Використання окислювачів на етапі хірургічного лікування хворих на рак молочної залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ ім. Р.Є. КАВЕЦЬКОГО

УДК: 618.19-006.6-089:546.133.1:616-092.4/.6

14.01.07 - онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Використання окислювачів на етапі хірургічного лікування хворих на рак молочної залози

Сидорчук Олег Ігорович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця.

Наукові керівники:- доктор медичних наук, професор Щепотін Ігор Борисович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри онкології;

- доктор біологічних наук Кудрявець Юрій Йосипович, Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, завідувач відділу експериментальних клітинних систем.

Офіційні опоненти:- доктор медичних наук, професор Шляховенко Володимир Олексійович, Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, завідувач відділу ензимології пухлин;

- доктор медичних наук Смоланка Іван Іванович, Інститут онкології АМН України, керівник науково-дослідного відділу пухлин молочної залози.

Провідна установа - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра онкології та медичної радіології, м. Львів.

Захист відбудеться “22“ лютого 2006 року о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України за адресою: 03022, Київ, вул. Васильківська, 45

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІЕПОР ім. Р.Є.Кавецького НАН України.

Автореферат розісланий “21“ січня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук Н.В. Бородай



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Рак молочної залози (РМЗ) - найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок. В Україні РМЗ з середини 90-х років постійно займає перше місце у структурі онкологічної захворюваності серед жіночого населення (Шалімов С.О., 2002). В середньому показник захворюваності на РМЗ по Україні становить 58,9 на 100 тис. жіночого населення, найвищий у Києві - 77,4. (Федоренко З.П. та ін., 2004). У структурі смертності внаслідок онкологічних захворювань РМЗ посідає друге місце, поступаючись лише раку легень, а у жінок віком від 49 до 59 років - перше (Білинський Б.Т. та ін., 2001 р.; Mincey A. et al., 2002).У країнах Західної Європи та Америки смертність від РМЗ досягає 20% в структурі загальної смертності від онкологічних захворювань жінок (Jemal A. et al., 2002).

Незважаючи на значні досягнення сучасної онкології, в першу чергу - хіміотерапії та гормонотерапії, проблема лікування хворих на рак молочної залози і попередження розвитку рецидивів та метастазів залишається однією з найактуальніших проблем сучасної онкології (Семіглазов В.Ф. та ін.; 2000, Кулік Г.І. та ін., 2003). Не викликає сумніву, що пошук додаткових засобів підвищення ефективності лікування цього тяжкого і розповсюдженого захворювання є надзвичайно актуальним.

Одне з чільних місць в сучасній онкології займає проблема абластики, що не є унікальною для РМЗ. Так, доведено, що у хворих на рак шлунка кількість циркулюючих в кровоносному руслі пухлинних клітин збільшується в процесі мобілізації шлунка, і що саме вони є джерелом розвитку рецидивів та метастазів (Чіссов В.І. та ін.1986, Щепотін І.Б., Еванс С.Р.Т. 2000). Характерно, що кількість хворих на рак шлунка (ІІІ-ІVстадій), у яких в черевній порожнині циркулюють вільні ракові клітини, зростає з 70% до 90% (Iwanaga T. et al. 1978, Kaibara et al. 1987, Asao T et al. 1991). Тому, актуальним залишається пошук цитотоксичних препаратів, здатних, при місцевому застосуванні, пригнічувати проліферативний та метастатичний потенціал злоякісних клітин не ушкоджуючи нормальні клітини організму.

Обнадійливі результати, щодо девіталізації пухлинних клітин, отримані при застосуванні окислювачів (Петросян Е.А. 1993). Зокрема, протягом останнього десятиріччя активно вивчалась дія натрію гіпохлориту (НГ). Як препарат з вираженою протимікробною дією, НГ застосовувався з середини 19-го сторіччя (цитовано за Петросян Е.А., та ін. 1991). Проте, оскільки НГ отримували хімічним шляхом, в розчині містилась значна кількість шкідливих і токсичних домішок, застосування його обмежувалось тільки санітарною обробкою приміщень та інструментів, обробкою забруднених ран (Сергієнко В.І. 1991). Винахід електрохімічного методу отримання хімічно чистого НГ дозволив використовувати його детоксикаційні властивості в клінічній практиці (Лопухін Ю.М. та ін. 1989, Лісецький В.А. та ін. 1994).

Враховуючи брак експериментальних робіт щодо вивчення впливу НГ на клітини злоякісних пухлин, нами проведено серію досліджень, метою яких було вивчення цитотоксичної та антипроліферативної дії препарату на клітини пухлин in vitro та їх метастазування in vivo, а також клінічне застосування НГ в хірургічному лікуванні хворих на РМЗ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт кафедри онкології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця „Засоби профілактики ерозивно-виразкових ушкоджень, сером та лімфостазів в комплексному лікуванні колоректального раку і раку молочної залози” (1998-2000 рр) (№ державної реєстрації 0198U001486).

Мета дослідження. Покращити безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування хворих на рак молочної залози на основі розробки методики місцевого інтраопераційного застосування окислювача - натрію гіпохлориту. натрій гіпохлорит молочний залоза

Задачі дослідження:

Вивчити вплив місцевого застосування НГ на частоту виникнення місцевих рецидивів і віддалених метастазів, загальну та безрецидивну виживаність та перебіг післяопераційного періоду у хворих на рак молочної залози.

Вивчити в експерименті вплив НГ на злоякісні клітини в культурах пухлин різного походження.

Дослідити вплив НГ на клініко-лабораторні показники у хворих на рак молочної залози.

Встановити вплив НГ на стан системного імунітету у хворих на рак молочної залози.

Розробити методику зовнішнього застосування НГ з метою антибластики та профілактики післяопераційних ускладнень при хірургічному лікуванні хворих на рак молочної залози.

Об'єкт дослідження: хворі на рак молочної залози, культури клітин злоякісних пухлин, миші лінії С57Bl/6.

Предмет дослідження: клінічні, клініко-лабораторні та клініко-імунологічні показники у хворих на рак молочної залози, вплив НГ на життєздатність та проліферативну активність клітин злоякісних пухлин в культурі.

Методи дослідження: лабораторні- оцінка цитолітичного та антипроліферативного впливу натрію гіпохлориту на злоякісні клітини в культурі. Клінічні - оцінка ефективності лікування на підставі вивчення безпосередніх результатів та виживаності хворих на рак молочної залози після оперативного лікування. Клініко-лабораторні та клініко-імунологічні - показники гемограми, біохімічні показники плазми крові, показники клітинної та гуморальної ланок системного імунітету, фактори неспецифічної ефекторної системи протиінфекційного захисту та протипухлинного нагляду. Математичну обробку результатів проводили з використанням t-критерію Ст'юдента та, в окремих випадках, методу Фішера з використанням пакету MS Analysis ToolPak.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше експериментально доведено цитолітичну, цитотоксичну та антипроліферативну дію натрію гіпохлориту на злоякісні клітини в культурі. Встановлено, що антипроліферативний ефект натрію гіпохлориту, головним чином, залежить від його концентрації та проліферативного статусу злоякісних клітин. Доведено вірогідне пригнічення метастатичного потенціалу злоякісних клітин після їх попередньої обробки натрію гіпохлоритом.

