Наукове обгрунтування стратегічних напрямів реформ охорони здоров’я на регіональному рівні

Пріоритетним напрямом оптимізації надання медичної допомоги населенню стало запровадження сімейної медицини.

Найбільше поширення із існуючих організаційних моделей сімейної медицини отримали дільниці лікарів загальної практики/сімейних лікарів для обслуговування міського населення при поліклініках центральних районних лікарень, сільського населення при сільських лікарських амбулаторіях. Всього протягом 2001-2002 рр. організовано 24 таких дільниці з середньою кількістю міського населення на 1 дільницю - 1781 осіб, сільського населення - 2218 осіб.

Кількість відвідувань населення до закладів первинної медико-санітарної допомоги становила у 2001 р. 14,8 відвідувань на 1 прикріпленого жителя. З цієї кількості відвідувань на частку лікаря загальної практики/сімейного лікаря припадає лише 10,3%, основний обсяг відвідувань було зроблено до лікарів “вузького” фаху.

У результаті, лікарі загальної практики/сімейної медицини забезпечують основний обсяг медичної допомоги хворим, які звертаються до них з приводу захворювань (79,3% закінчили лікування безпосередньо, у т.ч. 8,9% пацієнтів отримали стаціонарозамінне лікування в умовах денних і домашніх стаціонарів).

Частка проконсультованих хворих лікарями “вузьких” спеціальностей становила 16,2%, направлених на госпіталізацію в лікарняні заклади різного типу - 7,8% (7,2% - вторинного рівня, 0,6% - третинного).

Медико-організаційні та економічні переваги такої форми медичного обслуговування підтверджуються рівнем госпіталізації (4,4 на 100 жителів проти 21,08 - загалом по області) та кількістю викликів швидкої медичної допомоги до населення, що обслуговується на засадах загальної лікарської практики/сімейної медицини (64,1 на 1000 жителів проти 271,0 звертань).

Зважаючи на стратегічний напрямок Всесвітньої організації охорони здоров'я, яким передбачається рівний доступ до медичного обслуговування та однакову його якість, вважали за доцільне вивчити діяльність різних служб охорони здоров'я області та забезпечення медичною допомогою населення, яке проживає на територіях з різним ступенем віддаленості від обласного і районних центрів.

Встановлено значно меншу доступність медичної допомоги населенню сільських районів порівняно з міськими, які мали показники забезпеченості лікарями в 1,6 разу вищі. Відвідуваність населенням лікарів тісно корелювала з рівнями забезпеченості спеціалістами. У сільських районах вона була в середньому в 1,3-1,7 разу нижчою. Таким чином, залежність доступності медичної допомоги від забезпеченості лікарями обумовила необхідність визначення реальної потреби в медичних кадрах та розробки заходів з поліпшення кадрового забезпечення.

Відповідно до Комплексних заходів по впровадженню сімейної медицини в охорону здоров'я та реальних потреб області обгрунтовано, розроблено і затверджено програму розвитку сімейної медицини на 2000-2005 рр. Результати дослідження щодо формування нормативно-правового поля її впровадження використані при розробці та затвердженні на галузевому рівні положень: про амбулаторію; про сімейного лікаря; про молодшого медпрацівника амбулаторії сімейної практики; табеля оснащення амбулаторії; плану відкриття амбулаторій і підготовки сімейних лікарів. Розроблено нормативи роботи сімейних лікарів, перелік документації, модель кінцевих результатів роботи, концепцію інформаційного забезпечення.

Аналіз забезпеченості населення лікарняними ліжками, їх зайнятості та рівнів госпіталізації дозволив виявити значні резерви поліпшення медичного обслуговування та економного використання ресурсів. Протягом п'ятирічного періоду відбувалися реструктуризаційні процеси шляхом упорядкування ліжкового фонду області та впровадження сучасних прогресивних форм і методів медичного обслуговування (рис.2). При скороченні 6,5 тис. стаціонарних ліжок у 124 закладах було розгорнуто денні стаціонари, у 180 закладах - домашні.

Рис.2. Забезпеченість населення Луганської області та України стаціонарними ліжками в період 1995-2000 рр. (на 10 тис. населення) і їх оптимальний рівень

Кількість ліжок у денних стаціонарах області досягла 3,3 тис., що дозволило пролікувати протягом року 66,1 тис. хворих. У домашніх стаціонарах лікувалося понад 93,7 тис. хворих. Більшого поширення стаціонарозамінні форми набули у містах, внаслідок чого кількість пролікованих міських жителів у 4 рази перевищувала кількість сільських. Зокрема, забезпеченість населення ліжками у денних стаціонарах досягла 12,4 на 10 тис., у тому числі в містах - 13,8, у районах - 8,9 відповідно.

У відповідності до державної політики у сфері охорони здоров'я проаналізовано стан здоров'я сільських жителів, а також основні показники якості і доступності медичної допомоги, її кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення.

Встановлено, що у 1998 р. до лікарів різного фаху було здійснено 5,4 млн відвідувань, у 1999 р. - 5,3, у 2000 р. - 5,1. На одного сільського мешканця припадало 6,6 відвідувань у 1998 р., 6,7 - у 1999 р., 6,9 - у 2000 р.

Незважаючи на зростання обсягів профілактичних відвідувань, якість їх є недостатньою. Як приклад, питома вага хворих із злоякісними новоутвореннями, туберкульозом, виявлених на профілактичних оглядах на ранніх стадіях, є незначною.

За період 1998-2000 рр. показник функції лікарської посади знизився з 5,1 тис. до 4,8 тис. Чисельність населення на одну сільську лікарську посаду становить 4,1 тис., а радіус медичного обслуговування - понад 9 км. Ці показники перевищують середньоукраїнські і негативно впливають на якість та ефективність медичної допомоги, а забезпеченість дільничними терапевтами на рівні 2,1 є недостатньою.

За даними опитування, незадовільне забезпечення житлом медичних працівників є однією з головних причин дефіциту та плинності сільських медичних кадрів.

Забезпеченість лікувально-профілактичних закладів сільської місцевості автотранспортом складає лише 76%, 80% якого підлягає списанню, тому що експлуатується понад 8 років.

Залишається також незадовільним стан забезпечення медичною апаратурою, а рівень фізичного зносу існуючого обладнання - високим, у зв'язку з чим останнє потребує заміни, доукомплектування та модернізації.

