Результати оцінки вербальної пам'яті говорять про виражені мнестичні розлади у досліджуваних і вказують на психоорганічну спрямованість порушень, що розвиваються у УЛНА з тиреопатіями. Безпосереднє запам'ятовування 10 слів у хворих основної групи складало 3,6±1,2 слова, що вірогідно нижче, ніж у групі порівняння(6,9±1,8 слова, p<0,001). Відстрочене відтворення слів через 15 хвилин виявило ще більший розрив у даних: 2,3±1,1 слова і 6,5±1,3 слова відповідно (p<0,0001). У досліджуваних також були виявлені істотні відмінності усередині основної групи. Для осіб із органічними ПР було характерно істотне зниження короткострокового запам'ятовування пропонованих слів: більшість хворих (87,8%) при першому відтворенні називали тільки одне слово, деякі пацієнти (6,7%, переважно з деменцією) - жодного. Найбільша кількість слів хворими з органічними розладами була відтворена на сьоме пред'явлення, тоді як у групі невротичних порушень - на п'яте. Для обох підгруп криві запам'ятовування мають зиґзаґоподібну форму, що говорить про виснаження і нестійкість мнестичних процесів.

Для представників основної групи, що страждають органічними психічними розладами, були виявлені істотні кореляції з загальною клінічною оцінкою психічних порушень (r=0,54) і з окремими симптомами - зниженням пам'яті (r=0,73), підвищеною розумовою стомлюваністю (r=0,67), зниженням уваги (r=0,58) та настрою (r=0,49), апатією (r=0,44). У хворих основної групи з психічними розладами невротичного рівня перераховані вище симптоми зустрічалися вірогідно рідше (p<0,05). Для представників групи порівняння ці прояви були нехарактерні (p<0,001).

При вивченні особливостей асоціативного процесу, логічної пам'яті і самостійної розумової продукції пацієнтів за допомогою методики піктограм були отримані вкрай різноманітні результати як в обох групах, так і серед різних типів ПР. Так, для хворих основної групи продуктивність запам'ятовування була істотно нижче норми (p<0,01) і таких же показників у ліквідаторів групи порівняння (p<0,001). У хворих групи порівняння показники в основному наближалися до нормативних даних. При цьому виявлені визначені особливості при проведенні тесту піктограм в основній групі з ПР органічного регістра. Особливе місце займали хворі з деменцією, у них в усіх без винятку (100%) виникли труднощі при виконанні завдання. Третина ліквідаторів з цим розладом не змогла виконати тест у повному обсязі, час виконання завдання істотно відрізнявся від таких характеристик у представників всіх інших груп ПР (p<0,001). Малюнки хворих з деменцією відрізнялися крайньою примітивністю і низьким змістом вибору образа на абстрактні поняття. У переважній більшості випадків пацієнти з деменцією малювали фігури людей (88,9%), доповнюючи малюнки стрільцями, у хворих з деменцією була виражена стереотипія зображень (77,8%) і прямі персеверації (55,6%). При проведенні порівняльного аналізу малюнків хворих з деменцією і пацієнтів основної групи з різними рівнями гіпотиреозу, були виявлені подібні характеристики вищеописаних зображень і формалізованих оцінок з такими у ліквідаторів з 2 - м і 3 - м ступенем гіпотиреозу, незалежно від типу ПР. Зниження продуктивності відтворення в основній групі корелювало з 3 - м (r=0,86) і 2 - м (r=0,731) ступенем гіпотиреозу. Також був виражений взаємозв'язок цього показника з такими ПР, як деменція (r=0,87), органічна депресія (r=0,84), органічний тривожний (r=0,742) і органічний астенічний розлади (r=0,71), депресивні порушення невротичного регістра (r=0,43) при наявності у хворих вищевказаних порушень функції ЩЗ. У пацієнтів групи порівняння з органічними ПР також відзначене зниження продуктивності запам'ятовування, однак ці зміни були вірогідно слабкіше, ніж у хворих основної групи (p<0,01). Отож, для представників основної групи при наявності в них виражених форм гіпотиреозу характерні зміни в піктограмах, властивих органічній поразці головного мозку, у тому числі й у структурі невротичних розладів.

