Екстракорпоральна гемокорекція із застосуванням магнітокерованого сорбенту в інтенсивній терапії синдрому інтоксикації у хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

УДК 616.61 -78:616-036.111/.12] -036.882-083.98

ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНА ГЕМОКОРЕКЦІЯ ІЗ

ЗАСТОСУВАННЯМ МАГНІТОКЕРОВАНОГО СОРБЕНТУ В ІНТЕНСИВНІЙ ТЕРАПІЇ СИНДРОМУ

ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ З ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ

ГЕПАТОПАНКРЕАТОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОНИ

(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Білоусов Андрій Миколайович

Дніпропетровськ - 2004

АНОТАЦІЯ

Білоусов А.М. Екстракорпоральна гемокорекція із застосуванням магнітокерованого сорбенту в інтенсивній терапії синдрому інтоксикації у хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія. Дніпропетровська державна медична академія, 2004 р.

Дисертація присвячена питанням вивчення впливу нового методу екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту на різні рівні гомеостатичних систем у хворих з синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією гепатопанкреатодуоденальної зони.

У результаті застосування запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції в усіх хворих основної групи відзначені ознаки покращення метаболічного гомеостазу, рівноваги між антирадикальними та прорадикальними продуктами, що підтверджується достовірним зниженням токсичних форм кисню. Даний факт є основною патогенетичною відмінністю запропонованого методу від комплексної традиційної інтенсивної терапії, проведеної у хворих групи порівняння.

Характеpною рисою представленого методу із застосуванням магнітокерованого сорбенту є те, що перш за все метод альтернативний не по детоксикаційному ефекту, а по системній неспецифічній біологічній модуляції.

Запропонований метод технічно простий і надійний в обслуговуванні. Відсутність побічних ефектів (гемічних, гемодинамічних, білкових, гормональних, електролітних, імунологічних) створюють реальні передумови для його застосування в інтенсивній терапії різного виду хворих із клінікою синдрому ендогенної інтоксикації.

Ключові слова: синдром ендогенної інтоксикації, екстракорпоральна гемокорекція, магнітокерований сорбент, гепатопанкреатодуоденальна зона, анестезіологія та інтенсивна терапія.

АННОТАЦИЯ

Белоусов А.Н. Экстракорпоральная гемокоррекция с применением магнитоуправляемого сорбента в интенсивной терапии синдрома интоксикации у больных с патологией органов гепатопанкреатодуоденальной зоны. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.30 - анестезиология и интенсивная терапия. Днепропетровская государственная медицинская академия, 2004 г.

Диссертация посвящена вопросам изучения влияния нового метода экстракорпоральной гемокоррекции с применением магнитоуправляемого сорбента на различные уровни гомеостатических систем у больных с синдромом эндогенной интоксикации, обусловленным патологией органов гепатопанкреатодуоденальной зоны.

В диссертации представлены экспериментально-клинические данные, характеризующие эффективность различных методов интенсивной терапии синдрома эндогенной интоксикации при заболеваниях органов гепатопанкреатодуоденальной зоны в анестезиолого-реанимационной практике. Экспериментальная часть охватывает 82 различных видов животных, клиническая - 112 пациентов с синдромом эндогенной интоксикации, обусловленным патологией органов гепатопанкреатодуоденальной зоны.

В результате проводимых исследований установлено существенное патогенетическое преимущество в эффективности метода экстракорпоральной гемокоррекции с применением магнитоуправляемого сорбента над традиционной комплексной интенсивной терапией.

Сравнения с помощью средних значений t - критерия сорбционных и косвенных терапевтических эффектов магнитоуправляемого сорбента показало преобладание в 2,1 раза достоверности сорбционного механизма действия магнитоуправляемого сорбента (t = 9,85; p<0,001) над косвенным его эффектом (t = 4,65; p<0,001).

Важным преимуществом предложенного метода является то, что сорбционные свойства магнитоуправляемого сорбента высоко специфические (селективные) и имеют наибольшее сродство к молекулярным компонентам плазмы крови, которые способствуют развитию синдрома эндогенной интоксикации. Такая селективность магнитоуправляемого сорбента создает предпосылки для возникновения в процессе терапии косвенных саногенетических эффектов.

Характеpной особенностью представленного метода с применением магнитоуправляемого сорбента является то, что прежде всего метод альтернативен не детоксикационному эффекту, а системной неспецифической биологической модуляции.

Наличие постоянного магнитного поля вокруг коллоидных частиц магнетита позволяет магнитоуправляемому сорбенту не только селективно адсорбировать различного рода вещества по принципу магнитофереза, но и активно влиять на внутриклеточные биохимические процессы. Активизируя в 1,5-2 раза процесс диссоциации оксигемоглобина и повышая при этом отдачу крови кислорода тканям, магнитоуправляемый сорбент улучшает биоэлектрический потенциал мембран эритроцитов, восстанавливает функциональную активность клеток крови, улучшает реологию.

Магнитоуправляемый сорбент универсально корригирует рН и щелочной резерв венозной крови. Улучшение обменно-метаболических нарушений на клеточном уровне достоверно подтверждено результатами электронно-микроскопических исследований органов ретикулоэндотелиальной системы (печени, почек и легких) в эксперименте. Восстановление метаболических сдвигов гомеостаза, физико-химических свойств тканевых структур, равновесия между антирадикальными и прорадикальными продуктами характеризуют прямое влияние магнитоуправляемого сорбента на процессы свободнорадикального окисления липидов. Данный факт предопределяет основное патогенетическое отличие предложенного метода от комплексной традиционной интенсивной терапии, проведенной у больных группы сравнения. Процесс коррекции равновесия между антирадикальными и прорадикальными продуктами обуславливает также активность магнитоуправляемого сорбента по отношению к патогенным микроорганизмам и состоянию клеточного звена иммунитета. Селективный бактериостатический и антигрибковый эффекты, коррекция иммунологических расстройств (повышение фагоцитарной активности лейкоцитов и индекса завершенности фагоцитоза, устранения дисбаланса иммунорегуляторных клеток) дополняют перечень биологического действия магнитоуправляемого сорбента. Принцип магнитофереза позволяет магнитоуправляемому сорбенту эффективно улучшать показатели белковых и липидных фракций крови, альбумино-глобулинового коэффициента, величины СОЭ, уровень продуктов перекисного окисления липидов, количества гормонов, циркулирующих иммунных комплексов и лимфоцитотоксических аутоантител. Нормализация патогенетических звеньев у больных с синдромом эндогенной интоксикации также достоверно подтверждена процессом восстановления функций основных компенсаторных систем организма: гемодинамики, микроциркуляции, нейроэндокринной, пищеварительной, выделительной и иммунной.

