Наукове обгрунтування стратегічних напрямів реформ охорони здоров’я на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

14.02.03 - Соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

“Наукове обгрунтування стратегічних напрямів реформ охорони здоров'я на регіональному рівні”

Хунов Юрій Айдамирович

Київ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському інституті громадського здоров'я МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Пономаренко Віктор Михайлович,

Український інститут громадського здоров'я,

директор.

Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор Картиш А.П.,

доктор медичних наук, професор Сайдакова Н.О.,

доктор медичних наук, професор Солоненко І. М.

Провідна організація: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра соціальної медицини, організації і управління охорони здоров'я, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “ 5 ” лютого 2004 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, пр. Перемоги, 34, медико-профілактичний корпус Національного медичного університету, аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: 04057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “ 30 ” грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор О.П.Яворовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У період докорінних перетворень у соціально-економічній сфері України, реформування медичної галузі, адаптації лікувально-профілактичних установ до умов ринкової економіки зростає роль і значення управлінських факторів, виникає необхідність у нових формах, методах і технологіях організації та управління охороною здоров'я.

Функціонування системи охорони здоров'я в умовах децентралізованого управління і підвищення ролі адміністративних територій у забезпеченні населення медичною допомогою потребує наукового обґрунтування і розробки комплексу заходів з оптимізації взаємодії усіх суб'єктів системи охорони здоров'я на основі єдиної організаційної та правової бази.

При цьому поряд із посиленням ролі медичних установ, як самостійних суб'єктів господарювання, і місцевих органів самоврядування у вирішенні питань планування і фінансування охорони здоров'я, необхідно знайти раціональне поєднання їх діяльності в межах існуючих взаємовідносин із збереженням і розвитком вертикальних взаємозв'язків на територіальному рівні.

Найбільшу значущість ця проблема набуває в умовах недостатнього фінансування і відсутності належної нормативно-правової бази, яка дозволяє найбільш раціонально використовувати існуючі ресурси для забезпечення ефективного функціонування мережі лікувально-профілактичних установ і задоволеності потреб населення в медичній допомозі.

З метою оптимізації діяльності мережі лікувально-профілактичних установ області і органів місцевого самоврядування необхідно розробити комплекс заходів, що охоплює вирішення питань управління, планування та реструктуризації медичної допомоги, відповідного кадрового забезпечення, визначення необхідного обсягу і оптимальних механізмів фінансування.

Ефективність економічних реформ має особливе значення для розвитку охорони здоров'я, оскільки успішність функціонування галузі є передумовою до покращання стану здоров'я населення, що, в свою чергу, в значній мірі сприяє продуктивній праці в усіх інших галузях народного господарства.

Таким чином, проблеми методів управління в охороні здоров'я, питання вибору адекватних механізмів організації і фінансування медичної допомоги, питання реструктуризації охорони здоров'я є в теперішній час найбільш пріоритетними.

Актуальність проблеми значно зростає на регіональному рівні на основі економічної доцільності і раціонального використання ресурсів системи із врахуванням особливостей регіону.

Реформування охорони здоров'я передбачає підвищення ролі міжгалузевого підходу та інтеграцію сил і можливостей різних суб'єктів охорони здоров'я на територіальному рівні, зміщення ряду управлінських функцій на більш нижчі ієрархічні рівні, підвищення значущості місцевих органів влади в процесі планування і реалізації стратегії і тактики забезпечення необхідних умов для збереження і зміцнення здоров'я населення.

Питанням реформування та ефективного функціонування системи охорони здоров'я в останні роки приділялася в Україні значна увага (Москаленко В.Ф., 2001; Пономаренко В.М., 2000, 2002; Вороненко Ю.В., 2002; Шелюженко А.О., 2000; Криштопа Б.П., 2002; Солоненко І.М., 2002; Сайдакова Н.О., 2003) та за кордоном (Лісіцин Ю.П., 1998; Комаров Ю.Н., 1999; Лінденбратен А.Л., 2000; Герасименко Н.Ф., 2000; Тогунов І.А., 2000; Стародубов В.І., 2001; Щепін В.О., 2002; Helm C.N., Damino P.C., 1995; Deppe N.V., 1996; Muscell J., 1996; Rourke J.T., 1996; Bergman S.E., 1998; Paton C., 1998 та ін.). Окремим проблемам присвячувалися численні наукові форуми.

Вивчення накопиченого в нашій країні і за кордоном практичного досвіду і результатів досліджень з проблем забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на значний інтерес і увагу до цієї проблеми, в багатьох випадках при її вирішенні відсутній саме комплексний підхід. Дотепер залишаються відкритими питання правового забезпечення охорони здоров'я. Багато уваги приділяється проблемі реструктуризації, але при цьому залишається осторонь її економічне забезпечення.

Вищенаведене обумовило необхідність комплексного підходу до обгрунтування та розробки заходів щодо забезпечення ефективного функціонування системи охорони здоров'я на основі поєднання зусиль об'єктів і органів управління на регіональному рівні та створення єдиної організаційної та правової бази.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження виконувалося в рамках науково-дослідних робіт Українського інституту громадського здоров'я: “Обгрунтувати та розробити програму реформування галузі охорони здоров'я і забезпечити її наукове супроводження” (№ держреєстрації 0197U015256); “Наукове супроводження реорганізації первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) населенню на засадах загальної лікарської практики/сімейної медицини”(№ держреєстрації 0101V000917); “Розробка наукових основ організації проведення та вивчення здоров'я населення в зв'язку з Всеукраїнським переписом 2002 року” (№ держреєстрації 0199U000524); “Наукове обгрунтування потреби охорони здоров'я в медичних кадрах до 2015 року” (№ держреєстрації 0102U001533).

Мета дослідження. Наукове обгрунтування комплексу стратегічних напрямів та розробка концептуальної політики і шляхів реалізації розвитку регіональної системи охорони здоров'я.

Досягнення мети потребувало поетапного вирішення наступних завдань:

Вивчення та аналіз наукових джерел з питань оптимізації діяльності охорони здоров'я в умовах реформування галузі.

