Доведено, що в пацієнток, які характеризуються інгібуванням вільно-радикального окислювання ліпідів у відповідь на проведену внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію, статистично вірогідно (p=0,008) частіше відзначені випадки сприятливого перебігу захворювання.

Такий же зв'язок ефективності лікування виявлений і у хворих, в яких реєстрували зниження в сироватці крові рівня ендогенного антиоксиданту б-токоферолу у відповідь на проведену поліхіміотерапію.

Результати даного дослідження свідчать про те, що параметри оксидативного гомеостазу хворих на рак молочної залози статистично пов'язані зі станом їх репродуктивної функції. На момент первинного обстеження всі пацієнтки в менопаузі характеризувалися як більшою інтенсивністю ліпопероксидації, так і більш високою кількістю у сироватці крові ендогенного антиоксиданту б-токоферолу.

Оцінка стану біохімічного гомеостазу в пацієнток при первинному обстеженні, а також особливості реактивності системи перекисного окислювання ліпідів на проведені курси неоад'ювантної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, дозволяє рекомендувати проведення обов'язкового моніторингу стану системи перекисного окислювання ліпідів і потужності антирадикального потенціалу онкологічних хворих. Результати такого моніторингу особливо важливі в оцінці ефективності комплексної терапії раку молочної залози. Виявлені в даному дослідженні закономірності стану й особливості реакцій на проведену терапію збоку показників інтенсивності ліпопероксидації та потужності антирадикального захисту однозначно підтверджують важливу роль даних метаболічних систем як у генезі, так і в механізмах зворотнього, індукованого факторами терапії розвитку пухлини в організмі пацієнток (Brown N.S. et al., 2001; Kang D.H., 2002).

Одержані дані свідчать, що у хворих на рак молочної залози статистично вірогідно підвищується рівень усіх вивчених фракцій молекул середньої маси й активність у крові лізосомальних ферментів. Виявлені зміни сполучалися з більш низькою кількістю аденозинтрифосфорної кислоти, що характеризує наявність у пацієнток стану ендогенної інтоксикації, обумовленої пухлинним процесом. Вираження вивчених біохімічних маркерів інтоксикації, пошкодження клітинних мембран та енергетичного забезпечення не залежало ні від розмірів первинного пухлинного осередку, ні від поширеності ураження регіонарних лімфатичних колекторів.

Нами встановлено також, що у вивченого контингенту хворих маркери ендогенної інтоксикації і деструкції клітинних мембран позитивно корелювали з показниками інтенсивності ліпопероксидації і негативно - з потужністю антирадикального захисту організму. Причому ступінь пов'язання між параметрами цих двох систем статистично вірогідно зростав після проведення пацієнткам курсів неоад'ювантної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

Проведений аналіз змін параметрів периферичної крові пацієнток з раком молочної залози показав помірне пригнічення обох ростків кровотворення - практично у всіх випадках відзначена статистично більш низька кількість еритроцитів і лейкоцитів. Виявлені характеристики клінічного аналізу периферичної крові не залежали від віку хворих і давності захворювання. Ми змогли встановити вірогідний кореляційний зв'язок між деякими показниками гемограми периферичної крові і метастатичним ураженням регіонарних лімфатичних вузлів.

Індивідуальні значення показників периферичної крові пацієнток з первинно-неоперабельним раком молочної залози корелювали з біохімічними параметрами, які відображують стан оксидативного гомеостазу. Спрямованість і ступінь вираження цих зв'язків розрізнялися як при первинному обстеженні, так і через три тижні після закінчення курсу внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

Для оцінки ефективності селективної неоад'ювантної внутрішньоартеріальної поліхіміо- і променевої терапії вивчений ступінь лікувального патоморфозу в 48 пацієнток з різним ступенем клітинного диференціювання часточкових інфільтративних карцином молочної залози: помірнодиференційовані карциноми (G2) - 16 випадків, низькодиференційовані (G3) - 17 і недиференційовані (G4) - 15. Пухлини високого ступеня диференціювання (високодиференційовані інвазивні часточкові карциноми G1), як малочутливі до хіміо- і радіотерапії (Faneyte I.F. et al, 2003), не включали в дослідження.

Показано, що ні макро-, ні мікроскопічна оцінка структурних змін новоутворень, які відрізнялись до лікування ступенем катаплазії, не дозволяє виявити об'єктивні морфологічні ознаки лікувального патоморфозу. Тільки морфометричні параметри тканинної організації пухлин з різним ступенем диференціювання мали суттєві розходження, що дозволило установити певні закономірності лікувального патоморфозу під впливом як неоад'ювантної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, так і її сполучення з променевою терапією. Встановлена односпрямована тенденція патоморфозу пухлини, яка не залежала від характеру терапії (хіміо- або променевої) і проявлялась зменшенням частки паренхіматозного компонента, рівня проліферації пухлинних клітин, збільшенням коефіцієнта васкуляризації і частки осередків некрозу та зниженням питомого обсягу судинного русла. Перераховані показники вважаються надійними й об'єктивними критеріями оцінки ефективності проведеної терапії злоякісних пухлин (Г.Г. Автандилов і співавт., 2001; Ogston K.N. et al., 2003).

Так, після проведення селективної неоад'ювантної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії питомий обсяг пухлинної паренхіми статистично вірогідно знижувався при G2 карциномах, в середньому, на 53,1%, при G3 - на 57,2%, а при G4 - на 64,2% (зниження статистично значуще на рівні р<0,05) (рис. 10). Редукція паренхіми пухлини набувала характеру статистично достовірного явища і досягала максимуму при сполученому використанні внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії і променевої терапії: при G2 - в середньому, на 77,8%, при G3 - на 81,4% і при G4 - на 83,4% (р < 0,001).

Удалося довести, що зменшення питомого обсягу паренхіматозного компонента після внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії обумовлено високим питомим обсягом осередків некрозу.

Сполучене ж використання поліхіміотерапії і променевої терапії характеризувалося низькими значеннями цього показника, що обумовлено більшою інтенсивністю некробіотичних процесів і більш високою швидкістю заміщення загиблої пухлинної паренхіми сполучною тканиною.

Поряд з перебудовою паренхіматозно-стромальних відношень змінювалися і параметри васкуляризації пухлини - спостерігалося зменшення питомого обсягу судинного русла за рахунок переваги масивних полів рубцевої сполучної тканини.

Внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія призвела до вираженої якісної і кількісної перебудови макро- і мікроциркуляції пухлини. Різке і достовірне зниження питомого обсягу судинного русла спостерігалося після завершення курсу внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, що, безсумнівно, є додатковим фактором загибелі пухлинних клітин.

Найбільший інтерес для оцінки лікувального патоморфозу представляли маркери проліферативної активності пухлинних клітин: мітотичний, амітотичний і, особливо, сумарний індекс проліферації, що є в два рази більш інформативним, ніж мітотичний індекс.

Явища лікувального патоморфозу також відзначалися й у стромальному компоненті пухлини, що виявлялося зміною рівня стереохімічної організації колагенових волокон. Виявлені зміни наростали після проведення неоад'ювантної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії у всіх карциномах молочної залози, незалежно від ступеня їх гістологічного диференціювання.

При визначенні ступеня катаплазії показана важлива роль кількісних і якісних характеристик клітинних інфільтратів строми пухлини. Щільність інфільтрації і ступінь поліморфізму її клітинного складу прямо корелювали з несприятливим перебігом захворювання.

Виявлене виразне, статистично значиме (р<0,001) зменшення щільності і зростання рівномірності розподілу клітин інфільтрату, поряд зі зменшенням якісного поліморфізму і вираженою перевагою лімфоцитів, є додатковим доказом високої ефективності внутрішньоартеріального шляху введення хіміопрепаратів. Зміни кількісно-якісних параметрів інфільтрації після проведення променевої терапії були додатковим показником вираження лікувального патоморфозу раку молочної залози.

Одержані результати патоморфологічного дослідження свідчать, що лікувальний патоморфоз у пухлинах молочної залози різного ступеня диференціювання відбувається за однотипною схемою. Вплив хіміопрепаратів і променевої терапії призводить до росту питомої ваги осередків некрозу, зниження рівня проліферації пухлинних клітин, редукції паренхіми і до збільшення частки стромального компонента. Сумарний індекс проліферації і середня довжина січення ядер пухлинних клітин є найбільш інформативними діагностичними і прогностичними критеріями.

Результати дослідження незаперечно свідчать про максимальну ефективність сполученого використання неоад'ювантної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії і променевої терапії в лікуванні первинно-неоперабельного раку молочної залози. Незалежно від ступеня диференціювання паренхіми пухлини, розроблена програма лікування забезпечує не тільки редукцію пухлинної паренхіми, але і знижує рівень катаплазії збережених одиничних пухлинних комплексів.

Одержані результати лікування хворих виявили високу ефективність запропонованих і впроваджених у клінічну практику програм комплексного лікування первинно-неоперабельного і метастатичного раку молочної залози, заснованих на використанні технології високоселективної внутрішньоартеріальної доставки хіміопрепаратів до первинного осередку пухлини і зон регіонарного метастазування.

Віддалені результати лікування пацієнток оцінювали за скорегованим три- і п'ятирічним виживанням, тривалістю життя без рецидивів і метастазів і за частотою лімфогенного і гематогенного метастазування.

Віддалені результати лікування хворих, що одержували внутрішньо-артеріальну поліхіміотерапію в неоад'ювантному режимі. Продовження хвороби зареєстровано в 69 (26,9%) з 260 хворих цієї групи.

Локо-регіонарні рецидиви в зоні післяопераційного рубця виявлені у 12 (4,6%) хворих. Лімфогенне і гематогенне метастазування пухлини - у 12 (4,6%) жінок, причому метастази в надключичні гомо- і контрлатеральні лімфатичні вузли - у шести (2,3%), у контрлатеральні пахвові - у двох (0,8%), у шийні - у двох (0,8%) і в лімфатичні вузли середостіння - у двох пацієнток (0,8%). Метастатичне ураження кісток скелета діагностовано в 19 (7,3%) пацієнток, а легень на гомолатеральному боці - у 7 (2,7%) хворих. Метастатичні плеврити на гомолатеральному боці діагностовані в 7 жінок (2,7%), а на контрлатеральному боці - у 5 (1,9%) пацієнток. Ураження обох часток печінки з реєстрованими множинними вузлами від 1 до 4 см у діаметрі зафіксоване в 5 (1,9%) пацієнток. Метастази в яєчники, також як і метастази в головний мозок, діагностовані лише в 0,4% випадків.

В аналізованій групі спостереження несприятливий перебіг залежав не тільки від поширеності пухлинного процесу. Результати дослідження показали статистично вірогідний зв'язок між частотою розвитку рецидивів і метастазів пухлини і застосованим хірургічним доступом до катетеризованої артерії. рак молочний залоза поліхіміотерапія

У хворих з катетеризацією грудоакроміальної артерії найчастіше виявляли метастатичне ураження надключичних, пахвових і шийних лімфатичних вузлів - 7 пацієнток (11,3%), кісток скелета - 6 спостережень (9,7%), легень - 4 хворих (6,5%) і плеври - 3 хворих (4,8%). Локо-регіонарні рецидиви виявлені в 4 (6,5%) жінок.

У хворих, яким неоад'ювантну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію проводили, використовуючи доступ через гілки плечової артерії, найчастіше реєстрували ураження кісток скелета - 11 спостережень (13,8%), легень і плеври - 9 хворих (11,3%), місцеві рецидиви - 6 випадків (7,5%). Метастази в лімфатичні вузли й у печінку зустрічалися однаково часто - у 3 випадках (3,8%).

Найбільш сприятливі результати отримані в групі хворих, які одержували неоад'ювантну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію в басейні внутрішньої грудної артерії. З 9 (7,6%) пацієнток, в яких у процесі спостереження виявлене продовження хвороби, лише в 3 (2,5%) виявлені метастатичні плеврити. Ураження лімфатичних вузлів, місцеві рецидиви та метастази в кістки скелета зустрічалися однаково часто - 1,7% випадків. Примітно, що в жодної із 118 пацієнток даної групи не діагностовано метастатичне ураження печінки і легень. На наш погляд, даний феномен обумовлений наявністю широкої мережі артеріальних анастомозів між внутрішньою грудною та артеріями грудної і черевної порожнин.

Продовження хвороби реєстрували в строки від 2,5 до 42 місяців після завершення комплексного лікування. Найчастіше розвиток віддалених метастазів і місцевих рецидивів захворювання відзначений в перші 9 місяців (36,2%) і на третьому році спостереження (23,2%). У перші 2,5 місяці виявлені метастази в головний мозок (1 пацієнтка), у кістки, надключичні лімфатичні вузли та в яєчники (по 1 пацієнтці). У строки спостереження від 3 до 6 місяців у 5 пацієнток зареєстровано метастатичне ураження кісток скелета, в однієї - надключичних лімфатичних вузлів, у 4 - легень і плеври, і в 2 - печінки. У строки від 6 до 9 місяців у 4 пацієнток з катетеризацією грудоакроміальної артерії діагностовані локорегіонарні рецидиви. Метастатичне ураження скелета відзначено у 3 жінок. Ураження надключичних лімфатичних вузлів і плеври зустрічалися однаково часто - по одному випадку.

У 29 (11,2%) жінок продовження хвороби реєстрували в строки спостереження від 9 до 24 місяців. Найчастіше, у 10 пацієнток, виявили метастатичне ураження легень і плеври. Наступне за частотою - метастазування в шийно-надключичні і середостінні лімфатичні вузли (7 хворих) та в кістки скелета (6 спостережень). Локорегіонарні рецидиви спостерігали в 4 випадках, ураження печінки - у 3 жінок.

У строки спостереження більше 24 місяців у 6 пацієнток (2,3%) діагностовано метастатичне ураження кісток скелета. Метастази в шийно-надключичні лімфатичні вузли і в плевру, а також місцеві рецидиви зустрічалися однаково часто - по три спостереження. У однієї пацієнтки діагностовані метастази в легені.

Результати дослідження показали, що строки виникнення продовження хвороби залежать від вибору використаних для катетеризації артеріальних судин.

Серед пацієнток, у яких катетеризацію підключичної артерії здійснювали через гілки плечової артерії, віддалене метастазування і місцеве рецидування найчастіше реєстрували в строки від 9 до 18 місяців після закінчення спеціального лікування. На цей період припадає більше 40% усіх метастатичних уражень. Другий пік частоти розвитку рецидивів і метастазів відзначений на третьому році спостереження - 26,5%. Середня тривалість життя після проведеного паліативного комплексного лікування з приводу розвинених рецидивів і метастазів у цій групі пацієнток склала 8,5±0,17 місяців.

Інший характер розподілу за строками розвитку віддалених метастазів і локорегіонарних рецидивів відзначений у хворих, які одержували неоад'ювантну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію через грудо-акроміальну артерію. Найчастіше (42,3%) продовження хвороби зареєстровано в перші 9 місяців після закінчення спеціального лікування. У період спостереження від 9 до 18 місяців відзначена мінімальна частота розвитку метастазів - 11,5%. У період від 18 до 24 місяців віддалені метастази діагностовані в 19,2% випадків, а на третьому році спостереження - у 26,9%. У даній групі пацієнток середня тривалість життя після проведеного паліативного комплексного лікування з приводу розвинених рецидивів і метастазів склала 8,7±0,18 місяців.

У хворих, які одержували неоад'ювантну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію в басейні внутрішньої грудної артерії, половина випадків продовження хвороби зафіксована в перші 9 місяців спостереження. У двох хворих виявлене метастатичне ураження кісток скелета, у двох - контрлатеральні метастатичні плеврити, в однієї - метастази в лімфатичні вузли середостіння і в однієї пацієнтки - місцевий рецидив.

Виявлений нами факт розвитку продовження хвороби в перші дев'ять місяців спостереження після закінчення спеціального лікування у хворих, яким неоад'ювантну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію проводили в басейні внутрішньої грудної артерії, обумовлений біологічними особливостями пухлини, включенням до протоколу дослідження пацієнток з несприятливим прогнозом перебігу пухлинного процесу, а також можливою наявністю в них субклінічних, не діагностованих при первинному обстеженні, метастазів.

В міру збільшення строків спостереження частота виникнення рецидивів і метастазів у пацієнток, що одержували неоад'ювантну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію в басейні внутрішньої грудної артерії, значно зменшувалася. Лімфогенне і гематогенне метастазування пухлини в строки спостереження від 9 до 18 місяців зареєстровано лише у двох випадках, а в строки від 18 до 24 місяців - усього в одному спостереженні.

Заслуговує на особливу увагу той факт, що в жодної з пацієнток із проведенням неоад'ювантної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в басейні внутрішньої грудної артерії в період спостереження більше 24 місяців після закінчення комплексного лікування не зареєстровано продовження хвороби.

Середня тривалість життя у хворих даної групи після проведеного паліативного лікування практично в 2 рази перевищувала таку в пацієнток, які одержували внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію через гілки плечової і підключичної артерій і склала 14,7±0,15 місяців (p<0,01).

Проведений статистичний аналіз показав, що характер розподілу хворих, які одержували неоад'ювантну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію в басейні внутрішньої грудної артерії, за строками розвитку рецидивів і віддалених метастазів вірогідно відрізняється від такого для пацієнток, яким внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію здійснювали в басейнах підключичної і грудо-акроміальної артерій.

Зіставлення середніх строків розвитку продовження хвороби в пацієнток з катетеризацією внутрішньої грудної артерії, у порівнянні з хворими при катетеризації підключичної і грудоакроміальної артерій, показало, що значення U-критерію Манна-Уїтні склали 61,2 (p<0,01) і 58,0 (p<0,03), відповідно. Характер розподілу за строками продовження хвороби пацієнток двох останніх груп статистично не відрізнявся: значення U-критерію при порівнянні цих підгруп склало 410,5 (p=0,64).

Показник трирічного виживання хворих, які одержували неоад'ювантну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію і променеву терапію, склав 61,7% (55,6%?D?67,4%), а п'ятирічного - 50,7% (44,7%?D?56,8%) з середньою тривалістю життя 3,48±0,18 років. За даними зарубіжних клінік, при проведенні системної поліхіміотерапії з використанням таксанів і антрациклінів тривалість життя пацієнток не перевищує 18-23 місяці (Luoma M.L., 2003). За даними Аркадьєвої Т.В. (2002), медіана тривалості життя при системному введенні хіміопрепаратів складає від 9 до 12 місяців. Наші ж результати одержані при використанні тільки економічно доступних хіміопрепаратів першої лінії.

У пацієнток, які одержували неоад'ювантну селективну внутрішньо-артеріальну поліхіміотерапію в басейні внутрішньої грудної артерії, виживання має тенденцію до стабілізації після трьох років спостереження. Показник п'ятирічного кумулятивного виживання склав 58,1% з середньою тривалістю життя - 4,1±0,2 роки перевищував такий для пацієнток, які одержували неоад'ювантну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію в басейні підключичної і грудо-акроміальної артерій - 44,2% і 50,2% відповідно. Середня тривалість життя в пацієнток останніх двох груп була приблизно однаковою і склала 3,6±0,2 роки.

Цікавою, на наш погляд, була динаміка показників п'ятирічного кумулятивного виживання в 188 (72,3%, 66,7%?D?77,6%) пацієнток з досягнутою повною і 54 (20,8%, 16,1%?D?25,9%) - з частковою регресією первинної пухлини після проведення неоад'ювантної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії та променевої терапії. Так, трирічне виживання у хворих з повною регресією склало 63,2% (56,3%?D?70,0%), а п'ятирічне - 53,4% (46,1%?D?60,3%). У хворих з частковою регресією показники трьох- і п'ятирічного виживання були трохи нижчими і склали, відповідно 55,5% (42,3%?D?68,5%) і 44,6% (31,5%?D?57,7%).

Аналогічна тенденція простежується й у пацієнток з досягнутим повним лікувальним патоморфозом пухлини. Трирічне виживання у цій групі хворих склало 62,0% (48,1%?D?74,2%), а п'ятирічне - 55,3% (42,2%?D?68,3%). Доведено, що показники кумулятивного виживання не залежать від гістологічної структури пухлини. При високодиференційованих (G1) і помірнодиференційованих (G2) пухлинах п'ятирічне виживання склало 44,0% (32,9%?D?54,1%), а при низькодиференційованих (G3) - 43,5% (31,7%?D?55,2%).

Інший розподіл відзначений нами при розрахунку показників п'ятирічного кумулятивного виживання від критерію N. Якщо в групі хворих з відсутністю регіонарних метастазів (N0) трирічне виживання було - 79,0% (64,6%?D?88,6%), то у хворих з ураженням одиничних зміщуваних пахвових лімфатичних вузлів цей показник був значно нижчим - 59,3% (45,1%?D?71,3%). П'ятирічне кумулятивне виживання у пацієнток з відсутністю метастазів у лімфатичні вузли не відрізнялося від такого для пацієнток з одиничним ураженням лімфатичних вузлів і склало, відповідно, 55,1% (41,0%?D?69,6%) і 54,9% (41,3%?D?67,8%). При наявності конгломератів фіксованих між собою пахвових і підключичних лімфатичних вузлів (N2) виживання мало тенденцію до вираженого зниження. Якщо трирічне виживання у цій групі хворих склало 54,5% (46,0%?D?61,3%), то вже до п'ятого року спостереження цей показник був найнижчим і дорівнював 36,7% (29,2%?D?44,0%).

Така ж закономірність відзначена і при оцінці показників п'ятирічного кумулятивного виживання від рівнів метастатичного ураження лімфатичних вузлів. Якщо при метастатичному ураженні лімфатичних вузлів першого або другого рівнів показники три- і п'ятирічного виживання склали, відповідно, 68,1% (54,1%?D?79,3%), і 47,5% (34,7%?D?61,6%), то при сполученому метастатичному ураженні лімфатичних вузлів першого, другого і третього рівнів вони склали усього 38,7% (31,3%?D?46,9%) і 22,4% (15,9%?D?29,1%) (відмінності статистично значущі на рівні p<0,001).

Віддалені результати лікування хворих, які одержували селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію в паліативному режимі. Комплексна внутрішньоартеріальна паліативна поліхіміотерапія в басейні внутрішньої грудної артерії з її катетеризацією через верхню надчеревну артерію проведена в 98 пацієнток (підгрупа 1) з наявністю віддалених метастазів, виявлених при первинному обстеженні, і в 52 пацієнток (підгрупа 2) з приводу розвинених у різний строк після закінчення комплексного лікування місцевих рецидивів і віддалених метастазів захворювання.

Продовження хвороби відзначено приблизно однаково часто в пацієнток обох підгруп і виражалося в переважному метастатичному ураженні кісток скелета, лімфатичних вузлів, печінки, органів грудної порожнини і розвитком місцевих рецидивів. Локалізація віддалених метастазів була приблизно однаковою в порівнюваних підгрупах хворих. Найчастіше уражалися кістки скелета (16,0%), шийно-надключичні та іпсилолатеральні пахвові лімфатичні вузли (10,7%), легені і плевра (4,1% у першій і 9,6% - у другій підгрупі). У 2,7% спостережень віддалені метастази локалізувалися в печінці. Відносно часто, у 8,7% спостережень, виявлені локорегіонарні рецидиви захворювання.

Ознаки продовження хвороби реєстрували в строки від 1,6 до 53,4 місяців після завершення паліативного комплексного лікування. Найбільша кількість випадків розвитку продовження хвороби припадала на перший рік спостереження. У цей період реєстрували метастатичне ураження кісток скелета у 15 пацієнток першої підгрупи та у 5 - другої. Метастази в лімфатичні вузли - у 6 хворих першої підгрупи і у 5 - другої, метастатичні плеврити в 4 жінок першої підгрупи і у 3 - другої, місцеві рецидиви в 6 пацієнток першої підгрупи та у 2 - другої. Значно рідше діагностували ураження печінки (у 2 хворих першої підгрупи і в 1 - другої) і головного мозку - 2 пацієнтки з першої підгрупи.

На другому році спостереження в 3 пацієнток першої підгрупи також переважали метастатичні ураження кісткової системи. В другій підгрупі цей варіант метастазування не відзначений в жодної хворої.

Зіставлення строків розвитку продовження хвороби в пацієнток першої і другої підгруп показало відсутність статистично вірогідних розходжень: U-критерій Манна-Уїтні склав 535, при імовірності р=0,95. Причиною відсутності розходжень, на наш погляд, стало використання одного артеріального басейну для проведення внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в пацієнток обох підгруп.

Після закінчення паліативного комплексного лікування усі хворі знаходилися під диспансерним спостереженням. У випадках генералізації хвороби в них, продовжували хіміогормонотерапію і симптоматичне лікування.

Середня тривалість життя хворих першої підгрупи після реєстрації генералізації хвороби склала 6,3±0,11 місяці. В другій підгрупі цей показник дорівнював 4,7±0,13 місяців.

Протягом п'ятирічного періоду спостереження від генералізації хвороби загинуло 47 (31,3%) із 150 хворих. Більша частина летальних завершень припадала на перші 12 місяців спостереження.

Порівняльний аналіз термінів настання летальних завершень у досліджуваних підгрупах пацієнток показав, що в ранній період спостереження найбільшу питому вагу складають хворі першої підгрупи, у яких паліативне комплексне лікування застосовували у зв'язку з наявністю віддалених метастазів при первинному звертанні. Якщо на перший рік спостереження в пацієнток першої підгрупи припадало 27 (27,6%) летальних завершень, то на другому році спостереження їх кількість значно нижча - 6 (6,1%). Аналогічна тенденція простежується і при вивченні термінів настання летальних завершень у хворих другої підгрупи. У перші 12 місяців від генералізації хвороби загинуло 8 (15,4%) чоловік, на другому році спостереження зареєстровано 4 (7,7%) летальних завершення.

Незважаючи на те, що усі пацієнтки даної групи дослідження вже до моменту початку паліативної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, власне кажучи, мали інкурабельні форми захворювання, показник однорічного виживання в них склав 78,8% (71,8%?D?84,8%), його значення на 3-му році спостереження знижувалося до 45,6% (37,5%?D?53,5%), а 5-річне виживання склало усього 30,4% (23,6%?D?38,3%), з середньою тривалістю життя 2,8±0,2 роки. Аналогічна тенденція зниження показників п'ятирічного кумулятивного виживання, що враховується з моменту включення хворих до протоколу даного дослідження, виявлена як у пацієнток, які одержували паліативну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію у зв'язку з наявністю віддалених метастазів при первинному звертанні (підгрупа 1), так і в пацієнток, які одержували паліативну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію з приводу продовження хвороби (підгрупа 2).

У пацієнток першої підгрупи в усі строки спостереження значення даного показника були трохи вищими. Так, п'ятирічне виживання у цих хворих склало 30,6% (21,9%?D?40,1%), з середньою тривалістю життя - 2,8±0,4 років. П'ятирічне виживання у пацієнток другої підгрупи склало 30,3% (19,1%?D?43,4%), з середньою тривалістю життя 2,78±0,5 років.

Висновки

1. В дисертації подано теоретичне обґрунтування і нове наукове рішення актуальної проблеми сучасної онкомамології - поліпшення найближчих і віддалених результатів комплексного лікування хворих з первинно-неоперабельним та метастатичним раком молочної залози шляхом впровадження селективної неоад'ювантної і паліативної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії у сполученні з променевою і гормонотерапією.

2. Селективна неоад'ювантна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія в басейні внутрішньої грудної артерії в сполученні з променевою і гормонотерапією дозволяє перевести в операбельний стан 83,5% (78,7%?D?87,7%) пацієнток з первинно-неоперабельним раком молочної залози, забезпечує досягнення повного і часткового лікувального патоморфозу пухлини в 24,4% (19,0%?D?30,3%) випадків, зниження питомої ваги радикальних мастектомій за Холстедом з 92,2% до 38,2% і розширення показань до виконання функціонально-зберігаючих операцій за Мадденом.

3. Селективна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія в поєднані з променевою та гормонотерапією в паліативному режимі забезпечує одержання повної і часткової регресії первинної пухлини та осередків метастазування у 61,2% (51,4%?D?70,6%) пацієнток з наявністю віддалених метастазів і в 73,1% (60,3%?D?84,1%) хворих з локо-регіонарними рецидивами, досягнення повної регресії метастатичних плевритів у 84,6% (73,1%?D?93,6%) хворих і дозволяє виконати паліативні хірургічні втручання у радикальному обсязі, які здійснені в 51,3% випадків.

4. На підставі встановлених типів кровопостачання молочних залоз, передньої грудної стінки й органів грудної порожнини запропонована класифікація варіантів розгалуження внутрішньої грудної і верхньої надчеревної артерій, що дозволило використовувати басейн внутрішньої грудної артерії для проведення селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в комплексному лікуванні хворих з первинно-неоперабельним і метастатичним раком молочної залози.

5. Розроблені хірургічні способи катетеризації основних гілок плечової і підключичної артерій забезпечують зниження частоти капіляроангіоспазмів, хіміотоксичних і тромботичних ускладнень до 4,8%; спосіб катетеризації внутрішньої грудної артерії через верхню надчеревну артерію дозволяє здійснити високоселективну, безперервну, тривалу інфузію хіміопрепаратів до пухлинного осередку і зон регіонарного метастазування, а також достовірно знизити частоту локальних і системних ускладнень внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії з 31% до 17,2%.

6. Імуногістохімічна оцінка гормонального статусу пухлин молочної залози до початку комплексного лікування дозволяє в 68,7% (61,7%?D?75,3%) хворих з виявленою гіперекспресією рецепторів стероїдних гормонів обґрунтувати виключення функції яєчників та застосування антиестрогенних препаратів.

7. Висока ефективність неоад'ювантної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії і променевої терапії в комплексному лікуванні первинно-неоперабельного раку молочної залози підтверджується морфологічними ознаками субтотальної загибелі пухлинної паренхіми, прискоренням формування і дозрівання сполучної тканини в зонах некрозів пухлини, пригніченням ангіогенезу, оптимізацією популяційного складу і функціональної активності імунокомпетентних клітин.

8. Характер змін показників периферичної крові і стану пероксидативного гомеостазу після проведення неоад'ювантної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії доводять її низьку токсичність і розцінюються як критерії ефективності лікування - продовження хвороби вірогідно рідше відзначається у хворих з інгібуванням вільно-радикального окислення ліпідів та зниженням рівня сироваткового б-токоферолу.

9. Сполучене використання неоад'ювантної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в басейні внутрішньої грудної артерії з променевою терапією та адекватною ендокринною терапією забезпечує підвищення п'ятирічного кумулятивного виживання в хворих з первинно-неоперабельним раком молочної залози до 58,1% (45,2%?D?63,9%), зниження частоти локо-регіонарних рецидивів до 1,7% (0,2%?D?4,8%), віддалених метастазів- до 7,6% (3,6%?D?13,1%), метастатичних плевритів - до 2,5% (0,5%?D?6,1%).

10. Включення в програму паліативного комплексного лікування селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в басейні внутрішньої грудної артерії, променевої терапії і гормонотерапії дозволять домогтися підвищення трирічного виживання у хворих з віддаленими метастазами до 43,4% (33,2%?D?54,1%), а в пацієнток з локо-регіонарними рецидивами - до 53,0% (37,2%?D?67,6%). П'ятирічне кумулятивне виживання у групі хворих з паліативною внутрішньоартеріальною поліхіміотерапією склало 30,4% (21,1%?D?40,8%).

11. Розроблені і впроваджені в клінічну практику методи лікування хворих з первинно-неоперабельним і метастатичним раком молочної залози з включенням селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, променевої терапії та гормонотерапії дозволяють забезпечити задовільні безпосередні і віддалені результати лікування та використовуються у повсякденній практиці онкологічних диспансерів, спеціалізованих клінік та інститутів.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

Бондарь Г.В., Седаков И.Е., Смирнов В.Н. Пути совершенствования радикальной мастэктомии // Клиническая хирургия. - 1995. - №5. - С. 6-8. Автором запропоновані модифікації радикальних мастектомій за Пейті та Мадденом.

Иваницкая Н.Ф., Бондарь Г.В., Кайряк О.В., Седаков И.Е. Эколого-гигиенические аспекты заболеваемости населения злокачественными новообразованиями в районах крупного промышленного города // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 1998. - Т. 2, №3. - С. 32-35. Автором вивчена частота захворюваності на рак молочної залози в еконебезпечному регіоні України.

Седаков И.Е., Помазан В.О. Возможности послеоперационной регионарной химиотерапии в комплексном лечении рака молочной железы // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2000. - Т. 9, №4. - С. 538-539. Автором запропонована методика проведення післяопераційної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

Бондарь Г.В., Иваницкая Н.Ф., Скочиляс Т.Л., Седаков И.Е. Использование иммуногистохимического метода для определения рецепторов эстрогенов и прогестеронов в злокачественных опухолях молочной железы // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2002. - Т. 6, №1. - С. 44-46. Автором проведений аналіз можливостей імуногістохімічного методу для визначення рецепторів естрогенів та прогестерону у хворих на рак молочної залози.

Бондарь Г.В., Скочиляс Т.Л., Седаков И.Е. Маркеры прогноза, гормональной и лекарственной чувствительности рака молочной железы // Запорожский медицинский журнал. - 2002. - №5. - С. 58-61. Автором проведений аналіз клінічної важливості сучасних молекулярно-біологічних прогностичних факторів у хворих на рак молочної залози.

Бондар Г.В., Думанський Ю.В., Семикоз Н.Г., Сєдаков І.Є., Халецький І.В. Поєднання променевої терапії і внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в комплексному лікуванні раку грудної залози // Український радіологічний журнал. - 2003. - №2. - С. 147-149. Автором запропонована методика лікування хворих на місцеворозповсюджений рак молочної залози, яка включає в себе проведення селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії та променевої терапії.

Бондарь Г.В., Скочиляс Т.Л., Седаков И.Е. Гормонотерапия рака молочной железы // Международный медицинский журнал. - 2003. - Т. 9, №2. - С. 108-111. Автором дана оцінка сучасних схем ендокринної терапії в залежності від рецепторного статусу пухлин молочної залози.

Бондарь Г.В., Седаков И.Е., Смирнов В.Н., Алиева С.О. Эволюция методов лечения рака молочной железы // Международный медицинский журнал. - 2003. - Т. 9, №4. - С. 94-98. Автором проведений аналіз сучасних методів лікування раку молочної залози.

Бондарь Г.В., Седаков И.Е., Якубенко Е.Д. Роль перекисного окисления липидов в опухолевом процессе // Запорожский медицинский журнал. - 2004. - Т. 1, №1. - С. 55-60. Автором показана важливість вивчення параметрів перекисного окислення ліпідів при проведенні внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

Думанский Ю.В., Седаков И.Е, Алиева С.О. Антиэстрогенная терапия больных раком молочной железы с использованием фарестона // Онкология. - 2004. - Т. 6, №1. - С. 1-3. Автором представлений досвід застосування тореміфену в Донець-кому обласному протипухлинному центрі.

Сєдаков І.Є. Лікувальний патоморфоз інфільтративних форм часточкового раку молочної залози під впливом внутрішньоартеріальної хіміотерапії // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003. -Т. 4, №4. - С. 590-595.

Якубенко Е.Д., Седаков И.Е., Зинкович И.И., Оленич В.В. Перекисное окисление липидов и эффективность лечения рака молочной железы // Клінічна та експериментальна патологія. - 2004. - Т. 3, №2, Ч. 2. - С. 487-488. Автором доведений ріст інтенсивності продуктів ліпопероксидації у хворих, які одержували внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію.

Бондар Г.В., Сєдаков І.Є., Алієва С.О. Локо-регіонарні рецидиви і метастази раку молочної залози: сучасні методи лікування // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2004. - Т. 5, №2. - С. 394-397. Автором запропонована методика селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії у комплексному лікуванні хворих з локо-регіонарними рецидивами при раку молочної залози.

Сєдаков І.Є. Місцевопоширений, первинно-неоперабельний рак молочної залози: патоморфологічна оцінка ефективності комбінованого лікування // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2003. - Т. 8, №4. - С. 55-61.

Бондарь Г.В., Седаков И.Е. Вариантная анатомия внутренней грудной артерии // Травма. - 2004. - Т. 5, №2. - С. 180-188. Автором запропонована і впроваджена в клінічну практику класифікація варіантів розгалуження внутрішньої грудної артерії для проведення селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

Семикоз Н.Г., Трухин Д.В., Александров А.И., Седаков И.Е., Болобан Г.В., Хлопушин Е.Ю. Тактика лечения больных с местнораспространенным раком молочной железы // Запорожский медицинский журнал. - 2004. - №3. - С. 115-117. Автором розроблена методика лікування хворих з первинно-неоперабельним раком молочної залози.

Бондар Г.В., Сєдаков І.Є., Бутенко Є.В. Нові підходи в лікуванні метастатичних плевритів у хворих на рак молочної залози // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2004. - Т. 9, №3. - С. 15-19. Автором проведений аналіз сучасних методів лікування метастатичних плевритів та розроблена нова методика застосування внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії для лікування цієї патології.

Седаков И.Е., Якубенко Е.Д., Зинкович И.И. Влияние липопероксидации на эффективность неоадъювантной внутриартериальной полихимиотерапии рака молочной железы // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - №617. - Вип. 8. - С. 38-42. Автором доведено, що віддалені результати лікування хворих на місцевопоширений рак молочної залози корелюють з інгібуванням перекисного окислення ліпідів у процесі проведення внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

Семикоз Н.Г., Сєдаков І.Є., Смирнов В.М., Фефелова І.І., Бондар О.В. Роль радіохіміотерапії в лікуванні раку грудної залози IV ступеня // Український радіологічний журнал. - 2004. - Т. ХІІ, Вип. 2. - С. 202-204. Автором доведена висока ефективність сполученої хіміопроменевої терапії у хворих на місцевопоширений рак молочної залози.

Сєдаков І.Є. Морфологічні критерії діагностики, оцінка ефективності і прогноз при комбінованому лікуванні місцевопоширеного первинно- неоперабельного раку молочної залози // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, №3. - С. 133-137.

Грищенко С.В., Чистяков А.А., Сєдаков І.Є. Сучасні закономірності формування онкологічної патології молочної залози в жінок Донецької області // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2004. - Вип. 8, Т. 1. - С. 223-227. Автором сформовані групи ризику захворювання на рак молочної залози у жінок Донецької області.

Бондарь Г.В., Седаков И.Е., Шалькова А.Ю. Факторы риска развития рецидивов и прогрессирования рака молочной железы (РМЖ) // Запорожский медицинский журнал. - 2004. - №4. - С. 58-61. Автором сформовані групи ризику розвитку рецидивів та метастазів у хворих, які одержали лікування з приводу раку молочної залози.

Седаков И.Е., Шалькова А.Ю. Рак молочной железы: факторы риска, закономерности прогрессирования заболевания // Харківська хірургічна школа. - 2003. - №4. - С. 71-74. Автором розроблений діагностичний алгоритм щодо прогнозування розвитку рецидивів і метастазів у хворих на рак молочної залози.

Бондар Г.В., Сєдаков І.Є., Смирнов В.М., Іщенко Р.В. Консервативне лікування неоперабельного раку молочної залози // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2004. - Вип. 8, Т. 2. - С. 153-156. Автором запропонована методика консервативного лікування хворих на рак молочної залози.

Бондарь Г.В., Думанский Ю.В., Седаков И.Е., Александров А.И., Смир- нов В.Н., Трухин Д.В. Ближайшие и отдаленные результаты внутриартериальной полихимиотерапии при раке молочной железы // Азербайджанский журнал онкологии и смежных наук. - 2003. - Т. 10, №1.- С. 108.

Бондарь Г.В., Седаков И.Е., Смирнов В.Н., Алиева С.О. Развитие методов лечения рака молочной железы // 3 съезд онкологов стран СНГ. - Минск, 2004. - С. 100-103.

Bondar G.V, Sedakov I. E., Smirnov V.N., Trukhin D.V. Efficiency of the regional intra-arterial and endolymphatic neoadjuvant chemotherapy in the treatment of the destructive forms a breast cancer // Оnkologie. - 2001. - Vol. 24. - P. 141.

Бондарь Г.В., Семикоз Н.Г., Седаков И.Е., Смирнов В.Н., Алиева С.О., Александров А.И., Шепляков М.Н., Кузьменко М.А. О лечении местных рецидивов рака молочной железы // Науково-практична конференція з міжнародною участю „Онкологія ХХІ". - Київ, 2003. - С. 83-85.

Пат. 29318 Україна, МКИ А61В 17/00. Спосіб лікування раку молочної залози/ Бондар Г.В., Сєдаков І.Є. (Україна); Донецький обласний протипухлинний центр (UA). - № 98052476; Заявл. 13.05.98; Опубл. 16.10.2000; Бюл. №5. Автором розроблений спосіб лікування місцевопоширеного раку молочної залози шляхом впровадження селективної неоад'ювантної поліхіміотерапії в басейні внутрішньої грудної артерії.

Пат. 54001 Україна, МКИ А61В 17/00. Спосіб неоад'ювантної внутрішньоартеріальної хіміотерапії при захворюванні на рак молочної залози / Бондар Г.В., Сєдаков І.Є., Смирнов В.М., Шепляков М.М. (Україна); Донецький обласний протипухлинний центр (UA).- №2002043109; Заявл. 16.04.2002; Опубл. 17.02.2003; Бюл. №2. Автором розроблений спосіб внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії первинно-неоперабельного раку молочної залози, який полягає в катетеризації дистальної та проксимальної гілок грудо-акроміальної артерії.

Пат. 60120 Україна МКИ А61М1/36. Спосіб лікування метастатичних ускладнень раку молочної залози / Бондар Г.В., Сєдаков І.Є., Смирнов В.М., Бутенко Є.В., Алієва С.О. (Україна); Донецький обласний протипухлинний центр (UA).- №2003020907; Заявл.03.02.2003; Опубл. 15.09.2003; Бюл. №9. Автором розроблений спосіб лікування метастатичних ускладнень раку молочної залози, який полягає у внутрішньоартеріальному введенні подвійних доз цитостатиків.

Пат. 29354 Україна МКИ А61В 17/00. Спосіб лікування раку молочної залози / Бондар Г.В., Сєдаков І.Є., Максименко І.І. (Україна); Донецький обласний протипухлинний центр (UA). - №980162865; Заявл. 02.06.98; Опубл. 16.10.2000; Бюл. №5. Автором запропонована катетеризація басейну підключичної артерії через м'язову гілку плечової артерії.

Пат. 63156 Україна МКИ А61М1/36 Спосіб профілактики і лікування ускладнень внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії при захворюванні на рак молочної залози / Бондар Г.В., Сєдаков І.Є., Смирнов В.М., Болобан Г.В. (Україна); Донецький обласний протипухлинний центр (UA). - №2003021008; Заявл. 05.02.2003; Опубл. 15.01.2004; Бюл. №1. Автором розроблений спосіб профілактики і лікування ускладнень внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії, який полягає у внутрішньоартеріальному введенні антибіотиків, антигістамінних препаратів, антикоагулянтів, кортикостероїдів.

Анотація

Сєдаков І.Є. Селективна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія в комплексному лікуванні первинно-неоперабельного раку молочної залози. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк, 2004.

На великому клінічному матеріалі (410 хворих на рак молочної залози) оптимізовані хірургічні доступи для катетеризації магістральних артерій, подано теоретичне обґрунтування і доведена висока ефективність використання внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в неоад'ювантному і паліативному режимах у програмі комплексного лікування хворих з первинно-неоперабельним та метастатичним раком молочної залози. Розроблені, апробовані і впроваджені в практичну охорону здоров'я оригінальні способи проведення внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії раку молочної залози, що дозволили розширити показання до виконання хірургічних втручань у радикальному обсязі при реалізації програм неоад'ювантного лікування і збільшити період безрецидивного перебігу і загального кумулятивного виживання в пацієнток з віддаленими метастазами і локо-регіонарними рецидивами. Доведено, що застосування селективної неоад'ювантної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в сполученні з променевою і гормонотерапією дозволяє перевести в операбельний стан 83,5% (78,7%?D?87,7%) пацієнток з первинно-неоперабельним раком молочної залози та підвищити п'ятирічне виживання до 58,1% (45,2%?D?63,9%), знизити частоту локо-регіонарних рецидивів до 1,7% (0,2%?D?4,8%), віддалених метастазів - до 7,6% (3,6%?D?13,1%). Застосування розроблених схем внутрішньо-артеріальної поліхіміотерапії в паліативному режимі забезпечує одержання повної і часткової регресії первинної пухлини та осередків метастазування в 61,2% (51,4%?D?70,6%) пацієнток з наявністю віддалених метастазів і в 73,1% (60,3%?D?84,1%) хворих з локо-регіонарними рецидивами. П'ятирічне кумулятивне виживання у цієї групи хворих склало 30,4% (21,1%?D?40,8%).

Ключові слова: рак молочної залози, внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія, комплексне лікування.

Аннотация

Седаков И.Е. Селективная внутриартериальная полихимиотерапия в комплексном лечении первично-неоперабельного рака молочной железы.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького, Донецк, 2004.

В диссертации дано клинико-экспериментальное обоснование актуальной проблемы современной онкомаммологии, заключающейся в улучшении ближайших и отдаленных результатов комплексного лечения больных первично-неоперабельным и метастатическим раком молочной железы путем разработки и внедрения схем неоадъювантной и паллиативной селективной внутриартериальной полихимиотерапии в сочетании с лучевой и гормонотерапией. Объектом настоящего исследования послужили 410 больных раком молочной железы, получивших селективную внутриартериальную полихимиотерапию в программе комплексного лечения.

Проведенное клинико-топографоанатомическое исследование магистральных артерий, кровоснабжающих молочные железы и мягкие ткани грудной клетки явилось основой для разработки практически-ориентированной классификации типов ветвления сосудов бассейна внутренней грудной и верхней надчревной артерий на стволовой (51%), стволовой-извитой (34%) и рассыпной (15% случаев). Выявленные особенности позволили обосновать оптимальные хирургические доступы к бассейну внутренней грудной артерии для проведения селективной внутриартериальной полихимиотерапии в комплексном лечении больных с первично-неоперабельным и метастатическим раком молочной железы.

Доказано, что разработанные хирургические способы катетеризации основных ветвей плечевой и подключичной артерий обеспечивают снижение частоты капилляроангиоспазмов, химиотоксических и тромботических осложнений до 4,8%. Использование катетеризации внутренней грудной артерии через верхнюю надчревную артерию позволяет осуществить высокоселективную, непрерывную, длительную инфузию химиопрепаратов к опухолевому очагу и зонам регионарного метастазирования, а также достоверно снизить частоту локальных и системных осложнений внутриартериальной полихимиотерапии с 31% до 17,2%.

Теоретически обоснована и доказана высокая эффективность использования внутриартериальной полихимиотерапии в неоадъювантном и паллиативном режимах в программе комплексного лечения больных раком молочной железы. На основе клинико-морфологических сопоставлений разработан оптимальный комплекс морфометрических параметров, позволяющих объективно оценить степень злокачественности и прогноз течения рака молочной железы, механизмы и выраженность лечебного патоморфоза опухоли под воздействием внутриартериальной полихимиотерапии. Доказано, что селективная внутриартериальная полихимиотерапия в сочетании с лучевой терапией в комплексном лечении больных раком молочной железы обеспечивает субтотальную гибель опухолевой паренхимы, снижает степень катаплазии опухолевых клеток, интенсификацию процессов образования и созревания соединительной ткани, оптимизирует популяционный состав и функциональную полноценность иммунокомпетентных клеток.

На основании полученных данных клинико-лабораторных и биохимических исследований доказана низкая токсичность внутриартериального введения химиопрепаратов. Установлена зависимость отдаленных результатов лечения от особенностей реакций систем биохимического гомеостаза пациенток на проводимую внутриартериальную полихимиотерапию. Доказано, что состояние пероксидативного гомеостаза больных, характер изменений уровней маркеров эндогенной интоксикации и лабильности клеточных мембран являются одними из критериев, отражающими эффективность селективной внутриартериальной полихимиотерапии больных с первично-неоперабельным раком молочной железы.

Разработаны, апробированы и внедрены в практическое здравоохранение оригинальные способы лечения рака молочной железы с использованием внутриартериальной полихимиотерапии в сочетании с лучевой и гормонотерапией, позволяющие перевести в операбельное состояние 83,5% (78,7%?D?87,7%) пациенток с первично-неоперабельным раком молочной железы, обеспечить достижение полного и частичного лечебного патоморфоза опухоли в 24,4% (19,0%?D?30,3%) случаев, снизить удельный вес калечащих радикальных мастэктомий по Холстеду с 92,2% до 38,2% и расширить показания к выполнению функционально-щадящих операций по Маддену. Доказано, что использование неоадъювантной селективной внутриартериальной полихимиотерапии у больных с первично-неоперабельным раком молочной железы повышает пятилетнюю кумулятивную выживаемость до 58,1% (45,2%?D?63,9%), снижает частоту локо-регионарных рецидивов до 1,7% (0,2%?D?4,8%), отдаленных метастазов - до 7,6% (3,6%?D?13,1%), метастатических плевритов - до 2,5% (0,5%?D?6,1%).