Слід звернути увагу, що поряд з тенденцією до зменшення ліжкового фонду, у сільській місцевості розвиваються альтернативні форми медичної допомоги, у тому числі денні і домашні стаціонари. Кількість ліжок денних стаціонарів тут збільшилася в період 1998-2002 рр. майже в три рази (з 246 до 663); показник забезпеченості склав 8,9 на 10 тис., проти 3,1 у 1998 р. Разом з тим, кількість пролікованих хворих у структурі всіх стаціонарних хворих складає лише 12%, що свідчить про нераціональне їх використання. Кількість пролікованих хворих у домашніх стаціонарах, порівняно з 1998 р., збільшилася удвічі - з 10,7 тис. до 21,0 тис. Рівень пролікованих хворих таким чином досить високий і складає 37,6 на 1000 населення.

З метою забезпечення єдиних підходів до діагностики і лікування хворих в області розроблено стандарти надання медичної допомоги сільському населенню за рівнями: первинний - на базі фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських лікарських амбулаторій, сільських дільничних лікарень, вторинний - центральних районних, районних лікарень, третинний - обласних клінічних лікарень, обласних лікувальних установ.

Про доступність медичної допомоги сільським жителям свідчить аналіз складу госпіталізованих на різних рівнях її надання. Проведено вивчення 2328 історій хвороб. В дільничних лікарнях найбільша питома вага госпіталізованих припадає на хворих з хронічними захворюваннями, часто в пізніх стадіях патологічного процесу (атеросклероз, остеохондроз). За даними експертів, до 10% хворих мали лікуватися в амбулаторних умовах (гострі респіраторні захворювання, хронічні бронхіти), більшість з них були представниками незахищених верств населення і госпіталізувалися за соціальними показаннями (відсутність догляду, умов для лікування вдома тощо). На рівні центральних районних лікарень та установ обласного рівня переважали пацієнти з захворюваннями, які вимагають проведення спеціальних методів дослідження або оперативних втручань.

З метою визначення впливу географічної доступності медичної допомоги вивчено показники у 2 сільських районах - Меловському і Лутугінському. Встановлено, що при однаковій забезпеченості лікарями кількість відвідувань на 1 жителя відрізняється майже у 2 рази: у Лутугінському 9,2; у Меловському - 4,9.

Аналіз показав, що показники незвертань за медичною допомогою в установи ІІ та ІІІ рівнів значно вищі серед населення віддалених районів. Їх причини вивчено методом анкетування. Відсутність коштів на транспортні витрати, а також поганий транспортний зв'язок призводять до того, що пацієнти не отримують вчасно консультацію чи лікування. Це ускладнює перебіг захворювання, сприяє хронізації процесу, збільшенню частоти занедбаних випадків, інвалідизації та іншим несприятливим результатам лікування.

Встановлено, що у Меловському районі, який має найбільшу віддаленість від обласного центру і погане транспортне сполучення, мають місце значно вищі рівні показники поширеності хронічної патології. Кровотеча у післяродовому періоді у жінок траплялася тут у 5,9 разу частіше, ніж у Лутугінському районі, частота перинатальної смертності була більшою в 3,6 разу.

У зв'язку з цим, впроваджено виїзну форму медичного обслуговування жителів села, яка проводиться за наступними напрямами: організаційно-методичний, лікувально-консультативний і лікувально-діагностичний. Виїзди здійснює бригада лікарів, що мають вищу кваліфікаційну категорію, у яку входять терапевт, хірург, акушер-гінеколог, педіатр, офтальмолог, отоларинголог, лікар УЗІ-діагностики, уролог та інші фахівці. Крім того, у її склад включаються спеціалісти з організаційно-методичної роботи, амбулаторно-поліклінічної допомоги, клініко-експертної роботи тощо. Бригада оснащена сучасним інструментально-діагностичним обладнанням.

Функціями бригади є комплексний аналіз організації медичної допомоги населенню району на усіх її етапах: від акушерського пункту до центральної районної лікарні; надання лікувально-консультативної допомоги жителям села; проведення поглиблених медичних оглядів на госпдоговірній основі.

Така форма медичного обслуговування дозволила підвищити доступність діагностичних технологій, висококваліфікованої і спеціалізованої консультативної медичної допомоги, розширити перелік діагностичних досліджень, покращити наступність у роботі діагностичних служб.

Проведений аналіз свідчить про наявність резервів використання ресурсів шляхом дотримання принципу етапності лікування, підвищення доступності медико-соціальної допомоги, розвитку стаціонарозамінних форм.

Виходячи з результатів аналізу основних показників діяльності сільської системи охорони здоров'я на регіональному рівні визначено стратегічні напрями її подальшого розвитку. До пріоритетних заходів з удосконалення організації медичної допомоги включено: впровадження гарантованого обсягу та рівня медичної допомоги, багатоукладності та багатоканальності фінансування; активізацію інвестиційної політики; пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини з послідовним розукрупненням сільських лікарських дільниць; реструктуризацію та перепрофілювання ліжкового фонду; активізацію диспансеризації; впровадження в практику стандартів якості медичної допомоги; посилення контролю за своєчасною атестацією і переатестацією медичних кадрів відповідно до відомчих нормативних актів; повне укомплектування вакантних посад у медичних закладах сільської місцевості; оптимізацію ліжкового фонду та чисельності медичних працівників у відповідності з реальними фінансовими можливостями.

Принциповим положенням є збереження етапності з урахуванням регіональних особливостей. Існування та функціонування сільських дільничних лікарень повинні визначатися тільки конкретними умовами. Так, можливим є збереження терапевтичних ліжок на віддалених, важкодоступних сільських дільницях, створення на їх базі відділень сестринського догляду чи медико-соціальних структур, відділень реабілітації.

Серед першочергових завдань щодо ефективного забезпечення галузі кадрами є прогнозування та перспективне планування підготовки необхідної кількості медичних кадрів у вищих медичних навчальних закладах ІІІ та ІV рівнів акредитації.

Проведений аналіз стану кадрового забезпечення охорони здоров'я в Луганській області в динаміці п'ятирічного періоду. Досліджено рівні кваліфікації лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою, стан підвищення кваліфікації та результати атестації.

У цілому забезпеченість лікарями становить 41,1 на 10 тис. населення, що є близьким до середнього показника в Україні. При цьому виявлені суттєві відмінності в окремих територіях (від 16,1 до 53 на 10 тис.). Забезпеченість міського населення в 1,7 разу вища, ніж на селі. Укомплектованість штатних посад зросла в період 1995-2000 рр. на 10,7% і досягла 85,1%.

Виявлено спеціальності за якими існує найбільший дефіцит кадрів. Встановлено низькі рівні відвідуваності населенням лікарів на територіях, де існує дефіцит медичних працівників.

Порівняння показників забезпеченості молодшими спеціалістами з медичною освітою в області та в державі свідчить про значно нижчі їх рівні в області (98,2 на 10 тис.).

Визначення дефіциту лікарів за спеціальностями дозволило сформувати і реалізувати першочергові заходи щодо його зменшення. Так, протягом 2000-2002 рр. забезпеченість лікарями швидкої допомоги збільшено на 2,8%, стоматологами - на 5,7%, лікарями-ревматологами - на 12,5%, у тому числі дитячими - на 33,3%, нейрохірургами - на 16,7%, гематологами - на 20%, УЗІ-діагностами - на 21,4%, ендоскопістами - на 23,1%, проктологами - удвічі.

Невід'ємною частиною роботи з кадрами охорони здоров'я протягом всієї їх професійної діяльності є підвищення кваліфікації, перепідготовка та атестація. Потенційні можливості медичних кадрів, їх кваліфікаційні характеристики у великій мірі визначають якість медичного обслуговування.

За даними дослідження, кваліфікаційні категорії мали 67,0% лікарів, з них вищу категорію - 46,2%, першу - 34,5%, другу - 19,3%.

Виявлено пряму кореляційну залежність між кваліфікаційною категорією спеціалістів і стажем їх роботи за спеціальністю.

Подальше вдосконалення регіональної кадрової політики здійснюється на основі науково обгрунтованого прогнозу, у зв'язку з чим розроблено методику прогнозування потреби на довгострокову перспективу, яка враховувала усі аспекти, що її визначають.

Впровадження протягом 2001-2002 рр. заходів, спрямованих на поліпшення кадрового забезпечення, дозволило підвищити якість медичного обслуговування і економічну рентабельність діяльності медичних працівників.

Забезпечення якості медичної допомоги є одним з основних напрямів реформи. Важливу роль відіграє оцінка її населенням та медичними працівниками. Анкетування пацієнтів та працівників закладів дозволило визначити їх ставлення до проведених реформ галузі та оцінити якість обслуговування, накреслити шляхи подальшого розвитку галузі та поліпшення надання медичної допомоги.

Пацієнти були задоволені роботою амбулаторно-поліклінічних закладів за місцем проживання цілком у 39,4% випадків, певною мірою - у 41,0%, а незадоволення цим етапом медичної допомоги висловив кожний десятий.

Аналіз причин незадоволення медичною допомогою свідчить що в основному вони зумовлені неповним і несвоєчасним обстеженням (45,0±6,4%), незабезпеченням консультаціями профільних спеціалістів (20,0±5,1%) та недостатньою увагою лікарів (8,3±3,5%) і молодших медичних спеціалістів (6,7±3,2%).

Серед негативних явищ у роботі амбулаторно-поліклінічної ланки, відмічених пацієнтами, провідні місця займають незадовільні стосунки з медичним персоналом (36,8%) у тому числі недостатня увага, черги на прийом та несвоєчасне і неповне обстеження. Наступними причинами визначені нераціональний графік роботи закладу (10,7%), труднощі запису на прийом (9,3%).

Незадовільні взаємостосунки з медичним персоналом спостерігалися загалом на рівні стосунків пацієнтів з профільними спеціалістами та молодшими спеціалістами з медичною освітою, водночас з дільничними терапевтами - лише у 2 із 422 опитуваних.

Незадоволеність роботою допоміжних служб висловили лише 14,8±1,7% респондентів, не змогли відповісти на це питання - 13,1±1,6%.

Респонденти, які протягом останніх трьох років одержували стаціонарне лікування, оцінили його за 5-бальною шкалою наступним чином: “відмінно” - 13,4%, “добре” - 43,2%, “задовільно” - 37,9%, “погано” - 3,4% і “дуже погано” - 2,2%.

Повне задоволення умовами перебування в лікарні висловила половина респондентів (51,2±2,4%) і частково - третина (33,1±2,3%). Незадоволений був кожен десятий (9,5±1,4%) респондент. Основними причинами незадоволеності називались відсутність гарячої води (26,7%), умов для особистої гігієни (21,9%), недостатнє матеріально-технічне оснащення (16,8%), незадовільне опалення (15,2%).

На основі результатів медико-соціологічного дослідження проведено аналіз ставлення населення до необхідності реформування галузі, доцільності переорієнтації ПМСД на засади сімейної медицини, впровадження медичного страхування та приватної медицини. Розуміння необхідності реформ галузі висловило 71,5% опитуваних.

За доцільність впровадження медичного страхування та інституту сімейного лікаря висловилося більше половини опитуваних - 68,1±2,5%. Більш обережним було ставлення до впровадження приватної медицини.

Анкетування працівників охорони здоров'я здійснювалося за напрямами оцінки умов праці, матеріально-технічного забезпечення закладів та психологічного клімату в колективі. Встановлено, що умови праці більш високо оцінюють молодші спеціалісти з медичною освітою (23,7% відмінно і добре, 61,9% - задовільно), ніж лікарі (19,5 % і 56,3% відповідно). Частіше їх оцінюють як незадовільні медичні працівники центральних районних і районних лікарень (17,9%) та міських лікарень (22,4%).

Найбільш невирішеними є проблеми забезпечення медикаментами (71,8%), медичними інструментами (63,2%), лікувально-діагностичною апаратурою (55,7%).

Аналіз анкетування засвідчив відсутність конфліктних ситуацій лише у 44,3%. Найбільш часто, за оцінкою респондентів, вони виникали між медичними працівниками і пацієнтами, їх відмічає кожний четвертий.

Якість медичної допомоги населенню в умовах центральних районних і районних лікарень оцінена лікарями за п'ятибальною системою у 3,1 балів, міських лікарень і поліклінік - у 3,2 балів.