Предложенный метод технически прост и надежен в обслуживании. Отсутствие побочных эффектов (гемических, гемодинамических, электролитных, гормональных, белковых, липидных, иммунологических) создают реальные предпосылки для его использования в интенсивной терапии различного рода больных м клиникой синдрома эндогенной интоксикации.

Таким образом, представленный метод экстракорпоральной гемокоррекции магнитоуправляемым сорбентом в целом не столько метод искусственной детоксикации, а как эффективный и надежный способ активации естественных процессов детоксикации организма.

По результатам обследования и лечения больных с синдромом эндогенной интоксикации предложены практические рекомендации для использования нового метода экстракорпоральной гемокоррекции в практической деятельности отделений анестезиологии и интенсивной терапии.

Ключевые слова: синдром эндогенной интоксикации, экстракорпоральная гемокоррекция, магнитоуправляемый сорбент, гепатопанкреатодуоденальная зона, анестезиология и интенсивная терапия.

ANNOTATION

Belousov A.N. Extracorporal hemocorrection using magnet-controlled sorbent in intensive therapy of intoxication syndromes in patients with hepatopancreatoduodenales diseases. - Мanuscript.

Dissertation for the Doctor of Medicine degree on speciality 14.01.30 - Anesthesiology and Intensive Care. Dnepropetrovsk State Medical Academy, 2004.

The dissertation is devoted to the study of new method of extracorporal hemocorrection using magnet-controlled sorbent with influence on different levels of homeostasis systems in patients with intoxication syndrom conditioned by hepatopancreatoduodenales region's pathology.

The peculiarity of method of extracorporal hemocorrection using magnet-controlled sorbent is active normalisation of the biological media state of a living organism's functionby means of compensatory and regulation processes. The main biological action of magnet-controlled sorbent is directed to regulation of cell metabolism.

The method of extracorporal hemocorrection using magnet-controlled sorbent is technicaly simple and reliable in operation. Absence of counter-indication and incidental effects (haemics, haemodynamics, hormones, electrolytes, immunologicals), creates real conditions for the use of this method in intensive therapy of intoxication syndrome in different patients.

Method of extracorporal hemocorrection using magnet-controlled sorbent, on the whole is rather the method of artificial detoxycation, then an effective and reliable way to activate natural processes of detoxycation of the organism.

Key words: intoxication syndrome, extracorporal hemocorrection, magnet-controlled sorbent, hepatopancreatoduodenales, anesthesiology and intensive care.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі медицини невідкладних станів та анестезіології

Харківського державного медичного університету.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Оболєнцев Микола Іванович, Харківський державний медичний університет, професор кафедри медицини невідкладних станів та анестезіології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Чепкий Леонард Петрович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, лауреат Державної премії України, професор кафедри анестезіології, реаніматології та медицини катастроф.

доктор медичних наук, професор Мальцева Людмила Олексіївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії.

доктор медичних наук, Шейман Борис Семенович, УДСЛ “ОХМАТДИТ” МОЗ України, завідуючий відділом токсикології та екстракорпоральних методів детоксикації.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії.

Захист відбудеться “28” травня 2004 р. о 13.00 годині в аудиторії №9 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий “26” березня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.мед.н., доц. Кобеляцький Ю. Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У даний час поява нового напрямку у науці - нанотехнології, дозволяє удосконалити методи патогенетичної терапії синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ), створити новий клас біосумісних сорбентів. Яскравим представником продукту нанотехнології є колоїдні частки магнетиту (Fe₃O₄). На основі розрахунків, накопиченого досвіду побудови математичних моделей науково обґрунтовано вивчення колоїдних часток магнетиту не тільки в області техніки, але і для медико-біологічних досліджень (Шалімов О.О. та ін.1981; Гвазава Е.А., 1985; Франк В.А., 1986; Ахалая М.Г., Закарая К.А., Какіашвілі М.С. та ін., 1993; Глущенко М.М. та ін., 2001; David A Roth., 1999; Jing Liu, George Anthony Flores, 2001).

Теоретичні та експериментальні дослідження ряду авторів показали, що колоїдні частки магнетиту (Fe₃O₄) можуть виступати в якості ефективного біологічно сумісного гемосорбенту, який перевершує за своїми адсорбційними властивостями традиційні вугільні та іонітні матеріали (Пермичев О.М., Цибусов С.М., Буланов Г.А., 2001; Ахалая М.Г. та ін., 1997; Буланов Д.Г. та ін., 2001. Глухоєдов М.П. та ін., 2001).

У цьому плані перспективним напрямком сорбційної технології є розробка на основі хімічного синтезу колоїдних часток магнетиту - магнітокерованих сорбентів (МКС) та їх застосування при екстракорпоральних методах детоксикації біологічних рідин (Ахалая М.Г. та ін., 1997).

Кожна частка магнетиту є субдоменний елементарний магнітик кулястої форми розміром 6-12 нм. Наявність адсорбційного прошарку у колоїдних частках МКС забезпечує їм високу сорбційну активність. Сумарна площа сорбційної поверхні МКС у середньому складає від 800 до 1200 м²/г.

Проведені теоретичні та експериментальні дослідження сприяють впровадженню магнітокерованих сорбентів (МКС) у клінічну практику. Використання МКС дозволить наблизитись до вирішення існуючих проблем раніш відомих методів терапії СЕІ, домогтися технічної простоти, безпеки їх застосування, фінансово знизити вартість лікування.

Вищевикладеними обставинами обгрунтовується актуальність наукового пошуку по розробці та впровадженню у клінічну практику анестезіології та інтенсивної терапії нового методу екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту, вивчення його ефективності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи Харківського державного медичного університету за участю кафедри медицини невідкладних станів та анестезіології, кафедр хірургічного профілю по темі “Екстракорпоральні методи гемокорекцій” (№01980002627).

Мета роботи - підвищити ефективність патогенетичної терапії синдрому ендогенної інтоксикації у хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони шляхом вивчення впливу на гомеостатичні системи організму методу екстракорпоральної гемокорекції із використанням магнітокерованого сорбенту. терапія інтоксикація патологія гемокорекція

Задачі дослідження:

1. Розробити ефективний метод терапії синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ) у хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони.

2. В експерименті на практично здорових тваринах провести оцінку безпеки методу екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту за допомогою дослідження основних гомеостатичних систем організму: серцево-судинної, дихальної, травної, видільної, нейроендокринної, імунної.

3. В експерименті на тваринах змоделювати синдром ендогенної інтоксикації та оцінити ефективність його лікування запропонованим методом гемокорекції шляхом дослідження основних гомеостатичних систем: серцево-судинної, дихальної, травної, видільної, нейроендокринної, імунної.

4. В експерименті провести електронно-мікроскопічні дослідження стану органів ретикулоендотеліальної системи (печінки, нирок, легень) до та після застосування методу екстракорпоральної гемокорекції.

5. Дослідити сорбційні властивості магнітокерованого сорбенту та їх роль у формуванні саногенетичних ефектів при синдромі ендогенної інтоксикації.

6. Вивчити вплив магнітокерованого сорбенту на мікрофлору та його сполучення з антибактеріальними препаратами.

7. У клінічній частині провести порівняльний аналіз ефективності запропонованого методу з традиційною інтенсивною терапією шляхом вивчення показників червоної крові, системи гемостазу, функції печінки, білкового та ліпідного обміну, гормонального рівня, перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Комплексно порівняти детоксикаційний ефект.

8. Дослідити вплив методу екстракорпоральної гемокорекції на показники окисного стресу, процеси гліколізу в еритроцитах, стан електрокінетичного заряду мембран еритроцитів, мікроциркуляцію.

9. Провести порівняльну оцінку загальної терапевтичної ефективності (за даними всіх рівнів гомеостазу) лікування синдрому ендогенної інтоксикації між запропонованим методом екстракорпоральної гемокорекції та традиційним.

10. Визначити показання та можливі протипоказання до застосування нового методу екстракорпоральної гемокорекції.

11. Установити ієрархію терапевтичного ефекту впливу методів інтенсивного лікування на системи гомеостазу організму хворих.

12. У порівнянні представити дані комплексного терапевтичного ефекту досліджуваних методів інтенсивного лікування у відношенні показників імунної системи у хворих з синдромом ендогенної інтоксикації.

13. За допомогою методу кореляційних структур дослідити системну ефективність запропонованого методу гемокорекції.

14. Скоротити термін перебування хворих із синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, зменшити летальні випадки.

Об'єкт дослідження. Синдром ендогенної інтоксикації, обумовлений патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони.

Предмет дослідження. Вплив методу екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту на різні рівні гомеостатичних систем організму.

Методи дослідження. У роботі використані загальноклінічні та біохімічні методики: вивчались анамнез, об'єктивні дані, результати загальних аналізів крові та сечі, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), токсичність плазми, молекули середньої маси (СМ), добовий діурез, білковий і ліпідний спектри крові, коагулограма, вміст калію, хлору, натрію та заліза в сироватці крові. Досліджувалися функціональні стани печінки, підшлункової залози та нирок. Проводилися сканування печінки та ренографія, радіоімунологічні дослідження рівня в крові Т₃, Т₄, пролактину, кортизолу. Загальний імунний статус вивчався тестами I та II рівнів. Визначалися лужний резерв венозної крові та рН, продукти перекисного та вільнорадикального окислювання ліпідів (ВРПО), активність антирадикальних ферментів (супероксиддисмутази та каталази). Досліджувалися ферменти АТФ, 2,3 ДФГ та електрокінетичний заряд мембран еритроцитів, їх функціональний стан, рухливість відносно один одного, ступінь агрегації, стан мікроциркуляції. “In vitro” проводилися мікробіологічні дослідження впливу магнітокерованого сорбенту на патогенні мікроорганізми та його сполучення з антибактеріальними препаратами.

Дослідження здійснювалися поетапно. На підставі клініко-лабораторних даних виконувалася порівняльна оцінка ефективності методів інтенсивної терапії синдрому ендогенної інтоксикації.

Наукова новизна отриманих результатів. Розроблено новий ефективний метод терапії синдрому ендогенної інтоксикації на прикладі лікування хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони, що включає використання екстракорпоральної гемокорекції магнітокерованим сорбентом.

Автором вперше:

експериментально на тваринах доведена безпечність запропонованого методу гемокорекції, що характеризувалася відсутністью порушень з боку основних гомеостатичних систем організму: серцево-судинної, дихальної, травної, видільної, нейроендокринної та імунної;

показано, що метод екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту позитивно впливає на ультраструктурні зміни у тканинах органів ретикулоендотеліальної системи;

клінічно проведена порівняльна оцінка ефективності запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції з традиційною інтенсивною терапією у хворих з синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони;

розроблено новий патогенетично ефективний метод екстракорпоральної гемокорекції у терапії синдрому ендогенної інтоксикації, який не викликає гемічних, гемодинамічних, електролітних, білкових, гормональних та імунологічних видів розладів;

встановлено, що показанням до застосування запропонованого методу є наявність синдрому ендогенної інтоксикації;

показано, що метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту у порівнянні з традиційною терапією більш ефективно покращує рівень маркерів синдрому ендогенної інтоксикації, продукти перекисного окислювання ліпідів, активність антирадикальних ферментів, процеси вільнорадикального окислювання ліпідів, показники токсичності плазми;

показано, що запропонований метод усуває прояви окисного стресу у хворих із синдромом ендогенної інтоксикації, сприяє активації процесу дисоціації оксигемоглобіну, відновлює проникність і величину заряду мембран еритроцитів, покращує мікроциркуляцію;

встановлено, що магнітокерований сорбент має селективну сорбцію стосовно білків крові, ліпідів і гормонів, має бактеріостатичну та протигрибкову дії, знижує мінімально-гнітюче дозування антибактеріальних препаратів;

доведена імунокоригуюча дія запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту у хворих із синдромом ендогенної інтоксикації.

