Главная Коллекция "Revolution" Медицина Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення

Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення

Модель комплексної оцінки функціональних можливостей організму. Визначення максимальної фізичної працездатності. Сповільнення темпу вікових змін та підвищення досліджуваної працездатності завдяки фізичним тренуванням та використанню препарату Рикавіт.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 23.08.2014
Размер файла 90,2 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

МЕХАНІЗМИ ЗНИЖЕННЯ МАКСИМАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПРИ СТАРІННІ ЛЮДИНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

14.03.03 - нормальна фізіологія

ЯРОШЕНКО ЮРІЙ ТРОХИМОВИЧ

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті геронтології АМН України

Науковий консультант: академік АМН України, чл.-кор. НАН України, член-кор. Російської АМН, доктор медичних наук, професор Коркушко Олег Васильович, Інститут геронтології АМН України, відділення клінічної фізіології та патології внутрішніх органів, завідувач

Офіційні опоненти: чл.-кор. АПН України, доктор медичних наук, професор, Шевчук Віктор Григорович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра нормальної фізіології, завідувач

доктор медичних наук, професор Замостьян Віталій Павлович, Національний університет "Києво-Могилянська академія" Міністерства освіти і науки України, кафедра екології, завідувач

доктор медичних наук, професор Козлов Анатолій Георгійович, Медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України та Міністерства освіти і науки України, кафедра нормальної фізіології, завідувач

Провідна установа: Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, м.Київ

Захист відбудеться 24.06. 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.551.01 Інституту геронтології АМН України за адресою: 04114, м.Київ, вул. Вишгородська, 67.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту геронтології АМН України за адресою: 04114, Київ, вул. Вишгородська, 67.

Автореферат розісланий 24.05.2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук Потапенко Р.І.

АНОТАЦІЯ

Ярошенко Ю.Т. Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.03 - нормальна фізіологія. - Інститут геронтології АМН України, Київ, 2005.

На основі комплексного обстеження 380 здорових людей у віці від 18 до 95 років досліджені механізми зниження максимальної фізичної працездатності з віком, розроблені шляхи її підвищення. Максимальна фізична працездатність визначається сумарним впливом продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання і газообміну, економічності їх роботи, ємності систем енергозабезпечення, кінетики кисневого забезпечення і регуляції серцевого ритму. Розроблена модель комплексної оцінки функціональних можливостей організму.

Розроблені принципи оптимізації та індивідуалізації аеробних тренувань по інтенсивності, тривалості та частоті занять. Показано, що фізичні тренування та використання препарату Рикавіт дозволяють сповільнити темп вікових змін та підвищити рівень фізичної працездатності і у людей похилого віку.

Ключові слова: старіння, фізичне навантаження, фізичні тренування, метаболічна терапія.

АННОТАЦИЯ

Ярошенко Ю.Т. Механизмы снижения максимальной физической работоспособности при старении человека и пути ее повышения. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.03 - нормальная физиология. - Институт геронтологии АМН Украины, Киев, 2005.

На основании комплексного обследования 380 здоровый людей в возрасте от 18 до 95 лет с различным уровнем двигательной активности установлены механизмы снижения максимальной физической работоспособности с возрастом, разработаны пути ее повышения.

Установлено, что максимальная физическая работоспособность определяется суммарным влиянием максимальной производительности систем гемодинамики, внешнего дыхания и газообмена, экономичностью их работы, максимальной емкостью системы энергообеспечения, кинетики переходных процессов, кислородного обеспечения и регуляции сердечного ритма. Определена количественная оценка их вклада в снижение максимальной физической работоспособности с возрастом. Показано, что главную роль в возрастном снижении максимальной физической работоспособности играют изменения максимальной производительности системы транспорта кислорода, отмечающиеся как на этапе внешнего дыхания и газообмена, так и на этапе доставки кислорода к работающим тканям. Представлена динамика возрастных изменений максимального потребления кислорода, порога анаэробного обмена, и иных показателей, влияющих на уровень максимальной физической работоспособности. В процессе лонгитудинального наблюдения показана значимость двигательной активности и ее изменений на темп возрастного снижения критических точек физической нагрузки. Установлено, что у лиц старших возрастных групп изменяется структура и относительный вклад факторов, определяющих вариабельность МПО2. Разработана модель комплексной оценки функциональных возможностей организма с использованием подходов определения функционального возраста.

При обследовании тренированных лиц пожилого возраста, никогда ранее не занимавшихся физической культурой и начавших тренировки в возрасте 60 лет и старше, показано, что у них отмечается более высокий уровень физической работоспособности и аэробной производительности, в среднем на 30 % превышающих показатели нетренированных лиц того же возраста.

С учетом особенностей реакции людей старших возрастных групп на физическую нагрузку разработаны принципы оптимизации и индивидуализации аэробных тренировок по интенсивности, продолжительности и частоте занятий.

После курса тренировок отмечено достоверное увеличение максимальной физической работоспособности. Этот процесс сопровождался ростом МПО2, ПАНО, ПДМА. Уровень физической работоспособности достоверно увеличивается уже через 3 месяца тренировок, максимальный эффект отмечается через 6 месяцев, а в дальнейшем темп роста физической работоспособности замедляется. Увеличение максимальной физической работоспособности в процессе тренировки в значительной степени обусловлено увеличением максимальной производительности системы гемодинамики. Наряду с увеличением доставки кислорода, под влиянием курса тренировок активизируются и периферические механизмы адаптации. Расширению диапазона функциональных возможностей организма способствовал и эффект экономизации функций, наблюдавшийся в процессе выполнения программы тренировки. В процессе годичного курса тренировки отмечаются достоверные сдвиги как параметров внутрисердечной гемодинамики, насосной функции сердца, так и показателей сократимости и расслабления миокарда, происходит благоприятная перестройка показателей вариабельности ритма сердца. Показано, что под влиянием годичного курса тренировки отмечается снижение функционального возраста, что подтверждает значимость физических тренировок в профилактике преждевременного старения.

Установлено, что препарат Рикавит оказывает многоплановое комплексное воздействие на организм человека в позднем периоде онтогенеза. Уже после приема месячного курса препарата повышается уровень максимальной физической работоспособности и максимальной аэробной производительности, возрастает устойчивость к гипоксии нагрузки. Эти изменения способствовали расширению диапазона адаптационных возможностей системы энергообеспечения физнагрузки, что нашло свое отражение в снижении интегрального функционального возраста. После курсового приема Рикавита в течение месяца, положительные эффекты его влияния сохраняются, по крайней мере, в течение 2 месяцев, что позволяет рекомендовать прерывистую схему приема Рикавита, с использованием месячных курсов раз в квартал.

Учитывая положительное воздействие пропранолола на показатели экономичности и регуляции сердечного ритма, показана целесообразность использования препарата у лиц, имеющих изменения именно этих звеньев функциональных резервов системы энергообеспечения.

Ключевые слова: старение, физическая нагрузка, физические тренировки, метаболическая терапия.

SUMMARY

Yaroshenko Yu. T. Mechanisms of the aging decrease maximum physical working capacity and the ways of its increase. - The manuscript.

Thesis for a degree of the doctor of medical sciences by speciality 14.03.03 - Normal physiology. - Institute of Gerontology, AMS of Ukraine, Kyiv, 2005.

380 healthy people in the age from 18 till 95 years with a different level of a physical activity were investigated. On the basis of complex assessment the mechanisms of the aging decrease of maximum physical working capacity (PWC) and the ways of its increase were established.

The maximum PWC is determined by general influencing of maximum productivity of systems of a hemodynamic, respiration and gas exchange, economy of their activity, maximum capacitance of an energy provision, kinetics of oxygen consumption, oxygen maintenance of load and quality of regulation. The model of a integrated estimation of an organism's functional capabilities is designed.

The principles to determination of optimal intensity, duration and frequency of training sessions for elderly people were suggested. The optimal physical training, has a significant effect on the maximum PWC. The physical training and usage of metabolic therapy, allow to slow pace of age-related changes of the organism and they should be used in the complex of measures directed to the prevention of accelerated aging.

Key words: aging, exercise, physical training, metabolic therapy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Старіння, як неминучий і закономірний процес, веде до послаблення життєдіяльності організму, зниженню його адаптаційних можливостей, збільшенню вірогідності смерті (Фролькіс В.В., 1981). З віком закономірно зменшується резерв адаптації як організму в цілому, так і його окремих фізіологічних систем (Чеботарьов Д.Ф., Коркушко О.В., 1980; Коркушко О.В.,1983, 2001, 2002; Бутенко Г.М., 2002; Фролькис В.В., Безруков В.В., Шевчук В.Г., 1984; Фролькис В.В., Безруков В.В., Кульчицкий О.К., 1994; Анисимов В.Н., 2003; Ehsani A.A., 2001; Lakatta E.G., Sollott S.J., 2002).

Одним із найважливіших інтегральних показників, що характеризують функціональні можливості організму, є рівень фізичної працездатності. Висока працездатність є показником стабільного здоров'я і навпаки, низькі її значення розглядаються як фактор ризику різноманітної патології. З віком спостерігається зниження максимальної фізичної працездатності (Замостьян В.П. и соавт., 1989; Пирогова Е.А., 1989; Поляков А.А., 2001, 2004). Цей факт незаперечний навіть на емпіричному, життєвому рівні. У той же час, максимальна фізична працездатність залежить від цілого комплексу різноманітних чинників. Їхній внесок у зменшення фізичної працездатності з віком залишається недостатньо вивченим. Залишається неясним вплив рівня рухової активності і її змін у процесі довгострокового спостереження на рівень максимальної фізичної працездатності.

Одним із не вирішених питань вікової фізіології є проблема, пов'язана з причинами вікового зниження максимального споживання кисню (МСО2). Дійсно, багато чинників, що визначають рівень МСО2, із віком змінюються. Але залишаються дискусійними механізми вікового зниження МСО2, внесок різних чинників в його обмеження. Недостатньо вивчена вікова динаміка максимальної продуктивності різних ланок системи транспорту кисню, зміна структури гемодинамічного забезпечення кисневого запиту.

Важливою характеристикою функціональних можливостей організму є рівень таких критичних точок енергоозабезпечення, як поріг анаеробного обміну (ПАНО) і поріг декомпенсованого метаболічного ацидозу (ПДМА). У літературі не існує єдиної точки зору на зміну цих показників із віком.

Недостатньо вивчалась кількісна оцінка вікової динаміки ємності енергетичних процесів, не існує єдиної думки з приводу вікової динаміки параметрів кінетики показників гемодинаміки та газообміну. Питання про взаємозв'язок між функціональним станом вегетативної регуляції і рівнем максимальної фізичної працездатності також продовжує обговорюватися в літературі (Коркушко О.В. и соавт., 2002; Писарук А.В., 2002; Шатило В.Б., 1998; 2002; Schwartz J.B. et al., 1991; Craft N. et al., 1995). Особливо це стосується змін параметрів варіативності ритму серця (ВРС) при фізичному навантаженні.

Актуальною проблемою геронтології є розробка комплексної оцінки функціонального стану, як окремих систем, так і всього організму в цілому. Вирішення такого завдання може бути здійснене за допомогою визначення біологічного (Войтенко В.П.., Ахаладзе М.Г. 1996; Ахаладзе Н.Г., 2002) та функціонального віку (Коркушко О.В. и соавт., 1984, 2002). У зв'язку з цим, одним із завдань дослідження була розробка визначення функціонального віку (ФВ) організму на основі навантажувальних тестів, що дозволяє дати оцінку адаптаційних можливостей організму.

При старінні, поряд із процесами руйнації, виникають пристосувальні механізми, спрямовані на підтримку його гомеостазу, збільшення тривалості життя. Вивчення закономірностей цього процесу й оволодіння їм, дозволяє відкрити шляхи для контролю над тривалістю життя (Фролькис В.В., Мурадян Х.К., 1988). Відомо, що фізичні тренування є одним із найбільш ефективних методів збільшення функціональних можливостей організму (Пирогова Е.А., 1989; Булич Э.Г., Муравов И.В., 2004; Hawkins S.A., 2003). У той же час, у практичній медицині часто недооцінюється значення активного рухового режиму в пізньому періоді онтогенезу, невиправдано обмежується обсяг рухової активності в похилому віці. У зв'язку з цим, актуальною проблемою є визначення підходів до оптимізації рухового режиму у людей похилого та старечого віку з урахуванням особливостей реакції організму людей старших вікових груп на фізичне навантаження.