Дослідження тенденцій стану здоров'я різних контингентів населення області та вплив на нього комплексу чинників соціально-гігієнічного, екологічного, виробничого характеру.

Здійснення прогнозу медико-демографічної ситуації в області на середньострокову перспективу.

Вивчення та аналіз обсягу і характеру діяльності мережі лікувально-профілактичних установ на різних рівнях, доступності медичної допомоги населенню області в залежності від географічних особливостей та розташування мережі медичних закладів.

Обгрунтування розвитку мережі лікувально-профілактичних установ з їх фінансовим забезпеченням і розробка механізму взаємодії мережі органів і установ охорони здоров'я на регіональному і муніципальному рівнях.

Вивчення думки населення, яке є споживачем медичних послуг, щодо задоволеності якістю роботи системи охорони здоров'я та дослідження ставлення населення і медичних працівників до реформування системи охорони здоров'я. здоров'я реформа демографічний регіональний

Вивчення ефективності управління регіональною системою охорони здоров'я та розробка заходів щодо його вдосконалення.

Обгрунтування пріоритетних напрямів реформ та розробка концептуальних підходів до регіональної політики у сфері охорони здоров'я.

Розробка пропозицій з оптимізації фінансування установ охорони здоров'я в сучасних умовах.

Обгрунтування прогнозних розрахунків потреби в кадровому забезпеченні на регіональному рівні.

Впровадження в практику охорони здоров'я методів програмно-цільового планування з визначенням соціальної та економічної його ефективності.

Об'єктом дослідження є стан здоров'я населення Луганської області та система охорони здоров'я.

Предметом дослідження стали показники здоров'я, обсяг і характер діяльності лікувально-профілактичних закладів, їх кадрове і фінансове забезпечення, якість і доступність медичної допомоги, організаційні і управлінські технології.

Методи дослідження: у дисертаційній роботі застосовано методи: медико-статистичний, системного підходу, соціологічний, експертних оцінок, контент-аналізу, економічний, структурно-логічного аналізу, аналітико-синтетичний, математичного прогнозування, екстраполяції, імітаційного моделювання. Отримані дані оброблені з використанням методу кореляції, коефіцієнтів Cтьюдента, Фішера, Пірсона для оцінки вірогідності результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше в Україні:

виявлено сучасні особливості демографічної ситуації та стану здоров'я населення області великого промислового регіону України;

встановлено несприятливі прогностичні тенденції медико-демографічної ситуації в області на середньострокову перспективу;

обгрунтовано принципово нові концептуальні підходи до формування регіональної політики розвитку охорони здоров'я;

встановлено закономірності залежності доступності медичної допомоги від різних медико-соціальних чинників в сучасних умовах і обгрунтовано шляхи її підвищення;

обгрунтовано, розроблено і впроваджено нові організаційні форми надання медичної допомоги населенню області;

визначено організаційно-методичні аспекти перерозподілу обсягів медичної допомоги між закладами різних рівнів;

обгрунтовано та впроваджено нову організаційну форму створення єдиного медичного простору;

розроблено механізми взаємодії обласних структур охорони здоров'я;

обгрунтовано і визначено шляхи підвищення якості медичної допомоги;

сформовано методологічні підходи до планування фінансування лікувально-профілактичних закладів із врахуванням структурних перетворень у галузі та розроблено пропозиції до правового врегулювання питань фінансування закладів охорони здоров'я районного рівня;

визначено сучасну потребу регіональної системи охорони здоров'я в кадровому забезпеченні;

обгрунтовано і впроваджено принципи міжгалузевої взаємодії та комплексного програмно-цільового планування розвитку регіональної системи;

визначено медичну, соціальну та економічну ефективність регіональних комплексних цільових програм в охороні здоров'я.

Теоретичне значення роботи полягає у:

дослідженні закономірностей формування здоров'я населення в залежності від впливу різних чинників;

встановленні взаємозв'язків між розвитком мережі закладів, організаційними формами надання медичної допомоги та її доступністю і якістю;

науковому обгрунтуванні сучасних пріоритетів регіональної системи охорони здоров'я та шляхів її розбудови на основі міжсекторального підходу і програмно-цільового планування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у:

визначенні потреби регіональної системи охорони здоров'я у кадровому забезпеченні;

розробці і впровадженні нових організаційних форм надання медичної допомоги, таких як виїзні консультативно-діагностичні бригади, денні та домашні стаціонари, амбулаторії загальної лікарської практики/сімейної медицини;

створенні територіальних програм реструктуризації охорони здоров'я на основі аналізу діяльності ЛПЗ і реальних обсягів медичної допомоги;

розробці пропозицій щодо вдосконалення існуючих правових норм з фінансування охорони здоров'я;

розробці методичних підходів до вдосконалення фінансування установ охорони здоров'я з урахуванням структурних перетворень;

обгрунтуванні, розробці і впровадженні Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” та інших цільових програм і заходів у регіональній системі охорони здоров'я.

Впровадження результатів дослідження здійснено на державному, галузевому та регіональному рівнях.

На державному рівні при підготовці:

Концепції розвитку охорони здоров'я населення України, затвердженої Указом Президента України від 07.12.2000 № 1313/2000;

Національної програми “Репродуктивне здоров'я 2001-2005”, затвердженої Указом Президента України від 26.03.2001 № 203/2001;

Додаткових заходів щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України” на період до 2005 року, затверджених Указом Президента України від 24.01.2001 № 42/2001;

Заходів щодо заохочення народжуваності в Україні, затверджених Указом Президента України від 03.01.2002 № 5/2002;

Комплексних заходів щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення на 2002-2005 роки, затверджених Указом Президента України від 03.01.2002 № 8/2002;

Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.02 № 14;

Заходів МОЗ та АМН України щодо виконання Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки, затверджених наказом МОЗ та АМН України від 10.01.2002 р. № 14;

Програми надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 955;

методичних рекомендацій щодо формування та економічного обгрунтування регіональних програм надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги.

