Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія тяжкої прееклампсії

Показник корисності (NNT) раннього застосування ЗНТ у породілей з екламптичною енцефалопатією склав 3,4 (95% ДІ - 1,1-10,3), тобто, раннє застосування ЗНТ сприяло відновленню функцій ЦНС у кожної третьої хворої. Відновлення церебрального кровотоку після стартових процедур ЗНТ відбулось у 65% пацієнток групи 1 у порівнянні з групою 2 (42,5%) - (ч²=4,2, Р=0,042). Швидкий регрес неврологічних розладів у більшості хворих після ЗНТ пов'язується з суттєвим зменшенням ВЧТ та відновленням адекватної перфузії й оксигенації мозку. Необхідність повторного застосування ЗНТ виникала частіше у пацієнток групи 2 (ч²=9,1, Р=0,003). Результати дослідження впливу ІУФ на зміни кисневого балансу продемонстрували вихідне істотне зменшення VO₂ на 17% у породілей без ознак ГУЛ-ГРДС (група 1) та на 29,7% в хворих з ГУЛ-ГРДС (група 2). Вірогідною причиною такого пригнічення метаболізму могла бути тотальна гіпергідратація, яка обмежувала екстракцію і споживання кисню тканинами. Позитивний вплив від'ємного балансу рідини на задоволення кисневого запиту організму при еклампсії відзначався зростанням EO₂ та VO₂, які досягали свого максимуму при закінченні процедури. При незмінних значеннях DO₂ спостерігалось зростання VO₂ в пацієнток групи 1 на 80%, а в хворих групи 2 - на 88% у порівнянні із вихідним його рівнем, що відбувалось завдяки підвищенню EO₂ у 1,7 та 2 рази, відповідно. Після закінчення ТУУФ протягом 24 годин показники кисневого балансу підтримувались на стабільному рівні. Підвищення споживання кисню тканинами сприяло швидкому усуненню тканинної гіпоксії, маркером якої є продукція надлишкового лактату. Істотне зменшення концентрації лактату (на 67%) відзначене при від'ємному балансі 3 л.

У вихідному стані в хворих із еклампсією спостерігалась переважно клітинна гіпергідратація із нерівномірним збільшенням об'ємів ЗРТ, ПКР та ВКР, у середньому, на 20,7; 13,5; 27,4%, відповідно, у порівнянні з їхніми належними для жінок даного віку значеннями. Під час ІУФ високий темп ультрафільтрації супроводжувався гемоконцентрацією. Об'єм ЗРТ після ІУФ зменшувався на 10,3%. Переважало видалення рідини із позаклітинного сектора, який зменшувався на 16,8%, а об'єм ВКР недостовірно зменшувався лише на 5%. Недостатнє поповнення ПКР рідиною із клітин під час ІУФ, незважаючи на підвищення онкотичного тиску плазми та інтерстиціальної рідини, гіпотетично було обумовлено дезінтеграцією біологічних мембран на тлі глибокої гіпоксії при тяжкому перебігу ПОН, що обмежувало ефективний масоперенос надлишкової води із клітин в інтерстицій. Деяке зменшення об'єму ВКР на 9,5%, що спостерігалось через 12 годин після УФ при стабільних об'ємах ПКР та ЗРТ, можна пояснити поступовим відновленням функції клітинних мембранних насосів при покращенні оксигенації артеріальної крові. Тільки через 24 і 48 годин після ІУФ відзначалось поступове зменшення об'ємів рідини в секторах майже до належного їх рівня на тлі збільшення діурезу.

Уповільнення ультрафільтрації (ТУУФ) призводило до майже рівномірної дегідратації обох секторів: Об'єм ПКР зменшувався на 14,1%, а ВКР - на 10,6%. Задовільне поповнення плазми рідиною із інтерстиціального сектора відзначалось відсутністю змін гематокриту. Об'єм ЗРТ після ТУУФ зменшувався на 12,1% . Протягом 2-х діб відбувалась поступова нормалізація розподілу рідини між секторами, об'єм яких вже через 24 год. після закінчення ТУУФ досягав належних значень. Така плавна дегідратація без суттєвих гемодинамічних порушень, які були характерні для ІУФ, сприяла надійному відновленню функції мембран, виведенню надлишкової клітинної рідини, усуненню гіпоксичного лактат-ацидозу. Підвищення VO₂ та збереження його на стабільному рівні сприяло відновленню функцій головного мозку.

Вплив ЗНТ на церебральний кровообіг та споживання кисню мозком. У вихідному стані відзначалась гіпоперфузія мозку із підвищеним індексом церебрального судинного опору (ЦСО). Якщо ураховувати, що в комплексі інтенсивної терапії пацієнтки отримували постійну інфузію сульфату магнію й інші вазодилятатори, то таку гіпоперфузію могла підтримувати тільки виражена внутрішньочерепна гіпертензія. Внаслідок дегідратації відбувалось поступове збільшення МК на 41,7%. Зменшення ЦСО на 31% при закінченні процедур ІУФ відображало ступінь зниження ВЧТ, що підтверджувалось підвищенням церебрального споживання кисню (CMRO₂) вдвічі.