представлена комплексна кількісна оцінка динаміки показників окремих підсистем і гомеостазу хворих у результаті застосування запропонованого методу гемокорекції;

визначена ієрархія терапевтичного ефекту впливу методів інтенсивної терапії на системи гомеостазу організму хворих, виділені специфічні особливості досліджуваних видів лікування;

на основі ранжирування терапевтичних ефектів, отриманих у результаті застосування методу екстракорпоральної гемокорекції, запропонована схема патогенетичних основ біологічної дії нового методу.

проведено системний аналіз ефективності нового методу екстракорпоральної гемокорекції.

Практичне значення отриманих результатів. Висока ефективність і безпечність методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту дозволяє його використовувати у хворих із синдромом ендогенної інтоксикації у комплексі з традиційною інтенсивною терапією, де є порушення білкового, електролітного, гормонального, ліпідного обміну, системи згортання крові, анемія, тромбоцитопенія, імунні розлади.

Використання запропонованого методу сприяє підвищенню ефективності патогенетичної терапії хворих з синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони у плані усунення гемічних, білкових, ліпідних, гормональних, електролітних, імунологічних розладів. Простота і відсутність ускладнень розробленого методу екстракорпоральної гемокорекції дозволили відносно швидко забезпечити адекватну та ефективну терапію синдрому ендогенної інтоксикації і впровадити метод у клінічну практику (Витяг з протоколу засідання Вченої медичної ради МОЗ України від 22.12.2000 №48 про дозвіл клінічного застосування методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту).

Результати досліджень знайшли своє відображення у розробленому інформаційному листі (№33-2001. “Про нововведення у системі охорони здоров'я”; випуск 1 з проблеми “Анестезіологія та реаніматологія”), актах впровадження (Харківська ОКЛ від 17.03. 2002; Чугуївська РКЛ від 11.03.2002; Вовчанська РКЛ від 4.04.2002), патентах на винахід (Держпатент України №24322А від 17.07.98.; Держпатент України №24183А від 17.07.98.; Держпатент України №42132А від 15.10.01.; Держпатент України №42123А від 15.12.00.; Держпатент України №31309А від 15.10.01); наукових публікаціях; знято науковий фільм про актуальність нового напрямку в науці - нанотехнології та перспектив його застосування в області клінічної медицини. Матеріали роботи використовуються у лекційному курсі, під час практичних занять з лікарями на базі Харківської обласної клінічної лікарні, а також лікарів-інтернів кафедри медицини невідкладних станів та анестезіології Харківського державного медичного університету та Харківської медичної академії післядипломної освіти лікарів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота була виконана здобувачем на кафедрі медицини невідкладних станів та анестезіології Харківського державного медичного університету. Набір хворих здійснювався у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Харківської обласної клінічної лікарні. Проведено аналіз літературних джерел і виконано патентний пошук, здійснено підбір тематичних хворих і наступне їх всебічне обстеження. Розроблено та запатентовано новий метод хімічного синтезу магнітокерованого сорбенту. Розроблено та запатентовано новий метод екстракорпоральної детоксикації біологічних рідин із застосуванням магнітокерованого сорбенту. Розроблені та запатентовані оптимально-ефективні методи екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту у терапії захворювань серцево-судинної, нейроендокринної та травної систем. Проведено експериментально-клінічне дослідження безпеки та ефективності запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції, його впливу на основні біохімічні параметри гомеостатичних систем організму у нормі та при синдромі ендогенної інтоксикації. Здійснено комплексне лікування хворих із синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Проведено системний аналіз отриманих результатів дослідження. Сформульовані всі положення та висновки роботи. Розроблено інформаційний лист про нововведення у системі охорони здоров'я.

Опубліковано 90 наукових праць, з яких 20 написані у співавторстві. У спільних роботах автором виконані огляд і переклад іноземної літератури, проведені експериментально-клінічні обстеження та лікування хворих з синдромом ендогенної інтоксикації. Основні результати досліджень самостійно опубліковані та викладені автором на конгресах, семінарах, конференціях, з'їздах, симпозіумах фахівців. Ідеї на винахід і розробки методу на 100% належать автору.

Апробація результатів дисертації. Апробація дисертаційної роботи проведена на спільному засіданні кафедри госпітальної хірургії, медицини невідкладних станів та анестезіології Харківського державного медичного університету (2002 р.). Результати роботи повідомлені на YII Міжнародній конференції з магнітних рідин, Пльос, Росія (1995 р.); II Національному конгресі анестезіологів України, Харків (1996 р.); IY науково-практичній конференції по створенню й апробації нових лікарських засобів, Москва, Росія (1997 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 45-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії КДМУ (1998 р.); YIII Міжнародній конференції з магнітних рідин, Пльос, Росія (1998 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ДДМА (1998 р.); Всесвітньому конгресі з магнітних рідин, Тимішуара, Румунія (1998р.); Міжнародному симпозіумі анестезіологів-реаніматологів, Москва, Росія (1999 р.); X з'їзді педіатрів України, Київ (1999 р.); спільному засіданні кафедр фізики, біофізики, нормальної та патологічної фізіології, гістології, біохімії та неорганічної хімії ХДУ та ХДМУ (1998, 1999 рр.); науковому товаристві імунологів, Харків (1999 р.); III Інтернаціональній конференції з наукового та клінічного застосування магнітного транспорту, адсорбційних технологій і процесів очищення крові, Росток, Німеччина (2000 р.); III Національному конгресі анестезіологів України, Одеса (2000 р.); засіданні секції анестезіологів-реаніматологів Харківського наукового медичного товариства (2000 р.); конференції молодих вчених Харківського державного медичного університету (2000 р.); Всесвітньому конгресі комбінованих підходів по відкриттю нових матеріалів, Сан Дієго, Каліфорнія, США (2000 р.); 12 Всесвітньому конгресі анестезіологів, Монреаль, Канада (2000 р.); IX, Х Міжнародна конференція нових інформаційних технологій у медицині та екології. Україна, Крим, Гурзуф (2001, 2002 рр.), IX Міжнародній конференції з магнітних рідин, Пльос, Росія (2002 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 30-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ДДМА (2003 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 90 робіт. З них: 21 - у спеціалізованих журналах і збірниках, рекомендованих ВАК України; 7 патентів на винахід; 14 - у збірниках наукових праць; 48 - в інших виданнях і тезах доповідей на з'їздах і конгресах, у тому числі 25 - за кордоном.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 300 сторінках машинописного тексту та складається із вступної частини, огляду літератури, власних досліджень, представлених у п'ятьох розділах, закінчення, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що включає 314 джерел (32 повні сторінки), в тому числі 55 зарубіжних. Дисертація ілюстрована 58 малюнками та 59 таблицями, що займають 79 повних сторінок.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Характеристика матеріалів та методів дослідження. Матеріалом дисертації

стали результати експериментальних і клінічних досліджень. Особливості методологічного підходу полягали у тому, що мета дослідження досягалась за допомогою послідовного рішення взаємозалежних задач. Для втілення методу у клінічну практику в експерименті на тваринах необхідно було довести її безпечність та ефективність. У клінічній частині показати ефективність запропонованого методу в інтенсивній терапії синдрому ендогенної інтоксикації, обумовленого патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони, у порівнянні з сучасним альтернативним методом.

Для повноти та завершеності експерименту кількість і видова приналежність тварин здійснювалися відповідно до міжнародних вимог системи GLP (Froud SJ., Luker., 1994; Stiles T., 1997). Експериментальні дослідження проводилися на 82 тваринах. Серед них: 20 (24,4%) різностатевих кроликів породи “Сірий велетень” (вік 12-15 місяців, вага 4-5 кг); 5 (6,1%) різностатевих свиней породи “Велика біла” (вік 3 місяці, вага від 35 до 40 кг); 14 (17%) безпородних різностатевих собак (вік 2-3 роки, вага від 16 до 27 кг); 27 (33%) пацюків породи “Vistar” (вік 3-5 місяців, вага 150-230 г.); 16 (19,5%) різностатевих морських свинок (вік 6-12 місяців, вага 170-280 г.).

Обстежені тварини розділені на 2 групи:

I група - контрольна (практично здорові тварини) - 35 тварин. У даній групі тварин проводився метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту та вивчалися зміни основних показників гомеостазу.

II група - основна (тварини, яким класичними способами моделювалося токсичне ураження органів гепатопанкреатодуоденальної зони) - 47 тварин. Терапія синдрому ендогенної інтоксикації проводилася за допомогою запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції.

Вибір на ураження органів гепатопанкреатодуоденальної зони став тому, що печінка є одним з головних органів, який виконує знешкоджуючу функцію в організмі. Тісне анатомічне розташування печінки з підшлунковою залозою патофізіологічно завжди взаємозалежно. Отже, наявність порушень з боку функціональної активності органів гепатопанкреатодуоденальної системи завжди у більшому чи меншому ступені викликає напруженість систем детоксикації організму та приводить до виникнення синдрому ендогенної інтоксикації.

Запропонований метод екстракорпоральної гемокорекції здійснювався фракційно. В експерименті на тваринах судинний доступ виконувався через периферичні підшкірні вени. Об'єм забору венозної крові у кроликів, морських свинок і пацюків склав 0,3-0,4 мл/0,1кг; у собак і свиней - 3-4 мл/кг. Кров гепаринізувалась. У подальшому у кров "in vitro" вводився магнітокерований сорбент у кількісному співвідношенні 1:2 (одна частина магнітокерованого сорбенту на дві частини венозної крові). Об'єм узятої крові та кількісне співвідношення із магнітокерованим сорбентом підібрані експериментально з урахуванням безпечності ефективності запропонованого методу (Білоусов А.М., 1998).

За допомогою зовнішнього постійного магніту напруженістю 200-250 кА/м (теслаамперметр Ф 4354/1; ДОСТ 5.1977-73) із крові екстракорпорально протягом 4-5 хвилин виділявся магнітокерований сорбент (МКС). Вільна від МКС венозна кров поверталася у судинне русло тварини.

Експериментальна частина доповнена мікробіологічними дослідженнями. Методом дисків досліджувалися антимікробна дія магнітокерованого сорбенту та ефективність антибактеріальних препаратів у сполученні з МКС. Об'єкти дослідження: Staрhylocоccus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Corynebacterium dурhtheria, гриби роду Candida. Реєструвалися зміни розмірів діаметрів зон затримки росту штамів мікроорганізмів, оброблених магнітокерованим сорбентом, у порівнянні з “чистими” культурами.

В експериментальній частині всі тварини перед початком проведення методу екстракорпоральної гемокорекції загальноклінічно обстежувалися. Враховувалися вік і маса тварин, поведінкова реакція (агресивність, млявість), функція зовнішнього дихання, стан шерсті (наявність блиску, випадання).

Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) математично підраховувався за методикою Я.Я. Кальф-Каліф, (1950).

Вивчення токсичності плазми крові проводилося парамеційним тестом по методу Г.А.К. Джафарова, (1961).

Визначення середньомолекулярних речовин (СМ) у плазмі крові проводили за методикою Габріелян М.І. та співавт., (1987).

Лужний резерв венозної крові (ВВ) та рН-метрія здійснювалися титрометричним методом по Неводову А.В. у модифікації Дервіда Г.В., Виноградова І.Л., Сафарової А.О., (1969).

Аналіз показників клітинного та гуморального імунітету проводився відповідно до методичних рекомендацій Петрова Р.В., (1976), Ковальчук Л.В., Константинова І.О. (1985), Петрова Р.В., Михайленко А.О., (1990), Bloom B. R. , Glade R. R., (1986).

Визначення рівня гормонів (кортизолу, пролактину, Т₃ і Т₄) у сироватці крові здійснювалося радіоімунологічним методом, згідно рекомендацій комісії з реактивів Комітету з нової медичної техніки, керуванню та впровадженню нових лікарських засобів і медичної техніки МОЗ України (протокол №4 від 29.06.1999 р.).

Кількість продуктів перекисного окислювання ліпідів (дієнових кон'югантів і малонового діальдегіду) визначалася загальноприйнятим біохімічним методом дослідження.

Інтенсивність вільнорадикального окислювання ліпідів вимірялася методом хемілюмінесценції на квантометричній установці - хемілюмінометрі з фотозбільшувачем ФЕУ-130, що працює в одноелектронному режимі.Біохімічне визначення кількості кінцевих продуктів гліколізу (АТФ, 2,3 - ДФГ) в еритроцитах здійснювалося за методикою Прохорова М.І., (1982).

Мікроциркуляційні зміни вивчалися методом дослідження судин бульбарної кон'юнктиви та судин дна ока за допомогою пересувної оптичної установки та ретинофоту (фірма “Carl Zeiss”, Німеччина). Методом прямої мікроскопії досліджувався функціональний стан еритроцитів, їх розмір, рухливість відносно один одного, ступінь агрегації. Показники електрокінетичного заряду мембран еритроцитів вивчались методом мікроелектроферезу.

Ультраструктурні дослідження виконувались за допомогою електронного мікроскопу ЕМВ-100БР при напрузі, що прискорюється, 75 кВ. Для ультраструктурного вивчення здійснювався забір тканин печінки, нирок і легень. Контролем служили органи інтактних тварин. Досліджувані ділянки зрізу фотографувалися на фотопластинки, з яких виготовляли мікрофотографії.

Клінічну частину роботи склали дані, отримані у процесі спостереження за 137 пацієнтами. Набір хворих здійснювався у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Харківської обласної клінічної лікарні. Вік обстежених коливався від 35 до 75 років.

Всі обстежувані умовно були розділені на три групи:

I група - донори (практично здорові люди із чила добровільних) - 25 людей.

II група - порівняльна - 42 пацієнта. Хворі знаходились у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Усім пацієнтам проводився комплекс традиційної інтенсивної терапії. При цьому хірургічні хворі склали - 37 (88,1%) пацієнтів; терапевтичні - 5 (11,9%).

Розподіл хворих з хірургічною патологією у залежності від діагнозу хвороби був наступним:

1). Хірургічні хворі: Жовчнокам'яна хвороба (ЖКХ). Гангренозний холецистит - 22 (52,4%) пацієнти; киста підшлункової залози - 6 (14,3%) пацієнтів; гострий геморагічний панкреонекроз - 4 (9,5%) пацієнти; гострий гнійний панкреонекроз, ускладнений перитонітом - 5 (12%) пацієнтів.

2). Терапевтичні хворі: Хронічний гепатит - 3 (7,1%) пацієнти; цироз печінки I-II ступеня тяжкості - 2 (4,7%) пацієнта.

III група - основна - 70 пацієнтів. Контингент хворих був аналогічний групі порівняння, за винятком того, що на фоні традиційної інтенсивної терапії, по письмовій згоді, проводився метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням МКС.

Дану групу склали: хірургічні хворі - 59 (84,3%) пацієнтів; терапевтичні - 11 (15,7%). Розподіл був наступним:

1). Хірургічні хворі: ЖКХ. Гангренозний холецистит - 35 (50%) пацієнтів; киста підшлункової залози - 10 (14,3%) пацієнтів; гострий геморагічний панкреонекроз - 7 (10%) пацієнтів; гострий гнійний панкреонекроз, ускладнений перитонітом - 7 (10%) пацієнтів.

2). Терапевтичні хворі: хронічний гепатит - 7 (10%) пацієнтів; цироз печінки I-II ступеня тяжкості - 4 (5,7%) пацієнта.

У клінічній частині дослідження враховувалися вік та маса хворого, зверталася увага на скарги, активність, об'єктивні дані обстеження. Вивчалась функція тих органів і систем, що з погляду патогенезу є вузловими у порушенні гомеостазу при синдромі ендогенної інтоксикації.

Під час клініко-біохімічного аналізу фіксувався взаємозв'язок параметрів не тільки усередині однієї системи чи органу, але і міжсистемно. Крім цього використовувалися дані “in vitro”.

Слід зазначити, що у хірургічних хворих порівняльної й основної груп комплекс клініко-біохімічних обстежень та інтенсивної терапії починав проводитися у ранній післяопераційний період, а у терапевтичних хворих - на першу добу після надходження у відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Операції в усіх випадках у хірургічних хворих порівняльної та основної груп виконувалися під багатокомпонентною анестезією з інтубацією трахеї та штучною вентиляцією легень. Ризик загальної анестезії (по ASA) відповідав III-IY ступеню.

При проведенні анестезіологічного забезпечення використовувалися розповсюджені медикаментозні препарати у традиційних дозах. Всі терапевтичні хворі порівняльної та основної груп до надходження у відділення анестезіології та інтенсивної терапії знаходилися на лікуванні у відділеннях терапевтичного профілю, де їм проводилося всебічне обстеження та комплекс лікувальних заходів, спрямований на зниження активності патологічного процесу. На момент надходження у відділення анестезіології та інтенсивної терапії тяжкість обстежених хворих, відповідно сучасній класифікації (Корячкін В.О., Страшнов В.І., 2002) відповідала ендогенній інтоксикації стадії вираженої токсемії (табл. 1).

Таблиця 1.

Клінічні ознаки ендогенної інтоксикації стадії вираженої токсемії у хворих порівняльної та основної груп (Корячкін В.О., Страшнов В.І., 2002).

