Порушення мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини при захворюваннях пародонта в осіб молодого віку та шляхи їх корекції

Актуальність теми. Проблема захворювань пародонта є найбільш актуальною і найважливішою в стоматології, що обумовлено масовою поширеністю їх у населення, виникненням вогнища хронічної інфекції в організмі, прогресуючим перебігом, що приводить при великому ураженні навколозубних тканин до втрати значної кількості зубів (Белоклицкая Г.Ф., 1996; Иванов В.С., 1998; Лемецкая Т.И., 1998; Вишняк Г.Н., 1999; Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Мащенко И.С., 2003; Самойленко А.В., 2003; Newman H.N., 1994).

Літературні дані останніх років свідчать про зростання поширеності захворювань пародонта в осіб молодого віку, більш ранні прояви генералізованих захворювань пародонта, більш часті виявлення атипових, "агресивних" форм пародонтиту (Вишняк Г.Н., 1999; Петрушанко Т.О., 2000; Безрукова И.В., Грудянов А.И., 2002). Це потребує подальшого вивчення найбільш значущих місцевих і системних факторів ризику розвитку даної патології в молодому віці і відповідної корекції лікувально-профілактичних заходів.

Загальновизнаним є факт, що дистрофічно-деструктивні процеси в пародонті прогресують з віком. Більшість дослідників зв'язують цей факт із доведеним, залежним від віку, зменшенням мінеральної насиченості і щільності кісткової тканини кістяка, що приводить до виникнення остеопенічного синдрому, а при втраті 30-40% кісткової маси - до розвитку остеопорозу (Поворознюк В.В. із співавт., 1998; Корж Н.А. с соавт., 2002; Поворознюк В.В., Мазур И.П., 2003). Але це не дозволяє пояснити зростання поширеності і ступеня тяжкості деструктивно-резорбтивних уражень пародонта в молодому віці, у період формування піка кісткової маси, який настає в 25-30 років.

Суперечливість наявних відомостей про стан мінерального обміну (Данилевский Н.Ф., Грохольский А.П., 1974; Валиева Р.М., 1987; Помойницький В.Г. із співавт., 1999; Фастовець О.О., 2000) і структурно-функціональний стан кісткової тканини кістяка (Фастовець О.О., 2000; Мазур И.П., Поворознюк В.В., 2002; Хасанов Р.А. с соавт., 2002; Hildebolt C.F., 1997; Jeffcoat M.K., 1998; Reddy M.S., 2001) у хворих на генералізований пародонтит підкреслює доцільність проведення подальших досліджень з вивчення порушень кальцій-фосфорного гомеостазу і метаболізму кісткової тканини в хворих різних вікових груп з метою з'ясування впливу їх на перебіг захворювання і розробки оптимальних методів корегуючої терапії.

В даний час остеотропна терапія є теоретично обґрунтованою і має практичне застосування як обов'язковий елемент комплексного лікування дистрофічно-запальних захворювань пародонта (Мазур И.П., 1997, 2001; Вишняк Г.М., 1999; Куцевляк В.Ф., Варакута В.В., 1999; Помойницкий В.Г., Фастовец Е.А., 2000).

Відомими препаратами для системної корекції метаболізму кісткової тканини є кальцитонін (міакальцик), бісфосфонати, остеогенон, іприфлавон (остеохін), анаболічні стероїди і тіазиди, естрогенні препарати для замісної гормональної терапії в жінок та ін. (Беневоленская Л.И., 1996; Осипов А.К., 1996; Сметник В.П., 1997; Поворознюк В.В., Євтушенко О.О., 1999; Поворознюк В.В. із співавт., 2001; Brandi M.L., 1993; Head K.A., 1999). Однак, як показує практичний досвід, представлені медикаментозні засоби не знайшли широкого застосування в клінічній пародонтології в силу неможливості проведення необхідного моніторингу концентрацій гормонів, кальцію та іншіх компонентів у крові й у сечі, наявності великої кількості побічних ефектів і протипоказань.