Ще одним із перспективних шляхів впливу на діапазон пристосувальних можливостей організму є використання речовин, що впливають на процеси метаболізму і енергоутворення (Западнюк В.И. и соавт., 1990; Коркушко О.В., 1990, 2000). У Інституті геронтології АМН України розроблений комплексний препарат Рикавіт, рецептура якого базується на досвіді багаторічного вивчення як фізіологічних особливостей організму, так і потреби у вітамінах, мікроелементах і амінокислотах у пізньому періоді онтогенезу (Чеботарев Д.Ф. и соавт., 1994). У зв'язку з цим уявляється актуальним вивчення клінічної ефективності Рикавіта у практично здорових осіб старших вікових груп, його вплив на рівень фізичної працездатності у практично здорових осіб похилого і старечого віку.

Таким чином, доцільність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю розкриття механізмів зниження максимальної фізичної працездатності з віком та розробці науково обгрунтованих рекомендацій для її підвищення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у межах пріоритетного конкурсного фінансування АМН України і є частиною комплексних досліджень, що проводилися в Інституті геронтології АМН України:

Оптимізація активного рухового режиму у осіб похилого та старечого віку (тема 307, ОК.91, 1992-1994 рр.). Відповідальний виконавець, участь у проведенні досліджень, аналіз результатів.

Розробка програми індивідуалізованих фізичних тренувань як методу впливу на темп вікових змін серцево-судинної системи за даними довгострокового спостереження (тема 00.07.95, 1995-1997 рр.). Відповідальний виконавець, участь у проведенні досліджень, аналіз результатів.

Встановити механізми розвитку стрес-вік-синдрому, основні закономірності реакції організму в похилому віці на різні стресори та розробити комплекс антистресових заходів (тема 91.12, 1992-1995 р.). Виконавець фрагментів роботи, аналіз результатів.

Геропротектори в профілактиці прискореного старіння (тема 015-92, програма ДКНТ 1.06.02 "Прискорене старіння: причини, механізми, профілактика", 1992-1996 рр.). Виконавець фрагментів роботи, аналіз результатів.

Пошук підходів до визначення меж фізіологічного стресу для людей похилого віку (фрагмент теми 83 "Стрес-вік-синдром", 1992-1994 р.). Виконавець фрагментів роботи, аналіз результатів.

Мета дослідження. Розкрити механізми зниження максимальної фізичної працездатності з віком та розробити підходи до підвищення надійності організму людини у пізньому періоді онтогенезу за рахунок розширення адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення.

Задачі дослідження:

Вивчити вікову динаміку максимальної фізичної працездатності у практично здорових чоловіків і жінок.

Вивчити механізми зниження з віком максимальної фізичної працездатності.

Визначити чинники, що обмежують діапазон адаптації системи енергозабезпечення у похилому та старечому віці.

Вивчити механізми зниження з віком показників максимального рівня функціонування системи транспорту кисню.

Розробити підходи до цілеспрямованої корекції слабких ланок системи, що лімітують максимальну фізичну працездатність у пізньому періоді онтогенезу.

Розробити рекомендації по використанню індивідуалізованих програм фізичних тренувань у людей похилого віку.

Об'єкт дослідження: вікові зміни максимальної фізичної працездатності у практично здорових людей з різним рівнем рухової активності.

Предмет дослідження: чинники, що впливають на рівень гемодинамічного та енергетичного забезпечення максимальної фізичної працездатності у різні періоди онтогенезу .

Методи дослідження: клінічні, інструментальні, статистичні. Регресійний та факторний аналіз, моделювання фізіологічного віку.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації подані нові дані, що розкривають механізми зниження максимальної фізичної працездатності й адаптаційних можливостей організму, розроблені підходи до вирішення проблеми їх підвищення.

Вперше показано, що рівень максимальної фізичної працездатності в осіб старших вікових груп визначається сумарним впливом максимальної продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання та газообміну, економічністю їхньої роботи, максимальною ємністю систем енергозабезпечення, кінетикою перехідних процесів, умовами кисневого забезпечення фізичного навантаження й особливостями регуляції серцевого ритму.

Вперше вивчена вікова динаміка основних параметрів, що визначають діапазон адаптаційних можливостей організму в чоловіків і жінок у широкому віковому діапазоні від 18 до 95 років. Показано, що зміна вивчених параметрів із віком може мати характер як лінійної, так і нелінійної залежності.

Вперше вивчена вікова динаміка ПАНО і ПДМА при довгостроковому спостереженні та у залежності від зміни рухової активності.

Вперше встановлено, що з віком змінюється структура чинників та їх відносний внесок у варіативність МПО2 та максимальної гемодинамічної продуктивності.

Вперше дана кількісна оцінка впливу рівня рухової активності на варіативність критичних точок фізичного навантаження та її зміни при довгостроковому спостереженні.

Вперше розроблене наукове обгрунтування вибору оптимальної інтенсивності, тривалості і циклічності тренувальних навантажень для осіб похилого віку.

Вперше вивчений вплив препарату Рикавіт на максимальну фізичну працездатність. Показано, що препарат сприяє розширенню діапазону адаптаційних можливостей системи енергозабезпечення фізичного навантаження.

За матеріалами дисертації отримане авторське свідоцтво " Мебраностабилизирующее и антиоксидантное средство "Рикавит" /Чеботарев Д.Ф., Западнюк В.И., Купраш Л.П., Коркушко О.В., Заика М.У., Оранская С.А., Пантелеймонова Т.Н., Ярошенко Ю.Т./: Описание изобретения к патенту //Бюлл. описания изобретений. -1994. -N2, 30 янв.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено програму індивідуалізованих фізичних тренувань аеробного характеру на підставі результатів тестів з навантаженням з визначенням оптимальної інтенсивності та тривалості тренувального навантаження в осіб старших вікових груп.

