Особливості перебігу та лікування сальмонельозу та клебсієльозу у дітей в залежності від характеру мікрофлори біотопів (клініко-експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ ТА КЛЕБСІЄЛЬОЗУ У ДІТЕЙ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ХАРАКТЕРУ МІКРОФЛОРИ БІОТОПІВ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.13 - інфекційні хвороби

РИКАЛО НАДІЯ АНАТОЛІЇВНА

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук Незгода Ірина Іванівна, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб;

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мостюк Агнета Іванівна, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб;

доктор медичних наук, професор Чернишова Людмила Іванівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології;

Провідна установа: Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України

Захист дисертації відбудеться 17.03.2006 р. о_11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України (01015, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України за адресою: 03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 5.

Автореферат розісланий 15.02.2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук В.В. Кононенко

АНОТАЦІЯ

Рикало Н.А. Особливості перебігу та лікування сальмонельозу та клебсієльозу у дітей в залежності від характеру мікрофлори біотопів (клініко-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 - інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена питанням удосконалення ефективності лікування найбільш поширених гострих кишкових інфекцій у дітей.

На підставі вивчення факторів ризику, особливостей клінічної маніфестації сальмонельозу та клебсієльозу на тлі дисбіотичних порушень мікрофлори біотопів та проведених експериментальних досліджень вирішена одна з актуальних проблем дитячої інфектології, а саме: прогноз та попередження розвитку декомпенсованих порушень мікрофлори ротової порожнини та кишечника. Вперше одним із критеріїв тяжкості дисбіозу кишечника у дітей із ГКІ встановлена наявність E. coli в ротовій порожнині.

Автором вперше запропоновано в якості етіотропної терапії вітчизняний фітопрепарат “Альтан” при лікуванні дітей з сальмонельозом та ГКІ, спричиненими умовно-патогенними збудниками, а також розроблено ефективні лікувальні дози цього препарату.

Ключові слова: сальмонельоз, клебсієльоз, діти, дисбіоз, мікрофлора біотопів, фітопрепарат „Альтан”.

АННОТАЦИЯ

Рыкало Н.А. Особенности течения и лечения сальмонеллеза и клебсиеллеза у детей в зависимости от характера микрофлоры биотопов (клинико-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.13 - инфекционные болезни. Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования эффективности лечения острых кишечных инфекций у детей на основе изучения факторов риска сальмонеллезной и клебсиеллезной инфекции, особенностей клинической манифестации на фоне нарушений микрофлоры биотопов.

На основании изучения факторов риска, особенностей клинической манифестации наиболее распространенных острых кишечных инфекций на фоне дисбиотических нарушений микрофлоры биотопов и проведенных экспериментальных исследований решена одна из актуальных проблем детской инфектологии, а именно: прогноз и профилактика развития декомпенсированных нарушений микрофлоры ротовой полости и кишечника, а также улучшение лечебной тактики сальмонеллеза и острых кишечных инфекций, вызванных условно-патогенной микрофлорой, у детей.

Определены особенности клинической манифестации сальмонеллеза и клебсиеллеза на фоне дисбиотических нарушений микрофлоры биотопов, а также доказана детерминированность этих изменений от степени выраженности дисбиотических нарушений микрофлоры кишечника и ротовой полости.

Обнаружены существенные нарушения микрофлоры биотопов у всех больных острыми кишечными инфекциями. Выявленные изменения касаются дисбиотических нарушений, как ротовой полости, так и кишечника, причем выраженность вышеуказанных изменений значительно зависит от периода заболевания. Наиболее весомые изменения со стороны микрофлоры биотопов обнаружены в период разгара заболевания и удерживаются в период реконвалесценции, как со стороны облигатного, факультативного, так и остаточного звена.

Установлена достоверная взаимосвязь (Р<0,05) показателей количественного и качественного соотношения микропейзажа ротовой полости и кишечника, возможность их использования для диагностики степени тяжести дисбиотических нарушений макроорганизма. Одним из критериев тяжести дисбиотических нарушений кишечника у детей с острыми кишечными инфекциями установлено наличие E. coli в ротовой полости.

На основании проведенных микробиологических исследований установлен выраженный антимикробный эффект препарата „Альтан” в отношении клинических штаммов Sh. flexneri, Sh. sonnei, S. typhimurium, Ps. aeruginosa, C. freundii, K. pneumoniae, K. oxytoca, P. vulgaris, P. mirabilis, E. aerogenes, E. cloacae, S. aureus, C. albicans, а также доказана его низкая активность по отношению к представителям нормальной микрофлоры кишечника - L.acidophilus и E.coli.

В эксперименте іn vivo установлены бактериостатические и бактерицидные дозы препарата „Альтан” по отношению к клиническим штаммам S. typhimurium и K. pneumoniae.

Впервые предложен и применен в качестве этиотропной терапии отечественный фитопрепарат “Альтан” в лечении острых кишечных инфекций у детей, вызванных как патогенными (сальмонелла), так и условно-патогенными возбудителями, а также разработаны эффективные лечебные дозы этого препарата.

Ключевые слова: сальмонеллез, клебсиеллез, дети, дисбиоз, микрофлора биотопов, фитопрепарат „Альтан”.

ANNOTATION

Rikalo N.A. Features of motion and treatment of salmonellosis and klebsiellosis in children depending of character of microflora biotopes (clinical-experimental research). - Manuscript.

Dissertation for competition for scientific degree of Candidate of Medical Sciences on speciality 14.01.13 - infectious diseases. Institute of epidemiology and infectious diseases L.V. Gromashevskij of the Ministry of Health of Ukraine, Kiev, 2006.

The dissertation is devoted the questions of improvement efficiency of treatment widespread acute intestinal infections in children.

On the basis of study of risk factors, features clinical manifestation of salmonellosis and klebsiellosis on a background dysbiotic disorders of microflora biotopes and conducted experimental researches one of the issue of the day children's infectology is decided, namely: prognosis and warning of development decompensate violations of microflora of mouth cavity and intestine. First one of criteria of weight intestinal dysbiosis in children with acute intestinal infections the set presence of E. coli in a mouth cavity.

By the author it is first offered in quality etiotropic therapy phytoremedy „Altanum” in treatment of children with salmonellosis and acute intestinal infections caused conditional-pathogenic exciters, and also the effective medical doses of this preparation are developed.

Key words: salmonellosis, klebsiellosis, children, dysbiosis, microflora of biotopes, phytoremedy „Altanum”.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Гострі кишкові інфекції (ГКІ) продовжують залишатися актуальною проблемою сучасної інфектології через високий рівень захворюваності та смертності [Возианова Ж.И., 2001; Андрейчин М.А., Ивахив О.Л., 1998; Воротынцева Н.В., Мазанкова Л.Н., 2001; Нисевич Н.И., Гаспарян М.О., 2001; Maeda Y. et al., 2001; Schutze G. et al., 2001]. У структурі дитячої смертності їх частка перевищує 26-33 % [Сердюк А.М., 1996]. Особливо сприйнятливими до ГКІ є діти першого року життя. Летальність серед цього контингенту перевищує в 3,2 рази летальність у дітей старшого віку [Чернишова Л.І. зі співавт., 2000; Воротынцева Н.В., Мазанкова Л.Н., 2001; Крамарєв С.А., 2001; Мостюк А.I., 2001; Незгода І.І., 2002]. Протягом останніх десятиріч збільшилася кількість ГКІ, спричинених умовно-патогенною мікрофлорою (УПМ), зокрема клебсієлою, які у осіб з ускладненим преморбідним фоном, а також на тлі імунодефіциту мають тяжкий перебіг та можуть генералізувати [Красноголовец В.Н., Киселева Б.С., 1996; Волянский Ю.Л. с соавт., 2000; Люлько О.В. зі співавт., 2000; Козько В.Н., Краснов М.И., 2001; Lee K.H. et al., 1994; Sabota J.M. et al., 1998].

На перебіг інфекційного процесу впливає ряд чинників: етіологія, обтяжений преморбідний фон, супутня патологія [Возианова Ж.И., 2000; Воротынцева Н.В., Мазанкова Л.Н., 2001; Андрейчин М.А. та співавт., 2002; Незгода І.І., 2002]. Але останнім часом важкість стану обумовлена також розвитком мікроекологічного дисбалансу макроорганізму, що призводить до порушення колонізаційної резистентності, яка є біологічним бар'єром і фактором неспецифічного захисту макроорганізму [Барановский А.Ю., Кондрашина Э.А., 2001; Віхрєва О.А., 2001; Шостакович-Корецька Л.Р., Кривуша О.Л., 2002; Лобзин Ю.В. c соавт., 2003; Bardhan Р.К. et. al., 1998; Alvarez-Olmos M.I., Oberhelman R.A., 2001]. Проте в публікаціях останнього десятиріччя не з'ясовані фактори, що обумовлюють порушення мікроекологічного гомеостазу при ГКІ у дітей раннього віку, недостатньо висвітлені особливості клінічної маніфестації ГКІ у залежності від ступеня дисбіозу кишечника (ДК), зовсім відсутні дані про взаємозв'язок між показниками мікробного пейзажу ротової порожнини та кишечника у дітей на тлі ГКІ. У зв'язку з цим виникає необхідність у проведенні подібних досліджень, що дасть можливість комплексно оцінити екосистему макроорганізму у хворих на ГКІ, виявити характерні зміни якісного та кількісного складу мікроорганізмів і встановити їх вплив на перебіг захворювань.

Враховуючи той факт, що однією з причин ДК є антибіотикотерапія, в сучасній лікувальній практиці прослідковується тенденція до обмеження використання антибіотиків і пошуків шляхів їх заміни [Чекман І.С., 2000; Николаева Л.Г. с соавт., 2002; Козько В.М. та співавт., 2003; Крамарєв С.О., 2003; Мазанкова Л.Н., Павлова Л.А., 2003; Копча В.С. та співавт., 2005]. Альтернативою лікування мікроекологічних порушень у кишечнику є пробіотики [Чернишова Л.І. та співавт., 2000; Андрейчин М.А. та співавт., 2002; Alvarez-Olmos M.I., Oberhelman R.A., 2001; O'Sullivan D.J., 2001; Forestier С., 2001]. Але літературні дані засвідчують, що навіть після багаторазового проведення курсів терапії біопрепаратами у 50% випадків спостерігається продовження виділення патогенних та УПМ. Це зумовлено вираженими конкурентними взаєминами рецепторів для адгезії між УПМ та представниками нормальної мікрофлори при стійких вогнищах ендо- і екзогенної інфекції [Воробьев А.А. с соавт., 1999; Николаева Л.Г., 1999; Козько В.Н., 2001; Бондаренко В.М. с соавт., 2002; Roberfroid M.B., 2000], а також зростаючою антибіотикорезистентністю ентеробактерій [Возіанова Ж.І., Печінка А.М., 2001; Лобзин Ю.В. c соавт., 2003; Humphrey T., 2001; Izumiya Н. аt al., 2001; Otkun М. аt al. 2001]. Ці особливості ускладнюють лікувальну тактику і ініціюють пошук нових антимікробних препаратів, які могли б покращити надійність лікування та забезпечити повне одужання хворих.

Важливим напрямком наукових досліджень є виявлення антимікробної активності у препаратів рослинного походження. У цьому відношенні привертає увагу фітопрепарат “Альтан” “Altanum” Борщагівського ХФЗ - очищений екстракт з суплідь вільхи клейкої Alnus glutinosa та вільхи сірої Alnus incana родини березових - Betulaceae, що володіє вираженою противиразковою, репаративною, протизапальною, антиоксидантною, гепатопротекторною, кардіопротекторною та антимікробною дією [Яковлєва Л.В. зі співавт., 2003]. Переважаючими компонентами препарату є поліфенольні речовини, що відносяться до групи гідролізованих дубильних речовин - похідних еллагової кислоти (альніатаніни). Препарат пройшов доклінічні випробування та дозволений Фармкомітетом України (Наказ МОЗ України №279 від 26.11.99р. Реєстраційне посвідчення № Р.11.99/01159) для застосування у медичній практиці без вікових протипоказань та обмежень [Сербин А.Г. с соавт., 1998]. Вищенаведені міркування визначили вибір теми дисертації, її мету, завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової праці кафедри дитячих інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова „Вивчення мікробіоценозу травного тракту при сальмонельозній інфекції з метою діагностики, удосконалення лікувальної тактики та профілактики ускладнень”, номер державної реєстрації №0103U007607.

Мета дослідження: на основі вивчення факторів ризику сальмонельозної та клебсієльозної інфекції, особливостей клінічної маніфестації на тлі порушень мікрофлори біотопів підвищити ефективність лікування цих захворювань у дітей.

Задачі дослідження:

1. Виділити основні фактори ризику, що впливають на розвиток та ступінь вираженості дисбіотичних порушень кишечника у дітей, хворих на ГКІ, спричинені найбільш поширеним патогенним (Salmonella) та умовно-патогенним збудником (Klebsiella).

2. Вивчити особливості клінічної маніфестації ГКІ у дітей у залежності від етіологічного чинника та ступеня вираженості дисбіотичних порушень у ротовій порожнині та кишечнику.

3. Дослідити кількісний та якісний склад мікрофлори ротової порожнини та кишечника у дітей з сальмонельозом та клебсієльозом.

4. Визначити критерії тяжкості дисбіотичних порушень у хворих на ГКІ на основі проведення мікробіологічних досліджень.

5. З'ясувати антимікробну активність субстанції “Альтан” щодо збудників ГКІ на основі проведення мікробіологічних та експериментальних досліджень для обґрунтування доцільності використання препарату “Альтан” у комплексній терапії ГКІ у дітей.

Об'єкт дослідження: сальмонельозна та клебсієльозна кишкова інфекція у дітей на тлі порушення екосистеми макроорганізму.

Предмет дослідження: фактори ризику, клініка, бактеріологічні дослідження (мікропейзаж ротової порожнини та кишечника, чутливість патогенних та УПМ до антибактеріальних препаратів), лікування ГКІ у дітей, фітопрепарат „Альтан”.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні на підставі вивчення факторів ризику, особливостей клінічної маніфестації найбільш поширених ГКІ на тлі дисбіотичних порушень мікрофлори біотопів та проведених експериментальних досліджень вирішена одна з актуальних проблем дитячої інфектології, а саме: прогноз та попередження розвитку декомпенсованих порушень мікрофлори ротової порожнини та кишечника, а також покращення лікувальної тактики сальмонельозу і ГКІ, спричинених УПМ у дітей, зокрема:

1. Вперше встановлено ряд факторів, що визначають ступінь вираженості дисбіотичних порушень кишечника у дітей із сальмонельозом та клебсієльозом.

2. Вперше з'ясовані особливості клінічної маніфестації ГКІ, спричинених найбільш поширеним патогенним (Salmonella) та умовно-патогенним збудником (Klebsiella), на тлі дисбіотичних порушень мікрофлори біотопів, а також доведено детермінованість цих змін від ступеня вираженості дисбіозу.

3. Встановлено взаємозв'язок показників кількісного та якісного співвідношення мікропейзажу ротової порожнини та кишечника і можливість їх використання для діагностики ступеня тяжкості дисбіотичних порушень макроорганізму.

4. Вперше одним із критеріїв тяжкості порушень біоценозу кишечника у дітей із ГКІ встановлена наявність E. coli в ротовій порожнині.

5. На основі проведених мікробіологічних досліджень доведено, що субстанція „Альтан” володіє широким антимікробним спектром щодо клінічних штамів патогенних (Sh. flexneri, Sh. sonnei, S. typhimurium), УПМ (K. pneumoniae, K. oxytoca, P. vulgaris, P. mirabilis, Ps. aeruginosa, C. freundii, E. aerogenes, E. cloacae, S. aureus) та фунгіцидною активністю до C. albicans; поряд з цим вона проявляє антидисбіотичну дію за рахунок низької активності до L. acidophilus та E. coli, що є представниками нормальної мікрофлори кишечника.

6. На основі проведених експериментальних досліджень in vivo встановлені дози препарату „Альтан”, що володіють бактеріостатичною та бактерицидною активністю по відношенню до клінічних штамів S. typhimurium та K. pneumoniae.

7. Вперше запропоновано та застосовано в якості етіотропної терапії вітчизняний фітопрепарат “Альтан” при лікуванні дітей з ГКІ, спричиненими як патогенними (сальмонела), так і УПМ, а також розроблено ефективні лікувальні дози цього препарату (Патент України за №3317 від 15.11.2004 року).

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені фактори ризику розвитку мікроекологічних порушень кишечника у дітей, хворих на ГКІ, що дозволить практикуючим лікарям своєчасно визначати дітей „групи ризику” та міркувати про наявність чи відсутність схильності до дисбіозу, більш об'єктивно і обґрунтовано підходити до призначення хіміопрепаратів та антибіотиків, особливо широкого спектру дії, та своєчасно призначати пробіотики (патент за №3643 від 15.12.04).

Виділений критерій тяжкості ДК у дітей з ГКІ на основі виділення E.coli з ротової порожнини та вивчення мікропейзажу кишечника. Тому замість дослідження мікропейзажу випорожнень „на дисбактеріоз”, яке є трудомістким, вартісним і потребує затрат певного часу, запропоновано проведення бактеріологічного посіву мазку із ротоглотки для цілеспрямованого визначення наявності E. сoli, як нетипового представника даного біотопу, для прогнозування розвитку вираженого ДК.

Розширено антимікробний спектр вітчизняного фітопрепарату “Альтан”, а також доведено його клінічну ефективність у дітей при лікуванні сальмонельозу та ГКІ, спричинених УПМ. Розроблені показання та схеми лікування ГКІ у дітей за допомогою шлунковорозчинних таблеток „Альтан” підтверджені деклараційним патентом України за №3317 від 15.11.2004 року. Це дозволить розширити арсенал застосування фітопрепаратів із антимікробною дією в клініці дитячих інфекційних хвороб, підвищити ефективність лікувальної тактики, скоротити період стаціонарного лікування, а також зменшити кількість бактеріоносіїв, як основних джерел інфікування.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджено в практику лікувально-профілактичних закладів Вінницької області, а саме: міську дитячу клінічну лікарню м. Вінниці, інфекційні відділення районних лікарень, кабінети інфекційних захворювань дитячих поліклінік. Отримані дані використовуються в навчальному процесі Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на кафедрі дитячих інфекційних хвороб.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено аналітичний огляд літератури за системою Internet, патентний пошук за темою дисертації, розроблено карту обстеження хворих на ГКІ. Особисто проведено бактеріологічне, експериментальне дослідження, а також клінічна частина роботи з обстеженням та лікуванням хворих. Автором здійснено обробку результатів дослідження, їх логічний та статистичний аналіз, написані всі розділи дисертації, спільно з науковим керівником сформульовані та обґрунтовані висновки і практичні рекомендації. Здобувачем оформлено дисертацію та автореферат. Всі розділи дисертації висвітлені у фахових журналах, рекомендованих ВАК України.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідались і обговорені на науково-практичній конференції „Медикаментозна і немедикаментозна профілактика та відновне лікування в клінічній практиці” (Київ, 2001); науково-практичній конференції “Актуальні питання інфекційних захворювань у дітей” (Одеса, 2001); ювілейній конференції дитячих хірургів, присвяченій 70-річчю кафедри хірургічних хвороб дитячого віку Російського державного медичного університету „Настоящее и будущее детской хирургии” (Москва, 2001); Першому Конгресі педіатрів-інфекціоністів Росії (Москва, 2003); ІV Національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю „Фундаментальні аспекти сучасної медицини” (Чернівці, 2004); ІV Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології „Актуальні питання фармакології” (Вінниця, 2004); ІІ Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі „Ліки та життя” (Київ, 2005); І та ІІ міжвузівській науковій конференції студентів і молодих вчених з міжнародною участю (Вінниця, 2004 та 2005); 59 міжнародній медичній конференції студентів та молодих вчених „Актуальні проблеми сучасної медицини” НМУ ім. О.О. Богомольця (Київ, 2005); VІІІ та ІХ Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 2004 та 2005); ІV читаннях ім. В.В. Підвисоцького (Одеса, 2005); науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України „Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб” (Тернопіль, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 23 наукові роботи, у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України - 11, із них моноавторських - 3. Отримано два патенти на винаходи.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена державною мовою на 268 сторінках тексту. Складається з вступу, огляду літератури, розділу „Матеріали та методи”, трьох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, з них 247 викладені кирилицею, 57 - латиницею, та додатків. Роботу ілюстровано 33 таблицями та 27 рисунками. Список використаних джерел та ілюстративний матеріал викладено на 70 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Нами було обстежено 193 дитини, хворих на ГКІ, віком від 1 місяця до 5 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та діагностичному відділеннях міської дитячої клінічної лікарні м. Вінниці з жовтня 2000р. по січень 2005р. При поступленні до стаціонару і в процесі лікування усім дітям проводили трикратне дослідження мікропейзажу ротової порожнини та мікрофлори товстого кишечника „на дисбактеріоз”. Вивчення стану мікробіоценозу кишечника проводили відповідно до методичної рекомендації В.А. Знаменського та співавт. (1986). Кількість колоній визначали в lg КУО/г. Ступінь тяжкості ДК встановлювали згідно до класифікації І.Б. Куваєвої та К.С. Ладодо (1991).

Бактеріологічне і вірусологічне дослідження випорожнень і мікрофлори ротової порожнини та ідентифікацію виділених мікроорганізмів проводили загальноприйнятим класичним методом згідно “Методических указаний по микробиологической диагностике заболеваний, вызванных энтеробактериями”, затверджених МОЗ СРСР від 17.10.84р. та за наказом №535 Мінздрава СРСР від 22.04.85р. Ступінь вираженості дисбіозу ротової порожнини (ДРП) оцінювали за класифікацією В.В. Хазанової та співавт. (1996).

Чутливість до антибіотиків визначали у відповідності з наказом №250 МОЗ СРСР від 13.03.73р. методом стандартних індикаторних дисків. Вивчена і проаналізована антибіотикочутливість 50 штамів сальмонел, 67 штамів клебсієл, 49 штамів ентеробактеру, 32 штамів протею, виділених від хворих на ГКІ за 2000-2004 роки, до 15 антибактеріальних препаратів (ампіцилін, оксацилін, гентаміцин, іміпенем, цефазолін, цефотаксим, цефтріаксон, цефтазидим, цефуроксим, цефіпім, норфлоксацин, ципрофлоксацин, перфлоксацин, рифампіцин, левоміцетин) та рослинного антимікробного препарату „Альтан”.

Для вивчення антимікробної дії субстанції „Альтан” використовували метод розведень у поживчому агарі та метод „колодязів”. На першому етапі методом серійних розведень визначали мінімальну інгібуючу концентрацію альтану [В.С. Дмитриева, С.М. Семенов, 1965]. В другій серії експерименту методом дифузії в агар вивчали зону затримки росту мікроорганізмів під дією різних концентрацій субстанції: 0,025; 0,05; 0,1; 0,2; 0,25; 0,5; 1,0; 2,0; 2,5; 5,0; 10,0 та 20,0 мг/мл [Даценко Б.М. с соавт., 1989].

В якості тест-штамів використали 34 клінічні штами патогенних (S.typhimurium, Sh.flexneri, Sh.sonne), 134 штами УПМ (S.aureus, E.aerogenes, E.cloacae, C.freundii, Ps.aeruginosa, P.vulgaris, P.mirabilis, K.oxytoca, K.pneumoniae), 11 штамів С.albicans, а також 38 штамів - представників нормальної мікрофлори кишечника (L.acidophilus, E.coli). В процесі виконання роботи здійснено понад 759 бактеріологічних висівів. Досліди повторювали тричі стосовно кожного штаму мікроорганізмів. Про рівень антибактеріального ефекту судили за діаметром зони затримки росту мікроорганізму: < 14-15 мм - стійкий штам; 15-18 мм - помірночутливий штам; > 18 мм - чутливий штам [Яковлєва Л.В., Карбушева І.В., 1998].

Антимікробну активність альтану in vivo вивчали на моделі гастроінтестинальної форми сальмонельозу та клебсієльозу у 120 білих неімбредних щурів-сисунів, з початковою масою тіла 15-20 г по 60 особин у кожній із досліджуваних груп. Гастроінтестинальну форму сальмонельозу викликали шляхом інтрагастрального введення LD₅₀ 24-годинної культури клінічного штаму S.typhimurium (1•10¹⁰ мікробних тіл в 1 мл в кількості 0,25 мл зависі культури на тварину). Клебсієльоз викликали інтрагастральним введенням LD₅₀ (0,2 мл зависі культури, що містить 1•10¹⁵ мікробних тіл в 1,0 мл) клінічного штаму К.pneumoniae. Для блокування макрофагальної системи до суспензії вводився 0,25% розчин агару. Альтан вводили інтрагастрально у вигляді водної суспензії, один раз на добу, з розрахунку 1,0; 2,5; 5,0; 10,0; та 20,0 мг/кг маси тіла [Рыболовлев Ю.Р., Рыболовлев Р.С., 1979]. Кількість тварин у кожній підгрупі склала 8 особин. Лікування тварин основної групи починали через 2 години після інфікування. Курс лікування складав 14 днів. Спостереження за тваринами, що вижили, проводили протягом 30 днів. Щурів виводили з експерименту шляхом гільйотинування. Щурам групи порівняння через 2 години після інфікування вищевказаними збудниками (S. typhimurium, К. pneumoniae) вводили фізіологічний розчин у кількості 0,5 мл на добу. Кількість тварин склала 20 особин у кожній з груп порівняння. Після інфікування щурів на 1, 3, 7, 12 та 19 добу проводили дослідження мікробного пейзажу випорожнень [Знаменский В.А. с соавт., 1986]. Контрольну групу склали 20 щурів-сисунів, які за віком та вагою не відрізнялись від тварин основної групи та групи порівняння.

Статистична обробка результатів досліджень виконувалась на персональному комп'ютері Pentium (r) II Processor Intel MMX (tm) в рамках статистичного пакету програми “Statistica 5,0”, “Microsoft Excel” та “Paradox for Windows 5.0”. Статистична обробка одержаних даних проводилась загальноприйнятими методами варіаційної статистики [Лапач С.Н. с соавт., 2000].

Результати власних досліджень та їх обговорення

У 50 обстежених (25,9%) діагностувалась гастроінтестинальна форма сальмонельозу, у 67 хворих (34,7%) - клебсієльоз, у 38 (19,7%) - ГКІ ентеробактерної етіології, у 25 (13,0%) - протейної, у 7 (3,6%) - цитробактерної, у 4 дітей (2,1%) - спричинені стафілококом та у 2 (1,0%) - синегнійною паличкою. Із загальної кількості обстежених діти грудного віку склали 58,0%. Діти першого року при сальмонельозі склали 64,0%, при ГКІ, спричинених УПМ - 55,9%.

У процесі наукового дослідження було встановлено, що у дітей на тлі ГКІ у 100% випадків розвиваються порушення біоценозу ротової порожнини та кишечника. Спостерігали чітку залежність ступеня вираженості порушень мікрофлори біотопів від віку дитини. Так найбільш вразливими до розвитку дисбіотичних порушень є діти 1 року життя, у яких ДК проявлявся у вигляді ІІІ (60,9%) та ІV (100%) ступенів при сальмонельозній інфекції та ІІІ ступеня (79,2%) - при клебсієльозі. Слід відмітити, що у дітей грудного віку у 82,1% випадків мав місце декомпенсований дисбіоз ротової порожнини (ДРП).

Проведене дослідження дало змогу виділити основні чинники, що зумовлюють більш швидкий і важчий розвиток мікроекологічних розладів кишечника у дітей на тлі ГКІ. Так у дітей із сальмонельозом ДК ІІІ та ІV ступенів вірогідно частіше розвивався у дітей на тлі обтяженого акушерського анамнезу матері (ОАА), зокрема гестозу вагітних (74,0% та 87,5% відповідно) (Р<0,01), загрози переривання (87,0% та 75,0%) (Р<0,01) та особливо прийому антибактеріальних препаратів під час вагітності чи лактації (39,2% та 100%) (Р>0,05). Розвитку ДК ІІІ та ІV ступенів також сприяє патологія періоду новонародженості (ППН), а саме: асфіксія новонародженого (21,7% та 50,0% відповідно) (Р>0,05), пізнє прикладання немовляти до грудей (69,9% та 75,0%) (Р<0,01) та застосування ранньої антибактеріальної терапії (17,4% та 37,5%) (Р>0,05). Слід відмітити, що ДК ІV ступеня частіше розвивався у дітей, які в період новонародженості перенесли ентероколіт (62,5%), омфаліт (50,0%), рідше - жовтяницю та стафілококову інфекцію (25,0%). Обтяжений преморбідний фон (ОПФ), у вигляді анемії (95,7% та 100%) (Р<0,01), гіпотрофії (21,7% та 75,0%) (Р>0,05), алергії (43,5% та 50,0%) (Р<0,01) та скарг на дисбіотичні порушення у кишечнику до початку основного захворювання (52,2% та 100%) (Р<0,01), істотно вплинули на розвиток ДК ІІІ та ІV ступенів відповідно. У хворих із ІІ ступенем ДК вищевказані фактори ризику зустрічались вірогідно рідше. Певну роль у формуванні ДК ІV ступеня відіграли перенесені дітьми в минулому захворювання із застосуванням антибактеріальної терапії, а саме ГКІ. Так у дітей із дисбіозом ІV ступеня таких хворих було 50,0%, проти 4,4% у хворих із ДК ІІІ ступеня (Р<0,05). Тоді як у дітей із ІІ ступенем цей показник не зустрічався.

Аналогічна закономірність прослідковується і у хворих на клебсієльоз. ДК ІІІ ступеня вірогідно частіше розвивався у дітей на фоні ОАА, зокрема гестозу (37,9%) та загрози переривання (48,3%) ІІ половини вагітності, гіпоксії плода (96,6%), анемії вагітних (82,8%) та застосування антибактеріальних препаратів під час вагітності чи лактації (55,2%). Розвитку виражених мікроекологічних порушень кишечника сприяла ППН, а саме: пізнє прикладання немовляти до грудей (44,8%) та пізнє виписування з пологового будинку (75,9%), внутрішньоутробна гіпотрофія ІІ ступеня (13,8%), стафілококова інфекція (24,1%), ентероколіт в періоді новонародженості (69,0%) та, особливо, рання антибактеріальна терапія (51,7%). ОПФ, як-то: анемія ІІ (65,5%) та ІІІ ступенів (17,2%), гіпотрофія (65,5%), алергія (51,7%), недоношеність (48,3%), рахіт (44,8%), раннє штучне вигодовування (62,1%), а також скарги на ДК в анамнезі (93,1%) істотно вплинули на розвиток мікроекологічних порушень кишечника ІІІ ступеня. Певну роль відіграли і перенесенні захворювання в минулому із застосуванням антибактеріальної терапії, а саме: ГРВІ (75,9%), стафілококова інфекція (31,0%) та ГКІ (27,6%).

Вирішальне значення у формуванні вираженого ДК у дітей на тлі ГКІ має штучне вигодовування. Так у дітей, які знаходились на штучному вигодовуванні, ДК ІІІ (23,8%) та IV ступенів (10,4%) розвивався вдвічі частіше, ніж у хворих, що перебували на змішаному вигодовуванні - 14,5% та 0,5% відповідно. Слід зазначити, що у дітей, які вигодовувались грудним молоком, ДК ІІІ ступеня було діагностовано лише у 1,6% випадків, а дисбіоз ІV ступеня не розвивався. Також спостерігали чітку закономірність вираженості ДРП в залежності від характеру вигодовування: у дітей, які вигодовувались штучно, розвивався виключно декомпенсований дисбіоз.

Аналізуючи клінічний перебіг гастроінтестинальної форми сальмонельозу, слід відмітити, що в залежності від ступеня вираженості ДК клінічна картина мала певні особливості. Так у дітей із ДК ІІІ та ІV ступенів захворювання частіше мало гострий початок, у 60,9% і 87,5% відповідно проти 57,9% із дисбіозом ІІ ступеня (Р<0,01). Тяжкий перебіг захворювання частіше спостерігався у дітей на тлі ІІІ (60,9%) та ІV (75,0%) ступенів мікроекологічних порушень порівняно із ІІ ступенем (10,5%) (Р<0,01). Вірогідно частіше мало місце багатократне блювання у дітей із ДК ІІІ та ІV ступенів (55,2% і 100% відповідно) (Р<0,01) проти 21,0% при ІІ ступені. Ліквідація патологічних домішок у випорожненнях у 84,2% хворих із ДК ІІ ступеня наставала до 14 доби, тоді як при ІІІ ступені цей показник склав 52,5% (Р<0,05) та понад 15 днів - у 47,8% хворих (Р<0,01). Слід відмітити, що у 100% пацієнтів із дисбіозом ІV ступеня патологічні домішки у випорожненнях зберігалися більше 15 днів проти 15,8% дітей із І ступенем (Р<0,01). Ознаки гемоколіту вірогідно частіше розвивались у дітей на тлі дисбіозу ІІІ (91,4%) (Р<0,01) та ІV ступенів (87,5%) (Р>0,05) у порівнянні з хворими із ІІ ступенем ДК (47,3%). Гепатомегалія частіше реєструвалася у дітей з ІІІ (91,4%) та ІV (100%) ступенями дисбіозу (Р<0,01) проти 78,9% у хворих із ІІ ступенем. Тривалість захворювання у 100% дітей із ДК ІV ступеня складала понад 15 діб, тоді як при ІІІ ступені цей показник складав 17,4% , а у пацієнтів із ІІ ступенем - лише 5,3% (Р<0,01).

Клінічна картина клебсієльозу на тлі мікроекологічних порушень кишечника істотно залежить від ступеня їх вираженості: із зростанням вираженості ДК наростала тяжкість перебігу захворювання. Так клебсієльоз тяжкого ступеня частіше реєструвався у дітей із ІІІ ступенем ДК (27,6%) проти 4,0% із ІІ ступенем (Р<0,01), тоді як у всіх дітей із дисбіозом І ступеня захворювання мало середньотяжкий перебіг. Гарячка спостерігалась протягом 5-7 днів у 58,6% дітей із ДК ІІІ ступеня, у 48,0% хворих із дисбіозом ІІ ступеня, проти 15,4% хворих із І ступенем (Р<0,01). Слід відмітити, що у більшості дітей із ДК ІІІ (75,9%) та ІІ (60,0%) ступенів відмічалось багатократне блювання, тоді як при І ступені цей показник складав 30,8% (Р<0,01). Ліквідація патологічних домішок найдовше (понад 15 діб) відбувалася у 62,1% дітей із ІІІ ступенем ДК, при І ступені у 84,6% - до 7 доби, при ІІ ступені у 32,0% - до 7 доби, у 56,0% - до 14 доби від початку захворювання, і лише у 12,0% - пізніше 15 доби (Р<0,01). Ознаки гемоколіту спостерігались лише у хворих із ІІ (28,0%) та ІІІ (37,9%) ступенями ДК (Р<0,01). При дисбіозі ІІІ ступеня у 72,4% симптоми захворювання реєструвались більше 15 днів, тоді як у 77,0% дітей з І та у 84,0% із ІІ ступенями ДК вони не перевищували 14 днів (Р<0,01).

При дослідженні мікроекології ротової порожнини у всіх хворих на сальмонельоз у початковий період були виявлені порушення, що стосувалися зниження (52,0%) або відсутності (48,0%) представників нормальної мікрофлори, а саме: S. salivarius. Зростала патологічна контамінація нетиповими для даного біотопу мікроорганізмами: у 36,0% була виділена гемолізуюча E. coli, у 38,0% - лактозонегативна. У 62,0% хворих було зареєстровано розростання C. albicans, у 22,0% - S. aureus проти 3,3% та 13,3% дітей контрольної групи (Р<0,05) (табл.1). ДРП у 4,0% дітей оцінювався як компенсований, у 34,0% - субкомпенсований і у 62,0% - як декомпенсований. У період розпалу захворювання у всіх обстежених спостерігалось найбільш виражене пригнічення мікроекології ротової порожнини. При цьому S. salivarius типувався лише у 24,0% хворих на тлі різкого пригнічення росту. Асоційована мікрофлора ротової порожнини була представлена у 100% C. albicans та E. coli. Достовірно частіше виділялись патогенні стафіло-, стрептококи та ентеробактерії (див.табл.1). Слід відмітити, що у 100% обстежених розвивався декомпенсований ДРП.

Таблиця 1. Видовий та кількісний склад мікрофлори ротової порожнини здорових дітей та хворих на сальмонельоз у залежності від періоду захворювання

Мікроорганізми	Здорові діти n=30	Основна група, період захворювання, n=50
		Початковий (1-4доба)	Розпалу (5-14доба)	Реконвалесценції (15-30доба)
	част. (%)	Кількість колоній,lg КУО/мл	част. (%)	Кількість колоній, lgКУО/мл	част. (%)	Кількість колоній, lgКУО/мл	част. (%)	Кількість колоній, lgКУО/мл
S. salivarius	100	5,38±0,17	52,0	3,16±0,221,4	24,0	1,88±0,621,4	50,0	4,19±0,391,2,3
S. haemoliticus	0	0	4,0	2,75±0,553	10,0	4,55±0,322,4	6,0	2,11±0,543
S. faecalis	3,3	2,0	18,0	3,56±0,84	32,0	4,63±0,251,4	38,0	3,82±0,141,3
S. pyogenes	0	0	2,0	2,0	12,0	2,34±0,56	4,0	2,51±0,52
S. viridans	0	0	42,0	3,15±0,333	50,0	5,62±0,272,4	20,0	3,94±0,393
S. aureus	13,3	2,24±0,28	22,0	3,75±0,251	64,0	4,68±0,381,4	34,0	3,36±0,171,3
S. epidermidis	10,0	2,79±0,39	28,0	4,17±0,421,3	56,0	5,31±0,271,2,4	32,0	3,69±0,111,3
E. coli	0	0	74,0	5,12±0,313	100	7,27±0,192,4	92,0	6,14±0,423
E. coli (lac-)	0	0	38,0	4,15±0,453	48,0	5,51±0,252,4	36,0	4,45±0,263
E. coli (hly)	0	0	36,0	4,75±0,553	52,0	6,55±0,352	56,0	5,54±0,56
C. albicans	3,3	2,0	62,0	3,50±0,561,3	100	6,15±0,861,2	86,0	4,75±0,661
Плісняві гриби	0	0	-	-	14,0	3,86±0,37	6,0	3,09±0,48
Neiseria spp.	33,3	3,69±0,16	30,0	3,11±0,42	12,0	2,14±0,281	28,0	2,26±0,361
E. cloacae	3,3	2,0	8,0	3,16±0,22	12,0	3,45±0,47	20,0	3,12±0,27
E. aerogenes	0	0	6,0	2,39±0,91	10,0	3,18±0,34	12,0	2,87±0,62
K. pneumoniae	6,7	1,50±0,52	12,0	2,28±0,53	36,0	3,45±0,641	30,0	3,17±0,311
Ps. аeruginosa	0	0	2,0	2,03	24,0	5,12±0,262,4	4,0	3,45±0,553
C. freundii	0	0	22,0	3,91±0,484	46,0	4,18±0,314	34,0	2,71±0,242,3
Enterococcus spp.	16,7	3,14±0,62	48,0	5,31±0,161,3,4	66,0	6,28±0,361,2,4	48,0	4,16±0,332,3
Кореляція	І-ІІ r=0,57; І-ІІІ r=0,57; ІІ-ІІ r=0,78

Примітка: E. coli (lac-) - лактозонегативна, E. coli (hly) - гемолізуюча кишкова паличка; ¹- Р<0,05, порівняно з контрольною групою; ² - Р<0,05, порівняно з показниками початкового періоду; ³ - Р<0,05, порівняно з показниками періоду розпалу; ⁴ - Р<0,05, порівняно з показниками періоду реконвалесценції.

сальмонельоз мікрофлора терапія дитина

У період реконвалесценції продовжували реєструвати значні мікроекологічні порушення. Вони стосувались асоціації C. albicans (4,75±0,66) lg КУО/г та E. coli (6,14±0,42) lg КУО/г. Вказані зміни супроводжувались зростанням питомої ваги представників УПМ (див.табл.1). У 86,0% утримувався декомпенсований ДРП.

У хворих на сальмонельоз при проведенні мікробіологічних досліджень випорожнень вже на початку захворювання мав місце ДК з достовірним зниженням кількості біфідо- та лактобактерій. На тлі зменшення E. coli спостерігали зростання атипових ешерихій. Було виявлене достовірне зростання кількості УПМ, а саме: S.aureus, С.albicans (табл.2). Розбалансованість екосистеми кишечника знайшла своє відображення у появі мікробних асоціацій у 54,0%. ДК І ступеня діагностовано у 38,0% дітей, ІІ ступеня - у 44,0%, ІІІ - у 18,0%. У період розпалу у більшості хворих спостерігали виражене пригнічення біфідо- та лактобактерій. Відбувалось зниження E. coli до 10⁴ КУО/г та наростання її атипових форм. У даний період реєстрували максимальне розростання УПМ: Proteus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., C. freundii. Поєднане виділення S. aureus в асоціації з C. albicans спостерігали у 34,0% хворих (див.табл.2). У 46,0% хворих мав місце ДК ІІІ ступеня, у 38,0% - ІІ ступеня та у 16,0% - ІV ступеня. У період реконвалесценції утримувалось пригнічення біфідо- та лактобактерій. Проте на відміну від анаеробів зростала кількість E. coli. У багатьох хворих продовжувала висіватись УПМ (див.табл.2). Відбулось покращення мікрофлори кишечника: ДК І ступеня було діагностовано у 10,0% дітей, ІІ - у 40,0%, ІІІ - у 44,0% та лише у 6,0% дітей - дисбіоз ІV ступеня.

Таблиця 2. Склад мікрофлори кишечника здорових дітей та хворих на сальмонельоз у залежності від періоду захворювання

Мікроорганізми	Кількість мікроорганізмів (M±m), lg КУО/г
	Групи хворих
	Здорові діти n=30, (%)	Основна група, період захворювання, n=50, (%)
		початковий	розпалу	реконвалесценції
Bifidobacterium spp.	8,68±0,34(100)	6,78±0,591,3(100)	4,87±0,561,2,4(100)	6,27±0,381,3(96,0)
Lactobacillus spp.	8,47±0,42(100)	5,67±0,641(100)	5,17±0,341(100)	5,56±0,231(82,0)
E. coli (lac+)	7,86±0,26(100)	5,46±0,471,4(100)	4,86±0,421,4(100)	6,98±0,442,3(90,0)
E. coli (lac±), %	15±3,5 (38,0)	26±2,81,3(30,0)	45±5,61,2,4(48,0)	24±2,31,3(36,0)
E. coli (lac-), %	8±2,4 (18,0)	53±3,51,3,4(72,0)	86±7,51,2,4(86,0)	16±2,41,2,3(78,0)
E. coli (hly), %	0	28±4,63(22,0)	47±4,52(50,0)	32±6,7(48,0)
Enterococcus spp.	3,64±0,54(100)	5,67±0,251,4(100)	6,12±0,131,4(100)	4,24±0,382,3(100)
S. aureus	0	3,78±0,36(26,0)	4,16±0,74(34,0)	3,47±0,28(8,0)
Klebsiella spp.	0	3,87±0,42(10,0)	4,57±0,494(18,0)	3,17±0,243(6,0)
Enterobacter spp.	0	4,96±0,32(20,0)	5,45±0,314(24,0)	4,18±0,323(18,0)
Proteus spp.	0	5,37±0,194(16,0)	5,96±0,364(20,0)	3,27±0,192,3(18,0)
C. freundii	0	4,36±0,264(12,0)	5,12±0,424(14,0)	3,45±0,242,3(18,0)
Ps. aeruginosa	0	3,68±0,64(8,0)	4,31±0,284(16,0)	3,16±0,413(16,0)
C. albicans	0	3,42±0,28(36,0)	4,68±0,56(42,0)	4,24±0,39(28,0)
Плісняві гриби	0	0	0	3,18±0,31(14,0)

Примітка: E. coli (lac+) - кишкова паличка з нормальною ферментативною активністю, E. coli (lac±) - слабоферментуюча, E. coli (lac-) - лактозонегативна, E. coli (hly) - гемолізуюча кишкова паличка; ¹- Р<0,05, порівняно з контрольною групою; ² - Р<0,05, порівняно з показниками початкового періоду; ³ - Р<0,05, порівняно з показниками періоду розпалу; ⁴ - Р<0,05, порівняно з показниками періоду реконвалесценції.

При клебсієльозі мікроекологічні порушення ротової порожнини в початковий період у 95,5% випадків проявлялись вірогідним зниженням Str. salivarius (4,12±0,31) lg КУО/г (Р<0,01) у порівнянні з показниками у здорових осіб. Зростала контамінація S. aureus, S. viridans, S. epidermalis. У 14,9% обстежених висівався нетиповий представник для даного біотопу, а саме: E.coli (табл.3). ДРП у 74,6% дітей оцінювався як компенсований, у 19,4% - субкомпенсований і лише у 6,0% осіб - як декомпенсований. У період розпалу захворювання спостерігалось виражене пригнічення мікроекології рота. При цьому Str. salivarius типовано лише у 50,7% хворих. Асоційована флора була представлена грибами роду C. albicans, S. aureus, Str. haemoliticus, S. pyogenes, S. viridans і групою кишкових бактерій (див.табл.3). У 35,8% осіб діагностувався субкомпенсований та у 49,3% - декомпенсований ДРП. Компенсовані порушення мали місце лише у 14,9% хворих. У період реконвалесценції представники нормальної мікрофлори відновлювались у 82,1% хворих. У більшості обстежених осіб типувались S. viridans, S. aureus, дріжджоподібні і плісняві гриби (див.табл.3). У 65,9% переважав субкомпенсований дисбіоз. Приблизно з однаковою частотою зустрічався як компенсований (16,5%), так і декомпенсований (17,6%) ДРП.

Таблиця 3. Видовий та кількісний склад мікробіоценозу порожнини рота здорових дітей та хворих на клебсієльоз у залежності від періоду захворювання

Мікроорганізми	Здорові діти n=30	Основна група, період захворювання, n=67
		Початковий (1-4доба)	Розпалу (5-14доба)	Реконвалесценції (15-30доба)
	част. (%)	Кількість колоній,lg КУО/мл	част. (%)	Кількість колоній, lgКУО/мл	част. (%)	Кількість колоній, lgКУО/мл	част. (%)	Кількість колоній, lgКУО/мл
Str. salivarius	100	5,38±0,17	95,5	4,12±0,311,3	50,7	2,76±0,161,2,4	82,1	4,56±0,223
Str. haemoliticus	0	0	0	0	13,4	3,27±0,314	4,5	1,62±0,423
Str. faecalis	3,3	2,0	10,4	2,48±0,38	25,4	3,17±0,261	14,9	2,67±0,29
Str. pyogenes	0	0	0	0	7,5	2,21±0,32	1,5	2,0
Str. viridans гр. А	0	0	25,4	2,74±0,193	59,7	4,83±0,192,4	56,7	3,18±0,243
S. aureus	13,3	2,24±0,28	13,4	3,19±0,261,3	35,8	4,16±0,291,2,4	41,8	3,08±0,273
S. epidermalis	10	2,79±0,39	37,3	3,18±0,423	53,7	4,23±0,171,2	40,3	3,66±0,19
E. coli	0	0	14,9	2,54±0,393,4	32,8	3,96±0,182	38,8	3,89±0,282
E. coli (lac-)	0	0	7,5	2,69±0,383,4	22,4	4,17±0,422	23,9	4,21±0,342
E. coli (hly)	0	0	7,5	2,38±0,413,4	10,4	3,65±0,232	14,9	3,47±0,28
C. albicans	3,3	2,0	6	3,11±0,263	49,3	4,18±0,291,2	17,9	3,79±0,32
Плісняві гриби	0	0	0	0	6,0	2,17±0,44	3,0	2,25±0,45
Neiseria spp.	33,3	3,69±0,16	26,9	3,14±0,243	19,4	2,26±0,211,2,4	29,9	3,24±0,193
E. cloacae	3,3	2,0	0	0	6,0	3,17±0,26	1,5	2,0
E. aerogenes	0	0	1,5	2,0	7,5	3,23±0,35	3,0	2,41±0,85
K. pneumoniae	6,7	1,50±0,52	1,5	2,0	19,4	2,34±0,22	9,0	2,16±0,32
Ps. аeruginosa	0	0	0	0	7,5	2,24±0,33	3,0	2,52±0,51
C. freundii	0	0	0	0	4,5	2,17±0,47	1,5	2,0
Enterococcus spp.	16,7	3,14±0,62	22,4	4,08±0,313	43,3	5,29±0,191,2,4	32,8	3,45±0,383
Кореляція	І-ІІ r=0,65; І-ІІІ r=0,80; ІІ-ІІ r=0,71

При дослідженні мікрофлори випорожнень у дітей із клебсієльозом у по...