Синдром м`язової дрожі після операцій, виконаних в умовах загальної анестезії: профілактика, лікування
Зниження частоти випадків виникнення та розвитку синдрому післяопераційної м’язової дрожі. Ефективна профілактика та лікування даного ускладнення шляхом використання нефопаму та клофеліну. Вивчення впливу загальної анестезії на стан організму людини.
Рубрика | Медицина |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 26.07.2014 |
Размер файла | 68,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Безпосередньо після дрожі нефопам помірно підвищує провідність скорочувального імпульсу від синусового вузла до шлуночків серця, не впливає на внутрішньошлуночкову провідність і помірно скорочує (в межах фізіологічної норми) електричну систолу серця.
Через годину після дрожі нефопам помірно прискорює провідність від синусового вузла до шлуночків серця, не впливає на внутрішньошлуночкову провідність і помірно подовжує електричну систолу серця за рахунок сповільнення кінцевої частини шлуночкового комплексу (інтервал ST).
Слід зазначити, що вищеописані зміни провідності серця під дією нефопаму були в межах коливань фізіологічної норми. Тому ці зміни провідності серця не носили загрози в плані виникнення життєво небезпечних порушень серцевого ритму, розвитку гострого коронарного синдрому і серцевої недостатності.
Оцінка ефективності використання альфа-2-адренорецепторного агоніста клофеліну для лікування синдрому дрожі здійснена у 55 пацієнтів.
Час тривання синдрому дрожі при використанні клофеліну значно знизився в порівнянні з групою, пацієнтам якої для лікування синдрому м'язової дрожі вводили 0,9 % розчин Na Cl.
У разі I ступеня дрожі тривалість її зменшувалась в середньому на 17,6 хв., II ст. - на 34,3 хвилини, III ст. - на 44,2 хвилини.
При цьому в середньому тривалість синдрому дрожі зменьшилась на 32 хвилини і склала 9,8 ± 0,2 хвилини.
Показники центральної температури, температури пахвової впадини та дистальної фаланги III пальця кисті на етапах під час дрожі, безпосередньо після дрожі та через одну годину після СМД у разі використання клофеліну істотно не відрізнялись від показників у хворих з нелікованим синдромом дрожі.
Застосування клофеліну для ліквідації синдрому післяопераційної м'язової дрожі в дозі 1-1,5 мкг/кг маси тіла позитивно впливало на гемодинаміку хворих з СМД в основному за рахунок зниження постнавантаження, а також за рахунок негативного хронотропного ефекту під час дрожі, що зменшувало потребу міокарду в споживанні кисню і покращувало коронарний кровообіг через збільшення тривалості діастоли.
Лікування синдрому післяопераційної м'язової дрожі клофеліном супроводжувалось змінами кислотно - основного стану артеріальної і венозної крові у порівнянні з підгрупою плацебо.
Статистично достовірні зміни рН артеріальної крові в бік підвищення рН зафіксовані під час дрожі, і в бік зниження рН через годину після ліквідації дрожі.
На всіх етапах дослідження у хворих підгрупи клофеліну відзначались статистично достовірні більш високі показники парціальної напруги кисню артеріальної крові в порівнянні з підгрупою плацебо.
Під час дрожі у хворих підгрупи клофеліну відзначена тенденція до підвищення парціальної напруги СО2 в артеріальній крові, яка на наступних етапах дослідження не збереглась.
Через годину після дрожі у хворих підгрупи клофеліну зареєстроване зниження рН венозної крові в порівнянні з групою плацебо, що може бути пояснено сповільненим виведенням через легені надлишку СО2, продукованого в результаті активації аеробного гліколізу у хворих підгрупи клофеліну і активним метаболізмом лактату у хворих підгрупи плацебо.
Безпосередньо після дрожі у хворих підгрупи клофеліну зареєстрований статистично достовірно вищий показник парціальної напруги кисню венозної крові , що корелює з тенденцією до зниження споживання кисню тканинами у хворих цієї підгрупи в порівнянні з групою плацебо.
