Комплексне лікування первинних та вторинних деформацій верхньої губи, піднебіння при їх двобічних незрощеннях

Другий запропонований спосіб (патент України № 31174А від 15.12.00), на відміну від першого, передбачає формування лінійних рубців на шкірній частині верхньої губи, червоної облямівки у вигляді лука Купідона. Для оцінки функціональної спроможності відновленого м'язового шару верхньої губи у цих дітей був застосований неінвазивний, безболісний метод дослідження УЗД, яке проводилося до та після хейлопластики. Одержані дані свідчили, що через 5-6 міс після хірургічного втручання відзначалася неперервність відновленого м'яза верхньої губи, без ознак фіброзного його заміщення. Під час навантаження (вимовляння звука “у” чи плачі) відбувалося збільшення або зменшення верхньої губи за товщиною на 0,1-0,2 ум.од., що було у 1,5 рази меншим, ніж у здорових дітей їх віку. Це вказувало на необхідність проведення активного масажу верхньої губи вже в ранньому післяопераційному періоді. УЗД м'язів верхньої губи дає можливість оцінити ефективність проведеної хейлопластики з позиції відновлення її функції, а також здійснювати контроль за виконанням реабілітаційних заходів (масажу, міогімнастики). За запропонованими методиками було прооперовано 49 хворих. У 35 з них (73,2%) одержані позитивні результати, що підтверджується відновленням функціональної здатності губи та естетичними характеристиками.

Усі методики первинних хейлопластик об'єднує виконання базових хірургічних прийомів для формування шкірної частини верхньої губи, присінка, червоної облямівки, проведення міопластики, корекції носа. Найбільш ефективними з них є:

Для відновлення шкірної частини при недорозвитку пролябіума на ¹/₃ чи ¹/₂ висоти та протрузії міжщелепної кістки до 5 мм - розкрій тканин, що передбачає формування лінійних рубців; при недорозвитку пролябіума на ²/₃ висоти й наявності протрузії більше 5 мм - викроювання прямокутних клаптів чи виконання Z-пластики.

Відновлення м'язового шару здійснюють за рахунок переорієнтованих у правильному напрямку м'язів бічних фрагментів, що підшивають до м'язових волокон серединного, місце яких попередньо визначено міотестером.

Червона облямівка формується із узвишшями лука Купідона за рахунок усіх трьох фрагментів червоної облямівки. Для запобігання утворення втягнутості в центральній частині червоної облямівки трикутний манчестеровський клапоть обов'язково розсепаровують.

Для створення глибокого присінка необхідно якомога вище у проекції перехідної складки фіксувати слизові трикутні клапті на міжщелепній кістці до підлеглих тканин.

Формування дна носового ходу досягається щадним переміщенням двох шкірно-підшкірних трикутних клаптів з обох боків пролябіума під основу крил носа, чим зменшується кут переходу колумели у пролябіум.

Враховуючи вид незрощення, а саме наявність протрузії (до 5 мм, більше 5 мм), недорозвиток тканин пролябіума (зменшення висоти його на ¹/₂, ¹/₃, ²/₃ ), глибину присінка, слід вибрати хірургічні прийоми адаптовані до цього виду незрощення. Оптимальне їх поєднання дає можливість досягти найкращого естетичного й функціонального результатів.

Результати вимірів відбитків верхньої щелепи у 41 дитини з вродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння після хейлопластики показали, що одним із ланцюгів у формуванні вторинних деформацій верхньої щелепи є дія тканин відновленої верхньої губи на неї. За даними Б.Н. Давидова (2002) лише у 23,5% хворих із ВДНВГП коміркова дуга після хейлопластики досягала розмірів відповідних їх віку. Встановлено, що відновлена верхня губа діє на фронтальну ділянку верхньої щелепи не тільки в сагітальному напрямку, а й у трансверзальному, причому в дітей з двобічним наскрізним незрощенням ці зміни більш виражені, ніж при однобічних наскрізних та ізольованих. Перші ознаки зменшення сагітальних розмірів верхньої щелепи у хворих з двобічним незрощенням виявляються через 3 міс. після хейлопластики, а трансверзальних - через 6 міс. Зменшення серединного сагітального розміру в групі дітей із протрузією до 5 мм від 33,4 0,69 мм до операції на 29,9 0,43 мм через рік після неї свідчило про тенденцію до ретрузійного положення премаксили. У цьому плані проведення профілактичного ортодонтичного лікування є необхідним заходом для попередження розвитку сагітальних деформацій верхньої щелепи після двобічної хейлопластики шляхом ізоляції надмірного тиску м'яких тканин верхньої губи на підлеглі тканини.

Нами розроблений і впроваджений у комплексне лікування дітей з ВДНВГП новий спосіб попередження вторинних деформацій верхньої щелепи та губи (патент України №30732А від 28.04.00). Цей спосіб передбачає виключення шкідливого тиску реконструйованих тканин верхньої губи на фронтальний відділ верхньої щелепи, поглиблення присінка за рахунок динамічного регулювання співвідношення товщини та висоти вестибулярного краю наясневої пластинки. Відокремлення тканин верхньої губи від тканин верхньої щелепи починають через місяць після хейлопластики, продовжують протягом 6 місяців. Щомісячно у фронтальній ділянці пластини збільшують товщину зовнішньої поверхні та висоту вестибулярного краю її на 2 мм.

Використання цього способу у 15 дітей із протрузією міжщелепної кістки до 5 мм після хейлопластики дозволило збільшити глибину присінка на 2-3 мм та запобігти зменшенню сагітальних розмірів верхньої щелепи.

Кожна дитина після двобічної хейлопластики потребує хірургічної корекції верхньої губи, носа та ортодонтичного лікування деформацій верхньої щелепи. Такі хворі звичайно переносять від 4 до 7 втручань, включаючи операцію і на піднебінні. Результати аналізу архівних історій хвороб дітей із вторинними деформаціями НЛК після двобічної хейлопластики виявили залежність розвитку однієї деформації від іншої, поєднання декількох.

Зважаючи на вище зазначене, нами запропонована систематизація вторинних деформацій тканин НЛК та верхньої щелепи з урахуванням їх взаємообтяження та поєднання. Це дає змогу скласти план лікувальних заходів, визначити строки їх проведення, застосувати необхідні хірургічні прийоми.

За локалізацією переважали деформації носа (коротка колумела, наявність гребенеподібної складки, широкої ніздрі, зменшеної проекції кінчика носа) - 234 хворих. Деформації верхньої щелепи посідали друге місце - 210 хворих і на третьому місці - деформації верхньої губи - 190 дітей.

Із 245 дітей із вторинними деформаціями взаємообтяжливі мали 187 хворих (76,3%). Комбіновані були виявлені у 145 пацієнтів, що склало 59,2% від усіх виявлених вторинних деформацій. Комбіновані деформації частіше спостерігалися у віці від 1до 5 років - у 87 дітей (60%) і найменша їх кількість - у віковій групі від15 до 18 років - 18 хворих (7,3%). На кінцевих етапах лікування частішими були поодинокі деформації - у 41 пацієнта (16,7%) проти початкового етапу - у 12 дітей (4,9%). Таким чином, вторинні деформації верхньої губи, а саме шкіри, м'язів, червоної облямівки, після первинної хейлоринопластики різноманітні, залежать як від обраної методики її, так і первісної деформації тканин. Усі прошарки тканин верхньої губи зазнають змін навіть при виконанні всіх вимог щодо проведення первинної хейлоринопластики. Найбільш складними для лікування є взаємообтяжливі деформації, до яких належать мілкий присінок, коротка колумела, короткий чи довгий пролябіум. Усунення їх повинно проводитися до піків росту цих анатомічних утворень. Комбіновані деформації потребують поетапного ліквідування залежно від їх тяжкості.

Проведені антропометричні виміри тканин НЛК у 75 здорових дітей виявили, що до 3 років тканини пролябіума збільшуються дуже повільно, починаючи з 3 років темпи наростають, а з 6 - вони найбільш інтенсивні. З 6 до 10 років відзначаються найбільші зміни значень висоти пролябіума, глибини присінка та ширини облямівки. З 10 до 18 років пролябіум росте повільно, а присінок поглиблюється на 15%, ширина облямівки на 33%. Оптимальними строками здійснення корекцій деформацій тканин пролябіума є 11-12 років. Проведена оцінка ефективності хірургічних прийомів, які використовувалися для зменшення висоти пролябіума, виявила, що такими є висічення рубців, які сполучаються із міопластикою. Для збільшення висоти пролябіума при його зменшенні на ¹/₃ краще використовувати хвилеподібний розкрій тканин, на ¹/₂ - перевагу слід віддати Z-пластиці, на ²/₃ - прямокутним клаптям. Запропонований нами спосіб усунення деформації верхньої губи та носа (патент України № 29235А від 16.10.00) дозволяє одночасно подовжити коротку колумелу, зменшити висоту пролябіума, ліквідувати підвертання червоної облямівки у 90% дітей за рахунок нової методики розкрою та переміщення тканин.

Мілкий присінок відноситься до взаємообтяжливих вторинних деформацій. Він обмежує рухомість верхньої губи, сприяє розвитку вторинних сагітальних деформацій верхньої щелепи, утруднює проведення ортодонтичного лікування та логопедичних занять. Проведене клінічне дослідження мілкого присінка у 81 дитини після двобічної хейлопластики й результатів його лікування за різними методиками дозволили виділити дві групи хворих з мілким присінком : перша - з протяжністю до 3 зубів (54 хворих - 66,6%); друга - з протяжністю від 3 до 5 зубів (27 хворих - 33,4%). Після двобічної хейлопластики прямокутними клаптями мілкий присінок утворювався у 35 хворих (43,2%), а після лінійних методик - у 46 дітей (56,8%) Встановлений факт негативного впливу мілкого присінка на розвиток верхньої щелепи по сагіталі й виявлені темпи росту його у здорових дітей дозволяють рекомендувати проводити поглиблення присінка у більш ранні строки, починаючи з 1,5 року як самостійне хірургічне втручання чи у комплексі, наприклад, з велопластикою, ураностафілопластикою. Визначені найбільш ефективні методики вестибулопластики залежно від протяжності мілкого присінка. Показаннями до застосування методик вестибулопластик стали :

За J. Dieffenbach (1848), C. Horton (1970) - наявність мілкого присінка у вигляді трикутної складки слизової оболонки в межах одного чи двох зубів.

Прямокутними та трапецієподібними клаптями слизової оболонки (І.А.Козін, 1982) - наявність мілкого присінка на протязі 3 або 4 зубів.

Ланцюжками трикутних клаптів (Л.Ф.Корчак, 1999) - наявність мілкого присінка на протязі до 4 зубів.

Клаптями на ніжці слизової оболонки із верхньої губи - рубцево-змінені тканини присінка у фронтальній ділянці його на протязі до 3-4 зубів та достатній запас незміненої слизової оболонки на верхній губі.

Із використанням трансплантата шкіри (Ф.М.Хитров, Є.У.Фомічова, 1971) або слизової оболонки із щоки (Н.Hall, 1971) - значне зменшення глибини присінка на протязі 4-5 зубів без вираженого рубцювання тканин за наявності запасу слизової оболонки на донорській ділянці - щоці та умов для фіксації трансплантата.

За запропонованою методикою (патент України № 45244А від 15.03.02) - значні рубцеві зміни присінка як за глибиною (відсутність його або глибина дорівнює 1-2 мм), так і довжиною (на протязі 4 і більше зубів).

За таким способом прооперовано 15 дітей із мілким присінком протяжністю 4-5 зубів. У 10 з них, що склало 71,4%, було зафіксовано хороший результат, який проявлявся утворенням стабільно глибокого присінка одразу після операції (6,10,3 мм) і через рік після неї (5,90,1мм).

Вторинні деформації носа, що розвиваються після первинної хейлопластики, пов'язані як з вродженою вадою тканин носа, їх ростом, так і помилками на етапах хірургічного лікування. Деформації носа після первинної хейлопластики були виявлені у 234 (95,5%) дітей з ВДНВГП. Ці деформації були розділені на чотири клініко-анатомічні групи, відповідно до місця виникнення їх, а саме: 1 - крила; 2 - перегородка; 3 - носові ходи; 4 - кінчик. Часто вони локалізувалися у двох чи трьох анатомічних ділянках носа.

Усунення деформацій носа у дітей з вродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння проводилися за принципом виключення взаємного обтяження. Одержані антропометричні дані висоти колумели, ширини кінчика носа та ніздрі у здорових дітей та їх зміни з віком дозволили виявити піки їх росту - від 6 до 10 років, лише колумела раніше - з 3 років. Це дало можливість визначити строки проведення коригувальних хірургічних втручань на них. Подовження колумели та усунення гребенеподібних складок слід проводити у 3-6 років, бо вони сприяють обтяженню деформації кінчика носа. Деформації носа, що не сприяють чи не обтяжують наявні усувають у більш пізні строки, після закінчення росту анатомічних структур носа, у 14-18 річному віці.

Гребенеподібні складки, що викликають провисання крил носа, роззосереджують трикутними клаптями із кутами 30 та 60. Останній клапоть, крім слизової, включає і хрящовий прошарок. Цим досягається укріплення нижніх відділів крила носа. У інших випадках гребенеподібна складка висікається.

Коротка колумела сприяє формуванню широкого кінчика носа, зменшенню його проекції. Серед хірургічних прийомів, що використовуються для подовження колумели, найбільш ефективними при зменшені її на ¹/₂ висоти є V-подібний шкірно-підшкірний клапоть, викроєний з пролябіума, а у разі зменшення її висоти на ¹/₃ - той же клапоть у верхній частині колумели.

Усунення невзаємообтяжливих деформацій носа проводиться на завершальних етапах коригувальних операцій, тобто у віці 14-16 років. До таких відноситься зменшена проекція кінчика носа. Клінічно вона проявляється роздвоєнням його. Ця деформація насамперед зумовлена короткою колумелою, недорозвинутими медіальними ніжками крильних хрящів, інтерпозицією між ними підшкірної клітковини, подовженими крилами носа, що приводить до формування тупого переднього та гострого середнього септальних кутів чотирикутного хряща. У нормі проекція кінчика носа розраховується за формулою: ПК= 0,67 ДН (де ПК - проекція кінчика носа; ДН - довжина спинки носа; 0,67 - коефіцієнт). Останній наближається до виведеного Леонардо да Вінчі для побудови пропорційного тіла, і називається “золотим січенням”. Цей коефіцієнт залежить від довжини спинки носа та крила носа і розраховується як k = ДК : ДН (де ДК - довжина крила, ДН - довжина спинки носа). Для визначення k у 15 здорових та 30 дітей після двобічної хейлопластики віком 12-14 років були проведені виміри довжини спинки та крил носа. У здорових дітей 12-14 років цей коефіцієнт має значення від 0,67 до 0,73. У дітей після двобічної хейлопластики в цьому віці він має тенденцію до збільшення і коливається від 0,88 до 1,2. Визначення коефіцієнта проекції кінчика носа надає можливість контролювати ефективність корекції його.

15 дітям із зменшеною проекцією кінчика носа (k=0,93-1,2) після двобічної хейлопластики за запропонованим способом вона була збільшена (патент України 58840А від 15.08.03). Проведені антропометричні виміри довжини спинки та крил носа, а потім визначення k проекції показали, що після збільшення проекції кінчика носа відзначалося збільшення значень довжини спинки. Це у свою чергу призводило до зменшення коефіцієнта проекції від 0,92 до 0,76. Оцінка результатів коригувальної операції за запропонованою методикою показала, що у 82% випадках були одержані добрі та відмінні результати.

Для оптимізації умов проведення первинної хейлопластики, а згодом і коригувальних втручань усі діти із ВДНВГП потребували всебічного обстеження серцево-судинної системи, тимусу, біохімічних показників крові. Проведені дослідження 97 дітей із ВДНВГП виявили, що у 27 (27,8%) з них констатовані вроджені вади серця, 34 (35%) - тимомегалія, 31 (31,9%) - анемія, 49 (50,5%) - захворювання ЛОР - органів та 25 (25,7%) - захворювання легенів.

У 97 дітей віком більше 5 міс. з метою виявлення збільшеного тимусу було проведено УЗД дослідження тимусу. При цьому було встановлено, що у 34 хворих об'єм останнього коливався від 25 см³ до 42 см³, при нормі у цьому віці 20 см³. Тобто третина хворих з ВДНВГП потребувала до та післяопераційного медикаментозного лікування. У батьків цих дітей були виявлені: спадковий характер наслідування - у 4 (11,8%); токсикози вагітних на перших трьох міс. - у 10 (29,4%) та ГРВІ (на першому триместрі) - у 8 (23,5%), шкідливі звички (переважало паління) мали 16 батьків, що становило 47,1%. Серед дітей із збільшеним тимусом ексудативно-лімфатична конституція була визначена у 9 хворих (26,5%), гіпохромна анемія - у 10 (29,4%). Всім дітям із тимомегалією за три доби до операції та протягом трьох діб після неї проводилося медикаментозне лікування преднізолоном (добова доза - 1 мг/кг). Показники гемоглобіну у 31 дитини із гіпохромною анемією, що була виявлена до операції, коливалися від 85 г/л до 100 г/л (при нормі 128,3 г/л). Лікування гіпохромної анемії протягом 7-10 днів починали із корекції харчування та призначення препаратів, до складу яких входило залізо. Після цього проводився контрольний аналіз крові й при показниках гемоглобіну не нижче 110 г/л дитину оперували.

Вивчення енергозабезпечення крові дітей з вродженою вадою губи та піднебіння показало, що сума макроергів (0,630,03) зменшена в середньому у 2,3 рази порівняно із здоровими (1,360,11). Відзначається явна залежність енергообміну крові від виду незрощення верхньої губи та піднебіння. Чим складніший дефект (двобічне незрощення), тим більше змінені показники. Але показник АЕЗ, що вказує на сумарний енергетичний заряд крові, свідчить про підвищений його рівень у дітей з двобічним незрощенням (0,500,02) порівняно із здоровими (0,440,02). Тобто компенсаторні можливості організму до операції підтримують достатній рівень енергообміну в крові дітей з вродженими вадами губи та піднебіння, але у післяопераційний період вони мають додаткове напруження. Тому одразу після хейлоринопластики у медикаментозне лікування було включено комплекс гомеопатичних препаратів (Arnica, Hypericum, Ruta, Calendula, Staphsagria). Він покращує мікроциркуляцію, має знеболювальну дію, зменшує інтоксикацію, нормалізує нервово-психічний стан хворого, який переніс стрес, не має протипоказань до застосування. Його можна використовувати в будь-якому віці, включаючи період новонародженості, він не має токсичних і побічних дій, не викликає алергії, добре комбінується з різними методами лікування та реабілітації, негомеопатичними ліками (в тому числі антибактеріальними, гормональними), при цьому зменшується кількість і ступінь тяжкості побічних, алергічних дій антибіотиків та інших ліків. Застосування гомеопатичного комплексу у 20 хворих з вродженими незрощеннями губи після хейлопластики показало, що він сприяє зменшенню рівня інтоксикації організму, корелює специфічні й неспецифічні захисні сили, нормалізує сон, апетит, поведінку дитини.

Позитивну загальну дію цього комплексу на організм дитини після операційного стресу підтверджують показники індексів крові. ЛІІ, який є найбільш узагальнюючим індексом, що відображає рівень інтоксикації організму, коливався протягом лікування. Його цифри досягали максимуму на 3 добу (1,160,14) і на момент виписки дорівнювалися (0,920,15), що незначно відрізнялося від вхідних даних (0,810,09). У порівнянні із хворими, які не одержували гомеопатичний комплекс, ЛІІ дорівнював: до операції - 0,670,09; на 3 добу після неї - 1,200,3; на час виписки - 1,210,40.

Проведений аналіз цифрових даних показав, що в дітей, які приймали гомеопатичний комплекс, на 8 добу після операції показники ЛІІ, ІСНЛ,ІСЛМ були збільшеними лише в 1,2 рази порівняно із доопераційними, а у хворих, які цей комплекс не застосовували, - у 2,2 рази. Одержані дані достовірно підтверджують ефективність застосування гомеопатичного комплексу для зменшення реакції організму на хірургічну травму в післяопераційний період.

Необхідність комплексного лікування та реабілітації хворих із ВДНВГП очевидна. Неправильно проведений чи несвоєчасно виконаний етап призводить до погіршення результатів, збільшення строків реабілітації (Блохіна С.І. і у співавт.,2002; Циплакова М.С. і у співавт., 2002; Давидов Б.Н. і у співавт., 2002; Дьякова С.В., 2002). Так, неправильно налагоджене годування сприяє зміщенню міжщелепної кістки та бічних фрагментів, а це збільшує ширину дефекту і утруднює виконання хейлопластики. Відсутність ортодонтичної корекції положення міжщелепної кістки на доопераційному етапі значно утруднює умови проведення хейлопластики, що проявляється необхідністю переміщувати тканини бічних фрагментів до серединного, долаючи велику відстань. Це, у свою чергу, погіршує її функціональні та естетичні результати. Навіть кваліфіковано виконані хірургічні втручання без наступного проведення ортодонтичного лікування можуть призвести до розвитку значних деформацій щелеп. Відновлена верхня губа через 3 міс. після хейлопластики впливає на розвиток щелепи по сагіталі, а через півроку - і по трансверзалі. Несвоєчасно проведені або не в повному обсязі виконані в цей час ортодонтичні заходи значно погіршують результати попередніх втручань.

Враховуючи визначені недоліки хірургічних, ортодонтичних втручань, а також набутий досвід роботи із хворими з ВДНВГП, нами був запропонований комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на раціональне лікування та реабілітацію таких дітей. З огляду на те, що ВДНВГП належать до найбільш важких вроджених вад, а усі лікувальні та реабілітаційні заходи відносяться до четвертого рівня складності, вони за Наказом МОЗ України № 209 повинні виконуватися в умовах Українського центру МОЗ України з надання допомоги таким дітям чи в міжобласних. Це передбачено “Тимчасовими стандартами лікування”, затвердженими МОЗ України (1999), де визначені етапи та заходи.

Пренатальний період. Консультація батька та матері до вагітності у генетичному центрі. УЗД діагностика на 22 тижні гестації. Проведення тесту прогнозування спадковості вродженого незрощення верхньої губи та піднебіння.

До хейлопластики. Ортодонтичні заходи. Народженій з ВДНВГП дитині на першому етапі налагоджується годування за допомогою спеціальної соски (патент України №36785А від 16.04.01 та свідоцтво про Державну реєстрацію №3020/2004 від 30.07.04) або виготовленого обтуратора за ESSIX-технологією, що охоплює обов'язково міжщелепну кістку і має вигляд знімної пластинки на верхню щелепу. При протрузії міжщелепної кістки менше 5 мм і необхідності корекції її положення в такий обтуратор вмонтовується ортодонтичний розкручений гвинт для переміщення серединного фрагменту у положення ретрузії. Контроль фіксації пластинки та активації гвинтів, а також ефективності лікування здійснює ортодонт разом із щелепно-лицевим хірургом.

Хірургічні заходи. За умови неефективного протягом 4-5 міс ортодонтичного лікування (стійкого опору міжщелепної кістки та збереження її положення) і протрузії її більше 5 мм, проводиться хірургічно-ортодонтичне лікування за запропонованим способом (патент України №70218А від 15.09.04). Через 2-3 міс після остеотомії виконується первинна двобічна хейлопластика. Вибір методики здійснюється залежно від ступеня протрузії міжщелепної кістки та недорозвитку тканин пролябіума (на ¹/₃,¹/₂,²/₃ висоти) (А.С.1673079 від 30.08.1991; патент України № 31174А від 15.12.00).

Соматична доопераційна підготовка. Педіатр та кардіолог проводять обстеження серцево-судинної системи, тимусу, біохімічні дослідження крові. За наявності гіпотрофії у дитини коригується кількість, якість годування, у разі анемії - проводиться лікування спрямоване на підвищення гемоглобіну. Якщо виявляють тимомегалію, здійснюється підготовка преднізолоном за схемою. Преднізолон призначається у розрахунку 1 мг/кг маси тіла на добу. Цю дозу поділяють на три прийоми за добу протягом трьох діб. Після хейлопластики в першу добу режим прийому не змінюється, а на другу приймається двічі, на третю - один раз. За п'ять днів до операції педіатр за направленням із спеціалізованого центру проводить біохімічне дослідження крові, загальний аналіз крові, сечі, калу на наявність яєць глистів та ентеробіоз, визначає відсутність чи наявність протипоказань до хірургічного втручання.

Після хейлопластики. Ведення хворого. У ранній післяопераційний період (до 8 діб) призначається антибактеріальна терапія (цефазолін, цефтріаксон), седативні засоби, комплекс гомеопатичних препаратів за схемою. Місцево на рану застосовують фізіотерапевтичні процедури: уздовж лінії швів лазер опромінювання, УФО. Шви знімаються на 7-8-му добу, після чого призначаються еластопротектори (Контратубекс, Ворен, Цепан), масаж губи, міогімнастика. Якщо є схильність до формування гіпертрофічного або келоїдного рубця показано проведення фонофорезу з еластопротектором, озокерит терапії.

