Обґрунтування диференційованої патогенетичної терапії пептичної виразки у поєднанні з іншими захворюваннями органів травлення

Після лікування у всіх хворих ХІV групи зникли ознаки обстипації і нормалізувалась бактеріограма калових мас (підвищився титр адидофільних лактобактерій з 5,2±0,14 до 6,0±0,09 lg КУО/г, біфідобактерій - з 5,7±0,28 до 8,5±0,23 lg КУО/г; р<0,05), яка через 10 днів після відміни “Активії” не зазнала змін, що є позитивним у лікуванні хворих на ПВДК з обстипацією і наявністю КД. Через 14 днів у 9(47,7%) хворих з'явилась схильність до обстипації, що зумовило подовжити термін прийому “Активії” або рекомендувати її для постійного застосування. Отже, наявність у хворих на ПВДК супутнього СПК потребує диференційованого лікування з урахуванням стану кишкового мікробіоценозу.

Метаболічні процеси і морфофункціональні зміни в органах системи травлення за ПВ в експерименті та їх корекція L-аргініном. З метою створення експериментальної моделі ПВ, адекватної захворюванню у людини, нами запропонований природний спосіб її моделювання, який характеризується високою частотою (100%), тяжкістю (2,4±0,2 бали) і множинністю (2,75±0,2 на 1 щура) ульцерацій СОШ. Загальна площа виразок шлунка склала 2,3±0,04 мм2 на 1 щура.

ПВ у тварин супроводжується ослабленням резистентності слизового бар'єра шлунка внаслідок підвищення катаболізму протективних білків слизу, про що свідчить достовірне зниження в 1,5 і 1,7 рази вмісту основного протектора СОГДЗ - зв'язаної з білком фукози, порівняно з контролем, в гомогенаті СОШ (з 12,3±0,9 мкмоль/г до 8,4±1,14 мкмоль/г; p<0,05) і сироватці крові (з 0,57±0,09 ммоль/л до 0,34±0,11 ммоль/л; p<0,05). Тісний кореляційний зв'язок між вмістом незв'язаної з білком фукози і тяжкістю виразок СОШ (r=+0,57) переконує у важливій ролі ослаблення захисної функції СОШ у механізмах ульцерогенезу. Підвищення в 1,7 рази вмісту NANA в СОШ за ПВ порівняно з інтактними (6,1±0,3 мкмоль/г проти 3,6±0,4 мкмоль/г; p<0,01) на тлі збільшення в 1,8 рази вмісту NANA в сироватці крові відображає системний характер реакцій сполучнотканинних структур.

Загальна протеолітична активність СОШ за ПВ підвищується в 1,4 рази (0,95±0,05 мкмоль/г/хв проти 0,7±0,1 мкмоль/г/хв в контролі; p<0,05) на тлі активації системного протеолізу. За цих умов інгібується активність б1-ПІ в СОШ і сироватці крові в 1,8 і 1,6 рази відповідно порівняно з інтактними (21,3±2,4 мкг/г і 1,8±0,3 г/л проти 39,4±3,1 мкг/г і 2,8±0,2 г/л; p<0,05), що є передумовлюючим чинником розвитку ПВ (Акбашева О.Е. и соавт., 2001).

У тварин за ПВ активуються процеси ПОЛ, про що свідчить підвищення в 1,8 рази концентрації ТБК-реактантів у СОШ на тлі зростання в 1,9 рази їх вмісту в сироватці крові. Одночасно в СОШ і сироватці крові достовірно знижується в 2,3 і 1,7 рази активність СОД. Морфологічним субстратом вищенаведених метаболічних розладів у СОШ щурів за ПВ є деструктивні зміни в ділянці дна виразки шлунка, переважно у покривно-ямковому епітелії.

Отже, провідними механізмами ушкодження СОШ за ПВ є: локальна і системна активація протеолізу та процесів ПОЛ, підвищення катаболізму захисних білків шлункового слизу, що ослаблює резистентність СОГДЗ.

У тварин з ерозивно-виразковими ураженнями шлунка в тканині ПЗ підвищилась загальна протеолітична активність (0,93±0,1 мкмоль/г/хв проти 0,62±0,09 мкмоль/г/хв в контролі; р<0,05) на тлі збільшення в 1,3 рази її активності у сироватці крові. Одночасно зменшилась інгібіторна активність тканини ПЗ (22,8±1,9 мкг/кг проти 44,2±3,8 мкг/кг в контролі; р<0,05) поряд із зниженням в 1,6 рази активності б1-ПІ в сироватці крові порівняно з інтактними. У щурів із ПВ у тканині ПЗ підвищується в 1,5 рази концентрація ТБК-реактантів за одночасного зниження в 1,8 рази активності СОД.

