Медична допомога шахтарям з важкою механічною травмою на догоспітальному етапі

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ПАТОЛОГІЇ ХРЕБТА ТА СУГЛОБІВ

ІМЕНІ ПРОФЕСОРА М.І. СИТЕНКА АМН УКРАЇНИ

14.01.21 - Травматологія та ортопедія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Медична допомога шахтарям з важкою механічною

травмою на догоспітальному етапі

Шпаченко Микола Миколайович

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в науково-дослідному інституті травматології

та ортопедії Донецького державного медичного університету

ім. М. Горького МОЗ Україні

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Пастернак Віктор Миколайович,

Донецький державний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри травматології, ортопедії та екстремальної медицини, завідувач відділу шахтної травми НДІ травматології та ортопедії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук,

Танькут Володимир Олексійович

Інститут патології хребта та суглобів

імені проф. М.І. Ситенка АМН України, головний науковий співробітник відділу патології суглобів

доктор медичних наук, професор

Литвин Юрій Павлович

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольца, кафедра травматології та ортопедії,

МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “_____”___________2005 р. об 11.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.607.01 Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 80)

Автореферат розісланий “____”_________________2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук В.О. Радченко

Актуальність роботи

Зростання травматизму в усіх без винятку індустріально розвинутих країнах сьогодні є загальновизнаним фактом і дає підставу багатьом дослідникам говорити про епідемію травми [Гальцева И.В. и соавт., 1984; Гринев М.В., 1990; Гринев М.В., Абдусаматов Ф.Х., 1996; Теодоридис К.А., Журавлев С.М., 1997]. Смертність від нещасних випадків і травм постійно зростає, у середньому на 1% щорічно [Корж М.О. зі співавт., 2001]. Механічна травма в економічно розвинутих регіонах є головною причиною смертності й інвалідності чоловіків віком до 45 років [Кулагин В.К., 1978; Шапошников Ю.Г. и соавт., 1989; Chiang et al., 1994]. За останні 10 років стан справ ще більше погіршав. Травми і нещасні випадки займають 3-е місце у структурі летальності після серцево-судинних і онкологічних захворювань, а серед осіб молодше 45 років - перше [Рынденко В.Г. и соавт., 2000; Хвисюк Н.И. и соавт., 2001; Bielecki K., 2000]. Щорічно в Україні одержують травми більш ніж 2 млн. осіб і близько 10 000 з них гине [Анкин Л.Н., 1995].

У структурі загального травматизму істотне місце займає виробнича травма [Зайцев А.Т., Цыганков А.В., 1982; Львов С.Е., 1982; Орда А.Н. и соавт., 2001; Гайко Г.В. зі співавт., 2002]. Особливо це актуально для Донецької області, де мешкає 10% населення України і відбувається більше половини виробничих травм і катастроф [Гусак В.К., 2001]. Кожен четвертий працівник промисловості, зайнятий у шкідливому виробництві, працює в Донецькій області, що складає 40% потерпілих на виробництві у всій Україні, 22% - потерпілих зі смертельними наслідками [Денин А., 2002]. Найбільш травмонебезпечною залишається вугільна галузь, яка на Україні є однією з найважливіших і найбільших галузей економіки.

Причинами високого травматизму у вугільній промисловості Донбасу є несприятливі гірничогеологічні умови: крутопохилі і круті вугільні пласти, глибина яких перевищує 1000 м, висока температура, вологість, загазованість повітря в гірничих виробках. Впливають на травматизм недостатня освітленість і тіснота робочого простору, низька механізація вуглевидобувного процесу. Серед причин травматизму зростає вплив особистого фактора і соціальних взаємин поза і під час виробничого процесу. Проте багато сторін цих проблем вивчено недостатньо. Крім того, немає розробок математичної моделі шахтного травматизму, що дозволила б у залежності від конкретних несприятливих факторів вугільного виробництва і факторів, пов'язаних з особливостями праці шахтарів, здійснювати прогноз частоти травм, розраховувати штат і засоби медичної служби гірничорятувальних частин, вживати адекватних заходів профілактики.

Важливою причиною незадовільних результатів лікування травм, крім перерахованих вище факторів, є велика кількість діагностичних помилок і похибок при наданні медичної допомоги на догоспітальному етапі, що складає від 65% до 90% [Гальцева И.В. и соавт., 1984; Григорьев И.Г. и соавт., 1981; Гурьев В.Н. и соавт., 1984; Дарбинян Т.М. и соавт., 1984; Ершова И.Н., 1982; Ерюхин И.А., 1996; Ерюхин И.А. и соавт., 1996; Каплан А.В. и соавт., 1981; Саламатин Б.Н. и соавт., 1995]. Крім того, на результат лікування впливають: відсутність чітких організаційних установок, що стосуються обсягу і послідовності надання медичної допомоги [Гвоздев М.П. и соавт., 1979], відсутність простих і об'ективних діагностичних і клінічних критеріїв важкості стану й ефективності терапії, прийнятих для медицини катастроф [Кирилюк И.Г., Нагнибеда А.Н., 1991]. У даний час відомо понад 50 різних шкал, схем, таблиць оцінки ваги стану потерпілих і прогнозів результату травм [Брюсов и соавт., 1995; Мещеряков Г.Н. и соавт., 1999]. Однак багато з них вимагають спеціального устаткування, складних біохімічних методик або досить громіздкі, що робить їх мало застосовними в екстремальних ситуаціях [Гуманенко Е.К. и соавт., 1996; Auriant I. et al.; Vincent J. et al; 1998]. У даному випадку найбільш застосовним є інтегральний показник ваги травми і шоку у вигляді прогностичного індексу ±Т, вираженого в годинах [Цибин Ю.Н. и соавт., 1977].

Організація медичної допомоги в шахті надзвичайно ускладнена і в основному зводиться до само-, взаємо- чи першої медичної допомоги [Журавлев С.М. и соавт., 1988]. Крім того, засоби для надання медичної допомоги під землею належним чином не розроблені. Потребують подальшого вивчення питання, які стосуються реакцій організму на травму в умовах глибоких вугільних шахт, оптимального використання лікарських препаратів та інфузійних розчинів під землею. Розв'язання цих питань буде сприяти розробці патогенетично обгрунтованих лікувальних заходів на догоспітальному етапі, що дозволить знизити рівень несприятливих наслідків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт НДІ травматології та ортопедії Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (“Розробити систему лікувальних заходів постраждалим з поєднаними травмами ОРА та головного мозку на підставі визначення порушень метаболізму у динаміці травматичної хвороби”. Шифр теми 006.96 МЗ 3.2.96, держреєстрація №0196U015700. Провів аналіз результатів лікування, дійшов висновків, підготував і надрукував статті у провідних фахових виданнях).

Мета дослідження. Поліпшити результати лікування шахтарів із важкими механічними травмами опорно-рухового апарату, які супроводжуються шоком, на підставі удосконалення діагностичних і прогностичних алгоритмів, тактики і комплексу лікувальних заходів на догоспітальному етапі.

Задачі дослідження:

1. Оцінити вплив несприятливих умов середовища шахт на травматизм у шахтарів.

2. Вивчити зв'язок фізіологічних ритмів організму з частотою виробничих травм.

3. Вивчити структуру ушкоджень опорно-рухового апарату у гірників глибоких вугільних шахт.

4. Визначити особливості метаболічних процесів у постраждалих шахтарів.

5. Розробити прогностичну модель наслідків травматичної хвороби.

6. Удосконалити лікувальну тактику і розробити патогенетичний комплекс лікувальних заходів на догоспітальному етапі тяжкої шахтної травми. шахтний травма догоспітальний

7. Оцінити ефективність розроблених лікувальних заходів.

Об'єкт дослідження: тяжка механічна травма, яка супроводжується шоком.

Предмет дослідження: постраждалі шахтарі з тяжкими механічними травмами, що супроводжуються шоком.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, статистичні, математичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше розроблена математична модель шахтного травматизму, що дозволяє на підставі гірничо-геологічних, санітарно-гігієнічних і виробничих факторів прогнозувати частоту травм на вугільних шахтах. Встановлено несприятливий вплив факторів шахтного виробництва на плин і результат травматичного шоку в шахтарів. На підставі виявлених особливостей метаболічних процесів у потерпілих із тяжкими шахтними травмами на етапах медичної евакуації уточнено їх патогенез. Розроблено метод прогнозування наслідків травматичної хвороби на догоспітальному етапі у шахтарів із тяжкою травмою. Встановлені нові дані про ефективність інфузійної терапії і протишокових фармакологічних засобів застосованих у травмованих шахтарів під землею. Визначено нормативи обсягу і якісного складу медичної допомоги безпосередньо на місці травми і на етапах медичної евакуації. Уперше на підставі обліку біоритмів шахтарів розроблений метод профілактики травматизму, що полягає в усуненні людини з виробничого процесу у випадку несприятливого їх сполучення.

Практична значущість отриманих результатів. Розроблено диференційовану лікувальну програму надання медичної допомоги постраждалим шахтарям на підставі прогностичних критеріїв тяжкості стану і результату травми. Обґрунтовано більш досконалий комплект табельного оснащення. Запропоновано планіметр, що дозволяє швидко і точно визначити стан потерпілого й обсяг необхідної інфузійної терапії (рацпропозиція № 88). Запропоновані також: пристрій для ін'єкційного введення лікарських препаратів в екстремальних умовах (“Автоматический инъектор”, а.с. № 1514379); джгут для зупинки зовнішньої кровотечі, що дозволяє створювати дозований тиск на м'які тканини кінцівки (рацпропозиція № 87); пов'язка для транспортної іммобілізації лицевого скелета (рацпропозиція № 30); пристрій для фіксації інфузійних систем (рацпропозиція № 715); пристрій для визначення частоти дихання (рацпропозиція № 26); для надання допомоги постраждалим при ускладнених переломах кісток таза запропоновано методику пункції і дренування сечового міхура (рацпропозиція № 5142); надувна транспортно-лікувальна шина для потерпілих з переломами кісток таза (рацпропозиція № 731). Видані методичні рекомендації, впроваджені в роботу РПГ (реанімаційно-протишокова група) ДВГРС (державна воєнізована гірничорятувальна служба) країни. Розроблені пристрої впроваджено в роботі протишокових бригад СМД (скора медична допомога), здравпунктів шахт м. Донецька, медичної служби ДВГРС України. Матеріали роботи використовуються в лекційному курсі і при проведенні практичних занять у Центрі підготовки гірничорятувальників, на курсах постдипломної підготовки лікарів

Особистий внесок здобувача. Представлені в роботі матеріали проведених досліджень є особистим внеском автора в розроблену проблему. Автором особисто обгрунтовано мету і задачі дослідження, проведено аналіз вітчизняної і закордонної літератури за темою дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір методів дослідження. Проведено аналіз організації екстреної медичної допомоги шахтарям із тяжкими механічними травмами на догоспітальному етапі. Здійснено комплекс наукових досліджень, обстеження потерпілих адекватними методами діагностики на догоспітальному етапі. Автор розробив патогенетично обгрунтовану систему надання екстреної медичної допомоги шахтарям із тяжкими механічними ушкодженнями, що супроводжуються шоком. Запропоновано і розроблено раціоналізаторські пропозиції, що сприяють стабілізації гомеостазу потерпілих. Безпосередньо спускався в шахту для надання допомоги потерпілим при аваріях і нещасних випадках. Розробив і обґрунтував метод прогнозування наслідків травматичної хвороби у шахтарів на догоспітальному етапі. Брав безпосередню участь у впровадженні результатів дослідження у практику охорони здоров'я.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлено і обговорено на Республіканській науковій конференції “Оздоровление условий труда, профилактика заболеваний горнорабочих и горноспасателей, организация экстренной медицинской помощи на угольных шахтах” (Донецьк, 1985); виїзному пленумі проблемної коміссії Союзного значення і Обласній науково-практичній конференції “Патогенез, клиника и лечение механической травмы” (Донецьк, 1986); на V Республіканському з'їзді анестезіологів-реаніматологів (Ворошиловград, 1988); на Всесоюзній конференції “Актуальные аспекты проблемы прогнозирования в травматологии и хирургии” (Ярославль, 1988); на обласній конференції анестезіологів і реаніматологів Кузбасу “Современные вопросы анестезиологии и реаниматологии” (Новокузнецьк, 1989); на Всесоюзній конференції, присвяченій 90-річчю з дня народження С.І. Банайтиса “Патогенез и лечение изолированных и сочетанных травм” (Ленінград, 1989); на Всесоюзній конференції “Актуальные вопросы медицинского обеспечения пораженных на этапах медицинской эвакуации” (Казань, 1989); на Міжнародній конференції “Медицина катастроф” (Москва, 1990); на VI з'їзді травматологів-ортопедів Прибалтійських республік “Проблемы травматологии и ортопедии” (Таллінн, 1990); Республіканській конференції “Профілактика ускладнень при травмах і захворюваннях опорно-рухового апарата” (Київ, 1991); на I-й Українській науково-практичній конференції з невідкладної допомоги (Одеса, 1993); на XIII з'їзді ортопедів-травматологів України (Донецьк, 2001); на Українській науково-практичній конференції “Проблемні питання ортопедії та травматології” (Київ, 2001); на науково-практичній конференції “Донбас - 2020: охорона довкілля та екологічна безпека” (Донецьк, 2001); на VI Російському національному конгресі з міжнародною участю “Человек и его здоровье” (Санкт-Петербург, 2001); на I-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Політравма - сучасна концепція надання медичної допомоги” (Київ, 2002); на Пленумі правління Української асоціації ортопедів-травматологів (Харків, 2002); на науково-практичній конференції “Перспективы развития торакальной и абдоминальной хирургии” (Донецьк, 2002); на Всеукраїнській конференції з міжнародною участю “Теоретичні та клінічні аспекти травматичної хвороби” (Донецьк, 2003); на науково-практичній конференції “Сочетанная шокогенная травма в аспекте концепции травматической болезни” (Санкт-Петербург, 2003); на міжнародній науково-практичній конференції “Політравма” (Донецьк, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових праць, у тому числі - 1 монографія, 1 методичні рекомендації, 14 статей у провідних наукових фахових виданнях, 1 авторське свідоцтво на винахід, 2 роботи в збірках, 1 в матеріалах з'їзду.