На галузевому рівні при розробці:

методики проведення вибіркового комплексного вивчення стану здоров'я населення України, приуроченого до Всеукраїнського перепису населення 2001 р., затвердженої наказом МОЗ України від 18.03.2002 № 98;

методики розрахунку основних інтегральних показників рейтингової оцінки закладів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя, затвердженої наказом МОЗ України від 31.05.2002 № 197;

методики проведення моніторингу реорганізації ПМСД на засадах сімейної медицини, затвердженої наказом МОЗ України від 25.06.2001р. № 244;

наказу МОЗ України від 12.07.2001р. № 283 "Про затвердження медичної облікової документації щодо діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини";

наказу МОЗ України від 23.02.2001р. № 72 "Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини";

науково-методичних підходів до формування гарантованого рівня надання безоплатної медичної допомоги;

методики комплексної обробки матеріалів вивчення стану здоров'я населення, приуроченого до Всеукраїнського перепису 2001 року, на основі сучасних комп'ютерних технологій;

За матеріалами дослідження видано науково-методичний посібник “Вибіркове комплексне вивчення стану здоров'я населення, приурочене до Всеукраїнського перепису 2001 року: методологія та організація”, монографії “Комплексне програмно-цільове планування в охороні здоров'я на державному та регіональному рівнях”, “Організаційно-методичні аспекти перерозподілу обсягів медичної допомоги між лікарями первинного, вторинного та третинного рівнів в умовах переходу до сімейної медицини”, “Організація роботи денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини”, “Панорама охорони здоров'я населення України”, які використовуються у навчальному процесі на кафедрі соціальної медицини та економіки охорони здоров'я Медичного інституту Української асоціації народної медицини та на кафедрі соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров'я Львівського державного медичного університету ім. Д. Галицького.

На регіональному рівні: при розробці 12 розпоряджень голови обласної державної адміністрації, 35 наказів Управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації, які спрямовані на удосконалення медичної допомоги населенню області.

Особистий внесок здобувача. Самостійно розробив програму дослідження, визначив його мету і завдання, методологічні засади та методичні підходи до їх вирішення. Проаналізував досвід реформування охорони здоров'я економічно розвинених країн та країн СНД. Розробив інструментарій та провів медико-соціологічні дослідження з вивчення ставлення населення, медичних працівників та управлінців до реформування медичної сфери, з визначення проблем управління регіональною системою охорони здоров'я, шляхів їх вирішення та якості медичного обслуговування. Організував збір первинної документації та здійснив її аналіз. Провів розрахунки прогнозних показників медико-демографічної ситуації та потреби в кадровому забезпеченні охорони здоров'я. Самостійно розробив концептуальні підходи до побудови програми реформування регіональної системи охорони здоров'я. Під науковим керівництвом і за безпосередньої участі автора розроблені 15 регіональних програм та заходів в охороні здоров'я. Автором особисто оцінена медична, соціальна та економічна ефективність регіональних програм. Здійснено аналіз та узагальнення результатів, медико-статистичне опрацювання матеріалу, формування висновків і практичних рекомендацій, оформлення дисертаційної роботи та автореферату.

У дисертації не використовувалися ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені та апробовані на конгресі, науково-практичних конференціях, нарадах у Міністерстві охорони здоров'я України та нарадах у голови Луганської обласної державної адміністрації, зокрема на:

науково-практичній конференції “Проблеми охорони здоров'я населення промислового регіону” (Донецьк, 1999);

науково-практичній конференції “Вопросы медицинской помощи городскому населению” (Донецьк, 1999);

науково-практичній конференції “Актуальні проблеми дитячого туберкульозу в сучасних умовах” (Ялта, 2002);

ІХ Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Луганськ, 2002);

науково-практичній конференції за міжнародною участю “Регіональна політика в галузі охорони здоров'я: Шляхи формування та реалізації” (Одеса, 2003);

науково-практичній конференції “Медичні проблеми великого міста” (Київ, 2003);

апаратних нарадах у МОЗ України, присвячених захворюваності на туберкульоз (14.11.2001), організації медичної допомоги жителям сільської місцевості (19.12.2001), проблемам забезпечення медичною допомогою новонароджених (12.12.2002), фінансуванню охорони здоров'я, пов'язаному з прийняттям Бюджетного кодексу України, та проблемам розвитку лікарняних кас;

апаратних нарадах в Луганській обласній державній адміністрації, присвячених питанням щодо виконання Комплексної програми з профілактики захворювань на СНІД та наркоманію в Луганській області (11.02.2003), медичного обслуговування сільського населення (15.04.2002) матеріально-технічного забезпечення лікувальних установ (04.11.2002), забезпечення реалізації громадянами конституційних прав на звернення (12.05.2003).

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 37 наукових виданнях, у тому числі в 20 статтях у фахових журналах, рекомендованих ВАК України (з яких 8 - самостійних), в 11 монографіях, 2 методичних рекомендаціях, 3 матеріалах науково-практичних конференцій, конгресу.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 10 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, покажчика літератури, який містить 517 джерел, у тому числі 265 - зарубіжних, 12 документів, які підтверджують впровадження результатів дослідження у практику охорони здоров'я, 11 додатків. Основний текст дисертації викладено на 309 сторінках друкованого тексту. Робота проілюстрована 51 рисунком і 52 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, обсяг та методи дослідження. Для досягнення мети дослідження та вирішення поставлених завдань розроблено відповідну програму (рис. 1), яка дозволила отримати достатню за обсягом, достовірну інформацію для оцінки об'єктів дослідження, комплексу чинників, які на них впливають, та обгрунтування концептуальних підходів і шляхів розвитку регіональної системи охорони здоров'я.

При виконанні роботи використовувалися сучасні методи дослідження, обсяги якого забезпечили отримання репрезентативних матеріалів.

Розрахунки необхідної кількості спостережень проводилися за загальновідомими методами. Комплексна оцінка стану здоров'я населення здійснювалася з використанням відносних та середніх величин.

Для оцінки вірогідності різниці між досліджуваними показниками використовувався критерій Стьюдента (t). Встановлення причинно-наслідкових зв'язків між здоров'ям і різними чинниками, забезпеченістю населення медичною допомогою, організаційними формами її надання та її якістю і доступністю здійснювалося за допомогою коефіцієнту кореляції. При необхідності статистичний метод інтегрувався з іншими.

Медико-соціологічні дослідження, експертні оцінки проводились за власно розробленою програмою.

Прогнозування виконано за методиками, рекомендованими Всесвітньою організацією охорони здоров'я та Центром медичної статистики МОЗ України для розробки прогнозів за допомогою комп'ютерної техніки. З використанням методу лінійного тренду було зроблено прогнозування показників народжуваності, смертності та природного приросту населення області до 2005 р. Прогноз потреби у кадровому забезпеченні охорони здоров'я здійснювався за допомогою розрахунку обсягів надання медичної допомоги населенню в ретроспективному та перспективному періодах; розрахунку питомих показників навантаження на одного лікаря, тобто спроможність лікаря у наданні певних обсягів медичної допомоги; в еквівалентах, у попередньому періоді та прогноз їх на перспективу; розрахунку потреби в загальній чисельності лікарів на перспективний період; визначення співвідношення чисельності середнього медичного персоналу до чисельності лікарів; розрахунку потреби в загальній чисельності лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою на середньотермінову та віддалену перспективи.

Результати дослідження та їх обговорення. Згідно з програмою перший етап дисертаційної роботи був присвячений аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду реформування охорони здоров'я, формування програм її подальшого розвитку. Виконання поставленого завдання здійснювалося шляхом структурно-логічного аналізу та історико-інформаційного методу.

Детальне вивчення пріоритетних напрямів соціальної політики України і її складової - охорони здоров'я, викладених у стратегічних документах державного рівня, нормативно-правових актах, їх порівняння з міжнародним законодавством у сфері охорони здоров'я та досвідом практичної реалізації дозволило сформулювати актуальні проблеми розвитку медичної галузі, які вимагають вирішення. Особливу увагу було приділено рекомендаціям такої впливової міжнародної організації, як Всесвітня організація охорони здоров'я.

Як свідчить контент-аналіз стосовно особливостей розвитку охорони здоров'я у різних країнах світу, провідну роль у реалізації політики розбудови галузі відіграє реформа управління, суттєве значення належить впровадженню сучасних ефективних методів, децентралізації, посиленню горизонтальних зв'язків при збереженні певних вертикальних, застосуванню комплексного міжгалузевого підходу та довгострокового стратегічного планування. З таких позицій можливо досягнути значного прогресу в поступальному розвитку соціально-економічної сфери держави чи окремого регіону, у тому числі, забезпечити реалізацію стратегії реформування охорони здоров'я. Одним із важливих завдань європейської політики “Здоров'я для всіх на ХХІ століття” визначено удосконалення планування та управління охороною здоров'я, розвиток партнерства в діяльності різних служб на рівні держав, регіонів тощо.

Аналіз наукових джерел свідчить про досягнення певних успіхів у реформуванні вітчизняної системи охорони здоров'я. Розпочато формування правового поля охорони здоров'я незалежної української держави, закладено фундамент нових економічних відносин, започатковано реформу управлінських та організаційних засад медичної сфери. В складні роки державотворення вдалося зберегти потенціал охорони здоров'я та створити основи діяльності системи у нових умовах.

Водночас більшість проблем, які стоять перед національною системою охорони здоров'я, залишаються невирішеними, ефективність діяльності галузі - невисокою, стан здоров'я населення - незадовільним. Це обумовлює пошук нових підходів до здійснення реформ медичної сфери на усіх рівнях управління, включаючи регіональний.

Перший етап роботи став підгрунттям другого, метою якого був вибір напряму дослідження, формування мети і завдання, обгрунтування методів і обсягу дослідження.

Третій етап включив вивчення та аналіз стану здоров'я, визначення його особливостей та тенденцій, встановлення впливу на нього різних чинників, обгрунтування пріоритетності проблем, які потребують вирішення.

Аналіз медико-демографічної ситуації у 2000 р. засвідчив, що область є типовою для південно-східного регіону і характеризується високою щільністю розселення та значною питомою вагою міських жителів (86,4%) у загальній структурі, відноситься до територій з населенням переважно похилого віку, середній вік складає 39,1 року (у чоловіків - 36,5, а у жінок - 41,4 року), у сільській місцевості - навіть 43,1 року.

Природний рух населення характеризується несприятливими особливостями, зокрема, низьким рівнем народжуваності (6,6 на 1000 населення) та високим рівнем смертності (17,2 на 1000 населення).

Низький рівень народжуваності означає негативні перспективи в майбутньому стосовно чисельності населення, його структури, зменшення відсотка дітей та збільшення частки населення пенсійного віку.

Порівняння демографічних показників у міській та сільській місцевостях свідчить про більш несприятливу ситуацію у містах. Динаміка народжуваності та смертності на Луганщині протягом п'ятирічного періоду спостереження мала негативні тенденції. Так, співвідношення показників народжуваності і смертності, тобто природний убуток, у Луганській області становив у 2000 р. - 11,4 на 1000 населення. Дослідженням виявлено території, де природний убуток населення є найвищим. У сільській місцевості процеси депопуляції відбуваються більшими темпами, природний убуток населення у деяких районах досягає 16,7‰.

Показником, що відображає вплив багатьох соціальних факторів на здоров'я населення, є смертність немовлят. Луганська область відноситься до територій з високим рівнем смертності немовлят, який у 1995 р. складав 13,8 на 1000 народжених живими, у 2000 р. - 13,2 відповідно. В деяких районах області цей показник досягав 52,6‰ та 30,8‰. Аналіз причин смертності немовлят свідчить про позитивну динаміку. Зокрема, рівень смертності від інфекційних та паразитарних хвороб знизився з 16,0 у 1995 р. до 8,7 на 10 тис. народжених живими в 2000 р., від хвороб органів дихання - з 13,4 до 6,2, від деяких станів, що мають місце у перинатальному періоді - з 47,9 до 41,8 відповідно. Водночас смертність від вроджених аномалій зросла на 33,2%, що в значній мірі відображає негативний вплив забруднення довкілля на здоров'я населення.

Розрахований за європейським стандартом вікової структури стандартизований показник смертності населення складав 15,5‰ в 2000 р. За цим показником область займала перше за величиною місце в країні. Високі рівні смертності спостерігаються серед осіб працездатного віку, особливо чоловіків.

Виявлено, що структура причин смертності в області є типовою для сучасного розвиненого суспільства: перше місце посідають хвороби системи кровообігу (1050,3 на 100 тис. населення), друге - злоякісні новоутворення (207,2), третє - нещасні випадки, травми та отруєння (194,3), четверте - хвороби органів дихання (95,7), п'яте - хвороби органів травлення (67,6).

Результати дослідження свідчать, що смертність від усіх хвороб системи кровообігу за п'ять років збільшилася на 18%. З 1998 р. збільшився рівень смертності від нещасних випадків, травм та отруєнь (на 4,5%), у тому числі від отруєнь алкоголем (на 17,7%). Значно підвищився рівень смертності від хвороб органів травлення (на 32,3%), у тому числі від цирозу печінки (на 80%).

Інтегрованим показником смертності є середня очікувана тривалість життя населення, за величиною якого область має одні з найгірших показників у країні.

Отже, медико-демографічна ситуація, що склалася в області, характеризується негативними тенденціями: низьким рівнем народжуваності, високим - смертності, значною депопуляцією.

Аналіз захворюваності дорослого населення області в динаміці 1995-2000 рр. дозволив встановити, що стан здоровя цієї вікової групи, як в Україні у цілому, визначають переважно хронічні неінфекційні хвороби. Основу структури захворюваності та поширеності хвороб формують хвороби органів дихання (30,5% та 38,1%), кровообігу (19,2% та 16,0%), травлення (2,0% та 6,5%), шкіри і підшкірної клітковини (6,7% та 3,0%), кістково-мязової системи та сполучної тканини (5,2% та 5,3%), сечостатевої системи (6,1% та 4,5%), травми та отруєння (9,7% та 3,9% відповідно).

Рівень захворюваності дорослого населення протягом років спостереження був близьким до середнього в Україні і становив 53969,0 випадків на 100 тис. Приріст поширеності хвороб за пятирічний період складав в області 17,7%, в Україні -18,8%; захворюваності - 15,8% та 6,6% відповідно.

Стан здоровя дорослого населення Луганської області, як і в цілому по регіону, характеризується високими показниками захворюваності з окремих видів патології та значною їх поширеністю. Це стосується, перш за все, захворюваності на хвороби органів дихання, системи кровообігу. Рівень захворюваності на серцево-судинні хвороби досягнув у 2000 р. 10339,0 випадків на 100 тис., що перевищує середньодержавний показник в 1,8 разу. Встановлено, що захворюваність на гіпертонічну хворобу в 2,1 разу більша, ніж в середньому в Україні, на ішемічну - в 2,2 разу, стенокардію - в 2,6 разу, цереброваскулярні хвороби - в 1,6 разу. Темп приросту захворюваності на основні хвороби системи кровообігу за пятирічний період був значно більшим від середнього в державі. Позитивні тенденції мала лише динаміка захворюваності на інфаркт міокарду (-2,9%) та ревматизм (-16,6%).

Такі ж закономірності виявлені відносно поширеності серцево-судинної патології, рівень якої у 2002 р. становив 51198,0 випадку на 100 тис. Поширеність ішемічної хвороби серця перевищувала середній рівень у державі на 32,5%, стенокардії - на 27,8%, цереброваскулярних хвороб - на 42,1%. Темпи зростання поширеності гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та стенокардії в Луганській області були високими і становили відповідно 4,9; 9,3; 5,7 разу.

Дослідженням встановлено, що важливою проблемою для стану громадського здоров'я є несприятлива ситуація щодо психічного здоров'я. За п'ятирічний період захворюваність на психічні розлади, що потребували взяття на диспансерний облік, збільшилася на 43,5%, поширеність - на 12,8%, при тому, що в державі ці показники мають тенденцію до зниження. Важливою складовою розладів психіки і поведінки є наркологічна захворюваність. Частота гострих алкогольних психозів збільшилася в 2,3 разу і досягла 44,0 випадку на 100 тис.

Захворюваність на хронічний алкоголізм збільшилася на 16,6%, тоді як в Україні спостерігалося зниження цього показника.

Поширеність наркоманії в області становила у 2000 р. 1,8 випадку на 100 тис. населення. Спостерігався швидкий темп її зростання. За пять років захворюваність на наркоманію збільшилася в 1,8 разу, поширеність - в 3,8 разу, тоді як в Україні на 29,3% та в 2,1 разу відповідно.

Однією з проблем для області є травматизм. Частота виникнення травм на 10,1% вища від середньої в Україні, поширеність - на 4,6%. У 2000 р. рівень травматизму складав 5260 випадків на 100 тис. населення.

Захворюваність на хвороби крові та кровотворних органів, органів травлення, сечостатевої системи, кістково-мязової системи та сполучної тканини, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду, вроджені аномалії в Луганській області мали тенденцію до зростання, а темп приросту перевищував відповідні середньодержавні показники.

Важливою медико-соціальною проблемою, у тому числі для області, є онкологічна патологія, темп приросту захворюваності на яку в області перевищував загальнодержавний (4,7% та 2,8% відповідно). Особливу тривогу викликає високий рівень смертності населення від злоякісних новоутворень, що на 8,1% перевищував середній показник в Україні, який у 2000 р. дорівнював 196,2 на 100 тис. населення. Це повязано, поряд з іншими причинами, з несвоєчасним виявленням онкологічних хворих, що є наслідком не тільки недоліків у роботі служби, а й низької медичної активності населення, та проблемами в організації онкологічної допомоги, а також певних матеріально-технічних можливостей закладів.