Розроблено схему прийому використання препарату Рикавіт для тривалого використання. Показано, що прийом препарату можна рекомендувати з метою профілактики передчасного старіння, починаючи з передпенсійного віку.

Запропоновано модель оцінки інтегрального функціонального віку системи енергозабезпечення, що може використовуватись для визначення темпу вікових змін організму.

За результатами дисертаційної роботи видані методичні рекомендації "Застосування оздоровчих фізичних тренувань для профілактики прискореного старіння та залежної від віку патології", 3 інформаційних листи, які впроваджені в лікувально-профілактичних закладах МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів аналіз наукової літератури і здійснив патентно-інформаційний пошук. Разом з науковим консультантом обгрунтував актуальність і необхідність виконання даного дослідження, визначив мету, завдання, методичні підходи та програму дослідження. Самостійно провів усі дослідження по навантажувальному тестуванню з наступним аналізом і розрахунками. За участю здобувача проведені всі інші подані в роботі дослідження. Самостійно сформована комп'ютерна база даних і здійснено їх статистичне опрацювання. Проведено аналіз результатів, сформульовані основні положення, висновки та практичні рекомендації. Підготовлені наукові публікації. Спільні дослідження проведені з д. мед. н. Г.З. Мороз і І.В. Долот (фрагмент по вивченню впливу курсу фізичних тренувань на інтракардіальну гемодинаміку), д. мед. н. В.Б. Шатило і к. мед. н. А.В.Писаруком (фрагмент по розробці режимів фізичних тренувань і оцінці їхнього впливу на людей похилого віку), д. мед. н. К.Г. Саркісовим і ст. лаборантом О.Б. Тарасенко (фрагмент по оцінці впливу фізичних тренувань на параметри мікроциркуляції).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертації доповідались на: V Всесоюзному з'їзді геронтологів і геріатрів ( Київ, 1988); Науковій конференції "Прискорене старіння, зв'язок із віковою патологією" (Київ, 1992); 3-rd Inter. Confer. on Physical Activity, Aging and Sports (Finland, 1992); радянсько-ізраїльському симпозіумі (Київ, 1993); XIth Congress of International Association of Gerontology (Budapest, 1993); European Region Clinical Section Congress (Florence, 1994); 3rd European Congress of Gerontology (Amsterdam, 1995); VIth Congress of International Psychogeriatric Association (Berlin, 1993); 1st European Congress of Biogerontology (Helsinger, 1998); II Swiatkowy Kongress Polonii Medycznes Czestochowa (Czestochowa,1995); 2-му Національному конгресі геронтологів та геріатрів України (Київ, 1994); науково-практичної конференції "Застосування геропротекторiв для попередження прискореного старіння" (Одеса, 1996); 2-ій науково-практичній конференції з міжнародною участю "Прискорене старіння та шляхи його профілактики" (Одеса, 2001); VI th European Congress of Clinical Gerontology (June, 2002 Moscow, Russia); 7 th Annual Congress of the European College of Sport Science (Athens, 2002); 1-й міжнародній науковій конференції "Аналіз варіативності ритму серця в клінічній практиці" (Київ, 2002); International scientific conference "Health: its essence, diagnostic and strategies for improving (Krynica Gurska, Poland, Nov. 13-15, 2003);

Публікації. За темою дисертації опубліковано 56 наукових праць, з них 24 статті у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України, (18 у вітчизняних та 6 у іноземних), методичних рекомендаціях, 30 тезах доповідей. Отримано авторське посвідчення та патент на винахід.

Структура дисертації. Робота викладена на 370 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, опису контингенту обстежених та методів дослідження, 9 розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, додатків. Дисертація містить 98 таблиць, ілюстрована 8 рисунками. Бібліографія складається з 513 джерел.

фізичний працездатність тренування рикавіт

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Контингент обстежених. У матеріалах дисертації подані результати обстеження практично здорових людей різного віку. Їхня участь у дослідженнях була добровільною. З метою вивчення вікової динаміки максимальної фізичної працездатності і її енергетичного забезпечення обстежено 192 практично здорових чоловіків у віці від 18 до 95 років і 106 жінок у віці від 17 до 87 років із помірним рівнем рухової активності. Більшість обстежених старших вікових груп довгочасно спостерігаються в клініці Інституту геронтології АМН України і неодноразово проходили детальне обстеження в умовах стаціонару.

З метою визначення впливу рухової активності на рівень максимальної фізичної працездатності обстежені чоловіки у віці від 18 до 90 років (82 пацієнти), що ведуть активний спосіб життя, регулярно займаються інтенсивними фізичними тренуваннями. У когорті тренованих осіб окремо аналізувалася група пацієнтів похилого віку (30 чоловіків, середній вік 66,80,8 років). Всі вони почали займатися тренуваннями у віці 60 років і старше. До початку тренувань активно спортом не займалися, вели спосіб життя з помірною руховою активністю. На період дослідження вони активно займалися фізичною культурою в групах здоров'я, клубах аматорів бігу або самостійно. Стаж тренувальних занять складав від 3 до 12 років ( у середньому 7,70,5 років).

Частина пацієнтів похилого віку в рамках довгострокового спостереження обстежена повторно, за тією ж схемою, на тому ж комплексі апаратури, тією же бригадою дослідників через 2-5 років. Усього під довгостроковим спостереженням знаходилося 86 пацієнтів. Вивчалася динаміка критичних точок навантаження й оцінювався обсяг рухової активності та її зміни за період спостереження. У групу пацієнтів для виконання індивідуалізованого курсу тренувань включені пацієнти у віці від 55 до 74 років, що раніше не займалися фізичною культурою. Для цієї групи пацієнтів розроблялася індивідуальна програма тренувань, оптимізована по інтенсивності і тривалості занять. Курс тренувань починався в умовах стаціонару (протягом 4 тижнів) і продовжувався в амбулаторних умовах самостійно або в групах здоров'я по місцю проживання, по запропонованій програмі тренувань. Контроль тренувального процесу з проведенням навантажувального тестування здійснювався через 3, 6 і 12 місяців від початку тренувань. У разі потреби в тренувальний процес вносилися корективи. З 72 обстежених у вихідному стані пацієнтів річний курс тренувань виконали цілком і включені в аналіз 33 пацієнти.

У процесі курсового прийому Рикавіту в умовах клініки Інституту геронтології АМН України обстежено 55 практично здорових пацієнтів похилого та старечого віку. Групою порівняння служили 20 практично здорових пацієнтів, що знаходилися в тих же умовах стаціонару, але приймали плацебо. За віком, антропометричним даним і рівню фізичної працездатності до початку лікування обидві групи не різнилися. Протягом 4 тижнів пацієнти одержували препарат Рикавіт у дозі 2 таблетки 3 рази на день. Після закінчення курсу проводилося повторне дослідження з метою оцінки ефективності прийому препарату. 20 пацієнтів із числа обстежених методом випадкової вибірки були включені в програму довгострокового спостереження протягом року. Цілком виконали програму річного курсу і включені в статистичне опрацювання 15 пацієнтів.

З метою оцінки впливу бета-блокатора пропранолола на рівень максимальної фізичної працездатності обстежені 17 практично здорових чоловіків похилого віку (середній вік 66,81,9 років). Дослідження проводили у висхідному стані та при прийомі 0,6 мг/кг пропранолола (per oss за 2 години до початку дослідження).

Методи дослідження. Навантажувальні тести. Максимальний навантажувальний тест із визначенням МСО2. Використовувалася модель безупинно зростаючого навантаження з лінійним збільшенням потужності 12,5 Вт/хв до досягнення рівня МСО2, за умови відсутності клінічних і електрокардіографічних ознак неадекватності навантаження.

З метою оцінки економічності роботи системи гемодинаміки та газообміну використовувалися стандартні фізичні навантаження потужністю 25 Вт і 50 Вт протягом 5 хвилин з аналізом відновного періоду.

Для розробки і визначення оптимальних режимів тренування використовувалися такі методи навантажувального тестування:

Проба з виконанням фізичного навантаження постійної потужності на рівні ПАНО протягом 45 хв або до відмови пацієнта внаслідок розвитку вираженого стомлення.

Проба з виконанням навантаження постійної потужності на рівні 75% індивідуального МСО2 до відмови пацієнта внаслідок розвитку вираженого стомлення.

Циклічне навантаження постійної потужності на рівні ПАНО з тривалістю циклу 15 хвилин і періодом відпочинку протягом 5 хвилин.

Методика визначення критичних точок навантаження. Рівень МСО2 визначався по появі плато рівня споживання кисню. Рівень ПАНО і ПДМА визначався на основі аналізу параметрів вентиляції і газообміну (Wasserman K., 1986).

Методика визначення показників гемодинаміки. Параметри центральної гемодинаміки вивчались методом тетраполярної грудної реоплетизмографії. Реєстрація реограми проводилася у висхідному стані та у перші секунди після припинення навантаження. Артеріальний тиск вимірювали аускультативним методом. Інтракардіальну гемодинаміку, насосну, систолічну та діастолічну функції лівого шлуночка, скоротливість міокарда вивчали методом ехокардіографії на апараті "Ekosector" ("Smith Kline Instrument", Англія), у М-режимі з використанням графоаналітичного комп'ютера "Numonics" (США). Біомікроскопічні дослідження шкірної і бульбарної мікроциркуляції виконані з використанням методів капіляроскопії і капілярофотографії (телевізійний мікроскоп ТМ-1 і стереоскопічні мікроскопи МБС-1 і МБС-2).

Методика визначення показників зовнішнього дихання і газообміну. Показники вентиляції і газообміну вивчали за допомогою автоматичного газоаналізатора "Oxycon-4" фірми "Mijnhardt" (Нідерланди).

Максимальна ємність процесів енергоутворення оцінювалася по величині дефіциту кисню при безупинно зростаючому навантаженні (Whipp B.J. et al., 1981).

Параметри вегетативної регуляції вивчалися до навантаження (у положенні лежачи і сидячи), на 3-5 хвилинах стандартного навантаження (в умовах steady state) і на 3-5 хвилинах відновного періоду. Стан ВРС вивчали методами математичного аналізу серцевого ритму (Коркушко О.В. и соавт., 2002), за допомогою програми "Кардіобіоритм" (Писарук А.В., 2002).

Розрахунок ФВ проводився по схемі Hochschild R., 1994.

Методи статистичного аналізу отриманих результатів. Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики з використанням комп'ютерних програм "Statgraf", "Excel" і "Statistica for Windows". Кореляційний, регресійний і факторний аналіз отриманих результатів проводили з використанням комп'ютерних програм "Statgraf", "Excel" і "Statistica for Windows".

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Максимальна фізична працездатність у різні вікові періоди і чинники, що її визначають. Вікова динаміка критичних точок фізичного навантаження. За результатами наших досліджень, із віком відзначається закономірне зниження критичної потужності навантаження (W), величин МСО2, ПАНО, ПДМА як у чоловіків, так і в жінок. При цьому вікова динаміка критичних точок навантаження достатньо точно описується лінійними рівняннями регресії (Рис.1)

Для чоловіків:

W (Вт/кг)=4,19-0,033 Х (r= -0,81)

МСО2(мл/хвкг-1)=58,7-0,47 Х (r= -0,84)

ПАНО(мл/хвкг-1)=28,2-0,18 Х (r= -0,61)

ПДМА(мл/хвкг-1)=45,9-0,32 Х (r= -0,76)

Для жінок:

W (Вт/кг)=2,88-0,024 Х (r= -0,86)

МСО2(мл/хвкг-1)=39,6-0,29 Х (r= -0,85)

ПАНО(мл/хвкг-1)=19,7-0,09 Х (r= -0,56)

ПДМА(мл/хвкг-1)=33,5-0,22 Х (r= -0,75)

де Х - календарний вік, роки.

