Оптимiзацiя комплексної терапiї дiтей першого року життя з перинатальними гiпоксичними ураженнями центральної нервової системи шляхом iмунокорекцiї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мiнiстерство охорони здоров'я України

Кримський державний медичний університет iм. С.I. Георгiєвського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.10 - педіатрія

Оптимiзацiя комплексної терапiї дiтей першого року життя з перинатальними гiпоксичними ураженнями ЦНС шляхом iмунокорекцiї

Гончарова Наталiя Григорівна

Сімферополь - 2004

Дисертацiєю є рукопис

Роботу виконано в Запорiзькому державному медичному унiверситетi МОЗ України

Науковий керiвник: доктор медичних наук, професор Ткаченко Юлій Петрович, Запорiзький державний медичний унiверситет МОЗ України, завiдувач кафедри госпiтальної педіатрії

Офiцiйнi опоненти:

доктор медичних наук, професор Кобець Тетяна Володимирiвна, Кримський державний медичний університет iм. С.I. Георгiєвського МОЗ України, професор кафедри госпiтальної педіатрії

доктор медичних наук, професор Cорокман Тамiла Василiвна, Буковинська державна медична академiя МОЗ України, завiдуюча кафедри факультетської педiатрiї та медичної генетики, декан медичного факультету

Провiдна установа: Нацiональний медичний унiверситет iм. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра госпiтальної педіатрії

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради д.мед.н., професор Хрєнов О.А.

Аннотация

Гончарова Н.Г. Оптимизация комплексной терапии детей первого года жизни с перинатальными гипоксическими поражениями ЦНС путем иммунокоррекции. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Гергиевского, Симферополь, 2004.

Работа посвящена изучению состояния иммунного статуса в зависимости от тяжести неврологических нарушений и уровня моторного развития у детей первого года с жизни перинатальными гипоксическими поражениями ЦНС (ПГП ЦНС). Выявлено, что моторный возраст больных отстает от хронологического на 1,63±0,17 месяца, коэффициент моторного развития снижен на 26,3%, по сравнению с показателями здоровых детей. Установлена прямая зависимость между тяжелыми формами задержки моторных функций (по данным моторного коэффициента) и низким уровнем интеллектуального развития у больных детей.

На первом году жизни выявлена недостаточность клеточного звена иммунитета, характеризующаяся увеличением абсолютного количества Т-лимфоцитов и чувствительных к теофиллину Т-лимфоцитов, уменьшением относительного содержания резистентных к теофиллину Т-лимфоцитов и иммунорегуляторного индекса, увеличением абсолютного и относительного количества 0-лимфоцитов в периферической крови больных, по отношению к здоровым детям. Недостаточность гуморального иммунитета проявляется снижением в сыворотке крови больных иммуноглобулинов класса G и класса А, на фоне увеличенного содержания абсолютного количества В-лимфоцитов по сравнению со здоровыми детьми.

Доказано прямое влияние степени дилатации третьего желудочка мозга на тяжесть селективного дефицита антител и глубину дизрегуляторных нарушений в Т-клеточном звене адаптивного иммунитета у детей с ПГП ЦНС. Установлено, что низкому уровню моторного развития больных соответствует тяжелая дилатация третьего желудочка мозга и достоверное снижение относительного количества Т-лимфоцитов в периферической крови по сравнению со здоровыми детьми. Больные с высоким моторным коэффициентом развития имеют легкую степень вентрикулодилатации и достоверное увеличение относительного количества Т-лимфоцитов в периферической крови по отношению к здоровым детям. Установлено, что на первом году жизни 63,3% больных с ПГП ЦНС в анамнезе формируют диспансерную группу часто болеющих детей. У 13,3% пациентов острые респираторные заболевания встречаются более шести раз в год. Индекс острой заболеваемости в грудном возрасте достоверно выше, чем у здоровых детей первого года жизни.

У больных детей в нагрузочных тестах с тимогеном отмечается достоверно чаще гиперреактивный тип реагирования Т-лимфоцитов периферической крови на препарат, чем гипореактивный и резистентный. Оценивая конечный результат иммунокоррекции у детей с ПГП ЦНС, определили увеличение относительного количества Т-лимфоцитов и относительного содержания, чувствительных к теофиллину Т-лимфоцитов, снижение абсолютного количества 0-лимфоцитов в периферической крови после парентерального курса терапии тимогеном в сравнении с показателями до иммунотерапии. Увеличение фагоцитарного числа и уровня иммуноглобулина G, снижение относительного количества моноцитов, антител класса А и активности комплемента в периферической крови характерны после курса терапии тимогеном в ректальных суппозиториях по отношению к исходным показателям иммунитета. При ректальном введении препарата относительное содержание лимфоцитов и фагоцитарное число достоверно выше, чем при парентеральном способе иммунокоррекции.

Клиническая эффективность иммунотерапии тимогеном в грудном возрасте у больных с ПГП ЦНС приводит к уменьшению кратности острых респираторных заболеваний (до 1,07 раз в год) и снижению индекса острой заболеваемости по сравнению с показателем “до иммунокоррекции” (на 78,9%) и по отношнию к контрольной группе здоровых детей (на 65,2%). Разработаны клинико-иммунологические критерии отбора больных для иммунореабилитации.

Ключевые слова: перинатальное гипоксическое поражение ЦНС, иммунитет, вентрикулодилатация третьего желудочка мозга, коэффициент моторного развития

Анотація

Гончарова Н.Г. Оптимізація комплексної терапії дітей першого року життя з перинатальними гіпоксичними ураженнями ЦНС шляхом імунокорекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Кримський державний медичний університет ім. С.І. Гергієвського, Симферополь, 2004.

Работа присвячена вивченню стану імунітету залежно від тяжкості неврологічних порушень і рівня моторного розвитку у дітей першого року життя з перинатальними гіпоксичними ураженнями ЦНС (ПГУ ЦНС).

Вперше доведено, що у хворих з ПГУ ЦНС має місце відставання моторного віку від хронологічного та слабкий нормальний інтелектуальний розвиток (за даними коефіцієнту нервово-психічного розвитку QD).

Встановлено вірогідний зв'язок між тяжкою вентрикулодилатацією третього шлуночка мозку (за даними нейросонографії), низьким рівнем моторного розвитку (за даними моторного коефіцієнту) і виникненням недостатності показників адаптивного клітинного і гуморального імунітету при ПГУ ЦНС. Виявлено високий індекс гострої захворюваності дітей у відновлювальному періоді хвороби.

Науково обгрунтована доцільність імунокорекції препаратами тимусу у дітей першого року життя з ПГУ ЦНС. Вивчена можливість індивідуального підбору in vitro іімунокорегуючих препаратів. Доведена клінічна ефективність імунокорекції препаратами тимусу у ректальних супозиторіях і внутрішньом'язових ін'єкціях у дітей з ПГУ ЦНС.

В практику охорони здоров'я впроваджено метод зниження iндексу гострої захворюваностi i розробленi клiнiчно-лабораторнi показання для проведення iмуномодулюючої терапiї.

Ключові слова: перинатальне гіпоксичне ураження ЦНС, імунітет, вентрикулодилатація третього шлуночка мозку, коефіцієнт моторного розвитку.

Аnnotation

Goncharova N. Optimization of one year old infants complex therapy with perinatal hypoxic CNS damages using an immunocorrective method. - Manuscript.

Thesis for the competition of a scientific degree for the candidate of medical sciences on a speciality. 14. 01. 10 - Pediatrics. - Crimea State Medical University after S.A. Georgievsky, Simferopol, 2004.

The thesis is devoted to studying of immunity state in the dependence on type of neurological pathology and the level of motor development of one year old infants with perinatal hypoxic damages of CNS (PHD CNS).

For the first time it has been proved, that the motor age of children with PHD of CNS is essential lower to their chronological age and they have weak normal intellectual intelligence (according to the data of intellectual intelligence quotient (IQ)).

There has been established a connection between the third brain ventricle hard dilatation (by the data of neurosonography), low level of motor quotient and the beginning of insufficiency concerning to adaptive cellular and humoral immunity parameters in children with PHD of CNS.

The higher index of acute morbility in the. regenerative period of disease was found

Took place the scientific substantiation for the expediency of immunocorrection with thymus preparations in one year old infants with PHD of CNS.

The possibility of in vitro individual selection for immunocorrective preparations was studied. Comparing clinical effectiveness of conducted immunocorrection with thymus preparations in the form of rectal suppositories to the intramuscular injections in children with PHD of CNS was proved.

In the practice of health care system. the methods of an acute morbidity reduction and elaborated clinical and laboratory markers for administration of immunomodulative therapy in PHD of CNS were introduced

Key words: perinatal hypoxic damages of CNS, immunity, dilatation of third brain ventricle, quotient of motor development.

1. Загальна характеристика роботи

імунокорекція терапія нервовий перинатальний

Актуальнiсть теми визначається поширенням та зростанням за останнi десять рокiв частоти перинатальних гiпоксичних уражень центральної нервової системи (ПГУ ЦНС) серед дiтей країн СНД і, зокрема, України (Гойда Н.Г., Сулiма О.Г., 1999; Володiн М.М. і спiвавт., 2001).

Хвороба гальмує фізіологічний темп нервово-психічного розвитку дiтей (Поморцев А.В. і співавт., 1998). В подальшому у 40-65% випадків такі діти не справляються з вимогами програми початкової школи (Шевченко С.Г., 1999; Бочарова Е.А. і співавт., 2003). Зазначене явище пов'язане із складнiстю діагностики латентних форм ПГУ ЦНС, отож, з вiдсутнicтю своєчасного лiкування нервово-психічних розладів у дітей грудного віку (Галіна І.В., 1999; Weissenbom K., 1993). В зв'язку з цим, виникає необхiднicть розробки нових пiдходiв клiнiчної вiзуалiзацiї малосимптомних форм ПГУ ЦНС у дітей на першому роцi життя. Потребує подальшого розшифрування вплив затримки моторного вiку хворих немовлят на рiвень нервово-психічного розвитку.

Вiдомо, що у перiодi раннього дитинства хворi, якi перенесли ПГУ ЦНС, схильні до частих респіраторних захворювань (Юлiш Е.I., 2000), які у багатьох випадках носять ускладнений характер (Волчегорський І.А. і співавт., 2001; Алієва Х.М., 2003). Дослiдження останнiх рокiв вказують на тiсний взаємозв'язок у функціонуваннi нервової i iмунної систем (Сепiашвiлi Р.I. і спiвавт., 1995; Драник Г.Н. 1999; Биков Ю.Н., 2001). Викладене дає пiдставу припустити, що при ПГУ ЦНС змiнюється й iмунологiчна реактивнiсть (Бiликова М.Э.,1996). У зв'язку з цим, вивчення iмунопатофiзіологiчних механiзмiв частої респiраторної захворюваностi дiтей з ПГУ ЦНС є прiоритетним напрямком дослiдницької роботи.

За останнє десятирiччя вчення про ПГУ ЦНС поповнилося новими науковими даними про стан iмунної системи дiтей в залежностi вiд тяжкостi клінічної картини перинатального ураження мозку, але вони стосуються, переважно, гострого перiоду захворювання (Нестеров I.В. i спiвавт., 1994; Дубовська Н.Г. i спiвавт., 1995). Вiдомостi про характер імунних порушень у вiдновлювальному перiодi ПГУ ЦНС виявилися нечисленними (Голубкова А.А., 1995). Необхідність дослідження показників імунітету в залежності від рівня моторного розвитку дітей з ПГУ ЦНС (за даними моторного коефіцієнту) і ступеня тяжкості дилатації третього шлуночка мозку (за даними нейросонографії) трактується нестачею знань у цій галузі. Незважаючи на висновки про необхіднiсть проведення імунної реабiлiтацiї хворим з ПГУ ЦНС (Алієва Х.М., 2003), залишаються нерозробленими клініко-імунологічні критерії відбору дітей до імунокорекції, не вивчена залежність клiнiчної ефективностi імунокорекції вiд способу введення лiкiв, не запропоновано методiв клінічної оцінки ефективностi імунореабiлiтацiї.

Таким чином, усе вищевикладене свiдчить про доцiльнiсть подальшого вивчення особливостей iмунної системи у вiдновлювальному перiодi захворювання i відзначає перспективнiсть розробки диференційованих підходiв до імунокорекції дітей, які перенесли ПГУ ЦНС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота проводилася у відповідності з темою науково-дослідної роботи кафедри госпітальної педіатрії Запорізького державного медичного університету МОЗ України "Оптимізація лікування токсоплазмозу у дітей" (№ держреєстрації 0199U004266).

Мета дослідження: дати наукове обгрунтування використанню імунокорекції у складі комплексної терапії дітей першого року життя з перинатальними гіпоксичними ураженнями центральної нервової системи.

Задачі дослідження:

1. Вивчити динаміку становлення показників клітинного та гуморального імунітету в перший рік життя і її залежність від ступеня тяжкості дилатацiї третього шлуночка мозку (за даними нейросонографії) та рівня моторного розвитку (за даними моторного коефіцієнту) у дітей з ПГУ ЦНС.

2. Дослідити рівень захворюваності та особливості фiзичного розвитку дiтей, що перенесли ПГУ ЦНС у перiодi раннього віку.

3. Визначити показання до використовування препаратiв тимусу у лiкуваннi дітей першого року життя, що перенесли ПГУ ЦНС.

4. Оцінити клiнiчну ефективнiсть застосування препаратiв тимусу для зниження iндексу гостроi захворюваностi у дітей першого року життя з ПГУ ЦНС.

Об'єкт дослідження- дiти першого року життя, що перенесли ПГУ ЦНС.

Предмет дослідження. Клінічно-нейросонографічні, моторні та імунологічні показники, моторний розвиток, iндекс гострої захворюваностi у дітей першого року життя з ПГУ ЦНС.

Наукова новизна одержаних результатів. Доведено, що у дітей грудного віку з ПГУ ЦНС має місце відставання моторного віку (МВ) від хронологічного, а також слабкий нормальний інтелектуальний розвиток (за даними коефіцієнта психічного розвитку QD). Виявлено пряму залежність між відставанням в моторному розвитку (за даними моторного коефіцієнту МК) і низьким рівнем інтелектуального розвитку (за даними коефіцієнту QD). У вiдновлювальному перiодi ПГП ЦНС у дiтей з низьким коефiцiентом моторного развитку виявлено знижені показники клітинного та гуморального імунітету i тяжка дилатацiя третього шлуночка мозку. Науково обгрунтована доцільність диференцiйованого використання препаратiв тимусу у лiкуваннi дітей першого року життя, які перенесли ПГУ ЦНС. З метою зниження iндексу гострої захворюваностi розробленi клiнiчно-лабораторнi показання для проведення iмуномодулюючої терапiї. Доведена клінічна ефективнiсть застосування рiзних лiкарських форм тимогену для зниження гострої респiраторної захворюваностi дітей першого року життя, якi перенесли ПГУ ЦНС.

Практичне значення одержаних результатів Результати дослiдження розширюють розумiння патогенетичної сутi ПГУ ЦНС, за рахунок розшифровки залежностi дисбалансу у клiтинному i гуморальному iмунiтетi вiд ступеня тяжкостi дилатації третього шлуночка мозку та низького рiвня моторного развитку у хворих немовлят.

Виявлені найбільш інформативні анамнестичнi, моторні, імунологічні та нейросонографічні показники, якi послужили пiдставою для розробки головних та додаткових критеріїв відбору хворих до імунореабілітації.

Доповнений клінічний метод діагностики ПГУ ЦНС у дітей грудного віку за рахунок оцінки показників моторного розвитку (МВ і МК).

Розроблений та впроваджений у клiнiчну практику метод зниження частої респiраторної захворюваностi у ранньому вiцi серед дітей, якi перенесли ПГУ ЦНС, шляхом використання препаратiв тимусу на першому роцi життя.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати досліджень впроваджені в практику роботи обласного неврологічного відділення дитячої клінічної лікарні №2 м. Запоріжжя та міської дитячої клінічної лікарні № 1 м. Миколаїв, відділення дітей грудного віку дитячої клінічної лікарні № 1 м. Запоріжжя та Запорізької центральної районної лікарні, імунологічного кабінету при дитячій поліклініці № 2 м. Миколаїв і Єланецькій центральній районній лікарні. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри нервових хвороб і шпитальної педіатрії Запорізького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором роботи виконано патентний пошук, сформульовано мету і задачі дослідження. Здобувач самостійно проводила збір і аналіз біологічного анамнезу, клінічно обстежила 20 здорових і 130 хворих дітей з ПГУ ЦНС, досліджувала катамнез 30 хворих протягом 4-х років, призначала імунотерапію, проводила динамічне спостереження за хворими протягом одного року після імунокорекції. Автор особисто визначала моторний вік дітей, оцінювала рівень нервово-психічного розвитку, проводила антропометричні дослідження, визначала загальний рівень і функціональну активність Т-лімфоцитів периферійної крові. При безпосередній участі здобувача проведені лабораторні та нейросонографічні обстеження. Самостійно виконана оцінка і статистичний аналіз одержаних результатів, сформульовано висновки, практичні рекомендації, підготовлено до друку публікації, оформлено рукопис дисертаційної роботи. В публікаціях за матеріалами дисертаціі не використовувалися дані співавторів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на 10-му з'їзді педіатрів України, 1999 р. (Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Антибактеріальна, протизапальна та імуноактивна терапія в педіатрії”, 2000 р.(Київ); науково-практичній конференції педіатрів “Актуальні питання перинатальної патології”, 2000 р. (Запоріжжя); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Довкілля і здоров'я”, 2003 р. (Тернопіль). Апробацію матеріалів дисертації проведено на спільному засіданні кафедр шпитальної педіатрії, факультетської педіатрії, пропедевтики дитячих хвороб, дитячих інфекційних хвороб, нормальної фізіології Запорізького державного медичного університету МОЗ України, кафедр педіатрії, сімейної медицини Запорізької академії післядипломної освіти МОЗ України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 друкованих робіт, у тому числі 6 публікацій у зареєстрованих ВАК України виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 170 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, шести розділів, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 7 клінічними прикладами, 35 таблицями, 9 малюнками. Список літератури містить 246 робіт вітчизняних та іноземних авторів.

2. Зміст роботи

Матеріали і методи досліджень. Згідно з поставленими задачами, обстежено 130 дітей з ПГУ ЦНС. У групу спостереження війшло 100 хворих 1-го року життя, які лікувалися у неврологічному відділенні дитячої клінічної лікарні № 2 м. Запоріжжя. Вивчення катамнезу протягом 4-х років проводилося серед 30 дітей, які перенесли ПГУ ЦНС і знаходилися під спостереженням в умовах дитячої полікліники № 2 м. Запоріжжя. Групу контролю склали 20 умовно здорових дітей грудного віку (I і II груп здоров'я). Усі групи були рандомізовані за статтю i віком.

Група спостереження отримувала базисне лікування: амінокислотні препарати (пірацетам, ноотропіл, глутамінова кислота, церебролізін та інш.), седативні засоби (екстракт валеріани, настій собачої кропиви, люмінал та інш.), діуретики (діакарб), вітамини (група В). Проводилася лікувальна фізкультура і масаж. У стандартну схему терапії був включений імуномодулятор - тимоген (1 мкг/кг маси тіла на добу, 1 раз у день, тривалістю 7 днів). Десяти дітям препарат вводили внутрішньом'язово, 30 - у вигляді ректальних супозиторіїв. Для парентерального введення і виготовлення супозиторіїв використовувався 0,01% розчин тимогену для внутрішньом'язового введення, виробництва Державного медико-біологічного та науково-виробничого комплексу ЦИТОМЕД (Санкт-Петербург). Ректальні свічки з тимогеном виливалися індивідуально для кожної хворої дитини на кафедрі технології ліків Запорізького державного медичного університету (зав. кафедрою, професор, д.мед.н В.О. Головкін.) за технологією, розробленою В.О. Головкіним і Ю.П. Ткаченком (1993), згідно з загальними стандартами приготування і контролю якості. Результати імунокорекції оцінювалися за змінами вихідних показників імунограм через тиждень після імунотерапії. Через рік вивчалася клінічна ефективність проведеної імунокорекції шляхом визначення індексу гострої захворюваності у 13 хворих дітей.

Верифікацію діагнозу ПГУ ЦНС проводили згідно з рекомендаціями українсько-німецького з'їзду дитячих невропатологів (1995) та класифікацією уражень нервової системи у новонароджених і дітей раннього віку Якуніна Ю.О. (1979).

У всіх обстежених дітей аналізувалися данi біологічного анамнезу з оцінкою здоров'я матерів. Вивчався акушерський та гінекологічний анамнез, характер перебігу вагітності і пологів. За допомогою таблиць центільного типу (Мощич П.С. і співавт., 1989) оцінювали соматотип та гармонійність фізичного розвитку. Безумовні і транзиторні рухальні автоматизми досліджували за стандартними методиками (Бадалян Л.О., 1984). Для оцінки развитку моторної сфери визначали моторний вік (МВ) і моторний коефіцієнт (МК) (Монтгомері Т.Р., 1993). За даними розрахунку коефіцієнта інтелектуального развитку QD (Чоботарьова В.Д. і Майданник В. Г., 1999) оцінювали рівень інтелекту.

Методом радіальної імунодифузії за Manchini (1968) визначали кількість сивороткових імуноглобулінів A, M, G. Стан клітинної ланки імунітету вивчали також стандартним методом звичайного розеткоутворювання. Функціональну активність Т-лімфоцитів досліджували у “навантажувальних” тестах з тимогеном (Закс А.С. і співавт., 1996). Функціональну активність нейтрофілів визначали за здатністю відновлювати нітросиній тетразолій. Активність комплементу вивчали за методом Рєзнікова Л.С. (1967). Імунологічні дослідження проведені в лабораторії кафедри шпитальної педіатрії Запорізького державного медичного університету (завідувач кафедри д.мед.н., професор Ю.П.Ткаченко) і дитячій імунологічній лабораторії м.Запоріжжя (завідуюча лабораторією - Т.Д.Волкова).

Нейросонографічне обстеження здійснювали за допомогою ехотомографа 700SFM “Chelenge” (Італія).

Отримані результати статистично оброблялися за допомогою програмного пакету “Statistica 5.0” (StatSoftt Inc., США) з використанням t-критерію Стьюдента і кореляційного аналізу.

Результати досліджень та їх обговорення.

Аналіз анамнестичних даних показав, що у 93% хворих перiод внутрiшньоутробного розвитку проходив в умовах хронічної гiпоксiї (р<0,05). Антенатальну кисневу недостатнiсть обумовлювала екстрагенiтальна патологiя матерiв (77%) i ускладнена загрозою переривання (75%) та гестозами (68%) вагiтнiсть (р<0,05). Серед iнтранатальних причин розвитку внутрiшньоутробної гiпоксiї найчастіше зустрічалася слабкiсть пологової дiяльностi (53%) (р<0,05). У 52% матерiв, які страждали захворюваннями внутрiшнiх органiв, виявлено сполучення ускладненого перебігу вагітності і пологів (р>0,05). Більшість хворих (87%) народилися у асфіксії, переважно легкого і середнього ступеня (р<0,05). Результати дослідження підкреслюють важливість проведення комплексу профілактичних заходів, спрямованих на попередження развитку перинатальної гіпоксії у плоду (Аряев М.Л. и соавт., 2001).

Під час вивчення клінічних особливостей перебігу ПГУ ЦНС встановлено, що відновлювальний період хвороби відрізняється клінічним поліморфізмом, на тлі якого домінують гіпертензійно-гідроцефальний синдром (91%) та симптомокомплекс рухальних порушень (78%) (р<0,05). Наші дані узгоджуються з результатами спостережень Володіна М.М. і співавт. (2001), Білоусова Е.О. і співавт. (2003). Нейросонографічне обстеження виявило у більшості пацієнтів (62,5%) різні ступені вентрикулодилатаціі третього шлуночка мозку (Ш шл.) (р<0,05). Середні розміри Ш шл. склали 11,62±0,5мм, що у 2,3 рази вище, ніж у здорових дітей (р<0,05). У 48,6% хворих зустрічалася важка вентрикулодилатація (Ш шл. більше 12 мм) (р<0,05). У 75% випадків такі діти мали в анамнезі комбінацію двох і більше факторів перинатального ризику (р<0,05). Отримані результати підтверджують дослідження Гайдук О.І. і співавт.(1995), Барашнева Ю.І.(2002), Мавропуло Т.К. (2002). Ми поділяємо точку зору Richardson B. et all. (1996), Пальчик А.Б. і співавт.(2000), які відносять вентрикулодилатацію Ш шл. до патогномонічних симптомів відновлювального періоду ПГУ ЦНС і вважають нейросонографичний моніторинг дітей грудного віку перспективним для діагностики латентних форм захворювання.

Оцінка особливостей фізичного розвитку хворих з ПГУ ЦНС показала, що у періоді новонародженості середні антропометричні показники групи спостереження вірогідно не відрізнялися від контролю (p>0,05). У ранньому віці “мезосоматотип” фізичного развитку зустрічався частіше, ніж “мікро”- і “макросоматотип” (р<0,05), але не перевищував загальну кількість випадків крайнього розвитку (р>0,05). В 4 роки, навпаки, у багатьох дітей виявлялися крайні соматотипи розвитку (“мікро”- і “макро”-) (р<0,05). Пропорційність росту основних лінійних показників (маси тіла, периметру грудної клітки, довжини тіла) була неоднорідною. Порівняно із контролем, переважно гармонійний тип фізичного развитку мали діти 2-го (66,7%) і 4-го (75%) року життя (р<0,05). Отже, з огляду на рівень фізичного развитку, найбільша захворюваність дітей очікувалася на на 1-му і 3-му році життя.

Дослідження катамнезу встановило, що неврологічний діагноз було знято у 70% хворих на 1-му році життя (р<0,05), у 30% - на 2-му році. Незважаючи на це, у 27% дітей ранньго віку зберігалася емоційна лабільність, у 13% - чутливий сон, у 3% - виявлено розгальмування поведінки, у 1% - дитячий церебральний параліч, тобто мали місце резедуальні явища хвороби. Стан хворих грудного віку ускладнювала затримка внутрішньоутробного розвитку плоду (22%), розлади трофіки (13%), рахіт (17%) (р>0,05). 20% хворих 1-го року життя, 16,6% - 2-го, 16,7% - 3-го, 9% - 4-го року мали залізодефіцитну анемію легкого і середнього ступеня тяжкості (р>0,05), яка підтримувала гіпоксемію на постнатальному етапі розвитку.

Ознаки зміненої імунологічної реактивності проявилися субкомпенсованою формою дисбактеріозу кишечника (у 40,0% хворих 1-го року життя), ексудативно-катаральним діатезом (у 23,3% дітей грудного віку, у 25% дітей 2-го року життя), харчовою алергією (у 11,1% дітей 3-го року, у 27,3% дітей 4-го року життя) (р>0,05).

Структуру гострої захворюваності формувала рецидивуюча гнійно-запальна патологія шкіри і слизових оболонок, яка найчастіше зустрічалася в грудному (53,4%) і 3-річному віці (33,3%). У 6,7% дітей 1-го року життя гнійно-запальні захворювання ускладнилися сепсисом. Гостра кишкова інфекція (у 16,7% дітей 1-го і 2-го року життя) відзначалася тривалістю і тяжким перебігом. Привертала увагу висока питома вага гострих респіраторних захворювань (ГРЗ). На 1-му році життя ГРЗ зустрічалися у 96,7% хворих, на 2-му - у 79,2%, на 3-му - у 94,4%, на 4-му - у 72,7%, що достовірно вище показників диспансерної групи часто хворіючих дітей (ЧХД), отриманих Романцевим М. (1995). Поширеність ГРЗ ми пов'язуємо з порушенням діяльності центральних механізмів регуляції імунітету при ПГУ ЦНС. Серед хворих було виділено три групи. В 1-шу групу ввійшли діти, які хворіли на ГРЗ від 4-х до 6-ти разів на рік. Практично цей контингент хворих складав диспансерну групу ЧХД. На 1-му році життя таких дітей було 50%; на 2-му - 31,5%; на 3-му - 47%; на 4-му - 37,5%. Друга група сформована з дітей, які дуже часто хворіли, з різко зниженими резистентними можливостями, які перенесли за рік 6 і більше гострих захворювань. За отриманими даними, це 13,3% дітей 1-го року; 10,5% - 2-го; 23,5% - 3-го і 25% - 4-го року життя. Встановлено залежність між кількісним накопиченням гіпоксигенних факторів ризику у дитини і її схильністю до частих ГРЗ. У 83% випадків часто хворіючі діти з ПГУ ЦНС у анамнезі мали два і більше факторів перинатального ризику. Отримані результати узгоджуються із даними Ільєнко Л.І. і співавт. (1996). У 3-тю групу ввійшли діти, які хворіли на ГРЗ не більше 4-х разів на рік. Серед них було 36,7% хворих 1-го року життя, 57,8% -2-го, 29,5% - 3-го і 37,5% - 4-го. Ускладнений перебіг ГРЗ спостерігався у 60,0 % хворих 1-го року життя, 68,4 %, - 2-го, 64,7 % - 3-го, 75,0 % - 4-го року, що достовірно частіше, ніж у групі здорових дітей (32,3%) (р<0,05). При цьому у порядку зменшення зустрічався обструктивний бронхіт (75,8%), пневмонія (12,0 %), гнійний отит (2,2 %). Ми розрахували індекс гострої захворюваності (ІОЗ) у дітей, які перенесли ПГУ ЦНС. Порівняно з контролем, ІОЗ був вище на 1-му і 3-му році життя (р<0,05). Вивчення залежності ІОЗ від рівня фізичного розвитку хворих підтвердило висновки Кобець Т.В. (1990) про вплив крайніх антропометричних показників на схильність дітей раннього віку до частої захворюваності.

Особливостями нервово-психічного развитку дітей 1-го року життя з ПГУ ЦНС стала пізня редукція транзиторних сегментарних і надсегментарних автоматизмів (у 57% хворих), найчастіше - рефлекса Моро і шийних тонічних рефлексів (p<0,05), а також затримка своєчасної появи мезенцефальних надсегментарних реакцій (у 66% хворих) (p<0,05), переважно установчих ланцюгових шийних та ланцюгових тулубних рефлексів (p<0,05). Отримані дані узгоджуються з результатами досліджень Бондаренка Є.С. і співавт. (2000), які також відмічали затримку формування випрямляючих лабіринтних ланцюгових тонічних рефлексів й афізіологічну присутнисть шийних тонічних симетричних і асиметричних рефлексів у відновлювальному періоді ПГУ ЦНС.

Нами вперше встановлено, що у більшості пацієнтів (61%) моторний вік (МВ) відстає від хронологічного: у 1-му кварталі життя - на 0,86, у 2-му - на 1,35, в 3-му - на 2,34, в 4-му - на 4,14 місяця (р<0,05). В середньому на 1-му році життя МВ відставав на 1,63 ± 0,17 місяця. Коефіцієнт моторного розвитку (МК) хворих склав 73,7±2,84, що на 30% нижче, ніж у здорових дітей (МК=100) (р<0,05). Це свідчить про тяжку форму затримки моторного развитку хворих з ПГУ ЦНС. Груба форма моторної депресїі (МК<60) в ранньому відновлювальному періоді хвороби спостерігалася у 9 (42,9%), в пізньому відновлювальному - у 27 (34,2%) (р>0,05) дітей. Обмеження моторних можливостей дитини потенціює затримку її психічного розвитку (Поморцев А.В. і співавт., 1998), в зв'язку з чим оцінювалися показники інтелектуального развитку дітей з ПГУ ЦНС. Встановлено відставання розвитку у 20% хворих (р>0,05), яке проявлялося гальмуванням підготовчого етапу формування мови у 9% хворих, етапу виникнення моторної мови - у 11%, що узгоджується з результатами досліджень Клепікової Е. М. і співавт. (1995). Між тим, здатність дитини пов'язувати слово з конкретним образом, предметом чи дією не страждала. Отримані результати підтверджують висновки Клепацької Е. (1998) про фізіологічний темп формування “сенсорної” мови у хворих з ПГУ ЦНС. З огляду на вперше розрахований нами коефіцієнт інтелектуального развитку (QD), ранній відновлювальний період хвороби проходив на фоні середнього нормального развитку дітей (QD= 92,12,1). Пізній відновлювальний період відрізнявся слабким рівнем нормального інтелектуального развитку (QD=82,91,16). Встановлено у всіх дітей (21,5%) з низьким рівнем інтелекту (QD= 70-79 і QD < 69) затримку моторного розвитку (за даними МК) (р<0,05). У 33,3% хворих МК був нижчий за 50, що вказує на грубі порушення локомоторних функцій.

Отже, визначення МК перспективне в плані прогнозування можливої депресії інтелектуального развитку у хворих дітей, практичної оцінки ізольованого покращення показників електроенцефалограми, нейросонограми, нормалізування тонусу м'язів, сухожильних рефлексів та інш. у фазу неспражньої нормалізації хвороби, виявлення латентних форм ПГУ ЦНС.

При аналізі показників імунного статусу, порівняно з контролем, встановлено, що у хворих з ПГУ ЦНС мають місце вірогідні зміни в системі клітинного і гуморального імунітету.

Підвищення відсоткового (33,51%0,84%) і абсолютного вмісту (1,950,07) активних Т-лімфоцитів в периферійній крові (р<0,05) ми пояснюємо активною участю останніх в механізмах клітинного захисту, під час появи у відновлювальному періоді хвороби великої кількості антигенів - зруйнованих нейроцитів та клітин крові (Барашнєв Ю.І., 1999). Зростання абсолютного вмісту Т-лімфоцитів (2,940,09) (р<0,05), з урахуванням вираженої клінічної картини захворювання, є ознакою неспроможності клітинної ланки імунітету, що узгоджується з точкою зору Лебедєва К.А. і співавт. (1990). Високий рівень абсолютної кількості О-лімфоцитів (0,970,07) (р<0,05) вказував на порушення процесів диференціювання Т-лімфоцитів. Залежні відношення між популяціями клітин підтверджували достовірні кореляційні зв'язки між відсотковим вмістом активних Т-лімфоцитів і абсолютною (r=-0,38, р<0,05) і відсотковою (r=-0,65, р<0,05) кількістю О-лімфоцитів, а також кореляційні залежності між абсолютним вмістом активних Т-лімфоцитів і відсотковою кількістю О-лімфоцитів (r=-0,45, р<0,05). Біологічне значення підвищення абсолютного рівня чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів (1,070,04) полягає у попередженні розвитку імунокомплексної патології. Отримані результати знайшли підтвердження в спостереженнях Голубкової А.А. (1995). Зростання фагоцитарної активності нейтрофілів (27,24%1,11%) і активності компліменту (59,20%3,84%) (р<0,05) свідчать про достатні компенсаторні можливості філогенетично найдавнішої ланки неспецифічного захисту. Підвищення абсолютного вмісту В-лімфоцитів у периферійній крові (1,940,08) (р<0,05), на фоні А (0,310,02) та G (4,410,16) гіпоімуноглобулінемії ми пов'язуємо з неспроможністю гуморального імунітету, ймовірно, при надмірному витрачанні останніх. В-лімфоцитоз привів до компенсаторного зниження відсоткової кількості резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів (29,90%0,61%) і імунорегулюючого індексу (1,82 0,06) (р<0,05). Селективний дефіцит антитіл визначив зростання абсолютного рівня резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів (1,850,06) (р<0,05), що призводить до дизрегуляторних порушень в клітинній ланці імунної системи. Результати спостережень знайшли підтвердження в дослідженнях Шокарева А.В. (1987). Нами встановлена відсутність достовірних корелятивних взаємозв'язків між вмістом імуноглобулінів основних класів і показниками клітинного імунітету. В певній мірі це пояснює вниклу дизрегуляторну направленість кооперативних взаємовідносин між популяціями імунокомпетентних клітин і гуморальною резистентністю.

Таким чином, у дітей 1-го року життя з ПГУ ЦНС має місце недостатність специфічного адаптивного імунітету, про що свідчить зниження відсоткового вмісту резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів, імуномодуляторного індексу, рівня імуноглобулінів А і G, підвищення абсолютної кількості Т-лімфоцитів, чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів і 0-лімфоцитів (р<0,05).

Аналіз покаників імунограм хворих з ПГУ ЦНС, залежно від ступеня важкості дилатаціі III шл. мозку (за даними НСГ) виявив імунологічні зрушення, характерні вищезазначеним в групі спостереження а також ряд особливостей.Так, серед хворих 1-ї групи (легка вентрикулодилатація), порівняно з контролем, відмічався дефіцит А антитіл, який визначив підвищення абсолютного вмісту В-лімфоцитів (р<0,05). Високі рівні абсолютної кількості активних Т-лімфоцитів приводили до компенсаторного зростання абсолютного вмісту чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів, що визначило зниження імунорегуляторного індексу (р<0,05). В міру збільшення вентрикулодилатації змінювася характер імунологічних зрушень.

2-га група хворих (вентрикулодилатація середньої тяжкості) відрізнялася підвищенням абсолютної кількості активних Т-лімфоцитів та зниженням Ig, А і G, відносно контролю (р<0,05), на тлі відсутності проліферативної активності популяції В-лімфоцитів, що вказує на глибокі депресивні зміни у гуморальному імунітеті (р<0,05). Дизрегуляторний характер порушень клітинного імунітету, порівняно з контролем і 1-ю групою, визначався зниженням відсоткового вмісту чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів, яке привело до зростання імунорегуляторного індексу і дефіциту відсоткової кількості Т-лімфоцитів, відносно 1-ї групи хворих (р<0,05).,табл. 1.

Таблиця 1. Показники імунограм при ПГУ ЦНС залежно від ступеня вентрикулодилатації третього шлуночка мозку

Примітки: 1 - жирним шрифтом відмічена достовірність різниць в сусідніх групах (p<0,05); 2 - курсивом відмічена достовірність різниць в 1-й і 3-й групах (p<0,05); 3 - відмічена достовірність різниць між групами хворих з будь-яким ступенем тяжкості дилатації III шл.мозку та котрольними даними (p<0,05).

У дітей 3-ї групи (тяжка вентрикулодилатація) відмічалася схильність до аутоімунної активації, про що свідчив ріст абсолютного числа активних Т-лімфоцитів, порівняно з контролем (р<0,05), відсоткової кількості резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів й імунорегуляторного індексу відносно 1-ї групи, (р<0,05), підвищення Ig, А відносно 2-ї групи дітей (р<0,05). Низькі рівні Ig, А і G, порівняно з контрольними даними, стали ознакою послабшання специфічного гуморального імунітету (р<0,05). Дефіцит клітинної ланки визначався зниженням абсолютної кількості Т-лімфоцитів, відсоткового і абсолютного вмісту чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів, абсолютного рівня В- та 0-лімфоцитів периферійної крові, порівняно до 1-ї групи дітей (р<0,05).

Зниження фагоцитарного числа на 25,9% відносно показників 1-ї і на 29,75% - 2-ї групи хворих (р<0,05), вказує на пригнічення неспецифічної резистентності.

За даними корелятивного аналізу, у загальній групі хворих встановлено зворотній вплив тяжкості вентрикулодилатації на забезпеченість дітей В-лімфоцитами (p=0,02). Виявлені від'ємні кореляції між шириною III шл. мозку і абсолютним вмістом Т-лімфоцитів (p=0,001), резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів (p=0,01), чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів (p=0,006) у 1-й групі дітей з ПГУ ЦНС доводять залежність недостатності клітинного імунітету від тяжкості неврологічних порушень. Єдина від'ємна кореляція між величиною III шл. і фагоцитарним числом (p = 0,006) в 3-й групі хворих підкреслює присутність глибоких порушень кооперативного взаємовпливу у клітинній і гуморальній ланці специфічного імунітету та пригнічення вродженої клітинної резистентності при тяжких ураженнях ЦНС.

Аналіз показників імунітету залежно від МК проводився у двох групах хворих 1-го року життя з ПГУ ЦНС. Першу групу спостереження склали хворі з грубою затримкою моторного розвитку (МК <60), 2-у - діти з МК більше за 60, серед яких більшість (70,3%) мала МК, відповідний показникам здорових дітей (МК = 100) (р<0,05).

Встановлено, що в обох групах відмічалися зазначені вище тенденції - зниження кількості Ig, A і G, підвищення абсолютного вмісту активних Т-лімфоцитів, порівняно з контролем (р<0,05). При цьому у дітей 1-ї групи зростала і відсоткова кількість активних Т-лімфоцитів (р<0,05), що вказує на більш глибокі порушення клітинної ланки імунітету. Фагоцитарна активність нейтрофілів перевищувала показники в обох групах хворих (р<0,05) і свідчила про високу активність неспецифічної резистентності. Відсотковий нейтрофільоз у дітей 2-ї групи, відносно 1-ї (р<0,05), ймовірно, пов'язаний з міграцією ефекторних клітин із тканин мозку у кров'яне русло на тлі позитивної динаміки клінічного перебігу хвороби. Підвищення абсолютного вмісту чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів (р<0,05) у дітей 2-ї групи визначило зниження імунорегулюючого індексу, порівняно з контролем (р<0,05), і може, на нашу думку, свідчити про відсутність аутоімунної активації у хворих із задовільним рівнем моторного развитку. Отримані результати подані в табл. 2.

Таблиця 2. Залежність показників імунітету від моторного розвитку хворих дітей

Примітка. - достовірна різниця з групою контролю (р<0,05)

На підставі кореляційного аналізу, виявлено, що зростання рівня відставання моторного развитку пов'язане зі схильністю хворих до алергізації (від'ємна кореляція між середнім значенням МК (МК=73,7) і відсотковим вмістом В-лімфоцитів і еозинофілів, р<0,05). В той же час, зростає пул недиференційованих 0-лімфоцитів - клітин, які неспроможні повноцінно брати участь в імунній відповіді (позитивна кореляція між МК і відсотковим рівнем 0-лімфоцитів, р<0,05). При низьких значеннях МК (1-а група, МК=42,072,39) усі вірогідні кореляції між МК і відсотковим вмістом В-лімфоцитів, активних Т-лімфоцитів і резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів були від'ємними (р<0,05), що підкреслює готовність таких хворих до аутоімунних процесів та інфекційних хвороб. У дітей з високим рівнем моторного развитку (2-а группа, МК=90,772,16) позитивні кореляційні залежності між МК і абсолютною кількістю Т- і 0-лімфоцитів (р<0,05) визначають роль клітинного пулу у нейрореабілітаційних процесах. Відсутність вірогідних кореляцій між МК і високим рівнем захворюваності на ГРЗ на 1-му році життя у дітей 1-ї групи дозволило визнати ці процеси самостійними, не-зважаючи на те, що діти з МК нижче 60, хворіють на ГРЗ частіше, ніж діти з МК, більшим за 60 (р<0,05).

Таким чином, результати дослідження продемонстрували пряму залежність недостатності специфічного адаптивного імунітету від рівня моторного развитку і тяжкості дилатації III шл. мозку, що, з урахуванням частої інфекційної захворюваності дітей з ПГУ ЦНС, визначає перспективність проведення хворим імунокорекції. Свій вибір ми зупинили на препаратах тимусу, що пов'язано з необхідними при ПГУ ЦНС властивостями ліків: високою нейротропністю, репаративною активністю, здатністю відновлювати порушені нейроендокринні механізми регуляції й імуномодулюючим ефектом (Гриневич Ю.А. і співавт, 1989; Лебедєв К.А. і співавт., 1990; Дранник Г.Н. і співавт., 1994).

Аналіз результатів тестування Т-лімфоцитів периферійної крові in vitro до пептидів тимусу (препарату тимоген) продемонстрував посилення процесу розеткоутворювання на 27,1% відносно вихідних даних (р<0,05). Нами виділено три типи реагування Т-лімфоцитів на тимоген, серед яких частіше зустрічався гіперреактивний тип, ніж резистентний і гіпореактивний (р<0,05). Відмічено зниження чутливості рецепторного апарату Т-лімфоцитів з віком дитини (р<0,05), що слід ураховувати при визначенні строків імунокорекції.

Оцінка особливостей поведінки вихідних рівней Т-лімфоцитів периферійної крові залежно від розмірів III шл. мозку і МК проводилася у двох групах хворих з ПГУ ЦНС. В 1-у групу ввійшли 54 дитини, які мали дуже низький відсотковий вміст Т-лімфоцитів (40% і нижче) порівняно з контролем і віковою нормою (р<0,05). Грубі порушення моторного розвитку спостерігалися у 31,5% хворих 1-ї групи: МК=57,61±6,82, що на 42,3% нижче, ніж у здорових дітей (р<0,05). У 52,9% дітей 1-ї групи визначалася тяжка дилатація III шл. мозку (11,44±2,27 мм). 2-у групу склали 9 хворих, що мали дуже високий вміст Т-лімфоцитів (59% і вище) порівняно з контролем і верхньою границею фізіологічної норми (р<0,05). Удітей 2-ї групи МК був більший за 60 (МК=78,76±4,79) і відмічені помірні ознаки вентрикулодилатації (III шл. 7,95±1,23мм). Кореляційний аналіз виявив залежність (r=0,67, р=0,048) між МК нижчим за 60, III шл. мозку більшим за 11мм і відсотковою кількістю Т-лімфоцитів (40% і нижче), що дозволило розцінити зниження відсоткового вмісту Т-лімфоцитів до 40% і нижче не тільки як ознаку порушень клітинного імунітету, але й як показник, кількісно залежний від депресії моторного розвитку і ступеня тяжкості дилатації лікворних шляхів.

Критеріями відбору хворих з ПГУ ЦНС до імунокорекції були: індекс гострої захворюваності більший за 0,19; МК менший за 100; дилатація III шл. мозку більше 5 мм; відсотковий вміст Т-лімфоцитів нижчий за 47%, гіперреактивний тип реагування Т-лімфоцитів в навантажувальних тестах з тимогеном in vitro. Першій групі дітей тимоген вводили традиційно - внутрішньом'язово, 2-й - у вигляді ректальних свічок. Ректальний засіб введення тимогену приваблював неболючістю методу, стійкістю препарату у мазьових лікарських формах, зручністю дозування, активнішою і тривалішою дією тимогену в лужному середовищі лімфи при контакті з “Т-клітинами-мішенями” (Ткаченко Ю.П. і співавт., 1993).

Аналіз результатів імунокорекції у 1-й групі хворих виявив, порівняно з вихідними даними, підвищення на 19,7% відсоткового вмісту Т-лімфоцитів (54,1%±1,91%) і на 36,5% - чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів (20,02%±0,51%), зниження на 48,1% абсолютної кількості О-лімфоцитів (0,69±0,12) (р<0,05). У 2-й групі дітей, відносно вихідних показників, на 22,9% підвищився рівень сивороткового імуноглобуліну G (5,47±0,52 мг/мл), на 17,4% зросло фагоцитарне число (4,04±0,12) (р<0,05), на 30,9% знизилася активність компліменту (40,79%±8,94%), на 36,9% - відносного вмісту моноцитів (1,28%±0,12%) і на 25% - рівня сивороткового імуноглобуліну A (0,24±0,01 мг/мл), (р<0,05). При порівнянні результатів імунотерапії з'ясувалося, що при ректальному способі введення тимогену, порівняно з парентеральним, встановлено підвищення відсоткового вмісту лімфоцитів на 29,3% (84,45%±1,84%), фагоцитарного числа - на 18,8% (4,04±0,12) (р<0,05), що виявляє можливості впливу препарату не тільки на клітинну ланку адаптивного імунітету, але й на на механізми вродженої резистентності.

Мал. 1. Клінічна ефективність імунокорекції у хворих з ПГУ ЦНС:

1 - індекс гострої захворюваності до проведення імунокорекції;

2 - індекс гострої захворюваності через рік після імунокорекцїі;

3 - індекс гострої захворюваності у здорових дітей контрольної групи.

Оцінка ефективності імунокорекції проводилася через рік після імунотерапії у 13 хворих (мал. 1), серед яких більшість дітей отримувала тимоген у ректальних супозиторіях (69,2%) (р<0,05). Встановлено зниження індексу гострої захворюваності (ІГЗ=0,07±0,01) порівняно з ІГЗ до імунокорекції хворих на 78,9% (р<0,05) і на 65,2% - відносно контрольної групи здорових дітей (р<0,05), що свідчить про відновлювання показника соматичного здоров'я неврологічно хворих дітей. Привертала увагу відсутність гострих респіраторних захворювань у більшості дітей групи спостереження (61,5%) (р<0,05).У 30,8% хворих гостра патологія зустрічалася з частотою від 1-го до 2-х разів на рік (р>0,05). Одна дитина, що мала тяжкий наслідок ПГУ ЦНС (дитячий церебральний параліч), хворіла 7 разів на рік. Кратність ГРЗ в загальній групі дітей склала 1,07 разу на рік.

Таким чином, включення імуномодулюючої терапії до протоколу лікування дітей 1-го року життя з ПГУ ЦНС являє собою перспективний напрямок покращення показника здоров'я маленьких пацієнтів, а, отже, і якості їхнього щоденного життя.

Висновки

У роботі теоретично обґрунтувано вирішення задачі оптимізації способів діагностики і лікування дітей 1-го року життя з ПГУ ЦНС .1. Відновлювальний період ПГУ ЦНС відрізняється клінічним поліморфізмом, на тлі якого достовірно домінують гіпертензійно-гідроцефальний синдром, симптомокомплекс рухальних порушень і вентрикулодилатація третього шлуночка мозку.

Нервово-психічний развиток хворих з ПГУ ЦНС відповідає слабкому нормальному рівню. Моторний вік відстає від хронологічного на 1,63±0,17 місяця, коефіцієнт моторного развитку знижений на 26,3%. Груба затримка моторного розвитку достовірно супроводжується низьким рівнем інтелектуального развитку хворих.

Відновлювальний період ПГУ ЦНС проходить на фоні порушень адаптивного імунітету. Недостатність клітинної ланки характеризується достовірним підвищенням вмісту абсолютної кількості Т-лімфоцитів і чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів, достовірним зменшенням відсоткового вмісту резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів й імунорегулюючого індексу, достовірним зростанням абсолютної і відсоткової кількості 0-лімфоцитів у периферійній крові. Недостатність гуморального імунітету проявляється достовірним зниженням рівня сивороткових імуноглобулінів класу G і А, підвищенням абсолютного вмісту В-лімфоцитів.

Виникнення дизрегуляторних порушень адаптивного імунітету серед хворих з ПГУ ЦНС достовірно залежить від тяжкості вентрикулодилатації третього шлуночка мозку і рівня моторного розвитку дітей.

Низький рівень моторного развитку хворих з ПГУ ЦНС (МК<60) достовірно супроводжується тяжкою дилатацією третього шлуночка мозку (>11мм) і низьким відсотковим вмістом Т-лімфоцитів периферійної крові (<40%). Високому моторному развитку (МК>60) достовірно відповідає легкий ступінь вентрикулодиатації (>5 <8 мм) і підвищена відсоткова кількість Т-лімфоцитів периферійної кровї (>59%).