Стани психічної дезадаптації у студентів (клініка, динаміка, принципи корекції та профілактики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Інститут неврології, психіатрії та наркології

УДК 616.89-003.96-053.7-08-084

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Стани психічної дезадаптації у студентів (клініка, динаміка, принципи корекції та профілактики)

14.01.16 - психіатрія

Сінайко Вадим Михайлович

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України. психічний дезадаптація студент

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор ГАВЕНКО Володимир Леонідович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології з курсом сексології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор МАРУТА Наталія Олександрівна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, відділ неврозів та пограничних станів, керівник відділу

- доктор медичних наук, професор НАПРЄЄНКО Олександр Костянтинович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

- доктор медичних наук, професор БІТЕНСЬКИЙ Валерій Семенович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри

Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Д.Галицького МОЗ України

Захист відбудеться 5 жовтня 2005 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 64.566.01 при Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

Автореферат розісланий 3 вересня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої Ради, кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І.Дяченко

Загальна характеристика роботи

Вступ. Загальні тенденції сучасності - прискорення темпу життя, зростання числа комунікативних зв'язків, посилення соціально-економічної напруги в суспільстві, урбанізація - призводять до підвищення поширеності психічних та психосоматичних захворювань, насамперед межового, невротичного рівня, що висуває задачі їх ранньої діагностики, корекції та профілактики в число першочергових (Волошин П.В. та ін., 2000; Напрєєнко О.К., 2002; Марута Н.О., 2002; Битенский В.С., Мельник Е.В., 2002; Морозов О.М., 2002; Підкоритов В.С., 2002; Чабан О.С. та ін., 2002; Пшук Н.Г., Стукан Л.В., 2004; Табачніков С.І., Домбровська В.В., Гриневич Є.Г., 2004; Юр'єва Л.М., 2004; Ахмедов Т.І., 2002; Влох І.Й. та ін., 2004; Сухоруков В.І., 2004; Михайлов Б.В. та ін., 2005).

Актуальність теми дослідження. Пріоритетними завданнями сучасної медицини є розробка комплексних, інтегрованих систем охорони та укріплення психічного здоров'я, профілактика психічних порушень, лікування та реабілітація психічно хворих, а охорону психічного здоров'я слід розглядати як невід'ємний та необхідний компонент соціальної політики в галузі освіти та забезпечення трудової діяльності (ВООЗ, 2005).

Сучасні дослідження, пов'язані із проблемою ранньої діагностики психічних захворювань в адаптаційному аспекті, проводяться в рамках концепцій про “істинний початок” хвороби (Стрельцова Н.І., 1965), передхворобні психічні розлади (Семичов С.Б., 1987; Гавенко В.Л., 1992), донозологічну діагностику (Баєвський Р.М., 1979; Казначеєв В.П., 1980), функціональний діагноз (Воловик В.М., 1975; Кабанов М.М., 1978; Гавенко В.Л., 1991); стани психічної дезадаптації (Абрамов В.А, Кутько І.І., Напрєєнко О.К. та ін., 1992), міру психічного здоров'я (Гавенко В.Л., 1991), резерв психічного здоров'я (Долганов А.І., 1998), функціональний бар'єр психічної адаптації (Александровський Ю.О., 2000), вони також пов'язані із визначенням понять психічного здоров'я, психічної норми та її критеріїв (Степанов А.Д., 1975; Брехман І.І., 1990; Колбанов В.В., 1998; Балабанова Л.М., 1999), розробкою психогігієнічних та психопрофілактичних заходів (Анан'єв В.А., 1988; Бачериков М.Є., Воронцов М.П., Доброміль Е.І., 1988; Кучма В.Р., 2001).

До особливостей донозологічного періоду відносять відсутність явних ознак психічних розладів, хоча окремі клінічні феномени та симптоми, що виявляються у обстеженого, не дозволяють кваліфікувати його стан як абсолютну норму. Це особливо важливо у відношенні соціальних груп, які знаходяться під впливом несприятливих факторів, у тому числі і студентів ВУЗів (Бурлачук Л.Ф., 1989; Гавенко В.Л., 1991; Абрамов В.А., Кутько І.І., Напрєєнко О.К. та ін., 1992; Кривоносов М.В., Подригало Л.В., Даниленко Г.Н., 2000).

Будучи багатофакторним динамічним процесом, дезадаптація пов'язана зі зміною діяльності різних органів і систем організму, вона визначає рівень порушення соматичного та психічного здоров'я людини і ступінь загальної ефективності діяльності на біологічному, психічному і соціальному рівнях (Абрамов В.А., Кутько І.І., Напрєєнко О.К. та ін., 1992; Воробйова Т.М., 2002; Гавенко В.Л., Вітенко І.С., Самардакова Г.О. та ін., 2002; Шестопалова Л.Ф., 2002; Кришталь В.В., Маркова М.В., 2002).

Особливу актуальність ця проблема набуває у відношенні осіб, які знаходяться в умовах тривалого або інтенсивного емоційного та інформаційного стресу, зокрема студентів ВУЗів. Навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах можна віднести до специфічного виду діяльності, що відрізняється постійним зростанням і ускладненням інформації, дефіцитом часу, підвищеними вимогами до рішення проблемних ситуацій, жорсткістю контролю та іншими факторами (Кіколов А.І., 1985; Козидубова В.М., 1994; Вітенко І.С., 1994; Бачериков М.Є. та ін., 1995; Крук І.В., 1995; Табачніков А.Е., 1998; Балабанова Л.М., 1999; Бурцев А.К., 1999; Прокопенко Ю.А., 2001).

У той же час розвиток сучасної психіатрії спрямовано переважно на вивчення структури психічних захворювань, особливостей їх клінічної картини, етіології, патогенезу, впливу різних факторів на їх виникнення, тоді як недостатньо робіт, присвячених вивченню психічного здоров'я, його меж і функціональних резервів з урахуванням кризових періодів розвитку людини. Це особливо актуально для періоду юнацтва, що характеризується триваючим розвитком всіх органів і систем організму і в такий спосіб є найбільш уразливим для впливу несприятливих зовнішніх факторів (Гавенко В.Л., 1991; Кабанов М.М., 1978; Кривоносов М.В., Подригало Л.В., Даниленко Г.Н., 2000; Москаленко В.Ф., Горбань Є. М., Табачніков С.І., Волошин П.В., 2001; Пшук Н.Г., Стукан Л.В., 2004).

