Обґрунтування вибору методу хірургічного лікування при портальній гіпертензії у хворих на цироз печінки
Морфологічні та функціональні зміни верхніх відділів шлунково-кишкового тракту і їх вплив на ризик виникнення кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу і шлунку на фоні цирозу печінки. Хірургічна тактика лікування хворих з портальною гіпертензією.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.07.2014 |
| Размер файла | 81,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
При дослідженні методом допплеросонографії 62 пацієнтів, яких лікували з приводу кровотечі з ВРВ стравоходу та шлунка, встановлено, що після ЕС ВРВ стравоходу зростають об'ємна швидкість кровоплину у ворітній вені та портальний тиск.
При вивченні у динаміці показників, які характеризують синтезну функцію печінки, у хворих після медикаментної корекції ПТ та ЕС на фоні гострих кровотеч із ВРВ стравоходу та шлунка не виявлено статистично істотних змін вихідного вмісту сироваткового альбуміну і протромбінового індексу. Не стверджено істотних змін показників цитолізу: білірубіну, активності АлАТ, АсАТ, азоту, аміаку в сироватці крові після ЕС ВРВ стравоходу та шлунка.
Таким чином, здійснення ЕС ВРВ стравоходу у хворих на ЦП у стадії декомпенсації на фоні гострої кровотечі при умові медикаментної корекції ПТ, у більшості випадків сприяє зупинці кровотечі. Рецидив кровотечі після ЕС ми спостерігали тільки у 8 хворих. ЕС ВРВ стравоходу виправдала себе і повинна бути завжди у розпорядженні лікарів, які займаються лікуванням хворих із ПГ. Отже, здійснення ЕС ВРВ стравоходу на фоні медикаментної корекції ПТ 1% розчином нітрогліцерину або 0,25% розчином анаприліну 84% випадків сприяє зупинці кровотечі у хворих на ЦП.
Планову ЕС ВРВ стравоходу з метою профілактики стравохідно-шлункових кровотеч виконано у 16 пацієнтів з декомпенсованим ЦП. Успішною вона виявилася у 13 із них, 2 хворих мало незначну кровотечу з місця ін'єкції. Ще в 1 пацієнта розвинулася постін'єкційна виразка стравохідно-кардіального переходу, що ускладнилася масивною стравохідною кровотечею від якої хворий помер через 4 дні піся ЕС.
Загальна летальність при використанні ендоскопічної склеротерапії у хворих із „С” ступенем печінкової недостатності становила 11,5%: при екстреній ЕС - 12,9%, при плановій ЕС - 6,25%. Таким чином, при декомпенсованому ЦП ЕС є методом вибору для профілактики та лікування кровотеч із ВРВ стравоходу та шлунка і може застосовуватися як самостійний метод гемостазу бажано паралельно зі застосуванням фармакологічної корекції портального тиску.
Із огляду на те, що у частини хворих на ЦП ВРВ стравоходу не спалися після судинно-шунтувальних операцій, а також на те, що у 7 оперованих виникли рецидивні кровотечі, ми у двох із них виконали успішну ЕС ВРВ стравоходу на висоті кровотечі через 5 та 6 місяців після спленодекомпресійного втручання. З метою профілактики кровотечі ще 15 пацієнтам в умовах клініки виконано ЕС ВРВ стравоходу. Стверджено, що ЕС ВРВ стравоходу в після портокавальних декомпресійних операцій приводить до повного спадіння ВРВ стравоходу і ліквідує загрозу повторних кровотеч.
Найчастішими ускладненнями ЕС, незалежно від способу введення склерозанта є: незначна кровотеча з місця ін'єкції, гіпертермія, ерозії стравоходу, виразка стравоходу. Ці ускладнення лікують відповідною дієтою, антибіотиками, місцевими засобами без погіршення загального стану хворого. Оптимальним для використання є комбінація інтра- і паравазального способів введення склерозанта. У зв'язку з можливими ускладненнями при появі одного з них не слід використовувати більше 2х сеансів склеротерапії. В таких випадках потрібно користуватися дозованою ЕС через певний інтервал часу.
Використання ЕС ВРВ стравоходу у хворих на ЦП після сплено-декомпресійних шунтувальних операцій приводить до спадіння ВРВ стравоходу, збільшення припливу портальної крові до печінки приблизно на 30% (р більше 0.05) при практично незміненому тиску у ворітній вені, не погіршуючи синтезної функції печінки, що після спленодекомпресійних шунтувальних операцій не призводить до дестабілізації основоного захворювання.
Таким чином, наявність „А” ступеня печінкової недостатності у хворих на ЦП є достатньою передумовою для виконання цим пацієнтам порожнинних хірургічних втручань, якими є різні види судинно-декомпресійних операцій.
За інших умов (наявність „В” ступеня печінкової недостатності) підхід до вибору методу хірургічного лікування повинен бути більш диференційованим. Зокрема, за наявності збільшеної печінки, відсутності ознак портосистемної енцефалопатії та асциту пацієнтам у плановому порядку цілком оправданими є селективні судинно-шунтувальні операційні втручання з розкриттям заочеревинного простору та перев'язкою панкреатичних гілок селезінкової вени, блокуванням лівої та правої шлункових вен, оскільки при цьому є мінімальним ризик значного погіршення перфузії печінки. Все це можливе при умові гіпер- або нормокінетичного типу ЦГД і збереженій контрактильній функції міокарда.
При наявності незмінених розмірів печінки та переважній фіксації РФП у центрі печінки, наявності субклінічних ознак ПЕ обсяг операційного втручання повинен бути зменшений. Цим вимогам відповідають дозовані мезентерикокавальні Н-подібні алло- або автовенозні анастомози з обов'язковою перев'язкою лівої і правої шлункових вен, щоб запобігти подальшому пригніченню зменшеного ворітного кровоплину.
При наявності ПЕ, транзитного асциту, зменшеної печінки, різкого зниження накопичення РФП печінкою, значної фіксації РФП селезінкою на фоні вираженої спленомегалії не показані лапаротомні судинно-шунтвальні операції. Доцільним є застосування ендоскопічної склеротерапії.
При відсутності спеціального обладнання та спеціалістів для подібних хірургічних втручань в умовах гіпер- або нормокінетичної ЦГД можна використати роз'єднувальні операції, краще типу шлунково-стравохідних дисекцій. В ургентному порядку на висоті стравохідно-шлункової кровотечі при відсутності ефекту від консервативних заходів, залучаючи ЕС, у таких хворих найбільше доцільно є застосувати роз'єднувальний тип втручання - прошивання ВРВ стравоходу та шлунка.