На всіх етапах дослідження у хворих підгрупи клофеліну зафіксовані статистично достовірно вищі показники парціальної напруги СО2 венозної крові, що може свідчити про активацію аеробного гліколізу і його переважання над анаеробним гліколізом. І навпаки, зареєстроване статистично достовірне підвищення рівня лактату в венозній крові безпосередньо після дрожі у хворих підгрупи плацебо може вказувати на певний вклад в енергозабезпечення цих хворих анаеробного гліколізу.
Під час аналізу функції провідності серця під час дрожі, безпосередньо після дрожі, через годину після дрожі встановлено, що застосування клофеліну впливало на провідність. Під час дрожі клофелін сповільнює провідність від синусового вузла до шлуночків серця, внутрішньошлуночкову провідність, достовірно підвищує тривалість електричної систоли серця.
Безпосередньо після дрожі клофелін помірно підвищує провідність скорочувального імпульсу від синусового вузла до шлуночків серця, не впливає на внутрішньошлуночкову провідність та електричну систолу серця.
Через годину після дрожі клофелін не впливає на провідність від синусового вузла до шлуночків серця та електричну систолу серця, помірно достовірно сповільнює внутрішньошлуночкову провідність.
Усі вищеописані зміни провідності серця під дією клофеліну були в межах коливань фізіологічної норми та не мали загрози виникнення життєво небезпечних порушень функцій серцево-судинної системи.
Беручи до уваги все вищезазначене, можна зробити висновок, що нефопам в дозі 0,3 мг/кг маси тіла та клофелін 1,5 мкг/кг застосовані внутрішньовенно ефективно лікують синдром м'язової дрожі та не призводять до істотних змін гемодинаміки та метаболічних порушень.
Оцінка ефективності використання ненаркотичного аналгетика нефопаму для профілактики синдрому дрожі була вивчена у 54 пацієнтів.
У 45 (83,4 %) хворих синдром післяопераційної м'язової дрожі не був зареєстрований. У 7 (12,9 %) хворих спостерігали синдром дрожі I ступеню, у 2 (3,7 %) хворих - II ступеню інтенсивності. Генералізована м'язова дрож не спостерігалась в цій підгрупі хворих.
Тривалість дрожі при профілактиці нефопамом була меньша, ніж при введенні його для лікування. Час тривання синдрому післяопераційної м'язової дрожі I ступеня на 1,4 хвилини зменшився в порівнянні з групою, де нефопам використовувався для лікування та склав 4,3 хвилини, II ступіню - на 1,5 хвилин, III ступіню - на 1,3, та склав відповідно 6,9 та 11,2 хвилини. При цьому середня тривалість дрожі при використанні нефопаму для профілактики зменшувалась на 1,4 хвилини та склала 7,4 хвилини. Ступінь дрожі та її тривалість в підгрупі плацебо істотно не відрізнялась від показників в аналогічній підгрупі першої групи. Таким чином, профілактичне застосування нефопаму позитивно впливає на тепловий обмін організму за рахунок центрального холінолітичного ефекту і одночасного підвищення тонусу СНС, що супроводжується активацією недрижового термогенезу і зменшенням тепловтрати організму.
Профілактичне застосування нефопаму в дозі 0,3 мг/кг внутрішньовенно суттєво зменшує частоту виникнення, ступінь вираженості і тривалість м'язової дрожі, та істотно не впливає на показники периферичної і центральної гемодинаміки, а також не порушує основні метаболічні процеси організму.
Оцінка ефективності використання альфа-2-адренорецепторного агоніста клофеліну для профілактики синдрому дрожі вивчалась у 50 пацієнтів
У 37 (74 %) хворих синдром післяопераційної м'язової дрожі не був зареєстрований. У 10 (20 %) хворих спостерігали синдром дрожі I ступеню, у 2 (4 %) хворих - II ступеню інтенсивності. Генералізована м'язова дрож спостерігалась у 1 (2 %) хворого.
Час тривання синдрому дрожі при використанні клофеліну значно знизився в порівнянні з підгрупою, пацієнтам якої для профілактики синдрому м'язової дрожі вводили 0,9 %розчин Na Cl.