Ортодонтичні заходи. З метою профілактики вторинних деформацій верхньої щелепи та формування глибокого присінка через 1-2 міс після хейлопластики виготовляється апарат, що відокремлює тиск верхньої губи на фронтальний відділ щелепи та поглиблює присінок шляхом збільшення висоти та товщини вестибулярного краю пластинки (патент України № 30732 А від 15.12.00). За умови збереження протрузії міжщелепної кістки й сходженні бічних фрагментів верхньої щелепи до середини виготовляється ортодонтичний апарат із гвинтами, що діють по сагіталі і трансверзалі. Активація гвинтів здійснюється батьками дитини раз у 3-5 днів. Контроль ефективності ортодонтичного лікування проводиться ортодонтом і щелепно-лицевим хірургом раз у два тижні. Зворотній зв'язок є обов'язковим для досягнення позитивного результату.

Хірургічні втручання. У 12-18 місяців проводиться хірургічне втручання на піднебінні. Обсяг його визначається залежно від ширини дефекту, положення незрощених фрагментів верхньої щелепи.

У 2-5 років проводяться хірургічні втручання щодо усунення вторинних деформацій м'яких тканин верхньої губи та носа, що посилюють наявну чи сприяють розвитку нової деформації. В цей період поглиблюють присінок і подовжують колумелу, ліквідують гребенеподібні складки. За умови формування мілкого присінка протяжністю чотири і більше зубів використовують запропоновану методику (патент України № 45244А від 15,03.02). До 10 років виконують проміжні коригувальні операції на носі, усувають деформації червоної облямівки, зменшення висоти пролябіума. З 12-16 років коригувальні операції на верхній губі, носі мають бути остаточними. У разі значних деформацій верхньої губи та носа проводять реоперації, що передбачають вирішення таких задач: - на губі - збільшення чи зменшення висоти пролябіума; висічення деформівних рубців на ньому; формування червоної облямівки у вигляді лука Купідона; усунення втягнутих рубців та “свистячої губи”; поглиблення присінка; - на носі - збільшення проекції кінчика носа, зменшення довжини крил носа, пластика краю грушоподібного отвору, збільшення висоти колумели, переміщення септального хрящу. Збільшення проекції кінчика носа здійснюють за методом, що передбачає використання аутотрансплантата на ніжці, викроєного із чотирикутного септального хряща (патент України № 58840А від 15.08.03). Протягом всього часу проводиться логопедичне лікування та психологічна реабілітація дитини та її батьків.

Результатами застосування цієї програми лікувально-профілактичних заходів у 45 дітей із ВДНВГП з віддаленими результатами 18 років та 245 хворих із вторинними деформаціями НЛК стало одержання у 211 хворих (73,8%) відмінних та добрих оцінок, що проявляється у відновленні анатомо-функціональної здатності тканин НЛК, гармонізації прикусу, розташуванні міжщелепної кістки в зубній дузі. Такий результат був досягнутий завдяки: застосуванню ранніх доопераційних ортодонтичних заходів (налагодження правильного годування, корекція положення міжщелепної кістки по сагіталі); правильному вибору методики первинної хейлопластики залежно від ширини дефекту, розвитку м'яких тканин на серединному і бічних фрагментів; удосконаленню первинних хейлопластик і коригувальних операцій на верхній губі, носі; проведенню профілактичних ортодонтичних заходів щодо попередження розвитку вторинних деформацій верхньої щелепи та НЛК; виконанню цих заходів у визначені строки і у повному обсязі. Позитивному результату сприяла копітка робота лікарів (хірурга, ортодонта, педіатра тощо) із батьками таких дітей. Зважаючи на те, що більшість з них належала до найменш забезпечених верств населення, а також на віддаленість їх від спеціалізованої клініки (відсутність коштів на приїзд, а іноді покупку еластопротекторів тощо), спеціалісти змушені були докладати значних зусиль для переконання батьків у необхідності тих чи інших лікувальних дій.

Причинами задовільних і незадовільних результатів, зафіксованих у 79 (26,2%) хворих, стали порушення послідовності, етапності, обсягу та якості лікувальних дій, зворотного зв'язку пацієнт-лікар, надання допомоги не в спеціалізованих центрах, не командою професіоналів.

Висновки

У дисертації вирішена актуальна проблема медицини - підвищення ефективності комплексного лікування дітей із вродженим двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння шляхом розробки програми лікувально-профілактичних дій (ортодонтичних, хірургічних, хірургічно-ортодонтичних) визначених у часі, строках, послідовності, обсязі.

На основі аналізу 208 архівних історій хвороб клініки кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку НМУ за 1990-1994 роки встановлено, що весь комплекс необхідних лікувальних та профілактичних заходів (хірургічних та ортодонтичних) одержали 31,7% хворих, що в більшості випадків пов'язано із несвоєчасним звертанням та невиконанням батьками рекомендацій лікаря. У комплексі всіх заходів дохірургічне ортодонтичне лікування проведено тільки у 11,8% дітей, яким був виготовлений лише обтуратор. Після традиційних одноетапних двобічних хейлопластик за Hagedorn, Millard утворювався високий чи короткий пролябіум, мілкий присінок, широкий кінчик носа, коротка колумела у 84,6% випадків. Це призводило до уповільнення строків остаточної медичної та соціальної реабілітації.

Первинним патогенетичним ланцюгом зміщення серединного фрагменту верхньої щелепи по трансверзалі є спосіб годування дитини. Зондове годування та звичайна соска, що використовується з цією метою протипоказана хворим із двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння. Запобіганням розвитку вторинних деформацій верхньої щелепи до хейлопластики є застосування запропонованої нами соски із додатковою латексною площиною чи обтуратора, що обов'язково охоплює міжщелепну кістку та при протрузії її включає ортодонтичні гвинти для корекції положення фрагментів.

При неефективному дохірургічному ортодонтичному лікуванні дітей із протрузією міжщелепної кістки більше ніж 5 мм віком 5-6 міс показано проведення запропонованого нами методу остеотомії лемеша, який включає вибір напрямку та визначення кута остеотомії залежно від протрузії та зміщення премаксили нижче оклюзійної поверхні. Фіксація лемеша в новому положенні здійснюється ретейнером - обтуратором, який дитина носить 2 міс.

Вперше вивчено та встановлено, що енергообмін у шкірі та слизовій верхньої губи дітей з вродженим двобічним незрощенням її у 1,5 разів інтенсивніший, ніж у м'язах, але сумарна кількість аденілових нуклеотидів у тканинах верхньої губи дітей з різними видами незрощення її достовірно не відрізнялися, що має суттєве значення для вивчення причин хірургічних ускладнень після операції. Причинами часткового розходження країв рани, що відзначено у 29% хворих, раніше прооперованих, є протрузія міжщелепної кістки та методика хірургічного втручання.

На основі визначення ефективних хірургічних прийомів, що застосовуються при традиційних методиках хейлопластики, розроблено 2 нових способи двобічної хейлопластики. Викроювання прямокутних клаптів на бічних фрагментах показано в разі зменшення висоти пролябіума на ²/₃, яке супроводжується протрузією міжщелепної кістки більше ніж 5 мм, великих трикутних клаптів - при недорозвитку пролябіума на Ѕ висоти й протрузії премаксили до 5 мм. Застосування цих способів за визначеними показаннями у 71,4% хворих мали добрі та відмінні результати.

Інформативними неінвазівними методами оцінки функціональних і естетичних результатів хейлопластики є антропометричні вимірювання тканин назолабіального комплексу та сонографія м`язів верхньої губи. Сонографічні дослідження тканин верхньої губи візуалізують її коловий м'яз, наявність його безперервності, надають кількісну характеристику збільшення чи зменшення м'язу на 0,1-0,2 ум.од. під час навантаження (відповідно - вимовлені звуку “у” чи плачі). Після одноетапної двобічної хейлопластики встановлена закономірність зменшення сагітальних розмірів верхньої щелепи через 3 міс та трансверзальних - через 6 міс, що підкреслює значення методики хейлопластики. Зменшення серединного сагітального розміру в групі дітей із протрузією міжщелепної кістки менше 5 мм від 33,40,69 мм до операції на 29,30,43 мм через рік після неї свідчило про тенденцію до ретрузійного положення премаксили. Одержані дані визначили необхідність та строки проведення профілактичних заходів щодо запобігання розвитку вторинних деформацій верхньої щелепи. Для запобігання розвитку вторинних сагітальних деформацій верхньої щелепи та мілкого присінка у дітей із протрузією міжщелепної кістки до 5 мм через місяць після двобічної хейлопластики показано використання запропонованого знімного апарату, який ізолює тиск верхньої губи на верхню щелепу, за рахунок щомісячного збільшення на 2 мм фронтального відділу вестибулярної поверхні пластинки по висоті (поглиблює присінок) та товщині (подовжує верхню губу). Вторинні деформації верхньої губи (мілкий присінок) та носа (коротка колумела) належать до взаємообтяжливих деформацій. Мілкий присінок сприяє зменшенню або збільшенню сагітального розміру верхньої щелепи, а коротка колумела - формуванню широкого кінчика носа. Виявлені періоди росту присінка та колумели у здорових дітей визначили строки та нові методики усунення їх деформацій у хворих після двобічної хейлопластики: поглиблення присінка - до 3 років, подовження колумели - від 3 до 6 років.

Проведені порівняльні клінічні дослідження ефективності різних методик поглиблення присінка, дозволили визначити показання до їх застосування. Запропонований нами метод поглиблення присінка при найбільш важких випадках (протяжністю чотири і більше зубів) у 71,4% прооперованих забезпечив відмінні та добрі результати, що зумовлено ретельною ізоляцією ранової поверхні на верхній губі та фіксації тканин у проекції перехідної складки. Розроблений комплекс хірургічних та ортодонтичних заходів, визначених у строках, послідовності та обсязі на різних етапах реабілітації дав змогу досягти позитивних результатів реабілітації у 73,8% пацієнтів.

Основні положення дисертації знайшли повне відображення в публікаціях

Бернадский Ю.И., Долбилов В.И., Дудко Д.В., Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Комплексное изучение этиологии, профилактики и лечения дефектов и деформаций верхней губы, челюстей и нёба у пациентов с врождёнными дефектами лица // Актуальные вопросы стоматологии. - Полтава. - 1981. - с.146-147. Здобувачем проведено обстеження та аналіз отриманих результатів комплексного лікування дітей із вродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння.

Бернадский Ю.И., Дудко Д.В., Харьков Л.В., Яковенко Л.Н. Состояние и перспективы развития стационарной хирургической помощи детям в УССР // Стоматология. - 1989. - №4. - с.72-73. Здобувачем проведено аналіз архівних матеріалів клініки, зроблені висновки.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н., Дубинина А.И. Профилактическая работа по предупреждению врождённых несращений верхней губы и нёба. - Методические рекомендации. - К. -1990. - с.1-46. Здобувачем проведено хірургічне лікування хворих дітей із вродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння, зроблено аналіз результатів, висновки.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н. Способ хейлопластики при двусторонних несращениях верхней губы // Методика диагностики, лечения и профилактики основных стоматологических заболеваний. - К. - 1990. - с. 232-234. Здобувачеві належать результати хірургічного лікування та їх аналіз.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н. Способ лечения двусторонних несращений верхней губы. Деклараційний патент на винахід № 1673079, від 30.08. 1991. Бюл. №32, с. 1.23. Здобувачеві належить ідея методики, проведено хірургічне лікування та узагальнення результатів.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Лютік Г.І., Кучер Г.Д. Ортодонтична допомога дітям з вродженими вадами на етапах перед - та післяопераційного їх лікування // Лікування і реабілітація хворих із стоматологічною патологією. - Харьков. - 1993. - с.69-73. Здобувачем проведено хірургічне лікування дітей з вродженими вадами губи та піднебіння, антропометричні виміри щелеп, аналіз та узагальнення отриманих даних.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н. Способ предотвращения вторичных деформаций верхней челюсти у детей с врожденными несращениями верхней губы после хейлопластики // Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування. Матеріали доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції лікарів стоматологів. - Полтава. - 1996. - с.98. Здобувачеві належать результати хірургічного лікування та антропометричні виміри щелеп, узагальнення результатів.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н. Факторы риска при оценке общего и местного статуса детей с врождёнными несращениями верхней губы и нёба перед хейлопластикой // Стоматология. - 1997. - №6. - с.47-49. Здобувачем проведено аналіз архівних історій хвороб, оцінка соматичного стану дітей із вродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння та узагальнення результатів.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Хірургічне лікування вроджених двосторонніх незрощень верхньої губи // Новини стоматології. - 1997. - №2. - с.34-35. Здобувачем проведено хірургічне лікування хворих, аналіз отриманих результатів, зроблені висновки.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Тимчасові стандарти обсягів діагностичних досліджень, лікувальних заходів та критерії якості лікування дітей (щелепно-лицева хірургія). - Київ. - 1998. - с. 341-359. Здобувачем проведено узагальнення та аналіз результатів комплексного лікування хворих.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Хірургічні способи корекції положення міжщелепної кістки у дітей з двобічними незрощеннями верхньої губи, піднебіння перед первинною хейлопластикою та після неї // Матеріали I з`їзду Асоціації стоматологів України. - 1999. - с.203-205. Здобувачем проведено хірургічне лікування хворих, антропометричні виміри щелеп, аналіз отриманих результатів, висновки.

Харьков Л.В., Юсубов Ю.А., Музичина А.А., Яковенко Л.М. Проблеми годування дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння // Новини стоматології. - 2000. - №1. - с.23-25. Здобувачем проведені набір та аналіз клінічного матеріалу, зроблені висновки.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Соколовський В.А. Спосіб попередження вторинних деформацій верхньої губи та верхньої щелепи при їх уроджених однобічних наскрізних незрощеннях. Деклараційний патент на винахід №30732 А від 15.12. 2000. Бюл. № 7-11, с.1.54. Здобувачеві належать результати хірургічного лікування та антропометричних вимірів.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н., Коротченко Г.М., Чехова И.Л., Ковтун Т.А. Особенности медицинской и социальной реабилитации детей с врожденными заболеваниями челюстно-лицевой области, находящихся в детских домах Украины // Современная стоматология. - 2000. - № 2. - с.71-75. Здобувачеві належать результати клініко-лабораторних досліджень дітей з вродженим незрощенням губи та піднебіння.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Спосіб хірургічного лікування двостороннього незрощення верхньої губи. Деклараційний патент на винахід № 31174А від 15.12.2000. Офіційний бюлетень ”Промислова власність” №7-11, 2000, с.1.39. Здобувачем проведено хірургічне лікування дітей із вродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння, оцінка запропонованого способу.

Яковенко Л.Н. Новый способ хирургического лечения двустороннего несращения верхней губы // V международная конференция челюстно-лицевых хирургов и стоматологов. - Материалы конференции. - Россия. - Санкт-Петербург. - 2000. -с.161-162. Здобувачем проведено хірургічне лікування дітей із незрощенням губи, аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Спосіб усунення деформацій верхньої губи і носа після двосторонньої хейлопластики. Деклараційний патент на винахід №29235А від 16.10.2000. Бюл. №5-11,с.1.25. Здобувачеві належить ідея способу та його виконання.

Яковенко Л.М., Чехова І.Л., Ковтун Т.О., Нероденко Н.І. Вибір способу годування дітей з вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння // Вісник стоматології. - 2001. - №5. - с.225. Здобувачеві належать результати клінічних, антропометричних досліджень.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Спосіб усунення вторинної деформації носа у дітей з уродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння. Деклараційний патент на винахід №37070А від 16.04 2001р. Бюл. №3-11, с. 1.27. Здобувачеві належить ідея способу, його виконання.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Коломієць Н.М. Перебіг післяопераційного періоду у дітей з вродженими незрощеннями губи та піднебіння, у яких використовувався гомеопатичний засіб Травма-гран // Клінічна фармація. - 2001. - Т.5, №2. - с.43-46. Здобувачем проведені клініко-лабораторні дослідження дітей з вродженим незрощенням губи та піднебіння, аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Чехова І.Л., Ковтун Т.О. Спосіб профілактики вторинних деформацій носа при вроджених незрощеннях верхньої губи. Деклараційний патент на винахід № 38038А від 15.05.2001. Бюл. № 4. Здобувачем проведено хірургічне лікування, антропометричні виміри тканин назолабіального комплексу.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Ковтун Т.О. Соска для годування дітей з вродженими незрощеннями піднебіння. Деклараційний патент на винахід №36785А від 16.04.2001.Бюл. № 3. Здобувачеві належать результати годування дітей із вродженим незрощенням верхньої губи та піднебіння та їх оцінка.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н. Опыт применения полиакриламидного геля (ПААГ) “Интерфалл” в челюстно-лицевой хирургии детского возраста // International Journal on immunorehabilitation. - 2001. - Vol. 3, № 1.- p. 160. Здобувачем здійснено лікування дітей із деформаціями лиця гелем та оцінка результатів.

Яковенко Л.Н. Первичная двусторонняя хейлопластика и вторичные деформации тканей, возникающие после неё, по результатам лечения детей в челюстно-лицевой клинике НМУ // Врождённая и наследственная патология головы, лица, шеи у детей: актуальные вопросы комплексного лечения. - М. - 2002 - с.302-306.

Яковенко Л.М., Корчак Л.Ф., Ковтун Т.О. Способи поглиблення верхнього передсінку порожнини рота у дітей після двосторонньої хейлопластики // Актуальні питання пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії. - К. - 2002 - с.197-198. Здобувачеві належать результати клінічних, антропометричних досліджень, аналіз та узагальнення їх, висновки.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Чехова І.Л., Ковтун Т.О. Спосіб утворення верхнього передсінку порожнини рота при відсутності його при вроджених, посттравматичних та післяопераційних станах. Деклараційний патент на винахід № 45244А від 15.03.2002. Бюл. № 3. Здобувачу належать результати хірургічне лікування, антропометричних вимірів, узагальнення.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М. Спосіб усунення вторинної деформації носа у дітей з вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння // Актуальні питання пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії. - К. - 2002 - с.199-200. Здобувачеві належать результати клінічних досліджень, аналіз та узагальнення їх, висновки.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н. Способ коррекции деформации верхней губы и носа после двусторонней хейлопластики // VIII международная конференция челюстно-лицевых хирургов и стоматологов. - Материалы конференции. - Россия. - Санкт-Петербург. - 2003. - с.200. Здобувачем проведено хірургічне лікування хворих із незрощенням губи та піднебіння, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Харьков А.Л. Спосіб збільшення проекції кінчика носа після двосторонньої хейлопластики. Деклараційний патент на винахід № 58840А від 15.08.2003. Бюл. №8. Здобувачеві належить ідея способу, результати хірургічного лікування, висновки.

Яковенко Л.М. Предопераційна корекція положення міжщелепної кістки у дітей з вродженим двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння // Вісник стоматології. - 2003. - №3. - с.35-38.

Яковенко Л.М. Стан енергообміну тканин у дітей з двобічним незрощенням піднебіння // Вісник стоматології. - 2003. - №4. - с.47-50.

Яковенко Л.М. Хірургічно-ортодонтичні способи лікування протрузії міжщелепної кістки при вроджених двобічних незрощеннях верхньої губи та піднебіння // Новини стоматології. - 2003. - №4. - с.6-10.

Яковенко Л.М.. Клінічна характеристика тканин назолабіального комплексу при двобічних незрощеннях його та їх зв`язок із елементами хірургічних прийомів первинної хейлопластики // Архів клінічної медицини. - 2004. -1

Яковенко Л.М. Лікувально-профілактичні заходи щодо профілактики та лікування хворих з двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння // Стоматологічні новини. - Львів. - 2003. - №3. - с.75-81.

Харьков Л.В., Яковенко Л.Н., Кава Т.В. Справочник хирурга-стоматолога: посібник К.: Книга-плюс. - 2002. - с.374.

Харьков Л.В., Яковенко Л.М., Чехова І.Л. Хірургічна стоматологія дитячого віку.: підручник К.: Книга-плюс. - 2003. - с.480.

Яковенко Л.М., Корчак Л.Ф. Спосіб усунення протрузії міжщелепної кістки у дітей з вродженим двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння. Деклараційний патент на винахід України №70218А від 15.09.04. Бюл. №9. Здобувачеві належить ідея способу, результати хірургічного лікування, висновки.

Харьков А.Л., Харьков Л.В., Симонов В.Ф., Яковенко Л.Н. Проблема соотношения реальных изменений и визуальных эффектов с учетом оптических иллюзий в оценке эффективности ринопластики // Пластична та реконструктивна хірургія. - 2004. - №1. - с.23-30. Здобувачем проведено хірургічне лікування дітей із незрощенням губи, аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Анотація

Яковенко Л.М. Комплексне лікування первинних та вторинних деформацій верхньої губи, піднебіння при їх двобічних незрощеннях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.00.22 - стоматологія. - Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, Київ,2004.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності комплексного лікування дітей із вродженим двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння шляхом розробки програми лікувально-профілактичних дій (ортодонтичних, хірургічних, хірургічно-ортодонтичних), визначених у часі, строках, послідовності, обсязі.

Автором вирішена актуальна проблема медицини - здійснене клініко-лабораторне обґрунтування факторів, що впливають на розвиток вторинних деформацій назолабіального комплексу та верхньої щелепи у дітей із ВДНВГП і розроблений комплекс хірургічно-ортодонтичних заходів, визначених у часі, обсязі, послідовності, ефективність якого складає 73, 8%.

Доведений вплив способу годування на взаєморозташування незрощених фрагментів верхньої щелепи та вибір методики хейлоринопластики, що визначило застосування запропонованої соски із додатковою площиною чи обтуратора, відмінностями якого є охоплення, завдяки своїй конструкції, усіх трьох фрагментів незрощеної верхньої щелепи та використання його і як ортодонтичного апарата.

На основі клінічних і антропометричних досліджень напрямків зміщення міжщелепної кістки та вивчення ефективності різних методів корекції її положення визначена необхідність і розроблені показання до застосування хірургічно-ортодонтичного способу, який враховує зміщення премаксили в двох напрямках (сагітальному та вертикальному).

Визначений енергообмін різних шарів тканин верхньої губи залежно від виду незрощення її. Встановлено компенсоване енергопостачання її у таких дітей, що дозволило виявити залежність ускладнень після хейлопластики не від рівня макроергів, а від положення міжщелепної кістки та методики двобічної хейлопластики.

На основі антропометричних і сонографічних даних визначені найбільш ефективні хірургічні прийоми двобічних хейлопластик, які дозволили розробити нові способи первинної реконструкції верхньої губи залежно від стану тканин назолабіального комплексу.

Вивчені строки та напрямок дії відновленої верхньої губи на верхню щелепу після двобічної хейлопластики, що дозволило визначити строки проведення та запропонувати новий метод профілактики запобігання розвитку вторинних деформацій верхньої щелепи.

Виділена група взаємообтяжливих деформацій назолабіального комплексу після двобічних хейлопластик та обґрунтовані строки їх усунення. Розроблені нові методики їх корекції, які дозволяють запобігти розвитку нових чи посиленню наявних деформацій.

Виявлені наслідки порушення комплексності, послідовності й своєчасності лікування дітей із вродженим двобічним незрощенням верхньої губи й піднебіння дозволили розробити та довести ефективність використання запропонованого комплексу лікувальних і профілактичних дій у 73,8% таких хворих.

Ключові слова: вроджені двобічні незрощення верхньої губи та піднебіння, первинні хейлоринопластика, вторинні деформації, коригуючи операції.

Аннотация

Яковенко Л.Н. Комплексное лечение первичных и вторичных деформаций верхней губы, нёба при двусторонних несращениях её. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.00.22 - стоматология. - Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 2004.

Диссертация посвящена повышению эффективности комплексного лечения детей с врожденными двусторонними несращениями верхней губы и нёба путем разработки программы лечебно-профилактических действий (ортодонтических, хирургических, хирургически-ортодонтических), определенных во времени, сроках, последовательности, объёме.

В работе изучено влияние способа кормления на взаимоположение несращенных фрагментов верхней челюсти и выбор методики хейлопластики, что определило применение предложенной соски с дополнительной латексной поверхностью или обтуратора. Последний отличается тем, что охватывает, благодаря своей конструкции, все три фрагмента несращенной верхней челюсти, а при протрузии межчелюстной кости - дополнительно включает ортодонтические винты для коррекции ее положения.

На основании клинических и антропометрических исследований изучены направления смещения межчелюстной кости при врожденных двусторонних несращениях верхней губы, неба и эффективность разных методов коррекции её положения. Установлено, что ранняя дохирургическая ортодонтическая коррекция является обязательной у детей с сагиттальным размером верхней челюсти больше, чем 31,00,3 мм (протрузия межчелюстной кости до 5 мм). Больным с протрузией межчелюстной кости больше 5 мм и смещением её ниже оклюзионной поверхности показана косая остеотомия сошника в передней трети его под углом наклона, рассчитанным в зависимости от смещения премаксилы в двух направлениях (сагиттальном и вертикальном).