Усе різноманіття клінічних форм психічних розладів, обумовлених порушенням адаптації людини в умовах стресових впливів, розглядається в МКХ-10 у рубриці F43 “Реакції на важкий стрес і розлади адаптації”. Слід зазначити, що клінічні межі “дезадаптивних, поведінкових розладів”, що описані у цій рубриці, не завжди з певною визначеністю дозволяють класифікувати стан людини як хворобливий або такий, що не досягає ступеня хвороби. Це дещо обмежує застосування даної класифікації лише потребами медичної статистики.

Таким чином, вирішення теоретичних і практичних питань ранньої діагностики психічного стану обґрунтовує підвищення уваги до оцінки факторів ризику і найбільш ранніх проявів передхворобних та хворобних непсихотичних психічних розладів у молодих осіб, які знаходяться у виняткових умовах емоційної напруги, перевантажень, пов'язаних із інтенсивною навчальною діяльністю в сучасних умовах. Ми вважаємо, що розробка даної проблеми невіддільна від поняття про функціональний діагноз, що має на увазі оцінку клініко-психопатологічної, психологічної і соціальної складових, і таким чином, відповідає визначенню здоров'я ВООЗ як стану повного психічного, фізичного і соціального благополуччя, гармонічного розвитку. Це співвідноситься з концепцією біопсихосоціальної єдності у розвитку сучасної психіатрії (Воловик В.М., 1975; Кабанов М.М., 1978; Гавенко В.Л., 1991; Абрамов В.А., Кутько І.І., Напрєєнко О.К. та ін., 1992; Семічов С.Б., 1987; Абрамов В.А., 2000; Дмитриева Т.Д., Положий Б.С., 2001; Марута Н.О. та ін., 2002; Табачніков С.І., Тітієвський С.В., 2002; Михайлов Б.В., 2002; Проскурина Т.Ю., Михайлова Е.А., 2002; Пушкарева Т.Н., 2002; Сердюк О.І., 2004; Хаустова О.О., 2004; Вишневська Н.Г., 2004).

Незважаючи на значну кількість серйозних досліджень, що стосуються психологічних, педагогічних, медичних аспектів розвитку психічних порушень в осіб, які займаються напруженою розумовою працею, проблему їх ранньої діагностики в сучасних умовах не можна визнати остаточно вирішеною. Найчастіше увагу дослідників привертає вивчення стану психічного здоров'я школярів, учнів випускних класів та студентів перших років навчання у ВУЗі (Табачников А.Е., 1998; Михайлова Э.А., Даниленко Г.Н., Куринна Е.Г., 2003; Колпакова Т.М., 2004; Коренев Н.М., 2005; Майоров О.Ю. та ін., 2005). В той же час в Україні в останні десятиріччя не проводилися проспективних досліджень, спрямованих на вивчення динаміки психічного стану і формування психічної дезадаптації у студентів ВУЗів різного профілю протягом всього періоду навчання.

Не розроблене концептуальне обґрунтування та не створена модель формування станів психічної дезадаптації у студентів, що описувала би динаміку їх психічного стану протягом всього періоду навчання із урахуванням індивідуально-психологічних, соціально-психологічних, психофізіологічних, біологічних та інших факторів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського державного медичного університету “Вивчення механізмів стійкості до емоційного стресу (клініко-експериментальне дослідження)” (№ державної реєстрації 0198U002619) та „Вивчення системних механізмів неспецифічної стійкості організму” (№ державної реєстрації 0101U01910)

Мета дослідження: на підставі результатів комплексного проспективного клініко-психопатологічного, психодіагностичного та психофізіологічного дослідження виявити закономірності формування та динаміки станів психічної дезадаптації у студентів для розробки принципів їх корекції та профілактики.

Задачі дослідження:

1. Аналіз клініко-психопатологічних особливостей, систематики та поширеності станів психічної дезадаптації у студентів різних курсів.

2. Дослідження ролі психологічних властивостей особистості у формуванні станів психічної дезадаптації у студентів.

3. Визначення впливу соціально-психологічних факторів у генезі станів психічної дезадаптації у студентів.

4. Встановлення значення психофізіологічних особливостей при формуванні станів психічної дезадаптації у студентів.

5. Розробка моделі формування станів психічної дезадаптації у студентів.

6. Обґрунтування принципів психопрофілактики та психокорекції станів психічної дезадаптації у студентів.

Об'єкт дослідження: стани психічної дезадаптації.

Предмет дослідження: фактори ризику, закономірності формування та динаміки станів психічної дезадаптації у студентів.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, клініко-епідеміологічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний, електрофізіологічний, статистичний.

Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний, який базувався на загально прийнятих підходах до психіатричного обстеження пацієнтів та включав вивчення скарг і симптомів у різних психічних сферах, їх систематизацію та динаміку протягом усього періоду навчання у ВУЗі. Обстеження проводилось шляхом стандартизованого інтерв'ю зі студентами із використанням розробленої нами “Шкали оцінки психічного стану” (ШОПС) (Рацпропозиції ХДМУ №200(4), №201(5) та №205(9) від 18.02.2002).

Клініко-епідеміологічний метод застосовувався для визначення розповсюдження станів психічної дезадаптації серед студентів медичного ВУЗу при проведенні скринуючого дослідження.

Клініко-анамнестичний метод використовувався для оцінки мікросоціальних факторів ризику формування станів психічної дезадаптації та проводився за допомогою розробленої нами “Шкали оцінки соціально-психологічних умов” (ШОСПУ) (Рацпропозиція ХДМУ №203(7) від 18.02.2002), яка дозволила проаналізувати такі групи факторів, як конфлікти в родині, незадоволеність житлово-побутовими і гігієнічними умовами вдома та у ВУЗі, порушення режиму праці, наявність шкідливих звичок.

Психодіагностичний метод передбачав оцінку психологічних властивостей особистості за допомогою модифікованих нами методик: скороченого багатофакторного опитувальника особистості (СБОО) (Зайцев В.П., 1981; Рацпропозиції ХДМУ №198(2), №199(3) та №204(8) від 18.02.2002), тесту “Незакінчені речення” (Рацпропозиція ХДМУ №202(6) від 18.02.2002), ТРАНС (Рацпропозиція ХДМУ№197(1) від 18.02.2002), а також методики Рокич (Киршева Н.В., Рябчикова Н.В., 1995).

Параметри розумової працездатності студентів оцінювалися за допомогою методики “Коректурна проба” у нашому варіанті проведення й оцінки (Патенти України на винахід №33905А та №33906А від 27.04.1999). Також використовувалися спеціально розроблені нами методики оцінки суб'єктивного сприйняття часу (Рацпропозиції ХДМУ №232(12) та №233(13) від 05.06.2003).

Оцінка варіабельності серцевого ритму обстежених проводилася із використанням системи “Кардіоспектр” фірми “СОЛЬВЕЙГ”, а визначення біоелектричного потенціалу ядер букального епітелію - за допомогою вимірника функціонального стану і біологічного віку “Біотест”, розробленого в ХДУ та НТК “Росич” (Шахбазов В.Г., Набоков А.Л., Колупаева Т.В., 1985).

Всі отримані нами результати піддавалися математичній обробці з обчисленням середніх показників, вивченням параметрів розкиду даних, достовірностей розходжень за критериями t-Стьюдента, ч2, точного методу Фішера. Для вивчення взаємозв'язків між ознаками і побудови математичних моделей були також використані методи множинного аналізу (кластерний, багатофакторний регресійний). Математична обробка результатів дослідження проводилася на ПК Pentium у середовищі Windows-ME із використанням програмного забезпечення Excel XP, STATISTICA 6.0 і STADIA for Windows.

Обґрунтування комплексу діагностичних методів, розроблені нами нові методики обстеження і модифікації відомих методів оформлені нами в 4 Патентах України на винахід і 15 рацпропозиціях ХДМУ.

Наукова новизна. На підставі проведеного масового проспективного обстеження студентів вперше вивчена поширеність, клінічна структура та динаміка станів психічної дезадаптації студентів протягом всього періоду навчання у ВУЗі.

Науково обґрунтовано важливість виділення станів психічної субадаптації як нозологічно не окреслених форм психічної патології, наведено їх розповсюдженість серед студентів. Запропоновано систематику та вивчено динаміку станів психічної субадаптації студентів протягом всього періоду навчання.

Вперше показано специфіку динаміки психічного стану, психологічних і психофізіологічних властивостей студентів, їх задоволеність мікросоціальними умовами у різні періоди навчання у ВУЗі.

Обґрунтовано виділення 3-х періодів навчання, які співпадають із молодшими, середніми та старшими курсами. Показано, що протягом кожного з цих періодів структура станів психічної дезадаптації студентів суттєво не змінюється

Розроблено багатовекторну бімодальну динамічну концепцію-модель формування станів психічної дезадаптації у студентів ВУЗів у залежності від статі та періоду навчання. Виділено основні групи факторів та визначальні особливості психічного реагування особистості в умовах хронічного стресу, пов'язаного із навчальною діяльністю, які позначені як вектори: власне психічний, індивідуально-психологічний, соціально-психологічний, психофізіологічний, психосоматичний. Проведено оцінку особливостей їх динаміки протягом усього періоду навчання.

На підставі створення регресійних математичних моделей доведено комплексний вплив індивідуально-психологічних, соціально-психологічних і психофізіологічних факторів на психічний стан студентів і його особливості в динаміці всього періоду навчання у ВУЗі.

Практична значущість. Запропоновано та апробовано в умовах масового динамічного дослідження комплексну систему функціональної діагностики психічного стану студентів, що дозволяє поліпшити якість діагностики станів психічної дезадаптації осіб, які знаходяться в умовах гострого або хронічного впливу стресогенних чинників.

Створено та модифіковано методики, спрямовані на оцінку психічного стану студентів, їх психологічних властивостей, психофізіологічних показників та соціально-психологічних факторів в умовах масового обстеження, уточнено межі їх нормативних значень, що дозволяє використовувати їх для виділення груп осіб із підвищеним ризиком формування психічних розладів.

Виділено індивідуально-психологічні, соціально-психологічні, психофізіологічні фактори ризику формування станів психічної дезадаптації у студентів із урахуванням статі, профілю ВУЗу та періоду навчання.

На підставі результатів проведеного множинного регресійного аналізу обгрунтовано можливість прогнозування станів психічної дезадаптації у студентів та визначено вплив різних факторів на їх розвиток.

Розроблено принципи та основні напрямки системи психіатричної, психотерапевтичної і медико-психологічної допомоги студентам у рамках роботи психологічної служби ВУЗу.

Особистий внесок здобувача. Усі клініко-психопатологічні, клініко-анамнестичні, психодіагностичні, психофізіологічні дослідження, їх статистична обробка та інтерпретація отриманих результатів проведені автором особисто.

Дисертантом особисто проведено вивчення літературних джерел, підібрано та адаптовано існуючі методи дослідження, а також розроблено нові методики, що були використані в роботі.

Автором особисто розроблена концепція та створена багатовекторна динамічна бімодальна модель формування станів психічної дезадаптації у студентів, виділені фактори, що впливають на особливості їх психічного стану та описана його динаміка протягом усього періоду навчання у ВУЗі.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи були повідомлені й обговорені на з'їздах, конференціях, у тому числі на Міжнародних конференціях “Современные проблемы психотерапии, пограничной психиатрии и медицинской (клинической) психологии” (Ставрополь, 2000), “Современный подросток” (Москва, 2001), “Біопсихосоціальна модель як нова парадигма розвитку психіатрії в Україні” (Сімеїз, 2002), “Філософія виживання. Молодь і сучасний світ” (Харків, 2003), “Интеграция психиатрии и клинической психологии: проблемы и перспективы” (Белгород, 2004), науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми підготовки спеціалістів у вищих медичних та фармацевтичних закладах освіти I-IV рівнів акредитації МОЗ України” (Київ-Тернопіль, 1999), “Проблеми екстремальної психіатрії - Платонівські читання” (Харків, 2000), “Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2001), “Сучасні технології збереження та зміцнення здоров'я дітей, підлітків та молоді” (Вінниця, 2003), ІІІ Міжнародному медичному конгресі (Тернопіль, 1999), V з'їзді фармацевтів України (Харків, 1999), на Пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України (Тернопіль, 2001), 2-му Національному Конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України “Психоневрологія XXI століття” (Харків, 2002), науковому симпозіумі “Невротичні розлади у дітей та підлітків: патогенез, клініка, реабілітація” (Харків, 2003), конференції молодих психіатрів ХМАПО (Харків, 2003), 4-й Всеукраїнській школі молодих психіатрів “Депресії і коморбідні розлади. Сучасна терапія” (Харків, 2003), науково-методичній конференції “Проблеми медичної та фармацевтичної освіти і шляхи підвищення якості підготовки лікарів і фармацевтів в Україні” (Харків, 2003), конференції “Психіатрія, наркологія та медична психологія сьогодні” (Луганськ, 2004), Пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України “Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та їх родин (медична і соціальна реабілітація та реінтеграція в суспільство)” (Донецьк, 2005).

Обговорення матеріалів та результатів роботи відбулося на спільному засіданні кафедри психіатрії, наркології та медичної психології з курсом сексології Харківського державного медичного університету, кафедри психіатрії та кафедри медичної сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти, відділу наркології та відділу нейрофізіології Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України (2004).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковані 43 роботи, серед них 24 статті у спеціалізованих журналах та збірнику, зареєстрованих ВАК України, 15 статей і тез в журналах і збірниках наукових праць, оформлено 4 Патенти України на винахід і 15 рацпропозицій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 345 сторінках машинописного тексту (287 сторінок основного тексту). Робота складається із вступу, огляду літератури, 8 розділів із описом результатів власних досліджень, висновків, списку використаної літератури, що містить 535 найменувань (з них 428 вітчизняних і 107 закордонних). Дисертацію ілюстровано 52 таблицями та 16 малюнками.

Основний зміст роботи

Нами було проведено комплексне динамічне вивчення психічного здоров'я організованої популяції молодих осіб у віці від 17 до 25 років. Контингент дослідження включав 650 студентів усіх факультетів Харківського державного медичного університету, серед них 231 чоловік (35,5%) та 419 жінок (64,5%), вони були обстежені в динаміці 6 років навчання у ВУЗі та під час інтернатури, в період з 1996 по 2003 рр., що загалом склало близько 4 тисяч обстежень. Також було обстежено 372 абітурієнта ХДМУ, серед них 105 чоловіків (28,2%) та 267 жінок (71,8%).

Згідно результатів дослідження всі студенти на кожному курсі були нами розділені на 3 групи (рис.1).

Рис.1. Стан психічного здоров'я студентів різних курсів.

До 1-ї групи були включені студенти, які вважали себе абсолютно здоровими. Вони могли пред'являти лише поодинокі скарги, в основному на загальне самопочуття при напруженому навчанні. Дана група була найбільш численною і склала 46,0±2,1% від загального числа студентів 1-го курсу (58,7±4,5% чоловіків і 38,9±4,1% жінок, р<0,05).

2-га група була представлена студентами, психічний стан яких можна було класифікувати в рамках клінічно оформлених станів психічної дезадаптації (СПДА). Частими проявами станів психічної дезадаптації в цій групі були емоційні порушення: зниження настрою, поява пов'язаних із цим думок про свою невисоку значимість, нездатність справитися з навчальним навантаженням. Дана група склала 16,4±1,6% студентів 1-го курсу (10,0±6,7% чоловіків і 19,9±4,7% жінок, p>0,05). Клінічна структура СПДА у студентів була представлена такими нозологічними формами (табл. 1).

Таблиця 1 Клінічна структура станів психічної дезадаптації у студентів 1-го курсу

Діагноз	Шифр МКХ-10	Чол.	Жін.	Всього
		абс.	%	абс.	%	Абс.	%
Змішаний тривожний і депресивній розлад	F41.2	4	20	10	13,9	14	15,2
Розлади адаптації: - короткочасна депресивна реакція	F43.20	2	10	6	8,3	8	8,7
- пролонгована депресивна реакція	F43.21	4	20	7	9,7	11	12,0
- змішана тривожна і депресивна реакція	F43.22	3	15	18	25	21	22,8
- із переважанням порушення інших емоцій	F43.23	2	10	15	20,9	17	18,5
Соматоформна вегетативна дисфункція	F45.3	1	5	7	9,7	8	8,7
Іпохондричний розлад	F45.2	3	15	5	6,9	8	8,7
Неврастенія	F48.0	1	5	4	5,6	5	5,4
Всього		20	100	72	100	92	100

Примітка: тут і далі вірогідність розходжень між чоловіками та жінками - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001.

У 3-ю групу ми включили тих студентів, у яких при обстеженні були виявлені окремі симптоми психічної дезадаптації, але їх у той же час не можливо було класифікувати у рамках будь-якої нозологічно окресленої форми психічної патології. Ми розцінювали дані розлади як стани психічної субадаптації (СПСА). На нашу думку, виявлення цих станів є важливим з точки зору ранньої діагностики психічних розладів, особливо у тих осіб, які знаходяться в напружених умовах навчання чи праці. У студентів із СПСА переважали скарги на головні болі, зниження розумової працездатності, підвищене відволікання уваги. Зазначені прояви найчастіше виникали в ситуаціях, що пред'являють підвищені вимоги до рівня психічної організації особистості, таких як заліки, іспити. Чисельність даної групи склала 37,6±2,1% студентів 1 курсу (31,3±5,8% чоловіків і 41,2±4,1% жінок, p>0,05).

МКХ-10 дозволяє класифікувати ці стани лише за провідними причинами виникнення у розділі Z, а саме у підрубриках Z55, Z60, Z63, Z73 та ін. Тому нами було проведено аналіз основних скарг та найбільш характерних симптомів, що дозволило виділити такі варіанти СПСА (табл. 2).

Таблиця 2 Типи станів психічної субадаптації у студентів 1-го курсу

Тип СПСА	Чол.	Жін	Всього
	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Астенічний	19	30,2	40	27,2	59	28,1
Тривожний	8	12,7	35	23,8*	43	20,5
Субдепресивний	9	14,3	38	25,9*	47	22,4
Соматоформний вегетативний	11	17,4	14	9,5	25	11,9
Змішаний	16	25,4	20	13,6*	36	17,1
Всього	63	100	147	100	210	100

Як видно із наведених даних, у студентів найбільш часто виявляються астенічний та субдепресивний варіанти СПСА, що таким чином відображають загальні напрямки психічного реагування на високий рівень розумового навантаження, пов'язаного із навчальною діяльністю студентів.

Результати проведеного нами дослідження показали, що кількість студентів, віднесених до тієї чи іншої групи спостереження, залежить від їх статі та року навчання (табл. 3).

Таблиця 3 Розповсюдженість станів психічної дезадаптації та субадаптації у студентів різних курсів (%)

Курс	Здорові	СПСА	СПДА
	чол.	жін.	всього	чол.	жін.	всього	чол.	жін.	всього
1	58,7	38,9*	46,0	31,3	41,2	37,6	10,0	19,9	16,4
2	57,7	39,3*	45,4	29,9	41,7	37,6	12,4	19,0	17,0
3	74,6	62,6*	61,5	19,7	27,2	28,7	5,7	10,2	9,8
4	67,1	59,7	61,1	23,7	26,0	26,4	9,2	14,3	12,5
5	68,4	46,4*	53,3	15,8	33,3	29,0	15,8	20,3	17,77
6	89,1	89,1	89,1	5,1	5,9	5,7	5,9	5,0	5,2
Інтерни	95,0	54,8**	70,6	0,0	38,7***	23,5	5,0	6,5	5,9

Так, на 1-му курсі СПДА були виявлені у 16,4±1,6% студентів, а СПСА - у 37,6±2,1%. На 2-му курсі поширеність СПДА трохи зросла до 17,0±5,2%, тоді як частота СПСА залишилася сталою - 37,6±4,5%. На 3-му курсі спостерігається поліпшення психічного стану студентів і зниження частоти СПДА до 9,8±4,5%, а СПСА до 28,7±4,0%. На 4-му курсі поширеність СПДА і СПСА змінюються несуттєво і складають відповідно 12,5±4,2% і 26,4±3,9%. Подальший ріст частоти зазначених розладів спостерігається на 5-му курсі, а на 6-му поширеність СПДА та СПСА знову знижується відповідно до 9,1±6,3% і 8,2±6,3%. Таким чином, дія факторів, пов'язаних із початком навчання у ВУЗі, приводить до найбільшої імовірності формування СПДА саме у студентів молодших курсів. Студенти середніх курсів максимально адаптовані до умов навчання, тому частота зазначених розладів як клінічного, так і субклінічного рівня серед них мінімальна, тоді як на старших курсах спостерігається чергова хвиля поширеності розладів адаптації з її подальшим зниженням.

Проведене нами порівняння структури СПДА та СПСА серед студентів різних курсів за критерієм ч2 показало відсутність вірогідних розбіжностей у розподілі на групи спостереження студентів 1-го та 2-го курсів (ч2=0,53; P>0,05), а також студентів 3-го та 4-го курсів (ч2=4,64; P>0,05). Таким чином, можна стверджувати, що за час навчання у ВУЗі студенти проходять 3 періоди, в межах яких їх психічний стан змінюється несуттєво, а умови життя та навчання створюють однотипні фактори ризику психічних розладів. Це такі періоди: початок навчання (1-й та 2-й курс), середні курси (3-й та 4-й), а також старші курси і навчання в інтернатурі. Наявні достовірні розходження в структурі груп спостереження між студентами 5-го і 6-го курсів (ч2=87,64; P<0,001), на нашу думку, пов'язані як із різною тривалістю навчання студентів різних факультетів (5 років на стоматологічному і 6 років - на медичному, педіатричному та медико-профілактичному), так із більшою частотою академічних відпусток саме на старших курсах, що приводить до зміни якісного складу студентів.

Динаміка психічного стану студентів протягом усього періоду навчання характеризується хвилеподібним плином, так що найбільша кількість скарг на загальне самопочуття та симптомів у різних психічних сферах виявляється у студентів перших двох курсів, надалі відбувається їх поступове зниження, і лише на старших курсах даний показник знову зростає. Результати нашого дослідження показали, що існують загальні закономірності динаміки психічного стану студентів, що не залежать від профілю ВУЗу та тривалості навчання, а пов'язані тільки із його періодами (молодші, середні і старші курси). Очевидно, даний факт можна пояснити дією механізмів адаптації студентів до умов навчання, що і визначають кількість та сполучення скарг і симптомів у різних психічних сферах.

Якісний аналіз дозволив визначити феноменологічну характеристику психічного стану студентів протягом 6 років навчання у ВУЗі та в інтернатурі. Так, погіршення загального самопочуття насамперед визначалося зниженням розумової працездатності (27,7% студентів 1-го курсу), якості нічного сну (31,4%), наявністю головних болів (51,3%) та соматовегетативних порушень (26,6%). Більшість студентів пред'являли скарги на неуважність (87,6%), розбитість (90,0%), розумову втому (69,2%). Диссомнічні симптоми виявлялися у вигляді порушень тривалості та якості нічного сну, підвищеної сонливості, утруднення засинання, відсутності відчуття бадьорості після нічного сну.

Серед різних розладів сприйняття на тлі напруженої навчальної діяльності найчастіше виявлялася гіперестезія (46,2% студентів), що у свою чергу могла сполучатися з емоційною нестриманістю, дратівливістю (80%).

Вивчення процесів пам'яті та уваги у студентів було обумовлено їх важливою роллю у здійсненні продуктивної навчальної діяльності. Як показали результати дослідження, розлади пам'яті у студентів найбільш часто були представлені зниженням запам'ятовування поточних подій (36,6% студентів) та утрудненням пригадування необхідної інформації (29,5%), а також виникненням мимовільних напливів спогадів (63,3%). У той же час порушення уваги насамперед були представлені підвищеною відволікаємістю (43,1%) та прикутістю уваги до неприємних переживань (44,4%).

У структурі розладів мислення у студентів було виділено дві основні групи симптомів: порушення, пов'язані із навчальною діяльністю, та негативні думки щодо власної особистості або близьких. До найбільш частих симптомів першої групи можна віднести утруднення розуміння змісту прочитаного або почутого (54,5% студентів) і зниження кмітливості (35,2%), тоді як друга група симптомів представлена насамперед побоюваннями про своє здоров'я (71,2% студентів), непрацездатність і малоцінність (27,6%), думками про неблагополуччя родини та близьких (76,1%).

Емоційні порушення найбільш часто були представлені швидкою зміною настрою (62,1% студентів), дратівливістю (80,0%), занепокоєнням, тривогою, почуттям внутрішньої напруженості (60,8%), а також зниженням кола інтересів (16,3%), байдужістю до свого стану і своєї долі (31,6%), холодністю, а іноді й ворожістю до близьких (46,1%). Зазначені симптоми частіше відзначалися в період екзаменаційних сесій, особливо у студентів молодших курсів.

Серед ефекторно-вольових порушень у студентів переважали такі: замкнутість (43,2% студентів), відсутність активності (66,2%), млявість, бездіяльність (61,3%), або підвищена активність із швидкою втомлюваністю (41,2%), невпевненість у собі (45,8%). Приведені симптоми також підсилювалися наприкінці семестру та нерідко продовжувались і на початку канікулярного періоду.

У структурі вегетативних розладів у студентів насамперед необхідно відзначити вегето-судинні порушення, у тому числі почервоніння обличчя при хвилюванні та у спокої (56,8% студентів), підвищення артеріального тиску (6,8%), тахікардію (19,2%), а також пітливість (27,4%), тремор пальців та кистей рук, особливо при емоційній напрузі (62,7%).

Вивчення гендерних розходжень психічного стану показало, що погіршення психічного стану студентів-чоловіків супроводжується переважно скаргами з боку загального самопочуття, порушення емоцій і пам'яті. У жінок крім того висока питома вага порушень у ефекторно-вольовій сфері. Зазначені групи симптомів переважають у студентів усіх курсів, їх динаміка підкоряється описаним вище закономірностям, а саме, зниження кількості симптомів від 1-го до 4-го курсу з наступним зростанням на 5-му та 6-му курсах. Мінімальний внесок у погіршення психічного стану студентів виявлений з боку сприйняття та мислення. Приведені закономірності свідчать про те, що порушення емоцій, діяльності, пам'яті, так само, як і погіршення загального самопочуття, є першими проявами погіршення психічного стану в осіб, що займаються напруженою розумовою працею.

Рис. 2. Динаміка психічного стану студентів, включених на 1-му курсі в 1-шу групу (практично здорові), %.

З метою визначення імовірності виникнення СПСА і СПДА у студентів, а також факторів, що впливають на неї, нами було проведено проспективне вивчення закономірностей динаміки даних станів протягом 6 років навчання у ВУЗі.

Як видно з даних, представлених на рис. 2, більшість студентів, які на 1-му курсі були найбільш адаптованими до умов навчання, надалі зберігали рівень свого психічного здоров'я протягом усього періоду навчання у ВУЗі, причому для чоловіків зазначена закономірність була характерна в більшому ступені, ніж для жінок. 65,6% студентів (75,0% чоловіків і 58,9% жінок) не виявляли ознак психічної дезадаптації ні на 1-му, ні на 2-му курсі. На 3-му курсі їх частка зросла до 77,3% (86,9% чоловіків і 68,5% жінок, p<0,01) і надалі практично не змінювалася, складаючи на 4-му курсі 76,2% студентів (74,7% чоловіків і 77,6% жінок), на 5-му курсі 77,3% (90,9% чоловіків і 63,6% жінок), а на 6-му курсі - 82,8% (80,5% чоловіків і 84,6% жінок).

У той же час у 28% студентів даної групи (19,2% чоловіків і 34,2% жінок) уже на 2-му курсі були виявлені окремі ознаки психічної дезадаптации, а у 6,4% студентів (5,8% чоловіків і 6,8% жінок) вони були нозологічно оформленими. Протягом наступних років навчання у ВУЗі СПСА формуються приблизно у 1/5 студентів 1-ї групи, у тому числі у 17% студентів на 3-му курсі (10,7% чоловіків і 22,8% жінок), у 19,8% студентів на 4-му курсі (22,1% чоловіків і 17,8% жінок) і 22,7% студентів на 5-му курсі (9,1% чоловіків і 36,4% жінок), тоді як до 6-му курсу їх число знижувалося і складало 9,7% (9,8% чоловіків і 9,65% жінок).

Частота формування СПДА у студентів, які на 1-му курсі не виявляли ознак психічних розладів, складає на 2-му курсі 6,4% (5,8% чоловіків і 6,8% жінок). Надалі даний показник знижується до мінімальних значень на 5-му курсі, тоді як на 6-му курсі він знову зростає і складає 7,5% (9,8% у чоловіків і 5,8% у жінок).

Таким чином, 1-ша група містила студентів, найбільш адаптованих до умов навчання у ВУЗі. Як показали результати динамічного спостереження, імовірність зниження психічної адаптації до моменту закінчення ВУЗу в даній групі склала 17,2%, причому в однаковій мірі можливо було виникнення як клінічно оформлених СПДА (7,5%), так і окремих ознак СПСА (9,7%). Зазначені особи як правило не мали потреби в проведенні психотерапевтичної або психокорекційної роботи, у відношенні них найбільш виправдані неспецифічні психогігієнічні заходи.

На рис. 3 наведені особливості динаміки психічного стану осіб, віднесених на 1-му курсі до 2-ї групи. Як видно з представлених даних, 21,0% студентів даної групи (20,0% чоловіків і 21,6% жінок) до 3-го курсу зберігають низький рівень психічної адаптації. 33,9% студентів (у тому числі 20,0% чоловіків і 39,3% жінок) виявилися здатними до мобілізації адаптивних резервів до рівня СПСА, а 45,1% студентів (60,0% чоловіків і 39,3% жінок) - до рівня практично здорових. На старших курсах така поляризація студентів даної групи підсилювалася, причому до моменту закінчення ВУЗу не виявляли ознак психічної дезадаптации 77,9% студентів даної групи (71,4% чоловіків і 79,4% жінок), тоді як у 14,3% цих осіб (28,6% чоловіків і 11,1% жінок) зберігалися клінічно оформлені ознаки СПДА.

Рис. 3. Динаміка психічного стану студентів, включених на 1-му курсі в 2-гу групу (СПДА), %.

На нашу думку, саме для тих студентів, які вже на 1-му курсі виявляли ознаки нозологічно визначених станів психічної дезадаптації, необхідно проводити повний комплекс психопрофілактичних та психокорекційних заходів.

Динаміка психічного стану осіб, включених на 1-му курсі у 3-ю групу, наведена на рис. 4.

Рис. 4. Динаміка психічного стану студентів, включених на 1-му курсі в 3-ю групу (СПСА).

Як видно з приведених даних, кількість осіб даної групи, які зберігали вихідний рівень психічного здоров'я, змінюється протягом 6-ти років навчання у ВУЗі, причому вже на 2-му курсі спостерігався поділ даного контингенту на 3 підгрупи: окремі симптоми психічних розладів зустрічалися у 45,7% студентів даної групи (50,0% чоловіків і 44,4% жінок), клінічно оформлені СПДА - у 20,2% студентів (9,1% чоловіків і 23,6% жінок), і лише у 34,0% студентів відбувалася повна адаптація до умов навчання у ВУЗі.

На більш старших курсах динаміка психічного стану осіб даної групи характеризувалася зростанням числа адаптованих студентів до 55,1% (58,1% чоловіків і 53,8% жінок) на 3-му курсі, 77,1% (81,4% чоловіків і 75,2% жінок) - на 4-му курсі, 58,1% на 5-му курсі і (80,0% чоловіків і 52,9% жінок) та 76,1% (73,3% чоловіків і 76,9% жінок) студентів - на 6-му курсі. У той же час уже на середніх курсах знижувалася частота переходу СПСА в СПДА у студентів даної групи, складаючи на 6-му курсі лише 7,5%.

Таким чином, імовірність формування СПСА і СПДА у осіб даної групи складала до моменту закінчення ВУЗу 23,9%, що перевищує аналогічний показник у 1-й групі. При цьому у 7,5% студентів, включених на 1-му курсі в 3-ю групу, можливе формування клінічно оформлених СПДА.

Особам 3-ї групи показане проведення не тільки неспецифічних психогігієнічних заходів, але також психопрофілактичної та психокорекційної роботи, спрямованої на підвищення їх стресостійкості, нормалізації режиму праці і відпочинку, а також вирішення найбільш актуальних внутрішньо- та міжособистісних конфліктів.

Аналіз динаміки психічного стану студентів у різні періоди навчання у ВУЗі дозволяє дійти висновку про важливу роль психологічних властивостей особистості у формуванні адаптаційно-компенсаторних механізмів, що визначають успішність навчальної діяльності студентів і ступінь ризику виникнення станів психічної дезадаптації, та робить задачу вивчення психологічних факторів навчання у ВУЗі особливо важливою та актуальною.

Результати проведеного нами вивчення психологічних властивостей студентів по тесту СБОО показали, що усереднений профіль особистості студентів усіх курсів (рис. 5) по більшості шкал, у тому числі й оцінних, вище, ніж у студенток за винятком шкал психопатії, гіпоманії та вірогідності, у яких спостерігається зворотна картина (рис. 6). Це дозволяє дійти висновку, що у студенток у більшому ступені, ніж у студентів, виражені й властивості особистості, і здатність адекватно оцінити свій стан.

Динаміка показників оцінних шкал у студентів за весь період навчання свідчить про посилення обережності, тенденції до дисимуляції наявних у студентів змін, зростання нещирості і прагнення до соціально-позитивних відповідей. Крім того, протягом 6 років навчання у студентів підсилюються властивості особистості, описувані шкалою іпохондрії (Hs), що визначає ступінь фіксованості на стані свого соматичного здоров'я.



Рис. 5. Усереднений профіль особистості студентів різних курсів (чоловіки).

Рис. 6. Усереднений профіль особистості студентів різних курсів (жінки).

У той же час виразність інших особистісних властивостей або не збільшується, або навіть знижується, наприклад, показників шкал соматизації тривоги (Hy), психастенії (Pt), ригідності афективних реакцій (Sc). У студенток до 6-го курсу також зростають показники шкали іпохондрії, залишаються вираженими соціопатичні (Pd) та гіпертимні (Ma) риси особистості на тлі зниження ригідності афективних реакцій (Pa). Зазначені закономірності динаміки особистісних властивостей студентів протягом всього періоду навчання є проявами роботи складної комплексної системи, що забезпечує нормальний рівень функціонування всіх психічних функцій в умовах емоційного стресу і розумової перенапруги студентів, наявність адаптаційно-компенсаторних реакцій при достатньому вихідному рівні резервів адаптації. Отримані результати дозволяють нам уточнити границі динамічної норми для конкретної популяції з урахуванням статі і періоду навчання і служать надійними орієнтирами при індивідуальній і масовій психопрофілактичній та психокорекційній роботі зі студентами.

Ми вивчали конфліктність по різних напрямках у студентів усіх курсів за допомогою методики “Незакінчені речення” у нашій модифікації обробки (рис. 7). Вивчення структури конфліктності особистості необхідно насамперед для індивідуальних консультацій обстежуваних, у той же час розрахунок кількісних показників, що характеризують рівень емоційної напруженості, має важливе значення для аналізу динаміки психічного стану студентів за час навчання у ВУЗі, виділення груп ризику зриву психічної адаптації та побудови математичної моделі станів психічної дезадаптації у студентів.

Рис. 7. Динаміка середнього рівня конфліктності студентів

Аналізуючи структуру конфліктності, необхідно відзначити, що у студентів незалежно від курсу, найбільша емоційна напруженість виявлена стосовно батька, осіб протилежної статі, страхів та побоювань, відчуття провини, власної особистості. Динаміка середнього рівня конфліктності студентів медичного ВУЗу характеризується зростанням емоційної напруженості до 6-го курсу, найбільш вираженим у чоловіків (з 0,21?0,01 до 0,37?0,03 балів, р<0,001). Середній рівень конфліктності зростає до моменту закінчення навчання, трохи знижуючись на 3-му курсі, і досягає максимальних значень у чоловіків на 4-му курсі, а у жінок - на 5-му курсі. Таким чином, процес адаптації студентів до умов навчання супроводжується наявністю емоційної незадоволеності, внутрішньо- та міжособистісної конфліктності, інтенсивність якої закономірно відбиває напругу адаптаційних механізмів.

Нами був проведений аналіз суб'єктивної оцінки деяких показників емоційного стану, а саме тривоги, працездатності, активності, настрою і самопочуття за допомогою модифікованої нами методики ТРАНС. Порівняльний аналіз усіх шкал методики ТРАНС показує, що найбільш високі показники протягом усього періоду навчання має шкала самопочуття, значення якої складають від 42,0?4,1 до 56,0?1,9 балів у чоловіків (р<0,01) і від 18,2?2,1 до 51,8?1,6 балів у жінок (р<0,001).

Динаміка досліджуваних показників у чоловіків і жінок неоднакова. Так, якщо на початку навчання чоловіки вважають свій стан більш сприятливим, то середні значення всіх шкал методики ТРАНС у жінок виявляються нижче, а на 2-му курсі - навіть значно, у 2-2,5 рази менше, ніж аналогічні показники чоловіків. До 4-го курсу гендерні розходження зводяться до мінімуму, а на 5-му знову у жінок погіршується самооцінка, і вони суб'єктивно вважають себе менш задоволеним власним станом. На 6-му курсі по всіх шкалах, особливо по шкалах настрою й активності, результати студенток перевищують аналогічні показники студентів.

Не викликає сумніву важлива роль соціально-психологічних факторів у формуванні станів психічної дезадаптації у студентів. Оцінка соціально-психологічних умов життя і навчання студентів дає підставу виділяти визначені фактори ризику розвитку психічних і соматичних розладів. Під терміном “фактори ризику” розуміють середовищні, поведінкові, біологічні характеристики, що підвищують імовірність розвитку захворювання і визначають його несприятливий прогноз. Виділення факторів ризику повинно базуватися на всебічному вивченні соціально-психологічних умов життя, навчання і роботи студентів. Важливим представляється оцінка їх структури і динаміки протягом усього періоду навчання в різних популяціях учнів.

Результати проведеного нами вивчення динаміки незадоволеності соціально-психологічними факторами протягом усього періоду навчання (рис. 8) показують виявлені гендерні розходження, а саме, що у чоловіків даний показник мінімальний на 1-му курсі, помірно підвищується до 2-3-го курсів та досягає максимальних значень на 5-му і 6-му курсах. У жінок же виявляються 2 “піки”- на 2-му і 5-му курсах і виражене зниження на 4-му і 6-му курсах. Таким чином, у чоловіків ступінь незадоволеності соціально-психологічними умовами на старших курсах зростає, що характеризує їх адаптацію до навчання як більш тривалу, ніж у жінок.

Рис. 8. Динаміка ступеня незадоволеності студентів соціально-психологічними умовами життя та навчання (бали).

На нашу думку, основну роль у визначенні ступеня психічного здоров'я та вираженості психічної дезадаптації у студентів грають наступні групи факторів: конфліктні відносини із членами родини, несприятливі житлові умови, нерегулярне або недостатнє харчування, недотримання розпорядку дня, у тому числі недостатній нічний сон, особливо в період іспитів, наявність шкідливих звичок, дефіцит часу, низька фізична активність або неправильний режим фізичного навантаження, зниження академічної успішності, розумове стомлення. Ці фактори підвищують ризик формування психічних розладів та соматичної патології, суб'єктивними проявами якої були скарги з боку серцево-судинної, нервової системи, шлунково-кишкового тракту, зниження самооцінки здоров'я.

Було встановлено, що якісна та кількісна характеристика впливу соціально-психологічних факторів залежать від періоду навчання в ВУЗі. У студентів молодших курсів в основному підвищення конфліктності, незадоволеності може бути пов'язане з переходом від шкільної до вузівської системи освіти, введенням нових форм навчання (лекції, практичні, семінарські заняття), наявністю заліків, іспитів. На середніх курсах - це переосмислення мотивів вибору майбутньої спеціальності, зіставлення ідеальних і реальних уявлень про неї, на старших курсах все більшого значення набуває невизначеність майбутнього, необхідність пошуку роботи, вирішення питань, пов'язаних із розподілом, тощо.

Вивчення електронегативності кліток букального епітелію, проведене нами, було спрямовано на оцінку реакції психофізіологічних систем організму на психоемоційне навантаження, пов'язане із навчальною діяльністю. Результати вивчення даного показника у віковому і гендерному аспекті свідчать про те, що напруження адаптивних механізмів найбільш виражене у студентів молодших курсів, що виявляється вираженим зниженням кількості активних кліток букального епітелію на 9% у жінок і 18% у чоловіків у порівнянні із віковою нормою. Надалі інтенсивність стресорної напруги знижується і досягає мінімуму у жінок на 3-4 курсах (що відповідає віку 20 років) і 3-5 курсах у чоловіків (що відповідає віку 20-22 років). Дані результати збігаються з динамікою психічного стану студентів і підтверджують можливість і необхідність використання методики оцінки електронегативності кліток букального епітелію для об'єктивізації стану студентів. Установлено, що після розумового навантаження у студентів трохи зростає точність внутрішнього сприйняття часу, причому у чоловіків на тлі поліпшення суб'єктивного виміру хвилинного інтервалу знижується здатність до самокорекції помилок визначення часу, у той час як у жінок деяке зниження точності виміру хвилинного інтервалу супроводжується зростанням здатності до самокорекції індивідуальної хвилини.

Результати проведених проспективних клініко-статистичних досліджень дозволили нам вивчити особливості динаміки психічного стану студентів протягом всього періоду навчання, на підставі чого була розроблена багатовекторна динамічна бімодальна концепція-модель психічного стану студентів вузів.

Нами були виділені й описані такі вектори, що відбивають особливості психічного реагування особистості в умовах хронічного стресу, пов'язаного із навчальною діяльністю (рис. 9):

--- - чол. - - - - жін.

1 - власне психічний вектор; 2 - індивідуально-психологічний вектор; 3 - соціально-психологічний вектор; 4 - психофізіологічний вектор; 5 - психосоматичний вектор

Рис. 9. Багатовекторна динамічна модель психічного стану студентів ВУЗів.

Власне психічний вектор, що визначався якісною і кількісною характеристикою психічного стану. Враховувалася наявність нозологічно визначених психічних розладів, а також кількість і виразність суб'єктивних скарг і симптомів у всіх психічних сферах (когнітивні процеси, емоції, ефекторно-вольова діяльність).

Індивідуально-психологічний вектор, що характеризує типологічні особливості особистості, наявність внутрішньо- та міжособистісної конфліктності. У ході проведеного нами дослідження оцінка даного вектора проводилася з використанням модифікованих нами методик СБОО, “Незакінчені речення”, ТРАНС та ін.

Соціально-психологічний вектор, що визначався за числом та інтенсивністю скарг на незадоволеність мікросоціальним положенням (конфлікти в родині, несприятливі побутові умови, недостатнє або неправильне харчування, порушення розпорядку дня), низькою фізичною активністю, наявністю ознак навчальної дезадаптації (низька успішність, необхідність підготовки до занять у нічний час, розумова втома), а також наявністю шкідливих звичок.

Психофізіологічний вектор, що характеризується показниками розумової працездатності, обсягу і перемикання уваги, суб'єктивного сприйняття часу, а також особливостями реакції різних функціональних систем на хронічну стресову ситуацію навчальної діяльності. Оцінка даного вектора проводилася за результатами виконання методики “Коректурна проба” та “Індивідуальна хвилина” у нашій модифікації проведення й оцінки, визначення біологічного віку шляхом вивчення електронегативності ядер букального епітелію та оцінки часових і спектральних характеристик варіабельності серцевого ритму.

Психосоматичний вектор визначався за самооцінкою соматичного здоров'я, наявності ознак початкових проявів недостатності кровопостачання мозку (Шмідт Є.В., 1985) і скарг з боку загального самопочуття, нервової, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту. Дані були уточнені та об'єктивізовані на підставі вивчення медичної документації абітурієнтів і студентів, результатів їх обстеження терапевтами, кардіологами, гастроентерологами: співробітниками Харківського державного медичного університету та лікарями студентської поліклініки.

Ми вважаємо, що кількість і структура основних векторів, що визначають динамічні особливості функціональної діагностики психічного стану обстежених груп, може при необхідності уточнюватись та доповнюватись у залежності від дизайну конкретного дослідження, його мети і задач, набору діагностичних методик.

...