Швидкість вікового зниження МСО2 у групі обстежених жінок була нижче, чим у чоловіків. Звертає на себе увага більш повільний темп вікового зниження ПАНО в порівнянні з МСО2 і ПДМА. Величина МСО2, як абсолютна, так і відносна (на кг маси тіла) закономірно знижується, у порівнянні з людьми молодого віку, вже починаючи з четвертого десятиліття. У той же час, рівень ПАНО, виражений як через потужність навантаження на рівні ПАНО, так і через рівень абсолютного споживання кисню, починає знижуватися тільки після 45 років. Рівень ПДМА, як і МСО2, також знижується вже з 30-літнього віку. Зона змішаного аеробно-анаеробного енергозабезпечення з віком звужується, причому починаючи вже з 30 років. Швидкість зниження ПДМА також нижче, чим МПО2, що призводить до обмеження зони працездатності в умовах метаболічного ацидозу, зниженню з віком толерантності до гіпоксії навантаження. У той же час, співвідношення ПАНО/МСО2 залишається стабільним аж до 60-літнього віку і лише в похилому та старечому віці збільшується, досягаючи 65 % від МСО2.

Рис. 1. Вікова динаміка МСО2 у практично здорових чоловіків з помірним рівнем рухової активності при поперечному дослідженні.

При довгостроковому спостереженні відзначений тісний зв'язок динаміки МСО2 (r = 0,81) із зміною рівня рухової активності. У групі нетренованих осіб, рухова активність яких не змінювалася за період спостереження, швидкість вікового зниження МСО2 становила -1,030,15 мл/хвкг-1рік-1. У тренованих людей, що продовжували заняття фізичними тренуваннями, швидкість вікового зниження МСО2 була у двічі меншою (-0,510,19 мл/хвкг-1рік-1). У той же час, у тренованих людей, що припинили тренування, швидкість вікового зниження МСО2 різко збільшилась (-3,230,47 мл/хвкг-1рік-1).

Картина, аналогічна віковій динаміці МСО2 при довгостроковому спостереженні, відзначається і при аналізі інших критичних точок фізичного навантаження - ПАНО і ПДМА. Так, у нетренованих пацієнтів швидкість вікового зниження ПАНО була вище, у порівнянні з пацієнтами, що займаються тренуваннями. Найбільша швидкість зниження ПАНО відзначалася в пацієнтів, що припинили активні заняття фізичною культурою.

За результатами факторного аналізу встановлено, що варіативність МСО2 на 92,7 % зумовлена дією трьох чинників. У практично здорових чоловіків варіативність критичних точок фізичного навантаження у першу чергу залежить від впливу вікового чинника. Він визначає 58 % варіативності МСО2, 62 % варіативності ПДМА і 51 % варіативності ПАНО. У той же час, істотний вплив на варіативність критичних точок фізичного навантаження має і рівень рухової активності, що визначає 23 % варіативності МСО2, 26 % варіативності ПДМА і 33 % варіативності ПАНО. При аналізі даних довгострокового дослідження в остаточному варіанті факторної моделі 44 % варіативності зміни МСО2 залежать від вікового чинника, 54 % - від зміни рівня рухової активності і 2 % - від зміни антропометричних параметрів.

Вікова динаміка параметрів, що характеризують максимальну продуктивність системи енергетичного забезпечення фізичного навантаження. Встановлено, що з віком, як у чоловіків, так і в жінок відзначається закономірне зниження показників, що характеризують максимальну продуктивність системи енергетичного забезпечення фізичної працездатності. Зниження максимальних значень параметрів транспорту кисню веде до звуження діапазону адаптаційних можливостей організму. Зміни максимальної продуктивності системи транспорту кисню відзначаються як на етапі зовнішнього дихання і газообміну, так і на етапі транспорту кисню до працюючих тканин, а також на етапі утилізації кисню в м'язах. Це проявляється в зниженні з віком максимальних значень таких показників, як ЧСС, хвилинний об'єм кровообігу (ХОК), серцевий індекс (СІ), ударний об'єм (УО) та ударний індекс (УІ), об'ємна швидкість викиду (ОШВ), максимальна артеріо-венозна (А-В) різниця по кисню, максимальних значень дихального об'єму (ДО) і хвилинного об'єму дихання (ХОД). З віком, як у чоловіків, так і в жінок, відзначається зниження максимальних значень "подвійного добутку" (ПД), одного з індексів кисневого запиту міокарда. У той же час, погіршення умов гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження зумовлює більш високий рівень загального периферійного судинного опору (ЗПСО). З віком на висоті максимального навантаження зменшується й ефективність периферійних механізмів адаптації до фізичного навантаження, що проявляється у меншому рівні максимальних значень А-В різниці по кисню і може бути пов'язане з погіршенням умов мікроциркуляції і кисневого обміну на периферії, менш раціональним перерозподілом фракцій ХОК і (або) зниженням максимальної активності ферментів у працюючих м'язах (табл.1). Зміна максимального ХОК з віком (Х) має лінійний характер із високим ступенем взаємозв'язку.

Для чоловіків: максимальний ХОК (л/хв) = 26,9 - 0,19 X (r = -0,87);

Для жінок: максимальний ХОК (л/хв) = 16,0 - 0,09 X (r = -0,81)

Максимальна ЧСС також знижується з віком (Х) по лінійній залежності.

Для чоловіків максимальна ЧСС(с-1) = 213 - 1,14X (r = -0,87);

Для жінок максимальна ЧСС (с-1) = 197 - 0,94Х (r = -0,80), де Х - вік, роки.

У той же час вікова динаміка максимального УО - має більш складний нелінійний характер і описується квадратичною залежністю.

Для чоловіків: максимальний УО (мл) = 129 - 0,3Х - 0,0002Х2

Для жінок: максимальний УО (мл) = 80 - 0,05Х - 0,001Х2 , де Х - вік, роки.

При цьому достовірні зміни цього показника в порівнянні з молодими людьми відзначалися в чоловіків істотно раніш, ніж у жінок і були більш виражені.