Наслідком повільної тривалої дегідратації було більш виражене збільшення МК на 61,5%. Зменшення ЦСО у 1,6 рази співпадало із більш вираженою позитивною неврологічною динамікою при застосуванні ТУУФ. При майже однаковій оцінці GCS у вихідному стані (5,4±0,8) та (5,3±0,7) бали, після закінчення ІУФ коматозний стан оцінювався у (8,3±1,2) бали, а при закінченні процедур ТУУФ середній бал GCS складав (10,1±1,8) бали. Підвищення CMRO₂ було майже однаковим в обох групах пацієнток. У перші 12 та 24 годин після закінчення ТУУФ рівні МК й ЦСО були відносно стабільними та перевищували свої вихідні значення в 1,5 рази. Через 24 год. відзначалось зменшення CMRO₂ на 14% від попереднього значення.

Взаємозв'язок змін церебрального кровообігу та центральної гемодинаміки під впливом органопротезуючої інтенсивної терапії. Кореляційного зв'язку між рівнем САТ та МК у вихідному стані не встановлено (r=0,06), однак звертало увагу групування показників МК при рівнях САТ від 65 до 88 мм рт.ст. та від 118 до 140 мм рт.ст. У вихідному стані в хворих з рівнем САТ менше 88 мм рт.ст. виявлялась позитивна кореляційна залежність МК від рівня САТ (r=0,5, Р<0,05). При рівні САТ вище 118 мм рт.ст. позитивна помірна кореляційна залежність МК від рівня САТ також була достовірною (r=0,46, Р<0,05), що свідчило про зрив ауторегуляції мозкового кровобігу. При нормотензії та помірній гіпертензії кореляційного взаємозв'язку між рівнями МК та САТ не було, що відображало дійсну межу ауторегуляції мозкового кровообігу при еклампсії. Після закінчення процедур ЗНТ встановлено, що кореляційний зв'язок між МК і САТ уривався в межах діапазону САТ від 70 до 140 мм рт.ст., що свідчило про розширення межі ауторегуляції церебрального кровообігу на тлі зменшення внутрішньочерепної гіпертензії.

Міжлікарняне транспортування породілей із прееклампсією та еклампсією.Для обґрунтування обсягу профілактичних та лікувальних заходів по зменшенню ризику міжлікарняного транспортування пацієнток з ПЕ та еклампсією було проведено аналіз результатів транспортування 47 породілей з тяжкою ПЕ та еклампсією із пологових установ до ВРІТ клінічних багатопрофільних лікарень обласного центру за період з 1992 по 2003 р.р. В залежності від обсягу підготовчої терапії, хворі були розподілені на 2 групи. У групу 1 увійшло 25 жінок із клінічними проявами ПОН, яким для корекції внутрішньочерепного тиску та зменшення проявів гіпергідратації, набряку легень, за 3-12 годин до переміщення у ВРІТ, використовували ІУФ, а під час транспортування продовжували ШВЛ з постійною оксигенацією (30-50%) та проводили медикаментозну терапію артеріальної гіпертензії або циркуляторної недостатності. У групу 2 увійшло 22 пацієнтки із тяжкою ПЕ та еклампсією, яким до транспортування проводили тільки медикаментозну корекцію артеріальної гіпертензії (n=8), гемотрансфузійну терапію (n=7) та ШВЛ (n=19). Транспортування породілей із тяжкою ПЕ та еклампсією із родопомічних закладів до ВРІТ багатопрофільних лікарень, без проведення спеціальної підготовчої терапії та інтенсивної терапії протягом транспортування, призводило до погіршення клінічного стану в 36,4% хворих (RR=0,22, 95% ДІ - 0,04-1,19; ч²=4,05, Р=0,044; NNT=3.5, 95% ДІ - 0,7 - 19,0).

Застосування ЗНТ для підготовки до перевезення породілей із тяжкою ПЕ - еклампсією та забезпечення безперервності інтенсивної терапії на 78% зменшило відносний ризик погіршення стану пацієнток, пов'язаний із транспортуванням, що призвело до зменшення тривалості інтенсивної терапії у ВРІТ в 1,5 рази.

Ефективність органопротезуючої інтенсивної терапії породілей із еклампсією у попередженні материнської смертності. Оцінка ефективності протоколів інтенсивної терапії у попередженні материнської смертності проведена на основі аналізу клінічних виходів еклампсії у 201 пацієнтки, які лікувалися в пологових установах Запорізької області за період з 1991 по 2002 рр. Порівнювали материнську летальність в двох групах пацієнток із еклампсією: група 1 - 103 породілі, яких лікували із застосуванням ІУФ та ТУУФ; група 2 - 98 жінок, що лікувались за стандартними протоколами без використання методів ЗНТ.

Застосування екстракорпоральних методів керування балансом рідини (ІУФ та ТУУФ) в комплексі інтенсивної терапії на 70% зменшило відносний ризик, та на 13,5% - абсолютний ризик материнської смерті при еклампсії (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняльна оцінка впливу ЗНТ та стандартного протоколу інтенсивної терапії на материнську летальність при еклампсії

Таким чином, удосконалені методики системного та регіонарного знеболювання пологів і оперативного розродження, які спрямовані на профілактику прогресування поліорганної дисфункції в ПОН та своєчасне застосування методів органопротезуючої інтенсивної терапії ПОН дали змогу суттєво зменшити кількість несприятливих наслідків тяжкої прееклампсії-еклампсії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне поглиблення і нове вирішення актуальної наукової проблеми - анестезіологічного забезпечення пологів та оперативного розродження і інтенсивної терапії тяжкої прееклампсії-еклампсії, що виявляється в розкритті ролі асоційованих із пологовим та операційним стресом розладів церебральної гемодинаміки та можливості їхнього усунення і попередження за допомогою покращення антиноцицептивного захисту фармакологічними засобами та методами регіонарної анестезії, а також у встановленні механізмів тканинної гіпоксії і порушень мозкового кровотоку, обумовлених розладами вмісту та розподілу рідини в організмі у породілей із еклампсією та можливості їхньої корекції за допомогою органопротезуючих технологій, що дозволило зменшити ризик пологової та післяпологової еклампсії та материнської летальності.