Тому актуальним є пошук нових лікарських засобів натурального походження, які позбавлені побічних ефектів і містять природний комплекс біологічно активних речовин, необхідних для мінералізації кісткової тканини (макро- і мікроелементи, флавоноїди, вітаміни). У цьому плані становлять інтерес препарати на основі біофлавоноїдів, що мають різноманітні біологічні функції, серед яких виражені антиоксидантні, протизапальні властивості, остеотропна активність, естрогеноподібні ефекти та ін. (Левицкий А.П., 2001; Левицкий А.П. с соавт., 2002; Сукманський О.І., 2002). До таких препаратів можна віднести фітоадаптогени на основі біотриту - таблетки "Біотрит-Дента" і зубний еліксир "Біодент-2", і ізофлавонів сої - "ЕКСО" (НПА "Одеська біотехнологія").

Становлять інтерес дослідження з вивчення пародонтопротекторних ефектів даних фітоадаптогенів і визначення можливості використання їх в якості патогенетично обґрунтованих засобів профілактики і лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану 2 науково-дослідних робіт Інституту стоматології АМН України:

- "Вивчення епідеміології основних стоматологічних захворювань у дітей України у взаємозв'язку з геохімічними факторами оточуючого середовища" (Шифр АМН. 041.01, № ДР 0101U001324);

- "Дослідження регуляції остеогенезу в зубах та кістках за допомогою фітоестрогенів для підвищення ефективності профілактики стоматологічних захворювань" (Шифр АМН. 042.01, № ГР 0101U001326).

Дисертант був виконавцем окремих фрагментів вищевказаних тем.

Мета дослідження - експериментально-клінічне обґрунтування застосування фітоадаптогенів в комплексному лікуванні запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта і можливості корекції ними порушень мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини в осіб молодого віку.

Для досягнення мети дослідження були визначені наступні задачі:

1. Визначити рівень і структуру захворювань пародонта, оцінити роль загальних і місцевих факторів ризику розвитку пародонтиту в молодому віці.

2. Вивчити стан мінерального обміну, метаболізму кісткової тканини, структурно-функціональний стан кісткової тканини кістяка в осіб молодого віку з інтактним пародонтом і з захворюваннями пародонта і визначити вплив виявлених порушень на розвиток і ступінь тяжкості захворювань пародонта.

3. На моделі пародонтиту в щурів вивчити пародонтопротекторні ефекти фітоадаптогенів і визначити їхній вплив на показники мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини.

4. Розробити метод комплексного лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку з корекцією порушень кальцій-фосфорного обміну і метаболізму кісткової тканини.

5. Оцінити ефективність використання фітоадаптогенів в комплексному лікуванні захворювань пародонта в осіб молодого віку в найближчі і віддалені терміни, дати практичні рекомендації з їх застосування.

Об'єкт дослідження - особи молодого віку з інтактним пародонтом і з запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта, експериментальні тварини

Предмет дослідження - стан тканин пародонта, мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини в осіб молодого віку і можливість корекції виявлених порушень препаратами адаптогенної дії

Методи дослідження: Клінічні - обстеження хворих з використанням індексної оцінки стану тканин пародонта; рентгенологічні; остеоденситометрія - для діагностики структурно-функціонального стану кісткової тканини кістяка; лабораторні (біохімічні) - для характеристики метаболічних порушень у різних біологічних середовищах (кров, ротова рідина) і тканинах пародонта та оцінки ефективності проведеної терапії; експериментальні - для доклінічного вивчення пародонтопротекторних ефектів фітоадаптогенів; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведене комплексне стоматологічне обстеження з вивченням мінерального обміну, структурно-функціонального стану і метаболізму кісткової тканини в осіб молодого віку, в результаті чого встановлений високий відсоток виявлення порушень кальцієвого, фосфорного і магнієвого обміну і структурно-функціонального стану кісткової тканини кістяка, які зустрічаються з практично однаковою частотою як в осіб з інтактним пародонтом, так і з захворюваннями пародонта.