Таблиця 1. Деякі показники гемодинаміки у практично здорових чоловіків та жінок різного віку з помірним рівнем рухової активності на висоті максимального навантаження (Mm)

Обстежені

Показники

Пол

Вікові групи, роки

18-29

30-44

45-59

60-74

75+

Ч

n=37

n=35

n=25

n=66

n=29

Ж

n=16

n=11

n=15

n=42

n=22

ЧСС, хв -1

Ч

1852

1732***

1563***

1372***

1193***

Ж

1812

1702***

1543***

1362***

1223***

УІ, мл/м2

Ч

641

591**

561***

541***

521,2***

Ж

491

461

441

461

451*

СІ, л/(хвм2)

Ч

120,3

100,2***

90,2***

70,2***

60,2***

Ж

90,1

70,3***

60,2***

60,1***

50,1***

ОШВ, мл/с

Ч

82926

69516**

56818**

49913***

40212***

Ж

58934

54733**

45622**

40320***

32821***

ЗПСО, кПа с/л

Ч

392

531***

642***

752***

923***

Ж

642

825**

972***

962***

1133***

А-В різниця, мл/л

Ч

150,1

140,2**

140,3*

140,2**

130,3***

Ж

140,1

140,3

130,2**

130,2**

120,2***

Примітки тут і в табл. 3,5,6: * - імовірність різниці у порівнянні з віковою групою 18-29 років, p<0,05; ** - те ж, p<0,01; *** - те ж, p<0,001.

Як видно з приведених даних, внесок цих чинників у різних вікових групах істотно відрізняється. Так, із віком внесок максимальної ЧСС у варіативність максимального СІ закономірно зростає, тоді як внесок максимального УІ зменшується.

Таблиця 2. Відносний вклад різних факторів у варіативність максимального СІ у практично здорових людей у залежності від віку та статі.

Фактор

Фізіологічна інтерпретація фактора

Вклад у варіативність максимального СІ, %

18-34

60-74

75+

Ч

Ж

Ч

Ж

Ч

Ж

F1

Максимальна ЧСС

22%

28%

44%

52%

58%

64%

F2

Максимальний УІ

60%

62%

54%

43%

38%

17%

F3

Максимальний САТ

0,5%

2%

0,6%

3%

0,7%

16%

F4

Максимальний ДАТ

17,5%

8%

1,4%

2%

3,3%

3%

З віком обмежуються резервні можливості і системи зовнішнього дихання та газообміну (табл.3).

Таблиця 3. Взаємовідношення деяких показників зовнішнього дихання у спокої і при максимальному навантаженні у практично здорових чоловіків і жінок різного віку з помірним рівнем рухової активності (Mm)

Обстежені

Показники

Стать

Вікові групи, роки

18-29

30-44

45-59

60-74

75+

Ч

n=37

n=35

n=25

n=66

n=29

Ж

n=16

n=11

n=15

n=42

n=22

Резерв ДО (ЖЄЛ- макс. ДО), л

Ч

2,50,1

2,20,1*

1,70,1**

1,50,1***

1,10,06***

Ж

1,90,1

1,60,1*

1,30,1**

1,10,1***

0,80,05***

Макс. ДО/ЖЄЛ, %

Ч

511

542

592***

592***

602**

Ж

461

533

542**

582***

592***

Різниця між МВЛ і макс. ХОД, л

Ч

334

313

233*

212**

82***

Ж

222

176

173

132**

102***

Так, в умовах максимального фізичного навантаження відзначається зменшення абсолютного розміру резервів як ДО, так і ХОД. Швидкість вікових змін мінімального вентиляційного еквіваленту по кисню (ВЕО2) була найбільшою у віці 60-74 років. Вікова динаміка мінімального ВЕО2 найбільш точно описується рівняннями квадратичної залежності (у чоловіків) і експоненціальної залежності (у жінок).

Ці рівняння мають такий вираз:

чоловіки:

Y=a+bX+cX2 (r=0,75, SE=2,6 ),

де Y - мінімальний ВЕО2; X - вік, роки; значення коефіцієнтів: а=21; b= -0,06; с=0,002.

жінки:

Y=аеbX (r=0,33, SE=3,1 ),

де Y - мінімальний ВЕО2; Х - вік, роки; значення коефіцієнтів: а=22; b= 1,002.

За допомогою факторного аналізу показано, що варіативність МСО2 визначається такими чинниками, як максимальна гемодинамічна продуктивність (F1), механізми утилізації кисню на периферії (F2), ефективністю системи транспорту кисню (F3), гемодинамічними умовами забезпечення фізичного навантаження (F4) й ефективністю системи зовнішнього дихання (F5). При цьому внесок цих чинників у варіативність МСО2 істотно відрізнявся в різних вікових групах (табл. 4).

Таблиця 4. Відносний вклад різних чинників у варіативність МСО2 у практично здорових людей у залежності від віку та статі.

Фактор

Вклад у варіативність максимального МСО2

18-34

60-74

75+

Ч

Ж

Ч

Ж

Ч

Ж

F1

68%

72%

57%

65%

49%

36%

F2

6%

3%

23%

16%

22%

34%

F3

4%

22%

14%

10%

9%

13%

F4

2%

3%

4%

3%

5%

4%

F5

0%

0%

2%

6%

15%

13%

Як у молодих, так і осіб похилого віку, рівень МСО2 у першу чергу визначається максимальною продуктивністю системи центральної гемодинаміки. У той же час, відносний внесок цього чинника з віком зменшується. У осіб старших вікових груп збільшується значимість чинників, пов'язаних з утилізацією кисню на периферії. Крім цього, у них дещо зростає роль умов функціонування системи гемодинаміки при фізичному навантаженні. У осіб похилого та старечого віку, на відміну від молодих, деяку роль може грати і рівень ефективності системи зовнішнього дихання. Якщо в молодих вплив цього чинника зовсім відсутній, то у похилому віці цей фактор є значимим.

