддавали модифікованому нами способу СПВ (деклараційний патент України на винахід №30010 А), при якому на кінцевому етапі виконували СПВ за однією з стандартних методик, виділяли діафрагмально-стравохідну зв'язку по всій довжині у проксимальному напрямку. Підшивали частину дна шлунка до задньої стінки стравоходу, а решту дна шлунка - до передньої стінки стравоходу, захоплюючи у шви названу зв'язку (при цьому вільною залишалась права бокова частина стравоходу). Таким чином, здійснювали езофагофундоплікацію на 270?. Дану методику виконано у 11 хворих на ХВШ 2-го типу. При первинній виразці шлунка виконуємо один з варіантів економної резекції шлунка. У випадку, коли строки виникнення виразок шлунка та ДПК збігались, виконували комбіновані оперативні втручання: при невеликих розмірах шлункової виразки - СПВ, висічення виразки шлунка та дуоденопластику, а при значних розмірах шлункової виразки - економну резекцію шлунка, СВ та гастродуоденопластику (СПВ та дуоденопластику).

При виразках шлунка 3-го типу операція полягала у видаленні морфологічного субстрату виразки (гастродуоденопластиці) у комплексі з курсом протирецидивного медикаментозного лікування або з ваготомією. При пілоричній локалізації виразки перевагу віддавали виконанню способу сегментарної пілоропластики (патент України на винахід №24222 А), при якому поперечним розрізом надсікали серозну оболонку шлунка за ходом ПС, після чого останній виділяли по усій довжині. Сегментарно висікали ПС у зоні виразки, після чого відсепаровували його верхню та нижню порції тупим та гострим шляхом від запального інфільтрату. Виконували висічення виразки з боку пілоричного відділу шлунка у поперечному напрямку, запальний інфільтрат з боку ДПК видаляли дугоподібним розрізом. Дефект тканин зашивали у поперечному напрямку (перший ряд швів) з наступною фіксацією до лінії швів верхньої та нижньої порцій ПС з діастазом між ними у 1,5 довжини видаленої частини ПС в стані дилятації (профілактика рубцевого звуження останнього). Після цього накладали 2-й ряд серозно-м'язових швів, перитонізуючи порції ПС. За даною методикою прооперовано 39 хворих.

Серед оперативних втручань при супутній виразці шлунка діафрагмальній грижі перевагу віддавали комбінованим операціям (пластика СОД з круропексією або езофагофундоплікація з круропексією), у тому числі доповненим гастропексією. Серед варіантів гастропексії найбільш ефективним вважаємо розроблений спосіб гастрокардіопексії (патент України на винахід №23181 А), у ході виконання якого розсікали шлунково-ободову зв'язку та відводили шлунок уверх, оголюючи його задню стінку. Виділяли шлунково-підшлункову зв'язку (у хворих на грижу СОД зв'язка розтягнута), після чого останню відсікали біля шлунка, накладали ряд вузлових швів, за допомогою яких підшивали останню до кардіального відділу шлунка. Дану методику використано у 13 хворих у комбінації з звужуючими СОД втручаннями або езофагофундоплікацією та круропексією. При активній виразці шлунка виконували симультанні оперативні втручання на виразці.

Вибір методу оперативного лікування при супутній виразці шлунка ХДН залежав від виду дуоденостазу. При функціональному та механічному дуоденостазі на тлі активної виразки шлунка виконували КРШ (за Більротом-ІІ на довгій петлі з браунівським анастомозом або Ру). При механічному дуоденостазі з локальним порушенням прохідності ДПК (артеріо-мезентеріальна непрохідність) застосовували різні варіанти дуоденоєюностомії. При перідуоденіті прохідність кишки відновлювали шляхом виконання дуоденолізісу, а при рубцевій деформації кишки та її стенозі - циркулярної дуоденопластики, у тому числі і за допомогою розробленого у клініці способу (деклараційний патент України на винахід №40437 А). Спосіб здійснюється наступним чином. Мобілізували ДПК до рівня великого дуоденального сосочка, поперечним розрізом розкривали просвіт ДПК на ділянці виразки, проводили ревізію внутрішніх стінок ДПК. При розповсюдженні морфологічного субстрату виразки на всі стінки ДПК його радикально циркулярно висікали, низводили проксимальну куксу ДПК і фіксували по всій довжині її задню стінку окремими швами до навколишніх сполучнотканинних утворень. Формували дуоденальний анастомоз з накладанням на задню стінку однорядного, а на передню та бокові - двохрядних швів. За даною методикою прооперовано 9 хворих.

При супутній виразці ЖКХ, у випадках, коли виразка загоїлась медикаментозно до операції, хворим виконували ізольовані оперативні втручання на жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах. На тлі активної виразки застосовували симультанні оперативні втручання, характер яких на шлунку залежав від типу виразки за Джонсоном.

У розділі 7 нами було простежено результати хірургічного лікування у 474 хворих (100%) протягом 5 років (у т.ч. у 62 хворих після ізольованих втручань з приводу супутньої виразці патології черевної порожнини) та у 252 хворих (53%) - через 5 років після операції. Післяопераційні ускладнення у ранньому післяопераційному періоді розвились у 20 хворих (4,9%), у віддалені строки (протягом 5 років) - у 104 хворих (25,2%), у тому числі функціональні - у 58 хворих (55,8%), органічні - у 46 (44,2%) (табл. 3).

Таблиця 3. Характер післяопераційних ускладнень у хворих на ВХШ (безпосередні та віддалені (протягом 5 років) результати)

Післяопераційні ускладнення	Види оперативних втручань
	КРШ	Ваготомія + ДП	ЕРШ	ДП* (ГДП)	ДП (ГДП)	Ушиван. (прошив) виразки	Всього
n	80	95	53	101	62	21	412
І. Ускладнення раннього післяопераційного періоду
ШКК	-	-	-	-	5	2	7
Порушення евакуації з шлунка	2	-	-	-	-	2	4
Порушення моторики кишечника	-	4	-	-	-	-	4
Рання злукова кишкова непрохідність	-	-	-	1	1	-	2
П/о перитоніт	-	-	-	-	1	-	1
Післяопераційна пневмонія	2	-	-	-	-	-	2
Всього	4	4	-	1	7	4	20
ІІ. Ускладнення віддаленого післяопераційного періоду
Функціональні порушення
Демпінг-синдром	19	15	-	-	6	-	40
Атонія кишечника	-	2	-	-	-	-	2
Діарея	-	3	-	-	-	-	3
Рефлюкс-езофагіт	6	3	-	-	-	-	9
Рефлюкс-гастрит	2	-	-	-	2	-	4
Всього	27	23	-	-	8	-	58
Органічні порушення
ЖКХ	-	5	-	-	-	-	5
Стеноз стравоходу	-	1	-	-	-	-	1
Хр. панкреатит	6	-	-	-	-	-	6
Рецидивна виразка	1	2	1	4	18	8	34
Всього	7	8	1	4	18	8	46
ВЗАГАЛІ	38	35	1	5	33	12	124
	47,5%	36,8%	1,9%	5%	53%	57,1%	30%

Примітка: значком ”*” відмічено хворих, що проходили курс протирецидивного лікування, ЕРШ - економна резекція шлунка, ДП - дуоденопластика, ГДП-гастродуоденопластика.

Найбільша частота післяопераційних ускладнень зареєстрована після ви конання паліативних втручань на виразці (ушивання виразки та прошивання кривавлячої судини у виразці) (57,1%).

Всього було виконано 21 паліативне втручання, це були вкрай важкі хворі внаслідок значної тривалості захворювання, декомпенсованого стану супутньої (серцевої та легеневої) патології та старечого віку пацієнтів. Досить високі цифри післяопераційних ускладнень відмічено після виконання ізольованої дуоденопластики у хворих з 2-м та 3-м типами виразки (53%), а також після КРШ (47,5%) та ваготомії (біля 36,8%). Найкращі результати лікування були після виконання різних варіантів економної резекції шлунка (частота післяопераційних ускладнень склала 1,9%) та дуодено- або гастродуоденопластики, доповнених курсом протирецидивного медикаментозного лікування (5%)(P<0,05).

Рецидивна виразка протягом 5 років розвилась у 34 хворих (8,3%). Частота даного ускладнення була найвищою після виконання паліативних втручань (38%) та після виконання ізольованої гастродуодено- або дуоденопластики (29%), у той час, як доповнення даної операції курсом протирецидивного медикаментозного лікування знизило частоту розвитку рецидивної виразки до 4% (P<0,05). Частота розвитку даного ускладнення після виконання КРШ склала 1,25%, після ваготомії з гастродуоденопластикою - 2,1%, після економної резекції шлунка - 1,9%. Усім зазначеним хворим призначали курс противиразкового консервативного лікування, а пацієнтам, які уже отримували його, проводили корекцію схем терапії, в результаті чого було досягнуто загоєння виразки. Післяопераційна летальність склала 1,7% (померло 7 хворих), загальна летальність - 1% (табл. 4).

Таблиця 4. Безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу шлунка

Оперативні втручання	n	П/о леталь-ність.	Visick (протягом 5 років)	n1	Visick (понад 5 років)
			І-ІІ	IV		І-ІІ	IV
Класична резекція шлунка	80	2 (2,5%)	73 (91%)	1 (1,25%)	47	45 (96%)	1 (2%)
Економна резекція шлунка	53	-	50 (94%)	1 (1,9%)	39	38 (97%)	-
Ваготомія + гастродуодено- або дуденопластика	95	-	91 (96%)	2(2,1%)	59	53(90%)	4(6,8%)
Гастродуодено- або дуоденопластика*	101	-	96 (95%)	4(4%)	48	46(96%)	-
Гастродуодено- або дуоденопластика	62	1(1,6%)	41(66%)	18(29%)	44	32(73%)	10(23%)
Ушивання (прошивання)	21	4(19%)	9(43%)	8(38%)	15	8(53%)	5(33%)
Всього	412	7(1,7%)	360(87%)	34(8,3%)	252	222(88%)	20(8%)

Примітка: значком “*” виділено хворих, яким було проведено курс протирецидивного медикаментозного лікування у післяопераційному періоді; n - загальна кількість прооперованих хворих, n₁ - кількість прооперованих хворих, які обстежувались у строки понад 5 років.

Збільшення частоти ускладнених форм виразки шлунка, при яких виконання радикальних оперативних втручань (резекції шлунка, ваготомії) не завжди можливе, результати пролонгованого моніторингового дослідження кислотопродукуючої функції шлунка фракційно-титраційним методом після різних видів оперативних втручань дещо змінили підхід у хірургічному лікуванні даної категорії хворих. Особливо це стосується застосування ваготомії (а серед її варіантів - СПВ) у хворих на ускладнену перфорацією, ШКК та стенозом виразку шлунка 2-го та 3-го типів. У ході проведення моніторингового дослідження шлункової секреції протягом 6-8 годин у строки 6-12 місяців після різних видів операцій (ушивання виразки (4 хворих), дуоденопластики без ваготомії (32 хворих) та з ваготомією (19 хворих) було встановлено наступне. Після видалення морфологічного субстрату виразки без ваготомії базальний рівень кислотності був у межах норми (не перевищував 60 ммоль/л) у більшості хворих (92%). Після субмаксимальної стимуляції гістаміном пік зростання кислотопродукції спостерігався в середньому через 1 годину від початку дослідження і складав 100,3±0,02 ммоль/л, повертаючись до вихідного рівня через 2,6±0,01 год. У хворих з частково денервованим шлунком (СПВ) базальний рівень кислотності складав 41,2±0,06 ммоль/л, а після введення подразника повільно зростав, перевищуючи вихідні показники в 2-2,5 рази через 105±0,5 хв. (пік), а потім повільно знижувався (плато) протягом 1-2 год., сягаючи верхньої межі базального рівня через 4,8±0,02 год. Звідси нами було зроблено висновок, що парасимпатична денервація шлунка значно змінює фізіологічний ритм шлункової кислотопродукції (затримує відповідь кислотопродукуючих клітин на введення подразника, сприяє виникненню плато на піку стимульованої шлункової секреції, подовжує фазу стимульованої кислотопродукції), що може вважатись одним з ймовірних чинників розвитку рецидивної виразки шлунка після ваготомії.