За результатами багатофакторного кореляційного аналізу не встановлено обумовленості розвитку генералізованого пародонтиту в молодому віці системними порушеннями мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини. Найбільш визначальними пародонтогенними факторами в цьому віці є низький рівень гігієни порожнини рота та анатомо-топографічні особливості ротової порожнини.

У той же час показано, що в хворих на генералізований пародонтит розвиваються системні порушення метаболізму кісткової тканини, що підтверджується достовірною зміною біохімічних маркерів утворення кістки (активності лужної фосфатази та рівня остеокальцину) у сироватці крові і потребує обов'язкової диференційованої корекції препаратами спрямованої остеотропної дії.

В експерименті на моделі пародонтиту в щурів установлена виражена пародонтопротекторна дія фітоадаптогенів "ЕКСО" і "Біотрит-Дента", що обумовлено їх антиоксидантними, мембраностабілізуючими й остеотропними властивостями, і показана можливість підсилювати цю дію шляхом сполученого застосування даних препаратів.

Встановлена ефективність застосування фітоадаптогенів в комплексному лікуванні запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта і показана можливість корекції ними порушень мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено практичні рекомендації з застосування фітоадаптогенів на основі біотриту ("Біотрит-Дента" і "Біодент-2") і ізофлавонів сої ("ЕКСО") у комплексному лікуванні хворих на хронічний катаральний гінгівіт і генералізований пародонтит різного ступеня. Показано, що застосування фітоадаптогенів сприяє швидкої ліквідації запального процесу в тканинах пародонта, нормалізує показники ротової рідини, які характеризують рівень ПОЛ, стан АОС і ступінь запалення в порожнині рота, і показники кальцій-фосфорного обміну в крові, що дозволяє скоротити кількість відвідувань і терміни лікування захворювання, досягти більш тривалої стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.

Розроблені схеми лікування хронічного катарального гінгівіту і генералізованого пародонтиту впроваджені в практику відділу захворювань пародонта і клініки щелепно-лицевої хірургії Інституту стоматології АМНУ, терапевтичного відділення Одеської обласної стоматологічної поліклініки, у терапевтичних відділеннях міських стоматологічних поліклінік № 1, № 2 і № 8 м. Одеса.

Основні наукові і практичні положення дисертації використовуються під час практичних занять і лекцій при вивченні розділу "Захворювання пародонта" на кафедрі терапевтичної стоматології Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів патентно-інформаційний пошук за темою дисертації, запропонував схеми диференційованого застосування фітоадаптогенів у комплексному лікуванні хворих на хронічний катаральний гінгівіт і генералізований пародонтит, разом з науковим керівником сформулював мету і задачі дослідження. Особисто автором проведені експериментальні дослідження, обстеження і лікування хворих, статистична обробка й аналіз отриманих даних, підготовка публікацій, написання дисертації.

Біохімічні дослідження ротової рідини виконані в лабораторії біохімії відділу біотехнології Інституту стоматології АМН України під керівництвом д.б.н., проф. А.П. Левицького (зав. лаб. - к.б.н. О.А. Макаренко), біохімічні дослідження крові - у біохімічній лабораторії Одеського обласного дитячого діагностичного центра ім. Б.Я. Рєзніка.

Остеоденситометрія проводилася на кафедрі морської медицини і професійних хвороб Одеського державного медичного університету під керівництвом д.мед.н., проф. О.М. Ігнать'єва.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на науково-практичній школі-семінарі Асоціації стоматологів України та Української асоціації остеопорозу "Сучасні аспекти клінічної пародонтології: кісткова система і захворювання пародонта" (Одеса, 2001), I Міжнародній слов'янській науково-практичній конференції молодих учених-стоматологів (Одеса, 2002), VI Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 2002).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 7 наукових працях, серед них 5 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 тез у збірниках матеріалів наукової конференції і конгресу.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 6 розділів (огляд літератури, 4 розділи власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел та викладена на 174 сторінках принтерного тексту. Містить 21 таблицю, 17 малюнків, 408 використаних літературних джерел, з яких 151 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставлених задач були проведені клініко-лабораторні дослідження в 155 осіб молодого віку та експериментальні дослідження на 50 білих щурах.

