Аналіз свідчить про дуже високий коефіцієнт рангової кореляції якості відносин з матір'ю і партнером з даними психометричного дослідження (R=0,83; p<0,001, n=47). Показник адаптації до материнства тісно пов'язаний як з відносинами з матір'ю (R=0,60; p<0,001; n=47), так і зі стосунками з чоловіком (R=0,79; p<0,001; n=47). Отримані дані свідчать про високу значущість таких психосоціальних факторів, як якість взаємин із власною матір'ю та партнером і про їхній вплив на процеси афективної регуляції.

Вивчення поширеності ПД виявило у 56 (36,6%) породіль підвищення показників за ЕШПД від 9 до 19 балів, у 26 (16,9%) жінок показник перевищував граничну норму в 12 балів. В результаті повторного скринінгу і наступного клініко-психопатологічного обстеження 56 жінок з показниками за ЕШПД більше 9 балів у 29 (18,9%) пацієнток було діагностовано ПД. Отримані нами дані знаходяться біля верхнього значення діапазону міжнародних показників поширеності післяпологової депресії. Аналіз результатів динаміки ПД упродовж першого року материнства вказує на те, що у 38% матерів із ПД спостерігається посилення депресивної симптоматики. Для клінічної картини ПД були характерні типові прояви афективних розладів: почуття суму і пригніченості, непевність і занепокоєння, відчуття слабості, втоми, порушення концентрації уваги, багато жінок відзначали необхідність робити над собою зусилля при виконанні повсякденної роботи. Спостерігалася тенденція пояснювати ці розлади перевтомою, розглядати їх як тимчасове неблагополуччя внаслідок перевантаження. Цілеспрямоване розпитування виявляло симптоми ангедонії, розлади сну та соматовегетативні симптоми депресії: порушення апетиту і травлення, головний біль, біль у ділянці серця, хребта, м'язовий біль. Аналіз факторів ризику показав наявність афективних порушень в анамнезі, низький рівень соціальної підтримки і бідність, психотравматичні події, що сталися в житті жінки в останні шість місяців, неготовність до прийняття ролі матері і виконання материнських функцій, незадовільні сімейні відносини як у власній родині пацієнтки, так і в батьківській родині.

Психодинамічний підхід до розуміння психопатології, на відміну від феноменологічного, включає розгляд інстинктивного фокуса (лібідинозного або агресивного), свідомих і несвідомих конфліктів, організацію механізмів психологічного захисту (уникнення або протидії) і домінуючого стилю характеру - об'єкт-орієнтованого чи селф-орієнтованого, переважання афективного чи когнітивного рівнів. Для вивчення цих характеристик і визначення типу тривоги застосовувалося психоаналітично орієнтоване напівструктуроване інтерв'ю, в якому за допомогою з'ясування, конфронтації, інтерпретації, аналізу типу психологічних захистів і характеру взаємодії між пацієнткою та інтерв'юером оцінювалася структура особистості жінки - невротична, психотична чи погранична. Конфлікти сепарації - індивідуації, залежності - незалежності були виявлені у 36 (59,0%)- F 40.0 - 41.1 - у 19 (31,14%); F41.2 - F43.22 у 17 (27,86%) вагітних жінок. Конфлікти, пов'язані з труднощами або неможливістю визнання, керування і опанування собою з вираженням власних почуттів гніву, агресії було виявлено у 14 (22,95%) вагітних. - F40.0- 41.1 - у 8 (13,11%); F41.2, F 43.22, у 6 (9,8%) жінок. Конфлікти, пов'язані із сексуальністю були у 9 (14,75%) вагітних жінок - F 40.0 - 41.1 - у 4 (6,6%); F41.2 - F43.22 - у 5 (8,2%).