Клінічні ознаки	Група порівняння кількість/%	Основна група кількість/%	P
Свідомість: - плутаність - делірій	31/73,8 11/26,2	48/68,6 22/31,4	>0,05 >0,05
Дезорієнтація у часі та просторі	42/100	70/100	>0,05
Неспокій або байдужість	42/100	70/100	>0,05
Нервово-м'язові розлади: - порушення м'язової координації, зниження сухожилових рефлексів - підвищення рефлексів, ністагм	29/69 13/31	46/65,7 24/34,3	>0,05 >0,05
Температура тіла: - субфебрилітет - фебрилітет	30/71,4 12/28,6	47/67,1 23/32,9	>0,05 >0,05
Частота дихання, за хв.: 20-25 25-30	28/66,6 14/33,4	45/64,3 25/35,7	>0,05 >0,05
Аускультація легень: - жорстке - вологі хрипи	32/76,1 10/23,9	49/70 21/30	>0,05 >0,05
АТ, мм.рт.ст.: - гіпертензія	42/100	70/100	>0,05
ЦВТ, см.вод.ст.: 10-7 7-5	31/73,8 11/26,2	48/68,6 22/31,4	>0,05 >0,05
ЧСС, за хв.: 90-110 110-120	31/73,8 11/26,2	48/68,6 22/31,4	>0,05 >0,05
Перистальтика кишечника: - в'яла - парез	29/69 13/31	46/65,7 24/34,3	>0,05 >0,05
Олігурія	42/100	70/100	>0,05
Метаболічний субкомпенсований ацидоз	25/59,5	42/60	>0,05
Коагулопатія споживання	42/100	70/100	>0,05
ЛІІ: >4,5	42/100	70/100	>0,05
Значне підвищення середніх молекул	42/100	70/100	>0,05

Наявність на вихідному етапі у хворих гіпопротеінемії, анемії, тромбоцитопенії, порушень системи, що згортає кров, стали підставою для відмови від застосування у групі порівняння альтернативних методів екстракорпоральної гемокорекції, які викликають дані порушення. З метою порівняння клініко-лабораторної ефективності досліджуваних методів інтенсивного лікування використовувалася проста рандомізація. Ефективність проведеної рандомізації хворих оцінена об'єктивно шляхом зіставлення розподілу у них основних клінічних симптомів та ознак.

Лабораторні методики, що входили у загальноклінічне обстеження, дублювали методи, що використовувалися в експерименті. Однак вони були доповнені ЕКГ, дослідженням показників гемодинаміки (АТ, ЧСС, ЦВТ), визначенням активності ферментів антирадикального захисту (супероксиддисмутази і каталази); сцинтиграфією печінки та радіонуклідною ренографією.

ЕКГ дослідження здійснювалися за допомогою ЕК1Т-03 М.

Активність супероксиддисмустази (СОД) в еритроцитах визначали за допомогою реакції окислювання кверцитину (Костюк В.О., Потапова А.І., Ковальова Т.В., 1990).Активність каталази в еритроцитах визначали по швидкості відновлення перекису водню (Н₂О₂) (Мельніков В.В., 1987).

Сцинтиграфія (сканування) печінки проводилася за допомогою сканера випромінювача "Сцинтикар-нумерік". Оцінювалися форма, розміри, положення органу щодо зовнішніх топографічних орієнтирів, рівень нагромадження та характер розподілу препарату у клітинах ретикулоендотеліальної системи.

Радіонуклідна ренографія здійснювалася методом реєстрації зміни у часі рівня активності у легенях і крові нефротропного РФП. Для радіонуклідної ренографії використовувався ¹³¹I-гіппуран. Радіонуклідна ренографія проводилася на функціональній радіометричній установці "Ренограф" (Угорщина) з 2-ма каналами.

Оцінка ефективності інтенсивної терапії базувалася на даних клініко-біохімічних досліджень і включала 7 етапів: дані від донорів, вихідні показники, показники "in vitro", 1-2, 3-4, 7-8 доба. Дослідження віддалених результатів лікування проводились на 30-32 добу спостереження. Статистична обробка результатів експериментально-клінічних досліджень здійснювалася за допомогою комп'ютерного математичного комплексу “Statgraf”. Використано метод варіаційної статистики порівняння середніх по t-критерію Стьюдента. Процентне відношення у групах досліджувалося за допомогою кутового перетворення Фішера - ц критерій. Усі математичні алгоритми реалізовані у вигляді комплексу обчислювальних програм для ПЕВМ РС IТ 386 М. Системний аналіз отриманих даних проводили методом кореляційних структур по Зосімову А.М. (1993).

У результаті експериментального дослідження методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту побічних ефектів і ускладнень не виявлено.

Рангове визначення ступеня достовірності (по t - критерію) всіх досліджуваних показників гомеостазу організму практично здорових тварин під впливом МКС “in vitro” показало, що магнітокерований сорбент поряд із сорбційним ефектом мав і непрямий вплив на гомеостатичні функції (рис.1).

У цьому плані найбільш достовірно виражений непрямий ефект дії МКС відзначався стосовно активації процесів гліколізу в еритроцитах (2,3 ДФГ - t = 10,8; АТФ - t = 8,4). Значно поступали йому по достовірності покращення показники фагоцитарних функцій (завершеність фагоцитозу - t = 2,6; фагоцитарний індекс - t = 2,4; фагоцитарний показник - t = 2,3).