Активність аргінази крові у щурів за ПВ зменшилась в 1,9 рази порівняно з інтактними (1,8±0,09 ммоль/л проти 3,35±0,12 ммоль/л; р<0,05), в тканині печінки - в 1,8 рази (103,5±10,3 мкмоль/г проти 185,2±13,6 мкмоль/г; р<0,05), що свідчить про пригнічення синтезу сечовини. У тканині печінки за ПВ підвищилась у 2 рази концентрація ТБК-реактантів (44,6±3,2 мкмоль/г проти 22,5±1,3 мкмоль/г; р<0,05) за одночасного зниження активності СОД (2,7±0,5 УО/мг проти 5,5±0,7 УО/мг; р<0,05) та зростання вмісту МСМ у сироватці крові (0,39±0,5 УО/мл проти 0,17±0,05 УО/мл в контролі; р<0,05).

Отже, ПВ супроводжується зниженням білковосинтетичної та детоксикуючої функцій печінки, ослабленням резистентності гепатоцитів, що відображає системний характер патологічних змін.

Попереднє введення L-аргініну щурам за 3 доби до відтворення ПВ суттєво послаблює ушкодження СОШ: частота виразок зменшилась в 5 разів, а тяжкість і множинність - в 2,4 і 2,8 рази відповідно порівняно з контролем. Введення L-аргініну щурам із ПВ впродовж 3-х днів після її відтворення сприяє загоєнню виразкових ушкоджень через 7 днів; лише у 2(18,2%) щурів мали місце поодинокі ерозії СОШ. У щурів із ПВ, які отримували плацебо, виразки шлунка були наявні у 72,7% випадків.

Введення L-аргініну щурам з метою лікування ПВ сприяє зростанню в 1,3 і 1,5 рази вмісту білковозв'язаної фукози у СОШ і сироватці крові поряд із зменшенням інтенсивності деградації фукопротеїнів. За умов корекції L-аргініном як до відтворення ПВ, так і при його введенні з лікувальною метою, достовірно знижується вміст NANA у СОШ і сироватці крові в 1,4 і 1,5 рази порівняно з тваринами із ПВ. Встановлений нормалізуючий ефект L-аргініну, який вводився з лікувальною метою, на систему протеолізу, стан ПОЛ і АОС у СОШ і сироватці крові.

Введення L-аргініну за 3 дні до моделювання ПВ підвищує регенераторні процеси у фундальних залозах шлунка. У щурів із ПВ через 7 діб після її відтворення на тлі L-аргініну в базальній частині фундальних залоз відновлюється структура мукоїдних, головних і парієтальних клітин, підсилюється гемоциркуляція в СОШ за рахунок вазодилятаторного ефекту NO, який, за даними J.L.Wallace, M.J.S.Miller (2000), сприяє захисту ШКТ через протизапальну дію і прискорення епітелізації.

Застосування L-аргініну з лікувальною метою у тварин із ПВ викликає зниження в 1,3 рази загальної протеолітичної активності сироватки крові та підвищення в 1,5 рази активності б1-ПІ в тканині ПЗ, що є важливим механізмом гальмування її ушкодження.

Превентивне введення L-аргініну щурам із ПВ викликає зменшення в 1,3 рази концентрації ТБК-реактантів у тканині ПЗ на тлі зростання в 1,6 рази активності СОД порівняно з щурами із ПВ, які не отримували фармакологічної корекції. Концентрація ТБК-реактантів у тканині ПЗ у тварин із ПВ і наступним введенням L-аргініну зменшилась в 1,5 рази порівняно з плацебо за одночасного зростання в 1,6 рази активності СОД.

L-аргінін відтворює позитивний вплив на зовнішньосекреторну функцію ПЗ у тварин із ПВ за умов його превентивного введення: підвищується рН дуоденального вмісту в 1,5 рази порівняно з тваринами із ПВ, збільшується в 1,7 рази концентрація гідрокарбонатів та зростає в 1,5 рази активність ліпази (25,3±1,4 мкмоль/мл/год проти 17,1±2,5 мкмоль/мл/год; р<0,05).

Введення L-аргініну щурам із ПВ за 3 дні до її моделювання відтворює захисний ефект на детоксикуючу та білковосинтетичну функції печінки: активність аргінази в сироватці крові і тканині печінки збільшилась в 1,7 і 1,4 рази порівняно з щурами із ПВ, які не отримували L-аргінін (3,0±0,11 ммоль/л і 143,4±9,7 мкмоль/г проти 1,8±0,09 ммоль/л і 103,5±10,3 мкмоль/г відповідно; р<0,05), не досягаючи контрольних значень. При цьому вміст сечовини у тканині печінки підвищився в 1,2 рази, в сироватці крові - в 1,5 рази. Застосування L-аргініну у щурів із ПВ після її відтворення викликало зростання в 1,4 рази активності аргінази та підвищення в 1,2 рази вмісту сечовини в тканині печінки порівняно з плацебо.

Використання L-аргініну з превентивною метою у щурів із ПВ викликає зниження в 1,5 рази концентрації ТБК-реактантів і зростання в 1,9 рази активності СОД у тканині печінки порівняно з тваринами із ПВ. За цих умов в 1,9 рази знижується вміст МСМ у сироватці крові. Лікувальна дія L-аргініну також проявляється достовірним зменшенням інтенсивності ПОЛ та підвищенням АОС у тканині печінки, зменшенням в 1,9 рази вмісту МСМ порівняно з плацебо. Отже, L-аргінін у щурів із ПВ відтворює нормалізуючий вплив на детоксикуючу і білковосинтетичну функції печінки та підвищує резистентність гепатоцитів.