Отримані дані свідчить про вірогідно більш високу поширеність психодинамічних конфліктів у пацієнток основної групи (р<0,001) і обґрунтовують доцільність застосування у них психоаналітичної психотерапії. У пацієнток основної групи найчастіше спостерігали конфлікт індивідуації - сепарації, менше зустрічалися конфлікти, пов'язані з агресивністю і сексуальністю. У пацієнток із зазначеними розладами виявляли більш суворе і ригідне суперего, зніження толерантності до фрустрації та ситуацій невизначеності, труднощі у контролі над імпульсами і недостатній розвиток здатності до передбачення наслідків своїх дій. При тривожних і депресивних розладах невротичного рівня частіше, ніж у групі порівняння, констатували незадоволеність інтерперсональними взаєминами, незрілі, функціональні взаємовідносини, більш високий ступінь уразливості до критики і недоліки уваги. Багатьом жінкам основної групи були притаманні тендітна самооцінка, недостатньо зріла чи дифузійна ідентичність, підвищена потреба у схваленні, чи запереченні, недооцінка взаємозв'язку тілесних і психологічних компонентів функціонування.

У групі з 32 вагітних жінок з депресивними розладами невротичного рівня згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 за рубриками F 41.2 (n=13, 40,6%), F 43.21 (n=8, 25%), F 43.22 (n=11, 34,4%) було проведено психодинамічну діагностику. На підставі аналізу переважання того чи іншого інстинктивного фокуса, свідомих і несвідомих конфліктів, механізмів психологічного захисту та особливостей психічного функціонування було встановлено, що у 18 (56,3 %) пацієнток мала місце депресія анаклітичного типу, а у 12 (37,5%) - інтроективного типу. У 2 (6,25%) жінок відмічалося поєднання залежності, незрілої ідентичності і функціональності відносин з підвищеною самокритичністю, прагненням до перфекціонізму, високим рівнем домагань і відчуттям малоцінності, вираженою потребою у схваленні та успіху.

Розбіжності пристосувальних реакцій вагітних жінок із психічними розладами депресивного і тривожного типу вивчали за тестом оцінки актуалізації психологічних захистів „стиль життя” Р. Плутчека (n=32). Виявлено достовірну перевагу (р<0,01- р<0,001) примітивних механізмів психологічного захисту, таких як заперечення і регресія, потім випливають інтелектуалізація і проекція. Витіснення, компенсація і реактивні утворення не відігравали провідної ролі в системі механізмів психологічного захисту обстежених жінок з ДТР. Отримані результати свідчать про дезадаптивність захисних механізмів у жінок із ДТР і є додатковим орієнтиром у плануванні та реалізації психотерапевтичних стратегій.

Актуальність звернення до психодинамічної діагностики депресій у жінок пов'язана з важливістю глибокого клінічного осмислення кожного випадку депресивного розладу з погляду індивідуального психосоціального розвитку і структури особистості пацієнта для розробки ефективних, диференційованих терапевтичних і профілактичних стратегій.

Спостереження за вагітними показали, що відносини прихильності між дитиною і матір'ю починають прогресивно розвиватися з моменту появи у вагітної чітких внутрішніх репрезентацій плода і майбутньої дитини. Під час вагітності формувалося підґрунтя відносин з майбутньою дитиною і починали розвиватися материнські якості у жінки, паралельно, в міру фізіологічного росту і розвитку плода, поступово розвивалася материнська ідентичність і відбувалась трансформація жінки в матір.

Завдяки аналізу процесу формування материнської прихильності до плода за даними клінічних спостережень та показників шкали материнської прихильності до плода М.Кранлі було виявлено вірогідно більш високий рівень значень за шкалою в групі вагітних з ДТР (n=190) 53,45±0,6 відносно показників групи порівняння (n=56) 51,82±0,8, р-0,035 за тестом Манна - Уітні. Ці результати свідчать про інгібіцію процесу формування материнської прихильності у групі вагітних із ДТР, що можна пояснити як безпосереднім негативним впливом тривожної і депресивної симптоматики, так і більш високою поширеністю психотравмуючих факторів, особливо перинатальних втрат в анамнезі вагітних основної групи і загрози органічного ураження ЦНС плода. Отримані дані підтвердили фасілітуючий вплив особистісної зрілості вагітної, позитивних відносин її з матір'ю і партнером, адекватної соціальної підтримки і задовільної сімейної ситуації на розвиток прихильності. Оцінку адаптації до материнства проводили на підставі клінічного спостереження, опитування, результатів дослідження материнської прихильності, котра була інтегральним показником зрілості материнської ідентичності і готовності жінки до відповідної психосоціальної ролі.

