Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

УДК 616.248 - 053.2: 616- 092.9] - 036.82.83/.84

КЛІНІКО - ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЧИННИКІВ У ВІДНОВЛЮВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ

14.01.33. - Курортологія та фізіотерапія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ГОНЧАРУК СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ

ОДЕСА - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Бабов Костянтин Дмитрович, директор Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Галина Ірина Віталіївна, головний науковий співробітник клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України Бабій Ігор Леонідович, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб Одеського державного медичного університету МОЗ України

доктор медичних наук, професор Каладзе Микола Миколайович, завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ України

Провідна установа: Український НДІ дитячої курортології і фізіотерапії (м. Євпаторія), відділ медичної реабілітації

Захист дисертації відбудеться “18” лютого 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.608.01 при Українському НДІ медичної реабілітації та курортології (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

Автореферат розісланий “14” січня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Г. О. Дмитрієва

бронхіальна астма клінічний лабораторний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) -- одне з найбільш розповсюджених захворювань у дітей (Ласица О.И.,2000; Геппе Н.А.,2002; Богорад А.Е.,2002; Кожемяка А.И. и др.,2003; Каганов С.Ю. и др.,2003; Лютина Е.И. и др., 2003; Warner I.O. еt al.,2002; Macheska-Badzakova G., Trandafilovski P.,2003). Частота її виявлення в різних країнах світу становить 5-10 % усього дитячого населення (Фещенко Ю.И.,2000; Чучалин А.Г.,2000; Дрожжев М.Е. и др.,2002; Мизерницкий Ю.А.,2002; Ревякина В.А.,2003; Blaiss Michael S.,2002). У зв'язку з цим лікування даного захворювання є однією з основних проблем педіатрії (Балаболкин И.И.,2003; Каладзе М.М. та ін.,2003).

БА приділяється велика увага в усьому світі -- з'явилися нові медикаментозні препарати, розроблено уніфіковані міжнародні підходи до діагностики і використання лікарських препаратів, реалізуються програми з контролю за якістю життя пацієнтів і зниженням ризику захворюваності (Бронхиальная астма у детей. Стратегия лечения и профилактика. Национальная программа. Всероссийское научное общество пульмонологов. Союз педиатров России, 1997; Guidelines for the Diagnosis and Management of Asthma. Bethesda, Md: National Heart, Lung and Blood Institute, 1997; British Asthma Guidelines Coordination Committee. British guidelines on asthma management, 1997; Third International Pediatric Consensus Statement on the Management of Childhood Asthma, 1998; Pediatric Asthma: Promoting Best Practice. Rochester, NY: American Academy of Allergy, Asthma and Immunology, 1999 та ін.).

Однак, незважаючи на різноманіття лікарських препаратів, методів діагностики і профілактики БА, триває неухильне зростання захворюваності в дітей. Збільшується кількість тяжких, резистентних до медикаментозної терапії форм захворювання, інвалідність і смертність від БА (Балаболкин И.И.,2003; Чучалин А.Г. и др.,2004; Мещерякова Н.Н., Белевский А.С.,2004; Simon Ronald A.,2002), що обумовлює актуальність проблеми розробки і створення нових комплексних методів відновлювального лікування (ВЛ) даного контингенту хворих.

Розвиток медичних технологій привів до створення в останні десятиліття ряду нових високоефективних методів лікування: камери штучного мікроклімату соляного аерозолю (КШМК); нормобарична гіпокситерапія; різні методики баро-, озоно-, лазерної і магнітолазерної терапії та ін. (Самосюк И.З. и др., 1997; Медведєва Т.М.,Торохтін М.Д.,1998; Торохтин А.М.,1998; Бабий И.Л.,Морозова О.В.,2001; Васильева-Линецкая Л.Я.,2002; Левашов М.И., Березовский В.А.,2002; Пономаренко Г.Н.,2002; Масленников О.В.,Конторщикова К.Н.,2003) і нового підходу до використання лікувальних фізичних чинників (ЛФЧ) на основі синдромно-патогенетичної класифікації (Пономаренко Г.Н., 2002). Разом з тим використання даних методів лікування у ВЛ дітей з БА залежно від домінуючого терапевтичного ефекту істотно обмежується відсутністю єдиних патогенетично обгрунтованих схем їх комплексного призначення, з урахуванням особливостей перебігу захворювання. У зв'язку з цим виникла необхідність обгрунтування і розробки нового підходу до комплексного призначення ЛФЧ у ВЛ дітей з БА, який міг бути використаний при створенні та удосконаленні стандартів ВЛ.

Створення ефективних схем комплексного використання ЛФЧ при відновлювальному лікуванні дітей з БА передбачає також розв'язання ряду важливих питань: визначення мети і завдань застосування ЛФЧ; виявлення основних патогенетично значущих порушень у дітей з БА в періоді ремісії -- “точок прикладення” терапевтичної дії ЛФЧ; розробка основних принципів призначення; обгрунтування призначення ЛФЧ при їхньому комплексному застосуванні з лікарськими препаратами; розробка алгоритму дій лікаря при призначенні індивідуальних схем ВЛ; визначення критеріїв ефективності проведеної терапії і моніторингу за перебігом БА в пацієнтів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Матеріал дисертації є частиною планових наукових робіт, що виконані в Українському НДІ медичної реабілітації та курортології з 1993 по 2003 рр. і присвячені підвищенню ефективності лікування дітей із хронічними неспецифічними захворюваннями легень з використанням природних і преформованих фізичних чинників в умовах санаторію і поліклініки (№№ держреєстрації 0193V029247, 0197V000277, 0198V002215, 0101V002094).

Фрагменти НДР, присвячені використанню лікувальних фізичних чинників при лікуванні дітей з БА, та експериментальні дослідження виконані безпосередньо дисертантом.

Мета дослідження. Підвищити ефективність відновлювального лікування дітей, які страждають на бронхіальну астму, шляхом розробки нового патогенетично обгрунтованого підходу до комплексного використання лікувальних фізичних чинників.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості перебігу захворювання (реакція на індукторні і тригерні фактори, наявність супровідної патології, клінічні прояви захворювання, функціональні і лабораторні показники) залежно від ступеня тяжкості, давності виникнення захворювання і віку пацієнтів.

2. На підставі динаміки морфофункціональних, імунологічних і метаболічних показників вивчити в експериментальних умовах механізм курсового впливу лазерного випромінювання з різною довжиною хвилі на функціональний стан імунокомпетентних органів (тимус і селезінка).

3. Вивчити в експериментальних дослідженнях особливості зміни функціонального стану лімфоїдної системи під впливом штучного мікроклімату соляного аерозолю протягом курсу і у віддалений період.