Клініко-лабораторні дослідження. Обстежено 155 осіб у віці 17-30 років: 79 студентів ОДПУ, 27 співробітників ІС АМНУ і 49 хворих, які звернулися за лікувально-консультативною допомогою до відділу захворювань пародонта, з них - 90 осіб жіночої статі (58,1%) і 65 - чоловічої (41,9%).

Стан тканин пародонта оцінювали на підставі анамнезу, клінічного огляду і визначення об'єктивних пародонтальних індексів: РМА сер. і РМА Parma, гігієни (ГІ) Гріна-Вермільона (OHI-S), кровоточивості (J.Mulleman, 1971), пародонтального (ПІ) Рассела (Rassel, 1956), а також глибини пародонтальних кишень, наявності гнійного ексудату з пародонтальних кишень, ступеня рухливості зубів, наявності вузлів травматичної оклюзії, стану фуркацій зубів.

Для оцінки ступеня і характеру деструкції кісткової тканини альвеолярного відростка проводили рентгенологічні дослідження. Контактні (внутрішньоротові) рентгенограми виконували на дентальному апараті “Siemens”. Ортопантомографію щелеп проводили з використанням комп'ютерної діагностичної рентгенівської системи SIDEXIS з компонентом панорамної зйомки ORTHOPHOS-3 DS фірми SIRONA (Німеччина). Аналіз ортопантомограм здійснювали в програмі “Sidexis” у режимі Windows 98.

Відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994) серед обстежених виявлено 41 особу з інтактним пародонтом і 114 хворих із запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта: 35 хворих на хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ) і 79 хворих на генералізований пародонтит (ГП) різного ступеня з загостреним і хронічним перебігом (ГП поч.-I, I ступеня - 45 осіб; ГП I-II ступеня - 19 осіб; ГП II, II-III - 15 осіб).

З метою уточнення поширеності і характеру резорбтивно-деструктивних уражень альвеолярної кістки в осіб молодого віку проведений аналіз цифрових ортопантомограм 539 пацієнтів 15-30 років, що звернулися за консультативно-лікувальною допомогою в Інститут стоматології АМНУ за останні 3 роки.

Для оцінки кальцій-фосфорного гомеостазу і метаболізму кісткової тканини проведені біохімічні дослідження крові в 123 практично здорових осіб молодого віку (58 юнаків і 65 дівчин), які не мали в анамнезі захворювань і факторів ризику, що викликають системну патологію кісткової тканини. У сироватці крові визначали вміст загального кальцію, неорганічного фосфату і магнію (в ммоль/л) і активність лужної фосфатази (ЛФ) (в О/л) на біохімічному автоаналізаторі "Spectrum" Series II фірми "Abbott" (США) відповідно до інструкцій до наборів реактивів фірми "Abbott", а також рівень остеокальцину (ОК) (у мкг/л) на імунодіагностичному приладі "Immulite" фірми DPS (США).

З метою вивчення механізмів пародонтопротекторної дії фітоадаптогенів, а також для оцінки ефективності лікування проведені біохімічні дослідження ротової рідини у 39 осіб (16 юнаків і 23 дівчини). У надосадовій частині ротової рідини визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність антиоксидантних ферментів - супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С. с соавт., 1985) і каталази (Королюк М.А. с соавт., 1988), активність кислої і лужної фосфатаз мікрометодом Bessey в модифікації А.П. Левицького з співавт. (1973).

Структурно-функціональний стан кісткової системи оцінювали в 73 осіб молодого віку (25 чоловіків і 48 жінок) за допомогою ультразвукового денситометра "Achilles express" фірми "LUNAR Corp." (США). Виміри здійснювали по п'ятковій кістці. Визначали індекс міцності кістки (Stiffness index, %), який показує стан кісткової тканини обстежуваного щодо її стану в здорових молодих людей у віці 20 років та вираховується на основі двох показників - швидкості поширення ультразвуку (м/с) і широкосмугового ослаблення ультразвуку (дБ/МГц); Т-критерій - у величинах стандартного відхилення SD від пікової кісткової маси осіб відповідної статі; Z- критерій - у величинах SD від типових значень для даного віку.