Більшість лікарів (87,0%) достатньо обізнані з існуючими типами систем охорони здоров'я. При цьому задоволеність системою та формами медичної допомоги висловили лише 8% лікарів та 5,2% молодших спеціалістів з медичною освітою.

Результати дослідження висвітлили розуміння потреби в реформуванні галузі: лікарями (89,6%) та молодшими спеціалістами з медичною освітою (87,3%).

Результативність реформ і впровадження нових форм медичної допомоги визначається не лише рівнем прийнятих рішень, а й ступенем готовності до них медичного персоналу. У зв'язку з цим була вивчена думка спеціалістів.

Необхідність впровадження медичного страхування визнала більшість респондентів (73,9%), 22,5% медичних працівників висловили нерозуміння затримання державою його введення, і лише 3,5% вважають цей захід недоцільним.

Найбільш активну позицію щодо необхідності впровадження сімейної медицини займають керівники лікувально-профілактичних закладів та їх заступники, що зумовлено більш глибокою обізнаністю їх з основними перевагами ПМСД на засадах сімейної медицини та більш активною громадською позицією щодо необхідності впровадження ефективних форм.

Щодо впровадження багатоукладності охорони здоров'я активно висловлюється лікарський персонал (59,7±7,7%) у порівнянні з молодшими спеціалістами з медичною освітою (34,4±8,5%) (р<0,05).

Аналіз виявив ряд проблемних питань, які потребують вирішеннях на державному, галузевому і регіональному рівнях, зокрема на регіональному - поліпшення стану матеріально-технічного забезпечення лікувально-профілактичних закладів. Найбільш гостро стоять питання забезпечення лікувально-профілактичних закладів медикаментами (71,8%), медичними інструментами (63,2%), меблями (56,9%) та білизною (5,6%), лікувально-діагностичною апаратурою. Кожен третій респондент визначає наявність проблем з водопостачанням, опаленням, кожен 4-й - з харчуванням хворих, що зумовлює незадовільні умови праці медичних працівників та перебування хворих у лікарнях, негативно впливає на забезпечення достатньої якості медичної допомоги.

Аналіз висвітлив ряд питань, що можуть бути вирішені шляхом раціонального розподілу кадрів, створення сприятливого психологічного клімату, посилення інформаційного забезпечення як лікарського, так і середнього медичного персоналу.

Впровадження принципу децентралізації в систему управління та посилення самостійності накладають відповідальність на регіональні органи управління щодо забезпечення конституційних прав і гарантій надання медичної допомоги. Це вимагає пошуку оптимальних шляхів розвитку регіональних систем охорони здоров'я, удосконалення управління на основі вивчення ефективності управлінської діяльності і виявлення причин її недосконалості.

Проведено вивчення ступеня виконання управлінських рішень та визначення шляхів поліпшення управлінської діяльності.

Проаналізовано накази та розпорядження обласного управління охорони здоров'я, результати їх виконання протягом 1998-2000 рр. У ролі експертів виступали головні спеціалісти за профілями діяльності, керівники лікувально-профілактичних закладів та досвідчені фахівці. Вивченням було охоплено 540 нормативних документів та 610 управлінських розпорядчих рішень. Експертні висновки стосувалися якості підготовки документів та ефективності їх виконання.

У результаті виявлено проблеми, які стосуються якості підготовки управлінських рішень, виконавчої дисципліни, ефективності управлінської діяльності. За підсумками експертної оцінки, причинами невиконання та неповного виконання розпоряджень та наказів стали невисока якість підготовлених управлінських рішень, яка обумовлена недостатнім інформаційним забезпеченням розробників (19%), не врахуванням реальних можливостей їх реалізації (32%), відсутністю системності при підготовці рішення і впливу його на інші аспекти (11%), декларативністю (9%), відсутністю конкретних адресних заходів, термінів, виконавців, ресурсів (16%).

Проведення соціологічного опитування керівників закладів та досвідчених фахівців щодо причин низької виконавчої дисципліни та шляхів її підвищення дало змогу встановити, що причинами недостатньої ефективності управлінських рішень є їх декларативність (10%), відсутність врахування реальних можливостей реалізації, зокрема фінансових, матеріально-технічних, кадрових ресурсів (35%), несвоєчасність прийняття (10%) та доведення до виконавців (9%), неконкретність (5%), відсутність дійового контролю за виконанням (10%).

Враховуючи результати проведених досліджень, розроблено і визначено основні заходи щодо поліпшення управлінської діяльності, які стосуються упорядкування системи інформаційного забезпечення на усіх рівнях шляхом реорганізації відділень медичної статистики центральних районних лікарень в інформаційно-аналітичні відділення, обласного відділу медичної статистики в координаційний центр з наданням їм аналітичних функцій, з'єднанням в єдину інформаційну систему на основі комунікаційних засобів та комп'ютерних баз даних. Удосконалено систему підготовки управлінських кадрів та оптимізовано технологічний процес прийняття рішень шляхом детального вивчення ситуації, визначення цілі, обґрунтування завдань, визначення причин проблемних ситуацій і шляхів їх подолання, розробки альтернативних варіантів і вибору оптимального вирішення, погодження проекту рішення, забезпечення реалізації, поточного контролю з метою керування та заключного з метою оцінки виконання. В управління регіональною системою впроваджено моніторинг діяльності лікувально-профілактичних закладів, адміністративних територій з визначенням рейтингової оцінки. Вдосконалено систему контролю виконання управлінських рішень шляхом планових виїздів з перевірками, оперативних нарад тощо.

Аналіз фінансування дозволив виявити позитивну динаміку до збільшення видатків зі зведеного бюджету області. Протягом п'ятирічного періоду планові видатки зросли на 45,4%, фактичні - на 68,9%. Витрати з консолідованого бюджету області в розрахунку на 1 жителя складали у 2001 р. - 94,1 грн, у 2002 р. - 122,4 грн. Разом з тим, розмір фінансування лише на 50-56% забезпечує потреби. Це вимагало пошуку інших джерел. Залучення позабюджетних коштів у 2000 р. становило у Луганській області 5,0 грн, у 2001 р. - 8,8 грн, у 2002 - 19,3 грн на 1 жителя. За три роки показник зріс у 3,9 разів і був одним з найбільших серед інших регіонів країни.

Поліпшенню фінансування галузі сприяло запровадження в області діяльності лікарняних кас та добровільного соціального медичного страхування.

В області успішно працюють 10 страхових компаній, які уклали із закладами охорони здоров'я угоди про обслуговування застрахованих. У рамках програми “Здоров'я шахтаря” розроблено програму добровільного соціального медичного страхування працівників шахт.

Для страхових компаній розроблено єдину тактику медичного обслуговування різних соціальних груп населення з наголосом на забезпеченні гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги, а також систему стандартів медичної допомоги. Впроваджено постійний контроль за медикаментозним забезпеченням та за ціновою політикою в аптечній мережі.

Протягом року медичну допомогу отримують близько 9 тис. застрахованих осіб. Це дало змогу додатково залучити 709 тисяч грн на поліпшення матеріально-технічної бази закладів. Страховими компаніями поліпшено харчування у стаціонарах для застрахованих додатково на 5 грн на одну особу. Здійснено комп'ютеризацію робочих місць медичних працівників страхових компаній. Лікувально-профілактичні заклади отримали можливість додаткового позабюджетного фінансування, зниження соціальної напруженості у колективі за рахунок додаткових доплат працюючим, підтримувати та впливати на професійний рівень лікарів, додатково відслідковувати упорядкування та оформлення документації, поновити усі зв'язки інфраструктури, що обслуговує лікарні, та налагодити повноцінну роботу харчоблоків.

Ціль стратегії охорони здоров'я полягає у визначенні пріоритетів і здійсненні вибору із значної кількості політичних орієнтирів, які мають відношення до громадського здоров'я.

На основі аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду реформування медичної сфери, стратегічних напрямів її подальшого розвитку, результатів дослідження, обгрунтовано цілі та завдання розбудови регіональної системи охорони здоров'я

Політичні орієнтири повинні базуватися на стратегічних цілях соціального розвитку держави, пріоритетних напрямах гармонізації вітчизняного законодавства до міжнародних стандартів, регіональних медико-демографічних та соціально-економічних особливостях і тенденціях.

Глобальними стратегічними цілями розвитку визначено забезпечення соціальної справедливості і законності в питаннях доступу до системи охорони здоров'я, її використання та якості; підтримка ролі охорони здоров'я у рамках загального процесу розвитку регіону; забезпечення достатнього, справедливого і стійкого фінансування існуючої системи; забезпечення раціонального застосування наукових знань і технологій.

Важлива стратегічна ціль знаходиться у сфері забезпечення фінансування через різні форми і системи обігу виділених коштів. Перспективними є бюджетне, регіональне, місцеве фінансування, медичне страхування, оплата медичних послуг.

До стратегічних завдань регіональної охорони здоров'я відносяться і забезпечення ефективних шляхів збереження здоров'я населення, нормування ресурсів для оптимізації медичної допомоги і найбільш ефективне використання існуючих, розширення міжгалузевого співробітництва, перегляд застарілих методів управління, перепідготовка кадрів.

Результати дослідження дозволили сформулювати наступні напрями розвитку регіональної охорони здоров'я: реалізація медичних і соціальних цілей, які сприяють загальному соціально-економічному розвитку; підвищення ефективності використання ресурсів; удосконалення структури органів і установ; розвиток і застосування нових медичних і організаційних технологій.

Враховуючи багатокомпонентний вплив різних чинників на формування здоров'я і його залежність від діяльності різних секторів суспільства, програма розвитку охорони здоров'я повинна формуватися на основі комплексного регіонального підходу, виходячи з реальних потреб регіону.

Регіональна модель орієнтується на економічну основу регіону, суспільну необхідність формування служб охорони здоров'я, які є одночасно і елементами соціально-економічної інфраструктури. Формується як саморегулююча модель, яка здатна досягти рівноваги між потребами, попитом, ресурсним забезпеченням і наданням медичної допомоги. Науково-методичною основою її розвитку є критерії медичної, соціальної і економічної ефективності. Дана модель є єдиним цілісним утворенням і характеризується наявністю внутрішньої структури, елементи якої знаходяться у взаємозв'язку; інтегративних системних якостей; форми та рівнів організації; внутрішніх та зовнішніх зв'язків; керуючих і керованих параметрів; спрямованістю на досягнення поставлених цілей.

Рис.3. Основні напрями регіональної міжгалузевої комплексної програми розвитку охорони здоров'яУ сучасних умовах реформування галузі, принципових змін системи управління, фінансування, застосування стратегічного та програмно-цільового планування є особливо актуальним, що підтверджено аналізом наукової літератури, результатами медико-соціологічного анкетування керівників охорони здоров'я обласного, районного рівнів. Комплексні цільові програми та заходи знайшли широке застосування на державному рівні в Україні та за кордоном.

Опрацьовано методологію стратегічного та програмно-цільового планування розвитку охорони здоров'я на регіональному рівні. Визначено технологію встановлення пріоритетів, формування стратегій, етапів, головних завдань програми, цільових показників і методів економічного аналізу та варіантів, способів оцінки ефективності затрат на досягнення цілей, моніторингу їх реалізації. Сформовані вимоги до структури цільових програм.

Відповідно до Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 рр., основних напрямів соціальної політики держави, рекомендацій впливових міжнародних організацій, особливостей стану здоров'я населення та стратегічних напрямів регіонального розвитку соціальної сфери, було обгрунтовано і розроблено програму розвитку охорони здоров'я - Міжгалузеву комплексну програму “Здоров'я нації” Луганської області.

Переважання у структурі поширеності хвороб населення регіону хронічних неінфекційних та соціально небезпечних хвороб обумовило включення до міжгалузевої регіональної програми заходів щодо боротьби з ними.

Виявлений значний вплив на показники здоров'я екологічних чинників став основою для розробки окремих розділів програми, спрямованих на оздоровлення навколишнього середовища. Переважання у структурі працюючого населення робітників шахт, встановлений у ході дослідження невисокий рівень їхнього здоров'я, залежність від чинників виробничого середовища, обумовили розробку та включення до регіональної програми заходів щодо його поліпшення.

Доведена ефективність впровадження прогресивних організаційних форм стала підставою для розробки блоків програми, стосовно вдосконалення медичної допомоги. Дослідження економічних та управлінських аспектів діяльності дало змогу обґрунтувати заходи з їх удосконалення і включення у міжгалузеву програму.

Регіональна програма “Здоровя нації” охоплює вичерпний спектр проблеми охорони здоровя населення. В окремих розділах викладено питання регіональної політики у сфері охорони здоровя, справедливості і рівності, покращання можливостей для виживання і підвищення якості життя, формування здорового способу життя, політики з питань довкілля, екології людини і населених пунктів, фінансових ресурсів та управління ними, первинної медико-санітарної, спеціалізованої і стаціонарної медичної допомоги, зокрема, сільському населенню, забезпечення її якості, виробництва медико-біологічних препаратів, виробів медичного призначення і забезпечення ними лікувальних закладів і населення, підготовки медичних кадрів, інформаційного забезпечення.

Крім того, обгрунтовано і розроблено 15 регіональних цільових комплексних програм та заходів, які впроваджено в охорону здоров'я області. Дослідженням доведено медичний, соціальний та економічний ефект від їх впровадження. Зокрема, виконання “Комплексних заходів щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення Луганської області на 2002-2005 рр.” дозволило попередити економічні збитки на 6,7 млн грн; реалізація заходів “Програми розвитку державної служби медицини катастроф” забезпечила їх попередження у розмірі 208,6 млн грн.

Виконання цільових комплексних програм дозволяє забезпечити доступність основних елементів медико-санітарної допомоги населенню; оптимально розподілити ресурси охорони здоров'я; залучити громадськість та інші галузі до збереження та зміцнення здоров'я.

Регіональний досвід програмно-цільового планування охорони здоров'я свідчить про його високу ефективність, можливість концентрувати ресурси на пріоритетних напрямах і здійснювати комплексний підхід до розв'язання найбільш актуальних проблем на основі міжгалузевої взаємодії.

ВИСНОВКИ

Встановлено, що стан здоров'я населення великого промислового регіону є незадовільним та продовжує погіршуватися, ефективність галузі охорони здоров'я - низькою, що вимагає наукового обгрунтування і реалізації комплексу заходів, спрямованих на створення регіональної системи охорони здоров'я з урахуванням багатофакторних її особливостей.

Обгрунтовано методологію стратегічного та програмно-цільового планування розвитку охорони здоров'я на регіональному рівні. Науково обгрунтовано, розроблено, апробовано і впроваджено принципово нову комплексну міжгалузеву регіональну програму розвитку охорони здоров'я шахтарського регіону, яка грунтується на основних напрямах соціальної політики держави, регіональних особливостях стану здоров'я та організації медичної допомоги населенню, стратегіях Європейської політики “Здоров'я для всіх у ХХІ столітті”, і реалізується з залученням інших галузей та 15-и регіональних цільових комплексних програм, спрямованих на вирішення найбільш пріоритетних проблем охорони здоров'я.

Встановлено, що значно обмежена тривалість життя та низька якість здоров'я населення великого промислового регіону, обумовлені високою смертністю (17,2‰), низькою народжуваністю (6,6‰), природним убутком населення (-11,4‰), значною поширеністю хронічних неінфекційних та соціально небезпечних хвороб, зокрема, хвороб системи кровообігу (51198,0 на 100 тис. дорослого населення), онкологічних (1418,0), наркологічних захворювань (1776,0), розладів психіки і поведінки (5212,0) з негативною їх динамікою, а також несприятливими тенденціями в стані здоров'я дитячого населення. Розраховані прогнозні показники стали підгрунтям для визначення основних напрямів боротьби з найбільш поширеними та соціально значущими захворюваннями на основі програмно-цільового планування.

Доведено вплив на стан здоров'я населення екологічних, виробничих та поведінкових чинників. Виявлено кореляційний зв'язок між рівнем забруднення навколишнього середовища промислового регіону та захворюваністю на хронічні обструктивні хвороби органів дихання (r=0,85), алергічні прояви (r=0,70), онкологічну (r=0,66) та ендокринну патології (r=0,58). Високі рівні професійної захворюваності (21 на 10 тис. робітників шахт), виробничого травматизму (68,9 на 10 тис.), захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (123,3 випадку на 100 працюючих) тісно корелюють з умовами праці робітників провідних галузей регіону (вугледобувна, металургійна, хімічна), що дозволило обгрунтувати основні шляхи збереження і зміцнення здоров'я.

Виявлені резерви підвищення ефективності функціонування мережі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я області. Основними напрямами вдосконалення медичного обслуговування населення визначено пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини, реструктуризацію галузі, впровадження перспективних організаційних форм медичного обслуговування.

Доведено високу ефективність стаціонарозамінних форм медичної допомоги, що дозволило знизити рівень госпіталізації на 23,1%; виїзних консультативно-діагностичних бригад, що сприяло скороченню звертань з консультативною метою у поліклініки центральних районних та обласної лікарень на 14,6%; нової форми проведення профілактичних оглядів населення із застосуванням скринінгових програм, що дозволило підвищити виявлення захворювань на ранніх стадіях на 19,3%.

6.На доступність медичної допомоги суттєво впливають географічні особливості території та віддаленість лікувально-профілактичних закладів. Виявлена достовірна різниця (t>2) в показниках відвідувань лікарів населенням, яке проживає в центральних (9,2 на 1 жителя в рік) і віддалених (4,9) районах області, у міській (11,1) і сільській (6,9) місцевостях. Причинами незвертань населення за медичною допомогою, у разі потреби, є територіальна віддаленість поліклініки (8,9%), погане транспортне сполучення і значні транспортні витрати (28,6%). Обгрунтовано заходи щодо підвищення доступності медичної допомоги, які полягають у пріоритетному розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини, стаціонарозамінних форм медичного обслуговування, впровадженні виїзної форми лікувально-діагностичного обслуговування населення.

Визначено ступінь задоволеності населенням та медичними працівниками організацією та якістю роботи лікувально-профілактичних закладів. Встановлено високий рівень задоволеності населення діяльністю амбулаторно-поліклінічних закладів (39,4% - цілком, 41,0% - певною мірою), а також причин незадоволеності (несвоєчасне і неповне обстеження - 45,06,4%; незабезпечення консультаціями профільних спеціалістів - 20,05,1%; недостатня увага з боку лікарів - 8,33,5% і молодших спеціалістів - 6,73,2%). Роботою стаціонару задоволено 56,2% населення, умови перебування у ньому задовільними вважають 37,9%, поганими - 3,4%, дуже поганими - 2,2%.

Визначено оцінку медичними працівниками лікувально-профілактичних закладів різних рівнів умов праці, матеріально-технічного забезпечення, психологічного мікроклімату в колективах.

Виявлено ставлення населення та медичних працівників до реформ, що відбуваються в охороні здоров'я та думки щодо подальшого їх розвитку. Встановлено, що підтримують впровадження медичного соціального страхування 73,9% медичних працівників сімейної медицини - 44,4%-77,8% працівників різних лікувально-профілактичних закладів, багатоукладності охорони здоров'я - 34,4%-59,7%. Методом експертної оцінки виявлено пріоритетні напрями розвитку охорони здоров'я на регіональному рівні.

Розраховано прогнозну потребу в забезпеченні регіональної системи охорони здоров'я лікарями та молодшими спеціалістами з медичною освітою на середньоблизьку та віддалену перспективу на основі методики, рекомендованої Всесвітньою організацією охорони здоров'я, та накреслено заходи щодо поліпшення кадрового забезпечення.

В умовах обмеженого бюджетного фінансування галузі підтверджено ефективність залучення позабюджетних коштів на фінансування охорони здоров'я шляхом створення лікарняних кас та розвитку добровільного медичного соціального страхування. Розроблено пропозиції до правового врегулювання питань фінансування охорони здоров'я на районному рівні.

Розроблено заходи з оптимізації управління регіональною системою охорони здоров'я шляхом переходу до стратегічного та програмно-цільового планування розвитку на основі міжсекторальної взаємодії, удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення процесу управління, запровадження рейтингової оцінки діяльності охорони здоров'я міст і районів області, впровадження стандартів надання медичної допомоги населенню в лікувально-профілактичних закладах області.

Доведено високу медичну, соціальну і економічну ефективність впровадження програмно-цільового методу та міжсекторального підходу в регіональну систему охорони здоров'я. Впровадження Комплексних заходів щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення Луганської області на 2002-2005 рр. дозволило попередити економічні збитки на 6,7 млн грн; реалізація заходів Програми розвитку державної служби медицини катастроф забезпечила їх попередження на 208,6 млн грн.

Практичні рекомендації

1.Міністерству охорони здоров'я України продовжити розробку науково-обгрунтованих проектів нормативно-правових актів, спрямованих на:

створення дієвого механізму залучення позабюджетних коштів в охорону здоров'я;

обгрунтування і розробку регіональних програм надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги;

затвердження технології формування регіональних міжгалузевих комплексних програм розвитку охорони здоров'я.

2.Науково-дослідним установам Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України продовжити наукові дослідження та розробки нових організаційних форм і технологій надання медичної допомоги різним верствам населення в нових соціально-економічних умовах.

3.Регіональним органам виконавчої влади:

а)при обгрунтуванні і розробці регіональних програм розвитку охорони здоров'я передбачити:

залучення до їх формування усіх причетних регіональних органів управління та секторів суспільства;

розбудову мережі закладів охорони здоров'я з метою наближення медичної допомоги до населення і забезпечення її доступності;

пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини.

б)впровадити стратегічне та програмно-цільове планування розвитку охорони здоров'я регіону.

Регіональним управлінням охорони здоров'я впровадити:

планування та дієвий контроль за ходом виконання регіональних міжгалузевих комплексних програм розвитку охорони здоров'я з визначенням їх медичної, соціальної та економічної ефективності;

заходи з удосконалення управлінської діяльності шляхом підготовки керівних кадрів органів і закладів охорони здоров'я, підвищення рівня та обсягу інформаційного забезпечення та створення відповідної інфраструктури;

моніторинг діяльності закладів охорони здоров'я адміністративних територій регіону;

прогресивні організаційні форми медичного обслуговування, зокрема, денні і домашні стаціонари;

в діяльність закладів охорони здоров'я багатоканальне фінансування шляхом створення лікарняних кас, розвитку добровільного медичного страхування та інших форм залучення позабюджетних коштів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Ціборовський О.М., Хунов Ю.А. Первинна медико-санітарна допомога і сімейна медицина // Охорона здоров'я України: результати діяльності (Щорічна доповідь. 1999 рік). - К., 2000. - С. 335-341. Дисертантом самостійно здійснено аналіз статистичної інформації про динаміку розвитку первинної медико-санітарної допомоги і сімейної медицини в Україні, сформовано висновки.

Ціборовський О.М., Хунов Ю.А. Первинна медико-санітарна допомога. Впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я // Стан здоров'я населення України та результати діяльності закладів охорони здоров'я (Щорічна доповідь. 2000 рік). - К., 2001. - С. 188-194. Дисертантом самостійно проаналізовано тенденції впровадження сімейної медицини в Україні за п'ятирічний період.

Пономаренко В.М., Чепелевська Л.А., Хунов Ю.А. Атлас медико-демографічних картограм території України за медико-демографічними показниками. - К., 2001. - 42 с. Дисертантом самостійно здійснено збір медико-демографічних показників та їх аналіз.

Реорганізація первинної медико-санітарної допомоги населенню на засадах загальної лікарської практики/сімейної медицини / Пономаренко В.М., Ціборовський О.М., Галієнко Л.І., Гуменний В.С., Дудіна О.О., Курчатов Г.В., Парамонов З.М., Польченко В.І., Ханенко С.М., Хунов Ю.А., Швецов В.С. / За заг. ред. В.М. Пономаренка - К., 2001. - 181 с. Дисертантом самостійно розроблено рекомендації щодо оплати праці лікаря загальної практики/сімейного лікаря, положення про ліцензування лікаря загальної практики/сімейного лікаря.

Галієнко Л.І., Хунов Ю.А. Динаміка розвитку стаціонарозамінних форм медичної допомоги // Стан здоров'я населення України та діяльність медичної галузі (2001 р.). - К., 2002. - С. 240-247. Дисертантом самостійно зібрано та проаналізовано матеріал про розвиток стаціонарозамінних форм у сільській місцевості.

Організація медичної допомоги дорослому населенню /Гойда Н.Г., Картиш А.П., Жданова М.П., Михальчук В.М., Ціборовський О.М., Хунов Ю.А., Галієнко Л.І. // Основні підсумки роботи галузі охорони здоров'я за 2001 рік. - К., 2002. - С. 25-36. Дисертантом самостійно проаналізовано стан організації медичної допомоги дорослому населенню, визначено перспективи її розвитку.

Вибіркове комплексне вивчення стану здоров'я населення, приурочене до Всеукраїнського перепису 2001 року: методологія та організація /В.М. Пономаренко, Т.С. Грузєва, Ю.А. Хунов, Т.К. Кульчицька. - Київ-Луганськ, 2003. - 206 с. Дисертантом самостійно розроблена методика персонального обліку вибіркових контингентів населення, інструкція про порядок заповнення карт медичного огляду, кодифікатори до анкет з вивчення соціально-гігієнічних умов життя.

Організація роботи денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини /Пономаренко В.М., Ціборовський О.М., Галієнко Л.І., Хунов Ю.А. - Київ-Луганськ, 2003. - 235 с. Дисертантом самостійно розроблено карту експертної оцінки якості медичної допомоги населенню в денних стаціонарах загального профілю.

Організаційно-методичні аспекти перерозподілу обсягів медичної допомоги між лікарями первинного, вторинного та третинного рівнів в умовах переходу до сімейної медицини /Пономаренко В.М., Ціборовський О.М., Хунов Ю.А., Галієнко Л.І., Гуменний В.С. - Київ-Луганськ, 2003. - 81 с. Дисертантом самостійно обгрунтовано і визначено розподіл обсягів медичної допомоги між лікарями загальної практики/сімейними лікарями та лікарями спеціалізованих медичних закладів вторинного і третинного рівнів.

Пономаренко В.М., Грузєва Т.С., Хунов Ю.А., Кульчицька Н.О. Комплексне програмно-цільове планування в охороні здоров'я на державному та регіональному рівнях на прикладі Луганської області - К., 2003. - 241 с. Дисертантом самостійно зібрано матеріал та проаналізовано ефективність реалізації комплексних цільових програм на регіональному рівні.

Жданова М.П., Хунов Ю.А. Стаціонарна медична допомога // Панорама охорони здоров'я населення України /За заг. ред. Возіанова О.Ф., Підаєва А.В., Москаленка В.Ф. - К.:Здоров'я, 2003. - С. 182-185. Дисертантом самостійно здійснено збір, аналіз, узагальнення матеріалів.

У періодичних виданнях, затверджених ВАК України:

Пономаренко В.М., Польченко В.І., Хунов Ю.А. Системно-ситуаційний підхід до обгрунтування концепції управління розвитком охорони здоров'я // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. - 2000. - № 4. - С. 92-93. Дисертантом самостійно проведено аналіз і узагальнення матеріалів, написання висновків.

Хунов Ю.А. Деякі управлінські аспекти підвищення якості діяльності служби невідкладної медичної допомоги // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. - 2001. - № 3. - С. 75-79.

Хунов Ю.А. Механізми державного регулювання в період реорганізації охорони здоров'я // Вісник наукових досліджень. - 2001. - № 3. - С. 103-105.

Ковешніков В.Г., Хунов Ю.А., Бесполудіна Г.В. Демографічна ситуація та стан здоров'я населення Луганської області на початку 3-го тисячоліття // Український медичний альманах. - 2001. - № 2. - С. 152-154. Дисертантом самостійно здійснено збір, аналіз, узагальнення медико-демографічної ситуації в області.

Пономаренко В.М., Хунов Ю.А. Актуальні питання стану здоров'я населення, постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС // Український медичний альманах. - 2001. - Т.4, № 5. - С. 7-9. Дисертантом самостійно проведено аналіз статистичних матеріалів, визначено проблемні ситуації та шляхи їх вирішення.

Хунов Ю.А., Медведовська Н.В. Стан здоров'я населення Луганської області та шляхи його покращення // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2001. - Т. 2, № 4. - С. 18-20. Дисертантом самостійно розроблено програму дослідження, здійснено збір та статистичну обробку матеріалів, їх аналіз, обгрунтовано висновки та пропозиції.

Хунов Ю.А., Перепелицин Ю.И., Померанцев В.И. К вопросу об организации службы медицины катастроф территориального уровня // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2001. - Т. 2, № 2. - С. 25-27. Дисертантом самостійно здійснено збір та статистичну обробку матеріалів, їх аналіз.

Хунов Ю.А. Медико-демографічна ситуація та стан здоров'я населення Луганської області наприкінці 2-го тисячоліття // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. - 2001. - № 4. - С. 70-72.

Оленін М.В., Хунов Ю.А. Інформаційні технології в охороні здоров'я, стан, проблеми // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. - 2002. - № 1. - С. 43-47. Дисертантом самостійно проаналізовано сучасний стан розвитку інформаційних технологій в охороні здоров'я, обгрунтовано шляхи оптимізації.

Хунов Ю.А. Психіатрична служба Луганської області: проблеми, задачі і перспективи // Пробл. екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - Випуск 6 (38). - С. 31-36.

Пономаренко В.М., Хунов Ю.А. Здоровий спосіб життя - шлях до підвищення рівня здоров'я населення // Український медичний альманах. - 2002. - Т.5, № 5. - С. 9-14. Дисертантом самостійно проаналізовано матеріали про спосіб життя населення, поширеність шкідливих звичок, обгрунтовано профілактичні заходи.

Хунов Ю.А. Реалізація стратегічного напряму охорони здоров'я щодо підвищення доступності медичної допомоги на регіональному рівні // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. - 2002. - № 4. - С. 13-19.

Хунов Ю.А. Перший досвід впровадження сімейної медицини в охороні здоров'я України // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. - 2002. - № 3. - С. 27-31.

Пономаренко В.М., Хунов Ю.А. Вивчення стану здоров'я дітей - складова частина формування програми розвитку охорони здоров'я // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України. - 2002. - № 2. - С. 5-10. Дисертантом самостійно зібрано та проаналізовано багатоаспектну інформацію про стан здоров'я дитячого населення області, результати якого використані при обгрунтуванні розвитку регіональної системи охорони здоров'я.

...