4. Вивчити особливості динаміки спірографічних показників протягом курсу терапії в умовах штучного мікроклімату соляного аерозолю в дітей, хворих на БА.

5. Розробити диференційовані показання для призначення камер штучного мікроклімату соляного аерозолю в комплексі з нормобаричною гіпокситерапією та інгаляціями водного розчину препарату “мумійо-Вітас” на основі аналізу безпосередніх і віддалених результатів лікування.

6. Провести порівняльний аналіз ефективності впливів на ділянку селезінки арсенід-галієвим лазером і інтерференційними струмами в комплексі з використанням штучного середовища соляного аерозолю в дітей з БА.

7. На підставі узагальнення результатів досліджень розробити основні положення концепції використання лікувальних фізичних чинників у відновлювальному лікуванні дітей з БА (завдання, алгоритм дій лікаря, принципи) для стандартизації їх призначення при складанні довгострокових індивідуальних програм.

8. Розробити схему моніторингу за перебігом БА в дітей на основі аналізу інформативності різних методів діагностики та узагальнення результатів ефективності моніторингу перебігу захворювання.

Об'єкт дослідження: 427 дітей із бронхіальною астмою і 268 білих щурів лінії Вістар.

Предмет дослідження: комплексний вплив лікувальних фізичних чинників (штучний мікроклімат соляного аерозолю, нормобарична гіпокситерапія, інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас”, арсенід-галієвий лазер та інтерференційні струми) на клінічні, функціональні, біохімічні та імунологічні показники у дітей з бронхіальною астмою. Особливості курсового впливу штучного мікроклімату соляного аерозолю, арсенід-галієвого та гелій-неонового лазерного випромінювання на функційний стан імунокомпетентних органів (тимус та селезінка) та процеси диференціювання лімфоїдних клітин.

Методи дослідження: клінічні, функціональні, алергологічні, біохімічні, імунологічні, морфологічні, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Наукова новизна результатів дослідження. Встановлено, що в різні вікові періоди і залежно від давності виникнення захворювання в дітей з БА змінюється спектр причинно-значущих алергенів і тригерних факторів, що необхідно враховувати при проведенні відновлювального лікування. У 3-6 років переважає реакція на харчові алергени і запахи кулінарних олій, яка з віком зменшується при одночасному зростанні сенсибілізації до аерополютантів хімічної природи, побутових, епідермальних і пилкових алергенів. У періоді ремісії в дітей з БА виявлена пряма залежність між реактивністю бронхів до фізичних іритантів (холодне повітря, фізичне навантаження, зміна метеоумов), значущістю нервово-психічних стресів, зниженням толерантності до фізичного навантаження і давністю виникнення захворювання. Вперше встановлено, що в дітей з БА при відповідній клінічній симптоматиці (настирливий кашель, тривалий субфебрилітет, часті фарингіти із затяжним перебігом і т. ін.), в 43 % випадків виявляються Мусорlаsма pn. і в 15 % -- Chlamydia sp.

Для оптимізації використання ЛФЧ при відновлювальному лікуванні дітей з БА в періоді ремісії на основі аналізу особливостей перебігу захворювання (реакція на індукторні і тригерні фактори, наявність супровідної патології, клінічні прояви захворювання, функціональні і лабораторні показники) виділено пріоритети (основні патогенетичні порушення, що потребують цілеспрямованої корекції): високий рівень сенсибілізації організму; запальні процеси в бронхолегеневій системі алергійного генезу і вегетативні дисфункції.

Розроблено й апробовано новий підхід до комплексного призначення ЛФЧ при відновлювальному лікуванні дітей з БА, що передбачає їхній поділ на базовий (що становить основу терапії) і допоміжні (які призначаются залежно від їхнього домінуючого лікувального ефекту з комбінуванням різних ділянок впливу).

В експериментальних умовах доведено, що курсовий вплив лазерним випромінюванням (гелій-неоновий і арсенід-галієвий лазер) на ділянку проекції імунокомпетентних органів (тимус і селезінка) приводить до істотної стимуляції їхньої функціональної активності, про що свідчить поява в тимусі й крові більш зрілих функціонально активних клітин, активація морфофункціональних структур органів і пуринового обміну в лімфоїдних клітинах (збільшення активності ферменту синтезу імуномодулятора аденозину екто-5-нуклеотидази і зниження активності ферментів, які сприяють деградації аденозину -- аденозиндезамінази і аденозинмонофосфат-аміногідролази). Більш стійкий імуномодулюючий ефект спостерігається при впливі арсенід-галієвим лазером на ділянку проекції селезінки.

В експериментальних дослідженнях доповнено уявлення про механізми реалізації терапевтичної дії штучного середовища соляного аерозолю. Показано, що активація лімфоїдної системи (перерозподіл у крові й тимусі популяцій тимоцитів і лімфоцитів різного ступеня зрілості, зі збільшенням більш функціонально активної популяції клітин) спостерігається в перші 10-11 процедур, а надалі згасає, що визначає доцільність додаткового призначення інших ЛФЧ, починаючи з 10-11-ї процедури КШМК, для потенціювання терапевтичного ефекту.

Науково обгрунтовано і доведено можливість підвищення ефективності відновлювального лікування дітей з БА при комплексному призначенні штучного мікроклімату соляного аерозолю з іншими ЛФЧ (нормобарична гіпокситерапія, інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас”, вплив на селезінку арсенід-галієвого лазера та інтерференційних струмів) з урахуванням виділених пріоритетів лікування.

Розроблено основні положення концепції комплексного використання лікувальних фізичних факторів у відновлювальному лікуванні дітей з БА (мета, завдання, алгоритм дій лікаря, принципи), які значною мірою дозволяють стандартизувати обсяг призначуваних лікувально-діагностичних заходів при складанні довгострокових індивідуальних програм відновлювального лікування дітей з БА і підвищити ефективність терапії.

Практична значущість роботи. При обстеженні близьких родичів дітей з БА встановлено, що найбільш несприятливим фактором ризику виникнення захворювання в дітей є наявність в бабусь, особливо по лінії матері, БА і хронічного обструктивного бронхіту, що необхідно враховувати при формуванні груп ризику.

Встановлено, що в дітей з БА в різні вікові періоди переважає певна супровідна патологія (у 3-6 років -- атопічний дерматит, у 7-11 років -- дискінезія жовчовивідних шляхів, у 12-14 років -- вегетативні дисфункції і хронічний фарингіт), що необхідно враховувати при призначенні комплексної терапії.

Встановлено, що результати алерготестування не завжди відповідають клініко-анамнестичним даним і показникам функції зовнішнього дихання (ФЗД). Вірогідність імуноферментного визначення специфічних імуноглобулінів (Іг) E до різних алергенів істотно знижується при рівні загального ІгЕ нижче 400 МЕ/мл, а вірогідність скарифікаційного алерготестування з харчовими алергенами -- за наявності супровідної патології з боку шлунково-кишкового тракту.

Показано, що при оцінці стану дітей з БА в періоді ремісії більш доцільно орієнтуватися на клінічні прояви захворювання і порушення ФЗД (особливо швидкісні спірографічні показники і добові коливання значень пікфлоуметрії), ніж на зміну показників імунного гомеостазу.

Доведено, що при проведенні комплексної терапії дітей з БА з використанням штучного мікроклімату соляного аерозолю інші ЛФЧ доцільно призначати після 10-11-ї його процедури, оскільки у відповідь на перші 5 процедур відзначається погіршення показників бронхіальної прохідності з тенденцією до відновлення до 10-ї процедури.

Розроблено нові методики комплексного використання камер штучного мікроклімату соляного аерозолю з нормобаричною гіпокситерапією, інгаляціями водного розчину препарату “мумійо-Вітас”, впливом на селезінку арсенід-галієвого лазера та інтерференційними струмами у дітей з БА і доведено їхню ефективність. Комплексне призначення нормобаричної гіпокситерапії і КШМК найбільш показане хворим на БА дітям з наявністю астено-вегетативних порушень. Використання інгаляцій водного розчину препарату “мумійо-Вітас” найбільш доцільно включати в комплекс лікування пацієнтам з наявністю активних запальних процесів у бронхолегеневій системі. Вплив на ділянку проекції селезінки випромінюванням арсенід-галієвого лазера та інтерференційними струмами найбільш показаний в дітей, що страждають на БА, для досягнення десенсибілізуючого ефекту. При цьому з метою досягнення довгострокового клінічного ефекту слід призначати лазеротерапію.

Розроблено алгоритм дій лікаря при складанні довгострокових індивідуальних програм відновлювального лікування дітей з БА, що дозволяє значною мірою стандартизувати призначення ЛФЧ і лікарських препаратів.

Розроблено схему моніторингу перебігу БА в дітей, що передбачає різні рівні обстеження (базове, поточне й етапне), використання якої дозволяє оптимізувати і стандартизувати обсяг діагностичних заходів у дітей у періоді ремісії і підвищити ефективність контролю за перебігом БА при диспансерному спостереженні.

Матеріали дисертації впроваджено в роботу Медичного центру реабілітації дітей із соматичними захворюваннями МОЗ України (акт від 23.09.2004 р.), МДКЛ № 1 м. Одеси ім. академіка Б. Я. Рєзника (акт від 17.09.2004 р.), Клінічного санаторію ім. В. П. Чкалова МОЗ України (акт від 5.10.2004 р.), Санаторного підприємства “Росія” (акт від 9.09.2004 р.), Дитячого санаторію “Затока” МОЗ України (акт від 16.09.2004 р.), Дитячого санаторію “Ластівка” МОЗ України (акт від 10.09.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано клінічні, алергологічні (скарифікаційне алерготестування) і експериментальні (відпуск процедур лабораторним тваринам) дослідження, проведено статистичну обробку та аналіз всіх отриманих у ході досліджень результатів, проведено пошук і аналіз наукових публікацій, написано всі структурні частини дисертації й опубліковані наукові роботи. Спірографічні дослідження виконано частково автором, а частково -- лікарем кабінету функціональної діагностики консультативної поліклініки Українського НДІ медичної реабілітації та курортології Т. І. Федорчук. Імунологічні і біохімічні дослідження виконано в Українському НДІ медичної реабілітації та курортології (зав. відділом О.С.Павлова). Клініко-лабораторні дослідження, імуноферментне алерготестування, ПЛР- діагностику та електроенцефалографічні обстеження виконано в Одеському міському лікувально-діагностичному центрі ім. академіка Б. Я. Рєзника (зав. лабораторіями О. О. Петрашевич і В. П. Петрашевич).

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на Республіканської нараді - конференції “Актуальні питання медичної реабілітації” (м.Немирів, вересень 1994), Юбилейной республиканской конференции “Актуальные вопросы туберкулёза, пульмонологии и аллергологии” (м.Вінница, травень 1995), Международной научно - практической конференции “Актуальные проблемы физиотерапии, курортологии и медицинской реабилитации” (м.Одеса, листопад 2002), Міжнародної науково - практичної конференції “Первинна медико - санітарна допомога та страхова медицина” (м.Ужгород, жовтень 2002), III Республиканском конгрессе курортологов и физиотерапевтов Крыма “Актуальные вопросы организации курортного дела, курортной политики и физиотерапии” (м.Євпаторія, квітень 2003), XIX Международной научно - практической конференции “Применение лазеров в медицине и биологии” (м.Одеса, травень 2003), Науково - практичної конференції з міжнародною участю “Лікувальні фізичні чинники та здоровя людини” (м.Одеса, травень 2003), XVII Всемирном конгрессе по астме (Санкт - Петербург, Росія, липень 2003), V съезде иммунологов и аллергологов СНГ (Санкт - Петербург, Росія, липень 2003), Научном практическом симпозиуме с международным участием “Медицинская реабилитация в педиатрии” (м.Євпаторія, вересень 2003), Науково - практичної конференції з міжнародною участю “Нові медичні технології в клінічній та курортній практиці” (м.Київ, травень 2004),засіданнях обласних товариств імунологів і алергологів (травень 1998), курортологів і фізіотерапевтів (січень 2002, вересень 2002, березень 2003), використовувалися при проведенні семінарів для лікарів об'єднання Укрпрофоздоровниця (листопад 2001, червень 2002, жовтень 2002), під час занять із студентами Одеського державного медичного університету.

Апробація дисертації відбулася на засіданні вченої ради Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 75 наукових робіт, з них 3 монографії, 1 брошура, 21 стаття в журналах і збірках наукових робіт ліцензованих ВАК України, 1 патент України, 2 методичні рекомендації (1 -- із грифом Укрмедпатентінформ), 5 інформаційних листів (2 -- із грифом Укрмедпатентінформ).