Згідно рекомендаціям ВООЗ виразність остеопенії або остеопорозу оцінювали по Т-критерію: нормальними вважалися значення ±1 SD; значення від -1 до -2,5 SD трактували як остеопенію (доклінічну стадію остеопорозу); значення менше -2,5 SD - як встановлений остеопороз (Рожинская Л.Я., 1998).

Проведено комплексне лікування 90 хворих запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта: 29 хворих ХКГ і 61 хворого ГП (ГП поч.-I, I ступеня - 29 осіб; ГП I-II ступеня - 17; ГП II, II-III - 15 осіб).

Комплексне лікування хворих планувалося в залежності від діагнозу і характеру перебігу захворювання і включало: професійну гігієну порожнини рота; місцеву антимікробну і протизапальну терапію ясеневих тканин і пародонтальних кишень; за показаннями системну антибіотикотерапію, призначення нестероїдних протизапальних засобів, виборче пришліфування зубів, шинування рухливих зубів, хірургічні втручання, ортодонтичне лікування, протезування дефектів зубних рядів. Усіх пацієнтів навчали гігієні порожнини рота і проводили індивідуальний підбір раціональних засобів гігієни.

У лікувальному комплексі всім хворим призначалися фітоадаптогени: таблетки "Біотрит-Дента" - розсмоктувати в порожнині рота по 1 табл. 3 рази на день курсами по 3 місяці 2 рази на рік; зубний еліксир "Біодент-2" - ротові ванночки в розведенні 1:10 3-4 рази на день під час лікування захворювань пародонта; 40 % спиртовий розчин "ЕКСО" - аплікації 1% розчином в якості місцевої протизапальної терапії під час курсу лікування.

Тривалість курсу лікування і кількість відвідувань у хворих визначалися ступенем тяжкості і характером перебігу захворювання. Лікування проводилося до повної нормалізації клініко-рентгенологічної картини захворювання і відсутності скарг у пацієнтів.

З метою корекції порушень кальцій-фосфорного обміну особам з інтактним пародонтом, в яких вміст кальцію в крові був вище норми ( >2,75 ммоль/л), проведений курс профілактичного прийому таблеток "Біотрит-Дента" (по 1 табл. 3 рази на день 3 місяці). Результати лікування оцінювали через 1 і 3 місяці від початку прийому препарату.

У 29 хворих ХКГ і 29 хворих ГП поч.-I ступеня досліджували ефективність фітоадаптогенів. Для цього хворі були розділені на 4 групи, репрезентативні по статі, віку і діагнозу: 2 основні групи по 19 осіб (ХКГ і ГП) і 2 групи порівняння - по 10 осіб (ХКГ і ГП). У кожній групі виділялися також 2 підгрупи в залежності від перебігу захворювання (загострений або хронічний).

Хворим груп порівняння була проведена професійна гігієна порожнини рота, місцева антимікробна терапія 0,05% розчином хлоргексидину, протизапальна терапія препаратом "Ротокан" - аплікації (розведення 1:5) на ясеневий край і інстілляції в пародонтальні кишені, за показаннями виборче пришліфування зубів. Хворим основних груп аналогічне лікування доповнювали аплікаціями 1% спиртового розчину "ЕКСО" на ясеневий край і інстілляціями у пародонтальні кишені, а також призначенням "Біотрита-Дента" (3 місяці) і "Біодента-2" (ротові ванночки).

Ефективність лікування оцінювали на підставі клініко-рентгенологічних показників безпосередньо після лікування, через 6 і 12 місяців після лікування і результатів біохімічних досліджень ротової рідини і крові через 1 і 3 місяці.