Розроблена методика інтраопераційного локального застосування розчину натрію гіпохлориту на етапі хірургічного лікування хворих на рак молочної залози.

Встановлено зменшення відсотку післяопераційних ускладнень у хворих на РМЗ після інтраопераційного використання натрію гіпохлориту.

Шляхом безпосередніх три- та п'ятирічних спостережень доведено пригнічення прогресування пухлинного процесу у хворих на рак молочної залози після місцевого інтраопераційного застосування натрію гіпохлориту.

Практичне значення одержаних результатів. Для запобігання виникнення післяопераційних ускладнень та покращення віддалених результатів хірургічного лікування хворих на РМЗ запропонована методика інтраопераційного місцевого застосування натрію гіпохлориту.

Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації використовуються у навчальному процесі кафедри онкології НМУ імені О.О. Богомольця та кафедри онкології, променевої діагностики та променевої терапії Буковинського державного медичного університету, а також у клінічну практику Київської міської онкологічної лікарні та Чернівецького обласного онкологічного центру.

Одержано дозвіл Фармакологічного центру МОЗ України № 5.12-2624/А від 14.04.03 на місцеве використання НГ в клінічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено патентно-ліцензійний пошук та аналіз літературних джерел за темою дисертаційної роботи, клінічні дослідження хворих на рак молочної залози. Експериментальні дослідження цитотоксичної та цитолітичної активності натрію гіпохлориту проведені сумісно з науковим керівником д.б.н. Кудрявцем Ю.Й. Дисертантом самостійно прооперовано 170 (48%) хворих, проведено післяопераційне лікування та спостереження за хворими,

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на: - конференції „Діагностика та лікування раку молочної залози”.- Одеса, 1999; - VI з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства. - Чернівці, 2001; - науково-практичній конференції „Актуальні питання променевої діагностики та лікування онкологічних захворювань”. - Чернівці, 2004; - та Х конгресі Світової Федерації Українських Лікарських товариств. -Чернівці, 2004.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 18 наукових праць, 3 з них - у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 2 у підручниках, 9 - в тезах та матеріалах наукових конференцій та отримано 4 патенти на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладено на 114 сторінках. Дисертація складається з вступу, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення одержаних результатів, висновків. Список літературних джерел містить 289 найменувань, з них - 112 слов'яномовних та 177 - іноземних. Робота ілюстрована 29 рисунками та 26 таблицями.



Основний зміст роботи

Робота складається з експериментальної та клінічної частин дослідження.

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження. Нами проведено серію досліджень, метою яких було вивчення цитотоксичної та цитолітичної дії препарату на злоякісні клітини в культурі іn vitro та in vivo. В експерименті використовували наступні культури злоякісних клітин: МКС-ТМ -клітинна лінія, отримана з метастазу спонтанного раку молочної залози щура; МАК-3 клон С7 - високозлоякісна лінія клітин раку молочної залози миші (похідна лінія отримана з раку Ерліха); МЗС - первинна культура клітин спонтанного раку молочної залози собаки (використана на перших пасажах після посадки в культуру); MCF - культура раку молочної залози людини; Нер-2 -лінія клітин карциноми гортані людини; Нер-A1st i Hep-B5st - клони Нер-2, трансформовані регуляторним геном Таt вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ); ММ-4 - лінія клітин меланоми В-16 миші; ММ-М2 - високометастатична сублінія клітин меланоми, яка отримана шляхом двократних внутрішньовенних пасажів клітин ММ-4 з наступним рекультивуванням метастазів in vitro; ЛСК - суспензійна клітинна лінія, отримана з лімфосаркоми щура. Всі клітини одержані з Клітинного Банку Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України.

Всі клітини культивували на середовищі RPMI-1640 („Sigma”, St.Louis, MO, USA), що містить 2мМ L-глютаміну, 10% ембріональної телячої сироватки („Діагностикум”, Львів, Україна) та 50 мкг/мл гентаміцину („Sigma”, St.Louis, MO, USA), при 370С в зволоженій атмосфері, що складалась з 5% вуглекислого газу та 95% повітря. Клітини культивували в пластиковому посуді фірм „Falcon” i „Flow Lab” (USA). Рекомбінантний препарат 2-інтерферону людини (пит. акт. 108 МЕ/мг) використовували у вигляді комерційного препарату „Лаферон” (ІМБГ, Київ, Україна), рекомбінантний препарат фактору некрозу пухлини людини ( пит. акт. 2х107Од/мг) був люб'язно наданий В.Г.Коробко (ІБОХ Москва, Росія), використовували актиноміцин D фірми ”Sigma” (St. Louis, MO, USA). В роботі використовували розчини НГ з вихідною концентрацією 0,86 мг/мл, одержані на апараті ЕДО-4 (Москва, Росія).

Для оцінки цитотоксичної та цитолітичної активності НГ, 105 клітин в 0,1 мл ростового середовища вносили в лунки 96-луночної планшети. До суспензії клітин додавали розчини препарату, приготовлені в ростовому середовищі в об'ємі 0,1мл. Планшети інкубували протягом 1 або 18 годин при температурі 370С, потім в кожну лунку додавали 20мкл 0,3% розчину трипанового синього і виявляли процентне співвідношення живих та мертвих клітин з допомогою гемоцитометра.

Антипроліферативну активність НГ оцінювали за допомогою декількох методик:

Клітини моношарових ліній (2-3х105 клітин) вносили в гнізда 24-луночних планшет в об'ємі 1 мл. Через 24 години середовище видаляли, на моношар клітин наносили розчини НГ в ростовому середовищі на 1 або 18 годин при 370С, після чого клітини відмивали двічі від препарату ростовим середовищем та додатково інкубували 24-48 г. у ростовому середовищі. Після обробки середовище з лунок видаляли і вносили 1мл версену для відшарування клітин від субстрату, фарбували трипановим синім і підраховували кількість живих і мертвих клітин. Для кожної точки використовували 2-3 паралельні лунки. Морфологічні зміни клітин в культурах контролювали відразу після початку обробки і протягом всього експерименту візуально з допомогою інвертованого мікроскопу (K. Zeizz, Німеччина).

Клітини суспензійної лінії ЛСК обробляли НГ в суспензії (106/мл), додаючи рівний об'єм відповідного розведення препарату, через 1 годину двічі відмивали ростовим середовищем з допомогою центрифугування і розміщували в 24-луночну планшету з щільністю 2х105/мл на лунку. Концентрацію клітин для аналізу їх росту визначали щоденно в кожній лунці протягом 5-10 діб в залежності від умов експерименту.

Клітини ЛСК (3х105/мл) культивували тривалий час в присутності мінімальної дози НГ (0,043 мг/мл) нетоксичної для клітин протягом, як мінімум, 18 годин. Після досягнення клітинами відносно високої щільності (6х105/мл), їх відмивали і знову культивували. Порівнювали кінетику росту та набуту резистентність до препарату в контрольних і оброблених клітинах.

Для дослідження порівняльної чутливості до НГ клітин пухлини, що швидко діляться та перебувають в стані відносного спокою, клітини ЛСК культивували у щільності 2х106/мл з низьким вмістом сироватки (1%). Через дві доби, ці клітини, що перебували в стаціонарній фазі росту і клітини в логарифмічній фазі росту (друга доба після посіву в щільності 105/мл в повному ростовому середовищі), обробляли НГ, відмивали і порівнювали кінетику їх росту шляхом щоденного підрахунку кількості клітин протягом 4 діб.

Антипроліферативну активність НГ стосовно деяких моношарових ліній (ММ-4 і Нер-2) досліджували з допомогою колонієутворення на субстраті (критерій посадочної ефективності). Для цього клітини обробляли в суспензії препарату в концентрації від 0,021 до 0,43 мг/мл, відмивали і вміщували на чашки Петрі (50мм) в різних концентраціях, (від 400 до 20000), в залежності від умов експерименту та культивували протягом 2 тижнів. Потім колонії фарбували за Май-Грюнвальд-Гімза та підраховували їх кількість за допомогою бінокулярного мікроскопа ВМ-51-2, враховуючи лише колонії, які містили більше 50 клітин. В деяких експериментах контрольні та оброблені в суспензії клітини вміщували в лунки 24-луночної планшети з низькою щільністю посіву (до 5х104 клітин/на лунку), кількість клітин підраховували через 6 діб.

Для оцінки комбінованої антипроліферативної та цитотоксичної дії НГ і деяких факторів з антипроліферативною активністю, використовували рекомбінантні препарати інтерферону і фактора некрозу пухлини людини , а також антиметаболіт - актиноміцин D. Моношарові клітини попередньо обробляли в лунках інтерфероном або фактором некрозу пухлини (5000 од/мл) протягом 24 годин або актиноміцином D (1-2 мкг/мл, 24 годин), відмивали і обробляли НГ (0,107 або 0,143 мг/мл, 1-2 години), знову відмивали і культивували 48 годин до підрахунку клітин.

Вивчення модуляції НГ метастатичного потенціалу злоякісних клітин виконано на лінійних (С57Bl/6) мишах. Клітини сублінії ММ-М2 попередньо обробляли НГ in vitro в дозі 0,043 мг/мл (достовірно не токсичної для клітин протягом 1 години) і вводили внутрішньовенно. Результати даного експерименту оцінювали за кількістю та масою виявлених метастазів у легенях.

Клінічні дослідження. Клінічним дослідженням охоплено 350 жінок хворих на рак молочної залози. Хворі були стратифіковані на групи за віком, менструальним статусом, стадією захворювання та проведеним лікуванням, з них - 148 (42,3%) хворих основної та 202 (57,7%) хворих контрольної групи. Середній вік в основній групі склав 56,6±1,8р., а в контрольній - 54,5±1,5р. (р>0,05). Хворих в менопаузі було 104 (70%)в основній та 134 (66,4%)- в контрольній групах. Хворих зі збереженою менструальною функцією налічувалось 44 (30,1%) в основній та 68 (33,6%) - в контрольній групах. Всі хворі були повідомлені про участь в досліджені та дали на нього згоду.

Оскільки за даними літератури прогностично несприятливим є розмір пухлини Т3-4 та наявність метастазів у регіонарні лімфатичні вузли (N1-3) (Insa A. еt al. 1999), ми розділили основну та контрольну групи, відповідно, на дві підгрупи: Т1-2N0М0 і Т2-4N1-2М0. Хворих на РМЗ з поширенням Т1-2N0М0 було 177, з них - 77 (43,5%) - основної, та 100 (56,5%) - контрольної груп. Середній вік хворих основної групи склав 58,5±3р, групи контролю 56,3±2,7р (р>0,05). Пацієнток з місцево-поширеним РМЗ (T2-4N1-2М0) було 173, з них - 71 (41%) основної та 102 (59%) - контрольної груп. Середній вік хворих основної групи склав 56,5±2,3р, а контрольної - 55,42р.(р>0,05).

Радикальна мастектомія виконана у 131 (88%) хворої, квадрантектомія у 17 (12%) хворих. В контрольній групі радикальна та модифікована радикальна мастектомія виконана у 172 (85%) хворих, квадрантектомія у 30 (15%) хворих. Всім хворим основної групи під час виконання операції, рана оброблялась 0,06% розчином НГ, одержаним на апараті ЕДО-3М.

Апарат складається зі стабілізованого джерела електроенергії з вихідною напругою до 10В, силою струму 3А і 5А та електрохімічного стільника - вкритих платиною титанових електродів, розташованих в колбі з молібденового скла об'ємом 800 мл. Розчин отримували за схемою: а) ретроградне заповнення ємкості апарату з двох флаконів (800 мл 0,9%-го розчину натрію хлориду) за принципом сполучених судин з допомогою магістралі з інфузійної системи; б) вмикання апарату в режим 5А - 30 хвилин; в) порожні флакони не від'єднувались від системи, а залишались на штативі на 30-40 см вище колби для електролізу; г) після закінчення процесу електролізу, порожні флакони опускались нижче рівня ємкості для електролізу і таким чином здійснювався злив НГ у флакони (перша порція використовується для самостерилізації системи). Стабільність препарату зберігається протягом 5 діб при при кімнатній температурі (Грошев А., 1991, Федоровський Н.М. 1993). Хворим контрольної групи рана оброблялась 0,9%-им розчином натрію хлориду. Променеве та медикаментозне лікування хворі основної та контрольної груп отримували згідно прийнятих стандартів.

Результати дослідження та їх обговорення. Експериментальні дослідження. Визначення цитотоксичної дії НГ in vitro проводилось у межах концентрацій препарату, які можуть мати місце при його використанні для обробки поверхні рани під час операції. Особливо важливо відмітити, що в жодному з експериментів з різними лініями клітин і з різними концентраціями НГ не відмічалось стимуляції проліферації клітин.

Оцінка життєздатності злоякісних клітин різних ліній після обробки їх НГ в суспензії та на субстраті свідчить, що цитотоксична дія препарату залежить, в першу чергу, від його дози і меншою мірою - від часу обробки. Тобто, загибель пухлинних клітин, відбувається саме в перші години чи навіть хвилини після початку їх обробки. Порівняльний аналіз чутливості різних клітин до токсичної дії НГ показав, що всі досліджувані лінії можна умовно розділити на дві групи: 1 - високочутливі (МАК-С7, ММ-4, МЖС, MCF) і 2 - з низькою чутливістю до НГ (Нер-2, ЛСК та МКС-ТМ).

Виявлені відмінності в показниках токсичності і гальмування росту для окремих культур свідчать, що антипроліферативний ефект НГ дійсно є наслідком його прямого токсичного і власне антипроліферативного ефектів. В ході експериментів було виявлено, що першою негайною реакцією клітин, практично всіх ліній на внесення препарату, було різке пригнічення адгезії клітин, що виявлялось у швидкому (за декілька хвилин) округленні розпластаних клітин і навіть ретракції моношару. Проте, в залежності від концентрації НГ, клітини, які зберегли життєздатність могли через кілька годин відновлювати адгезійні властивості.

Порівняння чутливості до НГ клітин у стаціонарній фазі росту з такою у активно проліферуючих клітин в логарифмічній фазі росту вказує, що останні значно більш чутливі до препарату, ніж клітини в фазі спокою. Таким чином, проліферативний статус пухлинних клітин в момент контакту з НГ відіграє вирішальну роль в їх чутливості до препарату.

Чутливість пухлинних клітин відносно НГ може змінюватись залежно від їх фіксації до субстрату. Під час операції НГ може контактувати як з фіксованими у тканині пухлинними клітинами, так і з тими, що знаходяться у суспензованому стані. Встановлено, що коли пухлинні клітини обробляли НГ в суспензії, відмивали і висаджували у відносно низькій щільності в лунки планшети (х24, 2-5х104 клітин/на лунку) чутливість їх до препарату помітно зростала відносно такої клітин, фіксованих до субстрату (рис. 1). Експерименти, проведені з використанням методу колонієутворення пухлинних клітин на субстраті, показали, що обробка клітин НГ в суспензії супроводжується значним зменшенням відносно контролю як кількості, так і розміру колоній, сформованих обробленими НГ клітинами. Ці дані дозволяють зробити висновок, що висока токсичність НГ для клітин оброблених в суспензії обумовлена цілим комплексом порушень викликаних НГ в системах, що забезпечують автономність клітин. По-перше, одержані результати свідчать, що ефективність дії НГ значно зростає за рахунок пригнічення адгезивних властивостей клітин, що є необхідним для збереження їх життєздатності, тому клітини, що не можуть прикріпитись до субстрату, в подальшому гинуть.

По-друге, відповідну роль в інгібіції подальшого росту колоній відіграє, найбільш імовірно, порушення аутокринної регуляції проліферації клітин, яка забезпечує високу ступінь їх автономності при низькій щільності посіву (Honna Y. еt al., 1981, Takenaga K., 1984).

При вивченні вірогідності формування резистентності до НГ встановлено, що тривала обробка пухлинних клітин НГ не призводить до формування резистентної до нього субпопуляції пухлинних клітин в межах однієї лінії.

Важливо було визначити можливість модифікації дії НГ чинниками, що присутні в організмі або можуть застосовуватись для терапії (цитокіни, антиметаболіти). Досліди, проведені на моделі клітин ММ-4, показали, що комбінована дія інтерферону або фактору некрозу пухлин і НГ помітно не впливає на цитотоксичну дію останнього. Експерименти щодо комбінованого впливу антиметаболіту (актиноміцину D) і НГ встановили, що актиноміцин D не зменшує, а навпаки, збільшує цитотоксичну дію НГ.

Таким чином, результати проведених досліджень продемонстрували, що НГ має виражену цитотоксичну і антипроліферативну активність. Хоча цей препарат не виявляє вибіркової активності по відношенню до пухлинних клітин, отримані дані свідчать, що швидко проліферуючі клітини більш чутливі до нього, аніж ті, що перебувають у стані спокою. Виявлені нами антипроліферативні та антиадгезивні властивості НГ можуть стати основою для вивчення його антиметастатичної дії в разі місцевого, а можливо і парентерального застосування у клінічній практиці. Згідно з одержаними результатами, НГ не повинен знижувати ефективність цитостатичної хіміотерапії, а швидше навіть посилювати її дію при одночасному застосуванні.

Одержані результати дослідження протипухлинної дії НГ in vitro поставила питання про вірогідність модуляції ним метастатичного потенціалу пухлинних клітин після їх введення in vivo. Результат даного експерименту повністю відповідав очікуваному - препарат значно пригнічував метастатичний потенціал клітин ММ-М2 як за кількістю виниклих метастазів, так і за їх масою. Якщо у контрольних тварин кількість метастазів коливалась в межах 68 - 360 (206,6±56), то у мишей, яким внутрішньовенно ввели суспензію пухлинних клітин, що пройшли обробку мінімальною дозою НГ, кількість метастазів коливалось в межах лише 6 - 30 (15,3±8,0) (р<0,01). Маса метастазів у контрольних тварин складала в середньому 99,7±3 мг, тоді як у досліджуваних - тільки 4±0,2 мг (р<0,05).

Одержані результати експериментальних досліджень обумовили доцільність клінічного застосування НГ.

Першим етапом клінічного дослідження НГ в лікуванні хворих на РМЗ було вивчення його впливу на клініко-лабораторні показники при місцевому інтраопераційному застосуванні препарату.

Встановлено, що обробка післяопераційної рани розчином НГ не викликала негативних змін в гемограмі, лейкоцитарній формулі, коагулограмі та біохімічних показниках крові. Навпаки, відмічено тенденцію до більш швидкої нормалізації лейкоцитарного індексу інтоксикації після інтраопераційного застосування НГ в хірургічному лікуванні РМЗ. Характер змін показників гемограми та біохімічних показників плазми крові в контрольній та основній групах в післяопераційному періоді можна розцінити як такий, що відображає відповідну фізіологічну реакцію організма на характер операційної травми.

Було показано, що у хворих основної групи спостерігалась тенденція до збільшення кількості лейкоцитів в периферичній крові (6,1±0,3х109/л та 6,5±0,4 х109/л (р>0,05), тоді, як в контрольній - навпаки, тенденція до зменшення (6,5±0,3 х109/л та 6,2±0,3 х109/л (р>0,05). Рівень лімфоцитів периферійної крові залишався практично незмінним з тенденцією до незначного підвищення протягом спостереження у хворих обох груп: 1,8±0,1х109/л та 2,1±0,4х109/л (р>0,05) - в основній та 2,1±0,1х109/л і 2,3±0,5х109/л (р>0,05) - в контрольній групах.

В основній групі відмічено тенденцію до підвищення відносної (з 50,7±1,3% до 54,2±1,6% (р>0,05) та абсолютної (з 1,1±0,2х109/л до 1,2±0,2х109/л; (р>0,05) кількості Т-лімфоцитів при помірному зменшенні відсотку Т-супресорів (з 23,2±2,7% до 18,4±2,8%; (p>0,05). В той час, як в контрольній групі виявлено тенденцію до зменшення відносного (з 52±3,6% до 51±2,8%; (р>0,05) та абсолютного (з 1,1±0,1х109/л до 1±0,4х109/л; (р>0,05), вмісту Т-лімфоцитів, більше за рахунок Т-хелперів (від 25,8±1,9% до 16±13,4%; (p<0,05). Імунорегуляторний індекс в основній групі після операції не змінився (1,1±0,1 та 1,2±0,1; (р>0,05), тоді як в контролі - дещо знизився - з 1,3±0,1 до 0,95±0,1; (p>0,05). Це, можливо, пов'язано зі зниженням компенсаторних можливостей імунної системи.

В основній групі, при несуттєвому зменшенні відносної кількості В-лімфоцитів: (з 6,9±1,3% до 6,7±2%; (р>0,05), спостерігалась тенденція до збільшення їх абсолютної кількості (з 0,14±0,04х109/л до 0,16±0,09х109/л; (р>0,05), а в контрольній групі відмічено помірне зменшення абсолютної (з 0,14±0,02х109/л до 0,1±0,04х109/л; (р>0,05) і відносної (від 7,2±1,2% до 6,8±2,7%; (р>0,05) кількості В-лімфоцитів. Концентрація імуноглобулінів вірогідно збільшилась в контрольній групі (з 112,4±10 г/л до 243±17 г/л; (р<0,05), але незначно зменшилась в основній групі (з 300±99,7 г/л до 213±60 г/л; (р>0,05). Це може свідчити про більше бактеріальне забруднення післяопераційної рани в контрольній групі. В основній групі відмічено зменшення кількості циркулюючих імунних комплексів з 172±3,0опт.од. до 144,6±5,9 опт.од.; (р<0,05), що засвідчує адекватну імунну відповідь в основній групі хворих, тоді як в контрольній рівень ЦІК залишався практично незмінним.166±7,3 опт.од. та 157,5±6,2 опт.од.; (р>0,05).

Звертає увагу достовірне збільшення відносної кількості 0-лімфоцитів (з 39,7±1,2% до 49,7±1,1%; (р<0,05) та ВГЛ (з 1,3±0,03% до 1,8±0,04%; (р<0,05) в основній групі. При цьому, в контрольній групі відмічена зворотна реакція (помірне зменшення відносної кількості 0-лімфоцитів з 42,3±1,5% до 40,7±1,7%; (р>0,05) і в два рази зменшення кількості ВГЛ з 1,4±0,03% до 0,6±0,06%; (р<0,05).

Таким чином, нашим дослідженням показано, що місцеве застосування НГ на етапі хірургічного лікування хворих на РМЗ не призводить до негативних змін показників системного імунітету. Навпаки, в основній групі відмічено тенденцію до нормалізації низки показників системного імунітету: підвищення кількості Т-лімфоцитів при зменшенні кількості Т-супресорів (від 23,2±2,7% до 18,4±2,8%; (p>0,05), а в контрольній групі відмічено тенденцію до зменшення вмісту Т-лімфоцитів, більше за рахунок Т-хелперів (від 25,8±1,9% до 16±1,4%; (p<0,05). відмічено достовірне збільшення відносної (з 39,7±1,2% до 49,7±1,1% (р<0,05) кількості 0-лімфоцитів та ВГЛ (з 1,3±0,03% до 1,8±0,04% (р<0,05) в основній групі та помірне зменшення відносної кількості 0-лімфоцитів (з 42,3±1,5% до 40,7±1,7% (р>0,05) і зменшення відносної кількості ВГЛ (з 1,4±0,03% до 0,6±0,06% (р<0,05) в групі контролю.

Одне з чільних місць в дослідженні займало вивчення використання НГ з метою профілактики післяопераційних ускладнень.

Післяопераційні ускладнення у пацієнток з „раннім” РМЗ (Т1-2Н0М0) відмічені у 21 (27%) хворої основної та 54 (54%) хворих контрольної груп. Гнійно-септичні ускладнення виникли у 1 (1,3%) хворої основної та 10 (10%) - контрольної груп. Сероми виявлені у 18 (23,4%) хворих основної та 42 (42%) - контрольної груп. Середній об'єм серозних виділень склав 254±20,9 мл та 314±10,1 мл відповідно в цих групах. Середній ліжко/день хворих основної групи становив 15,1±0,4 та 16,8±0,6 в контрольній (р<0,05).

Відмічено достовірне зменшення часу перебування в стаціонарі хворих основної групи (Т1-2N0М0) зрілого віку (15,1±0,2 проти 16,7±0,3 діб; (р<0,05) та після проведення радикальної мастектомії (14,8±0,4 проти 17,3±0,6 діб; (р<0,05) порівняно з хворими контрольної групи. Останнє, вірогідно пов'язане з більшим розміром операційної рани (та площею обробки), оскільки після квадрантектомії та обробки рани НГ кількість ліжко/днів не зменшилась. У хворих похилого та старечого віку відмічено лише тенденцію до зменшення кількості ліжко/днів, як в основній (15,1±0,6), так і в контрольній (16,9±1) групах (р>0,05).

Післяопераційні ускладнення у пацієнток з місцево-поширеним РМЗ (Т2-4N1-2М0) виявлені у 22 (31%) хворих основної та у 58 (57%) хворих контрольної груп. З них, сероми становили 17 (24%) випадків в основній та 43 (42%) - в контрольній групах. Середній об'єм серозних виділень склав 218±9 мл в основній та 290±6 мл в контрольній групах. Гнійно-септичні ускладнення виявлені у 5 (7%) хворих основної та 12 (12%) - контрольної груп. Середній післяопераційний ліжко/день основної групи (Т1-4Н1-2М0) становив 16,5±0,3. В групі контролю цей показник був 17,6±0,4 (р<0,05).

Інтраопераційна обробка рани НГ дозволила достовірно зменшити час перебування у стаціонарі після операції хворих на РМЗ зрілого віку (Т2-4N1-2М0) з 17,3±0,3 (контрольна група) до 16,1±0,3 діб (в основній групі) (р<0,05). Також виявлено зменшення кількості ліжко/днів у хворих, що перенесли радикальну мастектомію 16,7±0,3 проти 17,7±0,5 діб (р<0,05). У хворих, які перенесли квадрантектомію (15,3±0,7 діб в основній 16,7±0,6 діб в контрольній групах) та у хворих похилого та старечого віку (16,8±0,5 діб в основній та 18,1±0,8 діб в контрольній групах) відмічена тенденція до зменшення кількості ліжко/днів після використання НГ (р>0,05).

В цілому післяопераційні ускладнення в основній групі відмічені у 43 (29%), а в контрольній - у 112 (55%) хворих (рис. 2).

Обробка операційної рани НГ дозволила зменшити відсоток гнійно-септичних ускладнень з 11% в основній до 4% - в контрольній групах. Середній об'єм серозних виділень в основній групі становив 208,4±8,6 мл та 302±7,4 мл (р<0,05) в групі контролю. Середній післяопераційний ліжко/день у хворих основної групи був 15,8±0,3 та 17,1±0,4 - в контрольній (р<0,05).

У хворих зрілого віку відсоток ускладнень становив 18 (12,2%) в основній та 82 (40,6%) - в контрольній групах. У хворих похилого та старечого віку цей показник становив 30 (14,8%) в основній та 25 (17%) - в контрольній групах. Не залежно від об'єму оперативного втручання відсоток ускладнень був вищим в контрольній групі, ніж в основній: у хворих, які перенесли радикальну мастектомію післяопераційні ускладнення виникли у 41 (31,3%) хворих основної та 96 (56%) хворих контрольної груп. У хворих після квадрантектомії даний показник складав 2 (11,8%) та 16 (60%) відповідно в основній та контрольній групах.

Відмічено достовірне зменшення післяопераційного ліжко/дня після застосування НГ у пацієнток зрілого віку, хворих на РМЗ (15,6±0,5 діб в основній проти 17±0,3 в контрольній групах (р<0,1). У хворих, які перенесли радикальну мастектомію цей показник був 15,7±0,3 діб в основній та 17,5±0,4 у контрольній групах (р<0,05). Для пацієнток похилого та старечого віку (15,9±0,4 в основній та 17,6±0,8 діб - в контрольній групах (р>0,05) та хворих, яким виконана квадрантектомія (16,3±0,9 - в основній та 15,7±0,8 діб - в контрольній групах (р>0,05) різниця показників післяопераційного ліжко/дня не була достовірною, що, можливо, пов'язано з меншою кількістю спостережень.

Трирічна та п'ятирічна загальна виживаність у хворих з поширенням РМЗ Т1-2N0М0 була вища в основній групі і складала: трирічна - 98,7% в основній групі та 95% (р>0,05) в групі контролю, а п'ятирічна - 96,1% та 92% (р>0,05) - відповідно у вказаних групах. Безрецидивний період в середньому склав 55,6±2,3 місяців в основній групі та 45,5±1,4 - в контрольній (р<0,05). Трирічна безрецидивна виживаність в основній групі становила 90%, а в контрольній - 71% (р<0,1). П'ятирічна безрецидивна виживаність в основній групі становила 88,3%, проти 63% в групі контролю (р<0,05).

Достовірно збільшилась тривалість безрецидивного періоду у хворих зрілого віку в основній групі (Т1-2N0М0), порівняно з контролем - 56,5±1,9 місяців проти 45,4±3 (р<0,05) та після радикальної мастектомії - 56±2,1 місяців проти 43,7±2,6 (р<0,05) відповідно.

У пацієнток похилого та старечого віку при Т1-2N0М0 збільшення безрецидивного періоду в основній групі мало характер тенденції (55±3,9 місяців проти 46,6±7 (р>0,05). У хворих, які перенесли квадрантектомію безрецидивний період в основній та контрольній групах не відрізнявся (52,4±6 місяців та 52±3,1 відповідно (р>0,05).

У хворих з місцево-поширеним РМЗ (Т2-4N1-2М0) різниця між показниками загальної та безрецидивної виживаності в основній та контрольній групах була більша, ніж аналогічні показники при „ранньому” РМЗ. Загальна трирічна виживаність в основній групі становила 90%, а в контрольній - 88,2% (р>0,05). П'ятирічна загальна виживаність в основній групі становила 81,7%, а в контрольній - 76,5% (р>0,05). Безрецидивний період в середньому склав 48,84 місяців в основній та 35,74,4 місяців в контролі (р<0,05). Трирічна безрецидивна виживаність в основній групі становила 73,2%, а в контрольній - 50% (р<0,05). П'ятирічна безрецидивна виживаність в основній групі становила 63,4% і 36,3% в контрольній (р<0,05).

Безрецидивний період був достовірно тривалішим у всіх хворих на місцево-поширений РМЗ незалежно від віку: 51±3,4 місяців в основній та 39,8±2,3 в контрольній групах у хворих зрілого віку (р<0,05) та 47,4±3,8 в основній і 29,2±4 місяці в контрольній групах - у хворих похилого та старечого віку (р<0,05). Після проведення радикальної мастектомії та інтраопераційним зовнішнім використанням НГ достовірно зросла тривалість вказаного показника: з 34,2±2,7 місяців в контрольній групі, до 47±3,5 - в основній (р<0,05). У хворих, яким виконана квадрантектомія, збільшення тривалості безрецидивного періоду відмічено на рівні тенденції (59,2±4 - в основній та 47,6±6 місяці - в контрольній групах (р>0,05).

В цілому, загальна трирічна та п'ятирічна виживаність в основній групі була вищою, ніж в контролі. Трирічна загальна виживаність становила 91% і 95,3% в контрольній та основній групах (р>0,05). П'ятирічна загальна виживаність склала 84,2% і 89,2% відповідно (р>0,05). Безрецидивний період в середньому склав 51,5±2,7 місяців в основній групі та 40,4±2,5 - в контрольній (р<0,05). Трирічна безрецидивна виживаність в основній групі становила 81,7%, а в контролі - 61% (р<0,05), а п'ятирічна в основній групі становила 76,3%, проти 49,5% в групі контролю (рис. 3).

У хворих на РМЗ усіх вікових категорій тривалість безрецидивного періоду була достовірно вищою в основній групі: 52,8±3 проти 43,2±2,5 місяців (р<0,05) у хворих зрілого віку; 50,6±3,7 проти 35,4±5,5 місяців (р<0,05) - у пацієнток похилого та старечого віку.

Після проведення радикальної мастектомії та інтраопераційним використанням НГ, також відмічено збільшення тривалості безрецидивного періоду (50,9±2,9 та 38,7±3,4 місяців (р<0,05). У хворих, яким проведена квадрантектомія застосування НГ достовірно не збільшувало цей показник (56±3,4 в основній та 50,1±3,2 місяців - в контрольній групах (р<0,05).