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів, заключення і висновків. Загальний обсяг роботи становить 299 сторінок. Бібліографія містить 433 джерела вітчизняних і зарубіжних авторів (322 кирилицею, 111 латиницею). Дисертація ілюстрована 15 рисунками і 75 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал, методи дослідження і лікування. Клінічні дослідження проведені в спостереженнях на 427 дітях, хворих на БА. Діагноз БА встановлювався на підставі “Клінічної класифікації найбільш поширених бронхолегеневих захворювань у дітей”, що була затверджена на II з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України в жовтні 1998 р. Інтермітуюча БА діагностована в 162 дітей, легка персистуюча -- в 195, середньотяжка персистуюча -- в 47 і тяжка персистуюча -- в 23 пацієнтів. При проведенні обстеження і лікування усі хворі були в періоді ремісії захворювання з контрольованим перебігом БА.

Для оцінки стану хворих і аналізу ефективності лікування використовувалися клінічні, функціональні, алергологічні і лабораторні методи дослідження. ФЗД оцінювалася за допомогою спірографії (комп'ютерний спірограф "Spiroscope-TM" фірми "Medicor" і поліфункціональний комп'ютеризований кардіо-респіраторний комплекс CARDIOVIT CS-100 з модулем SPIROVIT SP-10 фірми SCHILLER) і пікфлоуметрії (пікфлоуметри фірми "Boehringer Ingelheim"). Визначали такі спірографічні показники: ЖЄЛ -- життєва ємкість легень, МВЛ -- максимальна вентиляція легень, ОФВ1 -- обсяг форсованого видиху за 1 с, ОФВ1/ЖЄЛ -- тест Тиффно, СОШ25-75 -- середня об'ємна швидкість на рівні 25-75 % ОФВ1, МОШ75 -- миттєва об'ємна швидкість на рівні 75 % ОФВ1, МОШ50 -- миттєва об'ємна швидкість на рівні 50 % ОФВ1, МОШ25 -- миттєва об'ємна швидкість на рівні 25 % ОФВ1, ПОШвид -- пікова об'ємна швидкість видиху. Зміни показників оцінювали в абсолютних величинах, розрахованих у відсотках до вікової норми і за способом Knudzon у модифікації Н.Н.Канаева (1978), зі словесним позначенням середньоквадратичного відхилення від належної величини. Функціональний стан центральної і вегетативної нервової системи оцінювали за допомогою проведення електроенцефалографії -- програмно-апаратний комплекс "DX-NT-32", м. Харків і кардіоінтервалографії -- комп'ютерна програма “Вегетативний тонус”. Вегетативна реактивність визначалася за допомогою навантажувальної клінортостатичної проби. Температурні реакції організму оцінювали за “глибинною” температурою тіла за допомогою надвисокочастотного радіотермометра “Радіотерм 8-03” (ТОВ “Гарт”, Київ). Пульсоксиметричні дослідження проводили з використанням пульсоксиметра МП “ЭЛТ”, м.Київ. Рівень сенсибілізації організму оцінювали за вмістом загального ІгЕ в крові, визначеного з використанням імуноферментних аналізаторів "IMx Fully Automated Immunoassay Analyzer" фірми "Abbott" (США) і "Opsus MR Microplate Reader" фірми "Dunex" США). Реакцію до різних алергенів оцінювали на підставі визначення специфічних ІгE напівкількісним методом з використанням панелей для алергологічного обстеження IVT ALLERGY PROFILE (США) і результатів скарифікаційного алерготестування з харчовими, побутовими і пилковими алергенами виробництва НВО “Імунолог”, м.Вінниця. Про десенсибілізуючий ефект проведеної терапії судили на підставі динаміки в крові рівнів гістаміну, активності гістамінзв'язуючих систем крові (Мещерякова С.А.,1982), циркулюючих імунних комплексів (Digeon,1977) і вмісту В-лімфоцитів (Mendes N. S.,1973) та еозинофілів, визначення активності комплементу за 50%-м гемолізом за Кебот Е., Мейер М. (1988). Протизапальну дію оцінювали за динамікою показників гемограми (гематологічний аналізатор фірми "Abbot" та загальноклінічні дослідження крові) й імунологічних досліджень -- визначення аутоантитіл до тканин бронхів і легень за Chudomel у модифікації Кондрашовой Н. И. (1973), а також на підставі визначення вмісту загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря (за методикою Лоурі). Для вивчення імуномодулюючої дії використовували визначення в крові: загального вмісту Т-лімфоцитів (Mendes N.S.,1973), кількості активно фагоцитуючих клітин і фагоцитарного індексу (стосовно культури дріжджових клітин). Виявлення Mycoplasma pn. і Chlamydia sp. (Chlamydia tr., ps., pec., pn.) у біологічних субстратах (кров, зіскрібок із зіва, мокротиння) проводилося за допомогою праймерзалежної ПЛР в стандартних для даного амплікона умовах на термальному циклері TOUCH DOWN (HYBAID, Великобританія).

Об'єкт експериментального фрагмента дослідження -- 268 білих щурів лінії Вістар. Робота з тваринами проводилася відповідно до правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин. Тварин декапітували під легким ефірним наркозом. Реакція тимуса і селезінки на процедури оцінювалася за результатами дослідження морфофункціональних структур органів (забарвлення за Ван-Гізон і гематоксилін-еозином); імунологічним -- визначення популяцій тимоцитів і лімфоцитів різного ступеня зрілості за методом В.С.Кожевникова и соавт. (1985) і біохімічними показниками -- визначення активності ферментів пуринового обміну - екто-5-нуклеотидази (Tompson,1979), аденозиндезамінази й аденозинмонофосфат- аміногідролази (Дмитренко Н.И.,1981). Дослідження з вивчення впливу випромінювання гелій-неонового лазера на функціональну активність тимуса проводилися в інтактних тварин і в умовах моделі імунодефіциту (повторні ін'єкції бензолу підшкірно) з додатковою імунізацією внутрішньочеревинним уведенням 0,3 мл 50%-ї суспензії еритроцитів барана. Вміст гемаглютинуючих антитіл у реакції пасивної гемаглютинації визначали на сьомий і чотирнадцятий дні після імунізації.

Статистичну обробку отриманих даних проведено з використанням критерію сопряженості Пірсона, точного критерію Фішера, розрахунком показника відношення шансів і 95%-го довірчого інтервалу. Чисельні показники аналізувалися з використанням критерію Стьюдента для зв'язаних і незв'язаних вибірок за допомогою статистичного пакета "Statistica 6,0" фірми "Statsoft".

Усі хворі на фоні базисної медикаментозної терапії, призначуваної відповідно до загальноприйнятих схем лікування дітей з БА, пройшли курс лікування (24-25 щоденних процедур) в умовах камери штучного мікроклімату високодисперсного аерозолю хлориду натрію (Торохтин М. Д.,1989) -- базовий метод терапії. Залежно від пріоритетів лікування (на підставі даних попереднього обстеження) пацієнти одержували комплексну терапію з включенням до курсу лікування, додатково до базового методу, допоміжних ЛФЧ. З метою посилення протизапальної дії призначали ультразвукові інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас” (0,2 г на інгаляцію, курс 10 процедур). При наявності в пацієнтів виражених вегетативних порушень використовували процедури інтервальної нормобаричної гіпокситерапії -- аеротерапевтична установка гірського повітря “Борей”, виробництва НДЦ “НОРТ” АН України, Київ (2-4 гіпоксичних фази по 10-20 хв протягом процедури з поступовим зниженням вмісту кисню з 13,0-14,0 % до 10-10,5%). Для посилення десенсибілізуючої дії застосовували вплив на ділянку проекції селезінки випромінюванням арсенід-галієвого лазера (апарат “Узор”, частота 80 Гц, експозиція -- 128 с на точку, опромінювали дві точки -- по середньоключичній лінії в 11-му міжребер'ї і по середній пахвовій лінії у 8-му міжребер'ї за контактною методикою з розташуванням випромінювача перпендикулярно поверхні тіла) та інтерференції (апарат "Primedic", за трофічною методикою; сила струму до відчуття вібрації; розташування електродів (площа 50 см²) -- один на ліве підребер'я, другий -- симетрично ззаду). Допоміжні ЛФЧ включалися в лікувальний комплекс, починаючи з 10-ї процедури КШМК. Проводилися вони перед сеансами КШМК за 30 хв (курс -- 9-10 щоденних процедур).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Відповідно до поставлених задач виконання дисертаційної роботи здійснювалося в три етапи.

Мета першого етапу полягала у виявленні особливостей перебігу БА в дітей у періоді ремісії на основі аналізу даних анамнезу й обстеження, що могло бути використано для обгрунтування розробки патогенетично обгрунтованого підходу до комплексного призначення ЛФЧ.

Установлено, що найбільш істотним фактором ризику виникнення БА в дітей є наявність у бабусь по лінії матері БА і хронічного обструктивного бронхіту. Дані захворювання виявляються в них вірогідно частіше (²=15,36; р = 0,0001), ніж в інших родичів. При цьому наявність обтяженої спадковості відзначається в 77,7% дітей, з яких у 45,4% спадковість була обтяжена як по лінії матері, так і по лінії батька.

Найчастіше прояви бронхоспазму відзначаються в дітей з БА на фоні респіраторних вірусних інфекцій -- у 82,7 %, на фізичне навантаження -- у 51,5 % і зміну метеоумов -- у 49,9 %, тоді як у відповідь на нервово-психічні стреси тільки в 21,6% пацієнтів, а на вдихання холодного повітря -- в 27,6%. З однаковою частотою хворі реагують на цвітіння рослин (27,9%), контакт із хімічними речовинами (32,1%) і шерсть домашніх тварин (30,0%). Водночас реакція на харчові алергени відзначається в 1,9 разу частіше (52,9 %), ніж на цвітіння рослин (27,9 %).

Серед харчових алергенів у дітей з БА найчастіше відзначається реакція на томат (у 81,7%), трохи рідше -- на лимон, апельсин, білок курячого яйця, какао, каву, м'ясо коропа і горіхи (у 37-40%), тоді як сенсибілізація до моркви, казеїну молока, м'яса курки і минтая виявляється тільки в 25-32% пацієнтів. Серед побутових алергенів найчастіше зустрічається реакція на кліщі домашнього пилу (у 61,7% дітей), пір'я подушки (у 41%) і цвілеві гриби (у 38,3%), рідше -- на шерсть домашніх тварин (17%), тоді як на різні групи пилкових алергенів (дерев, бур'янових трав, злакових) хворі на БА діти реагують практично однаково з частотою 15-19%.

Встановлено, що більш інформативним для контролю за станом дітей з БА в періоді ремісії є виявлення клінічних проявів захворювання і порушень ФЗД (особливо швидкісних спірографічних показників і добових коливань значень пікфлоуметрії), ніж змін показників імунного гомеостазу. Зі збільшенням ступеня тяжкості БА зростає кількість дітей, у яких у періоді ремісії спостерігаються клінічні прояви астми і знижені показники бронхіальної прохідності. Разом з тим у хворих з різним ступенем тяжкості захворювання в періоді ремісії не виявляється вірогідних розбіжностей у більшості імунологічних показників, що визначаються, за винятком тих, що характеризують ступінь сенсибілізації організму і рівень запально-деструктивних процесів у слизовій оболонці бронхолегеневої системи -- вміст В-лімфоцитів і аутоантитіл до антигенів бронхів і легень.

Вивчено реакцію пацієнтів на індукторні і тригерні фактори залежно від ступеня тяжкості і давнини виникнення захворювання (групи пацієнтів з давниною БА до 1 року, 1-3 роки, 3-5 років, понад 5 років), а також від віку (молодша вікова група -- 3-6 років, середня -- 7-11 років, старша -- 12-14 років).

Зі збільшенням ступеня тяжкості захворювання зростає частота реакцій на фізичні іританти (фізичне навантаження, вдихання холодного повітря і зміну метеоумов), побутові і пилкові алергени, тоді як частота реакції на нервово-психічні стреси, запахи хімічних речовин і харчові алергени в пацієнтів з різним ступенем тяжкості БА вірогідно не відрізняється. Пацієнти з тяжкою персистуючою БА реагують на вдихання холодного повітря в 6,7 разу, фізичне навантаження -- в 2,4 разу, зміни метеоумов -- у 2,6 разу частіше, ніж діти з інтермітуючою БА. Реакція на цвітіння рослин відзначається в 43,5% хворих з тяжкою персистуючою БА, тоді як серед пацієнтів з інтермітуючою -- тільки в 16,7%.

Зі збільшенням давності виникнення захворювання найістотніше зростає кількість дітей, реагуючих на пилок квітучих рослин, на нервово-психічні стреси і зміни метеоумов. У групі хворих з давністю виникнення БА понад 5 років реакція на пилкові алергени відзначається в 3,7 разу, на нервово-психічні стреси -- в 1,9 разу і зміни метеоумов -- у 1,8 разу частіше, ніж у групі пацієнтів з давністю виникнення БА до 1 року. Фізичне навантаження провокує розвиток бронхоспазму в тих, хто страждає на БА понад 3 роки, у 1,6 разу частіше, ніж у хворих зі стажем БА менше одного року. Водночас реакція на вдихання холодного повітря, запахи хімічних речовин, шерсть домашніх тварин і харчові алергени істотно не відрізняється в групах хворих з різною давністю виникнення захворювання.

З віком спостерігається збільшення кількості хворих з наявністю реакцій на нервово-психічні стреси, фізичні іританти, аерополютанти хімічної природи, побутові і пилкові алергени. У дітей старше 7 років вірогідно частіше, ніж у молодших, виявляється сенсибілізація до побутових (² =12,1; р = 0,0005) і пилкових алергенів (² = 5,6; р = 0,02). Частота реакції в дітей старше 7 років вірогідно вища на кліщі домашнього пилу (² =12,1; р = 0,0005), бібліотечний пил (² = 8,37; р = 0,004) і шерсть кішки та собаки (² =12,4; р = 0,0004), тоді як у дітей молодше 7 років порівняно с групою більш старших пацієнтів спостерігається тенденція до більшої кількості реакцій на харчові алергени (²=3,7; р = 0,056) і запахи кулінарних олій.

Зі збільшенням ступеня тяжкості захворювання спостерігається найбільш виражене зростання кількості супровідних захворювань, переважно за рахунок вегетативних дисфункцій і алергічного риніту. Якщо в групі дітей з інтермітуючою БА кількість супровідних захворювань становила в середньому 1,11, то з середньотяжкою персистуючою -- вже 1,62, а в тих, хто страждає на тяжку персистуючу БА -- 2,13. Кількість пацієнтів із клінічними проявами астено-вегетативного синдрому в групі тих, хто страждає на тяжку персистуючу БА, була в 2,9 разу вище, ніж серед дітей з інтермітуючою і в 2,1 разу більше, ніж у середньому у всіх обстежених. Кількість хворих з наявністю вазомоторного риніту серед тих, хто страждає на тяжку персистуючу БА, була в 2 рази більше, ніж у групі дітей з інтермітуючою БА та у 1,7 разу більше серед усіх пацієнтів. Алергічний риніт виявлявся в хворих з тяжкою персистуючою БА в 4,5 разу частіше, ніж серед тих, хто страждає на інтермітуючу БА, і був у 2,5 разу вище за середній показник у всіх хворих.

Трохи збільшується кількість супровідних захворювань і з віком. При цьому в різних вікових групах супровідні захворювання виявляються з різною частотою. У молодшій віковій групі відзначається порівняно висока частота наявності атопічного дерматиту (у 28,4% хворих) і аденоїдиту (у 19,4%), тоді як для пацієнтів старшої вікової групи більш характерна наявність вегетативних дисфункцій (астено-вегетативний синдром виявлявся в 24,5% дітей, вазомоторний риніт -- у 18,7%) і алергічного риніту (у 16,1%).

При проведенні ПЛР-діагностики в хворих на БА дітей з підозрою на наявність внутрішньоклітинних патогенів (настирливий кашель, хронічний фарингіт, тривалий субфебрилітет і т. ін.) Mycoplasma pn. виявлена в 43%, а Chlamydia sp. -- у 15,1% обстежених. Mycoplasma pn. вірогідно частіше виявлялася в дітей середньої вікової групи, ніж молодшої і старшої (² = 4,8; р = 0,03), тоді як Chlamydia sp. у молодшій віковій групі виявлялася вдвічі частіше, ніж в інших. Mycoplasma pn. частіше виявлялася в зіскрібку із зіва, а Chlamydia sp. -- у мокротинні. Встановлено, що виявлення даних внутрішньоклітинних патогенів у зіскрібку із зіва не завжди впливає на перебіг БА, тимчасом як наявність даних мікроорганізмів у зіскрібку із зіва, мокротинні й крові спостерігається переважно в пацієнтів з тяжкими і такими, що складно піддаються терапії, формами захворювання.

Таким чином, результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що в періоді ремісії в дітей з БА переважають клініко-патогенетичні порушення, обумовлені високим рівнем сенсибілізації організму, запальними процесами в бронхолегеневій системі алергічного генезу і порушенням вегетативної регуляції. Персистенція алергічних запальних процесів у бронхолегеневій системі в дітей з БА в періоді ремісії виявляється головним чином гіперреактивністю бронхів до фізичних іритантів, частота реакції на які істотно зростає зі збільшенням тяжкості і давності виникнення захворювання. Високий рівень сенсибілізації організму проявляється у високій частоті реакцій на аерополютанти житлових приміщень, різні види алергенів, запахи хімічних речовин і наявність супровідної алергічної патології. При цьому простежується чітка залежність між частотою виявлення реакції на різні алергени і супровідного алергічного риніту зі збільшенням ступеня тяжкості БА. Висока частота реакції на екзоалергени характерна для хворих в усі вікові періоди, змінюється тільки значущість різних видів алергенів.

Про істотну роль у погіршенні перебігу БА в дітей порушень вегетативної регуляції свідчить висока частота наявності в пацієнтів супровідних астено-вегетативного синдрому і вазомоторного риніту, яка збільшується зі зростанням ступеня тяжкості і давності виникнення БА на фоні підвищення значущості в генезі загострень нервово-психічних стресів.

На другому етапі досліджень було розроблено підхід до комплексного призначення ЛФЧ у ВЛ дітей з БА, що передбачає поділ їх на базовий (який чинить вплив на кілька патогенетично значущих порушень, що сформувалися в дітей з БА) і допоміжні (призначувані для потенціювання найбільш важливого на даний момент для пацієнта терапевтичного ефекту). Для його клінічної апробації з урахуванням виділених пріоритетів лікування було проведено вибір ЛФЧ, ефективність яких у дітей з БА була вже встановлена в різних дослідженнях.

У якості базового ЛФЧ було обране лікування в умовах КШМК, з огляду на різноманіття лікувальних ефектів (протизапальний, десенсибілізуючий та ін.), властивих даному методу, а також доведену в численних наукових дослідженнях його ефективність у дітей з БА. В якості допоміжних ЛФЧ були обрані нормобарична гіпокситерапія (яка володіє вираженою вегетотропною дією) та інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас” (які володіють істотним протизапальним ефектом).

У зв'язку з тим, що десенсибілізуючий ефект застосування ЛФЧ у дітей з БА значною мірою залежить від ступеня і тривалості активації функціонального стану імунокомпетентних органів (тимуса і селезінки), для вибору інших допоміжних ЛФЧ, здатних потенціювати десенсибілізуючу дію КШМК, були проведені експериментальні дослідження з вивчення впливу випромінювання гелій-неонового й арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції даних органів.

В експериментальних умовах для оптимізації термінів включення допоміжних ЛФЧ додатково до базового також була вивчена динаміка процесів дозрівання і диференціювання тимоцитів і лімфоцитів протягом курсу КШМК і у віддалений період.

У результаті експериментальних досліджень було встановлено, що всі досліджувані ЛФЧ (КШМК, арсенід-галієвий і гелій-неоновий лазери) чинять істотний активуючий вплив на функціональний стан тимуса і селезінки, який грунтується на стимуляції морфофункціональних, метаболічних показників і процесів диференціювання лімфоїдних клітин. Про це свідчить активація морфофункціональних структур тимуса (розширення кіркового шару, посилення повнокров'я судин і щільності тимоцитів, поява клітин з вираженою еозинофілією цитоплазми) і селезінки (посилення повнокров'я судин, збільшення розмірів фолікул і щільності лімфоїдних елементів). Одночасно спостерігається активація процесів дозрівання і диференціювання лімфоцитів (перерозподіл у крові і тимусі популяцій тимоцитів і лімфоцитів різного ступеня зрілості, що супроводжується збільшенням більш функціонально активної популяції клітин - більш зрілих високодиференційованих ранніх розеткотвірних лімфоцитів) і активація аденозинового метаболізму (підвищення активності екто-5-нуклеотидази на фоні зниження активності аденозиндезамінази та аденозинмонофосфат-аміногідролази), що сприяє накопиченню імуномодулятора аденозину і реалізації аденозинових механізмів стимуляції функції тимуса. Разом з тим було встановлено, що дані зміни при застосуванні гелій-неонового лазера на ділянку проекції тимуса (в інтактних тварин і в умовах моделі імунодефіцитного стану) і КШМК мають короткочасний характер (зберігаються лише в період дії ЛФЧ) і зникають через два тижні після закінчення процедур. Тоді як при впливі арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції селезінки відзначається виражений і стійкий імуномодулюючий ефект, що зберігається у віддаленому періоді. Відносний вміст у крові більш зрілих високодиференційованих ранніх розеткотвірних лімфоцитів через два тижні після закінчення курсу впливів арсенід-галієвого лазера на селезінку становив (32,4±2,3)%, що вірогідно вище (р<0,001), ніж до впливів (21,3±2,7)%, а також після опромінення ділянки проекції тимуса гелій-неоновим лазером (19,8±1,2)%.

Результати експериментальних досліджень також дозволили визначити, що використання інших ЛФЧ, додатково до КШМК, більш виправдане, починаючи з її 10-11-ї процедури, оскільки активація імунної системи найбільш виражена в першій половині курсу КШМК (перші 10 процедур), а потім істотно знижується, про що свідчить динаміка вмісту лімфоїдних клітин у крові й тимусі. Кількість тотальних розеткотвірних клітин у крові після десяти процедур знизилася до (32,8±1,5)% і була менше (р<0,01), ніж до і після курсового впливу КШМК -- відповідно (48,0±1,4)% і (38,4±1,1)%. Вміст ранніх розеткотвірних клітин у тимусі після десяти процедур вірогідно збільшився з (15,2±1,5)% до (20,4±1,1)%, а надалі практично не змінився -- (21,2±1,6)% після курсу КШМК. Аналогічна динаміка вмісту ранніх розеткотвірних клітин спостерігається й в крові -- в результаті десяти процедур їхня кількість підвищилася з (16,3±3,3)% до (20,4±1,3)%, тоді як після курсу впливів вона становила (20,6±1,2)%.

Отримані результати експериментальних досліджень обумовлюють доцільність включення в комплекс лікування, починаючи з десятої процедури КШМК, курсового впливу арсенід-галієвим лазером на селезінку, що викликає стійкий активуючий ефект з боку функціонального стану імунокомпетентних органів.

Вивчення динаміки спірографічних показників у 126 дітей з БА в процесі курсового використання КШМК також підтверджує доцільність додаткового призначення інших ЛФЧ після десятої її процедури. Після перших п'яти процедур КШМК відзначається деяке погіршення показників ФЗД, які потім збільшуються до десятої процедури і надалі практично не змінюються, що, очевидно, свідчить про адаптацію респіраторного тракту до впливу гіперосмолярного стимулу. Середні значення ОФВ1 (основного показника, що характеризує бронхіальну прохідність) після тенденції до зниження (0,1>р>0,05) після п'ятої процедури з (65,06±2,82)% до (57,18±3,11)% до десятої процедури вірогідно збільшуються - (68,75±2,73)%. Після п'ятої процедури також відзначається зниження (р<0,01) величини МОШ75 з (2,80±0,16) л/хв до (2,27±0,13) л/хв, що потім збільшується (р<0,05) до десятої процедури -- (3,14±0,13) л/хв. При цьому кількість дітей з помірними і значними порушеннями МОШ75 вірогідно збільшилася після п'ятої процедури (² =13,55, р = 0,0002). Найбільша величина ЖЄЛ реєструється після двадцятої процедури -- (67,33±2,48)% вікової норми, що вірогідно більше, ніж до початку лікування -- (59,16±2,86)% і після п'яти процедур -- (58,69±3,07)%. МВЛ збільшується (р<0,001) до десятої процедури з (48,54±3,10)% вікової норми до (63,62±2,82)%, потім істотно не змінюється -- (62,88±2,97)% після курсу лікування.

Найбільша імовірність наявності значних і помірних порушень ЖЄЛ виникає в пацієнтів після п'ятої процедури КШМК -- 0,72, тоді як до лікування вона становить тільки 0,66, а після десятої процедури вже 0,58. Імовірність наявності порушень ОФВ1 різного ступеня вираженості в дітей також була найбільшою після п'яти процедур КШМК -- 0,53, тоді як до лікування вона становила лише 0,39, а після десяти процедур -- 0,41.

На третьому етапі досліджень проведена апробація розробленого підходу до комплексного призначення ЛФЧ у ВЛ дітей, що страждають на БА, з оцінкою ефективності створених на його основі методів комплексного використання ЛФЧ. Порівняння проводилося між групами дітей, які отримали комплексну терапію, і порівняних з ними за особливостями сформованих порушень груп пацієнтів, що одержали тільки КШМК, -- контрольні групи.

У дітей з високим рівнем сенсибілізації організму вивчалася ефективність призначення, в якості допоміжних ЛФЧ, впливів на селезінку випромінюванням арсенід-галієвого лазера та інтерференційних струмів (методів, які володіють вираженою трофостимулюючою дією на глибоко розташовані органи).

Отримані результати свідчать, що включення даних методів впливів на селезінку в другій половині курсу КШМК у комплекс ВЛ істотно підвищує терапевтичний ефект у дітей з БА, який однак був різним залежно від природи використовуваного ЛФЧ.

Включення в комплекс лікування додатково до КШМК інтерференцтерапії сприяє більш вираженому регресу клінічних проявів захворювання порівняно з пацієнтами, що одержали тільки КШМК. Після лікування у всіх пацієнтів були відсутні порушення сну (р = 0,06 порівняно з контрольною групою) і хрипи, а кількість дітей, що кашляють, вірогідно знизилася (OR=8,75; ДІ=1,176,1) і була в 2,7 разу менше, ніж у контрольній групі, де кількість хворих з наявністю кашлю знизилася невірогідно (OR=3,18; ДІ=0,713,2). Вірогідно зменшилася кількість дітей, що реагують на фізичне навантаження виникненням короткочасного бронхоспазму (OR=4,75; ДІ=1,614,3), на відміну від контрольної (OR=2,69; ДІ=0,710,2). Кількість нападів утрудненого дихання за тиждень і частота використання -агоністів після лікування були в 1,5 разу менше, ніж у групі дітей, що одержали тільки монотерапію.

Водночас у групі хворих, яким призначалася КШМК у комплексі з лазеротерапією, спостерігається лише трохи більше зниження кількості дітей з кашлем (OR=5,0; ДІ=0,9725,8), ніж у контрольній (OR=2,64; ДІ=0,6311,5), а розбіжності після лікування між групами були невірогідними (OR=2,25; ДІ=0,252,03). За динамікою інших досліджуваних клінічних показників істотних відмінностей між даними групами також не було виявлено.

Призначення обох допоміжних ЛФЧ супроводжувалося більш істотним поліпшенням спірографічних показників, особливо при додатковому застосуванні інтерференцтерапії, ніж застосування тільки КШМК.

При використанні інтерференцтерапії спостерігається вірогідне поліпшення як основних показників бронхіальної прохідності -- ОФВ1 з (64,53±3,65)% вікової норми до (77,29±3,07)% і ПОШвид з (67,49±3,80)% до (79,54±2,43)%, так і прохідності на рівні дрібних бронхів -- МОШ75 з (2,42±0,19) л/хв до (2,98±0,18) л/хв. Після лікування в пацієнтів вірогідно збільшується імовірність нормалізації усіх швидкісних спірографічних показників, що не спостерігається в групах пацієнтів після монотерапії і комплексного призначення КШМК із лазеротерапією. При використанні арсенід-галієвого лазера відзначається тільки вірогідне збільшення ПОШвид з (67,80±4,37)% вікової норми до (79,04±3,41)% і тенденція (0,1>р>0,05) до збільшення ОФВ1 з (65,13±4,39)% вікової норми до (75,30±3,55)%, а при використанні однієї КШМК збільшення всіх показників ФЗД було невірогідним.

Вірогідно збільшилася також після комплексного лікування з включенням інтерференцтерапії імовірність наявності нормальних величин основних швидкісних спірографічних показників ОФВ1 і ПОШвид -- відповідно (р<0,001) і (р<0,0001). Тоді як у контрольній групі імовірність збільшення кількості дітей з нормальними величинами даних показників була невірогідною. При цьому імовірність нормалізації величин ОФВ1 і ПОШвид у дітей, що одержали комплексну терапію, була вірогідно більше -- відповідно (OR=5,2; ДІ=1,419,2) і (OR=8,5; ДІ=2,233,7), ніж у хворих після КШМК. Після лікування в групі з додатковим призначенням арсенід-галієвого лазера також вірогідно збільшується імовірність нормалізації значень ОФВ1 (OR=5,2; ДІ=1,419,2) і ПОШвид (OR=8,5, ДІ=2,233,7).

У всіх хворих, що одержали в комплексному лікуванні інтерференцтерапію, після закінчення лікування добові коливання ПОШвид за результатами пікфлоуметрії не перевищували 20%. Тоді як після лазеротерапії розбіжності між ранковими і вечірніми значеннями показника більше 20% після лікування визначалися в 9,3 % дітей, а в контрольній групі реєструвалися в 14,7 % пацієнтів.

Додаткове призначення інтерференцтерапії сприяє вірогідному зниженню відносного й абсолютного вмісту клітинних елементів крові, що характеризують рівень сенсибілізації організму -- еозинофілів відповідно з (8,87±0,61)% до (5,15±0,47)% і з (0,76±0,13) г/л до (0,31±0,11) г/л і В-лімфоцитів -- відповідно з (15,75±1,05) % до (13,06±0,72) % і з (0,38±0,04) г/л до (0,22±0,03) г/л, тоді як зменшення даних показників при додатковому призначенні на ділянку селезінки лазерного випромінювання й однієї тільки КШМК було невірогідним. Однак при додатковому призначенні лазеротерапії відзначається, на відміну від використання тільки КШМК і КШМК у комплексі з інтерференцтерапією, вірогідне збільшення вмісту комплементу в крові з (58,23±3,13) за 50% - м гемолізом до (76,48±2,57) за 50% - м гемолізом.

При включенні в комплекс лікування інтерференцтерапії спостерігається істотна активація фагоцитарної ланки імунної системи -- вірогідне збільшення відносної кількості активно фагоцитуючих клітин з (53,26±1,89)% до (58,11±1,51)% і фагоцитарного індексу з (2,67±0,14) до (3,11±0,09), тоді як у контрольній групі й у дітей з використанням лазеротерапії дані показники змінилися невірогідно. У контрольній групі кількість активних фагоцитів збільшилася з (51,28±1,73)% до (53,41±1,24)%, а фагоцитарний індекс із (2,87±0,13) до (3,04±0,08).

Після лікування у всіх пацієнтів активуються гістамінзв'язуючі системи крові. Однак у групах дітей, що одержали тільки КШМК і КШМК у комплексі з інтерференцтерапією, гістамінпексичний індекс збільшився невірогідно -- відповідно з (7,17±1,04)% до (11,25±1,92)% і з (6,91±1,16)% до (12,35±1,68)%, тоді як у групі з додатковим призначенням лазеротерапії відзначається вірогідне зростання з (7,07±0,91)% до (16,34±2,18)%. В результаті комплексного лікування із застосуванням лазеротерапії на селезінку відзначається також тенденція (0,1>р>0,05) до зниження співвідношення гістамін/гістамінпексичний індекс із (0,028±0,001) ум.од. до (0,012±0,002) ум.од., тоді як в інших групах зміна співвідношення гістамін/гістамінпексичний індекс була невірогідною. Більш виражена активація гістамінзв'язуючих систем крові в дітей, що одержали КШМК у комплексі з лазеротерапією, спостерігається на фоні вірогідного підвищення рівня гістаміну в крові з (0,15±0,01) мкг/мл до (0,18±0,01) мкг/мл, а в інших групах вміст гістаміну дещо знизився (р>0,05).