Експериментальні дослідження. Експеримент проведений на 50 білих щурах-самцях 1,5-місячного віку. Тварини були розділені на 5 груп: 1 група (11 щурів) - інтактні щури, які протягом всього експерименту знаходилися на стандартному раціоні віварію; 2 група (10 щурів) - модель пародонтиту - тварин протягом 90 днів утримували на "вуглеводній" дієті по О.І. Євдокимову (1967); 3 група (9 щурів) - модель пародонтиту + лікування "ЕКСО" - у тварин аналогічно групі 2 моделювали пародонтит, а потім з лікувальною метою вводили щодня 30 днів внутрішньошлунково "ЕКСО" у вигляді водної суспензії в дозі 300 мг/кг маси тіла; 4 група (10 щурів) - модель пародонтиту лікування "Біотрит-Дента" - тваринам моделювали пародонтит, а після цього щодня уводили внутрішньошлунково "Біотрит-Дента" у вигляді водної суспензії в дозі 100 мг/кг маси тіла щура; 5 група (10 щурів) - модель пародонтиту лікування "ЕКСО" і "Біотрит-Дента" - тваринам моделювали пародонтит, а потім щодня протягом 30 днів уводили послідовно "ЕКСО" у дозі 300 мг/кг і "Біотрит-Дента" у дозі 100 мг/кг маси тіла щура.

Тривалість експерименту склала 120 днів (90 днів - модель пародонтиту; 30 днів - лікування). Тварин виводили з експерименту під тіопенталовим наркозом, робили забір крові, біоптатів ясен, виділяли блоки щелеп із зубами і стегнові кістки для подальших біохімічних і морфометричних досліджень.

У сироватці крові визначали рівень процесів ПОЛ за вмістом МДА, активність СОД і каталази, концентрацію вільного заліза (Горячковский А.М., 1998); у надосадовій рідині гомогенатів тканин ясен - вміст МДА, активність каталази, кислої фосфатази, загальну протеолітичну активність (ЗПА) за активністю лужної протеази (рН 7,6) казеїнолітичним методом Кунітца в модифікації А.П. Левицького із співавт. (1973).

В сироватці крові визначали також вміст загального кальцію, неорганічного фосфату і магнію, а також активність лужної фосфатази з виділенням кісткового ізоферменту ЛФ методом теплової денатурації (Минченко Б.И. с соавт., 1999). В альвеолярній і стегновій кістках визначали вміст кальцію і неорганічного фосфату за допомогою наборів "Lachema", крім того визначали питому щільність стегнової кістки за співвідношенням мінеральної й органічної фракцій кісткової тканини (Леонтьев В.К., Петрович Ю.А., 1976).

Морфометричні дослідження включали визначення ступеня атрофії альвеолярного відростка щелеп за методом (Николаева А.В., 1965).

Статистичні методи дослідження. Обробку результатів проводили варіаційно-статистичними методами аналізу на персональному комп'ютері IBM PC у SPSS SigmaStat 3.0 і StatSoft Statistica 6.0 (2003 р.).

Розраховували рівень значимості розходжень середніх значень показника в незалежних вибірках (p) по функції розподілу t-критерію Сть'юдента: при р<0,05 - розходження значиме; при р>0,05 - розходження незначиме.

Для оцінки лінійного зв'язку між двома перемінними проводили однофакторний кореляційний і регресійний аналіз і розраховували коефіцієнт кореляції (r) і значимість кореляційного зв'язку (р) по t-критерію. При r>0 зв'язок оцінювався, як прямий; значення коефіцієнта кореляції r<0,3 характеризувало слабкий, 0,3-0,7 - помірний і > 0,7 - сильний кореляційний зв'язок.

Для оцінки зв'язків множинних перемінних попарно й оцінки ступеня впливу всієї кількості вхідних факторів на усі вихідні параметри проводили багатофакторний кореляційний системний аналіз даних медичних досліджень.

Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведеного вибіркового обстеження 79 студентів ОДПУ виявлено 35 осіб з інтактним пародонтом (44,3%) і 44 особи із запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта, тобто поширеність захворювань пародонта в осіб 17-25 років склала 55,7%. Поширеність карієсу зубів в обстежених склала 91,1%, інтенсивність карієсу по індексу КПВ - 5,97±0,56.

Установлено, що в структурі захворювань пародонта в осіб 17-25 років переважають запальні захворювання, а саме хронічний генералізований катаральний гінгівіт різного ступеня тяжкості - 38% від загальної кількості обстежених і 68,2% серед осіб із захворюваннями пародонта. У 9 осіб (30%) визначений легкий ступінь гінгівіту (індекс РМА - до 25%), у 14 (46,7%) - середній ступінь (РМА - 25-50%) і в 7 (23,3%) - важкий ступінь гінгівіту (РМА - більш 50%).

У 14 обстежених діагностовано ГП поч.-I ступеня, що склало 17,7% від загального числа обстежених і 31,8% - серед осіб із захворюваннями пародонта.

На підставі аналізу ортопантомограм 539 пацієнтів Інституту стоматології у віці 15-30 років установлена висока поширеність деструктивних змін альвеолярної кістки. Так, відсутність кісткових змін була виявлена лише на 156 знімках, що дозволяє говорити про те, що тільки 28,9% обстежених мають "здоровий пародонт" або захворювання пародонта проявляються лише запальними явищами (гінгівіт). У 383 осіб, що склало 71,1%, виявлені резорбтивно-деструктивні процеси кісткової тканини альвеолярного відростка різного ступеня.

Деструктивні процеси в альвеолярній кістці частіше визначалися в жінок: серед 383 осіб із захворюваннями пародонта 59,3% жінок і 40,7% чоловіків. Найвищий ступінь резорбції кістки альвеолярного відростка щелеп (II, III) виявлений в 11 осіб, серед яких - 9 жінок.

Дослідження показали, що зі збільшенням віку пацієнтів підвищується поширеність і ступінь тяжкості захворювань пародонта. Найбільш важкі форми деструкції альвеолярної кістки (I-III ступінь) частіше зустрічаються в осіб віком 25-30 років.

Аналіз історій хвороб 10 пацієнтів, які знаходились на лікуванні у відділі захворювань пародонта з приводу ГП II, II-III ступеня показав, що в даному віці важка патологія пародонта розвивається, як правило, на тлі супутніх захворювань, що приводять до розвитку системного остеопорозу, а також унаслідок генетичної схильності й імунологічних порушень ("агресивні" форми).

В осіб віком 17-25 років визначається низький рівень гігієни порожнини рота: середній показник сумарного значення індексу Гріна-Вермільона OHI-S - 2,25±0,11 (для зубного нальоту - 1,34±0,06, для зубного каменю - 0,91±0,06), що відповідає критерію незадовільної гігієни порожнини рота. У результаті проведеного однофакторного кореляційного аналізу встановлений прямий, помірний, значимий кореляційний зв'язок між показниками, що характеризують ступінь запалення тканин пародонта, і рівнем гігієни порожнини рота (ГІ / РМА% - r= 0,681, р<0,001; зубний наліт / кровоточивість - r=0,510, р<0,001; ГІ / кровоточивість - r=0,677, р<0,001) і сильний, прямий, значимий кореляційний зв'язок між ГІ і ПІ (r=0,721, р<0,001). Це підкреслює найважливішу роль гігієни порожнини рота в розвитку запальних захворювань пародонта в молодому віці.

Встановлений також прямий, помірний, значимий кореляційний зв'язок між ПІ і наявністю мілкого присінку порожнини рота (r=0,516, р<0,001) і прямий, слабкий, незначимий кореляційний зв'язок між ПІ і наявністю зубощелепних аномалій (r=0,080, р=0,534), між ПІ і скупченістю зубів (r=0,119, р=0,355), між ПІ і аномальним прикріпленням вуздечок губ (r=0,033, р= 0,799).

