Комплексне лікування хворих з тяжкими формами хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок

Тактика оперативного лікування пацієнтів 5-ї групи залежала від патологічних змін поверхневої і глибокої венозної системи, наявності ФКС, МКС і включала кілька етапів. У 20 (64,5%) пацієнтів з ВХ, що характеризувалася неспроможністю клапанів поверхневих і перфорантних вен, вираженим ліподермосклерозом, а також з ПТХ (реканалізованою або комбінованою формою) першим етапом здійснювали корегуючі втручання на венах, зокрема, кросектомію, венектомію ВПВ з перев'язуванням перфорантних вен (у 2 - у поєднанні з видаленням МПВ), висічення трофічної виразки і, по можливості, патологічно-змінених тканин (у 5). Обов» язково виконували фасціотомію (- ектомію), переважно в задньо-медіальному футлярі гомілки, з метою усунення КС. Реконструктивна операція (трансплантація сегмента плечової вени з повноцінним клапаном в позицію ПСВ) в поєднанні з вищезазначеними виконана в 1 (3,23%) хворої.

У 10 (32,3%) пацієнтів з ПТХ зміни глибокої венозної системи не дозволяли виконати ні реконструктивну, ні корегуючу операцію на венах, тому після висічення трофічної виразки і фасціотомії (-ектомії) здійснено алодермопластику зони дефекту з наступним етапом закриття з використанням повношарового шкірного клаптя, взятого з передньої черевної стінки.

Оперативне лікування пацієнтів 6-ї групи проводили залежно від характеру дисплазії глибокої та поверхневої венозних систем і, з огляду на малі розміри трофічних виразок, здійснювали в один етап. За відсутності патологічних змін глибокої венозної системи виконували корегуючі операції на поверхневій венозній системі з метою усунення венозної гіпертензії в поверхневих венах шляхом лігування основних шляхів вено-венозного скидання і видалення варикозно-змінених поверхневих вен у поєднанні з їх інтра- і післяопераційним склерозуванням (у 7 (38,8%) хворих виконана кросектомія з венектомією ВПВ і лігуванням перфорантних вен - у 4; в 1 - у поєднанні з видаленням МПВ, у 2 - з видаленням латеральної вени).

У 2 (11,1%) хворих за наявності агенезії клапанів ПСВ і ПВ першим етапом виконана корегуюча операція на поверхневих венах - кросектомія, видалення ВПВ з лігуванням перфорантних вен (в 1), видаленням МПВ, лігуванням перфорантних вен (в 1); через 14 діб - здійснено трансплантацію сегмента плечової вени з повноцінним клапаном в позицію ПВ. У 9 (50%) пацієнтів з гіпоплазією глибокої венозної системи кінцівки виконане оперативне втручання, яке передбачало виконання венектомії від рівня основної перфорантної вени на гомілці, що з'єднувала існуючий сегмент глибокої і поверхневу венозні системи, у дистальному напрямку, збереження цього з'єднання і профундизацію проксимального відрізка ВПВ під фасцію на протязі гомілки і стегна до гирла з метою заміщення гіпоплазованого сегменту (патент 59999 А від 15.09.03).

У пацієнтів з активними трофічними виразками тактика хірургічного лікування гнійно-трофічного дефекту включала два етапи: висічення трофічної виразки і закриття раневої поверхні штучним тканинним покриттям, як правило, Godogard (Польща) або Sуspurderm (Німеччина). Найважливішим елементом санації було механічне видалення інфекції разом з патологічно-зміненими тканинами. Для забезпечення відтворення оптимальної гранулюючої поверхні та запобігання витікання міжтканинної рідини через поверхню, після висічення трофічної виразки, встановлювали по латеральній та медіальній поверхні гомілки дві дренажні трубки з отворами на 10-12 діб (патент 44015 А Україна від 15.01.02). Закриття дефекту штучним тканинним покриттям, дренування міжтканинної рідини, обминаючи дефект тканин, дозволили зменшити вираженість запального процесу, ефективно усунути інфекцію з рани, створити оптимальні умови для наступної аутодермопластики. Через 7 - 10 діб, залежно від стану раневої поверхні, здійснювали аутодермопластику, переважно з використанням повношарового шкірного клаптя, взятого з передньої черевної стінки - у 65 хворих, з медіальної поверхні плеча - в 11, або шкірного аутотрансплантату товщиною 0,4 - 0,7 мм, взятого з передньо-зовнішньої поверхні стегна за допомогою дерматому - у 12.

Флебосклерозуюче лікування застосовували у більшості хворих, як допоміжний метод, до та після операції. У 34 хворих проводили склеротерапію після хірургічного втручання у випадках, коли венозні стовбури, що залишилися після операції, були впаяні в шкіру на гомілці в зоні трофічних порушень, або за наявності ВАД - при локалізації венозної гемангіоми в ділянці колінного суглоба (у 5 хворих). Використовували методику Дж. Фегана (1973).

Морфологічними дослідженнями встановлено, що на раневій поверхні через 7 - 14 діб після висічення трофічної виразки, з'являлася грануляційна тканина з деякими відмінностями. Формування цієї грануляційної тканини відбувалося в умовах порушення вено- і лімфодинаміки, тому вона мала риси патологічної структури, в основному у вигляді деякої нерівномірності її будови і поліморфізму капілярів. Проте, на відміну від грануляційної тканини за умови самоепітелізації трофічної виразки, були відсутні ознаки склерозування капілярів, досить вираженою була клітинна інфільтрація, характерна для звичайної грануляційної тканини. Для грануляційної тканини, що утворилася після висічення виразки, було також характерне наближене до рівномірного і геометрично правильного взаємне розташування новоутворених капілярів, що притаманне розвиткові нормальної грануляційної тканини. З огляду на те, що біоптат був отриманий переважно з периферійної зони гранулюючої поверхні, а також на клінічний результат, можна припустити, що після хірургічного втручання репаративні процеси в зоні раневого дефекту відбувалися нормально.

Як показали порівняльні дослідження, проведені на 7, 14-ту і 21-шу добу після операції, у цитограмах більшості хворих І групи (з трофічними порушеннями у вигляді гіперпігментації шкіри та індурації тканин гомілки) спостерігали нормалізацію якісних і кількісних характеристик НГ, і до 21-ї доби у 32% хворих (до операції - у 22%) спостерігали МФН системи НГ не ІІ, а І ступеня. У цитограмах більшості хворих ІІ групи (з трофічними розладами у вигляді гіперпігментації шкіри, індурації тканин, целюліту та бешихових запалень в анамнезi) спостерігали нормалізацію якісних і кількісних характеристик НГ, зменшення вираженості МФН, активне відновлення кисневозалежних структур НГ. У більшості хворих ІІІ групи також спостерігали активне відновлення кисневозалежних структур системи НГ і до 21-ї доби майже втричі зменшилася кількість пацієнтів, у яких виявляли МФН системи НГ ІІІ ступеня й в 1,5 рази - збільшилася кількість хворих з МФН системи НГ ІІ ступеня. Більш ніж у 33% хворих IV групи відзначено нормалізацію якісних і кількісних показників основних параметрів НГ після операції, що свідчило про відновлення процесів регенерації клітинних мембран і, як наслідок, поліпшення морфофункціонального стану бактерицидної системи НГ. Як показали дослідження, корекція розладів вено- і лімфодинаміки, усунення трофічної виразки під час післяопераційного періоду сприяли відновленню якісних і кількісних характеристик НГ крові, що проявлялося зменшенням ступеня МФН системи НГ крові, відновленням кисневозалежної бактерицидної активності НГ.

За результатами бактеріологічних досліджень в трофічних виразках, що утворилися внаслідок ХВН нижніх кінцівок, переважали збудники у вигляді кокової мікрофлори (у 47,3% спостережень), насамперед, стафілококи (у 36,5%). При хронічній венозній недостатності, поєднаній з порушеннями лімфовідтоку приєднувались грамнегативні палички - синьогнійна, кишкова, протей. Висічення трофічної виразки з механічним видаленням некротизованих тканин, а також призначення адекватної антибактеріальної терапії у хворих з ХЛВН, зводило до мінімуму загрозу виникнення гнійно-септичних ускладнень.

Встановлено, шо хірургічна корекція розладів вено- і лімфодинаміки поліпшує стан мікроциркуляції, що підтверджене у найближчому післяопераційному періоді даними радіонуклідних методів. В усіх обстежених хворих після операції відзначено тенденцію до нормалізації тканинного кровообігу: у пацієнтів з ВХ - від (23,5 2,9) до (20,1 3,7) хв, з ХЛВН - від (35,7 2,4) до (32,4 5,5) хв. Відсутність вірогідності в найближчі строки після операції зумовлена значними коливаннями показників. У віддаленому періоді показники тканинного кровообігу були значно краще таких до операції - (15,4 2,8) хв (р<0,02) - у пацієнтів з ВХ і (23,5 5,6) хв (р<0,02) - у хворих з ХЛВН.

Вимірювання показників внутрішньотканинного тиску у хворих з ФКС, проведені через 6-12 місяців після операції, при повному загоєнні трофічних виразок та усуненні місцевого інфільтративного процесу, показали їх зниження в два рази, в порівнянні з вихідними. Рівень внутрішньотканинного підфасціального тиску перебував у межах норми (2,7 - 4,0 кПа або 20 - 30 мм рт. ст.) (р<0,05) - у положенні хворого стоячи.

Клінічними спостереженнями встановлено, що досягти загоєння трофічної виразки і регресу трофічних розладів за допомогою патогенетично обгрунтованого хірургічного втручання у найкоротші строки можливо, але досягти стабільного задовільного результату у бiльшостi хворих можна лише за умови застосування комплексного лiкування, в тому числi консервативних заходів. Переважна більшість хворих з тяжкими формами ХВН нижніх кінцівок потребує післяопераційної реабілітації, що є найважливішою складовою комплексного лікування. Основними цілями консервативних заходів вважали усунення симптомів ХВН, профілактику рецидивів захворювань вен i трофiчної виразки (табл. 2).

Таблиця 2. Завдання консервативного реабілітаційного лікування ХВН і способи їх вирішення

Еластичну компресію призначали всім хворим з тяжкими формами ХВН і ХЛВН на обмежений (до 3 міс) і тривалий період або пожиттєве носіння. Еластичну компресію на обмежений строк рекомендували пацієнтам з ХВН у стадії трофічних розладів або виразок, зумовленою ВХ. Показанням до тривалої або пожиттєвої еластичної компресії були ХВН, зумовлена ПТХ, ВАД, усі види ХЛВН. Використовували еластичні бинти (протягом 1 - 3 міс після операції), потім, за наявності показань до тривалого носіння - панчохи, колготи або гольфи. Рекомендували компресійні вироби, що розділяють на 4 класи залежно від ступеня компресії. Пацієнтам з трофічними розладами, спричиненими ХВН, рекомендували застосування еластичних компресійних виробів ІІ класу компресії, з ХЛВН ІІ, ІІІ А стадії - ІІІ класу, з ХЛВН і порушеннями лімфатичного відтоку ІІІ Б стадії - ІІІ, IV класу. У пацієнтів 1-ї, 2-ї клінічних груп призначали компресійні вироби переважно ІІ класу компресії на строк до 6 міс, у подальшому - рекомендували застосовувати їх під час фізичного навантаження або за тривалого перебування на ногах. Пацієнтам 3 - 6-ї груп компресійну терапію призначали пожиттєво з перемінним застосуванням виробів різного класу компресії (ІІІ та ІІ) за відсутності прогресування захворювання. Невід'ємним компонентом комплексу лікування пацієнтів з венозними трофічними розладами і виразками було проведення підтримуючих курсів медикаментозної терапії з застосуванням флеболімфотонічних препаратів з полівалентним механізмом дії.

У проміжках між курсами медикаментозної терапії проводили фізіотерапевтичні процедури (магнітотерапія, електростимуляція) і санаторно-курортне лікування. Задачі фізіотерапії були спрямовані на поліпшення тканинного обміну, активізацію репаративних процесів, стимуляцію венозного кровообігу і лімфообігу, підвищення загальної опірності організму. Магнітотерапію включали в курс реабілітаційного лікування, оскільки використання змінного магнітного поля низької частоти поліпшує мікроциркуляцію, забезпечує протинабряковий і знеболюючий ефект. Використання сольових (хлоридно-натрієвих) ванн сприяло активізації тканинного кровоплину, поліпшенню нейротрофічних процесів.

Також хворим рекомендували дозовану ходьбу, заняття лікувальною фізкультурою, плавання. Встановлено, що оптимальна організація повсякденного життя пацієнтів з ХВН значною мірою впливає на кінцевий результат хірургічного лікування. Насамперед, рекомендували уникати тривалого статичного навантаження, пов'язаного, як правило, з трудовою діяльністю (пацієнтам не рекомендували довго сидіти або стояти).

Аналіз найближчих результатів оперативного лікування 254 хворих засвідчив, що безпосередні ускладнення після операції, пов'язані, в основному, із загоєнням післяопераційної рани, спостерігали у 47 (18,5%) пацієнтів.

Віддалені результати вивчені у 153 (60,2%) пацієнтів в строки до 6 рокiв. Хорошим вважали результат за досягнення повного загоєння трофічної виразки і регресу трофічних розладів або їх зникнення, усунення як варикозно-змінених вен, так і всіх симптомів ХВН (у хворих з ХЛВН - зникнення набряку, відсутність рецидивів бешихового запалення). Задовільний результат - спостерігали косметичний, гемодинамічно незначимий рецидив варикозу, що не спричиняв прогресування трофічних розладів (у хворих І і ІІ груп), досягнуте загоєння трофічної виразки (набряк зменшувався і/або ставав м'якшим, приймав перехідний характер - у хворих з ХЛВН). Незадовільним вважали результат, коли не відзначали позитивної динаміки або спостерігали ознаки прогресування захворювання.

Хороші і задовільні результати відзначені у 61 (96,8%) пацієнта І і ІІ груп. У них рефлюкс у магістральних венах не спостерігали або його тривалість значно зменшилася, не було симптомів прогресування захворювання. Отримані результати дозволили зробити висновок, що за тяжких форм ВХ,

Віддалені задовільні результати відзначені у 24 (82,6%) пацієнтів з ПТХ, незадовільні - у 5 (17,3%). За характером ураження венозної системи це найбільш тяжка група пацієнтів, і, як показало вивчення віддалених результатів лікування, рецидив трофічних розладів і трофічної виразки у них зумовлений, насамперед, тяжкістю ураження і залученням глибокої венозної системи. Проте, за умови дисциплінованого виконання всіх рекомендацій, досягти стабільного позитивного результату виявилося можливим навіть у цих пацієнтів.

Аналізуючи причини незадовільних віддалених результатів у хворих з ХЛВН (12,1%) - рецидив набряку і трофічної виразки встановлено, що основною з них є рецидив бешихового запалення, зумовлений невиконанням пацієнтом лікарських рекомендацій.

Проаналізувавши віддалені (від 0,5 до 6 років) результати лікування хворих з КС (у 76,5% - вони виявилися задовільними), виявлено, що основною причиною виникнення рецидиву захворювання були необоротні зміни у шкірі, підшкірній основі, кістках і суглобах.

При аналізі віддалених результатів хірургічного лікування хворих з ВАД рецидив трофічної виразки або прогресування трофічних розладів не спостерігали. В усіх хворих відзначений стійкий післяопераційний ефект, проте, у 8 пацієнтів через 3 - 4 роки після операції виявлено рецидив варикозних вен як по медіальній, так і латеральній поверхні гомілки, внаслідок виникнення неспроможності перфорантних вен. У цих хворих з успіхом застосовано компресійну склеротерапію. Найкращі результати, отримані в цій групі хворих, можна також пов'язати з тим, що пацієнти були переважно дитячого та молодого віку, їх батьки уважно контролювали виконання лікарських рекомендацій.

Як показав аналіз результатів консервативного лікування 29 хворих з венозними трофічними виразками, загоєння трофічної виразки, навіть малих розмірів, триває у середньому 1,5 міс, або, за наявності великих, гігантських виразок, не відбувається взагалі. Після застосування розробленої тактики хірургічного лікування хворих з венозними трофічними виразками тривалість їх перебування в стаціонарі після операції становила у середньому (8 1,4) днів - за наявності малих виразок, (17 1,5) днів - середніх і великих виразок (з огляду на виконання двоетапної ало-аутодермопластики) і (28,5 1,5) днів - гігантських трофічних виразок. При цьому тривалість періоду після останнього оперативного втручання з приводу гігантської трофічної виразки до повного приживлення аутодермотрансплантату становила у середньому (10 1,1) днів. Таким чином, порівняльна оцінка можливостей консервативного й оперативного лікування свідчить про переваги хірургічного лікування, ефективність якого практично втричі вища у пацієнтів з малими і середніми трофічними виразками.

За даними динамічного моніторингу, проведеного у хворих, яких лікували консервативно, рецидив трофічних виразок виник у 87,5% пацієнтів з ВХ у строки 12 - 16 міс. Під час спостереження за аналогічними хворими, яким проведене оперативне лікування, відзначено стабільність досягнутого задовільного результату.

З 159 оперованих хворих з трофічними розладами без активних трофічних виразок, порушення загоєння операційної рани, що не впливали на тривалість лікування у стаціонарі, виникли у 23 (14,5%) із них. Тривалість лікування в стаціонарі 159 хворих після операції становила у середньому (9 1,4) доби. За даними ретроспективного аналізу у 26 (55,3%) хворих, прооперованих з використанням операції Лінтона, виникли ускладнення загоєння операційної рани різної тяжкості, що безпосередньо вплинули на якість і ефективність лікування, зокрема, тривалість лікування у стаціонарі, яка становила у середньому (22 1,6) днів.

Проведені дослідження і результати лікування хворих з тяжкими формами ХВН свідчать про ефективність застосування диференційованої патогенетично обгрунтованої хірургічної тактики у 96,5% пацієнтів з ВХ, у 78,1% - з ПТХ і в усіх хворих з ВАД за перiод нагляду. Її використання у комплексі лікування в найкоротші строки забезпечує загоєння трофічної виразки, а також сприяє регресу трофічних розладів.

Висновки

Дисертаційна робота містить новий підхід до вирішення науково-практичної проблеми, яка передбачає поліпшення результатів лікування хворих з тяжкими формами хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок на підставі визначення провідних патогенетичних механізмів трофічних розладів, диференційованого вибору методів хірургічного лікування, виконання поєднаних операцій, що включають корекцію вено- і лімфодинаміки, резекційно-пластичнi операції, а також реабiлiтацiйне лiкування.

1. Тяжкі форми хронічної венозної недостатності виникають внаслiдок прогресування захворювання вен нижніх кінцівок i клінічно проявляються трофічними розладами, а також утворенням трофічних виразок. Найбільш тяжкий прогресуючий перебіг захворювання з швидким збільшенням площі трофічних розладів і утворенням гігантських трофічних виразок спостерігають у хворих з хронічною венозною недостатністю, ускладненою порушеннями лімфовідтоку. Традицiйнi методи лiкування хворих з тяжкими формами спрямованi на обов'язкове досягнення загоєння трофiчної виразки шляхом консервативного лiкування з наступною хiрургiчною корекцiєю венозного вiдтоку.

2. Провідними макрогемодинамічними чинниками виникнення трофічних розладів тканин у пацієнтів з варикозною хворобою є вертикальний рефлюкс крові - неспроможність клапанів великої підшкірної вени і/або малої підшкірної вени, а також горизонтальний рефлюкс - поєднана або самостійно існуюча неспроможність клапанів перфорантних вен. У пацієнтів з посттромботичною хворобою, а також венозною ангіодисплазією, поєднаною з патологією глибокої венозної системи, ураження останньої зумовлює неспроможність клапанів перфорантних і підшкірних вен, що сприяє виникненню венозної гіпертензії та потенціюванню трофічних розладів.

3. Провідну роль у прогресуванні трофічних розладів при хронічній венозній недостатності відіграють зміни мікроциркуляторного русла, що проявляються порушенням його реактивності, про що свідчить вірогідне (р<0,05) зниження показників температурної проби - до (8,96 1,27)%, і проби з реактивною гіперемією - до (43,28 16,51)%, а також порушеннями показників тканинного кровотоку, про що свідчить збільшення періоду напіввиведення радіонукліду (¹³¹INa) - від (23,5 2,9) хв (р<0,001) - при хронічній венозній недостатності, варикозній хворобі, до (35,7 2,4) хв - при хронічній лімфовенозній недостатності (р<0,001).