Нами також вивчено частоту виявлення НР у 52 хворих, які перенесли радикальні оперативні втручання на шлунку (ваготомія, КРШ, економна резекція шлунка) з приводу НР-негативної ВХШ (частота інфікування НР), а також випадки реінфікування НР 3 хворих при негативному до операції уреазному тесті через 3-6 місяців. В цілому після виконаних радикальних оперативних втручань пацієнти з позитивним уреазним тестом склали 30,8% (16 хворих). З них після виконання різних варіантів ваготомії (28 хворих) позитивні значення уреазного тесту зареєстровано у 42,9% (8 хворих після СПВ, 3 хворих після СВ та один - після СтВ), причому 53% хворих складали особи, яким було виконано СПВ. У 24 хворих, які перенесли різні види резекції шлунку (КРШ - 12 хворих, економна резекція шлунка - 12 хворих) з приводу НР-негативної ХВШ пацієнти з позитивним уреазним тестом склали 16,7%, після виконання різних варіантів економної резекції шлунка нами не зареєстровано жодного випадку інфікування хворих бактерією. Також встановлено прямий зв'язок між видом втручання та ступенем інфікованості слизової оболонки шлунка НР: “+++” ступінь інфікованості слизової НР після виконання СПВ зареєстровано в 87,5% випадків та у 100% хворих після КРШ. Частота реінфікування бактерією слизової оболонки шлунка склала після проведення радикальних оперативних втручань в цілому 5,8%, це були хворі, які перенесли ваготомію (СПВ). Аналізуючи зв'язок частоти розвитку рецидивної виразки шлунка після радикальних оперативних втручань з інфікованістю слизової шлунка НР, встановлено, що вона складає 30% (у одного хворого з 2 інфікованих НР після субтотальної КРШ (50%) та у двох з 8 інфікованих НР хворих після СПВ (25%)). Частота розвитку рецидивної виразки шлунка після виконання радикальних оперативних втручань з високим ступенем інфікованості НР склала 33,3%.

У зв'язку з цим, альтернативним напрямком ми вважаємо виконання втручань, у ході яких ліквідується морфологічний субстрат виразки та усуваються порушення з боку МЕФ шлунка. Пригнічення кислотної продукції у даної категорії хворих досягали за допомогою курсів противиразкового медикаментозного лікування, які проводили у ранньому післяопераційному періоді, а при необхідності повторювали.

Нами також проаналізовано ефективність застосування розроблених у клініці способів хірургічного лікування ВХШ. Виконання способу пластичної резекції шлунка при ХВШ 1-го типу дозволило знизити частоту розвитку рецидивної виразки по відношенню до прототипу (клиновидна резекція шлунка) на 12,9%. Перевага розробленого способу пластичної резекції перед іншими видами резекції шлунка полягає як у радикальному видаленні морфологічного субстрату виразки з запальним інфільтратом, так і у послідовності ушивання дефекту тканин, що дозволяє зберегти форму шлунка та суттєво не порушує його основні функції - травну, резервуарну та МЕФ. Диференційований підхід в ушиванні дефекту тканин в залежності від розташування виразки на малій кривині (тіло шлунка, антрум) запобігає звуженню ВВШ. У разі пошкодження нерву Латарже розвитку гастростазу після виконання даного оперативного втручання перешкоджає доповнення останнього одним з варіантів пілоропластики (бажано сегментарної). При пенетрації виразки у малий сальник досить важливим технічним етапом операції є радикальне висічення виразки шлунка і збереження іннервації антрального відділу шлунка. Виконання розробленого у клініці способу економної резекції шлунка при пенетруючій у малий сальник ХВШ дозволяє намітити тенденцію щодо зниження частоти розвитку рецидивної виразки за рахунок радикального висічення виразки та особливостей ушивання дефекту тканин. Крім того, використання для перитонізації лінії швів деепітелізованого клаптя висіченої виразки дозволяє укріпити останні та уникнути розвитку гнійно-септичних ускладнень, а також, незважаючи на широке висічення ХВШ, зберегти у ході операції іннервацію антрального відділу шлунка за рахунок часткової мобілізації малої кривини, що не порушує МЕФ ВВШ, а внаслідок цього не викликає розвитку важких післяопераційних функціональних ускладнень (гастростазу, атонії шлунка). Застосування розробленого способу мостовидної дуоденопластики при стенозуючій виразці дозволило знизити частоту розвитку гнійних ускладнень, спричинених неспроможністю швів, на 6,5% за рахунок певної послідовності ушивання критичних ділянок, при якій вони додатково укріплювались викроєними з надстенотичних псевдодивертикулів клаптями. Виконання при підпілоричній локалізації виразки ДПК розробленого способу пілорозберігаючої гастродуоденопластики дозволило зменшити частоту розвитку функціональних післяопераційних ускладнень (демпінг-синдрому) на 3,5%. Прийнятні результати використання розробленого способу можна пояснити особливостями висічення виразки з запальним інфільтратом, при яких зберігаються нормальні анатомічні взаємозв'язки в області ПС, та цілісністю останнього. Виконання розробленого способу СПВ (бокова езофагофундоплікація на 270) дозволяє знизити частоту розвитку звуження стравоходу на 5,4% за рахунок залишення у ході виконання операції вільною його бокової стінки. Крім того, прорізуванню швів перешкоджає використання у пластиці діафрагмально-стравохідної зв'язки. Рецидивна виразка розвилась у 10 хворих (25%) після виконання стандартної методики пілоропластики (гастродуоденопластики) - геміпілоректомії. Рецидивна виразка виникла у одного хворого (2,6%) після виконання розробленого у клініці способу сегментарної пілоропластики, доповненого проведенням курсу протирецидивного медикаментозного лікування у післяопераційному періоді. Причиною рецидиву був щоденний прийом хворим діклофенаку натрію для купування больового синдрому, спричиненого вираженим остеохондрозом хребта. Заміна даного препарату (нестероїдного протизапального засобу) на препарат з підгрупи інгібіторів ЦОГ₂ (моваліс) з меншою подразнюючою дією на слизову шлунка сприяла загоєнню виразки протягом 14 діб. Крім того, виконання розробленого способу дозволило зменшити частоту розвитку функціональних післяопераційних порушень гастродуоденальної зони (демпінг-синдром) на 10,1%, що пояснюється особливостями видалення виразки пілоричного відділу шлунка з сегментарним висіченням ПС, в результаті чого зберігається механізм порційної евакуації шлункового вмісту у ДПК. Виконання розроблених пілорозберігаючих та пілорокорегуючих оперативних втручань суттєво не порушувало МЕФ ВВШ за рахунок збереження в ході операції прямих пілоричних, екстрадуоденальних, пілородуоденальних нервових і судинних зв'язків, а також замикаючої функції ПС.

Нами також не зареєстровано жодного випадку рецидиву грижі СОД у хворих, яким було виконано комбіновані оперативні втручання на грижі. Це, перш за все, пояснюється диференційованим вибором методу операції в залежності від причин виникнення захворювання. Досить ефективним було застосування розробленого способу гастрокардіопексії, що дозволило знизити частоту розвитку рецидивів грижі СОД на 4,8% та зберегти нормальну синтопію шлунка у черевній порожнині за рахунок використання власного зв'язкового апарату - шлунково-підшлункової зв'язки. При рубцевій деформації (стенозі) ДПК найбільш прийнятні результати зареєстровано після виконання розробленого у клініці варіанту циркулярної дуоденопластики. Додаткове укріплення у ході виконання запропонованого способу задньої стінки низведеної проксимальної кукси ДПК по всій її довжині окремими швами до навколишніх сполучнотканинних утворень дозволило намітити тенденцію щодо зниження частоти розвитку гнійних ускладнень внаслідок неспроможності швів.

При контрольному дослідженні 252 хворих у строки понад 5 років післяопераційні ускладнення виявлено у 44 осіб (17,5%), з них рецидивну виразку - у 20 пацієнтів (8%). Найкращі результати лікування хворих у віддалені строки зареєстровано після виконання економної резекції шлунка та гастродуоденопластики з курсом медикаментозного лікування (рецидивної виразки не виявлено) (P<0,05). Частота розвитку рецидивної виразки після КРШ істотно не змінилась, дещо знизився відсоток даного ускладнення після ізольованої дуоденопластики (до 23%) та ушивання виразки (до 33%). Нами відмічено тенденцію щодо зростання частоти розвитку рецидивної виразки у хворих, яким було виконано ваготомію (СПВ), що потребує подальшого вивчення та аналізу (Visick IV - 6,8%) (P>0,05).

Аналізуючи випадки інвалідності хворих, які перенесли оперативні втручання на шлунку, встановлено, що радикальні оперативні втручання типу КРШ та ваготомії спричинюють інвалідність відповідно 17,5% та 3,2% хворих (при первинному огляді) в основному працездатного віку внаслідок розвитку важких післяопераційних ускладнень. Ця тенденція суттєво не змінюється і протягом 5-10 років (19,1% та 3,3% відповідно). Нами не було зареєстровано жодного випадку інвалідності хворих після органозберігаючих втручань типу економної резекції шлунка та гастродуодено- або дуоденопластики. Про перевагу цих оперативних втручань також свідчать відносно невеликі строки перебування хворих у стаціонарі та тимчасової непрацездатності, що має важливе соціально-економічне значення.

Отже, показання до виконання КРШ та ваготомії повинні бути суворо обґрунтовані. Ваготомію (переважно СПВ або СВ) при ХВШ 2-го (1-й та 3-й варіанти розвитку) та 3-го типів необхідно виконувати у випадках: 1) стійкої, що не піддається адекватній медикаментозній корекції (виключаючи резистентну до Н₂-гістаміноблокаторів), гіперсекреції (для SAO - понад 14 ммоль/лМгод.) при умові позитивного атропінового тесту та при виключенні випадків вторинної гіперсекреції (синдром Zollinger-Еllison тощо); 2) агресивного перебігу хвороби у осіб з ускладненнями виразкової хвороби в анамнезі (ШКК, стеноз), не зважаючи на регулярне лікування хворого сучасними противиразковими засобами; 3) рецидивної виразки шлунка після оперативних втручань (паліативні операції, гастродуодено- або дуоденопластики) з приводу ускладненої ХВШ (ШКК, стенозу, перфорації), що не піддається адекватній корекції сучасними противиразковими препаратами; 4) недостатнього compliance (неможливість або відсутність бажання хворого лікуватись терапевтично, не зважаючи на роз'яснення). Показаннями до виконання КРШ є 1) протяжні та важкі ДЗ у слизовій шлунка, які зберігаються після проведення адекватного медикаментозного лікування протягом 4-6 тижнів; 2) множинні виразки шлунка, які тривало не гояться (протягом 12 тижнів); 3) поєднання активного перебігу ХВШ з супутньою патологією органів черевної порожнини (механічним дуоденостазом, стравоходом Баррета при грижі СОД).