Обсяг і структура дисертації. Роботу викладено на 221 сторінці машинописного тексту, вона складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, 3 розділів, які відбивають результати власних досліджень, висновків і покажчика літератури, що включає 297 джерел: 235 вітчизняних і СНД і 62 іноземних, додатки. Дисертацію ілюстровано 26 малюнками, цифровий матеріал представлено у 16 таблицях.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Вивчено первинні картки 4007 постраждалих гірників ВО “Донецьквугілля”, яким надано кваліфіковану догоспітальну медичну допомогу лікарями РПГ ОВГРЗ Донбасу протягом восьми років. Серед потерпілих легкі травми мали 1601 чоловік (39,96%), важкі - 2406 (60,04%). Важкість виробничої травми визначалась згідно “Схеми визначення важкості виробничих травм” [Инструкция о расследовании и учете…, 1983].

Для розв'язання поставлених задач вивчено матеріали лікування 499 постраждалих шахтарів з важкими механічними травмами опорно-рухового апарата (ОРА) і внутрішніх органів, що супроводжуються шоком, яким ми надавали кваліфіковану медичну допомогу на догоспітальному етапі. У цих потерпілих на догоспітальному етапі виявлено 1316 ушкоджень. У 477 (36,0%) випадках вони були відкритими, а у 839 (64,0%) - закритими. В результаті виробничих травм у 182 (36,47%) шахтарів мало місце ушкодження одного сегмента ОРА, у 140 (28,06%) - ушкодження 2-х і більше сегментів ОРА, у 177 (35,47%) - переломи одного чи більше сегментів ОРА у сполученні з ушкодженням одного чи більше внутрішніх органів. Ушкодження власне ОРА складали 82,9%, а ушкодження внутрішніх органів - 17,1%. Найчастіше у шахтарів ушкоджувалися нижні кінцівки - 447 ушкоджень, що складало - 33,97%, причому у 22 (4,4%) потерпілих відзначалися ушкодження обох кінцівок; у 31 (6,2%) - травматичні відриви на різному рівні, у т.ч. у 4 (0,8%) - травматичні відриви обох кінцівок (у 2-х на рівні колінного суглоба, у 1-го обидві стопи на рівні гомілковостопного суглоба й у 1-го - ампутація лівого стегна й ампутація правої гомілки). Значною мірою це пояснювалось умовами, в яких працює шахтар, а також слабкою освітленістю робочого місця. Для висвітлення робочого місця використовується шахтарська лампочка, що кріпиться до каски, і природно ії промінь спрямований вперед або по сторонах, залежно від повороту голови. Нижні кінцівки найчастіше вислизають з поля зору працюючого, і при падінні шматків породи чи вугілля з покрівлі або з боків , а також несподіваному вмиканні механізмів, наприклад, скребкового конвеєра, насамперед страждають нижні кінцівки.

Значне місце серед множинних і поєднаних травм займали ушкодження грудної клітки. Так, у 58 (11,6%) потерпілих відмічалися множинні переломи ребер, причому у 18 (3,6%) - з обох сторін.

Найчастіше травму в шахті одержували особи віком до 40 років, молодого (21-30 років - 27,46%) і середнього віку (31-40 років - 35,07%), тобто найбільш працездатний контингент робітників. Середній вік усіх травмованих, в нашому дослідженні, складає 36,9±0,4 роки.

Наші спостереження свідчать, що частота, тяжкість ушкоджень ОРА та ймовірність летального кінця у шахтарів знаходяться у певній залежності від механізму травмування (рис. 1) і ушкоджуючих факторів.

Рис. 1. Частота різних механізмів травмування та ймовірність (%) летального кінця (E.L.).

Із приведеного малюнку видно, що найбільша частота важких механічних травм, які супроводжуються шоком, і в абсолютних, і у відносних числах обумовлена: ударом важкими предметами, в тому числі шматками породи і (чи) вугілля - 38,48% (192 спостереження); здавлюванням - 35,07% (175 спостережень); попадання і (або) затягування усього тіла чи його частин (сегментів) у машини і механізми, які рухаються або обертаються - 14,83% (74 спостереження); падінням, у тому числі при пересуванні по гірничим виробкам - 6,01% (30 спостережень); наїзд внутрішньошахтним транспортом - 4,41% (22 спостереження); інші - 1,20% (6 спостережень), у тому числі 5 спостережень - буропідривні роботи. Однак імовірність летального кінця найбільша при проведенні буропідривних робіт, а також наїзді на постраждалого різних внутрішахтних транспортних засобів. Відносно висока ймовірність летального кінця і при падінні, що може бути пов'язане з тим, що в шахті дуже стиснутий і обмежений простір. Щодо ушкоджуючих факторів, найбільшу частоту важких травм, які супроводжуються шоком, дає внутрішньошахтний транспорт, у тому числі конвеєрний - 40,28% (201 спостереження); обвалення породи і (або) вугілля - 27,05% (135 спостережень); машини і механізми - 14,43% (72 спостереження); кріплення та його елементи - 6,62% (33 спостереження); падіння - 6,01% (30 спостережень); інші - 5,61% (28 спостережень).

Найчастіше ушкодження ОРА мали місце в осіб, безпосередньо зайнятих видобутком вугілля. Так, гірників очисного вибою було (ГРОВ) 179 (35,9%), прохідників - 120 (24,1%), електрослюсарів підземних - 36 (7,2%), гірників - 39 (5,2%), гірничих майстрів - 30 (6,0%), інших, у тому числі машиністів електровоза і комбайна, ІТП - 37 (7,4%).

Максимальне число травм ми спостерігали в понеділок і вівторок, мінімальне - у неділю. В інші дні тижня частота травм коливалася.

Для оцінки тяжкості стану потерпілих із важкими механічними травмами, а також виявлення особливостей клініки травм в умовах глибоких шахт проводили біохімічні дослідження крові. Усього обстежено 44 особи, в тому числі 10 склали контрольну групу. Як контроль використано дані 10 здорових шахтарів шахти Бутівка-Донецька (5 за професією ГРОВ, 5 - прохідники). Біохімічні параметри у них визначали двічі: перед початком роботи і після роботи. Шахтарі працювали на глибині 1200 м при температурі 30?С, метаноінтенсивність на ділянці роботи складала 27,4 м3/т., час роботи - 6 годин. У травмованих шахтарів забір крові для обстеження брали 3 рази: на місці події, під час огляду потерпілого лікарями РПГ, після підйому із шахти на поверхню й у санпропускнику лікарні.

За допомогою біохімічного аналізатора “Kone Progress Plus” (Фінляндія) визначали концентрацію електролітів Na+, K+, Cl-, Ca++, загального білка, холестерину, триглицеридів, глюкози, загального і прямого білірубіну, сечовини, сечової кислоти, активності лактатдегідрогенази, б-амилази, АЛТ, АСТ, креатінінкінази. За допомогою устаткування фірми “Helena” (Франція) і денситометра “Process-24-Visa” визначали електрофоретичні фракції загального білка, липопротеідів, ізо-ферменти ЛДГ.

При обробці статистичних даних застосовували класичні методи варіаційної статистики з використанням Microsoft Excel 2000 на PC Pentium-IV [Лапач С.Н. и соавт., 2000]. Для побудови прогностичних рівнянь застосовували кореляційно-регресійний аналіз [Мисюк Н.С. и соавт., 1975].

Для оцінки вірогідності розходження середніх величин використовували критерій Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

При вивчені впливу несприятливих факторів вугільного виробництва на частоту травм використано аналіз матеріалу глибоких шахт ВО “Донецьквугілля”. Нами встановлено математичну залежність, що описує частоту тяжких травм на цих шахтах. Цю залежність представлено у виді регресійного рівняння, аргументами якого виступали параметри, що характеризують продуктивність шахт і несприятливі умови, які супроводжують видобуток вугілля (рівняння 1):

(1)

де: Y - частота важких травм за місяць; X1 - добовий видобуток вугілля в тонах; Х2 - число шахтарів, що працюють у зміні; Х3 - глибина розроблювального обрію; Х4 - максимальна температура гірничих порід; Х5 - газовиділення метану в м3 на 1 тону видобутого вугілля.

На підставі цього рівняння зроблено аналіз частоти тяжких травм на 16 вугільних шахтах. В результаті аналізу виявлено 3 групи шахт, які відрізняються за характером інтенсивності фізичної праці на них. Як показала математична модель, на шахтах із перевагою інтенсивної фізичної праці можливе статистичне зниження частоти травм шляхом збільшення числа шахтарів у змінах. З огляду на те, що основна кількість пошкоджень приходиться на гірників очисного вибою (35,9%) і прохідників (24,1%), збільшення числа робітників на цих шахтах повинно відбуватися серед зазначених професій. Більш того, аналіз частоти травм у вікових групах свідчить про доцільність комплектації бригад ГРОВ і прохідників особами, які мають достатній стаж роботи, людьми 35-40-літнього віку. Позитивно позначається на зниженні обсягу травматизму відпочинок, отриманий шахтарями у відпускний період. Мінімальна травматизація в суботу і неділю, на наш погляд, обумовлена ремонтними і профілактичними роботами, проведеними в ці дні.

Таким чином, на шахтах з перевагою інтенсивності фізичної праці, зокрема, на шахтах Глибокій, ім. Горького, ім. Засядька, ім. Калініна, ім. газети “Донбас” ВО “Донецьквугілля”, зменшення травматизму без зниження виробничих потужностей шахт повинно проводитися шляхом збільшення числа працюючих шахтарів у зміні. Зміна вікового складу людей у бригадах, нормалізація ритму роботи і відпочинку розкриває резерви зниження травматизму, що залежить від адміністрації цих шахт. Зрозуміло, зазначений резерв може бути реалізований і на інших шахтах, де менша інтенсивність фізичної праці.

Розглядаючи питання про профілактику травм, ми провели аналіз травматизму, який залежить також і від індивідуальних особливостей фізіологічного стану шахтарів на основі обліку їх біоритмів. На підставі зведень про день, місяць, рік народження і час травми визначали різні періоди специфічного сполучення ритмів: фізичної, емоційної й інтелектуальної активності, а також установлювали зв'язок комбінацій сполучення ритмів з величиною частоти травм. Для порівняння виробничого (шахтного) і невиробничого (побутового, транспортного) видів травматизму використовували контрольну групу потерпілих, що лікувалися в клініках ДонНДІ травматології та ортопедії. Ще одним засобом контролю служила група шахтарів, яка не одержала в день опитування травму.

Результати дослідження показали, що за частотою розподілу випадків шахтна травма не відрізняється від інших видів. Ми не знайшли також зв'язку між особливостями специфічного сполучення біоритмів із локалізацією і тяжкістю пошкоджень. Нами встановлено, що травма буває обумовлена критичними періодами - днями “фізіологічної втоми”, і побудували шкалу травмонебезпечності у дні біологічного циклу організму. Для прогнозування ймовірності одержання травми в дні БЦО (біологічний цикл організму) нами розроблено алгоритм. Точність прогнозування згідно з цим алгоритмом складає 68,8%. Розроблений алгоритм прогнозування, на нашу думку, буде корисний не тільки при складанні графіка змінної роботи шахтарів, а і при доборі гірничорятувальників під час аварії на шахті чи будь-яких інших осіб, зв'язаних за родом своєї діяльності з ризиком травмування.

Для виявлення особливостей клінічного перебігу важкої механічної травми і шоку, а також лікування людей в умовах підземних гірничих виробок, нами розроблено прогностичний критерій тяжкості ушкоджень - критерій Z. Він розраховується на підставі простих і загальнодоступних параметрів: віку, рівня свідомості (ясне - 1, плутане - 2, сопор - 3, кома - 4), величини систолічного тиску і бальної оцінки шокогенності травм, яку визначають за спеціальною таблицею, розробленою в Санкт-Петербурзькому НДІ швидкої допомоги ім. І.І. Джанелідзе в нашій модифікації. Значення прогностичного критерію Z відбивають тяжкість стану потерпілого в дискретній шкалі значень від 1 до 4. Ці значення мають і словниковий опис. При Z=1 - результат травматичної хвороби сприятливий, видужання без ускладнень; при Z=2 - результат травматичної хвороби сприятливий, з виникненням ускладнень у постшоковому періоді; при Z=3 - результат травматичної хвороби несприятливий із загибеллю постраждалого після 3-х діб хвороби; при Z=4 - результат травматичної хвороби несприятливий, із загибеллю постраждалого протягом перших 3-х діб хвороби.

У потерпілих із травматичним шоком проведено вивчення структури ушкоджень, важкості травм і шоку, а також змін стану біохімічного гомеостазу на догоспітальному етапі.

Знання структурної статистики розподілу потерпілих за локалізацією домінуючого ушкодження, сполучуваності і виду травми, важкості стану дозволяє більш кваліфіковано проводити діагностику і сортування потерпілих на догоспітальному етапі, особливо в умовах масових катастроф, і евакуацію за призначенням. Отримані дані аналізу при наступній розробці проблеми дозволили планувати сили і засоби для надання допомоги і лікування потерпілих (рис. 2). Із представлених даних видно, що найбільшу кількість поєднаних травм дають ушкодження голови, грудної клітки, живота, таза і хребта. У той же час просліджується чітка тенденція зростання множинних травм у ряді: таз, хребет, верхні і нижні кінцівки. При ізольованих ушкодженнях переважають ушкодження верхніх і нижніх кінцівок.

Рис. 2. Розподіл потерпілих за домінуючою локалізацією ушкодження і видом травми.

Результати обстеження потерпілих згруповані в залежності від величини критерію Z і виходу травматичної хвороби. Виділено 5 груп:

I група. Z1<1,4 - результат сприятливий, без ускладнень у постшоковому періоді травматичної хвороби (310 потерпілих);

II група. 1,4<Z2<2,4 - результат сприятливий, з розвитком ускладнень у постшоковому періоді (67 потерпілих);

III група. 2,4<Z3<3,4 - результат сприятливий, з розвитком ускладнень у постшоковому періоді після 3-х діб хвороби (49 потерпілих) (потерпілі вижили);

IV група. Z4>3,4 - результат сприятливий, з розвитком ускладнень протягом перших 3-х діб хвороби (36 потерпілих) (потерпілі вижили);

V група. Z5>3 - результат несприятливий із загибеллю потерпілих на догоспітальному (11 осіб) чи ранньому госпітальному етапах (26 осіб).

У здорових шахтарів після роботи змінювалися параметри біохімічних показників: збільшувалася концентрація загального білка, липопротеідів. Концентрація електролітів - К+ - збільшувалася, Na+ i Ca++ - зменшувалася. Дані зміни свідчили про гемоконцентрацію. Активність ферментів змінювалася незначно.

У постраждалих шахтарів зміни біохімічних показників свідчили про несприятливий перебіг гострого періоду травматичної хвороби в умовах підземних гірничих виробок. Відбувалася різка і сильна активація ферментів, особливо трансаміназ. Із зростанням тяжкості травми знижувалися компенсаторні можливості організму, що підтверджувалося поглибленням торпідного шоку. Підйом потерпілих на поверхню тимчасово полегшував їх стан із наступним вторинним погіршенням. Високий барометричний тиск, характерний для глибоких шахт [Зін-гер Ф.Х., 1986], сприяє централізації кровообігу, а також підсилює її при травмі. Централізація кровообігу знижує ризик кровотечі, однак одночасно збільшується навантаження на міокард і росте гіпоксія в тканинах периферичних органів і м'язах. При підйомі постраждалого із шахти на поверхню протягом дуже короткого часу (кілька хвилин) відбувається різка зміна барометричного тиску - декомпресія, що виступає як пусковий фактор ендогенної інтоксикації, чим і обтяжується наступний перебіг травми і шоку при транспортуванні потерпілого в лікувальну установу й у самій лікувальній установі. Це проявляється значним підвищенням змісту в крові продуктів метаболізму і ферментів.

Перепади барометричного тиску і температури були в прогностичному відношенні несприятливими факторами, які обтяжують перебіг шоку і травматичної хвороби. У клінічній картині травми і шоку домінувало емоційне і психічне збудження потерпілих. Порушення метаболізму рано призводило до вираженої ендогенної інтоксикації і пригнічування імунологічної реактивності.

Аналіз обсягу і складу медичної допомоги, проведеної потерпілим із травматичним шоком на догоспітальному етапі, показав, що із зростанням тяжкості ушкоджень прямо пропорційно пов'язано збільшення частоти призначення і доз фармакологічних препаратів, які вводяться, а також обсягу інфузійних засобів (табл. 1). Однією з особливостей аналгезії при шоку під землею стало використання широкого спектра анальгетиків як наркотичних, так і ненаркотичних, що вводяться в терапевтичних дозах. У 8,1-22,2% випадків для аналгезії використовували закисно-кисневий наркоз.

Такий великий обсяг аналгезії пояснюється особливостями фармакодинамики препаратів, підвищеним метаболізмом і тому їх недостатньою ефективністю в умовах підземних гірничих виробок.

Особливістю інфузійної терапії шоку було первісне введення збалансованих сольових розчинів із наступним заповненням ОЦК колоїдами середньої молекулярної маси. Така послідовність була обумовлена втратою води, яка передує травмі.

Таблиця 1

Частота застосування основних медичних заходів і лікарських засобів у травмованих шахтарів (Р%)

Заходи і препарати	Групи потерпілих
	I (n=310)	II (n=67)	III (n=49)	IV (n=36)	V (n=37)
1. Іммобілізація	85,2	95,5	85,7	91,7	67,6
2. Гемостаз: 2а. джгут 2б. джгут+АДП1 2в. АДП	42,2 11,6 14,5 16,1	37,3 14,9 9,0 13,4	30,6 16,3 2,1 12,2	44,4 16,7 11,1 16,6	13,5 13,5 0 0
3. Гіпотермія	20,0	11,9	16,3	11,1	13,5
4.Катетеризація судин	6,8	7,5	10,2	30,6	21,6
5. СЛР2	0	0	0	5,6	32,4
Фармакотерапія:
6. Атропін	84,8	80,6	71,4	83,3	67,6
7. Антигистамінні	87,4	86,6	77,6	75,0	89,2
8. Аналептики	22,6	17,9	28,6	30,6	29,7
9. Глюкозиди	9,7	22,4	12,2	38,9	24,3
10. Сечогінні	5,5	7,5	14,3	25,0	16,2
11. Дроперідол	25,8	17,9	16,3	11,1	13,5
12. Седуксен	50,6	46,3	40,8	52,8	48,6
13. Глюкокортикоїдні гормони: 13а. гідрокортизон 13б. преднізолон	38,1 11,0 30,3	59,7 14,9 50,7	77,6 14,3 65,3	88,9 38,9 75,0	78,4 29,7 59,5
14. Вітаміни	50,3	62,7	75,5	63,9	67,6
15. Цитохром С	2,9	4,5	8,2	10,0	13,5
16. Гемостатики	5,8	6,0	20,4	30,6	29,7
Аналгезия:
17. Кисень+N2O	25,2+8,4	32,8+9,0	28,6+10,2	52,8+22,2	56,8+18,9
18. Інгаляційні анестетики	3,5	7,5	6,1	8,3	0
19. Ненаркотичні анальгетики	59,0	73,1	59,2	58,3	51,4
20. Наркотичні анальгетики	86,1	71,6	61,2	66,7	75,7
21. Каліпсол	35,5	25,4	34,7	50,0	43,2
22. Місцеві анестетики	44,2	32,8	14,3	19,4	13,5
23. Інфузійна терапія:	765,3±24,1 81,9	814,0±43,1 94,0	939,2±66,6 98,0	1312,4±50,2 94,4	1099,0±61,7 89,2
24. Розчини глюкози	39,4	58,2	40,8	47,2	40,5
25. Розчини сольові	43,2	35,8	49,0	50,0	40,5
26. Декстрани	71,9	85,1	89,8	91,7	86,5
27. Гемодез	6,8	4,5	10,2	13,9	5,4

Примітки: АДП1 - асептична давляча пов'язка; СЛР2 - серцево-легенева реанімація.

Для оцінки ефективності лікувальних заходів при важкій механічній травмі і шоку нами розроблене і використане рівняння, стосовно до догоспітального етапу (рівняння 2):

, (2)

де: К - оцінка ефективності виконаного чи невиконаного лікувального заходу в балах; F - альтернативний фактор терапії;

кількість потерпілих, у яких комплексна терапія була ефективною при виконаному i-му лікувальному заході;

кількість потерпілих, у яких комплексна терапія була неефективною при виконаному i-му лікувальному заході;

- кількість потерпілих, у яких комплексна терапія була ефективною при не виконаному i-му лікувальному заході.

- кількість потерпілих, у яких комплексна терапія була неефективною при не виконаному i-му лікувальному заході.

Ефективність фармакологічних засобів у потерпілих на догоспітальному етапі оцінювали по зміні ваги стану, що відбувся при транспортуванні. Вага стану визначалась по методу Ю.Н. Цибина [1980]. Терапія вважалася ефективною, якщо після її проведення розрахункові показники параметра “±Т” у санпропускнику лікарні зменшувалися, у порівнянні з початковими встановленими на місці події. І, навпаки, якщо величина прогностичного показника по закінченні транспортування, незважаючи на введення того або іншого препарату збільшувалася, терапія вважалася неефективною. Параметр “±Т” характеризував прогностичну величину тривалості шоку або тривалості життя в годинах і визначався шляхом комплексного обліку ваги травми, рівня систолічного АТ, ЧСС і віку потерпілих.

Проведено оцінку ефективності іммобілізації, аналгезії фармакологічними препаратами , місцевої анестезії, інфузійної терапії.

Результати оцінки ефективності терапії в балах лягли в основу регресійного рівняння для прогнозування ймовірності і терміну розвитку травматичного шоку на догоспітальному етапі. Крім фактора ефективності терапії, до складу прогностичного рівняння увійшли параметри бальної оцінки шокогенності травми і систолічного артеріального тиску (рівняння 3):

 (3)

де: +Р - позитивні значення вказують на високу ймовірність розвитку травматичного шоку;

-Р - негативні значення вказують на низьку ймовірність розвитку травматичного шоку чи взагалі виключають його розвиток при даній травмі;

К0 - бальна оцінка ефективності терапії, яка визначається за таблицею;

К - бальна оцінка шокогенності травми.

За допомогою даного методу виявилося можливим на догоспітальному етапі, шляхом оптимізації терапії, здійснювати профілактику травматичного шоку. Знаючи прогнозований час виникнення травматичного шоку, виявилося можливим також вибирати оптимальний маршрут руху санітарного транспорту.

При порівнянні величин прогностичних критеріїв (±Т и Z у потерпілих із травматичним шоком у момент первинного огляду й у санпропускнику стаціонару) встановлено, що середня тривалість перебігу шоку за критерієм Т зменшилася на 2,83±0,29 години (p<0,05), величина критерію Z зменшилася на 0,40±0,03 одиниць (p<0,05). Із 75 потерпілих, у яких за прогнозом були негативні величини критерію Т, вижило 48 осіб (64,0%). Із 122 потерпілих, у яких величина критерію Z була 3 і більше, вижило 85 осіб (69,7%), ускладнення в післяшоковому періоді не розвилися у 310 осіб (62,1%).

Результати даного дослідження підтвердили, що рання профілактика ускладнень і летальних виходів на догоспітальному етапі на основі використання діагностичних і прогностичних алгоритмів, комплексного підходу до лікування, є найбільш раціональною мірою зниження летальних кінців і ускладнень у постраждалих шахтарів.

ВИСНОВКИ

1. Рівень травматизму на вугільних шахтах ПВ “Донецьквугілля” знаходиться в прямому взаємозв'язку з гірничо-геологічними умовами (глибиною, температурою і метанообільністью) а також ступенем інтенсивності фізичної праці. Мається тенденція до збільшення частоти множинних і поєднаних травм, що підвищує імовірність летальних наслідків.

2. У 64,1% випадків виробничих травм у шахтарів, що супроводжуються шоком, приходиться на осіб у віці до 40 років (середній вік потерпілих - 36,9±0,43 року), з безупинним підземним стажем до 5 років - 31,5% усіх спостережень. Облік особливостей біоритмів організму дозволяє виявити дні “фізіологічної утоми” у шахтарів і ріст травматизму в ці дні, створена в межах біологічного циклу організму шкала з максимальною чи мінімальною імовірністю травмування дозволила вчасно проводити профілактичні заходи травм на шахтах.

3. Частота і тяжкість ушкоджень по механізму травмування обумовлені ударом важкими предметами - 38,48% випадків; здавленням - 35,07%; влученням і (чи) затягуванням усього тіла, або його частин (сегментів) у машини і механізми, що рухаються чи обертаються - 14,83%; падінням у гірничих виробленнях - 6,01%; наїзд внутрішахтного транспорту - 4,61%; буро-вибухові й інші роботи - 2,2%.

По факторах, що ушкоджують, найбільша частота важких травм обумовлена внутрішахтним транспортом - 40,28%; обваленням породи і вугілля - 27,05%; машинами і механізмами - 14,43%; кріпленням і його елементами - 6,62%; падінням - 6,01%; іншими факторами, що ушкоджують - 5,61%.

Важка механічна травма, що супроводжується шоком, у 63,5% випадків має множинний чи поєднаний характер, ізольована травма (36,5% - спостережень) представлена масивними анатомо-морфологічними ушкодженнями.

За домінуючою локалізацією ушкоджень перше місце займає травма нижніх кінцівок - 46,7%; потім - ушкодження грудей - 15,84%; таза - 11,82%; - верхніх кінцівок - 8,62%; хребта (у тому числі спинного мозку) - 6,61%; ушкодження голови (ЧМТ+ЧЛТ) - 6,41%; живота - 4%. Найбільша кількість поєднаних травм обумовлена ушкодженнями голови, грудей, живота, таза і хребта. У динаміці просліджується тенденція зростання частоти множинних ушкоджень органів черевної порожнини, грудної клітки, таза, хребта, верхніх і нижніх кінцівок.

4. Із зростанням тяжкості ушкоджень і в динаміці перших годин після травми має місце підвищення змісту в сироватці крові іонів К+, зниження Na+ і Ca++, зростання активності митохондріальних і лізосомальних ферментів, особливо АсТ, АлТ, ЛДГ, КК, РНК-ази і ДНК-ази. Особливо значно змінюється активність ферментів після підйому потерпілих “на поверхню” і на етапі транспортування в лікувальну установу, це пов'язано з фактором декомпресії, зміною температури і вологості.

5. Розроблено прогностичний критерій Z, що дозволяє диференціювати потерпілих за тяжкістю і за ймовірними виходами травматичної хвороби. Доцільно його використання як об'єктивного критерію для призначення оптимального обсягу і складу протишокової терапії.

6. Оптимальний обсяг допомоги потерпілим із шахтною травмою на догоспітальному етапі вимагав введення широкого спектра фармакологічних препаратів. З огляду на зневоднювання, як наслідок високої температури глибоких шахтних виробок і важкої фізичної праці шахтарів, доцільно здійснення інфузійної терапії починати із введення збалансованих сольових розчинів, а потім декстранів. Знеболювання - застосування наркотичних і ненаркотичних анальгетиків; інгаляційних і неінгаляційних анестетиків. Обсяг інфузійної терапії знаходиться в залежності від тяжкості травм. Із зростанням тяжкості травм і стану постраждалих шахтарів, зростає застосування аналептиків, серцевих глікозидів, глюкокортикоїдів, вітамінних комплексів і цитохрома С. При підйомі потерпілих “на поверхню”, незважаючи на поліпшення їх стану в результаті наданої медичної допомоги, програма лікування вимагає продовження інфузійної терапії із включенням до її складу розчинів, які мають дезінтоксикаційні властивості.

7. При порівнянні величин прогностичних критеріїв (Т и Z у потерпілих із травматичним шоком у момент первинного огляду й у санпропускнику стаціонару встановлено, що середня тривалість перебігу шоку за критерієм Т зменшилася на 2,83±0,29 години (p<0,05), величина критерію Z зменшилася на 0,40±0,03 одиниць (p<0,05). Із 75 потерпілих, у яких за прогнозом були негативні величини критерію Т, вижило 64,0%. Із 122 потерпілих, у яких величина критерію Z була 3 і більше, вижило 69,7%, ускладнення в постшоковому періоді не розвилися у 310 чоловік (62,1%).

Проведення транспортної іммобілізації на догоспітальному етапі зніжує частоту ускладнень у 1,24 рази.

Проведена оцінка ефективності лікувальних заходів - іммобілізації, аналгезії, місцевої анестезії, інфузійної терапії - по запропонованому нами методу дозволила розробити патогенетично обґрунтований комплекс лікувальних заходів на догоспітальному етапі, що сприяли зниженню госпітальної летальності у 1,88 разів.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ельский В.Н., Климовицкий В.Г., Золотухин С.Е., Крюк Ю.Я., Шпаченко Н.Н., Длугоканский Д.М., Ельский А.В. Избранные аспекты патогенеза и лечения травматической болезни. - Донецк: ООО “Лебедь”, 2002. - 360 с.

Дисертант провів аналіз літератури, написав одну главу самостійно (Глава 2) і приймав участь в написанні 4 глав (1, 3, 4, 5).

2. Золотухин С.Е., Заболотний В.Н., Ельский В.Н., Шпарковский А.А., Заплаткин К.Е., Крюк Ю.Я., Акишев А.М., Шпаченко Н.Н. Прогнозирование исходов травматического шока с учетом его лечения: Методичні рекомендації. - Донецьк, 1986. - 20 с.

Особистий внесок полягає в проведенні та аналізі математичних розрахунків, у визначенні бальної оцінки єфективности лікувальних заходів.

3. Золотухин С.Е., Бабоша В.А., Заплаткин К.Е., Шпаченко Н.Н. Прогнозирование сроков оперативных вмешательств в начальном периоде травматической болезни // Вестник хирургии - 1989. - № 9. - С. 64-68.

Дисертант проаналізував літературу, здійснив розробку критерія Z, вивчив виходи оперативного втручання при важкій механічний травмі.

4. Золотухин С.Е., Шпаченко Н.Н., Пастернак В.Н., Лавриненко О.В. Определяется ли травматизм лунно-солнечными ритмами? // Ортопедия, травматология и протезирование - 1991. - № 3. - С. 40-43.

Дисертант проаналізував літературу, здійснив підбір травмованих шахтарів, провів математичні розрахунки.

5. Шпаченко Н.Н., Танцюра В.П., Золотухин С.Е., Баешко А.А. Оказание медицинской помощи шахтерам с травмой опорно-двигательного аппарата, осложненной шоком, на догоспитальном этапе // Травма. - 2001. - Т. 2. - №1. - С. 55-60.

Дисертант провів лікування травмованих шахтарів на догоспітальному етапі, розподіл травмованих на групи, аналіз лікування та наслідків травм.

6. Пастернак В.Н., Шпаченко Н.Н. Взаимосвязь факторов угольного производства, горно-геологических и санитарно-гигиенических условий с частотой шахтных травм // Травма. - 2001. - Т. 2. - №2. - С. 146-150.

Дисертант провів аналіз шкідливих факторів вугільного виробництва та їх взаємозв'язок із частотою тяжких травм, математичну обробку отриманих даних.

7. Шпаченко М.М., Золотухін С.Є., Калінкін О.Г., Цуркан О.В., Баєшко О.А. Особливості патогенезу тяжкої механічної травми, отриманої в умовах глибоких вугільних шахт // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2001. - Т. 2. - №1. - С. 28-31.

Дисертант безпосередньо надавав постраждалим допомогу в шахті, здійснював взяття крові для аналізів, аналізував отримані дані.

8. Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н., Шпаченко Н.Н. Оказание помощи пострадавшим с тяжелой шахтной травмой - медицинская и социальная проблема // Травма. - 2002. - Т. 3. - № 1. - С. 8-16.

Дисертант провів аналіз літератури, вибірку даних у департаменті вугільної промисловості, запропонував метод розрахунку вірогідності летального кінця у шахтарів при травмі.

9. Шпаченко Н.Н., Пастернак В.Н., Золотухин С.Е., Чирах С.Х., Пузырев И.В. Фармакотерапия пострадавших с травматическим шоком на догоспитальном этапе // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2002. - Випуск 11. - Книга 1. - С. 598-605.

Дисертант безпосередньо надавав допомогу постраждалим в шахті, проаналізував особливості лікування шахтарів з травматичним шоком.

10. Климовицкий В.Г., Шпаченко Н.Н., Пастернак В.В., Величко М.М., Лавриненко О.В., Шаповалов В.Д. Современные тенденции травматизма в угольной промышленности и оказание экстренной помощи пострадавшим с шахтной травмой // Проблеми військової охорони здоров'я / Збірник наукових праць Української військово-медичної академії. - Київ, 2002. -Випуск 11. - С. 43-52.

Дисертант проаналізував літературні та статистичні джерела з питань надання допомоги на догоспітальному етапі, провів аналіз і дійшов висновків щодо лікування травмованих шахтарів.

11. Ельский В.Н., Шпаченко Н.Н., Золотухин С.Е., Крюк Ю.Я., Евич Ю.Ю., Длугоканский Д.М., Ельский А.В. Оказание медицинской помощи шахтерам с травмой грудной клетки на догоспитальном этапе // Архив экспериментальной и клинической медицины. - 2002. - Т. 11. - №2. - С. 156-159.

Дисертант безпосередньо надавав допомогу постраждалим в шахті, проаналізував і запропонував метод лікування таких постраждалих.

12. Шпаченко Н.Н., Пастернак В.Н., Чупрун Н.Д. Медицинская помощь шахтерам при шоке на догоспитальном этапе в зависимости от вида травмы // Харківська хірургічна школа. - 2003.-№1.-С. 117-119.

Дисертант безпосередньо надавав допомогу постраждалим в шахті, а також запропонував лікування шахтарів в залежності від виду травми.

13. Климовицкий В.Г., Шпаченко Н.Н., Стегний С.А. Оказание медицинской помощи шахтерам со спинальной травмой на догоспитальном этапе // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2003.-№1.-С. 24-28.

Дисертант безпосередньо надавав допомогу постраждалим в шахті, а також провів аналіз лікування шахтарів зі спінальною травмою.

14. Шпаченко Н.Н. Прогнозирование исходов тяжелых механических травм у шахтеров в остром периоде травматической болезни // Травма. - 2003. - Т.4. - №2. - С. 161-167.

15. Ельский В.Н., Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н., Шпаченко Н.Н., Золотухин С.Е., Крюк Ю.Я. Концепция травматической болезни на современном этапе и аспекты прогнозирования ее исходов // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2003.-Т.12.-№1.-С. 87-92.

Дисертант провів аналіз літератури, а також запропонував найбільш корисні прогностичні системи.

16. Шпаченко Н.Н., Чупрун Н.Д., Пастернак В.Н., Чирах Т.М., Шпаченко О.Н. Применение кетамина при травматическом шоке у шахтеров на догоспитальном этапе // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2003.-№2(д).-С. 67-70.

Дисертант безпосередньо надавав допомогу постраждалим в шахті, а також запропонував найбільш оптимальне введення каліпсолу шахтарям.

17. Автоматический инъектор: А.с. 1514379 СССР, А 61 М 5/20. / Кривобок Г.К., Ельский В.Н, Талалаенко А.Н., Педенко Э.П., Макарцев В.И., Шпаченко Н.Н., Крюк Ю.Я. Заявлено 27.05.87; Опубл. 15.10.89, Бюл. №38. - 3 с.

Дисертант запропонував ідею та напрямок ії розробки, проаналізував літературу, брав участь у розрахунках.

18. Шпаченко Н.Н., Заболотный В.Н., Золотухин С.Е., Чирах С.Х. Система оказания экстренной медицинской помощи шахтерам с множественной и сочетанной травмой в условиях подземных горных выработок // Множественная и сочетанная травма, сопровождающаяся шоком. - Л., 1990. - С. 94-98.

Дисертант після проведеного аналізу отриманих даних запропонував систему надання допомоги травмованим шахтарям.

19. Золотухин С.Е., Заплаткин К.Е., Шпаченко Н.Н., Макарцев В.И. Особенности инфузионной терапии при тяжелой механической травме у шахтеров на догоспитальном этапе // Горноспасательное дело / Сб. науч. трудов. НИИГД. - Донецк, 1998. - С. 113-115.

Дисертант провів аналіз інфузійної терапії у травмованих шахтарів у зв'язку з особливостями гірничогеологічних умов вугільного виробництва.

20. Пастернак В.Н., Шпаченко Н.Н. Математическое моделирование прогноза и лечебного комплекса острого периода травматической болезни у пострадавших с тяжелой механической травмой // XIII з'їзд ортопедів-травматологів України / Зб. наук. праць. Київ; Донецьк, тов. “Лебідь”, 2001. - С. 73-76.

Дисертант провів аналіз математичного моделювання патологічних процесів при травмі та шоку, дав оцінку проведених лікувальних засобів.

АНОТАЦІЯ

Шпаченко М.М. Медична допомога шахтарям з важкою механічною травмою на догоспітальному етапі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. - Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України, Харків, 2005.

Дисертація присвячена вивченню важких механічних травм, які супроводжуються шоком у шахтарів на догоспітальному етапі. Виявлено та описано математичний зв'язок між гірничогеологічними, санітарно-гігієнічними умовами глибоких шахт і частотою тяжких травм. Вивчено біоритми у шахтарів і їх зв'язок із травматизмом, розроблено метод профілактики травматизму. Установлено зв'язок між механізмом травмування і тяжкістю травми, а також імовірність летального кінця при цьому. Проведено аналіз структур травм за домінуючою локалізацією, що дозволяє планувати сили і засоби медичної служби. Запропоновано прогностичний критерій тяжкості і кінця травм. Вивчено частоту застосування різних фармакологічних препаратів, дано оцінку їх ефективності. В залежності від величини прогностичного критерію наслідків травми запропоновано лікувальні комплекси.

Основні висновки і рекомендації знайшли застосування в роботі медичної служби гірничорятувальних частин, у роботі спеціалізованих протишокових бригад, реаніматології, а також при викладанні курсу екстремальної медицини.

Ключові слова: механічна травма, шок, прогноз кінців, догоспітальний етап, лікування.

АННОТАЦИЯ

Шпаченко Н.Н. Медицинская помощь шахтерам с тяжелой механической травмой на догоспитальном этапе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.21 - травматология и ортопедия. - Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко АМН Украины, Харьков, 2005.

...