Для хворих з „С” ступенем печінкової недостатності протипоказаними є порожнинні операційні втручання, оскільки, крім операційної травми, пербіг хвороби стає важчим внаслідок погіршення ЦГД і портальної перфузії, на що вказують Буланов К.І. і співавт. (1998). Таким хворим показана екстрена або планова профілактична ЕС з метою зупинки або запобігання кровотечам із ВРВ стравоходу та шлунка.
У зв'язку з високою летальністю ми склали алгоритм дій при кровотечах із ВРВ у хворих на цироз печінки зі стабільною гемодинамікою. Алгоритм запроваджено і його успішно використовують у 15 хірургічних стаціонарах Закарпатської області, що дозволило знизити летальність від кровотеч із ВРВ стравоходу і шлунка майже у два рази.
Виходячи з викладеного, доцільно уточнити термінологію, пов'язану з хірургічним лікуванням портальної гіпертензії у хворих на цироз печінки. Питання „радикальності” операції при ПГ на грунті ЦП повинно передбачати не стільки відновлення певного функціонального резерву печінки, скільки забезпечення нормального функціонування тої кількості гепатоцитів, що залишилися та створення умов для стійкого гемостазу з боку гастроезофагальної зони шляхом стабільної дозованої декомпресії ворітної системи протягом тривалого часу. Таким хірургічним втручанням, поза сумнівом, відповідають селективні судинно-шунтувальні операції, при необхідності доповнені з перев'язуванням „донорських” у відношенні до ВРВ стравоходу судин - v.gastrica sin. et v. gastrica dextr., та /або обтурацією селезінкової артерії.
Паліативні операції спрямовані лише на досягнення гемостазу. До таких хірургічних втручань можна віднести операції деваскуляризації, роз'єднувальні втручання, а також ЕС. Ці втручання забезпечують відносний гемостаз з боку гастроезофагальної зони, не впливаючи суттєво на ворітно-печінкову гемодинаміку, а тому залишається доволі високою ймовірність рецидиву кровотеч після таких операцій.
Ми створили математичний алгоритм, завдяки якому можна визначити обсяг надання хірургічної допомоги конкретному хворому на ЦП з синдромом ПГ. Для цього всіх хворих ми розділили на 3 групи „А”, „В” і „С” у залежності від ступеня печінкової недостатності, згідно з класифікацією Child-Turkotte-Pugh. У хворих визначали наступні 14 критеріїв: 1) розміри печінки (1-збільшена, 2-незмінені розміри, 3-зменшена); 2) розміри селезінки (1-нормальна, 2-помірна спленомегалія, 3-виражена спленомегалія); 3) ступінь гіперспленізму (1-відсутній, 2-помірний, 3-виражений); 4) рівень сироваткового білірубіну (1 - менше 35, 2 - 35-50, 3 - більше 50 мкМ/л); 5) наявність асциту (1-відсутній, 2- транзиторний, 3-резистентний, 4-стабільний чи наростаючий); 6) тип центральної гемодинаміки (ЦГД) (1-гіпер-, 2-нормо-, 3-гіпокінетичний); 7) наявність енцефалопатії (1-відсутня, 2-субклінічна, 3 - І-ІІст., 4 - ІІІ-ІVст.); 8) ступінь ВРВ стравоходу (1-відсутні, 2 -Іст., 3-ІІ ст., 4-ІІІст.); 9) рівень сироваткового альбуміну (1-більше 35, 2 - 35-30, 3-менше 30г/л); 10) наявність кровотеч з ВРВ стравоходу в анамнезі (1-не було, 2-одна кровотеча, 3-дві і більше кровотеч); 11) рівень протромбінового індексу (1-більше 80%, 2 - 80-60%, 3-менше 60%); 12) ступінь портальної перфузії печінки (1-нормальна, 2-помірна, 3-слабка, 4-відсутня); 13) печінковий судинний індекс (1-більше 15, 2 - 15-12, 3-менше 12см/с); 14) загальний печінковий об'єм кровоплину (1 - 109595,34, 2 - 747,668,2, 3 - 518,170,2мл/хв).
Для оцінки ступеня і характеру впливу окремих критеріїв було знайдено „вагові коефіцієнти” (їх наведено у колонці „Вагові коефіцєнти” табл.9), які визначають ступінь впливу певного критерію на вибір методу лікування.
Цей метод дозволяє визначити не тільки вагомість певного критерію, але, що важливо, визначити ступінь впливу конкретного його значення на вибір методу лікування. Зокрема, якщо у хворого визначено гіпокінетичний тип ЦГД (3), то цей пацієнт із ймовірністю 98% може бути віднесений до групи С, а якщо у нього виражений нормокінетичний тип ЦГД (2), то він практично з однаковою ймовірністю може відноситися до будь-якої із груп. Тобто важливим прогностичним критерієм є гіпокінетичний тип ЦГД (3), натомість як наявність у хворого нормокінетичного типу (2) не має істотнього впливу на вибір методу хірургічного втручання. Близькість коефіцієнта вагомості до 1 (100%) вказує на високу прогностичну вагоміть цього критерію. У зв'язку з цим цей алгоритм передбачає комплексну (сумарну) оцінку всіх критеріїв.
Ще однією перевагою запропонованого алгоритму є те, що при відсутності можливості визначення якогось критерію у хворого, цей критерій можна вилучати з обчислень, вираховуючи суму із коефіцієтів вагомості тих показників, які залишилися. Втім, безумовно, якомога більша кількість значень критеріїв дозволяє точніше визначити належність пацієнта до тієї чи іншої групи.
Практично цей алгоритм застосовують наступним чином. Після обстеження хворого за кожним критерієм (величина печінки, величина селизінки і т.д.) визначається відповідна тріада вагових коефіцієнтів (табл.9), після чого у кожній колонці (А, В і С) вичисляють відповідну їх суму - сумарний ваговий коефіцієнт (СВК). Підставою для віднесення хворого до групи А, В чи С є більше значення СВК у цій колонці порівняно зі значеннями СВК двох інших колонок. Цей алгоритм було реалізовано з допомогою електронних таблиць Microsoft Excel.
Після ретельного аналізу, згідно із цим алгоритмом, усіх обстежених та лікованих наших хворих і математичного втчеслення вдалося виявити певні закономірності. Зокрема, виявилося, що хворим, які відносяться до групи А, можна проводити будь-який обсяг хірургічних втручань, а це передовсім селективні судинно-шунтувальні операції із розкриттям заочеревинного простору та маніпуляціями на селезінковій вені (артерії).
Таблиця 9
Визначення прогностичного значення вагових коефіцієнтів при виборі методу лікування хворих н а ЦП, ускладнений ПГ
|
№ п/п |
Критерій |
Значення |
Кількість хворих |
Вагові коефіцієнти |
||||||
|
А |
В |
С |
Всього |
А |
В |
С |
||||
|
1 |
Величина печінки |
1 |
54 |
15 |
3 |
72 |
0,75 |
0,21 |
0,04 |
|
|
2 |
15 |
31 |
8 |
54 |
0,28 |
0,57 |
0,15 |
|||
|
3 |
0 |
15 |
80 |
95 |
0,00 |
0,16 |
0,84 |
|||
|
2 |
Величина селезінки |
1 |
8 |
2 |
0 |
10 |
0,80 |
0,20 |
0,00 |
|
|
2 |
61 |
11 |
2 |
74 |
0,82 |
0,15 |
0,03 |
|||
|
3 |
0 |
48 |
89 |
137 |
0,00 |
0,35 |
0,65 |
|||
|
3 |
Гіперспленізм |
1 |
8 |
5 |
0 |
13 |
0,62 |
0,38 |
0,00 |
|
|
2 |
61 |
12 |
3 |
76 |
0,80 |
0,16 |
0,04 |
|||
|
3 |
0 |
44 |
88 |
132 |
0,00 |
0,33 |
0,67 |
|||
|
4 |
Сироватковий білірубін |
1 |
69 |
7 |
0 |
76 |
0,91 |
0,09 |
0,00 |
|
|
2 |
0 |
54 |
9 |
63 |
0,00 |
0,86 |
0,14 |
|||
|
3 |
0 |
0 |
82 |
82 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
5 |
Асцит |
1 |
69 |
10 |
0 |
79 |
0,87 |
0,13 |
0,00 |
|
|
2 |
0 |
51 |
0 |
51 |
0,00 |
1,00 |
0,00 |
|||
|
3 |
0 |
0 |
13 |
13 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
4 |
0 |
0 |
78 |
78 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
6 |
Центральна гемодинаміка |
1 |
43 |
22 |
16 |
81 |
0,53 |
0,27 |
0,20 |
|
|
2 |
26 |
29 |
25 |
80 |
0,33 |
0,36 |
0,31 |
|||
|
3 |
0 |
1 |
59 |
60 |
0,00 |
0,02 |
0,98 |
|||
|
7 |
Енцефалопатія |
1 |
69 |
45 |
75 |
189 |
0,37 |
0,24 |
0,40 |
|
|
2 |
0 |
4 |
0 |
4 |
0,00 |
1,00 |
0,00 |
|||
|
3 |
0 |
12 |
14 |
26 |
0,00 |
0,46 |
0,54 |
|||
|
4 |
0 |
0 |
2 |
2 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
8 |
ВРВ стравоходу |
1 |
4 |
1 |
0 |
5 |
0,80 |
0,20 |
0,00 |
|
|
2 |
12 |
3 |
16 |
31 |
0,39 |
0,10 |
0,52 |
|||
|
3 |
40 |
32 |
34 |
106 |
0,38 |
0,30 |
0,32 |
|||
|
4 |
13 |
25 |
41 |
79 |
0,16 |
0,32 |
0,52 |
|||
|
9 |
Сироватковий альбумін |
1 |
69 |
0 |
0 |
69 |
1,00 |
0,00 |
0,00 |
|
|
2 |
0 |
61 |
4 |
65 |
0,00 |
0,94 |
0,06 |
|||
|
3 |
0 |
0 |
87 |
87 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
10 |
Кровотечі з ВРВ стравоходу |
1 |
12 |
5 |
10 |
27 |
0,44 |
0,19 |
0,37 |
|
|
2 |
43 |
29 |
39 |
111 |
0,39 |
0,26 |
0,35 |
|||
|
3 |
14 |
27 |
42 |
83 |
0,17 |
0,33 |
0,51 |
|||
|
11 |
Протромбіновий індекс |
1 |
69 |
0 |
0 |
69 |
1,00 |
0,00 |
0,00 |
|
|
2 |
0 |
61 |
0 |
61 |
0,00 |
1,00 |
0,00 |
|||
|
3 |
0 |
0 |
91 |
91 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
12 |
Портальна перфузія печінки |
1 |
60 |
0 |
0 |
60 |
1,00 |
0,00 |
0,00 |
|
|
2 |
9 |
59 |
0 |
68 |
0,13 |
0,87 |
0,00 |
|||
|
3 |
0 |
2 |
61 |
63 |
0,00 |
0,03 |
0,97 |
|||
|
4 |
0 |
0 |
30 |
30 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
13 |
Печінковий судинний індекс |
1 |
67 |
5 |
0 |
72 |
0,93 |
0,07 |
0,00 |
|
|
2 |
2 |
56 |
0 |
58 |
0,03 |
0,97 |
0,00 |
|||
|
3 |
0 |
0 |
91 |
91 |
0,00 |
0,00 |
1,00 |
|||
|
14 |
Загальний печінковий об'ємний кровоплин |
1 |
68 |
0 |
0 |
68 |
1,00 |
0,00 |
0,00 |
|
|
2 |
1 |
58 |
0 |
59 |
0,02 |
0,98 |
0,00 |
|||
|
3 |
0 |
3 |
91 |
94 |
0,00 |
0,03 |
0,97 |
Якщо хворі відносяться до групи В, але різниця між ваговими коефіцієнтами у колонках А і В не є значною (мінімальне значення сумарного коефіцієнта вагомості А складає 4,27), то для ни також допустиме виконання шунтувальних втручань великого обсягу.
Якщо у хворого сумарний ваговий коефіцієнт (СВК) у колонці В значно перевищує СВК у колонках А і С, то для таких хворих оптимальним є застосування зменшеного обсягу шунтувальних втручань - автовенозних мезентерико-кавальних анастомозів.
Якщо пацієнт відноситься до групи В, проте різниця між СВК у колонках В і С є незначною (тобто СВК у колонці С для цього пацієнта є не меншою ніж 4,10), то в такого хворого необхідно обмежитися роз'єднувальним втручанням або операцією деваскуляризації у комбінації з перев'язкою селезінкової артерії.
Якщо хворий відноситься до групи С, проте різниця між СВК у колонках С і В є відносно незначною (тобто для цього пацієнта СВК у колонці В становить не менше 3,33), то в такого хворого як операція відчаю може бути застосовано екстрене роз'єднувальне втручання.
Для інших хворих групи С втручання із лапаротомного доступу не показане через дуже високу ймовірність ускладнеь і летального наслідку.
Висновки
Дисертаційна робота присвячена проблемі хірургічного лікування портальної гіпертензії та її ускладнень у хворих на цироз печінки. Вирішення цієї проблеми досягнено шляхом удосконалення методів обстеження та диференційованої тактики комплексного лікування хворих на ЦП, що грунтується на сучасних підходах до лікування ускладнень портальної гіпертензії та створеному й опрацьованому математичному алгоритмі, завдяки якому можна визначити оптимальний обсяг і спосіб хірургічного лікування хворих у залежності від ступеня печінкової недостатності.
Зміна типів центральної гемодинаміки від гіперкінетичного (ФВ>55%) до гіпокінетичного (ФВ<45%) при погіршенні функції печінки свідчить про розвиток прихованої серцевої недостатності, що насамперед виявляється зниженням показників серцевого викиду та фракції викиду лівого шлуночка, і є свідченням погіршення скорочувальної функції міокарда.
Зменшення розмірів печінки супроводжується зниженням об'ємного кровоплину у ворітній вені на 15-34% і зниженням селезінкового кровоплину на 9-45%, що свідчить про погіршення кровопостачання печінки. Наростання спленомегалії, особливо у поєднанні з гіперспленізмом, супроводжується зниженням ворітного кровоплину на 4-8%, тобто сприяє зростанню ступеня печінкової недостатності.
У хворих на ЦП розвиваються портальна езофагогастропатія у вигляді езофагіту (88,7%), гастриту (80,5%), виразкової хвороби (10,4%), гастроезофагального (86,4%) та дуоденогастрального (40,3%) рефлюксів. Причому, чим більше кровотеч в анамнезі, тим частіші і більше виражені запальні та моторні зміни з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які є чинниками ризику виникнення кровотечі з ВРВ стравоходу та шлунка.
Безпосередніми чиниками ризику при операційних втручаннях у хворих на ЦП є наявність гострої кровотечі з ВРВ стравоходу, асциту, енцефалопатії. Опосередкованими чинниками ризику є зменшення розмірів печінки, гіпокінетичний тип ЦГД, наявність ВРВ стравоходу ІІІ ст., порушення моторної функції верхніх відділів травного каналу, зниження портальної перфузії печінки, наявність спленомегалії з явищами гіперспленізму, зниження рівня сироваткового альбуміну та протромбінового індексу, гіпербілірубінемія, тромбоцитопенія, кровотечі в анамнезі.
Алгоритм обстеження хворих на ЦП з синдромом ПГ, поряд із загальноприйнятими лабораторними та інструментальними обстеженнями повинен містити езофагогастродуоденоскопію, ультразвукове дослідження (для визначення розмірів печінки, селезінки, наявності асциту) та допплєросонографію (з визначенням печінкового судинного індексу, загального печінкового об'ємного кровоплину), динамічну сцинтиграфію печінки, визначення типу центральної гемодинаміки, мезентерикопортоспленографію та артеріомезентерикопортографію (з визначенням портальної перфузії печінки), неврологічне обстеження з ЕЕГ (для визначення портосистемної енцефалопатії).
На підставі програмного забезпечення Microsoft Excel складено математичний алгоритм вибору методу корекції портальної гіпертензії та її наслідків при ЦП. Для цього було знайдено та вичислено „вагові коефіціенти” окремих критеріїв, завдяки яким можна визначити обсяг і спосіб хірургічного лікування хворих на ЦП, у залежності від ступеня печіноковї недостатності.
Метою радикальних операційних втручань при портальній гіпертензії на фоні ЦП є забезпечення нормального функціонування тієї кількості гепатоцитів, що залишилися, та створення умов для стійкого гемостазу з боку гастроезофагальної зони способом стабільної дозованої декомпресії ворітної системи протягом тривалого часу. Таким операціям відповідають судинно-шунтувальні втручання, насамперед дозовані судинно-шунтувальні, які за нашими спостереженнями у 82,2% випадків дають задовільні результати.
Паліативними хірургічними втручаннями при ПГ на фоні ЦП слід вважати ті, які спрямовані на забезпечення гемостазу з боку верхніх відділів травного каналу без суттєвих змін ворітно-печінкової гемодинаміки. Таким операціям відповідають способи деваскуляризації (що у 89,2% випадків дають задовільні результати) та роз'єднувальні операції, які у 65% випадків сприяють зупинці кровотеч, хоча такий гемостаз не можна вважати остаточним.
Вивчення безпосередніх та віддалених результатів хірургічних втручань, у залежності від ступеня печінкової недостатності виявило найбільше помилок при визначенні обсягу та характеру операцій у хворих на субкомпенсований та декомпенсований ЦП. У хворих на субкомпенсований ЦП допустиме виконання планових судинно-декомпресійних втручань великого обсягу лише у 21,3% пацієнтів, дозованих мезентерикокавальних автовенозних шунтувань - у 54,1% випадків. Роз'єднувальні операції на висоті кровотечі та планові операції деваскуляризації показані тільки у 24,6% хворих на субкомпенсований ЦП. Лише у 5,5% пацієнтів з декомпенсованим ЦП, як операцію відчаю можна застосувати екстреннх роз'єднувальні втручання на висоті кровотечі з ВРВ стравоходу.
Найбільше виправданим способом зупинки кровотечі з ВРВ стравоходу у хворих на субкомпенсований та декомпенсований ЦП є ендоскопічна склеротерапія, яка у 84% випадків сприяє зупинці кровотечі.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Болдижар О.О., Чаварга М.І., Раммаль А.Х. Лікування портальної гіпертензії у хворих цирозом печінки. Ужгород, 1999. 128 с.
Русин В.І., Ковальчук І.О., Рогач І.М., Шніцер Р.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Тромпак Є.В., Корсак В.В., Чобей С.М., Турак Й.А., Гарчар Й.І. Стандарти подання невідкладної хірургічної допомоги населенню. Закарпаття: Ужгород, 2000. 115 с.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В. Хірургічне лікування портальної гіпертензії. Атлас: Ужгород, 2001. 92 с.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Шніцер Р.І. Гострий холецистит. Ужгород, 2001. 248 с.
Русин В.І., Переста Ю.Ю. Вплив обзидану на центральну та ворітно-печінкову гемодинаміку у хворих з цирозом печінки // Клінічна хірургія.1995. № 1. С. 7-8.
Русин В.І., Ковальчук І.О., Переста Ю.Ю., Готько Є.С., Шніцер Р.І. Застосування нітрогліцерину при кровотечах із варикозно розширених вен стравоходу і шлунку // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1995. Вип. 2. С. 99-101.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Готько Є.С., Фоменко В.А. Позапечінкова портальна гіпертензія, зумовлена аномалією розвитку лівої ниркової вени // Клінічна хірургія. 1995. № 2. С. 53.
Русин В.І., Ковальчук І.О., Микита А.І., Переста Ю.Ю., Готько Є.С, Шніцер Р.І., Філіп С.С. Сплено-ренальний анастомоз в лікуванні портальної гіпертензії // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1995. Вип.2. С. 102-104.
Русин В.І., Переста Ю.Ю. Обзідан в комплексному лікуванні кровотеч із варикозних вен у хворих цирозами печінки і портальною гіпертензією // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1996. Вип.3. С. 129-133.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Раммаль А.Х., Чаварга М.І. Застосування нітрогліцерину в комплексі лікування кровотечі з варикознорозширених вен стравоходу і шлунка у хворих з портальною гіпертензією // Клінічна хірургія. 1997. № 11-12. С. 4-5.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Русин А.В., Болдижар А.А., Ковач В.М, Уваров П.В. Езофагогастродуоденоскопія в оцінці результатів реабілітації хворих після портокавального шунтування// Науковий вісник Ужгородського універститету. Серія „Медицина”. 1998. Вип. 6. С. 154-156.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Болдижар О.О., Чаварга М.І., Чонка М.І., Уваров П.В., Філіп М.С., Логойда А.Й. Оперативне лікування жовчнокам'яної хвороби у пацієнтів із портальною гіпертензією // Шпитальна хірургія. 1998. № 3. С. 44-46.
Ростока Л.М., Переста Ю.Ю., Туряниця І.М., Русин В.І. Пул вільних амінокислот сироватки крові та тканини печінки в динаміці розвитку експериментального цирозу печінки // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1999. Вип. 9. С. 45-47.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Л.М.Ростока. Резерв вільних амінокислот у крові хворих на цироз печінки // Acta Medica Leopoliensia/ 1999. Vol.5, № 4. С. 71-73.
Русин В.І, Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Русин А.В., Стойка В.І., Чаварга М.І., Логойда А.І. Показники ворітно-печінкового та селезінкового кровопостачання при ЦП // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1999. Вип.8. С. 118-120.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Пулик О.Р, Болдижар О.О., Пулик Р.О. Використання електроенцефалографії в діагностиці портосистемних енцефалопатій // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1999. Вип.8. С. 160-161.
Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Русин А.В., Болдижар О.О., Стойка В.І. Ендоскопічна склеротерапія після спленодекомпресивних шунтуючих операцій // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1999. Вип.8. С. 156-157.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Русин А.В., Болдижар О.О., Стойка В.І. Ендоскопічна склеротерапія гострих кровотеч з ВРВ стравоходу у хворих декомпенсованим цирозом печінки // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1999. Вип.8. С. 116-117.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Болдижар О.О., Стойка В.І., Ковач В.В. Ендоскопічна склеротерапія у хворих з декомпенсованим цирозом печінки на фоні кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 1999. Вип.10. С. 165-166.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В. Санаторно-курортне лікування у хворих на цироз печінки після судинно-шунтуючих операцій // Український бальнеологічний журнал. 2000. № 3-4. С. 33-36.
Переста Ю.Ю. Ускладнення ендоскопічної склеротерапії при кровотечах із варикозно розширених вен стравоходу у хворих цирозом печінки і портальною гіпертензією // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 2001. Вип.14. С. 150-151.
Переста Ю.Ю., Русин А.В. Сучасні погляди на хірургічну тактику при кровотечах із варикозно розширених вен стравоходу та шлунку у хворих на цироз печінки і портальну гіпертензію // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 2001. Вип.13. С .147-150.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Болдижар О.О., Русин А.В., Румянцев К.Є., Болдижар П.О. Ендоскопічні втручання при кровотечах з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунку на фоні декомпенсованого цирозу печінки // Харківська хірургічна школа. 2002. Випуск 2(3). С. 55-56.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Чаварга М.І. Математичний алгоритм визначення допустимого обсягу хірургічного втручання з приводу портальної гіпертензії у хворих на цироз печінки // Клінічна хірургія. 2002. № 7. С. 11-13.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Чаварга М.І., Болдіжар П.О., Румянцев К.Є. Засоби хірурргічної корекції ускладнень портальної гіпертензії у хворих на цироз печінки.// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 2002. Вип.18. С. 187-190.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Болдіжар О.О., Чаварга М.І., Румянцев К.Є. Лапароскопічні втручання для корекції асцитичного синдрому у хворих з декомпенсованим цирозом печінки // Архив клинической и эксперементальной медицины. 2002. Том 11, №2. С. 274-276.
Переста Ю.Ю. Екстренні роз'єднуючі операції в лікуванні та профілактиці гатроезофагеальних кровотеч у хворих на цироз печінки // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. 2003. Вип.19. С. 32-35.
Русин В.І., Русин А.В., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Чаварга М.І., Раммаль А.Х. Спосіб хірургічного лікування портальної гіпертензії // Патент на винахід № 20858 А від 07.10.97.
Русин В.І., Русин А.В., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Чаварга М.І., Раммаль А.Х., Ковач В.В. Спосіб хірургічного лікування гострих кровотеч із стравоходу при цирозі печінки // Деклараційний патент на винахід № 31400А від 15.12.2000.
Русин В.І., Русин А.В., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Чаварга М.І., Раммаль А.Х., Філіп М.С. Спосіб діагностики захворювань печінки // Деклараційний патент на винахід № 31402 А від 15.12.2000.
Русин В.І., Русин А.В., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Раммаль А., Болдижар П.О., Логойда А.І. Спосіб забезпечення кровопостачання печінки при цирозі// Деклараційний патент на винахід № 31403 А від 15.12.2000.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Раммаль А.Х,, Логойда А.І., Філіп М.С. Спосіб лікування кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу// Деклараційний патент на винахід №35285 А від 15.03.2001.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Чаварга М.І., Ковач В.В., Уваров П.В. Спосіб доступу при створенні сплено-ренального анастомозу при хірургічному лікуванні портальної гіпертензії // Деклараційний патент на винахід № 35283 А від 15.03.2001.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Ковач В.В. Спосіб хірургічного лікування портальної гіпертензії, ускладненої варикозним розширенням вен стравоходу // Деклараційний патент на винахід № 35284 А від 15.03.2001.
Русин В.І., Русин А.В., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Чаварга М.І., Філіп М.С., Уваров П.В., Болдижар О.О. Спосіб хірургічного лікування портальної гіпертензії // Деклараційний патент на винахід № 31401А від 15.12.2000.
Переста Ю.Ю. Применение нитроглицерина в комплексном лечении кровотечений из варикозных вен пищевода и желудка у больных портальной гипертензией // Міжнародні дні для молодих вчених. Тези доповідей. Київ. 1993. С. 6.
Русин В.І,, Переста Ю.Ю., Шніцер Р.І. Тактика при кровотечах із варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих портальною гіпертензією // Матеріали міжнародного семінару „Актуальні проблеми гасторентерології та ендоскопії”. Львів. 1995. С. 5-6.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Шніцер Р.І. Сплено-ренальний анастомоз в лікуванні портальної гіпертензії // Матеріали міжнародного семінару „Актуальні проблеми гасторентерології та ендоскопії”. Львів. 1995. С. 120-122.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Шніцер Р.І., Готько Є.С., Філіп С.С., Яцина Ю.Ю., Стойка В.І. Шунтуючі операції у хворих з портальною гіпертензією // Матеріали V Республіканської учбово-методичної та наукової конференції завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України. Тернопіль. 1996. С. 116-117.
Rousin V., Shnitcer R., Peresta Yu., Filip S., Rammal A. Selective aanastomoses with vein grafts in treatment of portal hypertension // Scientific Programme and Abstracts Book of 7th UAE Annual Surgical Conference. Sharjah-UAE. 1996. Р. 301.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Раммаль А., Чаварга М. Дозований сплено-кавальний анастомоз в профілактиці енцефалопатії // Новые технологии в хирургии. Сборник научных работ. Киев: Арт График, 1997. С. 113.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Раммаль А.Х., Чаварга М.І. Окремі види оперативних втручань при портальній гіпертензії // Актуальні питання сучасної хірургії. УжДУ. 1997. С. 19-20.
Rusin V., Peresta Y., Filip S., Rammal A., Chavarga M. Vein grafts in treatment of portal hypertension // Abstract Book of 37th Сongress of Surgery. Mexico. 1997. №557. P. 154.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Філіп С.С., Раммаль А.Х., Чаварга М.І., Філіп М.С., Логойда А.М. Застосування декомпресійних анастомозів при лікуванні портальної гіпертензії // Актуальні проблеми панкреатобіліарної судинної хірургії. К.: Клінічна хірургія. 1998. С. 133-134.
Русин В.И, Переста Ю.Ю., Филип С.С., Русин А.В., Раммаль А.Х., Чаварга М.И. Отдаленные результаты декомпрессивных портокавальных анастомозов // Анналы хирургической гепатологии. 1998. Т.3, № 3. С. 162-163.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Болдижар О.О., Стойка В.І., Ковач В.В. Ендоскопічна склеротерапія при кровотечах з варикозно розширених вен стравоходу // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. 1999. Т. 3, № 3. С. 55.
Rusin V., Рeresta Y., Mikita A., Boldizhar A., Rusin A., Logoida A. Anatomic variants of confluence left coronary gastric vein to portal vein / Kniha abstractov. II Slovensky chirurgicky kongres s medzinarodnou ucast'ou. Bojnice-Prievidza. 1999. S. 39.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Уваров П.В., Варга Л.Л. Післяопераційна реабілітація хворих на цироз печінки // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Оздоровлююче природне харчування, розвантажувальна дієтотерапія”. Ужгород. 2000. С. 39-44.
Переста Ю.Ю., Русин А.В., Раммаль А.Х., Болдижар П.О., Русин В.Я. Ендоскопічна склеротерапія варикозно розширених вен стравоходу у хворих портальною гіпертензією, ускладеною кровотечею // Сборник тезисов респ. конф. молодых ученых „Актуальные вопросы диагностики и лечения неотложных состояний”. Донецк. 2000. С. 93-94.
Переста Ю., Русин А., Болдижар П. Спленодекомпресивні шунтуючі операції у хворих цирозом печінки // Матеріали IV Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених. Тернопіль. 2000. С. 6-7.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Раммаль А.Х., Чаварга М.І. Ендоскопічна склеротерапія у хворих з декомпенсованим цирозом печінки на фоні кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка // Шляхи оптимізації лікування хворих з шлунково-кишковими кровотечами. Львів: Прес. 2000. С. 90.
Русин В.І., Русин А.В., Болдижар О.О., Стойка В.І.. Ендоскопічне лікування кровотеч з варикозно-розширених вен стравоходу на фоні медикаментозної корекції портального тиску у хворих на цироз печінки // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. 2000. Т. 4, № 3. С. 46.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В., Рогач І.М., Уваров П.В. Організація лікувально-діагностичної допомоги населенню Закарпаття при гострих шлунково-кишкових кровотечах // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. 2001. Т.5, № 1. С. 10.
Русин В.И., Русин А.В., Переста Ю.Ю. Принципы хирургии портальной гипертензии // Сердечно-сосудистые заболевания. 2001. Т.2., №6. С. 94.
Русин В.І., Переста Ю.Ю., Русин А.В.,Болдіжар О.О., Чаварга М.І. Вибір методу хірургічного лікування при портальній гіпертензії на фоні цирозу печінки // Матеріали ХХ з'їзду хірургів України. Тернопіль, 2002. Том1. С. 449-451.
Анотація
Переста Ю.Ю. Обґрунтування вибору методу хірургічного лікування при портальній гіпертензії у хворих на цироз печінки. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. - Львівський державний медичний університет ім.Данила Галицького, Львів, 2003.
При клінічному обстеженні 221 хворого на цироз печінки з синдромом портальної гіпертензії у стадіях „А,” „В” і „С” печінкової недостатності, згідно із класифікацією Child-Turkotte-Pugh, досліджено зміни показників центральної та ворітно-печінкової гемодинаміки, їх зв'язок зі змінами розмірів печінки, селезінки і ступенем гіперспленізму та взаємозв'язок ворітнопечінкової гемодинаміки з розвитком портосистемної енцефалопатії, вивчено радіосцинтиграфічні зміни печінки і селезінки, у залежності від ступеня печінкової недостатності, досліджено ендоскопічні зміни верхніх відділів травного каналу з метою визначення чинників ризику при проведенні хірургічного лікування ускладнень портальної гіпертензії. На підставі зіставлення результатів обстеження з результатами планового та екстреного лікування хворих на цироз печінки проведено аналіз ефективності судинно-шунтувальних операцій, операцій деваскуляризації гастроезофагальної зони, роз'єднувальних хірургічних втручань та ендоскопічної склеротерапії при цирозі печінки, визначено показання та протипоказання до того чи іншого методу хірургічного лікування. На підставі програмного забезпечення Microsoft Excel складено математичний алгоритм визначення прогностичних критеріїв для вибору методу корекції портальної гіпертензії при цирозі печінки. Стверджено, що судинно-шунтувальні операції у 82,2% випадків дають задовільні результати та є ефективним методом профілактики кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на компенсований та у частини хворих - на субкомпенсований цироз печінки. Виявлено, що найбільше помилок виникає при лікуванні пацієнтів з субкомпенсованим цирозом, у яких допустиме проведення планових судинно-декомпресійних втручань великого обсягу тільки у 21,3% випадків, мезентерикокавальних автовенозних шунтувань - у 54,1% випадків, планових операцій деваскуляризації або екстрених роз'єднувальних операцій - у 24,6%. Хірургічні втручання деваскуляризації у 89,2% випадків дають задовільні результати. Роз'єднувальні операціі у 65% випадків сприяли зупинці кровотеч. Ендосокпічна склеротерапія є найбільш придатним способом зупинки кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу і є ефективною у 84% пацієнтів. Результати дослідження впроваджено і широко застосовуються у діагностично-лікувальному процесі медичних закладів Закарпатської області, а також у навчальному процесі на медичному факультеті УжНУ.
Ключові слова: цироз печінки, портальна гіпертензія, портосистемна енцефалопатія, ворітно-печінкова гемодинаміка, центральна гемодинаміка, хірургічне лікування, ендоскопічна склеротерапія.
Аннотация
Переста Ю.Ю. Обоснование выбора метода хирургического лечения портальной гипертензии у больных циррозом печени. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Львовский государственный медицинский университет им.Данила Галицкого, Львов, 2003.
При обследовании 221 больного циррозом печени с синдромом портальной гипертензии в стадиях „А”, „В”, „С” печеночной недостаточности по классификации Child-Turkotte-Pugh, кроме общеклинических методов исследования, изучены изменения показателей центральной и порто-печеночной гемодинамики, их взаимосвязь с изменениями размеров печени, селезенки, а также степенью гиперспленизма. Выявлена взаимосвязь изменений порто-печеночной гемодинамики с развитием портосистемной энцефалопатии. Изучены радиосцинтиграфические изменения печени и селезенки в зависимости от степени печеночной недостаточности. Эндоскопические исследования верхних отделов пищеварительного тракта показали, что у больных циррозом печени с портальной гипертензией наблюдается портальная эзофагогастропатия в виде эзофагита (88,7%), гастрита (80,5%), язвенной болезни (10,4%), гастроэзофагального (86,4%) и дуоденогастрального рефлюксов. Исследования проводились с целью определения факторов риска возможных оперативных вмешательств у больных циррозом печени с портальной гипертензией. Определены непосредственные факторы риска при оперативных вмешательствах у больных циррозом печени, к которым относят: наличие острых кровотечений из варикозно-расширенных вен пищевода, асцит, энцефалопатию. Опосредованными факторами риска являются: уменьшение размеров печени, гипокинетический тип центральной гемодинамики, наличие варикозно-расширенных вен пищевода ІІІ степени, нарушение моторной функции верхних отделов пищеварительного тракта, снижение портальной перфузии печени, наличие спленомегалии с явлениями гиперспленизма, снижение уровня сывороточного альбумина, протромбинового индекса, гипербилирубинемия, тромбоцитопения, наличие кровотечений из варикозно-расширенных вен пищевода в анамнезе. Основываясь на изучении результатов клинического обследования и сопоставления их с результатами оперативных вмешательств у больных циррозом печени с портальной гипертензией, проведен анализ эффективности шунтирующих операций, операций деваскуляризации гастроэзофагеальной зоны, разъединительных операций и эндоскопической склеротерапии при кровотечениях из варикозно-расширенных вен пищевода и желудка, определены показания и противопоказания к применению тех или иных методов хирургической коррекции портальной гипертензии. Доказано, что эффективным методом профилактики кровотечений из варикозно-расширенных вен пищевода и желудка у больных с компенсированным и части больных с субкомпенсированным циррозом печени являются шунтирующие операции, которые у 82.2% пациентов дают удовлетворительные результаты. Изучение ближайших и отдаленных результатов хирургических вмешательств в зависимости от степени печеночной недостаточности показало, что наибольшее число ошибок встречается при определении объема и характера операций у больных с субкомпенсированным и декомпенсированным циррозом печени. Установлено, что у больных с субкомпенсированным циррозом печени выполнение сосудисто-декомпрессивных операций большого объема возможно только у 21,3% пациентов, дозированных мезентерико-кавальных аутовенозных шунтирований - у 54,1%. Выполнение плановых операций деваскуляризации показано только у 24,6% больных с субкомпенсированным циррозом печени. Только у 5,5% пациентов с декомпенсированным циррозом печени, как операция отчаяния могут применяться экстренные разъединительные операции на высоте кровотечений из варикозно-расширенных вен пищевода и желудка. Наиболее обоснованным методом остановки кровотечений из варикозно-расширенных вен пищевода и желудка у больных как с субкомпенсированным, так и с декомпенсированным циррозом печени есть эндоскопическая склеротерапия, которая у 84% пациентов приводит к остановке кровотечений. Отдаленные результаты шунтирующих декомпрессивных операций показали, что у 40,5% больных наблюдается хороший, а у 41,7% - удовлетворительный результат, а эффективность сосудисто-декомпрессивных операций при циррозе печени с синдромом портальной гипертензии составляет 81,7%. Неудовлетворительный результат наблюдался у 17,8% пациентов. Рецидив кровотечения из варикозно расширенных вен наблюдался у 10 (11,9%) пациентов, энцефалопатия - у 5 (6,1%). Эндоскопическая характеристика воспалительных изменений и моторных нарушений в послеоперационном периоде показала, что наблюдается незначительное уменьшение колличества тяжелых форм гастрита, эзофагита соответственно у 77,8% и 88,9% больных, количество же пациентов с гастроэзофагеальным и дуоденогастральным рефлюксами увеличилось. На основании програмного обеспечения Microsoft ® Excell разработан математический алгоритм определения прогностических критериев для выбора метода хирургической коррекции портальной гипертензии у больных циррозом печени, в зависимости от степени печеночной недостаточности. Результаты исследований нашли широкое применение в лечебно-диагностической работе медицинских учереждений Закарпатской области, а также внедрены в проведении учебного процеса на медицинском факультете и факультете последипломного образования Ужгородского национального университета.
Ключевые слова: цирроз печени, портальная гипертензия, портосистемная энцефалопатия, портопеченочная гемодинамика, центральная гемодинамика, хирургическое лечение, эндоскопическая склеротерапия.
Summary
Peresta Yu.Yu. Technique Choice Optimisation of Surgical Treatment in Case of Portal Hypertension in Patients with Liver Cirrhosis.-Manuscript.
Dissertation for obtaining scientific degree of doctor of medical sciences on specialty 14.01.03. - surgery. - Danylo Halytsky Lviv State Medical University, Lviv, 2003.
Changes of central and portohepatic dynamics indexes, their connection with changes of liver and spleen sizes and with degree of hypersplenism, correlation of portohepatic circulatory dynamics and development of the portal systemic encephalopathy had been studied on the basis of the clinical analysis of 221 liver cirrhosis patients with the syndrome of portal hypertension in stages „A”, „B”, „C” of the hepatic failure according to Child-Turkotte-Pugh classification. Radionuclide scintigraphy changes of liver and spleen were analysed depending on the hepatic failure degree. Endoscopic changes in the upper part of gastrointestinal tract were researched to determinate risk factors in case of surgical treatment of portal hypertension complications. The results of examination were compared with the results of planned and urgent treatment of patients with liver cirrhosis. On the basis of this comparison effectiveness of vascular shunting operations, devascularization operations of gastroesophageal region, disconnection surgical interventions and endoscopic sclerotherapy was analysed. Indications and contraindications to concrete surgical intervention were determined. On the basis of the program Microsoft Excel mathematical algorithm was elaborated for determination of the prognostic factors for the correct surgery choice in the case of portal hypertension. Vascular shunting operations in 82.2% of cases give positive results and are effective technique for prevention of the bleeding from esophageal and gastric varices in patients with liver cirrhosis in compensated stage and partially in subcompensated stage. The biggest number of errors occurs in the treatment patients with liver cirrhosis in subcompensated stage. In this situation it is possible to perform planned vascular-decompressive surgery in 21.3% of cases, mesentericocaval autovenous shunting - in 54,1%, planned devascularization operations or disconnection surgical interventions - in 24,6%. Surgical interventions of devascularization in 89,2% of cases give positive results. Disconnection surgery in 65% leads to hemostasis. Endoscopic sclerotherapy was effective in 84% of cases.
The results of the research are widely used in diagnostic and treatment in medical institutions of Transcarpathion region and in pedagogical process at the Medical Faculty of Uzhhorod National University.
Keywords: liver cirrhosis, portal hypertension, portosystem encephalopathy, central hemodynamics, portohepatal hemodynamics, surgical treatment, endoscopic sclerotherapy.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дистрофічні і некротичні ураження печінки. Недостатність печінки за ступенем порушення функцій. Токсична дистрофія печінки. Патологоанатомічні зміни печінки в різні періоди захворювання. Гострий і хронічний перебіг гепатиту. Морфологічні ознаки цирозу.
реферат [23,0 K], добавлен 24.11.2009Особливості патогенезу, клінічного перебігу, лабораторної діагностики, морфологічних і морфометричних змін печінки у хворих на хронічний гепатит і цироз печінки з синдромом холестазу, розробка концепції діагностики і лікування виявлених порушень.
автореферат [61,6 K], добавлен 21.03.2009Лікувально-діагностична тактика та ефективність хірургічного лікування хворих на жовчнокам’яну хворобу шляхом обґрунтованого вибору мініінвазивного способу втручання з використанням лапароскопічних технологій і операцій з мінілапаротомного доступу.
автореферат [38,9 K], добавлен 19.03.2009Основні патогенетичні фактори у розвитку ішемічно-реперфузійного синдрому при обтураційній жовтяниці до та після її ліквідації. Взаємозв’язок між ступенем тяжкості печінкової недостатності та ступенем цитолізу гепатоцитів, морфологічні зміни печінки.
автореферат [109,3 K], добавлен 21.03.2009Удосконалення комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Порушення у хворих стану білковосинтезуючої функції печінки, гуморального імунітету, ферментів цитолізу гепатоцитів.
автореферат [41,5 K], добавлен 21.03.2009Ретроспективний аналіз результатів лікування хворих на розповсюджений гнійний перитоніт. Впровадження в практику дренування і санації черевної порожнини. Обґрунтування необхідності використання методу керованої інтестинальної пролонгованої декомпресії.
автореферат [35,4 K], добавлен 03.04.2009Патологія ерозії шлунка як розповсюджене захворювання верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Удосконалення діагностики та підвищення ефективності лікування хронічного гастриту з ерозіями вивчая особливості його клініко-морфологічних проявів.
автореферат [35,0 K], добавлен 12.04.2009Морфологічні та функціональні зміни печінки, підшлункової залози та тонкої кишки за умов есенціальної гіпертензії й морфологічне обгрунтування можливої корекції патологічних змін дієтою, до складу якої входить біологічно активна добавка "Енергетин".
автореферат [40,8 K], добавлен 29.03.2009Ранній післяопераційний період з використанням традиційного лікування хворих після стандартних хірургічних втручань у щелепно-лицевій ділянці. Часткова паротидектомія при аденомі привушної залози. Комплексне лікування хворих стоматологічного профілю.
автореферат [94,7 K], добавлен 21.03.2009Розробка концептуальної моделі вибору післяопераційної тактики лікування хворих на рак сечового міхура та диспансерного спостереження. Ознаки, що несприятливо впливають на результати хірургічного лікування та визначення їх прогностичної інформативності.
автореферат [53,9 K], добавлен 07.03.2009Прогресування патофізіологічних процесів при розповсюдженому перитоніті, прояв порушень моторики шлунково-кишкового тракту. Вдосконалення точності методу реєстрації скорочувальної здатності шлунково-кишкового тракту у хворих на перитоніт, види досліджень.
автореферат [51,9 K], добавлен 20.02.2009Стандартне лікування хворих на стабільну стенокардію навантаження на основі вивчення функціонального стану печінки. Рекомендації до проведення тривалої ліпідознижуючої терапії та застосування гепатопротекторів. Динаміка клініко-функціональних показників.
автореферат [32,3 K], добавлен 21.03.2009Основні клініко-діагностичні критерії, які відображають вплив жирової дистрофії печінки на перебіг цукрового діабету. Роль порушень білкового, ферментного, пігментного обмінів у хворих. Програми диференційованого лікування жирової дистрофії печінки.
автореферат [38,8 K], добавлен 09.03.2009Методи дослідження печінки та стравоходу (ультразвуковий, доплерівська ультрасонографія, комп’ютерна томографія з контрастуванням, радіогепатограма, спленопортографія, гепатовенографія, рентгенограма, езофагоскопія) на предмет варикозного розширення.
история болезни [587,4 K], добавлен 29.05.2009Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009Поєднання хронічних захворювань печінки із запальними та дегенеративно-дистрофічними змінами слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Кислотоутворююча функція шлунка поряд з гіпергастринемією при ЕВУШ на фоні дифузних захворювань печінки.
автореферат [49,6 K], добавлен 09.03.2009Незалежні предиктори довгострокового прогнозу у пацієнтів другої та третьої стадії артеріальної гіпертензії на основі багатофакторного аналізу. Вплив антигіпертензивних препаратів на частоту виникнення серцево-судинних ускладнень та цукрового діабету.
автореферат [109,9 K], добавлен 21.03.2009Поліпшення результатів лікування хворих-наркоманів на хірургічний сепсис шляхом корекції ступеня тяжкості ендотоксикозу та своєчасної переорієнтації програми лікування. Етіологічні чинники, особливості клінічної картини та симптоматики сепсису у хворих.
автореферат [49,7 K], добавлен 09.04.2009Клініко-лабораторне обстеження хворих на розповсюджений псоріаз. Вивчення стану психо-соціальної адаптації пацієнтів. Розробка вдосконаленого, патогенетично обґрунтованого методу лікування хворих на псоріаз. Вивчення рівня печінкових ферментів.
автореферат [36,1 K], добавлен 18.03.2009Основні принципи лікування артеріальної гіпертензії. Застосування різних засобів і прийомів для зниження підвищеного м'язового тонусу. Регулярні заняття аеробної спрямованості для нормалізації АТ. Методи фізичної реабілітації хворих на гіпертензію.
курсовая работа [74,7 K], добавлен 20.05.2015