Таким чином, використання патогенетичного підходу у виборі методу лікування хворих на виразку шлунка та супутню патологію органів черевної порожнини, що базується на їх комплексному обстеженні з врахуванням динаміки вираженості та поширеності важких ДЗ у слизовій шлунка, результатах консервативного лікування, а при його неефективності та у випадку розвитку ускладнень - на принципах органозберігаючої хірургії шлунка, сприяє більш швидкій реабілітації пацієнтів та покращує результати хірургічного лікування за рахунок зниження частоти розвитку післяопераційних ускладнень.

Висновки

Дисертаційна робота містить новий підхід до розв'язання наукової проблеми, що передбачає покращання результатів хірургічного лікування хворих на ВХШ на основі вибору патогенетично обґрунтованого методу оперативного втручання та удосконалення хірургічних методик.

1. Виконання великих за об'ємом резекцій шлунка у зв'язку з “онконасторогою” при ХВШ не можна вважати адекватним шляхом вирішення проблеми. Тому важливим завданням клініциста на доопераційному етапі обстеження хворого є чітке визначення характеру ураження шлунка, а також важкості та поширеності ДЗ у слизовій оболонці. Роль ВХШ у гастроканцерогенезі шлунка перебільшена (істинна малігнізація ХВШ має місце біля 1% випадків), а дані щодо високої частоти переродження виразки у рак не що інше, як неправильно інтерпретовані випадки первинного раку шлунка, що зумовлено існуванням реальних труднощів диференційної діагностики ВХШ, малігнізованої виразки та первинного раку шлунка.

2. Цитологічний метод діагностики ХВШ та раку шлунка є досить простим та швидким у виконанні. Поєднання дослідження клітинного складу як шлункового вмісту, так і матеріалу ПЕГБ на етапі первинної діагностики характеру ураження шлунка є альтернативним гістологічному дослідженню методом морфологічної діагностики ВХШ та раку шлунка, що дозволяє підвищити інформативність даної методики до 92,3%.

3. У важких для цитологічної діагностики випадках характер ураження шлунка встановлюється шляхом послідовного виявлення у гістологічному, а потім повторно в цитологічному препаратах, взятих з однакових ділянок за допомогою ПЕГБ, співпадаючих цитологічних і гістологічних ознак злоякісного росту у слизовій шлунка, що дозволяє звести помилки у морфологічній інтерпретації характеру ураження шлунка до мінімуму.

4. Розроблена диференційно-діагностична програма при вперше виявленому виразкоподібному ураженні шлунка на доопераційному етапі обстеження хворих дозволила оптимізувати визначення характеру ураження шлунка та у разі відхилення його злоякісної природи розширити показання до консервативного лікування хворих, а при його неефективності - до виконання органозберігаючих оперативних втручань на шлунку.

5. В області ХВШ та в оточуючій її зоні ДЗ зустрічаються рідко і бувають, в основному, легкого ступеня. ЕД важкого ступеня виявляється, як правило, на віддаленні від виразки - в зонах товстокишкової метаплазії на тлі атрофічного гастриту. Збереження важких ДЗ у слизовій шлунка після проведення комплексного медикаментозного лікування протягом 4-6 тижнів слід кваліфікувати як передрак, що є абсолютним показанням до виконання резекції шлунка у межах ураження слизової оболонки.

6. Патогенез ВХШ визначається низкою конкретних для кожного типу ХВШ чинників: для 1-го типу - зниженням факторів захисту слизової шлунка при відносній компенсації факторів агресії (в основному кислотно-пептичного), для 2-го типу - дисбалансом між факторами захисту та агресії (кислотно-пептичного, бактеріального (НР), а також порушеннями моторики шлунка), для 3-го типу - підвищенням активності факторів агресії (кислотно-пептичного та бактеріального).

7. При ХВШ 1-го типу операцією вибору є економна резекція шлунка, у ході виконання якої зберігаються основні функції шлунка (резервуарна, травна, трофічна та МЕФ). Застосування розробленого способу пластичної резекції шлунка дозволяє відновити нормальну МЕФ шлунка за рахунок збереження іннервації великої кривини шлунка.

8. При ХВШ 2-го типу важливе місце займає встановлення послідовності виникнення виразок шлунка та 12-палої кишки, а також передопераційний курс медикаментозної підготовки хворого, після проведення якого вторинна виразка, як правило, рубцюється. При первинній дуоденальній виразці, у розвитку якої основним чинником був кислотно-пептичний фактор з наступним порушенням МЕФ шлунка та ДПК, операцією вибору є радикальна дуоденопластика у комплексі з курсом протирецидивного медикаментозного лікування або ваготомією. При первинній виразці шлунка, яка за патогенезом близька до ХВШ 1-го типу, необхідно виконувати один з варіантів економної резекції шлунка. У випадку, коли обидві виразки виникали одночасно в результаті дисбалансу між факторами агресії та захисту, доцільне виконання комбінованих оперативних втручань на шлунку та ДПК - ваготомії, економної резекції шлунка (висічення виразки шлунка) та дуоденопластики (гастродуоденопластики).

9. При ХВШ 3-го типу оптимальним втручанням є видалення морфологічного субстрату виразки (гастродуоденопластика) у комплексі з курсом протирецидивного медикаментозного лікування або при недостатньому compliance (неможливості або небажанні хворого дотримуватись рекомендацій лікаря щодо терапії ХВШ) ваготомією.

10. Кращі функціональні результати досягнуто шляхом виконання пілорозберігаючих (пілорозберігаюча гастродуоденопластика, дуоденопластика) та пілорокорегуючих (сегментарна пілоропластика) оперативних втручань, при яких відновлюється прохідність пілородуоденальної зони та не порушується МЕФ ВВШ за рахунок збереження прямих пілоричних, екстрадуоденальних, пілородуоденальних нервових і судинних зв'язків, а також замикаючої функції ПС.

11. Встановлено, що розвиток супутньої виразці шлунка грижі СОД супроводжується розтягненням шлунково-підшлункової зв'язки. Доповнення стандартних операцій по звуженню СОД розробленим варіантом гастрокардіопексії дозволяє відновити нормальні синтопічні взаємовідносини між органами черевної порожнини за допомогою власного зв'язкового апарату шлунка - шлунково-підшлункової зв'язки і у зв'язку з цим знизити частоту розвитку рецидиву грижі СОД.

12. Патогенетичний підхід у виборі методу лікування супутньої виразковій хворобі патології органів черевної порожнини (грижі СОД, ХДН, ЖКХ) дав можливість уникнути виконання травматичних та тривалих симультанних оперативних втручань у 60,8% хворих, а у 23,9% хворих, у яких під впливом консервативного лікування було усунуто клініко-інструментальні прояви супутньої патології органів черевної порожнини та ХВШ, взагалі відмовитись від оперативного лікування.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Колосович И.В. Язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки и пилорического отдела желудка: вопросы лечебной тактики// Международный медицинский журнал.- 1998.- Т.4.- №2.- С. 26-28.

Колосович І.В., Спіцин Р.Ю. Оцінка результатів лікування перфоративної виразки 12-палої кишки і пілоричного відділу шлунка за допомогою фракційного зондування// Український науково-медичний молодіжний журнал.- 1999.- №1-2.- С. 50-53.

Короткий В.Н., Спіцин Р.Ю., Колосович І.В. Сонографія шлунка і дванадцятипалої кишки у дослідженні порушень моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту// Шпитальна хірургія.- 1999.- №1.- С. 7-14.

Короткий В.М., Колосович І.В., Спицин Р.Ю., Мартинович Л.Д., Красовський В.О., Зінченко І.І. Використання ехопозитивних контрастних матеріалів у хірургічній гастроентерології// Український медичний альманах.- 1999.- Т.2.- №4.- С. 69-72.

Колосович І.В. Особливості діагностики та хірургічної тактики у хворих на жовчнокам'яну хворобу з супутньою виразковою хворобою шлунка// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.- Вип.9.- Книга 4.- Київ, 2000.- С. 338-341.

Колосович И.В., Глоба И.В. Применение Далацина Ц в комплексе антибиотикопрофилактики в хирургии органов брюшной полости// Український медичний часопис.- 2000.- №3.- С. 32-35.

Короткий В.М., Колосович І.В., Фурманенко М.Ф., Спицин Р.Ю. Визначення ефективності лікування хворих на перфоративну виразку пілоричного відділу шлунка і дванадцятипалої кишки без ваготомії// Acta Medica Leopoliensia.- 2000.- V.6.- №2.- С. 69-72.

Короткий В.М., Колосович І.В., Фурманенко М.Ф., Карташов Б.Т., Красовський В.О., Бутирін С.О. Пілорокорегуючі та органозберігаючі оперативні втручання у хірургічному лікуванні виразки шлунка// Гастроентерологія: міжвідомчий збірник.- Дніпропетровськ, 2000.- Вип.30.- С. 498-505.

Короткий В.М., Колосович І.В., Фурманенко М.Ф., Красовський В.О., Бутирін С.О., Спіцин Р.Ю., Пушкарьов В.В. Лікувальна тактика при кривавлячій гастродуоденальній виразці// Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 2001.- V.5.- №1.- С. 51-52.

Короткий В.М., Колосович І.В., Фурманенко М.Ф., Карташов Б.Т., Спицин Р.Ю., Мартинович Л.Д., Красовський В.О., Бутирін С.О., Зінченко І.І., Джурко М.Г., Якіменко Г.А. Проблема виліковування ускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки і пілоричного відділу шлунка у віддаленому післяопераційному періоді// Шпитальна хірургія.- 2001.- №1.- С. 54-57.

Короткий В.М., Колосович І.В. Перфоративна виразка шлунка: проблеми діагностики та лікування// Науковий вісник Ужгородського університету.- 2001.- Серія “Медицина”.- Вип.14.- С. 139-141.

Короткий В.М., Колосович І.В., Фурманенко М.Ф., Карташов Б.Т., Красовський В.О., Бутирін С.О., Зінченко І.І. Хронічна дуоденальна непрохідність та пептична виразка шлунка: взаємозв'язок, діагностика та хірургічна корекція// Вісник морської медицини.- 2001.- №2.- С. 207-210.

Короткий В.М., Колосович І.В., Фурманенко М.Ф., Безродний Б.Г., Карташов Б.Т. Лікування та реабілітація хворих на пептичну гастродуоденальну виразку// “Сучасні проблеми медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів”: збірник наукових праць/ Під ред. А.В.Іпатова.- Дніпропетровськ: “Пороги”, 2001.- С. 243-246.

Колосович І.В. Тактика хірургічного лікування хворих на пептичну виразку шлунка// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.- Вип. 10.- Книга 4.- Київ, 2001.- 308-313.

Короткий В.М., Колосович І.В. Клінічне застосування препарату сорбіфер дурулес у комплексному лікуванні хворих на пептичну виразку шлунка// Український науково-медичний молодіжний журнал.- 2001.- №2.- С. 30-32.

Короткий В.М., Колосович І.В., Шкурко Б.Б., Кутняк В.М. Helicobacter pylori: ендоскопічна діагностика, медикаментозна корекція та вплив на результати хірургічного лікування гастродуоденальної виразки// Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 2001.- Т.5.- №4.- С. 18-21.

Колосович І.В. Шляхи підвищення ефективності цитологічного методу у діагностиці пептичної виразки та раку шлунка// Укр. медичний часопис.- 2002.- №1.- С. 54-58.

Колосович І.В. Гістологічна діагностика виразкової хвороби та раку шлунка// Актуальные вопросы медицины и биологии: сборник науч. работ.- Киев, 2002.- №1.- С. 368-373.

Короткий В.М., Колосович І.В. Фармакотерапевтичні аспекти раннього післяопераційного періоду у хворих з ускладненою гастродуоденальною виразкою// Клінічна хірургія.- 2002.- №2.- С. 15-18.

Короткий В.М., Колосович І.В., Олійниченко Г.П., Черненко О.Д. Значення сироваткових маркерів онкогенезу у диференційній діагностиці пептичної виразки та раку шлунка// Експериментальна і клінічна медицина.- 2002.- №1.- С. 121-123.

Колосович І.В. Результати хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу шлунка// Галицький лікарський вісник.- 2002.- №3.- С. 154-156.

Колосович І.В. Диференційно-діагностичні критерії виразкової хвороби та раку шлунка// Український науково-медичний молодіжний журнал.- 2002.- №1-2.- С. 24-29.

Колосович І.В. Інтеграція цитологічного та гістологічного методів на етапі первинної діагностики характеру виразковості шлунка// Медицина сегодня и завтра.- 2002.- №3.- С. 16-19.

Спіцин Р.Ю., Могильний О.Г., Колосович І.В. Тактика оперативного лікування перфоративної виразки гастродуоденальної зони в залежності від віку хворого та наявності доопераційного стенозу// Український науково-медичний молодіжний журнал.- 1997.- №1-2.- С. 62-66.

Короткий В.Н., Колосович И.В. Язва и рак желудка: современный взгляд на проблему// Український медичний часопис.- 1998.- №4.- С. 24-28.

Короткий В.Н., Спіцин Р.Ю., Колосович І.В. Роль пілоричного сфінктера в регуляції моторно-евакуаторної функції шлунка і шляхи її корекції// Шпитальна хірургія.- 1998.- №4.- С. 108-112.

Короткий В.М., Колосович І.В., Безродний Б.Г., Спіцин Р.Ю., Зінченко І.І. Діагностика дуоденогастрального рефлюксу у хворих на патологію жовчовивідних шляхів// Вісник морської медицини.- 1999.- №2.- С. 121-123.

Колосович И.В. Выбор метода лечения пациентов с язвенной болезнью желудка// Український медичний часопис.- 1999.- №6.- С. 39-44.

Спіцин Р.Ю., Колосович І.В. Інтраопераційна рН-метрія у хворих на перфоративну виразку дванадцятипалої кишки і пілоричного відділу шлунка// Український науково-медичний молодіжний журнал.- 1999.- №1-2.- С. 53-55.

Короткий В.Н., Спицын Р.Ю., Колосович И.В. Влияние органосохраняющих операций на моторную функцию выходного отдела желудка// Український медичний часопис.- 2000.- №2.- С. 16-24.

Короткий В.М., Колосович І.В., Безродний Б.Г. Патогенетичні аспекти хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу шлунка// Альманах клінічної медицини.- 2002.- Вип. 2.- С. 106-110.

Патент на винахід №22165 А Україна, A61B17/00 Спосіб гастродуоденопластики/ В.М.Короткий, І.В.Колосович - №97010010; Заявл.3.01.97; Опубл.30.06.98; Бюл. №3.

Патент на винахід №23181 А Україна, A61B17/00 Спосіб гастрокардіопексії/ В.М.Короткий, І.В.Колосович - №96083404; Заявл.30.08.96; Опубл.19.05.98, Бюл. №4.

Патент на винахід №24222 А Україна, A61B17/00 Спосіб пілоропластики/ В.М.Короткий, І.В.Колосович - №97010011; Заявл.3.01.97; Опубл. 7.07.98, Бюл. №5.

Патент на винахід №25749 А Україна, A61B17/00 Спосіб хірургічного лікування виразкової хвороби шлунка/ В.М.Короткий, І.В.Колосович - №96083408; Заявл.30.08.96; Опубл.30.10.98, Бюл. №6.

Деклараційний патент на винахід №30010 А Україна, А61В17/00 Спосіб хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки/ В.М.Короткий, І.В.Колосович - 97125842; Заявл.5.12.97; Опубл.15.11.00, Бюл. №6-11.

Деклараційний патент на винахід №33522 А Україна, А61В17/00 Спосіб дуоденопластики/ В.М.Короткий, І.В.Колосович, Р.Ю.Спицин - 99031223; Заявл.4.03.99; Опубл.15.02.01, Бюл. №1.

Деклараційний патент на винахід №33708 А Україна, А61В8/00 Спосіб оцінки моторно-евакуаторної функції вихідного відділу шлунка за допомогою ультразвукового дослідження/ В.М.Короткий, І.В.Колосович, Р.Ю.Спицин - 99031687; Заявл.25.03.99; Опубл.15.02.01, Бюл. №1.

Деклараційний патент на винахід №33944 А Україна, G01N33/487 Спосіб інтраопераційної рН-метрії/ І.В.Колосович, Р.Ю.Спицин - 99042486; Заявл.30.04.99; Опубл.15.02.01, Бюл. №1.

Деклараційний патент на винахід №40437 А Україна, А61В17/00 Спосіб циркулярної дуоденопластики/ В.М.Короткий, Р.Ю.Спицин, І.В.Колосович, Г.А.Якименко - 2001010713; Заявл. 31.01.01; Опубл. 16.07.01, Бюл. №6.

Деклараційний патент на винахід №47300 А Україна, А61В17/00 Спосіб економної резекції шлунка при пенетрації виразки у малий сальник/ В.М.Короткий, І.В.Колосович - 2001107404; Заявл.31.10.01; Опубл.17.06.2002, Бюл. №6.

Деклараційний патент на винахід №49449 А Україна, А61G33/483 Спосіб морфологічної діагностики характеру виразковості шлунка/ І.В.Колосович - 2001128508; Заявл.11.12.01; Опубл.16.09.2002, Бюл. №9.

Короткий В.Н., Бурка А.А., Фурманенко Н.Ф., Дырда Н.А., Колосович И.В. Хирургическое лечение язвенной болезни двенадцатиперстной кишки без кислотоподавляющей процедуры// Материалы респуб. научно-практич. конф. “Хирургическое лечение рецидивирующих гастродуоденальных язв и их осложнений”.- Киев: Здоров`я, 1995.- С. 89.