Найбільш достовірні сорбційні властивості МКС відзначені стосовно кортизолу (t = 10,0), гетерофільних гемолізинів (t = 8,6), загального білка плазми крові (t = 5,6), в - ліпопротеідів (t = 5,1) і пролактину (t = 4,3). Для таких показників, як середні молекули (t = 3,2), ДК (t = 3,1), альбумін (t = 2,9), лімфоцитотоксичні аутоантитіла (t = 2,9), б₁ - глобуліни (t = 2,9), загальний білірубін (t = 2,8), вміст альбумінів до глобулінів (t = 2,6) виявлені помірно достовірні сорбційні властивості магнітокерованого сорбенту. Декілька менша достовірність сорбційної дії МКС виявлена у відношенні: Ig G (t = 2,1), МДА (t = 2,1), Т₄ (t = 2,1), загальних ліпідів плазми крові (t = 2,0), б₂ - глобулінів (t = 2,0). І, нарешті, для ряду показників сорбційна дія МКС була недостовірною. До таких показників відносились: - глобуліни (t = 1,90); циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) (t = 1,90); - глобуліни (t = 1,7); Ig A (t = 1,6); Ig M (t = 1,3); загальний комплемент (t = 1,1); загальний холестерин (t = 1,0), сечовина (t = 1,0).

Отже, магнітокерований сорбент має як специфічну (сорбційну), так і неспецифічну (непряму) дії на показники гомеостазу організму практично здорових тварин.

Встановлено, що у цілому достовірність сорбційного ефекту магнітокерованого сорбенту (t = 4,2; p<0,001) на 35% вище від показників достовірності непрямого його впливу (t = 3,1; p<0,001).

У результаті застосування запропонованого методу у жодної із тварин у процесі спостереження не були виявлені гемічні, гемодинамічні, білкові, електролітні, гормональні, імунологічні види розладів. Навпаки, було встановлено, що метод має ряд унікальних властивостей:

I. У практично здорових тварин:

1. “In vitro” селективно сорбує білкові та ліпідні фракцій крові.

2. Активізує процеси гліколізу в еритроцитах.

3. Підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів та індекс завершеності фагоцитозу.

4. Має здатність до елімінації “in vitro” з крові білірубіну, середніх молекул, продуктів ПОЛ (ДК і МДА), ЦІК, лімфоцитотоксичних аутоантитіл при цьому не порушуючи їх загальну кількість у всьому об`ємі циркулюючої крові тварини.

II. У хворих тварин:

1. “In vitro” селективно сорбує білкові та ліпідні фракції крові, елімінує з крові білірубін, середні молекули, продукти ПОЛ (ДК і МДА), ЦІК, лімфоцитотоксичні аутоантитіла з подальшим покращенням їх загального рівня в крові тварини.

2. Активізує процеси гліколізу в еритроцитах.

3. Підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів та індекс завершення фагоцитозу.

4. Активізує внутрішньоклітинні метаболічні процеси в органах ретикулоендотеліальної системи (РЕС) (печінка, нирки, легені).

5. Зменшує окисний стрес, покращує функціональний стан клітинних і мембранних структур через процеси регуляції ПОЛ.

6. Покращує функціональний стан клітин крові, реологію та мікроциркуляцію, величину електрокінетичного заряду мембран еритроцитів.

7. Сприяє покращенню в крові ферментів печінки та підшлункової залози.

У результаті мікробіологічних досліджень впливу МКС на мікроорганізми in vitro виявлено: 1) МКС володіє бактеріостатичним ефектом стосовно патогенної мікрофлори. 2) МКС не викликає змін біологічних властивостей нормофлори, за винятком короткочасного незначного пригнічення якостей росту. 3) МКС змінює чутливість патогенних мікроорганізмів до антибіотиків. Попередньо оброблена МКС патогенна мікрофлора, має в 2-3 рази вищу чутливість до дії антебактеріальних препартів у порівянні з вихідною.

Таким чином, отримані достовірні позитивні дані в експерименті свідчили про безпеку й ефективність застосованого методу і з'явилися підставою для її застосування в клініці у хворих із СЕІ.

У клінічній частині дослідження стан хворих вважався тяжким. Хворі знаходилися у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. В обстежених пацієнтів порівняльної та основної груп тяжкість клінічного стану була обумовлена не тільки сукупністю розладів одночасно декількох фізіологічних систем, що не були зв'язані з основним захворюванням, але і наявністю супутньої патології, віком хворих, компенсаційними можливостями організму.

Незважаючи на проведений комплекс інтенсивної терапії серед хірургічних хворих 6 (14,3%) - із групи порівняння і 2 (2,8%) - із основної групи вмерли. У групі порівняння це були 2 хворих із гострим геморагічним панкреонекрозом і 4 - із гострим гнійним панкреонекрозом, ускладненим перитонітом; у основній групі - 2 хворих з гострим гнійним панкреонекрозом, ускладненим перитонітом. 6 хворих із групи порівняння вмерли на 5±2 добу лікування, а 2 хворих із основної групи - на 15-ту.

У клінічній частині проведений комплекс інтенсивного традиційного лікування виконувався згідно стандартному алгоритму інтенсивної терапії СЕІ та був спрямований на рішення слідуючих задач:

1. Ліквідація болю та спазму

2. Поліпшення мікроциркуляції.

3. Боротьба з шоком і відновлення гомеостазу.

4. Пригнічення екзокринної секреції та активності ферментів підшлункової залози.

5. Боротьба з токсемією.

6. Покращення діяльності легень, серця, нирок, печінки.

7. Профілактика та лікування ускладнень.

Метод екстракорпоральної гемокорекції магнітокерованим сорбентом включав наступне: забір венозної крові здійснювався у стерильний гепаринізований флакон з розрахунку 3-4 мл/кг ваги (при дозі гепарину 5-10 тис.од). У подальшому у даний флакон у співвідношенні 1:2 (одна частина магнітокерованого сорбенту на дві частини венозної крові) вводився стерильний магнітокерований сорбент (сумарна площа поверхні S_п = 800-1000 м²/г; намагніченість насичення I_s = 2,15 кА/м; об'ємна концентрація q = 0,00448; в'язкість = 1,0112 cSt). За допомогою зовнішнього магнітного поля з напруженістю 200-250 кА/м (теслаамперметр Ф 4354/1; ДОСТ 5.1977-73) із суміші рідин протягом 4-5 хвилин витягався й утримувався зовнішнім магнітним полем магнітокерований сорбент. Очищена від магнітокерованого сорбенту венозна кров із швидкістю 100-120 крап/хв., поверталася у судинне русло хворого (рис. 2).

...