Клініко-експериментальні аспекти терапії стеатогепатитів

Вперше проведені поглиблені експериментальні біохімічні, гістохімічні дослідження впливу гепахолу в умовах експерименту довели доцільність його застосування як гепатопротективного засобу. Виявлено, що гепахол володіє мембранотропною, АО дією, сприяє нормалізації ліпідів, жирнокислотного вмісту крові та тканини печінки, нормалізує концентрацію амінокислот, холесекреторну функцію печінки, покращує тканинне дихання гепатоцитів, зменшує прояви гострого токсичного СГ.

Результати експериментальних досліджень стали основою для проведення клінічних досліджень гепахолу.

В залежності від виду лікування, всіх хворих розділили на дві групи: основну та контрольну. До основної групи входило 47 хворих на АСГ, 30 хворих на НАСГ і 62 хворих на СГЖВШ та 24 хворих на СГРУ. Хворі основної групи отримували гепахол, силард та немедикаментозні методи лікування такі як дозована нормобарична гіпоксія та голкорефлексотерапія.

До контрольної групи входило 40 хворих на АСГ, 28 хворих на НАСГ і 50 хворих на СГЖВШ та 28 хворих на СГРУ. Хворі контрольної групи отримували дієту № 5 по Певзнеру. В якості гепатопротектора хворим контрольної групи призначався гепатофальк планта, а також симптоматичні засоби - ферменти, спазмолітики, пробіотики.

Лікування тривало 24 дні. Основою лікування була диференційована дієтотерапія. Хворим АСГ основної групи рекомендували виключити із вживання алкогольні напої, а також призначали повноцінне за енергетичною цінністю, вмістом білка, жирів, вуглеводів, вітамінів харчування. При дефіциті маси тіла енергетична цінність раціону збільшувалась за рахунок введення повноцінного за амінокислотним складом білка.

Дієта хворих на НАСГ основної групи обмежувалась за енергетичною цінністю за рахунок виключення легкозасвоюваних вуглеводів, тваринних жирів та збільшення вітамінів і мінералів, харчової клітковини. Дієта хворих на СГЖВШ основної групи була спрямована на нормалізацію процесів жовчовиділення, тому раціон будувався з врахуванням маси тіла, велике значення набував режим харчування та введення в раціон харчових стимуляторів нормалізації функції жовчного міхура - лецитину, рослинної олії, продуктів, багатими на пектин.

Дослідження впливу гепахолу на стан обмінних процесів в організмі, функції печінки, шлунку було розпочато з початкових етапів процесу травлення - слинних залоз. Встановлено, що при одноразовому прийомі гепахолу значно зростало слиновиділення та підвищувався апетит, що супроводжувалось незначним зниженням рівня загального білка в слині; через дві години рівень білка в слині людей зріс до вихідних величин. При курсовому призначенні гепахолу вже починаючи з першої доби після триразового споживання фітозасобу намітилась тенденція до зростання рівня загального білка, у подальшому - вірогідне зростання.

Найбільш виражені зміни спостерігались у рівні вільних амінокислот в слині. Одноразовий прийом настою фітозасобу супроводжувався вже в перші 30 хвилин істотним зростанням рівня вільних амінокислот, особливо сірковмісних (р<0,01). При триразовому споживанні гепахолу впродовж восьми діб зміни рівня вільних амінокислот у слині людей досягають значно більш високих величин (р<0,001), що, очевидно, обумовлено покращенням білково-синтетичної функції печінки.

Вивчення впливу гепахолу на концентрацію основних фракцій ліпідів у слині людей показало, що одноразове вживання гепахолу супроводжувалось в перші 30 та 60 хвилин помітним зниженням концентрації ХЛ, вільних ЖК та ТГ у слині. Протилежний характер змін мали рівні ФЛ та ЕХ, а через 2 години концентрація останнього була вірогідно вища контрольних величин. При курсовому призначенні гепахолу відмічалась тенденція до зростання рівня більшості ідентифікованих ліпідних фракцій. Результати ефективності застосування гепахолу при СГ різної етіології викладені стосовно окремих форм СГ.

В результаті проведеного лікування в основній групі хворих на НАСГ спостерігалась нормалізація змінених показників. Активність АлАТ, АсАТ, ГГТП, лужної фосфатази та показники тімолової проби після лікування прийшли до норми і статистично вірогідно не відрізнялись від показників функцій печінки у здорових. У хворих контрольної групи спостерігалась тенденція до нормалізації біохімічних печінкових проб: активність АлАТ і АсАТ вірогідно зменшилась, а активність маркерів холестазу істотно не змінилась (табл. 1). Так, якщо у хворих основної групи активність ГГТП після лікування не відрізнялась від такої у здорових, у хворих контрольної групи після лікування активність ГГТП в крові вірогідно підвищилась. Подібна тенденція спостерігалась із показниками лужної фосфатази.

Визначення ліпідів в крові обстежених груп хворих показало, що в основній групі після лікування виявлено вірогідне зменшення рівня в крові ЗХ в 1,4 рази, в-ЛПХ в 1,5 рази, ТГ в 1,7 рази.

В основній групі хворих на НАСГ зниження рівня ліпідів в крові було більш значним: вірогідно зменшилась в крові кількість ЗХ, в-ЛПХ (р<0,001), а в контрольній - зменшення концентрації ЗХ виявилося невірогідним (р>0,05). Зовсім незначно в даній групі хворих знизилась в крові концентрація ТГ.

Вивчення рівня глюкози в крові виявило, що у хворих основної групи на фоні низьковуглеводної дієти та дії гепахолу спостерігається нормалізація глікемії, в той час як у хворих контрольної групи на фоні високовуглеводної дієти №5 та дії гепатофальку планта крива не сягає такої динаміки, як у хворих основної групи.

Застосування гепахолу статистично вірогідно підвищує рівень насичення жовчі ЖК. Концентрація ХЛ в жовчі хворих на НАСГ основної групи в результаті лікування зменшилась в печінковій жовчі в 1,15 раза (р<0,01), в міхуровій жовчі - в 1,2 рази (р<0,001), у хворих контрольної групи - менш значно. Підвищення вмісту в жовчі ЖК та зниження концентрації ХЛ нормалізували Х/Х коефіцієнт, збільшення якого було вірогідно більшим в основній групі (р<0,001).

Вивчення біохімічних показників функцій печінки у обстежених груп хворих на АСГ в процесі лікування виявило їх позитивні зміни в обох групах. Проте, ці зміни були більш істотними у хворих основної групи: після лікування в 1,5 рази рівень вміст білірубіну в крові, в 3 рази активність АлАТ, в 2 рази активність АсАТ, в 3,9 рази активність ГГТП, в 2 рази активність ЛФ, в 1,6 рази показники тімолової проби. У хворих контрольної групи позитивна динаміка біохімічних показників функції печінки була менш значною: вміст білірубіну в крові після лікування знизився в 1,2 рази, активність АлАТ і АсАТ в 1,4 рази, ГГТП в 2,8 рази, лужної фосфатази в 1,4 рази, тімолова проба в 1,3 рази. Порівняльний аналіз показників функції печінки виявив, що в основній групі хворих, вони більш наближені до норми, ніж в контрольній групі.

Визначення ХЛ в жовчі хворих на АСГ основної та контрольної груп після лікування виявило зниження на 0,80 ммоль/л в печінковій і на 1,35 ммоль/л в міхуровій жовчі (р<0,05). В контрольній групі хворих на АСГ теж спостерігається зниження рівня ХЛ в печінковій жовчі на 0,71 ммоль/л, в міхуровій жовчі - на 0,58 ммоль/л (р<0,05), тобто в меншому ступені. Зниження концентрації ХЛ та підвищення рівня ЖК привело до збільшення Х/Х коефіцієнта. У хворих основної і контрольної груп Х/Х коефіцієнт в печінковій жовчі зріс до нормальних величин.

В печінковій жовчі основної групи хворих на АСГ рівень ЖК зріс в 1,3 рази, в контрольній - в 0,8 рази. Порівняння рівня ЖК у міхуровій жовчі обох груп хворих на АСГ показало, що в результаті лікування у хворих основної групи він підвищився у 1,17 рази, у контрольної групи - 1,07 рази.

У хворих на АСГ основної і контрольної груп проаналізовані сонографічні дані щодо вираженості жирової інфільтрації печінки. Після лікування кількість хворих з сонографічними ознаками підвищеного вмісту жиру в паренхімі печінки зменшилась в основній групі хворих, які отримували диференційовану дієтотерапію, силард та гепахол. У хворих на АСГ основної групи в 4,3% випадків уже через 3 тижні від початку лікування не виявлено сонографічних ознак стеатозу. В контрольній групі таких випадків не зареєстровано. У обстежених нами хворих на АСГ до лікування стеатоз ІІ ступеня вираженості був у 48,9% хворих основної і 50,4% хворих контрольної групи. Після лікування в основній групі кількість хворих на стеатоз ІІ ступеня значно зменшилась і становила 21,3%, в той час зросла кількість хворих основної групи на стеатоз І ступеня до 74,4% після лікування, що пояснюється зменшенням стеатозу у більшості хворих, які, відповідно, поповнили групу хворих на стеатоз І ступеня. У хворих контрольної групи подібна тенденція менш виражена і після лікування у більшості хворих (47,5%) при сонографічному обстежені виявлений стеатоз печінки ІІ ступеня вираженості. Після лікування в основній групі хворих ні в одному випадку не було стеатозу ІІІ ступеня, в той час як у 12 хворих (30%) контрольної групи такий був діагностований. Отже, отримані результати переконливо свідчать про більш високий лікувальний ефект альтернативної терапії хворих на АСГ.

Під нашим спостереженням знаходилось 112 хворих на СГЖВШ, серед яких у 38 хворих мала місце жовчнокам'яна хвороба, у 18 - післяхолецистектомічний синдром, у 56 - хронічний некам'яний холецистит з гіпотонічно-гіпокінетичною функцією жовчного міхура та дисфункцією сфінктера Одді.

В результаті лікування спостерігалось вірогідне зниження рівня білірубіну в крові хворих обох груп, проте більш значне зниження було у хворих основної групи (р<0,001). Активність АсАТ прийшла до норми в обох групах хворих, а активність АлАТ знизилась більш істотно в крові хворих основної групи (р<0,05), активність ГГТП в крові хворих на СГЖВШ основної групи зменшилась в 2 рази (р<0,001), у хворих контрольної групи активність ГГТП - в 1,4 рази, активність ЛФ у крові хворих основної групи зменшилась в 1,9 рази (р<0,001), показник тимолової проби основної групи зменшився в 1,6 рази (р<0,05), контрольної групи - в 1,3 рази (р>0,05). Вивчення вмісту альбуміну особливих змін не виявило.

Після лікування в основній групі хворих на СГЖВШ спостерігалась повна нормалізація рівня ЖК в печінковій жовчі (р<0,001), позитивна динаміка рівня ЖК (р<0,001) та ХЛ (р<0,01) в міхуровій жовчі, більш виражена в основній групі хворих. Так концентрація ЖК в печінковій жовчі хворих основної групи зросла в 1,3 рази (р<0,001), в міхуровій - в 1,4 рази (р<0,001), контрольної - відповідно в 1,14 (р<0,05) і 1,18 (р<0,05) рази.

Після лікування спостерігалось підвищення Х/Х коефіцієнта (р<0,001). При цьому у хворих на СГЖВШ основної групи він підвищився до величини майже як у здорових осіб (р<0,001), у контрольній групі - підвищення було менш істотним і не сягало величин, характерних для здорових (р<0,05). Отримані дані свідчать про те, що гепахол стимулює утворення ЖК і ХЛ більшою мірою порівняно із гепатофальком планта.

Після лікування спостерігається підвищення Х/Х коефіцієнта (р<0,001). При цьому у хворих на СГЖВШ основної групи він збільшився до величини, майже як у здорових осіб (р<0,001), у контрольній групі - збільшення менш істотне і не сягає величин здорових (р<0,05). Отримані дані свідчать про те, що гепахол стимулює утворення ЖК із ХЛ більшою мірою порівняно із гепатофальком планта.

З метою вивчення впливу гепахолу на стан жовчного міхура у хворих на СГЖВШ проведена оцінка показників динамічної сонографії до і після застосування гепахолу. Так, у здорових осіб об'єм жовчного міхура становив 70±3,2 смі, у хворих на дискінезію за гіпотонічним типом - 155±9,6 смі, а у хворих на дискінезію за гіпертонічним типом - 36±3,1 смі. Гепахол, за даними УЗД, зменшував об'єм жовчного міхура натще, в середньому, в 2 рази у групи хворих, що страждали на гіпотонію жовчного міхура (р<0,001).

Результати порівняльного аналізу свідчать, що прийом гепахолу як одноразово, так і впродовж курсу лікування підвищує тонус і скоротливу функцію жовчного міхура, послаблює прояви жовчозастійного синдрому (за результатами УЗД - показники початку скорочення, максимального скорочення, об'єму жовчного міхура та наповнення його до норми).

Дані біохімічних показників сироватки крові хворих на СГЖВШ підтверджують позитивну клініко-лабораторну динаміку. Застосування в комплексі гепахолу та штучного гірського клімату сприяло нормалізації показників сироватки крові: трансаміназ АлАТ - р<0,001, АсАТ - р<0,05, ГГТП - р<0,05; тімолової проби - р<0,001; рівня ЗХ - р<0,05.

Застосування гепахолу в комплексі із дозованою нормобаричною гіпоксією сприяло нормалізації біохімічних показників сироватки крові та функціонального стану печінки, що свідчить про його вплив на метаболічні процеси в печінці; покращує функціональний стан центральної нервової системи.

Вивчалась динаміка клініко-біохімічних показників у хворих на СГ, які в свій час були піддані радіаційному впливу (ліквідатори аварії на ЧАЕС). Обстежено дві групи хворих. В першу групу увійшли 24 хворих, які були ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС у перші тижні після аварії. Ці хворі після роботи по ліквідації наслідків аварії були жителями м. Києва. Друга група - 28 хворих, які теж були ліквідаторами аварії на ЧАЕС і проживали в Київській, Житомирській областях в місцях, які мали більш високий радіаційний фон, порівняно з м. Києвом.

У хворих ліквідаторів, які проживають на територіях з підвищенним радіаційним фоном, крім більш значних змін активностей цитолітичних ферментів спостерігались високі рівні МДА (р<0,05) і ДК (р<0,05) та знижена активність СОД (р<0,05) порівняно з групою ліквідаторів (після аварії жителів м. Києва), що свідчить про виснаження АО-захисту.

Обстеження ліквідаторів після лікування виявило значне покращання всіх показників в обох групах хворих. Через три тижні у хворих зменшилася слабкість, покращився сон, зникли диспептичні розлади. УЗД у 75% хворих першої і 32% хворих другої групи виявило зменшення розмірів печінки. У 41,6% хворих першої групи зникли явища жирового гепатозу, в той час як у інших - зменшились прояви жирової інфільтрації печінки. Виявлено вірогідне зниження в крові рівня білірубіну, активностей АлАТ, АсАТ, ГГТП, показника тимолової проби, особливо у хворих першої групи.

У хворих другої групи позитивні зміни були менше виражені. Це може бути пояснене тривалим проживанням на забрудненій радіонуклідами території. Курс реабілітаційної терапії у цих хворих було подовжено до 2-3 місяців.

Ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, які мешкають в регіонах з екологічно несприятливими умовами (дія незначного підвищення радіаційного фону), рекомендована реабілітаційна терапія, а саме: виключення алкоголю, збалансоване харчування багате на клітковину, пектини (природні сорбенти), ферментні препарати, пробіотики, вітаміни та фітозасоби з антиоксидантними та мембранопротективними властивостями.

З метою обґрунтування доцільності застосування голкорефлексотерапії в комплексі з фітозасобами, сорбентом “Силард” проведено вивчення їх лікувальної ефективності у хворих на СГЖВШ.

Обстежено дві групи хворих. Контрольна група - 35 хворих, яким була призначена лише загальноприйнята фармакотерапія з застосуванням препарату “Гепатофальк планта” в період стаціонарного лікування без послідуючого проведення реабілітаційних та профілактичних заходів, та основна група - 38 і 39 (24,7%) пацієнтів, яким призначали фітозасоби, сорбент “Силард” та інтракорпоральну голкорефлексотерапію.

Голкорефлексотерапія у хворих на СГ була застосована як додатковий метод в період реабілітації та профілактики. В залежності від ступеня вираженості того чи іншого симптомокомплексу та клінічно-інструментальних даних впливали методом збудження або гальмування на біологічно-активні точки різних меридіанів, а саме жовчного міхура, печінки, нирок, шлунка, селезінки, підшлункової залози, тонкої та товстої кишок, сечового міхура. Курс лікування становив 15-21 сеанс через день. Проводили 2 курси лікування, перерва між курсами була 2 тижні.

Ефективність лікування оцінювали за клінічними та біохімічними показниками. Серед біохімічних показників слід відмітити зниження трансаміназної активності сироватки крові. У хворих, які приймали гепатофальк планта, активність АлАТ в крові знизилась з 1,58±0,12ммоль/л.г до 1,01±0,10 ммоль/л.г через 1 місяць від початку лікування (р<0,001), відмічено підвищення рівня альбуміну в сироватці крові з 38,4±1,15 г/л до 44,6±1,20 г/л (р<0,001), знизився рівень загального білірубіну в сироватці крові з 38,5±2,3 ммоль/л до 30,2±1,8 ммоль/л (р<0,01).

З метою підвищення ефективності терапії, яку проводили хворим СГЖВШ основної групи, рекомендували пролонговані курси прийому фітозасобів. Використовували 10 % відвари цикорію звичайного, лепехи звичайної та ехінацеї пурпурової по 100 мл 4 рази на день до прийому їжі, чергуючи з 10% настоєм трави деревію звичайного та нагідок лікарських по 100 мл тричі на день до прийому їжі впродовж 2 тижнів в кожному окремому випадку.

Повторне обстеження виявило значне покращання загального стану хворих основної групи хворих на СГЖВШ: зменшення проявів диспептичного синдрому, нормалізацію апетиту, спорожнення товстого кишечника. При цьому спостерігалось вірогідне зниження в крові активності АлАТ, рівня загального білірубіну. До того ж, у хворих зменшився рівень ЗХ в сироватці крові на 15-20%, а концентрація в-ЛПХ на 20-25 %.

При проведенні порівняльного аналізу основних показників функціонального стану жовчного міхура і сфінктера Одді у хворих, які отримували гепатофальк планта, з ідентичними показниками у хворих, яким призначався гепахол, силард та голкорефлексотерапія установлено покращання тонусу і скоротливої функції жовчного міхура, зменшення проявів жовчозастійного синдрому у останніх.

Необхідно також відмітити вірогідність змін показників функціонального стану жовчного міхура у основної групи хворих, а саме покращення в 4,2 рази скоротливої функції жовчного міхура після введення другого подразника, усунення жовчозастійного синдрому, про що свідчать зменшення в 1,3 рази холедоха та скорочення в 1,8 рази часу закритого сфінктера Одді, що підтверджується УЗД-критеріями, зменшення в 1,5 рази площі жовчного міхура.

Узагальнюючи результати клінічних і експериментальних досліджень механізму дії гепахолу при СГ різної етіології і ефективності лікувального комплексу, необхідно відзначити наступне.

При СГ холестаз має змішаний генез з поєднанням внутрішньопечінкових порушень секреції компонентів жовчі через каналікулярну мембрану, змін холангіоцитів, які беруть участь в утворенні рідкої частини жовчі і патології позапечінкових жовчовивідних шляхів. Гепахол володіє гепатотропною, холеретичною і гідрохолеретичною, мембранотропною та антиоксидантною дією. Сприяє нормалізації рівня ліпідів, жирнокислотного вмісту крові та тканини печінки. Нормалізує концентрацію амінокислот, холесекреторну функцію печінки, покращує тканинне дихання гепатоцитів, зменшує прояви токсичного СГ. Гепахол має широкий діапазон лікувальної дії, нормалізуючи процеси жовчовиділення, про що свідчать позитивна динаміка ГГТП та лужної фосфатази - основних біохімічних показників холестазу.

Позитивна дія гепахолу, його біологічно активних речовин на печінку і жовчовивідні шляхи здійснюється через нормалізацію функції гепатоцитів, попередження розвитку жирової і білкової дистрофії, усунення загиблих клітин, проліферацію молодих, збагачених РНК гепатоцитів, процеси внутрішньоклітинної регенерації, активізації ферментних систем, відповідальних за біосинтез і кон'югацію жовчних кислот в гепатоцитах, інтенсифікацію кисневозалежних метаболічних процесів в печінці.

Гепахол підвищує тонус і скоротливу функцію жовчного міхура, послаблює прояви жовчозастійного синдрому шляхом збільшення проникності плазматичних мембран міоцитів для іонів Са²⁺ через потенціалозалежні, потенціалонезалежні, хемочутливі кальцієві канали.

Гепахол підвищує кислотоутворення у хворих з гіпоацидним станом шлунка, рівень вільних амінокислот, особливо сірковмісних, дебіт вільних ЖК, ТГ, сприяє створенню більш оптимальних співвідношень окремих фракцій ліпідів. Гепахол у комбінації з дозованою нормобаричною гіпоксією крім специфічної дії на печінку покращує функціональний стан центральної нервової системи, що сприяє лікуванню астеновегетативного синдрому - частого супутника СГ.

Прояв як специфічної, так і поліфункціональної дії окремих складових гепахолу забезпечується на клітинному рівні мембранотропним ефектом. Він здійснюється шляхом адсорбції молекул - складових біологічно активних речовин гепахолу на поверхні клітинних мембран, вбудовування їх в ліпідний матрикс клітинних мембран, або проникнення діючої молекули біологічно активних речовин в гідрофобну зону мембран, зміни фізико-хімічного стану ліпідів клітинних мембран, наступного формування іон-селективних каналів в ліпідному матриксі мембран та впливу на конформаційний стан і активність рецепторних, транспортних та інших регуляторних білків клітинних мембран.

Механізм лікувального ефекту гепахолу при СГ зображений на рис.1. Лікування хворих на СГ, поширеність якого збільшується в сучасних умовах забруднення навколишнього середовища хімічними реагентами, неможливе без застосування природних комплексних середників. Порівняно з синтетичними ліками низька вартість, доступність і можливість застосування фітозасобів обумовлюють перспективність їх широкого призначення з лікувальною та профілактичною метою в гепатології.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у тому, що на підставі вивчення мембранотропної активності групи фітозасобів з відомою фармакологічною дією, запропонований гепатопротекторний фітозасіб “Гепахол”, клінічні і експериментальні дослідження застосування якого довели його високу ефективність у лікуванні СГ (НАСГ, АСГ, СГЖВШ, СГРУ).

2. Встановлено, що фітозасіб “Гепахол” попереджує розвиток дистрофічних і деструктивних процесів у печінці, сприяє клітинній та внутрішньоклітинній регенерації, нормалізації порушених кисневозалежних метаболічних процесів, відновленню функціональної активності печінки, процесів жовчоутворення, жовчовиділення та властивостей жовчі.

3. Доведено, що біологічно активні чинники гепахолу підвищують інтенсивність споживання кисню паренхімою печінки, що свідчить про підсилення кисневозалежних метаболічних процесів в печінці, спрямоване на забезпечення змінених фітозасобом її функцій.

4. Гепахол збільшує об'єм жовчі, вміст в ній кон'югованих і вільних ЖК, нормалізує співвідношення триокси- та диоксихоланових кислот, Х/Х коефіцієнт, вміст пігментів, загального білка, що свідчить про вплив фітозасобу як на дифузійно-фільтраційні процеси в печінковій паренхімі, так і на біосинтез та транспорт її органічних складових.

5. Показано, що гепахол стимулює електрогенез та моторну діяльність гладеньких м'язів травного тракту морської свинки без явищ десинситизації.

6. Встановлено, що АСГ перебігає на фоні нутрієтивного дефіциту, спричиненого недостатнім вживанням всіх макро- та мікронутрієнтів. Для хворих на НАСГ та СГЖВШ характерний дисбаланс харчування, викликаний підвищеним вживанням вуглеводів, жирів, неповноцінних білків і недостатнім надходженням мікронутрієнтів. Диференційована дієта, збагачена білком, ФЛ, вітамінами, пектинами, мікроелементами в поєднанні з комплексними методами лікування сприяє нормалізації маси тіла хворих, зникненню астенічного синдрому, зменшенню сонографічних ознак стеатозу, нормалізації рівня глюкози та ліпідів в крові.

7. Виявлено, що для різних нозологічних форм СГ провідним є переважне порушення окремих ланок метаболізму: для хворих на АСГ характерним є підвищення біохімічних показників цитолітичного синдрому; у хворих на НАСГ серед біохімічних змін переважають порушення рівня ліпідів та глюкози крові; у хворих на СГЖВШ переважають маркери холестазу.

8. Доведено, що комплексна терапія з застосуванням гепахолу послаблює клінічну симтоматику, проявів цитолітичного, холестатичного синдромів, нормалізує трансаміназну активність крові, знижує рівень білірубіну, активність ЛФ, ГГТП, підвищує рівень альбуміну в крові хворих СГ, що свідчить про послаблення запального процесу в печінці і активацію регенерації органу. Гепахол зменшує ПОЛ і підвищує вміст ВГ та нормалізує показники ферментів глутатіонової системи АО-захисту у хворих на СГРУ.

9. Встановлено, що холесекреторна функція печінки порушується при СГ алкогольної, обмінної та хологенної етіології. Найбільш виражені порушення характерні для СГ на фоні патології жовчовивідних шляхів. Гепахол позитивно впливає як на холатоутворюючу, так і на холестериновидільну функції печінки, нормалізуючи Х/Х коефіцієнт в жовчі. Гепахол нормалізує порушений функціональний стан позапечінкових жовчовивідних шляхів.

10. Дозована нормобарична гіпоксія та голкорефлексотерапія в поєднанні з гепахолом та диференційованою дієтою нормалізують клінічні прояви захворювання, секреторну функцію шлунка, моторно-евакуаторну функцію жовчного міхура, холесекреторну функцію печінки, біохімічні показники сироватки крові у хворих на СГ.

11. Більш висока, у порівнянні з традиційним лікуванням, ефективність комплексного методу терапії хворих на СГ полягає у зменшенні в сироватці крові вмісту білірубіну у 1,5 рази, активності АлАТ в 2 рази, АсАТ в 3 рази, ГГТП в 1,4-3,9 рази, ЛФ в 1,9-2 рази, показників тимолової проби в 1,6 рази; зниженні рівня ХЛ у печінковій жовчі - в 1,15 рази і міхуровій - в 1,3 рази, підвищенні вмісту жовчних кислот в печінковій жовчі в 1,3-1,5 рази і міхуровій - в 1,5 рази; зменшені об'єму жовчного міхура до 2 разів; зменшенні кількості хворих на стеатоз ІІ ступеня в 2,3 рази. Лікувальна ефективність науково обґрунтованої комплексної методики в терапії хворих на СГ підтверджена актами впровадження в ряді клінік, що дозволяє рекомендувати її для широкого застосування.

Практичні рекомендації

1. Комплексна методика застосування фітозасобу “Гепахол”, сорбенту “Силард”, диференційованої дієти, збагаченої харчовими волокнами та висівками може бути впроваджена в практику клінік терапевтичного, гастроентерологічного, реабілітаційного профілю та санаторно-курортних оздоровниць і поліклінік в терапії та реабілітації хворих на хронічні дифузні захворювання печінки, СГ.

2. Фітозасіб “Гепахол” готується за наступним рецептом: безсмертника піщаного квітки - 15,0, кукурудзяні приймочки - 25,0, кульбаби корінь - 30,0, звіробою трава - 15,0, полину трава - 10,0, календули квітки - 20,0, материнки трава - 20,0. Для приготування настою 5г (1 столова ложка) збору поміщають в емальований (скляний, фарфоровий) посуд, заливають 250 мл холодної перевареної води і залишають на ніч. Ранком ставлять на водяну баню та кип'ятять протягом 15 хв, потім охолоджують упродовж 45-60 хв та проціджують. Зберігають настій у прохолодному місці (холодильнику) - 2 доби. Сорбент “Силард” готується у вигляді водної суспензії - 6 столових ложок препарату розчиняють у 250 мл води.

3. Схема лікування: силард приймають по 50 мл суспензії 3-4 рази на добу упродовж 3-5 днів. Після закінчення прийому силарду призначають настій гепахолу, який приймають за 40-50 хвилин до їжі по 0,5 склянки 3 рази на день упродовж 25-30 днів. Потім знову приймають силард упродовж 3-5 днів, після чого призначають гепахол на 25-30 днів. Загальний курс лікування становить 2 місяці.

Упродовж року курс комплексного лікування з метою реабілітації, профілактики повторюють 3-4 рази з перервою між курсами 15-30 днів. В процесі лікування не спостерігається негативної дії та взаємодії з іншими лікарськими засобами. При застосуванні даного методу негативних порушень на метаболічному рівні та випадків негативних клінічних реакцій не відмічено.

4. Лікування гепахолом і силардом на фоні диференційованої дієти, збагаченої харчовими волокнами, пектинами і зкорегованою у відповідності з масою тіла і харчовим статусом хворих, сприяє нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну речовин та виведенню з організму токсичних речовин, що утворюються при СГ, зокрема продуктів вільнорадикального окиснення, що утворюються при хронічних запальних процесах. Особливо показане застосування лікувального комплексу пацієнтами та мешканцями (з профілактичною метою) деяких регіонів України в післячорнобильський період. Застосування даного комплексу значно скорочує термін лікування та подовжує період ремісії.

5. Доцільно використовувати у комплексній терапії хворих на СГ дозовану нормобаричну гіпоксію, яка може бути створена за допомогою установки штучного гірського клімату. Інтракорпоральну голкорефлексотерапію доцільно проводити індивідуально з використанням наступних біологічно активних точок: VB 20, VB 21, VB 24, VB 25, F 13, F 14, VB 37, F 11, F 3, V 18, V 19-V 25. У хворих на СГЖВШ, стан яких супроводжувався дискінезіями жовчовивідних шляхів, холестатичним синдромом, з метою покращення відтоку жовчі доцільно стимулювати наступні точки: VB 25, VB 34, VB 38, VB 40, V 18-V 25, F 2, E 3, E 36 по ІІ варіанту гальмівного методу. Застосування даного комплексного методу лікування СГ сприяє позитивній динаміці перебігу захворювання, покращання якості життя за суб'єктивними і об'єктивними критеріями.

6. Лікування хворих на СГ повинно бути диференційованим з урахуванням етіології захворювання, особливостей харчування та функціонального стану печінки. При АСГ дієта повинна бути збалансована за енергетичною цінністю та всіма нутрієнтами; при НАСГ в харчуванні доцільне обмеження вуглеводів, а при змінах рівня глюкози крові - виключення легкозасвоюваних вуглеводів; при СГЖВШ - обмеження вуглеводів, та призначення харчових холеретиків та холекінетиків, харчової клітковини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гарник Т.П. Немедикаментозна відновно-реабілітаційна терапія хронічних гепатитів // Зб. наук. пр.- К., 1998.-С. 839-844.

2. Гарник Т.П. Стан холесекреторної функції печінки і корекція її порушень у реабілітації хворих хронічними гепатитами // Зб. наук. пр.- К., 1998 р.-С. 844-849.

3. Гарник Т.П. Фітотерапія у відновно-реабілітаційному лікуванні хворих хронічними гепатитами різної етіології // Укр.мед.вісті.- 1998.- ч. 1-2 (59-60), т. 2.- С. 190.

4. Гарник Т.П. Імунологічні аспекти фітотерапії хронічних гепатитів // Наук. вісник Ужгородського університету.-1998.-В. 5.- С. 73-75.

5. Гарник Т.П. Корекція порушень ліпідного обміну у хворих на хронічні гепатити // Мат. конф. з міжн. участю “Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів.-Чернівці, 1999 р.-С. 112-115.

6. Гарник Т.П. Зміни показників імунної реактивності у хворих на хронічні гепатити під впливом комплексної терапії з застосуванням препаратів ехінацеї // Клін. фармація.-1999.-№ 2.-Т. 3.- С. 145-147.

7. Гарник Т.П. Вплив деяких фітопрепаратів на показники малонового диальдегіду у хворих хронічними гепатитами // Врач. дело.- 1999.-№ 6.- С. 129-131.

8. Гарник Т.П. Застосування препаратів рослинного походження при лікуванні та реабілітації хронічних гепатитів у осіб похилого віку // Врач. дело.- 1999.- № 7-8.- С. 168-170.

9. Гарник Т.П., Островська Г.В., Рибальченко В.К. Характеристика мембранних властивостей спиртових настоянок фітопрепаратів // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.-К., 2000, вип.9, кн.2.-С. 189-199. Дисертантом зібрано матеріал, підготовлено до друку.

10. Гарник Т.П., Островська Г.В., Рибальченко В.К. Мембранотропна активність трав'яних зборів з гепатопротекторними властивостями // Міжвідомчий зб. “Гастроентерологія”.-Дніпропетровськ, 2000, вип. 31.- С. 375-380. Здобувач здійснила збір матеріалу, підготовку до друку.

11. Гарник Т.П., Поканевич В.В., Лященко П.С., Весельський С.П., Білоусова І.В. Вплив фітозбору № 2 на процеси кон`югації та гідроксилювання жовчних кислот в печінці тварин // Мат. міжн. наук.-практ. конф. “Оздоровче природне харчування, розвантажувальна дієтотерапія.”-Ужгород, Поляна, 2000.- С. 186-191. Дисертантом проведено забір жовчі у тварин для біохімічних досліджень, статистичну обробку матеріалу, написання статті.

12. Гарник Т.П., Весельський С.П., Поканевич В.В., Білоусова І.В., Лященко Т.П., Скачко Б.Г., Весельська Л.П., Титомир А.І. О возможной неизвестной функции печени в организме человека и животных. // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.-К., 2000, вип.9, кн.4.- С. 24-28. Особистий внесок дисертанта - набір матеріалу, підготовка до друку.

13. Гарник Т.П., Лященко П.С., Місан В.К., Майданюк А.В., Весельський С.П. Вплив гепатозахисного фітозбору (№ 2) на активність амілази та вміст амінокислот в слині людей // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.- К.,2000, вип.9, кн.4.- С. 624-630. Здобувачем проведено забір матеріалу для біохімічних досліджень, статистичну обробку, написання статті.

14. Гарник Т.П., Поканевич В.В., Лященко П.С., Весельський С.П., Каревіна Т.Г., Горенко З.А. Зовнішньосекреторна функція печінки у собак на фоні дії настою фітозбору № 2 // Зб. наук. пр. “Проблеми радіаційної медицини”.- К.,2000, вип.7.- С. 70-72. Дисертант провела забір матеріалу для біохімічних досліджень, статистичну обробку матеріалу, написання статті.

15. Гарник Т.П. Тенденції розвитку фітотерапії як методу клінічної медицини // Мед. реабилитация, курортология, физиотерапия.-2000.- № 4 (24).-С. 46-48.

16. Гарник Т.П., Диннік О.Б., Скачко Б.Г., Антюхов Р.В., Білоусова І.В. Наукове обґрунтування застосування лікарських засобів рослинного походження із лепехи болотної (Acorus calamus L., Araceae) у відновно-реабілітаційній терапії (огляд літератури) // Ліки України.- 2001.- № 9(50).- С. 67-71. Дисертантом зібрано матеріал, підготовлено до друку.

17. Островська Г.В., Поканевич В.В., Гарник Т.П., Філінська О.М., Рибальчекно В.К. Мембранотропна активність фітопрепарату “Поліфітол-1” // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка “Проблеми регуляції фізіологічних функцій”.- К.- 2001.- Вип. 7.- С. 41-44. Дисертантом здійснено аналіз, підготовку матеріалу до друку.

18. Гарник Т.П., Лященко П.С., Пелюх П.Ф. Вплив настою фітозбору на електричну та скоротливу активність гладеньких м`язів кишечнику // Сучасна гастроентерологія.- 2001.- №3(5).- С. 55-58. Дисертант - ідея, набір матеріалу, статистична обробка, аналіз, друк.

19. Гарник Т.П., Поканевич В.В., Лященко П.С., Гушинець Г.П., Куровська А.Ф. Вплив настою фітозбору №2 на шлункову секрецію // Український терапевтичний журнал.- 2001.- №3.- Т.3.- С. 67-69. Здобувачем проведено забір шлункового соку у тварин для біохімічних досліджень, статистичну обробку, аналіз, друк матеріалу.

20. Гарник Т.П., Янчук П.І., Комаренко В.І. Вплив настою фітозбору на артеріальний тиск і тканинне дихання печінки // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.-К., 2001, кн.4, вип.10.- С. 1241-1245. Здобувач - ідея дослідження, збір, статистична обробка, аналіз та друк матеріалу.

21. Поканевич В.В., Островська Г.В., Гарник Т.П., Рибальченко В.К. Характеристика мембранотропних властивостей спиртових екстрактів фітопрепаратів // Національна академія наук України.- 2001.- №8.- С. 152-156. Дисертантом проведено набір матеріалу, обговорення та підготовка до друку.

22. Гарник Т.П., Лященко П.С., Весельський С.П., Гушинець Г.П., Майданюк А.В., Білоусова І.В. Співвідношення ліпідів у секретах травних залоз при дії гепатопротекторного фітозбору // Сучасна гастроентерологія.- 2002.- №1(7).- С. 42-48. Здобувач провела забір шлункового соку, жовчі у тварин для біохімічних досліджень, збір, статистичну обробку, аналіз і друк матеріалу.

23. Гарник Т.П. Применение энтеросорбции в комплексной терапии и реабилитации больных хроническими гепатитами // Ліки України.- 2002.- №10.- С. 2-5.

24. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Юрженко Н.М. Вивчення дії фітозбору “Гепахол” на моделі гострого токсичного гепатиту // Одеський медичний журнал.- 2002.- №5(73).- С. 11-14. Дисертантом здійснено забір крові для біохімічних досліджень, статистичну обробку, аналіз, висновки, друк матеріалу.

25. Гарник Т.П., Ступіна О.С., Горбань Є.М. Морфологія печінки при дії фітозасобу “Гепахолу” на моделі гострого токсичного гепатиту // Одеський медичний журнал.- 2002.- №6 (74).- С. 19-22. Здобувачем проведено годування тварин фітозасобами, забір біосубстратів печінки, морфологічне і гістохімічне дослідження, статистична обробка матеріалу, аналіз, друк матеріалу.

26. Гарник Т.П. Гепатопротекторное действие фитосредств в комплексной терапии и реабилитации больных хроническим гепатитом // Ліки України.- 2002.- №11 (64).- С. 2-5.

27. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Динник О.Б., Сорокіна І.Г. Вплив фітозасобу “Гепахол” на функцію шлунка і гепатобіліарну систему у хворих із хронічними дифузними захворюваннями печінки // Одеський медичний журнал.- 2003.- № 2 (76).- С.27-31. Здобувач - ідея, забір, статистична обробка, аналіз, висновки, друк матеріалів.

28. Гарник Т.П. Вплив фітозасобів на вільнорадикальне окислення ліпідів та систему антиоксидантного захисту організму при хронічних стеатогепатитах // Ліки України.- 2003.- № 3 (68).- С. 16-20.

29. Гарник Т.П. Вплив диференційованої терапії на перебіг стеатогепатиту // Сучасна гастроентерологія.- 2004.- №2 (16).- С. 45-50.

30. Гарник Т.П. Адаптированнная диета в лечении больных неалкогольним стеатогепатитом // Ліки України.- 2004.- № 5 - С. 41-45.

31. Пат. 49296 А Україна, МПК 7 А61К35/78. “Гепахол” - жовчогінний, гепатопротекторний і радіопротекторний збір лікарських рослин // Гарник Т.П. - № 2001107223; Заявл. 23.10.2001; Опубл. 16.09.2002. Бюл.№9;

32. Пат. 48858 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Лікувально-омолоджуючий збір для профілактики передчасного старіння і лікування вікових патологій // Гришина В.С., Гарник Т.П., Фролов В.М. та інш.- № 2002010294; Заявл. 11.01.2002; Опубл. 15.08.2002.Бюл.№8;

33. Пат. 49627 А Україна, МПК 7 А61К31/695. Суміш для профілактики й реабілітації при захворюваннях печінки // Гришина В.С., Гарник Т.П., Фролов В.М. та інш.- № 2002010293; Заявл. 11.01.2002; Опубл. 16.09.2002.Бюл.№9;

34. Пат. 54875 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Збір лікарських трав для лікування дискінезії жовчовивідних шляхів гіпертонічно-гіперкінетичної форми // Гарник Т.П.- № 2002043593; Заявл. 29.04.2002; Опубл. 17.03.2003.Бюл.№3;

35. Пат. 54067 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Збір лікарських трав для лікування дискінезії жовчовивідних шляхів гіпотонічно-гіпокінетичної форми // Гарник Т.П.- № 2002043592; Заявл. 29.04.2002; Опубл. 17.02.2003.Бюл.№2;

36. Пат. 54068 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Спосіб лікування хворих хронічним холестатичним гепатитом // Гарник Т.П., Поканевич В.В., Весельський С.П.- № 2002043594; Заявл. 29.04.2002; Опубл. 17.02.2003.Бюл.№2;

37. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Диннік О.Б., Поканевич В.В., Тен Е.О., Строкіна І.Г. Нові методики лікування, реабілітації та профілактики хронічних стеатогепатитів різної етіології: № 146/19/03 // Реєстр галузевих нововведень.- Київ:2003.- Вип. 18-19.- С. 100-101.

38. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Поканевич В.В., Білоусова І.В., Гришина В.С. Методика використання “Гепахолу” в комплексній терапії, реабілітації та профілактиці хронічних дифузних захворювань печінки: № 147/19/03 // Реєстр галузевих нововведень.- Київ:2003.- Вип. 18-19.- С. 101-102.

39. Гарник Т.П., Островська Г.В., Рибальченко В.К., Рибальченко Т.В. Добір співвідношення компонентів фітозборів на основі їх мембранотропних властивостей: № 249/19/03 // Реєстр галузевих нововведень.- Київ:2003.- Вип. 18-19.- С. 174-175.

40. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Поканевич В.В., Білоусова І.В., Добровольський С.В. Застосування фітозасобу “Гепахол”, адаптогену “Силард” на тлі дієти 5, збагаченої харчовими волокнами, пектинами та висівками, в комплексній терапії та реабілітації хворих із хронічними дифузними захворюваннями печінки, хронічними гепатитами: № 178-2002 // Інф. лист.-Київ:2002.- 4 с.

Размещено на Allbest.ru