Короткий В.М., Бурка А.О., Дирда М.О., Колосович І.В. Органозберігаюча резекція у хірургічному лікуванні виразкової хвороби шлунка// Матеріали респуб. наук.-практич. конф. “Актуальні проблеми невідкладної хірургії органів черевної порожнини та урогенітального тракту”.- Київ, 1996.- С. 21-22.

Колосович И.В. Хирургическая тактика при язвенной болезни желудка (1 типа)// Матеріали міжнарод. наук. конф. “Актуальні питання сучасної хірургії”, присвяченій 100-річчю з дня народження проф. Фединця О.В.- Ужгород, 1997.- С. 24.

Короткий В.М., Колосович І.В. Бокова езофагофундоплікація у хірургічному лікуванні хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки// Українські медичні вісті.- 1998.- Т.2.- №1-2.- С. 37-38.

Короткий В.Н., Фурманенко Н.Ф., Колосович И.В. Дифференциальная диагностика язвы и рака желудка с помощью фиброгастродуоденоскопии// Материалы междунар. симпозиума “Диагностическая и лечебная эндоскопия”.- Гурзуф, 1998.- С. 82-83.

Короткий В.Н., Бурка А.А., Дырда Н.А., Колосович И.В. Пути улучшения результатов хирургического лечения больных с грыжей пищеводного отверстия диафрагмы// Збірник наукових робіт ІІ конгресу хірургів України.- Київ; Донецьк: Клінічна хірургія, 1998.- С. 533-534.

Колосович І.В. Сегментарна пілоропластика при виразковій хворобі пілоричного відділу шлунка// Науковий вісник Ужгородського університету.- 1999.- Серія “Медицина”.- Вип. 8.- С. 23-24.

Короткий В.М., Колосович І.В., Дирда М.О., Фурманенко М.Ф., Безродний Б.Г., Красовський В.О. Діагностика і хірургічне лікування супутньої виразковій хворобі шлунка грижі стравохідного отвору діафрагми// Галицький лікарський вісник.- 1999.- Т.6.- №3.- С. 65-66.

Колосович І.В., Спицин Р.Ю. Спосіб хірургічного лікування ускладненої виразки дванадцятипалої кишки і пілоричного відділу шлунка// Матеріали наук.-практич.конф. “Сучасні проблеми клінічної медицини та імунопрофілактики”.- Київ, 1999.- С. 89-92.

Короткий В.Н., Колосович И.В., Фурманенко Н.Ф., Карташов Б.Т., Красовский В.А., Бутырин С.А. Роль язвенной болезни и предраковых изменений в онкогенезе желудка// Экспериментальная онкология.- 2000.- V.22, Suppl.- A. 67.

Короткий В.Н., Колосович И.В., Копьев Ю.А., Шкурко Б.Б., Кузьминский Н.П. Эндоскопическая диагностика дисрегенераторных изменений при язвенной болезни и раке желудка// Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 2000.- Т.4.- №2.- С. 46-47.

Короткий В.Н., Спицын Р.Ю., Колосович И.В. Органосохраняющие операции при язвенной болезни, осложненной стенозом// Матеріали ХІХ з'їзду хірургів України.- Харків, 2000.- С.84-85.

Короткий В.М., Колосович І.В., Безродний Б.Г., Кириченко О.В., Зоріна С.В., Спицин Р.Ю., Романенко О.А., Ващенко Г.Ф., Кутняк В.М. Використання біохімічного методу у діагностиці хелікобактерної інфекції при ускладненій виразковій хворобі гастродуоденальної зони.- Тези доповідей VІІІ конгресу СФУЛТу.- Львів, Трускавець, 2000.- С. 227.

Korotkiy V.M., Kolosovich I.V. Peptic ulcer and its role in stomach cancer genesis// Przeglad Lekarski.- 2000.- V.57.- Supl.6.- А. 137.

Kolosovich I.V. The organ-saving surgery of gastric ulcer// The 2^nd Conference for young Russian scientists “Fundamental sciences and clinical medicine progress”: Abstracts.- Moscow, 2001.- Р. 351.

Korotky V., Kolosovich I., Spitsin R., Kartashov B., Yakimenko A., Dzhurko N. Modern aspects of peptic and duodenal ulcer etiopathogenesis: problems of family medicine and ways of their solving// V International Scientific Conferences “Family Health In XXI Century”: Abstracts.- Murmurs, Turkey, 2001.- A. 199.

Короткий В.Н., Колосович И.В., Карташов Б.Т., Спицын Р.Ю., Джурко Н.Г. Результаты хирургического лечения осложненной язвы желудка и 12-перстной кишки с использованием ваготомии// Матеріали ІІІ науч.-практ конф. хирургов Северо-Запада России и XXIV конф. хирургов Республики Карелия.- Петрозаводск, 2001 г.: “Новые хирургические технологии и избранные вопросы клинической хирургии”.- Т.2.- СПб, 2001.- С. 95-96.

Короткий В.М., Колосович І.В., Зоріна С.В. Визначення ефективності ерадикації Helicobacter pylori у хворих, прооперованих з приводу пептичної виразки шлунка// Українські медичні вісті.- 2001.- Т.4.- №1.- С. 53.

Колосович І.В., Шкурко Б.Б., Кириченко О.В., Романенко О.А., Ващенко Г.Ф., Кутняк В.М. Значення хелікобактеріозу у розвитку гастродуоденальної виразковості різної природи// Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 2001.- Т.5.- №3.- С. 43.

Короткий В.Н., Колосович И.В., Безродный Б.Г., Спицын Р.Ю., Джурко Н.Г. Комплексный подход в хирургическом лечении больных со стенозирующей и перфоративной язвой желудка и 12-перстной кишки// VI International Scientific Conferences “Family Health In XXI Century”: Abstracts.- Пермь, Россия - Dubai, United Arab Emirates, 2002.- A. 62.

...