1. Сугестивна аналгезія і аналгезія стадолом під час пологів не зменшують генералізований вазоспазм та не задовольняють високий метаболічний запит організму у роділей з тяжкою прееклампсією. При підйомах артеріального і центрального венозного тиску у другому періоді пологів в 45% роділей розвивається тимчасова втрата ауторегуляції мозкових судин та церебральна гіперперфузія з розвитком гіпертензивної енцефалопатії.

2. Аналгезія пологів субнаркотичними дозами кетаміну із клофеліном зменшує інтенсивність пологового болю нижче критичного порогу у 72% роділей із тяжкою прееклампсією та супроводжується зниженням артеріального тиску, збільшенням продуктивності кровообігу, підвищенням доставки кисню і на 50% зменшує ризик мозкової гіперперфузії.

3. Ефективний антиноцицептивний захист при застосуванні регіонарних методів аналгезії пологів нівелює гемодинамічні реакції на пологовий біль, відновлює ауторегуляцію мозкового кровообігу в 90% жінок та зменшує на 75% відносний ризик пологової та післяпологової еклампсії.

4. При гіпертензивних кризах у роділей із тяжкою прееклампсією в передопераційному періоді ніфедипін викликає надмірне підвищення церебрального кровотоку з загрозою зриву ауторегуляції мозкового кровотоку. Антигіпертензивний ефект клофеліну супроводжується позитивною перебудовою профілю церебральної перфузії. Зміни церебрального кровообігу при застосуванні лабеталолу відсутні.

5. Випереджаючий антиноцицептивний захист кетаміном і клофеліном або кетаміном і фентанілом при загальній анестезії кесаревого розтину відзначається стабільністю системної гемодинаміки під час індукції анестезії, інтубації трахеї, вилучення плода. Нейропротективність зазначених анестезіологічних технологій визначається нормалізацією церебрального кровообігу в 50% роділей із тяжкою прееклампсією.

6. Клінічні предиктори “складних дихальних шляхів” виявлються в 32,3% роділей із тяжкою прееклампсією. Реалізація предикторів у невдалу інтубацію складає 1:81. Застосування ларингеальної маски при невдалій інтубації забезпечує ефективну прохідність дихальних шляхів та умови для оксигенації та штучної вентиляції легень в 95,5% пацієнток.

7. Розвиток симпатичної блокади та вазодилятація при спінальній анестезії в 85% роділей із тяжкою прееклампсією супроводжується гострим зниженням серцевого індексу і артеріального тиску. Попереднє збільшення ОЦК за допомогою інфузії 10% розчину гідроксиетильованого крохмалю попереджає артеріальну гіпотензію в 65% пацієнток та зменшує частоту гіпотензивних інцидентів у 2,4 рази під час спінальної анестезії. Ефективність профілактичної преінфузії кристалоїдних розчинів сумнівна.

8. Додавання до локального анестетика опіоїдів при спінальній анестезії підвищує органопротективність анестезіологічного забезпечення, попереджає розвиток мозкової гіперперфузії у 92% роділей. Застосування регіонарної анестезії для кесаревого розтину на 81% зменшує відносний ризик виникнення післяпологової еклампсії.

9. Післяпологова еклампсія відзначається переважно клітинною гіпергідратацією із нерівноважним збільшенням об'ємів загальної, позаклітинної та клітинної рідини, які асоційовані із метаболічною блокадою, істотним зменшення споживання кисню при задовільному рівні його доставки. Застосування екстракорпоральних технологій керування гідробалансом приводить до нормалізації вмісту і розподілу рідини в організмі та супроводжується відновленням екстракції і споживання кисню, зменшенням концентрації лактату крові на 67%, збільшенням споживання кисню мозком в 2,2 рази.

10. Застосування модифікацій ультрафільтрації у першу добу після розвитку еклампсії призводить до стійкого зменшення неврологічного дефіциту в 85% породілей. Значне покращення параметрів оксигенації артеріальної крові, зменшення фракції шунтування крові у легенях дозволяє знизити інспіраторний тиск та фракцію кисню у вдихаємій суміші, зменшити травматичність штучної вентиляції легень.

11. Церебральна гіпоперфузія переважає в 88,6% породілей із еклампсією. Ауторегуляторний “коридор” середнього артеріального тиску обмежений рівнем від 88 до 118 мм рт.ст. Результатом комплексної терапії, яка включає застосування екстракорпоральної дегідратації є розширення межі церебральної судинної ауторегуляції до рівня від 70 до 130 мм рт.ст. Церебропротективні властивості ультрафільтрації внаслідок ізотонічної дегідратації інтерстицію і клітин сприяють зменшенню цереброваскулярного опору, внутрішньочерепної гіпертензії та відновленню адекватної церебральної перфузії і оксигенації мозку, зменшенню відносного ризику материнської смерті при еклампсії на 70%.

12. Підготовка до міжлікарняного транспортування за допомогою ультрафільтрації необхідна в 72% породілей із тяжкою прееклампсією - еклампсією, а її своєчасне проведення зменшує ризик погіршення стану пацієнток внаслідок транспортування у 4,6 рази та скорочує тривалість наступної інтенсивної терапії у 1,5 рази.

Практичні рекомендації

1. Для попередження критичних розладів церебрального кровообігу та пологової або післяпологової еклампсії у роділей із тяжкою прееклампсією обов'язковим компонентом перипартальної допомоги повинна бути надійна аналгезія пологів.

2. За відсутності протипоказань необхідно використовувати регіонарні методи (спінально-епідуральну чи епідуральну) аналгезії з обов'язковою катетеризацією епідурального простору. Необхідно застосовувати стартове субарахноїдальне введення суміші опіоїдного аналгетика - фентанілу (0,02 мг) або стадолу (0,1 мг) у 1,5-2,0 мл 0,0625% розчину бупівакаїну. Введення підтримуючих доз (6-12 мл) анестетичної суміші в епідуральний простір необхідне при зниженні рівня сенсорного блоку нижче T10 або інтенсивності пологового болю за ВАШ більше 30 мм. Стандартний інтервал між введеннями підтримуючих доз анестетика - 90-100 хв.

3. При протипоказаннях до регіонарної аналгезії або при її невдачі необхідно застосовувати тривалу інфузію кетаміну (0,3 мг/кг/год) на тлі інфузії клофеліну (1-2 мкг/кг/год) як резервний метод знеболювання пологів. Інфузія кетаміну дозволяє контролювати аналгетичний ефект препарата, досягати піку дії препарата при максимальній больовій стимуляції та припиняти його введення, коли аналгезія не потрібна. При аналгезії кетаміном в 50% роділей спостерігається надмірна седація, а в 17% - психози, які не потребують спеціального лікування.

4. Для анестезіологічного забезпечення кесаревого розтину у роділей із тяжкою прееклампсією-еклампсією, за відсутності протипоказань, слід застосовувати регіонарну (спінальну або спінально-епідуральну) анестезію субарахноїдальним введенням суміші 0,02 мг фентанілу (або 0,1 мг стадолу) у 2,0-2,2 мл гіпербаричного 0,5% розчину бупівакаїну. Стабільність системного і матково-плацентарного кровообігу слід забезпечувати преінфузією 6-8 мл/кг 10% розчину гідроксиетилкрохмалю та фракційним введенням 10-50 мкг мезатону і швидкою інфузією 100-200 мл плазмозамінника чи кристалоїдного розчину при артеріальній гіпотензії.

5. Показанням до невідкладної антигіпертензивної терапії у роділей із тяжкою прееклампсією перед оперативним розродженням служить розвиток гіпертензивного кризу (підвищення діастолічного артеріального тиску вище 120 мм рт.ст. або клінічні прояви лівошлуночкової серцевої недостатності чи гіпертензивної енцефалопатії). Метою втручання є зниження та підтримання середнього артеріального тиску в межах 105-126 мм рт.ст. або діастолічного артеріального тиску в межах 80-105 мм рт.ст. У якості антигіпертензивних засобів при наявності часу до початку операції більше 30 хв слід застосовувати клофелін (2-3 мкг/кг) сублінгвально або внутрішньовенно, а при короткому інтервалі розродження (менше 30 хв) - лабеталол - болюс 20 мг із наступною інфузією 1-5 мг/хв.

6. Загальну анестезію із штучною вентиляцією легень у пацієнток із прееклампсією слід застосовувати виключно при наявності протипоказань до регіонарної анестезії або при кесаревому розтині для закінчення пологів без епідурального катетера, при гострій внутрішньоутробній гіпоксії плода з інтервалом розродження менше 30 хв, а також при коагулопатії та некомпенсованій крововтраті.

7. Для швидкої індукції анестезії та попередження інтубаційного стресу необхідно застосовувати внутрішньовенну анестезію клофеліном або фентанілом у сполученні із кетаміном. За 10 хв перед індукцією слід внутрішньовенно ввести 1 мкг/кг клофеліну, або за 1-2 хв до індукції - 3 мкг/кг фентанілу. Прекураризацію слід здійснювати 0,05 мг піпекуронія-броміду. Індукцію наркозу - проводити введенням 0,07 мг/кг діазепаму із послідовним повільним (60 сек) введенням кетаміну (0,8-1,0 мг/кг) на тлі преоксигенації (5-6 форсованих вдихів 100% кисню через маску). Після введення 1,5-2 мг/кг сукцинілхоліну через 30 сек інтубують трахею з прийомом Селліка. Вентиляцію легень слід проводити газовою сумішшю 50% азоту діоксиду у нормокапнічному режимі з FiО₂=0,3. Після вилучення плода анестезію слід підтримувати фракційним введенням або інфузією фентанілу (5 мкг/кг/год) та кетаміну (3 мкг/кг/хв).

8. При наявності предикторів складної інтубації (найбільш інформативною є оцінка за Маллампаті) та при відсутності протипоказань до регіонарної анестезії слід діяти відповідно пункту 4 рекомендацій. При протипоказаннях до регіонарної анестезії чи неможливості її виконання з інших причин необхідно провести невідкладну підготовку хворої до наркозу як при “повному” шлунку.

9. Після трьох підряд невдалих спроб інтубації трахеї спроби ларингоскопії та інтубації слід припинити, необхідно негайно ввести ларингеальну маску, використовуючи стандартну, чи модифіковану методику її введення та постійно виконуючи прийом Селліка. При успішному введенні ларингеальної маски слід провести штучну вентиляцію легень і оксигенацію протягом 3-5 хв, після чого, видаливши конектор із тубуса, через просвіт ларингеальної маски провести в трахею ендотрахеальну трубку діаметром 6 мм із манжетою. Успішність “сліпої” інтубації сладає 85%.

10. Показанням для штучної вентиляції легень у породілей із еклампсією слід вважати коматозний стан (менше 8 балів за шкалою Глазго) або розвиток екламптичного статусу. При меншій глибині коми додатковими показаннями слід вважати ознаки вентиляційної або паренхіматозної дихальної недостатності. Для проведення штучної вентиляції з метою зменшення ризику ушкодження легень необхідно використовувати стандартизовані параметри: середній інспіраторний об'єм (5,5±1,8) мл/кг, режим позитивного кінцево-експіраторного тиску (3-6 см вод.ст.), F_ECO₂ - 38-45 мм рт.ст., F_IO₂ відповідно до досягнення S_pO₂ не менше 91%. По мірі підвищення P_aO₂/F_IO₂ більше 200 мм рт.ст. та при відновленні спонтанної вентиляції й зменшенні глибини коми до 9-10 балів шкали Глазго слід продовжити штучну вентиляцію у режимі синхронізованої перемежованої примусової вентиляції (SIMV). Рішення про припинення ШВЛ та екстубацію слід приймати після відновлення захисних рефлексів верхніх дихальних шляхів, свідомості - більше 12 балів шкали Глазго, P_aO₂/F_IO₂ більше 300 мм рт.ст., відсутності гіпертермії, рухового збудження, судом, тахіпное та ознак кровотечі, стабільних показниках кровообігу та достатній кисневій ємності крові. Протягом 3-12 год. після екстубації слід проводити сеанси спонтанного дихання із постійним позитивним тиском та інгаляцію кисню через щільну маску.

11. З метою зменшення метаболічного боргу ЦНС, зменшення судомної активності, зниження внутрішньочерепного тиску, зменшення споживання кисню організмом, забезпечення адекватної синхронізації хворої з респіратором й усунення вегетативних ефектів післяопераційного або післяпологового болю необхідно під час штучної вентиляції легень використовувати тривалу внутрішньовенну інфузію 0,01 - 0,05 мг/кг/год діазепаму або 1-6 мг/кг/год пропофолу або тіопенталу 1,0 - 1,5 мг/кг/год на тлі безперервної інфузії 1-3 мкг/кг/год фентанілу та 0,5-1,0 мг/год сульфату магнія (в 25% пацієнток для синхронізації із респіратором необхідно застосування міорелаксантів (ардуан) протягом 12-36 годин). Необхідно щогодинно контролювати глибину седації за шкалою Ramsay, корекцію дози седативних препаратів та аналгетиків слід проводити для досягнення рівня седації 3-4, який вважається ідеальним.

12. Показаннями для застосування ізольованої інтермітуючої або тривалої уповільненої ультрафільтрації слід вважати ознаки внутрішньочерепної гіпертензії та церебральної гіпоперфузії (кома менше 8 балів за шкалою Глазго, рецидиви судом), набряк легень, PaO2/FiO2 менше 200 мм рт.ст., ознаки тотальної або позаклітинної гіпергідратації при олігоанурії. Протипоказаннями до застосування ультрафільтрації слід вважати ознаки гострого вогнищевого ушкодження мозку (ішемічного інсульту або крововиливу), не зупинену кровотечу, не санований септичний ендометрит, дегідратацію та гіповолемію.

13. Процедури ізольованої або тривалої уповільненої ультрафільтрації слід проводити на капілярних діалізаторах (коефіцієнт ультрафільтрації від 4,2 до 6,6 мл/мм рт.ст./год). Перфузію крові слід здійснювати з об'ємною швидкістю від 60 до 220 мл/хв через катетери із внутрішнім діаметром не менше 1,4 мм у магістральних венах. Для профілактики тромбоутворення у діалізаторі слід застосовувати інфузію 10-25 Од/кг/год гепарину. Необхідно підтримувати оптимальний (від 4,5 до 10,0 мл/кг/год) темп вилучення фільтрату регулюванням швидкості перфузії крові та рівня трансмембранного тиску.

14. Для кондиціювання критичних породілей із еклампсією до міжлікарняного транспортування слід за 3-6 годин до перевезення провести ультрафільтрацію із вилученням 2,5-3,5 л ультрафільтрату. Транспортувати породілей із еклампсією необхідно обладнаним реанімобілем у супроводі кваліфікованого анестезіолога.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Букін В.Є. Варіанти спинальної анестезії при невідкладному кесаревому розтині у породілей з прееклампсією // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2000. - Вип.9., кн.2. - С. 713-718.

2. Букин В.Е. Анестезия и интенсивная терапия при эклампсии, осложненной острой кортикальной слепотой // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2000. - №4. - С. 24-28.

3. Букин В.Е. Интенсивная терапия обеспечивающая гомеостаз при эклампсии // Зб. наук. пр. Асоціації акушерів-гінекологів України / Ред. Б.М. Венцьківський. - К.: Абрис, 2000. - С. 122-125.

4. Букін В.Є. Спінально-епідуральна аналгезія пологів 0.0625% бупівакаїном з фентанілом у роділлей з прееклампсією // Репродуктивне здоров'я жінок Запорізького регіону / Під ред. А.Д. Візір, А.В. Жарких, Д.Є. Барковського. - Запоріжжя: Вид-во ЗДМУ, 2002. - С. 53-58.

5. Букін В.Є. Невідкладна антигіпертензивна терапія при важкій прееклампсії // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11., кн.3. - С. 25-29.

6. Букин В.Е. Результаты применения изолированной ультрафильтрации при эклампсии у родильниц // Укр. мед. часопис. - 2002. - Т.31, №5. - С. 125-130.

7. Букин В.Е. Применение ларингеального масочного воздуховода при неудавшейся интубации трахеи в акушерской анестезиологии // Неотложная медицинская помощь: Сб. ст. / Ред. А.Е. Зайцев, В.В. Никонов. - Харьков: Основа, 2002. - Вып. 5. - С. 93-95.

8. Букин В.Е. Обеспечение безопасности межбольничной транспортировки паци-енток с эклампсией // Зб.наук. пр. ЗДІУЛ. - Запоріжжя, 2002.-Вип.63.-С. 34-37.

9. Букин В.Е. Влияние постоянной медленной ультрафильтрации на оксигенирующую способность легких при остром респираторном дистресс-синдроме в акушерстве // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗДІУЛ. - Запоріжжя, 2003. - Вип.64., кн.1. - С. 141-146.

10. Букін В.Є. Порівняльна оцінка комбінованої спінально-епідуральної та епіду-ральної аналгезії пологів у роділей з прееклампсією // Зб. наук. пр. співробіт-ників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2003. - Вип.12., кн.1. - С. 741-748.

11. Букін В.Є. Спінально-епідуральна аналгезія пологів при прееклампсії з вико-ристанням фентанілу і стадолу // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2003. - № 4. - С. 74-78.

12. Букин В.Е. Влияние премедикации клофелином на адекватность внутривенной анестезии кетамином при кесаревом сечении у рожениц с преэклампсией // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2004. - №1. - С. 8-9.

13. Букин В.Е. Экстракорпоральная коррекция гомеостаза при полиорганной недостаточности в акушерстве // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2004. - Т.9, №1. - С. 34-40.

14. Букін В.Є. Міжлікарняне транспортування породілей з прееклампсією та еклампсією // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2004. - №2. - С. 23-26.

15. Букин В.Е. Профилактика артериальной гипотензии у пациенток с преэкламп-сией в течение спинальной анестезии при кесаревом сечении // Таврический медико-биологический вестник. - 2004. - Т.7., №2. - С. 30-33.

16. Букин В.Е. Оценка безопасности применения ларингеальной маски в случаях неудавшейся интубации при экстренном кесаревом сечении // Актуальні пита-ння медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2004. - Вип.66., кн.3. - С. 29-33.

17. Букин В.Е. Анестезиологическое обеспечение кесарева сечения при преэк-лампсии у беременных с патологическим ожирением // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2004. - Вип.66., кн.1. - С. 244-254.

18. Букин В.Е. Эпидуральная и спинально-эпидуральная аналгезия родов при пре-эклампсии // Критические состояния в акушерстве и неонатологии: Материалы ІІ Всеросс. науч. практ. конф. - Петрозаводск: ИнтелТек, 2004. - С. 223-226.

19. Букин В.Е. Применение ларингеальной маски в случаях неудавшейся интубации при кесаревом сечении // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2004. - №4. - С. 14-16.

20. Букин В.Е. Влияние стратегии заместительной почечной терапии на исходы полиорганной недостаточности // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2005. - Вип.68., кн.1. - С. 381-387.

21. Букин В.Е. Анестезиологическое обеспечение кесарева сечения у беременной с массивной инсульт-гематомой и преэклампсией. Клиническое наблюдение и обзор литературы // Патологія. - 2005. - Т.2., №3. - С. 70-75.

22. Букін В.Є. Вплив нейроаксіальних методів аналгезії пологів на ризик виникнення пологової та післяпологової еклампсії у роділей з тяжкою прееклампсією // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя, 2005. - Вип.68., кн.2.- С. 37-43.

23. Влияние современных методов анестезии на течение и исход родов / М.Н. Гуров, В.Е. Букин, А.В. Жарких, Д.Е. Барковский // Сб. науч. работ по проблемам акушерства, гинекологии и педиатрии. - Запорожье, 1994. - С. 34-37. (Здобувачем особисто проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, написання статті).

24. Букин В.Е., Прийменко В.В., Гуров М.Н. Влияние комбинированной спинально-эпидуральной анальгезии на гемодинамику и исходы родов при преэклампсии // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2000. - № 1(д). - С. 369-373. (Здобувачем особисто розроблено протокол дослідження, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, написання статті).

25. Влияние методов анестезии кесарева сечения на риск послеродовой эклампсии / В.Е. Букин, В.В. Прийменко, А.В. Сицинская, Н.М. Орловская // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2001. - № 2(д). - С. 121-122. (Здобувачем особисто розроблено протокол дослідження, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, написання статті).

26. Букин В.Е., Мягков А.П., Букина М.И. Оценка объемного мозгового кровотока с помощью церебральной реоплетизмографии // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2002. - № 2(д). - С. 8-9. (Здобувачем особисто виконано реографічне дослідження церебральної гемодинаміки, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, написання статті).

27. Букін В.Є., Гриценко С.М. Гемо- та ультрафільтрація в комплексі інтенсивної терапії при еклампсії: вплив на материнську летальність // Запорожский меди-цинский журнал. - 2003. - №4. - С. 39-42. (Здобувачем особисто розроблено протокол дослідження, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, написання статті).

28. Букин В.Е., Прийменко В.В., Комарова Е.В. Сравнительная оценка аналге-тического и побочных эффектов стадола и фентанила как адъювантов спина-льной анестезии при кесаревом сечении у пациенток с преэклампсией // Укра-їнський журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2003. - №2. - С. 71-74. (Здобувачем особисто виконано 40 анестезій, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, написання статті).

29. Букин В.Е., Гриценко С.Н. (2003) Влияние протоколов интенсивной терапии на риск материнской смертности при эклампсии.

30. Подкорытов А.К., Букин В.Е., Жарикова Г.В. Влияние адъювантов (фентанила и клофелина) на клинические характеристики сенсорного и моторного блока при спинальной анестезии лидокаином // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2004. - № 2(д). - С. 75-77. (Здобувачем розроблено протокол дослідження, особисто виконано 35 анестезій, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, сформульовані висновки).

31. Суслов В.В., Букин В.Е., Москалев О.П. Клиническое применение ларин-геальной маски в анестезиологии: проспективный анализ 1534 случаев // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2004. - №2.- С. 2-7. (Здобувачем проведе-ний аналіз власних спостережень застосування ларингеальної маски в акушерській анестезії, написання статті).

32. Букин В.Е., Прийменко В.В. Влияние объема и состава преинфузии на гемо-динамику и частоту артериальной гипотензии при спинальной анестезии кеса-рева сечения у рожениц с преэклампсией // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. ЗМАПО. - Запоріжжя: Дике поле, 2004. - Вип.65. - С. 15-21. (Здобувачем особисто проведено аналіз преінфузії розчинами ГЕК, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, написання статті).

33. Интраоперационные тошнота и рвота как осложнения спинномозговой анес-тезии при операции кесарева сечения / Е.М. Шифман, Г.В. Филиппович, Д.П. Антипин, В.Е. Букин, и др.// Регионарная анестезия и лечение боли: Темат. сб. / Под ред. А.М. Овечкина, С.И. Ситкина; Ассоциация анестезиологов-реа-ниматологов Центрального федерального округа. - Москва-Тверь, 2004. - С. 177-184. (Здобувач особисто виконав та проаналізував результати 210 анестезій, приймав участь у розробці протоколу дослідження та бази даних).

34. Выбор местного анестетика и частота возникновения осложнений спинно-мозговой анестезии при операции кесарева сечения. Результаты мульти-центрового исследования “Безопасность спинномозговой анестезии при опе-рациях кесарева сечения” / Е.М. Шифман, Г.В. Филиппович, Д.П. Антипин, В.Е. Букин, и др. // Журнал Российского общества акушеров-гинекологов. - 2005. - №3. - С. 15-16. (Здобувач особисто виконав та проаналізував результати 210 анестезій, приймав участь у розробці бази даних).

35. Букин В.Е. Изолированная ультрафильтрация как метод экстракорпоральной коррекции гомеостаза при отеке мозга // Новые медицинские и технические аспекты экстракорпоральных методов и перитонеального диализа - М.:ВКДЦ, "Fresenius", 1991. - C. 79-80.

36. Букин В.Е. Антар А.М. Мониторинг ударного объема сердца // Антиноцицептивное обезболивание и гомеостазобеспечивающая интенсивная терапия: Тез. докл. обл. науч. практ. конф.- Запорожье, 1991. - C. 33. (Здобувачем особисто проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, представлення доповіді).

37. Bukin V.E. Treatment of the brain oedema in eclamptic coma by means of isolated ultrafiltration // 10-th World Congress of Anaesthesiol. - Hague, 1992. - P.427.

38. Букин В.Е. Гомеостазобеспечивающая интенсивная терапия отека мозга при эклампсии изолированной ультрафильтрацией // І конгресс анестезиологов и реаниматологов Украины: Тез.докл. - Запорожье, 1992. - С. 117.

39. Букин В.Е., Лапиков В.И., Гуров М.Н. Интенсивная терапия нарушений транс-капиллярного обмена при артериальной гипертензии у больных гестозом // Iнтегральна та спецiальна екстремальна медицина: Тези доп. обл. наук. практ. конф. - Запоріжжя, 1993. - С. 19. (Здобувачем особисто розроблено протокол дослідження, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу).

40. Букин В.Е., Олейник П.П., Горбачев В.Н. Эклампсическая кома: анализ результатов 12-летнего применения изолированной ультрафильтрации // Iнтегральна та спецiальна екстремальна медицина: Тези доп. обл. наук. практ. конф. - Запоріжжя, 1993. - С.20. (Здобувачем особисто проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, представлення доповіді).

41. Букин В.Е. Антиноцицептивное обезболивание и гомеостазобеспечивающая интенсивная терапия при полиорганной недостаточности у беременных и родильниц // Травма, анестезия и интенсивная терапия: Материалы пленума ассоциации анестезиологов.- Луцк, 1994. - С. 21.

42. Bukin V.E. Ketamin-Clonidin vs. Ketamin-Diazepam Anaеsthesie zur Sectio caesarea bei Schwangeren mit Praeklampsie // Anaesthesist. - 1994. - B.43, Suppl.1. - S. 204.

43. Bukin V.E. Analysis of isolated ultrafiltration use in intensive therapy of postpartum women with eclamptic coma. // 9-th European Congress of Anaesthesiology. (Abstracts). - Jerusalem, 1994. - Р. 393.

44. Bukin V.E. Hemodynamic changes correction during isolated ultrafiltration in post-partum women with eclamptic coma // Anaesthesist. - 1995.- В.44, Suppl.2. - S.430.

45. Экстракорпоральная коррекция гомеостаза при острой полиорганной недостаточности у нетранспортабельных больных / В.Е. Букин, С.И. Андреев, М.Л. Горенштейн, П.П. Олейник // Сучаснi проблеми клiнiчної та експеримен-тальної трансплантологiї. - К., 1995. - С. 29-30. (Здобувачем особисто розроблено протокол дослідження, аналіз матеріалу, представлення доповіді).

46. Букін В.Є. Ультрафільтрація при еклампсії у породіль // Х з'їзд акушерів-гінекологів України: Тези доп. - Одеса, 1996. - С. 62.

47. Букин В.Е. Влияние изолированной ультрафильтрации на кислородный статус организма и потребление кислорода мозгом при эклампсии // ІІ конгресс анес-тезиологов и реаниматологов Украины: Тез. докл. - Харьков, 1996. - С. 38-39.

48. Букин В.Е. Искусственная вентиляция легких через ларингеальную маску при экстренном кесаревом сечении // ІІ конгресс анестезиологов и реаниматологов Украины: Тез. докл. - Харьков, 1996. - С. 39.

49. Bukin V.E. Einflus von Isolierten Ultrafiltration auf die cerebralen Durchblutung und cerebralen Sauerstoffverbrauch bei Eclampsie // Anaesthesist. - 1996. - В.45, Suppl.2. - A160.

50. Bukin V.E. Influence of additional organ failure on outcome of patients with post-partum eclamptic coma managed by urgent isolated ultrafiltration // Prehosp. Disast. Med. - 1997. - Vol.12, №3. - P.99/S.31.

51. Bukin V.E. Plasma exchange in severe blood transfusion complications // Infusionsther. Transfusionsmed. - 1997. - Vol. 24, №4. - S.313.

52. Bukin V.E. Spinal caesarean section: lidocaine and stadol anaesthesia compared to lidocaine and fentanyl for patients with severe preeclampsia // Anaesthesiol. Intesivmed. Notfallmed. Schmerzther. - 1998. - №.1. Suppl. - S.234.

53. Букин В.Е. Комбинированная спинально-эпидуральная анестезия при кесаревом сечении у рожениц с преэклампсией // Сб. науч. тр. ЗИУВ: Материалы 58-й итоговой науч.-практ. конф. - Запорожье, 1998. - С.139-140.

54. Букин В.Е. Интенсивная терапия эклампсии с применением изолированной ультрафильтрации // Сб. науч. тр. ЗИУВ: Материалы 59-й итоговой науч.-практ. конф. - Запорожье, 1999. - С. 41-42.

55. Bukin V.E. Application of an isolated ultrafiltration at the eclampsia in puerperas // Book of Abstracts. 12-th World Congress of Anaesthesiologists. - Montreal, 2000. - P.3.2.37.

56. Объем и продолжительность интенсивной терапии родильниц с тяжелой преэклампсией и эклампсией в условиях акушерского стационара / В.Е. Букин, В.В. Прийменко, В.В. Морока, А.В. Сицинская // Зб. наук. пр. 61-ої підсумкової наук.-практ. конф. ЗДІУЛ. - Запоріжжя, 2000. - С.14-15. (Здобувачем особисто розроблено протокол дослідження, проведено статистичну обробку та аналіз матеріалу, представлення доповіді).

57. Bukin V.E. Influence of the isolated ultrafiltration on outcomes in eclamptic coma // Anesthesiology. - 2003. - Vol. 98, N1(S). - P. 26, A52.

58. Букин В.Е. Стратегия экстракорпоральной заместительной терапии полиорганной недостаточности акушерской этиологии // IV международная конференция "Актуальные проблемы экстракорпорального очищения крови в интенсивной терапии" / НЦССХ им. А.Н. Бакулева РАМН. - М., 2004. - С. 27.

59. Bukin V.E. Influence of the isolated ultrafiltration on outcomes in postpartum eclampsia // 13-th World Congress of Anaesthesiologists. WCA. - Paris, 2004. - CD151.

60. Поздний гестоз: патогенез,, классификация, диагностика, лечебная тактика / Л.И. Машинец, В.Е.Букин, А.В. Жарких, А.Д. Кирилюк - Запорожье: Просвіта, 2003. - 60 с. (Здобувачем особисто написані розділи: Введение, Глава ІІ. Патофизиологические изменения у беременных с гестозом, Глава V. Анестезиологическое обеспечение различных методов родоразрешения).

61. Интенсивная терапия отека головного мозга при полиорганной недостаточности / Г.А. Шифрин, В.А. Туманский, В.Е. Букин, В.В. Мурачев; МЗ УССР: Метод. рекомендации. - Запорожье, 1991.- 19 с.

62. Інтенсивна терапія гострої ниркової недостатності / В.В. Суслов, С.М. Гриценко, В.Є. Букін, Т.І. Остапенко; МОЗ України: Метод. рекомендації. - К., 2004. - 28 с.

63. Букін В.Є. Ультрафільтрація крові в комплексі інтенсивної терапії післяпологової еклампсії // Реєстр медико-біологічних нововведень. - 1995.- № 45/5/5, 11/95.

64. Букін В.Є. Спінально-епідуральна аналгезія пологів у роділей з прееклампсією з використанням суміші низьких концентрацій локальних анестетиків та фентанілу // Реєстр медико-біологічних нововведень. -2002.-№ 206/17/02. (Опубліковано: Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2002.-№3.-С.75-79.)

65. Шифрин Г.А., Букин В.Е. Коррекция гемофильтрацией декомпенсированного метаболического алкалоза у больных печеночно-почечной недостаточностью: Информационное письмо.- Вып.2. по пробл. "Анест. и реаним."- К.: РЦНМИ МОЗ Украины, 1992. - 2 с.

Размещено на Allbest.ru