Обґрунтування комплексного лікування та профілактики запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗАПАЛЬНИХ І ДЕСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЧЕРВОНОЇ КАЙМИ ГУБ

Спеціальність: Стоматологія

КУЛИГІНА ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА

Київ, 2003 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема лікування хронічних, часто рецидивуючих самостійних захворювань червоної кайми губ не втрачає своєї актуальності (Л.И. Урбанович і співавт., 1997, А.К. Иорданишвилли, А.М. Ковалевский, 1999, Н.Ф. Данилевский і співавт., 2001, Е.А. Рыбалкина, 2002). Розповсюдженість окремих видів самостійних хейлітів серед різних груп населення коливається в широких межах: від 6,8 до 25,0% (Ю.С. Гусев, Б.Н. Зырянов, 1990, В.М. Колесник, 1994, И.М. Рабинович і співавт., 1998, L.P. Samaranayake і спі вавт., 1995, M.J. Nevalasnen і співавт., 1997). Серед них найбільш поширеними є запальні і деструктивні захворювання: метеорологічний, ексфоліативний, актинічний хейліт і хронічні тріщини губ (А.И. Рыбаков, 1993, Е.К. Трофимова, 1995, Ю.К. Скрипкин, 1996). Вони виділяються резистентністю до медикаментозної терапії і схильністю до злоякісного переродження (Е.В. Боровский, А.Л. Машкилейсон, 1984, Н.Д. Брусенина, 1991).

Актуальність проблеми зумовлена тим, що складний багатокомпонентний патогенез запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ і до цього часу залишається не повністю встановленим (М.Ф. Данилевський і співавт., 1998, Н.І. Мужецька, 2000). Це диктує необхідність пошуку патогенетичного базису, який визначає розвиток, особливості перебігу і наслідки захворювань.

Одним з таких можливих чинників є стан неспецифічних реакцій адаптації організму. В теперішній час дослідженнями багатьох авторів (Ф.З. Меерсон, 1993, Л.Х. Гаркави і співавт., 1998, О.А. Бочарова, 1999, О.В. Деньга, 2000) обґрунтоване уявлення про те, що однією з причин розвитку і хронічного перебігу захворювань є порушення процесів адаптації, тобто неспецифічних пристосувальних реакцій стійкості організму до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Враховуючи вплив різноманітних екзогенних і ендогенних подразників в етіології запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ, визначення типу неспецифічних адаптаційних реакцій може мати значення у вирішенні проблеми розвитку даних форм хейлітів.

Зниження неспецифічного опору організму сприяє змінам взаємовідносин макроорганізму з симбіонтною флорою, які приводять до посилення вірулентних властивостей умовно-патогенної мікрофлори (Е.В. Боровский, В.К. Леонтьев, 1991, А.Н. Маянский, 1999). Тому, проблема розвитку хейлітів може бути пов'язана із змінами якісного і кількісного складу мікробної флори червоної кайми губ, які виникають під впливом двох біоценозів: шкіри і ротової порожнини.

Серед патогенетичних чинників запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ певне значення належить вітамінній недостатності. Дані літератури з цього питання (А.С. Сакварилидзе, А.Л. Машкилейсон, 1969, Л.И. Урбанович, 1974, Г.Д. Овруцкий, Н.А. Горячев, 1990, Мэри Дэн Идз, 1996), присвячені лише вивченню клінічного стану червоної кайми губ при недостатності окремих вітамінів (А, В2, С тощо).

Порушення локального кровотоку і функціонального стану судинної системи губ, які пов'язані з постійним впливом мінливих метеорологічних чинників, функціональними і органічними ураженнями кровоносних судин організму, послабленням тонусу м'язів і зміною архітектоніки губ, мають безумовне значення у розвитку запальних і деструктивних хейлітів. При цьому відомі морфологічні дослідження (Л.И. Урбанович і співавт., 1984, Herrera-Geopfert R. і співавт., 1995) мало інформативні. Тому найбільш перспективним напрямком у визначенні патогенетичних аспектів захворювань червоної кайми губ запального і деструктивного характеру є вивчення стану гемодинаміки губ і міри збереження або порушення адаптаційних механізмів кровоносних судин.

Проблема причинно-наслідкових зв'язків у формуванні та розвитку вказаних патологічних станів з точки зору ролі психосоматичних співвідношень залишається актуальною і недостатньо висвітленою (Н.Д. Брусенина і співавт., 1999, Е.А. Рыбалкина, 2001). Застосування комплексного підходу методологічного принципу дослідження даної проблеми обумовлює багатосторонню оцінку психоемоційного стану особистості та можливість її раціональної корекції.

Недостатнє вивчення патогенезу запальних и деструктивних захворювань червоної кайми губ зумовлює невисоку ефективність терапевтичних засобів, методів лікування і профілактики (П.А. Леус і співавт., 1998, Л.М. Лукиных, 2000, О.П. Максимова, 2001). Актуальність даної проблеми обумовлює необхідність розробки патогенетично обґрунтованих засобів і поетапних методів комплексного лікування, які б забезпечували високу клінічну ефективність і запобігали рецидивам. Медикаментозні засоби, які широко використовуються у вигляді розчинів, мазей, паст, емульсій не завжди забезпечують необхідний лікувальний ефект внаслідок змивання препарату при розмові і прийомі їжі (Н.Ф. Данилевський і співавт., 1988). Перспектива вирішення даної проблеми пов'язана із застосуванням лікарських форм пролонгованої дії, здатних забезпечити точне дозування препарату, підтримування його лікувальної концентрації протягом необхідного періоду часу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідних робіт, які виконувались на кафедрі терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова “Розробка і впровадження нових методів діагностики і лікування ускладненого карієсу, захворювань пародонту та слизової оболонки порожнини рота” (№ державної реєстрації 0102U003586) і на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології “Клініколабораторне дослідження властивостей та промислове впровадження нових лікарських засобів на основі декаметоксину, рекомбінантного інтерферону” (№державної реєстрації 0198U002709). Автор виконувала окремі фрагменти комплексних наукових тем.

Мета і задачі дослідження.

Метою даного дослідження є підвищення ефективності лікування хворих із запальними і деструктивними захворюваннями червоної кайми губ на основі розробки патогенетично обґрунтованих поетапних методів і медикаментозних комплексів пролонгованої дії.