Таким чином, встановлені превентивний і лікувальний ефекти L-аргініну на метаболічні процеси та морфофункціональний стан СОШ, ПЗ та печінки за ПВ у експерименті дають підстави для рекомендацій по його застосуванню з метою корекції метаболічних розладів та деструктивних змін у СОГДЗ і тканинах навколорозташованих органів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розкритті механізмів розвитку ПВДК у поєднанні з іншими захворюваннями органів травлення та удосконаленні патогенетичного лікування поєднаної патології на підставі клініко-експериментальних досліджень.

1. Загострення ПВДК характеризується зниженням резистентності слизового бар'єра гастродуоденальної зони, яке найбільш виражене за умов асоціації захворювання з гелікобактеріозом, внаслідок підсилення протеолізу та інтенсивності ПОЛ, підвищення деградації сіалопротеїнів і колагенових білків, значного зниження продукції фукопротеїнів слизу, активації кислої фосфатази у СОШ, що свідчить про катаболічну спрямованість білкового обміну.

2. Застосування ІПП у складі АГБТ для лікування хворих на ПВДК, асоційовану з НР, сприяє зниженню секреції хлористоводневої кислоти (парієтальні клітини СОШ знаходяться у стані функціонального “спокою”), зменшенню активності протеолітичних процесів і ПОЛ, а також підсиленню синтезу протективних білків слизового бар'єра гастродуоденальної зони внаслідок стимуляції репаративних процесів.

3. Особливістю лікування хворих на ПВДК із супутньою ГЕРХ ІІ-ІІІ ступеня, враховуючи клініко-ендоскопічну картину та середньодобовий час закислення нижньої третини стравоходу, є призначення високих терапевтичних доз ІПП (до 8-12 тижнів і більше) та подовження терміну підтримуючої терапії (до 4-6 міс.).

4. У хворих на ПВДК у поєднанні з ГАХП спостерігається більш значне, ніж при ПВДК, підвищення агресивних і зниження захисних факторів шлунка, активація процесів ПОЛ і пригнічення АОС організму, підвищення рівня ПРФ крові, які усуваються на тлі комплексного патогенетичного лікування (АГБТ, піренцепін, мінімікросферований панкреатин, сульпірид, но-шпа форте).

5. Застосування мінімікросферованого панкреатину в якості замісної терапії екзокринної недостатності ПЗ і вінпоцетину на тлі АГБТ у хворих на ПВДК у поєднанні з ХП із зовнішньосекреторною недостатністю ПЗ компенсує знижену її екзокринну функцію.

6. Призначення лікувальних комплексів (АГБТ, піренцепін, настоянка складна Панкова) у хворих на ПВДК у поєднанні із ХХ зумовлює зниження активності процесів ліпопероксидації, усунення літогенних властивостей жовчі (збільшення концентрації жовчних кислот і холато-холестеролового коефіцієнту в порції “В” жовчі), запальних та застійних явищ у жовчному міхурі (зниження рН, зростання швидкості виділення жовчі і зменшення періоду екскреції її міхурової порції), ступінь яких до лікування більш виражений, ніж у хворих на ХХ.

7. Особливістю лікування хворих на ПВДК у поєднанні з ХНРГ або ХТГ (алкогольним, радіаційним) є застосування на тлі терапевтичних доз ІПП ІІ покоління (пантопразолу) у складі АГБТ гепатопротекторів: цитраргініну, що сприяє підвищенню переважно детоксикуючої функції печінки (зростає активність аргінази) і зниженню ступеня ендотоксемії (зменшується рівень молекул середньої маси), а за наявності супутнього ХХ із біліарною дискінезією - препарату силімарину і фумарії, який відтворює мембраностабілізуючий ефект на гепатоцити (знижується інтенсивність ПОЛ за одночасного підвищення активності АОС), підвищується білковосинтетична функція печінки (зростає активність орнітиндекарбоксилази), а також усуває літогенні властивості міхурової жовчі.

8. У 20,6% хворих на ПВДК, асоційовану з НР, після курсу АГБТ розвивається КД І-ІІ ступеня, запобіганню розвитку якого сприяє превентивне призначення пробіотиків (йогурт “Активія”, лінекс).

9. У хворих на ПВДК у поєднанні з СПК із обстипацією, високоефективним є призначення подразнюючих (натрію пікосульфат) і осмотичних (макроголь 4000) проносних, а за умов асоціації з КД із дефіцитом росту біфідобактерій - застосування з профілактичною і лікувальною метою пробіотику - йогурту “Активії”, враховуючи його проносну дію і нормалізуючий вплив на склад бактеріальної флори товстої кишки, у комбінації з лінексом.

10. За ПВ в експерименті спостерігається активація агресивних факторів шлунка: підсилення активності протеолітичних ферментів, процесів ПОЛ, підвищення катаболізму сіалопротеїнів та зниження синтезу фукопротеїнів шлункового слизу, що внаслідок порушення структурної організації біополімерів послаблює захисну функцію слизового бар'єра гастродуоденальної зони.

11. Експериментальна ПВ шлунка супроводжується системними змінами метаболічних процесів катаболічної спрямованості, зокрема, у ПЗ та печінці, про що свідчить підвищення протеолізу, активація ПОЛ у тканині ПЗ, зниження детоксикуючої, білковосинтетичної функції печінки та ослаблення резистентності гепатоцитів.

12. Застосування L-аргініну з превентивною і лікувальною метою у тварин за ПВ послаблює дію агресивних факторів шлунка: прооксидантно-антиоксидантний дисбаланс, активацію протеолітичних процесів та підвищує резистентність слизового бар'єра шлунка внаслідок зниження деградації протективних білків слизу, активації регенераторних процесів та покращання гемоциркуляції в СОШ. L-аргінін усуває прояви клітинних ушкоджень ПЗ (знижує інтенсивність ПОЛ і протеолізу) та печінки (підвищує детоксикуючу і білковосинтетичну функції та резистентність гепатоцитів), які супроводжують патологічний процес у тканинах шлунка.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. На підставі результатів вивчення стану слизового бар'єра гастродуоденальної зони, гістоморфологічного, гістохімічного і електронно-мікроскопічного дослідження СОШ у хворих на ПВДК, асоційовану з НР, можна рекомендувати як найбільш ефективний антигелікобактерний комплекс - омепразол, кларитроміцин і амоксіцилін у стандартних дозах.

2. Хворим на ПВДК із супутньою ГЕРХ ІІ-ІІІ ступеня слід призначати підвищені дози ІПП - ланзопразол 90 мг/добу (до 8-12 тижнів) і подовжувати термін їх призначення - ланзопразол 30 мг/добу у режимах “за вимогою” або “у вихідні дні” (до 4-6 міс.).

3. За умов поєднання ПВДК із ГАХП в антигелікобактерні комплекси слід включати ІПП у високих терапевтичних дозах і піренцепін з метою створення функціонального “спокою” панкреацитам, зняття спазму сфінктера Одді і покращання гемоциркуляції у тканині ПЗ, за наявності дуоденостазу - сульпірид. Омепразол призначають у дозі 40-60 мг/добу, піренцепін при середньотяжкому перебігові в 1-й тиждень вводять інфузійно по 20-30 мг з переходом на пероральний прийом 100 мг/добу 3-4 тижні; сульпірид 200 мг внутрішньом'язево 10 днів.

4. Лікування хворих на ПВДК у поєднанні з ХП із екзокринною недостатністю ПЗ слід проводити за одночасного призначення АГБТ, креону і вінпоцетину. При цьому омепразол у складі АГБТ застосовують у дозі 40 мг/добу, креон - 25000-50000 ОД /добу, вінпоцетин 30 мг/добу впродовж 21 дня.

5. Лікування хворих на ПВДК у поєднанні з ХХ із підвищеними літогенними властивостями жовчі слід проводити з включенням на тлі АГБТ рослинних засобів - настоянки складної Панкова, яка володіє спазмолітичною та помірною холеретичною дією. Настоянку складну Панкова призначають по 10-15 мл 3 рази на добу за 15 хв. до прийому їжі 21 день.

6. З метою підвищення якості діагностики порушень детоксикуючої і білковосинтетичної функції печінки рекомендується визначення високоінформативних показників - активності аргінази і орнітиндекарбоксилази крові відповідно.

7. У хворих на ПВДК у поєднанні з ХНРГ та ХТГ (алкогольним і радіаційним) в лікувальні комплекси на тлі АГБТ, у складі якої ІПП ІІ покоління призначаються у терапевтичній дозі, слід включати гепатопротектори типу цитраргініну (при порушеннях переважно детоксикуючої функції печінки) і гепабене (при зниженій білковосинтетичній функції печінки та за наявності ХХ із біліарною дискінезією).

Добова доза пантопразолу 80 мг, при підтримуючій терапії вона не повинна перевищувати 40 мг. Цитраргінін слід призначати по 10 мл 2 рази на добу, гепабене по 1-2 капсули 3 рази на добу через 30 хв. після прийому їжі до 2-х міс.

8. Лікування хворих на ПВДК у поєднанні з СПК із обстипацією слід проводити із включенням на тлі АГБТ подразнюючих (натрію пікосульфат) і осмотичних (макроголь 4000) проносних, а за наявності КД - пробіотиків: йогурту “Активії” та лінексу.

Натрію пікосульфат призначають по 10-25 крапель ввечірі; макроголь 4000 - по 10 г вранці, попередньо розчинивши його у 100 мл води; йогурт “Активію” - по 2-3 пакетики (250-375 г) на добу в залежності від вираженості обстипації.

9. З метою відтворення ПВ в експерименті пропонується розроблена нами природна модель, яка включає вплив хронічних психоемоційних подразників, детергентну і цитолітичну дії жовчних кислот та депривацію харчової мотивації, що за патогенетичними механізмами та основними проявами найбільш адекватна захворюванню у людини.

10. L-аргінін є ефективним засобом для профілактики та лікування ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони в експерименті: підвищує резистентність слизового бар'єра та послаблює агресивні фактори шлунка, покращує білковосинтетичну та детоксикуючу функції печінки, усуває метаболічні розлади в тканинах ПЗ та печінки за ПВ.

L-аргінін з метою досягнення антиульцерогенного ефекту в експерименті рекомендується вводити щурам у дозі 100 мг/кг перорально з профілактичною метою - за 3 дні до початку моделювання, з лікувальною - впродовж 3 днів після відтворення ПВ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Скрыпник И.Н. Обоснование комплексной терапии для лечения больных с пептической язвой и сопутствующими заболеваниями органов пищеварения // Укр. мед. часопис. - 2001. - №5. - С. 111-115.

Скрыпник И.Н. Современные подходы к выбору антихеликобактерной терапии у больных с пептической язвой, ассоциированной с Helicobacter pylori, и оценка ее влияния на состояние метаболических процессов в слизистой гастродуоденальной зоны // Укр. терапевт. журнал. - 2001. - Т. 3, №3. - С. 24-33.

Скрыпник И.Н. Эффективность антихеликобактерных комплексов в лечении больных язвенной болезнью // Журн. АМН України. - 2002. - Т. 8, №1. - С. 95-106.

Скрипник І.М. Особливості патогенезу, клінічний перебіг та обґрунтування принципів лікування пептичної виразки, асоційованої з Helicobacter pylori, у поєднанні з хронічним панкреатитом // Сучасна гастроентерологія. - 2002. - №2. - С. 38-45.

Скрипник І.М. Клініко-експериментальне обґрунтування патогенетичних механізмів пептичної виразки // Галицький лікарський вісник. - 2002. - Т. 9, ч.2. - С. 72-74.

Скрипник І.М. Патогенетичні механізми, особливості клінічного перебігу та сучасні підходи до лікування хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки у поєднанні з хронічним холециститом // Врачебная практика. - 2002. - №3. - С. 23-31.

Скрипник І.М. Сучасні підходи до лікування хворих на виразкову хворобу в сукупності із синдромом подразненого кишечнику з обстипацією // Ліки України. - 2002. - №5. - С. 8-12.

Скрипник І.М. Порівняльний аналіз побічних ефектів антихелікобактерних комплексів у хворих на пептичну виразку, асоційовану з хелікобактеріозом // Зб. наук. пр. співроб. КМАПО ім. П.Л.Шупика. - Вип. 11, кн. 2. - К., 2002. - С. 517-521.

Скрипник І.М. Особливості клінічного перебігу та сучасні підходи до лікування хворих із пептичною виразкою і супутнім хронічним гепатитом // Ліки України. - 2002. - №10. - С. 6-12.

Скрипник І.М. Біохімічні механізми розвитку виразки шлунка за умов стресу // Укр. біохім. журн. - 2001. - Т. 73, №1. - С. 110-114.

Скрипник І.М. Вплив L-аргініну на стан метаболічних процесів та морфофункціональні зміни гастродуоденальної зони у щурів за пептичної виразки // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісн. Укр. мед. стомат. академії. - 2003. - Т.3, вип. 1. - С. 51-53.

Скрыпник И.Н. Оценка антиноцицептивного эффекта но-шпы форте в комплексной терапии пептической язвы с сопутствующим хроническим рецидивирующим панкреатитом // Сучасна гастроентерологія. - 2003. - №1. - С.64-67.

Скрипник І.М., Тарасенко Л.М. Дизрегуляція метаболічних процесів - провідний механізм патогенезу виразкової хвороби // Гастроентерологія. - 2000. - Вип. 30. - С. 108-115 (здобувач провів обстеження 89 хворих на ПВДК, визначення вмісту нейрамінової кислоти та фукози, аналіз та узагальнення результатів).

Скрипник І.М., Дегтярьова І.І. Особливості лікування хворих на виразкову хворобу з різноманітними варіантами клінічного перебігу // Гастроентерологія. - 2000. - Вип. 31. - С. 364-375 (здобувач проводив обстеження та лікування хворих, визначення літогенних властивостей жовчі, активності ліпази в дуоденальному вмісті, концентрації ТБК-реактантів у крові).

Дегтярева И.И, Скрыпник И.Н. Обоснование применения препарата клацид (кларитромицин) в комплексной терапии больных с заболеваниями органов пищеварения // Ліки України. - 2000. - №9. - С. 42-45 (здобувач проводив відбір хворих, визначення літогенних властивостей жовчі, статистичну обробку результатів).

Дегтярева И.И., Скрыпник И.Н. Дискинезии желчного пузыря и желчевыводящих путей: традиционные и современные взгляды на проблему // Журн. АМН України. - 2001. - Т. 7, №2. - С. 297-313 (здобувач підготував розділи стосовно діагностики та лікування, є співавтором класифікації біліарних дискінезій).

Дегтярева И.И, Скрыпник И.Н. Роль и место ланзопразола и цизаприда в лечении больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью // Сучасна гастроентерологія. - 2002. - №1. - С. 59-61 (здобувач підготував огляд літератури, обстежив 19 хворих на ГЕРХ в динаміці лікування).

Дегтярьова І.І., Скрипник І.М., Скопіченко С.В. Застосування сучасних проносних засобів при обстипаційному синдромі // Ліки. - 2000. - №5. - С. 85-88 (здобувач огляд літератури, обстежив 22 хворих на звичний закреп).

Дегтярева И.И, Скрыпник И.Н. Современные подходы к консервативному лечению язвенной болезни // Укр. журн. малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. - 2001. - Т. 5, №1. - С. 63-64 (здобувач обстежив 17 хворих на ПВДК, сформулював мету і висновки).

Особенности патогенетического лечения больных острым и хроническим рецидивирующим панкреатитами квамателом и гастроцепином / И.И.Дегтярева, И.Н.Скрыпник, В.М.Потяженко, Г.В.Оседло // Гастроентерологія. - 2001. - Вип. 32. - С. 467-472 (здобувач провів обстеження хворих, визначення концентрації ТБК-реактантів і активності СОД крові).

Ушкодження сполучнотканинних структур як провідний патогенетичний механізм стрес-синдрому / Тарасенко Л.М., Скрипник І.М., Непорада К.С., Петрушанко Т.О., Корольова В.В. // Медична хімія. - 2001. - Т. 3, №2. - С. 26-30 (здобувач провів моделювання ПВ, визначав вміст фукози та NANA в гомогенаті СОШ щурів, обстежив хворих на ПВДК і визначив у них рівень екскреції NANA із сечею).

Применение препарата „Настойка сложная Панкова” для лечения больных с заболеваниями органов пищеварения / Дегтярева И.И, Скрыпник И.Н., Оседло Г.В., Скопиченко С.В., Гончарова Ю.В. // Современные аспекты военной медицины: Сб. научн. трудов ГВКГ МО Украины. - Вып. 5. - К., 2000. - С. 53-58 (здобувач провів набір хворих, визначення активності ліпази в дуоденальному вмісті, концентрації ТБК-реактантів у крові, статистичну обробку даних).

Обоснование применения гепабене для лечения больных с хроническими гепатитами токсической этиологии и жировой дистрофии печени в сочетании с хроническими заболеваниями желчного пузыря / Дегтярева И.И., Оседло Г.В., Скрыпник И.Н., Козел Н.П., Гончарова Ю.В. // Сучасна гастроентерологія. - 2001. - №3. - С. 51-54 (здобувач провів аналіз літератури, обстежив 19 хворих на ХТГ, визначав показники ПОЛ та АОС).

Консервативное лечение острых панкреатических атак и компенсация внешнесекреторной недостаточности поджелудочной железы / Дегтярева И.И., Скрыпник И.Н., Скопиченко С.В., Оседло Г.В., Потяженко В.М. // Зб. наук. пр. співроб. КМАПО ім. П.Л.Шупика. - Вип. 9, кн. 4. - К., 2000. - С. 644-648 (здобувач обстежив і пролікував 22 хворих на ХП, визначав концентрацію ПРФ, сформулював висновки).

Экспериментальная модель пептической язвы желудка / Л.М. Тарасенко, К.С. Непорада, И.Н. Скрыпник, А.И. Воложин // Патол. физиол. и эксперим. терапия. - 2001. - №4. - С. 27-28 (здобувачу належить ідея розробки моделі ПВ та її відтворення).

Патент 24573 А Україна, А 61К 33/42. Спосіб лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки: Пат. 24573 А Україна, А 61К 33/42 / Тарасенко Л.М., Френкель Л.А., Скрипник І.М., Непорада К.С., Петрушанко Т.О. - № 97062791; Заявл. 12.06.97; Опубл. 15.11.00. - 2с.

Декларац. патент 35336 А Україна, А 61В 5/00. Спосіб моделювання пептичної виразки шлунка: Декларац. патент 35336 А Україна, А 61В 5/00 / Л.М.Тарасенко, І.М.Скрипник, К.С.Непорада - № 99095270; Заявл. 24.09.99; Опубл. 15.03.01; Бюл. №2. - 2 с.

Тарасенко Л.М., Непорада К.С., Скрипник І.М. Корекція L-аргініном ушкоджень клітин шлунка за пептичної виразки // Укр. біохім. журн. - 2002. - Т. 74, №4 (дод.1). - С. 106 (здобувач провів моделювання ПВ, визначення показників ПОЛ і АОС).

Обоснование применения “Активии” для лечения заболеваний органов пищеварения, гиперлипидемии и синдрома хронической усталости / Дегтярева И.И., Скрыпник И.Н., Оседло Г.В., Козачок Н.Н., Скопиченко С.В., Невойт А.В. // Матер. VI Междунар. конгр. “Парентеральное и энтеральное питание”. - М., 2002. - С. 36-37 (здобувач провів обстеження хворих, аналіз бактеріограм калових мас).

Нові підходи до оцінки детоксикаційної, білковосинтетичної функції печінки і резистентності гепатоцитів / І.М. Скрипник, К.С. Непорада, А.В. Невойт, І.В. Іванина // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. “Вчені майбутнього”. - Одеса, 2002. - С. 58-59 (здобувач провів визначення активності аргінази, статистичну обробку, підготовку до друку).

Tarasenko L.M., Skrypnik I.N., Neporada K.S. Antiulcerogenic effect of L-arginine of mucous membrane of stomach in experimental ulcer // Abstr. 3-rd Parnas Conference “Mechanisms of cellular signal transduction and communication”. - Lviv, 2000. - P. 83 (здобувач проводив моделювання ПВ, визначення активності б1-протеїназного інгібітора).

Degtjaryova I.I., Skrypnik I.N. Application of omeprasole in comprehensive curing of peptic ulcer patients // Gut. - 2000. - Vol. 47, Suppl. III. - A. 82 (здобувач проводив обстеження та лікування хворих на ПВДК, визначав співвідношення агресивних та захисних факторів шлунка).

Interrelation of microbiocenotical disturbances of the bowel and cholesterol calculosis forming / I.I.Degtjaryova, I.N.Skrypnik, G.V.Osjodlo, S.V.Skopichenko // J.Hepatology. - 2001. - Vol. 34, Suppl. 1. - P. 231 (здобувач провів обстеження та лікування хворих, статистичну обробку та підготував роботу до друку).

Argynase blood activity as an index of the liver detoxic function in chronic hepatitis and liver cirrhosis patients / Degtjaryova I., Skrypnik I., Tarasenko L., Skopichenko S., Martynenko L. // Gut. - 2001. - Vol. 49, Suppl. III. - N. 3132 (здобувач провів відбір та лікування хворих, визначав активність аргінази крові).

Degtjaryova I., Skrypnik I., Skopichenko S. Modern approaches to antihelicobacterial therapy and primary prophylaxis of the intestinal dysbiosis in peptic ulcer patients // Gut. - 2001. - Vol. 49, Suppl. III. - N. 3166 (здобувач провів аналіз бактеріограм калових мас, статистичну обробку та узагальнення результатів).

Skrypnik I.N., Degtjaryova I.I. Helicobacter pylori and metabolic processes in mucous barrier of gastroduodenal zone in peptic ulcer patients in dynamic of the treatment // Abstr. XV Intern. Workshop of EHSG “Gastrointestinal pathology and Helicobacter”. - Athens (Greece), 2002. - A.64 (здобувач провів визначення вмісту сіало- та фукопротеїнів у крові хворих на ПВДК, статистичну обробку, узагальнення результатів).

Метод оцінки стану слизового бар'єра шлунка у хворих на виразкову хворобу / Л.М. Тарасенко, М.М. Потяженко, К.С. Непорада, І.М. Скрипник / Інформ. лист. - 1998. - №27. - 2 с.

АНОТАЦІЯ

Скрипник І.М. Обґрунтування диференційованої патогенетичної терапії пептичної виразки у поєднанні з іншими захворюваннями органів травлення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2003.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми, що виявляється в обґрунтуванні диференційованого підходу до патогенетичного лікування хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки у поєднанні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, хронічним холециститом, хронічним панкреатитом, хронічним неспецифічним реактивним гепатитом і хронічним токсичним гепатитом, синдромом подразненого кишечнику з обстипацією. На підставі клініко-експериментальних досліджень встановлений системний характер змін метаболічних процесів за пептичної виразки, які зумовлені супутніми органоспецифічними структурно-функціональними розладами в підшлунковій залозі та печінці. Диференційоване призначення хворим на пептичну виразку лікарських засобів сприяє більш ранньому усуненню клінічних проявів основного і супутніх захворювань, забезпечує рубцювання виразки і ерадикацію гелікобактерної інфекції.

Ключові слова: пептична виразка, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний неспецифічний реактивний гепатит, хронічний токсичний гепатит, синдром подразненого кишечнику, кишковий дисбіоз, лікування.

АННОТАЦИЯ

Скрыпник И.Н. Обоснование дифференцированной патогенетической терапии пептической язвы в сочетании с другими заболеваниями органов пищеварения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2003.

В диссертации представлено теоретическое обобщение и новое решение проблемы, которое заключается в обосновании дифференцированного подхода к лечению больных пептической язвой двенадцатиперстной кишки (ПЯДК) в сочетании с другими заболеваниями органов пищеварения на основании анализа патогенетических механизмов их возникновения и развития.

Приоритетным является изучение влияния ингибиторов протонной помпы в составе антигеликобактерной терапии (АГБТ) у больных ПЯДК на ультраструктуру и активность энзимов слизистой оболочки желудка, характеризующих метаболические процессы. Проведен сравнительный анализ протективных свойств слизистой оболочки гастродуоденальной зоны у больных ПЯДК в зависимости от ассоциации с НР-инфекцией. Установлено наличие в ней стойких метаболических расстройств в стадии клинико-эндоскопической ремиссии ПЯДК, которые могут потенцировать рецидив заболевания при воздействии провоцирующих факторов.

У больных ПЯДК с сопутствующей гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью доказана необходимость назначения высоких доз ингибиторов протонной помпы (до 8-12 недель и более) и увеличение продолжительности их приема в качестве поддерживающей терапии (до 4-6 мес.)

Обоснована эффективность АГБТ, пиренцепина, эглонила и но-шпы форте у больных ПЯДК с острыми атаками хронического панкреатита, что обеспечивается нормализацией соотношения агрессивных и защитных факторов желудка. Установлено, что назначение креона с целью проведения заместительной терапии на фоне АГБТ у больных ПЯДК с сопутствующим хроническим панкреатитом с внешнесекреторной недостаточностью компенсирует сниженную экзокринную функцию поджелудочной железы.

Показано, что назначение современного растительного холеретика - настойки сложной Панкова в комплексе с АГБТ у больных ПЯДК с сопутствующим хроническим холециститом приводит к рубцеванию язвенного дефекта, снижению интенсивности липопероксидации, устранению литогенных свойств желчи, воспалительных и застойных явлений в желчном пузыре.

Обоснована необходимость назначения больным ПЯДК с сопутствующими хроническим токсическим гепатитом и хроническим неспецифическим реактивным гепатитом комбинированных гепатопротекторов (гепабене и цитраргинина) на фоне терапевтических доз ингибиторов протонной помпы ІІ поколения (пантопразола) в составе АГБТ, что обеспечивает повышение детоксикационной и белковосинтетической функции печени, резистентности мембран гепатоцитов, ускоряя при этом рубцевание язвенного дефекта.

Установлена целесообразность назначения пикосульфата натрия и макроголя 4000 больным ПЯДК и сопутствующим синдромом раздраженного кишечника с обстипацией, а при ассоциации заболевания с кишечным дисбиозом - йогурта “Активии” и линекса.

Разработанная экспериментальная модель пептической язвы (ПЯ) характеризуется активацией агрессивных и снижением защитных факторов слизистого барьера желудка вследствие нарушения структурной организации биополимеров слизи. С использованием комплекса высокоинформативных диагностических методов установлен системный характер изменений метаболических процессов при ПЯ, обусловленных сопутствующими органоспецифическими структурно-функциональными расстройствами в поджелудочной железе и печени, о чем свидетельствуют повышение протеолиза, активация перекисного окисления липидов в тканях поджелудочной железы, а также снижение детоксикационной, белковосинтетической функций печени и ослабление резистентности гепатоцитов. Использование L-аргинина с превентивной и лечебной целью у животных с экспериментальной ПЯ устраняет проявления клеточных повреждений слизистой оболочки гастродуоденальной зоны, поджелудочной железы и печени. Обоснована целесообразность назначения гепатопротекторов и антиоксидантов больным ПЯ при вовлечении в патологический процесс печени и поджелудочной железы.

Таким образом, на основании клинических и экспериментальных исследований предложен патогенетически обоснованнный дифференцированный подход к назначению лекарственных средств, направленных на лечение сопутствующих ПЯДК заболеваний органов пищеварения - гастроэзофагеальной рефлюксной болезни, хронического холецистита, хронического панкреатита, хронического неспецифического реактивного гепатита и хронического токсического гепатита, синдрома раздраженного кишечника с обстипацией, что способствует более раннему устранению клинических проявлений основного и сопутствующих заболеваний, обеспечивает высокую частоту рубцевания язв и эрадикации НР-инфекции.

Ключевые слова: пептическая язва, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, хронический холецистит, хронический панкреатит, хронический неспецифический реактивный гепатит, хронический токсический гепатит, синдром раздраженного кишечника, лечение.

SUMMARY

Skrypnуk I.N. The foundation of the differentiated pathogenic peptic ulcer therapy with the сoncominent digestive organs' diseases. - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of Doctor of Medical Sciences to speciality 14.01.02 - Internal diseases. - Kyiv Medical Academy for Postgraduate Education named after P.L. Shupyk Ukrainian Ministry of Public Health, Kyiv, 2003.

The thesis gives a theoretical summing and a new settlement of the problem, it being the foundation of the differentiated approach towards the pathogenic treatment of duodenum peptic ulcer patients with the concominent gastroesophageal reflux disease, chronic cholecystitis, chronic pancreatitis, chronic non-specific reactive hepatitis and chronic toxic hepatitis, irritable bowel syndrome with obstipation. The systemic character of the metabolic process changes at the peptic ulcer, has been established, they being due to the concominent organospecific structural functional disturbances of the pancreas and liver in clinical trials and experiment.

Additional administration to the duodenum peptic ulcer patients of the medical preparations aids earlier removal of clinical manifestations of the primary and concominent diseases, gives a high percentage of ulcer healing and eradication of helicobacterial infection.

Key words: peptic ulcer, gastroesophageal reflux disease, chronic cholecystitis, chronic pancreatitis, chronic non-specific reactive hepatitis, chronic toxic hepatitis, irritable bowel syndrome, treatment.

Размещено на Allbest.ru