З завданням при проведенні тесту простого рахунку по Е. Крепеліну цілком впоралися тільки 45,3% хворих основної групи; з них біля половини (46,8%) робили помилки в ході виконання тесту. А 5,7% осіб цієї групи не змогли виконати додавання цифр чи взагалі робили тільки одну дію; 28,2% хворих виконали близько 50% тесту самостійно. Повністю виконали тест 20,8% досліджуваних основної групи, тоді як у групі порівняння переважна більшість пацієнтів (69,8%) справилися з завданням самостійно, за допомогою - тільки 8,8%. Відлічування по Е. Крепеліну для більшості пацієнтів (89,2%) основної групи представляло визначені труднощі, тільки 5,4% досліджуваних справилися з завданням у повному обсязі і без помилок.

При оцінці функції уваги з використанням таблиць Шульте виявлено достовірне зниження цього показника в порівнянні з нормативними даними в основній групі (p<0,05); значне зниження уваги у хворих обох груп з ПР органічного рівню (p<0,001), а також у пацієнтів з гіпотиреозом 1 - й ст (p<0,001), 2 - й ст і 3 - й ст (p<0,01).

При визначенні рівня особистісної тривожності по тесту Ч. Спилбергера - Ю. Ханіна в основній групі стосовно групи порівняння виявлене достовірне перевищення показників (p<0,05). Перевага рівня особистісної над рівнем ситуативної тривожності в загальній вибірці у пацієнтів основної групи також має достовірні відмінності (p<0,01), що вказує на преморбідні передумови для розвитку депресивних та іпохондричних еквівалентів ПР у цих хворих. Для групи порівняння характерно зворотний розподіл показників (p<0,05).

При аналізі проективного рисункового тесту "Неіснуюча тварина" визначено, що в малюнках хворих основної групи частіше переважали ознаки астенії (p<0,001), депресивної спрямованості (p<0,05), захисної агресії (p<0,01), тривожності (p<0,05) і особистісної дезадаптації (p<0,001), чим у групі порівняння. При цьому у ліквідаторів з еутиреозом і початковими ознаками гіпотиреозу в малюнку була відзначена тривожно - фобічна спрямованість, а в групі порівняння насамперед зустрічалися малюнки з ознаками астенії (p<0,001). В основній групі малюнки з тривожно - депресивною окрасою вірогідно частіше (p<0,05) зустрічалися при ПР органічного рівню, у тому числі деменції, а також частіше в порівнянні з хворими УЛНА без тиреопатій (p<0,001). При наростанні тяжкості гіпотиреозу й органічних ПР у хворих основної групи відзначена тенденція до узагальнення всіх характеристик малюнка, а саме прояв виражених ознак астенічних, тривожно - депресивних рис і особистісної дезадаптації.

Дані дослідження емоційної сфери пацієнтів згідно тесту Люшера показали, що в основній групі при усередненій оцінці колірних переваг середній показник емоційного стресу склав 6,52 бали, тоді як у хворих групи порівняння - 2,37 бали (p<0,005). У пацієнтів основної групи з органічними ПР - 4,13, а з ПР невротичного регістру - 2,39 бали. Ліквідатори, недужі на тиреопатії віддавали перевагу зеленому, фіолетовому і нейтральному кольорам, а пацієнти без тиреопатий - фіолетовому, зеленому і червоному. У загальній вибірці представники основної групи найчастіше на перше місце поміщали зелений колір (27,3%), а групи порівняння - фіолетовий (25,4%). Перевага УЛНА з тиреопатіями зеленого кольору, особливо в сполученні із нейтральним, відбиває змішаний тип реагування з перевагою пасивно - оборонних тенденцій з ознаками вираженої астенії, міжособистісного конфлікту, труднощами в спілкуванні, особистісну інтроверсію.

Усереднені показники ІQ (WAІS) в основній групі нижче таких у групі порівняння і нормативних даних. При цьому відзначено зниження невербального ІQ у порівнянні з вербальним (p<0,05). Рівень інтелекту у хворих основної групи мав значну кореляцію з рівнем зниження функції ЩЗ (r=0,83), був вірогідно нижче при деменції (p<0,01), органічної депресії (p<0,05) і органічному тривожному розладі (p<0,054). Істотне зниження інтелектуального показника відзначено при органічному астенічному, генералізованому тривожному і змішаному тривожно - депресивному розладах, однак, без достовірності. Рівень інтелекту у пацієнтів основної групи корелював з віком (r=0,43; p<0,001) і роком перебування в зоні аварії (r=0,27; p<0,005). У групі порівняння виявлене достовірне зниження інтелектуального показника в групах з органічними ПР - астенічному і тривожному (p<0,05 в обох випадках).

Визначення депресивних розладів і їх якісної характеристики за методикою В.А. Жмурова показало, що усереднені дані рівня депресії у хворих на тиреопатії вірогідно вище таких в групі порівняння (p<0,01). Найбільш виражені показники відзначені у пацієнтів основної групи з органічним депресивним (p<0,001), деменцією (p<0,01) і органічним тривожним (p<0,05), а також змішаним тривожно - депресивним ПР (p<0,05). Високий рівень депресії (виражена і глибока) корелював зі шкалою 2D (депресії) - r=0,85 тесту MMPІ; з переважним вибором чорного (r=0,831), нейтрального (r=0,75), і коричневого (r=0,62) кольорів за тестом Люшера. Визначено високу кореляцію виразності депресії і тяжкості гіпотиреозу (r=0,89). Особливістю при диференційованій оцінці рівня депресії у хворих УЛНА з тиреопатіями і без таких є наявність депресивних порушень при всіх видах ПР. Однак, в основній групі рівень депресії виявлявся вірогідно вище як для хворих з органічними ПР, так і невротичного рівня, і показники знаходилися в рамках від легкої до помірної депресії, тоді як у пацієнтів групи порівняння - тільки в межах від мінімальної до легкої. Таким чином, у хворих УЛНА з тиреопатіями розвиваються більш виражені форми психопатологічних порушень у порівнянні з УЛНА без супутньої патології ЩЗ.

Для лікування і корекції ПР, виявлених у УЛНА на ЧАЕС, що страждають на тиреопатії, нами була розроблена і застосована система терапевтичних підходів. Відмітними її характеристиками виступають наступні положення: акцент на комплексному й індивідуалізованому підході, що враховує наявність тиреоїдної патології у даного контингенту хворих, її тип і ступінь тяжкості разом з виявленим ведучим спектром ПР. Тактику лікування в рамках комплексу терапевтичних заходів розробляли і проводили спільно з фахівцем - ендокринологом. Ведучою терапією ПР у даних хворих була психотерапія (раціональна, непряма, поведінкова, сімейна, аутотренінгова, сугестивна, короткострокова, арттерапія, музикотерапія) у сполученні з етіотропним гормонозамісним лікуванням, призначеним лікарем - ендокринологом. В окремих випадках застосовували психофармакотерапію, керуючись короткостроковістю і безпекою призначуваних препаратів. При необхідності використовували фармакотерапію, спрямовану на нормалізацію порушень метаболізму головного мозку; функцій вегетативної нервової системи, поліпшення церебрального і кардіального кровообігу; загальне зміцнювальне лікування - вітамінотерапію, біологічно активні речовини, віддаючи перевагу монотерапії. Розроблену нами систему терапевтичного впливу для УЛНА на ЧАЕС рекомендовано для застосування в практичній охороні здоров'я, як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах.

ВИСНОВКИ