Задачі дослідження:

1. Встановити розповсюдженість самостійних захворювань червоної кайми губ у міських і сільських жителів;

2. З'ясувати особливості клінічного перебігу хронічних тріщин губ і розробити доповнення в класифікації захворювання;

3. Вивчити особливості гемодинаміки і функціонального стану судинної системи губ у здорових осіб молодого віку;

4. Визначити значення типу неспецифічних адаптаційних реакцій, стану локальної гемодинаміки губ, складу мікробної флори, особливостей психологічного статусу і забезпеченості організму вітамінами А, В2, і С у патогенезі запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ;

5. Розробити методи комплексної поетапної патогенетичної терапії і профілактики захворювань червоної кайми губ запального характеру;

6. Розробити ефективні медикаментозні комплекси пролонгованої дії для місцевого лікування і профілактики запальних і деструктивних хейлітів;

7. На моделі in vitro вивчити біологічну доступність і протимікробні властивості розроблених медикаментозних комплексів. В експерименті вивчити їх вплив на перебіг запального процесу червоної кайми губ;

8. Оцінити найближчі і віддалені результати розроблених засобів і методів комплексного патогенетичного лікування і профілактики запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ.

Об'єкт дослідження: хворі із запальними і деструктивними захворюваннями червоної кайми губ.

Предмет дослідження: засоби і методи комплексного поетапного лікування і профілактики захворювань червоної кайми губ запального і деструктивного характеру.

Методи дослідження. Для вивчення поширеності самостійних хейлітів було проведене епідеміологічне обстеження.

Для вивчення патогенезу захворювань червоної кайми губ запального та деструктивного характеру і оцінки ефективності лікувально-профілактичного комплексу застосовували наступні методи: клінічні (стоматологічне обстеження хворих з визначенням стану червоної кайми губ), лабораторні (визначення типу адаптаційної реакції), біохімічні (визначення вмісту аскорбінової кислоти і рибофлавіну в сечі), мікробіологічні (визначення складу мікрофлори червоної кайми губ), функціональні (допплерографія з постановкою холодової проби для вивчення гемодинаміки і функціонального стану судинної системи губ, визначення порогу кольорового розрізнення для непрямого методу оцінки забезпеченості організму вітамінами А, В2 і С), психологічні (для вивчення особливостей психологічного стану хворих), статистичні (для оцінки достовірності отриманих результатів).

Вивчення властивостей медикаментозних комплексів було здійснено з використанням наступних методів: біохімічних (визначення біологічної доступності активних лікарських речовин), мікробіологічних (визначення антисептичних властивостей лікувального комплексу), морфологічних (дослідження ефективності медикаментозних комплексів на моделі гострої холодової травми), цитологічних (визначення стадій і індексу диференціювання клітин епітелію).

Наукова новизна отриманих результатів. В роботі вперше встановлена розповсюдженість запальних та деструктивних захворювань червоної кайми губ у міських і сільських жителів.

Вперше на основі клінічного обстеження хворих хронічними тріщинами губ введені доповнення в класифікацію захворювання і виділені наступні його форми: первинні тріщини червоної кайми губ, рецидивуючі тріщини червоної кайми губ (поверхневі або навіть глибокі), хронічні тріщини кута рота.

На основі клініко-анамнестичних, лабораторних, функціональних та психологічних досліджень вперше розроблені алгоритми патогенезів запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ.

Вперше встановлено значення типу неспецифічних адаптаційних реакцій організму хворих у патогенезі запальних і деструктивних хейлітів і показана можливість їх корекції за допомогою рослинних адаптогенів.

За допомогою допплерографічних методів дослідження і холодової проби вперше визначені критерії оцінки гемодинаміки і функціонального стану системи кровопостачання губ у здорових осіб. При цьому встановлено, що рівень кровопостачання і характер функціональної мобільності судинної системи нижньої губи вище за верхню.

Вперше встановлене значення змін локальної гемодинаміки і функціонального стану судинної системи губ в патогенезі захворювань. При первинних тріщинах червоної кайми губ достовірне (р < 0,05) збільшення лінійних (Vmax, TAMAX) показників кровотоку і зменшення показника холодової проби. При рецидивуючих тріщинах червоної кайми губ наявність застійних явищ: достовірне (р < 0,05) зменшення основних показників допплерометрії (Vmax, Vmin, TAMAX, Pi і CO) і збільшення результатів холодової проби. При метеорологічному хейліті підвищення тонусу судин і зниження їх еластичних властивостей (за показниками Ri, Pi, S/D), а також достовірне (р < 0,05) зменшення об'ємної швидкості кровотоку і збільшення показника холодової проби.

При ексфоліативному хейліті достовірне (р < 0,05) підвищення тонусу і периферійного опору судин і зниження їх еластичних властивостей, а також зменшення рівня кровопостачання тканин верхньої і нижньої губи (за показниками Pi, Ri і CO) і збільшення часу відновлення швидкісних характеристик кровотоку після холодового подразника. У хворих первинними і рецидивуючими тріщинами губ виявлений взаємозв'язок гемодинамічних змін з основним симптомом захворювання: лінійною тріщиною червоної кайми губ.

Вперше вивчена кольоро-розрізнювальна функція зорового аналізатора хворих хейлітами і встановлені високі коефіцієнти парного кореляційного зв'язку із забезпеченістю організму аскорбіновою кислотою і рибофлавіном. Доведене значення методу визначення порогу кольоро-розрізнення в діагностиці насиченості організму вітамінами А, С і В2 та оцінці ефективності лікування хворих із запальними і деструктивними захворюваннями червоної кайми губ.

Вперше проведене комплексне психологічне тестування і теоретично обґрунтоване значення особливостей поліструктури характеру особистості у розвитку захворювань червоної кайми губ запального і деструктивного характеру. У хворих ексфоліативним хейлітом, первинними і рецидивуючими тріщинами червоної кайми губ встановлені психосоматичні варіанти дезадаптації (поєднання екстраверсії з підвищеним рівнем нейротизму і особистісної тривожності), що проявляються соматизацією конфлікту.

Вперше розроблений новий напрямок у лікуванні і профілактиці хейлітів запального та деструктивного характеру. Розроблені і патогенетично обґрунтовані поетапні методи комплексного лікування і профілактики запальних та деструктивних захворювань червоної кайми губ з використанням медикаментозних засобів і фізіотерапевтичних впливів. Новий підхід до лікування і профілактики захворювань сприяв підвищенню терапевтичної ефективності і попередженню рецидивів у 86,67100% хворих.