Таким чином нами встановлено, що безрецидивний період в середньому був достовірно тривалішим після інтраопераційного зовнішнього застосування НГ і складав 51,5±2,7 місяців в основній групі та 40,4±2,5 місяців - в контрольній (р<0,05). Трирічна (81,7% і 61%) та п'ятирічна (76,3% і 49,5%) безрецидивна виживаність була вищою в основній групі при всіх стадіях процесу. Різниця в показниках загальної та безрецидивної виживаності між основною та контрольною групами була більшою при місцево-поширених стадіях РМЗ.



Висновки

На основі експериментально встановленої цитотоксичної та антипроліферативної дії окислювача (натрію гіпохлориту) стосовно культур клітин злоякісних пухлин розроблений метод місцевого інтраопераційного застосування НГ на етапі хірургічного лікування хворих на рак молочної залози.

Антипроліферативний ефект НГ на злоякісні клітини в культурах є проявом його прямого токсичного і власне антипроліферативного ефектів. Обробка злоякісних клітин НГ в суспензії та збільшена швидкість їх проліферації призводить до підвищення їх чутливості до НГ. Обробка пухлинних клітин НГ пригнічує їх метастатичний потенціал.

Обробка післяопераційної рани розчином НГ не викликає негативних змін клініко-лабораторних показників у хворих на РМЗ. Характер змін показників в контрольній та основній групах можна розцінити як такий, що відображає відповідну фізіологічну реакцію на характер операційної травми.

Використання НГ для обробки післяопераційної рани у хворих на РМЗ супроводжується нормалізацією низки імунологічних показників: збільшується відносний вміст 0-лімфоцитів (з 39,7±1,2% до 49,7±1,1%; (p<0,05) та ВГЛ (з 1,3±0,03% до 1,8±0,04%; (p<0,05) в периферійній крові в порівнянні з контролем, концентрація циркулюючих імунних комплексів в основній групі нормалізується активніше ніж в контрольній.

Обробка післяопераційної рани НГ дозволила зменшити загальний відсоток післяопераційних ускладнень на 26% (з 55% до 29%; (р<0,05), що призвело до скорочення терміну післяопераційного перебування хворої в стаціонарі.

За п'ять років спостереження після використання НГ у хворих на РМЗ відмічено зменшення частоти виникнення місцевого рецидиву на 8,9% та віддалених метастазів РМЗ на 19,7% порівняно з контрольною групою. В основній групі досягнуто збільшення трирічної безрецидивної виживаності на 20,7% (з 61% до 81,7%; (p<0,05), а п'ятирічної - на 26,8% (з 49,5% до 76,3%; (p<0,05). Різниця між показниками виживаності була більшою при ІІБ-ІІІ стадіях РМЗ.

Використання обробки післяопераційної рани НГ у хворих на РМЗ є доцільним, як з метою попередження ранніх післяопераційних ускладнень, так і з метою профілактики прогресування злоякісного процесу. Розроблена методика інтраопераційного зовнішнього застосування НГ на етапі хірургічного лікування хворих на РМЗ є ефективним та безпечним доповненням до існуючих методів лікування хворих на РМЗ.

Практичні рекомендації

Розроблений метод інтраопераційного місцевого застосування натрію гіпохлориту, одержаному на апараті ЕДО-3М, є безпечним, ефективним, доступним та доцільним з метою попередження ранніх післяопераційних ускладнень та профілактики місцевих рецидивів і віддалених метастазів РМЗ.

Метод інтраопераційного місцевого застосування натрію гіпохлориту найбільш ефективний у хворих з місцево-поширеними формами та при високому ризику виникнення гнійно-септичних та інших післяопераційних ускладнень.

Виконується вказаний метод наступним чином: після виконання радикальної операції в зв'язку з раком молочної залози, операційна рана накривається хірургічними серветками, після чого в рану заливається 100 мл 0,06%-го розчину НГ на 10 хвилин. Серветки видаляються. Встановлюється дренаж, через який витікає надлишок НГ. Післяопераційна рана зашивається.



Список опублікованих праць

1. Сидорчук О.І. Досвід застосування гіпохлориту натрію в хірургічному лікуванні раку молочної залози // Буковинський медичний вісник.- 2001.- Т. 6, №1. - С. 114-115.

2. Чешук В.Є., Дроздов В.М., Нейман А.М., Зотов О.С., Захарцева Л.М., Анікусько М.Ф., Зайчук В.В., Сидорчук О.І. Хірургічне лікування раку молочної залози у ранніх стадіях // Клінічна хірургія.- 2002.- №11-12.- С. 104-107. (Особистий внесок дисертанта: особисто оперував 30% хворих, що ввійшли до груп дослідження, збір та обробка матеріалу, аналіз результатів).

3. Яремчук А.Я., Зотов А.С., Чешук В.Е., Аникусько Н.Ф., Захарцева Л.М., Дятел М.В., Кравченко А.В., Лобанова О.Е., Сидорчук О.И. Оценка клинической эффективности применения нодрапарина кальция при хирургическом лечении рака молочной железы // Вопросы онкологии.- 2003.- Т. 49.- №2.- С. 205-208. (Особистий внесок дисертанта: особисто оперував та лікував 20% хворих, що ввійшли до груп дослідження, збір та обробка матеріалу, аналіз результатів).

4. Яремчук О.Я., Чешук В.Є., Кравченко О.В., Миронюк С.І., Вакуленко Г.О., Гривкова Л.В., Зотов О.С., Сидорчук О.І., Анікусько М.Ф., Зайчук В.В., Попадинець М.В., Семенчук О.Г.. Лекції з онкології. Навчальний посібник. Київ 2001. 200 с. (Особистий внесок дисертанта: провів збір матеріалу, огляд літератури, написання та підготовка до друку розділу „Передпухлинні захворювання молочної залози, рак молочної залози, клініка, діагностика та лікування, реабілітація хворих”).

5. .Яремчук О.Я., Чешук В.Є., Миронюк С.І., Вакуленко Г.О., Кравченко О.В., Гривкова Л.В., Зотов О.С., Сидорчук О.І., Зайчук В.В. Ситуаційні задачі з онкології. Підручник для студентів 5-6 курсів, магістрів та інтернів з онкології. Київ 2002р. 124 с. (Особистий внесок дисертанта: збір клінічного матеріалу, написання та підготовка до друку розділу „Рак молочної залози).

6. Деклараційний патент 38778А Україна, МКВ А61К7/20, А61Р31/02. Спосіб профілактики сером після хірургічного лікування раку молочної залози / Сидорчук О.І., Лісецький В.А., Чешук В.Є., Яремчук Г.О. (Україна).- №2000095537; Заявлено 27.09.2000; Опубл. 15.05.2001, Бюл.№4. Розподіл інтелектуальної власності у винаході - Сидорчук О.І. - 70%. Запропонував, розробив, підготував та оформив патент.

7. Деклараційний патент 44636А Україна, МКВ А61К33/00. Спосіб профілактики рецидивів після хірургічного лікування раку молочної залози / Сидорчук О.І., Кудрявец Ю.Й., Кравченко О.В., Чешук В.Є., Яремчук Г.О. (Україна).- №20010643217; Заявлено 21.06.2001; Опубл. 15.02.2002, Бюл.№2. Розподіл інтелектуальної власності у винаході - Сидорчук О.І. - 60%. Запропонував, розробив, оформив та підготував патент.

8. Деклараційний патент 68132А Україна, МКВ А61В17/00. Спосіб одномоментного ендопротезування молочної залози після мастектомії / Чешук В.Є., Зайчук В.В., Сидорчук О.І., Носко М.М. (Україна).- №2003109342; Заявлено 16.10.2003; Опубл. 15.07.2004, Бюл.№7. Розподіл інтелектуальної власності у винаході - Сидорчук О.І. - 40%. Запропонував, розробив та підготував патент.

9. Деклараційний патент 69033А Україна, МКВ А61В5/00. Спосіб прогнозування ризику малігнізації передракових захворювань молочної залози / Чешук В.Є., Попадинець М.В., Сидорчук О.І. (Україна).- №20031110775; Заявлено 28.11.2003; Опубл. 15.08.2004, Бюл.№8. Розподіл інтелектуальної власності у винаході - Сидорчук О.І. - 30%. Запропонував, розробив та підготував патент.

10. Яремчук О.Я., Дроздов В.М., Сидорчук О.І., Чешук В.Є, Катеринич О.О., Нейман А.М., Гривкова Л.В., Миронюк С.І. Зміни імунного статусу і його корекція у хворих з передпухлинними процесами молочної залози // Тези конф. „Діагностика та лікування раку молочної залози”.- Одеса, 1999.- С. 63-64.

11. Сидорчук О.И., Пирожок И.А., Микитюк О.П., Послеоперационная иммунореабилитация экстрактом эхинацеи больных раком молочной железы // Тези VI Міжнародного конгресу по імунореабілітації та реабілітації в медицині.- Москва, 2000.- Intern. J. on Immunorehabilitation.- 2000.- Vol.2№3.- P.62.

12. Яремчук О.Я., Сидорчук О.І., Чешук В.Є., Зайчук В.В. Профілактика післяопераційних ускладнень в лікуванні раку молочної залози // VI з'їзд Всеукраїнського лікарського товариства Чернівці, 2001. - Українські медичні вісті.-.- Т. 4, №1(62). -С. 129.

13. Кудрявец Ю.И., Сидорчук О.И., Лисецкий В.А. Исследование цитотоксического и антипролиферативного действия гипохлорита натрия (ГХ) in vitro и его влияния на метастатический потенциал опухолевых клеток in vivo.

14. // Матеріали Х з'їзду онкологів України. -Київ, 2001. -С. 43.

15. Сидорчук О.І. Методика профілактики післяопераційних ускладнень при радикальних операціях на етапі хірургічного лікування раку молочної залози // Матеріали Х з'їзду онкологів України.- Крим, 2001.- C. 202-203.

16. Сидорчук О.І., Дроздов В.М., Щепотін І.Б. Метод зменшення ускладнень раннього післяопераційного періоду після хірургічного лікування раку грудної залози // Матеріали науково-практичної конференції „Актуальні питання променевої діагностики та лікування онкологічних захворювань”.- Чернівці, 2004.- С. 118.

17. Сидорчук О.І., Дроздов В.М., Лісецький В.А. Застосування гіпохлориту натрію з антибластичною метою в хірургічному лікуванні раку молочної залози // Тези доповідей Х Конгресу Світової Федерації Українських Лікарських Товариств.- Чернівці, 2004.- С. 459.

18. Сидорчук О.І. Дослідження цитотоксичної та антипроліферативної дії гіпохлориту натрію in vitro // Тези доповідей Х Конгресу Світової Федерації Українських Лікарських Товариств.- Чернівці, 2004.- С. 460.

19. Сидорчук О.І., Дроздов В.М., Чешук В.Є., Зайчук В.В., Лобанова О.Є., Носко М.М., Нейман А.М., Катеринич О.О. Застосування гіпохлориту натрію в хірургічному лікуванні раку молочної залози // Тези науково-практичної конференції „Актуальные вопросы диагностики и лечения рака молочной железы”.- Запоріжжя, 2004.- С. 125



Анотація

Сидорчук О.І. Використання окислювачів на етапі хірургічного лікування хворих на рак молочної залози. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія.- Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ. - 2006.

Розроблений, досліджений та впроваджений спосіб застосування розчину натрію гіпохлориту (НГ) в хірургічному лікуванні хворих на рак молочної залози. Експериментально (in vitro на злоякісних клітинах в культурах) доведено антипроліферативний (цитотоксичний, та власне антипроліферативний) ефект та пригнічення адгезивних властивостей злоякісних клітин в культурі після їх обробки НГ. Виявлено пригнічення метастатичного потенціалу злоякісних клітин, оброблених НГ в дозі 0,043 мг/мл, при їх введенні in vivo.

Доведено, що інтраопераційне місцеве застосування 0,06%-го НГ в хірургічному лікування хворих на РМЗ достовірно зменшує кількість та тривалість ранніх післяопераційних ускладнень. Встановлено, що використання вказаної методики дозволяє вірогідно зменшити частоту розвитку рецидивів і метастазів, достовірно збільшує тривалість безрецидивного періоду, а також показники загальної та безрецидивної 3- та 5-річної виживаності.

Обґрунтовано, що методика інтраопераційного місцевого застосування НГ найбільш ефективна у хворих з місцево-поширеними формами раку молочної залози.

Ключові слова: рак молочної залози, натрію гіпохлорит, клінічна ефективність, антипроліферативна активність.



Аннотация

Сидорчук О.И. Применение окислителей на этапе хирургического лечения больных раком молочной железы.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е. Кавецкого НАН Украины, Киев. - 2006.

Диссертация посвящена проблеме повышения эффективности хирургического лечения больных раком молочной железы путем интраоперационного местного применения окислителя - натрия гипохлорита (НГ) и изучению клинических эффектов его применения.

Задачи исследования: изучить влияние местного применения НГ на частоту возникновения местных рецидивов и отдалённых метастазов, общую и безрецидивную выживаемость и протекание послеоперационного периода у больных раком молочной железы; изучить в эксперименте влияние НГ на культуры злокачественных клеток разного происхождения; исследовать влияние НГ на клинико-лабораторные показатели у больных раком молочной железы; установить влияние НГ на показатели системного иммунитета у больных раком молочной железы; разработать методику внешнего применения НГ с целью антибластики и профилактики послеоперационных осложнений при хирургическом лечении больных раком молочной железы.

...