Важливе значення у формуванні рівня здоров'я населення мають соціально небезпечні хвороби (туберкульоз, хвороби, що передаються статевим шляхом, СНІД), зокрема, захворюваність на туберкульоз в області є на 25,7% більшою, ніж в середньому в Україні, і має тенденцію до зростання. За п'ять років темп приросту захворюваності був у 1,7 разу більший від середнього в державі (1,5 разу). Виявлено, що деструктивний туберкульоз виникає на 23,4% частіше, ніж в Україні. Кількість хворих з цією формою на 7,6% перевищує середній показник, а з бацилярною - на 21,2%. Темп приросту бактеріовиділювачів є майже удвічі більшим, ніж в Україні. Смертність перевищує середньодержавний показник в 1,6 разу.

Дослідженням виявлено несприятливу ситуацію з захворюваністю на хвороби, що передаються статевим шляхом. Захворюваність на сифіліс та гонорею становила 123,6 та 66,4 випадку і перевищувала середні показники в Україні на 35,1% та 26% відповідно. І хоча протягом останніх пяти років спостерігається тенденція до зниження захворюваності, але значно повільніше, ніж у середньому в Україні.

Захворюваність на СНІД в області досягла у 2000 р. 0,42 випадку на 100 тис., ВІЛ-інфікованість - 5,4 на 100 тис. У період 1997-2000 рр. захворюваність на СНІД збільшилася в 10,5 разу, тоді як в Україні - в 7,2 разу.

Таким чином, аналіз результатів дослідження свідчить, що для дорослого населення Луганської області, як і України в цілому, актуальною є боротьба, перш за все, з хронічними неінфекційними соціально значущими хворобами, такими як серцево-судинні, онкологічні, психічні розлади, включаючи наркологічні, а також соціально-небезпечними інфекційними хворобами, зокрема, з туберкульозом, СНІДом, хворобами, що передаються статевим шляхом.

Порівняльний аналіз загальних показників захворюваності та поширеності хвороб серед дитячого населення області з аналогічними показниками України засвідчив, що вони є близькими за величиною. Основу структури захворюваності дітей Луганщини становлять хвороби органів дихання, шкіри та підшкірної клітковини, інфекційні і паразитарні хвороби, травми та отруєння.

Поширеність хвороб серед дітей області наполовину визначають хвороби органів дихання. Значно більшою, ніж в Україні, є частка травм і отруєнь, хвороб ока та його придаткового апарату, розладів психіки та поведінки, системи кровообігу.

Водночас дослідженням виявлено високі темпи зростання рівнів захворюваності та поширеності хвороб серед дітей. В період 1995-2000 рр. частота виникнення хвороб системи кровообігу збільшилася в 3,5 разу, крові і кровотворних органів - в 2,9 разу, розладів психіки і поведінки, новоутворень, хвороб органів травлення, сечостатевої системи - в 1,7 разу, вроджених аномалій - в 1,5 разу. При цьому темп приросту захворюваності на хвороби крові та кровотворних органів в області був у 2 рази більшим, ніж в Україні, розладів психіки і поведінки - в 8 разів, хвороб системи кровообігу - в 2,3 разу.

Аналіз свідчить про невисоку якість здоровя дітей області. Високі рівні захворюваності та поширеності хвороб серед дітей, поступове збільшення хронічної та поєднаної патології загрожують поглибленням процесу інвалідизації дитячого населення.

Дослідженням підтверджено недостатній рівень репродуктивного здоров'я. Звертає на себе увагу високі показники хвороб репродуктивної системи, у тому числі, неповнолітніх дівчат, зростання екстрагенітальної патології вагітних, високий рівень абортів. Встановлено залежність рівня абортів від обсягів застосування сучасних методів контрацепції. Зростання поширеності безпліддя серед жінок на 50% з 1988 до 2002 рр. доповнює несприятливу медико-соціальну ситуації в області.

Доведено істотну значущість негативного впливу на здоров'я населення екологічних чинників. Провідними видами виробництва в досліджуваному регіоні є вугледобування, металургійна, хімічна промисловість, машинобудування, які є основними забруднювачами атмосферного повітря. За даними моніторингу довкілля спостерігається тенденція до збільшення викидів із стаціонарних джерел. Темп приросту їх обсягів лише в період 1999-2000 рр. збільшився у Лисичанську на 52,9%, Луганську - на 7,0%, Сєвєродонецьку - на 2,3%.

За даними санітарно-епідеміологічної, служби найбільш несприятлива ситуація склалася у містах Алчевськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.

Проведено порівняльний аналіз стану здоров'я населення у містах області з найбільшим забрудненням навколишнього середовища та відносно чистих.

Найчутливішою віковою групою до дії шкідливих чинників довкілля є діти. Аналіз захворюваності дитячого населення Луганської області виявив значні її рівні на екологічно несприятливих територіях.

Серед хвороб органів дихання найбільш залежною від екологічних чинників є хронічна та алергічна патологія. Рівень захворюваності дітей на алергічний риніт у м. Сєвєродонецьку досягнув 3,4 випадку на 1000 жителів, тоді як у м. Ровеньки він дорівнював 1,1. Захворюваність дітей м.Лисичанська на хвороби мигдаликів та аденоїдів була в 2,8 разу більшою, ніж в умовно чистому районі, а на бронхіальну астму - в 1,8; у м. Сєвєродонецьку це збільшення становило 3,2 та 2,3 відповідно.

За п'ятирічний період темп приросту поширеності хвороб серед дитячого населення на забруднених територіях становив 28,1%-48,0% проти 21,3% на відносно чистій. Захворюваність на новоутворення зросла на 35,7%-210%, тоді як в чистій зоні знизилася на 33,3%. Частота появи ендокринної патології у трьох містах з найінтенсивнішим забрудненням довкілля збільшилася в 2,0-3,6 разу, у відносно чистому - знизилася на 19,2%. Такі ж тенденції характерні для захворюваності на хвороби органів дихання, сечостатевої системи, вроджених аномалій.

