Подібних змін зазнавав і лізис високомолекулярних білків (ВМБ). PGЕ₁ впродовж 1-го тижня лікування значно зменшував казеїнолітичну активність у волозі ПК травмованого ока: на 29,4% (p<0,001) на 3-тю та нормалізував на 14-ту добу спостереження. PGЕ₂ на початку досліду додаткового збільшував на 56,7-81,3% (p<0,05-p<0,001) лізис азоказеїну і до 28-ї доби включно лізис ВМБ значно перевищував контрольні величини. PGF₂ на 1-шу, 28-му і 60-ту добу спостереження викликав зменшення інтенсивності протеолітичної деградації ВМБ (нижче контрольних показників), яка в інші періоди експерименту від контролю не відрізнялась. При застосуванні парацетамолу і дексаметазону з 3-ої доби, а диклофенаку - з 14-ої, відбувалось підвищення лізису азоколу, що тривало включно до 28-ої доби і змінювалось нормалізацією лізису ВМБ лише наприкінці експерименту.

Динаміка змін колагеназної активності у волозі ПК ока кроликів з проникною травмою склери, ускладненою гемофтальмом, була більш складною і характеризувалася хвилеподібним перебігом. PGЕ₁ ефективно корегував порушення колагенолізу, коли лізис азоколу зростав і перевищував навіть контрольні величини на 25,9-91,9% (p<0,001-p<0,01), проте наприкінці експерименту знижувався і був менше за контрольні показники на 12,6% (p<0,01). PGЕ₂ викликав різке зниження колагенолітичної активності, яка зменшувалась порівняно з даними у контрольних та псевдолікованих тварин у 6,4 разу (p<0,001). Після відміни препарату інтенсивність колагенолізу зростала і перевищувала контрольний рівень. PGF₂ сприяв збільшенню даного показника відносно контролю на 69,8% (p<0,01), після чого лізис азоколу знову знижувався і наприкінці досліду був значно меншим за контрольні величини. Парацетамол, диклофенак і дексаметазон нормалізували інтенсивність колагенолізу у волозі ПК травмованого ока вже з 1-ої доби лікування і надалі значно підвищували лізис азоколу.

Післятравматичний період супроводжувався істотними змінами тканинного фібринолізу. Зокрема, при проникному пораненні склери післятравматичне запалення в оці характеризувалось суттєвою перебудовою структури тканинного фібринолізу - ферментативна фібринолітчина активність (ФФА) у волозі ПК ока протягом двох тижнів була нижчою за контрольні дані в 1,7 разу - на 17,7% (таблиця №3).

Таблиця 3. Динаміка змін ферментативної фібринолітичної активності (мкг азофібрину на 1 мл за хв) у волозі передньої камери ока під впливом екзогенних простагландинів та при блокаді синтезу ейкозаноїдів за умов проникної травми склери (хSx)

Примітки:

- ступінь достовірності різниць показників відносно контролю:

- p<0,05; - p<0,01; - p<0,001; * - ступінь достовірності різниць показників відносно даних групи тварин з травмою ока без лікування: * - p<0,05; ** - p<0,01; *** - p<0,001; n - число спостережень.

Водночас неферментативна фібринолітчина (НФА) активність відносно контролю значно зростала у 5-2,7 разу (p<0,001). ФФА у період призначення PGЕ₁ перевищувала показники контролю на 26,1% - в 2,2 разу. PGЕ₂ в меншій мірі, але також підвищував ензиматичний лізис фібрину на 26,3-81,1%, що змінювалось істотним пригніченням ферментативного фібринолізу на 28-му добу експерименту - на 41,3%. Вплив PGF₂ у період його введення викликав підвищення інтенсивності ензиматичного лізису фібрину, перевищуючи дані групи порівняння на 39,9% - в 2,6 разу. Призначення парацетамолу, диклофенаку і дексаметазону призводило до збільшення ФФА у волозі ПК ока кроликів з проникною травмою склери з 3-ої по 14-ту добу спостереження, тобто стимулюючий ефект зберігався тільки в час застосування препаратів. Інтенсивність НФА істотно зменшувалась у протягом інстиляцій PGЕ₁ і була на 25,3% - в 3,5 разу (p<0,01-p<0,001) нижче, ніж у тварин групи порівняння, але наприкінці експерименту відбувалось її підвищення на 48,2% (p<0,001). PGЕ₂ протягом 1-го тижня спостереження викликав збільшення НФА на 17,7-12,3% (p<0,01-p<0,05). Надалі зазначений показник не відрізнявся від такого у тварин групи порівняння. PGF₂ з меншою силою, аніж PGЕ₁, пригнічував НФА, проте мав більшу тривалість дії - наприкінці спостереження НФА була в 1,5 разу (p<0,01) нижчою за дані тварин групи порівняння. Блокада окислювального метаболізму арахідонової кислоти парацетамолом, диклофенаком і дексаметазоном зменшувала НФА у волозі ПК травмованого ока тільки впродовж лікувального періоду, тобто без ефекту післядії препаратів. око травма ейкозаноїд парацетамол

Електроретинографія як один з найбільш інформативних електро-фізіологічних методів дослідження дозволяє оцінити функцію сітківки, її центральних та периферичних відділів на ранніх етапах залучення у патологічний процес, навіть за відсутності офтальмоскопічно видимих змін на очному дні, а також в експерименті. а-хвиля загальної електроретинограми, що характеризує функцію фоторецепторів сітківки, як початкової частини пізнього рецепторного потенціалу при різних видах проникних травм ока характеризувалась зниженням амплітуди впродовж усього терміну спостереження. Зокрема, при проникному пораненні рогівки, обтяженому ушкодженням райдужки, впродовж 2 тижнів спостереження в контрольній групі виявлено зниження амплітуди а-хвилі на 49,7 (p<0,01), 67,0 (p<0,001) та 63,4% (p<0,001). Під впливом PGЕ₁ протягом 1-го тижня амплітуда а-хвилі загальної ЕРГ зростала навіть відносно контролю на 56,7% (p<0,05) - в 1,2 разу (p<0,01), а на 14-ту добу залишалась нижче за таку в інтактних очах на 55,5% (p<0,01). Призначення PGЕ₂, навпаки, сприяло зменшенню амплітуди а-хвилі на 42,3% (p<0,05) стосовно контролю та на 74,4-32,4% (p<0,001-p<0,05) порівняно з інтактними очима. PGF₂ викликав збільшення значень амплітуди а-хвилі проти контролю на 53,6-141,4% (p<0,05-p<0,01). Лікування дексаметазоном, парацетамолом і диклофенаком у різній мірі супроводжувалось пригніченням амплітуди а-хвилі відносно інтактних очей і перевищувало показники контрольної групи. b-хвиля загальної ЕРГ, що характеризує функцію біполярів, гліальних та Мюлерівських клітин сітківки, упродовж 2 тижнів спостереження в контрольній групі була нижчою, ніж в інтактних очах, відповідно на 37,91% (p<0,05), 55,41% (p<0,01) та 35,86% (p<0,05). Інстиляції PGЕ₁ викликали збільшення амплітуди b-хвилі загальної ЕРГ порівняно з контролем на 45,7-83,7% (p<0,05-p<0,01), а на 14-ту добу вона залишалась нижчою за рівень інтактних очей на 31,4 % (p<0,05). Призначення PGЕ₂, навпаки, сприяло виключно зменшенню значень амплітуди b-хвилі відносно інтактних очей на 52,5-67,2% (p<0,01-p<0,01), а вплив PGF₂ позначився у збільшенні даного показника проти контролю на 42,0-90,0% (p<0,05-p<0,01). Лікування дексаметазоном та диклофенаком у різній мірі супроводжувалось пригніченням амплітуди b-хвилі загальної ЕРГ у порівнянні з інтактними очима, тоді як парацетамол сприяв зростанню значень показника стосовно контролю на 69,5% (p<0,01) на 7-му добу спостереження.

Офтальмореографія також відноситься до найінформативніших електро-фізіологічних методів дослідження дає змогу оцінити стан кровопостачання ока, тим самим - контролювати ефективність лікування. Загальною закономірністю відповіді офтальмореографічної хвилі на різні види експериментальних проникних травм ока було зменшення реографічного індексу (РІ), за виключенням проникного поранення рогівки, коли зазначений показник істотних змін не зазнавав. Зокрема, динаміка амплітуди офтальмореографічної кривої при проникному корнеосклеральному пораненні в контрольній групі кроликів порівняно з інтактними очима на 3-28-му добу характеризувалась зменшенням абсолютних значень РІ, відповідно, на 64,4-42,0% (p<0,001-p<0,05). Стан кровопостачання травмованого ока за умов призначення PGЕ₁ характеризувався збільшенням РІ відносно контролю на 3-тю добу - на 88,8% (p<0,01), проте в наступні терміни спостереження (7-28-ма доба) даний показник залишався нижче рівня інтактних очей. Введення PGЕ₂, навпаки, сприяло зменшенню амплітуди офтальмореограми, а РІ був нижчим за такий в інтактних очах на 73,6-45,1% (p<0,01-p<0,05). Вплив PGF₂ на динаміку змін РІ протягом 2 тижнів спостереження характеризувався зменшенням зазначеного показника стосовно контролю відповідно на 75,3-32,6% (p<0,001-p<0,05). Лікування дексаметазоном, парацетамолом і диклофенаком у різній мірі супроводжувалось зменшенням амплітуди офтальмореограми порівняно з інтактними очима, а на 14-ту добу даний показник перевищував параметри контрольної групи.

Результати лікування проникних поранень ока свідчать, що клінічний перебіг післятравматичного запалення при проникному пораненні рогівки характеризується досить високою частотою порушень функції ока - це обумовлено як судинними реакціями на ушкодження, так і ексудативно-проліферативними процесами, особливо пов'язаними з відкладанням фібрину в прозорих середовищах на тлі діапедезних мікрокрововиливів, первинної і вторинної альтерації епітелію структур переднього сегмента очного яблука. Комплексне лікування з використанням парацетамолу сприяє більш швидкій адаптації та зникненню інфільтрації країв рани, гіперемії, набряку і хемозу кон'юнктиви очного яблука. Легкий локальний набряк епітелію рогівки в разі призначення парацетамолу розвивається у три рази (p<0,05) рідше, ніж при використанні у комплексному лікуванні дексаметазону. Парацетамол на 16,7% (p<0,05) ефективніше, ніж дексаметазон, попереджає інтенсивний набряк строми та формування складок десцеметової облонки, запобігає утворенню синехій. При застосуванні в комплексному лікуванні парацетамолу вдвічі швидше зменшується ступінь помутніння вологи ПК ока, спостерігається на 10,0% (p<0,05) менше випадків фібринозного випоту у СТ, а перебіг післятравматичного запалення у 2,3 разу (p<0,05) рідше ускладнюється фібринозно-пластичними та у 2,1 разу (p<0,05) синехіоутворенням у ПК травмованого ока. Парацетамол порівнянно з дексаметазоном удвічі ефективніше зменшує частоту розповсюдження післятравматичного запалення із залученням у патологічний процес райдужки, у 4,4 разу (p<0,01) знижує випадки деформування зіниці ока внаслідок утворення часткових задніх синехій і значно швидше відновлює реакцію зіниці на світло. Дексаметазон і парацетамол однаково ефективні щодо впливу на процеси розсмоктування незначних крововиливів, як-то мазки крові на райдужці та поодинокі незливні крапчасті крововиливи у СТ.

При проникному пораненні рогівки, обтяженому ушкодженням райдужної оболонки ока, перебіг післятравматичного запалення характеризується високою частотою фібринозного випоту у вологу ПК, набряком рогівки і кон'юнктиви та ушкодженням гемато-офтальмічного бар'єру з помутнінням оптичних середовищ, що на тлі крововиливу в ПК ока створює умови для інтраокулярного фіброзогенезу з формуванням гоніосинехій, деформації та порушенням функції діафрагми ока. За даних умов дексаметазон ефективніше впливає на процеси загоєння рани, однак парацетамол в 1,7 разу (p<0,05) швидше усуває явища запалення кон'юнктиви, втричі (p<0,05) ефективніше за дексаметазон запобігає розвиткові набряку рогівки, в 4,8 разу (p<0,05) скоріше відновлює прозорість оптичних середовищ ока. При використанні в комплексному лікуванні парацетамолу рідше розвиваються фібринозно-пластичні утворення у ПК ока, в 5,1 (p<0,05) разу швидше пригнічуються процеси синехіоутворення і в 3,2 разу (p<0,05) ефективніше відновлюється нормальна форма та реакція зіниці на світло. Завдяки дії парацетамолу швидше розсмоктуються згустки крові у ПК ока і нормалізуються параметри електроретинограми.

За умов проникного поранення склери парацетамол удвічі (p<0,05) швидше за дексаметазон усуває гіперемію кон'юнктиви в області поранення, у такому ж співвідношенні зменшує частоту прояву та набряку легкого ступеня, виразної гіперемії та явищ незначного стазу крові в поверхневих судинах кон'юнктиви травмованого ока, а також виявляє значно більшу ефективність щодо терапевтичного впливу на ушкодження рогової оболонки ока: на 14-ту добу лікування ознаки локального набряку епітелію рогівки були відсутні у 5,0% (p<0,05) хворих контрольної групи, котрі в комплексі терапевтичних засобів отримували дексаметазон, та у 33,3% пацієнтів основної групи, котрі лікувалися з використанням парацетамолу. Окрім того, парацетамол є більш ефективним засобом для корекції порушень функції гемато-офтальмічного бар'єру: на 3-тю добу лікування ледь помітні помутніння вологи ПК спостерігались у 35,3% хворих, котрі отримували дексаметазон, проти 64,0% (p<0,05) випадків у пацієнтів, котрим у комплексі лікувальних засобів призначали парацетамол. Крім того, парацетамол ефективніше за дексаметазон відновлює як загальні, так і локальні електроретинографічні параметри та усуває порушення кровопостачання травмованого ока.

За умов лікування проникного поранення корнеосклеральної зони ока парацетамол ефективніше за дексаметазон зменшує інтенсивність запалення кон'юнктиви очного яблука та наприкінці 2-го тижня повністю усуває явища набряку кон'юнктиви у 23,5% випадків, тоді як за умов лікування дексаметазоном кількість таких хворих становить лише 1,6% (p<0,05). Парацетамол в 5,3 разу (p<0,05) швидше, ніж дексаметазон, відновлює оптичну прозорість рогівки, усуваючи явища набряку її епітелію та строми. Парацетамол виявляє більшу ефективність щодо відновлення функціонального стану бар'єру кров-очна рідина: наприкінці 2-го тижня лікування дексаметазоном ледь помітні помутніння вологи ПК ока виявляються в 23,5% випадків, тоді як за дії парацетамолу кількість таких хворих становить 57,8% (p<0,05). Парацетамол у 2,6 (p<0,05) разу ефективніше ніж дексаметазон запобігає розвиткові пластичних утворень (синехій) у ПК травмованого ока. Розповсюдження післятравматичного запалення із залученням у патологічний процес райдужки при лікуванні парацетамолом спостерігається в п'ять (p<0,05) разів рідше, ніж при використанні у комплексному лікуванні дексаметазону. Парацетамол виявляє більшу ефективність щодо покращення електро-ретинографічних і офтальмореографічних характеристик травмованого ока.

Перебіг післятравматичного запалення при корнеосклеральному проникному пораненні, обтяженому гіфемою, характеризується (таблиця 4) високою частотою фібринозного випоту у вологу ПК, набряком рогівки і кон'юнктиви та ушкодженням гемато-офтальмічного бар'єру з помутнінням оптичних середовищ, що на тлі крововиливу в ПК ока створює умови для інтраокулярного фіброзогенезу з формуванням гоніосинехій, деформації та порушення функції діафрагми ока. Лікування дексаметазоном більш ефективно впливає на процеси загоєння рани та скоріше усуває явища запалення кон'юнктиви. Проте парацетамол втричі (p<0,05) ефективніше, ніж дексаметазон, запобігає розвиткові набряку рогівки, вдвічі (p<0,05) швидше відновлює прозорість оптичних середовищ ока. При використанні в комплексному лікуванні парацетамолу в 2,2 (p<0,05) разу рідше розвиваються фібринозно-пластичні утворення у ПК ока, швидше пригнічуються процеси синехіоутворення і відновлюється нормальна форма та реакція зіниці на світло (таблиця 4). За умов застосування парацетамолу в 2,8 (p<0,05) разу швидше розсмоктуються згустки крові у ПК ока і нормалізуються параметри електроретинограми, що сприяє ефективному відновленню гостроти зору.

У хворих з проникним корнеосклеральним пораненням ока, обтяженим поєднанням гіфеми та гемофтальму за дії парацетамолу в 3,6 разу (p<0,05) інтенсивніше перебігають процеси загоєння рани, ніж при використанні дексаметазону, та у 2,3 (p<0,05) разу швидше усувається набряк та гіперемія кон'юнктиви травмованого ока. На 10-ту добу комплексного лікування з використанням парацетамолу ознаки десцеметиту всієї рогівки виявляються в 4,4 (p<0,05) разу рідше, а відновлення прозорості вологи ПК травмованого ока відбувається в 1,8 (p<0,05) разу швидше, ніж при застосуванні в подібному комплексному лікуванні дексаметазону. Парацетамол втричі (p<0,0) ефективніше за дексаметазон запобігає утворенню синехій у ПК травмованого ока. За умов використання в комплексному лікуванні парацетамолу деформування зіниці через утворення часткової задньої синехії спостерігається в 4,6 (p<0,01) разу рідше, ніж при застосуванні дексаметазону. Парацетамол утричі (p<0,05) швидше за дексаметазон відновлює нормальний діаметр зіниці. За дії парацетамолу розсмоктування згустків крові в травмованому оці відбувається в п'ять (p<0,05) разів скоріше, ніж при використанні дексаметазону. Парацетамол істотно скоріше відновлює загальну і локальну електричну активність сітківки травмованого ока та значно ефективніше, ніж дексаметазон, покращує його кровопостачання.

Таблиця 4. Характеристика динаміки змін клінічних ознак післятравматичного запалення у хворих з корнеосклеральним проникним пораненням, ускладненим гіфемою, під впливом комплексного лікування з використанням дексаметазону або парацетамолу

Примітки:

Г - при госпіталізації хворого;

ПК - передня камера;

СТ - склоподібне тіло;

- ступінь достовірності різниць показників відносно контролю:

- p<0,05;

n - число спостережень.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене концептуальне узагальнення результатів експериментального вивчення ролі ейкозаноїдів у розвитку й клінічному перебігу післятравматичного запалення ока при різних видах поранення структур очного яблука та нове вирішення науково-практичного завдання, що полягає у патогенетичному обґрунтуванні використання парацетамолу як нової лікарської форми в комплексному лікуванні проникних травм ока і впровадження його в клініку.

Проникні поранення ока та їх наслідки залишаються однією з основних причин інвалідності та сліпоти осіб працездатного віку. Патогенез післятравматичного запалення ока щодо метаболізму арахідонової кислоти, фібринолізу, протеолізу, кровопостачання і антиоксидантного захисту недостатньо вивчені, що обумовлює актуальність і необхідність спрямованої корекції в комплексному лікуванні проникних травм ока.

При різних видах експериментальних проникних поранень очного яблука у волозі передньої камери травмованого ока закономірно підвищується вміст прозапальних ейкозаноїдів PGЕ₂ і 6-keto-PGF₁, а також різко зростає співвідношення функціонально антагоністичних простаноїдів PGЕ₂/PGF₂. При травмах, ускладнених крововиливами в передню камеру ока або у склоподібне тіло, значно підвищується рівень ТхВ₂, збільшується коефіцієнт співвідношення ТхВ₂/6-keto-PGF₁, а приєднання інфекційного агенту призводить до різкого підвищення вмісту LTВ₄. Порушення функціонального стану ока при проникних пораненнях характеризуються субнормальним типом ЕРГ-кривої.

Загальною закономірністю проникних травм ока є активація процесів ПОЛ. При цьому PGЕ₂ збільшує інтенсивність ліпопероксидації, PGЕ₁ та PGF₂ зменшують її, а парацетамол, диклофенак і дексаметазон у різній мірі сприяють пригніченню вільнорадикальних реакцій. Істотно і тривало пригнічується активність СОД і ГПО, що відбувається на тлі зниження кровопостачання травмованого ока. PGЕ₂ додатково знижує інтенсивність антиоксидантних реакцій, які каталізуються СОД і ГПО. PGЕ₁, PGF₂, а також парацетамол, диклофенак і дексаметазон, навпаки, сприяють інтенсифікації супероксиддисмутазної та глутатіонпероксидазної реакцій, що є одним з механізмів їх захисної дії при післятравматичному запаленні тканин очного яблука.

При проникних пораненнях ока PGЕ₂ сприяє інтенсифікації протеолітичної деструкції низько- і високомолекулярних білків та істотно пригнічує колагеноліз. PGЕ₁ та PGF₂ виявляють різноспрямовану дію на колагенолітичну активність, що залежить від виду травми, а парацетамол, диклофенак і дексаметазон з різною ефективністю корегують порушення внутрішньоочного протеолізу. Лізис низькомолекулярних білків не змінюється при введенні PGЕ₁, зростає в період введення PGЕ₂ і значно зменшується під впливом PGF₂, парацетамолу, диклофенаку і дексаметазону. PGЕ₂ підсилює, а PGЕ₁, PGF₂, парацетамол, диклофенак і дексаметазон у різній мірі знижують казеїнолітичну активність у волозі передньої камери травмованого ока.

Проникні травми ока характеризуються тривалим пригніченням ферментативного фібринолізу. ФФА у волозі передньої камери травмованого ока підвищується за умов дії PGЕ₁, тоді як PGЕ₂ збільшує ферментативний фібриноліз тільки на 3-тю добу лікування, а PGF₂ спричиняє тривалу і значну інтенсифікацію ензиматичного лізису фібрину. Суттєве збільшення ФФА на 3-тю добу використання парацетамолу, диклофенаку і дексаметазону змінюється поступовим зменшенням інтенсивності ферментативного фібринолізу.

Загальною закономірністю лікувальної дії парацетамолу при проникних пораненнях ока є зниження вмісту у волозі передньої камери травмованого ока прозапальних і вазоконстрикторних ейкозаноїдів (PGЕ₂, ТхВ₂, LTВ₄) на тлі збереження високого рівня цитопротекторних PGF₂ і 6-keto-PGF₁, які забезпечують інтенсифікацію репараційних процесів і запобігають післятравматичному внутрішньоочному фіброзогенезу.

У комплексі післятравматичного лікування хворих з проникним пораненням рогівки парацетамол сприяє швидкому загоєнню рани, запобігає набряку рогівки, ефективніше за дексаметазон зменшує ступінь помутніння вологи передньої камери ока, відкладання фібрину, синехіоутворення та частоту деформування зіниці, а також значно швидше відновлює реакцію зіниці на світло та сприяє підвищенню гостроти зору.

Комплексне лікування післятравматичного запалення при проникному пораненні рогівки, обтяженому ушкодженням райдужки, з використанням парацетамолу втричі ефективніше за дексаметазон запобігає набряку рогівки і вдвічі швидше відновлює прозорість вологи передньої камери ока. При використанні парацетамолу в 1,9 разу рідше розвиваються процеси синехіоутворення та швидше відновлюються показники ЕРГ і офтальмореограми.

У хворих з проникним пораненням склери парацетамол удвічі швидше за дексаметазон усуває набряк і гіперемію кон'юнктиви травмованого ока, відновлює прозорість рогівки й вологи передньої камери, сприяє нормалізації показників загальної та локальної ЕРГ, усуваючи, крім того, порушення кровопостачання травмованого ока.

При проникному пораненні корнеосклеральної зони у комплексі післятравматичного лікування парацетамол вдвічі ефективніше за дексаметазон усуває явища набряку кон'юнктиви, в 5,3 разу швидше відновлює оптичну прозорість рогівки і функціональний стан бар'єру кров-очна рідина, а також у 2,6 разу ефективніше запобігає розвитку синехіоутворення. Парацетамол швидше відновлює показники загальної та локальної ЕРГ і значення реографічного індексу офтальмореограми.

Включення дексаметазону до комплексного лікування хворих з корнеосклеральним проникним пораненням, обтяженим гіфемою, прискорює загоєння рани та швидше усуває явища запалення кон'юнктиви, проте парацетамол втричі ефективніше за дексаметазон попереджає набряк рогівки і вдвічі швидше відновлює прозорість вологи передньої камери. За умов дії парацетамолу пригнічуються процеси синехіоутворення, відновлюється реакція зіниці на світло, розсмоктуються згустки крові та нормалізуються параметри ЕРГ і офтальмореограми.

У хворих з проникним корнеосклеральним пораненням ока, обтяженим поєднанням гемофтальму і гіфеми, парацетамол вдвічі скоріше усуває набряк країв рани, набряк і гіперемію кон'юнктиви, тоді як ознаки десцеметиту виявляються в 4,4 разу рідше, а відновлення прозорості вологи передньої камери травмованого ока відбувається скоріше, аніж при використанні в комплексному лікуванні дексаметазону. Парацетамол втричі ефективніше за дексаметазон запобігає утворенню синехій у передній камері травмованого ока, а розсмоктування крововиливів у травмованому оці відбувається в 5 разів скоріше, швидше відновлюються показники загальної і локальної ЕРГ та покращується кровопостачання травмованого ока.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Встановлені загальні патогенетичні закономірності динаміки запального процесу в травмованому оці розширюють уявлення про роль ейкозаноїдів у механізмах розвитку післятравматичних ускладнень, що призводять до зниження гостроти зору, зменшення прозорості оптичних середовищ ока і провокують інтраокулярний фіброзогенез. За результатами клінічних випробувань, які увійшли до звіту, переданого у Фармакологічний центр МОЗ України, 10 січня 2002 року отримано реєстраційне посвідчення № Р.01.02/04187 МОЗ України про державну реєстрацію нового офтальмологічного лікарського засобу під назвою ПАРАЦЕТАМОЛ (краплі очні 1%, по 10 мл у флаконах).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пенішкевич Я.І. Простагландини і око // Простагландини: Навчальний посібник. - Чернівці: Чернівецький медінститут, 1997. - С. 51-57.

2. Медична техніка: Посібник / Стеценко Г.С., Пенішкевич Я.І., Грищенко В.І., Голяченко О.М., Компанець В.С., Тарасюк В.С. - Луцьк: Надстир'я, 2002. - 372 c.

3. Пенішкевич Я.І. Вплив простагландинів, стероїдних та нестероїдних протизапальних препаратів на колагенолітичну активність у волозі передньої камери ока за проникної травми рогівки, райдужки і кришталика // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2001. - №2. - С. 340-342.

4. Пенішкевич Я.І. Вплив екзогенних простаноїдів та інгібіторів їх синтезу на інтенсивність пероксидного окислення ліпідів у травмованому оці за проникного поранення склери, ускладненого гемофтальмом // Український медичний альманах. - 2001. - №6. - С. 128-131.

5. Пенішкевич Я.І. Зміни локальної ліпопероксидації у травмованому оці за проникного поранення рогівки, ускладненого введенням ендотоксину в передню камеру ока: вплив екзогенних простаноїдів та інгібіторів їх синтезу // Ліки. - 2001. - №5-6. - С. 37-41.

6. Пенішкевич Я.І. Ефективність використання парацетамолу, диклофенаку і дексаметазону для корекції змін вмісту ейкозаноїдів у травмованому оці за проникного поранення склери, обтяженого гемофтальмом // Вісник наукових досліджень. - 2001.- №4. - С. 86-89.

7. Пенішкевич Я.І. Вплив стероїдних і нестероїдних протизапальних препаратів на спектр ейкозаноїдів травмованого ока при проникному пораненні рогівки, обтяженому гіфемою // Вісник фармації. - 2001.- №4 (28).- С. 77-81.

8. Пенішкевич Я.І. Зміни фібринолізу в оці кролів з проникним пораненням склери, ускладненим введенням ендотоксину в склисте тіло, за дії простагландинів та інгібіторів їх синтезу // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2001. - №4 (16). - С. 29-35.

9. Пенішкевич Я.І. Вплив простагландинів та інгібіторів їх синтезу на динаміку змін локального фібринолізу у волозі передньої камери ока при проникній травмі рогівки // Медицина сьогодні і завтра. - 2001. - №4. - С. 41-44.

10. Пенішкевич Я.І. Динаміка змін локального фібринолізу в травмованому оці за проникного поранення рогівки і райдужки: вплив парацетамолу, диклофенаку, дексаметазону та простагландинів Е₁, Е₂ і F_2б // Український медичний альманах. - 2001. - №4. - С. 128-132.

11. Пенішкевич Я.І. Динаміка змін фібринолізу у волозі передньої камери ока за проникної травми склери, обтяженої гемофтальмом: вплив простагландинів Е₁, Е₂ і F_2б та інгібіторів їх синтезу // Галицький лікарський вісник. - 2001. - Т. 8. - №4. - С. 87-90.

12. Пенішкевич Я.І. Вплив парацетамолу, диклофенаку, дексаметазону та простагландинів Е₁, Е₂ і F₂ на динаміку змін ферментативного фібринолізу у волозі передньої камери ока за проникної травми рогівки, райдужки і кришталика // Вісник морської медицини. - 2001. - №4. - С. 103-107.

13. Пенішкевич Я.І. Вплив простагландинів, стероїдних та нестероїдних протизапальних препаратів на колагенолітичну активність вологи передньої камери ока за проникної травми склери, обтяженої гемофтальмом // Буковинський медичний вісник. - 2002. - Т.6, № 1. - С. 103-106.

14. Пенішкевич Я.І. Вплив простагландинів, парацетамолу, диклофенаку та дексаметазону на динаміку змін інтенсивності локального колагенолізу за проникної травми рогівки, обтяженої введенням ендотоксину в передню камеру ока // Шпитальна хірургія. - 2002. - № 2. - С. 70-72.

15. Пенішкевич Я.І. Зміни інтенсивності колагенолізу у волозі передньої камери ока за проникної травми склери, обтяженої введенням ендотоксину в склоподібне тіло: вплив парацетамолу, диклофенаку, дексаметазону і простагландинів Е₁, Е₂, F_2б // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Медицина". - 2002. - вип. 17. - С. 161-164.

16. Пенішкевич Я.І. Вплив простагландинів Е₁, Е₂ та F₂ стероїдних і нестероїдних протизапальних препаратів на колагенолітичну активність у волозі передньої камери ока, при проникній травмі рогівки, обтяженій гіфемою // Медицина сьогодні і завтра. - 2002. - №1. - С. 65-67.

17. Пенішкевич Я.І. Вплив простаноїдів та інгібіторів їх синтезу на інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів у травмованому оці за проникного поранення рогівки, обтяженого гіфемою // Буковинський медичний вісник. - 2002. - Т.6, №2. - С. 126-129.

18. Пенішкевич Я.І. Зміни пероксидного окиснення ліпідів у травмованому оці при проникному пораненні склери, ускладненому введенням ендотоксину в склоподібне тіло: вплив екзогенних простаноїдів та інгібіторів їх синтезу // Медичні перспективи. - 2002. - Т.7. - №1. - С. 100-104.

19. Пенішкевич Я.І. Зміни вмісту ейкозаноїдів у волозі передньої камери ока за проникної травми рогівки: вплив парацетамолу, диклофенаку і дексаметазону // Одеський медичний журнал. - 2002. - №2(70). - С. 18-21.

20. Пенішкевич Я.І. Вплив стероїдних і нестероїдних протизапальних препаратів на вміст цитопротекторних ейкозаноїдів у волозі передньої камери ока за проникного поранення рогівки та райдужки // Експериментальна та клінічна фізіологія і біологія. - 2002. - №2 (18). - С. 86-91.

21. Пенішкевич Я.І. Роль ейкозаноїдів у післятравматичному запальному процесі внаслідок проникаючої травми війчастого тіла // Офтальмологічний журнал. - 2002. - №4. - С. 42-45.

22. Пенішкевич Я.І. Вплив простагландинів та інгібіторів їх синтезу на динаміку локального фібринолізу у волозі передньої камери ока за подвійного проникного поранення склери // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2002.- №1 (17). - С. 32-37.

23. Пенішкевич Я.І. Локальний фібриноліз у травмованому оці при проникаючому пораненні склери // Лікарська справа. - 2002. - №3-4 (1063). - С. 109-113.

24. Пенішкевич Я.І. Зміни локального фібринолізу у кроликів з проникаючою травмою рогівки, ускладненою гіфемою: вплив простагландинів та інгібіторів їх синтезу // Офтальмологічний журнал. - 2002. - №3. - С. 44-48.

25. Пенішкевич Я.І. Корекція порушень біоелектричної активності сітківки та гемодинаміки 1% парацетамолом у хворих з корнеосклеральним проникним пораненням ока // Довкілля та здоров'я. - 2003. - №3 (26). - С. 30-32.

26. Пенішкевич Я.І. Вплив 1% парацетамолу на біоелектричну активність сітківки та гемодинаміку ока у хворих з проникненим пораненням рогівки, обтяженим пошкодженням райдужки // Вісник морської медицини. - 2003. - №1. - С. 62-66.

27. Пенішкевич Я.І. Вплив 1% парацетамолу на динаміку клінічних показників ока хворих з проникаючим пораненням рогівки // Офтальмологічний журнал. - 2003. - №4. - С. 73-81.

28. Пенішкевич Я.І. Динаміка змін клінічних показників ока хворих з проникненим пораненням рогівки, обтяженого пошкодженням райдужки, під впливом 1% парацетамолу // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Збірник наукових праць. - 2003. - Вип. 4 (50). - С. 329-338.

29. Патент України G 01 N 33/48, №30727А. Спосіб визначення тканинної фібринолітичної активності / Боднар Б.М., Кухарчук О.Л., Магаляс В.М., Пенішкевич Я.І., Пішак О.В., Роговий Ю.Є., Сливка В.І., Шаповалов В.П. Заявл. 28.04.98; Опубл. 15.12.00 // Промислова власність.- Офіційний бюлетень. №7. - С. 1.199.

30. Патент України G 09 В 23/28, №49145 А. Спосіб стандартизації моделювання проникної інфікованої травми заднього сегмента ока / Пенішкевич Я.І., Кучук О.П., Кухарчук О.Л., Карлійчук М.А., Пінчук С.В., Магаляс В.М. Заявл. 03.08.00; Опубл. 16.09.02 // Промислова власність. - Офіційний бюлетень. №9. - С. 4.187.

31. Патент України А 61 F 9/00, A 61 K 31/00, №58336 А. Спосіб лікування післятравматичного запалення в офтальмології / Пенішкевич Я.І., Карлійчук М.А., Пінчук С.В. Заявл. 27.11.02; Опубл. 15.07.03 // Промислова власність. - Офіційний бюлетень. №7. - С. 4.27.

32. Пенішкевич Я.І. Значення порушень тканинного фібринолізу в посттравматичній патології ока // Хірургічні проблеми і екологія: Матеріали симпозіуму з міжнародною участю. - Чернівці, 1995. - С. 103.

33. Пенішкевич Я.І. Про значення метаболітів арахідонової кислоти в посттравматичному запальному процесі ока // Тези доповідей ІХ З'їзду офтальмологів України. - Одеса, 1996. - С. 317-318.

34. Пенішкевич Я.І., Пінчук С.В., Карлійчук М.А., Кучук О.П. Стан системи ліпопероксидації при проникних пораненнях ока // Тези IV Міжнародної конференції з офтальмології. - Київ, 1998. - С. 164.

35. Пенішкевич Я.І., Кучук О.П, Карлійчук М.А., Пінчук С.В., Шулєніна Н.В. Зміни метаболізму арахідонової кислоти при травмах ока у білих щурів // Екологічні проблеми в хірургії та інших галузях медицини. - Чернівці, 1998. - С. 61.

36. Y.I. Penishkevich, Kuchuk O.P., Karliychuk M.О., Pinchuck S.V., L.P.Bilinska. Arachidonic acid metabolism` changes induced by eye trauma in white rats // Congress Book of 4<sup>th</sup> International Medical Students` Congress. - Katowice, 1998. - P. 136.

37. Красновид Т.А., Пенішкевич Я.І., Ковиліна І.В. Ефективність застосування парацетамолу для профілактики ускладнень післяопераційного та післятравматичного запального процесу ока // Тези наукової конференції офтальмологів, присвяченої 125-річчю з дня народження акад. В.П. Філатова. - Одеса, 2000. - С. 244-245.

38. Пенішкевич Я.І. Порівняльна ефективність впливу парацетамолу та дексаметазону на функціональний стан сітківки при післятравматичному запальному процесі ока // Тези ХІІ Міжнародного симпозіуму Одеса-Генуя "Хірургічне та медикаментозне відновлення органа зору". - Чернівці, 2001. - С. 121.

39. Пенішкевич Я.І., Карлійчук М.А., Пінчук С.В. Біоелектрична активність сітківки хворих із проникними пораненнями ока з пошкодженням війчастого тіла // Українські медичні вісті: Матеріали VI З'їзду Всеукраїнського лікарського товариства. - Чернівці, 2001. - Т.4. - №1 (62). - С. 89.

40. Пенішкевич Я.І., Карлійчук М.А., Пінчук С.В. Електрофізіологічне дослідження функціонального стану сітківки хворих із проникними корнеосклеральними пораненнями ока // Актуальні питання клініко-лабораторної діагностики захворювань людини: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю Чернівецького обласного медичного діагностичного центру. - Чернівці, 2001. - С. 195-197.

41. Пенішкевич Я.І., Карлійчук М.А., Пінчук С.В. Порівняльна ефективність впливу парацетамолу та дексаметазону на біоелектричну активність сітківки після екстракції катаракти // Праці ІІ симпозіуму "Сучасна хірургія катаракти в Україні". - Київ, 2001. - С. 72-73.

42. Пенішкевич Я.І., Ловля Г.Д., Шуленін В.О., Карлійчук М.А., Пінчук С.В. Клінічна оцінка ефективності застосування парацетамолу в перед- та післяопераційному періодах хірургії катаракти // Тези ХІІ Міжнародного симпозіуму Одеса-Генуя "Хірургічне та медикаментозне відновлення органа зору". - Чернівці, 2001. - С. 122-123.

АНОТАЦІЯ

Пенішкевич Я.І. Ефективність диференційованих патогенетично-орієнтованих методик лікування в клініці травм ока. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.18 - очні хвороби. - Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих з проникними пораненнями ока шляхом патогенетично обґрунтованої корекції окислювального метаболізму арахідонової кислоти за допомогою спрямованої блокади її метаболізму в програмах комплексного лікування проникних травм ока. Експериментальні проникні поранення ока викликають підвищення вмісту у волозі передньої камери PGЕ₂, 6-keto-PGF₁, ТхВ₂ (при крововиливах), LTВ₄ (при інфікуванні), активують процеси ПОЛ, колагеноліз, ферментативний фібриноліз і протеолітичну деструкцію низько- і високомолекулярних білків, пригнічують антиоксидантні реакції. Інстиляції PGЕ₁, PGF₂ парацетамолу, диклофенаку і дексаметазону у різній мірі пригнічують вільнорадикальні та інтенсифікують антиоксидантні реакції, ензиматичний лізис фібрину, нормалізують або зменшують казеїнолітичну активність та лізис низько- і високомолекулярних білків. Введення PGЕ₂ виявляє протилежний вплив. Парацетамол зменшує вміст PGЕ₂, ТхВ₂, LTВ₄ на тлі збереження високого рівня PGF₂ і 6-keto-PGF₁. У комплексі лікування хворих з проникними пораненнями ока парацетамол у різіній мірі покращує перебіг післятравматичного періоду і запобігає розвитку ексудативно-проліферативних ускладнень, що супроводжується зменшенням запалення, прискоренням загоєння рани, відновленням прозорості оптичних середовищ травмованого ока, а також параметрів електроретино- і офтальмореограм.

Ключові слова: око, травма, запалення, ейкозаноїди, пероксидне окислення ліпідів, протеоліз, фібриноліз, функція (сітківки), кровопостачання, парацетамол.

АННОТАЦИЯ

Пенишкевич Я.И. Эффективность дифференциированных патогенетически-ориентированных методик лечения в клинике травм глаза. - Рукопись.

Диссертация на сосискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.18 - глазные болезни. - Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П. Филатова АМН Украины, Одесса, 2004.

Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности лечения больных с проникающими ранениями глаза путём патогенетически обоснованной коррекции окислительного метаболизма арахидоновой кислоты с помощью направленной блокады ее метаболизма в программах комплексного лечения проникающих ранений глаза.

Экспериментальные исследования, проведенные на 355 кроликах, посвящены обоснованию применения блокаторов и производных метаболизма арахидоновой кислоты в лечении посттравматического воспаления при проникающих ранениях глаза. В качестве модели использовали проникающие ранения роговицы, склеры, корнеосклеральной зоны, а также осложненные введением аутокрови и эндотоксина S. Typhimurium во влагу передней камеры травмированного глаза или в стекловидное тело (Патент Украины G 09 В 23/28, № 49145 А, от 16.09.2002). Опытные глаза лечили 1% раствором парацетамола, 0,1% - диклофенака, 0,1% - дексаметазона, а также простагландинами Е₁, Е₂ и F₂. Проводили радиоиммунологические исследования влаги передней камеры травмированного глаза на предмет содержания лейкотриена В₄, простагландинов Е₂, 6-keto-F₁, F₂, тромбоксана В₂, а также биохимические исследования активности супероксиддисмутазы, малонового диальдегида, диеновых коньюгатов, глутатионпероксидазы и оригинальной методики определения фибринолитической и протеолитической активности (Патент Украины G 01 N 33/48, № 30727А, от 15.12.2000).

Экспериментальные проникающие ранения глаз сопровождаются закономерным повышением во влаге передней камеры провоспалительных эйкозаноидов PGЕ₂ и 6-keto-PGF₁, резким увеличением коэффициента соотношения PGЕ₂/PGF₂. При травмах, осложненных кровоизлияниями, значительно повышается уровень ТхВ₂, увеличивается коэффициент соотношения ТхВ₂/6-keto-PGF₁, а присоединение инфекционного агента резко повышает количество LTВ₄. Общей закономерностью проникающих ранений глаза является активация процессов перекисного окисления липидов, угнетение антиоксидантных реакций, интенсификация коллагенолиза, ферментативного фибринолиза и протеолитической деструкции низко- и высокомолекулярных белков. Введение PGЕ₂ дополнительно увеличивает интенсивность липопероксидации, угнетает систему антиоксидантной защиты и коллагенолиз, усиливавает ферментативный фибринолиз и деструкцию низко- и высокомолекулярных белков. Инстилляции PGЕ₁, PGF₂, парацетамола, диклофенака и дексаметазона в разной мере угнетают свободнорадикальные и интенсифицируют антиоксидантные реакции, энзиматический лизис фибрина, нормализуют или уменьшают казеинолитическую активность, лизис низко- и высокомолекулярных белков. PGЕ₁ и PGF₂ разно направленно влияют на коллагенолитическую активность, а ингибиторы синтеза эйкозаноидов с разной эффективностью коррегируют внутриглазной протеолиз. Особенностью лечебного действия парацетамола является снижение во влаге ПК травмированного глаза провоспалительных и вазоконстрикторных эйкозаноидов (PGЕ₂, ТхВ₂, LTВ₄) на фоне сохранения высокого уровня цитопротекторных PGF₂ и 6-keto-PGF₁.

Проникающие ранения глаза преимущественно вызывают снижение амплитуды а-волны общей ЕРГ, как начальной части позднего рецепторного потенциала, так и b-волны, характеризующей функцию биполяров, глиальных и Мюллеровских клеток сетчатки. PGЕ₁ и PGF₂, особенно в период их введения, вызывают увеличение амплитуд волн общей ЕРГ. Назначение PGЕ₂, наоборот, содействует уменьшению величины ответа нейрорецепторов. Лечение дексаметазоном, парацетамолом и диклофенаком в разной степени сопровождается угнетением амплитуды а- и b-волны общей ЕРГ. Общей закономерностью ответа офтальмореографической волны на экспериментальные проникающие ранения глаза является уменьшения реографического индекса (РИ) (исключение - проникающее ранение роговицы). Состояние кровоснабжения травмированного глаза при назначении PGЕ₁ характеризуется увеличением РИ в сравнении с контролем; PGЕ₂, PGF₂, наоборот, в течение всего времени введения содействуют уменьшению амплитуды офтальмореограммы, а лечение дексаметазоном, парацетамолом и диклофенаком в разной мере сопровождается уменьшением последней.

Результаты экспериментальных исследований явились обоснованием клинической апробации новой глазной лекарственной формы “ПАРАЦЕТАМОЛ”, 1% раствор. Клиническую эффективность использования в качестве местного лечебного средства 1% раствора парацетамола изучали у 239 пациентов с проникающими ранениями роговицы, склеры, корнеосклеральной зоны, а также осложненными кровоизлияниями различной степени в полости глаза.

В комплексе посттравматического лечения больных с проникающим ранением роговицы, склеры, корнеосклеральной зоны и отягощенным повреждением радужки и кровоизлияниями парацетамол в разной степени улучшает течение посттравматического периода и предотвращает развитие осложнений, что сопровождается уменьшением интенсивности воспаления, ускорением заживления раны, восстановлением прозрачности оптических сред травмированного глаза, параметров электроретино- и офтальмореограмм, а также уменьшением частоты развития экссудативно-пролиферативных осложнений (Патент Украины А 61 F 9/00, A 61 K 31/00, № 58336 А, от 15.07.2003).

Ключевые слова: глаз, травма, воспаление, эйкозаноиды, перекисное окисление липидов, протеолиз, фибринолиз, функция (сетчатки), кровоснабжение, парацетамол.

ANNOTATION

Penishkevich Ya.I. The efficiency of differential pathogenically-oriented procedures of treatment in eye trauma clinic. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 14.01.18 - eye diseases. - The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy, Academy of medical Science of Ukraine, Odessa, 2004.

The dissertation is dedicated to increase the efficiency of treatment of patients with penetrating eye injuries due to pathogenically-oriented correction of an arachidonic acid oxidative metabolism with the use of its inhibitors in a complex treatment of penetrating eye injuries. Experimental penetrating eye injuries induce the increase content of PGЕ₂, 6-keto-PGF₁, ТхВ₂ (with hemorrhages), LTВ₄ (with infection), activate lipids oxidation, tissue collagenolysis, an enzymatic fibrinolysis and a proteolytic destruction of low- and high molecular proteins and also inhibit antioxidative defence. PGЕ₁, PGF₂, Paracetamol, Diclofenak and Dexamethasone instillations inhibit to a certain extent free-radical and intensify antioxidative reactions, both enzymatic fibrin and low- and high molecular proteins lysis, reduce cazeinolytic activity. PGЕ₂ shows adverse effect. Paracetamol decreases the level of PGЕ₂, ТхВ₂, LTB₄ while keeping high level of PGF₂ and 6-keto-PGF₁. Paracetamol in a complex treatment of patients with penetrating eye injuries improves the time course of posttraumatic period and prevents the development of complications, reduces eye inflammation, accelerate wound healing, restore the transparency of optical mediums of an injured eye and also parameters of electroretino- and ophthalmoreograms.

Key words: an eye, trauma, inflammation, eicosanoids, lipids oxidation, an intraocular proteolysis, fibrinolysis, retina, blood supply, Paracetamol.

Размещено на Allbest.ru