Було виявлено взємозв'язок рівня вираженості симптомів депресії і тривожності в жінок під час вагітності з показниками за шкалою Апгар у немовлят. При порівнянні результатів значень за шкалою Апгар у підгрупах із задовільною і незадовільною адаптацією до материнства виявлено достовірні розбіжності. Середнє значення показника за шкалою Апгар у групі жінок із ДТР при задовільній адаптації до материнства дорівнювало 8±0,1, у групі з незадовільною адаптацією до материнства - 7±0,1, розбіжності достовірні.

Отримані дані демонструють значущі кореляції між ускладненнями акушерського анамнезу та комплікаціями поточної вагітності, а також між акушерськими ускладненнями розвитку плода - фетоплацентарної недостатністю, гіпоксією - та показниками за шкалою Апгар. Рангові кореляції між даними акушерського анамнезу - тривалою безплідністю і показниками психічного статусу дитини також вказують на вірогідність зв'язку між цими параметрами.

По результатам дослідження психічного статусу 93 дітей із основної групи ППР виявлені у 71 (76%) з них, проти 24 (30%) - у групі порівняння (р<0,001), що дозволяє говорити про вплив ДТР у матерів на виникнення означеної патології у їхніх дітей. Невротичний характер розладів у немовлят підтверджувався мінливим характером порушень, відносною їх коротко тривалістю і зворотністю, а також явною залежністю від особливостей взаємин у системі мати-дитя. Поширеність розладів сну у немовлят в основній групі порівнювана з даними Б. Е. Мікіртумова та співавторів (2001) про порушення сну у 28,7 % дітей раннього віку. Виявлено високий ступінь коморбідності розладів сну з пограничними психічними розладами у немовлят, резидуально - органічними церебральними порушеннями перинатального ґенезу, психосоматичними розладами харчування та невротичними розладами. Отримані результати є підтвердженням негативного впливу ДТР у матері на психічне здоров'я дитини і свідчать про надзвичайну важливість їх своєчасної діагностики та адекватного лікування у контексті збереження психічного здоров'я дитини.

Система терапії та профілактики ДТР будувалася на основі принципів системності, диференційованості, комплексності, етапності і послідовності. У розробці лікувально-профілактичних стратегій використано диференційований індивідуальний підхід на тлі створення позитивної мотивації на отримання допомоги, комплайенсу. Терапевтичні підходи при ДТР у жінок включали біологічну терапію та психотерапію. Пропорції окремих компонентів допомоги залежали від характеру, тривалості розладу та оцінки співвідношення користь/ шкода медикаментозної терапії. Психофармакотерапію було обмежено відносно рідкими випадками (10%). Проводили короткі курси препаратами першого ряду (транквілізатори, анксіолітикі, антидепресанті), котрі найбільше відповідали вимогам мінімального впливу на соматичні функції, можливості застосування в період лактації. Як показали дослідження, для оптимізації тактики медикаментозного лікування депресивних станів невротичного рівня у вагітних жінок доцільною є комбінована терапія фітопрепаратами (персен-форте, санасон та інш.) і гепатопротекторами. При призначенні психотропних засобів жінкам під час вагітності та грудного годування слід обмежуватися фітопрепаратами, і в рідких випадках - монотерапією психотропними засобами з використанням зручних та безпечних у вживанні препаратів у невеликих дозах.

Слід відмітити істотне значення психотерапевтичної діагностики і визначення показань для психоаналітично орієнтованої експресивно-супортивної психотерапії (ПОЕСТ). Особливо важливими для вирішення питання щодо можливості проведення ПОЕСТ були психоаналітична діагностика з визначенням фокусу психотерапевтичного втручання, а також тестування здатності до рефлексії та розуміння пацієнтками психологічних причин тих чи інших явищ власного життя, що дозволяло прогнозувати результати психотерапії. У групі із 32 вагітних та матерів з немовлятами аналіз ефективності експресивно-супортивної психотерапії та психотерапевтичного втручання у систему мати-немовля виявив значну редукцію актуальної симптоматики, поліпшення загального стану та самопочуття, фасілітацію процесу формування материнської прихільності та покращання ранніх відносин у діаді мати-дитина, адаптації до материнства та позитивну динаміку у післяпологовий період. У порівнянні з цією групою, у вагітних/матерів, які не пройшли психотерапію (n=30), депресивна та тривожна симптоматика, а також невротичні розлади у їх немовлят зустрічалися вдвічі частіше (р<0,001). Дані дослідження вказують на необхідність спеціальних психотерапевтичних інтервенцій у жінок під час вагітності, спрямованих на подолання кризових емоційних переживань, пов'язаних з ускладненнями вагітності, вираженої загрозою переривання вагітності, високим ризиком порушень розвитку плоду та проведенням діагностичних досліджень. Психоаналітично ориентована психотерапія вагітним жінкам з ДТР і матерям з немовлятами сприяє розвитку материнської прихильності та корекції ранніх відносин мати-дитина. У процесі психотерапії трансформуються механізмі психологічного захисту і внутрішні робочі моделі, гармонізується афективна регуляція та інтерперсональні відносини, здійснюється формування ефективних переборних стратегій, спрямованих на редукцію невротичних симптомів та покращання адаптації до материнства.

Завдяки застосуванню даної моделі надання терапевтичної допомоги у жінок з ДТР суттєво підвищувалася якість самопочуття, відмічалося значне покращання настрою, зменшення тривоги, що підтверджувалося як даними клінічних спостережень, так і психометричних досліджень. Таким чином, отримані результати свідчать про позитивний вплив розробленої системи надання спеціалізованої психіатричної та психотерапевтичної допомоги у перинатальний та післяпологовий періоди на психічній стан жінок із ДТР та їх малюків.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації на основі системного підходу здійснено комплексне дослідження поширеності, клініко-психопатологічної та психодинамічної типології, закономірностей формування і динаміки ДТР у жінок в період вагітності і після пологів, а також пограничної психічної патології у дітей. Розроблено, апробовано і впроваджено систему діагностики, терапії та профілактики ДТР у вагітних та матерів і ППР - у дітей.

2. В результаті теоретичного аналізу і на підставі клінічних даних розроблено альтернативну модель формування ДТР у жінок під час вагітності і впливу даних порушень на психічний розвиток дитини. Теоретична модель інтегрує положення біопсихосоціального і психодинамічного підходів, теорії прихильності і ранніх об'єктних відносин. Походження ДТР розглядається з позицій еволюційного онтогенезу, особливостей індивідуальної психодинаміки, трансгенераційної трансмісії прихильності, інтерперсональних відносин і системи психологічного захисту. Це дозволяє говороти про цілісну біопсихосоціальну систему мати-плід/дитя у контексті родинних відносин, доповнити клінічну типологію психодинамічними поняттями і розширити можливості системно-прогностичного аналізу предикторів та удосконалити психотерапевтичне втручання

3. Проведене дослідження виявило депресивні і тривожні розлади непсихотичного рівня у 20% жінок у другому триместрі вагітності. Аналіз клініко-сіндромологічної типології ДТР непсихотичного рівня під час вагітності та післяпологовому періоді у жінок дозволив виділити три підгрупи розладів: депресивні (n = 99, 39,6%), тривожні (n = 81, 32,4%) і змішані тривожно-депресивні ( n = 70, 28%).

3. 1. При клініко-психопатологічному і психодіагностичному обстеженні післяпологову депресію (ПД) було виявлено у 18,9% породіль. Середній бал за HAM-D₂₁ складав 18,31 балів. Клініко-синдромологічно ПД характеризувалася астенічним, тривожним, астено-тривожним, тривожно-тужним і тривожно-дисфоричним типами і розрізнялася за глибиною, психологічними, структурно-психодинамічними особливостями та ступенем соціальної дезадаптації.

3.2. Клініко-патогенетичні типи ДТР у 37,6% обстежених представляли собою різні варіанти розладів адаптації: короткочасна депресивна реакція (F 43.20 - у 29, 11,6%), пролонгована депресивна реакція (F 43.21 - у 29, 11,6%), змішана тривожно-депресивна реакція (F 43.22 - у 36, 14,4%), тривалість яких варіювала від одного місяця (30%) до двох років (20%), середня тривалість розладів у цій підгрупі складала 10±2 місяця. Значно рідше зустрічалися легкий депресивний епізод (F 32,0), дистимія (F 34.1) відповідно по 15 і 16 випадків (по 6%). Змішаний тривожно-депресивний розлад у (F 41.2) діагностовано у 34 пацієнток (13,6%), неврастенія (F 48.0) - у 20 (8%). Більше поширеними були астенодепресивний, тривожно-депресивний, істеро-депресивний, тривожно-іпохондричний, депресивно-дисфоричний та дистимічний варіанти рецидивних чи схильних до хронифікації ДТР. Дослідження в динаміці показало, що наявність ДТР у жінок під час вагітності є предиктором депресивних і тривожних розладів у матері упродовж першого року життя дитини.

3.3. В результаті психодинамічної систематизації основних типів інтрапсихічних конфліктів у вагітних з ДТР (n=36) у 59% було виявлено конфлікти сепарації - індивідуації, залежності - незалежності. Конфлікти, пов'язані із труднощами або неможливістю визнання власних почуттів гніву та агресії, керування і контролю над ними були виявлені у 23% (n=14), а конфлікти, пов'язані із сексуальністю, - у 15% (n=9) вагітних жінок з ДТР. При психодинамічній систематизації депресивних розладів у 56,3 % пацієнток було виявлено депресію анаклітичного типу, а 37,5% - депресію інтроективного типу, в інших 6,3% жінок відзначалися поєднання анаклітичних та інтроективних розладів. При цьому встановлено зв'язок анаклітичної патології з наявністю конфлікту сепарації-індивідуації та зв'язок інтроективної патології з конфліктами, пов'язаними з агресією і сексуальністю. Аналіз механізмів психологічного захисту у жінок із ДТР виявив дезадаптивність з переважанням первинних (примітивних) захисних механізмів, таких як заперечення, регресія і проекція.

4. Окремі клініко-психопатогенетичні види ДТР розвиваються на основі взаємодії спадково-конституціональних, психотравмуючих і сомато-акушерських патогенних факторів, індивідуальні особливості поєднання котрих визначають характер, вираженість і динаміку афективної патології непсихотичного рівня у жінок під час вагітності та у післяпологовий період. Поєднання несприятливої спадковості, ускладненого безплідністю, перинатальними втратами акушерського анамнезу, внутрішні особистісні конфлікти, дисгармонійні відносини в родині, незадовільні відносини із власною матір'ю, наявність психотравмуючих чинників є факторами ризику розвитку ДТР під час вагітності.

4.1. Виявлено чіткі зв'язки між сімейними дисгармоніями, особистісними девіаціями, інтрапсихічними конфліктами і ступенем вираженості ДТР (r = 0,7). Визначено, що у 27% пацієнток із ДТР був гармонійний тип преморбідних типологічних особистісних характеристик, у 24% - гістріонічний, у 21% - емоційно-лабільний, у 15 % - тривожний, у 8% - ананкастний, інших 5% жінок - параноїдний, шизоїдний і гіпертимний типи. У 40 % вагітних жінок виявлено дисгармонійні взаємини в родині батьків, у 34% - у власній родині.

4.2. Результати проведеного аналізу є доказом значущих зв'язків (р<0,001 - р<0,01) між сомато-біологічними і психосоціальними факторами, асоційованими з порушеннями репродуктивної функції, зокрема такими, як ускладнення акушерського анамнезу, тривалий період безплідності, перинатальні втрати в анамнезі, і вираженістю ДТР. Встановлено достовірні кореляції між вираженістю акушерської патології, повторною психічною травматизацією і симптомами ДТР. Найбільш значущу патогенну роль відіграють перинатальні втрати, тривалий період безплідності на тлі бездітності і повторні психічні травми, зумовлені сімейними дисгармоніями. Існує також достовірний зв'язок між незадовільними інтерперсональними відносинами і високими показниками тривожності і депресії за психометричними шкалами. Результати аналізу свідчать про високий коефіцієнт рангової кореляції відносин з матір'ю і партнером (r=0,83; p<0,001). Отримані дані використовувалися для виділення предикторів ДТР під час вагітності, мали прогностичне та діагностичне значення, були корисними у розробці стратегій психотерапії і профілактики ДТР у вагітних і матерів. У жінок з високим інтелектуальним та загальнокультурним рівнем, задовільною соціальною підтримкою, та економічною стабільністю ДТР носили короткочасний, переважно адаптаційній характер, що дозволяє відносити вказані фактори до саногенних.

5. Виявлено утруднення процесу формування материнської прихильності до плоду у вибірці вагітних із ДТР. Достовірно більш високий рівень балів за шкалою прихильності був в основній групі (n=190) -53,45±0,66, тоді як у групі порівняння (n=56) - 51,82±0,82, р=0,035. Комплексний аналіз формування материнської прихильності й адаптації до материнства показав важливість цих показників для визначення якості психосоціального функціонування жінок у відповідний період репродуктивного циклу.

Незадовільна адаптація до материнства з високим ступенем вірогідності корелює з підвищеними показниками за Единбурською шкалою післяпологової депресії - ЕШПД (Cox зі співавт., 1981) і шкалою депресії Гамільтона під час вагітності і після пологів, у той час як при задовільній адаптації до материнства показники за шкалами депресії були достовірно менше середніх значень. Отримані результати доводять, що депресивні і тривожні розлади негативно впливають на адаптацію жінок до материнства. Ці параметри можуть використовуватися для прогностичної оцінки порушень ранніх відносин між матір'ю і немовлям та розвитку пограничних психічних розладів у дитини, а також як критерії визначення фокусу психотерапевтичного впливу та оцінки його ефективності.

6. На основі принципів “інтегрованої медицини” розроблено диференційовану модель діагностики, прогностичної оцінки, психотерапії та профілактики ДТР у вагітних і матерів з дітьми до року, що забезпечує взаємодію і наступність між психіатричною і загальносоматичною службами. Модель будується, початково, на алгоритмі первинної скринінгової діагностики, яку здійснює фахівець загальної практики або клінічний психолог. Дослідження довело високу діагностичну цінність та ефективність цієї моделі.

7. При наявності ДТР існують значущі кореляції між акушерськими ускладненнями і показниками розвитку немовляти. Отримані дані свідчать про високу значущість зв'язків між якістю взаємин жінки із власною матір'ю і партнером, підвищеними показниками рівню депресії та тривожності у вагітних, показниками за шкалою Апгар і масою тіла немовлят. В основній групі, де матері страждали на ДТР, цей показник складав 71 (76%), тоді як у групі порівняння - 24 (30%) (р<0,001), що дозволяє говорити про взаємозв'язок ДТР у матерів із пограничною психічною патологією у їхніх дітей. Таким чином, ДТР непсихотичного рівня у жінок під час вагітності та післяпологовому періоді є факторами ризику розвитку пограничної психічної патології у дітей.

8. Диференційована комплексна медикаментозна й експресивно- супортивна психотерапія, розроблена на основі психодинамічного аналізу, і побудова індивідуальних програм психотерапевтичного втручання, є ефективним варіантом спеціалізованої допомоги вагітним і матерям з дітьми в умовах загальномедичної практики. Основними результатами такого підходу є редукція симптомів тривоги і депресії при вагітності і зниження ризику рецидивування та хронізації вказаних розладів після пологів. Ефективність комплексної терапії виражається також у покращанні адаптації жінок до материнства, фасилітації процесу пренатальної материнської прихильності та зменшення ризику пограничної психічної патології у дітей, а також гармонізації ранніх відносин мати - дитина - родина.

9. У дослідженні отримано репрезентативний клініко-статистичний матеріал, який дозволяє науково обґрунтувати ефективність використання моделі комплексної діагностики, фармакотерапії, психотерапії та профілактики ДТР непсихотичного рівня у вагітних і матерів, а також ППР у їхніх дітей. Організаційно-методичною основою реалізації даної моделі є виділення перинатальної психосоматики і психотерапії, а також пограничної мікропсихіатрії в окремі науково-практичні напрямки, інтегровані в загально медичну практику на основі реалізації мультідисциплінарного підходу в інтересах вирішення задач охорони психічного здоров'я жінок та дітей.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пушкарёва Т.Н. Применение леривона в лечении участников ликвидации последствий аварии на чернобыльской атомной электростанции с тревожно-депрессивными расстройствами // Арх. психіатрії. - 2001.- №1 - 2 (24-25). - С.103 -106.

2. Пушкарёва Т.Н. Феноменологический и психодинамический подходы к пониманию тревожных расстройств // Арх. психіатрії . - 2002.- №1(28). - С.132-134.

3. Пушкарёва Т.Н. К вопросу о роли психосоциальных факторов в развитии тревожных расстройств // Арх. психіатрії. - 2002.- № 2 (29).-С.24 -29.

4. Пушкарёва Т.Н. Некоторые аспекты теории и практики психоаналитической психотерапии тревожных расстройств // Таврич. журн. психиатрии.- 2002.- № 2 (19).- С.56 - 58.

5. Пушкарёва Т.Н. Реактивная тревожность и психотерапия беременных с высоким риском пренатального поражения центральной нервной системы плода // Перинатологія та педіатрія.- 2002.- № 2.- С.14-16.

6. Пушкарёва Т.Н. Депрессивные и тревожные расстройства матери как фактор риска развития психопатологии у ребенка//Арх. психіатрії. - 2002.- № 3 (30).- С.132 -140.

7. Карагодіна О.Г., Пушкарёва Т.Н. Проблеми реалізації принципу інформованої згоди на участь у наукових дослідженнях // Пробл. мед. науки та освіти. - 2002.- № 3.- С. 48-50, 59.

8. Лук'янова О.М., Табачніков С.І., Пушкарьова Т.М. и др.Актуальні проблеми психічного здоров'я вагітних жінок та матерів у контексті запобігання порушень психофізичного розвитку дитини // Перинатологія та педіатрія .- 2002.- № 4.- С. 3-6.

9. Пушкарёва Т.Н., Перфилов О.П, Кириллова Л.Г. и др. Психологическое состояние беременных женщин с высоким риском пренатальных нарушений развития центральной нервной системы плода в контексте обследования методом магнитно-резонансной томографии // Журн. Здоров'я жінки. - 2003.-№1(13). - С.103-105.

10. Пушкарёва Т.Н., Т.А. Шелудченко, Мирза А.В. К вопросу диагностики послеродовой депрессии// Арх. психіатрії.- 2003.- Т. 9, № 1 (32). - С. 42 -46.

11. Пушкарёва Т.Н. Методологические основы изучения тревожных и депрессивных расстройств у беременных и матерей в послеродовом периоде // Арх. психиатрии .- 2003.- Т. 9, № 2 (33). - С.55 -58.

12. Пушкарёва Т.Н. Психодинамическое понимание и клиническое значение материнской привязанности и ранних материнско-детских отношений // Журн. Здоров'я жінки .- 2003.- № 2. -С. 43 - 46.

13. Пушкарёва Т.Н., Шелудченко Т.А. Ранняя диагностика материнской привязанности к плоду, как основа выявления и коррекции психосоциальных факторов риска психического дизонтогенеза у детей// Арх. психіатрії. .- 2003.- Т. 9, № 3(34). -С. 18-23.

14. Кириллова Л.Г., Василенко М.А., Пушкарёва Т.Н. и др. Дифференцированные подходы к ранней реабилитации детей с перинатальными поражениями нервной системы// Перинаталогія та педіатрія.- 2003.- № 3 -С. 6-9.

15. Лукьянова Е.М., Табачников С.И., Пушкарёва Т.Н. и др. Актуальные вопросы психосоматического подхода и психотерапевтической помощи в педиатрии // Арх. психіатрії.- 2003.- Т. 9, № 4 (35). -С. 99-103.

16. Пушкарёва Т.Н. Клиническая эффективность терапии депрессивных состояний невротического уровня у беременных женщин гепатотропными средствами и фитопрепаратами с седативным действием // Арх. психіатрії.- 2004.- Т. 10, № 1 (36). -С. 60-62.

17. Пушкарёва Т.Н. Клинико-психопатологические характеристики тревожных и депрессивных расстройств у беременных женщин с перинатальными потерями в анамнезе // Арх. психіатрії .- 2004.- Т. 10, № 2 (37). -С. 94-98.

18. Карагодина Е.Г., Пушкарёва Т.Н. Об особенностях функционирования этических принципов в психодиагностическом процессе // Арх. психіатрії.- 2004.- Т. 10, № 4 (39). - С. 9-12.

19. Пушкарёва Т.Н. Тревожно-депрессивные расстройства невротического уровня у беременных женщин с точки зрения психодинамического похода // Арх. психіатрії .- 2004.- Т. 11, № 1 (40). - С. 108-112.

20. Пушкарёва Т.Н. Психодинамическая диагностика депрессивных расстройств //Арх. психіатрії .- 2005.- Т. 11, № 2 (41). -С. 149-152.

21. Пушкарёва Т.Н. Послеродовая депрессия: распространенность, клиника, динамика // Психічне здоров'я .- 2005.- № 3 (8) -С. 31-36.

22. Пушкарёва Т.Н. Компаративный анализ распространенности послеродовой депрессии // Журн. Здоров'я жінки .- 2005.- № 3(23). -С. 203-205.

23. Пушкарёва Т.Н. Пограничная психическая патология у детей раннего возраста, матери которых страдают депрессивными и тревожными расстройствами

// Перинаталогія та педіатрія. - 2005.- № 3-4 (24). -С. 200-203.

24. Пушкарёва Т.Н. Распространенность и клинико-психопатологические особенности депрессивных и тревожных расстройств непсихотического уровня у женщин во время беременности // Арх. психіатрії. - 2005.-Т. 11, №3 (42). - С. 59-65.

25. Пушкарёва Т.Н. Особенности формирования материнской привязанности у беременных с депрессивными и тревожными расстройствами непсихотического уровня // Психічне здоров'я .- 2006.- № 1 (10). -С. 48-52.

26. Пушкарёва Т.Н. Основы и клиническое значение материнской привязанности // Семейная психология и семейная терапия.- 2003.- № 1.- С.89-106. (Москва, Россия).

27. Карагодина Е.Г., Пушкарёва Т.Н. Скрининг психических расстройств в общемедицинской практике //Журн. практ. лікаря. - 2004.- № 2 -С. 35-40.

28. Лапшин В.Ф., Шадрін О.Г., Пушкарьова Т.М. Комплексна терапія психоемоційних розладів у дітей з синдромом подразненого кишечнику із застосуванням Релакс-Флори // Ліки. - 2004. -№ 5-6. - С. 97-102.

29. Пушкарёва Т.Н., Романов И.Ю. Die Geshichte der Psychoanalyse in der Ukraine: ein Jahrzehnt der Veranderungen // Материалы наук. конгр. Нем. психоаналит. ассоциации “Entgrenzung-Spaltung-Integration” .- Лейпциг, 2002.- С.115- 125.

30. Пушкарёва Т.Н. Нервная анорексия как вариант аутоагрессивного поведения // Суїцидологія: теорія та практика (11 - 13.05.1999 г., Київ): Сб. наук. ст.- К., 1998.- С.180 - 182.

31. Лапшин В.Ф., Пушкарьова Т.М.,Уманець Т.Р., Ципкун А.Г, Андреєщева Л.К., Семиног А.Б., Степанова Л.С., Людвик Т.А. Ефективність застосування немедикаментозних методів відновлювального лікування при хронічній соматичній патології у дітей // Матеріали IV Міжнар. конф. з народної та нетрад. медицини. -Київ, 2002.- С. 169 - 170.

32. Лапшин В.Ф., Пушкарьова Т.М., Уманець Т.Р. Наукове обгрунтування психологічної корекції в комплексі реабілітаційних заходів у дітей з хронічними соматичними захворюваннями // Наукові та практичні питання педіатрії та шляхи їх вирішення: Материалы наук. конф.- К., 2003.-С.35 - 36.

33. Омельченко Л.І., Даценко Л.О., Пушкарьова Т.М. та ін. Медико-соціальні і психологічні аспекти адаптації до навчального процесу школярів початкових класів середньої загальноосвітньої школи// Медицинская реабилитация в педиатрии: Материалы научн. симп.- Євпаторія, 2003.- С.35 - 36.

34. Пушкарёва Т.Н. К вопросу развития клинического психоанализа и психоаналитической психотерапии в Украине // Арх. психіатрії .- 2005.- Т. 11, № 1 -С.98-103.

Размещено на Allbest.ru