Порівняльний аналіз виявив значно вищі показники частоти захворювань у дорослого населення забруднених районів. Так, захворюваність на хвороби крові та кровотворних органів в них була у 4 рази вищою, ніж у чистому районі, на ендокринну патологію - в 2,2 разу, на хвороби ока і його придаткового апарату - в 3,1 разу, сечостатевої системи - в 2,7 разу.

Водночас встановлені особливості структури захворюваності. Зокрема, у забруднених районах у загальній структурі більшою є частка хвороб органів дихання (33,9% та 30,5%), ендокринної патології (2,0% та 0,9%), хвороб ока та його придаткового апарату (7,5% та 5,3%), кістково-м'язової та сполучної тканини (6,7% та 5,1%), хвороб крові та кровотворних органів (0,4% та 0,2%).

Інтенсивні показники захворюваності у забруднених районах суттєво відрізнялися від аналогічних на чистих територіях. У районах дослідження найбільше перевищення середньообласних показників виявлено за класами хвороб крові і кровотворних органів (в 2,5 разу), ендокринної системи (в 2,6 разу), нервової системи (в 1,7 разу), ока і його придаткового апарату (в 1,6 разу), органів дихання (на 19,6%), травлення (в 1,5 разу), кістково-м'язової системи і сполучної тканини (в 1,4 разу), сечостатевої системи (в 1,7 разу).

Значною є частота захворюваності на алергічні прояви. Так, захворюваність на бронхіальну астму у Лисичанську втричі, в Сєвєродонецьку - удвічі перевищувала середньообласний та показник у відносно чистому районі.

Особливу тривогу викликає динаміка захворюваності населення на забруднених територіях. Захворюваність на злоякісні новоутворення за п'ятирічний період зросла у містах Лисичанську на 3,9%, Алчевську - на 7,7%, Сєвєродонецьку - на 2,0%, тоді як у Ровеньках - знизилася на 11,9%. Захворюваність на хвороби крові та кровотворних органів збільшилася у містах Алчевську в 1,7 разу, Лисичанську - у 2,6 разу, тоді як у Ровеньках відбулося її зменшення на 12,1%.

Таким чином, проведений аналіз дозволив виявити значно вищі рівні захворюваності та поширеності хвороб серед дорослого і дитячого населення, що проживає на екологічно забруднених територіях, порівняно з відносно чистими.

Важливим завданням регіональної охорони здоров'я є забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов для підтримки працездатності, високого рівня здоров'я.

Основою для обгрунтування профілактичних програм є стан здоров'я працюючого контингенту різних галузей. Зібрано і проаналізовано відповідні дані в динаміці за п'ять років. Особливу увагу при цьому приділено робітникам вугільної промисловості.

Порівняння показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності в Україні та в Луганській області засвідчило, що на Луганщині вони є в 1,5 разу вищими.

Найбільшою, порівняно з іншими галузями господарства області, була захворюваність з тимчасовою втратою працездатності серед працівників вугільної промисловості. За 5 років вона збільшилася у випадках на 13,3%, тоді як у середньому по усіх галузях - на 8,6%; число днів непрацездатності на 100 працюючих - на 174 дня (або на 11,6%), в усіх галузях у цілому - на 50 днів (або на 4,7%).

Порівняння стану захворюваності працюючих у вугільній промисловості області і України в цілому, висвітлює значно складнішу ситуацію на Луганщині. Кількість випадків захворюваності з тимчасовою втратою працездатності на 100 працюючих у Луганській області була більшою на 4,6 випадків (або на 3,4%), ніж у державі, у днях на 100 працюючих - на 74,5 дня (або на 4,7%).

Доведено, що темпи приросту захворюваності з тимчасовою втратою працездатності робітників вугільної промисловості області значно перевищують середньодержавні і характеризуються негативною динамікою. Серед окремих територій області найвищими рівнями захворюваності виділяються міста, де розміщено найбільшу кількість підприємств вугільної промисловості.

Проведений аналіз професійної захворюваності працюючих у вугледобувних об'єднаннях у динаміці за 1997-2000 рр. засвідчив її зростання в 4 рази. Найбільша частка в структурі професійної захворюваності пов'язана з пневмоконіозом (36,2%), хронічними пиловими бронхітами (32,3%), хворобами опорно-рухового апарату (17,7%)

Ситуація, що склалася, обумовлена, в основному, недосконалістю гірничих технологій, машин та обладнання, низькою ефективністю або відсутністю засобів колективного і індивідуального захисту робітників.

Виявлено, що більшість вугільних шахт знаходиться під впливом одночасно двох і більше шкідливих для здоров'я виробничих чинників, що є головною причиною розвитку поєднаних захворювань. Частіше всього поєднана патологія зустрічається у прохідників, забійників і робітників очисного забою. З поєднаної патології частіше всього зустрічалися вібраційна хвороба з хронічним пиловим бронхітом, а також вібраційна хвороба з нейросенсорною туговухістю.

Рівень виробничого травматизму в області є одним з найвищих в Україні. Так, у 2000 р. показник частоти виробничих травм становив в області 68,9 випадків, тоді як у середньому в Україні - 28,7 випадків на 10 тис.

Вивчення структури та динаміки виробничого травматизму виявило поступову тенденцію до зниження протягом 1995-2000 рр., що пов'язано, поряд з іншими чинниками, з скороченням виробництва. За п'ятирічний період рівень травматизму зменшився з 12,4 до 6,9 випадків на тисячу дорослого населення, або в 1,8 разу.

Зазначимо, що формування цього показника відбувається за рахунок провідних галузей промисловості, зокрема, вугільної та металургійної. Частка виробничого травматизму працівників, зайнятих у промисловості, складає 69,6%, у сільському господарстві - 30,4%.

Зважаючи на значення способу життя для здоров'я, вивчено поширеність шкідливих звичок серед різних статево-вікових груп населення області шляхом анкетування, що дозволило отримати об'єктивні, репрезентативні дані, які характеризують ситуацію зі зловживанням алкоголем та тютюном.

Дослідженням виявлено, що середній вік першого вживання алкогольних напоїв складає 12,82,1 років. Серед мотивів вживання алкоголю 27,5% юнаків і 23,4% дівчат назвали свята у сім'ї, більше половини опитаних обох статей - відзначення свят у колі друзів. Залученню молоді до вживання алкоголю у значній мірі сприяє лояльне ставлення оточення. Не відчували осуду з боку друзів у зв'язку з вживанням алкоголю 5,8%, схвалення отримали 29%, байдужість відмічена у 14,6% випадків.

Зловживання алкоголем є причиною травматизму, летальності від алкогольних отруєнь. Проведені дослідження свідчать про несприятливу ситуацію відносно алкоголізації населення області. Результати проведеного соціологічного дослідження використані для планування і проведення профілактичної роботи.

Встановлено, що ніколи не курили 38,0% респондентів, 36,0% є регулярними курцями, 7,0% - не регулярними, 8,0% - покинули курити. Найбільший прошарок населення, який не курить, характерний для сільської місцевості. Особливо тривожною є ситуація щодо поширеності тютюнокуріння серед жіночого населення. У віці 20-39 років курять 27% жінок.

Питома вага поширеності куріння серед міських підлітків становила у хлопчиків від 27,6% до 48,5%, а серед дівчаток - від 20,9% до 39,4%. Група тих, які курять щоденно (група ризику), у хлопців складає більше третини (36,2%), у дівчат - понад п'яту частину (22,1%). За мірою збільшення віку група ризику зростає. Результати дослідження свідчать про необхідність проведення активної антитютюнової кампанії, з інтеграцією зусиль різних спеціалістів.

Відповідно до завдань програми вивчено обсяги і характер діяльності лікувально-профілактичних закладів на різних рівнях управління.

Аналіз структури служби охорони здоров'я матері і дитини протягом 1995-2000 рр. засвідчив її невідповідність сучасним потребам. Зокрема, недостатньою залишилася мережа жіночих оглядових кабінетів при поліклініках, а забезпеченість акушерсько-гінекологічними і дитячими ліжками - надмірною, що не відповідає стану демографічної ситуації та поширеності захворювань серед населення. В області вдалося зберегти профілактичну спрямованість служби, що підтверджується позитивною динамікою своєчасного взяття вагітних під медичний нагляд (79,1% у 1995 р. і 83,8% у 2002 р.) та достатнім охопленням дітей профілактичними оглядами (97,0%-98,0%). Проте якісний аналіз масових профілактичних оглядів дітей виявив їх недостатню результативність, надмірну участь профільних спеціалістів за відсутності системи впровадження ефективних скринінгових програм. При народженні лише 20% дітей охоплювалися скринінгом на фенілкетонурію. За наявності мережі служби планування сім'ї недостатньою залишалася профілактика непланової і небажаної вагітності, що підтверджувалося високим рівнем абортів (39,2 на 1000 жінок фертильного віку).

Поглиблене вивчення діяльності амбулаторної ланки педіатричної служби засвідчило недостатньо інтенсивне використання мережі денних стаціонарів для дітей. У 2000 р. на одному ліжку в середньому проліковано лише 17,1 хворих при середньому показнику в Україні - 27,1. При цьому ступінь госпіталізації хворих дітей області перевищував середній показник в Україні (14,0 і 11,2 на 100 захворювань відповідно) в основному за рахунок надмірної (40,6) госпіталізації дітей з хворобами органів травлення.

Відповідно до виявлених проблем служби охорони здоров'я матері та дитини і згідно з результатами експертних оцінок стану і якості медичного обслуговування були розроблені заходи, спрямовані на реструктуризацію її закладів і ліжкового фонду, зміцнення служб планування сім'ї та медико-генетичного консультування, впровадження сучасних ефективних лікувально-діагностичних технологій та розширення стаціонарозамінних форм медичної допомоги, оптимізацію середніх термінів перебування на ліжку різних категорій хворих.

Діяльність амбулаторно-поліклінічної служби оцінювалася за показниками використання планової потужності, обсягів навантаження лікарів, рівнем та якістю медичного обслуговування. Результати зіставлення планового та фактичного навантаження свідчать про недовантаження 68,8% обстежених закладів.

Встановлено, що показники відвідуваності населенням поліклінічних закладів на 1 жителя протягом року (в 1996 р. - 9,1, в 2000 р. - 9,9) не корелюють з рівнем захворюваності, у тому числі первинної. Виявлено недостатнє кадрове забезпечення закладів, що надають населенню первинну медичну допомогу. Крім того, відмічається збільшення кількості посад вузьких спеціалістів: пульмонологів, кардіологів, ендокринологів, невропатологів, окулістів, отоларингологів, урологів та інших фахівців, що не відповідає сучасним стратегічним напрямам розвитку галузі.

Поряд з цим, спостерігається помітне зниження ролі обласної поліклініки в медичному обслуговуванні як центра високоспеціалізованої медичної допомоги. Зокрема, про це свідчить зменшення у 2002 р. числа амбулаторно-поліклінічних відвідувань на 27,4% проти даних 1996 р.

Вивчення показників охоплення населення диспансерним спостереженням, якості та ефективності його проведення (відсоток загострень хронічних захворювань, запущених випадків вперше виявлених злоякісних захворювань, деструктивних форм вперше зареєстрованих у житті захворювань на туберкульоз, первинного виходу на інвалідність) дозволяє дійти висновку про необхідність і наявність резервів удосконалення профілактичної роботи закладів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). Зокрема, з цією метою необхідно забезпечити доступність надання населенню, особливо сільському, первинної медико-санітарної допомоги, здійснити модернізацію ресурсної бази медичних закладів, удосконалити їх кадрове, технологічне та інформаційне забезпечення. Особливо це стосується сільської місцевості, де внаслідок недостатньої доступності медичної допомоги кількість амбулаторних відвідувань у 2000 р. зменшилася на 8,3%, вдома - на 8,0%, до медичного персоналу фельдшерсько-акушерських пунктів - на 21,9%; мають місце факти несвоєчасних звертань населення за медичною допомогою.

...