Для місцевої патогенетичної терапії і профілактики запальних і деструктивних хейлітів вперше розроблені медикаментозні комплекси, які створюють біологічні плівки з пролонгованою (протягом 2,54 годин) дією активних лікарських препаратів: лікувальна (патент на винахід №41122 А), епітелізуюча (патент на винахід №41123 А) і профілактична клейова композиція (патент на винахід №41124 А). На основі експериментальних досліджень (фармакокінетичних, мікробіологічних, морфологічних та цитологічних) доведена раціональність їх використання.

Практичне значення отриманих результатів. На основі клінічних спостережень і порівняльного аналізу визначені характерні ознаки первинних і рецидивуючих тріщин червоної кайми губ (поверхневих і глибоких) і хронічних тріщин кута рота. Для верифікації діагнозу доцільно враховувати локалізацію, перебіг і глибину ураження червоної кайми губ.

Проведені клінічні, лабораторні, функціональні і психологічні дослідження дозволили розробити і впровадити в клінічну практику нові, патогенетично обґрунтовані комплексні методи поетапного лікування і профілактики запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ, що включають основний, відновний та протирецидивний курс.

При проведенні основного етапу лікування корекцію неспецифічної резистентності організму доцільно проводити за допомогою рослинного адаптогену екстракту ехінацеї пурпурної, психоемоційного стану хворих за допомогою психотропного препарату метаболічного типу дії бемітилу, нормалізацію обмінних процесів за допомогою полівітамінного комплексу декамевіт. Для місцевого лікування хворих метеорологічним і ексфоліативним хейлітом рекомендується використовувати епітелізуючу клейову композицію, хворим з деструктивними ураженнями червоної кайми губ лікувальну та епітелізуючу.

Нормалізацію локальної гемодинаміки і функціонального стану судинної системи губ на етапі відновного лікування у хворих метеорологічним хейлітом, ексфоліативним хейлітом і рецидивуючими тріщинами червоної кайми губ рекомендується проводити з використанням ультрафонофорезу 1% розчину нікотинової кислоти, аутомасажу та міогімнастики. Для профілактики рецидивів захворювань червоної кайми губ рекомендується 2 рази на рік проводити корекцію неспецифічних адаптаційних реакцій і нормалізацію обмінних процесів. Для захисту червоної кайми губ від несприятливого впливу метеорологічних чинників у хворих метеорологічним хейлітом, первинними і рецидивуючими тріщинами губ рекомендується використовувати профілактичну клейову композицію.

Результати досліджень впроваджені в практичну діяльність обласних клінічних стоматологічних поліклінік мм. Харкова, Одеси, Полтави, Вінниці.

Положення роботи включені в учбовий процес кафедр терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Івано-Франківської медичної академії, Одеського державного медичного університету, Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, Української медичної стоматологічної академії, Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обраний і обґрунтований напрямок роботи, сформульовані мета і завдання, визначений об'єм наукового дослідження. На підставі аналізу вітчизняної і іноземної літератури за обраною проблемою та результатів власних досліджень, розроблена програма дослідницької роботи, організовані епідеміологічні, клініколабораторні, функціональні, психологічні та експериментальні дослідження. Автором особисто здійснені епідеміологічні, клінічні дослідження, визначення кольоро-розрізненої функції органу зору, проведений аналіз отриманих даних, наукове обґрунтування і інтерпретація отриманих результатів, підготовка їх до публікації.

Мікробіологічні дослідження дисертант виконала спільно зі співробітниками кафедри мікробіології, вірусології та імунології ВНМУ ім. М.І. Пирогова. Цитологічні дослідження виконані спільно зі співробітниками кафедри патологічної анатомії ВНМУ ім. М.І. Пирогова (зав. кафедрою професор В.В. Біктіміров). Психологічні дослідження автор виконала спільно зі співробітниками курсу загальної та медичної психології ВНМУ ім. М.І. Пирогова (зав. курсом доцент А.І. Кондратюк). Лабораторні, біохімічні та функціональні дослідження здійснювали спільно зі співробітниками лабораторного відділення та відділення функціональної діагностики Військово-медичного центру Військово-Повітряних сил України (Начальник ВМЦ ВПС України генерал-майор медичної служби, заслужений лікар України, кандидат медичних наук П.С. Мельник). Експериментальну частину роботи автор виконала в умовах віварію ВНМУ ім. М.І. Пирогова, гістологічні дослідження спільно зі співробітниками кафедри гістології і ембріології ВНМУ ім. М.І. Пирогова (зав. кафедрою професор М.С. Пушкар).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на І (ІV) з'їзді асоціації стоматологів України, м. Київ (1999), Російському науковому форумі з міжнародною участю: “Стоматология на пороге третьего тысячелетия”, Москва (2001), Міжнародній науковопрактичній конференції “Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антисептиків, антибіотиків”, м. Вінниця (2002), Науковопрактичній конференції, присвяченій 80річному ювілею доктора медичних наук професора П.Т. Максименка, м. Полтава (2002), Науковопрактичній конференції з міжнародною участю “Сучасні методи наукових досліджень в морфології та патології”, м. Миргород (2003), Всеукраїнської науковопрактичної конференції “Сучасні технології лікування та профілактики ортопедичних хворих” м. Вінниця (2003).

Публікації. Результати дисертації повністю відображені у 26 наукових роботах, в тому числі 20х фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3-х патентах України на винахід, 3х матеріалах конференцій, з'їздів.

Об'єм і структура дисертації.

Дисертація викладена на 375 сторінках і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, переліку використаних літературних джерел, який містить 437 назв робіт (332 вітчизняних і 105 іноземних). Робота ілюстрована 72 таблицями і 59 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставленої мети і задач дослідження було проведене епідеміологічне обстеження 2116 міських і сільських жителів віком від 16 до 77 років. Використали основні клінічні методи дослідження червоної кайми губ (опитування, огляд, пальпація). Усі обстежені особи були розділені на групи згідно з віковою періодизацією А.А. Маркосян (С.Б. Тихвинский, С.В. Хрущев, 1991): юнацького віку 677 людей, I періоду зрілого віку 738, II періоду зрілого віку 580, літнього і старечого віку 121. Основні механізми розвитку запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ вивчені у 448 хворих на хейліт віком від 16 до 77 років. З них: 233 хворих метеорологічним хейлітом, 77 сухою формою ексфоліативного хейліту, 138 хронічними тріщинами губ. Оцінка ефективності комплексного патогенетичного лікування 343 хворих основної групи була проведена порівняно з 105 хворими контрольної групи, лікування яких проводили традиційними засобами. Хворі основної і контрольної групи були порівнянні за всіма основними параметрами.

Діагностику захворювань червоної кайми губ проводили відповідно до класифікації М.Ф. Данилевського і співавт. (1998) на основі комплексної оцінки клініко-анамнестичних даних. Враховуючи відмінності етіології, патогенезу і клінічних проявів тріщин губ усі хворі з даним захворюванням були розділені на 3 групи: з первинними тріщинами червоної кайми губ 54 хворих, з рецидивуючими тріщинами червоної кайми губ 33, з хронічними тріщинами кута рота 51.

Для з'ясування патогенетичних ланок, які визначають перебіг запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ, і оцінки ефективності лікування було проведене визначення типу адаптаційних реакцій (Л.Х. Гаркави і співавт., 1990). Стан забезпеченості організму хворих вітамінами А, В2, і С проводили на основі даних екскреції аскорбінової кислоти і рибофлавіну з сечею (Я.І. Гонський, 2001, В.М. Каденцова і співавт., 1991) і порогу кольоро-розрізнення (А.М. Шамшинова, В.В. Волков, 1998). Якісний і кількісний склад симбіонтної флори визначали згідно Наказу МОЗ СРСР №535 від 22.04.1985. Вивчення гемодинаміки і функціонального стану судинної системи губ проводили за допомогою допплерографії і холодової проби (В.Г. Лелюк, С.Е. Лелюк, 1997, А.А. Прохончуков і співавт., 1980). Стан гемодинамики губ оцінювали за наступними показниками допплерометрії: Vmax (максимальна систолічна швидкість кровотоку, м/с), Vmin (мінімальна діастолічна швидкість кровотоку, м/с), TAMAX (усереднена за часом максимальна швидкість кровотоку, м/с), Ri (індекс резистентності), Pi (пульсаційний індекс), CO (об'ємна швидкість кровотоку, мл/хв), S/D (систолодіастолічне співвідношення).

Для визначення особливостей психологічного стану використовували методики стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (MMPI) СМИЛ (Ф.Б. Березин і співавт., 1976), опитувальника PEN Ганса і Сибилли Айзенк (М.М. Кабанов і співавт., 1983), шкали Ч.Д. Спилбергера (Ю.Л. Ханин, 1976) і самооцінку рівня здоров'я.

Для обґрунтування використання у клініці біологічних плівок, що утворюються в процесі полімеризації клейових композицій, був проведений комплекс лабораторних і експериментальних досліджень. Ефективність біоактивної плівки, яка визначається швидкістю і повнотою вивільнення препарату з полімерної основи, була вивчена за показниками динаміки вивільнення рибофлавіну та сечовини з лікувальної клейової композиції і таніну з профілактичної в умовах, наближених до клінічних.

З цією метою був використаний метод діалізу через напівпроникну мембрану в умовах in vitro за допомогою приладу Мюллемана і Неіеншвандера (И.А. Муравьев, 1980) з частковою заміною діалізуючого середовища. Визначення концентрації рибофлавіну, сечовини і таніну в пробах діалізату проводили фотометричним методом на біохімічному аналізаторі “Specifik Basik" фірми “KONE" (Фінляндія) через кожні 15 хв. діалізу протягом 4 годин.

Антимікробні властивості ЛКК визначали за допомогою методу послідовного серійного розведення у рідкому поживному середовищі (Наказ МОЗ СРСР №250 від 13.03.75) на 6 музейних та 31 штамах, виділених від хворих, і методом дифузії в агар з використанням дисків (Методичні вказівки МЗ СРСР 267583 від 10.03.1983). Визначення рівня диференціювання клітин епітелію проводили за методом Г.В. Банченко і співавт. (1997). Експериментальні дослідження динаміки регенераційних процесів під впливом лікувальної і епітелізуючої клейової композиції порівняно з 1% гідрокортизоновою маззю і олійним розчином вітаміну А проводили на 40 морських свинках (по 20 в кожній групі) після кріовпливу рідким азотом на червону кайму нижньої губи (Н.Ф. Данилевский і співавт., 1990). 20 морських свинок, яким після кріодеструкції не проводили лікування, були контролем. Під легким ефірним наркозом фрагменти червоної кайми губ із зони експериментального дослідження вирізали через 1, 2, 3, 4 і 5 діб після початку лікування. На рану накладали кетгутові шви. Тварини самостійно виходили з стану легкого наркозу через 1015 хв. Біоптати фіксували в формаліні, заливали в парафін і готували зрізи. Для фарбування гістологічних препаратів застосовували гематоксилінеозин.

Достовірність виявлених відмінностей оцінювали за критерієм достовірності Стьюдента. Статистичну обробку матеріалів і визначення коефіцієнта парних кореляцій для оцінки взаємозв'язку між залежними показниками проводили відповідно до рекомендацій Р.Б. Стрелкова (1998), А.А. Генкина (1999) і О. Приходського і співавт. (2000).

Результати досліджень. При епідеміологічному обстеженні виявлена різна поширеність запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ серед дорослого населення. Розповсюдженість захворювань червоної кайми губ у міських жителів становила 13,70-1,05%, у сільських жителів 22,49-1,30%.

Вивчення структури самостійних захворювань червоної кайми губ показало низьку частоту виявлення актинічного і гландулярного хейліта. Серед сільського населення, які працюють, в основному, поза закритими приміщеннями і зазнають впливу мінливих метеорологічних чинників (холоду, вітру, вологості тощо), частіше зустрічається метеорологічний хейліт (14,87%) і хронічні тріщини червоної кайми губ (6,47%). Для міського населення характерна висока поширеність ексфоліативного хейліта, що становила 5,46%. Установлена залежність частоти уражень червоної кайми губ від віку обстежених: з віком поширеність хвороб збільшується. Це викликане віковими змінами: зниженням тургора і еластичності тканин, підвищенням процесів зроговіння епітелію, утворенням складок на червоній каймі губ і в ділянці кута рота (Н.Ф. Данилевский, Л.И. Урбанович, 1979).

Клінічне обстеження 448 хворих із запальними і деструктивними захворюваннями червоної кайми губ показало залежність форми і перебігу захворювання від віку і статі хворих. Тому всі хворі були розділені на статеві і вікові групи відповідно до вищеназваної вікової періодизації А.А. Маркосян. Встановлено, що на метеорологічний хейліт частіше хворіють чоловіки, на ексфоліативний хейліт жінки. Тріщини червоної кайми губ частіше діагностують у чоловіків, а хронічні тріщини кута рота однаково часто зустрічаються у чоловіків і жінок у літньому і старечому віці.

Рис. - Структура самостійних захворювань червоної кайми губ у міських та сільських жителів:

Де:

МХ метеорологічний хейліт;

ЕХ ексфоліативний хейліт;

ХТГ хронічні тріщини губ;

АХ актинічний хейліт;

ГХ гландулярний хейліт.

Багатофакторний аналіз впливу екзогенних і ендогенних чинників на формування та подальший розвиток захворювань червоної кайми губ запального та деструктивного характеру, вивчення клінічного перебігу деструктивних форм хейлітів дозволяють виділити комплекс передумов та симптомо-комплекс клінічних ознак захворювань.

Дослідження клінічного перебігу метеорологічного і ексфоліативного хейліта, відповідно у 52,01-2,36 і 17,19-1,78% хворих, не виявило істотних відмінностей порівняно з літературними даним. При аналізі виникнення, розвитку та клінічних проявів хронічних тріщин губ у 30,80 ± 2,18% хворих установлені відмінності залежно від клінічного перебігу, локалізації і глибини ураження патологічного процесу. Отримані нами клінічні результати досліджень свідчать про необхідність введення доповнень до діючої класифікації. Запропоновано розрізняти:

- первинні тріщини червоної кайми губ;

- рецидивуючі тріщини червоної кайми губ (поверхневі і глибокі);

- хронічні тріщини кута рота.

При первинному ураженні на набряклій і гіперемованій червоній каймі губ у центральній або боковій частині є покритий кров'янистою кірочкою поперечний щілеподібний дефект епітелію, що поширюється на ділянку слизової оболонки губ. Основними клінічними ознаками рецидивуючих тріщин червоної кайми губ є наявність поверхневої або глибокої тріщини з незначним ексудатом, ущільненим краєм, зроговілим епітелієм і рубцевою атрофією. Червона кайма губ гіперемована, злегка набрякла, іноді покрита дрібними лусочками. Для хронічних тріщин кута рота характерна наявність в обох або одному куті гіперемії, незначного набряку, тріщини, яка покрита кірочкою білястого кольору. Шкіра навколо кута рота гіперемована із синюшним відтінком, злегка злущується. Тріщини в ділянці червоної кайми верхньої губи виявлені у 59 (42,75-4,23%) хворих, нижньої губи у 19 (13,77-2,94%), на обох губах у 9 (6,52-2,11%), в ділянці кута рота у 51 (36,96-4,12%). При обстеженні установлені такі особливості: первинні тріщини червоної кайми верхньої губи зустрічаються в 5,4 разів частіше, ніж нижньої губи, поверхневі рецидивуючі тріщини в 3,8 разів частіше, в той час як глибокі рецидивуючі тріщини в 3,5 рази рідше.

На верхній губі частіше діагностували множинні тріщини червоної кайми, на нижній переважно поодинокі, локалізовані у центральній частині. Частота первинних і рецидивуючих тріщин червоної кайми губ залежала від віку хворих. Так, якщо в юнацькому віці первинні тріщини різної локалізації встановлені у 82,85% випадків, то в І періоді зрілого віку в 57,5%, у ІІ періоді зрілого віку в 9,09%. Усі випадки множинного ураження червоної кайми обох губ були первинними.

Поіншому виявлялась залежність рецидивування тріщин червоної кайми губ: якщо у віці 1621 рік повторні тріщини на одному і тому ж місці виявляли у 17,15% хворих, то в 2235 років у 42,5%, в 3660 років у 45,45%. Тріщини в ділянці кута рота діагностовані у 100% хворих літнього і старечого віку і у 45,46-10,86% ІІ періоду зрілого віку. Вони мали хронічний перебіг і непокоїли хворих майже постійно, ремісії були нетривалими.

Установлена залежність частоти рецидивування тріщин червоної кайми губ у хворих від пори року. Найбільшу кількість тріщин спостерігали взимку і навесні, найменшу восени. На основі цього можна підтвердити ймовірність утворення тріщин внаслідок гіповітамінозу організму, що має місце у зимовий та весняний період, так і несприятливих погодних умов у зимововесняний період року.

Отримані результати досліджень відмінні від даних авторів (Г.Д. Савкина, 1984, Е.В. Боровский, Н.Ф. Данилевский, 1991, Ю.К. Скрипкин і співавт., 1997 та ін.), які установили, що частіше зустрічаються тріщини нижньої губи, ніж верхньої. Дані літератури з питань ембріології органів порожнини рота і особливостей формування регіонарного кровотоку губи свідчать, що деякі передумови розвитку цього захворювання виникають в ембріональному періоді. За даними М.Ф. Данилевського і Л.І. Урбанович (1979) ці передумови зустрічаються у тих ділянках, де зародкові листки мають складні топографоанатомічні взаємовідносини, при яких утворюються умови для взаємопроникнення дериватів один в одній.

Відомо, що формування верхньої і нижньої губи відбувається з різних паростків, що зливаються один з одним (Б. Карлсон, 1983). Однак, за даними В.Л. Бикова (1998), “…повного об'єднання паростків не відбувається в ділянці їх злиття мезенхіма одного паростка, відділяється від мезенхіми іншого борозною зоною, що містить невелику кількість клітин. У ході розвитку ці борозни згладжуються, завдяки чому формується остаточна конфігурація обличчя”. Імовірно, що формування судинної системи відбувається у кожному паростку окремо. Відсутність повного зрощення паростків приводить до утворення між ними мікрозон, позбавлених капілярів, живлення яких здійснюється за рахунок інтерстиціального транспорту (В.В. Куприянов і співавт., 1993, А.В. Кораблев і співавт., 1999, В.В. Банин, 2000). На наявність безсудинних зон в ділянці нижньої губи вказує А.І. Рибаков (1964). Вельми переконливо доведено існування мікрозон, позбавлених капілярів в окисті, суглобових капсулах, синовіальних оболонках і деяких органах Ф.В. Судзіловським, А.Б. Ходосом, Л.А. Манукяном, J. Lang (цит. за В.В. Куприяновим і співавт., 1975), C. Cabrol (1984). Вважаємо, що саме зони з'єднання паростків є ділянками з недостатнім кровопостачанням і, як установив А.І. Рибаков, тією слабкою ланкою, яка насамперед реагує на зміни в системі мікроциркуляції, що виникають під дією несприятливих чинників. При цьому верхня губа, що утворюється з непарного лобового і парних верхньощелепних, латеральних і медіальних носових паростків, має декілька безсудинних зон, в той час як нижня губа з двох нижньощелепних паростків і, відповідно, одну мікрозону з недостатнім кровопостачанням.

Отже, особливості формування і функціонування кровоносної системи губ є причиною того, що тріщини червоної кайми верхньої губи, яка має декілька ділянок з недостатнім кровопостачанням, зустрічаються частіше за нижню, що має лише одну таку зону. Дане положення також пояснює локалізацію тріщин: переважно центральні в ділянці червоної кайми нижньої губи і множинні в ділянці червоної кайми верхньої губи.

Алгоритм патогенезу метеорологічного хейліту передбачає первинну дію несприятливих чинників з атмосферними впливами на червону кайму губ, які виявлені у 100% хворих. Виникаючі при цьому зміни гемоциркуляторного русла, які були установлені в процесі ультразвукового дослідження, сприяють формуванню патологічних змін передумов виникнення захворювання. Локальний тривалий ангіоспазм судин мікроциркуляторного русла, що розвивається під постійним мінливим впливом метеорологічних чинників, сприяє підвищенню тонусу судин і зниженню їх еластичних властивостей. Це найбільш чітко відображено у показниках Ri, Pi і S/D нижньої губної артерії і меншою мірою, у верхній губній. Підсиленню патологічного процесу сприяє різке обмеження кровотоку і подальший розвиток застійних явищ. Про це свідчило значне зменшення найбільш значущої з швидкісних характеристик допплерометрії, об'ємної швидкості кровотоку.

Вона склала в a. labialis superior 19,010-3,036 мл/хв (проти 24,889-2,836 мл/хв в контрольній групі здорових осіб з відсутністю захворювань червоної кайми губ), в a. labialis inferior 19,875-2,058 мл/хв (проти 29,078-1,053 мл/хв). Підтвердженням порушень локальної геодинаміки губ і зменшення кровопостачання тканин верхньої та нижньої губи є результати терміну відновлення вихідних параметрів допплерометрії після холодової проби: 8,94 ± 2,03 хв. на верхній губній артерії і 7,63 ± 1,70 хв. на нижній (відповідно проти 7,81 ± 0,79 хв. і 5,14 ± 0,86 хв.).

Роль місцевих подразнюючих факторів у хворих на метеорологічний хейліт підсилюється порушенням архітектоніки губ у 24,03-2,81% пацієнтів, наявністю шкідливих звичок і стоматологічних захворювань відповідно у 16,31-2,43% і 100% хворих. Вказані фактори сприяють порушенню фізіологічного балансу пристосувальних механізмів епітелію червоної кайми губ і формуванню передумов розвитку захворювання. Одними з вагомих первинних факторів ризику виникнення метеорологічного хейліту є перенесені захворювання (51,50-3,28%) і нестача вітамінів в організмі (особливо А і В2), що призводять до зниження захисно-пристосувальних реакцій організму. Роль недостатності вітамінів А і В2 в організмі хворих підтверджується достовірним (р < 0,01) зменшенням концентрації рибофлавіну в ранковій сечі усіх вікових груп (від 0,59 ± 0,09 до 0,68 ± 0,02 мкмоль/л) порівняно з контрольною групою (від 0,94 ± 0,02 до 1,53 ± 0,04 мкмоль/л), достовірним (р < 0,01) зниженням гостроти кольоро-розрізнення червоночутливих (від 3,53 ± 0,18 до 4,55 ± 0,37 ум. од.) і зеленочутливих (від 3,74 ± 0,06 до 4,19 ± 0,42 ум. од.) приймачів органу зору. Сукупний вплив вказаних чинників спричиняє порушення механізмів неспецифічної адаптації. При цьому рівень захисту організму від ушкоджуючої дії несприятливих чинників залежав від віку хворих. В юнацькому віці у хворих метеорологічним хейлітом установлені фізіологічні реакції тренування і активації (РТ і РСА) у 82,83% випадків. Наявність даних типів неспецифічних адаптаційних реакцій можна вважати сприятливими. Однак наявність дисгармонійної реакції з елементами напруженості у 17,17-3,81% випадків і тільки в 6,06-2,41% реакції підвищеної активації, характерної саме для осіб молодого віку, свідчить про напруженість систем адаптації. У I і II періоді зрілого віку спостерігали виражену тенденцію до збільшення кількості хворих з неповноцінними реакціями і зменшення з фізіологічними реакціями тренування і активації. Так, у хворих метеорологічним хейлітом у I періоді зрілого віку реакції тренування встановлені у 36,84-5,57% хворих, у II періоді зрілого віку у 24,0-6,1%, а дисгармонійні реакції відповідно у 21,05-4,71 і 36,0-6,86% хворих.

Тому, розвиток метеорологічного хейліту відбувається при тривалій дії первинних несприятливих факторів в умовах функціонування комплексу патологічних змін, що є несприятливими передумовами виникнення захворювання. При ексфоліативному хейліті в системі сприяючих чинників переважає емоційна нестійкість, дратівливість, плаксивість (64,94-5,48%), перевтома (29,87-5,25%), перенесенні захворювання (90,9 ± 3,28%), генетичні фактори (9,09 ± 3,3%), які сприяли зниженню неспецифічних чинників захисту організму хворих передумов виникнення хвороби. Про це свідчили високі показники неповноцінних реакцій з елементами напруженості, виявлені у 57,14-5,64% випадків, та відсутність найбільш сприятливої при хронічному, млявому перебігу захворювання, реакції спокійної активації. Виражена нестабільність емоційно-психічної сфери, яка встановлена у 54,55 ± 15,75% чоловіків і у 62,12 ± 6,02% жінок, високий рівень нейротизму (у 72,73 ± 14,08% чоловіків і у 87,45 ± 4,05% жінок) та особистісної тривоги, як риса характеру (відповідно у 40,0 ± 7,39 і 33,33 ± 21,08%) є варіантом психосоматичної дезадаптації, що проявляється соматизацією конфлікту у найбільш слабкій ланці функціональної системи.

У хворих ексфоліативним хейлітом виявлений прямий сильний кореляційний зв'язок показників неадекватних адаптаційних реакцій з високим рівнем нейротизму (+0,764) та такий самий зв'язок середньої сили з високим рівнем особистісної тривожності (+0,514) і екстраверсії (+0,672).

Формуванню патологічних змін сприяли тривалі дефіцити вітамінів в організмі (особливо А і С). Це підтверджується достовірним (р < 0,05) зменшенням вмісту вітаміну С у сечі порівняно з контрольною групою, наявністю глибокого дефіциту даного вітаміну (менш 23 мкмоль/л) у 28,13 ± 5,66% хворих, а також достовірним (р < 0,01) зниженням сприйняття червоного і синього кольору. Тривалий дефіцит вітаміну С сприяє порушенню проникності кровоносних судин, що проявляється змінами локальної гемодинаміки і рівня кровопостачання тканин губ. При цьому спостерігалось підвищення тонусу, периферійного опору судин і зниження їх еластичних властивостей, а також зменшення об'ємної швидкості кровотоку (за показниками Ri, Pi, S/D i CO). Встановлений низький рівень функціональної мобільності системи кровопостачання (за показником швидкості відновлення початкових параметрів кровотоку), однаково виражений на верхній і нижній губі, свідчив про порушення адаптаційних реакцій судинної системи губ у хворих на ексфоліативний хейліт. Тривалий дефіцит вітаміну А в організмі, якій проявляється неповним зроговінням і десквамацією покровних тканин, сприяє значному зниженню місцевих захисних функцій епітелію червоної кайми губ. Поява в цитограмах хворих ексфоліативним хейлітом значної кількості епітеліальних клітин 5ої стадії зрілості (58,8-1,9%) свідчить про незроговіння поверхневих клітин епітелію, їх незрілість і передчасне відторгнення. Порушення фізіологічного балансу пристосувальних механізмів епітелію червоної кайми губ також пов'язане з наявністю шкідливих звичок (24,68 ± 4,95%), захворювань зубів та тканин пародонту (100%) і порушенням архітектоніки губ (14,24 ± 4,01%). Отже, при ексфоліативному хейліті вказаний комплекс патологічних порушень сприяє розвитку хронічного запального процесу з деструктивними змінами епітелію червоної кайми губ і клінічними ознаками захворювання.

Послідовність розвитку первинних тріщин червоної кайми губ передбачає первинний вплив багатьох несприятливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Перед усім, це дія мінливих метеорологічних факторів (62,32 ± 4,14%), що сприяють змінам локальної гемодинаміки та функціонального стану кровоносних судин губ, які є передумовою виникнення захворювання. При цьому найбільш значимим об'єктивним критерієм порушення локального кровообігу є достовірне (р < 0,05) збільшення лінійних параметрів кровотоку (Vmax, Vmin, TAMAX), які перевищували подібні у осіб контрольної групи відповідно на 37,8%, 38,8% і 25,5%. Про виражені розлади локальної гемодинаміки у хворих первинними тріщинами червоної кайми губ свідчило достовірне (р < 0,05) зменшення часу відновлення показників допплерометрії верхньої губної артерії після дії холодового подразника на 31,48%, нижньої губної на 19,26%.

В якості імовірних факторів розвитку захворювання виявляються порушення архітектоніки губ (28,26 ± 3,85%), шкідливі звички (8,70 ± 2,41%), хронічна травма зубами (6,52 ± 2,11%), гальванози (5,07 ± 1,87%), анатомічні особливості будови нижньої губи (7,97 ± 2,32%), сухість губ (7,25 ± 2,22%). Вказані чинники сприяють порушенню фізіологічного балансу місцевих пристосувальних механізмів червоної кайми губ, які є передумовами виникнення захворювання.

Комплекс патологічних змін формують захворювання зубів (100%), тканин пародонта (57,97-4,22%), незадовільний і поганий рівень гігієни порожнини рота (79,63-5,48%).

При цьому відбувається формування локусів змін складу та властивостей симбіонтної флори.

На це вказувало збільшення кількісного складу умовно-патогенної флори, яка у окремих мікроорганізмів складає від 105 до 108 КУО/мл, в тому числі поява бактерій Pseudomonas аеrugіnоsа і Klebsiella pneumoniae та їх асоціацій.

Одним з факторів ризику виникнення первинних тріщин червоної кайми губ є нестача вітамінів в організмі (особливо А, В2 і С), перенесенні захворювання (26,81 ± 3,78%) і особливості психологічного стану хворих. Значення недостатності даних вітамінів найбільш виразно відображено в показниках порогу розрізнення червоного, зеленого та синього кольору, які перевищували подібні у осіб контрольної групи в 22,5 рази.

Значення даних показників мали щільний зворотній кореляційний зв'язок з показниками концентрації аскорбінової кислоти і рибофлавіну у ранковій сечі (від 0,684 до 0,996). Роль особливостей психологічного стану хворих підтверджується змінами показників емоційної стабільності, лабільності психіки і рівня „корисної” тривоги, які перевищували нормативний рівень на 10,3-28,7%.

У хворих первинними тріщинами червоної кайми губ встановлений прямий сильний кореляційний зв'язок між показниками підвищеної активації та високим рівнем екстраінтроверсії (+0,889), а також між показниками неповноцінних адаптаційних реакцій та високим рівнем нейротизму (+0,719) і особистісної тривоги (+0,752).

Первинні фактори ризику формують стан зміненої неспецифічної адаптаційної реакції організму, що проявляється підвищеною активацією захисних механізмів (50,0 ± 6,80%) і їх дисгармонійністю (38,89 ± 6,70%).

Сукупність передумов виникнення захворювання сприяє розвитку гострого запального процесу з деструктивними ураженнями червоної кайми губ. Встановлено “ліве зміщення” у показниках балансу епітеліальних клітин (відносне збільшення числа базальних і парабазальних клітин) у хворих первинними тріщинами червоної кайми губ. Це відображає загальне омолодження епітеліальних клітин, що частіше за все пов'язане з посиленням їх проліферації, характерної для гострого запального процесу.

Рецидиви захворювання виникають у випадках неефективного лікування, дії не усунених несприятливих чинників, в умовах зниження неспецифічних захисних реакцій організму, які сприяють розвитку морфологічних, нейродистрофічних і обмінних порушень (Л.И. Урбанович і співавт., 1984). При цьому спостерігали виражені порушення гармонійності в функціонуванні підсистем організму, в яких формуються адаптаційні реакції (ознаки напруженості і неповноцінність адаптаційних реакцій виявлені у 60,61-8,51% хворих з рецидивуючими тріщинами червоної кайми губ) і розлади локальної гемодинаміки судинної системи губ. Збільшення часу відновлення початкових параметрів допплерівського спектру підтверджували сповільнення кровотоку, наявність венозного застою і зниження інтенсивності кровопостачання червоної кайми губ (за показаниками Vmax, TAMAX, Ri, Pi, S/D i CO), характерних для хронічних запальних процесів. Результати дослідження показали наявність застійних явищ у судинній системі губ, уражених патологічним процесом, більш виражених у системі кровообігу нижньої губи (зменшення СО на 49,6% і збільшення часу відновлення показників допплерометрії після холодової проби на 78,8%), за верхню (відповідно на 27,3% і 25,7%).

Недостатню забезпеченість вітамінами А, В2 і С організму хворих з рецидивуючими тріщинами червоної кайми губ можна розглядати як один з чинників ризику виникнення рецидиву захворювання, а також більш тяжкого перебігу хвороби. На це вказувало особливо виражене зниження гостроти сприйняття по всіх кольорових каналах зорової системи, що складає більше за 5 порогових одиниць, та глибокий дефіцит вітамінів С і В2 відповідно у 26,67 ± 8,21% і 43,33 ± 9,05% хворих.

Збільшення кількості клітин проміжної зрілості при хронічних рецидивуючих тріщинах червоної кайми губ відображає схильність слизової оболонки до десквамативних проявів. На думку Г.В. Банченко і співавт. (1997), така особливість цитологічної характеристики зазвичай спостерігається при загальному розпушенні епітеліального пласту, виражених дистрофічних змінах епітелію з ослабленням і розривом міжклітинних контактів. Хронічне запалення, особливо в фазі загострення, буває однією з найбільш частих причин такого стану епітелію.

Порушення цілісності епітеліального покрову, наявність ексудату, ротової рідини створюють сприятливий фон для колонізації мікроорганізмів, які підтримують запальний процес і перешкоджають загоєнню.

Встановлені в процесі обстеження більш значні зміни на рівні особистісних показників у хворих рецидивуючими тріщинами червоної кайми губ (можливо навіть на рівні глибинного профілю), вже самі по собі можуть служити провокуючим чинником для виникнення рецидивів. Характер змін поліструктури особистості хворих з рецидивуючими тріщинами червоної кайми губ відображає вже проблему хронічної дезадаптації особистості на фоні тривалого перебігу захворювання з частими рецидивами і характеризується такими показниками: екстравертістю, підвищеним нейротизмом та особистісною тривожністю, які поєднуються з помірно вираженими реактивною тривогою і психотизмом. При цьому коефіцієнт парної кореляції показників дисгармонійних реакцій тренування і активації з високим рівнем екстраінтроверсії, нейропсихічної лабільності та особистісної тривоги склав відповідно +0,788, +0,710 і +0,811. У патогенезі хронічних тріщин кута рота суттєва роль належить деформації і зниженню прикусу (100%), порушенню архітектоніки губ (94,12 ± 3,33%), у переважній більшості пов'язаних з віковим послабленням тонусів м'язів навколо ротової ділянки. При цьому відбуваються зміни фізіологічних взаємовідношень покровних тканин у ділянці кута рота та звичних умов життєдіяльності мікрофлори. В свою чергу, наявність захворювань зубів і тканин пародонту, незадовільного та поганого рівня її гігієни (88,24 ± 4,51%) створюють умови для порушення біоценозу: збільшення частоти виділення і концентрації (від 105 до 108 КУО/мл) відомих „супутників” дисбактеріозу грибів роду Candida і їх асоціацій з Klebsiella pneumoniae в переважній більшості випадків (81,82 ± 8,42%). Поряд з цим, значна роль у формуванні передумов виникнення захворювання належить віковим змінам покровних тканин та сполучнотканинній основі, які призводять до порушення гемоциркуляторних показників кровообігу губ: зниженню усіх швидкісних параметрів кровотоку, збільшенню периферійного опору судин и зменшенню їх еластичних властивостей. У комплексі передумов захворювання певне місце займають порушення адаптаційно-пристосувальних реакцій організму, які виникають внаслідок дії несприятливих чинників: перенесених та супутніх захворювань (94,12 ± 3,94%) і недостатності окремих вітамінів. Про це свідчить наявність дисгармонійних неадекватних реакцій активації у 56,86 ± 7,0% хворих і лише у 29,41 ± 6,38% реакції тренування, яка найбільш оптимальна для людей літнього і старечого віку. Установлено, що розвиток хронічних тріщин кута рота відбувається на фоні значного зниження концентрації аскорбінової кислоти і рибофлавіну в сечі (в 1,53 рази), а також сприйняття по всіх кольорових каналах зорової системи (в 22,5 рази) порівняно з особами контрольної групи. Таким чином, розвиток хронічного запального процесу в ділянці кута рота спостерігається в умовах тривалої комплексної дії патологічних змін, передумов виникнення захворювання.

На основі установлених основних механізмів розвитку запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ розроблені методи комплексного лікування, що включають цілеспрямоване використання медикаментозних препаратів і фізіотерапевтичних засобів впливу з використанням основного, відновного і протирецидивного курсу (табл.).

Табл. - Методики лікування кайми губ:

Враховуючи нетривалу дію лікарських засобів при місцевому застосуванні, в зв'язку з безперервним зволоженням слиною і постійного усунення при розмові і під час їжі, основною лікарською формою місцевої терапії і профілактики запальних і деструктивних захворювань червоної кайми губ вибрана біологічна плівка. З цією метою розроблені клейові композиції: лікувальна (ЛКК), епітелізуюча (ЕКК) і профілактична (ПКК). При нанесенні композицій на червону кайму губ вони полімеризуються з утворенням тонкої еластичної плівки, що утримується протягом 34 годин. При розробці складу композицій ураховували клінічний перебіг і основні ланки патогенезу захворювань червоної кайми губ.

Склад ЛКК: полівінілбутиралю 3,0, декаметоксину 0,5, сечовини 10,0, анестезину 1,0, гліцерину 5,0, рибофлавіну 0,02, спирту етилового 96 до 100,0 мл. Склад ЕКК: полівінілбутиралю 3,0, гліцерину 10,0, ретинола ацетату 3,0 мл. (300000 МО), спирту етилового 960 до 100,0 мл. Склад ПКК: полівінілбутиралю 3,0, гліцерину 10,0, таніну 10,0, спирту етилового 96 до 100,0 мл.

Запропоновані лікарські форми відносяться до магістральних прописів, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів з дозволених до застосування в Україні діючих та допоміжних речовин і не підлягають державній реєстрації (Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. №1422).