Серед загальних факторів ризику захворювань пародонта в молодому віці проаналізовано вплив віку, статі і наявності супутньої патології внутрішніх органів. Не встановлено значимого кореляційного зв'язку між ПІ і віком обстежених осіб 17-25 років (r=0,097, р=0,450). Не виявлено також достовірних відмінностей при порівнянні показників, що характеризують стан зубів, тканин пародонта і рівень гігієни порожнини рота, в осіб різної статі - юнаків і дівчин. Не встановлено значимого кореляційного зв'язку і між ПІ і наявністю соматичної патології в осіб молодого віку (r=0,132, р=0,302).

У результаті проведеного багатофакторного кореляційного аналізу встановлено прямий, сильний кореляційний зв'язок між багатьма виділеними етіологічними факторами і значенням ПІ (r=0,805) і показано, що найбільш значущими пародонтогенними факторами в даному віці є рівень гігієни (р<0,001) і наявність мілкого присінка (р=0,003) порожнини рота, а найменш значущими - аномалії прикріплення вуздечок губ.

Дослідження мінерального обміну в 123 осіб молодого віку показало, що в 38 з них (30,7%) є відхилення рівня загального кальцію в крові від середньостатистичної норми (2,25-2,75 ммоль/л) у вигляді гіпокальціемії у 8 осіб (6,5%) і гіперкальціемії в 30 обстежених (24,4%). У 23 осіб (20,5%) відзначається знижений вміст неорганічного фосфату в крові - гіпофосфатемія (<0,81 ммоль/л). У 44 з 105 осіб молодого віку (41,9%) визначаються відхилення рівня магнію в крові від середньостатистичної норми (0,78-1,00 ммоль/л): у 15 осіб (14,3%) - гіпомагніемія, у 29 (27,6%) - гіпермагніемія (табл. 1).

При порівняльному аналізі частоти виявлення різних порушень мінерального обміну в осіб молодого віку з захворюваннями пародонта не встановлено яких-небудь закономірностей і обумовленості розвитку ГП порушеннями кальцій-фосфорного гомеостазу, які зустрічаються практично з однаковою частотою як в осіб з інтактним пародонтом, так і в хворих на ГП різного ступеня (табл. 1).

Таблиця 1 Порушення мінерального обміну в сироватці крові в осіб молодого віку з захворюваннями пародонта (абс.число / %)

Результати ультразвукової остеоденситометрії у 73 осіб 18-30 років довели, що тільки в 33 з них (45,2%) стан кісткової тканини відповідає віковій нормі, у 27 молодих людей (37,0%) виявлені ознаки остеопенії, у 9 осіб (12,3%) - остеопороз, у 4 (5,5%) - явища остеосклерозу (Т-критерій - більше 2,5 SD).

Серед ціх обстежених захворювання пародонта виявлені в 46 осіб (63%), з них було 37 хворих на ГП. Серед осіб із нормальним станом кісткової тканини тільки 33,3% обстежених мали здоровий пародонт, 14,3% хворих - ХКГ, 33,3% - ГП поч.-I, I ступеня, 19,1% - ГП II, II-III ступеня. Серед 9 осіб із встановленим остеопорозом у 4 (44,5%) був здоровий пародонт, у 1 - ХКГ, у 4 - ГП.

Аналіз частоти збігу діагнозів "інтактний пародонт - здорова кісткова тканина" і "ГП II, II-III ступеня - остеопороз" також не показав взаємообумовленості досліджуваних патологій в осіб молодого віку. У результаті проведеного однофакторного кореляційного аналізу не встановлено ні одного значимого кореляційного зв'язку між показниками мінерального обміну і стану кісткової тканини і ПІ, тобто в молодому віці, коли відбувається формування піка кісткової маси, навіть наявні порушення мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини ще досить компенсовані і не проявляють негативного впливу на тканини пародонта. Стає очевидним, що в молодому віці найбільш визначальними факторами ризику запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта є місцеві фактори порожнини рота, що підтверджено нашими дослідженнями.

Вивчення вмісту кальцію, неорганічного фосфату і магнію в сироватці крові показало, що дані величини є досить стабільними та істотно не змінюються в осіб молодого віку з запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта (табл. 2).

Таблиця 2 Показники мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини в сироватці крові в осіб молодого віку з захворюваннями пародонта (Мm)