При порівняні даних тривалості синдрому післяопераційної м'язової дрожі в підгрупах клофеліну I (лікування синдрому дрожі) та II (профілактика синдрому дрожі) груп середня тривалість синдрому дрожі при використанні клофеліну для профілактики знизилась в середньому на 1,1 хвилину, час тривання дрожі I ступіню на 1 хвилину, II ступіню - на 1,2 хвилини та III ступіню - на 1 хвилину.
Профілактичне введення клофеліну істотно не впливало на показники гемодинаміки та основні метаболічні процеси організму під час оперативного втручання і загальної анестезії. Застосування клофеліну для профілактики м'язової дрожі є безпечним в плані стабільності показників периферичної та центральної гемодинаміки інтраопераційно та в ранньому післяопераційному періоді.
При порівнянні ефективності застосування нефопаму і клофеліну з метою профілактики виникнення м'язової дрожі можна стверджувати наступне. Нефопам в дозі 0,3 мг/кг, введений внутрішньовенно на початку загальної анестезії ефективніше попереджує виникнення СМД, чим клофелін введений з цією ж метою внутрішньовенно в дозі 1,5 мкг/кг перед початком оперативного втручання.
У хворих, у яких все таки виник синдром післяопераційної м'язової дрожі, незважаючи на профілактичне введення нефопаму або клофеліну, відмічено, що в підгрупі профілактичного застосування нефопаму синдром дрожі I ступіню розвивався на 7,1 %, II ступіню - на 0,3 % рідше, а синдром дрожі III ступіню не був зареєстрований.
Відмічена характерна різниця в тривалості дрожі. У разі введення нефопаму для профілактики, тривалість дрожі була меншою в порівнянні з підгрупою профілактичного застосування клофеліну.
Обидва препарати зберігали стабільність показників гемодинаміки і метаболізму інтраопераційно та в ранньому післяопераційному періоді.
На основі проведених досліджень можна стверджувати, що застосування нефопаму з метою профілактики виникнення синдрому післяопераційної м'язової дрожі має переваги в порівнянні з використанням клофеліну з цією ж метою.
Одержані дані дають змогу рекомендувати застосування нефопаму в дозі 0,3 мг/кг маси тіла та клофеліну 1,5 мкг/кг маси тіла для лікування та профілактики синдрому післяопераційної м'язової дрожі.
Висновки
У дисертації теоретично обґрунтовано та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання щодо зниження частоти розвитку синдрому післяопераційної м'язової дрожі у хворих з загальнохірургічною патологією. Проведено дослідження впливу нефопаму та клофеліну на виникнення та розвиток синдрому дрожі.
1. Загальна анестезія у хворих з абдомінальною патологією призводить до гіпотермії та синдрому післяопераційної м'язової дрожі різного ступіню інтенсивності у 59,2 % випадків.
2. Нефопам в дозі 0,3 мг/кг та клофелін 1,5 мкг/кг застосовані внутрішньовенно є ефективними засобами профілактики та лікування розвитку синдрому післяопераційної м'язової дрожі.
3. Застосування нефопаму для профілактики дрожі порівняно з клофеліном є більш ефективним щодо впливу на данний синдром. Отже застосування нефопаму є більш раціональним та результативним у хворих в післяопераційному періоді.
4. Застосування нефопаму та клофеліну в лікуванні післяопераційної дрожі є однаково ефективним. Використання обох препаратів призводить до зменшення інтенсивності та тривалості післяопераційної дрожі.
5. При застосуванні нефопаму на відміну від клофеліну виключається можливість розвитку генералізованої дрожі в післяопераційному періоді. Відсоток хворих із синдромом післяопераційної дрожі при застосуванні нефопаму для його профілактики поряд з клофеліном значно зменшується.
Практичні рекомендації
1. Нефопам та клофелін в зазначених дозах є однаково ефективними для лікування післяопераційної м'язової дрожі. Отже, ми можемо рекомендувати їх для застосування у післяопераційному періоді хворим із загальнохірургічною патологією, оперованим під загальною анестезією.
2. Для попередження розвитку синдрому післяопераційної м'язової дрожі слід використовувати нефопам у дозі 0,3 мг/кг маси тіла, який є більш ефективним профілактичним засобом щодо виникнення синдрому дрожі поряд із клофеліном у дозі 1,5 мкг/кг маси тіла.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Веньовцева Ю.Ю., Васильєв Г.О. Клофелін у профілактиці і лікуванні синдрому післяопераційної дрожі // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Вип. 12. - Київ, 2003 - С. 276-282. Дисертант самостійно набирала клінічний матеріал, проводила статистичну обробку та узагальнення отриманих результатів, підготувала статтю до друку.
2. Веньовцева Ю.Ю., Шлапак І.П. Лікування м'язової дрожі після загальнохірургічних операції // Запорожский медицинский журнал. - 2007. - № 3. - С. 40-42. Дисертант самостійно набирала клінічний матеріал, проводила статистичну обробку та узагальнення отриманих результатів, підготувала статтю до друку.
3. Веньовцева Ю.Ю. Синдром післяопераційної м'язової дрожі: нефопам у профілактиці та лікуванні // Біль, знеболення і інтенсивна терапія. - 2004. - № 2. - С. 437-438.
4. Бондарь М.В., Эгамбердиев У.Ж., Веневцева Ю.Ю., Новоградски В. Обоснование расширения показаний к использованию кетамина гидрохлорида в анестезиологии и практике интенсивной терапии // Біль, знеболення і інтенсивна терапія. - 2007. - № 1. - С. 41-45.
Анотація
Веньовцева Ю.Ю. Синдром м'язової дрожі після операцій, виконаних в умовах загальної анестезії: профілактика, лікування. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія. - Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2008.
Наукову роботу присвячено зниженню частоти випадків виникнення та розвитку синдрому післяопераційної м'язової дрожі, її профілактики та лікування шляхом використання нефопаму в дозі 0,3 мг/кг маси тіла та клофеліну в дозі 1,5 мкг/кг маси тіла.
В результаті проведеного дослідження було виявлено подібну ефективність дії нефопаму та клофеліну в лікуванні синдрому післяопераційної м'язової дрожі. Застосування нефопаму з метою профілактики розвитку синдрому післяопераційної дрожі в порівнянні з клофеліном є більш ефективним та результативним щодо зменшення кількості хворих з даним ускладненням у післяопераційному періоді.
Використання нефопаму та клофеліну для профілактики та лікування синдрому м'язової дрожі у хворих призводить до зменшення її тривалості та інтенсивності у порівнянні з пацієнтами, яким не проводились профілактика та лікування даного післяопераційного ускладнення.
Ключові слова: синдром післяопераційної м'язової дрожі, нефопам, клофелін.
Summary
Venevtseva Y.Y. Postoperative shivering after general anaesthesia: prevention, treatment. - Manuscript.
Thesis for degree of candidate of medical science in speciality 14.01.30 - anestesiology and intensive therapy. - P.L. Shupik National Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine, Kуiv, 2008.
Scientific work is devoted reduction frequency of the postoperative shivering, prevention and treatment with nefopam in dose 0,3 mg/kg of body mass and clopheline 1,5 mkg/kg of body mass. In results of this investigation high efficacy of use nefopam and clopheline in prevention and treatment of postoperative shivering was discovered. Use of nefopam in patients with postoperative shivering in prevention and treatment is more effective than use of clopheline for lowering quantity of patients with this complication.
Use of this two drugs for prevention and treatment postoperative shivering in patients leads to decrease of intensivity and lenght of postoperative shivering.
Key worlds: postoperative shivering, nefopam, clopheline.
Аннотация
Венёвцева Ю.Ю. Синдром мышечной дрожи после операций, выполненных в условиях общей анестезии: профилактика, лечение. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.30 - анестезиология и интенсивная терапия. - Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украини, Киев, 2008.
Научную работу посвящено снижению частоты возникновения и развития синдрома послеоперационной мышечной дрожи, её профилактики и лечения путём использования нефопама в дозе 0,3 мг/кг массы тела и клофелина в дозе 1,5 мкг/кг массы тела.
В результате проведённого исследования было выявлено подобную эффективность действия нефопама и клофелина в лечении синдрома послеоперационной дрожи.
Использование нефопама с целью профилактики развития синдрома послеоперационной мышечной дрожи в сравнении с клофелином является более эффективным и результативным для уменьшения количества больных с данным осложнением в послеоперационном периоде.
Использование нефопама и клофелина для профилактики возникновения и лечения синдрома послеоперационной мышечной дрожи у больных приводит к снижению её длительности и интенсивности в сравнении с пациентами, которым не проводились профилактика и лечение данного послеоперационного осложнения.
В данной работе впервые проведены сравнительная оценка еффективности методов предупреждения и коррекции интраоперационной гипотермии у больных з хирургической патологией органов брюшной полости, оперированных в условиях многокомпонентной общей анестезии, а также их влияние на частоту возникновения и степень проявления синдрома послеоперационной мышечной дрожи.
Впервые исследована эффективность использования нефопама для предупреждения возникновения и лечения синдрома послеоперационной мышечной дрожи и влияние данного препарата на основные показатели гомеостаза в случае его возникновения, также впервые исследована эффективность использования клофелина для профилактики возникновения и лечения синдрома послеоперационной мышечной дрожи и влияние на основные показатели гомеостаза в случае его возникновения.
В роботе впервые проведена сравнительная оценка эффективности нефопама и клофелина для профилактики возникновения и лечения синдрома послеоперационной мышечной дрожи, как осложнения послеоперационного периода, возникшего у больных после проведения оперативного вмешательства под общей анестезией.
Разработаны методики использования нефопама и клофелина с целью профилактики возникновения и лечения синдрома послеоперационной мышечной дрожи у больных с хирургической патологией, оперированных в условиях многокомпонентной общей анестезии.
Использование разработанных методик проведения профилактики возникновения и лечения синдрома послеоперационной мышечной дрожи путём введения нефопама и клофелина позволило уменьшить частоту его возникновения у больных в послеоперационном периоде, а также значительно снизить выраженность патофизиологических изменений в организме в случае когда синдром мышечной дрожи всё же возникает.
Полученные результаты исследования внедрены в практику работы отделений анестезиологии и интенсивной терапии Национального Института хирургии и трансплантологии им. А.А. Шалимова АМН Украины; КГКБСМП г Киева; КГКБ № 3 г. Києва, а также используются в учебном процессе на кафедре анестезиологии и интенсивной терапии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украини г. Киев.
Ключевые слова: синдром послеоперационной мышечной дрожи, нефопам, клофелин.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Лікування хворих з ортопедичними проявами при прогресуючій м’язовій дистрофії шляхом розробки та впровадження системи ортопедичного лікування. Структурно-функціональний стан скелетних м’язів. Особливості виникнення та перебігу ортопедичної патології.
автореферат [44,1 K], добавлен 14.03.2009Характеристика особливостей виникнення та розвитку хронічного гастриту. Вивчення патогенезу і симптомів хронічного гастриту з секреторною недостатністю шлунка. Лікування хворих, рентгенологічне дослідження, профілактика захворювання, дієтичне харчування.
презентация [1,3 M], добавлен 08.04.2013Епідеміологічна ситуація в Україні і світі. Шляхи проникнення мікобактерій в організм людини, протікання хвороби. Особливості перебігу захворювання у дітей. Діагностика, профілактика і лікування туберкульозу. Народна медицина проти туберкульозу.
реферат [24,7 K], добавлен 28.11.2007Антиретровірусна терапія як основа лікування ВІЛ-інфекції. Перші випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України. Стадії розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). Діагностика хвороби, основні методи лікування. Перспективи в лікуванні СНІДу.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 07.04.2014Мікрофлора порожнини рота та шлунку, тонкої та товстої кишки. Механізми проникнення бактеріальних ендотоксинів у внутрішнє середовище організму. Лікування та профілактика дисбактеріозу, виявлення його причин та ознаки розвитку. Нормальна мікрофлора.
реферат [38,9 K], добавлен 24.11.2014Ранній післяопераційний період з використанням традиційного лікування хворих після стандартних хірургічних втручань у щелепно-лицевій ділянці. Часткова паротидектомія при аденомі привушної залози. Комплексне лікування хворих стоматологічного профілю.
автореферат [94,7 K], добавлен 21.03.2009Поняття та головні причини синдрому діабетичної стопи як специфічного симптомокомплекса ураження стоп при цукровому діабеті. Етіологія та патогенез даного захворювання, принципи його діагностики, етіологія та патогенез, лікування та профілактика.
контрольная работа [1,6 M], добавлен 12.05.2014Поняття та головні причини метаболічного синдрому як зниження чутливості периферичних тканин до інсуліну й гиперінсулінемія, які порушують вуглеводний, ліпідний, пуриновий обмін, а також артеріальна гіпертензія. Групи ризику, діагностування та лікування.
реферат [53,8 K], добавлен 02.03.2014Туберкульоз - інфекційна хвороба, збудники - мікробактерії Mycobacterium tuberculosis. Епідемія туберкульозу в Україні. Симптоми захворювання, діагностика, лікування. Розгляд основних протитуберкульозних препаратів. Профілактика запобігання туберкульозу.
презентация [630,2 K], добавлен 06.05.2012Фактори ризику формування та прогресування стоматологічних захворювань у дітей, які потребують ортодонтичного лікування в залежності від стану загальносоматичного здоров’я. Індивідуалізовані комплекси профілактичних заходів та комп’ютерна діагностика.
автореферат [37,8 K], добавлен 10.04.2009Зниження частоти і ступеню важкості анемії вагітних у жінок, які багато народжують, на основі вивчення клініко-функціональних особливостей, стану гемопоезу й обміну заліза залежно від числа пологів. Удосконалення лікувально-профілактичних заходів.
автореферат [37,0 K], добавлен 09.04.2009Проблема збереження і відновлення професійного здоров'я людей. Вплив синдрому хронічної втоми на психофізичний стан організму. Передумови виникнення захворювання: порушення сну, гормональні зміни, хронічні захворювання, шкідливі звички та авітаміноз.
реферат [25,7 K], добавлен 28.02.2012Проблема профілактики та лікування раньової інфекції після ендопротезування суглобів. Лікування гнійних ускладнень після ендопротезування суглобів. Застосування своєчасної діагностики та запропонованих лікувальних заходів. Спосіб скелетного витягнення.
автореферат [46,5 K], добавлен 12.03.2009Аналіз несприятливих результатів поперекових мікродискектомій із визначенням питомої ваги компресійного епідуриту в структурі синдрому невдало оперованого хребта. Особливості розвитку компресійного епідуриту, шляхи вдосконалення його виліковування.
автореферат [28,4 K], добавлен 04.04.2009Державна цільова соціальна програма з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів, сутність профілактичних та противоепідемічних заходів. Схеми вакцинації дітей проти гепатиту В. Профілактика внутрішньолікарняного інфікування гепатитом.
презентация [177,3 K], добавлен 16.06.2016Зниження частоти рецидивуючих маткових кровотеч у жінок пізнього репродуктивного віку шляхом розробки диференційованих методів їх лікування на основі вивчення гормонального гомеостазу, морфо-функціонального стану ендометрію та біоімпедансного аналізу.
автореферат [34,0 K], добавлен 04.04.2009Вивчення сучасних даних літератури з вивчення патогенезу, клінічної картини, діагностики та лікування пізніх форм адреногенітального синдрому. Діагностика постпубертатної форми адреногенітального синдрому. Застосування гормональних контрацептивів.
статья [28,3 K], добавлен 06.09.2017Аналіз результатів лікування хворих з пошкодженнями гомілковостопного суглоба та визначення причини розвитку післятравматичного остеоартрозу. Розробка та впровадження профілактично орієнтованої системи лікування хворих, оцінка її практичної ефективності.
автореферат [33,9 K], добавлен 11.04.2009Діагностика, лікування та профілактика ранніх і пізніх хірургічних ускладнень аспірацій сторонніх тіл у дітей. Обстеження, лікування та реабілітація дітей зі сторонніми тілами дихальних шляхів. Застосування медикаментозної підготовки до бронхоскопії.
автореферат [61,1 K], добавлен 12.03.2009Лікування хворих на хронічну серцеву недостатність із гепаторенальним синдромом шляхом застосування комплексної терапії з використанням гепатопротектора глутаргіну і проведенням магнітотерапії на основі дослідження системи імунної реактивності організму.
автореферат [38,4 K], добавлен 04.04.2009