Вікова динаміка параметрів, що характеризують економічність роботи системи енергетичного забезпечення фізичного навантаження. Встановлено, що рівень споживання кисню у відповідь на стандартні навантаження не змінюється з віком, як у чоловіків, так і у жінок. Проте, в роботі систем, що забезпечують транспорт кисню до працюючих органів, виявляються чіткі вікові зміни (табл.5). З віком збільшується розмір ХОД при виконанні стандартних навантажень, як у чоловіків, так і у жінок. При цьому збільшення ХОД досягається за рахунок збільшення частоти дихання при незмінному ДО. Більш часте, але поверхневе дихання призводить до зменшення частки альвеолярної вентиляції і збільшенню вентиляції мертвого простору. Менш ефективна робота системи зовнішнього дихання відбивається і на збільшенні з віком ВЕО2.

Таблиця 5. Деякі показники гемодинаміки, зовнішнього дихання та газообміну у практично здорових осіб різного віку з помірним рівнем рухової активності при навантажені 50 Вт (Mm)

Обстежені

Показники

Стать

Вікові групи, роки

18-29

30-44

45-59

60-74

75+

Ч

n=37

n=35

n=25

n=66

n=29

Ж

n=16

n=11

n=15

n=42

n=22

ЧСС, хв -1

Ч

1002

942

982

1002

1062

Ж

1204

1193

1173

1124

1123

САТ, мм рт. ст.

Ч

1345

1333

1434

1623***

1774***

Ж

1316

1433

1554**

1753***

1823***

ДАТ, мм рт. ст.

Ч

773

813

892*

922***

862

Ж

752

802

873**

912***

892***

ПД, ум. од.

Ч

1346

1254

1416

1636*

1897***

Ж

15911

1717

1829

19610*

2044***

ХОД, л/хв

Ч

230,6

220,6

230,7

260,4**

250,9***

Ж

240,8

261,0

250,9

271,2

291,3**

Споживання О2, мл/(хвкг-1)

Ч

12,91

12,10,4

12,10,3

12,40,3

13,00,5

Ж

14,71

14,50,4

13,90,4

13,70,7

15,90,5

ВЕО2

Ч

230,5

240,6

250,6*

280,5**

300,7***

Ж

270,8

291,2

260,8

280,9

290,9*

Необхідно зазначити, що зміна вентиляційних параметрів із віком носить нелінійний характер. У віковому діапазоні 20-59 років істотної вікової динаміки досліджуваних показників не виявляється, а у старших вікових групах відзначається нелінійне збільшення ХОД і ВЕО2. Звертає на себе увагу і факт статевих розходжень у часі прояву вікових змін. У чоловіків достовірні зміни виявляються вже в похилому віці, а у жінок тільки в старечому віці. Вікові особливості виявляються і при аналізі реакції системи гемодинаміки, як другого етапу транспорту кисню, у відповідь на стандартне навантаження. У першу чергу необхідно відзначити більш виражену реакцію артеріального тиску. При виконанні навантаження однакової потужності, приріст як систолічного, так і діастолічного тиску, чітко підвищувався з віком. Звертає на себе увагу той факт, що зміни артеріального тиску розвиваються вже у віці старше 45 років, як у чоловіків, так і в жінок, прогресуючи з віком і мають практично лінійний характер (r=0,80). Більш виражена реакція артеріального тиску у відповідь на навантаження обумовлює і більш високий рівень ЗПСО у людей старших вікових груп. Такі зміни гемодинамічних умов функціонування систем транспорту кисню мають несприятливий характер і ведуть до збільшення роботи серця. Це припущення підтверджує аналіз таких показників, як розмір подвійного добутку, що побічно відбиває рівень споживання кисню міокардом і його енергетичні витрати.

У відповідь на навантаження однакової потужності нами не виявлено достовірних вікових змін ЧСС як у чоловіків, так і у жінок. У той же час, величина УО при виконанні стандартного навантаження з віком дещо знижується, що обумовлює менший рівень приросту ХОК. Рівень споживання кисню при стандартному навантаженні практично не залежить від віку. Доставка такої ж кількості кисню при менших значеннях ХОК забезпечується за рахунок збільшенні А-В різниці, що і показано в наших дослідженнях.

Вікова динаміка параметрів, що характеризують кисневе й енергетичне забезпечення максимальної фізичної працездатності. Встановлено, що з віком відзначається зниження максимальної ємності процесів енергоутворення при виконанні фізичного навантаження (табл. 6). При цьому відзначається практично рівнозначне зниження ємності як анаеробних алактатних, так і анаеробних лактатних процесів енергоутворення. З віком спостерігається закономірне погіршення значень показників, що характеризують кінетику споживання кисню в перехідних режимах функціонування (напівперіоди вроблення та відновлення споживання кисню, ТО2 вроб. та ТО2 відн.). Зменшується рівень максимального алактатного боргу (АКБ), що також свідчить про звуження резервів енергозабезпечення фізичного навантаження в старості (табл.6).

Збільшення розміру постійної часу споживання кисню у періоді відновлення може бути пов'язано як із гемодинамічними чинниками, так і з рівнем активності процесів окисного енергоутворення в працюючих органах. У процесі виконання навантаження взаємозалежність між споживанням кисню і потужністю виконуваного навантаження на відрізку до рівня ПАНО залишається незмінною в різні вікові періоди. Проте при роботі в зоні змішаного аеробно-анаеробного забезпечення в осіб старших вікових груп спостерігається відставання реального споживання кисню від кисневого запиту, пов'язане, очевидно, із неадекватним гемодинамічним забезпеченням. Це веде до збільшення кисневого боргу, оплата якого переноситься на період відновлення.

Таблиця 6. Деякі показники ємності енергетичних процесів, кисневого забезпечення та кінетики споживання кисню у практично здорових осіб різного віку з помірним рівнем рухової активності (Mm)

Обстежені

Показники

Стать

Вікові групи, роки

18-29

30-44

45-59

60-74

75+

Ч

n=37

n=35

n=25

n=66

n=29

Ж

n=16

n=11

n=15

n=42

n=22

Ємність за-гальна, кДж

М

825,3

795,4*

615,3***

392,9***

232,8***

Ж

382,0

322,1*

252,0**

211,8***

111,9***

Ємність алактатна, кДж

М

322,1

322,5

262,1***

161,1***

111,1***

Ж

171,8

172,0

152,0

131,8*

60,8***

ТО2 вроб. 50 Вт, с

Ч

291

322

332

372**

492***

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены