Гнійно-запальні захворювання в акушерстві

За допомогою ПА з організму породіль з ГЗЗ швидше виводилися продукти ПОЛ, вже 1-ї доби після ПА активувалася система АОЗ і відновлювалася ЗАОА плазми крові, що, у свою чергу, також сприяло більш швидкому відновленню захисної функції імунної системи. Позитивний вплив ПА на стан системи гемостазу у породіль з ГЗЗ проявився у видаленні надлишкової кількості РФМК і ПДФ із кровотоку, відновленні судинно-тромбоцитарної ланки, що супроводжувалося поліпшенням функції ендотелія судин і як наслідок - поліпшенням мікроциркуляції в органах і тканинах, у тому числі - і в місці запалення.

Включення до комплексу лікувальних заходів у жінок з гіпореактивним типом імунної відповіді на ГЗЗ гемотрансфузії РОПОАК ми обґрунтували необхідністю впливу на імунну систему, показники якої були занадто низькими і свідчили про пригнічення як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. Для проведення трансфузії РОПОАК спочатку проводили забір аутокрові в об'ємі від 100 до 150 мл. (у середньому 125,3 ± 25,4 мл.) у стерильні скляні флакони з 50,0 мл. глюгіциру, зі строгим дотриманням усіх правил асептики й антисептики. Проводили маркування флакону з обов'язковою вказівкою прізвища, імені, по-батькові, групи крові, резус-фактора пацієнтки, дати забору крові і назви лікувальної установи. Далі аутокров у флаконі опромінювали на рентген-терапевтичній установці РУМ-17 дозою 120 Гр протягом 2-х годин. Через 2 години після опромінення проводили гемотрансфузію РОПОАК жінці з дотриманням усіх правил проведення звичайної гемотрансфузії.

При використанні РОПОАК позитивні зміни у вигляді підвищення загальної кількості CD3+ лімфоцитів спостерігалися вже наступної доби після переливання РОПОАК, цей процес продовжувався і протягом усього післяпологового періоду, і навіть через 1 місяць після лікування кількість CD3+ клітин відповідала показникам контрольної групи. Аналогічні зміни спостерігалися і з CD4+ клітинами, але швидкість цих змін була більшою: уже наступної доби після переливання РОПОАК кількість CD4+ лімфоцитів збільшилася з 21,13 ± 0,67 до 29,87 ± 0,71%, а до 6-7-ї доби - у 2 рази (до 43,18 ± 0,63%), p < 0,05, залишаючись високою і через 1 місяць після лікування. Кількість CD8+ клітин під впливом РОПОАК вірогідно не змінювалася, зменшуючись майже до норми через 1 місяць після лікування, а під впливом традиційної терапії (в основному, антибактеріальної) кількість CD8+ до 3-4-ї доби збільшувалася, що свідчило про імуносупресію, яка зменшилася тільки через місяць після лікування. Кількість CD22+ лімфоцитів, знижена у жінок з ГЗЗ у 1,5 рази від норми до початку лікування, під впливом РОПОАК вже першої доба збільшилася майже в 2 рази: з 10,74 ± 0,83 до 19,79 ± 1,02% (p < 0,05), продовжуючи зростати в наступні дні й залишаючись у межах норми і через 1 місяць після лікування.

Завдяки відновленню клітинної і гуморальної ланок імунітету, після трансфузії РОПОАК спостерігалося більш швидке, ніж у жінок, які одержували традиційну терапію, зниження показників ендогенної інтоксикації і відновлення рівноваги в системі ПОЛ/АОЗ, що, у свою чергу, впливало на стан судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу.

Використання РОПОАК в комплексі лікувальних заходів у породіль з ГЗЗ показало більш високу клінічну ефективність цього МЕГ у лікуванні жінок з даною патологією в порівнянні із загальноприйнятою схемою.

У наших дослідженнях доведено, що найбільш тяжкі ускладнення ГЗЗ, такі як блискавичний сепсис та ІТШ, спостерігалися у жінок з гіперреактивним типом імунної відповіді на запалення. Ці стани є дуже складними для надання допомоги, оскільки вони характеризуються, з одного боку, надзвичайно високими концентраціями прозапальних цитокінів і ендотоксинів, а з іншого боку - різким пригніченням на цьому тлі як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету.

Спираючись на роботи В.В. Вєтрова (2003, 2005), Л.Г. Каншиної (1998, 2004), Е.А. Решетнікова і співавт. (2001), Т.В. Мухоєдової і співавт. (2001), В.М. Сєрова і співавт. (2000), які довели високу ефективність МЕГ у комплексній терапії сепсису і септичного шоку, ми включили до комплексу лікувальних заходів у породіль з гіперреактивним типом імунної відповіді комбіноване застосування ПА і РОПОАК. Зміни деяких показників гомеостазу під впливом запропонованої нами терапії були зпіставлені з аналогічними показниками породіль підгрупи порівняння ІІ П.

Нами було встановлено, що на поєднаний вплив ПА з наступною трансфузією РОПОАК першими реагували прозапальні цитокіни, рівні яких знижувалися вже 1-ї доби після застосування вищевказаних методів: TNF-б - у 2 рази, ІL-1в - у 2,77 рази, IL-6, у 2,07 рази і IL-8 - у 1,33 рази (p < 0,05). На 3-4 добу від початку лікування спостерігалося подальше зниження рівнів вищевказаних прозапальних цитокінів, і вже до 6-7-ї доби рівень TNF-б знизився в 10,65 рази, ІL-1в- у 7,34 рази, IL-6, у 7,32 рази і IL-8 - у 3,81 рази, що було значно нижче, ніж аналогічні показники групи порівняння (p < 0,05).

Зниження рівнів прозапальних цитокінів супроводжувалося підвищенням кількості CD3+ клітин у 1,27 рази, CD4+ - у 1,47 рази, CD8+ - у 1,48 рази, CD16+ - у 1,90 рази, CD22+ - у 1,41 рази (p < 0,05). На 3-4-ту добу лікування в результаті застосування запропонованих нами методів показники клітинної ланки імунітету майже досягли норми, хоча індекс CD4/CD8 ще залишався нижче норми, але вже на 6-7-му добу він досяг 1,89 ± 0,05, що свідчило про відновлення стану клітинної ланки імунітету у пацієнток підгрупи ІПА та РОПОАК.

Рівень Ig M почав підвищуватися вже з першої доби після застосування запропонованих заходів і на 3-4-ту добу збільшився в 1,82 рази від вихідного, а на 6-7-му добу досяг 2,97 ± 0,06 г/л, рівень Ig A почав підвищуватися з 3-4-ї доби, а Ig G - з 6-7-ї доби, їхні абсолютні значення істотно перевищували показники групи порівняння, що свідчило про активуючий вплив запропонованої терапії на гуморальну ланку імунітету. Вміст ЦІК знижувався під впливом лікування у жінок обох підгруп, але темпи його зниження були більш високими у пацієнток підгрупи ІПА та РОПОАК, а через 1 місяць після лікування рівень ЦІК у породіль основної підгрупи був нижче, ніж у підгрупі ІІП, що підтвердило позитивний вплив ПА і РОПОАК на цей показник імунної системи.

У жінок основної підгрупи під впливом запропонованої терапії вже з 1-ї доби спостерігалося значне підвищення неспецифічної резистентності, про що свідчили показники фагоцитозу: Ф, знижений до лікування до 53,13 ± 1,26%, збільшився до 61,09 ± 1,35%, на 3-4-ту добу - до 69,74 ± 1,12%, а до 6-7-ї доби досяг 72,28 ± 0,98%, тобто підвищився в 1,36 рази (p < 0,05).

Рівень СМ, який до лікування в підгрупі І ПА та РОПОАК був вище, ніж аналогічний показник у підгрупі ІІ П як у сироватці крові, так і в лохіях, вже 1-ї доби після застосування МЕГ значно знизився (у 1,41 рази в сироватці крові й у 1,63 рази в лохіях), протягом лікування продовжував знижуватися і на 6-7-му добу досяг нормальних значень у сироватці крові (0,232 ± 0,009 Од/мл.) і наблизився до норми в лохіях (0,290 ± 0,012 Од/мл.). У породіль підгрупи порівняння рівень СМ на 6-7-му добу під впливом традиційної терапії теж зменшився, але перевищував нормальні показники і рівень СМ в основній підгрупі в 1,16 рази в сироватці крові й у 1,20 рази в лохіях (p < 0,05). Показник ПДТ також більш швидко знижувався у породіль підгрупи І ПА та РОПОАК, і на 6-7-у добу він зменшився в сироватці крові в 2,05 рази й у лохіях - у 2,32 рази від вихідного (p < 0,05). У групі порівняння цей показник теж знижувався, але більш повільно, і навіть через місяць після лікування він перевищував нормальні показники, особливо - у лохіях, що свідчило про напругу місцевих механізмів захисту в матці.

Нами було встановлено, що поєднане використання ПА і РОПОАК сприяє більш швидкому, ніж при традиційному лікуванні, зниженню показників ендогенної інтоксикації й активації системи АОЗ, що, у свою чергу, впливає на стан судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, поліпшує мікроциркуляцію і відновлює коагуляційний потенціал крові.

Був зроблений висновок і на конкретних клінічних випадках показано, що своєчасне використання ПА і РОПОАК у комплексі лікувальних заходів у породіль з тяжкими формами ГЗЗ не тільки прискорює видужання хворих, але і дозволяє уникнути видалення матки і зберегти тим самим репродуктивну функцію жінки.

Нами була оцінена клінічна ефективність використання різних МЕГ у комплексному лікуванні ГЗЗ і ГЗУ у вагітних і породіль. При аналізі застосування озонотерапії у вагітних із ГЗЗ нами були відзначені: більш швидка нормалізація температури тіла (у більшості пацієнток - на 2-гу добу), ніж після традиційної терапії (на 4-5-ту добу), нормалізація лейкоцитарної формули відповідно на 3-4 і 6-7-му добу, тривалість бактеріурії у вагітних із загостренням хронічного пієлонефриту або гестаційним пієлонефритом складала в підгрупі І у середньому 3 дні, а у підгрупі ІІВ - 5-6 днів, тривалість антибактеріальної терапії в основній підгрупі склала 5-6 днів, а в підгрупі порівняння - 9-10 днів, тривалість перебування в стаціонарі - відповідно 7-8 і 13-14 днів (p < 0,05).

Після трансфузії РОПОАК ми відзначали позитивні зміни як у загальному стані пацієнток (нормалізація t° тіла і гемодинамічних показників уже наступної доби після гемотрансфузії РОПОАК), так і в лабораторних показниках (нормалізація лейкоцитарної формули на 2-гу добу, позитивні зміни в імунограмі на 3-4-ту добу і т. п.). У підгрупі порівняння ці показники починали змінюватися набагато пізніше. Нами відзначено, що трансфузія РОПОАК добре поєднувалася з антибактеріальною, детоксикаційною, замісною терапією імуноглобулінами та іншими заходами для лікування ГЗЗ.

Найбільш ефективним у породіль з гіперреактивним типом імунної відповіді виявилося поєднання ПА та РОПОАК, завдяки чому вдалося в максимально короткий термін досягти нормалізації температури тіла, гемодинамічних показників і показників гомеостазу пацієнток, що підтверджувалося даними лабораторних досліджень. Крім того, включення вищевказаних екстракорпоральних методів до комплексу лікувальних заходів дозволило знизити добові дози антибактеріальної терапії в 1,5 рази, тривалість її - майже в 2 рази, скоротити тривалість перебування в стаціонарі - у 2,2 рази (з 14,5 ± 2,8 доби до 6,5 ± 1,7 доби), p < 0,05.

Таким чином, аналізуючи отримані дані, ми дійшли висновку, що включення екстракорпоральних методів до комплексного лікування породіль з ГЗЗ і ГЗУ сприяє швидкій детоксикації організму, активізації власної імунної системи і тим самим приводить до більш швидкого відновлення гомеостазу і, відповідно, сприяє видужанню хворих. Важливим моментом є те, що застосування МЕГ є патогенетично обґрунтованим, і раннє включення їх до комплексу невідкладних заходів у випадках тяжких ГЗУ допомагає не тільки врятувати життя, але і зберегти здоров'я 98,44% жінкам:

1. Організаційні заходи на різних рівнях надання акушерської допомоги: від державного (МОЗ України) - до первинної ланки цієї допомоги (жіночих консультацій, ФАПів);

2. Удосконалення існуючих методів профілактики ГЗЗ і розробка принципово нових, наприклад, методів екстракорпоральної гемо корекції;

3. Раціональна антибактеріальна терапія й антибіотикопрофілактика, удосконалення антибактеріальної політики в родопомічних установах;

4. Розробка заходів щодо профілактики ГЗУ при оперативному розродженні;

5. Розробка алгоритму лікування і профілактики ГЗЗ і ГЗУ на різних етапах надання акушерської допомоги;

6. Відповідна підготовка лікарських кадрів.

З метою зниження материнської і малюкової смертності, а також поліпшення репродуктивного здоров'я населення і впливу тим самим на демографічну ситуацію в Донецькій області в 2001 р. нами була розроблена Регіональна програма виходу з демографічної кризи “Репродуктивне здоров'я населення Донбасу: проблеми і шляхи рішення”, складовою частиною якої була програма лікувально-профілактичних заходів при акушерських ГЗЗ.

Однією з частин цієї програми стала раціональна антибактеріальна терапія й антибіотикопрофілактика, удосконалення антибактеріальної політики в родопомічних установах.

З метою корекції антибактеріальної терапії у вагітних і породіль нами була апробована і впроваджена на базі ДРЦОМД протягом 2003-2004 рр. експертно-аналітична програма мікробіологічного моніторингу “Ax-Pert”, розроблена і запропонована разом з фармацевтичною компанією Ranbaxy, яка підтвердила свою високу ефективність.

На прикладі вибору препаратів для антибіотикопрофілактики при оперативному розродженні в ДРЦОМД за допомогою мікробіологічного моніторингу було доведено, що при такому підході ефективність антибіотикопрофілактики при операції кесаревий розтин склала 95,71%, що, без сумніву, доводить необхідність її широкого застосування в акушерстві і підтверджує провідну роль мікробіологічного моніторингу у виборі препаратів для раціональної антибіотикотерапії.

Був проведений аналіз різних підходів до профілактики ГЗУ при кесаревому розтині в двох родопомічних установах - ДРЦОМД і КМПБ, за допомогою якого було встановлено, що за умов дотримання в родопомічних установах заходів щодо попередження подальшого поширення вже існуючої інфекції або запобігання інфікування під час операції й у післяопераційному періоді можливо істотно знизити ризик гнійно-запальних ускладнень при цьому виді втручання. Оцінюючи ефективність запропонованої нами програми лікувально-профілактичних заходів при акушерських ГЗЗ у масштабах Донецької області за період 2001-2004 рр., нами було відзначено: зниження материнської смертності в 3,06 рази (з 26,0 у 2001 р. до 8,5 у 2004 р. (на 100 000 народжених живими), у тому числі від ГЗЗ - у 4,0 рази, зниження малюкової смертності в 1,47 рази (з 16,8 до 11,4 ‰), зниження частоти ГЗУ після КР у 10 разів (з 41% у 1998 р. до 4,29% у 2004 р.), зниження частоти: хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода - у 1,73 рази, СДР плода - у 3,03 рази, перинатальної поразки ЦНС - у 1,3 рази, реалізації ВУІ - на 13,46%. Наш досвід показує істотні переваги такого підходу до збереження репродуктивного здоров'я вагітних і породіль групи ризику з розвитку ГЗЗ над традиційним підходом, дає можливість істотно вплинути на материнську і дитячу захворюваність і смертність і тим самим зберегти репродуктивне здоров'я нації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукової проблеми - гнійно-запальних захворювань в акушерстві, що полягає у теоретичному узагальненні даних епідеміологічних досліджень, вивчення імунних, гемостазіологічних та метаболічних порушень у вагітних і породіль з гнійно-запальними захворюваннями і патогенетичному обґрунтуванні й розробці системи диференційованого підходу і новітніх лікувально-профілактичних заходів і технологій, що буде сприяти зниженню материнської і малюкової захворюваності й смертності від даної патології:

1. На підставі проведеного ретроспективного аналізу усіх випадків материнської смертності, що відбулися в Донецькій області за період 1994-2004 рр., установлено, що частота ГЗЗ у структурі МС продовжує залишатися високою й у середньому складає 32,71%, питома вага кримінальних абортів у структурі МС - 11,43%, смертність від ГЗУ після кесаревого розтину - 35,71% від загальної кількості загиблих матерів. Малюкова смертність від ВУІ в структурі загальної малюкової смертності сягає 20,00%, причому більшу частину (46,79%) складають вроджені пневмонії;

2. Висока частота хірургічного втручання у жінок з акушерським сепсисом, а саме - видалення матки з придатками у 65,71% пацієнток, виконаного із запізненням, на висоті ІТШ або на тлі поліорганної недостатності, не завжди сприяє поліпшенню стану хворих і не допомагає врятувати їм життя, а навпаки, погіршує їх стан і прискорює смерть;

3. Частота післяпологового ендометриту складає 0,19-1,13% після самостійних пологів і 0,86-16,67% після кесаревого розтину, частота субінволюції матки - відповідно 0,18-9,78 і 0,48-11,76%. Найбільш суттєвими факторами ризику з розвитку ГЗЗ під час вагітності та в післяпологовому періоді є: хронічні запальні захворювання матки й придатків (68,57%), хронічні або гострі запальні захворювання шлунково-кишкового тракту (34,43%), нирок і сечовивідних шляхів (28,57%);

4. Стан імунної системи здорових жінок після пологів можна розцінити як активацію і клітинної, і гуморальної ланок, причому після оперативного розродження спостерігаються більш істотні зміни. Збільшення кількості CD3+, CD4+, CD22+ і CD25+ клітин, а також достовірне підвищення рівнів IgMіIg А з 1-ї доби, а Ig G з 6-7-ї доби свідчать про природні механізми клітинного і гуморального захисту організму жінки в післяпологовому періоді від можливої інфекції, і за умов відсутності факторів ризику з боку самої породіллі або навколишнього середовища цих механізмів досить для здійснення такого захисту;

5. Виявлено три типи імунної відповіді породіль на ГЗЗ: при адекватній імунній відповіді спостерігається спочатку зниження кількості CD3+ і CD4+ клітин, підвищення - CD8+ і CD22+ клітин, зростання рівнів Ig А и М і підвищення синтезу прозапальних цитокінів ІL-1, IL-6, IL-8 і TNF-б, які надалі активують і клітинну, і гуморальну ланки імунітету, для гіпореактивної імунної відповіді характерним є прогресуюче зниження кількості CD3+, CD4+ і CD22+ кліток при збільшенні CD8+, зниження рівнів Ig А и Ig М на тлі невисоких рівнів прозапальних цитокінів, гіперреактивна імунна відповідь характеризується насамперед різким збільшенням рівнів прозапальних цитокінів, так званим “цитокіновим вибухом” і різким пригніченням активності клітинної і гуморальної ланок імунітету, що супроводжується стійкою і тривалою дилятацією судин;

6. Найбільш інформативними показниками ендогенної інтоксикації у породіль з ГЗЗ варто вважати рівень СМ і ПДТ, підвищений вміст яких у лохіях спостерігається вже з 1-ї доби захворювання і свідчить про активацію процесів руйнування тканин у порожнині матки, а підвищення цих показників у сироватці крові на 3-4-ту добу вказує на виникнення синдрому ендогенної інтоксикації навіть при відсутності явних ознак інфекції, що вимагає в даних випадках відповідної корекції лікувальних заходів;

7. Озонотерапія в комплексному лікуванні ГЗЗ у вагітних сприяє зниженню рівнів прозапальних цитокінів: TNF-б - у 2,24 рази, IL-1в, у 2,17, IL-6, у 2,06 і IL-8 - у 1,83 рази, показників ендогенної інтоксикації: СМ - у 2,07 рази, ПДФ - у 3,92 рази (р < 0,05), ЛІІ - до нормальних значень. Під впливом озону відбувається активація АОЗ організму вагітних з ГЗЗ, що виявляється підвищенням рівня СОД у 2,24 рази, каталази - у 2,31 рази й ЗАОА плазми крові - на 74,28% від вихідного показника (р < 0,05), при цьому спостерігається гальмування процесів ПОЛ. Це сприяє нормалізації матково-плацентарного і фетоплацентарного кровотоку, і як наслідок - поліпшенню внутрішньоутробного стану плода, що було підтверджено за допомогою допплерометрії та КТГ плода;

8. Включення ПА до комплексу лікувальних заходів у породіль з ГЗЗ, завдяки видаленню з кровотоку надлишкової кількості цитокінів і ендотоксинів, дозволяє вже з 1-ї доби після ПА знизити рівні TNF-б - майже в 2 рази, IL-1в, у 1,36, IL-6, у 1,43, IL-8 - також майже в 2 рази, ЛІІ - на 72,9%, СМ у сироватці крові - на 31,12% і в лохіях - на 25,09%, ПДТ у сироватці - на 38,39% і в лохіях - на 36,14% (p < 0,05), а на 6-7-му добу від початку лікування - досягти майже фізіологічних норм, що у свою чергу, стимулює клітинну і гуморальну ланки імунітету і сприяє відновленню власних захисних механізмів організму жінки;

9. Використання РОПОАК у породіль з гіпореактивним типом імунної відповіді позитивно впливає на стан імунної системи, що виражається в підвищенні рівнів прозапальних цитокінів TNF-б, ІL-1в, IL-6 і IL-8, завдяки яким відбувається стимуляція вироблення CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ клітин, а також - активація гуморальної ланки імунітету, що виявляється підвищенням рівнів Ig G, A і M та неспецифічної резистентності.

Після застосування РОПОАК спостерігається більш швидке зниження показників ендогенної інтоксикації та відновлення рівноваги в системі ПОЛ/АОЗ, що, у свою чергу, впливає на стан судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу і поліпшує мікроциркуляцію в органах і тканинах, у тому числі - і в місці запалення.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Роговая О.Н. Современные подходы к антибиотикотерапии при беременности, в родах и в послеродовом периоде // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2003. - Т. 8, №2. - С. 120-128.

2. Роговая О.Н. Клинические эффекты применения экстракорпоральных методов в комплексном лечении гнойно-воспалительных осложнений в акушерстве // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2004. - Т. 9, №2. - С. 14-20.

3. Роговая О.Н. Различные подходы к проведению антибактериальной политики в акушерском стационаре // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2004. - Т. 9, №4. - С. 95-102.

4. Рогова О.М. Еферентні методи: нові можливості в інтенсивній терапії критичних станів в акушерстві // Патологія. - 2005. - Т. 2, №3. - С. 92-95.

5. Роговая О.Н. Рациональная антибиотикотерапия в акушерстве с позиций микробиологического мониторинга // Укр. мед. альманах. - 2005. - Т. 8, №2. - С. 129-135.

6. Рогова О.М. Сучасний підхід до периопераційної антибіотикопрофілактики // Ліки України. - 2005. - №7-8. - С. 102-104.

7. Рогова О.М. Особливості стану імунної системи здорових породіль в залежності від способу розродження // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2005. - №5. - С. 70-71.

8. Рогова О.М. Вплив цитокінів на окремі ланки імунітету та неспецифічну резистентність у породіль з гнійно-запальними захворюваннями // Укр. мед. альманах. - 2005. - Т. 8, №4. - С. 155-158.

9. Роговая О. Н. Озонотерапия - новый шаг в профилактике перинатальных потерь у беременных с наличием инфекции // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2005. - №5. - С. 98-101.

10. Рогова О.М. Клініко-імунологічні паралелі різних варіантів перебігу гнійно-запальних захворювань у породіль // Укр. мед. альманах. - 2005. - Т. 8, №5. - С. 124-128.

11. Рогова О.М. Вплив рентген-опроміненої поза організмом аутокрові на окремі ланки імунітету у породіль з гнійно-запальними захворюваннями // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2005. - Т. 10, №3, 4. - С. 17-25.

12. Рогова О.М. Післяпологовий ендометрит: ранова інфекція чи синдром ендогенної інтоксикації? // Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2006. - Т. 6, Випуск 1-2 (13-14). - С. 266-271.

13. Рогова О.М. Вплив плазмаферезу на деякі ланки імунітету, ПОЛ/АОЗ та показники гемостазу у породіль з гнійно-запальними захворюваннями // Зб. наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2006. - С. 578-581.

14. Долгошапко О.Н. Состояние системы ПОЛ/АОЗ у родильниц с гнойно-воспалительными заболеваниями в зависимости от типа иммунного ответа // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2006. - Т. 11, №2. - С. 37-43.

15. Долгошапко О.Н. Особенности микрофлоры родовых путей родильниц с гнойно-воспалительными заболеваниями и их связь с типом иммунного ответа пациенток // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2006. - Т. 11, №3. - С. 25-29.

16. Чайка В.К., Роговая О.Н., Демина Т.Н. Заболевания мочевыделительной системы у беременных / В кн. “Основы репродуктивной медицины: Практич. руководство” под ред. проф. В.К. Чайки. - Донецк: ООО “Альматео”, 2001.

17. Чайка В.К., Роговая О.Н., Слюсарь Т.И. и др. Инфекции в послеродовом периоде / В кн. “Инфекции в акушерстве и гинекологии: Практич. руководство”. - Донецк: ООО “Альматео”, 2006. - С. 347-406.

18. Роговая О.Н., Бабенко О.М. Особенности фармакотерапии инфекций во время беременности / В кн. “Инфекции в акушерстве и гинекологии: Практич. руководство” под ред. проф. В.К. Чайки. - Донецк: ООО “Альматео”, 2006. - С. 407-419.

19. Демина Т.Н., Роговая О.Н., Овсяник М.А. Современные взгляды на проблему акушерского сепсиса // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2001. - Т. 6, №1. - С. 98-106.

20. Роговая О.Н., Юлиш Е.И. Влияние трансфузии рентгеноблученной вне организма сингенной крови на беременную, плод и новорожденного // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2001. - Т. 6, №3. - С. 66-70.

21. Мирович Д.Ю., Роговая О.Н., Мирович Е.Д., Межова О.К. Интраоперационная гемотрансфузия рентген-облученной аутокрови при гинекологических операциях // Зб. наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2002. - С. 59-62.

22. Чайка В.К., Дьоміна Т.М., Рогова О.М. та ін. Прозапальні цитокіни як маркери раньої діагностики післяпологових ендометритів // Вісник наукових досліджень. - 2002. - №2 (додаток). - С. 253-255.

23. Чайка В.К., Роговая О.Н., Домахина А.М. Микробиологический мониторинг - реальный путь антимикробной профилактики в акушерском стационаре // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наукових праць Запорізького держ. інституту удосконалення лікарів. - Запоріжжя: “Дике поле”, 2003. - Вип. 64, книга 1. - С. 331-338.

24. Яковлева Э.Б., Роговая О.Н., Жердева И.В., Резниченко Н.А. Микроэкология влагалища и профилактика ее нарушений в ранние сроки беременности // Медико-социальные проблемы семьи. - 2003. - Т. 8, №4. - С.

25. Чермных С.В., Роговая О.Н. Эфферентные и физико-химические методы гемокоррекции в комплексном лечении гнойно-воспалительных заболеваний и осложнений в акушерстве и гинекологии // Зб. наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2004. - С. 719-722.

26. Чайка В.К., Рогова О.М. Досвід Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства в профілактиці гнійно-запальних ускладнень після кесаревого розтину // Зб. наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2005. - С. 639-643.

27. Чайка В.К., Рогова О.М., Прокопчук Я.Д., Зауральский Р.В. Порівняльна оцінка різних методів профілактики гнійно-запальних ускладнень при кесаревому розтині // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2005. - №4. - С. 81-84.

28. Чайка В.К., Рогова О.М., Шпатусько М.І. Аналіз материнської смертності від гнійно-запальних захворювань у Донецькій області за 1994-2004 роки та шляхи її зниження // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2005. - Т. 10, №2. - С. 3-8.

29. Демина Т.Н., Овсяник М.А., Роговая О.Н., Чермных С.В. Опыт применения рентгеноблученной крови как компонента интенсивной терапии гнойно-воспалительных осложнений в акушерской практике // Зб. наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: “Фенікс”, 2005. - С. 206-208.

30. Деклараційний патент на винахід №45762А України, МПК: А61М5/00, А61К39/395, А61К35/14. Спосіб лікування гнійно-септичних захворювань жіночих статевих органів / Чайка В.К., Дьоміна Т.М., Юліш Є.І., Рогова О.М. та ін. Заявка №2001064442 від 25.06.2001. Опубл.: Промислова власність. - 15.04.2002. - №4. - 3 с.

31. Деклараційний патент на винахід №52539А України, МПК: А61N5/06. Спосіб лікування гнійно-запальних захворювань породіль в післяпологовий період / Чайка В.К., Рогова О.М., Овсяник М.А.,Колеснікова Г.Г. Заявка №2002097298 від 09.09.2002. Опубл.: Промислова власність. - 16.12.2002. - №12. - 3 с. захворювання патологія акушерство

32. Чайка В.К., Демина Т.Н., Чермных С.В., Роговая О.Н. Применение эфферентных методов в лечении послеродовых пиелонефритов // Роль инфекции в патологии репродуктивной системы женщины, плода и новорожденного: Сборник тезисов. - Москва, 2000. - С. 331-334.

33. Демина Т.Н., Чермных С.В., Роговая О.Н. и др. Опыт применения трансфузии рентгеноблученной крови // Мать и дитя: Мат-лы ІІ Российского форума. - М., 2000. - С. 464-465.

34. Демина Т.Н., Джоджуа Т.В., Роговая О.Н. и др. Фотомодификация крови в интенсивной терапии акушерско-гинекологических больных // Актуальные проблемы экстракорпорального очищения крови, нефрологии и гемафереза: Сб. материалов. - Москва, 2002. - С. 182.

35. Чайка В.К., Демина Т.Н., Роговая О.Н. и др. Профилактика и лечение гнойно-воспалительных заболеваний и осложнений в акушерстве: Метод. рекомендации. - Донецк, 2003. - 37 с.

36. Роговая О.Н. Критерии выбора антибактериальной терапии в акушерстве // Мат-ли ІІ Міжнародного медико-фармацевтичного конгресу “Ліки та життя”, 15-18 лютого 2005 р., м. Київ. - К., 2005. - С. 98-99.

37. Роговая О.Н. Возможности экстракорпоральных методов гемокоррекции в интенсивной терапии акушерских гнойно-воспалительных заболеваний и осложнений // Труды XIII конференции Московского общества гемафереза, 30 мая -1 июня 2005 г. - М., 2005. - С. 14-15.

38. Чайка В.К., Рогова О.М., Шпатусько М.І., Мещерінова Г.В., Бабич Т.Ю. Інфекції вагітних як причина малюкової смертності в Донецькій області // Мат-ли науково-практичної конф-ції, присв. 75-річчю ДонДМУ “Внутрішньоклітинні інфекції та стан здоров'я дітей в ХХІ столітті” - Донецьк, 2005. - С. 158-160.

39. Чайка В.К., Демина Т.Н., Роговая О.Н. и др. Экстракорпоральные методы гемокоррекции в акушерстве и гинекологии: Метод. рекомендации. - Донецк, 2006. - 24 с.

40. Чайка В.К., Роговая О.Н. Особенности течения и интенсивной терапии послеродовых гнойно-воспалительных осложнений // Труды XIV конференции Московского общества гемафереза “Трансфузионная и дезинтоксикационная терапия при неотложных состояниях” - М., 2006. - С. 50-51.

41. Чайка В.К., Роговая О.Н., Шпатусько Н.И., Мещеринова Г.В., Бабич Т.Ю. Анализ младенческой смертности от внутриутробных инфекций в Донецкой области и пути ее снижения // Здоровье ребенка. - 2006. - №1. - С. 18-22.

42. Долгошапко О.Н. Озонотерапия и ее влияние на отдельные звенья иммунитета, ПОЛ и АОЗ, показатели гемостаза у беременных с гнойно-воспалительными заболеваниями // Медицинские аспекты квалитологии: Сб. научых статей и сообщений. Периодич. приложение к научному мед. журналу “Вестник новых мед. технологий”. - Львов-Тула-Донецк, 2006. - Выпуск 2. - С. 119-125.

Размещено на Allbest.ru