4. Консервативне лікування трофічних виразок при хронічній венозній недостатності малоефективне у зв'язку з морфологічними змінами тканин у зоні трофічної виразки, які характеризуються негармонійним перебігом репаративної реакції, частковим загоєнням, нерівномірною неоваскуляризацією, набряком, запальною інфільтрацією.

5. До операції у 45% хворих з активними трофічними виразками відзначається морфофункціональна недостатність системи нейтрофільних гранулоцитів крові III ступеня, що свідчить про зниження репаративної функції організму і безперспективність тривалого консервативного лікування.

6. У хворих з відкритими трофічними виразками за даними бактеріологічного дослідження виявляються збудники - кокова мікрофлора (у 47,3%), насамперед, стафілококи (у 36,5%); при хронічній венозній недостатності, поєднаній з порушеннями лімфовідтоку приєднуються грамнегативні палички - синьогнійна, кишкова, протей. При механічному видаленні некротизованих тканин з висіченням трофічної виразки та її етапним закриттям, призначенням адекватної антибактеріальної терапії загроза виникнення гнійно-септичних ускладнень зводиться до мінімуму, забезпечується можливість одночасного виконання оперативних втручань на венозній системі і трофічній виразці.

7. Хірургічне лікування хворих з тяжкими формами хронічної венозної недостатності повинне бути диференційованим, спрямованим на корекцію основної патогенетичної ланки, що зумовлює виникнення трофічних порушень і/або підтримує існування трофічної виразки. У пацієнтів з варикозною хворобою, венозною ангіодисплазією (без патології глибокої венозної системи) хірургічне лікування спрямоване на усунення вертикального і/або горизонтального рефлюксу шляхом виконання корегуючих операцій на поверхневій венозній системі.

8. У більшості пацієнтів з посттромботичною хворобою у стадії трофічних порушень вже сформовані колатеральні шляхи венозного відтоку з залученням глибокої і поверхневої венозних систем. Метою хірургічної корекції є усунення венозної гіпертензії шляхом ліквідації поперечної флотації крові і вертикального рефлюксу по поверхневій венозній системі (за прохідності глибокої) і по глибоких венах (за їх повної реканалізації).

9. При хронічній венозній недостатності, ускладненій порушеннями лімфовідтоку, першим етапом лікування здійснюють корекцію розладів венозної гемодинаміки з подальшим призначенням комплексної консервативної терапії; за її неефективності - показане виконання реконструктивних операцій на лімфатичних шляхах нижньої кінцівки. У хворих з первинними формами лімфедеми в поєднанні з порушенням венозного відтоку, а також з лімфедемою, що виникла внаслідок травматичного пошкодження лімфатичних колекторів при хронічній венозній недостатності, показане виконання корекції розладів венозного й лімфатичного відтоку.

10. У пацієнтів з тяжкими формами хронічної венозної недостатності, що виникли внаслідок венозної ангіодисплазії, виконання корегуючих операцій на венозній системі повинне забезпечувати достатній венозний відтік; при гіпо - або аплазії глибокої венозної системи ураженої кінцівки показане виконання венозної реконструкції, спрямованої на збереження поверхневих венозних магістралей, з метою заміщення відсутньої глибокої венозної системи.

11. У 12,2% хворих з тяжкими формами хронічної венозної недостатності трофiчні зміни тканин гомілки або фiброз глибоких фасцiальних структур зумовлюють виникнення компресійних синдромів, за яких фіброзно-склеротичне переродження м'якотканинного шкірно-підшкірно-фасціального футляру гомілки (у 3,9% хворих супроводжується підвищенням внутрішньотканинного тиску) є основним патогенетичним механізмом утворення «інкурабельних» виразок гомілки, що довго не загоюються. Обов'язковим компонентом хірургічного лікування таких хворих є усунення м'якотканинного агенту, що стискає, шляхом виконання фасціотомії (фасціектомії).

12. Лікування середніх, великих та гігантських трофічних виразок, зумовлених хронічною венозною недостатністю, передбачає проведення одномоментної корекції розладів венозної гемодинаміки з обов'язковим висіченням патологiчно змiнених тканин та трофічної виразки (встановленням дренажів на гомілці для забезпечення відтоку міжтканинної рідини - при хронічній лімфовенозній недостатності) з подальшим етапним закриттям раневої поверхні синтетичним тканинним покриттям і шляхом аутодермопластики. За відсутності умов для проведення корекції розладів вено - та лімфодинаміки загоєння трофічної виразки можливо досягти шляхом застосування резекційно-пластичного методу.

13. Застосування активної хірургічної тактики з корекцією розладів венозної гемодинаміки (лімфовідтоку), висіченням патологiчно змiнених тканин з трофічною виразкою та тимчасовим закриттям раневої поверхні штучним покриттям забезпечує ріст нормальної грануляційної тканини та можливість оптимального приживлення аутодермотрансплантату, а також відновлення системи нейтрофільних гранулоцитів крові (на 21-шу добу після операції морфофункціональну недостатність III ступеня спостерігається лише в 11% хворих).

14. Застосування розробленої тактики хiрургiчного та реабiлiтацiйного лікування хворих з тяжкими формами хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок дозволило підвищити ефективність лікування, досягти хороших і задовільних результатів у 96,5% пацієнтів з тяжкими формами варикозної хвороби, у 78,1% - посттромботичної хвороби, задовільних результатів за перiод спостереження - в усіх хворих з венозною ангіодисплазією. Частота післяопераційних ускладнень загоєння операційної рани знизилася до 18,5%, тривалість лікування хворих після операціії зменшилася до (8,0 1,4) доби - при малих трофічних виразках, (17,0 1,5) доби - при виразках середніх і великих розмірів, (28,5 1,5) доби - при гігантських трофічних виразках.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Гуч А.А., Чернуха Л.М. Применение цветного дуплексного сканирования в диагностике патологии венозной системы нижних конечностей // Клін. хірургія. - 1997. - №3. - С. 37-42.

Чернуха Л.М. Хирургическое лечение трофических язв голени у больных с хронической венозной недостаточностью нижних конечностей // Наук. вісн. Ужгород. держ. ун-ту. Сер. «Медицина». - 1999. - Вип. 8. - С. 168-169.

Чернуха Л.М. Реконструктивная хирургия в комплексном лечении хронической венозной недостаточности нижних конечностей в стадии трофических нарушений // Щорічник наук. праць Асоціації серцево-судинних хірургів України. - 1999. - Вип. 7. - С. 307-311.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф., Гуч А.А., Бульба Н.К. Хирургическое лечение тромботических осложнений у больных с хронической венозной недостаточностью нижних конечностей // Клін. хірургія. - 1999. - №9. - С. 51-52.

Чернуха Л.М. Синдром хронической лимфовенозной недостаточности нижних конечностей. Современный взгляд на проблему // Клін. хірургія. - 2002. - №4. - С. 15-23.

Чернуха Л.М. Новые подходы в хирургическом лечении хронической венозной недостаточности нижних конечностей // Клін. хірургія. - 2002. - №4. - С. 57-59.

Чернуха Л.М., Гуч А.А. Варикозная болезнь. Простая нозологическая единица или сложная проблема? // Хірургія України. - 2002. - №1. - С. 37-42.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф. Реконструктивно-пластические и корригирующие операции в комплексном лечении тяжелых форм хронической венозной недостаточности нижних конечностей // Вестн. неотлож. и восстановит. медицины. - 2002. - Т. 3, №3. - (Приложение). - С. 117-119.

Чернуха Л.М. Новий погляд на хірургічне лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок // Галиц. лік. вісн. - 2002. - Т. 9, №3. - С. 279-280.

Дрюк М.Ф., Чернуха Л.М., Фурманенко О.Д. Компресійні синдроми при хронічній венозній та лімфовенозній недостатності нижніх кінцівок: патогенез, клініка, діагностика, лікування // Український бальнеологічний журнал - 2002. - №2. - С. 63-71.

Бульба Н.К. Чернуха Л.М. Изменения лимфатической системы при посттромбофлебитическом синдроме нижних конечностей // Клін. хірургія. - 2002. - №5-6. - С. 73.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Фурманенко Е.Д. Компрессионные синдромы при хронической венозной недостаточности нижних конечностей // Клін. хірургія. - 2002. - №9. - С. 9-13.

Чернуха Л.М. Лечение тяжелых форм хронической венозной недостаточности: хирургическое решение проблемы венозных трофических язв // Клін. хірургія. - 2002. - №11. - С. 75-76.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Никишин Н.Ф. и др. Современные возможности диагностики и хирургического лечения острого тромбофлебита и тяжелых форм варикозной болезни // Клін. хірургія. - 2003. - №2. - С. 35-39.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Дабижа А.Ю. Комплексне лікування циркулярних трофічних виразок гомілки. Деякі аспекти використання простагландинів Е1 // Шпитал. хірургія. - 2003. - №1. - С. 148-150.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. К вопросу о номенклатуре и классификации хронических заболеваний вен нижних конечностей // Серце і судини. - 2003. - №3. - С. 9-13.

Чернуха Л.М. Тяжелые формы хронической венозной недостаточности нижних конечностей. Патоморфологическое обоснование «активной» хирургической тактики // Вісн. морфології. - 2003. - Т. 9, №2. - С. 325-327.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф. Тактика лечения тяжелых форм хронической венозной недостаточности нижних конечностей и рожистого воспаления // Клін. хірургія. - 2003. - №11. - С. 62.

Альтман І.В., Дрюк М.Ф., Чернуха Л.М. Можливості методу рентгеноендоваскулярної оклюзії в лікуванні ангіодисплазій різної локалізації // Практ. медицина. - Львів, 2003. - С. 99-101.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф., Гомоляко И.В., Тумасова Е.П. Венозные трофические язвы. Некоторые аспекты патогенетического обоснования хирургической тактики // Хірургія України. - 2003. - №3 (7). - С. 21-22.

Чернуха Л.М. Современные позиции и новые аспекты хирургического лечения синдрома хронической лимфовенозной недостаточности нижних конечностей // Клін. хірургія. - 2003. - №5-6. - С. 105.

Гуч А.А., Чернуха Л.М. Варикозная болезнь. Классификация, ультразвуковая диагностика // Клін. хірургія. - 2004. - №3. - С. 46-51.

Гуч А.А., Чернуха Л.М. Критерии оценки «ультразвуковой морфологии» подкожной основы нижних конечностей // Клін. хірургія. - 2004. - №4 - 5. - С. 79-80.

Чернуха Л.М. Некоторые аспекты патогенеза тяжелых форм клинической венозной недостаточности нижних конечностей // Хірургія України. - 2004. - №2 (10). - С. 140-147.

Дрюк М.Ф., Альтман І.В., Чернуха Л.М., Дабіжа О.Ю. Комбіноване лікування артерійних форм ангіодисплазії // Львів. мед. часопис, Acta med. Leopoliensia. - 2004. - Vol. 10, №2. - Р. 40-42.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Реконструктивная хирургия вен в лечении больных с тяжелыми формами хронической венозной недостаточности // Клін. хірургія. - 2004. - №4 - 5. - С. 85-86.

Чернуха Л.М. Тяжелые формы хронической венозной недостаточности нижних конечностей. Современные возможности реабилитационного лечения // Український бальнеологічний журнал - 2004. - №1. - С. 39-44.

Патент 10743 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб лікування хронічної лімфовенозної недостатності нижніх кінцівок / М.Ф. Дрюк, Л.М. Чернуха, Ю.О. Фурманов (Україна). - Заявлено 25.04.95; Опубл. 25.12.96 // Бюл. №4.

Патент 41706 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб лікування хронічної лімфовенозної недостатності нижньої кінцівки / Л.М. Чернуха, М.Ф. Дрюк (Україна). - Заявлено 01.02.01; Опубл. 17.09.01 // Бюл. №8.

Патент 44015 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб лікування трофічних виразок / Л.М. Чернуха, М.Ф. Дрюк (Україна). - Заявлено 22.01.01; Опубл. 15.01.02 // Бюл. №1.

Патент 59999 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб хірургічного лікування ангіодисплазії нижніх кінцівок / М.Ф. Дрюк, Л.М. Чернуха, І.В. Альтман (Україна). - Заявлено 04.01.03; Опубл. 15.09.03 // Бюл. №9.

Патент 62173 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб лікування венозної трофічної виразки / Л.М. Чернуха, М.Ф. Дрюк (Україна). - Заявлено 04.01.03; Опубл. 15.12.03 // Бюл. №12.

Патент 62597 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб хірургічного лікування артеріальної або артеріовенозної ангіодисплазії кінцівки / М.Ф. Дрюк, Л.М. Чернуха, І.В. Альтман, О.Ю. Дабіжа (Україна). - Заявлено 14.04.03; Опубл. 15.02.03 // Бюл. №12.

Патент 63571 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб хірургічного лікування флеболімфедеми нижньої кінцівки / Л.М. Чернуха, М.Ф. Дрюк (Україна) - Заявлено 06.05.03; Опубл. 15.01.04 // Бюл. №1.

Патент 63714 А Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб прогнозування гнійних ускладнень при хірургічних втручаннях / Е.П. Тумасова, І.В. Гомоляко, Л.М. Чернуха (Україна). - Заявлено 03.06.03; Опубл. 15.01.04 // Бюл. №8.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Компрессионные синдромы в патогенезе и лечении тяжелых форм хронической венозной недостаточности нижних конечностей // Клін. хірургія. - 2003. - №4-5. - С. 46.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Гомоляко И.В., Тумасова Е.П. Патогенетическое обоснование иссечения трофической язвы в лечении больных с тяжелыми формами хронической венозной недостаточности нижних конечностей // Клін. хірургія. - 2003. - №4-5. - С. 47.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Гуч А.А., Бульба Н.К. Хирургическое лечение синдрома ХЛВН // Грудная и сердеч.-сосуд. хирургия. - 1996. - №6. - С. 33.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Новые возможности хирургического лечения тяжелых форм лимфэдемы и лимфовенозной недостаточности конечностей // Материалы ХI съезда белорус. хирургов. - Гродно, 1995. - Т. 2. - С. 252.

Галич С.П., Чернуха Л.М. Бульба Н.К. и др. Коррекция лимфооттока у больных с хронической венозной недостаточностью в стадии декомпенсации венозной гемодинамики // Материалы конф. белорус. хирургов. - Гродно, 1995. - Т. 2. - С. 285.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф., Тумасова Е.П. Новые возможности хирургического лечения синдрома хронической лимфовенозной недостаточности нижних конечностей // Тез. докл. конф., присвяч. 25-річчю Клініки судинної хірургії у Львові. - Львів, 1996. - С. 91-92.

Гуч А.А., Чернуха Л.М. Ультразвуковая диагностика патологии глубоких вен нижних конечностей // Нові технології в хірургії. - Ужгород, 1997. - С. 138-139.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Бульба Н.К. и др. Микрохирургия лимфатических сосудов. Новые подходы в лечении лимфэдемы и синдрома хронической лимфовенозной недостаточности конечностей // Проблеми клінічної хірургії: Зб. наук. робіт, присвяч. 25-річчю ІКЕХ АМНУ. - К.: Клін. хірургія, 1997. - С. 192.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Тактика хирургического лечения трофических нарушений у больных с хронической венозной и лимфовенозной недостаточностью нижних конечностей // Зб. наук. робіт ІІ конгр. хірургів України. - Донецьк, 1998. - С. 323-324.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Гуч А.А., Крощук В.В. Хирургическое лечение синдрома лимфовенозной недостаточности нижних конечностей // Второй конгр. Ассоциации хирургов им. Н.И. Пирогова: Тез. докл. - СПб, 1998. - С. 151.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Фадеев С.Г. и др. Тактика хирургического лечения трофических изменений тканей и инкурабельных язв голени при венозной и лимфатической недостаточности нижних конечностей // Актуальні проблеми панкреатогепатобіліарної та судинної хірургії: Зб. наук. конф., присвяч. 80-річчю з дня народження акад. О.О. Шалімова. - К.: Клін. хірургія, 1998. - С. 232-235.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Лимфатические осложнения у больных с хронической венозной недостаточностью нижних конечностей: определение тактики лечения // Тез. Докл. V Всерос. съезда сердеч.-сосуд. хирургов. - М., 1999. - С. 124.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф. Некоторые аспекты хирургического лечения синдрома хронической лимфовенозной недостаточности нижних конечностей // Сб. материалов конгр. лимфологов России. - М., 2000. - С. 82.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Гуч А.А. та ін. Хірургія хронічного лімфатичного набряку. Сучасні уявлення та перспективи лікування тяжких форм лімфедеми кінцівок і синдрому хронічної лімфовенозної недостатності нижніх кінцівок // Матеріали конф. «Актуальні питання ангіології», присвяч. 30-річчю Клініки судинної хірургії у Львові. - Львів, 2000. - С. 64-67.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Некоторые аспекты хирургического лечения варикозной болезни нижних конечностей // Зб. наук. статей: Матеріали ХІХ з'їзду хірургів України. - Х., 2000. - С. 194-195.

Chernukha L.M., Dryuk N.F., Soroka A.A. Surgical treatment of severe forms of chronic venous insufficiency // Streszczenia / Abstracts. - Warszawa, 12 - 15. IX. - 2001. - P. 275.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Гуч А.А. и др. Новые подходы в лечении тяжелых форм хронической венозной и лимфовенозной недостаточности нижних конечностей // Материалы конгр. Ассоциации хирургов им. Н.И. Пирогова. Выставка «Новое в хирургии». - М., 2001. - С. 169.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф., Гуч А.А. и др. Хирургическое лечение тяжелых форм венозной и лимфовенозной недостаточности нижних конечностей у больных с ожирением // Материалы конф. «Хірургічне лікування ожиріння». - К., 2001. - С. 46-47.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф. Тактика хирургического лечения венозных трофических язв // Тез. докл. III конф. Ассоциации флебологов России. - Ростов н/Д, 2001. - С. 139-140.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Хирургическое лечение варикозной болезни // Тез. докл. ІІІ конф. Ассоциации флебологов России. - Ростов н/Д, 2001. - С. 49-50.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Альтман И.В., Тодосьев А.В. Комплексное лечение венозных и лимфатических форм ангиодисплазий нижних конечностей: 7-й Всерос. съезд сердеч.-сосуд. хирургов // Бюл. НЦССХ им. А.Н. Бакулева РАМН Сердечно-сосудистые заболевания. - 2001. - Т. 2, №6. - С. 87.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М., Альтман И.В., Тодосьев А.В. Некоторые аспекты лечения венозных и лимфатических форм ангиодисплазий нижних конечностей: Тез. Всеукр. конф. з міжнар. участю «Актуальні проблеми відновлювальної хірургії». - Запоріжжя, 2001. - С. 25-26.

Альтман И.В., Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Рентгеноваскулярные методы лечения больных с ангиодисплазиями различной локализации // Материалы конф. «Современные методы лечения в сосудистой хирургии и флебологии». - Ярославль, 2002. - С. 7-8.

Chernukha L.M., Dryuk N.F. Complex treatment of severe forms of chronic venous insufficiency // Congr. of Angiology and Vascular Surgery. - Paphos (Cyprus), 2002. - P.40.

Dryuk N.F., Chernukha L.M., Soroka A.A. Surgical treatment of lymphoedema of limbs // Streszczenia-Abstracts. - Warszawa, 2002. - P. 276.

Dryuk N.F., Chernukha L.M. Integrated treatment of venous and lymphatic forms of lower limbs angiodysplasia // XII Mediterranean Congr. of Angiology and Vascular Surgery. - Paphos (Cyprus), 2002. - P. 44.

Чернуха Л.М., Дрюк Н.Ф. Тяжелые формы хронической венозной недостаточности нижних конечностей и нарушения лимфатического оттока. Возможности хирургического лечения // Бюл. НЦССХ им. А.Н. Бакулева РАМН Сердечно-сосудистые заболевания. - 2003. - Т. 4, №5. - С. 54.

Дрюк Н.Ф., Чернуха Л.М. Венозные трофические язвы. Хирургическое решение проблемы?! // Актуальные проблемы современной хирургии: Междунар. конгр. хирургов. - М., 2003. - С. 42.

Чернуха Л.М. Трофічні виразки при захворюваннях вен нижніх кінцівок. Патогенез, діагностика і лікування: Метод. рекомендації. - К., 2001. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru