Главная Коллекция "Revolution" Медицина Наукові основи вдосконалення медико-генетичної допомоги населенню України

Наукові основи вдосконалення медико-генетичної допомоги населенню України

Частота репродуктивних розладів серед населення Київської області. Вроджена і спадкова патологія серед виходів вагітностей. Ефективність скринінгових і моніторингових програм. Необхідність посиленого розвитку медико-генетичної допомоги населенню.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.07.2014
Размер файла 336,5 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров`я України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

УДК 614.2:575.17

Наукові основи вдосконалення медико-генетичної допомоги населенню України

14.02.03 - соціальна медицина

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Єлагін Володимир Володимирович

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва Академії медичних наук України.

Наукові консультанти: доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України, професор Сердюк Андрій Михайлович, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, директор;

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гнатейко Олег Зіновійович, Інститут спадкової патології АМН України, директор, м. Львів;

доктор медичних наук, професор Сайдакова Наталія Олександрівна, Інститут урології АМН України, завідувач відділу епідеміології та науково-методичної роботи, м. Київ;

доктор медичних наук Гульчій Олена Петрівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри соціальної медицини та охорони здоров`я, м. Київ.

Провідна установа Український інститут громадського здоров`я МОЗ України, відділ медико-демографічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться 19.01.2006 р. о 15-30_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ-57, пр. Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий 16.12.2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Войцеховський В.Г.

репродуктивний генетичний моніторинговий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Чисельність населення України невпинно скорочується за рахунок низького рівня народжуваності та стабільно високого рівня смертності. Тобто здоров'я населення держави, попри виконання ряду державних програм, направлених на його збереження, продовжує залишатися незадовільним.

Склад і розміри впливу можливих чинників формування здоров'я населення свідчать, що, при вагомості доступу та якості медичної допомоги, вирішальним у цьому процесі є спосіб життя людей. Суттєві розміри впливу притаманні також чинникам середовища, яке оточує людину, та спадковій компоненті. В той же час, якщо спосіб життя, якість надання медичної допомоги та дані щодо тиску антропогенних чинників довкілля на здоров'я населення, принаймні, обговорюються в суспільстві, в т.ч. є предметом розгляду у широких наукових колах, роль генетичної сутності людини, притаманного їй генетичного поліморфізму в розвитку адаптації та формуванні здоров'я населення привертає увагу тільки невеликої групи генетиків і майже не висвітлюється в інших наукових прошарках. Поняття і методи медичної генетики надзвичайно повільно впроваджуються в практику охорони здоров'я. Необхідно також підкреслити, що, хоча у сучасних організаційних заходах щодо медичного обслуговування населення превалює орієнтація на первинну медико-санітарну допомогу (Москаленко В.Ф., Голубчиков М.В., 2003), її вторинний та третинний рівень також потребує розвитку. В той же час медико-генетична допомога в країні переважно надається сім'ям з вродженою і спадковою патологією. Контингенти населення з мультифакторіальними захворюваннями практично залишаються поза увагою медико-генетичної служби.

Між тим, такі хвороби є основною причиною смерті населення України, а тягар вродженої та спадкової патології серед новонароджених залишається достатньо вагомим і соціально значущим (Гнатейко О.З. та ін., 2002; Сердюк А.М. та ін., 2003).

Таким чином, вибір теми наукового дослідження зумовили актуальність проблеми, її соціальна значущість, відсутність аналізу причин формування тягаря генетично обумовленої патології та наукового обґрунтування деяких організаційних питань, пов'язаних із його зменшенням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках Цільової комплексної програми генетичного моніторингу в Україні на 1999-2003 рр., науково-дослідних робіт “Генетичний моніторинг населення України”, шифр теми 6.46.4896; “Порівняльна оцінка ризику проживання на радіоактивно забруднених і “чистих” територіях Київської області”, шифр теми 14 Е-3.99; “Генетичний моніторинг населення Івано-Франківської, Чернівецької, Київської областей та м. Києва”, шифр теми АМН030; “Ефективність скринінгових програм серед вагітних і новонароджених щодо профілактики спадкової та вродженої патології”, шифр теми ДП 26.01; “Вплив радіаційного чинника в зв'язку з проживанням на радіоактивно забруднених територіях на рівень репродуктивних втрат (на моделі населення Київської області”, шифр теми АМН 37.04; “Оцінка стану соматичного і репродуктивного здоров'я населення (на прикладі населення Центрального регіону України”, шифр теми АМН ін 13.05; №№ державної реєстрації 019U024335, 019U003586, 0101U001157, 0101U000839, 0104U002531, 0105U003707.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала у науковому обґрунтуванні заходів, спрямованих на вдосконалення ефективності медико-генетичної допомоги населенню.

Вважали доцільним виконання наступних завдань:

1. Характеризувати генетико-демографічну ситуацію у Київській області.

2. Встановити частоту репродуктивних розладів серед населення.

3. Оцінити тягар вродженої і спадкової патології серед виходів вагітностей.

4. Визначити ефективність скринінгових і моніторингових програм серед вагітних і новонароджених.

5. Характеризувати захворюваність на мультифакторіальну патологію з високим ступенем спадкової схильності (ендокринні розлади).

6. Надати прогноз розвитку генетико-епідеміологічних процесів серед населення.

7. Обґрунтувати необхідність посиленого розвитку медико-генетичної допомоги населенню в рамках стратегії “зміцнення здоров'я”.

8. Визначити систему заходів профілактики генетично обумовлених хвороб для вдосконалення ефективності медико-генетичної допомоги населенню.

9. Оцінити ефективність впроваджених заходів.

Об'єкт дослідження - система надання медико-генетичної допомоги населенню.

Предмет дослідження - показники, що характеризують репродуктивне здоров'я населення, народжуваність, випадки генетично обумовлених хвороб; чинники ризику і профілактика виникнення генетичної патології.

Методи дослідження - епідеміологічні (проведення дослідження), статистичні (розрахунок показників та аналіз даних), графічні (представлення даних), експертна оцінка.

Наукова новизна. Вперше характеризовані генетико-демографічні процеси серед населення Київської області, наданий прогноз розвитку його репродуктивного потенціалу.

Показана дія природного добору стосовно відтворення населення області в умовах надання доступної якісної медичної допомоги. Характеризовані частоти репродуктивних втрат за рахунок плоду, в т.ч. самовільних викиднів, абортів за медичними показаннями, мертвонароджень, ранньої неонатальної смерті, вродженої патології серед дітей, народжених живими.

Отримані дані відносно негативної ролі підвищеної внутрішньопопуляційної гетерозиготності в розвитку адаптованості до умов середовища. Вперше показане значення гетерозиготності у відтворенні населення.

Проаналізована ефективність проведення скринінгових програм серед вагітних і новонароджених. Показано, що підвищення частоти рецесивного гену фенілкетонурії (ФКУ) серед населення області, що відбувається в результаті проведення скринінгу новонароджених, виявлення хворих, їх лікування і досягнення ними репродуктивного віку, протягом наступних п'яти поколінь не призведе до суттєвого збільшення кількості хворих на ФКУ.

Характеризована захворюваність вагітних області на основну ендокринну патологію, що є мультифакторіальною з високим ступенем спадкової схильності.

Створена концепція розвитку медико-генетичної допомоги населенню. Доведена необхідність тісної співпраці медико-генетичної служби з іншими службами МОЗ України, сформульовані основні напрямки її роботи: у забезпеченні здоров'я населення розвиток медичної генетики, медико-генетичної допомоги населенню є пріоритетним серед інших розділів медицини; медичної допомоги лікарів, обізнаних з дисципліною “медична генетика”, потребують все більші контингенти населення; робота медико-генетичної служби повинна мати профілактичну спрямованість; в інтересах національної безпеки і для забезпечення потреб населення у якісній медико-генетичній допомозі та виконання Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я (1992 р., ст. 29) необхідне створення державної програми “Захист генофонду населення України”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науковому обгрунтуванні стратегії подальшого розвитку надання медико-генетичної допомоги населенню, яка вимагає: створення державної епідеміологічної системи генетичного моніторингу; підвищення уваги ендокринологічної служби до охорони здоров'я підлітків і людей репродуктивного віку; удосконалення масового пренатального ультразвукового і впровадження масового біохімічного скринінгу вагітних; удосконалення скринінгу новонароджених на ФКУ та організації скринінгу на гіпотиреоз; налагодження медико-генетичної допомоги хворим на мультифакторіальну патологію; створення системи освіти і просвіти з питань профілактики вродженої і спадкової патології; організації управління та контролю ефективності заходів, що впроваджуються.

Отримані результати впроваджені в практику організації охорони здоров'я населення Київської області.

Визначена частота репродуктивних втрат за рахунок плоду на 100 зареєстрованих вагітностей за період 1994-2003 рр. Встановлена частота генетично обумовленої патології в Київській області серед живо-, мертвонароджених та плодів, елімінованих за генетичними показаннями протягом 1999-2003 рр. Засновані комп'ютерні реєстри випадків вродженої патології серед новонароджених, самовільних викиднів та первинно неплідних шлюбів. Встановлені чинники ризику репродуктивних втрат. В області зросла кількість пацієнтів, яким надане медико-генетичне консультування; відмічені зміни структури вродженої патології серед новонароджених, зменшена частота репродуктивних втрат за рахунок плоду серед бажаних вагітностей.

Видані методичні рекомендації “Організація генетичного моніторингу” та “Первинна профілактика вродженої і спадкової патології”, які впроваджені в Київській області в практику роботи акушерсько-гінекологічної, неонатологічної та медико-генетичної служб. Виданий і впроваджений в практику роботи системи охорони здоров'я області “Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я. Первинна профілактика ендокринних хвороб як чинника ризику вродженої патології, репродуктивних втрат та непліддя”.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно складений план дослідження, проведений пошук, збір і аналіз літератури вітчизняних та зарубіжних авторів з питань, що висвітлюються. Проаналізовані існуючі методи досліджень, відібрані найбільш адекватні для виконання дисертаційної роботи. Автором проведений аналіз фактичного матеріалу. Науково обгрунтована стратегія подальшого розвитку надання медико-генетичної допомоги населенню. Визначені основні напрямки роботи медико-генетичної служби. Доведена необхідність її тісної співпраці з іншими службами МОЗ України, в т.ч. ендокринологічною. Профілактика визначена єдиним можливим засобом зменшення тягаря генетично обумовлених хвороб. Статистична обробка даних проводилась в лабораторії генетичного моніторингу Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України у співпраці з к.фіз.-мат.н. С.С. Карташовою, з рівною часткою участі кожного. Здобувач у співробітництві з к.м.н. Піотрович Л.М., к.м.н. Поканевич Т.М, к.м.н. Горіною О.В. з рівною часткою участі кожного впроваджував у лікувально-профілактичних закладах Київської області заходи, спрямовані на покращання репродуктивного здоров'я.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на: Першому Національному конгресі з біоетики (Київ, 2001); ІІІ з'їзді медичних генетиків України (Львів, 2002 р.); Міжнародному науковому симпозіумі з біоетики “Штучні репродуктивні технології та майбутнє України” в рамках Міжнародного конгресу сім'ї “Родина-дитина-держава” (Київ, 2003); XIV з'їзді гігієністів України “Гігієнічна наука та практика на рубежі століть” (Дніпропетровськ, 2004); The 8th European symposium prevention of congenital anomalies “Archives of Perinatal Medicine” (Познань, Польща, 2005); ІІ Українському конгресі по клінічній генетиці з міжнародною участю “Метаболічні спадкові захворювання” (Харків, 2005); науково-практичних конференціях: “Преконцепційна профілактика і пренатальна діагностика поширеної спадкової патології” (Львів, 2001); “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України” (Київ, 2002); “Проблеми онкогенетики: наукові та прикладні аспекти” (Київ, 2002); “Актуальні аспекти патології репродуктивної системи у жінок” (Київ, 2002); “Інформаційні технології в гігієні та медичній екології” (Київ, 2002); “Антропогенно змінене середовище України: ризики для здоров'я населення і екологічних систем” (Київ, 2003); “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України” (Київ, 2003); “Демографічна та медична статистика України у ХХІ столітті. Медичні інформаційні системи у статистиці” (Київ, 2004); “Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни” (Львів, 2004); “Радіобіологічні ефекти: ризики, мінімізація, прогноз” (Київ, 2005); “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України (Перші марзеєвські читання)” (Київ, 2005); “Профілактична медицина: проблеми і перспективи” (Київ, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 54 наукових робіт, серед них 1 монографія, 25 статей у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, двоє методичних рекомендацій, інформаційний лист, 25 тез доповідей на конференціях і з'їздах.

Структура та обсяг дисертації. Зміст роботи викладено на 387 сторінках. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу, присвяченого предмету, об'єкту і методам дослідження, чотирьох підрозділів особистих досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел з 372 найменувань, 7 додатків. Робота містить 77 таблиць, 53 рисунки та 4 формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення сформульованих завдань і досягнення мети як методологічна основа застосований системний підхід. Схема досліджень представлена на рис. 1-4.

Користувалися Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду. Кількість зареєстрованих вагітностей складалась з суми кількості пологів (живо- і мертвонародженими), самовільних викиднів та абортів за медичними показаннями. Частота репродуктивних втрат розраховувалась як співвідношення кількості репродуктивних втрат загалом, самовільних викиднів, абортів за медичними показаннями, мертвонароджень та дітей, померлих протягом перших діб життя до кількості зареєстрованих вагітностей та визначалась на 100 пологів.

Генетико-демографічні процеси серед населення Київської області

v

v

v

v

* статево-вікова структура;* народжуваність;

* смертність;

* середня тривалість очікуваного життя;

* шлюбність.

* виходи зареєстрованих вагітностей (живо-, мертвонароджені, аборти за медичними показаннями, спонтанні викидні);

* частота репродуктивних втрат в районах області;

* ризик репродуктивних втрат в районах у порівнянні з областю;

* ступінь гетерозиготності нащадків.

* тягар вродженої і спадкової патології серед виходів вагітності;

* частота генетично обумовлених репродуктивних втрат в районах області.

* захворюваність і поширеність патології;

* прогноз захворюваності.

v

v

v

v

Державна статистична звітність

Галузева статистична звітність

Галузева статистична звітність

Галузева статистична звітність

Рис. 1 Схема проведених досліджень: генетико-демографічні процеси серед населення Київської області

Аналіз ефективності проведення скринуючих програм серед вагітних і новонароджених

v

v

v

Пренатальний ультразвуковий скринінг вагітних

* Скринінг новонароджених на ФКУ.

* Обстеження на природжений гіпотиреоз.

Бази даних реєстрів генетичного моніторингу:

* вроджені вади розвитку (ВВР);

* самовільні викидні;

* неплідні шлюби;

* здорова доношена дитина.

v

v

v

Галузева статистична звітність;

Облікова медична документація

Галузева статистична звітність;

Облікова медична документація

Карти реєстрації баз даних генетичного моніторингу

Рис. 2 Схема проведених досліджень: аналіз ефективності проведення скринуючих програм серед вагітних і новонароджених

Обґрунтування необхідності посилення розвитку медико-генетичної допомоги населенню

v

v

v

Стан організації медико-генетичної допомоги населенню

Впровадження стратегії “сприяння здоров'ю”

Необхідність посилення розвитку медико-генетичної допомоги

v

v

v

* законодавчо-нормативна основа;

* державна і галузева статистична звітність;

* джерела літератури;

експертна оцінка.

* експертна оцінка;

* джерела літератури.

* законодавчо-нормативна основа;

* державна і галузева звітність;

* джерела літератури;

* експертна оцінка.

Рис. 3 Схема проведених досліджень: обґрунтування необхідності посилення розвитку медико-генетичної допомоги населенню.

Для визначення ймовірності виникнення репродуктивних втрат в районах області розраховували відносний ризик з визначенням 95% довірчих інтервалів по відношенню до загальнообласних показників за мінусом вказаного району.

Впровадження результатів роботи

v

v

v

v

Публікація статей і тез доповідей, доповіді

Методичні рекомендації “Первинна профілактика вроджених вад розвитку”, впроваджені в Київській області

Методичні рекомендації “Організація генетичного моніторингу”, впроваджені в Київській області

Система профілактики генетично обумовлених репродуктивних втрат, впроваджена в Київській області

Рис. 4 Схема проведених досліджень: впровадження результатів роботи.

При розрахунку поширеності вродженої і спадкової патології приймали до уваги верифіковані генетиками діагнози ВВР серед живонароджених, мертвонароджених та абортних плодів. Верифікація здійснювалася у Київському обласному центрі охорони здоров'я матері і дитини. Мертвонароджені та абортні плоди досліджені патологоанатомом. Частота генетично обумовленої патології розраховувалась як співвідношення кількості ВВР до кількості живо-, мертвонароджених та абортних плодів відповідно та визначалась на 1000 пологів.

Гетерозиготність новонароджених оцінювали за місцем народження батьків (Алтухов Ю.П., 2003).

Для аналізу ефективності ультразвукового скринінгу вагітних розглядали показник охоплення вагітних масовим дворазовим ультразвуковим скринінгом по областях за даними акушерсько-гінекологічної служби МОЗ України впродовж 2000-2004 рр. Протягом того ж періоду за даними медико-генетичної служби МОЗ України оцінювали виявлення ВВР плоду до і після 28 тижнів вагітності при селективному ультразвуковому скринінгу. Підраховували відсоток діагнозів, підтверджених у елімінованих плодів і новонароджених. Розглядали структуру виявлених вад.

З метою оцінки впливу кваліфікації лікарів пренатальної діагностики та якості застосованої апаратури на ефективність ультразвукового скринінгу вагітних за спеціальним опитувальником зібрана база даних щодо кваліфікації лікарів з ультразвукової діагностики, наявності та якості діагностичного обладнання в областях України. При цьому орієнтувалися на частоту патології з високою летальністю (аненцефалія, множинні вади розвитку), а також дуже складним прогнозом життя та психомоторного розвитку (синдром Дауна). Для коректного співставлення кореляційний аналіз був проведений за регіонами їх обслуговування міжобласних медико-генетичних центрів згідно з наказом №77 МОЗ України від 14.04.93 р.: Північний (Київський медико-генетичний центр - Вінницька, Житомирська, Київська області та м. Київ); Південний (Кримський медико-генетичний центр - Автономна республіка Крим, м. Севастополь); Центральний (Криворізький медико-генетичний центр - Дніпропетровська, Кіровоградська, Запорізька, Черкаська області); Західний (Львівський медико-генетичний центр - Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька і Чернівецька області); Північно-Східний (Харківський медико-генетичний центр - Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області); Південно-Східний (Донецький медико-генетичний центр - Донецька і Луганська області); Південно-Західний (Одеський медико-генетичний центр - Миколаївська, Одеська і Херсонська області).

Оцінювали частоту ФКУ серед новонароджених України за 1992-2004 рр. та обсяг охоплення новонароджених скринінгом протягом того ж періоду. Розглянута організація скринінгу на ФКУ серед новонароджених Київської області за 2002-2004 рр. і роль медико-генетичної служби в ньому. Аналіз ефективності проведення скринінгу новонароджених на ФКУ проводився за кількістю надісланих бланк-тестів, термінами забору крові, доставки бланк-тестів і виконання аналізу, визначався відсоток охоплення скринінгом новонароджених, частота виявлених випадків ФКУ. Розрахунок частоти генів ФКУ і прогноз кількості хворих у наступних поколіннях здійснювався відповідно до розрахунків, описаних Солбриг О., Солбриг Д. (1982).

Для визначення чинників ризику виникнення ВВР застосовані епідеміологічні дослідження типу “випадок-контроль”. Розглядали дані комп'ютерних реєстрів випадків неплідних шлюбів, самовільних викиднів, ВВР у новонароджених та здорових доношених дітей, створені при функціонуванні епідеміологічної системи генетичного моніторингу, яка впроваджена у діяльність органів охорони здоров'я у Київській області з 01.01.1999 р. відповідно до наказу МОЗ України 78-Адм від 09.09.1998 р. та згідно з Цільовою комплексною програмою генетичного моніторингу в Україні на 1999-2003 рр. За допомогою опитувальників (Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА №1662 від 11.01.99 р.) оцінено 5050 виходів зареєстрованих вагітностей та 943 випадки непліддя, що зареєстровані протягом 1999-2003 рр. В якості міри зв'язку досліджуваних чинників та ефектів чинника використовували відношення шансів (ОR) при 95% довірчому інтервалі. Значущість ефекту впливу чинника на рівень досліджуваної патології також оцінювалася за критеріальними статистиками. Радіаційний чинник впливу (або його відсутність) визначався як факт проживання на радіоактивно забруднених (або “чистих”) територіях з часу аварії на Чорнобильській АЕС, розрахунки проводились за 1999-2001 рр.

Для визначення частоти ендокринних хвороб та трендів захворюваності в областях України була використана інформація, отримана з ф.12 “Звіт про захворювання, зареєстровані у хворих, які проживають в районі обслуговування лікувального закладу” за період 1993-2002 рр. Захворюваність визначалася на 100 тис. населення. Частота хвороб щитовидної залози та цукрового діабету серед вагітних Київської області розраховувалась на 1000 зареєстрованих вагітностей за період 1999-2003 рр.

Статистичний аналіз здійснювали за допомогою програм Microsoft®Excel 97 та Epi Info. Оформлення роботи здійснювали за допомогою програми Microsoft®Word 97.

Результати дослідження та їх обговорення. Демографічна основа репродуктивного потенціалу населення Київської області. У 2004 році 58,6% від загальної кількості наявного населення області проживала у містах, що відрізняється від середнього по Україні (67,5%) і дозволяє вважати область менше урбанізованою. Розподіл постійного населення Київської області за статтю та віком свідчить про зниження народжуваності, низьку середню тривалість життя та надсмертність чоловіків (рис. 5). При показнику 8,4 народжених на 1000 показник смертності складав 17,3‰. Середня тривалість життя, очікуваного при народженні, для чоловіків і жінок Київської області, становить 61,8 та 73,9 років відповідно, тобто дещо зменшена порівняно з показниками по Україні (62,6 та 74,1 років відповідно). Середній вік населення Київської області складає 38,8 для всього населення, 36,0 та 41,3 років для чоловіків і жінок і дещо відрізняється від показників по Україні - 38,5; 35,9; 40,9 років відповідно. Питома вага жінок і чоловіків репродуктивного віку дорівнює 51,48%. Спостерігається позитивна динаміка кількості людей репродуктивного віку, що надає можливість сподіватися на підвищення шлюбності у області. Медіанний вік чоловіків, що беруть шлюб, дорівнює 25,89 в Київській області та 25,83 років - в Україні, жінок - 23,03 та 22,97 років відповідно. Частота реєстрації шлюбів складає 8,3 ‰, а зареєстрованих розлучень 3,8 ‰ (рис. 6).

Співвідношення живонароджених чоловічої та жіночої статі в популяції Київської області дорівнює 106,5:100, співпадає з українськими показниками (105,9:100) і лежить у межах відомих коливань співвідношення статей, які спостерігаються у світі при народженні (Гаврилов Л.А., Гаврилова Н.С., 1986). Однакова кількість чоловіків і жінок в області зафіксована після 22 років їх життя, а в 26-29 років знову відмічається збільшення кількості чоловіків по відношенню до жінок. Тенденція до зниження співвідношення чоловіків до жінок розпочинається після 31 року життя. На 100 чоловіків Київської області, що знаходяться у репродуктивному віці, припадає 98,6 жінок такого ж віку, що також не відрізняється від аналогічних показників по Україні. Чоловіків Київської області до 50-річного віку виживає більше, ніж по Україні, а до 80 річного - навпаки.

Найвища народжуваність у Київській області відмічається у віковій групі жінок 20-24 років - ними народжено 39,78% дітей від загальної кількості народжених по області (рис. 7). Високий показник народжуваності спостерігається і серед 25-29 річних (народжували 29,06% від усіх новонароджених). 18,08% дітей народжується жінками у віці, несприятливому для народження дитини, що практично не відрізняється від загальноукраїнських показників.

Сумарний коефіцієнт народжуваності для населення Київської області, як і в цілому для України, в останні роки дорівнює 1,1-1,2, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь.

Зважаючи на вищенаведені дані, можна охарактеризувати репродуктивний потенціал населення області (у співставленні з даними по Україні в цілому) позитивно.

В той же час необхідно звернути увагу на те, що виникає неузгодженість між світовими тенденціями відносно необхідності скорочення народжуваності для збереження ресурсного потенціалу планети (Программа действий. Повестка дня на 21 век, 1993) і необхідністю протидіяти негативним напрямкам процесів відтворення населення з метою збереження України як держави, в т.ч і збереження як населення в цілому, так і трудового потенціалу у Київській області. Зацікавленість держави у позитивному виході кожної бажаної вагітності та народженні здорової дитини відображена у Конституції України, статтях відповідних законів та Програмах у сфері охорони репродуктивного здоров'я.

Репродуктивні втрати серед виходів зареєстрованих вагітностей. В таких складних демографічних умовах при неможливості відтворення населення держави з перспективою подальшого скорочення його чисельності важливого значення набувають репродуктивні втрати серед бажаних вагітностей та нереалізовані в неплідних шлюбах репродуктивні потенції. Розгляд структури, частоти і ризику виникнення репродуктивних втрат за рахунок плоду серед виходів зареєстрованих вагітностей у населення, яке мешкає у Київської області, засвідчив, що частота репродуктивних втрат на 100 зареєстрованих вагітностей в цілому по Київській області за період 1994-2003 рр. становила 10,79, коливаючись по рокам від 12,51 в 1996 р. до 7,98 в 2003 р. (рис. 8). Основна частка в структурі репродуктивних втрат в Київській області належала самовільним викидням - 8%. Мертвонародження складали 2% втрат. Абортами за медичними показаннями, до яких відноситься генетична патологія плоду, закінчувалась кожна сота зареєстрована вагітність.

По районах Київської області протягом 1994-2003 рр. частота репродуктивних втрат коливалась більше, ніж в два з половиною рази. Мінімальні показники характерні для Бородянського району (6,9), м. Березань (8,39), Володарського та Рокитнянського районів (по 8,5), м. Ірпінь (8,68) та Макарівського району (9,01). Найбільші значення частоти репродуктивних втрат зафіксовані в м. Славутич (17,69 на 100 зареєстрованих вагітностей), Вишгородському районі (16,94), м. Ржищів (15,45), Іванківському (14,9) та Васильківському (14,45) районах.

Розраховані частоти репродуктивних втрат за рахунок плоду надають підстави для твердження, що частота плодових репродуктивних втрат серед зареєстрованих вагітностей у Київській області за останні роки знижувалась. Цей факт можна розцінювати як поліпшення надання медичної допомоги, в т.ч. її організації.

Визначені відносні ризики виникнення репродуктивних втрат в районах області протягом 1994-2003 рр. дозволили виділити райони з показниками, які відрізняються від середніх по області в негативну сторону, а відтак потребують першочергової уваги і в управлінських діях. Представлене співвідношення ризиків у районах порівняно з населенням області свідчить, що в мм. Ржищів, Біла Церква Славутич, Вишгородському, Іванківському, Васильківському, Тетіївському, Бориспільському, Ставищенському, Білоцерківському і Фастівському районах існує резерв для подальшого вдосконалення медичної допомоги (табл. 1).

Загалом, отримані дані можуть слугувати матеріалом для планування тих чи інших заходів в адміністративних одиницях області.

Необхідно також відмітити, що зниження репродуктивних втрат є позитивним і свідчить про якість роботи медичних служб охорони репродуктивного здоров'я, які функціонують на території області. З іншого боку, збереження усіх вагітностей знижує процеси природного добору, особливо на стадіях ембріону і плоду, що, в свою чергу, може негативно позначитися на генофонді наступних поколінь. В той же час можна зазначити, що відповідно до принципів біоетики, які останнім часом пропагує цивілізоване суспільство, кожна сімейна пара має право на народження дитини, а кожна зачата людина має право на життя і на виживання [Сидоряк І., 2003].

Дотримання найбільш важливих біоетичних принципів не повинне залишатися тільки намірами, громадянське суспільство в цілому і кожна людина в ньому зацікавлені в пошуку шляхів гуманізації медицини. На цьому тлі проблема збереження кожної бажаної вагітності в умовах скорочення народжуваності залишається актуальною не лише медичною, але й філософською проблемою суспільства.

Частота вродженої і спадкової патології серед виходів зареєстрованих вагітностей. До 1998 р. медико-генетична допомога населенню Київської області надавалася відповідно до Наказу МОЗ №77 від 14.04.1993 р. “Про стан та заходи подальшого розвитку медико-генетичної допомоги в Україні” Київським міжобласним медико-генетичним центром, розташованим на базі Української дитячої спеціалізованої лікарні “Охорони здоров'я матері та дитини” (м. Київ) та міжрайонним медико-генетичним кабінетом, який знаходився у м. Біла Церква. Така організація медико-генетичної допомоги не забезпечувала населенню області доступ до медико-генетичної допомоги і її якісне надання: у 1997 р. поширеність вродженої і спадкової патології серед новонароджених складала 11‰, що було набагато нижче середнього показника по Україні (28,9‰ за цей же рік) і свідчило, в першу чергу, про гіподіагностику і недоліки в реєстрації вроджених і спадкових захворювань. На сьогодні майже у кожної 35 живонародженої дитини при народженні реєструються ті чи інші ВВР - рівень вродженої патології серед живонароджених складав за п'ять років спостереження 28,59‰ (рис. 5).

Таблиця 1

Ризик виникнення репродуктивних втрат в 1994-2003 рр. серед населення районів області по відношенню до населення Київської області

Райони

Відносний ризик

Довірчий інтервал

Частота виявлених ВВР на 1000 зареєстрованих вагітностей

Баришівський

0,90

0,81-1,00

32,52

Білоцерківський

1,13

1,05-1,22

20,27

Богуславський

0,91

0,83-1,01

19,00

Бориспільський

1,16

1,09-1,23

16,87

Бородянський

0,64

0,57-0,71

17,95

Броварський

1,01

0,96-1,06

57,02

Васильківський

1,34

1,27-1,41

55,69

Вишгородський

1,57

1,47-1,67

65,59

Володарський

0,79

0,69-0,90

40,33

Згурівський

1,10

0,96-1,25

23,47

Іванківський

1,38

1,27-1,51

38,79

Кагарлицький

1,01

0,92-1,12

19,99

Києво-Святошинський

0,78

0,73-0,84

42,94

Макарівський

0,83

0,75-0,92

35,21

Миронівський

0,92

0,84-1,01

29,21

Обухівський

1,02

0,95-1,10

25,15

Переяслав-Хмельницький

0,90

0,83-0,97

32,22

Поліський

1,11

0,94-1,31

50,00

Рокитнянський

0,79

0,71-0,87

19,23

Сквирський

0,85

0,76-0,94

13,60

Ставищенський

1,15

1,05-1,26

12,20

Таращанський

0,85

0,76-0,95

37,55

Тетіївський

1,18

1,09-1,27

20,65

Фастівський

1,12

1,06-1,19

36,32

Яготинський

0,91

0,82-1,00

27,65

м. Б. Церква

0,84

0,80-0,88

25,48

м. Березань

0,78

0,66-0,91

26,53

м. Ірпінь

0,80

0,74-0,87

12,13

м. Славутич

1,76

1,62-1,91

27,78

м. Ржищів

1,00

0,82-1,21

21,28

Рис. 5 Частота ВВР серед живонароджених, Київська область, 1997-2003 рр., ‰.

Таким чином, частота вродженої і спадкової патології серед народжених живими у Київській області досягла величини середнього значення, що спостерігалося останніми роками в Україні. Порівняно з частотою генетично обумовленої патології серед народжених живими частота таких хвороб підвищена серед випадків фетальної смерті, підтверджених патолого-анатомічним дослідженням. Вона склала серед мертвонароджених 49,69‰ і серед абортних плодів - 70,03‰ (рис. 6). Найвища частота ВВР серед мертвонароджених спостерігалась в 2003 р. Це може свідчити не лише про реальне зростання кількості діагностованих ВВР серед мертвонароджених дітей, а й про організацію співпраці патолого-анатомів з лікарями-генетиками. Збільшення поширеності вродженої патології серед плодів, спрямованих на елімінацію, є доказом ефективності ультразвукового скринінгу вагітних в області і покращання вторинної профілактики ВВР взагалі.

Рис. 6 Частота ВВР серед живо-, мертвонароджених та абортних плодів на 1000 відповідних випадків (Київська область, 1999-2003 рр.).

За п'ять років спостереження частота генетично обумовлених хвороб в Київській області серед живо-, мертвонароджених та плодів, елімінованих за генетичними показаннями, дорівнювала 31,93‰. З урахуванням генетичних подій серед самовільних викиднів тягар генетичної патології склав 56,84 на 1000 випадків зареєстрованих вагітностей.

Можна також зазначити, що протягом періоду спостереження медико-генетична служба в області отримала неабиякий розвиток: додатково до існуючих відкрилися міжрайонні медико-генетичні кабінети, почало функціонувати відділення медичної генетики і планування сім'ї у Київському обласному центрі охорони здоров'я матері та дитини, закуплено обладнання для діагностики інфекційних хвороб, що передаються статевим шляхом, майже регулярно виділялися кошти на закупівлю реактивів для обстеження вагітних і новонароджених, мережа практичних лікарів в області активно працювала за Цільовою комплексною програмою генетичного моніторингу в Україні. Тобто, підвищення частоти хвороб генетичної етіології серед новонароджених, що спостерігається в області, цілком обгрунтовано можна вважати результатом покращання організації діагностики і реєстрації вродженої і спадкової патології.

В той же час частота виявлених ВВР серед усіх зареєстрованих вагітностей між районами Київської області відрізнялася в п'ять разів, коливаючись від 12,13 на 1000 зареєстрованих вагітностей в м. Ірпінь до 65,59 ‰ в Вишгородському районі, що, в першу чергу, може свідчити про нерівномірність організації медико-генетичної допомоги населенню при порушеннях репродуктивного процесу (див. табл. 1).

Вплив ступеня гетерозиготності на можливості відтворення населення. Вирішували завдання щодо визначення впливу рівня гетерозиготності на можливості відтворення населення, адже інтенсивність відтворення є однією із ознак адаптованості популяції до умов навколишнього середовища (Алтухов Ю.П., Курбатова О.Л., 1990). Показано, що в реєстрі випадків народження здорових доношених дітей кількість сімей, де батьки народжені в різних адміністративних районах (тобто їх діти мають підвищену гетерозиготність порівняно з тими дітьми, батьки яких мають меншу шлюбну дистанцію), менше, ніж в реєстрах випадків ВВР, самовільних викиднів та неплідних шлюбів (рис. 7). Отримані дані знаходяться в ряді фактів, що підтверджують гіпотезу про негативну роль підвищеної внутрішньопопуляційної гетерозиготності в розвитку адаптованості організму до умов середовища.

Рис. 7 Розподіл шлюбних пар в реєстрах генетичного моніторингу за народженням в різних адміністративних районах, Київська область, 1999-2003 рр., %.

Пренатальний скринінг вагітних. Відомо, що для своєчасного виявлення ВВР, підвищення рівня пренатальної діагностики, визначення адекватної тактики ведення вагітності та ранньої пренатальної корекції виявлених вад серед вагітних проводиться дворазовий ультразвуковий скринінг, який дозволяє лікарям вчасно діагностувати значну частину ВВР. Вважається, що у сполученні з біохімічними обстеженнями (визначення рівня б-фетопротеїну, хоріонічного гонадотропіну) можна виявити до 90% патології. Поява нових ультразвукових технологій, виявлення нових ультразвукових маркерів хромосомних синдромів надали можливість проведення пренатального ультразвукового скринінгу на 10-14 тижнях вагітності, що до того ж відповідає юридичним і біоетичним аспектам, пов'язаним з елімінацією плоду при вагітності (Coustan D.R., Haning R.V., Singer I.D., 1994; Медведев М.В., Алтынник Н.А, 1999).

Вже на цьому етапі, окрім формування груп вагітних високого ризику вродженої патології, можлива діагностика чималої кількості ВВР (аненцефалії, деяких форм гідроцефалії, вад розвитку черевної стінки та ін.). Вважається, що до 80% хромосомної патології можна діагностувати вже в першому триместрі вагітності. Для додаткового виявлення вродженої патології другий етап ультразвукового скринінгу рекомендується проводити на 20-24 тижнях гестації. Відмічають також, що для визначення тактики ведення вагітності при септальних дефектах серця оптимальним є термін 24-26 тижнів (Эсетов М.А., 2001).

Оцінка ефективності пренатального ультразвукового скринінгу, засвідчила, що за даними статистичної звітності в цілому в країні досягнутий задовільний показник охоплення вагітних дворазовим ультразвуковим скринінгом (92,4%). До 28 тижнів вагітності (термін вагітності, при якому до 2005 р. була можлива елімінація ушкодженого плоду) в Україні виявлялися вади розвитку центральної нервової системи (30,6%), нирок і сечовивідних шляхів (22,9%), множинні ВВР (15,9%), вади серця і судин (7,9%); в області - 24,1%; 28,4%; 27,5%; 5,8% відповідно. Діагноз стабільно підтверджувався у елімінованих плодів - 97,9% по Україні та 98,29% по Київській області. Показник підтвердження діагнозу серед новонароджених в Україні - 72,4% проти 84,52% в області.

Для вирішення питання щодо конкретних заходів стосовно можливості вдосконалення якості ультразвукової діагностики вродженої патології аналізовані відомості комп'ютерної бази даних щодо кваліфікації лікарів і наявності та якості діагностичного обладнання у відповідних службах МОЗ в областях України. На рівні значущості меншому, ніж 10%, виявлено статистичну залежність між збільшенням питомої ваги лікарів з кваліфікаційною категорією та зниженням рівня всіх сторожових фенотипів, що вивчалися (значення коефіцієнта кореляції в межах від r =-0,76 до r =-0,52) (рис. 8). На рівні значущості нижче за 10% також встановлено статистичну залежність між збільшенням відносної кількості апаратів для ультразвукової діагностики та зменшенням частоти вроджених сторожових фенотипів по регіонах, хоча в цілому при сумуванні даних по країні ця залежність нівелюється (рис. 9).

Рис. 8 Показники кваліфікації лікарів з УЗД та рівень сторожових фенотипів серед живо- та мертвонароджених по регіонах.

Рис. 9 Показники забезпеченості сучасними УЗД апаратами та рівень аненцефалії серед живо- та мертвонароджених по регіонах.

Таким чином, для підвищення результатів пренатальної ультразвукової діагностики, окрім технологічного забезпечення конче необхідно вдосконалення післядипломної освіти лікарів з цього фаху.

Скринінг новонароджених на ФКУ. Визначення якості організації та проведення скринінгу новонароджених на ФКУ показало, що частота ФКУ серед новонароджених в Україні в середньому за 13 років спостереження становила 0,10 ‰ (рис. 10).

Рис. 10 Частота ФКУ в Україні, 1992-2004 рр., ‰ (дані медико-генетичної служби МОЗ України).

Протягом цього періоду показник коливався від 0,08‰ до 0,12‰. Скринінгом щорічно охоплювалось тільки близько 70% новонароджених (рис. 11).

Рис. 11 Обсяг охоплення скринінгом на ФКУ новонароджених України, 1992-2003 рр., % (дані медико-генетичної служби МОЗ України).

В Київській області частота ФКУ серед новонароджених за 1999-2003 рр. дорівнювала 0,17‰. Вивчення термінів аналізу зразків крові на ФКУ з метою визначення якості, а, відтак, і ефективності проведення масового скринінгу на ФКУ серед новонароджених, засвідчило недовиконання Наказу МОЗ України №457 від 13.11.2001 р. “Про заходи щодо удосконалення медичної допомоги хворим на фенілкетонурію в Україні”: при дотриманні термінів забору крові, терміни доставки зразків для аналізу та проведення аналізу порушуються, що не дозволяє своєчасно розпочати лікування та надати хворій дитині необхідну медичну допомогу. Прогноз накопичення хворих на ФКУ та частоти гена ФКУ серед населення області. Оцінювали також розміри можливих змін частоти рецесивного гену ФКУ та кількості хворих потому серед населення Київської області в зв'язку із скринінгом новонароджених на цю патологію, подальшим лікуванням виявлених хворих дітей і досягненням ними репродуктивного віку. В якості початкового рівня захворюваності приймалася середня частота, а саме 16,779 (17) на 10-5. В кожному поколінні частота дефектного алеля буде підвищуватися. Проведені розрахунки свідчать, що підвищення частоти рецесивного гену протягом наступних п'яти поколінь не призводить до фатального збільшення кількості хворих на ФКУ: частота людей із геном ФКУ підвищиться від 101 до 111, а кількість хворих на ФКУ збільшиться від 10 до 12 на 100 000 новонароджених. З позицій концепції “користь-шкода” вибір необхідно зробити на користь проведення скринінгу на ФКУ. Інформацію про захворювання, його наслідки з урахуванням досягнень сучасної медицини необхідно поширювати серед усіх сімейних пар дітородного віку.

Скринінг новонароджених на гіпотиреоз. В Україні проводиться лише селективний скринінг природженого гіпотиреозу. Так, за даними МОЗ на гіпотиреоз в усіх областях України обстежується незначний відсоток новонароджених. Між тим, тільки в областях, ендемічних за йодом та тих, де населення було уражене радіоактивним йодом, народжуються десятки тисяч дітей, яких, відповідно до сучасних наукових уявлень, обов'язково необхідно охопити скринінгом на вроджений гіпотиреоз. Масовий скринінг новонароджених на гіпотиреоз в нашій державі повинен проводитися відповідно до Наказу МОЗ і АМН України №641/84 від 31.12.2003 “Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні” з 2004 р. В той же час зміст Наказу викликає зауваження та виникає необхідність його доопрацювання, принаймні у частині, яка регламентує проведення скринінгу новонароджених на гіпотиреоз. В Київській області з кінця квітня 2003 р. проводили селективний скринінг новонароджених на природжений гіпотиреоз (в районах, дефіцитних за йодом). В теперішній час скринінг не проводиться в зв'язку з відсутністю фінансування на реактиви.

Функціонування системи генетичного моніторингу (реєстри випадків ВВР серед новонароджених, самовільних викиднів, неплідних шлюбів та здорових доношених дітей. Вказують, що близько 50% дітей з вродженою патологією мають її в результаті впливу на матір під час вагітності несприятливих чинників (WHO, 1996). Тому визначення негативних факторів, що діють на вагітну жінку, цілеспрямоване підвищення інформованості лікарів і санітарна просвіта населення є важливими кроками у зниженні тягаря репродуктивних втрат. Аналіз баз даних, накопичених в комп'ютерних реєстрах, дозволив визначити ймовірність впливу чинників ризику на виникнення ВВР у новонароджених, самовільних викиднів та непліддя. Пріоритетними факторами виявилися хронічні інфекційні захворювання, екстрагенітальна патологія, в т.ч. ендокринна, професійні шкідливості, шкідливі звички подружжя, а саме вживання алкоголю і паління, проживання на радіоактивно забрудненій території (табл. 2).

Таблиця 2

Ймовірність народження дитини з ВВР, виникнення самовільного викидню та неплідного шлюбу при наявності чинника ризику у подружжя, Київська область, 1999-2003 рр.

Чинник ризику

Жінки

Чоловіки

Подружжя разом

OR

ДІ

OR

ДІ

OR

ДІ

ВВР у новонародженого

Хронічні інфекції

2,96

1,98-4,44

6,62

2,48-19,20

3,44

2,38-4,97

Екстрагенітальна патологія

1,79

1,43-2,25

1,25

0,88-1,79

1,62

1,34-1,96

Ендокринні хвороби

1,27

1,00-1,60

0,97

0,29-3,27

1,25

1,00-1,58

Шкідливі звички

2,00

1,47-2,71

1,00

0,84-1,20

1,21

1,04-1,41

Професійні шкідливості

1,45

1,03-2,06

1,36

1,06-1,75

1,39

1,14-1,70

Самовільний викидень

Хронічні інфекції

3,63

2,51-5,27

10,64

4,20-29,50

4,56

3,23-6,37

Екстрагенітальна патологія

0,93

0,75-1,14

1,25

0,92-1,71

1,03

0,86-1,22

Ендокринні хвороби

0,36

0,29-0,46

1,37

0,53-3,75

0,40

0,32-0,51

Шкідливі звички

4,04

3,09-5,28

1,76

1,50-2,06

2,35

1,99-2,57

Професійні шкідливості

2,42

1,80-3,26

1,38

1,10-1,71

1,72

1,45-2,05

Проживання на радіоактивно забрудненій території

1,36

1,09-1,71

0,007

-

-

-

Неплідний шлюб

Хронічні інфекції

11,64

7,96-17,10

55,85

22,08-154,38

17,78

12,31-24,50

Екстрагенітальна патологія

1,29

1,01-1,64

2,12

1,51-2,99

1,54

1,26-1,87

Ендокринні хвороби

0,62

0,47-0,83

1,52

0,49-4,81

0,66

0,50-0,87

Шкідливі звички

6,59

4,94-8,80

1,68

1,37-2,05

2,79

2,40-3,30

Професійні шкідливості

2,77

1,99-3,87

2,60

2,04-3,32

2,66

2,19-3,24

Вплив впровадження системи заходів профілактики репродуктивних втрат на надання медичної допомоги населенню. Виявлені чинники для зменшення їх впливу потребували впровадження профілактичних заходів На території області була впроваджена цілісна система профілактики, яка включала організацію трьохрівневої системи надання медичної допомоги населенню при порушеннях репродукції (Піотрович Л.М., 2002), виявлення основних чинників ризику шляхом створення і функціонування епідеміологічної системи генетичного моніторингу, налагодження первинної профілактики репродуктивних втрат, посилення уваги до заходів пренатальної діагностики вродженої і спадкової патології. Впровадження такої системи дозволило в цілому по області знизити рівень репродуктивних втрат за рахунок плоду (табл. 3).

Таблиця 3

Ризик виникнення репродуктивних втрат в 1999-2003 рр. у порівнянні з 1994-1998 рр., Київська область

Показники

OR

ДІ

Хі2

р

Репродуктивні втрати, в т.ч.

0,73

0,71-0,76

326,05

0,001

аборти за медичними показаннями

0,95

0,86-1,05

1,07

0,300

самовільні викидні

0,69

0,66-0,72

330,51

0,001

мертвонародження

0,89

0,82-0,97

8,14

0,004

померлі протягом 0-6 діб життя

0,67

0,57-0,79

24,32

0,001

Генетико-епідеміологічні процеси серед населення у зв'язку із захворюваністю на ендокринні хвороби. Серед ендокринних хвороб розглядали захворюваність на тиреотоксикоз дитячого і дорослого населення та цукровий діабет, які достатньо поширені та є тими, що представлені в статистичній звітності. Протягом 1993-2002 років показники захворюваності на тиреотоксикоз дитячого населення (0-14 років) на 1000 відповідного населення в областях країни, в т.ч. в Київській області, суттєво не відрізнялися між собою. Величина показника в цілому по Україні також мала зовсім незначні коливання. Величина показників захворюваності дитячого населення України на цукровий діабет за цей же період характеризується статистично незначущими коливаннями близько середніх рівнів весь період спостереження. Статистично значущі тенденції зростання захворюваності по областях також не відмічені.

Захворюваність населення на тиреотоксикоз дорослого населення мала тенденцію зростати з часом - середньорічні темпи зростання патології становили по Україні в цілому 0,003 (p<0,02). По Київській області статистично значущих тенденцій змін відповідних показників серед дорослих на 5% рівні значущості не виявлено.

Захворюваність дорослих на цукровий діабет в цілому по Україні з роками збільшувалася, темп зростання величини показника дорівнював 0,06 (p<0,001). По області статистично значущих тенденцій змін відповідних показників серед дорослих на 5% рівні значущості не виявлено.

Як показано, в т.ч. і у власних дослідженнях, проблеми ендокринних захворювань у населення репродуктивного віку суттєво відображаються на репродуктивному процесі та здоров'ї майбутнього покоління. Важливою є діагностика хвороби і для подальшого стану здоров'я самої жінки.

Дані відносно поширеності ендокринних захворювань у жінок репродуктивного віку, в т.ч. у вагітних, є також необхідними для подальшого планування об'ємів медичної допомоги і обгрунтування управлінських рішень різного рівня (Медведь В.І., 2003).

Визначення частоти хвороб щитовидної залози та цукрового діабету серед вагітних районів Київської області протягом 1999-2003 рр. представлено у табл. 4.

Таблиця 4

Частота хвороб щитовидної залози та цукрового діабету, які виникли під час вагітності, ускладнюють її, пологи і післяпологовий період, 1999-2003 рр., Київська область, на 1000 зареєстрованих вагітностей

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены